Фінансовий механізм функціонування та розвитку системи вищої освіти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Сучасні стратегії економічної політики України спрямовані на подальший розвиток національної системи освіти, адаптацію до умов ринкової економіки, трансформацію та інтеграцію в європейське і світове освітнє співтовариство. Формування інноваційної моделі розвитку суспільства розширює коло функціональних особливостей системи вищої освіти в напрямку поєднання функції передачі накопиченого суспільного досвіду, знань та навичок зі сприянням у розробці нових наукових ідей, технічних рішень і технологічних процесів та підготовкою фахівців нового рівня, які відзначаються розвинутими професійними, аналітичними та новаторськими здібностями. Виконання цих завдань у системі вищої освіти України сприятиме досягненню її основної мети - підготовці фахівців, професійно-кваліфікаційні характеристики яких відповідають потребам соціально-економічного розвитку суспільства і є визначальними чинниками їх конкурентоспроможності на національному та міжнародному ринках праці.

В умовах недостатності фінансових ресурсів подальше реформування системи вищої освіти потребує забезпечення реалізації заходів щодо формування ефективного фінансового механізму функціонування та розвитку вищої освіти в Україні, особливо з урахуванням наслідків фінансово-економічної кризи. Нагальна проблема ліквідації недоліків фінансового забезпечення галузі вищої освіти вимагає концептуального вдосконалення фінансового механізму функціонування системи вищої освіти на основі інтеграції науки та вищої освіти як складової інноваційного суспільного розвитку. Якість сучасної освіти цілком залежить від поєднання у вищій школі навчального процесу, сучасних наукових досліджень та інновацій.

Незважаючи на значні здобутки науковців у цій галузі економічної науки, слід вказати на об'єктивну необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень і практичних розробок стосовно комплексного підходу до фінансового механізму функціонування системи вищої освіти в контексті інноваційного розвитку економіки. Вищевказане зумовило вибір теми дисертаційної роботи, її актуальність, теоретичну та практичну значимість.

До звітів за цими темами включено пропозиції автора щодо визначення ролі системи вищої освіти у сталому розвитку економіки України; основ формування фінансового механізму функціонування системи вищої освіти; оптимізації та оцінки якості фінансового забезпечення закладів системи вищої освіти України.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення теоретичних і методичних положень фінансового механізму функціонування системи вищої освіти України та розробка рекомендацій щодо розвитку його складових.

Відповідно до мети дисертаційного дослідження були сформульовані такі завдання:

дослідити роль та значення системи вищої освіти в соціально-економічному розвитку країни;

розкрити зміст і економічну сутність категорій “система вищої освіти”; “фінансовий механізм системи вищої освіти”;

дослідити науково-методичні основи формування фінансового механізму функціонування системи вищої освіти на сучасному етапі;

узагальнити сутність та взаємозв'язок фінансових ресурсів вищих навчальних закладів і системи вищої освіти; обґрунтувати механізм їх формування та використання;

оцінити стан фінансового забезпечення системи вищої освіти України на сучасному етапі;

з'ясувати особливості фінансування наукової діяльності вищих навчальних закладів України;

проаналізувати формування та специфіку реалізації фінансового механізму функціонування системи вищої освіти на прикладі діяльності вищого навчального закладу - Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара;

окреслити можливі напрямки вдосконалення структурно-функціональної моделі фінансового механізму системи вищої освіти України;

обґрунтувати необхідність науково-методичних підходів до оптимізації фінансового забезпечення закладів системи вищої освіти;

оцінити якість фінансового забезпечення діяльності закладів системи вищої освіти України з урахуванням рівня їх фінансової незалежності.

1. Теоретичні основи фінансового механізму функціонування системи вищої освіти України

Досліджено роль та значення системи вищої освіти в соціально-економічному розвитку країни, розглянуто науково-методичні основи формування фінансового механізму системи вищої освіти та виявлено особливості формування і використання фінансових ресурсів даної сфери.

У роботі встановлено, що модернізація системи вищої освіти в Україні й удосконалення відповідного фінансового механізму на сучасному етапі розвитку економіки мають забезпечувати реалізацію інноваційної моделі функціонування суспільства, сприяти формуванню високого інтелектуального потенціалу нації та бути орієнтованими на інтеграцію в освітнє співтовариство.

З огляду на комплекс завдань вищої освіти в умовах реалізації Болонської декларації запропоновано доповнити перелік її функцій науково-дослідною, що ґрунтується на використанні сучасних досягнень науки та інформаційних освітніх технологій, розвитку інфраструктури інноваційної діяльності для підвищення якості підготовки фахівців, їх творчих здібностей і самостійності мислення.

Проведені дослідження основ фінансового механізму функціонування системи вищої освіти дозволили зробити висновок, що він відображає специфіку організації фінансових відносин у сфері вищої освіти і визначається як елемент реалізації державної політики в галузі вищої освіти, представлений сукупністю самостійних, але взаємопов'язаних форм, методів, інструментів та важелів впливу, які забезпечують формування й використання фінансових ресурсів для ефективної реалізації освітньої, науково-дослідної, відтворювальної та виховної функцій системи вищої освіти.

У роботі визначено структурні елементи фінансового механізму системи вищої освіти, а саме: фінансове забезпечення, фінансове регулювання та систему важелів впливу, на основі яких здійснюється коригування напрямків подальшого розвитку системи вищої освіти України. Фінансове забезпечення системи вищої освіти пов'язане із формуванням і використанням фінансових ресурсів вищих навчальних закладів різних форм власності й включає: самофінансування, бюджетне фінансування та кредитування. У роботі обґрунтовано, що сучасні зміни у фінансовому забезпеченні системи вищої освіти України спрямовані, насамперед, на розширення фінансової самостійності освітніх закладів щодо використання фінансових ресурсів, які знаходяться в їх розпорядженні та надання освітніх послуг на платній основі. У свою чергу, фінансове регулювання системи вищої освіти здійснюється за допомогою фінансових інструментів і методів розподілу фінансових ресурсів, на основі яких реалізуються економічні інтереси суб'єктів ринку освітніх послуг. При цьому основним методом організації фінансових відносин у вищих навчальних закладах є нормативний, що передбачає необхідність встановлення оптимального співвідношення між його використанням і самостійністю вищих навчальних закладів. Це обумовлює включення до складу важелів впливу ціни на освітні послуги, яка визначається обсягом суспільно необхідних валових витрат закладу вищої освіти, ринковим попитом та рівнем платоспроможності споживачів.

Необхідною умовою реалізації ефективного фінансового механізму функціонування системи вищої освіти є визначення оптимального обсягу, структури й спрямування фінансових ресурсів, що є основою фінансового забезпечення процесу надання освітніх послуг. Фінансові ресурси системи вищої освіти слід розглядати як грошові надходження та доходи, що створюються в результаті розподілу й перерозподілу ВВП, акумульовані в державному і приватному секторах вищої освіти та направлені на реалізацію державної освітньої програми. Дослідження механізму формування й використання фінансових ресурсів системи вищої освіти дозволило зробити висновок, що він насамперед залежить від організації фінансової діяльності суб'єктів даної сфери. До джерел фінансування системи вищої освіти належать кошти централізованих і децентралізованих грошових фондів, при цьому основними видами фінансових ресурсів вищих навчальних закладів різних секторів є кошти бюджетів різних рівнів і засновників (власників).

У результаті проведеного дослідження автором було систематизовано фінансові ресурси за такими ознаками: форма власності; статус підпорядкування вищих навчальних закладів; характер діяльності вищих навчальних закладів; джерела формування; періодичність надходження; кругообіг; зміст надання платних послуг; спосіб залучення фінансових ресурсів; методи акумулювання. Це забезпечить розширення інформаційної бази для проведення аналізу з метою отримання більш достовірної оцінки рівня фінансування вищих навчальних закладів України.

Отже, перспективи розвитку фінансового механізму системи вищої освіти значною мірою обумовлені специфікою цілей і завдань вищої освіти країни.

2. Основні тенденції реалізації фінансового механізму системи вищої освіти України

Досліджено стан фінансового забезпечення системи вищої освіти, виявлено особливості фінансування наукової діяльності вищих навчальних закладів і проаналізовано специфіку формування та реалізації фінансового механізму вищого навчального закладу.

Проведене дослідження зміни обсягів видатків на вищу освіту в Україні з 2005 по 2008 р. свідчить про тенденцію їх зростання, яка в цілому відповідає динаміці обсягів видатків на освіту в країні. Проте збільшення обсягів видатків на вищу освіту пов'язане переважно з підвищенням оплати праці науково-педагогічних кадрів і збільшенням стипендіального фонду студентів. Щорічний приріст обсягів фінансування вищої освіти в Україні відповідає мінімальному розміру коштів міжнародного стандарту ЮНЕСКО.

Здійснений у роботі аналіз чисельності та структури студентів дозволяє зробити висновок, що вони надають перевагу таким вищим навчальним закладам: за формою власності - державним; за типом - університетам; за сферою управління - підпорядкованим Міністерству освіти і науки України; за рівнем акредитації - III-IV рівнів; за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки - бакалавр; навчанню - на денному відділенні.

Джерела фінансування навчання студентів вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації та форм власності характеризуються варіативністю. Проте, незважаючи на збільшення чисельності студентів, прийнятих на навчання у вищі навчальні заклади за кошти Державного та місцевих бюджетів, кількість тих, хто навчається на платній основі, переважає. Середня питома вага кількості студентів, навчання яких фінансувалося за рахунок коштів держави та органів місцевого самоврядування, складає близько 37,7 %, що є порушенням вимог Закону України “Про вищу освіту”. Центральні органи влади та суб'єкти господарювання пасивно інвестують кошти у підготовку кваліфікованих кадрів, що зумовлює низьку питому вагу серед джерел фінансування підготовки студентів закладів вищої освіти, надаючи перевагу залученню спеціалістів на ринку праці. При цьому державне кредитування системи вищої освіти не відіграє суттєвої ролі у фінансуванні вищої освіти.

У роботі обґрунтовується необхідність удосконалення фінансового механізму функціонування системи вищої освіти з метою стимулювання участі вищих навчальних закладів у формуванні національної інноваційної системи, яка характеризується сукупністю взаємозалежних організацій, які безпосередньо здійснюють виробництво і комерційну реалізацію наукових знань і технологій, а також комплексом інститутів правового, фінансового й соціального характеру.

Проте в Україні фінансуванню наукових досліджень на рівні вищих навчальних закладів надається другорядна роль. За аналізований період частка фактичних видатків від обсягу загального фінансування з Державного бюджету, призначеного для Міністерства освіти і науки України щодо проведення досліджень та розробок, становила близько 70,7 %, із яких 1,75 % було виділено для фінансування фундаментальних досліджень, що проводяться на базі вищих навчальних закладів, і 2,43 % - прикладних розробок за напрямами науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів. При цьому обсяг державного фінансування наукової діяльності у вищих навчальних закладах становить лише 8,6 % від загальних бюджетних витрат на науку, що є недостатнім для ефективної реалізації національної інноваційної системи.

На нашу думку, саме напрямок наукової роботи може стати важливим джерелом надходження коштів для вищих навчальних закладів, що мають високий науковий потенціал. Насамперед це стосується класичних університетів, які мають всі можливості взаємодіяти з іншими секторами, поєднуючи фундаментальні дослідження (у межах співпраці з установами Національної академії наук України) із дослідженнями галузевого спрямування (у співпраці з відомчими науково-дослідними закладами) та госпрозрахунковими дослідженнями (на замовлення суб'єктів господарювання).

У роботі розглянуті особливості механізму фінансування діяльності Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара як багатогалузевого навчально-наукового комплексу. У процесі дослідження виявлено, що заклад фінансується за рахунок коштів загального та спеціального фондів бюджету, спонсорської допомоги та власних надходжень від надання платних послуг. Обсяги фінансування університету мають тенденцію до зростання на рівні 8-9 % щорічно. За рейтингом надходжень фінансових ресурсів із загального та спеціального фондів бюджету в цілому та в розрахунку на одного студента даний заклад входить до десятка вищих навчальних закладів із 23 класичних університетів України, які мають високий рівень бюджетного фінансування.

Таким чином, обсяги фінансування вищих навчальних закладів - класичних університетів - відбувається нерівномірно, що не дозволяє створити необхідні передумови для реалізації інноваційної моделі вищої освіти. Основою такої моделі повинна бути збалансована система організації та забезпечення навчального процесу, фундаментальних та прикладних досліджень, дослідно-конструкторських робіт, науково-технічних та інноваційних форм діяльності й сприяти поєднанню інтересів освіти, науки й виробництва.

3. Основні напрямки удосконалення фінансового механізму функціонування системи вищої освіти України в контексті інноваційного розвитку економіки

Запропоновано підходи до удосконалення фінансового механізму функціонування системи вищої освіти; розроблено пропозиції щодо формування механізму змішаного освітнього кредитування; обґрунтовано підходи до оцінки доцільності участі закладів системи вищої освіти в науково-інноваційних університетських об'єднаннях; удосконалено підходи до оцінки рівня фінансової незалежності вищих навчальних закладів.

В умовах інноваційного простору інтеграції освіти і науки функціонування та розвиток фінансового механізму системи вищої освіти представлено як цілісну концепцію, що ґрунтується на поєднанні елементів системи державного регламентування та ринкового саморегулювання.

Сучасний вищий навчальний заклад має поступово трансформуватися в інтегровану освітньо-наукову структуру, яка функціонуватиме на основі комплексу принципів (стратегічної орієнтованості, системності, інноваційності, узгодженості, збалансованості інтересів, децентралізації, диверсифікації джерел фінансування системи вищої освіти, ефективності діяльності), та забезпечуватиме реалізацію державної освітньої програми шляхом формування освітнього та науково-інноваційного продукту.

Проведені дослідження дозволили зробити висновок про те, що основна роль держави полягає у формуванні гнучкої та ефективної політики у сфері вищої освіти, яка має передбачати комплекс заходів та інструментів, спрямованих на більш досконале функціонування галузі, за рахунок фінансового регулювання, прогнозування, планування, контролю та правового і організаційного забезпечення. Ринкове саморегулювання пов'язане з розширенням автономії вищих навчальних закладів та включає джерела, форми і методи формування та використання фінансових ресурсів системи вищої освіти.

Фінансування і підвищення якості вищої освіти може бути успішно вирішено через удосконалення такої форми фінансового забезпечення як кредитування вищої освіти. У роботі запропоновано впровадження механізму змішаного освітнього кредитування, що передбачає кредитно-депозитну участь банків із залученням коштів Державного бюджету. Основними перевагами його застосування є диверсифікація джерел фінансових ресурсів, здешевлення кредитних ресурсів за рахунок покриття відсотків бюджетними коштами, підвищення мотивації студента до навчання.

Інтеграція науки і освіти може бути здійснена шляхом створення спеціальної інтегрованої структури - науково-інноваційного університетського об'єднання, як багатогалузевої господарської організації у складі освітньо-наукових, промислових та фінансово-кредитних установ, які взаємодіють між собою з метою розробки та реалізації освітніх, інноваційних, інвестиційних програм, спрямованих на підвищення якості освіти та забезпечення ефективності виробництва відповідно до сучасних вимог розвитку економіки. Для її ефективного функціонування доцільно сформувати на базі вищого навчального закладу центр науково-інноваційної діяльності. Вибір моделі структурної підпорядкованості центра науково-інноваційної діяльності (внутрішній структурний підрозділ; самостійна структурна одиниця з власним бюджетом; виокремлений структурний підрозділ і окремий сектор в межах центру, які створюються на основі інвестицій у спільну діяльність) залежить від умов фінансування.

Для обґрунтування доцільності включення вищого навчального закладу до складу науково-інноваційного університетського об'єднання запропоновано застосування матричного методу, який передбачає проведення аналізу позиціонування університетів за трьома матрицями: бюджетне фінансування, якість надання освітніх послуг, науковий потенціал освітнього закладу.

З метою оцінки спроможності вищого навчального закладу здійснювати науково-інноваційну діяльність запропоновано розраховувати індекс науково-інноваційного потенціалу (Ініп):

, (1)

де Ініп - індекс науково-інноваційного потенціалу;

Інпп - індекс науково-педагогічного потенціалу;

Івк - індекс відтворення наукових та науково-педагогічних кадрів;

Іно - індекс інтеграції науки та вищої освіти;

Ііз - індекс інформаційного забезпечення вищого навчального закладу.

Результати аналізу свідчать, що більшість класичних університетів України характеризуються середнім рівнем відповідності якості результативності підготовки фахівців наявному науково-інноваційному потенціалу та достатньо ефективним поєднанням освітньої і наукової діяльності, що дає можливість інтегруватися в науково-інноваційні університетські об'єднання.

В роботі обґрунтовано, що в сучасних умовах важливим напрямом удосконалення фінансового механізму функціонування системи вищої освіти є підвищення їх автономії, яка характеризується незалежністю від бюджетного фінансування та самостійністю у здійсненні своєї освітньої політики, наукових досліджень та інших видів діяльності. У роботі запропоновано підходи до оцінки рівня фінансової незалежності вищого навчального закладу на основі моделі, що дозволяє виявити ефективність різних форм фінансування його діяльності шляхом розрахунку ступеня задоволення планової потреби в обсягах фінансування.

Фінансову стійкість вищого навчального закладу пропонується класифікувати за такими типами: для достатнього рівня фінансової стійкості - абсолютна, нормальна стійкість, нестійкий фінансовий стан; для низького рівня фінансової стійкості - кризовий фінансовий стан у розрізі позабюджетного, бюджетного та загального недофінансування.

Таким чином, ефективне функціонування фінансового механізму системи вищої освіти є рушійною силою підвищення якості вищої освіти. Послідовне впровадження розроблених пропозицій надасть можливість використання переваг інтеграції освіти та науки з метою реалізації основних положень державної політики у сфері фінансування закладів вищої освіти та забезпечення інноваційного розвитку економіки.

Висновки

економічний освітній фінансування

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в дослідженні теоретичних і практичних положень фінансового механізму функціонування системи вищої освіти України та розробці рекомендацій щодо розвитку його складових. За результатами дослідження зроблені такі висновки:

1. Вища освіта виконує завдання з підготовки висококваліфікованих фахівців для забезпечення потреб ринку праці, сфер економічної діяльності та економічного розвитку країни на основі інновацій, глибокої та комплексної модернізації економіки та суспільства в цілому. Подальший розвиток системи вищої освіти України передбачає впровадження інноваційної моделі її функціонування, яка б дозволила забезпечити національні інтереси, підвищити якість життя, рівень національної безпеки та інтегруватися в міжнародне освітнє співтовариство.

2. Аналіз наукових поглядів провідних фахівців на сутність поняття “фінансовий механізм системи вищої освіти” дозволили надати його авторське визначення як елемента реалізації державної політики в галузі вищої освіти, що являє собою сукупність самостійних, але взаємопов'язаних форм, методів, інструментів та важелів впливу, які забезпечують створення й використання фінансових ресурсів для ефективної реалізації освітньої, науково-дослідної, відтворювальної та виховної функцій системи вищої освіти.

3. Дослідження механізму формування та використання фінансових ресурсів системи вищої освіти дозволило узагальнити теоретичні основи визначення даної категорії та конкретизувати їх класифікацію. Доведено, що специфіка формування і використання фінансових ресурсів вищих навчальних закладів визначається належністю їх до державного або приватного секторів вищої освіти.

4. На основі оцінки стану фінансового забезпечення системи вищої освіти України було обґрунтовано, що загальне зростання обсягів фінансування вищої освіти прямо не корелює з покращенням організації навчальної та науково-дослідної роботи, підвищенням якості матеріально-технічного забезпечення. Основними джерелами фінансування системи вищої освіти в сучасних умовах залишаються кошти Державного та місцевих бюджетів, кошти засновників, кошти від надання освітніх послуг та спонсорська допомога.

5. Встановлено, що в системі вищої освіти фінансуванню наукових досліджень та забезпеченню його ефективності у вищих навчальних закладах відводиться другорядна роль. Суттєвим джерелом надходження додаткових коштів може стати фінансування фундаментальних досліджень і прикладних розробок у вищих навчальних закладах, що мають високий науковий потенціал.

6. Особливістю фінансування закладів вищої освіти є застосування типової схеми: фінансування за рахунок загального фонду; за рахунок спеціального фонду, спонсорська допомога, яка не в повній мірі відповідає потребам реалізації освітньо-інноваційної моделі вищого навчального закладу як елемента національної інноваційної системи.

7. Для реалізації інноваційної моделі розвитку економіки країни запропоновано концептуальні основи удосконалення фінансового механізму системи вищої освіти через розробку системи принципів, побудови структурно-функціональної моделі організації, визначення складу та взаємозв'язків підсистем фінансового механізму системи вищої освіти й очікуваного результату діяльності вищих навчальних закладів.

8. Запропонований механізм змішаного освітнього кредитування передбачає кредитно-депозитну участь банків у фінансуванні навчання студентів, особливістю якого є відшкодування із бюджету відсотків за користування кредитом. Це дозволить вдосконалити процес отримання освіти, підвищити професійний рівень фахівців, що є одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з Державною національною програмою “Освіта” (“Україна XXI століття”).

9. Створення науково-інноваційного університетського об'єднання, складовою якого є центр науково-інноваційної діяльності при вищих навчальних закладах, дозволить поєднати освітньо-наукові, промислові та фінансово-кредитні установи з метою реалізації інноваційних розробок, джерелами фінансування якого є бюджетні та позабюджетні кошти. Конкретизовано моделі структурної підпорядкованості центра науково-інноваційної діяльності та напрямки науково-дослідної діяльності вищих навчальних закладів у складі науково-інноваційного університетського об'єднання.

10. Запропоновано науково-методичний підхід до оцінки доцільності участі вищого навчального закладу в науково-інноваційному університетському об'єднанні, який передбачає врахування переваг вищих навчальних закладів у державному фінансуванні, відповідності обсягів фінансування якості наданих освітніх послуг та результативності підготовки фахівців рівню науково-інноваційного потенціалу закладу вищої освіти.

11. Розроблено підхід до оцінки фінансової стійкості вищого навчального закладу, який дозволяє виявити ефективність бюджетного та позабюджетного фінансування його наукової, науково-дослідної та інноваційної діяльності шляхом розрахунку рівня задоволення планової потреби вищого навчального закладу у фінансуванні в цілому та окремо - за рахунок бюджетних та позабюджетних джерел. Виходячи з можливих співвідношень надлишку чи дефіциту коштів, виділено по три типи фінансової стійкості для кожного з двох можливих видів якості фінансового стану.

Література

1. Тимошенко О.В. Фінансові аспекти конкурентоспроможності вищої освіти в Україні: монографія / О.В. Тимошенко, В.А. Федорова. - Дніпропетровськ : Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2008. - 324 с.

2. Тимошенко О.В. Формування системи факторів конкурентоспроможності вищого навчального закладу / О.В. Тимошенко // Держава та регіони: Науково-виробничий журнал / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”. - Запоріжжя, 2003 - № 3. - С. 148-155.

3. Тимошенко О.В. Формування напрямів маркетингової діяльності вищого навчального закладу / О.В. Тимошенко // Держава та регіони : Науково-виробничий журнал / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”. - Запоріжжя, 2004. - № 6. - С. 272-275.

4. Тимошенко О.В. Організаційний механізм забезпечення якості навчального процесу / Н.І. Верхоглядова, І.Л. Сазонець, О.В. Тимошенко // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. - Дніпропетровськ, 2004. - Вип. 190. - Т. 2. - С. 324-336.

5. Тимошенко О.В. Особливості реалізації фінансового механізму системи вищої освіти України / О.В. Тимошенко // Економічний вісник Національного гірничого університету. - 2009. - № 1 (25). - С. 123-130.

Размещено на Allbest.ru