Фінансовий механізм охорони довкілля у процесі реалізації фінансової політики держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

УДК: 336.02:330.15

Фінансовий механізм охорони довкілля у процесі реалізації фінансової політики держави

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Филипів Роман Степанович

Львів 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівській державній фінансовій академії Міністерства фінансів України.

Науковий керівник:

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Римар Микола Васильович,

Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту.

доктор економічних наук, професор,

заслужений економіст України

Павлов Володимир Іванович,

Національний університет водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри фінансів і економіки природокористування (м. Рівне);

кандидат економічних наук Погріщук Галина Борисівна,

Тернопільський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри фінансів.

Захист відбудеться 1 липня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.886.01 у Львівській державній фінансовій академії Міністерства фінансів України за адресою: 79000, м. Львів, вул. Коперника, 3.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівської державної фінансової академії Міністерства фінансів України за адресою: 79000, м. Львів, вул. Коперника, 3.

Автореферат розісланий 31 травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Б.А. Карпінський

екологічний фінансовий довкілля

АНОТАЦІЯ

Филипів Р.С. Фінансовий механізм охорони довкілля у процесі реалізації фінансової політики держави. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Львівська державна фінансова академія, Львів, 2010.

У дисертаційній роботі досліджено основні засади побудови та функціонування фінансового механізму охорони довкілля в Україні. Розглянуто теоретичний базис, на якому ґрунтується фінансовий механізм природоохоронної сфери; відображено роль і місце вказаного механізму у межах впровадження фінансової політики держави; висвітлено законодавчі підойми, на яких ґрунтується фінансова складова національної екологічної стратегії; проведено аналітичний моніторинг процесів фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища; досліджено рівень екологізації вітчизняної фінансової системи через призму сучасних економічних тенденцій; розглянуто основні напрями удосконалення правового забезпечення фінансів природоохоронної сфери; подано пропозиції щодо реформування системи екологічного оподаткування з огляду на необхідність перегляду діючих і введення нових фіскальних інструментів регулювально-стимулювального характеру; підкреслено важливість екологічної переорієнтації національної економіки України в контексті реалізації концепції сталого розвитку.

Ключові слова: фінансовий механізм, охорона довкілля, фінансова політика, екологічне оподаткування, екологізація, сталий розвиток.

АННОТАЦИЯ

Филипов Р.С. Финансовый механизм охраны окружающей среды в процессе реализации финансовой политики государства. - Рукопись.

Диссертация на присвоение научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Львовская государственная финансовая академия, Львов, 2010.

В диссертационной работе были исследованы основные принципы строения и функционирования финансового механизма охраны окружающей среды в Украине. Актуальность темы исследования обусловлена современными тенденциями рыночного развития национальной экономики на принципах экологоориентированной модернизации хозяйственной среды, а также необходимостью повышения уровня эффективности реализации природоохранных программ и проектов через призму их финансового обеспечения.

Целью диссертационной работы является разработка теоретических, методических и прикладных аспектов усовершенствования финансового механизма охраны окружающей среды. Объектом исследования являются особенности формирования и перспективы развития финансового механизма охраны окружающей среды, как составного элемента финансовой политики Украины. Предметом исследования являются теоретико-методологические, методические и прикладные положения функционирования финансового инструментария отечественной системы охраны окружающей среды.

В первом разделе “Теоретические основания функционирования финансового механизма охраны окружающей среды и его место в процессе реализации финансовой политики Украины” отображены особенности формирования и современное состояние отечественного финансового механизма в сфере охраны природы в контексте его влияния на становление конкурентоспособной рыночной среды как на микро-, так и на макроэкономическом уровнях.

Во втором разделе “Мониторинг финансового обеспечения охраны окружающей среды в современных условиях” проводится анализ эффективности действующих финансовых инструментов экологического регулирования. Здесь рассматриваются практические аспекты функционирования финансового механизма охраны окружающей среды, а также подаются аналитические расчеты его народнохозяйственной пригодности в условиях трансформационного периода развития национальной экономики.

В третьем разделе “Усовершенствование финансового механизма охраны окружающей среды в условиях рыночной адаптации финансовой политики государства” подаются рекомендации практического характера, сориентированные на гармонизацию природоохранного законодательства в соответствии с международными экологическими стандартами, рассматриваются и предлагаются для внедрения конкретные мероприятия финансового характера, способные, по нашему мнению, повысить коэффициент полезного действия финансового механизма охраны окружающей среды.

Ключевые слова: финансовый механизм, охрана окружающей среды, финансовая политика, экологическое налогообложение, экологизация, устойчивое развитие.

ANNOTATION

Fylypiv R.S. The financial mechanism of the environmental protection in the process of the financial state policy realization. - Manuscript.

The thesis for obtaining the scientific degree of a candidate of economic sciences for the speciality 08.00.08 - money, finances and credit. - Lviv state academy of finance, Lviv, 2010.

In the thesis the main principles of construction and functioning of the financial mechanism of environment protection in Ukraine are researched; the theoretical bases of the financial mechanism in the sphere of environment protection are studied; the role and the place of the mentioned mechanism in the fields of the state financial policy implementation are reflected; legislative bases for functioning of the financial components of the national ecologic strategy are revealed; analytical monitoring of the financial security processes of the environmental protection is done; the ecologization level of the national financial system through modern economic tendencies is studied; the main directions of the legislative security perfection of the environmental sphere's finances are regarded; proposals concerning reforms in the ecological taxation system and the necessity of the revision of available and the introduction of new fiscal instruments of the regulating and stimulating character are given; the importance of the ecological reorientation of the national economy of Ukraine in the process of the realization of the stable development conception is stressed.

Key words: financial mechanism, environmental protection, financial policy, ecological taxation, ecologization, stable development.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні світові фінансово-економічні та політичні тенденції свідчать про постійне зростання інтересу міжнародного співтовариства до проблем захисту довкілля та раціонального природокористування. Зумовлено це насамперед тим, що дедалі частіше людству загрожують екологічні лиха та катастрофи, наслідки яких згубно впливають на економіку країн, погіршують здоров'я населення та завдають непоправних збитків національному добробуту загалом.

Першопричину екологічних проблем вбачають в антропогенній діяльності, яка, з огляду на принцип невичерпності та неушкодженості природних благ, завдає значної шкоди навколишньому природному середовищу, породжуючи дисбаланс між суспільством і природою. Саме тому сьогодні першочергового значення набувають питання екологізації світового виробництва через введення ефективних важелів регулювання природоохоронної діяльності. Як показує практика, найефективнішими такими важелями є фінансові механізми, створені на основі принципу платності природокористування та відшкодування завданих довкіллю збитків. Вони здатні найбільш дієво регулювати сферу охорони навколишнього природного середовища.

Розглядаючи проблеми екологічної політики та охорони довкілля в Україні, передусім, доцільно зосередити увагу на фінансових важелях еколого-економічного регулювання. Адже фінансове забезпечення природоохоронної діяльності сьогодні потребує не лише перегляду, а й істотного вдосконалення та навіть реформування. Фінансова база чинних екологічних програм є недостатньою, щоби реалізувати їх у повному обсязі. До того ж процес екологізації економіки країни доволі часто виходить за межі пріоритетних загальнодержавних проектів, а відтак його реалізація постійно стримується низьким рівнем фінансування.

Зважаючи на вищесказане, важливість та актуальність наукових досліджень у сфері фінансового регулювання охорони довкілля важко переоцінити. А практичні результати таких досліджень сприятимуть створенню необхідного базису для реалізації державних програм у межах екологічної політики. Адже чинний фінансовий механізм забезпечення охорони довкілля потребує екологізації існуючих та введення нових податкових, кредитних та інших інструментів, які б забезпечили стабільний рівень фінансування природоохоронних проектів.

Проблеми раціонального та обґрунтованого застосування економічних важелів задля формування повноцінної фінансової бази, яка здатна була б забезпечити виконання поставлених екологічних цілей, завжди перебували в центрі уваги науковців. Ці питання у різний час вивчали вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема А. Ендрес, В. Геєць, В. Кравців, В. Міщенко, В. Павлов, В. Сахаєв, В. Трегобчук, В. Шевчук, Г. Погріщук, Е. Гірусов, І. Синякевич, О. Веклич, О. Кашенко, М. Римар, М. Хвесик, Ю. Стадницький та інші. Крім цього, важливим було і залишається питання реформування державного управління у галузі екології й охорони природних ресурсів, про що свідчать праці таких науковців як Н. Нижник, О. Машков, Г. Атаманчук, В. Цвєтков, Б. Гурне, А. Рябчиков, С. Гошовський, В. Луцько, та удосконалення фінансової політики країни, складовим елементом якої є фінансовий механізм охорони довкілля, про що йдеться у науковому доробку Б. Данилишина, Б. Карпінського, М. Артуса, М. Крупки, О. Барановського, О. Піхоцької, П. Буряка, С. Шклярука та інших. У їхніх роботах висвітлено окремі аспекти взаємозв'язків між природокористуванням і необхідністю вдосконалення інструментарію фінансової політики, що може використовуватись для екологічного регулювання подальшого економічного розвитку.

Водночас у науковій літературі недостатньо уваги приділено формуванню адекватного світовим економічним тенденціям фінансового механізму забезпечення природоохоронної діяльності. Доволі рідко наводяться чіткі пропозиції та рекомендації щодо впровадження конкретних фінансових важелів екологічного регулювання в умовах децентралізації економіки, які б виконували не лише фіскальну, а й розподільну, регулювальну та стимулювальну функції. Наслідком цього є відставання економіки країни від заданих темпів сталого розвитку. Нерозв'язаність вказаних проблем визначила мету й основні завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з виконанням наукових досліджень, передбачених планом науково-дослідної роботи Львівської державної фінансової академії, у процесі опрацювання таких тем: “Фінансовий механізм раціонального використання і відтворення природних ресурсів” (номер державної реєстрації № 0106U005419), в межах якої здобувачем висвітлено окремі підходи щодо удосконалення фінансово-кредитних та адміністративно-економічних важелів раціоналізації природокористування та охорони довкілля в Україні; “Реформування податкової політики та її роль у формуванні доходів бюджетів для забезпечення сталого регіонального розвитку” (номер державної реєстрації № 0109U004033), у межах якої автором обґрунтовано необхідність перегляду й поліпшення механізму адміністрування зборів за забруднення навколишнього природного середовища як потенційно вагомих регуляторів природоохоронної діяльності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних, методичних і прикладних аспектів удосконалення фінансового механізму охорони довкілля.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішувалися такі завдання:

- сформулювати суть основних проблем, що мають місце у сфері охорони довкілля, а також узагальнити надбання світового досвіду щодо вирішення цих проблем;

- висвітлити роль і місце фінансового механізму охорони довкілля у процесі реалізації фінансової політики України;

- оцінити сучасний стан системи охорони довкілля в Україні в розрізі фінансових важелів регулювання її функціонування;

- проаналізувати рівень та особливості фінансового забезпечення реалізації екологічних програм і проектів на загальнодержавному й регіональному рівнях;

- визначити основні суперечності, що виникають в процесі фінансування охорони довкілля, дослідити потенційні можливості їх урегулювання й подолання;

- удосконалити засади функціонування фінансового механізму охорони навколишнього природного середовища за допомогою екологізації наявних та введення нових фінансових інструментів екологічного регулювання.

Об'єктом дослідження є особливості формування та перспективи розвитку фінансового механізму охорони довкілля як складового елемента фінансової політики України.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні, методичні та прикладні положення функціонування фінансового інструментарію вітчизняної системи охорони довкілля.

Методи дослідження. Теоретичним і методологічним базисом дослідження стали фундаментальні надбання сучасної економічної науки, праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі фінансового забезпечення природокористування, охорони навколишнього природного середовища й екології, новітні концепції сталого державного розвитку та раціонального використання природоресурсного потенціалу. Дослідження виконувалось на основі застосування загальнонаукових методів і прийомів: діалектичного методу (для висвітлення особливостей становлення та розвитку фінансового механізму охорони довкілля в умовах трансформаційного періоду національної економіки - розділ 1, підрозділ 1.1); методу економіко-математичного моделювання (під час здійснення порівняльної характеристики систем фінансування охорони довкілля в Україні та в інших державах світу - розділ 2, підрозділ 2.1); системного аналізу (для вивчення основних тенденцій фінансового забезпечення екологічної політики держави в контексті підвищення асиміляційної спроможності природи та охорони навколишнього природного середовища в Україні - розділ 2, підрозділ 2.2); економіко-статистичного методу (для дослідження динаміки окремих показників, виявлення структурних зрушень, визначення економічних диспропорцій у природоохоронній сфері - розділ 2, підрозділ 2.2); методів аналізу та синтезу (для проведення адекватного оцінювання фінансових відносин і грошових потоків у межах природозахисної стратегії держави - розділ 2, підрозділ 2.3); аксіоматичного методу (для обґрунтування необхідності створення системи положень, завдань і принципів охорони довкілля в умовах ринкових перетворень через призму міжнародних екологічних стандартів - розділ 3, підрозділ 3.1).

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, звіти Державного комітету статистики, статистичні публікації міністерств і відомств, аналітичні документи, економічні огляди та результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів визначається сукупністю теоретичних, методичних і прикладних положень, висновків і рекомендацій щодо встановлення пріоритетів розвитку та екологічної орієнтації фінансових важелів регулювання охорони навколишнього природного середовища як складових фінансової політики України.

Основні результати дисертаційного дослідження, які відзначаються науковою новизною, полягають у наступному:

вперше:

- запропоновано механізм бюджетного перерозподілу надходжень від адміністрування акцизного збору з імпортованих автомобілів, що були у використанні та акцизу з тютюну і тютюнових виробів, який передбачає мобілізацію цих платежів до спеціальних фондів охорони навколишнього природного середовища на державному та регіональному рівнях у встановлених пропорціях з метою підвищення рівня їх фінансової спроможності та компенсації шкоди, заподіяної довкіллю у процесі використання (споживання) зазначених товарів і продукції;

удосконалено:

- підхід до формування диференційованої системи ціноутворення в межах фінансового механізму охорони довкілля, що ґрунтується на принципах екологічної стандартизації та рівні екологічної відповідності продукції, який лежить в основі побудови системи надбавок і знижок до цін товарів залежно від того, чи відповідають вони певним стандартам, чи ні. Це дасть можливість створити адекватні умови еколого-економічної регламентації обігу, використання й споживання товарів і продукції на засадах їхньої екологічної придатності та впливу на природне середовище й здоров'я населення;

- методичні аспекти функціонування в Україні зборів за забруднення навколишнього природного середовища як основного фіскального інструменту вітчизняного фінансового механізму охорони довкілля, з позиції обґрунтування необхідності відмови від чинного їх розрахунку, за яким ці кошти відносяться на собівартість продукції, і впровадження механізму відрахування зборів за понадлімітне і в межах ліміту забруднення з прибутку, який залишається у розпорядженні господарського суб'єкта;

набули подальшого розвитку:

- основні положення щодо визначення функціональних характеристик державного екологічного регулятивного механізму та його теоретичного базису, які дають можливість з'ясувати природу централізованого регулювання охорони довкілля з метою встановлення причинно-наслідкових зв'язків між елементами адміністративно-економічного механізму забезпечення раціональної експлуатації та збереження природи;

- теоретичні підходи до реформування системи екологічного оподаткування в розрізі екологізації наявних і введення нових податкових інструментів, які, за умови розроблення ефективних механізмів їх адміністрування, здатні забезпечити достатньо високий рівень бюджетних надходжень і створити фінансово-економічні передумови стимулювання екологічно безпечного розвитку національних продуктивних сил;

- методологічні засади класифікації країн за ознакою фінансування екологічної сфери та рівнями економічного розвитку через порівняння основних макроекономічних показників держав і стану сфери охорони довкілля в контексті фінансового її забезпечення й стимулювання розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів, отриманих у ході дисертаційного дослідження, полягає в можливості впровадження у господарську діяльність окремих пропозицій щодо удосконалення системи фінансових важелів екологічної політики держави. Зокрема, необхідно на рівні органів законодавчої і виконавчої влади зосередити увагу на механізмі бюджетного перерозподілу надходжень акцизного збору з імпортованих вживаних автомобілів та акцизу із тютюнових виробів. Варто зазначити і те, що запропоновані заходи, пов'язані з урегулюванням системи ціноутворення, за умови їх практичної реалізації сприятимуть формуванню стабільного торгово-економічного середовища в країні.

Теоретичні напрацювання, які є результатами виконаного дисертаційного дослідження, використовуються у навчальному процесі Львівської державної фінансової академії за програмами підготовки студентів базового напряму “Економіка і підприємництво” під час викладання навчальних дисциплін “Податкова система”, “Податковий менеджмент”, “Бюджетна система”, “Фінансовий менеджмент” (довідка № 01-13/597 від 25.02.10 р.) і Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола за програмами підготовки студентів базового напряму “Менеджмент” при викладанні навчальних дисциплін “Фінансовий менеджмент”, “Інноваційний менеджмент”, “Інвестиційний менеджмент” (довідка № 348-01 від 26.03.10 р.).

Практичні рекомендації, обґрунтовані у дисертаційній роботі, використовуються Головним управлінням економіки Львівської обласної державної адміністрації у ході формування стратегії розвитку Львівської області, реалізації природоохоронних проектів і виконання урядової програми реформування податкової системи України (довідка № 5-51-998 від 23.03.2010 р.).

Особистий внесок автора.

Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій реалізовано ідеї автора щодо теоретичного узагальнення і практичного вирішення важливої для національної економіки проблеми -- удосконалення основних засад функціонування вітчизняного фінансового механізму охорони довкілля.

Здобувач самостійно сформулював мету і завдання дослідження, основні наукові положення, висновки і рекомендації щодо їх практичної реалізації, що і відображає його конкретний внесок у розвиток фінансової моделі екологічного регулювання.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися, обговорювалися й отримали позитивну оцінку на міжнародних та всеукраїнських конференціях і наукових семінарах, зокрема: Міжнародному економічному форумі “Інвестиційні можливості Хмельниччини” (Хмельницький, 2006), VІ Міжнародному симпозіумі “Проблеми інтеграції науково-освітнього інтелектуального потенціалу в державотворчому процесі Україна - Туреччина” (Тернопіль, 2007), Міжвузівській студентсько-аспірантській конференції “Перспективні напрямки реформування фінансової системи України” (Львів, 2007), IV Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах євроінтеграції” (Львів, 2007), V Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” (Львів, 2009).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць (статті, тези доповідей), 6 з яких - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Загальний обсяг цих публікацій становить 2,8 д. а., з них понад 2,6 д. а. - особистий внесок автора.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел.

Загальний обсяг дисертації становить 211 сторінок, з них 198 сторінок основного тексту, який містить 23 таблиці та 17 рисунків. Список використаних джерел із 164 назв викладено на 13 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, відображено зв'язок роботи з науковими програмами, планами й темами, розкрито мету та завдання, а також об'єкт і предмет дослідження, висвітлено його методологічну базу, відзначено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, описано їхню апробацію.

У першому розділі “Теоретичні засади функціонування фінансового механізму охорони довкілля та його місце у процесі реалізації фінансової політики України” відображено особливості формування та сучасний стан вітчизняного фінансового механізму у сфері охорони довкілля в контексті його впливу на становлення конкурентоспроможного ринкового середовища як на мікро-, так і на макроекономічному рівнях. Зокрема, велику увагу автор зосередив на теоретичній базі та законодавчому підґрунті впровадження фінансових інструментів природоохоронної діяльності у процесі подолання екологічних диспропорцій та введення екологічної складової у загальнодержавний господарський механізм.

Варто відзначити, що сучасна екологічна ситуація в Україні ставить перед управлінськими структурами важливе й актуальне завдання: покращання стану довкілля та забезпечення умов раціонального використання природних ресурсів. Вирішення цієї проблеми вимагає перегляду усталеного підходу до економічного регулювання природозахисної сфери, спрямованого на його адаптацію до ринкових умов господарювання. Отже, сьогодні загострилась потреба реформування фінансово-економічних підойм екологізації національної економіки за допомогою формування і впровадження дієвого фінансового механізму охорони довкілля (рис. 1).

У контексті вищесказаного, безумовно, актуалізується процес функціональної переорієнтації окремих елементів нині використовуваного фінансового механізму охорони природи. Адже в умовах ринкового лібералізму згаданий механізм повинен виконувати не лише фіскальну функцію, тобто ставити мету банального наповнення бюджетних фондів, але й стимулювати, спонукати, а в деяких випадках навіть змушувати природокористувачів здійснювати природоохоронні заходи.

Переважна більшість елементів фінансового механізму природоохоронної сфери, відображених на рис. 1, сьогодні функціонують лише на рівні законодавчих і нормативних положень, тобто залишаються суто декларативними. Це негативно впливає на процеси еколого-економічної регламентації суспільного відтворення, нівелює коефіцієнт корисної дії фінансової складової національної екологічної політики та відкидає екологічний імператив за межі системи загальнодержавних пріоритетів.

Ведучи мову про фінансовий механізм у межах будь-якої сфери економіки держави, слід зауважити, що він є центром фінансової політики та основним реалізатором економічних відносин суспільного розвитку, які у сукупності виступають чинником, що лімітує здійснення фінансової стратегії країни. Загалом фінансовий механізм -- це сукупність видів, форм і методів організації фінансових відносин, за допомогою яких здійснюється регулювання конкретних галузей та сфер національної економіки. У цьому контексті не зайве наголосити і на тому, що фінансовий механізм охорони довкілля є також одним із елементів фінансової політики держави. А тому умови його функціонування повинні відповідати передовим фінансовим тенденціям, які простежуються, як всередині нашої країни, так і за її межами. Причому в умовах фінансової реструктуризації національної економіки основні інструменти та важелі фінансового механізму природозахисної діяльності мають пройти етап функціональної модернізації й адаптації до новітніх ринкових засад господарювання.

Виконаний нами огляд теоретичних засад фінансового механізму природоохоронної сфери, окрім іншого, засвідчив безперечну актуальність і важливість уніфікації законодавчо-нормативної бази регламентування фінансового механізму охорони довкілля. Зазначимо, що загалом природоохоронне законодавство в Україні до певної міри відстає від міжнародних норм і стандартів. Однак основною проблемою сьогодні все ж залишається правовий нігілізм і розконцентрованість основних природоохоронних норм і положень, наслідком чого є невиконання головних приписів екологічного права, особливо у частині податкового стимулювання охорони довкілля в Україні.

Загалом, задля вирішення проблеми побудови раціонального фінансового механізму природоохоронної діяльності необхідний багатофакторний аналіз можливих умов та особливостей його функціонування. І лише за результатами такого дослідження можна робити певні науково-практичні висновки щодо екологізації наявних та запровадження нових інструментів і важелів фінансово-економічного характеру, спрямованих на досягнення загальновизнаної мети - поліпшення екологічної ситуації в країні та створення передумов раціонального використання природо-ресурсного фонду.

У другому розділі “Моніторинг фінансового забезпечення охорони довкілля в сучасних умовах” проаналізовано ефективність фінансових інструментів екологічного регулювання. Розглянуто практичні аспекти функціонування фінансового механізму охорони довкілля, а також подано аналітичні розрахунки його народногосподарської придатності в умовах трансформаційного періоду розвитку національної економіки.

Характеризуючи вітчизняний фінансовий механізм природоохоронної сфери, зазначимо, що на рівні законодавчих положень основою його побудови є світовий досвід фінансового регламентування сталого розвитку, скоригований на особливості ринковоорієнтованого поступу національного господарства. Зокрема, відстежуючи примітні риси досліджуваного механізму, варто наголосити, що він, в умовах української економіки, насамперед характеризується низьким рівнем бюджетного забезпечення екологічних програм і проектів. Проте такий розвиток подій прогнозований та цілком звичний для країн з економікою постперехідного типу. Він зумовлений дефіцитом фінансових ресурсів та відсутністю стійких державних інтересів у галузі охорони навколишнього природного середовища, що пояснюється загальною спрямованістю національного господарства на досягнення значних темпів екстенсивного розвитку, а це, своєю чергою, досить часто призводить до підвищення обсягів використання природного капіталу та неврахування асиміляційних можливостей природи.

Варто зазначити, що бюджетне фінансування сфери охорони довкілля в Україні є лише одним із джерел фінансових ресурсів природоохоронного спрямування. Система фінансового забезпечення національної екологічної політики охоплює, окрім фінансових ресурсів державного та місцевих бюджетів, ще й інвестиційний капітал суб'єктів господарювання, добровільні внески та інші кошти. У цьому контексті актуальним постає дослідження фінансування природоохоронної діяльності у співвідношенні з річним ВВП (табл. 1). Адже саме визначення частки фінансового забезпечення охорони природного середовища у структурі ВВП країни дає змогу відповісти на запитання про рівень економічної актуальності досліджуваної сфери.

Таблиця 1 Фінансування охорони природи в Україні у співвідношенні з річним ВВП

Роки	Витрати на охорону природи, млн. грн.	Обсяг ВВП, млн. грн.	Обсяг ВВП на душу населення, грн.	Частка витрат на охорону природи у загальному обсязі ВВП, %
2004	5987,7	345113	7273	1,73
2005	7089,2	441452	9372	1,61
2006	7366,6	544153	11630	1,35
2007	9691,0	720731	15496	1,34
2008	12176,0	949864	20534	1,28

У Постанові Верховної Ради України “Про рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог екологічного законодавства в Україні, напрямів реалізації та вдосконалення екологічної політики” визначено, що “вирішення проблем у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів є пріоритетним напрямом державної політики у здійсненні соціально-економічних реформ, необхідною складовою формування умов сталого розвитку України”. Незважаючи на це, сьогодні абсолютний рівень державного фінансування природоохоронної сфери недостатній і ставить Україну в ряд із країнами, в яких екологічна ситуація є досить небезпечною, а державні екологічні програми потерпають від фінансового ігнорування та відсутності ефективних засобів і методів фінансового регулювання. На противагу цьому, доволі істотною залишається частка загального природоохоронного фінансування у структурі ВВП держави. За цим показником Україну можна було б зарахувати до країн із середнім рівнем розвитку, якби не мізерний обсяг валового внутрішнього продукту у розрахунку на душу населення.

Окрім іншого, сьогодні важливою перепоною для покращання екологічної ситуації в Україні та досягнення умов раціонального природокористування вважають низький рівень екологізації вітчизняної фінансової політики. Йдеться про підвищення екологічної спрямованості бюджетно-податкових відносин та їхньої націленості на фінансове забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

Доповнюючи сказане зазначимо, що виконана оцінка процесів екологізації фінансової політики держави, поглиблений аналіз бюджетного фінансування екологічних програм у нашій країні, а також дослідження рівня інвестиційної привабливості природоохорони дають підстави для висновку про те, що сфера охорони навколишнього природного середовища в Україні не є загальнодержавним пріоритетом, а відтак діючий фінансовий механізм захисту довкілля потребує істотного перегляду і стратегічної переорієнтації.

В цілому, розглядаючи проблематику фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища, важливо дослідити вплив окремих факторних ознак на рівень фінансування цієї сфери національної економіки. В цьому контексті потрібно зупинитися на аналізі фінансового забезпечення природоохорони через призму конкретних величин. Зокрема, дослідити вплив динамічних показників ВВП, видатків зведеного бюджету України та обсягу капітальних інвестицій на рівень фінансування охорони довкілля. Зазначені показники, на нашу думку, найповніше охоплюють усі джерела фінансування природоохоронної сфери в нашій країні. Адже ВВП -- це інтегральний показник розвитку економіки, видатки зведеного бюджету відображають фінансове забезпечення природозахисної сфери із централізованого та децентралізованих грошових фондів держави, а капітальні інвестиції характеризують фінансування охорони довкілля підприємствами-природокористувачами.

Загалом таке аналітичне дослідження виконане у другій частині роботи у вигляді побудови та розрахунку економетричної моделі. Причому, оскільки обсяг фінансового забезпечення охорони довкілля в Україні (Dov) лінійно залежить від трьох факторів: обсягу ВВП (V), видатків зведеного бюджету України (Bz) та капітальних інвестицій (Іn), то опис такого математичного співвідношення був проведений за допомогою лінійної багатофакторної моделі.

Dov = к0 + к1 V + к2 Bz + к3 In. (1)

Крім вищенаведеного, об'єктом другого розділу дисертаційної роботи є аналіз економічних відносин і фінансових потоків у вітчизняній системі охорони природи. В межах цього аналізу розглянуто відносини та фінансові потоки фіскального, бюджетного та інвестиційного характеру, що виникають під час реалізації фінансового механізму природоохоронної діяльності в Україні. Значна увага в процесі аналізу приділена характеристиці фіскальних інструментів і важелів екологічного регулювання, таких як фонди охорони навколишнього природного середовища, які є основною бюджетною одиницею природозахисної політики держави, а також збори за забруднення навколишнього природного середовища та штрафи за порушення норм вітчизняного екологічного законодавства як основні інструменти фінансового механізму охорони довкілля та базові наповнювачі спеціальних екологічних фондів усіх рівнів.

Підсумовуючи проведене в другому розділі дисертаційної роботи дослідження, варто відзначити, що фінансовий механізм охорони довкілля в Україні потребує вдосконалення та перепрофілювання основних засад його функціонування. Адже сьогодні лейтмотив фінансового регулювання природоохоронної діяльності полягає у фіскальному спрямуванні дії фінансово-економічних важелів, що застосовуються в межах такого регулювання. Водночас належної уваги не приділяється процесам стимулювання діяльності, що враховує необхідність природозбереження, а це призводить до загального погіршення стану довкілля, поступового вичерпання природоресурсного потенціалу країни та загострення основних еколого-економічних і соціальних суперечностей.

У третьому розділі “Удосконалення фінансового механізму охорони довкілля в умовах ринкової адаптації фінансової політики держави” розглянуто та запропоновано для впровадження конкретні заходи фінансового характеру, здатні, на нашу думку, підвищити коефіцієнт корисної дії чинного фінансового механізму охорони довкілля, забезпечити розширення фінансової бази державної екологічної політики, пришвидшити економічну та правову адаптацію національної екологічної сфери до умов ринковоорієнтованого розвитку.

Примітно те, що сьогодні виявлено значні недоліки вітчизняного фінансового механізму природоохоронної діяльності в Україні у процесі реалізації основних положень екологічної безпеки та досягнення умов раціонального використання природних ресурсів. Наслідком цього є погіршення екологічної ситуації в країні та неналежне фінансове забезпечення процесів збереження та відтворення природоресурсного потенціалу держави і захисту довкілля. Зважаючи на зазначене, високою актуальністю відзначаються питання ґрунтовного реформування системи фінансових інструментів, важелів і стимулів, які у взаємодоповнюваній сукупності становлять фінансовий механізми охорони довкілля в Україні.

Безумовно, ведучи мову про удосконалення будь-якої структурної одиниці фінансової політики країни, до уваги, насамперед, потрібно взяти законодавчий інструментарій, що регулює діяльність у тій чи іншій сфері. Адже очевидно, що саме слабке нормативне регламентування природоохоронної діяльності та правовий нігілізм є основними інгібіторами реалізації загальновизнаних державних програм і проектів екологічного розвитку України. Відтак, проблеми удосконалення положень української нормативно-правової бази у галузі охорони довкілля є першочерговими в системі заходів реформування фінансового механізму регулювання захисту природи в країні.

Однак не слід забувати про те, що процес оптимізації основних засад екологічної політики держави потрібно розглядати через призму системного підходу. Йдеться про те, що синергійний ефект економічної діяльності у природоохоронній сфері буде значним лише тоді, коли зусилля будуть зосереджені на побудові інтегральної системи вітчизняного екологічного поступу, а не розглядатимуться дискретно та перманентно варіанти удосконалення окремих складових національної екополітики.

Зазначимо, що розвиток екологічної сфери нерозривно пов'язаний не лише з дією фінансових важелів. Велику роль у цьому процесі відіграють заходи соціального, інформаційно-пропагандистського, правового та освітнього характеру. І лише збалансоване та гармонійне поєднання усіх перелічених напрямів державної екологічної політики може забезпечити виконання поставлених завдань збереження довкілля, відтворення та раціонального використання природного капіталу України.

Важливим елементом фінансового механізму у сфері природоохорони, безумовно, є система екологічного оподаткування, бо, як відомо, правильне та ефективне застосування податкових важелів дає змогу створити передумови для досягнення та реалізації поставлених завдань щодо охорони навколишнього природного середовища. До того ж, уміле маневрування механізмами адміністрування та розподілу екологічних податків здатне змінювати пріоритетність тих чи інших цілей державного екологічного управління. Маємо на увазі, насамперед, необхідність посилення не лише фіскальної спрямованості вітчизняної системи екологічного оподаткування в контексті регулювання природозахисної діяльності, а й підвищення рівня її стимулювальної функції з метою забезпечення фінансової зацікавленості суб'єктів підприємницької діяльності у збереженні довкілля та дотриманні вимог екологічного законодавства країни. Істотним, на нашу думку, є підвищення ступеня екологізації наявних податкових інструментів, а також введення нових екологічно спрямованих фіскальних важелів.

Впродовж сказаного, на нашу думку, практику застосування екологічних податків в Україні слід доповнити. Більше того, на сучасному етапі становлення й розвитку вітчизняної системи охорони довкілля важливо надати природоохоронного спрямування й деяким загальнодержавним фіскальним платежам, зокрема, акцизному збору, що справляється з імпортованих автомобілів, які були у використанні, а також акцизу з тютюнових виробів.

Мова іде про те, що нами пропонується для впровадження такий економічний перерозподільний механізм, за якого надходження акцизного збору із ввезених в Україну автомобілів, що були до того в експлуатації, зараховувалися б до державного фонду охорони навколишнього природного середовища. Те ж саме стосується і акцизного збору з тютюнових виробів, за тим винятком, що ми рекомендуємо акумулювати надходження від його сплати замість державного у регіональних екологічних фондах, причому не усю суму надходжень, а лише певну частину.

Такий економічний хід диктується тим, що саме обіг (споживання) вищевказаних товарів досить суттєво дошкуляє процесам охорони довкілля. Відтак певну частину фінансових ресурсів, які надходять від оподаткування зазначених підакцизних товарів (продукції) слід направляти до фондів захисту довкілля, як компенсаційну плату за його забруднення.

Статистичні дані свідчать, що за останні роки в Україну ввозяться в основному ті автомобілі, які були до того у використанні. Це пояснюється відносно невисокою їхньою вартістю через те, що за кордоном попит на такі автомобілі практично мізерний та й взагалі більша їх частина вже була виведена з експлуатації. Тобто, фактично в Україну ввозяться автомобілі, які за рубежем підлягали знищенню, утилізації або переробленню. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що такі автомобілі відзначаються високим рівнем технічної деградації, що призводить до негативного впливу на довкілля. А тому частина податкових надходжень, які адмініструються у процесі фіскального регулювання їх обігу, у нашому випадку акцизного збору, повинна осідати у спеціальних екологічних фондах, а саме у державному фонді охорони природи. Таке рішення випливає з того, що зазначений податок справляється у пунктах митного оформлення і, якщо його направляти до регіональних екофондів, такі надходження, по суті, будуть компенсувати збиток нанесений довкіллю у тих адміністративно-територіальних одиницях, в яких розміщені пункти митного оформлення, тоді як шкода від експлуатації вживаних автомобілів завдається природному середовищу і в інших регіонах.

Іншим пропонованим економічним ноу-хау є відрахування частини надходжень від адміністрування акцизного збору із тютюнових виробів до обласних фондів охорони довкілля. Мотивуємо таку пропозицію тим, що, по-перше, споживання тютюнової продукції забруднює навколишнє середовище, а, по-друге, мобілізація вищеназваного платежу до регіональних екологічних фондів підвищить рівень їхньої фінансової самодостатності і дасть можливість створити такі економічні умови (належний рівень фінансової бази) їх функціонування, за яких на регіональному рівні зможуть піддатися реалізації масштабні екологічні проекти.

Таким чином, рекомендовані нами заходи направлені, в першу чергу, на подолання наявної екологічної диспропорції, що полягає у відсутності фінансової компенсації шкоди завданої довкіллю у процесі споживчого обігу наведених вище товарів, а -- в другу чергу, на підвищення фінансової бази спеціальних екологічних фондів держави з наступним їх виокремленням із структури відповідних бюджетів.

Окрім удосконалення системи екологічного оподаткування в процесі реформування фінансового механізму охорони довкілля увагу слід зосередити і на органічному поєднанні типових фінансових інструментів із важелями фінансово-кредитного, фінансово-правового та фінансово-адміністративного характеру.

Ведучи мову про фінансово-адміністративні важелі управління, які ґрунтуються на встановленні норм (правил) природокористування і відповідних планових показників з охорони навколишнього середовища та системи покарань, від догани, до виплати штрафів підприємством-порушником і його керівниками, підкреслимо, що даний варіант доволі дорогий, а найголовніше малоефективний, оскільки вимагає постійного контролю та залучення значного контингенту персоналу.

На противагу цьому, автором запропоновано механізм поєднання фінансово-дисциплінарних важелів регулювання захисту навколишнього природного середовища, який доповнено дієвими ринковими методами, застосування яких сприятиме раціоналізації природокористування, збереженню довкілля та досягненню екологобезпечного способу господарювання.

Такий симбіоз ринкових методів і методів прямої дії дасть змогу подолати високий рівень інертності національного природокористувача щодо проблем захисту навколишнього природного середовища. Це пояснюється тим, що підприємствам, по-перше, буде вигідним екологоорієнтоване переоснащення технологій та виробництв через отримання додаткових кредитних, фіскальних та інших переваг, а по-друге, невиконання вимог фінансово-адміністративної системи методів і важелів призводитиме до економічних втрат унаслідок фінансово-дисциплінарних покарань.

Однак за умови функціонування системи фінансово-адміністративного регулювання процесів охорони природи, що ґрунтуватиметься на використанні таких інструментів, як дозволи, ліцензії, патенти тощо, особливу увагу слід звертати на протидію корупційним проявам, що отримають додатковий імпульс для розвитку.

Очевидним є той факт, що процес реформування вітчизняного фінансового механізму у сфері охорони довкілля є доволі складним. Проте не можна забувати, що за умови ігнорування екологічних вимог держава може опинитися на межі вичерпання як природоресурсного, так і трудового потенціалу. Адже недосконале екологічне регулювання та управління призводить до погіршення стану довкілля, що, своєю чергою, впливає на здоров'я населення, знижуючи його трудові можливості, а нераціональне використання природних ресурсів спричиняє виснаження обсягів природного капіталу та його вичерпання, що за умови ресурсо- та енергоємності вітчизняної економіки видається доволі небезпечним. З урахуванням цього, удосконалення фінансового підґрунтя національної природоохоронної політики України слід вважати вимогою часу та необхідною умовою реалізації стратегії сталого розвитку нашої держави.

ВИСНОВКИ

У процесі виконання роботи отримано такі підсумкові науково-теоретичні висновки і сформовано практичні рекомендації:

1. Вітчизняний фінансовий механізм охорони природи перебуває на стадії становлення і характеризується різними ступенями розвитку та практичної реалізації окремих його підсистем, причому деякі з них, як-то підсистеми стимулювання раціонального використання природних ресурсів і стимулювання у сфері захисту навколишнього природного середовища, є практично паралізованими та майже недієвими, тоді як у зарубіжній практиці їм відводиться доволі важлива роль у межах реалізації еколого-економічної стратегії національного розвитку.

2. Важливою особливістю процесу формування фінансового механізму екологічного регулювання в Україні є наявність політичних і господарських прорахунків, спричинених наслідуванням застарілих тенденцій командно-адміністративної системи. Актуальним залишається і те, що досі чимало фінансово-економічних інструментів екологічної політики мають декларативний характер, оскільки не можливе практичне впровадження їх у господарську діяльність.

3. Типовими ознаками функціонування вітчизняного фінансового механізму охорони довкілля є занадто довгий процес його формування, що деструктивно впливає на темпи розвитку національної економіки, гальмуючи тим самим її стабільний поступ до моделі сталого розвитку. До того ж, діючий в Україні фінансовий механізм екологічного менеджменту ґрунтується на використанні інструментарію, який не враховує стимулювальної ролі екологічного управління.

4. Розбалансований і непослідовний характер становлення вітчизняного фінансового механізму охорони природи призвів до того, що товаровиробникам у сучасних умовах господарювання простіше сплачувати різні екологічні платежі, податки і штрафи, аніж витрачати кошти на природоохоронні заходи чи на модернізацію та екологізацію технологічної й технічної бази свого виробництва.

З урахуванням цього, варто здійснити методичну й методологічну реструктуризацію окремих важелів природоохоронного спрямування з тим, аби встановити такий баланс нормативів екологічних платежів та витрат на охорону довкілля, за якого природокористувачам було б економічно вигідно фінансувати за власний рахунок природозахисні програми і проекти.

5. Сукупна дія усіх підойм фінансового механізму охорони довкілля, внаслідок їх різновекторної спрямованості, призводить до нагромадження і загострення еколого-економічних суперечностей, провокуючи тим самим подальший розвиток екологічно не виваженої антропогенної діяльності, руйнацію матеріальної основи суспільного виробництва - його природоресурсної бази. За таких умов функціонування фінансової моделі екологічного регулювання необхідний постійний контроль із застосуванням критеріїв узгодженості еколого-економічних інтересів та поліпшення якості довкілля.

6. Аналіз вітчизняної практики природокористування свідчить про слабкий рівень ефективності фінансового механізму охорони довкілля з погляду вирішення проблеми збереження навколишнього природного середовища та його неспроможність забезпечити екологічно сприятливі умови господарювання. Тому існуючий в Україні фінансовий механізм реалізації екологічної політики держави можна вдосконалити за допомогою екологізації наявних і введення нових інструментів, що чинитимуть позитивний регулювальний та стимулювальний вплив на господарську діяльність природо користувачів. Зокрема, слід внести науково обґрунтовані й практично доцільні теоретико-методологічні та методичні зміни у процеси функціонування таких фінансових інструментів, як збори за забруднення навколишнього природного середовища, цільове субсидування та дотування окремих галузей економіки, зорієнтованих на техніко-технологічну модернізацію виробництва, пільгове кредитування природозахисних програм, у тому числі з екологічних фондів.

7. Беручи до уваги еколого-економічну ситуацію в Україні, досвід організації природоохоронної діяльності та умови господарювання, що склалися під час переходу до ринкової моделі функціонування національної економіки, пріоритетним напрямом формування ефективної екологічної політики слід вважати фінансово-економічне стимулювання господарюючих суб'єктів, які прагнуть знизити обсяги шкідливих викидів і відходів виробництва. Доповнюючи, зазначимо, що перспективними засобами стимулювання охорони довкілля можна вважати інвестиційні податкові важелі (прискорену амортизацію, податкові пільги, інвестиційні податкові кредити тощо), а також важелі бюджетно-кредитного характеру, наприклад, побічну систему заліку екологічних зборів.

8. Функціонування фінансового механізму охорони довкілля повинно ґрунтуватися не на засадах адміністративного тиску, а на умовах економічного диктату. Це, передусім, створення такого базису для виробничої діяльності, за якого суб'єктам господарювання буде вигідним досягнення екологічних цілей. Однак не варто відмовлятися і від використання адміністративно-правових методів управління, уміло адаптованих до ринкового середовища.

...