Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 336.64:334.732

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Фінансове забезпечення формування та функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Білий Михайло Мирославович

Тернопіль - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Ткачук Ірина Григорівна, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри фінансів.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Крупка Михайло Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту;

кандидат економічних наук, доцент Яцух Олена Олексіївна, Таврійський державний агротехнологічний університет, завідувач кафедри фінансів і кредитую. кооператив фінансовий економічний

Захист відбудеться 11.03. 2010 року о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.03 у Тернопільському національному економічному університеті за адресою: 46020, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, корпус 11, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46020, м. Тернопіль, майдан Перемоги, 3.

Автореферат розісланий 10.02. 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук, доцент М. П. Шаварина.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У процесі адаптації аграрного сектору України до умов ринкової економіки загалом завершився період створення нових господарських структур, внаслідок чого виникає необхідність розробки стратегії їхнього розвитку. Особливої актуальності згадані процеси набули після вступу нашої держави до Світової організації торгівлі та погіршення конкурентного становища вітчизняних аграріїв на ринку впродовж останніх років. Як показує світовий досвід, одним з інструментів підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських товаровиробників є їхня участь в різного виду обслуговуючих кооперативах, які дають змогу об'єднати зусилля своїм членам в умовах ринкової конкуренції. Однак належна реалізація соціально-економічного потенціалу кооперативів потребує раціонального фінансового забезпечення їхньої діяльності. Особливо це актуально на початкових етапах функціонування кооперативних організацій.

Аналіз наукових джерел показав, що питанням кооперативного руху на різних етапах його розвитку значну увагу приділяли вчені-економісти багатьох країн світу. Вагомий внесок в осмислення і розвиток форм кооперації в аграрній галузі зробили вітчизняні вчені початку й середини ХХ століття М. Туган-Барановський, К. Коберський, В. Коваль, Б. Мартос, І. Витанович, К. Паньківський, А. Чаянов та ін.

Сьогодні до проблем формування і функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (надалі СОК) звертаються дедалі більше українських вчених, які досліджують суть та закономірності розвитку кооперативних процесів в умовах нашої держави. Результати вивчення окремих аспектів діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів знайшли своє відображення у працях таких вітчизняних економістів, як В. Гончаренко, Ф. Горбонос, В. Зіновчук, О. Крисальний, М. Малік, В. Месель-Веселяк, Л. Молдаван, О. Нечипоренко, А. Пантелеймоненко, П. Саблук, Г. Черевко. Однак, незважаючи на вагомий внесок зарубіжних та вітчизняних науковців, залишається низка важливих проблем, які пов'язані з досліджуваним явищем і потребують негайного вирішення. Зокрема, йдеться про дослідження й розробку шляхів удосконалення фінансового забезпечення створення та функціонування СОК.

У працях вітчизняних і зарубіжних вчених І. Балабанова, О. Василика, Г. Кірейцева, О. Кириленко, О. Ковалюк, В. Ковальова, М. Крупки, В. Опаріна, А. Поддєрьогіна, І. Ткачук, А. Шеремета, О. Яцух та інших ґрунтовно досліджено питання функціонування фінансового механізму на макро- та мікрорівні. Наукові доробки названих фінансистів заслуговують на високу оцінку, однак слід констатувати, що комплексних досліджень, присвячених розробці фінансового забезпечення формування і функціонування обслуговуючих кооперативів у сільському господарстві, поки що не вистачає.

На сучасному етапі розвитку особливої актуальності набувають подальші дослідження вже розроблених підходів щодо неприбуткової природи діяльності СОК з метою більш повного врахування фінансово-економічних відмінностей кооперативів цього типу від інших підприємницьких структур. Невідкладного вирішення потребує проблема вдосконалення відносин кредитних установ (у тому числі кредитних спілок) з обслуговуючими агрокооперативами та їхніми членами, які здебільшого є дрібними позичальниками.

Необхідність дослідження цих проблем і розробки науково обґрунтованих пропозицій щодо формування ефективного фінансового забезпечення створення та функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів зумовила вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідних робіт Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, зокрема планової комплексної теми “Фінансово-економічні проблеми сталого розвитку регіону” (державний реєстраційний номер 010U001368). Внесок автора у виконання цієї теми полягає у здійсненні наукових розробок, пов'язаних з вибором оптимальних форм і джерел фінансового забезпечення функціонування обслуговуючих агрокооперативів, які створюються в західних областях України, та в обґрунтуванні їхньої інвестиційної привабливості.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних засад фінансового забезпечення формування й функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та напрацювання науково обґрунтованих пропозицій щодо його вдосконалення в умовах нашої держави.

Для досягнення вказаної мети визначено такі завдання:

виявити ключові ознаки обслуговуючих кооперативів у сільському господарстві як суб'єктів фінансово-економічних відносин;

Об'єкт дослідження фінансово-господарська діяльність обслуговуючих кооперативів у сільському господарстві та їх ресурсне забезпечення.

Предметом дослідження є фінансове забезпечення формування та функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять діалектичний метод наукового пізнання і комплексний системний підхід до вивчення економіко-організаційних, правових та фінансових аспектів діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з урахуванням конкретних фінансово-економічних умов і реального стану економічної, політичної та соціальної ситуації в Україні.

Результати дисертаційної роботи використано у процесі розробки Комплексної програми “Перспективи агропромислового комплексу та розвитку сільських територій Івано-Франківської області у 20052010 роках та на період до 2015 року”, затвердженої рішенням сесії Івано-Франківської обласної ради № 626-17/2005 від 14 липня 2005 р. щодо обґрунтування доцільності розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як складової аграрного сектору регіону (довідка № 238/04-13/05 від 19 червня 2009 р.). Автором надано методичні рекомендації щодо вдосконалення фінансового забезпечення діючих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (довідка № 314 від 10 лютого 2009 р.). Наукові результати дисертації використовуються в навчальному процесі у Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника при розробці методичного забезпечення і при викладанні навчальних дисциплін “Фінанси підприємств”, “Фінансовий аналіз”, “Інвестування” (довідка № 01-08/06-12/635 від 30 червня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Усі викладені в ній результати досліджень одержані дисертантом особисто та повністю належать автору. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані ті ідеї та положення, які є результатом особистої праці.

Апробація дисертаційної роботи. Результати досліджень, проведених у межах дисертаційної роботи, доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Івано-Франківщина - поступ у майбутнє” (м. Івано-Франківськ, 17 лютого 2004 р.); “Проблеми організації і управління економікою регіону в умовах самоврядування” (м. Івано-Франківськ, 79 жовтня 2004 р.); “Дні науки 2005” (м. Дніпропетровськ, 1527 квітня 2005 р.); “Передові наукові розробки 2007” (м. Дніпропетровськ, 115 вересня 2007 р.); “Соціум. Наука. Культура“ (м. Київ, 2830 січня 2009 р.), “Перспективні інновації в науці, освіті, виробництві і транспорті `2009” (м. Одеса, 1530 червня 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 14 публікаціях, з яких 13 написані дисертантом одноосібно. Загальний обсяг публікацій - 5,19 д. а. (у тому числі особисто автору належить 5,09 д. а.). З вказаних праць 8 - публікації у наукових фахових виданнях (обсяг 4,14 д. а., у тому числі авторський внесок 4,04 д. а.), 6 - публікації за матеріалами конференцій (обсяг 1,05 д. а.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, переліку умовних скорочень, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Основний текст дисертаційної роботи викладено на 202 сторінках, що містить 28 таблиць на 17 сторінках та 26 рисунків на 15 сторінках. Список використаних джерел налічує 212 найменувань на 21 сторінці, 16 додатків до дисертації подано на 37 сторінках.

Основний зміст дисертації

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади фінансового забезпечення формування та функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів” комплексно досліджено соціально-економічну сутність кооперативних організацій у сільському господарстві, концептуалізовано основні поняття, які використовуються для опису фінансового забезпечення суб'єктів господарювання, визначено особливості формування та використання фінансових ресурсів у сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах.

У дисертації аргументовано, що в умовах ринкової економіки сільськогосподарські товаровиробники обмежені у своїх можливостях одночасно приділяти достатню увагу безпосередньо виробництву та вести активну ринкову діяльність (займатися пошуком ринків збуту, матеріально-технічним постачанням та ін.). В Україні цю ситуацію погіршує існування великої кількості комерційних посередницьких структур, які практично усунули аграріїв від доступу до найбільш прибуткових сфер агробізнесу. Одним із способів ефективного вирішення цих та інших проблем сільськогосподарських товаровиробників є їх залучення до процесів кооперування, які з допомогою спільних й узгоджених дій дають змогу аграріям не тільки збільшувати свої доходи від продажу виробленої ними продукції, але й від її переробки, а також зменшувати витрати, пов'язані з основною діяльністю.

З'ясовано, що обслуговуючі кооперативи здійснюють свою діяльність на основі низки принципів, які ідентифікують їх як особливу форму підприємництва. У дисертації виокремлено найважливіші ознаки, які характеризують фінансово-господарську діяльність обслуговуючих кооперативів і дають змогу відрізнити їх від кооперативів виробничого типу. Такими ознаками є: а) економія коштів членів кооперативу від участі в його діяльності (кінцева вартість послуг кооперативу наближена до собівартості); б) пропорційний розподіл доходів між членами відповідно до обсягу проведених ними операцій з кооперативом; в) існування у кооперативі одночасно двох форм власності: приватної власності членів (паї) та колективної власності кооперативу (як юридичної особи) у вигляді неподільного, резервного й інших спільних фондів. Однак найголовнішою характеристикою фінансово-господарської діяльності обслуговуючих кооперативів є поєднання в одній особі одночасно співвласника, який фінансує діяльність кооперативу, та клієнта, який користується його послугами. Це дає підстави розглядати обслуговуючі кооперативи як особливий вид економічної організації з унікальними фінансовими взаємовідносинами сторін, а вказана риса має домінуючий вплив на обґрунтування фінансового забезпечення діяльності кооперативів такого типу.

Аргументовано, що проблематику фінансового забезпечення формування та функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, як і будь-яких інших суб'єктів господарювання, доцільно досліджувати крізь призму фінансового механізму їхньої діяльності. Складові елементи фінансового механізму кооперативів базуються на сукупності форм та методів фінансового впливу на їхній розвиток, які умовно можна поділити на дві підсистеми: фінансове забезпечення і фінансове регулювання. На сучасному етапі розвитку з огляду на початкову стадію функціонування переважної більшості обслуговуючих кооперативів в аграрному секторі України першочерговим завданням є пошук джерел ефективного фінансового забезпечення формування та функціонування СОК.

Доведено, що роль фінансового забезпечення діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів полягає не лише у визначенні обсягів фінансування їхніх потреб, а й у пошуку джерел фінансового забезпечення і у виборі конкретних форм фінансування діяльності з урахуванням особливостей акумулювання та використання ними фінансових ресурсів. У контексті такого теоретико-методологічного підходу фінансове забезпечення формування і функціонування СОК розглянуто як цілісний процес, який передбачає формування, використання та нагромадження фінансових ресурсів, а також реалізацію фінансового потенціалу кооперативів. Стратегічну мету забезпечення фінансовими ресурсами обслуговуючих агрокооперативів визначено як збільшення доходів членів за умови надання їм послуг за цінами, наближеними до собівартості, тобто шляхом мінімізації можливих витрат усіма учасниками кооперативу.

Обґрунтовано, що фінансові ресурси і джерела їхнього формування перебувають у тісному функціональному взаємозв'язку. Суть цього зв'язку полягає в тому, що перші відображають склад фактичних джерел фінансових ресурсів підприємства, які використані для їхнього формування й характеризують результат взаємозв'язку фінансових ресурсів та їхніх джерел, тоді як самі джерела фінансових ресурсів є лише потенційними можливостями суб'єкта господарювання щодо фінансового забезпечення своєї діяльності у майбутньому з допомогою тих чи інших інструментів. Таким чином, за наявності відповідних джерел фінансових ресурсів не гарантується самй отримання цих фінансових ресурсів.

У дисертації окреслено основні джерела фінансових ресурсів сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу на різних етапах його розвитку. Конкретний перелік джерел та інструментів фінансування діяльності кооперативу залежить від складу форм та методів фінансування, доступних йому на певному етапі (табл. 1). На стадії створення кооперативу основними інструментами залучення фінансових ресурсів є внески членів-засновників (вступні та пайові внески), які акумулюються у його фондах. У подальші роки діяльності фінансові ресурси обслуговуючих кооперативів, крім власних доходів і надходжень, формуються також з допомогою залучених ззовні фінансових ресурсів. На стадії розширення діяльності кооперативу власні фінансові ресурси, крім вже використовуваних джерел, можуть поповнюватися за рахунок додаткових внесків членів та асоційованих членів кооперативу, коштів фондів цільового фінансування (у тому числі резервів), нерозподілених кооперативних виплат, інших грошових надходжень й доходів, не пов'язаних з основною діяльністю обслуговуючих кооперативів.

У другому розділі “Практика фінансового забезпечення діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів” здійснено аналіз практичних аспектів фінансової діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні на прикладі кооперативів в Івано-Франківській, Тернопільській та Львівській областях, виявлено проблеми і можливості залучення діючими агрокооперативами фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, у тому числі за рахунок кредитування.

З'ясовано, що одним із важливих індикаторів ефективності фінансової діяльності будь-якого підприємства є його фінансовий стан, результати оцінки якого дають змогу окреслити шляхи подальшого вдосконалення фінансового забезпечення аналізованого підприємства. Водночас за результатами дослідження виявлено, що інформаційна база для проведення фінансового аналізу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні є обмеженою, оскільки переважна більшість діючих кооперативів дотримується у своїй діяльності спрощеної системи обліку, оподаткування й звітності. В роботі сформовано відповідну систему показників оцінки фінансового стану, які дають можливість найбільш комплексно дослідити різні сторони фінансово-господарської діяльності вітчизняних обслуговуючих агрокооперативів. До складу згаданої системи фінансових показників включено такі групи: а) показники майнового стану; б) показники ліквідності та платоспроможності; в) показники фінансової стійкості; г) показники оборотності. З огляду на неприбуткову природу діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, доведено, що така група фінансових коефіцієнтів, як показники прибутковості й рентабельності, за своєю сутністю не може адекватно відображати ефективність кооперативів вказаного типу.

На основі оцінювання фінансового стану сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у досліджуваному регіоні встановлено, що, незважаючи на зростання сукупної вартості майна, структура сформованих активів в обстежених кооперативах упродовж 20042007 р. погіршувалась. Так, зафіксовано тенденцію до скорочення частки необоротних активів у сукупному майні обслуговуючих агрокооперативів регіону на 6,9 в. п. з 60,0% у 2004 р. до 53,1% на кінець 2007 р. Відсоток зношення основних фондів обстежених кооперативів упродовж аналізованого періоду перебував на рівні 44%. У той самий час відчутне оновлення основних фондів кооперативами проводилось лише у 2007 р., тоді як в інші роки воно практично дорівнювало нулю. Як наслідок, морально і фізично застарілий стан основних засобів став одним з факторів, які негативно вплинули на фінансові результати діяльності СОК.

Таблиця 1 Взаємозв'язок форм та джерел фінансового забезпечення діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу

Визначено, що обстежені кооперативи в усіх областях досліджуваного регіону впродовж вказаного періоду характеризувалися низьким рівнем поточної платоспроможності (ліквідності) та володіли обмеженими можливостями щодо своєчасної сплати своїх зобов'язань у повному обсязі. Однією з основних причин такої ситуації стала практика залучення кооперативами кредитних ресурсів переважно на короткостроковий період. Поряд з тим у довгостроковому періоді обслуговуючі агрокооперативи регіону дотримувалися мінімально ризикованої політики фінансування своєї діяльності. Пріоритетним джерелом формування активів агрокооперативами були власні і прирівняні до власних фінансові ресурси, велика частка яких дає змогу забезпечувати належний рівень фінансової стійкості СОК на перспективу.

Вказано, що агрокооперативи досліджуваного регіону, часто відчуваючи проблеми з фінансовим забезпеченням своєї поточної діяльності, змушені перетворюватись на “псевдокооперативні” комерційні структури, які надають послуги здебільшого не своїм членам, а стороннім особам, порушуючи таким чином відповідні норми законодавства про кооперативи. Більш того, як показали результати анкетування діючих обслуговуючих агрокооперативів в Івано-Франківській області, лише 3 кооперативи з 14 впродовж 20042007 років здійснювали кооперативні виплати своїм членам. Зроблено висновок про неможливість виконання обстеженими обслуговуючими кооперативами покладених на них завдань, а саме покращення добробуту своїх членів - сільськогосподарських товаровиробників, у тому числі шляхом надання клієнтам-власникам послуг за цінами, максимально наближеними до собівартості.

Результати аналізу структури фінансових ресурсів діючих обслуговуючих агрокооперативів дають підстави стверджувати, що найбільшу питому вагу в складі власних джерел фінансування займає додатковий капітал, до складу якого кооперативи, будучи на спрощеній системі обліку й звітності, зараховують суму пайового капіталу. На кінець 2007 р. в обстежених СОК Івано-Франківської області частка цього виду фінансових ресурсів становила 38,7%, в обстежених кооперативах Тернопільській області 38,6%. Дещо нижчою була частка додаткового капіталу в кооперативах Львівської області 25,9%.

Поряд з тим зафіксовано зростання рівня невідповідності пропорцій між пайовим та статутним капіталом у структурі фінансових ресурсів обстежених кооперативів. Як видно з табл. 2, якщо у Львівській області на кінець 2007 р. на 1 грн. статутного капіталу припадало 2,6 грн. пайових внесків членів, то в інших областях досліджуваного регіону це співвідношення становило один до одного.

Таблиця 2 Динаміка співвідношення пайового і статутного фонду в обстежених СОК досліджуваного регіону в розрізі областей впродовж 20052007 рр.

Таку ситуацію слід вважати небезпечною, оскільки вона сприяє процесам деперсоніфікації власності в кооперативах. У дисертації запропоновано діючим СОК використовувати у своїй діяльності методику пропорційного зменшення розміру вступних внесків для нових членів відповідно до зростання розміру статутного (неподільного) фонду кооперативу.

Хоча практика використання обслуговуючими агрокооперативами внутрішніх фінансових ресурсів, яка сприяє зміцненню їхнього фінансового стану, є обґрунтованою, доведено доцільність залучення кооперативами зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності.

З цією метою побудовано кореляційно-регресійну модель (рівняння множинної лінійної регресії), яка дає змогу розрахувати вплив різних джерел фінансування та напрямків використання фінансових ресурсів СОК на обсяги їхньої діяльності. Цю економетричну модель подано в такому вигляді:

Y _х = а₀ + а₁х₁ + а₂х_2, + а₃х₃ + а₄х_4,(1)

де а₀, а₁, а₂, а₃, а₄ відповідні коефіцієнти регресії;

х₁ - статутний капітал кооперативу, тис. грн.;

х₂ - пайовий капітал кооперативу, тис. грн.;

х₃ - кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги), тис. грн.;

х₄ - дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги), тис. грн.

За результатами проведених розрахунків встановлено, що найбільший потенціал до зміни розміру чистої виручки обстежених агрокооперативів (Y_x) закладено у їхньому пайовому капіталі (), оскільки при зростанні цього фактора на одиницю чистий дохід кооперативу збільшиться на 0,451. Величина впливу зміни розміру кредиторської заборгованості кооперативів () на результативну ознаку становить 0,394. Зроблено висновок про те, що хоча фінансування СОК за рахунок позичених фінансових ресурсів не є визначальним, воно посідає чільне місце серед важливих факторів впливу на обсяги діяльності кооперативів.

У процесі аналізу практики кредитування в Україні з'ясовано, що вітчизняні обслуговуючі агрокооперативи не володіють достатніми можливостями щодо залучення вказаного джерела фінансових ресурсів у свою діяльність. Основними причинами такої ситуації є: відносно високий розмір відсоткових ставок за кредитами; відсутність у банківських та інших фінансово-кредитних установ спеціальних кредитних продуктів і методики оцінювання кредитоспроможності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, які б адекватно враховували специфіку їхньої діяльності; невключення обслуговуючих кооперативів до переліку прямих учасників державної програми часткової компенсації відсоткової ставки за кредитами банків для підприємств АПК; відсутність доступу кооперативів до ресурсів кредитних спілок через недосконалість нормативно-правової бази щодо регулювання діяльності кредитних спілок в Україні, зокрема це стосується законодавчих обмежень бази можливих кредиторів для спілок лише фізичними особами.

У третьому розділі “Пріоритетні напрямки вдосконалення фінансового забезпечення формування та функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів” узагальнено зарубіжний досвід використання новітніх форм фінансування діяльності обслуговуючих агрокооперативів та сформовано концептуальні підходи до вдосконалення фінансового забезпечення формування нових і функціонування діючих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в умовах нашої держави.

Констатовано, що в сучасних умовах обслуговуючі кооперативи більшості країн світу, відчуваючи проблеми із залученням інвестицій, дедалі частіше змушені шукати нові можливості фінансування своєї діяльності. Ця проблема вирішується шляхом опанування кооперативами методів фінансування, які не завжди “вписуються” у класичну кооперативну концепцію. Серед нетрадиційних форм прямого інвестування найбільшою популярністю в зарубіжних агрокооперативах користується випуск акцій, облігацій, сертифікатів та інших цінних паперів, які засвідчують внесення учасниками певної суми коштів у кооператив на умовах строковості й платності. Проте прямі інвестиції за своїм поширенням значно поступаються непрямим методам залучення капіталовкладень у кооперативи, таких як: відстрочене повернення кооперативних виплат (“deferred patronage refunds”); відрахування з кожної одиниці продукції, реалізованої через кооператив (“per-unit capital retains”). Аргументовано, що саме методи непрямого фінансування, які не залежать від фінансових результатів діяльності обслуговуючих кооперативів, за умови ведення ними зваженої фінансової політики можуть стати доволі потужним і стабільним джерелом фінансових та інвестиційних ресурсів для вітчизняних СОК.

З огляду на сучасний стан розвитку аграрного сектору України, визнано нагальною необхідність створення принципово нової кредитної системи, яка б відкривала аграріям доступ до дешевих і довгострокових кредитних ресурсів. Доведено, що одним з найважливіших факторів наближення сільськогосподарських товаровиробників до вказаного виду фінансових ресурсів є запровадження кредитування на кооперативних засадах. У межах такого підходу в дисертації побудовано модель трирівневої кооперативної кредитної системи, а також описано основні функції її складових елементів.

Встановлено, що основні суперечності в сфері оподаткування обслуговуючих кооперативів в Україні пов'язані із оподаткуванням їх податком на прибуток. Суть цих суперечностей полягає у наявності законодавчих колізій з приводу набуття обслуговуючими кооперативами статусу неприбуткової організації та відсутності у кооперативів такого типу пільг зі сплати податку на прибуток. З метою оптимізації податкового навантаження вітчизняних обслуговуючих агрокооперативів обґрунтовано доцільність надання їм подвійного статусу при оподаткуванні доходів: а) для доходів, отриманих від операцій з членами, повне звільнення від сплати податку на прибуток; б) для доходів, отриманих від операцій з не членами (третіми особами), сплата згаданого податку за звичайною схемою.

У процесі пошуку шляхів удосконалення фінансового забезпечення формування та функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів досліджено їхню інвестиційну привабливість. З цією метою можливість вступу і розширення участі члена кооперативу в його діяльності розглянуто як інвестиційний проект, який володіє певним рівнем ефективності.

З'ясовано, що для більш повного залучення членських коштів обслуговуючі кооперативи можуть стимулювати своїх членів виконувати свої фінансові зобов'язання перед кооперативом поетапно, розподіляючи процес вкладення коштів на кілька послідовних фаз, у кожній з яких виробник зможе оцінити свої подальші дії, замість того, щоб приймати одноразове рішення “вкладати чи ні” на початку такого кроку. Цей підхід потребує відповідного мислення термінами невизначеного середовища з урахуванням постійних змін у цінах, процентних ставках, споживчих смаках, технологіях і т. ін. Найбільш адекватним способом оцінити інвестиційні рішення щодо вступу в кооператив та розміру подальшої участі члена кооперативу у його діяльності з урахуванням можливостей “фазування” такого рішення, а також пов'язаних з ним компонентів ризику є метод оцінки реальних опціонів.

Доведено, що традиційні методи оцінювання ефективності інвестицій розглядають ризики й інші види невизначеності у майбутньому як негативний фактор, що зменшує суму отриманих доходів від інвестицій. Водночас концепція реальних опціонів трактує ризик як сукупність негативних і неочікуваних позитивних результатів. Новітність методології оцінки реальних опціонів полягає в тому, що вона наділяє суб'єкта прийняття рішення можливістю змінювати хід реалізації інвестиційного проекту у будь-який період часу, оскільки таке право (опціон) наділене певною вартістю, яка може бути отримана у майбутньому.

З допомогою використання основних положень теорії реальних опціонів у роботі досліджено ефективність вкладення коштів учасниками в маркетинговий кооператив та оцінено ризики для сільськогосподарських товаровиробників, пов'язані з такими діями. З метою виконання визначеного завдання побудовано імітаційну модель фінансових потоків діяльності молочарського кооперативу власників особистих селянських господарств, в межах якої обчислено доходи виробників від участі у діяльності такого кооперативу. Також у межах моделі здійснено розрахунок ефективності інвестиційного рішення потенційного члена щодо його повноцінного вступу в кооператив за допомогою методики оцінки реальних опціонів. Згідно згаданої методики за членом кооперативу закріплено право відстрочити прийняття остаточного рішення про обсяг своєї участі у діяльності кооперативу на визначений час у майбутньому.

За результатами проведених розрахунків встановлено, що наявність у вищеописаному інвестиційному проекті реальних опціонів дає змогу підвищити його привабливість на 12,68 грн. у розрахунку на один пай. Водночас в процесі оцінювання такого кроку з використанням методики NPV встановлено, що чистий дохід члена кооперативу буде дорівнювати нулю. Таким чином, підтверджено, що виявлення чи попереднє проектування реальних опціонів в інвестиційних проектах та їхня подальша оцінка є додатковим стимулом для інвесторів для прийняття позитивних рішень щодо проектів в умовах невизначеності, у тому числі щодо можливості вступу потенційних учасників до обслуговуючих кооперативів.

У межах аналізу ефективності інвестиційних проектів обґрунтовано доцільність використання у розрахунках динамічної ставки дисконтування, адаптованої до вітчизняних умов. Її застосування дає змогу більш точно спланувати фінансові потоки інвестиційного проекту і визначити реальний рівень його ефективності. Основними факторами, що визначають розмір вказаного показника, є: структура капіталу, що використовується під час інвестування; період та стадії проведення розрахунків за проектом; рівень інфляції у країні, в якій реалізовуються інвестиції; стабільність курсу валюти інвестування; рівень ризикованості проекту. За таких умов конкретне значення дисконтної ставки відрізнятиметься не тільки для кожного інвестиційного проекту, а й для кожного окремого часового періоду чи етапу реалізації інвестиційного процесу. Таким чином, пропонована динамічна ставка дисконту дає змогу на практиці заздалегідь прогнозувати можливий розвиток інвестиційних процесів з урахуванням умов відповідної країни, а також вчасно розробляти заходи щодо запобігання ризикам отримання негативних наслідків від інвестування.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне й практичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуальних наукових проблем з приводу фінансового забезпечення формування та функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у вітчизняних умовах. Це дало змогу обґрунтувати такі висновки й пропозиції:

1. Встановлено недостатність комплексних досліджень вітчизняними науковцями проблем фінансування діяльності обслуговуючих кооперативів в Україні. Констатовано, що наявний категоріальний апарат сучасної фінансової науки не дає змоги всебічно аналізувати фінансове забезпечення створення та функціонування кооперативів такого типу. Автором розроблено теоретико-методологічні засади фінансового забезпечення діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

2. Доведено доцільність розмежування сутності понять “кооперація” й “кооператив”. Встановлено, що ці терміни співвідносяться між собою як загальне та часткове (зміст і форма). Кооперація як спільна діяльність певної групи людей з метою поліпшення їхнього матеріального добробуту за своєю внутрішньою суттю є соціально-економічним явищем, що еволюціонує від початку розвитку суспільства. Кооперативи ж як конкретно-історична форма організації кооперації з'явилися пізніше, коли для цього сформувалися всі необхідні соціально-економічні, психологічні, правові та інші передумови, та є лише однією з форм кооперації, яка має організаційне вираження. Дослідження фінансово-економічної сутності кооперативів дає підстави розглядати їх як організаційну форму, що має подвійну, соціально-економічну природу, тобто є одночасно громадською організацією і формою господарювання. При цьому специфічною рисою кооперативів будь-якого виду, яка відрізняє їх від інших організаційних форм, слід вважати ознаку справедливості, яка пронизує всі економічні, організаційні та соціальні аспекти їхньої діяльності.

3. При розгляді функціонування фінансового механізму обслуговуючих агрокооперативів крізь призму його двох підсистем: фінансового забезпечення і фінансового регулювання наголошено, що ключовим питанням їхнього розвитку в вітчизняних умовах є розробка джерел ефективного фінансового забезпечення діяльності обслуговуючих кооперативів у сільському господарстві, які здебільшого перебувають на стадії свого створення. У процесі фінансового забезпечення формування та подальшого успішного функціонування обслуговуючих агрокооперативів важливо: здійснити розробку ефективного механізму формування власного капіталу кооперативу; обґрунтувати дієву систему ціноутворення кооперативу; спланувати оптимальний рівень його податкового навантаження.

4. З'ясовано, що термін “фінансові ресурси суб'єктів господарювання” часто ототожнюють з поняттям “джерело фінансових ресурсів”, що ускладнює управління фінансовими ресурсами і призводить до допущення помилок щодо характеристики ознак їхніх складових та неточного визначення структури джерел фінансових ресурсів. З метою впорядкування взаємозв'язку між фінансовими ресурсами й джерелами їхнього утворення запропоновано трактувати перше поняття як склад фактичних джерел фінансових ресурсів підприємства, які використані для їхнього формування і характеризують результат цього взаємозв'язку, тоді як термін “джерело фінансових ресурсів” слід тлумачити як потенційну можливість суб'єкта господарювання щодо фінансового забезпечення своєї діяльності у майбутньому (“потенційне” джерело фінансових ресурсів). У результаті систематизації підходів науковців до трактування сутності фінансових ресурсів суб'єктів господарювання уточнено їхнє визначення й виокремлено їхні ключові ознаки, серед яких: грошова форма прояву джерела ресурсного забезпечення суб'єкта господарювання; чітка ідентифікація власника ресурсів, джерел і порядку формування; цільове призначення використання наявних фінансових ресурсів.

5. Проведений аналіз фінансового стану сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у досліджуваному регіоні дав змогу з'ясувати, що більшість обстежених кооперативів характеризуються низьким рівнем поточної платоспроможності (ліквідності). Водночас у структурі фінансування їхньої діяльності у середньо- та довгостроковій перспективі практично відсутні позичені фінансові ресурси.

6. В умовах обмеженості власних джерел фінансових ресурсів вказано на доцільність розширення переліку інструментів фінансування діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. На основі передового світового досвіду запропоновано, крім традиційних, застосовувати такі внутрішні методи залучення капіталовкладень, як: відстрочене повернення кооперативних виплат; відрахування з кожної одиниці товару чи послуги, проведеної через кооператив; розповсюдження акцій та інших цінних паперів серед учасників. Щодо зовнішніх джерел фінансових ресурсів пріоритетним на середньострокову перспективу є використання кооперативами у своїй діяльності фінансового лізингу, факторингу і форфейтингу. Це допоможе вітчизняним сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам вирішити проблему нестачі фінансових ресурсів у перші роки свого розвитку, зменшити податковий тягар, профінансувати придбання необхідного обладнання й послабити фінансову залежність кооперативних підприємств від кредитних ресурсів та фінансової підтримки з боку держави.

7. Удосконалення забезпеченості кредитними ресурсами агрокооперативів у вітчизняних умовах рекомендовано здійснювати шляхом створення трирівневої кооперативної кредитної системи. Первинним елементом цієї системи мають стати кредитні спілки, діяльність яких спрямована на мікрокредитування членів агрокооперативів дрібних сільськогосподарських товаровиробників, а також кредитні кооперативи, членами яких зможуть стати й інші види кооперативів. Водночас сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи матимуть змогу бути учасниками місцевих кооперативних банків - установ другого рівня кооперативної кредитної системи, призначених для акумулювання на регіональному рівні достатніх обсягів тимчасово вільних коштів та здешевлення вартості фінансових послуг для своїх учасників, переважно сільськогосподарських товаровиробників. Вершиною пропонованої системи має стати національний кооперативний банк, основними функціями якого є: забезпечення гарантування вкладів, підтримка фінансової стабільності кредитних установ на першому і другому рівнях; формування реєстру кредитних історій; створення центрів інформаційних технологій та сервісної інфраструктури, які би забезпечували мінімізацію ризиків і доступ кооперативних структур до міжнародних платіжних систем, формування навчально-методичної інфраструктури та ін.

8. На основі вивчення особливостей діяльності обслуговуючих кооперативів доведено необхідність надання їм статусу неприбуткової організації. Проблему вдосконалення оподаткування обслуговуючих агрокооперативів в Україні можна вирішити шляхом надання кооперативам подвійного статусу при оподаткуванні прибутків залежно від напрямку їхнього отримання (від операцій з членами чи за рахунок третіх осіб).

9. За існуючих умов сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам у процесі господарської діяльності доцільно перебувати на спрощеній системі оподаткування без сплати ПДВ. За результатами прогнозних розрахунків на прикладі маркетингового (молочарського) кооперативу визначено, що при однакових обсягах діяльності фінансовий результат кооперативу, доступний до розподілу між його членами після сплати єдиного податку (ставка 10%), за рахунок економії витрат на сплату податкових платежів до бюджету виявився майже в 2,5 рази вищим, ніж під час застосування загальної системи оподаткування.

10. У процесі розгляду можливості участі потенційного члена у діяльності обслуговуючого кооперативу як інвестиційного проекту рекомендовано для оцінювання ефективності такого кроку використовувати методику поєднання результатів оцінювання реальних опціонів, закладених у проект, та методу визначення чистої приведеної вартості інвестицій (NPV). На відміну від методу NPV, концепція реальних опціонів дає змогу оцінити гнучкість щодо розширення (чи скорочення) участі сільськогосподарського товаровиробника в діяльності кооперативу завдяки можливості відстрочення прийняття остаточного рішення щодо розміру такої участі до отримання нової інформації у майбутньому. Це важливо, оскільки таке стратегічне рішення через брак достовірних даних щодо результатів діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів недоцільно приймати одразу. Водночас використання традиційних (дисконтних) методів оцінювання інвестицій не дає змоги оцінити гнучкість щодо сплати чергових внесків членами кооперативу, внаслідок чого занижується реальна вартість такого інвестиційного проекту. Застосування пропонованої методики аналізу на практиці допоможе підвищити обґрунтованість інвестиційних рішень, які приймаються потенційними й дійсними членами кооперативів, а також забезпечити їхню успішну реалізацію. Процедуру аналізу інвестиційних проектів, що реалізовуються в умовах невизначеності, запропоновано здійснювати послідовно у такі етапи: 1) аналіз невизначеності й джерел ризику; 2) оцінювання ефективності проекту традиційними (дисконтними) методами; 3) виявлення та проектування реальних опціонів інвестиційного проекту; 4) оцінювання результатів аналізу (порівняння ефективності інвестиційного проекту без урахування і з урахуванням реальних опціонів).