Державний бюджет України

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Реферат

на тему:

«Державний бюджет України»

Виконала:студентка 4 курсу

хімічного факультету

кафедри аналітичної хімії

Костюк Аліна

2015р.



Зміст

Вступ

1. Поняття бюджету, бюджетні системи

2. Економічна сутність доходів Державного бюджету та джерела їх формування

3. Видатки державного бюджету та їх класифікація

4. Сутність, принципи формування Державного бюджету України

Висновки

Список використаної літератури

Додаток



Вступ

Державний бюджет починає функціонувати майже з виникненням держави. Уперше появу бюджету та процес його затвердження можемо спостерігати у Великій Британії. Слово бюджет запозичене з англійської (budget), що перекладається як "шкіряний мішок, торба, гаманець". Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. бюджетні відносини фактично вирізнялися в окремих галузях науки та практичної діяльності.

Бюджетна система є провідною ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу. Крім того бюджет є тим інструментом за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів. З розвитком ринкових відносин роль держави в розподільних процесах має зростати, і бюджет у цьому плані є найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється від 30 до 50% валового внутрішнього продукту.



1. Поняття бюджету, бюджетні системи

В кожній країні основу державних фінансів складає бюджет, а точніше - бюджетна система, яка включає державні бюджети та бюджети відповідних адміністративних одиниць. Але бюджет не одразу став невід'ємним атрибутом держави. Цьому передувала тривала еволюція товарно-грошових відносин, вироблення системи збирання і витрачання державних доходів, яка б задовольняла більшу частину суспільства, забезпечувала виконання державою таких життєво важливих функцій, як захист від посягань інших держав, фінансування соціально-економічного розвитку країни тощо. Усе це у відносно дієздатному варіанті було сформовано протягом XIX ст. Бюджетні відносини почали виділятись в окрему ланку фінансових, коли ускладнився процес перерозподілу частини суспільного продукту й управління цим процесом стало складнішим. Завершення цього процесу відбулося на початку XX ст.

На думку авторів [1] бюджет держави є складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його розглядають з трьох сторін:

за економічним змістом;

за формою прояву;

за матеріальним змістом.

За економічним змістом бюджет являє собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади і управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків. Водночас це не просто розпис доходів і видатків держави - це віддзеркалення її економічної і соціальної, міжнародної та оборонної, а головне фінансової політики.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету - це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків.

Основним джерелом формування бюджету є ВВП. Він є важливим чинником збільшення доходів бюджету. При цьому за умови стабільних пропорцій його розподілу, зростають доходи всіх суб'єктів розподільних відносин , у тому числі і держави.

Головне призначення бюджету -- регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними утвореннями, верствами населення, грунтуючись на потребах ринкового господарства відповідно до визначеної фінансової політики.

У державних утвореннях будь-якого типу обов'язковим елементом є бюджетна система. За формою бюджетні системи мало чим різняться одна від одної. Як правило, вони є двох типів. В унітарних державах -- дворівнева система, яка включає державний та місцеві бюджети. У державах із федеративним устроєм бюджетні системи включають три й навіть чотири рівні -- федеральний бюджет, бюджети членів федерації та місцеві бюджети, а також бюджети земель.

Економічна природа та суть бюджетної системи проявляється тому, які фінансові можливості законодавче закріплені за кожною ланкою, який рівень фінансової незалежності мають ці ланки при здійсненні покладених на них конституцією держави та законодавством функцій.

У тоталітарних державах існує надмірна централізація в мобілізації та використанні фінансових ресурсів. Місцеві органи влади розпоряджаються фінансовими ресурсами, які, в основному, виділяє центральна влада, їхні фінансові можливості обмежені, відповідно й функції допоміжні.

Складовими бюджетної системи є її структура, принципи побудови та організація функціонування. Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм.

Бюджетний устрій грунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи.

Ш Принцип єдності бюджету означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації від одного рівня бюджету іншому.

Ш Принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті всіх доходів і видатків. Принцип достовірності -- це формування бюджету на основі реальних показників, науково обгрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.

Ш Принцип гласності забезпечує висвітлення засобами масової інформації показників бюджетів і звітів про їхнє виконання. Принцип наочності -- це відображення показників бюджетів у взаємозв'язку із загальноекономічними показниками шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

Економічний зміст бюджету та його ланок розкривається в розподільчих процесах, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління.[1]



2. Економічна сутність доходів Державного бюджету України та джерела їх формування

Державний бюджет займає провідне місце в бюджетній системі України. І як будь-який план, він має свої складові частини. Відповідно до глави 5 Бюджетного кодексу (далі -- БК) можна виділити доходну і видаткову частини Державного бюджету.

Стаття 2 БК дає наступне визначення доходів бюджету -- це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України. З огляду на розробки, здійснені наукою бюджетного права, можна дати наступне визначення: доходи бюджету -- це частина фінансових ресурсів, що опосередковують економічні відносини з приводу акумулювання державою грошових коштів для створення централізованого грошового фонду, які мають на меті забезпечення реалізації державних програм [2].

До учасників формування державного бюджету України відносяться Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України і Верховна Рада України, а також розпорядники бюджетних коштів.

Розмаїття видів доходів відображається завдяки бюджетній класифікації.

Бюджетним кодексом України (ст. 9) встановлена така класифікація доходів бюджету:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти;

5) державні цільові фонди.

Ш До податкових надходжень належать обов'язкові платежі, передбачені податковим законодавством України.

Ш Неподатковими надходженнями визнаються: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові платежі.

Ш Трансферти - це кошти, одержані бюджетом на безоплатній та безповоротній основі. Такі кошти різні ланки бюджетної системи можуть одержувати від органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав та міжнародних організацій. Частка трансфертів у доходах державного бюджету є незначною і становить до 0,15% від їх загальної суми.

Виходячи з наведеної класифікації доходів бюджету і визначається склад доходів Державного бюджету України.

Склад доходів Державного бюджету включає доходи (за винятком тих, що згідно зі статтями 64, 66 та 69 БК закріплені за місцевими бюджетами), які отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», а також за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств. До складу доходів Державного бюджету України також входять: гранти і дарунки у вартісному виразі та міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів [2].

За соціально-економічними ознаками доходи бюджетів поділяються на доходи: від господарської діяльності; від використання природних ресурсів; від зовнішньоекономічної діяльності; від банківської діяльності; від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; державне мито; митні платежі; збори та інші неподаткові платежі; доходи від приватизації; доходи від прибутку громадян тощо [3].

За порядком та умовами зарахування доходів у Державний бюджет та в місцеві бюджети вони поділяються на закріплені і регулюючі.

Ш До закріплених відносяться доходи, які чинними законодавчими актами віднесені у доходну частину певного рівня бюджетної системи повністю у розмірі територіального надходження або у твердо фіксованому розмірі (норматив), що встановлюється на тривалий строк.

Ш Регулюючі доходи -- це доходи, надходження яких у нижчестоящі бюджети визначаються щорічно Верховною Радою України або представницьким органом місцевого самоврядування вищого рівня при запровадженні своїх актів про бюджет. У сучасних умовах Державний бюджет може мати як закріплені за ним кошти, так і позичені.

Узагальнюючим джерелом доходів державного бюджету, рівно як і місцевих бюджетів, є валовий внутрішній продукт (далі - ВВП) країни. Зростання ВВП призводить до зміцнення та стабілізації економіки, розширення виробництва, збільшення зайнятості, підвищення життєвого рівня народу, заробітної плати працівників, прибутків підприємств та організацій, купівельної спроможності населення, а, отже, до збільшення податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів, до поповнення їх доходної частини. Разом з тим зниження номінального обсягу ВВП та зростання інфляції призводить до номінального зменшення надходжень до бюджету [4]. Основними принципами побудови системи доходів держави є:

· мобілізація доходів до бюджетної системи завдяки впровадженню прямих податків, тобто податків, де об'єктом оподаткування є дохід фізичної особи, земля, майно й капітал;

· використання непрямих податків лише у формі акцизів і з метою обмеження споживання окремих видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші, захисту власного виробника;

· застосування при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від виду діяльності та розміру одержуваного прибутку чи доходу;

· ліквідація податкових пільг, які сприяють перерозподілу доходів, деформують вартісні показники в економіці й знижують конкурентоспроможність товаровиробників. Пільги можуть надаватися на певний строк і за умови використання коштів на визначені державою цілі;

· надходження повинні бути з багатьох різних джерел -- чим різноманітніші джерела, тим менша ймовірність того, що бюджет постраждає від несподіваного зниження надходжень із погіршенням становища в економіці;

· зростання видатків пропорційно зі зростанням доходів бюджету (це гарантуватиме збалансованість бюджету за будь-яких економічних умов у державі);

· прогнозована й стійка система надходжень, що, в свою чергу, потребує застосування економічно вигідних автоматизованих систем збирання статистичної інформації, застосування обчислювальної техніки, сучасних комп'ютерних технологій, створення автоматизованих інформаційних баз і банків даних [5].

До джерел фінансування дефіциту державного бюджету належать внутрішні та зовнішні запозичення. При цьому вони не можуть використовуватися для забезпечення поточних видатків держави. Винятком можуть бути випадки, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги. Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу встановлюються Законом про державний бюджет (чи рішенням про місцевий бюджет). В Україні за орієнтовний показник прийнято, що величина основної суми державного боргу не має перевищувати 60% ВВП. Як приклад можна розглянути структуру дефіциту і фінансування Державного бюджету України на 2014р. ( Додаток 1, табл.1).

Надходження до державних цільових фондів включають обов'язкові відрахування юридичних і фізичних осіб до державних цільових фондів. Такі відрахування проводяться з метою забезпечення фінансування державних цільових програм. Частка державних цільових фондів становить до 0,3% у доходах державного бюджету. Зокрема, до складу цієї групи в різні періоди розвитку нашої країни входили відрахування до фондів: здійснення заходів щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; соціального страхування; сприяння зайнятості населення; інноваційного фонду; соціального захисту інвалідів; охорони навколишнього природного середовища; будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування; фонду фінансування витрат на авіаційну діяльність та ін.

Структуру доходів Державного бюджету України на 2014 р. відображено в табл. 2 (Додаток 1).

Усі податкові доходи Державного бюджету залежно від категорій платників поділяються на такі групи:

1) податки з доходів фізичних осіб;

2) податки на доходи юридичних осіб;

3) податки на соціальне страхування;

4) акцизи;

5) податки на майно і дарування.

Особливістю формування доходів бюджету в Україні є відносно низька частка податків з громадян (у 2-3 рази нижча, ніж в інших країнах) і досить значна частка доходів юридичних осіб. Порівняно високими є (з урахуванням відрахувань до Пенсійного фонду України) платежі на соціальне страхування. Не зовсім раціональним є також співвідношення між прямим і непрямим оподаткуванням. Прямі податки становлять біля 25% доходів, акцизи - понад 35%. В умовах ринкової економіки більш доцільними формами оподаткування вважають прямі податки.



3. Видатки державного бюджету та їх класифікація

Видатки Державного бюджету України -- це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання по цільовому призначенню.

Значна кількість конкретних видів бюджетних видатків обумовлені цілим рядом факторів: природою і функціями держави, рівнем соціально-економічного розвитку країни, адміністративно-територіальним устроєм держави, формами надання бюджетних коштів, і т.д. Поєднання цих факторів породжує систему видатків Державного бюджету України. Однак, соціально-економічний розвиток України за останні роки кардинально змінив як систему, так і структуру та класифікацію видатків. Командно-адміністративні методи господарювання засвідчили, що бюджет був сильно перевантажений видатками, які пов'язані з економічною функцією держави. Левова частина бюджетних коштів, приблизно 65--70 %, спрямовувалась в галузі матеріального виробництва. Соціальна функція бюджету, що має місце в розвинутих країнах, яка орієнтована безпосередньо на людину, не одержала необхідного фінансового забезпечення для своєї реалізації.

У зв'язку з переходом економіки України на ринкові засади господарювання у бюджеті держави появились нові напрями спрямування коштів централізованого фонду, яких не було в умовах командно-адміністративної системи. Так, ряд видатків перекладено на позабюджетні, соціальні та економічні фонди у Державному бюджеті України та місцевих бюджетах, знайшли також відображення нові напрями витрачання бюджетних коштів, а саме: соціальний захист населення, надання бюджетних позик, зовнішньополітичну і зовнішньоекономічну діяльність, національну оборону, обслуговування державного зовнішнього боргу, національну космічну програму та ін.

Видатки бюджету проявляються через конкретні види, які можуть характеризуватись з якісної та кількісної сторін.

Якісна сторона видатків характеризує суспільне їх призначення, а кількісна -- загальний обсяг. При цьому, ці дві сторони можуть вступати у протиріччя. Так, наприклад, потреби держави, що визначаються якісною характеристикою, дуже часто перевищують кількісну сторону, тобто суму видатків, яка необхідна для задоволення відповідних потреб держави. Це призводить до негативних наслідків, а саме недофінансування видатків, передбачених законом про державний бюджет, зростання зовнішнього та внутрішнього боргу, дефіциту бюджету та інфляції.

Видатки бюджету у повному і всесторонньому обсязі характеризуються за певними ознаками: яку вони відіграють роль і місце у процесах суспільного відтворення, яке їх соціальне призначення, галузевими і цільовими характеристиками.

Роль і місце видатків у процесах суспільного відтворення визначається найбільш узагальнюючим спрямуванням коштів. В цілому, видатки бюджету поділяються на дві частини: пов'язані з розвитком виробничої сфери і видатки, пов'язані з функціонуванням і розвитком невиробничої сфери. Обидва напрями мають важливе значення для суспільства і вони є об'єктивно необхідними.

Таким чином, при допомозі видатків бюджету держава в ринкових умовах господарювання має можливість:

-- регулювати розподіл грошових коштів між виробничою і невиробничою сферами у відповідності з потребами суспільства:

-- впливати на структурну перебудову економіки;

-- забезпечувати збалансування нижче стоячих бюджетів.

За соціальним призначенням видатки Державного бюджету України поділяються на соціальний захист населення; фінансування соціально-культурних закладів, установ та закладів; фінансування, народне господарство і державні капітальні вкладення; національну оборону; правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави; утримання органів законодавчої, виконавчої та судової влади; зовнішньополітичну діяльність; заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення; видатки по обслуговуванню державного зовнішнього та внутрішнього боргів і інші видатки.

Співвідношення видатків між окремими групами визначається спрямованістю бюджетної політики.

Ш За галузевими характеристиками видатки бюджету поділяються у відповідності з галузевою структурою економіки.

Так, у сфері матеріального виробництва ці видатки включають такі групи:

-- на розвиток промисловості, на розвиток агропромислового

комплексу, на розвиток будівництва, на розвиток транспорту, зв'язку, і т.д.

У невиробничій сфері видатки бюджету за галузевою ознакою поділяються на:

-- освіту, науку, культуру, охорону здоров'я, фізичну культуру і спорт, соціальний захист населення, національну оборону, управління , і т.д.

Ш За цільовим призначенням видатки поділяються на конкретні види затрат.

У виробничій сфері до них відносяться такі види, як капітальні вкладення, дотації, операційні витрати і т.д.

У невиробничій сфері -- це: затрати на заробітну плату, нарахування на зарплату, канцелярські і господарські витрати, відрядження та службові роз'їзди, стипендії, видатки на харчування, витрати на придбання обладнання, інвентаря, затрати на капітальний ремонт інші видатки.

У відповідності з діючим законодавством України всі видатки бюджету розподіляються між ланками бюджетної системи за такими принципами:

-- територіальний. Суть цього принципу заключається в тому, що на території якої адміністративної одиниці знаходиться підприємство, організація чи установа, з відповідного бюджету вони будуть і фінансуватися;

-- відомчий. Цей принцип означає забезпечення фінансування підприємств, організацій і установ з відповідного бюджету за підпорядкованістю.

Кошти Державного бюджету України витрачаються лише на цілі в межах, затверджених Законом “Про Державний бюджет України”. Державний бюджет України передбачає видатки на:

-- фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання та підвищення життєвого рівня народу, заходів щодо соціального захисту населення;

-- фінансування, які здійснюються установами та організаціями заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення

-- фінансування виробничого і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних та інших робіт, що здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;

-- національну оборону;

-- охорону навколишнього природного середовища;

-- утримання правоохоронних і митних органів;

-- утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;

-- здійснення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності;

-- виплату всіх видів пенсій , видатків, спрямованих на захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, виплату допомог по безробіттю, витрати на професійне навчання незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;

-- обслуговування внутрішнього та зовнішнього державних боргів та їх повернення;

інші заходи, що фінансуються з державного бюджету відповідно до законів України.

Загальний обсяг видатків Державного бюджету України на 2014р. складав 441.587.118,6 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 384.597.377,3 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 56.989.741,3 тис. гривень [6].

Структура видатків Державного бюджету України в 2014 році наведена на діаграмі 1.

Діграма1

Видатки Державного бюджету України на 2014 рік за функціональною класифікацією наведені в додатку 1 ( табл. 3).

4. Сутність, принципи формування Державного бюджету України

Бюджетна система України є важливою складовою фінансової системи й основним механізмом здійснення та проведення фінансової політики держави. Ця система складається з Державного та місцевих бюджетів.

Для успішного функціонування кожній державі необхідно запланувати можливе одержання доходів для покриття першочергових видатків. Можливості планування на далеку перспективу обмежені, тому, бюджет повинний бути пристосований до певного проміжку часу. Складання періодичного плану достатньо повного, доволі чітко і правдиво складеного, дає можливість привести в рівновагу доходи і видатки, зібрати заплановані доходи і ефективно фінансувати витрати, необхідні для виконання завдань, які Конституцією покладені на державу.

Тому, проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом - Верховною Радою України.

При цьому можна виділити такі етапи:

- складання проекту бюджету;

- розгляд бюджету;

- затвердження бюджету;

- виконання бюджету;

- складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету;

По завершенні фінансового року повноважні представники виконавчої влади звітують про свою діяльність по мобілізації прибутків і здійсненню витрат у відповідність з прийнятими в попередньому році Законом про Державний бюджет. бюджетний видаток валовий

В умовах утвердження в Україні економіки ринкового типу бюджет виступає одним із найголовніших інститутів економічного суверенітету держави. Він забезпечує не тільки акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й активно впливає на економічні, соціальні, національні, політичні та регіональні процеси у суспільстві і впровадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки. Економічна природа бюджету виявляється саме в тому, що за його допомогою держава надає суспільству блага й послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо[7].

Бюджет складають та виконують згідно з бюджетною класифікацією.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване групування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою й іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів [8, ст. 2].

Бюджетна класифікація України містить такі розділи:

1) доходи бюджету;

2) видатки бюджету;

3) фінансування бюджету;

4) державний борг.

Вітчизняна бюджетна класифікація застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, а також для проведення необхідного аналізу доходів та організаційних, функціональних і економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної й міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Загалом є дві основні групи джерел формування доходів бюджету: внутрішні та зовнішні.

Ш До внутрішніх джерел формування доходів бюджету належать створений валовий внутрішній продукт, який є основним джерелом формування дохідної частини бюджету, і національне багатство, що використовується тоді, коли не вистачає обсягів створеного валового внутрішнього продукту або є певний надлишок природних ресурсів у державі.

Ш Зовнішні джерела формування дохідної частини бюджету характеризують міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів і можуть створюватися на основі таких методів: прямий перерозподіл (репарація), міжнародний кредит фінансових організацій або іноземних держав, оподаткування експортно-імпортної діяльності, валютне регулювання, яке базується на відхиленні встановленого курсу валют від реального їх співвідношення, та ціновий механізм [9].

Склад доходів Державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та Законом України про Державний бюджет на відповідний рік і затверджується Верховною Радою України. Слід відмітити, що починаючи з 2000 року Державний бюджет поділено на 2 складові частини: загальний фонд і спеціальний фонд.

Ш Загальний фонд включає всі доходи бюджету, крім тих, які призначені для зарахування в спеціальний фонд, тобто не має цільового спрямування. Як правило, загальний фонд наповнюється за рахунок надходження податків і інших платежів.

Ш Спеціальний фонд бюджету включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретних джерел надходжень, гранди або подарунки (з розрахунком вартості), отримані розпорядником бюджетних коштів на конкретні цілі [10].

У зв'язку з цим для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт (ВВП), частину якого вона і використовує [11].

Основним джерелом формування фінансових ресурсів, акумульованих у державному бюджеті, є податки.

Суть податків криється у примусовому відчужуванні державою частини знову утвореної вартості.

Головне матеріальне джерело - національний доход. Якщо для покриття фінансових потреб його недостатньо, держава залучує національне багатство (сукупність матеріальних благ, створених працею передуючих і теперішніх поколінь та залучених в процес відтворення природних ресурсів, якими володію суспільство на визначений момент часу).

Одержавлення національного доходу здійснюється державою різними методами. Основним методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу та утворення бюджетних доходів, являються податки, державний кредит та емісія грошей.

Співвідношення між ними різне в залежності від країни ті часу; визначається економічною ситуацією та іншими протиріччями, станом фінансів і фінансової політики держави. В доходах центрального бюджету в різних державах податкові надходження становлять біля 9/10.

В Україні, згідно законодавства, склалась відповідна система доходів державного і місцевих бюджетів, класифікація яких здійснюється за такими ознаками:

1. По відношенню до бюджетного устрою:

- доходи, які поступають у Державний бюджет України;

- доходи, які поступають у місцеві бюджети;

- змішані доходи, одна частина яких поступає у Державний бюджет України, а інша - у місцеві бюджети;

- відрахування, за рахунок яких формуються позабюджетні фонди.

2. По відношенню до джерел сплати:

- доходи, джерелом яких є ціна товарів (робіт, послуг);

- доходи, джерелом яких є прибуток чи дохід.

3. По відношенню до розміру ставки податків та обов'язкових платежів:

- пропорційні податки (сплачуються за стабільною ставкою);

- прогресивні податки (сплачуються за прогресивними ставками).

4. По відношенню до методу стягнення податку:

- прямі податки (сплачуються безпосередньо з доходу чи прибутку);

- непрямі податки (включаються в ціну продукції, робіт, послуг).

5. По відношенню до об'єкту оподаткування:

- податок на додану вартість;

- податки на доходи чи прибутки підприємств, організацій усіх форм власності та громадян;

- податки на майно, землю, природні ресурси, тощо.

6. По відношенню до суб'єкту оподаткування:

- податки, які сплачують підприємства та організації усіх форм власності, юридичними особами;

- податки, які сплачують громадяни (фізичні особи).

З метою збалансування бюджетів та забезпечення принципу самостійності кожної ланки бюджетної системи доходи бюджетів розмежовуються між кожною ланкою. В процесі розмежування доходів вирішуються такі завдання:

- забезпечення збалансованості кожного бюджету;

- забезпечення рівномірності надходжень коштів до бюджетів протягом бюджетного року. [12].



Висновки

Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи.

Значення державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджено в ньому. В безпосередньому взаємозв'язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи. Він виступає координуючим центром і надає їм необхідну допомогу у формі бюджетних дотацій, субсидій, гарантій, забезпечуючи більш-менш нормальне функціонування інших ланок фінансової системи.

У майбутньому роль державного бюджету у соціальних процесах зростатиме. Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними фондами є фінансовим підґрунтям для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий рівень соціального обслуговування населення. Крім того, державний бюджет покликаний нівелювати соціальні наслідки розшарування громадян за їхніми матеріальними статками, що викликано переходом до ринкових умов господарювання.

Щодо бюджету України, то можна сміливо сказати, що тут не все так добре, як хотілось, так як економічна криза в нас уже давно і позитивних прогнозів на даний момент не має.



Список використаної літератури

1. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2000. - 416 с.

2. Бюджетний кодекс України // http://www.rada.gov.ua

3. Василик О.Д., Павлюк К,В. Бюджетна система України. Київ: Центр навчальної літератури, 2004 - с. 144.

4. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. Львів: “Новий Світ - 2000”, 2005 - с.261.

5. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки. Київ: Вікар, 2003, с.118.

6. Закон України « Про Державний бюджет України на 2014 рік ». /Урядовий кур'єр /- від 21.01.14, №11.

7. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн : навч. посіб. - 2-ге вид., переробл.і допов. - К. : Знання-Прес, 2003. - 524 с.

8. Бюджетний кодекс України : Закон України від 8.07.2010 №2456-VI, зі змін. і допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.

9. Бюджетна система : навч. посіб. / Н. Д. Чала, Л. В. Лазоренко. К. : Знання, 2010. 223 с.

10. Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 р. № 2456-VI [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. - Офіц. веб-сайт. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.

11. Наукова періодика України [Електронний ресурс] // Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. - Офіційний сайт. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua.

12. Фінанси: навчальний посібник / [Загорський В. С., Вовчак О. Д., Благун І. Г., Чуй І. Р.]. - 2 - ге вид., стер. - К.: Знання, 2008. - 247 с.



Додаток 1

Таблиця 1.



Таблиця 2.



Таблиця 3.

Размещено на Allbest.ru

...