Регулювання валютного курсу в Україні в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО КУРСУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність: Гроші, фінанси і кредит

Белінська Яніна Василівна

Ірпінь, 2009 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Регулювання валютного курсу на сучасному етапі розвитку економіки зазнає докорінних змін.

Останні події в сфері міжнародних валютно-фінансових відносин, що супроводжувалися різкими та непередбачуваними коливаннями курсових співвідношень валют зарубіжних країн, ще раз підкреслили взаємопов'язаність складових сучасного світу та необхідність врахування глобалізаційних тенденцій в економічній політиці окремих держав, особливо у валютно-курсовій політиці.

Нові тенденції розвитку міжнародних валютних відносин і євроінтеграційний курс України вимагають переосмислення низки фундаментальних положень регулювання валютного курсу в контексті вдосконалення валютно-курсової політики Національного банку України (НБУ). Досі вона будувалася на засадах пріоритету стабільного курсу гривні до долара США. Нині відбувається перехід до політики гнучкого валютного курсоутворення за концентрації зусиль НБУ на збереження передбачуваності курсової динаміки. Потреба в успішності такого переходу підвищує вимоги щодо опори на наукові основи вдосконалення регулювання валютного курсу, забезпечення його системності та органічного включення до сукупності заходів державного регулювання. Нагальна необхідність дослідження специфіки і напрямів регулювання валютного курсу із врахуванням впливу глобалізаційних процесів, окреслення кола найбільш дієвих валютно-курсових інструментів в Україні визначає актуальність даної роботи, зумовлює вибір її теми, мети і завдань.

Мета дослідження - розробка теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення регулювання валютного курсу в умовах глобалізації для забезпечення структурно збалансованого економічного зростання України.

Поставлена мета визначила необхідність розв'язання таких завдань:

- з'ясувати сутність процесу регулювання валютного курсу і на цій основі уточнити вихідні категорії і поняття;

- провести факторний аналіз курсової динаміки української валюти та розкрити основні курсоутворюючі фактори макро- і мікрорівня економіки, з'ясувати зв'язок між ними;

- розробити підхід до регулювання валютного курсу, спрямований на підвищення прогнозованості і керованості курсової динаміки у довгостроковому періоді;

- визначити оптимальну міру гнучкості валютного курсу та оцінити його ефективність як інструменту державного регулювання в Україні;

- поглибити класифікацію інструментів регулювання валютного курсу;

- обґрунтувати роль НБУ в процесі регулювання валютного курсу в умовах глобалізації;

- визначити стратегічні і поточні орієнтири валютно-курсової політики НБУ, досягнення яких дозволить забезпечити сприятливі внутрішні та зовнішні цінові умови виробництва;

- окреслити напрями удосконалення регулювання НБУ валютного курсу та розробити рекомендації щодо розвитку відповідних інструментів при впровадженні політики гнучкого валютного курсоутворення.

Об'єктом дисертаційного дослідження є валютні відносини, що виникають в процесі регулювання валютного курсу.

Предметом дослідження є сукупність методів та інструментів регулювання валютного курсу національної валюти в умовах глобалізації.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, результати, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Внесок автора в праці, опублікованій у співавторстві, наведено в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження апробовані на науково-практичних конференціях. Серед них: „Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки транспортування енергоресурсів в Україні”, (Київ, 2000 р.), „Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)”, (Ірпінь, 2001 р.), „Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу” (Київ, 2002 р.), „Людство на межі тисячоліть: діалог цивілізацій”, (Київ, 2003 p.), „Фактори економічного росту в Україні та сусідніх кранах”, Round Table organized by American Councils for International Education (Київ, 2003 р.), „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2004 р.), „Economic Efficiency: Concepts and Applications in Ukraine and Neighboring Countries”, Round Table organized by American Councils for International Education (Київ, 2004 р.), „Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні” (Київ, 2004 р.), „Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2005 р.), „Теорія та практика державного управління в умовах євро інтеграції” (Луцьк, 2006 р.), „Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи” (Львів, 2006 р.), „Економічне зростання України: стратегічні напрями і тактичні заходи”, (Одеса, 2007 р.), „Бюджетно-податкова політика: проблеми та перспективи розвитку” (Ірпінь, 2008 р.).

Публікації. Результати дисертації викладені в 50 наукових працях загальним обсягом 45,5 др. арк., із них: індивідуальна монографія (21,6 др. арк.), 12 розділів у 9 колективних монографіях (безпосередньо автору належить 8,1 др. арк.), 24 публікації у наукових фахових виданнях, 13 - в інших виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Її загальний обсяг становить 474 сторінки і включає 10 таблиць, з них 2 - на двох окремих сторінках, 10 рисунків, з них 5 - на п'яти окремих сторінках, 23 додатки на 37 сторінках. Список використаних джерел включає 382 найменування і розміщений на 40 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи дослідження регулювання валютного курсу” викладено методологію дослідження, досліджено вихідні категорії і поняття регулювання валютного курсу. Проаналізовано концепції, охарактеризовані методи та класифіковано інструменти регулювання валютного курсу. Особлива увага приділена вивченню питання впливу глобалізації фінансових ринків на вибір курсового режиму і трансформацію ролі НБУ в регулюванні валютного курсу.

Виявлено, що сучасні процеси курсоутворення виходять за межі не лише валютної, а й економічної сфери, зазнають впливу і самі впливають на економічні й інституційні процеси та явища на макро- і мікрорівні як національної економіки, так і глобального валютного середовища. Регулювання валютного курсу охоплює складну систему зв'язків, кожен з елементів якої є відносно самостійним, а тому включається до загальної системи через комплекс опосередкованих зв'язків. Це зумовило необхідність розгляду регулювання валютного курсу як дворівневого циклічного процесу, де постійно проявляються взаємозв'язки між курсовою динамікою та соціально-економічними параметрами розвитку країни і специфічні риси відносин між органами монетарної влади і суб'єктами валютного ринку.

Першою фазою циклу визначено вибір системи регулювання валютного курсу, в другій - відбувається наростання дисбалансів між сталим макроекономічним трендом і курсовою динамікою, в третій - реалізація дисбалансів у формі редевальваційних тенденцій, для подолання яких центральний банк оновлює систему регулювання валютного курсу.

На підставі аналізу соціально-економічної сутності регулювання валютного курсу було уточнено його поняття як впорядкування валютних відносин, що виникають в процесі формування вартісних характеристик національної валюти для забезпечення оптимальної курсової динаміки.

Під оптимальною курсовою динамікою запропоновано розуміти мінімально необхідну зміну валютного курсу під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, що сприятиме поліпшенню стану соціально-економічних параметрів країни. як кожна система, регулювання валютного курсу має свій об'єкт, предмет, сферу дії, мету, принципи та критерій ефективності, що схематично представлено на рис.

В роботі підкреслено, що різноманітні взаємозалежні процеси (відтворювальні, фінансові, організаційні, інформаційні), що переплітаються, надають особливої складності регулюванню валютного курсу. Тому методи та інструменти регулювання валютного курсу мають охоплювати сферою свого впливу економічні, інституційні, інформаційні фактори, які реалізуються через діяльність суб'єктів валютних відносин, кон'юнктуру валютного ринку та державних регуляторів. На основі цього акцентована увага на необхідності поєднання курсоутворюючих та курсозабезпечуючих інструментів, які діють на рівнях державного регулювання, ринкового саморегулювання та підприємницького регулювання.

Дослідження особливостей регулювання валютного курсу в контексті глобалізації дало змогу визначити, що вони пов'язані з необхідністю відмови держави від окремих традиційних функцій за потреби вирішення принципово нових завдань. Це зумовлює потребу радикальної перебудови системи державного регулювання та формування відповідного інституційного середовища. В цих умовах роль НБУ в регулюванні валютного курсу має бути спрямована на упередження кризових тенденцій шляхом розвитку інтегрованого макро- і мікропруденційного нагляду, що вимагає комплексу пруденційних заходів щодо посилення контролю за валютними ризиками на макро- і мікрорівні економіки в контексті оптимального поєднання стандартів регуляторної практики НБУ та корпоративного управління.

В другому розділі „Курсоутворення та його фактори в умовах глобалізаці” розглянуто ключові фактори та причинно-наслідкові закономірності формування валютного курсу в умовах глобалізації. Проведено факторний аналіз курсової динаміки української валюти, досліджено взаємозв'язки між курсовими факторами макро- і мікрорівня економіки. За теоретичну платформу визначення вартісної основи валютного курсу взято неокласичну та неоінституціональну теорію, що дозволило інтегрувати дію економічних, фінансових та інституційних факторів у процесі курсоутворення. На основі теорії рівноважного реального обмінного курсу (РРОК) була вдосконалена методика визначення вартісної основи валютного курсу. Під цією основою пропонується розуміти рівноважний тренд РЕОК, що змінюється адекватно розвитку економіки і до якого тяжіють його фактичні значення в середньостроковому періоді. За підсумками дослідження визначено такі основні фактори, початковий стан і очікувані зміни яких мають враховуватися в процесі регулювання валютного курсу, а саме: макрофактори (кон'юнктура валютного ринку, стан платіжного балансу, обсяги міжнародних резервів, рівень доларизації, стан зовнішньої заборгованості, тенденції розвитку реального сектора, процеси інституціоналізації валютної сфери тощо) і фактори мікрорівня (зрушення у валютних позиціях фінансових і нефінансових установ, рівень розкриття інформації). Побудова рівноважного тренду РЕОК гривні для докризового періоду (2000-2007 рр.) засвідчила, що на цьому проміжку часу РРОК мав висхідний характер із середньорічним темпом 7%.

На основі факторного аналізу РЕОК гривні було встановлено, що ключові фактори підвищення курсу гривні пов'язані з потужним припливом іноземного капіталу в умовах лібералізації валютного регулювання і покращання інвестиційного клімату, що сприяло підвищенню попиту на національну валюту і зростання рівня її конвертованості. Проте за експортно-орієнтованої сировинної структури економіки, низької інтенсивності інноваційних процесів, відставання темпів зростання продуктивності праці і ВВП від темпів підвищення заробітної праці, розгортання інфляційних процесів купівельна спроможність української валюти залишалася на низькому рівні (у 2000-2006 рр. за результатами Програми європейських порівнянь знизилася з 83 до 71%). Невідповідність між падінням купівельної спроможності і зростанням конвертованості національної валюти, що відбивалася у ревальвації її валютного курсу, підвищила вразливість останнього до дестабілізуючих факторів.

За результатами аналізу в межах мікроструктурної теорії фінансів сутності і факторів курсової волатильності було встановлено її об'єктивний характер, який пов'язаний з дією ринкових факторів та процесом прийняття рішень учасниками валютного ринку.

В процесі ендогенного засвоєння останніми інформації про макроекономічні та фінансові процеси в економіці виникають нові знання, які впливають на інтерпретацію первинних інформаційних сигналів і стають основним фактором прийняття рішень щодо валютних котирувань. При цьому зростаючі обсяги інформації характеризуються все більшою „віддачею” та формуванням специфічного алгоритму обробки інформаційних сигналів, залежного від структури сформованого запасу знань і досвіду економічних агентів. Через цей алгоритм відбувається взаємозв'язок між курсоутворюючими факторами мікро- і макрорівня економіки, що зумовлює ефект дострокового реагування валютного курсу і веде до виникнення часової несумісності у валютній політиці (розриву в часі оголошення новин, настання певних економічних процесів та реакції на них валютного курсу). Доповнення комплексу факторів курсоутворення за рахунок включення інституційних та суб'єктивно-психологічних факторів дало змогу розширити предмет дослідження в частині обґрунтування необхідності посилення інформаційної складової валютно-курсової політики.

На основі проаналізованого в дисертації комплексу факторів і закономірностей процесу курсоутворення в умовах глобалізації зроблено висновок про доцільність підходу до регулювання валютного курсу на основі ідеї динамічної рівноваги, коли курс змінюється відповідно до тенденцій економічного розвитку країни на відміну від канонічної, згідно з якою курс повинен повертатися до свого рівноважного значення, визначеного до міжнародних паритетів. Аргументовано, що за такого підходу оптимальним має бути визнано режим гнучкого валютного курсу, який дозволяє запобігти накопиченню потенціалу курсових змін. За цього режиму основним завданням центрального банку має стати посилення пруденційного характеру валютно-курсової політики шляхом розбудови механізмів раннього упередження негативних тенденцій на валютному ринку, розвитку комунікаційної політики, вдосконалення пруденційного нагляду за формуванням валютних позицій учасниками ринку.

В третьому розділі „Аналіз регулювання НБУ валютного курсу в процесі ринкових трансформацій в Україні” досліджено роль валютно-курсової політики в становленні моделі економічного розвитку України та окреслено напрями посилення її стимулюючого впливу на економічне зростання, охарактеризовано режими валютного курсу в Україні, розкрито взаємозв'язок валютно-курсової, грошово-кредитної та фіскальної політик. Було доведено, що наслідками тривалої орієнтації валютно-курсової політики НБУ на „слабку валюту” з метою підтримання цінової конкурентоспроможності українських товаровиробників і забезпечення в такий спосіб високих темпів економічного зростання стало формування моделі економічного розвитку, що характеризувалася переважно експортно-сировинним типом економічного зростання, нерівновагою між структуроутворюючими секторами економіки, наявністю компенсаторів структурної незбалансованості (заниженого валютного курсу, низької заробітної плати, незбалансованого податкового навантаження). „Структурне ядро”, до якого входять експортоорієнтована металургія і пов'язані з нею галузі, акумулювало 80% прибутку у 2003 р. При цьому зростання частки продукції обробної промисловості у загальному обсязі промислової продукції забезпечувалося переважно сировинними галузями - протягом 2000-2003 рр. частка виробництва коксу та продуктів нафтопереробки зросла з 3,7 до 8,5%, металургії та оброблення металу - з 23,0 до 26,5%. Фінансова потужність „структурного ядра” визначала залежність економічного розвитку України від темпів його розвитку - перетікання одержаних галузями ядра додаткових доходів до суміжних галузей дозволяла поступово синхронізувати темпи зростання в усіх галузях суспільного виробництва, що, з одного боку, урівноважувало структурні дисбаланси української економіки, а з другого - консервувало їх, обмежуючи розвиток потенційно конкурентоспроможних секторів обробної промисловості та сприяючи розвитку торгівлі, будівництва, розширенню ринку фінансових послуг. Відтак у 2000-2007 рр. сектор послуг потіснив експорторієнтовані галузі „ядра” у структурі фінансових результатів (у 2006-2007 рр. вони акумулювали лише 52 та 43% прибутку відповідно). Таким чином, створена модель підтримує замкнене коло відтворення низької конкурентоспроможності і тому не відповідає потребам і стандартам подальшого економічного розвитку.

Зміцнення гривні в 2005 р. в умовах відносно високих темпів економічного зростання зумовило зміну напряму руху валютних і фінансових коштів, структури грошової пропозиції та поступову появу ознак формування моделі економічного зростання на основі споживчого та інвестиційного попиту (реальні наявні доходи у 2005 р. зросли на 35,1%, обсяги роздрібного товарообігу - на 23,4%, що обумовило зростання інвестиції в основний капітал у 2006-2007 рр. на 84%). Однак в цій ситуації загострилася проблема невідповідності між динамікою доходів економічних суб'єктів і динамікою споживання й інвестицій, актуалізувалося завдання посилення ролі валютно-курсової політики як каталізатора збалансованого економічного розвитку.

Визначено, що в Україні процеси фінансової та реальної доларизації набули характеру замкненого негативного кола. Великий попит на іноземну валюту (у 2006 р. сальдо купівлі продажу населенням готівкової валюти становило 3,6 млрд. дол. США, в 2007 р. - 4,4 млрд. дол. США, у січні-листопаді 2008 р. - 7 млрд. дол. США) став наслідком сформованих в Україні значних відкритих валютних позицій сектора домогосподарств та не фінансових корпорацій, що відбилося у розбалансуванні валютних позицій банків як основних посередників - відкрита валютна позиція української банківської системи на 1 травня 2008 р. сягнула 1,29 млрд. дол. США, збільшивсь з 1,126 млрд. дол. США на початок 2008 р. Тому в боротьбі з надмірною доларизацією в Україні важливим є системне застосування заходів монетарної політики з метою створення економічних стимулів для учасників ринку працювати з інструментами, деномінованими в національній валюті. Жорстким адміністративним заходам має бути відведена роль допоміжних до комплексу ринкових регуляторів. Відзначено, що за домінування девальваційних тенденцій зупинити процеси доларизації спроможна фіксація курсу, але в умовах ревальваційних тенденцій доцільно перейти до гнучкого курсу, динаміка якого тісніше корелюватиме з темпами інфляції, а отже - сприятиме послабленню інтенсивності дії таких факторів доларизації як ревальваційні очікування, розрив між доходністю активів в іноземній та національній валюті.

При характеристиці взаємодії валютно-курсової та фіскальної політик в Україні виявлено низку проблем у фіскальній сфері, які містять ризики для валютної стабільності, а саме: незбалансована структура бюджету зі значною часткою видатків соціального призначення, проциклічність процесів акумуляції і руху коштів на Єдиному казначейському рахунку уряду в НБУ, відсутність чіткого законодавчо закріпленого розподілу відповідальності між НБУ та Кабінетом Міністрів України в сфері підтримання цінової стабільності, приховане фінансування видатків уряду в спосіб щоквартального перерахування до бюджету прибутків НБУ, обмеження незалежності НБУ щодо політики рефінансування банків та грошової емісії.

Четвертий розділ „Інструменти впливу на валютний курс та їх ефективність в Україні” присвячений дослідженню девізної і дисконтної політики, регулюванню платіжного балансу, управлінню міжнародними резервами НБУ. Проаналізовано особливості розвитку та функціонування валютного ринку як основної сфери регулювання курсу валюти. Ґрунтуючись на виявлених характеристиках валютного ринку в Україні (недостатня глибина та ліквідність, уповільнені темпи розвитку строкового сегменту, нерозвиненість інструментів хеджування валютних ризиків й інституту маркет-мейкерів) доведено, що основні риси розвитку українського валютного ринку віддзеркалюють інституційно-організаційне середовище його функціонування, сформоване під впливом трансформації української економіки. В умовах недостатньої дієвості дисконтної політики валютний ринок відігравав ключову роль в досягненні завдань монетарної політики НБУ. Це визначило необхідність постійного втручання НБУ в ринкову кон'юнктуру через проведення валютних інтервенцій, що гальмує розвиток механізмів самоорганізації ринку, а отже - відкладає в часі перехід до повноцінного запровадження політики гнучкого валютного курсоутворення. Аналіз стану платіжного балансу показав, що за концентрації зусиль НБУ на збільшенні обсягів надходжень іноземної валюти не приділялася належна увага поліпшенню їх якісної структури.

За відсутності виваженої стратегії лібералізації регулювання руху капіталів та чітко визначених пріоритетів допуску іноземних інвесторів в економіку, недосконалості чинної законодавчо-нормативної бази відбулося безсистемне, стихійне відкриття України потокам капіталу, що стало самоціллю, а не засобом розвитку валютної сфери та вирішення стратегічних завдань економічного розвитку.

Протягом останніх років від'ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу невпинно зростало і в 2007 р. досягло 5,9 млрд. дол. США або 5,9% ВВП, а в 2008 р. - 11,9 млрд. дол. США або 6,7% ВВП. При цьому активно зростали чисті залучення за середньо та короткостроковими кредитами й єврооблігаціями (в 1,9 рази за 2007 р. та в 1,26 разів за 8 міс. 2008 р.), а прямі інвестиції спрямовувалися переважно у фінансовий сектор (майже третина загального обсягу).

Пришвидшені темпи нарощування зовнішньої заборгованості банківського сектора та нефінансових корпорацій посилили залежність курсу української валюти від стану зовнішніх фінансових ринків і спекулятивних настроїв, заклали фундамент проблем з ліквідністю банківської системи та високого попиту на іноземну валюту на внутрішньому валютному ринку. Встановлено дві взаємопов'язані перешкоди на шляху лібералізації руху капіталів в Україні: інерційність законодавства та існуюча небезпека втечі капіталу за кордон. Підкреслено, що лише за контрольованих ризиків відпливу капіталу можливі кардинальні зміни в законодавстві, що має супроводжуватися цілеспрямованим підвищенням рівня розвитку валютної та фінансової сфер економіки в частині вдосконалення механізмів розподілу залучених фінансових ресурсів і спрямування їх на вирішення пріоритетних завдань економіки. На цій основі обґрунтовано доцільність наступної логіки стратегії підготовки та проведення лібералізації руху капіталів в Україні: лібералізація ПІІ, потім активна реструктуризація валютного і фінансового ринків, потім впровадження сучасних технологій страхування валютних ризиків, потім підвищення рівня ліквідності ринків до загальносвітових норм, потім лібералізація руху короткострокових капіталів, потім зняття обмежень на валютні операції по фінансовому рахунку.

Небезпечність діючої політики управління МР пов'язана з посиленням проінфляційного характеру монетарної політики, викривленням емісійного механізму в напрямі домінування валютного каналу формування грошової пропозиції, посиленням суб'єктивного чинника курсоутворення.

В п'ятому розділі „Удосконалення регулювання валютного курсу в Україні в контексті глобалізаційних процесів” визначено основні напрями і завдання валютно-курсової політики НБУ в умовах глобалізації, відповідно до яких обґрунтовано рекомендації щодо вдосконалення регулювання валютного курсу. З'ясовано, що виведення вітчизняної економіки на траєкторію інноваційно-інвестиційного розвитку потребує гнучкого, але передбачуваного валютного курсу. Виконанню ним стимулюючої і регулюючої функції без негативних наслідків для макрофінансової стабільності сприятиме використання в якості проміжного орієнтира валютно-курсової політики максимально допустимого процента зміни номінального валютного курсу, за якого зберігається відповідність динаміки РЕОК рівноважному тренду. Це дозволить ефективніше узгоджувати показники цінової та курсової динаміки за режиму похилого коридору, сприятиме еволюційному розвитку механізмів курсоутворення в процесі переходу до політики гнучкого валютного курсоутворення, коли сформовані інституційні структури не руйнуються, а динамічно змінюються.

Ефективне регулювання валютного курсу за політики гнучкого валютного курсоутворення вимагає внесення нових елементів в традиційні напрями регулювання валютного курсу і створення нових напрямів такого регулювання. Трансформацію інструментарію регулювання валютного курсу в процесі переходу до політики гнучкого валютного курсоутворення важливо поставити на основу взаємоузгодження темпів розвитку валютно-фінансової сфери і соціально-економічних параметрів української економіки.

За результатами проведеного дослідження визначено, що дієвість заходів запобігання валютній і фінансової дестабілізації можна істотно підвищити, якщо сконцентрувати зусилля на впровадженні інтегрованого макро- і мікропруденційного підходу в системі регулювання валютного курсу. Контроль за дотриманням пруденційних норм повинен ґрунтуватися на трьох основах: державному регулюванні, внутрішньому корпоративному контролі, ринковій дисципліні. Акцентовано наступні переваги застосування інтегрованого пруденційного підходу у регулюванні валютного курсу:

1) підсилення дії традиційних інструментів валютної політики;

2) розширення можливостей скоординованого застосування ринкових і державних регуляторів валютного курсу;

3) поліпшення управління валютними ризиками, специфічні характеристики виникнення, поширення і сприйняття яких пов'язані як з мікро-, так і макрорівнем економіки.

ВИСНОВКИ

В дисертації проведено теоретичне дослідження і запропоновано нове вирішення важливої наукової проблеми обґрунтування теоретико-методологічних засад та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення регулювання валютного курсу в Україні з метою забезпечення її збалансованого економічного зростання в умовах глобалізації:

1. Валютний курс є одним з ключових регуляторів і показників розвитку країни в умовах глобалізації. Однак через різні обставини регулятивний потенціал, закладений у валютний курс, в Україні не завжди реалізується повною мірою. Однією з причин такої ситуації є недостатність теоретичної бази для вирішення практичних завдань. Головна проблема сьогодні полягає у відсутності системного підходу до дослідження методів та інструментів регулювання валютного курсу в Україні;

2. Встановлено, що дослідження сутності регулювання валютного курсу має здійснюватися у такій послідовності: формування валютного курсу, вплив валютного курсу на економічні процеси, результативна зміна макроекономічних показників, аналіз економічної ситуації НБУ, дії НБУ щодо коригування валютного курсу. Сукупність взаємозалежних процесів на макро- і мікрорівні економіки (відтворювальних, фінансових, організаційних, інформаційних) надають регулюванню валютного курсу рис дворівневого відтворювального циклу, де постійно проявляються взаємозв'язки між курсовою динамікою та соціально-економічними параметрами, специфічні риси відносин між органами монетарної влади і суб'єктами валютного ринку;

3. Розкриття соціально-економічної природи регулювання валютного курсу дало змогу уточнити його сутність як впорядкування валютних відносин у процесі формування вартісних характеристик національної валюти та її використання для забезпечення оптимальної курсової динаміки. Запропоноване визначення акцентуючи увагу на сутності регулювання валютного курсу одночасно дозволяє трактувати регулювання ВК як процес цілеспрямованого забезпечення оптимальної курсової динаміки для економічної системи за будь-якого впливу внутрішніх і зовнішніх чинників;

4. Для стимулювання економічного розвитку України загострюється потреба виваженої валютно-курсової політики, що має не лише протидіяти поточним ознакам нестабільності, але й забезпечувати необхідні структурні зрушення в економіці. Завдання максимізації споживання національних товарів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках спроможний вирішити гнучкий валютний курс. При цьому основною умовою вияву стимулюючої функції регулювання валютного курсу визначено забезпечення НБУ адекватності руху РЕОК стану соціально-економічних параметрів за дотримання меж допустимих коливань номінального валютного курсу. Для виконання цієї умови запропоновано використовувати в якості проміжного орієнтира валютно-курсової політики максимально допустимий процент зміни валютного курсу, за якого зберігається відповідність РЕОК рівноважному тренду; валюта фінансовий ринок

5. Для визначення напрямів та орієнтирів регулювання валютного курсу доцільно спиратися на факторний аналіз курсових трендів. З цією метою вдосконалено методику визначення вартісної основи валютного курсу в контексті теорії рівноважного реального обмінного курсу. Тренд РРОК і є тією вартісною віссю, до якої тяжіють фактичні значення РЕОК у середньостроковому періоді, а тому може використовуватися в якості орієнтира і критерію ефективності регулювання валютного курсу. Факторний аналіз динаміки РЕОК гривні засвідчив, що більшість ключових факторів його зміцнення були пов'язані з активізацією інтеграційних процесів, тоді як падіння купівельної спроможності викликано диспропорціями в динаміці продуктивності праці, інфляційних процесів та ВВП, зумовлених низькою інтенсивністю інноваційних процесів, галузевими диспропорціями структури економіки, проциклічним характером бюджетної політики, недосконалістю антимонопольної політики, споживчим характером банківського кредитування. Це робить можливим реалізацію сценарію як девальвації, так і ревальвації гривні;

6. В процесі регулювання НБУ валютного курсу мають враховуватися як початковий стан, так і очікувані зміни макрофакторів (стан платіжного балансу, обсяги грошової пропозиції, галузева структура економіки, експорту та імпорту, обсяги міжнародних резервів, рівень доларизації, показники зовнішньої заборгованості, співвідношення між темпами зростання продуктивності праці, доходів і ВВП, рівень інституційного розвитку валютної сфери тощо) та факторів мікрорівня, що є лаговими показниками майбутніх курсових змін (валютні позиції суб'єктів валютних відносин, рівень їх поінформованості та курсових очікувань). Важливим аспектом взаємозв'язку курсоутворюючих факторів мікро- і макрорівня є засвоєння учасниками ринку інформації про макроекономічні та фінансові процеси в економіці та формування відповідних очікувань, що матеріалізуються в їх валютних позиціях і в потоках заявок на купівлю-продаж валюти. Це може зумовлювати дострокове реагування валютного курсу на майбутні економічні події і веде до часової несумісності у валютній політиці;

7. В умовах глобалізації важливим є підхід НБУ до регулювання валютного курсу на основі ідеї динамічної рівноваги, коли рівноважний курс змінюється відповідно до тенденцій економічного розвитку країни на відміну від канонічної, згідно якої курс повинен повертатися до свого рівноважного значення, визначеного згідно міжнародних паритетів. За ефективного регулювання валютного курсу в системі валютних відносин і економічних процесів відбувається перехід до нового етапу діалектичного розвитку: оптимальна курсова динаміка стає першоджерелом раціонального використання валютних коштів, що сприяє активізації позитивних структурних зрушень в економіці. Натомість, неспроможність НБУ забезпечити відповідність валютного курсу стану соціально-економічних параметрів, коли його відхилення протягом тривалого часу перевищують допустимі межi, веде до накопичення потенціалу різких курсових змін, деформацій валютного обігу, викривленої структури економічного зростання. Це вимагає запровадження режиму гнучкого курсу, що упереджує утворення ре/девальваційних потенціалів;

8. Складність регулювання валютного курсу означає, що для забезпечення оптимальної курсової динаміки недостатньо застосовувати інструменти, що діють виключно на валютний курс. Потрібні інструменти, що впивають на економічні фактори та опосередковано позначаються на курсових змінах, формують і розвивають інституційно-організаційне середовище для збалансованого перебігу ринкового процесу курсоутворення. Це визначає необхідність поєднання курсоутворюючих та курсозабезпечуючих інструментів, що діють на рівнях державного, ринкового, підприємницького регулювання.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ

1. Белінська Я.В. Валютно-курсове регулювання: проблеми теорії та практики. Монографія / Я.В. Белінська. - К., 2007. - 372 с.

2. Механізм структурних зрушень в економіці України: монографія / К.: Ін-т економіки НАНУ, 2002. - 288 с. (особистий внесок здобувача: підрозділи 3.1 „Валютний фактор розвитку експорту та імпорту”, 3.2 „Конкурентоспроможність української економіки під впливом валютної політики”, 3.3 „Інтеграція національного господарства у міжнародне співтовариство”. - С. 103-146).

3. Конкурентоспроможність економіки в умовах глобалізації: монографія / (Я.А. Жаліло, Я.Б. Базилюк, Я.В. Белінська). - К.: НІСД, 2005. - 388 с. (особистий внесок здобувача: підр. 3.1 „Грошово-кредитна політика”. - С. 129-170).

4. Белінська Я.В. Особливості соціально-економічного розвитку України в 2004 - першій половині 2005 р. / Я. Жаліло, Я. Белінська, Формування порядку денного економічної політики України / О. Новикова, Я. Белінська, Я. Жаліло, Я. Базилюк, В. Борщевський, Ю. Мігущенко, О. Снігова, Т. Чорний: Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки - 2005 / (за ред. О.С. Власюка), - К.: Знання України, 2005. - 608 с. (особистий внесок здобувача: аналіз тенденцій розвитку монетарної сфери у підрозділі 1.1 - С. 22-36, розробка стратегічних напрямів та орієнтирів формування сучасного інструментарію валютно-курсової політики в Україні у підрозділі 1.2 - С. 44-51).

Размещено на Allbest.ru