Конкурентоспроможність небанківських фінансових установ

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ

Спеціальність: Гроші, фінанси і кредит

Сідельник Олена Петрівна

Київ, 2010 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Процеси реформування економіки в Україні тісно пов'язані з розвитком і функціонуванням фінансових посередників, зокрема небанківських фінансових установ, яким належить важлива роль у наданні фінансових послуг юридичним та фізичним особам, накопиченні і мобілізації грошового капіталу. Розвиток небанківських фінансових установ у нашій державі розпочався з 1991 року. Не зважаючи на хаотичність формування і відсутність повноцінного державного регулювання, його інституційну основу становлять страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні і фінансові компанії, кредитні спілки, лізингові компанії, ломбарди, довірчі товариства та інші. На сьогодні ці установи мають значний потенціал для досягнення конкурентоспроможності на ринку фінансових послуг, проте не використовують його повною мірою. Вагомий внесок у дослідження сутності фінансового посередництва та суспільної ролі фінансових посередників зробили економісти Р. Голдсміт, Р. Левін, Ф. Мишкін, А. Пігу, А. Сміт, Й. Шумпетер, Б. Фрідман та інші.

Проблемам становлення і розвитку небанківських фінансових установ присвячені роботи багатьох вітчизняних науковців: О. Барановського, З. Ватаманюка, Н. Внукової, О. Вовчак, О. Дорош, П. Зимова, С. Зубик, І. Каракулової, М. Козоріз, В. Корнєєва, Р. Коцовської, А. Кузнєцової, А. Криклій, М. Лапішко, С. Маслової, В. Міщенка, І. Недбаєва, О. Овчиннікової, Г. Партин, А. Пересади, С. Реверчука, М. Савлука, Т. Смовженко, Н. Ткаченко, В. Унинець-Ходаківської, В. Шелудько, І. Школьник, С. Черкасової та інших.

Теоретико-методологічні і прикладні питання розвитку конкуренції та забезпечення конкурентоспроможності висвітлено в наукових працях М. Портера і К. Прахалада. На дослідження цих авторів у своїх роботах, щодо оцінки конкурентоспроможності фінансових установ, опираються М. Блауг, О. Васюренко, Г. Кузиков, Ф. Шпиг, І. Цюбер та інші.

Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних і зарубіжних вчених з цієї проблематики, слід зауважити, що існує потреба в її подальшому дослідженні. Передусім це стосується визначення самого поняття небанківської фінансової установи, підходів до класифікації небанківських фінансових установ, чинників формування їх конкурентного середовища, формулювання поняття й оцінки конкурентоспроможності небанківських фінансових установ та визначення факторів впливу на неї, регулювання ринку фінансових послуг з метою забезпечення стабільного і ефективного функціонування небанківських фінансових установ та підвищення їх конкурентоспроможності.

Усе це зумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету, основні завдання, предмет і об'єкт.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри банківської справи факультету банківської справи та інформаційних технологій Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи НБУ (м. Київ) за темою «Підвищення ефективності взаємодії банківського і реального секторів економіки в умовах євроінтеграції та глобалізації» (номер державної реєстрації 010U008982), у межах якої досліджено сутність і роль небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг та розроблено методичні рекомендації щодо оцінки їх конкурентоспроможності.

Мета і завдання дослідження.

Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад та розроблення практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг України.

Для досягнення мети поставлено і вирішено такі завдання:

- з'ясувати сутність понять «небанківські фінансові установи» та «конкурентоспроможність небанківських фінансових установ»;

- систематизувати основні чинники формування конкурентного середовища на ринку фінансових послуг для небанківських фінансових установ;

- удосконалити класифікацію небанківських фінансових установ з урахуванням конкурентних переваг на ринку фінансових послуг;

- проаналізувати та виявити особливості функціонування небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг України;

- удосконалити методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності небанківських фінансових установ;

- розробити рекомендації щодо формування і реалізації конкурентоспроможної стратегії небанківськими фінансовими установами;

- обґрунтувати засади механізму державного впливу на підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ.

Об'єктом дослідження є процеси забезпечення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг України.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні засади підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження стала система економічних законів і принципів, розроблених економічною теорією, стосовно конкурентоспроможності фінансових посередників, зокрема небанківських фінансових установ, як учасників ринку фінансових послуг.

Для досягнення сформульованої мети і вирішення поставлених завдань використано такі загальнонаукові і спеціальні методи: теоретичного узагальнення і порівняння - для уточнення категорій економічних понять, системно-структурного аналізу для класифікації небанківських фінансових установ за основними ознаками та класифікації чинників формування їх конкурентоспроможного середовища, графічний і табличний методи при здійсненні аналізу діяльності небанківських фінансових установ, статистичного і порівняльно-економічного аналізу при дослідженні особливостей розвитку небанківських фінансових установ, оцінки існуючих методик визначення конкурентоспроможності фінансових посередників, багатофакторного статистичного аналізу для обґрунтування системи показників, що характеризують конкурентоспроможність небанківських фінансових установ.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг (Держфінпослуг), Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), праці вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, рекомендації міжнародних експертів щодо розвитку небанківських фінансових установ в Україні, довідкова, періодична література та інші публікації, ресурси Інтернету.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні та розвитку завдань, які стосуються оцінки та підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг України.

За підсумками дослідження отримано такі результати, що мають характер наукової новизни:

Удосконалено:

- класифікацію небанківських фінансових установ, у якій поряд з існуючими ознаками пропонується також використовувати такі: за видами операцій, за видами наданих послуг, за групами споживачів, за формою власності, за підпорядкованістю, за сферою діяльності (страхові, недержавного пенсійного забезпечення, кредитні, інвестиційні). Запропонована класифікація дає змогу систематизувати небанківські фінансові установи за напрямами діяльності та визначити можливі сфери їх конкуренції на ринку фінансових послуг;

- науково-методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності небанківських фінансових установ на основі поетапного аналізу їх діяльності в умовах конкурентного середовища для різних рівнів конкуренції та видів небанківських фінансових установ. Це дало змогу врахувати основні чинники формування конкурентного середовища та оцінити конкурентний потенціал небанківських фінансових установ відповідно до сфер їхньої конкуренції;

- процедуру формування та реалізації небанківськими фінансовими установами конкурентоспроможної стратегії, яка, на відміну від відомих, здійснюється з урахуванням конкурентних переваг небанківських установ на ринку фінансових послуг шляхом досягнення цілей першого і другого рівнів за напрямами: маркетинг, управління та фінансово-економічний розвиток.

Дістали подальший розвиток:

- категоріальний апарат теорії фінансового посередництва, зокрема, уточнено терміни «небанківські фінансові установи», які визначаються як професійні учасники ринку фінансових послуг, що спеціалізуються з надання однієї або кількох фінансових послуг окремому сегменту клієнтів шляхом акумуляції та розміщення тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб на фінансовому ринку, і «конкурентоспроможність небанківських фінансових установ», що визначається як ринкова позиція установи, яка характеризується ефективністю діяльності та здатністю надавати якісні фінансові послуги відповідно до потреб клієнтів;

- методичний підхід до оцінки внутрішньо-групової конкуренції небанківських фінансових установ на основі використання багатофакторного статистичного аналізу, що передбачає виокремлення з показників їх діяльності від трьох до шести, які найбільше впливають на їх конкурентоспроможність. Це дозволило рейтингувати небанківські фінансові установи кожного виду, згрупувавши їх за трьома кластерами відповідно до конкурентної позиції на ринку фінансових послуг;

- обґрунтування механізму державного впливу на підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ на основі формування взаємозв'язків елементів інституційної структури, методів та інструментів впливу на їх діяльність.

Практичне значення результатів дослідження полягає в розробленні рекомендацій щодо оцінки та підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг України на основі поліпшення показників їх діяльності.

Основні наукові положення, висновки та практичні рекомендації дисертаційної роботи, що пов'язані з оцінкою конкурентоспроможності небанківських фінансових установ, були використані у практичній діяльності страхової компанії «Українська страхова група» (довідка №007/06 від 11.06.2009 р.). Рекомендації автора були впроваджені Кредитною спілкою «Галичина» для розробки конкурентоспроможної стратегії, яка враховує цілі першого і другого рівнів, за напрямами: маркетинг, управління, організаційно-технічний та фінансово-економічний розвиток, що забезпечило формування її конкурентних переваг (довідка №55 від 10.06.2009 р.). Результати та положення дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи НБУ при викладанні навчальних дисциплін, розробленні спецкурсів «Страхування», «Операції кредитних спілок», «Гроші та кредит», «Фінанси», «Ринок фінансових послуг» (довідка №44 від 04.05.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки та пропозиції, які винесено на захист, є результатом самостійно проведених досліджень автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті пропозиції, які є результатом особистої роботи здобувача. Особистий внесок здобувача в колективно опублікованих роботах конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження, викладені в дисертації, дістали відображення в наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також доповідалися, обговорювалися й отримали позитивні відгуки на таких науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 2007 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження - 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми розвитку фінансової системи України» - (м. Сімферополь, 2006 р.), XI Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теорія та практика державного управління в умовах євроінтеграції «(м. Луцьк 2006 р.), VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у дванадцяти наукових працях загальним обсягом 4,27 друк. арк. З них у науково-фахових виданнях опубліковано 7 робіт загальним обсягом 3,27 друк. арк., з яких особисто авторові належить 2,87 друк. арк., в інших виданнях опубліковано 5 робіт загальним обсягом 1 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота містить 19 таблиць, 43 рисунки, з яких 11 повністю займають площу сторінки, та 9 додатків. Основний зміст роботи викладено на 180 сторінках машинописного тексту. Список літератури налічує 200 найменувань на 17 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі дисертаційної роботи обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено суб'єкт і об'єкт дослідження, сформульовано мету та завдання дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади конкурентоспроможності небанківських фінансових установ» здійснено дослідження сутності та значення небанківських фінансових установ у розвитку фінансового посередництва, вивчено інституційні характеристики небанківського фінансового сектору, узагальнено теоретичні засади та проблеми забезпечення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг.

Установлено, що небанківські фінансові установи - об'єктивно необхідне явище в ринковій економіці. Вони не тільки є потужними конкурентами банків у боротьбі за вільні грошові капітали, що само по собі має позитивне значення, а також виступають постачальниками фінансових послуг, виконання яких не вигідне чи законодавчо заборонене банкам. До небанківських фінансових установ в Україні згідно із законодавством відносять: страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні і фінансові компанії, кредитні спілки, лізингові компанії, ломбарди, довірчі товариства та інші.

Виявлено, що в економічній літературі та в нормативних документах відсутнє чітке визначення небанківських фінансових установ та існують розбіжності щодо їх класифікації, у зв'язку з цим запропоновано власне визначення: небанківські фінансові установи - це професійні учасники ринку фінансових послуг що спеціалізуються з надання однієї або кількох фінансових послуг окремому сегменту клієнтів, шляхом акумуляції та розміщення тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб на фінансовому ринку, а їх класифікацію розширено такими ознаками: види операцій, види наданих послуг, групи споживачів, форма власності, підпорядкованість, сфера діяльності (страхові, недержавного пенсійного забезпечення, кредитні, інвестиційні установи). Такий підхід дає можливість систематизувати небанківські фінансові установи відповідно до сфер конкуренції на ринку фінансових послуг.

У роботі обґрунтовано характерні риси конкуренції у сфері небанківських фінансових установ, що визначають її особливе місце в теорії конкуренції та відрізняють від конкуренції в інших галузях економіки. До таких особливостей слід віднести: розвиненість форм конкуренції і високий рівень її інтенсивності, суб'єктами конкуренції виступають не тільки небанківські фінансові установи, а також банки, конкурентне середовище ринку фінансових послуг являє собою численні сектори, у кожному з яких небанківські фінансові установи можуть виступати в ролі як продавців, так і покупців, конкуренція серед небанківських фінансових установ має здебільшого видовий характер, що пов'язано зі значним рівнем диференціації фінансових послуг, у деяких випадках послуги, які надаються небанківськими установами, не мають конкурентоспроможних банківських замінників (субститутів).

На основі узагальнення та систематизації поглядів видатних економістів на проблему конкуренції та конкурентоспроможності фінансових посередників запропоновано розглядати конкурентоспроможність небанківських фінансових установ як ринкову позицію установи, яка характеризується ефективністю діяльності та здатністю надавати якісні фінансові послуги відповідно до потреб клієнтів і для них виділити у фінансовому секторі три рівні конкурентної боротьби: конкуренція між небанківськими фінансовими установами (міжгрупова), конкуренція між небанківськими фінансовими установами та банками (міжвидова), конкуренція всередині окремого виду небанківських фінансових установ (внутрішньо-групова).

У роботі обґрунтовано, що ефективне функціонування небанківських фінансових установ в умовах ринкової економіки відбувається за умов наявності конкурентного середовища на ринку фінансових послуг. Конкурентне середовище небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг - це специфічна сфера конкурентної взаємодії небанківських фінансових установ, поведінка яких формується за умов сукупності чинників, які визначають відповідний рівень розвитку ринку фінансових послуг.

Чинники впливу на конкурентне середовище нами згруповано за такими ознаками: чинники зовнішнього середовища прямої дії (державне регулювання, суб'єкти ринку, умови функціонування ринку фінансових послуг, ринку цінних паперів та міжнародного ринку капіталів, інформаційне середовище), чинники зовнішнього середовища непрямої дії (науково-технічний прогрес, система економічних відносин у державі, політичні обставини, соціально-культурні обставини, регіональні та природні умови, економічне середовище, міжнародна ситуація), чинники внутрішнього середовища (система менеджменту, система маркетингу, технічні засоби та технології, фінансове забезпечення, наявність висококваліфікованого персоналу). Проведене дослідження підтвердило висновок, що кожен чинник, який впливає на формування конкурентного середовища на ринку фінансових послуг для небанківських фінансових установ, тісно пов'язаний і залежить від інших.

У другому розділі «Характеристика конкурентоспроможності небанківських фінансових установ» запропоновано методичний підхід до оцінки та аналізу конкурентоспроможності небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг, охарактеризовано особливості розвитку та функціонування небанківських фінансових установ в Україні, проаналізовано внутрішньо-групову конкуренцію небанківських фінансових установ із використанням багатофакторного статистичного аналізу показників діяльності небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг.

У зв'язку зі складністю і багатоаспектністю проблеми оцінки конкурентоспроможності небанківських фінансових установ запропоновано поетапне проведення аналізу діяльності небанківських фінансових установ із виділенням трьох етапів:

- підготовчого;

- аналітично-розрахункового;

- формування висновків та визначення напрямів використання результатів аналізу для підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ (рис. 1).

Рис. 1. - Схема послідовності проведення аналізу та оцінки конкурентоспроможності небанківських фінансових установ:

Обґрунтовано доцільність здійснення оцінки конкурентоспроможності небанківських фінансових установ на трьох рівнях конкуренції (між небанківськими установами та банками, між окремими видами небанківських фінансових установ, усередині окремого виду небанківських установ), оскільки суб'єктами конкуренції на ринку фінансових послуг у дисертації розглядаються: банки, страхові компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, лізингові та факторингові компанії, фінансові компанії, ломбарди, довірчі товариства, а об'єктами конкуренції - найбільш поширені сегменти ринку фінансових послуг, у межах яких конкурують ці установи. Аналіз конкурентоспроможності небанківських фінансових установ проводився на основі порівняння показників розміру активів, обсягів і частки кредитування, залучених коштів, цін на фінансові послуги, повноти мережі філій та регіональних особливостей функціонування, частки охоплення ними ринку фінансових послуг. Зроблено висновок, що конкуренцію банкам, зокрема в залученні грошових коштів, можуть скласти лише кредитні спілки, за рахунок вищих процентних ставок за депозитами своїх членів.

Динамічний за усіма показниками розвиток небанківських фінансових установ забезпечує їм, за умов стабілізації економіки, значний потенціал щодо подальшої ефективної діяльності.

Для аналізу та оцінки рівня активності населення в користуванні фінансовими послугами небанківських фінансових установ на регіональному рівні та загалом по Україні в роботі запропоновано використати такі показники: частка охоплення ринку фінансових послуг і потенційна можливість розвитку небанківських фінансових установ.

Дослідження проводилося серед кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів і страхових компаній, діяльність яких в основному зосереджена на наданні фінансових послуг фізичним особам.

Розрахунок показника «частка охоплення ринку фінансових послуг небанківськими фінансовими установами» (ЧФ) здійснювався за формулою:

Де:

Ф - чисельність фізичних осіб, споживачів даних фінансових послуг;

НЕ - загальна чисельність населення, зайнятого економічною діяльністю.

Для визначення потенційної можливості просування на ринку певних небанківських послуг необхідно розраховувати показник рівня потенційної можливості розвитку (ЧФп) як різницю між потенційно можливим рівнем охоплення ринку фінансових послуг (дорівнює 1) і фактичним його значенням (ЧФ):

Де:

1 - потенційно можливий рівень;

ЧФ - фактична частка охоплення ринку фінансових послуг.

Результати аналізу показали, що найбільша частка охоплення ринку фінансових послуг як кредитними спілками, так і недержавними пенсійними фондами належить м. Києву. На відміну від кредитних спілок, недержавні пенсійні фонди не охоплюють усіх регіонів України, хоча рівень потенційної можливості по регіонах приблизно однаковий, а по Україні майже збігається. З даної групи найбільш розвинених небанківських фінансових установ випереджаючими темпами охоплюють ринок фінансових послуг страхові компанії. Значними темпами розвитку характеризується діяльність кредитних спілок, хоча їхній потенціал використовується тільки на 12%, а потенціал недержавних пенсійних фондів - лише на 2%.

У роботі проведено оцінку внутрішньо-групової конкуренції небанківських фінансових установ на основі визначення показників, які б були притаманні специфіці діяльності небанківських фінансових установ і характеризували б рівень їх конкурентоспроможності, з використанням багатофакторного статистичного аналізу та програмного пакета Statistica 7.0. Такий підхід дав можливість, на прикладі 90 страхових компаній, 54 недержавних пенсійних фондів, 23 кредитних спілок, визначити найбільш корелюючи та впливові на конкурентоспроможність показники їх діяльності: для страхових компаній (темп росту страхових платежів, рівень страхових виплат, темп зростання власного капіталу, темп зростання активів, показник ризику страхування, показник незалежності від перестрахування), для недержавних пенсійних фондів (загальна сума надходжень до недержавних пенсійних фондів, загальна сума витрат, що відшкодовується за рахунок пенсійних активів, чиста вартість одиниці пенсійних внесків), для кредитних спілок (темп росту продуктивних активів, темп росту пайового капіталу, темп росту нерозподіленого доходу). Зазначені показники охарактеризували в середньому 80% сукупної дисперсії, що дало можливість говорити про їхній вагомий вплив на ефективність діяльності цих установ і, відповідно, забезпечення певного рівня їх конкурентоспроможності.

З метою комплексного врахування взаємодії впливових показників, які формують конкурентні переваги на ринку фінансових послуг, методом k-середніх здійснено поділ досліджуваних небанківських фінансових установ на три кластери, відповідно до розмірів цих показників небанківські фінансові установи віднесено до певної групи за рівнем конкурентоспроможності. Застосування цього підходу небанківськими фінансовими установами при аналізі власних конкурентних позицій дає можливість оцінити рівень конкурентоспроможності в порівнянні з конкурентами та врахувати результати при розробленні стратегії розвитку.

У третьому розділі «Шляхи підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ» удосконалено процедуру формування і реалізації конкурентоспроможної стратегії небанківськими фінансовими установами, обґрунтовано засади механізму державного впливу на підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ, запропоновано рекомендації щодо позиціонування небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг. Основою побудови процедури конкурентоспроможної стратегії небанківськими фінансовими установами є системний підхід до формування і реалізації цієї стратегії, який повинен відбуватися з дотриманням певної послідовності, і зворотного впливу на кожному етапі, з урахуванням конкурентних переваг небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг, за умов досягнення першочергових і другорядних цілей за напрямами: маркетинг, управління, організаційно-технічний та фінансово-економічний розвиток. Дотримання цієї процедури небанківськими фінансовими установами забезпечить підтримку та посилить їх конкурентну позицію на ринку фінансових послуг. Визначальним чинником забезпечення конкурентоспроможності небанківських установ на ринку фінансових послуг є процес державного регулювання їх діяльності. Автором в роботі запропоновано удосконалити механізм державного впливу на підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ на основі побудови цілісної системи взаємозв'язків інституційної структури, концептуальних засад та інструментів впливу (рис. 2).

Рис. 2. - Механізм державного впливу на підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ:

Доцільно внести зміни до законодавства щодо фінансових послуг, пов'язаних із перерозподілом повноважень органів нагляду, зокрема: Держфінпослуг надати право реєструвати (надавати статус фінансової установи), ліцензувати (надавати ліцензії на здійснення фінансових послуг за видами), контролювати (встановлювати нормативи, звітність тощо) для всіх без винятку небанківських фінансових установ, діяльність яких базується на залученні та розміщенні залучених коштів, до компетенції ДКЦПФР необхідно віднести питання нагляду за операціями з цінними паперами, що може проявлятися у формі реєстрації таких операцій (випуску, емісії цінних паперів тощо), їх ліцензування та контролю за ними.

Механізм державного регулювання має ґрунтуватися на розробленні та реалізації стратегії розвитку небанківських фінансових установ, встановленні єдиних вимог до стандартів надання небанківських фінансових послуг, гармонізації законодавства, на основі якого функціонують небанківські фінансові установи, з європейськими стандартами, приведенні статистичної і бухгалтерської звітності небанківських фінансових установ у відповідність із міжнародними стандартами, вирішенні методологічних питань, у тому числі відпрацюванні критеріїв і процедур оцінки діяльності небанківських фінансових установ, проведенні їх постійного моніторингу, посиленні вимог до капіталізації з метою підвищення платоспроможності небанківських фінансових установ, ліквідності їх активів.

А також довіри до них з боку потенційних клієнтів, координації роботи та рекомендаційному підході щодо співпраці з асоціаціями окремих видів небанківських фінансових установ.

Позиціонування небанківських фінансових установ є важливим засобом щодо забезпечення їх конкурентоспроможності та формування конкурентних переваг на ринку фінансових послуг, яке доцільно реалізовувати на основі комплексу заходів, що сприятимуть розширенню сфери діяльності небанківських фінансових установ, підвищенню якості послуг, які вони надають, формуванню довіри до них з боку потенційних інвесторів та клієнтів за рахунок реалізації цілеспрямованої інформаційної політики та промоційної діяльності Держфінпослуг, ДКЦПФР та інших державних органів, асоціацій, об'єднань небанківських фінансових установ та самих небанківських фінансових установ (рис. 3).

Рис. 3. - Позиціонування небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг:

Розв'язання проблеми формування довіри до небанківських фінансових установ потребує розроблення і реалізації спеціальної державної програми «Повернення довіри населення до фінансових установ», у якій мають знайти відображення механізми розв'язання проблем забезпечення прозорості грошових потоків, ведення нових форм державного гарантування захисту прав споживачів, підвищення відповідальності посадових осіб, працівників фінансових установ, дії яких знижують фінансову стійкість і економічну надійність керованих ними установ, тощо. З метою забезпечення позитивного іміджу та уникнення репутаційних ризиків небанківських фінансових установ необхідно створити багаторівневу систему управління реноме, включаючи до її складу профільні державні установи (насамперед Національний банк України, Міністерство фінансів, Держфінпослуг, ДКЦПФР та інших), окремі банківські та небанківські фінансові установи. Потрібна масштабна просвітницька програма для журналістів, низка PR-заходів за участі міжнародних фінансових організацій, які свідчили б про стабільність і перспективи сектору.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення проблем формування конкурентоспроможності небанківських фінансових установ і представлено нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних основ підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ. Наведені в дисертації наукові результати сприятимуть удосконаленню процесу оцінки конкурентоспроможності небанківських фінансових установ, науково-методичного підходу до формування і реалізації конкурентоспроможної стратегії та рекомендацій щодо вдосконалення функціонування механізму державного впливу на їх діяльність і, як наслідок, зміцненню їхніх конкурентних позицій на ринку фінансових послуг.

Проведені дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. У процесі аналізу існуючих в економічній науці поглядів щодо визначення терміна «небанківські фінансові установи» та їх класифікації виявлено відсутність єдиного підходу до трактування цього терміна і розбіжності у класифікаційних ознаках. Запропоновано розглядати небанківські фінансові установи як професійні учасники ринку фінансових послуг, що спеціалізуються з надання однієї або кількох фінансових послуг окремому сегменту клієнтів шляхом акумуляції та розміщення тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб на фінансовому ринку. Класифікацію розширено такими ознаками: види операцій, види наданих послуг, групи споживачів, форма власності, підпорядкованість, сфера діяльності (страхові, недержавного пенсійного забезпечення, кредитні, інвестиційні установи). Такий підхід дає можливість систематизувати небанківські фінансові установи відповідно до сфер конкуренції на ринку фінансових послуг; ринок фінансовий конкурентоспроможність

2. З'ясування сутності поняття «конкурентоспроможність» і вивчення особливостей функціонування небанківських фінансових установ і прояву їх конкуренції на ринку фінансових послуг дозволило ідентифікувати термін «конкурентоспроможність небанківських фінансових установ» (під нею запропоновано розуміти ринкову позицію установи, яка характеризується ефективністю діяльності та здатністю надавати якісні фінансові послуги відповідно до потреб клієнтів) і систематизувати чинники, які характеризують конкурентне середовище небанківських фінансових установ: чинники зовнішнього середовища прямої дії, зовнішнього середовища непрямої дії, внутрішнього середовища. Це забезпечило основу для розроблення методичних підходів до підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг;

3. Оцінку конкурентоспроможності небанківських фінансових установ слід здійснювати в межах трьох рівнів конкуренції: між небанківськими фінансовими установами та банками (міжвидова), між небанківськими фінансовими установами (міжгрупова), усередині окремого виду небанківських фінансових установ (внутрішньо-групова), оскільки суб'єктами конкуренції на ринку фінансових послуг у дисертації розглядаються банки, страхові компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, лізингові та факторингові компанії, фінансові компанії, ломбарди, довірчі товариства, а об'єктами конкуренції - найбільш поширені сегменти ринку фінансових послуг, у межах яких конкурують ці установи. З виділенням трьох етапів (підготовчого, аналітично-розрахункового, формування висновків та окреслення шляхів підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ) рекомендовано проводити аналіз конкурентоспроможності небанківських фінансових установ на основі порівняння показників розміру активів, обсягів і частки кредитування, залучених коштів, цін на послуги (процентні ставки та комісійні винагороди), повноти мережі філій та регіональних особливостей функціонування, частки охоплення ними ринку фінансових послуг;

4. Оцінку внутрішньо-групової конкуренції небанківських фінансових установ (страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок) доцільно проводити на основі багатофакторного статистичного аналізу та програмного пакета Statistica 7.0, що дозволяє виділити від трьох до шести основних показників їх діяльності, які найбільше впливають на рівень конкурентоспроможності небанківських фінансових установ, і комплексно врахувати їх взаємодію, а також згрупувати небанківські фінансові установи за трьома кластерами відповідно до конкурентної позиції на ринку фінансових послуг. Застосування цього підходу небанківськими фінансовими установами при аналізі власних конкурентних позицій дає можливість оцінити рівень конкурентоспроможності в порівнянні з конкурентами та врахувати результати при розробці стратегії розвитку;

5. Процедура формування конкурентоспроможної стратегії має передбачати досягнення першочергових і другорядних цілей за напрямами: маркетинг, управління, організаційно-технічний і фінансово-економічний розвиток та враховувати конкурентні переваги (власні та потенційних конкурентів) на кожному етапі її реалізації. Дотримання цієї процедури небанківськими фінансовими установами забезпечить підтримку та посилить їх конкурентну позицію на ринку фінансових послуг;

6. Механізм державного впливу на конкурентоспроможність небанківських фінансових установ, згідно з яким розмежовуються функції контролю за діяльністю небанківських фінансових установ між Держфінпослуг та ДКЦПФР, повинен ґрунтуватися на розробленні та реалізації стратегії розвитку небанківського бізнесу, встановленні єдиних вимог до стандартів надання небанківських фінансових послуг, гармонізації законодавства, на основі якого функціонують небанківські фінансові установи, з європейськими стандартами, приведенні статистичної і бухгалтерської звітності небанківських фінансових установ у відповідність із міжнародними стандартами, вирішенні методологічних питань, у тому числі відпрацюванні критеріїв і процедур оцінки діяльності небанківських фінансових установ, проведенні їх постійного моніторингу, посиленні вимог до капіталізації з метою підвищення платоспроможності небанківських фінансових установ, ліквідності їх активів, а також довіри до них з боку потенційних клієнтів, координації роботи та рекомендаційному підході щодо співпраці з асоціаціями окремих видів небанківських фінансових установ;

7. Для підвищення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ є доцільним упровадження комплексу заходів позиціонування небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг, спрямованих на розширення сфери діяльності небанківських фінансових установ, підвищення якості послуг, які вони надають, формування довіри до них з боку потенційних інвесторів і клієнтів за рахунок реалізації цілеспрямованої державної інформаційної політики та промоційної діяльності Держфінпослуг, небанківських фінансових установ, їхніх асоціацій та об'єднань.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лапішко М.Л. Механізм забезпечення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ / М.Л. Лапішко, О.П. Сідельник // Науковий вісник НЛТУ України: збірник наукових праць. - Львів, 2009. - №19.5. - С. 194-202 (0,5 друк. арк.). Особисто авторові належить - 0,3 друк. арк. (пропозиції щодо вдосконалення механізму державного забезпечення конкурентоспроможності НБФУ на основі побудови цілісної системи взаємозв'язків елементів інституційної структури, методів та інструментів впливу на їх діяльність).

2. Лапішко М.Л. Методика оцінки конкурентоспроможності небанківських фінансових установ / М.Л. Лапішко, О.П. Сідельник // Вісник УБС НБУ. - К., 2009. - №2 (5). - С. 136-141 (0,5 друк. арк.). Особисто авторові належить - 0,3 друк. арк. (запропоновано методику оцінки рівня конкурентоспроможності небанківських фінансових установ).

3. Сідельник О.П. Залучення заощаджень населення небанківськими фінансовими установами / О.П. Сідельник // Регіональна економіка. - 2006. - Вип. 3 (41). - С. 144-149 (0,3 друк. арк.).

4. Сідельник О.П. Особливості розвитку співпраці банківських установ та страхових компаній / О.П. Сідельник // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: зб. наук. праць. - Суми: УАБС НБУ, 2005. - С. 237-243 (0,41 друк. арк.).

5. Сідельник О.П. Конкурентоздатність небанківських установ на фінансовому ринку України / О.П. Сідельник // Сучасні проблеми інноваційного розвитку. - Дніпропетровськ, 2005. - Т. III. - С. 46 (0,3 арк.).

6. Сідельник О.П. Особливості діяльності та перспективи розвитку небанківських установ на фінансовому ринку України / О.П. Сідельник // Вісник УАБС НБУ. - Суми, 2004. - №2 (17). - С. 37-41 (0,42 друк. арк.).

7. Сідельник О.П. Вплив глобалізаційних та інтеграційних процесів на розвиток ринку фінансових послуг України / Сідельник О.П. // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Мале та середнє банківництво в умовах становлення ринкової системи в Україні. - Львів, 2004. - Вип. 6. - С. 282-292 (0,43 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru