Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

УДК 368.029

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ ПЕРЕСТРАХУВАННЯМ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ СТРАХОВИКА

ДЬЯЧКОВА ЮЛІЯ

МИКОЛАЇВНА

Донецьк ? 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Донбаській державній машинобудівній академії Міністерства освіти і науки України (м. Краматорськ).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Внукова Наталія Миколаївна,

Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри управління фінансовими послугами.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Козьменко Ольга Володимирівна,

ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» (м. Суми), професор кафедри бухгалтерського обліку та аудиту;

кандидат економічних наук, професор Гаманкова Ольга Олексіївна, ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" Міністерства освіти і науки України, професор кафедри страхування.

Захист відбудеться «22» квітня 2010 р. о 1330 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий «19» березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення фінансової стійкості страхових компаній є актуальним завданням у сучасній нестабільній економіці. Основними принципами розвитку національного страхового ринку на державному рівні оголошено підвищення рівня капіталізації страховиків, їх фінансової надійності та платоспроможності. Сучасні наукові розробки мають сприяти вдосконаленню систем контролю за фінансовою стійкістю страхових компаній із метою запобігання банкрутству.

Процес реалізації нових підвищених вимог ЄС до платоспроможності страховиків (Solvency II) передбачає обов'язкове використання механізму перестрахування як одного з найбільш оптимальних способів диверсифікації ризиків. Перестрахування розширює фінансові можливості компанії і дозволяє приймати ризики, які через свій розмір або велику ймовірність настання страхового випадку призвели б до ситуації фінансової нестійкості. Здійснення перестрахування пов'язане зі сплатою перестрахових премій. Необґрунтоване їх завищення, що не супроводжується відповідним зростанням перестрахових ємностей, може негативно вплинути на показники діяльності перестрахувальника. При застосуванні перестрахування необхідно обирати такі його параметри, які забезпечать одержання корисного ефекту. Тому розробка стратегії управління перестрахуванням є необхідним інструментом підвищення фінансової стійкості страховика.

Дослідженням перестрахування та його впливу на фінансовий стан страховика присвячені роботи Х. Бонсдорфа, Д. Діксона, П. Мюллера, М. Мюррея, К. Пфайффера, К. Рейлі, Б. Сандта, Х. Уотерса, Д. Хемптона. Серед вітчизняних фахівців та науковців країн СНД цю проблему досліджували М. Александрова, В. Базилевич, Н. Внукова, О. Гаманкова, В. Єдаков, Г. Ізмайлов, Н. Кирилова, О. Козьменко, А. Міллерман, Л. Орланюк-Малицька, С. Осадець, Т. Татаріна, А. Фадєєва, Ю. Фогельсон, П. Фурсевич, В. Шахов. Дослідженням тенденцій розвитку страхового та перестрахового ринків України, їх ролі у становленні фінансової та екологічної систем країни присвячені роботи І. Александрова, О. Амоші, О. Барановського, В. Тринчука, С. Тюгаєвої.

Аналіз робіт зазначених авторів дозволив зробити такі висновки: існуючі системи оцінки фінансової стійкості страховика не дозволяють оцінити якість перестрахового захисту; проблема виявлення зв'язку між параметрами перестрахування і рівнем фінансової стійкості страховика потребує подальшого дослідження.

Науково-практична значущість і недостатня розробленість порушених питань обумовили актуальність теми дисертації, вибір мети й завдань дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Донбаської державної машинобудівної академії Міністерства освіти і науки України (м. Краматорськ) за темами: «Формування комплексної системи організації, планування і управління виробничо-фінансовою діяльністю підприємств і установ в умовах реформування економіки» (номер держреєстрації 0103U004451, 2002-2004 рр.), у рамках якої обґрунтовано й розроблено механізм управління стратегією перестрахування для інтеграції у світовий страховий ринок, «Організаційно-методичні аспекти формування і використання фінансово-економічних ресурсів на підприємствах машинобудування» (номер держреєстрації 0104U009276, 2004-2006 рр.), де автором розроблено й обґрунтовано методичний підхід до визначення фінансової стійкості страхової компанії, «Дослідження механізму економіко-фінансової та організаційної діяльності підприємств та установ» (номер держреєстрації 0106U008918, 2006-2008 рр.), у якій обґрунтовано механізм впливу перестрахування на фінансову стійкість страховика.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розвиток науково-методичних положень і обґрунтування практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління перестрахуванням для забезпечення фінансової стійкості страховика.

Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання:

узагальнено існуючі підходи до визначення фінансової стійкості страховика, виявлення її економічної сутності;

визначено фактори, що впливають на фінансову стійкість страховика, здійснено їх ранжування за значущістю;

виявлено економічну сутність категорії перестрахування;

установлено параметри, за допомогою яких можна здійснювати управління перестрахуванням із метою підвищення фінансової стійкості;

проаналізовано сучасний стан ринку перестрахування, виділено основні чинники зовнішнього середовища, що впливають на здійснення перестрахування в Україні;

формалізовано критерій оцінки якості управління перестрахуванням;

розроблено науково-методичні рекомендації щодо визначення параметрів перестрахування, які забезпечуватимуть фінансову стійкість страховика.

Об'єкт дослідження ? процес забезпечення фінансової стійкості страхової компанії.

Предмет дослідження ? вплив перестрахування і його параметрів на фінансову стійкість страховика.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у сфері фінансів, страхування та перестрахування. Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти України й зарубіжних країн, спеціальна довідкова література, статистичні дані Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, рейтингових агенцій, фінансова звітність страхових компанії України. У процесі дослідження використано:

методи морфологічного аналізу, синтезу, індукції та дедукції ? для обґрунтування й уточнення сутності поняття фінансової стійкості страховика, вдосконалення класифікації перестрахування;

метод експертних оцінок ? для визначення пріоритетності факторів, що впливають на фінансову стійкість страховика;

метод системного аналізу ? для визначення показника ефективності операції перестрахування;

метод кореляційно-регресійного аналізу ? для побудови економіко-математичної моделі, яка відображає зв'язок між ефективністю перестрахування та рівнем фінансової стійкості страховика;

метод аналізу ієрархій ? для обґрунтування методики вибору ефективної форми договору перестрахування;

метод оптимізації ? для визначення параметрів договорів перестрахування, ефективних із точки зору забезпечення фінансової стійкості страховика.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у подальшому розвитку теоретичних і науково-методичних положень щодо формування стратегії управління перестрахуванням, спрямованої на підвищення його ефективності та зростання фінансової стійкості страховика. До найбільш істотних результатів, які визначають наукову новизну дослідження, належать такі:

уперше:

запропоновано науково-методичний підхід до визначення показника ефективності перестрахування, який дозволяє порівняти нетто-результат після застосування перестрахування й загальну суму витрат на дану операцію. Це дає можливість керівництву страхової компанії за підсумками певного періоду зіставляти програми різних перестраховиків, обирати найбільш результативні й переглядати за необхідності умови перестрахування на користь власної компанії;

удосконалено:

механізм оцінки впливу ефективності перестрахування на рівень фінансової стійкості компанії, що реалізовано у вигляді економіко-математичної моделі. Розраховані на основі моделі коефіцієнти еластичності та взаємозаміщення факторів дозволяють розробити оперативну стратегію збереження рівня фінансової стійкості за рахунок підвищення ефективності перестрахування при негативних змінах інших показників діяльності;

науковий підхід до вибору страховиком оптимальної форми договору перестрахування на основі встановлення ієрархії критеріїв ефективності операції та пріоритетності кожного варіанта перестрахування по відношенню до сформульованих критеріїв. На відміну від рекомендацій загального характеру, запропонована науково обґрунтована методика на основі системного аналізу дозволить страховику контролювати процес прийняття управлінських рішень, приводити його у відповідність до пріоритетних для компанії завдань, що забезпечить збільшення ефективності перестрахування і відповідне підвищення фінансової стійкості;

науково-методичний підхід до визначення оптимальної величини основних параметрів пропорційних та непропорційних договорів на основі зіставлення функції ефективності перестрахування й імовірності відсутності банкрутства для страхової компанії, що дозволить, ураховуючи величину власного капіталу, установити такі діючі параметри перестрахування, які при найменших витратах забезпечать фінансову стійкість страховика;

дістали подальшого розвитку:

визначення понять економічної сутності перестрахування, стратегії та якості перестрахування. Із позиції перестрахувальника перестрахування пропонується вважати операцією, що має критерій ефективності, метою якої є забезпечення фінансової стійкості компанії. Такий підхід дозволяє розробляти сукупність управлінських рішень щодо вибору варіанта перестрахування з найбільшим критерієм ефективності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й апробації рекомендацій, використання яких забезпечує можливість підвищення фінансової стійкості шляхом обґрунтованого вибору параметрів перестрахування. Запропоновані в дисертації висновки та рекомендації прикладного характеру використовуються ЗАТ «СК «Аско Донбас Північний» (довідка № 706 від 06.07.2007 р.), ВАТ «СК «Орадон» (акт про впровадження № 876 від 15.04.2008 р.), ЗАТ «СК «ВУСО» (акт про впровадження № 656 від 09.04.2008 р.) для підвищення ефективності операції перестрахування та забезпечення фінансової стійкості компанії. Окремі теоретичні положення використовуються у навчальному процесі Донбаської державної машинобудівної академії МОН України при викладанні дисциплін «Страхові послуги» і «Страхування» (довідка про впровадження № 035-05-1654 від 28.05.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійно виконаних наукових досліджень, у яких викладено авторський підхід до вирішення наукового завдання визначення впливу параметрів перестрахування на фінансову стійкість страховика. Внесок автора в наукові праці, опубліковані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і практичні результати дослідження обговорювалися та дістали схвалення на наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: III Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень 2004» (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), II Всеукраїнській науково-практичній конференції вчених, викладачів та практичних працівників «Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій» (м. Вінниця, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансово-економічні та інституціональні проблеми розвитку промислових підприємств» (м. Краматорськ, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми розвитку ринку фінансових послуг в Україні» (м. Харків, 2007 р.), IV Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів, молодих учених «Современные задачи прикладной статистики, промышленной, актуарной и финансовой математики» (м. Донецьк, 2008 р.).

Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковано у 16 наукових працях, серед яких 9 статей у наукових фахових виданнях, 5 ? у матеріалах конференцій. Окремі положення дисертації опубліковано у 2 навчально-методичних посібниках. Загальний обсяг публікацій ? 24,4 д.а., з яких автору належить 24,1 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (203 найменування) і 7 додатків. Загальний обсяг викладено на 220 сторінках. Робота містить 29 таблиць і 21 рисунок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Роль перестрахування у забезпеченні фінансової стійкості страховика» проаналізовано існуючі підходи до визначення фінансової стійкості страховика й основні фактори її забезпечення. Досліджено економічну сутність перестрахування як вагомого фактора впливу на фінансову стійкість, удосконалено його класифікацію.

Фінансова стійкість страховиків і методи її забезпечення становлять теоретичний і практичний інтерес для потенційних споживачів страхових послуг. Теоретичним і практичним аспектам проблеми визначення фінансової стійкості страхової компанії присвячено багато робіт зарубіжних і вітчизняних науковців. Між тим значну частину теоретичних розробок здійснено в період, коли ринок страхових послуг в Україні ще не набув сучасних форм. Більшість визначень фінансової стійкості страховика, наведених у наукових працях, мають узагальнений характер. Слід відзначити відсутність чіткого розмежування термінів платоспроможності та фінансової стійкості страховика, зведення поняття фінансової стійкості страхової компанії виключно до процесів формування та розподілу страхового фонду.

Для уточнення сутності фінансової стійкості страховика використано метод морфологічного аналізу, який полягає в декомпозиції певної сукупності відомих визначень на елементарні складові за такими ознаками порівняння: об'єкт, яким оперують, обставини застосування, мета застосування. На основі системного, динамічного та фінансового аналізів сформульовано сутнісні обмеження (обов'язкові вимоги до об'єкта): кількісна характеристика стану фінансів (основи системного аналізу); зміни в часі під впливом змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі (основи динамічного аналізу); визначення залежно від результатів операційної та фінансової діяльності (основи фінансового аналізу).

Додаткова класифікація морфологічних одиниць за ознакою відповідності узагальненій сутності фінансової стійкості дозволила уточнити визначення даної економічної категорії. Відповідно до сучасних наукових теорій системного й динамічного аналізу фінансову стійкість (F) страховика слід визначати як кількісну характеристику стану його фінансів, що змінюється під впливом зовнішнього та внутрішнього середовища й визначає здатність зберігати задовільний рівень показників за страховою та нестраховою діяльністю. Дана характеристика не є константою, вона має розглядатись у певному часовому інтервалі, причому в момент часу t1>t0 бажаним для страховика буде відсутність негативних змін у її рівні (тобто F(t1) ? F(t0)). Сформульоване поняття відповідає основам сучасних аналітичних методів і дозволяє розглядати фінансову стійкість страховика як об'єкт управління, що має велике значення з позиції подальших розробок стратегій підвищення її кількісного рівня.

Опис основних внутрішніх факторів, які найбільше впливають на процес забезпечення фінансової стійкості, здійснено на основі аналізу законодавчих актів, досліджень і публікацій вітчизняних та зарубіжних фахівців. Для виділення факторів, які мають найбільший вплив на фінансову стійкість, використано метод експертних оцінок. Таким чином було встановлено, що найбільший вплив на процес забезпечення фінансової стійкості страховика, на думку експертів, мають власний капітал, покриття страхових резервів ліквідними активами й перестрахування. При цьому фактором, що дає можливість оперативного збільшення рівня фінансової стійкості, є забезпечення збалансованості страхового портфеля за допомогою перестрахування.

Аналіз законодавчих актів і робіт провідних учених щодо економічної сутності перестрахування дозволив установити його основні властивості з точки зору перестрахувальника: використання за наявності невідповідності між потребами страховика і його реальними фінансовими можливостями; наявність упорядкованої сукупності взаємозалежних дій, спрямованих на досягнення певної мети, активне використання ресурсів. Отже, відповідно до основ теорії ефективності перестрахування є операцією, що здійснюється перестрахувальником за рахунок використання власних ресурсів із метою забезпечення фінансової стійкості.

Управління перестрахуванням передбачає наявність певної стратегії ? сукупності управлінських рішень щодо вибору між альтернативними варіантами перестрахування з метою забезпечення якості операції. При цьому якісною стратегією перестрахування є така сукупність управлінських рішень, що забезпечуватиме максимальну ефективність.

Порівняльний аналіз і систематизація сучасних робіт, присвячених теорії та практиці перестрахування, дозволили вдосконалити його класифікацію з точки зору виділення критеріїв, які забезпечують різноманітність стратегій управління. Виявлено, що зміна кількісних характеристик страхового портфеля забезпечується вибором між перестрахуванням пропорційним і непропорційним за критерієм бази визначення відповідальності (потенційної або реальної). Установлено, що управління перестрахуванням для забезпечення фінансової стійкості можливе за рахунок варіації діючих параметрів пропорційної або непропорційної форми договору: частки суми потенційної відповідальності, яка належить перестраховику (квота, кількість ліній ексцедента сум), або суми реальної відповідальності перестраховика над власною відповідальністю перестрахувальника (величина ексцедента збитку, ексцедента збитковості). Розглянувши можливі варіанти перестрахування, перестрахувальник має обрати певну стратегію на підставі її переваги над останніми за встановленим пріоритетом ? критерієм ефективності. Стратегії перестрахування, що будуть мати максимальний критерій ефективності становитимуть першочерговий інтерес для перестрахувальника ї з точки зору досягнення мети операції.

У другому розділі «Аналіз впливу перестрахування на забезпечення фінансової стійкості страховика» здійснено аналіз зовнішнього операційного середовища (сучасного ринку перестрахування) із метою виділення основних тенденцій для формалізації необхідних складових критерію якості перестрахування в Україні. На основі проведених досліджень запропоновано науково-методичний підхід до розрахунку показника ефективності операції перестрахування, побудовано економіко-математичну модель, що відображає зв'язок між ефективністю перестрахування та фінансовою стійкістю компанії.

За результатами аналізу тенденцій, які формують операційне середовище для перестрахування в Україні, можна зробити такі висновки. Унаслідок низької капіталізації спостерігається високий ступінь залежності українських страховиків від кон'юнктури світового страхового ринку. Аналіз сучасного стану ринку перестрахування показав наявність тенденції щодо зростання тарифів за період 2000-2009 рр., що обумовлене зростанням частоти настання катастрофічних збитків і зниженням прибутків від нестрахових операцій. При цьому зростання тарифів здебільшого не забезпечувалось аналогічним зростанням перестрахових ємностей.

Як показує аналіз ринку перестрахування в Україні, умови сучасних перестрахових програм, які пропонуються українським страховикам, спрямовані на збільшення перестрахових премій і підвищення капіталізації зарубіжних перестраховиків. Незважаючи на зростання премій, не відбувається відповідного зростання виплат, одержаних від перестраховиків. Виходячи зі сформульованих вище тенденцій операційного середовища для підвищення фінансової стійкості страхових компаній України корисним буде розрахунок показника якості перестрахування, який ураховує співвідношення між ефектом від операції та витратами на її здійснення.

Критеріями якості операції перестрахування, згідно до теорії ефективності, є результативність, ресурсоємність і оперативність, тобто здатність операції забезпечити максимальний результат при мінімальних витратах ресурсів. Тому як ефект операції перестрахування за певним договором пропонується розглядати нетто-результат після використання перестрахування (N(t0)), який визначається за формулою

,

де P(t0) ? величина одержаних страхових премій на момент часу t0;

L(t1) ? очікувана на момент часу t1 величина страхових виплат;

q ? частка участі перестраховика.

Отже, рекомендується такий вираз для розрахунку ефективності операції перестрахування (Е):

,

де N - нетто-результат після використання перестрахування;

С ? загальна сума витрат, пов'язаних з укладанням договору перестрахування.

Даний показник, на відміну від існуючих, має такі властивості, як повнота інформації про ступінь досягнення мети операції, простота використання, можливість визначення без великих ресурсних витрат, наочність і однозначність інтерпретації. При цьому частка участі перестраховика у премії та відшкодуванні збитків є діючим параметром для розробки стратегії управління.

Для виявлення впливу ефективності перестрахування на фінансову стійкість страховика побудовано багатофакторну економіко-математичну модель залежності показника фінансової стійкості (Y) від таких чинників, як частка власного капіталу у валюті балансу (X1), ефективність перестрахування (X2), рівень забезпечення страхових резервів ліквідними активами (X3). Як факторні ознаки прийнято фактори, визначені за допомогою методу експертних оцінок як такі, що мають найбільший вплив на фінансову стійкість, і щодо яких думки експертів є погодженими. Для розрахунку показника ефективності перестрахування використано дані щодо діяльності страховиків рейтингового центру інформаційної групи агентства «Експерт Україна». При розрахунку результативної ознаки (інтегрального показника фінансової стійкості страховиків) за основу прийнято методику Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Досліджувалось 29 компаній з 342. Вибірка є безповторною, тому за розрахунками помилка репрезентативності з вірогідністю 0,954 (95,4%) не перевищує 17,8%. Кореляційну матрицю визначено засобами табличного процесора MS Excel. Кінцева функція розробленої моделі має наступний вигляд:

Y = 2,482 - 1,311X1 - 0,318X2 - 0,006X3.

Одержана кореляційна модель не враховує впливів некерованих параметрів, а також факторів, які визнано менш значущими. Коефіцієнт детермінації для даної моделі складає R2 = 0,873, тобто на 87,3% варіація фінансової стійкості пояснюється варіацією незалежних змінних X1, X2, X3 (часткою власного капіталу у валюті балансу, ефективністю перестрахування та рівнем покриття страхових резервів ліквідними активами) і на 12,7% - іншими чинниками. Згідно з тестом Фішера дана модель з імовірністю 95% адекватно відображає залежність фінансової стійкості від зазначених факторів. Розрахунок коефіцієнтів еластичності та взаємозаміщення показав, що збільшення ефективності перестрахування на 1% приведе до збільшення показника фінансової стійкості страховика на 0,05%. Розраховані коефіцієнти взаємозаміщення факторів дозволяють визначити, що зменшення частки власного капіталу на 1% може бути компенсоване збільшенням ефективності перестрахування на 4,12%. За допомогою розробленої моделі можна здійснювати управління перестрахуванням для підвищення фінансової стійкості перестрахувальника.

У третьому розділі «Науково-методичні рекомендації щодо вибору параметрів якісної стратегії перестрахування» удосконалено пропозиції щодо вибору форми перестрахування на основі встановлених критеріїв ефективності операції, запропоновано науково-методичний підхід до визначення ефективних параметрів договорів пропорційного і непропорційного перестрахування для забезпечення фінансової стійкості страховика.

Здійснюючи управління перестрахуванням, страховик, перш за все, робить вибір між різними формами договорів. Конкретні параметри перестрахування визначаються виходячи з обраної форми договору. Управлінське рішення щодо вибору форми договору перестрахування має бути обґрунтованим, тому що за допомогою операції перестрахування компанія прагне досягти певної мети. Компанії пропонується угрупувати завдання, які вона прагне вирішити за рахунок операції перестрахування, відповідно до критеріїв ефективності операції: результативності, ресурсоємності й оперативності. Пріоритетність критеріїв ефективності встановлено за шкалою Т. Сааті.

Оскільки кожна форма перестрахування має власні характеристики, то пропонується встановити пріоритетність кожного варіанта перестрахування за сформульованими критеріями ефективності для обчислення глобального вектора пріоритетності форм перестрахування. Страховій компанії рекомендується обрати форму перестрахування, яка має максимальний глобальний пріоритет, обчислений на основі ієрархії критеріїв ефективності операції. Розроблений алгоритм вибору форми перестрахування на основі пріоритетності критеріїв ефективності операції наведено на рисунку.

Запропонований підхід дозволить страховику контролювати процес прийняття управлінських рішень щодо вибору форми перестрахування, приводити його у відповідність із пріоритетними для страхової компанії завданнями, що забезпечить ефективність операції і, отже, підвищення фінансової стійкості. Необхідні обчислення здійснюються стандартними пакетами програм, що забезпечить точність і оперативність одержання результату. Обрана перестрахувальником форма договору характеризується діючими параметрами, які забезпечують ефективність операції.

Визначення оптимальної квоти з точки зору ефективності пропорційного перестрахування та фінансової стійкості страховика зводиться до такого:

1) визначення очікуваної суми виплат залежно від суми відповідальності за прийнятими на страхування ризиками та статистичних даних щодо страхових виплат у попередніх періодах;

2) визначення ефективності перестрахування (Е) на основі договору квоти у певному інтервалі:

де n ? кількість договорів страхування;

Pi - премія, одержана цедентом за кожним i-м договором;

Li ? передбачена сума страхових виплат за кожним i-м договором;

С ? витрати цедента, пов'язані з організацією та проведенням перестрахування, які визначаються:

де н ? комісійні перестраховим брокерам та інші витрати, пов'язані з організацією перестрахування.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок. Алгоритм вибору форми перестрахування на основі пріоритетності критеріїв ефективності операції

Обираючи стратегію перестрахування, перестрахувальник має враховувати, що його зменшення призводить до збільшення зобов'язань, тобто до зменшення фінансової стійкості страховика. Отже, при збільшенні відповідальності підвищується імовірність фінансової нестійкості. Навпаки, 100% перестрахування забезпечує нульовий ризик, але й нульову ефективність операції. Зазначене призводить до необхідності введення додаткового критерію для обчислення оптимальних параметрів договору. Як обмеження для функції ефективності перестрахування використовується функцію імовірності відсутності банкрутства для страхової компанії, яка визначається на базі моделі Крамера-Лундберга.

З урахуванням перестрахування функція набуває такого вигляду:

де ч ? власний капітал компанії;

м ? математичне очікування страхових виплат;

И ? коефіцієнт уникнення ризику, який для портфеля з n договорів пропорційного перестрахування розраховується як:

;

3) оптимальна частка участі перестраховика є рішенням такої системи рівнянь: фінансовий стійкість перестрахування врівноваженість

,

де E(q) - функція ефективності перестрахування, визначена на певному інтервалі;

Ц(q) - функція імовірності відсутності банкрутства для страхової компанії, визначена на певному інтервалі з урахуванням перестрахування.

У пропорційних договорах на базі ексцедента сум, на відміну від договору квоти, у перестрахування передається тільки та частка суми ризику (S), яка перевищує встановлений рівень участі перестраховика (a). Відповідальність перестраховика за договором визначається кількістю ліній власного утримання, що перестраховуються (k). Максимальна відповідальність сторін визначається як b = (k + 1) a.

Отже, частка відповідальності перестраховика (q) розраховується таким чином: q = 0, якщо S ? a; q = (S - a)/S, якщо a < S ? b; q = (b - a)/S, якщо S > b.

У такому випадку, маючи інформацію щодо страхових сум (чи їх діапазонів), страхових премій і власного утримання цедента, можна визначити відповідальність перестраховика за кожним i-м договором. При цьому частка відповідальності перестраховика та сума одержаних ним премій залежить від кількості ліній власного утримання страховика, що зазначені у договорі.

Методика визначення оптимальної величини першого ексцедента за договором ексцедента збитку з точки зору ефективності та фінансової стійкості страховика здійснюється у такий спосіб:

1) оцінка очікуваного збитку на підставі заданої імовірності настання випадкової події;

2) визначення участі сторін у покритті очікуваного збитку залежно від інтервалу, до якого він потрапляє (збиток менше ніж пріоритет, збиток більше ніж пріоритет, але менше ніж перший ексцедент, збиток більше ніж перший ексцедент тощо). За непропорційним договором ексцедента збитку участь сторін у розподілі одержаної сумарної премії буде визначатися залежно від випадкової величини збитку Yi у межах страхової суми ризику Si. Участь перестрахувальника у покритті заявленого i-го збитку означається як Xi, а участь перестраховика як Zi. Якщо припустити, що пріоритет за i-м договором дорівнює I, а ексцедент дорівнює m, то участь сторін у покритті збитку Yi визначиться таким чином:

якщо Yi ? I , то Xi = Yi, Zi = 0;

якщо I ? Yi ? m + I, то Xi = I; Zi = Yi - I;

якщо Yi ? m + I, то Xi = I + (Yi - m); Zi = m;

3) побудова функції ефективності перестрахування залежно від обраної величини першого ексцедента, пріоритету, перестрахової премії та непокритого збитку, якщо спільної участі сторін недостатньо для покриття збитку (збиток більше ніж перший ексцедент, другого ексцедента немає). Ефективність операції перестрахування (Е) на основі договору ексцедента збитку визначається як

де ш - відсоток, за яким розраховується фіксована премія перестраховика;

ф ? кількість можливих відновлювань відповідальності перестраховика;

с ? додаткова премія залежно від кількості відновлювань відповідальності перестраховика;

С ? витрати, пов'язані з організацією та проведенням перестрахування, які за даною формою перестрахування можна визначити таким чином:

;

4) побудова функції імовірності відсутності банкрутства залежно від власного капіталу й параметрів перестрахування в певному інтервалі. Коефіцієнт уникнення ризику у вираженні для функції імовірності відсутності банкрутства (6) з урахуванням непропорційного перестрахування набуде такого вигляду:

Оптимальна величина першого ексцедента збитку визначається шляхом зіставлення функцій ефективності й імовірності відсутності банкрутства на заданому інтервалі. На підставі проведених розрахунків перестрахувальник може прийняти обґрунтоване рішення щодо параметрів договору перестрахування для забезпечення власної фінансової стійкості.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі виконано теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання вдосконалення управління перестрахуванням для забезпечення фінансової стійкості страховика. Це підтверджується такими науковими результатами та положеннями.

1. Установлено, що відповідно до сучасних наукових теорій системного та динамічного аналізу фінансова стійкість страховика є кількісною характеристикою стану його фінансів, що змінюється в часі під впливом зовнішнього та внутрішнього середовища й визначає здатність зберігати задовільний рівень показників за страховою та нестраховою діяльністю. При цьому в кожен наступний момент часу бажаним для страховика буде відсутність негативних змін у її рівні.

2. Виявлено, що перестрахування має пріоритетний вплив на фінансову стійкість страховика і, на відміну від інших факторів, дає можливість оперативного збільшення її рівня.

3. Обґрунтовано, що відповідно до основ теорії ефективності перестрахування є операцію, тобто впорядкованою сукупністю взаємозалежних дій, спрямованих на досягнення бажаного результату. Операція буде якісною тільки у випадку такого перетворення засобів перестрахувальника, що забезпечує збільшення ступеня відповідності між реальним результатом і його необхідним значенням, тобто при виборі найкращої стратегії. Таким чином, фінансова стійкість при проведенні операції перестрахування забезпечується у випадку вибору найкращої його стратегії.

4. Визначено стратегію перестрахування як сукупність управлінських рішень перестрахувальника щодо вибору між альтернативними варіантами з метою забезпечення якості операції. Показником якості операції є критерій ефективності, тож найкращою стратегією перестрахування буде така сукупність управлінських рішень, яка забезпечуватиме його максимальну ефективність. Різноманітність стратегій перестрахування забезпечує зміну кількісних характеристик страхового портфеля пропорційної або непропорційної форми договору.

5. Із метою розробки різних стратегій управління вдосконалено класифікацію перестрахування з точки зору виділення критеріїв, які забезпечують зміну кількісних характеристик страхового портфеля. Установлено, що управління перестрахуванням для забезпечення фінансової стійкості можливе за рахунок варіації діючих параметрів пропорційної або непропорційної форми договору: частки суми потенційної відповідальності, яка належить перестраховику (квота, кількість ліній ексцедента сум), або суми реальної відповідальності перестраховика над власною відповідальністю страховика (величина ексцедента збитку, ексцедента збитковості).

6. Аналіз зовнішнього операційного середовища (сучасного стану ринку перестрахування в Україні) свідчить про наявність тенденцій щодо зростання тарифів за різними видами перестрахування за період 2000-2009 рр. на 10-350%, що обумовлене зростанням частоти настання катастрофічних збитків та зниженням прибутків від нестрахових операцій. При цьому зростання тарифів здебільшого не забезпечується аналогічним зростанням перестрахових ємностей. Умови сучасних перестрахових програм, які пропонуються українським страховикам, спрямовані на збільшення перестрахової премії та підвищення капіталізації зарубіжних перестраховиків. З урахуванням вищезазначених чинників запропоновано науково-методичний підхід до розрахунку показника ефективності операції перестрахування на основі співвідношення нетто-результату після застосування перестрахування та загальної суми витрат, пов'язаних з укладанням (переукладанням) договору.

7. За результатами фінансової звітності страховиків України, даних рейтингових агенцій і Держфінпослуг побудовано багатофакторну економіко-математичну модель залежності фінансової стійкості від ефективності перестрахування, частки власного капіталу у валюті балансу й рівня забезпечення страхових резервів ліквідними активами. Моделювання дозволило встановити, що збільшення ефективності перестрахування на 1% приведе до збільшення фінансової стійкості страховика на 0,05%. Використання запропонованої моделі дозволяє забезпечити збереження рівня фінансової стійкості за рахунок перестрахування при негативних змінах у інших показниках діяльності страховика.

8. Із метою вдосконалення управління перестрахуванням обґрунтовано доцільність визначення оптимальної форми договору на основі ієрархії критеріїв ефективності операції: результативності, ресурсоємності й оперативності. Пріоритетність критеріїв ефективності встановлюється за шкалою Т. Сааті. Оскільки кожна форма перестрахування має власні характеристики, то установлюється пріоритетність кожного варіанта перестрахування щодо сформульованих критеріїв ефективності. Обирається форма перестрахування, яка має максимальний глобальний пріоритет. Така науково обґрунтована методика дозволяє страховикові контролювати процес прийняття управлінських рішень, приводити його у відповідність із пріоритетними для компанії завданнями, що збільшує ефективність операції та фінансову стійкість.

9. Запропоновано визначення оптимальних параметрів різних форм перестрахування на основі зіставлення функції ефективності перестрахування й імовірності відсутності банкрутства страхової компанії на базі моделі Крамера-Лундберга. Такий науково-методичний підхід, завдяки використанню мультикритеріальності, фактично зводить пошук оптимальних значень діючих параметрів пропорційних і непропорційних договорів до вирішення завдання оптимізації. З одного боку, критерієм оптимальності є ефективність перестрахування (тобто забезпечення позитивного ефекту з найменшими витратами ресурсів), а з іншого ? імовірність відсутності банкрутства, при визначенні якої враховуються власні можливості перестрахувальника. Це дозволяє компанії, ураховуючи величину власного капіталу, установити такі діючі параметри договорів, які при найменших витратах забезпечать фінансову стійкість.

Перевагою вищенаведених науково-методичних рекомендацій є можливість легкого використання на практиці без значних ресурсних і часових витрат на впровадження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

Дьячкова Ю.Н. Пути интеграции Украины в мировой рынок перестрахования / Ю.Н. Дьячкова // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сб. науч. тр. - Донецк: ДонНУ, 2004. - Ч. 1. - С. 173-177.

Дьячкова Ю.Н. Оценка факторов, оказывающих влияние на процесс обеспечения финансовой устойчивости страховщика / Ю.Н. Дьячкова // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 208. - С. 391-398.

Дьячкова Ю.М. Операція перестрахування і її ефективність / Ю.М. Дьячкова // Вісник Донбаської державної машинобудівної академії: зб. наук. пр. - 2006. ? № 3. - С. 136-141.

Дьячкова Ю.М. Дослідження впливу перестрахування на фінансову стійкість страхової компанії / Ю.М. Дьячкова // Вісник Донецького університету економіки та права. Сер.: економіка та управління: зб. наук. пр. - Донецьк: ДонУЕП, 2007. - № 1. ? С. 153-158.

Дьячкова Ю.М. Порівняння систем оцінки фінансової стійкості страховика / Ю.М. Дьячкова // Вісник національного університету «Львівська політехніка»: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. - Львів, 2007. - № 606. - С. 159-163.

Дьячкова Ю.Н. Методические рекомендации по выбору цедентом эффективной формы перестрахования / Ю.Н. Дьячкова // Бизнес Информ. ? 2008. ? № 9. ? С. 31-36.

Дьячкова Ю.М. Управління перестрахуванням з метою забезпечення фінансової стійкості страховика / Ю.М. Дьячкова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка: зб. наук. пр. - 2008. ? № 108. ? С. 46-50.

Внукова Н.М. Теоретичні основи визначення фінансової стійкості страховика / Н.М. Внукова, Ю.М. Дьячкова // Економіка розвитку. ? 2008. ? № 4. ? С. 8-11.

Особистий внесок: порівняння існуючих підходів до визначення фінансової стійкості страховика.

Дьячкова Ю.М. Модель оцінки впливу внутрішніх факторів на фінансову стійкість страхової компанії / Ю.М. Дьячкова // Вісник Донбаської державної машинобудівної академії: зб. наук. пр. ? 2009. ? № 2. - С. 90-95.

Матеріали наукових конференцій

Дьячкова Ю.Н. Перестрахование как фактор обеспечения финансовой устойчивости страховых операций / Ю.Н. Дьячкова // Динаміка наукових досліджень 2004: матер. III Міжнар. наук.-практ. конф. (21-30 черв. 2004 р.). - Т. 37: Фінансові відносини. ? Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 22-24.

Дьячкова Ю.Н. Методика установления оптимальних параметров перестрахования / Ю.Н. Дьячкова // Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій: зб. матер. II Всеукр. наук.-практ. конф. вчених, викладачів та практичних працівників (14-15 жовт. 2004 р.). - Вінниця: ВІЕ ТАНГ, 2004. - С. 123-130.

Дьячкова Ю.М. Методика визначення оптимальних параметрів пропорційних договорів з точки зору ефективності операції перестрахування / Ю.М. Дьячкова // Фінансово-економічні та інституціональні проблеми розвитку промислових підприємств: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (24-25 трав. 2007 р.). - Краматорськ: ДДМА, 2007. - С. 88-89.

Дьячкова Ю.М. Визначення ефективності операції перестрахування / Ю.М. Дьячкова // Проблеми розвитку ринку фінансових послуг в Україні: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (15-16 листоп. 2007 р.). - Х.: ХДТУБА, 2007. - Ч. 1. - С. 126-128.

Дьячкова Ю.М. Методика визначення оптимальних параметрів договору ексцедента збитку з точки зору ефективності операції перестрахування / Ю.М. Дьячкова, Н.М. Внукова // Современные задачи прикладной статистики, промышленной, актуарной и финансовой математики: тезисы докл. IV Всеукр. науч.-практ. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых (23-25 апр. 2008 г.). - Донецк: ДонНУ, 2008. - С. 4-5.

Особистий внесок: обґрунтовано методичний підхід до визначення оптимальних параметрів договору ексцеденту збитку.

Інші видання

Страхування: теорія та практика: навч. посіб. / За заг. ред. д.е.н., проф. Внукової Н.М. - 2-е вид., перероб. та доп. - Х.: Бурун Книга, 2009. - 656 с. - (Розд. 7. - С. 204-259).

Особистий внесок: розглянуто теоретичні основи формування стратегії перестрахування залежно від критеріїв вибору його форм і методів; наведено практичні рекомендації щодо визначення ефективних параметрів договорів перестрахування.

Дьячкова Ю.М. Страхування: навч. посіб. / Ю.М. Дьячкова. - К.: Центр учбової літ., 2008. - 240 с.

АНОТАЦІЯ

Дьячкова Ю.М. Управління перестрахуванням для забезпечення фінансової стійкості страховика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2010.

Дисертаційна робота присвячена теоретичному дослідженню й методичному обґрунтуванню впливу перестрахування на процес забезпечення фінансової стійкості страхової компанії.

Конкретизовано поняття фінансової стійкості й перестрахування, уточнено їх економічну сутність і зміст. Досліджено й виділено основні фактори, що впливають на фінансову стійкість страховика; обґрунтовано необхідність розробки стратегії управління перестрахуванням як одним із найбільш вагомих факторів. Із точки зору теорії ефективності подано визначення операції перестрахування і зроблено опис керуючих впливів, що забезпечують різноманітність стратегій перестрахування. Обґрунтовано необхідність удосконалення оцінки фінансової стійкості страховиків шляхом розрахунку показника ефективності перестрахування. На основі результатів діяльності страхових компаній України побудовано багатофакторну економіко-математичну модель і доведено наявність зв'язку між показником ефективності перестрахування і фінансовою стійкістю страховика. Для управління якістю перестрахування запропоновано застосування методу аналізу ієрархій, яким встановлено ступінь впливу заданих критеріїв ефективності на кінцеву мету операції. Із метою здійснення керуючих впливів на фінансову стійкість страховика запропоновано науково-методичний підхід до визначення основних параметрів договору перестрахування шляхом співставлення функції ефективності перестрахування й імовірності відсутності банкрутства для страхової компанії на базі моделі Крамера-Лундберга.

Ключові слова: фінансова стійкість, перестрахування, ефективність, критерії ефективності, управління перестрахуванням.

Дьячкова Ю.Н. Управление перестрахованием для обеспечения финансовой устойчивости страховщика. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - Деньги, финансы и кредит. - Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2010.

Диссертационная работа посвящена теоретическому исследованию и методическому обоснованию влияния перестрахования на процесс обеспечения финансовой устойчивости страховой компании.

Конкретизированы понятия финансовой устойчивости и перестрахования, уточнены их экономическая сущность и содержание. С помощью метода экспертных оценок исследованы и выделены основные факторы, влияющие на финансовую устойчивость страховщика, обоснована необходимость разработки стратегии управления перестрахованием как одним из наиболее весомых факторов.

С точки зрения теории эффективности дано определение операции перестрахования и произведено описание управляющих воздействий, обеспечивающих страховщику выбор стратегии преобразования ресурсов для достижения цели операции.

Стратегию перестрахования рекомендуется определять как совокупность управленческих решений страховщика по выбору среди альтернативных вариантов перестрахования, каждый из которых характеризуется набором действующих параметров, с целью повышения финансовой устойчивости страховой компании.

В целях формализации критерия эффективности перестрахования проведен анализ внешней операционной среды (современного рынка перестрахования), определены основные тенденции его развития.

На основе систематизации отечественного и зарубежного опыта обоснована необходимость усовершенствования методики оценки финансовой устойчивости страховщика путем расчета показателя эффективности перестрахования.

В качестве показателя эффективности перестрахования рекомендуется рассматривать соотношение нетто-результата после использования перестрахования с затратами на проведение данной операции.

Предложенный научный подход к определению эффективности перестрахования дает возможность страховщику по итогам определенного периода производить сравнение программ различных перестраховщиков, выбирать наиболее результативные, пересматривать при необходимости условия договоров в пользу собственной компании.

На основании результатов финансовой отчетности страховых компаний построена многофакторная экономико-математическая модель зависимости показателя финансовой устойчивости страховщика от таких факторов, как часть собственного капитала в валюте баланса, эффективность перестрахования, уровень обеспечения страховых резервов ликвидными активами.

На основании многофакторной экономико-математической модели выявлено, что увеличение эффективности перестрахования приводит к увеличению финансовой устойчивости страховщика. Рассчитанные на основе модели коэффициенты эластичности и взаимозамещения факторов позволяют страховщику разрабатывать оперативную стратегию сохранения удовлетворительного уровня финансовой устойчивости за счет повышения эффективности перестрахования при негативных изменениях других показателей.

Для разработки стратегии перестрахования рекомендовано применение метода анализа иерархий, с помощью которого устанавливается степень влияния заданных критериев эффективности на конечную цель операции. Предложенный подход позволяет обоснованно выбрать наиболее эффективную форму договора перестрахования исходя из приоритетных для страховой компании задач.

Каждая форма договора перестрахования характеризуется действующими параметрами, с помощью которых обеспечивается изменение действующих характеристик страхового портфеля. С целью осуществления управляющих воздействий на финансовую устойчивость страховщика предлагается научно-методический подход к определению основных параметров договора с помощью сопоставления функции эффективности перестрахования и вероятности отсутствия банкротства для страховой компании на базе модели Крамера-Лундберга.

Предложенный научно-методический подход благодаря использованию мультикритериальности позволяет компании определять оптимальные значения действующих параметров пропорциональных и непропорциональных договоров перестрахования, которые при наименьших ресурсных затратах обеспечат удовлетворительный уровень финансовой устойчивости.

...