Податкове регулювання експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією

Розглянуто сутність та розкрито зміст податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Узагальнено засади формування механізму податкового регулювання експортно-імпортних операцій. Уточнено економічну природу мита як ключового інструмента митно-тарифної політики, окреслено його роль в умовах лібералізації світової торгівлі.

Охарактеризовано застосовуваний інструментарій податкового регулювання експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією, наведено оцінку сучасного стану митно-тарифного та акцизного оподаткування поставок сільськогосподарської продукції.

Обґрунтовано напрями вдосконалення митно-тарифного регулювання операцій щодо поставок сільськогосподарської продукції. розроблено пропозиції щодо стимулювання експорту вітчизняної сільськогосподарської продукції за рахунок податкових інструментів.

Ключові слова: податкове регулювання, податковий механізм, мито, митно-тарифна система, тарифна ескалація, зовнішньоекономічна діяльність, квота, непряме оподаткування, митна політика, тариф, податковий інструментарій, протекціонізм, фрітридерство, СОТ, податкова підтримка.

АННОТАЦИЯ

Березовский В.В. Налоговое регулирование экспортно-импортных операций с сельскохозяйственной продукцией. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Национальный научный центр “Институт аграрной экономики” УААН, Киев, 2009.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету і завдання, визначено предмет і об'єкт, наведено характеристику методів, що використовувались в роботі, викладено наукові положення, що визначають новизну роботи, наведено відомості про апробацію результатів роботи та їх науково-практичне значення.

В першому розділі “Теоретико-методологічні засади податкового регулювання експортно-імпортних операцій” узагальнено сутність та визначено роль податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, розкрито зміст митно-тарифної політики держави, узагальнено природу мита та підходи до здійснення митно-тарифного регулювання, наведено характеристику складових механізму оподаткування експортно-імпортних операцій, охарактеризовано етапи розвитку митно-тарифного оподаткування сільськогосподарської продукції.

Податкове регулювання експортно-імпортних операцій як ключова складова системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності являє собою комплекс заходів держави щодо використання податкових методів, інструментів та важелів з метою впливу на обсяги та інтенсивність експортно-імпортних товарних потоків. До складу податкового регулювання віднесено тарифні і частину нетарифних фінансових методів, що передбачають справляння податків та податкових платежів при здійсненні експортно-імпортних операцій.

За результатами дослідження виокремлено та охарактеризовано ключові елементи механізму податкового регулювання експортно-імпортних операцій.

Таким чином встановлено, що механізм податкового регулювання експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією повинен включати взаємопов'язані податкові методи (представлені митно-тарифним та акцизним оподаткуванням), податкові інструменти (податок на додану вартість, акцизний збір, мито, митні збори), податкові важелі (порядок визначення бази оподаткування, механізм бюджетного відшкодування сплачених податків, обгрунування величини податкових ставок та їх диференціації, застосування індикативних цін та інше), нормативно-правове та інформаційне забезпечення, а також фінансовий апарат, що здійснює управління вищенаведеними елементами з метою досягнення оптимального співвідношення між економічним інтересом суб'єктів господарювання та продовольчою безпекою держави.

За результатами узагальнення сутності податкового регулювання ЗЕД окреслено роль податкового регулювання зовнішньої торгівлі, яка полягає у: забезпеченні економічної і продовольчої безпеки країни; захисті національних товаровиробників; стимулюванні розвитку окремих галузей та структурних змін в економіці; наповненні бюджету та забезпеченні валютних надходжень; посиленні присутності країни на світових ринках; підтриманні раціональної товарної структури експорту та імпорту; захисті економіки від світових криз та негативного впливу іноземної конкуренції. Основним завданням механізму податкового регулювання експортно-імпортних операцій обґрунтовано стимулювання експортерів до вивезення максимальних обсягів продукції, яка характеризується достатнім рівнем обробки, не допустивши при цьому створення загроз для продовольчої та економічної безпеки країни, а також управління обсягами імпорту товарів з метою забезпечення впливу на рівень цін на них на внутрішньому ринку, враховуючи при цьому економічний стан національних товаровиробників.

Податкове регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою податкової та митно-тарифної політики. Остання відображає діяльність держави в сфері застосування митно-тарифних інструментів та важелів з метою збалансування інтересів держави та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції під час здійснення експортно-імпортних операцій.

Основним інструментом податкового регулювання експортно-імпортних операцій є мито, яке традиційно вважається непрямим податком. За економічним змістом і характером дії мито належить до вартісних ринкових регуляторів зовнішньої торгівлі, тобто, як і будь-який інший непрямий податок, збільшує ціну товару і знижує його конкурентоспроможність.

За результатами дослідження встановлено, що мито, виходячи з його економічної природи, має риси як непрямого податку, так і збору, оскільки являє собою форму плати за отримання доступу іноземних товарів до внутрішнього ринку країни, що справляється з метою врівноваження цін у порівнянні з вітчизняними аналогами, що обумовлюється різними рівнями розвитку економік країни експорту та країни імпорту (ввізне мито), а також за можливість вивезення товарів, що мають недостатній рівень промислової обробки, на зовнішні ринки, якщо це зашкоджує її продовольчій безпеці.

За результатами аналізу етапів розвитку податкового регулювання експортно-імпортних операцій встановлено, що в Україні з моменту набуття незалежності допущено низку прорахунків у митно-тарифній політиці стосовно сільськогосподарської продукції.

У другому розділі “Оцінка стану податкового регулювання експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією” наведено оцінку сучасних тенденцій та особливостей податкового регулювання зовнішньоекономічних операцій із сільськогосподарською продукцією, охарактеризовано механізм митно-тарифного регулювання експортно-імпортних операцій із продукцією, що відноситься до груп 1-24 УКТ ЗЕД, проаналізовано практику акцизного оподаткування експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією, зокрема функціонування спеціальних режимів справляння ПДВ.

Проведений аналіз існуючої практики податкового регулювання експортно-імпортних операцій показав, що в Україні при його здійсненні використовуються як обмежуючі, так і стимулюючі заходи. До складу перших відносяться якісні, кількісні та інші обмеження торгівлі, до складу других - внутрішня державна підтримка, субсидування, застосування спеціального порядку справляння універсального акцизу та режиму вільної торгівлі.

За результатами дослідження встановлено, що сальдо зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією (групи 1-24 УКТ ЗЕД) є позитивним.

Як видно за досліджуваний період співвідношення імпорту продукції груп 1-24 УКТ ЗЕД до її експорту знизилось з понад 80% в 2003 р. до менш як 60% у 2008 р., тобто більш ніж 20 в.п. або понад чверть. Питома вага сільськогосподарської продукції в загальному обсязі імпорту в Україні за 2003-2008 рр. знизилась на 20,2% та склала у 2008 р. 7,5%, тоді як частка такої продукції в загальній структурі експорту з України у 2005-2006 рр. складала в середньому 12,5%, а в 2008 р. сягнула 16,2%.

За аналізований період (з 2003 по 2008 рр.) в Україні суттєво змінилася структура експорту та імпорту продукції АПК. Зокрема, в структурі експорту продукції АПК понад втричі скоротилася частка продукції тваринництва - із понад 23% у 2003 р. до 7,2% у 2008 р. Водночас в структурі імпорту частка продукції тваринництва також втричі зросла - з 8,5% у 2003 р. до 26,3% в 2008 р. При цьому імпорт продукції рослинництва в Україну скоротився в 1,7 рази, до 22,7%, тоді як експорт зріс із 27,3% у 2003 р. до майже 47% у 2008 р.

Виявлено, що податкові надходження, адміністровані митними органами, складають переважаючу частину загальних надходжень від непрямих податків в Україні.

У динаміці частка надходжень від оподаткування експортно-імпортних операцій зростає як у загальних податкових надходженнях до державного бюджету (із 43 до 58%), так і у загальних надходженнях від непрямих податків (із 65 до 82%). Левову частку надходжень забезпечує ПДВ, причому вона постійно зростає - у 2008 р. внесок даного податку у податкові надходження, забезпечені митною службою, перевищив 84%, а у загальній сумі адміністрованого в Україні ПДВ - понад 87%. Частка мита в динаміці знижується і у 2008 р. склала лише 12,3 %. Відношення податкових надходжень, адміністрованих митницею, до обсягів імпорту у 2005-2007 рр. було стабільним і складало 17,2-18,3%. Такий низький рівень податкового навантаження пояснювався практикою застосування податкових векселів (надходження по яких зараховувались як адміністровані податковою службою) та значною кількістю преференцій при сплаті мита. У 2008 р. даний показник суттєво зріс - до 21,5%.

Встановлено, що проблема відшкодування ПДВ продовжує залишатись одним з ключових питань, які негативно впливають на діяльність експортерів сільськогосподарської продукції. Негативна практика адміністрування ПДВ, поряд з відсутністю чітко окреслених орієнтирів щодо застосування інструментів фінансового регулювання, зловживання використанням нетарифних методів, призводить до виникнення надлишку сільськогосподарської продукції на внутрішньому ринку і, як наслідок, до зниження доходів товаровиробників. Відповідно, замість того, щоб отримувати надходження до бюджету від податків, державі доводиться компенсувати збитки товаровиробників за рахунок дотацій.

За наслідками аналізу діючої практики непрямого оподаткування сільськогосподарської продукції виявлено, що Україна здійснює заходи для посилення конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції, в тому числі і з використанням податкового інструментарію. Серед важелів податкового регулювання конкурентоспроможності найдієвішим є використання спеціального режиму справляння ПДВ. Обсяги підтримки за рахунок його застосування за період із 2003 по 2008 рр. зросли майже в 3 рази, до 6,5 млрд грн.

Аналіз рівня підтримки за рахунок застосування спеціальних режимів справляння ПДВ у порівнянні із валовою продукцією сільського господарства свідчить, що обсяги такої підтримки зростали не лише в абсолютному, а і у відносному вимірі: із 3,1-3,3% у 2003-2004 рр. до 4,6% у 2007 р. У 2008 р. даний показник дещо знизився (до 4,3%).

Встановлено, що Україна при здійснення фінансової підтримки за спецрежиму справляння універсального акцизу не перевищує взяті зобов'язання по підтримці сільського господарства, які визначені у вигляді «порогу de minimus» у розмірі 5%. При цьому, загальний обсяг державної фінансової підтримки аграрної галузі (пряме бюджетне фінансування в рамках цільових програм розвитку та непрямої підтримки за рахунок важелів податкового регулювання) по відношенню до її валової продукції коливається у 2006-2008 рр. у межах 10-11%, що на 3 в.п. перевищує показник 2003-2005 рр.

Виявлено, що більша частка державної підтримки (зокрема, за рахунок застосування податкових інструментів та важелів) спрямовувалась на підтримку розвитку тваринницької галузі. Проте, як засвідчив аналіз, ситуацію на ринках тваринницької продукції (особливо ринку м'яса) це не покращило - показники виробництва та поголів'я знижуються, обсяги імпорту постійно зростають. Негативний вплив на розвиток тваринницької галузі в Україні здійснює непродумана урядова політика в сфері митного оподаткування, яка направлена на вирішення короткострокових завдань - насичення ринку м'яса та забезпечення прийнятного для населення рівня цін на дану продукцію. Водночас, безмитне ввезення значних обсягів м'яса негативно позначається на доходах вітчизняних виробників цього виду продукції, а також на бажанні потенційних інвесторів вкладати кошти саме в цю галузь. В роботі зроблено висновок, що у частині регулювання розвитку галузі тваринництва в Україні податкова політика не вирізняється комплексністю і потребує посилення системного підходу.

Зіставлення обсягів підтримки конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції за рахунок податкових механізмів та обсягами її експорту дало змогу виявити, що у 2003-2005 рр. співвідношення між цими показниками складало в середньому 17,5%, тоді як у 2006-2008 рр. зросло до 19%. Таким чином, обсяги підтримки конкурентоспроможності за рахунок податкових інструментів зростають швидшими темпами, ніж обсяги експорту.

За результатами розрахунку середньозважених ставок ввізного мита за даними 2007 року встановлено, що високий рівень митного захисту спостерігається по таким групам продукції, як: м'ясо та цукор - понад 70%; молоко та молочні продукти, продукція борошно-круп'яної промисловості, овочі та коренеплоди - понад 25%, продукти з м'яса - понад 20%. По інших видах сільськогосподарської продукції (групи 1-24 УКТ ЗЕД, крім алкогольних та безалкогольних напоїв), ставка мита не перевищує 10%. Середньозважена ставка імпортного мита по сільськогосподарській продукції (групах 1-24 в цілому, без врахування групи 22) складала, за нашими розрахунками, близько 16%, причому стосовно продукції тваринного походження - майже 22%, продукції рослинного походження - 7%. Загальний рівень державного протекціонізму щодо вітчизняної сільськогосподарської продукції у 2007-2008 рр. становив близько 25-26% від її вартості (з яких четверту частину складає пряме бюджетне фінансування, п'яту частину - податкова підтримка, більшу половину - митно-тарифне регулювання).

У третьому розділі “Шляхи вдосконалення податкового регулювання експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією” узагальнено засади проведення спільної аграрної політики ЄС в частині фінансового регулювання розвитку сільськогосподарського виробництва, окреслено напрями адаптації механізмів оподаткування експортно-імпортних операцій до практики європейських країн та вимог СОТ, розглянуто підходи до здійснення тарифної ескалації, сформовано модель податкового регулювання експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією, обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення практики функціонування окремих інструментів оподаткування операцій із поставок сільськогосподарської продукції.

За результатами аналізу засад спільної аграрної політики ЄС встановлено, що її здійснення суттєво посилює конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції країн-членів ЄС за рахунок значних обсягів субсидування. Проте, реалізація даної політики в Україні є неможливою, оскільки, з одного боку, потребує значних обсягів бюджетного фінансування, а з іншого - її застосування обмежено договірними зобов'язаннями, взятими Україною при вступі до СОТ.

З метою забезпечення ефективного впливу держави на процеси ціноутворення на аграрних ринках, обґрунтовано особливості використання важелів митно-тарифного регулювання в залежності від насиченості ринків та цінової ситуації на них (розбіжностей між світовими та внутрішніми цінами).

За результатами дослідження сформовано модель податкового регулювання експортно-імпортних операцій із продукцією сільськогосподарського виробництва, яка містить три основні блоки: 1) визначення балансів та прогнозування розвитку ринків сільськогосподарської продукції (експортних можливостей чи необхідності імпорту для забезпечення продовольчої безпеки); 2) визначення пріоритетних напрямів реалізації продукції - встановлення місця країни на світовому ринку, пошук найбільш привабливих ринків збуту; в) формування відповідного податкового інструментарію регулювання ситуації на аграрних ринках - використання механізмів акцизного та митно-тарифного оподаткування з метою забезпечення впливу на процеси ціноутворення на даний вид продукції.

За результатами оцінки існуючих підходів до коригування рівня ставок ввізного мита на сільськогосподарську продукцію в умовах членства України в СОТ встановлено, що при прийнятті відповідних рішень митно-тарифною радою відсутня прогнозованість та гнучкість. Доведено, що для реалізації ефективної політики регулювання при коригуванні ставок мита у короткостроковій перспективі слід забезпечити оптимальне поєднання наступних елементів: визначення галузей, розвиток яких є державним пріоритетом та формує експортний потенціал; регулювання насиченості аграрних ринків з метою забезпечення доступності продуктів харчування для населення; формування прийнятної структури зовнішньоторговельного балансу та збалансованого розвитку аграрного сектору; врахування норм спільної аграрної політики країн ЄС.

Встановлено, що в Україні не приділяється належна увага питанням тарифної ескалації, застосування якої дозволяє державі впливати на структуру торгівельного балансу, забезпечувати контрольованість експортних та імпортних потоків сільськогосподарської продукції. Такий підхід до встановлення митних тарифів забезпечить можливість їх оптимізації, не порушуючи при цьому взятих Україною зобов'язань перед СОТ щодо розмірів митних бар'єрів. Прикладом необхідності реалізації такого підходу може слугувати ситуація на ринку зерна у 2007 р., коли уряд з метою збереження продовольчої безпеки запровадив квоти на експорт зерна, натомість, у 2,5 рази зріс експорт борошномельної продукції, який не обмежувався. Схожа ситуація в різні роки спостерігалася по багатьом видам сільськогосподарської продукції.

Обґрунтовано доцільність застосовування тарифної ескалації при проведенні митно-тарифної політики в Україні на найближчу перспективу, що дозволить, з одного боку, захистити вітчизняних товаровиробників, а з іншого - стимулювати створення нових робочих місць та підвищення зайнятості в галузі. Визначено, що тарифна ескалація повинна передбачати диференціацію ставок мита на продукцію сільського господарства в розрізі наступних груп: сира продукція, продукти її переробки, готова до споживання продукція (харчові продукти).

З метою посилення стимулюючого впливу податкового механізму на здійснення експортних операцій, обґрунтовано комплекс заходів щодо забезпечення своєчасності компенсації експортерам сплачених у ціні придбаної сільськогосподарської продукції сум ПДВ. Зокрема, визначено комплекс критеріїв для формування реєстру експортерів, які матимуть право на відшкодування податку у пріоритетному порядку (в режимі експортного відшкодування) за спрощеним механізмом. До складу таких критеріїв віднесено: обсяги експортних операцій, частка експортних операцій у загальних обсягах поставок, прибутковість діяльності (сплата податку на прибуток), подача електронної звітності та реєстру податкових накладних, відсутність суттєвих податкових ризиків та податкової заборгованості. У разі відсутності у держави можливості здійснення бюджетного відшкодування у грошовій формі, обґрунтовано доцільність використання ресурсів Аграрного фонду з метою забезпечення своєчасності компенсації експортерам витрат на сплату ПДВ шляхом передачі їм сільськогосподарської продукції у межах сум бюджетного відшкодування з даного податку.

Обґрунтовано необхідність зміни існуючої митно-тарифної політики з метою забезпечення стимулювання розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні та підвищення інвестиційної активності в аграрній галузі. При її формуванні рекомендовано враховувати такі фактори як: необхідність збереження наявних природних ресурсів та природного середовища; недопущення виснаження ґрунтів та їх забруднення; потреба структурної перебудови аграрної економіки; запобігання загрозам продовольчої безпеки.

В частині стимулюючих заходів запропоновано переглянути підходи до митного оподаткування виробничих ресурсів для аграрного сектору. Звільнення від митних платежів при ввезенні сільськогосподарської техніки, обладнання, конструкцій, племінних тварин виступатиме важливим стимулом для здійснення інвестиційної діяльності в аграрному секторі, особливо в галузі тваринництва, і при цьому матиме більшу ефективність, ніж бюджетна компенсація частини витрат на їх придбання. При цьому втрати бюджету будуть компенсовані зменшенням фінансової підтримки в рамках цільових бюджетних програм та надходженням від сплати прямих податків.

ВИСНОВКИ

В дисертації здійснено узагальнення теоретико-методологічних засад податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності та запропоновано нові підходи до вирішення завдання формування механізму оподаткування експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією. Результати дослідження дозволили зробити висновки теоретичного, методичного і практичного характеру, які зводяться до наступного:

1. Податкове регулювання являє собою комплекс заходів держави у сфері податкової та митно-тарифної політики з метою впливу на обсяги, інтенсивність та напрями експортно-імпортних товарних потоків. Воно включає тарифні і частину нетарифних фінансових методів, що передбачають справляння податків при здійсненні експортно-імпортних операцій.

2. Податкове регулювання здійснюється за допомогою відповідного механізму, що включає податкові методи (акцизне та митно-тарифне оподаткування), податковий інструментарій (податок на додану вартість, акцизний збір, мито та митні збори), податкові важелі (підходи до визначення елементів оподаткування), нормативно-правове та інформаційне забезпечення, що використовуються з метою забезпечення оптимального співвідношення між економічним інтересом суб'єктів господарювання та продовольчою безпекою держави.

3. Основним інструментом податкового регулювання експортно-імпортних операцій є мито. Узагальнення характерних рис даного платежу дало змогу встановити, що йому притаманна подвійна природа, внаслідок чого мито можна класифікувати і як податок, і як збір. Уточнено дефініцію мита в частині більш повного розкриття притаманних йому функцій. Його визначено як форму плати за: а) доступ іноземних товаровиробників до вітчизняних ринків, яка справляється з метою вирівнювання вартості імпортних та вітчизняних товарів, різниця між якими обумовлюється відмінностями у рівнях розвитку економіки (імпортне мито); б) можливість вивезення вітчизняних товарів на світові ринки (експортне мито). Доведено, що в умовах лібералізації торгівлі мито залишатиметься вагомим важелем регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

4. Встановлено, що в Україні в останні роки суттєво змінилось співвідношення між експортом та імпортом продукції груп 1-24 УКТ ЗЕД. Частка експорту сільськогосподарської продукції у загальній сумі експорту постійно зростає (з 12 до 16% за останні чотири роки), тоді як відповідний показник по імпорту залишається незмінним (7,0-7,5%). Суттєві зміни відбулися і у структурі експорту та імпорту сільськогосподарської продукції: суттєво зростає експорт рослинницької продукції (47% у 2008 р.) та імпорт продукції тваринництва (26%).

Частка надходжень від оподаткування експортно-імпортних операцій у структурі податкових надходжень державного бюджету постійно зростає. Особливо помітною вона є у надходженнях від справляння непрямих податків (82% у 2008 р.) та у загальних надходженнях з ПДВ (87%). Водночас, частка мита у податкових надходженнях, адміністрованих митницею, за досліджуваний період суттєво знижується (в 1,7 рази за п'ять останніх років).

5. Аналіз застосовуваного урядом інструментарію податкового регулювання експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією дозволив окреслити наявні прорахунки у виборі податкових важелів. Зокрема, за результатами дослідження встановлено, що: вивізне мито не виступало ефективним інструментом регулювання експорту олійних культур, порядок квотування експорту зернових не характеризувався комплексністю і потребує застосування принципово інших підходів до здійснення; існуючий порядок бюджетного відшкодування ПДВ стримував активність експортерів сільськогосподарської продукції, що відповідним чином впливало на її ціни на внутрішньому ринку; непослідовність при застосуванні інструментарію податкового регулювання на ринку м'яса та м'ясопродуктів стала причиною занепаду тваринницької галузі.

6. Виявлено, що практично всі розвинені країни вдаються до заходів державного протекціонізму по відношенню до сільського господарства, підтримуючи таким чином зайнятість у аграрному секторі економіки. Не є винятком в цьому відношенні і Україна, в якій загальний рівень державної фінансової підтримки розвитку аграрної галузі в останні два роки складає, за нашими розрахунками, близько 26 % від вартості продукції сільського господарства. Виявлено, що чверть у її структурі складає пряме бюджетне фінансування, п'яту частину - підтримка за допомогою інструментів акцизного оподаткування, більше половини - за рахунок інструментів митно-тарифного оподаткування.

Специфіка акцизного оподаткування сільськогосподарської продукції в Україні проявляється у функціонуванні спеціальних режимів справляння ПДВ. Відношення обсягів підтримки за рахунок спеціальних режимів його справляння складає близько 80% від сум прямого бюджетного фінансування в рамках цільових програм розвитку аграрного сектора. При цьому, Україна не перевищує взятих на себе зобов'язань щодо заходів “жовтої скриньки”, оскільки, за розрахунками, підтримка за рахунок коштів ПДВ складає в останні роки в середньому близько 4,5% вартості валової продукції сільського господарства.

7. З метою забезпечення комплексного підходу до здійснення регулювання експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією обґрунтовано його модель, що містить три блоки елементів: а) формування балансів та прогнозування стану аграрних ринків; б) визначення на основі балансів продукції експортного потенціалу або необхідності імпортних поставок; в) розробка та реалізація відповідного податкового інструментарію, який має враховувати насиченість аграрних ринків та цінову ситуацію на них.

8. Обґрунтовано пропозиції щодо посилення стимулюючого впливу податкового інструментарію на розвиток сільськогосподарського виробництва. Зокрема, обґрунтовано доцільність запровадження спеціального порядку бюджетного відшкодування ПДВ для експортерів шляхом формування реєстру суб'єтів зовнішньоекономічної діяльності на основі запропонованої системи критеріїв, що враховують результати діяльності та ділову репутацію експортерів сільськогосподарської продукції. Крім того, запропоновано реалізувати комплекс заходів щодо наданні пільг при розмитненні імпортованих виробничих ресурсів, необхідних для розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні.