Фінансовий потенціал населення в умовах інноваційного розвитку економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

УДК 336.012.23

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Фінансовий потенціал населення в умовах інноваційного розвитку економіки України Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Вдовиченко Артем

Миколайович

Ірпінь-2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті державної податкової служби України. Науковий керівник

Офіційні опоненти:

кандидат економічних наук, професор, заслужений економіст України Данілов Олександр Дмитрович, Київський економічний інститут менеджменту, завідувач кафедри фінансів і кредиту.

доктор економічних наук, професор Опарін Валерій Михайлович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри фінансів;

кандидат економічних наук, доцент Рожко Олександр Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту.Захист дисертації відбудеться «18» березня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.01 Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.

Автореферат розісланий «12» лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор С.В. Онишко

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Економічне зростання, що спостерігалось в українській економіці з початку 2000-х років мало відновлювальний характер після тривалої депресії. Подальший розвиток, що розуміється як повноцінний прогрес, повинен супроводжуватись технологічною та інституційною модернізацією як економіки, так і суспільства. Модернізація неможлива без інвестицій, але інвестиції в їх розумінні як накопичення капіталу не забезпечують економічний розвиток. З середини минулого століття частіше почали з'являтись наукові праці, в яких економічне зростання пов'язувалось із технологічним прогресом, який, однак, не виникає сам по собі. Технологічний прогрес - це складний соціально-економічний феномен, який не в повній мірі залежить від фінансування, але без нього він не конвертується в потік інновацій. Первинним питанням, яке потребує вирішення для забезпечення розвитку економіки є питання доступності фінансових ресурсів, які в подальшому дозволять сформувати модель інноваційного розвитку. Відповідно, перед фінансовою наукою постають наступні завдання: знайти джерела необхідних фінансових ресурсів; визначити найбільш ефективний спосіб їх вкладення і оцінити ефект, якого зазнає система від такого розміщення. В цьому контексті фінансовий потенціал населення може виступати як генератор фінансового забезпечення інноваційного розвитку, так і як об'єкт впливу з боку останнього. Кут зору, під яким важливо розглядати взаємозв'язок фінансового потенціалу населення та інноваційного розвитку економіки залежить від поточного рівня розвитку системи «фінанси-інновації».

У фінансовій системі держави фінанси населення є важливою складовою: в ході їх функціонування формуються відповідні фінансові ресурси, які нерозривно пов'язані з функціями споживання та заощадження. Теоретичні та прикладні аспекти проблеми оптимізації функцій споживання та заощадження населення завжди привертали увагу вчених-економістів. Вагомий внесок в дослідження функцій споживання та заощадження населення, важелів впливу на фінансову поведінку населення, процесу формування фінансових ресурсів населення внесли А. Сміт, Дж. М. Кейнс, І. Фішер, Ф. Модільяні, М. Фрідман, Я. Тінберген, А. Сен, С. Кузнець, Р. Раглс, Дж. Дьюзенбері, А. Дітон.

Серед найбільш суттєвих розробок теоретичної основи фінансів населення українськими вченими слід назвати праці В. Бандери, В. Буняка, З. Ватаманюка, М. Ватманюка, О. Ватманюка, С. Волосовича, Н. Дорофеєвої, Т. Кізими, Г. Короткої, М. Меламеда, С. Панчишина, М. Савлука, А. Стасишина, С. Шумської, С. Юрія та інших. Актуальні проблеми формування та визначення фінансових ресурсів і фінансового потенціалу розглядаються в працях О. Данілова, Б. Кваснюка, Л. Тарангул, В. Опаріна та інших. Питання фінансового забезпечення інноваційного розвитку економіки України досліджуються в роботах О. Рожка, С. Онишко, В. Осецького, М. Дмитренка та інших. Багато уваги у цих наукових працях приділено дослідженню теоретичних аспектів формування фінансових ресурсів населення, поняття фінансового потенціалу, важелів впливу на фінансову поведінку населення, ефективності трансформації заощаджень населення в інвестиції. Водночас, у фаховій літературі практично не досліджено питання структури фінансових ресурсів населення та економічної природи її складових, не запропоновано методики грошової оцінки фінансового потенціалу населення. Залишається невирішеним питання реалізації фінансового потенціалу населення з метою формування інноваційного розвитку економіки.

Вагомість окресленої проблематики, її теоретична і практична актуальність та необхідність вирішення проблем конвертації фінансових ресурсів населення у фінансові потоки в інноваційну сферу, як фундаменту економічного прогресу зумовили вибір теми дисертації, мету і завдання, предмет і об'єкт дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації є складовою частиною досліджень, виконаних відповідно до плану науково-дослідних робіт: кафедри фінансових ринків та фінансових послуг Національного університету ДПС України за темою «Фінансовий механізм структурної перебудови економіки» (номер державної реєстрації 0107U011127) - особисто автором досліджено динаміку розвитку фінансової поведінки населення України, уточнено теоретичне поняття фінансового потенціалу населення та проведено його оцінку; Київського економічного інституту менеджменту за темою «Фінансові інструменти і важелі формування руху фінансових ресурсів в контексті економічного зростання» (номер державної реєстрації 0107U009882) - особисто автором здійснено визначення детермінантів фінансової поведінки населення.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретичних засад та розробка методичних рекомендацій, спрямованих на визначення фінансового потенціалу населення та обґрунтування шляхів його реалізації в умовах інноваційного розвитку економіки.

Досягнення поставленої мети передбачало послідовне вирішення таких завдань:

- розкрити економічний зміст та методичні підходи до поняття фінансового потенціалу населення з врахуванням сучасних тенденцій у сфері економіки і фінансів та поглядів, що сформувались у представників найбільших економічних шкіл;

- обґрунтувати інноваційний розвиток як основу сучасної моделі стійкого економічного зростання країни за допомогою дослідження еволюції поглядів на місце технологічного прогресу в теоріях економічного росту;

- розкрити особливості взаємозв'язку фінансового потенціалу населення та інноваційного розвитку економіки;

- дати загальну характеристику рівня інноваційного розвитку економіки України;

- розробити методику та на її основі проаналізувати стан фінансового потенціалу населення України, провести дослідження динаміки змін різних форм заощаджень населення;

- здійснити оцінку трансформації фінансових ресурсів населення в інвестиційні ресурси інноваційного розвитку економіки України;

- обґрунтувати напрями вдосконалення функціонування венчурних фондів в Україні;

- розкрити перспективи участі населення у фінансуванні інноваційного розвитку економіки України;

- визначити важелі впливу державної макроекономічної політики на фінансову поведінку населення України шляхом визначення її детермінантів.

Об'єктом дослідження є фінансові відносини, які виникають у процесі формування фінансових ресурсів населення та їх трансформації в інвестиційні ресурси інноваційного розвитку економіки України.

Предметом дослідження виступають теоретичні та практичні аспекти формування і реалізації фінансового потенціалу населення в умовах інноваційного розвитку економіки України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є системний підхід до аналізу фінансових явищ і процесів, що зумовило дослідження процесів формування та перерозподілу фінансових ресурсів населення як цілісної системи. При дослідженні та обґрунтуванні сутності теоретичних понять було застосовано метод наукової абстракції. Оцінка фінансового потенціалу населення та трансформації фінансових ресурсів населення в інвестиційні ресурси інноваційного розвитку економіки України, визначення важелів впливу державної макроекономічної політики на фінансову поведінку населення України, дослідження взаємодії фінансового потенціалу населення з інноваційними процесами в глобальній економіці здійснювались за допомогою статистичних (групування, порівняння тощо) та економіко-математичних методів. Теоретичну основу дослідження становили фундаментальні положення теорії фінансів, грошового обігу і кредиту, сучасні концепції інвестування.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, нормативно-правові акти, що регулюють фінансові відносини та інноваційну діяльність в Україні й світі, статистичні матеріали Державного комітету статистики, НБУ, міжнародних фінансово-кредитних організацій (МВФ, Світовий банк тощо).

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні розуміння економічного змісту та методичних підходів до поняття фінансового потенціалу населення та шляхів його реалізації в умовах формування інноваційного розвитку економіки України. Найбільш суттєвими науковими результатами дисертаційного дослідження, що відзначаються новизною є наступні:

вперше:

- запропоновано методичний підхід до оцінки фінансового потенціалу населення, який базується на закономірностях розміщення грошової маси в національній економіці та розподілу потоків іноземної валюти, що належить населенню країни. Даний підхід дозволяє визначити обсяг готівкових заощаджень населення, деномінованих в національній та іноземній валютах, повноту використання фінансових ресурсів населення національною фінансовою системою та обсяг інвестиційних ресурсів, що можуть бути сформовані за рахунок реалізації фінансового потенціалу населення;

удосконалено:

- термінологічний апарат за рахунок авторського визначення поняття «фінансовий потенціал населення», під яким розуміється сукупність фінансових ресурсів, що належать населенню, частина яких не реалізована шляхом перерозподілу через систему фінансового посередництва в силу суб'єктивних чи об'єктивних обставин, але може бути задіяна для фінансування економіки. У визначенні наголошується на тому, що фінансовий потенціал населення реалізується через систему фінансового посередництва, а це конкретизує напрями пошуку шляхів залучення фінансових ресурсів населення до інвестиційно-інноваційного процесу;

- методику оцінки ефективності трансформації фінансових ресурсів населення в інвестиційні ресурси інноваційного розвитку шляхом побудови векторно-авторегресійних економетричних моделей, які мають наступні переваги: всі змінні в моделях є ендогенними, що знімає проблему їх поділу на ендогенні та екзогенні, оскільки в економіці такий поділ часто досить умовний; запропоновані моделі дозволяють в системі економетричних рівнянь врахувати лагові змінні;

дістало подальший розвиток:

- практичні підходи до оцінки рівня інноваційного розвитку економіки України. Запропоновано розраховувати узагальнений інноваційний індекс, що є середнім арифметичним численних факторів впливу на стан інноваційного розвитку економіки та дозволяє комплексно оцінити рівень інноваційного розвитку, визначити напрями реалізації державної інноваційної політики, уможливлює порівняння з іншими країнами світу;

- положення про те, що структура фінансових ресурсів населення є неоднорідною. В частині розподілу фінансових ресурсів населення на організовані та неорганізовані заощадження головним критерієм такої диференціації було визначено ступінь залучення до інвестиційних процесів. За рахунок визначення неорганізованих заощаджень населення як готівкових грошових коштів, що зберігаються населенням і не можуть бути перетворені на інвестиційні ресурси без переведення в організовану форму обгрунтовано підхід, згідно з яким вони становлять основу обчислення нереалізованої частини фінансового потенціалу населення;

- аргументація щодо функціонування венчурного капіталу як важливого фактора розвитку економіки. На основі аналізу міжнародного досвіду доведено важливість розвитку венчурного капіталу для фінансування інноваційних процесів та його органічний зв'язок з розвитком національного фінансового ринку. Обгрунтовано необхідність реформування законодавства у сфері діяльності венчурних фондів в Україні через атрофію інноваційної спрямованості їх діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що ряд виконаних в дослідженні обґрунтувань і розробок доведено до рівня конкретних методичних і практичних рекомендацій. Зокрема, основні висновки дисертаційного дослідження прийняті НДФІ ДННУ «Академія фінансового управління» з метою подальшого впровадження при підготовці пропозицій для Міністерства фінансів України з питань реформування законодавства відносно венчурних фондів та удосконалення системи державного регулювання інноваційного розвитку економіки (довідка про впровадження №77000-020-3/327 від 05.06.2009 р.). Результати дослідження, які оформлені у вигляді пропозицій використовувались при розробці нормативно-правових документів Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України, а саме: пропозиції щодо реформування діяльності венчурних фондів у напрямі їх інноваційної спрямованості; умови участі фізичних осіб у венчурних інноваційних фондах; порядок надання звітності венчурними інноваційними фондами (довідка про впровадження №01/1456 від 13.07.2009 р.).

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі Національного університету ДПС України при викладанні дисципліни «Фінансовий ринок» (довідка про впровадження № 2717/01-12 від 12.10.2009р.) та Київського економічного інституту менеджменту у процесі викладання дисциплін «Фінансовий ринок», «Ринок фінансових послуг», «Фінанси» (довідка про впровадження від № 40 від 8 вересня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. Внесок автора в публікації у співавторстві відображено у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення роботи пройшли апробацію на міжнародних, всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях. Серед них: п'ята ювілейна міжнародна науково-практична конференція молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 2008 р.), науково-практична конференція «Бюджетно-податкові чинники активізації розвитку фінансових ринків та фінансового посередництва» (м. Ірпінь, 2008 р.), шоста міжнародна науково-практична конференція молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації ” (м. Тернопіль, 2009 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в 15 публікаціях загальним обсягом 8 д.а., з них: 1 монографія (у співавторстві); 11 статей у фахових виданнях обсягом 6,5 д.а., з яких 5,3 д.а. належать автору особисто; 3 публікації у інших виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 267 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі основного тексту - 210 сторінок, що включає 22 таблиці й 31 рисунок. Робота містить 26 додатків, які розміщені на 41 сторінці. Список використаних джерел налічує 171 і займає 17 сторінок.

2. Основний зміст

У першому розділі «Фінансовий потенціал населення та його роль у забезпеченні інноваційного розвитку економіки» досліджено економічний зміст фінансового потенціалу населення та його складових; висвітлено еволюцію поглядів на місце технологічного прогресу в теоріях економічного росту; розглянуто взаємозв'язок фінансового потенціалу населення та інноваційного розвитку економіки.

Структурні економічні зміни в країні потребують значних фінансових ресурсів, джерелами яких можуть виступати міжнародні фінансові організації, держава, підприємницький сектор економіки і населення. Нарощення фінансових ресурсів у всіх ланках соціально-економічної системи є неможливим без ефективної реалізації фінансового потенціалу. Населення, виконуючи функцію заощадження, виступає важливою ланкою у формуванні загальнонаціонального фінансового потенціалу, що зумовлює необхідність дослідження процесів формування та використання фінансового потенціалу населення.

У більшості підходів потенціал асоціюється з двома ключовими характеристиками - він є можливістю дії й запасом певних ресурсів. Спільною рисою категорій «фінансовий потенціал» та «фінансові ресурси» є їх характеристика як запасу, в той же час характеристика можливості для використання (перерозподілу) стосується лише «фінансового потенціалу». Фінансовий потенціал, включаючи в себе фінансові ресурси, відрізняється від них (в сторону збільшення) на величину ресурсів, що не задіяні у процесах економічного відтворення, але мають таку можливість. Аналіз і узагальнення існуючих визначень фінансового потенціалу дозволили визначити фінансовий потенціал населення як сукупність фінансових ресурсів, що належать населенню, частина яких не реалізована шляхом перерозподілу через систему фінансового посередництва в силу суб'єктивних чи об'єктивних обставин, але може бути задіяна для фінансування економіки.

Формування фінансового потенціалу населення відбувається завдяки здійсненню заощаджень, які поділяються на організовану та неорганізовану форми. Організовані заощадження в роботі визначено як фінансові активи населення, перерозподілені через систему фінансових посередників або інститутів інфраструктури фінансового ринку, які, в свою чергу, можуть трансформувати їх в інвестиційні ресурси.

Неорганізованими заощадженнями запропоновано вважати готівкові грошові кошти, що зберігаються самим населенням і не можуть бути перетворені на інвестиційні ресурси без переведення в організовану форму. Саме наявність неорганізованих заощаджень зумовлює утворення фінансового потенціалу населення, оскільки вони мають можливість (потенціал) для того, щоб бути використаними для фінансування економіки.

В роботі обґрунтовано, що у поглядах економістів технологічний прогрес як фактор розвитку економіки протягом останніх трьох століть поступово еволюціонував від нейтрального до фундаментального чинника економічного росту. Інноваційний процес, як процес комерціалізації досягнень науково-технічного прогресу, ліг в основу сучасних моделей економічного росту з ендогенним технічним прогресом. Важливість інновацій, а з ними і підвищення продуктивності праці, для прискореного економічного росту України відзначається всіма без виключення провідними вітчизняними економістами. В даному контексті, реалізація фінансового потенціалу населення з метою фінансового забезпечення інноваційного розвитку є ефективним використанням незадіяних ресурсів.

Взаємозв'язок фінансового потенціалу населення та інноваційного розвитку економіки полягає в тому, що фінансовий потенціал населення може реалізуватись з метою фінансування інноваційного розвитку та, внаслідок реалізації, нарощуватись завдяки підвищенню продуктивності праці та формуванню інноваційної ренти в економіці.

Між фінансовим потенціалом населення та інноваційним розвитком економіки існує зворотній зв'язок, який полягає у розширеному відтворенні фінансового потенціалу. Новостворені фінансові ресурси відрізняються як за своїми обсягами, так і за своєю якістю, їх подальше реінвестування може призвести до утворення самопідтримуваного інноваційного розвитку та економічного росту.

Умовою переходу від споживання фінансових ресурсів до їх розширеного відтворення є дифузія інновацій, формування моделі інноваційного розвитку та національної інноваційної системи. Відповідно, ті координати, в яких необхідно розглядати зв'язок фінансового потенціалу та інноваційного розвитку залежать від ступеню розповсюдження інновацій та сформованості інноваційної системи.

Відносно України можна констатувати слабкий розвиток національної інноваційної системи, інноваційний розвиток перебуває на стадії свого формування. За даних обставин дослідження фінансового потенціалу населення в умовах інноваційного розвитку економіки України може відбуватись в конструкції «фінанси-інновації», оскільки умови для дослідження вищого рівня зв'язку - «інновації-фінанси» не склались на сьогодні в українській економіці.

У другому розділі «Оцінка формування фінансового потенціалу населення та його трансформації в інвестиційні ресурси інноваційного розвитку економіки України» надано загальну характеристику рівня інноваційного розвитку економіки України, проведено аналіз фінансового потенціалу населення України та оцінку трансформації фінансових ресурсів населення в інвестиційні ресурси інноваційного розвитку економіки України.

Аналіз основних показників інноваційного розвитку економіки України виявив, що в структурі випуску промислової продукції, інвестицій в основний капітал, інноваційних витрат та реалізації інноваційної продукції переважають технології 4-го технологічного укладу, що означає 20-30 річне відставання України у розвитку технологій.

Комплексну характеристику рівня інноваційного розвитку економіки України запропоновано здійснювати через розрахунок узагальненого інноваційного індексу (Summary Innovation Index (SII)), що враховує 18 факторів впливу на інноваційний розвиток економіки, які можна розбити на 5 груп: індикатори провідників інновацій; індикатори створення знань; індикатори дифузії інновацій; індикатори освоєння (впровадження) інновацій; індикатори інтелектуальної власності. Це дозволяє визначити напрями реалізації державної інноваційної політики та уможливлює порівняння з іншими країнами світу (рис. 1.)

Рис. 1. Узагальнений інноваційний індекс (SII) для України і деяких країн світу *

* TR - Туреччина, RO - Румунія, LV - Латвія, BG - Болгарія, HR - Хорватія, PL - Польща, PT - Португалія, SK - Словаччина, EL - Греція, HU - Угорщина, LT - Литва, UA - Україна, MT - Мальта, ES - Іспанія, IT - Італія, CY - Кіпр, SI - Словенія, CZ - Чехія, NO - Норвегія, AU - Австралія, EE - Естонія, CA - Канада, BE - Бельгія, FR - Франція, NL - Нідерланди, AT - Австрія, IE - Ірландія, IS - Ісландія, LU - Люксембург, US -США, UK - Великобританія, DE - Німеччина, JP - Японія, DK - Данія, IL - Ізраїль, FI - Фінляндія, CH - Швейцарія, SE - Швеція.

Розрахунки показали, що для України узагальнений інноваційний індекс у 2007-му році був близьким до показників таких країн, як Литва та Мальта і значно відставав від лідерів інноваційного розвитку - Фінляндії, Швейцарії, Швеції.

В ході роботи було запропоновано алгоритм розрахунку фінансового потенціалу населення, що тісно пов'язаний з організованими заощадженнями, грошовим агрегатом М0 та накопиченням готівкової валюти у населення. У формалізованому вигляді запропонований підхід до обчислення фінансового потенціалу населення має наступний вигляд (1):

де FP - фінансовий потенціал населення (financial potential), - організовані заощадження населення, М0 - готівкові кошти в обігу поза банками за виключенням готівкових коштів в установах Національного банку і банків України, СR - постійні касові залишки (cash residuals), Pi - кілікість населення, що входить в і-ту групу за витратами, - середньодушові сукупні витратами у місяць в і-тій групі населення, (unorganized currency savings) - неорганізовані валютні заощадження,(currency purchase) - купівля валюти населенням країни, (currency sale) - продаж валюти населенням країни, (remittances) - обсяг приватних переказів з-за кордону, (tourist outflow) - обсяг валюти, вивезений туристами з країни, (net import) - неформальний чистий імпорт;, (informal export) - обсяг неформального експорту, (informal import) - обсяг неформального імпорту.

Розрахунки, проведені за формулою (1) дозволили отримати результати, згідно з якими фінансовий потенціал населення протягом 2006-2008 років використовувався менше ніж на половину (табл. 1).

Великий інтерес становить не тільки обсяг фінансового потенціалу населення, але і його структура. Оскільки реалізація невикористаної частини фінансового потенціалу населення може бути передумовою формування інноваційного розвитку економіки в майбутньому. Середня схильність населення України до неорганізованих заощаджень знижувалась протягом 1996-2008 років, однак в четвертому кварталі 2008-го року почала підвищуватись, що свідчить про ріст нереалізованої складової у структурі фінансового потенціалу населення.

Таблиця 1 Оцінка рівня мобілізації фінансових ресурсів населення системою фінансового посередництва України (млн грн)

Джерело: розраховано автором за даними Національного банку України та Державного комітету статистики.

Статистичні дані свідчать, що номінально норма заощаджень населення в Україні досить значна, однак те, що велика їх частина перебуває в неорганізованій формі, унеможливлює їх трансформацію в інвестиції. Аналізуючи місце України за схильністю населення до організованих заощаджень можна говорити про потенціал росту, який може засновуватись не тільки на таких фундаментальних факторах, як зростання доходів, але і на спроможності системи фінансового посередництва залучати неорганізовані заощадження до інвестиційних процесів.

Наголошуючи на важливості конвертації неорганізованих заощаджень населення в організовану форму, було проведено оцінку впливу активних фінансових ресурсів населення (організованих заощаджень) на формування інноваційного розвитку економіки України. При цьому досліджувалась кредитна форма фінансового забезпечення, оскільки ні держава, через бюджети всіх рівнів та форм, ні зовнішні інвестори не приймали вагомої участі у інвестуванні в інновації на вітчизняних підприємствах. Натомість, основна частина інвестицій протягом 1998-2007 років здійснювалась за рахунок коштів самих підприємств та через кредитування. В результаті проведеного дослідження було виявлено, що депозитні заощадження населення практично не впливають на процеси довгострокового кредитування в Україні. На українському фінансовому ринку склалась ситуація, коли банки не розглядають фінансові активи населення в якості вагомого джерела фінансових ресурсів.

У третьому розділі «Перспективи використання фінансового потенціалу населення для забезпечення інноваційного розвитку економіки України» обґрунтовано напрями вдосконалення функціонування венчурних фондів в Україні, здійснено рекомендації щодо реформування вітчизняного законодавства в напрямку посилення інноваційної функції венчурних фондів та залучення до них коштів населення, визначено важелі впливу державної макроекономічної політики на фінансову поведінку населення України. фінансовий інноваційний заощадження венчурний

На основі результатів здійсненого аналізу, було виявлено, що розвиненість фінансових інститутів сприяє більш повному використанню фінансового потенціалу населення. Розвинутий фінансовий ринок не тільки поглинає неорганізовані заощадження населення, але й характеризується значними обсягами венчурного фінансування. Фінансування з джерел приватного сектора, де в основному і формується венчурний капітал, здійснює вагомий позитивний вплив на інноваційний розвиток країни.

Аналіз нормативно-правового визначення та основних характеристик венчурних фондів як специфічних інститутів спільного інвестування засвідчив, що інноваційна спрямованість вкладень для венчурних фондів не визначена на законодавчому рівні в Україні. Відповідно, в Україні венчурні інвестиції є категорією скоріше ризиковою, ніж інноваційною. Галузеву структуру інвестицій венчурних фондів України важко назвати інноваційно-орієнтованою.

В Україні участь фізичних осіб у венчурних фондах формально дозволена законодавством, однак значно обмежена, тому що фізична особа може бути учасником венчурного фонду виключно за умови придбання цінних паперів такого фонду на суму не менше ніж 1500 мінімальних заробітних плат. Це значно обмежує коло потенційних учасників фондів. Важливим фактом також є те, що венчурні фонди можуть здійснювати лише приватне (закрите) розміщення цінних паперів, тобто шляхом безпосередньої пропозиції цінних паперів заздалегідь визначеному колу осіб. Тому, фінансові ресурси широких верств населення можуть надходити до венчурних фондів лише опосередкованим шляхом, через заощадження у інших фінансових інститутах.

Разом з тим, міжнародний досвід свідчить, що населення може бути потужним інвестором інноваційного розвитку через механізм участі у венчурних фондах. Позитивними є приклади США, Канади, Норвегії.

В дисертаційному дослідженні визначено напрями вдосконалення функціонування венчурних фондів в Україні, які полягають у забезпеченні їх інноваційної функції та залученні фінансових ресурсів населення. Окреслені напрями вдосконалення діяльності венчурних фондів в Україні потребують реформування відповідного законодавства. З метою активізації участі населення у фінансуванні інноваційного розвитку економіки України в роботі запропоновано: розробити проект нового закону «Про венчурні інноваційні фонди», в якому виділити саме венчурні інноваційні фонди як особливий вид інститутів, націлених на фінансування інноваційного процесу; постановити, що венчурними інноваційними фондами можуть називатись фонди, що не менше 50% своїх активів тримають в активах інноваційних підприємств, спільних підприємств, створених для виконання проектів технопарків, наукових парків, підприємств інноваційної інфраструктури; запровадити щорічний моніторинг активів венчурних інноваційних фондів щодо інноваційної направленості активів; дозволити приватне та публічне розміщення цінних паперів всім видам венчурних інноваційних фондів з метою залучення широкого кола інвесторів; дозволити участь фізичних осіб у венчурних інноваційних фондах, але встановити максимальну суму внеску до одного фонду на рівні, що відповідає сумі річної мінімальної заробітної плати (12 мінімальних заробітних плат) помноженої на кількість років діяльності фонду; в якості фіскального стимулу участі населення бажано було б надати право фізичним особам відносити внески до венчурних інноваційних фондів до складу податкового кредиту за підсумками звітного податкового року; з метою диверсифікації фінансових ризиків індивідуальних інвесторів заборонити вкладення коштів однією фізичною особою у більш ніж один венчурний фонд, що перебуває в управлінні однієї компанії з управління активами. Водночас, повноцінна реалізація фінансового потенціалу для потреб розвитку інноваційних процесів можлива лише при виконанні багатьох умов, серед яких формування інноваційної інфраструктури, фінансування вітчизняної науки, реформування вітчизняного фінансового ринку, підвищення у населення України схильності до організованих заощаджень.

Активізація формування у населення високої схильності до організованих заощаджень потребує визначення важелів впливу державної макроекономічної політики на фінансову поведінку населення України. В роботі фінансову поведінку населення визначено як сукупність дій в процесі перерозподілу фінансових ресурсів, що мають своїм результатом споживання або ж заощадження різних форм. При цьому, за допомогою економіко-математичних методів виявлено, що підвищенню схильності населення до організованих заощаджень сприяє збільшення наявних доходів, зниження рівня прямого оподаткування, зниження рівня інфляції та безробіття, надходження іноземного капіталу в національну економіку. Формування у населення України високої схильності до організованих заощаджень є передумовою надходження значних інвестиційних потоків в національну економіку, в тому числі й у інноваційну сферу.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої наукової задачі, що полягає у кількісному та якісному визначенні фінансового потенціалу населення України та обґрунтуванні шляхів його реалізації в умовах інноваційного розвитку економіки. За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Фінансовий потенціал населення було визначено як сукупність фінансових ресурсів, що належать населенню, частина яких не реалізована шляхом перерозподілу через систему фінансового посередництва в силу суб'єктивних чи об'єктивних обставин але може бути задіяна для фінансування економіки. Фінансовий потенціал населення позиціонується автором як сума невикористаних та наявних фінансових ресурсів, в ролі яких виступають, відповідно, неорганізовані та організовані заощадження населення. Організованими заощадженнями можна назвати фінансові активи населення перерозподілені через систему фінансових посередників або інститутів інфраструктури фінансового ринку, які в свою чергу можуть трансформувати їх в інвестиційні ресурси. Неорганізованими заощадженнями є готівкові грошові кошти, що зберігаються самим населенням і не можуть бути перетворені на інвестиційні ресурси без переведення в організовану форму.

2. Дослідження основних теорій економічного росту дозволило продемонструвати еволюцію технологічного прогресу від нейтрального до фундаментального чинника економічного розвитку, що тривала протягом трьох останніх століть. Інноваційний процес, як процес комерціалізації досягнень науково-технічного прогресу, ліг в основу сучасних моделей економічного росту з ендогенним технічним прогресом. Важливість інновацій, а з ними і підвищення продуктивності праці, для прискореного економічного росту України відзначається всіма без виключення вітчизняними економістами. Встановлення моделі інноваційного розвитку як сучасної парадигми економічного зростання обґрунтоване в ході еволюції світової економічної думки.

3. Особливості взаємозв'язку фінансового потенціалу населення та інноваційного розвитку економіки полягають у тому, що не тільки фінансовий потенціал населення може бути фактором формування інноваційного розвитку економіки, а й інноваційний розвиток веде до розширеного відтворення фінансового потенціалу населення. На нашу думку, дослідження фінансового потенціалу населення в умовах інноваційного розвитку економіки може відбуватись у формі «фінанси-інновації-фінанси» лише за умови значної дифузії інновацій та закріпленні моделі інноваційного розвитку. В іншому випадку дослідження фінансового потенціалу населення може відбуватись в конструкції «фінанси-інновації», оскільки умови для дослідження вищого рівня зв'язків не склались в економіці.

4. Загальна характеристика рівня інноваційного розвитку України засвідчила, що за роки незалежності в Україні склалась технологічно слабка структура промислового виробництва. Інвестиції в основний капітал та фінансування інновацій в своїй більшості здійснюються в галузях 3-го та 4-го технологічного укладу. Результати розрахунку узагальненого інноваційного індексу показали як значне відставання економіки України від країн-лідерів інноваційного розвитку, так і потенціал росту інноваційної активності. Перебування України на ранніх стадіях формування моделі інноваційного розвитку свідчить про доцільність дослідження фінансового потенціалу населення в системі координат «фінанси-інновації».

5. Кількісна та якісна оцінка фінансового потенціалу населення дозволила скласти уявлення про обсяги можливих інвестиційних ресурсів інноваційних процесів. Розрахунки вказують на те, що фінансові ресурси населення у 2006-2008 рр. використовувались дещо менше ніж на половину. При цьому, номінально норма заощаджень населення в Україні досить значна, але велика їх частина перебуває в неорганізованій формі, що унеможливлює їх трансформацію в інвестиції. Аналізуючи місце України в Європі за схильністю населення до організованих заощаджень можна говорити про потенціал росту, який може засновуватись не тільки на таких фундаментальних факторах як зростання доходів, але і на спроможності системи фінансового посередництва залучати неорганізовані заощадження до інвестиційних процесів.

6. Основний обсяг фінансування інноваційної діяльності протягом 1998-2007 років здійснювався за рахунок коштів підприємств та через кредитування банківською системою. В результаті проведеного дослідження було виявлено, що депозитні заощадження населення слабко впливають на процеси довгострокового кредитування в Україні. На основі побудови економетричних моделей було доведено, що трансформація фінансових ресурсів населення в інвестиційні ресурси інноваційного розвитку економіки України практично не відбувається. Практика функціонування української банківської системи засвідчує слабку орієнтацію комерційних банків на організовані заощадження населення при формуванні кредитних портфелів.

7. На основі аналізу міжнародної статистики, встановлено, що рівень інноваційного розвитку країни тісно пов'язаний з доступністю венчурного капіталу. Даний факт доводить необхідність розвитку венчурного фінансування з метою забезпечення інноваційного розвитку економіки. Найбільш поширеною формою функціонування венчурного капіталу є незалежні венчурні фонди. Міжнародні дані щодо структури джерел фінансування свідчать про те, що значний позитивний вплив на інноваційний розвиток економіки здійснює фінансування з приватних джерел, з яких в більшості своїй надходить венчурний капітал. Напрями вдосконалення функціонування венчурних фондів в Україні полягають у забезпеченні їх інноваційної функції та залученні фінансових ресурсів населення.

8. Доведено, що в Україні венчурний капітал являє собою фінансово-економічну категорію, яка відображає міру ризику інвестицій, які здійснюються венчурними фінансовими інститутами і не має відношення до їх інноваційної спрямованості. В Україні широкі верстви населення не мають можливості здійснювати інвестиції у венчурні фонди, тоді як в країнах, розвинених в інноваційному та фінансовому плані, такі інвестиції дозволено. Більше того, організовані заощадження населення цих країн займають вагому частку у формування пасивів венчурних фондів та у фінансуванні інноваційних фірм. Залучення фінансових ресурсів населення до венчурних фондів можливо реалізувати через введення в дію ряду запропонованих законодавчих змін.

9. На основі економіко-математичних методів моделювання було доведено, що засоби монетарної політики держави набагато слабше впливають на рівень організованих заощаджень ніж інструменти впливу фіскальної політики. Підвищення схильності населення до організованих форм заощадження може відбутися за наступних умови: дієвої антиінфляційної політики держави; забезпечення робочих місць (мінімізації рівня безробіття); зміщення пріоритетів оподаткування з доходів (особливо доходів від інвестицій) на споживання; подальшого розвитку та реформування фінансового ринку, зокрема підвищення його капіталізації; надходження іноземного капіталу в національну економіку, що веде до інвестицій у фінансову сферу та подорожчання вітчизняних активів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії

1. Вдовиченко А. Н. Эконометрическая модель сберегательного и потребительского поведения населения / Финансовые инструменты социально-экономического развития государств и регионов [монография] / Под ред. А. Д. Данилова / К: Компьютерпресс, 2009. - С. 105-123. (1,25 д.а.).

У фахових виданнях

2. Вдовиченко А. М. Фінансовий потенціал населення України : теоретичне визначення та оцінка / А. М. Вдовиченко, О. Д. Данілов // Науковий вісник Національного університету ДПС України. - 2007. - №3 (38). - С. 55-60 (особисто автором запропоновано визначення фінансового потенціалу населення та підхід до розрахунку нереалізованої частини фінансового потенціалу населення), (0,4 д.а.).

3. Вдовиченко А. Н. Финансовые ресурсы инвестиционных процессов в условиях деформации сберегательного поведения населения / А. Н. Вдовиченко, А. Д. Данилов // Бизнесинформ. - 2007. - № 12. - С. 57-60 (особисто автором запропоновано розрахунок граничних та середніх схильностей до споживання та різних форм заощаджень як характеристику заощаджувальної поведінки населення), (0,4 д.а.).

4. Вдовиченко А. Н. Оценка уровня развития инновационной сферы экономики Украины с помощью обобщенного инновационного индекса / А. Н. Вдовиченко, А. Д. Данилов // Беларусский экономический журнал. - 2008. - № 2. - С. 30-42 (особисто автором запропоновано використання узагальненого інноваційного індексу), (1 д.а.).

5. Вдовиченко А. М. Готівкові заощадження населення та їх вплив на споживчі витрати домогосподарств / А. М. Вдовиченко // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. - 2008. - Випуск IV. - Том 1. - С. 7-13, (0,4 д.а.).

6. Вдовиченко А. М. Структура інвестицій, інновацій та випуску промислової продукції в Україні / А. М. Вдовиченко, О. Д. Данілов // Фінанси України. - 2008. - № 5. - С. 115-123 (особисто автором запропоновано алгоритм розрахунку зважених коефіцієнтів технологічності), (0,5 д.а.).

7. Вдовиченко А. М. Методика розрахунку та оцінка неорганізованих валютних заощаджень населення / А. М. Вдовиченко // Економіка та Держава. - 2008. - № 11. - С. 48-51, (0,6 д.а.).

8. Вдовиченко А. М. Розрахунок інтегрального індексу інноваційного розвитку економіки України / А. М. Вдовиченко // Світ Фінансів. - 2008. - № 3 (16). - С. 154-161, (0,5 д.а.).

9. Вдовиченко А. М. Фінансові ресурси населення та їх вплив на інноваційні процеси в Україні / А. М. Вдовиченко // Актуальні Проблеми Економіки. - 2009. - № 1 (91). - С. 207-217, (0,75 д.а.).

10. Вдовиченко А. М. Визначення детермінантів заощаджень та споживання населення України на основі емпіричного дослідження / А. М. Вдовиченко // Економіка України. - 2009. - № 9 (574). - С. 40-52, (0,85 д.а.).

11. Вдовиченко А. М. Реалізація фінансового потенціалу населення: міжнародні зіставлення в контексті інноваційного розвитку / А. М. Вдовиченко // Наука Молода. - 2009. - № 11 (574). - С. 147-153, (0,4 д.а.).

12. Вдовиченко А. М. Функціонування венчурних фондів в Україні / А. М. Вдовиченко // Вісник НБУ. - 2009. - № 10 (164). - С. 30-35, (0,7 д.а.).

В інших виданнях:

13. Вдовиченко А. М. Оцінювання рівня розвитку інновацій в Україні / А. М. Вдовиченко : [матеріали п'ятої ювілейної міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті : національна ідентичність та тенденції глобалізації»], (м. Тернопіль, 21-23 лютого 2008 р.) / Тернопільський національний економічний університет. - Тернопіль : ТНЕУ, 2008. - Ч. 2. - С. 263-265, (0,1 д.а.).

14. Вдовиченко А. М. Участь венчурних фондів у розвитку інноваційної сфери в Україні / А. М. Вдовиченко : [матеріали науково-практичної конференції «Бюджетно-податкові чинники активізації розвитку фінансових ринків та фінансового посередництва»], (м. Ірпінь, 27-28 березня 2008 р.) / Національний університет державної податкової служби України. - Ірпінь : Національний університет ДПС України, 2008. - С. 56-58, (0,1 д.а.).

15. Вдовиченко А.М. Функціональна детермінованість заощаджень та споживання населення в економіці України / А. М. Вдовиченко : [матеріали шостої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті : національна ідентичність та тенденції глобалізації»], (м. Тернопіль, 21-23 лютого 2008 р.) / Тернопільський національний економічний університет. - Тернопіль : ТНЕУ, 2009. - Ч. 2. - С. 44-46, (0,1 д.а.).

Анотації

Вдовиченко А.М. «Фінансовий потенціал населення в умовах інноваційного розвитку економіки України». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Національний університет ДПС України, Ірпінь, 2010.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних і практичних засад визначення фінансового потенціалу населення та його реалізації в умовах інноваційного розвитку економіки України. В роботі досліджено економічну сутність фінансового потенціалу населення та його складових, особливості взаємозв'язку фінансового потенціалу населення та інноваційного розвитку економіки, шляхи реалізації фінансового потенціалу населення в контексті інноваційного розвитку економіки.

Фінансовий потенціал населення було визначено як сукупність фінансових ресурсів, що належать населенню, частина яких не реалізована шляхом перерозподілу через систему фінансового посередництва в силу суб'єктивних чи об'єктивних обставин але може бути задіяна для фінансування економіки. При цьому фінансовий потенціал населення складається з організованих та неорганізованих заощаджень. Організованими заощадженнями можна назвати фінансові активи населення перерозподілені через систему фінансових посередників або інститутів інфраструктури фінансового ринку, які в свою чергу можуть трансформувати їх в інвестиційні ресурси. Неорганізованими заощадженнями є готівкові грошові кошти, що зберігаються самим населенням і не можуть бути перетворені на інвестиційні ресурси без переведення в організовану форму.

Особливості взаємозв'язку фінансового потенціалу населення та інноваційного розвитку економіки полягають у тому, що не тільки фінансовий потенціал населення може бути фактором формування інноваційного розвитку економіки, а й інноваційний розвиток веде до розширеного відтворення фінансового потенціалу населення. Враховуючи рівень інноваційного розвитку в Україні, дослідження фінансового потенціалу населення може відбуватись в конструкції «фінанси-інновації», оскільки умови для дослідження вищого рівня зв'язку - «інновації-фінанси» не склались в українській економіці.

Оцінка динаміки фінансового потенціалу населення України та його структури засвідчила, що фінансові ресурси населення у 2006-2008 роках використовувались дещо менше ніж на половину. При цьому, номінально норма заощаджень населення в Україні досить значна, але велика їх частина перебуває в неорганізованій формі, що унеможливлює їх трансформацію в інвестиції. Аналіз динаміки фінансового потенціалу населення засвідчив, що в структурі фінансових ресурсів населення намітилась тенденція до переважання організованої форми заощаджень. Однак ці фінансові ресурси слабко пов'язані з фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку. Причинами цього є небажання вітчизняних інституційних інвесторів фінансувати інноваційні проекти, та їх слабку орієнтацію на внутрішні джерела фінансових ресурсів.

На фінансовому ринку основними інституціями, що трансформують фінансові ресурси клієнтів на інвестиційні потоки інноваційного розвитку є венчурні фонди. В Україні венчурний капітал являє собою фінансово-економічну категорію, яка відображає міру ризику інвестицій, що здійснюються венчурними фінансовими інститутами і не має відношення до їх інноваційної спрямованості. Широкі верстви населення в Україні не мають можливості здійснювати інвестиції у венчурні фонди, тоді як в країнах, розвинених в інноваційному та фінансовому плані, такі інвестиції дозволено. Більше того, організовані заощадження населення цих країн займають вагому частку у формуванні пасивів венчурних фондів та у фінансуванні інноваційних фірм. Напрями вдосконалення функціонування венчурних фондів в Україні полягають у забезпеченні їх інноваційної функції та залученні фінансових ресурсів населення. В роботі запропоновано заходи реформування законодавства відносно функціонування венчурних фондів.

За допомогою економіко-математичних методів моделювання було доведено, що засоби монетарної політики держави набагато слабше впливають на рівень організованих заощаджень ніж інструменти впливу фіскальної політики. Підвищення схильності населення до організованих форм заощадження може відбутися за наступних умови: дієвої антиінфляційної політики держави; забезпечення робочих місць (мінімізації рівня безробіття); зміщення пріоритетів оподаткування з доходів (особливо доходів від інвестицій) на споживання; подальшого розвитку та реформування фінансового ринку, зокрема підвищення його капіталізації; надходження іноземного капіталу в національну економіку, що веде до інвестицій у фінансову сферу та подорожчання вітчизняних активів.