Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 368.914:364.054:316.334.55 (043)

НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ЗАПРОВАДЖЕННЯ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ХУДОЛІЙ ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки» Української академії аграрних наук.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, академік УААН Дем'яненко Микола Якович, Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук, заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Грушко Віктор Іванович, Університет економіки та права „Крок”, завідувач кафедри фінансів та банківського бізнесу

кандидат економічних наук, Бевзенко Ольга Володимирівна, Українська академія бізнесу та підприємництва, в.о. декана факультету економіки

Захист відбудеться 3 червня 2009 року о 15 ⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.350.02 в Національному науковому центрі „Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, к. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к. 212.

Автореферат розісланий 29 квітня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Н.Л. Жук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Система пенсійного забезпечення українського населення зараз знаходиться у стані реформування, коли поряд з державним пенсійним забезпеченням втілюється система недержавного пенсійного страхування. Необхідність реформування пенсійної системи країни та запровадження накопичувальних методів пенсійного забезпечення обумовлена рядом причин, серед яких найбільш важливими є низький рівень пенсійного забезпечення громадян та невідповідність отримуваної пенсії тому заробітку, що його отримував громадянин до виходу на пенсію. Особливо складна ситуація спостерігається в сільському господарстві, де кількість людей пенсійного віку вже перевищує кількість працівників, а заробітна плата цих працівників майже вдвічі нижче за середню по Україні.

Пенсійні кошти, акумульовані накопичувальною пенсійною системою, є потужним інвестиційним ресурсом для економіки країни, тому розвиток вказаної системи необхідно розглядати не лише з точки зору забезпечення громадян у старості, але й з точки зору можливості оздоровлення певних секторів економіки за рахунок сформованих фінансових ресурсів.

Вивченням організації пенсійної системи в аграрному секторі, а також діяльності системи недержавного пенсійного страхування та її окремих елементів займається дедалі більше науковців та практиків. Проблемам організації пенсійної системи в Україні та за кордоном, а також пенсійного забезпечення в аграрному секторі присвятили роботи українські автори О. Бевзенко, І. Гнибіденко, В. Грушко, М. Мальований, Б. Надточій, М. Плаксій, С. Юрій та багато інших. Питання організації недержавного пенсійного страхування в Україні розкриваються в роботах В. Абрамова, Н. Ковальової, О. Максимчука, А.Нечай, Н. Теременко, О. Фролової, Б. Юровського тощо. Суттєвий внесок в розвиток теорії та практики недержавного пенсійного страхування зробили також російські автори, що розглянули міжнародний досвід діяльності пенсійних систем та досвід діяльності недержавних пенсійних фондів в Російській Федерації: В. Антропов, Н. Борисенко, Г. Дегтярьов, К. Добромислов, А. Майорова, В. Роїк, Ж. Соколова та інші.

Високо оцінюючи внесок науковців у розвиток теорії і практики недержавного пенсійного страхування, слід відзначити, що більшість авторів розглядають накопичувальні фонди, перш за все, з точки зору пенсійного забезпечення громадян, майже не розкриваючи їх інвестиційний потенціал та можливості для розвитку певних галузей економіки. Недостатньо уваги приділяється також особливостям аграрного сектора економіки, що можуть суттєво вплинути на формування системи накопичувального пенсійного страхування на селі.

Таким чином, актуальність обраної теми полягає у недостатній обґрунтованості певних теоретичних положень недержавного пенсійного страхування, а також у невирішеності питань практичного його запровадження в аграрному секторі економіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами наукових досліджень ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН: “Розробка механізмів справляння внесків на пенсійне та соціальне страхування в сільському господарстві в умовах пенсійної реформи з урахуванням зарубіжного досвіду” (номер державної реєстрації 0103U008111), в межах даної теми проаналізовано сучасний стан системи недержавного пенсійного страхування в Україні та розроблено пропозиції щодо формування системи професійного накопичувального пенсійного забезпечення в сільському господарстві; “Розробити теоретичні та методологічні засади управління фінансово-кредитними і податковими відносинами в АПК” (номер державної реєстрації 0106U006639), у межах даної теми розроблено пропозиції щодо шляхів інвестування пенсійних активів в аграрний сектор економіки.

Мета і завдання дослідження Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів діяльності системи недержавного пенсійного страхування та розробка методичних рекомендацій щодо її запровадження в аграрному секторі економіки.

Для досягнення поставленої мети було вирішено наступні завдання:

- дослідити економічну сутність категорій «пенсійне забезпечення» та «пенсійне страхування», визначити їх відмінності, взаємозв'язок та місце в системах фінансових відносин та страхового захисту;

- вивчити історичні аспекти формування та розвитку пенсійного страхування в Україні та світі;

- визначити місце та роль недержавного пенсійного страхування в пенсійній системі;

- проаналізувати діяльність окремих суб'єктів на ринку недержавного пенсійного страхування та встановити основні напрямки його розвитку;

- розробити систему показників оцінки діяльності недержавних пенсійних фондів, як головного суб'єкта недержаного пенсійного забезпечення в Україні, та проаналізувати їх діяльність;

- дослідити особливості аграрного сектора економіки та сільської сфери суспільного життя для найбільш ефективного задоволення їх потреб при запровадженні системи накопичувального пенсійного забезпечення;

- дослідити іноземний досвід запровадження та функціонування накопичувальних пенсійних фондів в аграрній сфері;

- розробити модель формування професійного недержавного пенсійного забезпечення в аграрному секторі та напрямки використання пенсійних активів цієї системи для задоволення потреб пенсійного забезпечення селян та розвитку аграрного сектора економіки України.

Об'єктом дослідження є фінансові відносини з приводу формування та використання активів недержавних пенсійних фондів для пенсійного забезпечення громадян України.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти діяльності системи недержавного пенсійного страхування, а також особливості її запровадження в аграрному секторі економіки.

Методи дослідження. В дисертаційному дослідженні використано наступні методи: загальнонаукові методи пізнання, зокрема - діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ та комплексний системний підхід до вивчення економічних процесів в організації недержавного пенсійного страхування; методи статистичного аналізу - для вивчення, оцінки і порівняння основних показників роботи суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення - недержавних пенсійних фондів; прийоми групування, відносних та середніх величин - при виявленні загальних тенденцій розвитку суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення; методи схематичного та графічного зображення даних; монографічний метод - для вивчення окремих аспектів діяльності суб'єктів недержавного пенсійного страхування тощо.

Інформаційною та методологічною базою для проведення дослідження слугували: законодавчі та нормативні акти з питань пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення в Україні; матеріали Державного комітету статистики України; матеріали Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні; нормативні довідники; інформаційно-аналітичні збірники; наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань організації та розвитку пенсійного страхування; інформація, що надана адміністраторами недержавних пенсійних фондів для її оприлюднення. пенсійний забезпечення аграрний актив

Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні та розробці методичних положень щодо запровадження системи накопичувального пенсійного страхування в аграрному секторі. Основними положеннями, що обумовлюють наукову новизну є наступні:

Вперше:

- запропоновано створення системи професійного накопичувального пенсійного страхування в сільському господарстві, основним елементом якої має стати Аграрний професійний недержавний пенсійний фонд (АПНПФ), утворений на основі галузевої угоди між профспілкою працівників сільського господарства, роботодавцями та державними органами;

- розроблено перспективну модель взаємовідносин АПНПФ з іншими суб'єктами в ході інвестування пенсійних активів в аграрному секторі за допомогою інструментів ринку землі;

- застосовано поняття «одноразовий земельний пенсійний внесок» для характеристики одноразових внесків селян до аграрного професійного недержавного пенсійного фонду у вигляді прав розпорядження земельною ділянкою та «одиниці земельних пенсійних активів» - умовної величини для обліку земельних внесків, здійснених учасниками, та контролю їх вартості.

удосконалено:

- теоретичні підходи до визначення понять «пенсійне забезпечення» та «пенсійне страхування», зокрема уточнено їх взаємозв'язок та відмінності, що полягають у способах фінансування пенсій. Пенсійне забезпечення громадян здійснюється за рахунок різних джерел: бюджетних коштів, цільових державних фондів, фондів недержавного страхування, пенсійних депозитних рахунків та ін., а пенсійне страхування - лише за рахунок фондів, створених внесками вкладників (самих майбутніх пенсіонерів чи їх роботодавців);

- систему показників аналізу діяльності недержавних пенсійних фондів для задоволення потреб зовнішніх користувачів, яка включає показники діяльності системи недержавних пенсійних фондів та окремих її суб'єктів;

- порядок розміщення пенсійних активів недержавних пенсійних фондів в аграрному секторі економіки на основі використання державної позики, позики місцевих органів влади, а також інструментів ринку землі.

набули подальшого розвитку:

- питання формування інфраструктури земельного ринку, зокрема, Земельного іпотечного банку та державного Земельного фонду з включенням до неї Аграрного професійного недержавного пенсійного фонду.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що впровадження запропонованих заходів дозволить створити додаткову систему пенсійного забезпечення сільських громадян на основі індивідуальних накопичень, а також дозволить запобігти вилученню значної суми фінансових ресурсів через запровадження накопичувальної складової загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з аграрного сектора економіки України. Натомість, зазначені ресурси, що будуть акумульовані системою професійного аграрного накопичувального пенсійного забезпечення мають стати потужним інструментом фінансового оздоровлення аграрної галузі. Практичне значення має також модель залучення системи недержавного пенсійного страхування в аграрній сфері до земельних відносин на основі застосування права купівлі-продажу землі, земельної іпотеки та залучення одиниць земельних пенсійних активів.

Запропоновані в дисертації положення знайшли практичне застосування в діяльності Головного управління агропромислового розвитку Луганської області (довідка № 37-3/1-7 від 10 січня 2009 р.) та Слов'яносербської районної державної адміністрації (довідка № 01/12-2790 від 23 грудня 2008 р.). Практичне значення дисертаційної роботи в розвитку пенсійної реформи засвідчено Управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області (довідка № 121/21-19 від 12 січня 2009 р.). Теоретичні положення та аналітичні матеріали дисертаційної роботи використано при викладанні дисциплін «Страхування», «Соціальне страхування» та «Ринок фінансових послуг» у Луганському національному аграрному університеті (довідка № 87 від 12 січня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Всі дослідження, проведені в дисертаційній роботі, а також рекомендації щодо впровадження системи професійного аграрного недержавного пенсійного страхування належать особисто автору і є його науковим доробком.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались та здобули позитивну оцінку на щорічних науково-практичних конференціях співробітників, аспірантів та здобувачів Луганського національного аграрного університету 2008 та 2009 років; на Міжнародній науково-практичній конференції «Концептуальні напрямки стратегічного розвитку нової аграрної політики України» (11 - 12 травня 2006 р., м. Луганськ); на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми розвитку АПК в контексті вступу України до СОТ» (15 - 16 травня 2008 р., м. Луганськ).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 5 наукових працях загальним обсягом 2,23 друк. арк. у фахових виданнях, з яких 3 статті у збірниках наукових праць (1,24 друк. арк.) та 2 - у наукових журналах (0,99 друк. арк.).

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 248 сторінок. Робота містить 13 таблиць на 13 сторінках, 11 рисунків на 11 сторінках, 11 додатків на 22 сторінках, 156 найменувань літературних джерел на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, які одержані автором особисто і виносяться на захист.

У першому розділі «Теоретичні засади здійснення недержавного пенсійного страхування» узагальнено теоретичні підходи до визначення сутності пенсійного страхування, його об'єктивної обумовленості, досліджено взаємозв'язок між категоріями «пенсійне страхування» та «пенсійне забезпечення». На основі дослідження історичних аспектів розвитку пенсійних систем в зарубіжних країнах та в Україні встановлено основні тенденції розвитку пенсійного страхування та роль недержавного пенсійного страхування в сучасних пенсійних системах.

В сучасній економічній літературі немає єдиної думки щодо сутності цих термінів, їх взаємовідношення та взаємопідпорядкованості. Дослідження наведених категорій показало, що пенсійне забезпечення за своєю сутністю є системою розподільних відносин, у процесі яких створюються й використовуються фонди для матеріального забезпечення громадян у старості, у разі інвалідності, при втраті годувальника та в інших випадках, що надають право на отримання пенсії. Джерелом для пенсійного забезпечення можуть бути будь-які кошти, в тому числі і кошти бюджетів різних рівнів. Пенсійне страхування є одним із способів пенсійного забезпечення громадян поряд із державною допомогою та індивідуальними заощадженнями, як це показано на рис. 1. Особливістю пенсійного страхування є те, що джерелом надходження коштів для пенсійного забезпечення громадян є внески страхувальників. В той же час, пенсійне страхування виходить за рамки лише пенсійного забезпечення, оскільки до його функцій поряд із забезпеченням пенсіонерів відноситься також створення страхового фонду, накопичення коштів та їх інвестування. Таким чином, можна стверджувати, що пенсійне страхування є складовою не лише системи пенсійного забезпечення, але й системи страхового захисту та фінансової системи.

Розглянуті в роботі історичні аспекти формування і розвитку пенсійних систем у світі свідчать, що пенсійне страхування, яке вперше зародилося у недержавній формі як різновид взаємного страхування життя і лише згодом, при формуванні індустріального суспільства, стало частиною державного соціального страхування, розвивається в напрямку створення трирівневих пенсійних систем з обов'язковими солідарним та накопичувальним рівнями і системою добровільного недержавного пенсійного забезпечення.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Способи організації пенсійного забезпечення в Україні

Необхідність переходу від однорівневих солідарно-розподільчих систем до багаторівневих обумовлена низкою об'єктивних причин, серед яких найбільш важливою є ускладнення демографічної ситуації через старіння населення та виникнення на цій основі проблеми фінансування пенсійного забезпечення. Наприкінці 80-х - початку 90-х років ХХ століття більшість країн починають реформування своїх пенсійних систем в напрямку запровадження накопичувальних методів пенсійного забезпечення, що не залежать від демографічних чинників.

Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” було встановлено трирівневу пенсійну систему в Україні. Аналіз теоретичних положень її діяльності показав, що найбільш перспективним сьогодні є розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення. Суб'єктами цієї системи є недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, що надають послуги зі страхування життя, та банківські установи, що згідно Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» і законодавству про банківську діяльність надають послуги з відкриття пенсійних депозитних рахунків.

Якщо діяльність перших двох суб'єктів на ринку недержавного пенсійного забезпечення більш-менш врегульована нормативними актами, то законодавство про банківську діяльність майже не розглядає пенсійне забезпечення як один з напрямків роботи банків. Визначення сутності банківських пенсійних депозитних рахунків відсутнє і в науковій літературі. На основі аналізу теоретичних положень з банківської діяльності в роботі встановлено, що банківський пенсійний депозит (внесок) - це вклад власника грошових коштів-фізичної особи на банківський рахунок на визначений термін з можливістю поповнення цього рахунку, основною метою якого є накопичення коштів для виплати їх власнику при настанні пенсійного (зазначеного у договорі) віку, а для банку - використання цих коштів для довгострокового кредитування чи інвестування суб'єктів економічної діяльності.

В роботі підкреслено, що, на відміну від пенсійного страхування, яке здійснюється страховими компаніями та недержавними пенсійними фондами, внески громадян до банківських установ мають суто індивідуальний характер і, відповідно, не є страховими. Але при проведенні аналізу системи недержавного пенсійного страхування в Україні доцільно розглядати також діяльність банківських установ на ринку недержавного пенсійного забезпечення, оскільки останні складають альтернативу добровільному пенсійному страхуванню.

У другому розділі «Стан розвитку системи недержавного пенсійного страхування України та його особливості в аграрному секторі економіки» проаналізовано сучасний стан системи недержавного пенсійного страхування в Україні, встановлено структуру та основні пріоритети розвитку ринку недержавного пенсійного забезпечення; проведено оцінку діяльності недержавних пенсійних фондів України з позиції їх надійності та успішності; визначено особливості аграрного сектора щодо запровадження недержавного пенсійного страхування.

Встановлено, що на ринку недержавного пенсійного забезпечення сьогодні реально працюють лише страхові компанії та недержавні пенсійні фонди, оскільки банківські установи не відкривають накопичувальних пенсійних рахунків. Це пов'язано з законодавчим обмеженням відкриття таких рахунків сумою, встановленою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а також законодавчою неврегульованістю порядку формування коштів на банківських пенсійних рахунках та їх використання. З іншого боку, самі банки працюють лише з короткостроковими внесками фізичних осіб, а на ринку недержавного пенсійного забезпечення працюють лише через створення власних недержавних пенсійних фондів та зберігання активів інших фондів. Виключенням з цього є діяльність банку «Аркада», що здійснює залучення коштів населення для фінансування житлового будівництва з умовою здійснення пенсійних виплат. Така діяльність здійснюється на основі Закону України «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд», що не поширюється на діяльність інших банків та не попадає під правову базу Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення».

В роботі визначено ємкість ринку недержавного пенсійного забезпечення в Україні на рівні кількості населення працездатного віку, що є потенційними і фактичними його учасниками. Так, загальна ємкість ринку на кінець 2007 р. становила 20,6 млн. осіб, з яких 0,58 % мали договори накопичувального страхування життя, що передбачають здійснення страхових виплат після настання пенсійного віку, 1,19% були учасниками недержавних пенсійних фондів, 0,15 % мали договори банківського управління активами та 98,09 % були лише потенційними учасниками цієї системи. Така структура свідчить про нерозвиненість ринку недержавного пенсійного забезпечення.

Порівняльний аналіз діяльності недержавних пенсійних фондів та страхових компаній на ринку недержавного пенсійного страхування показав, що недержавні пенсійні фонди мають низку переваг:

а) застосування пенсійних схем лише зі встановленими внесками, що дозволяє уникнути ризику банкрутства чи фінансової нестійкості недержавного пенсійного фонду через недостатність коштів для здійснення виплат;

б) пенсійне страхування за допомогою недержавних пенсійних фондів дозволяє розподілити функції накопичення пенсійних активів та страхового захисту від нещасних випадків між різними суб'єктами, що забезпечує надійність пенсійних накопичень. При цьому накопичення пенсійних активів здійснюється в недержавному пенсійному фонді, а страхування від нещасного випадку - в страховій компанії, що здійснює ризикові види страхування, через укладання договору між НПФ та страховиком;

в) неможливість значного вилучення коштів з економічного обороту країни та переводу їх за кордон через механізми перестрахування;

г) більш низький рівень пенсійних внесків, які, в першу чергу, залежать від заробітної плати учасника недержавного пенсійного фонду, а не від страхової суми, як в страховій компанії;

д) більша надійність НПФ через диверсифікацію функцій управління між адміністратором, компанією з управління активами та банком-зберігачем, що є відокремленими суб'єктами.

Ситуація, що складається на ринку недержавного пенсійного страхування, свідчить про те, що основною ланкою цієї системи будуть саме недержавні пенсійні фонди, оскільки саме вони відповідають нинішнім вимогам національної економіки.

Оцінка діяльності недержавних пенсійних фондів сьогодні здійснюється згідно з Критеріями оцінки фінансового стану недержавного пенсійного фонду, розробленими Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Але ця методика спрямована, перш за все, на задоволення потреб контролюючих органів у інформації про діяльність НПФ і не повністю розкриває ефективність їх роботи на ринку недержавного пенсійного забезпечення. Тому в роботі запропоновано розширення показників оцінки НПФ для задоволення потреб зовнішніх користувачів. Розроблена концептуальна модель проведення аналізу недержавних пенсійних фондів включає два напрямки: 1) оцінка діяльності всієї системи недержавних пенсійних фондів; 2) оцінка діяльності її суб'єктів з точки зору їх надійності і успішності.

Оцінка діяльності недержавних пенсійних фондів показала, що система НПФ стрімко розвивається. Так, щороку збільшується не лише кількість фондів на ринку, але й зростають обсяги їх діяльності, що характеризується сумою акумульованих пенсійних активів та кількістю залучених учасників. Майже 73% пенсійних внесків до недержавних пенсійних фондів надходить від вкладників-юридичних осіб, що свідчить про зацікавленість роботодавців у розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення.

В ході дослідження встановлено негативні та позитивні фактори, що впливають на надійність НПФ на даному етапі розвитку системи недержавного пенсійного страхування. До негативних факторів відносяться: малий досвід роботи суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення, відсутність репутації НПФ, невеликі розміри більшості фондів, невідповідність структури пенсійних активів низки фондів встановленим нормам, відсутність у більшості фондів додаткового нагляду за діяльністю з боку професійних об'єднань тощо. Позитивними факторами є: високі темпи приросту пенсійних активів, що виступають базою для забезпечення надійності НПФ, розмежування функцій управління НПФ між адміністратором, компанією з управління активами та зберігачем, близькість більшості засновників НПФ до фінансових ринків, що дозволяє більш якісно формувати склад Ради недержавного пенсійного фонду та здійснювати вибір управляючих компаній.

Аналіз показав, що надійність недержавних пенсійних фондів сьогодні залежить не стільки від розміру фонду, скільки від його виду, як це видно з таблиці 1.

Так, найвищі показники надійності мають НПФ професійного типу, що пояснюється додатковим наглядом за діяльністю фонду з боку професійних об'єднань та громадських організацій. Крім того, дослідженням встановлено пряму залежність надійності НПФ від складу його засновників. Так, НПФ, засновані фінансовими установами, мають дещо нижчі показники надійності, що свідчить про більш ризиковий напрямок їх інвестиційної політики. В той же час, наявність у складі засновників НПФ професійних об'єднань чи громадських організацій підвищує надійність такого фонду.

Успішність діяльності недержавного пенсійного фонду на ринку недержавного пенсійного забезпечення доцільно оцінювати за кількома напрямками:

1) успішність в освоєнні ринку;

2) успішність в інвестиційній діяльності.

Оцінка успішності недержавних пенсійних фондів показала, що переважна їх більшість в 2007 році мала високі темпи приросту активів, приросту учасників та норми доходності активів. Найуспішнішими в завоюванні ринку недержавного пенсійного страхування в 2007 році були фонди, що мали найбільший приріст активів - понад 125 %.

Таблиця 1

Залежність надійності недержавних пенсійних фондів від їх виду та обсягів діяльності в 2007 році

№ з/п	Показники	Групи пенсійних фондів за обсягом пенсійних активів на кінець року	Вид НПФ	Разом за досліджуваними фондами
		більше 10 млн. грн.	від 1 до 10 млн. грн.	від 100 тис. до 1 млн. грн.	менш ніж 100 тис. грн.	Відкритий	Корпоративний	Професій-ний
1	Кількість фондів у групі	10	15	17	12	42	7	5	54
2	Пенсійні активи на кінець року, млн.грн., всього	209,9	49,8	5,8	0,2	х	х	х	265,6
3	в середньому на один фонд	21,0	3,3	0,3	0,013	х	х	х	4,9
4	Коефіцієнт поточної платоспроможності	107,5	87,3	116,6	58,3	74,29	112,20	7706,85	103,4
5	Коефіцієнт планової ліквідності	20,3	14,5	32,3	2,3	26,69	7,88	34,69	18,8

Критеріями оцінки фінансового стану НПФ, затвердженими Держфінпослуг, встановлено, що оцінка ефективності роботи НПФ має здійснюватись на основі показника чистої вартості одиниці пенсійних внесків. Під одиницею пенсійних внесків слід розуміти умовний кількісний показник обсягу пенсійних активів на індивідуальному пенсійному рахунку учасника НПФ, що змінює свою вартість залежно від ефективності роботи фонду. На сьогодні немає єдиного підходу до порядку обчислення кількості одиниць пенсійних внесків на рахунках учасників різних НПФ. Узагальнено порядок обчислення цього показника можна відобразити формулою:

,

де К_ОПВі - кількість одиниць пенсійних внесків на кінець звітного періоду (на дату розрахунку);

К_ОПВі-1 - кількість одиниць пенсійних внесків на початок звітного періоду (на дату попереднього розрахунку);

В_і - сума пенсійних внесків на користь учасника чи сума виконання зобов'язань перед учасником за звітний період;

ЧВО_і-1 - чиста вартість одиниці пенсійних внесків пенсійного фонду на початок звітного періоду, що визначається діленням чистої вартості активів НПФ на кількість одиниць пенсійних внесків на початок звітного періоду.

Оцінка успішності інвестиційної діяльності показала, що середня норма доходності при інвестуванні активів недержавних пенсійних фондів становила 20,7 % при тому, що за фондами цей показник коливався від 0 до 63,1 %. Слід відзначити, що найвищу доходність за результатами 2007 року показали НПФ, засновані фінансовими установами (див. табл. 2). При цьому збільшення суми пенсійних активів на індивідуальних пенсійних рахунках учасників становило в середньому 13,8 %, що було нижче рівня інфляції за 2007 рік. Тому реальний середній приріст активів учасників НПФ у 2007 році був від'ємним і становив -2,41 %.

Таким чином, сьогодні система НПФ лише набуває досвіду роботи, тому при виборі НПФ, в першу чергу, слід керуватися показниками його надійності, які є найвищими у фондів професійного типу.

Для запровадження накопичувального пенсійного страхування в аграрній сфері необхідно враховувати низку факторів, що обумовлюють особливості цієї сфери, а саме: низький рівень заробітних плат у галузі сільськогосподарського виробництва, значна питома вага особистих селянських господарств в аграрному виробництві, значна частка доходів населення не пов'язана із заробітною платою, високий рівень дотаційності з боку держави при пенсійному забезпеченні, значна потреба аграрної сфери в інвестиційних ресурсах та низька інвестиційна привабливість тощо. Наведені фактори ставлять аграрний сектор в нерівні умови поряд із іншими галузями економіки, що обумовлює необхідність запровадження недержавного пенсійного страхування в аграрному секторі на особливих умовах для задоволення потреб селян із пенсійного забезпечення та аграрного сектора економіки - із залучення пенсійних активів для його інвестування.

Таблиця 2

Доходність недержавних пенсійних фондів України в 2007 році

№	Групи НПФ за різними критеріями	Норма інвестиційного прибутку, %	Коефіцієнт номінального доходу, %	Коефіцієнт реального доходу, %
За видами фондів
1	Відкриті	23,3	17,13	0,46
2	Корпоративні	19,2	7,72	-7,61
3	Професійні	14,4	9,38	-6,19
Наявність серед засновників фінансових установ
1	Так	27,6	23,95	6,30
2	Ні	17,7	9,65	-5,96
Участь у професійних об'єднаннях
1	Так	14,8	8,86	-6,63
2	Ні	22,1	15,00	-1,37
	РАЗОМ	20,7	13,80	-2,41

У третьому розділі «Удосконалення системи недержавного пенсійного страхування та шляхи її запровадження в аграрному секторі» розроблено заходи, спрямовані на вдосконалення недержавного пенсійного страхування для задоволення потреб у додатковому пенсійному забезпеченні селян та обґрунтовано фінансові інструменти для інвестування пенсійних активів у аграрному секторі економіки України.

Аналіз зарубіжного досвіду показав, що в аграрному секторі найбільш доцільним є запровадження накопичувального пенсійного страхування на основі професійних пенсійних схем. Страхування при цьому відбувається за спеціальними галузевими законами (обов'язкове страхування), а також на основі колективних чи галузевих угод (договірне страхування). Адаптувавши зарубіжний досвід до умов України, в роботі запропоновано формування системи професійного накопичувального пенсійного забезпечення для обслуговування аграрного сектора економіки України, що має бути заснована на принципах недержавного пенсійного страхування, оскільки організаторами такої системи мають стати роботодавці та професійні об'єднання. Це дозволить: а) забезпечити високу надійність через великі розміри та участь у професійному об'єднанні працівників аграрної сфери; б) об'єднати в одному фонді як працівників сільськогосподарських підприємств, так і індивідуальних підприємців на селі; в) не допустити відтік капіталу з аграрної сфери через інвестування активів; г) залучити до сплати внесків в систему недержавного пенсійного забезпечення, переважно роботодавців та індивідуальних підприємців.

Враховуючи наведене, в роботі запропоновано створення Аграрного професійного недержавного пенсійного фонду (АПНПФ) за участю роботодавців, галузевої професійної спілки працівників сільського господарства та держави. Цьому повинно передувати прийняття спеціального Закону «Про професійну систему накопичувального пенсійного забезпечення в сільському господарстві» та низки інших нормативно-правових актів. Загальний механізм дії професійної системи пенсійного забезпечення в сільському господарстві наведено на рис. 2. АПНПФ має становити альтернативу участі суб'єктів аграрної сфери в інших недержавних пенсійних фондах чи загальнодержавному Накопичувальному фонді другого рівня.

Зроблений прогноз формування активів АПНПФ (з урахуванням обов'язкового страхування) показав, що через десять років після його утворення сума пенсійних активів становитиме понад 47 млрд. грн., але для інвестування цих активів в аграрний сектор існує низка перешкод, серед яких найбільш суттєвими є: ризикованість аграрного виробництва, його залежність від природнокліматичних умов та нерозвиненість фінансових інструментів в аграрному секторі для інвестування коштів. Одним із шляхів залучення коштів НПФ для фінансування АПК є застосування механізму розміщення пенсійних активів за допомогою цінних паперів, емітованих державою та місцевими органами влади.

В роботі запропоновано перспективні напрямки розміщення пенсійних активів в аграрному секторі економіки, засновані на формуванні в Україні ринку землі та створенні відповідної інфраструктури (зокрема, Земельного іпотечного банку, державного Земельного фонду та ін.). Розроблено також механізм взаємодії АПНПФ з іншими учасниками земельних відносин, що може здійснюватись за такими напрямками:

- іпотека землі з обов'язковою видачею заставної;

- придбання фондом земельних ділянок як об'єкта нерухомості;

- придбання іпотечних цінних паперів Земельного іпотечного банку;

- внесення коштів до Земельного фонду в обмін на пайові права, що мають бути підтверджені відповідними цінними паперами тощо.

Враховуючи можливість АПНПФ мати земельні активи, в роботі обґрунтовано доцільність запровадження в аграрному секторі одноразового земельного пенсійного внеску, на вартість якого буде збільшено суму на індивідуальному пенсійному рахунку учасника АПНПФ. В результаті запровадження такого заходу навіть особи, що за законодавством не зможуть брати участь в загальній пенсійній системі, матимуть можливість отримання додаткових пенсійних виплат з професійної накопичувальної пенсійної системи в аграрному секторі. Загальна схема відносин АПНПФ на ринку землі наведена на рис. 3.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Модель системи пенсійного забезпечення аграрного сектора

В роботі обґрунтовано також обмеження для розміщення пенсійних активів АПНПФ з урахуванням запропонованих напрямків, що забезпечувало б певний рівень диверсифікації активів і, відповідно, надійності фонду.

Реалізація запропонованих заходів щодо запровадження професійного накопичувального пенсійного страхування в аграрній сфері дозволить побудувати ефективну систему додаткового пенсійного забезпечення сільських громадян, а також створити значну інвестиційну базу для розвитку аграрного сектора економіки України.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3 Модель роботи АПНПФ на ринку землі

ВИСНОВКИ

В ході дослідження узагальнено теоретичні засади недержавного пенсійного страхування, проведено оцінку стану та діяльності системи недержавного пенсійного страхування в Україні, а також розроблено заходи щодо запровадження цієї системи на селі. Одержані результати дослідження дозволяють сформулювати наступні висновки:

1. Дослідивши економічну сутність категорій «пенсійне забезпечення» та «пенсійне страхування», встановлено, що основна відмінність між ними полягає в джерелах формування ресурсів для виплати пенсій та в переліку виконуваних функцій. Пенсійне забезпечення громадян здійснюється за рахунок різних джерел: бюджетних коштів, цільових державних фондів, фондів недержавного страхування, банківських пенсійних рахунків та ін. Джерелом коштів пенсійного страхування є внески вкладників (самих майбутніх пенсіонерів, їх роботодавців чи державних органів), що сплачуються до страхових фондів.

2. Аналіз історичних аспектів формування та розвитку пенсійного страхування в Україні та світі показав, що пенсійне страхування змінюється разом із розвитком суспільних відносин. Основи сучасних моделей пенсійного забезпечення були закладені у період формування індустріального суспільства і базуються на принципах солідарності поколінь та державного субсидування. Однак наприкінці ХХ століття об'єктивні умови обумовили необхідність переходу пенсійних систем від розподілу до накопичення, що підвищило значимість особистої відповідальності громадян у пенсійному забезпеченні.

3. Україна сьогодні також здійснює реформування пенсійної системи. Не дивлячись на значний проміжок часу з моменту утворення, система пенсійного забезпечення українських громадян ще й досі остаточно не сформована. Дослідженням теоретичних положень організації пенсійної системи встановлено пріоритетність розвитку накопичувальних методів пенсійного забезпечення і зокрема системи недержавного пенсійного страхування.

4. Встановлено, що система недержавного пенсійного забезпечення України базується не лише на принципах страхування, але й передбачає індивідуальні заощадження громадян за допомогою банківських пенсійних рахунків. Однак сьогодні діяльність банківських установ щодо пенсійного забезпечення громадян не врегульована законодавчо і, крім того, такий вид банківської діяльності не розглядається в науковій економічній літературі. Пенсійний банківський депозит автором визначено як строковий вклад власника грошових коштів - фізичної особи на банківський рахунок на визначений термін з можливістю поповнення цього рахунку, основною метою якого є накопичення коштів для виплати їх власнику при настанні пенсійного (зазначеного у договорі) віку, а для банку - використання цих коштів для довгострокового кредитування чи інвестування суб'єктів економічної діяльності.

5. Дослідження ринку недержавного пенсійного забезпечення показало, що сьогодні лише 0,58 % громадян працездатного віку мають договори страхування додаткової пенсії в страхових компаніях, 1,19 % - є учасниками недержавних пенсійних фондів, 0,15 % - мають договори банківського управління активами з умовами пенсійного забезпечення та понад 98 % працездатних громадян є лише потенційними його учасниками. Така структура ринку свідчить про його нерозвиненість та існуючий потенціал для розвитку суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення.

6. Оцінка діяльності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення та тенденцій їх розвитку дозволила встановити, що основу цієї системи становитимуть недержавні пенсійні фонди різних форм, в той час як страхові компанії прийматимуть участь у пенсійному забезпеченні шляхом укладання договорів про виплату довічних пенсій за рахунок пенсійних активів НПФ (страховики зі страхування життя) та страхування учасників НПФ від нещасних випадків (страховики з ризикових видів страхування), а банківські установи залишать за собою лише функцію зберігання коштів НПФ.

7. Аналіз системи недержавних пенсійних фондів показав, що обсяги діяльності НПФ стрімко збільшуються. Темпи приросту кількості учасників недержавних пенсійних фондів, а також суми їх пенсійних активів становили в 2007 році відповідно 44 % та 102,7 %, в той час як кількість діючих фондів зросла на 43,5 %. За результатами оцінки надійності недержавних пенсійних фондів встановлено негативні та позитивні фактори, що обумовлюють надійність НПФ на даному етапі розвитку системи недержавного пенсійного страхування. При цьому негативні фактори, в першу чергу, стосуються незначного періоду роботи фондів на ринку, в той час як кількісні показники їх надійності знаходяться на високому рівні. Найвищі показники надійності мають недержавні пенсійні фонди професійного типу, на що, в першу чергу, впливає великий розмір фондів та додатковий нагляд з боку професійних об'єднань та громадських організацій. Найбільш доходними в 2007 році були фонди, створені фінансовими установами. В цілому, робота системи недержавних пенсійних фондів в Україні на етапі її створення спрямована, в першу чергу, на закріплення фондів на ринку, завоювання довіри населення та набуття досвіду роботи.

8. Встановлено, що аграрний сектор економіки України має низку особливостей, що обумовлюють специфіку цієї галузі в організації пенсійного забезпечення. Основними факторами, що впливають на формування ефективної системи накопичувального пенсійного страхування в аграрному секторі, є низький рівень заробітних плат у галузі сільськогосподарського виробництва, значна частка доходів населення не пов'язана із заробітною платою, значна питома вага особистих селянських господарств в аграрному виробництві, високий рівень дотаційності з боку держави при пенсійному забезпеченні, значна потреба аграрної сфери в інвестиційних ресурсах та низька інвестиційна привабливість тощо.

9. Аналіз зарубіжного досвіду накопичувального пенсійного страхування показав, що для найбільш повного врахування особливостей певних галузей економіки доцільним є його запровадження на основі професійних пенсійних схем. Професійна пенсійна система має базуватись на охопленні працівників однієї галузі економіки чи декількох споріднених галузей. При цьому найбільш ефективним є створення професійного недержавного пенсійного фонду.

10. Запропоновано створення професійної системи накопичувального пенсійного забезпечення в сільському господарстві, основним суб'єктом якої має стати Аграрний професійний недержавний пенсійний фонд. Для запровадження цієї системи слід прийняти низку нормативно-правових актів, що визначали б правовий статус та регулювали відносини між її суб'єктами. Джерелом формування коштів професійної системи накопичувального пенсійного забезпечення в сільському господарстві мають стати внески роботодавців на користь працівників та самозайнятого населення на свою користь (обов'язкова частина пенсійного страхування); найманих працівників та самозайнятого населення (добровільна частина пенсійного страхування), а також державні субсидії (надання гарантій отримання мінімального розміру пенсійних виплат з накопичувальної системи).

11. Встановлено, що інвестиційний потенціал АПНПФ через десять років після його утворення становитиме щонайменше 47,5 мільярдів гривень. В роботі розроблено механізм розміщення коштів накопичувальної пенсійної системи в аграрний сектор економіки з використанням державної позики, а також перспективні напрямки розміщення пенсійних активів, засновані на формуванні в Україні ринку землі та створенні відповідної його інфраструктури. Впровадження таких заходів забезпечить професійну пенсійну систему необхідними фінансовими інструментами, які відповідатимуть принципам надійності, ліквідності та доходності.

12. Запропоновано структуру інвестиційного портфеля АПНПФ, що дозволяє мінімізувати розміщення пенсійних активів в фінансові інструменти неаграрних сфер діяльності і при цьому забезпечити високий рівень диверсифікації. Наведений план розміщення пенсійних активів має бути покладений в основу інвестиційної декларації Аграрного професійного недержавного пенсійного фонду.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Худолій, О. В. Недержавне пенсійне страхування: перспективи запровадження на селі [Текст] / О. В. Худолій // Зб. наук. пр. Луганського нац. аграр. ун-ту. Серія «Економічні науки» / За ред. В.Г. Ткаченко. Луганськ: Вид-во ЛНАУ, 2006. № 60/83. С. 522-528.

2. Худолій, О. В. Пенсійне страхування та перспективи його розвитку на селі [Текст] / О. В. Худолій // Облік і фінанси АПК. 2006. № 4. С. 93-97.

3. Худолій, О. В. Організація недержавного пенсійного забезпечення в Україні [Текст] / О. В. Худолій // Зб. наук. пр. Луганського нац. аграр. ун-ту. Серія «Економічні науки» / За ред. В.Г. Ткаченко. Луганськ: Вид-во ТОВ ТРК «РКТ», 2007. № 73 (96). С. 502-508.

4. Худолій, О. В. Удосконалення фінансових інструментів для розміщення пенсійних активів в аграрному секторі економіки [Текст] / О. В. Худолій // Зб. наук. пр. Луганського нац. аграр. ун-ту. Серія «Економічні науки» / За ред. В.Г. Ткаченко. Луганськ: «Елтон-2». - 2008. № 85. С. 516-522.

5. Худолій, О. В. Аграрний недержавний пенсійний фонд та його роль у розвитку земельних відносин [Текст] / О. В. Худолій // Економіка АПК. 2009. № 1. С. 129-135.

АНОТАЦІЯ

Худолій О.В. Недержавне пенсійне страхування та перспективи його запровадження в аграрному секторі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук, Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних та практичних аспектів діяльності системи недержавного пенсійного страхування в Україні.

Узагальнено теоретичні підходи до визначення сутності понять «пенсійне страхування» та «пенсійне забезпечення», встановлено їх взаємозв'язок і взаємозалежність. Досліджено історичні аспекти формування та розвитку пенсійних систем в Україні та світі, а також місце недержавного пенсійного страхування в цих системах.

Проаналізовано діяльність суб'єктів ринку недержавного пенсійного забезпечення України та встановлено основні напрямки його розвитку. Здійснено оцінку недержавних пенсійних фондів з позиції їх надійності та ефективності діяльності. Встановлено особливості аграрного сектора щодо запровадження накопичувального пенсійного страхування.

Запропоновано впровадження в аграрному секторі накопичувального пенсійного страхування на основі застосування професійних пенсійних схем. Розроблено модель професійної системи накопичувального пенсійного забезпечення в аграрному секторі та обґрунтовано напрямки використання пенсійних активів цієї системи.

Ключові слова: пенсія, пенсійне страхування, недержавне пенсійне забезпечення, недержавний пенсійний фонд, пенсійні активи, професійна система накопичувального пенсійного забезпечення.

АННОТАЦИЯ

Худолей А.В. Негосударственное пенсионное страхование и перспективы его внедрения в аграрном секторе. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Национальный научный центр „Институт аграрной экономики” Украинской академии аграрных наук, Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических аспектов деятельности системы негосударственного пенсионного страхования в Украине.

Обобщены теоретические подходы к определению сущности пенсионного страхования, его объективной обусловленности, исследована взаимосвязь между категориями «пенсионное страхование» и «пенсионное обеспечение». Пенсионное обеспечение рассматривается как система распределительных отношений, в процессе которых создаются и используются фонды для материального обеспечения граждан в старости, в случае инвалидности, при потере кормильца и в других случаях, которые предоставляют право на получение пенсии, не зависимо от источников формирования этих фондов. Обосновано, что пенсионное страхование является составной частью системы пенсионного обеспечения наряду с государственной социальной помощью и индивидуальными сбережениями граждан.

На основе исследования исторических аспектов развития пенсионных систем в зарубежных странах и в Украине установлены основные тенденции развития пенсионного страхования и роль негосударственного пенсионного страхования в современных пенсионных системах. Рассмотрены причины, обусловившие необходимость реформирования пенсионных систем и перехода от солидарно-распределительных к накопительным способам пенсионного обеспечения. Среди главных причин выделены ухудшение демографической ситуации в результате старения населения и возникновение на этой основе проблем с финансовим обеспечением пенсионных систем.

...