Модернізація механізму бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

УДК 336.142.2 : 336.143

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Модернізація механізму бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку в Україні

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Корень Наталія Василівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у ПВНЗ «Європейський університет» на кафедрі фінансів та банківської справи

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Мельник Віктор Миколайович, завідувач кафедри фінансів та банківської справи ПВНЗ «Європейський університет», м.Київ

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Тропіна Валентина Борисівна, завідувач кафедри економічної теорії Чернігівського державного інституту економіки та управління, м.Чернігів

кандидат економічних наук Крючкова Наталія Михайлівна доцент кафедри економічної теорії та історії економічної думки Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, м.Одеса

Захист відбудеться «27» вересня 2011 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.063.01 Європейського університету за адресою: 03115, м.Київ, бульв. Академіка Вернадського, 16в, кім. 218

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ПВНЗ «Європейського університету» за адресою: 03115, м.Київ, вул.Депутатська, 15/17

Автореферат розісланий «26» серпня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, професор О.П. Луцій

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Бюджетна реформа - важлива складова сучасних трансформаційних змін економіки та соціальної сфери в Україні. Це зумовлено тим, що бюджет є провідною ланкою фінансової системи країни та основним інструментом регулювання державою процесів розвитку. Успіх структурних реформ, спрямованих на відновлення поступального економічного зростання, модернізацію економіки держави та підвищення добробуту громадян, значною мірою залежить від ефективності фіскальної політики та збалансованості бюджетної системи. Слід зазначити, що на сучасному етапі економічних трансформацій особливо нагальною є потреба у забезпеченні впливу держави на соціально-економічні процеси шляхом оптимізації бюджетної політики. Остання передбачає необхідність вдосконалення бюджетної системи та механізму бюджетного регулювання економіки і соціальної сфери, формування відповідної нормативно-правової бази та нових механізмів провадження бюджетного процесу. Нова модель бюджетного регулювання, впроваджена Бюджетним кодексом України, через дефіцит бюджетних ресурсів та існуючі системні протиріччя не сприяє розв'язанню ключових проблем організації бюджетних відносин та бюджетного регулювання. Отже, необхідність наукового обґрунтування напрямів модернізації механізму бюджетного регулювання соціальних та економічних процесів для забезпечення стійкого розвитку визначає актуальність цього дослідження.

Різні аспекти проблем формування та реалізації бюджетної політики розглядалися у працях зарубіжних та вітчизняних учених. Питання державного втручання, пов'язані з недостатністю сукупного попиту, вперше було висвітлено в працях А. Маршалла. Наукові праці з проблем бюджетного регулювання Дж. М. Кейнса, Д. Хікса, У. Мітчела є основоположними у даному напрямку. Зокрема, в дослідженнях видатного економіста Дж. М. Кейнса розкрито об'єктивні передумови державного, в тому числі бюджетного, регулювання економіки.

Вагомий внесок у розвиток теорії податково-бюджетного регулювання зробили О. Конт, Е. Дюркгейм, А. Пігу, Е. Аткінсон, Дж. Кемп, А. Лаффер, П. Самуельсон, Дж. Стігліц, А. Хансен та інші. Серед досліджень вітчизняних науковців у цьому контексті вирізняються праці В. Андрущенка, С. Буковинського, О. Василика, В. Гейця, Л. Дробозіної, В. Федосова, О. Кириленко, Н. Крючкової, І. Луніної, С. Льовочкіна, В. Мельника, Ц. Огня, В. Опаріна, В. Суторміної, В. Тропіної, І. Чугунова, С. Юрія та інших авторів.

Незважаючи на достатній рівень обґрунтованості в економічній літературі питань бюджетного регулювання економіки, численні проблеми забезпечення ефективності бюджетного механізму у контексті досягнення позитивних показників соціально-економічного розвитку залишаються далекими від розв'язання.

Таким чином, актуальність питань, пов'язаних з функціонуванням механізму бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку в Україні, та наявність недостатньо розроблених наукою проблем зумовили вибір теми дослідження, постановку його мети і завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в межах планової науково-дослідної теми ПВНЗ «Європейський університет» «Організація та управління стратегічним розвитком промислових підприємств» (№ державної реєстрації 0107U002007); планової науково-дослідної теми ПВНЗ «Європейський університет» «Менеджмент стратегічного розвитку підприємств та підприємництва невиробничої галузі» (№ державної реєстрації 0107U002009); планової науково-дослідної теми Науково-дослідного фінансового інституту Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» «Бюджетна стратегія як складова соціально-економічного розвитку» (№ державної реєстрації 0109U001987) (довідка №77000-080-02/436 від 12.04.2011 року).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування напрямів модернізації механізму бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку в Україні.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання:

– дослідити положення економічної теорії щодо ролі бюджету та бюджетної політики в управлінні соціально-економічним розвитком держави;

– визначити функції бюджету в макроекономічному регулюванні;

– проаналізувати зарубіжний досвід бюджетного регулювання економіки і соціальної сфери;

– проаналізувати досвід бюджетного регулювання та реалізації бюджетної політики в Україні;

– визначити можливості та обґрунтувати шляхи використання зарубіжного досвіду у вітчизняній практиці бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку;

– розробити рекомендації з удосконалення механізму бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку в Україні.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, які виникають у процесі формування, розподілу та використання бюджету.

Предметом дослідження є механізм бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку.

Методи дослідження. Методологічну базу дослідження складають основні положення економічної теорії, наукових праць представників різних економічних шкіл - вітчизняних та зарубіжних - з проблем макроекономічного регулювання та теорії бюджету.

При виконанні дисертаційної роботи використовувалися сучасні методи наукового дослідження. Зокрема, діалектичний метод став методологічною основою дослідження, що дало змогу аналізувати фінансові процеси в їх постійному розвитку; методи систематизації та структурування застосовувалися для розкриття економічної сутності бюджету як інструменту регулювання економічного та соціального розвитку; метод наукових абстракцій використано для обґрунтування дефініцій; методи порівняльного та факторного аналізу - для вивчення зарубіжного і вітчизняного досвіду бюджетного регулювання економічного та соціального розвитку; використано також метод графічного подання результатів дослідження та форми табличної систематизації статистичних даних.

Інформаційною основою дослідження є закони та нормативні акти України щодо бюджету, звітні та статистичні матеріали Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України, вітчизняна і зарубіжна література з питань бюджетного регулювання економіки і соціальної сфери.

Наукова новизна одержаних результатів. За підсумками виконаного дослідження автором отримано результати, що з наукового погляду є новими або містять елементи новизни, а саме:

вперше:

- обґрунтовано механізми формування постійних джерел наповнення дохідної частини місцевих бюджетів на основі відрахувань частки надходжень акцизного податку (із зарахуванням її до спеціального фонду місцевих бюджетів), запровадження додаткової (місцевої) ставки податку на прибуток підприємств, розподілу понадпланових сум доходів від податку на прибуток підприємств та акцизного податку між державним та місцевими бюджетами, що дасть змогу посилити фінансову базу місцевого самоврядування та знизити частку трансфертів у доходах місцевих бюджетів;

удосконалено:

– обґрунтування інструментарію забезпечення ефективності бюджетних програм у контексті реалізації цілей соціально-економічного розвитку, що, на відміну від існуючих варіантів, передбачає оцінку ступеня узгодження мети бюджетних програм з цілями стратегії соціально-економічного розвитку, моніторинг результатів бюджетних програм щодо досягнення мети та ефективності використання бюджетних ресурсів;

– порядок визначення агрегованого показника результативності бюджетних програм при застосуванні програмно-цільового методу планування показників бюджету, що, на відміну від існуючих підходів, враховує коефіцієнти продукту, ефективності та якості бюджетної програми та не передбачає використання показника рівня фінансування бюджетної програми як такого, що не характеризує наслідки реалізації програми;

набули подальшого розвитку:

– дефініція механізму бюджетного регулювання як складової бюджетної політики, що, на відміну від відомих тлумачень, розглядається як сукупність нормативно-правових, економічних та організаційних засобів впливу на фінансово-економічні відносини суб'єктів бюджетного процесу для забезпечення економічного і соціального розвитку держави;

– інструментарій бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку, що, на відміну від існуючого, передбачає заміну галузевих пільг з податку на прибуток підприємств адресним бюджетним фінансуванням суб'єктів господарювання на конкретні цілі. Це забезпечить підвищення ефективності державного впливу на соціально-економічний розвиток шляхом часткового переходу від використання податково-пільгових заходів опосередкованої дії до безпосередніх фінансових ін'єкцій для досягнення конкретної мети;

– обґрунтування шляхів підвищення ефективності бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку на основі визначення та затвердження єдиних соціальних стандартів (на відміну від існуючої практики використання у процесі формування бюджетів нормативів бюджетної забезпеченості), що уможливить рівномірність обсягів надання суспільних благ та послуг на регіональному рівні.

Практичне значення одержаних результатів. Сукупність наукових результатів дисертаційної роботи, що розкривають сутність, зміст та принципи бюджетного регулювання економічного та соціального розвитку, мають практичне значення для модернізації інструментарію бюджетного регулювання. Результати дисертаційного дослідження можуть бути впроваджені в навчальний процес, використані в діяльності органів державної влади, зокрема у процесі розробки нормативно-правових актів.

Практичні результати роботи використовувалися у законотворчому процесі щодо внесення змін до чинного бюджетного законодавства України (довідка №5-17 від 25.01.2011 року), у діяльності Головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (довідка №048-1-3-16/615 від 18.04.2011 року) та діяльності Науково-дослідного фінансового інституту Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» (довідка №77000-080-02/436 від 12.04.2011 року). Основні науково-теоретичні розробки впроваджено у навчальний процес ПВНЗ «Європейський університет» (довідка №1/12-252/511 від 19.04.2011 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноособовою науковою працею. Її автором обґрунтовано напрями модернізації механізму регулювання соціально-економічного розвитку в Україні. Наукові результати та висновки, які представлено на захист, одержані автором самостійно і містяться в одноосібних наукових працях, що увійшли до списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідались і обговорювались на науково-практичній конференції «Розвиток фінансової системи України в умовах трансформаційних перетворень» (м. Київ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченій 15-й річниці незалежності України, «Шевченківська весна» (м. Київ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки» (м. Чернівці, 2006 р.), науково-практичній конференції «Напрями розвитку фінансової системи України в сучасних умовах» (м. Київ, 2007 р.), ІІІ-тій науково-практичній конференції аспірантів та студентів «Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах глобалізації» (м. Сімферополь, 2007 р.), IV-тій Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах євроінтеграції» (м. Львів, 2007 р.), науково-практичній конференції «Розвиток фінансової системи України в умовах економічної глобалізації» (м. Київ, 2008 р.), а також представлялись на Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Стратегії стійкого розвитку економіки» (м. Київ, 2011 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 13 наукових праць, у тому числі 7 статей у наукових фахових виданнях та 6 тез доповідей на конференціях. Загальний обсяг публікацій - 4,75 друк. арк., з них: у фахових виданнях - 3,43 друк. арк., у збірниках доповідей та тез - 1,32 друк. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (158 найменувань) та додатків (10). Загальний обсяг роботи - 203 с. друкованого тексту. Дисертація містить 14 таблиць та 9 рисунків.

бюджетний економіка регулювання макроекономічний

Основний зміст роботи

У розділі 1 «Теоретико-методологічні засади бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку» досліджено еволюцію теоретичних основ макроекономічного регулювання, розкрито сутність механізму бюджетного регулювання соціально-економічних процесів, проведено ретроспективний аналіз бюджетного регулювання у країнах з розвинутою та перехідною економіками.

Бюджет є головним інструментом державного впливу на динаміку суспільного відтворення та стимулювання економічного зростання. Важлива роль бюджету в регулюванні соціальних та економічних процесів знайшла своє віддзеркалення у теоріях макроекономічного регулювання, насамперед кейнсіанстві, теоріях економіки пропозиції, монетаризму, економіки суспільного сектора та інших. Тенденції розвитку державних фінансів у ХХ ст. дають підстави характеризувати саме цей період як століття розвитку важелів бюджетного регулювання та пошуку балансу економічної і соціальної сфер сучасної цивілізації.

Дослідження теорій макроекономічного регулювання, здійснене з метою визначення ролі та функцій бюджету в системі інструментів державного регулювання економіки, виявило, що сучасна роль бюджету втілюється у його функціях. Аналіз існуючих та наведених у фінансовій літературі підходів до визначення функцій бюджету уможливлює висновок, що на сьогодні єдиних підходів до їх класифікації не сформовано. Сучасна фінансова наука основним призначенням бюджету визначає централізацію та перерозподіл валового внутрішнього продукту для забезпечення фінансування держави в особі державних установ та надання суспільних благ і послуг населенню. З огляду на зазначене і з урахуванням систематизації наукових підходів виокремлено три функції бюджету: розподільну, регулювальну та контрольну.

Розподільна функція бюджету зумовлена існуванням прямого та зворотного зв'язків з відтворювальним процесом: виробництвом, обміном, розподілом та перерозподілом національного доходу між виробничою та невиробничою сферами економіки шляхом вилучення частини доходу до централізованого державного фонду. Регулювальна функція бюджету спричинена прямим або опосередкованим впливом бюджетних важелів (видатків, податків, пільг тощо) на господарську кон'юнктуру. Реалізація заходів контролю під час формування та використання централізованого фонду фінансових ресурсів, проведення оцінки ефективності використання бюджетних коштів дають можливість також виокремити контрольну функцію бюджету. Адже у бюджеті віддзеркалюються особливості розвитку суспільства і його діалектика. Кількісні параметри формування та використання бюджетних коштів дають змогу оцінювати стан акумуляції доходів бюджету, їх відповідність потребам бюджетного фінансування, ефективність прямих бюджетних інвестицій, що спрямовуються у різні сфери економіки, тощо. Тобто в бюджетному процесі виявляються усі недоліки та вади економічної і соціальної політики держави.

Реалізація функцій бюджету як інструменту формування, розподілу та використання ресурсів, регулювання міжгалузевих, регіональних економічних і соціальних пропорцій здійснюється шляхом бюджетного регулювання. На основі узагальнення наукових підходів до формування дефініції «бюджетне регулювання», які застосовуються сьогодні у фінансовій літературі, обґрунтовано, що бюджетне регулювання є системою законодавчо визначених методів та важелів формування, розподілу та використання бюджетних ресурсів для досягнення цілей бюджетної політики держави. Бюджетне регулювання забезпечується бюджетним механізмом, який визначає цільову спрямованість бюджетних відносин і є сукупністю нормативно-правових, економічних та організаційних засобів впливу на фінансово-економічні відносини суб'єктів бюджетного процесу для забезпечення економічного і соціального розвитку держави. Використання бюджетного механізму регулювання економічних та соціальних процесів відбувається шляхом зміни обсягів доходів та видатків бюджету, що дає змогу цілеспрямовано впливати на темпи і пропорції розвитку суспільного виробництва. У ринковій економіці бюджетний механізм забезпечує проведення структурних реформ, стимулювання розвитку наукомістких галузей, активізацію регіонального розвитку.

Ретроспективний аналіз зарубіжної практики бюджетного регулювання доводить, що його становлення відбувалося протягом тривалого часу еволюційним шляхом. Незважаючи на сформовану систему бюджетних важелів впливу на динаміку соціальних та економічних процесів, у кожній країні вони мають свої відмінності і постійно трансформуються відповідно до стану соціально-економічного розвитку та завдань бюджетної політики держави. В унітарних державах має місце високий рівень централізації бюджетних ресурсів, натомість у країнах з федеративним устроєм бюджетне регулювання базується на принципах бюджетного федералізму, що передбачає збалансоване розмежування повноважень та відповідальності між рівнями бюджетної системи, відносну самостійність місцевих бюджетів. Результативні та ефективні методи бюджетного регулювання, що застосовуються у зарубіжних країнах, можуть бути предметом вивчення, але їх не слід абсолютизувати. Застосування цих методів неможливе без адаптаційних трансформацій відповідно до соціально-економічних реалій України.

На відміну від держав з розвинутою ринковою економікою, де бюджетне регулювання є високоефективним інструментом забезпечення впливу держави на економічні та соціальні процеси, в Україні система бюджетного регулювання перебуває ще тільки на етапі становлення. Існування численних суперечностей, зумовлених як внутрішніми проблемами бюджетної системи, так і протиріччями розвитку економіки, потребує удосконалення всіх його складових.

У розділі 2 «Становлення бюджетного регулювання економіки та соціальної сфери в Україні» виконано аналіз вітчизняного механізму бюджетного регулювання, досліджено тенденції формування структури доходів та бюджетних видатків державного і місцевих бюджетів як основних важелів бюджетного регулювання, проаналізовано сучасний стан міжбюджетних відносин.

На основі проведеного аналізу встановлено, що за досліджуваний період (2002-2010 рр.) відбулося зростання ролі бюджету у перерозподілі ВВП. Частка доходів державного бюджету зросла з 20,1 % ВВП у 2002 р. до 24,4 % ВВП у 2008 р. Щоправда, наприкінці періоду внаслідок дії факторів фінансово-економічної кризи цей показник дещо знизився і становив у 2010 р. 22,3 % ВВП. Частка доходів місцевих бюджетів зросла з 12,5 % у 2002 р. до 14,7 % ВВП у 2010 р. Стабільність частки доходів місцевих бюджетів у ВВП в період рецесії зумовлена передусім специфікою джерел формування доходів державного та місцевих бюджетів.

Аналіз структури доходів державного та місцевих бюджетів, результати якого відображено у табл. 1, дає підстави констатувати, що основним джерелом наповнення державного бюджету є податкові надходження, частка яких зросла з 63,7 % у 2002 р. до 69,4 % у 2010 р. У період рецесії 2009-2010 рр. відбулося збільшення частки неподаткових надходжень. Це свідчить про дію автоматичних стабілізаторів та спроби держави стимулювати розвиток суб'єктів господарювання за допомогою важелів податкової політики. Утім, зростання неподаткових платежів, особливо населення, дестимулює соціальний розвиток та сприяє нарощуванню впливу бюрократичного апарату. Останнє негативно позначається на розвитку підприємств, зокрема сфери малого бізнесу.

У структурі доходів місцевих бюджетів у 2002 - 2005 рр. переважала частка податкових платежів, але з 2006 р. домінують міжбюджетні трансферти. Незважаючи на реалізацію заходів з удосконалення системи міжбюджетних відносин, частка трансфертів у дохідній частині місцевих бюджетів за аналізований період зросла майже у два рази, а також відбулась зміна їх структури. У структурі офіційних трансфертів за аналізований період зросла частка дотацій вирівнювання з 48,2 % у 2002 р. до 55,3 % у 2010 р., натомість частка субвенцій, які спрямовуються на забезпечення капітальних видатків та розвиток адміністративно-територіальних одиниць, знизилася з 47,2 % до 42,5 %. Зростаюча залежність місцевих бюджетів від трансфертних ресурсів, які стали засобом забезпечення перерозподільних процесів, суперечить принципам бюджетної децентралізації, а неефективність цих важелів посилює диспропорції соціально-економічного розвитку. Щодо доходів від операцій з капіталом та цільових фондів, то їх роль у наповненні зведеного бюджету знижується, що підтверджується зниженням темпів їх приросту.

Таблиця 1. Структура доходів державного та місцевих бюджетів України, %

Показник	2002	2004	2006	2008	2010	2011 (прогноз)	2012 (прогноз)
Державний бюджет України
Податкові надходження	63,7	63,9	71,1	72,5	69,4	76,3	72,9
Неподаткові надходження	27,9	32,0	26,8	22,8	27,1	18,6	23,0
Інші доходи	1,6	1,6	0,9	1,3	0,7	1,0	2,5
Трансферти	6,6	2,5	1,2	3,4	2,8	4,1	1,6
Місцеві бюджети
Податкові надходження	58,3	46,2	40,8	43,1	42,4	40,3	39,0
Неподаткові надходження	7,3	5,5	6,3	5,6	5,5	5,9	5,2
Інші доходи	3,2	5,8	5,4	5,0	2,6	5,3	2,8
Трансферти	31,2	42,5	47,5	46,3	49,5	48,5	53,0

Джерело: розраховано за даними Міністерства фінансів України (www.minfin.gov.ua) та Державного казначейства України (www.treasury.gov.ua).

Одним з основних нерозв'язаних питань залишається централізація бюджетних коштів на рівні державного бюджету. Аналіз фактично мобілізованих доходів з власних та закріплених джерел дає змогу стверджувати, що залежність місцевих бюджетів зростає від результатів перерозподілу фінансових ресурсів через державний бюджет. Такий механізм перерозподілу ресурсів призводить до навантаження на державний бюджет, а місцеві бюджети практично позбавлені можливості самостійного забезпечення розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

Підвищення ефективності використання бюджетних коштів в умовах подолання наслідків фінансової кризи та відновлення економічного зростання набуває особливого значення. Протягом 2002 - 2010 рр. спостерігалося зростання частки видатків зведеного бюджету у ВВП з 26,7 % до 34,8 %.

Частка видатків у ВВП та їх структура відбивають напрями діяльності держави. На їх формування впливає низка факторів: державний устрій, зовнішня та внутрішня політика держави, рівень розвитку економіки, рівень життя населення, масштаби державного сектора в економіці, розвиток міжбюджетних відносини та багато інших. Головною метою збільшення державних видатків є забезпечення високих темпів економічного зростання. Проте їх вплив на економічне зростання не є однозначним, здебільшого він визначається сумарним вектором різноспрямованих чинників. Загальновідомо, що навіть незначні коливання видатків через ефект мультиплікатора можуть бути причиною зміни соціально-економічної динаміки. Оскільки за функціональною спрямованістю видатки бюджету мають різну продуктивність, їх структурне співвідношення справляє різний вплив на динаміку соціально-економічного розвитку.

На сучасному етапі проблема вибору пріоритетів у здійсненні видатків на забезпечення суспільних благ та послуг набуває особливої актуальності. Відновлення економічного зростання, необхідність досягнення високих соціальних стандартів і норм суспільного життя потребують відповідного рівня фінансового забезпечення. За аналізований період в Україні відбувалося збільшення обсягів видатків соціального спрямування. При цьому зростання поточних видатків характеризується значно вищими темпами, ніж видатків капітальних.

Зроблені автором висновки підтверджуються результатами аналізу структури видатків державного та місцевих бюджетів (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка структури видатків зведеного бюджету України, %

Показник	2002	2004	2006	2008	2010	2011 (прогноз)	2012 (прогноз)
Державний бюджет України
Державне споживання	33,6	24,9	25,6	33,6	24,5	30,6	21,9
Економіка	16,5	12,5	17,5	16,5	12,2	14,5	12,2
Соціально-культурна сфера	16,8	13,9	14,4	16,8	14,9	16,3	14,7
Соціальне забезпечення	12,1	28,0	16,8	12,1	22,8	15,1	23,6
Місцеві бюджети
Державне споживання	7,0	6,7	7,4	6,8	6,5	5,7	6,1
Економіка	14,2	16,6	15,8	14,2	7,8	7,3	5,7
Соціально-культурна сфера	53,8	58,5	53,4	53,8	58,9	59,2	60,5
Соціальне забезпечення	18,2	15,6	19,1	18,2	22,0	21,1	22,5

Джерело: розраховано за даними Міністерства фінансів України (www.minfin.gov.ua) та Державного казначейства України (www.treasury.gov.ua).

Низький рівень фінансування капітальних видатків як державного, так і місцевих бюджетів свідчить про споживчий характер бюджетного регулювання. Використання нормативів бюджетної забезпеченості при плануванні видатків бюджетів різних рівнів демонструє свою неефективність з огляду на необхідність забезпечення рівномірності обсягів надання суспільних благ та послуг у регіонах. У зв'язку з цим нагальною потребою є визначення та затвердження єдиних соціальних стандартів з метою підвищення ефективності бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку.

Відсутність балансу поточних та капітальних видатків, недосконалість системи контролю за ефективним використанням бюджетних ресурсів знижують ефективність управління видатками в частині їх планування, розподілу та досягнення цілей соціально-економічного розвитку як у короткостроковому, так і в довгострокових періодах. Відповідно до тенденцій підвищення ролі держави в регулюванні динаміки соціально-економічного розвитку зростає значущість капітальних видатків у вирішенні пріоритетних завдань бюджетної політики. Зміна пропорцій бюджетних ресурсів у бік збільшення частки капітальних видатків на сучасному етапі здатна позитивно вплинути на динаміку економічного розвитку України, оскільки інвестування великих інфраструктурних проектів забезпечить дієздатність важливих секторів економіки, сприятиме зростанню кількості робочих місць для працівників усіх категорій кваліфікації, що в кінцевому підсумку позитивно вплине на формування дохідної частини бюджету (надходження податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб тощо).

У розділі 3 «Напрями удосконалення механізму бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку в Україні» на основі короткострокового прогнозу динаміки та структури доходів бюджету обґрунтовано заходи із залучення додаткових джерел формування доходів державного та місцевих бюджетів, що дасть змогу посилити їх фінансове забезпечення, аргументовано пропозиції щодо підвищення ефективності видатків бюджету.

Успіх виконання завдань бюджетної політики значною мірою визначається ефективністю механізму бюджетного регулювання соціальних та економічних процесів. Аналіз теоретичних засад і практики бюджетного регулювання економічних та соціальних процесів дає підстави стверджувати, що на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України не всі проблемні питання, що стосуються результативності механізму бюджетного регулювання, повністю вирішено.

Результати короткострокового прогнозу динаміки і структури доходів та видатків державного і місцевих бюджетів на 2011-2012 рр., виконаного за допомогою методики побудови ланцюгів Маркова, доводять, що, незважаючи на вдосконалення важелів бюджетного регулювання як визначального інструменту регулювання соціальних та економічних процесів, тенденції, що мають місце на сучасному етапі, збережуться. Це підтверджується даними таблиць 1 та 2. Варто зауважити, що удосконалення системи формування доходів місцевих бюджетів та збільшення їхніх обсягів не спричинило істотних змін у децентралізації бюджетної системи, про що свідчить зростання частки міжбюджетних трансфертів.

Подальше зростання ролі бюджету як основного інструменту державного регулювання соціально-економічного розвитку можливе на основі підвищення фіскальної ефективності податкової системи. З цією метою можуть бути використані можливості удосконалення механізмів адміністрування ПДВ та введення в дію відтермінованого податку на нерухомість (із зарахуванням його до місцевих бюджетів). У забезпеченні ефективних засобів впливу держави на розвиток суб'єктів господарювання потужним важелем може слугувати заміна галузевих пільг з податку на прибуток підприємств адресним бюджетним фінансуванням, оскільки дія податкової пільги опосередкована, а пряме бюджетне фінансування на підтримку товаровиробника є безпосередньою фінансовою ін'єкцією задля досягнення конкретної мети.

Оцінка основних новацій чинного Бюджетного кодексу України свідчить, що питання підвищення фінансової достатності місцевих бюджетів на основі бюджетної децентралізації потребують подальшого вирішення. На сучасному етапі реальними джерелами наповнення дохідної частини місцевих бюджетів можуть бути: відрахування частки надходжень акцизного податку із зарахуванням її до спеціального фонду місцевих бюджетів (замість існуючого механізму виділення субвенцій на потреби ремонту доріг місцевого значення), запровадження додаткової (місцевої) ставки податку на прибуток підприємств, розподіл понадпланових сум доходів від податку на прибуток підприємств та акцизного податку між державним і місцевими бюджетами.

Важливим кроком до підвищення ефективності управління видатками бюджету стало запровадження в бюджетному процесі програмно-цільового методу для всіх рівнів бюджетів в Україні. Однак планування та виконання бюджетних програм демонструє низку організаційно-методичних недоліків, (зокрема, в оцінці результативності бюджетної програми та використання бюджетних коштів), що негативно позначаються на ефективності бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку та досягненні цілей бюджетної політики. Для виправлення ситуації пропонується застосувати підхід до аналізу результативності виконання бюджетних програм на основі визначення агрегованого показника ефективності їх реалізації, заснованого на коефіцієнтах продукту, ефективності та якості бюджетної програми. При визначенні результатів бюджетної програми необхідно розглядати саме показники продукту, ефективності та якості, які досягаються за рахунок здійснених витрат (на відміну від методики, яка додатково враховує співвідношення планових і фактичних обсягів фінансування. Останнє є частиною планового показника фінансування бюджетної програми, оберненою величиною ступеня фінансування бюджетної програми, за рахунок якого має бути вирішено поставлені завдання та досягнуто визначені цілі). Таким чином, узагальнюючий показник результативності бюджетної програми можна розрахувати за формулою:

,

де

К_прод = V_{прод ф} / V_{прод пл} - коефіцієнт продукту;

К_{еф =} Е_{еф ф} / Е_{еф пл} - коефіцієнт ефективності;

К_{як =} К_{як ф} / К_{як пл} - коефіцієнт якості.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку важливим є перехід до формування довгострокової бюджетної політики на основі середньострокового бюджетного планування. Воно запроваджується новою редакцією Бюджетного кодексу України на три роки і є обов'язковим для бюджету розвитку щодо об'єктів, строк впровадження яких перевищує бюджетний період. У цьому випадку визначаються індикативні прогнозні показники бюджету розвитку на наступні за плановим два бюджетні періоди, які повинні враховуватись при затвердженні державного та місцевих бюджетів протягом усього періоду до впровадження зазначених об'єктів. Такий механізм забезпечує основу для стійкого розвитку, формування та реалізації довгострокових програм, що є важливим фактором вироблення бюджетної стратегії держави. Тим часом бюджетна практика довела, що трирічне планування по державному бюджету не було повною мірою орієнтоване на вирішення завдань бюджетної політики. Запровадження середньострокового бюджетного планування не гарантує, що рішення щодо реалізації інвестиційних проектів не буде скасоване у наступні роки. Залишаються нерозв'язаними також проблеми довгострокових бюджетних зобов'язань та дотримання тендерних процедур, адже бюджетні призначення відповідно до норм Бюджетного кодексу України втрачають чинність по завершенні бюджетного періоду. Крім того, деякі об'єкти споруджуються довше ніж три роки, тому необхідним є механізм забезпечення їх фінансування на весь період до впровадження. Таким чином, планування видатків за довгостроковими програмами повинно передбачати можливість корегування у подальші роки тільки з урахуванням ступеня освоєння коштів, зміни індексу цін та досягнення показників результативності.

Підвищенню ефективності реалізації бюджетних програм в умовах трирічного бюджету сприятиме створення ефективної системи моніторингу результатів виконання програми та оцінки досягнення визначених цілей. Моніторинг передбачає здійснення аналізу та оцінки ефективності, виявлення проблем у реалізації програми, обґрунтування пропозицій для оптимізації розподілу бюджетних коштів. При цьому актуалізується формування чіткої системи цілей та завдань діяльності головних розпорядників бюджетних коштів. Основними засобами забезпечення ефективності бюджетних програм у контексті реалізації цілей соціально-економічного розвитку є: формування бюджетних програм відповідно до методологічних принципів програмно-цільового методу; оцінка узгодження мети бюджетних програм з цілями стратегії соціально-економічного розвитку; удосконалення нормативно-правового регулювання процедур формування бюджетних програм; забезпечення моніторингу результатів бюджетних програм щодо досягнення мети та оцінка їх соціально-економічної результативності.

Висновки

У дисертаційній роботі запропоновано варіант розв'язання важливої наукової проблеми модернізації механізму бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку в Україні. За результатами дослідження обґрунтовано такі теоретичні висновки та практичні пропозиції:

- у сучасних умовах бюджет є головним інструментом державного впливу на динаміку суспільного відтворення та стимулювання економічного зростання. Тенденції розвитку державних фінансів у ХХ ст. дають підстави характеризувати його як століття розвитку важелів бюджетного регулювання та пошуку балансу економічної і соціальної сфер сучасної цивілізації;

- сутність бюджету як економічної категорії, фонду фінансових ресурсів та фінансового плану, роль бюджету у системі інструментів державного регулювання економіки проявляються та реалізуються через його функції. Узагальнення та систематизація наукових підходів до визначення функцій бюджету уможливили виокремити три функції: розподільну, регулювальну та контрольну. Саме за їх допомогою забезпечується вплив на соціально-економічні процеси та динаміку розвитку держави. Всі функції бюджету є об'єктивними, взаємозалежними та взаємозумовленими;

- реалізація функцій бюджету як інструменту формування, розподілу та використання фінансових ресурсів, регулювання міжгалузевих, регіональних та соціальних пропорцій здійснюється через механізм бюджетного регулювання. У ході дослідження встановлено, що фінансова наука не має єдиної думки щодо дефініцій «бюджетне регулювання» та «механізм бюджетного регулювання». Шляхом синтезу різних підходів автором доведено, що бюджетне регулювання - це система законодавчо визначених методів та важелів формування, розподілу та використання фінансових ресурсів для досягнення цілей бюджетної політики держави. З огляду на зазначене механізм бюджетного регулювання є сукупністю нормативно-правових, економічних та організаційних засобів впливу на фінансово-економічні відносини суб'єктів бюджетного процесу для забезпечення економічного і соціального розвитку держави;

- використання механізму бюджетного регулювання економічних та соціаль-них процесів відбувається шляхом зміни обсягів доходів та видатків бюджету, що уможливлює цілеспрямований вплив на темпи і пропорції розвитку суспільного виробництва;

- використання певних форм та методів бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку у зарубіжних країнах безпосередньо залежить від типу державного устрою країни. Практика розвинутих країн свідчить, що у бюджетному регулюванні соціальних та економічних процесів не існує загальних стандартів. Ефективні методи бюджетного регулювання, що застосовуються у зарубіжних країнах, можуть бути предметом вивчення, але їх не слід абсолютизувати. Використовувати зазначені методи не можна без адаптаційних трансформацій відповідно до економічних реалій України;

- на відміну від країн з розвинутою ринковою економікою, де бюджетне регулювання пройшло тривалий шлях розвитку та є високоефективним інструментом впливу на соціальні й економічні процеси, в Україні система бюджетного регулювання перебуває на етапі становлення;

- останніми роками посилилася роль бюджету у перерозподілі ВВП. Зни-ження частки бюджетних доходів у ВВП у 2009-2010 рр. зумовлене тимчасовим впливом наслідків світової фінансово-економічної кризи. Зростання частки неподаткових платежів у структурі доходів бюджету є свідченням низької ефективності стимуляційної функції податкової політики, спрямованої на нарощування бази оподаткування;

- одним з основних проблемних питань формування доходів зведеного бюджету залишається централізація бюджетних коштів на рівні державного бюджету. Аналіз фактично мобілізованих власних та закріплених доходів дає підстави стверджувати, що залежність місцевих бюджетів від результатів перерозподілу фінансових ресурсів через державний бюджет зростає;

- на сучасному етапі реальними джерелами наповнення дохідної частини місцевих бюджетів можуть бути: відрахування частки надходжень акцизного податку із зарахуванням її до спеціального фонду місцевих бюджетів (замість діючого механізму виділення субвенцій на потреби ремонту доріг місцевого значення), запровадження додаткової (місцевої) ставки податку на прибуток підприємств, розподіл понадпланових сум доходів від податку на прибуток підприємств та акцизного податку між державним та місцевими бюджетами. Їх використання дозволило б збільшити фінансову незалежність місцевих органів влади і самоврядування;

- підвищення ефективності засобів впливу держави на розвиток суб'єктів господарювання у сучасних умовах в Україні зумовлює необхідність заміни галузевих пільг з податку на прибуток підприємств адресним бюджетним фінансуванням. Це пов'язано з тим, що дія податкової пільги опосередкована, а пряме бюджетне фінансування на підтримку товаровиробника є безпосередньою фінансовою ін'єкцією;

- подальше посилення ролі бюджету у перерозподілі ВВП (враховуючи констатоване скорочення частки доходів у 2009-2010 рр. під впливом світової фінансово-економічної кризи) можливе на основі підвищення фіскальної ефективності податкової системи. На думку автора, з цією метою можуть бути використані можливості удосконалення механізмів адміністрування ПДВ та введення в дію відтермінованого податку на нерухомість;

- питання підвищення ефективності використання бюджетних коштів в умовах подолання наслідків фінансової кризи та відновлення економічного зростання в Україні набуває особливого значення. У 2002-2010 рр. спостерігається зростання частки видатків зведеного бюджету у ВВП. При цьому тенденція нарощування видатків соціального спрямування зберігається. Зростання поточних видатків відбувається значно вищими темпами, ніж видатків капітальних. Отже, зберігається споживчий характер бюджетного регулювання;

- використання нормативів бюджетної забезпеченості у плануванні видатків бюджетів різних рівнів демонструє свою неефективність з огляду на необхідність забезпечення рівномірності обсягів надання суспільних благ та послуг у регіонах. Виправлення ситуації можливе на основі визначення та затвердження єдиних соціальних стандартів;

- планування та виконання бюджетних програм виявили низку організа-ційно-методичних недоліків (зокрема, в частині оцінки результативності бюджетної програми та використання бюджетних коштів), що негативно позначаються на ефективності бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку та досягненні цілей бюджетної політики. Для виправлення ситуації пропонується застосування підходу до аналізу результативності виконання бюджетних програм на основі визначення агрегованого показника ефективності їх реалізації, заснованого на коефіцієнтах продукту, ефективності та якості бюджетної програми;

- необхідним у сучасних умовах України є перехід до формування довго-строкової бюджетної політики на основі середньострокового бюджетного планування. Підвищенню ефективності реалізації бюджетних програм в умовах трирічного бюджету сприятиме створення дієвої системи моніторингу результатів виконання програми та оцінки досягнення визначених цілей (у рамках функціонування якої передбачатиметься аналіз та оцінка ефективності, виявлення проблем реалізації програми та обґрунтування пропозицій для оптимізації розподілу бюджетних коштів). При цьому актуалізується питання формування чіткої системи цілей та завдань діяльності головних розпорядників бюджетних коштів;

- відсутність в Україні чіткого узгодження між стратегічними, середньо-строковими рішеннями та бюджетом, що приймається на рік, не забезпечує ефективності бюджетного механізму. Основними засобами забезпечення ефективності бюджетних програм у контексті реалізації цілей соціально-економічного розвитку, на думку автора, є: формування бюджетних програм відповідно до методологічних принципів програмно-цільового методу; проведення оцінки узгодження мети бюджетних програм з цілями стратегії соціально-економічного розвитку; удосконалення нормативно-правового регулювання процедур формування бюджетних програм і реалізації стратегії соціально-економічного розвитку; моніторинг результатів бюджетних програм щодо досягнення мети, ефективності використання бюджетних ресурсів та реалізації цілей соціально-економічного розвитку.

Список опублікованих праць

Статті у наукових фахових виданнях

1. Корень Н.В. Проблеми та напрями бюджетного регулювання економіки / Н.В. Корень // Наукові праці НДФІ. - 2005. - №1 (30). - С. 33-39.

2. Корень Н.В. Реалізація казначейського обслуговування місцевих бюджетів в системі фінансового механізму / Н.В. Корень // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - № 3. - С. 52-55.

3. Корень Н.В. Місцевий бюджет як основа соціально-економічного розвитку регіону / Н.В. Корень / Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії. - 2006. - № 7 (Економічні науки). - С. 239-242.

4. Корень Н.В. Перспективне бюджетне планування в Україні / Н.В. Корень // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Економіка. - 2006. - № 90. - С. 59-61.

5. Корень Н.В. Організаційно-методичні засади формування раціональної структури видатків бюджету / Н.В. Корень // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - № 4 (71). - С. 72-75.

6. Корень Н.В. Ключові детермінанти бюджетної політики в умовах євроінтеграції / Н.В. Корень // Вісник Львівської державної фінансової академії. - 2007. - № 13. - С. 24-29.

7. Корень Н.В. Концептуальні засади формування оптимальної структури бюджетних видатків / Н.В. Корень // Наукові праці НДФІ. - 2009. - № 2 (47). - С. 61-70.

Публікації в інших виданнях

8. Корень Н.В. Перспективне бюджетне планування: зарубіжний досвід та його адаптація в Україні / Н.В. Корень // Розвиток фінансової системи України в умовах трансформаційних перетворень: Наук.-практ. конф., Київ, 23-24 берез. 2006 р. [У 2-х ч.] / Редкол.: І.Я. Чугунов (голова) та ін. - К. : НДФІ, 2006. - С. 211-215.

9. Корень Н.В. Ключові детермінанти бюджетної політики в умовах євроінтеграції / Н.В. Корень // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України. - Вип. IV: У 3-х ч. - Ч.2. Актуальні проблеми економічного розвитку в глобальному середовищі / За заг. ред. В.Д. Базилевича. - К. : Логос, 2006. - С. 268-270.

10. Корень Н.В. Бюджетний механізм стимулювання економічного зростання / Н.В. Корень // Напрями розвитку фінансової системи України в сучасних умовах: Наук.-практ. конф., Київ, 23-24 берез. 2007 р. [У 2-х ч.] / Редкол.: І.Я. Чугунов (голова) та ін. - К. : НДФІ, 2007. - С. 238-242.

11. Корень Н.В. Сучасний стан, проблеми та напрями формування оптимальної структури видатків бюджету / Н. В. Корень // Тези доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів та студентів «Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах євроінтеграції». - Сімферополь : «Центр Стабилизации», 2007. - С. 97.

12. Корень Н.В. Аспектні питання бюджетного регулювання економічного розвитку / Н.В. Корень // Тези доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах євроінтеграції». - Львів : Львівська державна фінансова академія, 2007. - С. 115-118.

...