Фінансові інструменти підвищення ділової активності підприємств машинобудування

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фінансових наук

ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ ПІДВИЩЕННЯ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ

Спеціальність: Фінансовий менеджмент

ТИХОНОВА ІРИНА МИКОЛАЇВНА

Одеса, 2010 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування ринкового механізму в Україні багато в чому визначається підприємницькою активністю господарюючих суб'єктів. Підприємець змушений або пристосовуватися до дії ринкових факторів, або ж має активно впливати на них, розширюючи сферу своєї діяльності, ефективно використовуючи маркетинг, стратегічний менеджмент, фінансові інструменти, економічний аналіз та інші прийоми конкурентної боротьби. У зв'язку з цим і виникло поняття ділової активності як найважливішої і необхідної ринкової категорії. Таким чином, ділова активність стала предметом глибоких досліджень як на макро так і на мікрорівні, причому між сукупною діловою активністю (на рівні національної економіки) і діловою активністю окремих економічних агентів (підприємств) існує тісний взаємозв'язок, тобто економіка країни може бути представлена як сума ділових зусиль окремих господарюючих суб'єктів. Якісна оцінка ділової активності підприємств характеризує широту збуту товарів, репутацію підприємства, тощо, а кількісна - показує ступінь виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їх зростання, а також рівень ефективності використання наявних ресурсів підприємства. Таким чином, суттєві зрушення у теорії і практиці управління діловою активністю підприємств набувають динамічного характеру, розширюючи сучасні уявлення відносно діяльності підприємства як системи, що саморозвивається. У процесі роботи над дисертацією ми спиралися на дослідження відомих учених О.І. Амоші, Б.В. Буркинського, В.М. Гейця, В. Регена, О.С. Редькіна, М.Г. Чумаченька, Є.А. Бельтюкова та інших, в яких головний акцент робиться на формуванні нових мотивацій господарюючих суб'єктів і передумов для раціональної зміни структури, функцій і методів управління. Їх висновки зводяться в основному до того, що весь арсенал засобів та інструментів управління розвитком промислових підприємств обумовлений логікою конкурентної боротьби і пов'язаний з необхідністю підвищення ділової активності в діяльності підприємств. Аналіз досліджень, присвячених вирішенню проблем підвищення ділової активності в контексті управління розвитком підприємства свідчить, що існуючі розробки доки не дають відповіді на деякі актуальні теоретико-методичні та практичні питання, зокрема, вибір альтернатив ефективного використання виробничих, фінансових і трудових ресурсів, що й обумовило вибір теми дослідження, основні напрямки, внутрішню логіку і структуру дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає тематичному плану наукових досліджень Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі Міністерства фінансів України. Дослідження пов'язане з темою науково-дослідних робіт “Методологічне та методичне обґрунтування стратегій виходу вітчизняних підприємств на зовнішні ринки” (номер державної реєстрації №0107U002997), “Стратегічне планування інтеграції України до Європейського Союзу” (номер державної реєстрації №0107U005644).

У процесі виконання даних НДР автором розроблено економічні та організаційні заходи щодо управління діловою активністю.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних положень та обґрунтування методичних і практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічних основ управління діловою активністю машинобудівних підприємств з використанням фінансових інструментів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в доповненні теоретико-методичних положень, спрямованих на розв'язання наукового завдання щодо формування організаційно-економічних основ управління діловою активністю підприємств з використанням фінансових інструментів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у впровадженні їх на підприємствах, що дозволяє значно підвищити результативність існуючої системи управління. Основні положення дисертаційного дослідження та рекомендації автора розглянуті і прийняті до реалізації в ТОВ "ІгЛа" (довідка №53 від 5.05.10.) та в рамках роботи Державної податкової інспекції (довідка про використання №67131/Т/15-1 від 02.09.2010).

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій з формування організаційно-економічних основ управління діловою активністю підприємств з використанням фінансових інструментів. Наукові положення, розробки й висновки, рекомендації, представлені на захист, виконані автором самостійно. З наукових праць автора, опублікованих у співавторстві, викладені тільки ті теоретичні положення й практичні рекомендації, які є результатами особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача в даних роботах представлений у авторефераті в переліку публікацій за темою дисертаційного дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на шістьох науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції "Соціально-економічні напрями розвитку регіонів в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції" (м. Херсон, 2006), міжнародній науково-практичній конференції "Інноваційні технології в науці, підготовці та перепідготовці фахівців" (м. Одеса, 2007), міжнародній науково-практичній конференції "Моделі забезпечення сталого розвитку світового господарства: економіка, фінанси та право" (м. Київ, 2008), всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми і прогресивні напрямки управління економічним розвитком вітчизняних підприємств" (м. Кривий Ріг, 2009), міжнародній науково-практичній конференції "Україна у світовому економічному просторі: шляхи подолання кризи" (м. Київ, 2009).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження здобувачем було опубліковано 13 наукових праць, у тому числі 7 статей у збірниках наукових праць, що входять до переліку ВАК України, 6 у тезах конференцій.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 191 стор., у тому числі 159 стор. основного тексту, список використаних джерел із 168 найменувань на 14 стор., 3 додатків на 14 стор. У роботі міститься 20 рисунків на 15 с. і 34 таблиці на 14 с.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розглянуто стан наукової проблеми, обґрунтування її актуальності, визначені положення наукової новизни, теоретичне й практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі „Уявлення підприємства з позиції теорії організаційного розвитку” розкрито методологічні основи управління діловою активністю підприємств на основі принципів самоорганізації.

Управління виробничою системою в класичному представленні розглядається в просторі і в часі, як система організаційних дій у вигляді структурованої сукупності важелів і стимулів, що забезпечують мобілізацію, розподіл та контроль за раціональним використанням ресурсів, що залучаються у господарський оборот. В умовах перманентних змін відносно стабільні правила, а також існуючі методи і технології управління розвитком діяльності підприємницьких структур не завжди адекватно відображають реальність економічних відносин між суб'єктами господарювання, що обумовлює необхідність пошуку нових підходів до узгодження процесів під впливом зовнішніх збурень. Тому поглиблення загальної теорії управління господарськими системами різних рівнів нерозривно пов'язане з поглибленням теорії організації і самоорганізації.

Для обґрунтування передумов пристосування до ринкового середовища на основі принципів самоорганізації, необхідне створення відповідного методичного розгляду компонентів, пов'язаних з досягненням визначених цілей управління діловою активністю.

Цей висновок можна вважати головним для формування нової парадигми сучасного менеджменту, в якому стратегічна складова управління розвитком підприємства набуває пріоритетного значення з погляду агресивної політики завоювання лідируючих позицій на ринку.

Дослідження можливостей, пов'язаних з управлінням, може дати уявлення про стратегію і поведінку підприємств в довгостроковій і поточній перспективах.

Існуючі методи визначення конкурентних переваг підприємства можуть бути умовно віднесені до двох основних категорій - оцінка ринку і оцінка ділової активності.

Принципова схема залежності властивостей, що формують конкурентні переваги підприємства в умовах невизначеності, наведена на рис. 1.

Підприємство, маючи в своєму розпорядженні ті або інші засоби виробництва, кадри, фінансові й інші ресурси, здатне реагувати на ринкові умови, що постійно змінюються, та підвищувати свою ділову активність. Звідси витікає, що в результаті взаємодії всіх складових системи ресурсів досягається ефект цілісності, тобто виходять нові властивості, якими кожен окремий вид ресурсу не володіє.

Не можна своєчасно вивести на потрібний сегмент ринку товар, не маючи в своєму розпорядженні відповідних ресурсів.

І, навпаки, кожен окремий ресурс не може розкритися повністю поза зв'язком з іншими ресурсами.

Ділову активність підприємства можна охарактеризувати за допомогою якісних і кількісних критеріїв. До якісних критеріїв відносяться широта внутрішніх і зовнішніх ринків, конкурентоспроможність підприємства, наявність стабільних постачальників і споживачів тощо.

Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівняння діяльності даного підприємства з діяльністю аналогічних підприємств.

Рис. 1. - Схема властивостей, що формують конкурентоспроможність підприємства:

Раціональним для характеристики ділової активності підприємства вважається положення, коли темпи нарощування балансового прибутку вищі темпів зростання обсягів виручки, а темпи зростання виручки - вище темпів росту основного капіталу (рис. 2).

Рис. 2. - Співвідношення основних показників ділової активності:

Така інтерпретація означає: економічний потенціал підприємства в цілому зростає, при цьому обсяг реалізації продукції росте швидше, ніж економічний потенціал. В той же час прибуток має зростати ще швидшими темпами при відносному зниженні витрат у виробництві та обертанні товарів. Від цієї ідеальної залежності можливі відхилення, які не завжди слід оцінювати як негативні. Зокрема, реконструкція або модернізація підприємства завжди пов'язана з втратою значних фінансових ресурсів на певний період часу, протягом якого темпи зміни основного капіталу можуть бути вищими за темпи зростання випуску продукції.

Головною метою аналізу ділової активності підприємства є оцінка ефективності управління активами і визначення потенційних можливостей її підвищення. Досягнення мети визначається вирішенням ключових завдань щодо оцінки динаміки основних показників діяльності, бізнес-середовища підприємства за досліджуваний період, ефективності використання виробничих, трудових і фінансових ресурсів, потенціалу підвищення ділової активності та рекомендацій щодо усунення негативних чинників.

Основний вплив на ділову активність підприємств здійснюють макроекономічні чинники, під впливом яких може формуватися або сприятливе підприємницьке середовище, стимулююче умови для активної поведінки господарюючого суб'єкта, або навпаки - передумови до згортання і загасання ділової активності в результаті збурень зовнішніх чинників. Підвищення ділової активності промислового підприємства залежить від збільшення грошового потоку шляхом встановлення чітких договірних умов постачань і платіжної дисципліни, впровадження прогресивних форм розрахунків, своєчасного оформлення документації і прискорення її руху, тощо. Ефективним результатом вважається такий, при якому підприємство постійно нарощує темпи зростання виробництва і збуту продукції, а не лише спрямовує свої дії на здобуття миттєвого прибутку.

У другому розділі „Фінансові складові оцінки альтернатив підвищення ділової активності підприємства” систематизовано результати аналізу динаміки показників ділової активності підприємств з виробництва металевих конструкцій.

В роботі підкреслюється тенденція до зростання самостійності підприємств в ухваленні і реалізації управлінських рішень, посиленні їх відповідальності за результати господарської діяльності. Дана обставина підвищує значення параметрів фінансової стійкості, рівноваги і гнучкості підприємств. В цілому розвиток ресурсної бази визначається створенням єдиної системи впливу на збалансований рух фінансових потоків і капіталу в рамках підприємства, застосуванням нових підходів до управління і відтворювальних процесів. Концепція управління фінансовими потоками визначається нами, як сукупність прийомів і методів цілеспрямованого вирішення проблем, пов'язаних із знаходженням стану фінансової рівноваги, забезпеченням економічної вигоди і розвитку підприємства в поточному і перспективному періодах.

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, передусім, у швидкості обороту його засобів. Процес руху фінансових ресурсів досліджувався нами на прикладі п'ятнадцяти підприємств з виробництва металоконструкцій для вікон та дверей. Аналіз базувався на дослідженні рівнів і динаміки різнобічних фінансових коефіцієнтів оберненості, які є відносними показниками фінансових результатів підприємства. За результатами проведеного аналізу ділової активності 15-ти підприємств з виробництва металоконструкцій було виявлено підвищення ділової активності. Про це свідчить те, що в цілому збільшується оберненість оборотних активів в 2008 році проти 2004 року з 3,16 до 3,4 рази, відповідно скорочується період одного обороту оборотних активів на 67 днів. На таку зміну вплинуло підвищення оберненості виробничих запасів, готової продукції та дебіторської заборгованості. Зокрема, коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості зріс з 13,2 до 22, тобто на 8,8 пунктів та на 36 днів скоротився термін погашення дебіторської заборгованості. Це є позитивним значенням, що характеризує збільшення швидкості сплати заборгованості підприємству. Що стосується коефіцієнту оберненості кредиторської заборгованості та періоду погашення кредиторської заборгованості, то теж можна побачити позитивні зміни. Слід зазначити, що темпи зростання дебіторської та кредиторської заборгованості мають бути приблизно однаковими. Тобто повернені кошти від дебіторів мають бути спрямовані на ліквідацію кредиторської заборгованості. Останнім часом на українських промислових підприємствах спостерігається тенденція до збільшення дебіторської заборгованості, що в більшості випадків пов'язано з нарощуванням промислового виробництва, а тривалий термін невиплати кредиторської заборгованості призводить до додаткових витрат на штрафи, пеню, неустойки. Негативною тенденцією є те, що період оберненості всіх активів зростає на 71 день, а оборотність всіх активів знижується на 0,1 пункти. Зниження оберненості всіх активів означає скорочення кругообігу засобів підприємств або зростання цін (у випадках зниження рентабельності підприємства та рентабельності необоротних активів). За досліджуваний період фондовіддача необоротних активів знижується на 1,4 пункти, що свідчить про неефективне використання необоротних активів.

Спостерігається зменшення обсягів продаж в розрахунку на одиницю вартості засобів. В той же час активність власного капіталу є низькою, оскільки кількість оборотів власного капіталу знизилась на 1,7 пункти, а тривалість його обороту зросла на 135 днів. Зниження коефіцієнту оберненості власного капіталу свідчить про тенденцію неефективного використання частини власного капіталу та зниження рівня продаж. Підприємствам й надалі необхідно проводити спрямовані дії на зменшення запасів і витрат, поповнення власного оборотного капіталу та прискорення обертання капіталу в поточних активах, які призведуть до підвищення рентабельності та фінансової стійкості підприємств.

В ході аналізу, з п'ятнадцяти досліджуваних підприємств виділено п'ять найбільш значних підприємств-конкурентів, серед яких є: ТОВ "Паритет", ТОВ "Моримото", ТОВ "Дюковський пасаж", ТОВ "Геалан-Одеса" та ТОВ "Єврофасад", діаграму тривалості операційного циклу в динаміці яких наведено на рис. 3.

З точки зору оцінки ділової активності, лише на трьох підприємствах (ТОВ "Моримото", ТОВ "Дюковський пасаж", ТОВ "Єврофасад") спостерігається скорочення тривалості операційного циклу. На інших підприємствах відстежується збільшення тривалості операційного циклу, яке викликане більшою мірою зростанням тривалості обороту дебіторської заборгованості, ніж виробничих запасів.

В процесі дослідження резервів підвищення ділової активності підприємств з виготовлення металоконструкцій для вікон та дверей були виявлені недоліки з управління дебіторською заборгованістю, а саме підвищення тривалості обертання дебіторської заборгованості та значна питома вага дебіторської заборгованості в структурі оборотних активів.

Як альтернативу прискорення операційного циклу запропоновано здійснення факторингових операцій, розвиток яких сприяє вирішенню проблем скорочення дебіторської заборгованості та істотному зниженню ризиків зменшення грошових потоків. В роботі відображено приклад одержання коштів ТОВ "ІгЛа" в 2008 році за факторинговою операцією.

Рис. 3. - Тривалість операційного циклу 6 підприємств за 2004-2008 роки:

Укрсоцбанку. Результати розрахунків свідчать, що за всіма показниками ділової активності підвищується оберненість та скорочується термін обороту. Проведення факторингової операції дозволило ТОВ "ІгЛа" скоротити період погашення дебіторської заборгованості майже на місяць, підвищити оберненість дебіторської заборгованості на 0,8 пунктів, а також підвищити оборотність всіх активів на 0,3 пункти та скоротити тривалість одного обороту усіх активів на 47 днів.

Значна перевага факторингу для промислових підприємств полягає в тому, що факторинг - це беззаставна форма фінансування. Важливо, що факторинг не є інструментом короткострокового фінансування, але є механізмом, за допомогою якого можна підняти обсяги продажів, налагодити продаж товарів у кредит, скоротити строки обігу грошових коштів.

Питому вагу позикового капіталу підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність, визначають за допомогою коефіцієнта концентрації залучених коштів. Допустиме значення показника складає не більше 0,5, бажано зі зменшенням у динаміці. Між тим, в період світової фінансової кризи кредитні характеристики у більшості вітчизняних підприємств погіршилися настільки, що не має сенсу розглядати варіанти залучення позикових коштів, як впливового чиннику підвищення ділової активності підприємства. Тому в роботі звернуто увагу на вирішення питань щодо оптимізації розривів між дебіторською та кредиторською заборгованістю в процесі господарської діяльності.

Якщо розподіляти виробництво певних товарних груп за тимчасовими періодами, то доцільно враховувати те, що деякі товари продаються лише в певні періоди і в певних кількостях, а деякі товарні групи з моменту виробництва довго обертаються, а проміжки, в які мають проводитися виплати кредиторам, і суми цих виплат вірогідно відомі. Для вирішення даної проблеми розглянуто можливість використання економіко-математичної моделі максимізації валової маржі з урахуванням інформації про ціну продажу товару на ринку і змінні витрати на його виробництво.

В третьому розділі „Формування маркетингових стратегій підвищення ділової активності підприємства” обґрунтовано можливості імітаційного моделювання інвестиційних проектів, запропоновано в якості програмної бази проектування фінансової моделі розвитку підприємств використання Project Expert, виконано аналітичні стадії за моделлю ADL для збереження надійного визначення функції, ринку та вкладу кожного виду бізнесу в корпоративний портфель.

Передбачення динаміки та напрямів розвитку підприємства і визначення можливостей підвищення його ділової активності є необхідним підґрунтям для прийняття управлінських рішень, спрямованих на прискорення кругообігу оборотних коштів та вибір альтернатив фінансування проектних рішень. Необхідною умовою проектування нормальної фінансової діяльності підприємства слугує збереження необхідного рівня його платоспроможності, ліквідності протягом звітного і прогнозного періодів. Головним змістом проекту служить обґрунтування дієвості важелів і стимулів балансування дій контрагентів (партнерів), пов'язаних з бюджетною і банківською системою, а також з бізнесом (постачальниками матеріальних ресурсів і послуг, покупцями готової продукції тощо), перерозподілом між учасниками, в тому числі всередині підприємства, включаючи розрахунки з персоналом. Від їх правильного вибору залежить ухвалення рішень, які дозволяють оцінити досягнутий і необхідний рівень фінансової стійкості і ділової активності підприємства. Групи розрахунків, що не увійшли до проекту через бюджетні обмеження, але мають позитивну експертну оцінку та можуть принести ефект, виступають додатком для фінансування у випадку виявлення додаткових резервів чи джерел фінансування відповідно до змін у пріоритетності окремих частин проекту.

Застосування операцій з матрицями та математичного апарату розпізнавання образів дозволяє формалізувати процеси проміжних й остаточних перетворень планових і звітних даних, проаналізувати ситуації й визначити слабкі чи сильні сигнали про вплив певних ознак на ділову активність підприємства. Підтвердженням цьому можуть слугувати реалізація принципів організації бухгалтерського обліку при дослідженні впливу різних чинників на показники рентабельності на основі математичного опису фінансово-господарських ситуацій. Основними параметрами такого опису є такі, що дозволяють оцінити стан системи і можливості її зміни стосовно до показників економічної ефективності і ділової активності підприємства (наприклад, функції відповідності, коефіцієнти чутливості та інші).

Загалом принцип імітаційного моделювання інвестиційного проекту з використанням програмних та комп'ютерних засобів полягає в наступному. Задача вибору варіанту фінансування проектного рішення - знайти таку комбінацію залучення власних та позикових засобів, які у сукупності після його впровадження здатні максимально збільшити ринкову вартість активів підприємства та забезпечити його розвиток та конкурентоздатність.

В роботі запропоновано за допомогою Project Expert проектування варіантів розвитку підприємства будь-якої складності - від розрахунку окупності нового обладнання до оцінки ефективності диверсифікації діяльності підприємства, які визначають структуру бізнес-плану, структуру фінансових звітів, набір розрахункових фінансових показників та показників ефективності інвестицій. Порівнюючи показники зі звіту про фінансові результати за звітний 2009 рік та звіту про прибутки-збитки, сформованим аналітичною системою, показано, що основні фінансові показники діяльності ТОВ „ІгЛа” відрізняються не більш як на 1%.

Враховуючи несуттєві відхилення між результатами моделювання та фактичної діяльності, можна за допомогою програмних засобів здійснювати моделювання проекту створення нового бізнесу, який здатний генерувати більш активний потік коштів. Серед інших підходів до вибору стратегій управління розвитком підприємства, на наш погляд, заслуговує на увагу розгляд базових концепцій моделі ADL для обґрунтування можливих сценаріїв маркетингової політики з позицій життєвого циклу просування металопластикових вікон та дверей на прикладі ТОВ „ІгЛа”. До характеристики можливих стратегій на матриці ADL окремих видів бізнесу ТОВ "ІгЛа" можна віднести наступні. Виробництво вікон стандартних 140х140 (ПВХ): на стадіях „Помірна зрілість” - реалізація помірно прибуткової позиції. „Виробники чистої готівки - Природній розвиток” можна здійснювати через стратегії „Належна експлуатація - Зростати разом з виробництвом”. Вибірковий розвиток можна здійснити завдяки мінімальному та вибірковому реінвестуванню через стратегії „Знайти свою нішу та захищати її” та „Довести життєздатність”. Виробництво вікон 80х140 (ПВХ): на стадіях „Міцна/Старість” - забезпечення мінімально прибуткової позиції. „Потік готівки збалансований”, якщо життєздатність неможна довести, рекомендується вихід через стратегії „Поетапний вихід” чи „Відмова” або „Реінвестування” та „Відмова від інвестування”. Виробництво дверей зовнішніх 80х210 (ПВХ): на стадії „Сильна/Зрілість” - дотримання прибуткової позиції. „Виробник чистої готівки - Природній розвиток” (вибірковий розвиток) може бути здійснено за умовами стратегій „Утримання стану - Захист стану” та „Утримання долі - „Зростання разом з виробництвом” або „Реінвестування у міру необхідності”. Виробництво дверей внутрішніх 80х210 (ПВХ): на стадії „Помірна/Зрілість” - помірно прибуткову позицію „Виробники чистої готівки - Природній розвиток” можна здійснити через ухвалення стратегії „Належна експлуатація - Зростати разом з виробництвом”. Вибірковий розвиток можна здійснити через „Знайти свою нішу та захищати її” та „Довести життєздатність” або „Мінімальне та вибіркове реінвестування”. Виробництво дверей внутрішніх 80х210 (алюміній): на стадії „Сильна/Народження” позиція може бути не прибутковою, бо готівка більше позичається. Тому рекомендується здійснити спробу „Покращити стан - Старт” чи „Повне прагнення до отримання долі - Швидкий ріст” або „Інвестування”, як того потребує ринок.

Про збалансованість портфеля можна судити по відносному розподілу фінансових індикаторів по осі життєвого циклу (сумарне значення кожного ряду). RONA-гpаф (рис. 4) схематично відображає ефективність виду бізнесу в сенсі показника RONA, а також рівень реінвестицій готівки (внутрішнього перерозподілу) в цей вид бізнесу чи вклад готівки в інші види бізнесу підприємства.

Рис. 4. - Складові RONA-гpафу:

Після визначення потрібних позицій кожного виду бізнесу ТОВ "ІгЛа" за допомогою RONA-гpафу можна визначити наступне. Вид бізнесу, що народжується (виробництво дверей внутрішніх 80х210 (алюміній)) має низький показник RONA, тому є активним споживачем готівки та піддається більшому ступеню ризику, ніж більш зрілі та сильні види бізнесу. На стадії зрілості знаходяться одразу три види бізнесу (виробництво вікон стандартних 140х140 (ПВХ), виробництво дверей зовнішніх 80х210 (ПВХ) та виробництво дверей внутрішніх 80х210 (ПВХ)), що свідчить про позитивний потік готівки, тобто вони є виробниками готівки. Дана модель є розвитком ітеративного підходу (зверху-донизу), що використовується для аналізу ділової активності підприємств на будь-якому рівні.

ВИСНОВКИ

фінансовий управління підприємницький

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і представлено нове вирішення науково-практичної задачі, що виявляється у підвищенні ділової активності машинобудівного підприємства з використанням фінансових інструментів. Основні наукові та практичні результати виконаного дисертаційного дослідження полягають у такому:

1. Автором обґрунтовано доцільність розгляду підприємства, як складної соціально-економічної організаційної системи, яка, незважаючи на мінливість ділового оточення та вплив на її фінансовий стан, цілеспрямовано функціонує та розвивається. Така постановка дає можливість узагальнити та доповнити методичні засади організації діяльності підприємства. Для розгляду концепцій управління підприємством у вигляді системи, що має властивості самоорганізовуватися, в роботі надані уточнені визначення таких понять, як розвиток, еволюція, зростання, коливання та інші, які вимагають деякої корекції в сучасних умовах. По-перше, незворотними є процеси зміни відкритих систем, і, хоча таких більшість, все ж таки існують і закриті системи, в яких відбуваються зворотні зміни. По-друге, в результаті розвитку змінюється не тільки структура системи, але її поведінка й функціонування;

2. В дисертації доведено, що у складі системоутворюючих елементів більшості соціально-економічних систем криються властивості потенційного володіння деякими видами активності, які суттєво впливають на результати їх життєдіяльності. Ознака активності є необхідною умовою підтримки функціонування системи, особливо, коли мова йде про збереження властивості цілісності, диференціації та інтеграції їх елементів. Дана обставина характеризується зміною взаємозв'язків між ними, що призводить до народження нових структур і появи нових якостей системи;

3. На підставі проведених досліджень автором визначено необхідні і достатні умови для підвищення ділової активності підприємства, виходячи з нових підходів до управління і процесів залучення у господарський оборот фінансових, людських, інформаційних і інших ресурсів при несподіваній появі високоефективних пропозицій або нових можливостей прискорення подальшого розвитку в просторово-часовому розрізі;

4. В дисертації обґрунтовано, що раціональним для характеристики ділової активності підприємства слід вважати положення, коли темпи нарощування балансового прибутку мають бути вищими за темпи зростання обсягів виручки, а темпи зростання виручки - вищими за темпи росту основного капіталу. Така інтерпретація означає: економічний потенціал підприємства в цілому зростає, якщо обсяг реалізації продукції росте швидше, ніж економічний потенціал. В той же час прибуток має зростати ще швидшими темпами при відносному зниженні витрат у виробництві. При оцінці фінансового стану підприємства звернуто увагу на необхідність вивчення і отримання конкурентних переваг, а також урахування дій організаційно-економічних зовнішніх й внутрішніх чинників на високотехнологічних ринках та їх вплив на ділову активність;

5. Проведений автором аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності 15 провідних підприємств Одеської області з виробництва металевих конструкцій для вікон та дверей дозволив виділити чинники впливу на активність руху грошових потоків. Зроблено висновок про те, що недостатньо лише нарощувати обсяги виробництва без відповідного поліпшення фінансових показників діяльності. Негативною тенденцією є те, що період оберненості всіх активів зростає, а оборотність всіх активів знижується. За досліджуваний період фондовіддача необоротних активів знижується, що свідчить про неефективне використання необоротних активів. Останнім часом на українських промислових підприємствах спостерігається тенденція до збільшення дебіторської заборгованості, а тривалий термін невиплати кредиторської заборгованості призводить до додаткових витрат на штрафи, пеню, неустойки;

6. Як альтернативу прискорення операційного циклу автором запропоновано здійснення факторингових операцій для вирішення проблем скорочення дебіторської заборгованості та підвищення ділової активності підприємств. В роботі обґрунтовано проведення факторингової операції ТОВ "ІгЛа" (на прикладі Укрсоцбанку), яка дозволила скоротити період погашення дебіторської заборгованості майже на місяць, підвищити оберненість дебіторської заборгованості, а також підвищити оборотність всіх активів та скоротити тривалість одного обороту усіх активів підприємства;

7. Запропоновано шляхи оптимізації кредиторської заборгованості підприємства ТОВ "ІгЛа". З цією метою розглянуто можливість використання економіко-математичної моделі максимізації валової маржі з урахуванням інформації про ціну продажу товару на ринку і змінні витрати на його виробництво. Це дозволяє розподіляти виробництво певних товарних груп, враховуючи, що деякі товари продаються лише в певні періоди і в певних кількостях, а деякі товарні групи з моменту виробництва довго обертаються, в проміжки з якими проводяться виплати кредиторам;

8. В дисертації обґрунтовано доцільність застосування операцій з матрицями та математичного апарату розпізнавання образів та теорії чутливості, які дозволяють формалізувати процеси проміжних й остаточних перетворень планових і звітних даних, проаналізувати фінансово-господарські ситуації й визначити слабкі чи сильні сигнали про вплив певних ознак на ділову активність підприємства;

9. Проведене в дисертації дослідження підходів до вибору маркетингових стратегій управління розвитком підприємства дозволило автору запропонувати використання моделі ADL для обґрунтування можливих сценаріїв маркетингової політики з позицій життєвого циклу. Дану модель апробовано на прикладі розгляду можливих варіантів просування металопластикових вікон та дверей, що виробляються у ТОВ „ІгЛа”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Тихонова І.М. Облікова політика в управлінні компанією // Економічні науки: серія "Облік і фінанси": збірник наукових праць: статті / Тихонова І.М., Квач Я.П., Селезньова А.О. - Луцьк, 2006. - Вип. 3 (12). - С. 74-83.

2.Тихонова І.М. Обґрунтування ситуаційно-ресурсного підходу в управлінні фінансовими ресурсами підприємства: Сборн. научн.работ: статьи / Тихонова І.М. - Одеса, 2007. - Вип. 30. - С. 378-283.

3. Тихонова І.М. Визначення податкових стимулів інноваційно-інвестиційного розвитку малих форм підприємництва // Прометей: Регіональний збірник наукових праць з економіки: статті / Тихонова І.М., Волохова М.П. - Донецьк, 2007. - Вип. 3(24). - С. 267-271.

4. Тихонова І.М. Оцінювання фінансових активів з урахуванням їх властивостей // Аграрний Вісник Причорномор'я: збірник наукових праць Одеського державного аграрного університету: статті / Тихонова І.М. - Одеса, 2007. - Вип. 37. - С. 268-270.

5. Тихонова І.М. Моделювання аналітичної системи функціонування підприємства // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії: Економічні науки: збірник наукових праць: статті / Тихонова І.М. - Чернівці, 2008. - Вип. 1 (10). Ч. 2. - С. 454-457.

6. Тихонова І.М. Особливості управління бізнес-процесами в умовах децентралізації // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії: Економічні науки: збірник наукових праць: статті / Тихонова І.М., Квач Я.П. - Чернівці, 2008. - Вип. 1 (10). Ч. 2. - С. 333-339.

7. Тихонова І.М. Ділова активність підприємства: складові та чинники впливу // Аграрний Вісник Причорномор'я: збірник наукових праць Одеського державного аграрного університету: статті / Тихонова І.М. - Одеса, 2010. - Вип. 53. - С. 332-337.

Размещено на Allbest.ru