Формування системи доходів державного бюджету України в умовах розбудови ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. В умовах розбудови ринкової економіки якість виконання державою своїх конституційних функцій та її фінансові можливості залежать від величини бюджету. З метою мобілізації необхідних бюджетних ресурсів держава змушена організовувати розподільчі процеси таким чином, щоб забезпечити надходження до бюджету у терміни та обсяги, потрібні для повноцінної реалізації відповідних повноважень. Тому на кожному етапі розвитку країни актуальними були, є і будуть питання наповнення дохідної частини бюджету, пошуку додаткових резервів їх зростання та оптимізації джерел формування.

Достатність доходів, їх взаємозв'язок з видатками й ефективне управління ними сприяють стабільному соціально-економічному розвитку держави, ефективній діяльності суб'єктів господарювання та зростанню матеріального і культурного добробуту громадян. При цьому важливу роль відіграє державна фінансова політика, проведення якої за допомогою державного бюджету забезпечує регулювання соціально-економічних процесів і є одним з ключових елементів антикризової політики держави.

В Україні обрану проблематику актуалізує існуючий поділ усіх доходів держави на відповідні фонди. Бюджетним кодексом України в складі державного бюджету виокремлено загальний та спеціальний фонди, що сприяє належній організації регулювання та контролю за цільовим використанням державних коштів. Проте на практиці функціонування цих двох фондів не завжди забезпечує цільове спрямування бюджетних ресурсів для реалізації державних програм розвитку в умовах модернізації економіки України.

Проблематику формування доходів державного бюджету розглядали вчені різних наукових шкіл, зокрема: А. Ісаєв, Ксенофонт, У. Петті, А. Сміт, І. Янжул. Пріоритетні напрями вдосконалення формування доходів Державного бюджету України є предметом наукових досліджень таких вітчизняних науковців, як: В. Андрущенко, С. Буковинський, В. Дем'янишин, М. Карлін, Д. Ковалевич, О. Кириленко, В. Кодацький, А. Крисоватий, М. Крупка, Т. Куценко, М. Кучерявенко, І. Луніна, Ц. Огонь, В. Опарін, Ю. Пасічник, Р. Петренко, Ю. Сибірянська, Г. Старостенко, А. Соколовська, В. Федосов, І. Чугунов, С. Юрій та інші.

Віддаючи належне високому рівню наукових робіт згаданих авторів, необхідно зазначити, що на сучасному етапі розвитку економіки все більшої уваги вимагає використання системного підходу у сфері фінансів та бюджету. Забезпечивши такий підхід, можна комплексно оцінити стан, взаємозв'язки, чинники впливу та визначити напрями розвитку різних аспектів соціально-економічних процесів у суспільстві, тому доречно його застосовувати при дослідженні проблематики формування доходів державного бюджету. Обґрунтування та визначення системного підходу до доходів бюджету держави дасть можливість визначити резерви їх зростання та напрями регулювання.

Необхідність здійснення теоретичних розробок функціонування системи доходів державного бюджету свідчить про актуальність, теоретичну та практичну значимість теми дисертаційної роботи, що й зумовило її вибір та визначення мети і завдань дослідження.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у поглибленні теоретичних питань та розробленні практичних рекомендацій щодо удосконалення формування системи доходів Державного бюджету України в умовах розбудови ринкової економіки.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких основних завдань:

- розглянути суть державного бюджету, його складові в умовах розбудови ринкової економіки;

- визначити економічний зміст доходів бюджету та здійснити їх класифікацію;

- обґрунтувати механізм функціонування системи доходів Державного бюджету України;

- оцінити практику формування дохідної частини державного бюджету;

- проаналізувати рівень виконання доходів Державного бюджету України;

- визначити вплив особливостей розбудови ринкової економіки на формування дохідної частини бюджету;

- виявити напрями вдосконалення організації формування доходів Державного бюджету України;

- обґрунтувати розвиток податкових джерел доходів державного бюджету;

- розробити напрями оптимізації формування системи доходів Державного бюджету України в умовах розбудови ринкової економіки.

1. Теоретико-методологічні засади формування системи доходів державного бюджету України

Розкрито роль державного бюджету в розбудові ринкової економіки та чинники впливу на наповнюваність бюджету, визначено склад та класифіковано доходи бюджету, методи їх формування, економічні показники, які впливають на формування дохідної частини державного бюджету, визначено роль доходів спеціального фонду бюджету, обґрунтовано сутність системи доходів Державного бюджету України, її структуру, суб'єкти, фактори впливу на її формування.

Аргументовано, що державний бюджет є вагомою складовою фінансів, оскільки здійснює багатопрофільний перерозподіл грошових ресурсів як по вертикалі, так і по горизонталі економіки, що, з одного боку, дозволяє мобілізувати кошти, необхідні для забезпечення розвитку країни, а з іншого - витрачати їх з метою виконання функцій держави, які здійснюються на різних рівнях влади. При перерозподілі держава залучає суб'єктів господарювання всіх форм власності та населення, а також забезпечує економічний розвиток країни, вирішує соціальні проблеми, утримує органи державного управління та підтримує обороноздатність держави. Водночас державний бюджет є основним знаряддям економічного регулювання, макроекономічної стабілізації, антикризового управління, стимулювання економічного зростання всієї території держави та впливу на короткотермінові коливання економічної кон'юнктури.

Обґрунтування важливості дохідної частини Державного бюджету України дало змогу з'ясувати, що всі надходження, які мобілізуються до бюджету, є фінансовою базою для здійснення всіх соціально-економічних заходів та реформ держави. Склад, методи мобілізації доходів залежать від системи і методів господарювання, економічних завдань, які вирішує суспільство у певний період розвитку. Аналізуючи методи наповнення дохідної частини Державного бюджету України, за джерелами виділено такі доходи: від економічної та іншої діяльності; від зовнішньоекономічної діяльності; доходи, отримані від бюджетного вирівнювання. Для детальнішої оцінки формування доходів бюджету акцентовано увагу на двох методах (за джерелами надходжень): податковому і неподатковому. До доходів за податковим методом віднесено податки на доходи, на прибуток, на збільшення ринкової вартості, на власність і внутрішні податки на товари та послуги. Неподатковим методом формуються доходи від підприємницької діяльності, від надання державних послуг, від державного майна, від державних ресурсів. Виявлено, що більше 80% доходів Державного бюджету України формується з ВВП країни, що визначає залежність обсягів надходжень до бюджету від рівня розвитку та стану економіки країни в цілому. Класифіковано показники для визначення змін в економіці, які поділені за категоріями на: показники економічного розвитку держави, державні фінанси, монетарна політика держави, зовнішньоекономічна діяльність, інституційні зміни в економіці.

На основі узагальнення теоретичних положень про сутність системи та застосування системного підходу в економіці, визначено важливість використання цього підходу для розкриття функціонування дохідної частини Державного бюджету України. Проведене дослідження чинних підходів до визначення наповнюваності доходів Державного бюджету України дозволило з'ясувати, що система доходів Державного бюджету України є сукупністю видів доходів державного бюджету та об'єктивних економічних відносин щодо їх формування, урегульованих нормами законодавства. Також визначено місце системи доходів Державного бюджету України у фінансовій системі держави, розкрито зв'язок з іншими елементами фінансової системи та з суб'єктами формування системи доходів бюджету.

Аргументовано, що система доходів Державного бюджету України складається з підсистем доходів згідно з бюджетною класифікацією (податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти). Виділення підсистем зумовлене об'єднанням у кожній із них елементів, які пов'язані з джерелами формування, видами платників, методами нарахування, функціями. Разом з тим підсистеми взаємодіють між собою, утворюючи систему усіх доходів бюджету, виконуючи в сукупності роль фінансового забезпечення функціонування держави. При зменшенні частки однієї з підсистем, питома вага іншої або інших підсистем повинна зрости для забезпечення належного рівня доходів. Це внутрішні фактори взаємодії підсистем. На кожну з підсистем діють свої зовнішні чинники, залежно від джерел формування цих доходів та платників (табл. 1).

Доведено, що до основних факторів, які сукупно впливають на формування доходів Державного бюджету України, належать: стан економічної кон'юнктури, протиріччя податкового законодавства, наявність тіньової економіки, низька конкурентоспроможність продукції та фінансова дисципліна більшості суб'єктів господарювання. Фактори впливу на рівень доходів державного бюджету поділено на зовнішні та внутрішні. Вони можуть мати політичне, економічне, соціальне спрямування.

Таблиця 1. Основні чинники впливу на підсистеми доходів Державного бюджету України

2. Оцінка системи доходів Державного бюджету України в умовах розбудови ринкової економіки

Здійснено аналіз тенденцій формування системи доходів Державного бюджету України та визначено чинники, які впливають на функціонування цієї системи.

Аналіз формування системи доходів Державного бюджету України показав, що більшість доходів спрямовувалося до загального фонду бюджету (у середньому 77,97% у 2003?2010 рр.). У 2010 році частка спеціального фонду була найнижчою за досліджувані вісім років (13,77%). Це актуалізує питання щодо доцільності та ролі цього фонду в структурі Державного бюджету України для розбудови ринкової економіки держави (за умови недостатності фінансових ресурсів спеціальний фонд скорочується для фінансування першочергових поточних видатків загального фонду).

Встановлено, що в структурі доходів Державного бюджету України за підсистемами основну частку складають податкові надходження (за 2003?2010 рр. в середньому 69,18%).

Протягом аналізованого періоду спостерігалося зростання частки непрямих податків у ВВП (з 7,89% у 2003 р. до 12,29% у 2008 р.), що відображало значну роль цих податків у перерозподільчих процесах. Основну частку в структурі ПДВ становило бюджетне відшкодування (у середньому за досліджувані роки - 22,6%), обсяг якого зріс з 10,32 млрд грн у 2003 р. до 62,83 млрд грн у 2010 р.. Одночасно знижувалася роль податку на прибуток підприємств у наповненні бюджету держави, що пов'язано зі спадом виробництва під час фінансової кризи, значною часткою підприємств на спрощеній системі оподаткування, тінізацією економіки. При зростанні ставок оподаткування підакцизних товарів зростала роль акцизних зборів у формуванні дохідної частини Державного бюджету України (у 2009-2010 рр. ставки підвищувалися 5 разів). Як наслідок, у 2009 р. спостерігався спад виробництва підакцизної продукції майже удвічі порівняно з 2008 р., що супроводжувалося зростанням нелегального виробництва підакцизних товарів.

У структурі спеціального фонду Державного бюджету України основну частку доходів становили неподаткові надходження (у середньому 75% усіх доходів фонду за 2003-2010 рр.). Це відповідає меті формування спеціального фонду, проте суперечливим є застосування одних і тих же джерел надходжень до загального і до спеціального фондів. Доведено, що цьому сприяла зміна потреби першочергового наповнення загального фонду Державного бюджету України під постійно зростаючі витрати бюджету. Виявлено зростання частки надходжень загальнодержавних податків і зборів у доходах спеціального фонду державного бюджету (якщо у 2000 р. частка цих надходжень становила 5,6% доходів фонду, то у 2008 р. - 65,8%). Оцінка виконання дохідної частини спеціального фонду підтверджує нецільове використання коштів.

Проведеним аналізом виконання дохідної частини Державного бюджету України виявлено розходження у звітних даних про виконання державного бюджету, що свідчить про недостатню узгодженість політики державних органів влади і потребує моніторингу з боку Кабінету Міністрів України. Уже на початковому етапі проведення цієї політики в нашій державі нечітко визначають основні її напрямки, від чого залежить достовірність і точність бюджетного прогнозування та планування. Рахункова палата України неодноразово вказувала на завищення планових показників доходів Державного бюджету України, які щороку переглядаються по кілька разів. Причиною недовиконання доходів в аналізований період було скорочення податкових надходжень.

З'ясовано, що в структурі промислового виробництва України переважають енергомісткі, ресурсовитратні та екологічно шкідливі виробництва, а в експорті - напівфабрикати і сировина. Тому особлива увага приділена визначенню пріоритетних галузей розвитку економіки, підвищення конкурентоспроможності продукції та збільшення обсягів її реалізації, а, відповідно, і доходів Державного бюджету України. Виявлено, що територіальний розподіл промисловості країни не є оптимальним, оскільки в 7 областях сконцентровано понад 73% випуску промислової продукції. Це впливає на різницю в доходах населення в різних регіонах, на дефіцитність бюджетів та на соціальні виплати через міжбюджетні трансферти з Державного бюджету України.

У 2005-2006 рр. темпи приросту мобілізованих доходів до Державного бюджету України перевищували темпи приросту ВВП, що свідчило про певну фінансову стабільність і легалізацію доходів тіньового сектора. У 2008 р. перевищення мобілізованих доходів над темпами приросту ВВП було пов'язано з авансованими податковими платежами (рис. 2). Різниця між темпами приросту ВВП і мобілізованими до бюджету доходами у 2004, 2007, 2009, 2010 роках свідчила про те, що тінізація економіки не дала можливості акумулювати необхідні ресурси; а також спостерігалися тенденції до підвищення рівня дефіцитності бюджету.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що в Україні у 2003-2010 рр. спостерігалося заниження прогнозованого рівня інфляції. Результатом експертної оцінки Рахункової палати України впливу інфляційної складової є збільшення бюджетних ресурсів у 2003 р. на суму понад 790 млн грн, у 2006 р. - на 400 млн грн, у 2008 р. - на 2 млрд грн. Проте це зумовило зниження соціального рівня населення України.

Для визначення впливу основних факторів було проведено лінійно-регресійний аналіз. Як факторні змінні використано найвпливовіші чинники на доходи Державного бюджету України: темп зростання реального ВВП, динаміку темпів приросту товарного імпорту, індекс споживчих цін, динаміку курсу євро та динаміку грошової маси.

Математичний вигляд моделі визначення впливу факторів на систему доходів Державного бюджету України подано у формулі 1:

ДДБ= б + в1*ТВ + в2*ДІ + в3*ІСЦ + в4*КЄ + в5*ДГМ + еt, (1)

де ДДБ - доходи Державного бюджету України;

ТВ - темп зростання реального ВВП;

ДІ - динаміка темпів приросту товарного імпорту;

ІСЦ - динаміка індексу споживчих цін;

КЄ - динаміка курсу євро;

ДГМ - динаміка грошової маси;

б - константа;

в1, в2, в3, в4, в5 - параметри регресії;

еt - випадкова складова.

Практична інтерпретація впливу факторів на доходи Державного бюджету України за досліджуваний період така:

ДДБ= -127,81 + 0,63*ТВ + 0,02*ДІ + 0,59*ІСЦ + 1,60*КЄ -0,24*ДГМ (2)

Запропонована модель відображає статистичну значимість, оскільки її квадратичне відхилення становить 0,747. За допомогою моделі визначили: зростання реального ВВП на 1% забезпечить приріст доходів Державного бюджету України на 0,63 млрд грн; зростання індексу споживчих цін на 1% - приріст доходів на 0,59 млрд грн; зростання курсу євро на 1 грн - приріст доходів на 1,6 млрд грн. Щодо динаміки грошової маси, то при статистичній значимості показника в 95% спостерігалася обернена залежність (-0,24), тобто при зростанні грошової маси на 1 млрд грн доходи бюджету держави знизяться на 0,24 млрд грн. Динаміка темпів імпорту була незначною, тому не мала статистично значимого впливу на загальну суму доходів державного бюджету.

3. Напрями удосконалення формування системи доходів Державного бюджету України

Запропоновано удосконалення формування доходів як загального, так і спеціального фондів Державного бюджету України, визначено модель формування надходжень та напрями забезпечення стабільного функціонування системи доходів бюджету.

Аргументовано, що на стадії планування бюджету доцільно узгоджувати діяльність усіх органів влади, що допоможе забезпечити достовірність та обґрунтованість планових показників. Недоліки з невиконання плану надходжень Державного бюджету України свідчать про потребу посилення науково обґрунтованого достовірного й перспективного бюджетного планування показників бюджету та запровадження стратегічного бюджетного прогнозування. Виокремлено основні завдання розбудови вітчизняної ринкової економіки, які забезпечать безпосередній вплив на формування системи доходів Державного бюджету України (табл. 2). Обґрунтовано, що економіка України потребує інвестицій, тому пільгове оподаткування в Україні потрібне для розвитку країни. Для його вдосконалення з метою наповнення дохідної частини бюджету держави та врегулювання пільгового режиму рекомендовано здійснити такі заходи: увести обмежений термін дії пільг (3-5 років) із чіткою оцінкою їх ефективності; пільги з ПДВ і ввезених товарів на територію України доцільно залишити для ввезення високотехнологічного обладнання з-за кордону для розвитку тільки найсучасніших напрямів науки й техніки.

Для оптимізації системи доходів Державного бюджету України варто забезпечити формування стабільної дохідної частини, яка б дозволила виконати усі програми, надати послуги, реформувати міжбюджетні відносини. Тому для визначення оптимальної структури дохідної частини введено таку модель:

[(x1-z1) + (x2-z2)]/k ? 0,03, (3)

Таблиця 2. Вплив стратегічних напрямів розбудови ринкової економіки на формування дохідної частини Державного бюджету України

Формула відображає, що дефіцит державного бюджету повинен бути, з одного боку, меншим за 3% до ВВП, а з іншого - відкриває новий підхід до дослідження дефіциту як сукупності дефіцитів двох фондів: загального та спеціального. З'ясовано, що спеціальний фонд має бути бездефіцитним, оскільки на визначені напрями видатків акумулюються конкретні доходи.

Виведено, що збереження трьохвідсоткового рівня дефіциту до ВВП в Україні є можливим при таких значеннях доходів і видатків (табл. 3).

Таблиця 3. Прогнозні значення доходів та видатків Державного бюджету України для забезпечення 3%-го рівня дефіциту до ВВП

Відхилення прогнозованих та фактичних показників у 2010 р. було пов'язане з прийняттям плану зростання ВВП, проте при узгодженні прогнозу на 2011 р. модель підтверджує заплановані тенденції.

Оцінено можливість закріплення частки видатків при плануванні доходів бюджету. Таке закріплення (особливо в кризовий період) дасть можливість визначити галузі, на які варто спрямовувати більше коштів, і галузі, видатки на які потребують скорочення; а також призведе до стимулювання пошуку додаткових коштів фінансування тієї чи іншої сфери. Схема змінюватиметься залежно від економічних реформ уряду та наявності фінансових ресурсів держави.

Висновки

бюджетний ринковий дохідний державний

У дисертаційній роботі визначено теоретико-методологічні та організаційно-правові засади формування системи доходів Державного бюджету України в умовах розбудови ринкової економіки та розроблено рекомендації щодо удосконалення її функціонування.

У результаті проведеного дослідження сформульовано такі висновки і пропозиції:

1. Державний бюджет є важливим інструментом економічного регулювання, макроекономічної стабілізації, економічного зростання країни та забезпечення виконання державою своїх функцій. Аргументовано, що за допомогою бюджетних коштів через перерозподільчі процеси (між суб'єктами всіх форм власності, населенням та державою) здійснюється: вирішення соціальних, демографічних, екологічних, культурних питань; рівномірне забезпечення функціонування всіх територій країни; фінансування органів державного управління, обороноздатності; стимулювання розвитку економіки в цілому. Тому від рівня організації та ефективності фінансової політики уряду залежить добробут населення, фінансова стабільність держави та її економічний розвиток, що є важливими питаннями в умовах розбудови ринкової економіки в Україні. Від 2000 року бюджет в Україні поділяється на загальний та спеціальний фонди для забезпечення цільового використання коштів. Функціонування спеціального фонду Державного бюджету України визначає потребу в законодавчому закріпленні джерел формування фонду і доведення доцільності його існування.

2. Ефективно виконувати свої функції держава може, забезпечивши формування достатньої дохідної частини бюджету. З'ясовано, що доходами бюджету є всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачене чинним законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги та власні надходження бюджетних установ). У результаті дослідження методів наповнення дохідної частини Державного бюджету України за напрямами джерел виділено доходи: від економічної та іншої діяльності; від зовнішньоекономічної діяльності; доходи, отримані від бюджетного вирівнювання. Доведено, що для детальнішої оцінки формування доходів бюджету доцільно застосувати такі методи формування доходів: податковий і неподатковий (доходи від підприємницької діяльності, від надання державних послуг, від державного майна, від державних ресурсів). За умов ринкової економіки більшого значення набуває податковий метод формування доходів.

3. На основі характеристики доходів Державного бюджету України визначено доцільність застосування системного підходу для оцінки їх функціонування, оскільки він дає можливість виявити структуру, взаємодію доходів, їх вплив на соціально-економічний розвиток країни. Під системою доходів Державного бюджету України запропоновано розуміти сукупність видів доходів державного бюджету та об'єктивних економічних відносин щодо їх формування, урегульованих нормами законодавства. Кожна з підсистем доходів (згідно з бюджетною класифікацією) характеризується власною особливістю формування та розподілу, але всі платежі мають єдність в обов'язковості сплати, чітким визначенням об'єктів, суб'єктів, методів сплати. Оскільки в бюджеті відбувається взаємодія двох систем, дохідної та видаткової, то для системи доходів Державного бюджету України особливої уваги потребує визначення взаємодії цих систем через оцінку збалансованості бюджету, а також пріоритетів забезпечення видаткової частини бюджету.

4. Оцінюючи формування дохідної частини Державного бюджету України, визначено, що основну частку у доходах складають податкові надходження (у середньому 69,18% усіх доходів бюджету за 2003-2010 рр.). Неподаткові надходження бюджету становили у середньому 26,66%, а доходи від операцій з капіталом - 0,8%. З'ясовано, що більшу частину надходжень спеціального фонду державного бюджету становили неподаткові надходження за 2003-2010 рр. (в середньому 75% доходів фонду). Виявлено, що у процесі затвердження бюджету держави кожного року було визначено різний склад доходів цього фонду, одні й ті ж джерела надходжень до Державного бюджету України відносилися у різні роки і до загального, і до спеціального фондів, одночасно із зростанням частки надходжень загальнодержавних податків і зборів.

5. Визначено тенденцію до зростання доходів Державного бюджету України протягом 2003-2008 рр. та їх спад у 2009 р.. Встановлено, що основним фактором впливу на зміну доходів є податкові надходження, зокрема ПДВ та акцизний податок (відшкодування ПДВ та зростання ставок акцизного податку). Оцінка виконання плану доходів державного бюджету показала недостовірність планування макропоказників та показників бюджету, що вплинуло в подальшому на формування та структуру надходжень до бюджету. Потребує з'ясування розбіжність в даних органів державної влади, які звітують про виконання бюджету.

6. Виявлено, що на систему доходів Державного бюджету України постійно впливають зміни бюджетного законодавства, економічний розвиток країни, економічні кризи, адаптації міжнародного досвіду ведення бізнесу та інші чинники. Оцінка економічного становища держави показала основну роль промисловості у формуванні ВВП. Звернуто увагу на зниження експорту та рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції на ринках товарів та послуг. Провівши лінійно-регресійний аналіз доходів бюджету держави, визначено, що основними чинниками впливу на формування дохідної частини Державного бюджету України є зміна реального ВВП, динаміка індексу споживчих цін та динаміка курсу валют. Зауважено, що монетарна політика також відіграє важливу роль у формуванні доходів бюджету. Дослідження показало негативний вплив тінізації економіки на формування системи доходів державного бюджету.

7. Виокремивши недоліки функціонування системи доходів Державного бюджету України, виділено потребу в організації дієвої системи регуляторних органів. Рекомендовано проводити стабільну бюджетну політику (зокрема вчасне прийняття закону про Державний бюджет України та законів, які впливають на податкову систему України); посилити наукову обґрунтованість планових показників та їх узгодження між міністерствами; запровадити узгодження програми соціально-економічного розвитку держави з плануванням бюджету; розробити та дотримуватися бюджетної стратегії. Вагомим фактором для збалансування системи доходів є коригування її з видатковою частиною. Визначено важливість розвитку інноваційних технологій, залучення інвестицій в економіку та обґрунтованої державної політики щодо витрат, дефіциту бюджету і політики формування дохідної частини Державного бюджету України. Щодо детінізації економіки, запропоновано першочергово встановити ефективний контроль за рухом бюджетних коштів, порушенням митних правил, контрабандою, корупцією та видачею нелегальних заробітних плат, що забезпечить зниження дотацій з Державного бюджету України та зростання його дохідної частини.

8. Відзначено зміну податкової політики, яка суттєво впливає на формування системи доходів Державного бюджету України. Тому в частині розгляду бюджетної стратегії держави запропоновано виокремити податкову стратегію, що вплине також на розвиток економіки країни. Зміни в податковій системі започатковані прийняттям Податкового кодексу України. Рекомендовано: щодо ПДВ: не змінювати його на будь-який інший податок, а забезпечити належне адміністрування, зокрема у визначені діяльності фіктивних фірм, підвищити прозорість механізму відшкодування ПДВ, поступово знизити відшкодування ПДВ підприємствам-експортерам сировини і напівфабрикатів (в період 10 років); щодо акцизного податку: збільшити ставки на тютюнову та алкогольну продукцію для поетапного узгодження податкового законодавства з положеннями ЄС, здійснювати посилений контроль щодо ввезення та нелегального виробництва контрабандних підакцизних товарів, розширити перелік підакцизних товарів за рахунок ювелірних виробів класу “люкс” та інших предметів розкоші; щодо пільгового оподаткування: ввести обмежений термін дії пільг (3-5 років) з чіткою оцінкою ефективності цих пільг, пільги з ПДВ із ввезених товарів на територію України доцільно залишити для ввезення високотехнологічного обладнання з-за кордону для розвитку тільки найсучасніших напрямів науки і техніки; розробити заходи для стимулювання експорту та вкладень іноземних і вітчизняних інвесторів.

9. Оцінено можливість підтримання збалансованості державного бюджету за допомогою розробленої моделі формування доходів для забезпечення зростаючих видатків, оскільки забезпечення збалансованості Державного бюджету України є важливим питанням для розбудови ринкової економіки. Визначено, що спеціальний фонд має бути бездефіцитним, а основним чинником для зростання доходів має стати економічне зростання та детінізація економіки. Для загального фонду, особливо в період стабілізації економічного становища держави та в кризові періоди, рекомендовано при плануванні бюджету здійснювати закріплення видатків за доходами для збалансування бюджету. Таке закріплення дасть можливість визначити галузі, на які варто виділяти більше коштів, і галузі, видатки на які потребують скорочення. Для стабільності функціонування спеціального фонду Державного бюджету України визначено два варіанти його реформування: 1) у Бюджетному кодексі України затвердити такі постійні джерела спеціального фонду, які не можуть бути переведені до загального фонду: власні надходження бюджетних установ, надходження від реалізації державних запасів із метою їх поповнень, цільові фонди (платежі до Фонду соціального захисту інвалідів, екологічний податок), акцизний збір із вироблених в Україні, із ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів та ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них (інші джерела варто затверджувати законом про Державний бюджет України на кожний рік з метою визначення пріоритетних галузей розвитку та джерел їх фінансування); 2) формувати один загальний фонд бюджету, у якому закріпити чітко визначені статті витрат із зазначеними доходами на них.

Література

1. Хмарук Ю.В. Напрями розширення доходної бази бюджету невеликого міста у проблемному регіоні (на прикладі міста Острога) / Ю.В. Хмарук // Інвестиційно-інноваційний механізм регулювання розвитку прикордонного регіону: [кол. монограф.] - Луцьк: Вол. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. - С. 137-147.

2. Хмарук Ю.В. Ефективність функціонування місцевих бюджетів України / Ю.В. Хмарук // Фінансова система України: [зб. наук. праць]. - Острог: Видавництво НаУ “Острозька академія”, 2008. - Вип.10. - Ч.1 - 543с.

3. Хмарук Ю.В. Розширення дохідної бази місцевих бюджетів України / Ю.В. Хмарук // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки, 2008. - №7. - С. 167-174.

4. Хмарук Ю.В. Роль податку на додану вартість у формуванні доходної частини Державного бюджету України / Ю.В. Хмарук // Фінансова система України: [зб. наук. праць]. - Острог: Видавництво НаУ “Острозька академія”, 2009. - Вип.11. - С. 181-192.

5. Хмарук Ю.В. Необхідність та напрями вдосконалення дохідної бази Державного бюджету України / Ю.В. Хмарук // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки, 2009. - № 7. - С. 37-45.

Размещено на Allbest.ru