Розвиток місцевого оподаткування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. В сучасних умовах важливого значення набуває питання використання місцевих бюджетів як найдієвішого інструменту управління економікою та основи фінансового забезпечення повноважень місцевих органів влади у процесі виконання конституційних зобов'язань. Побудова ефективної моделі розвитку економіки ринкового типу потребує підвищення ролі місцевих податків і зборів. Збільшення доходів місцевих бюджетів за рахунок розширення податкового поля є головним напрямом зміцнення фінансової автономії територій.

Розвиток місцевого самоврядування визначений одним з найважливіших напрямів державної політики. Проте, розширення функцій і повноважень органів місцевого самоврядування, яке відбулося протягом останніх років після прийняття Україною Європейської хартії, на жаль, не викликало адекватного збільшення обсягів фінансових ресурсів, що надходять у їх розпорядження. Незначними залишаються власні доходи і, зокрема, місцеві податки та збори, які згідно з положеннями хартії повинні стати основним джерелом фінансування місцевих органів влади. Тому необхідно створювати соціально-економічні умови, які дадуть можливість місцевим органам влади мати достатні кошти для виконання своїх функцій і повноважень.

Формування місцевих бюджетів є водночас і умовою, і результатом соціально-економічного розвитку територій. Мізерна частка власних доходів, зокрема місцевих податків і зборів, є свідченням низького рівня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування. На відміну від України, у США за рахунок місцевих податків забезпечується 65% доходів місцевих бюджетів, у Великобританії - 36, Франції - 45, Японії - 33%.У зв'язку з цим актуальним є пошук форм і методів зміцнення фінансів місцевих органів влади в Україні. Побудова дієвої моделі економіки ринкового типу вимагає подальшого теоретичного обґрунтування та практичного визначення місця і ролі місцевого оподаткування в економічній системі держави.

Теоретичні підходи до побудови механізму справляння місцевих податків і зборів, обґрунтування принципів оподаткування, визначення їх місця у системі доходів місцевих бюджетів досліджують, зокрема, такі вітчизняні вчені-економісти, як П.Д. Біленчук, О.Д. Василик, В.П. Вишневський, О.Д. Данілов, М.Я. Дем'яненко, Т.О. Єфименко, В.І. Кравченко, О.П. Кириленко, А.І. Крисоватий, П.А. Лайко, Ю.В. Лапшин, А.А. Лукьянченко, В.І. Мельник, В.П. Сенчак, А.М. Соколовська, О.О. Сунцова, В.М. Суторміна, Л.Л. Тарангул, Л.Д. Тулуш, Д.Г. Черник, Л.М. Шаблиста та ін. В їх працях наведені рекомендації щодо забезпечення ефективності місцевого оподаткування, які значною мірою знаходять своє практичне застосування при реалізації податкової політики держави.

Проте, недостатньо дослідженими залишаються питання регулювання місцевого оподаткування, яке, як правило, розглядається в аспекті податкової системи держави в цілому. Аналіз та систематизація накопиченого вітчизняного і зарубіжного досвіду щодо формування та раціонального використання місцевих податків і зборів набувають особливого значення в умовах проведення реформи щодо самоуправління місцевими фінансами. Актуальними є методологічні та методичні розробки аналізу макроекономічних процесів з метою ефективного регулювання системи оподаткування, її реструктуризації на користь місцевих податків і зборів через моделювання та прогнозування податкових надходжень як основної складової доходів місцевих бюджетів.

У зв'язку з викладеним вище: необхідні подальше наукове осмислення набутого вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо становлення місцевого оподаткування, а також оцінка місця, ролі та перспектив розвитку місцевих податків і зборів у наповненні місцевих бюджетів, тому обрана тема дисертаційного дослідження є дуже актуальною.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретико-методичних засад та розробка напрямів і практичних рекомендацій щодо вдосконалення місцевого оподаткування в умовах розширення фінансової автономії місцевого самоврядування.

Для досягнення поставленої мети в ході дослідження вирішувалась низка завдань, головними з яких є:

- дослідити економічну природу місцевого оподаткування та його роль у фінансовому забезпеченні місцевих органів влади на сучасному етапі;

- узагальнити теоретико-методологічні засади функціонування місцевих податків і зборів та удосконалити критерії їх встановлення;

- систематизувати класифікацію місцевих податків і зборів та виявити їх специфічні ознаки;

- розробити методичні підходи до економічної оцінки ролі місцевого оподаткування у формуванні місцевих бюджетів;

- дати оцінку фіскальної ефективності місцевого оподаткування та його адміністрування;

- виявити просторову диференціацію та сучасні тенденції обсягів надходжень місцевих податків і зборів;

- обґрунтувати напрями подальшого розвитку місцевого оподаткування, уточнити склад місцевих податків і зборів;

- визначити засади та наслідки запровадження майнового податку у складі місцевих податків;

- розробити підходи щодо прогнозування надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів.

1. Теоретичні засади місцевого оподаткування

Розглядаються теоретичні засади та сутність місцевих податків і зборів, економічні особливості їх розвитку та система класифікації.

Встановлено, що місцеві податки і збори є важливою складовою податкових систем більшості країн. Відмічаючи як загальні риси податків, так і окремі деталізовані риси місцевих, ми пропонуємо розглядати місцеві податки і збори як обов'язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, регламентуються органами місцевого самоврядування на певній території, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу валового внутрішнього продукту й зараховуються до місцевих бюджетів для фінансового забезпечення виконання функцій органів місцевого самоврядування.

Головна мета діяльності місцевої влади - забезпечення особливих місцевих інтересів, що визначає потребу та закономірність функціонування місцевих податків і зборів. Виникає необхідність існування тих податків, на формування податкової бази яких можуть впливати органи місцевого самоврядування і які фактично забезпечують стійкі, стабільні джерела доходів.

Регулювання місцевого оподаткування здійснюється на загальнодержавному і місцевому рівнях, тому при їх організації і стягненні необхідне дотримання загальних принципів національної бюджетно-податкової політики з врахуванням особливостей державного адміністративно-територіального устрою, а також специфіки конкретного регіону, економічної й політичної ситуації, пріоритетних напрямів розвитку тощо.

Систематизуючи класифікацію місцевих податків і зборів, були виділені її критерії за формою встановлення, формою оподаткування, економічним змістом об'єкта, суб'єктом оподаткування та джерелом сплати. У функціонуванні місцевого оподаткування велике значення має діяльність місцевих органів влади, тому ми виділяємо групу місцевих податків і зборів залежно від політики місцевої влади (екологічні, цільові тощо).

З огляду на діючі місцеві податки і збори в Україні, більшість з яких неможливо запроваджувати сільськими та селищними Радами (найпоширенішими місцевими радами) через відсутність об'єкта оподаткування, нами запропоновано виокремити податки для запровадження в містах (наприклад, іподромні збори) та сільській місцевості (наприклад, випас худоби).

Місцеве оподаткування повинне не тільки забезпечувати надходження коштів до бюджету але і стимулювати розвиток підприємництва, сприяти вирішенню соціальних потреб населення на певній території, економічних, екологічних та інших проблем.

2. Сучасний стан і тенденції розвитку місцевого оподаткування

Оцінюється роль місцевого оподаткування у формуванні місцевих бюджетів, визначено регіональну ефективність його стягнення, розглянуто механізм адміністрування місцевих податків і зборів, виявлено вплив контрольно-перевірочної роботи державних податкових інспекцій на обсяги стягнень податків. Визначено регіональну диференціацію соціально-економічного розвитку та її вплив на місцеве оподаткування в Україні.

Дослідження виявили, що в Україні спостерігається тенденція до збільшення абсолютних надходжень місцевих податків і зборів. Зазвичай необхідним є врахування інфляційних процесів. Так, інфляція за 2008 р. становила 22,3%, а надходження місцевих податків і зборів за 2008 р. проти 2007 р. збільшились на 23%, отже такі темпи зростання значною мірою були зумовлені інфляційними факторами.

Рис. 2. Динаміка надходжень місцевих податків і зборів в Україні

Особливу увагу заслуговує частка місцевих податків і зборів як у доходах місцевих бюджетів, так і у податкових надходженнях, що з 2002 р. має чітку тенденцію до зниження - відповідно з 2,8% до 1,2% та з 3,3% до 1,4%, тобто більше, ніж в 2 рази.

Для аналізу функціонування системи місцевого оподаткування пропонуємо розширити інструментарій аналізу коефіцієнтом автономності місцевого оподаткування та коефіцієнтом структури власних доходів бюджету.

В Україні у 2002 р. на 1 грн. власних коштів припадало 50 коп. запозичених грошових ресурсів, тоді як у 2008 р. - 90 коп. (у 1,8 раза більше), що свідчить про зниження фінансової стійкості місцевих бюджетів. Коефіцієнт структури власних доходів бюджету показує, що на 1 грн. власних доходів припадало місцевих податків і зборів відповідно 3 та 1 коп. Коефіцієнти автономії як місцевих бюджетів, так і місцевого оподаткування свідчать про зниження незалежності місцевих бюджетів та місцевого оподаткування у нашій державі. Тому основними джерелами формування місцевих бюджетів є відрахування від загальнодержавних податків та дотації з державного бюджету. Така ситуація говорить про недостатність власної дохідної бази місцевих бюджетів, а особливо бази місцевого оподаткування.

Слід зазначити, що фіскальне значення місцевих податків і зборів по-різному проявляється у формуванні дохідної частини бюджетів різних рівнів і видів. Насамперед, найвідчутніша фіскальна роль місцевих податків і зборів спостерігається у доходах бюджетів територіальних громад - міст, селищ і сіл. На території Київської області у доходах міст обласного підпорядкування місцеві податки та збори в структурі податкових надходжень у 2008 р. у середньому становили 1,0% (від 0,2% у м. Славутич до 2,8% у м. Переяслав-Хмельницький), а у доходах районних бюджетів у середньому 0,6% (від 0,1% у Вишгородському районі до 1,9% у Кагарлицькому районі). Десять міст обласного підпорядкування забезпечують 54% загального обсягу надходжень місцевих податків і зборів в області.

Близько 80% надходжень місцевих податків і зборів забезпечується за рахунок ринкового збору (50%) та комунального податку (30%); по 5-7% припадає на збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг і на податок з реклами. Решта зборів (за паркування автомобілів, за видачу ордера на квартиру, з власників собак, курортний, за участь у бігах на іподромі, за виграш на бігах, з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, за право використання місцевої символіки, за право проведення кіно- і телезйомок, за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей) характеризуються низькими показниками надходжень і малоефективним стягненням. У багатьох регіонах вони не справляються взагалі, оскільки адміністрування більшості з них, особливо в сільській місцевості, є економічно невиправданим і недоцільним.

З метою виявлення резервів надходження коштів і забезпечення виконання бюджетних призначень місцевими податковими інспекціями організовуються документальні та тематичні перевірки. За останні сім років чітко визначилася позитивна тенденція до збільшення як абсолютних, так і відносних показників контрольно-перевірочної роботи Державної податкової адміністрації Київської області. Кількість перевірок збільшилась у 2,6 раза, додатково нараховані суми - у 2 рази, з них суми штрафних санкцій зросли у 2,8 раза, сума основного платежу - у 2 рази. Заборгованість платників податків перед бюджетом зменшилась в 1,9 раза і досягла 0,9% від обсягів надходжень місцевих податків і зборів, що свідчить про певну інтенсифікацію боротьби податкових органів з податковими правопорушеннями.

На основі проведеного аналізу ми встановили, що в Київській області кожен платник у середньому забезпечує надходження місцевих податків і зборів у сумі 213 грн. на рік, а кожний перевірений податковою службою платник у середньому забезпечує 548 грн., причому 1 грн. нарахованої пені обумовлює додатково 6,8 грн. надходжень, а підвищення штрафних санкцій на 1 грн. зумовлює зменшення стягнень на 0,9 грн., що видно з наведеного рівняння регресії (формула (1)):

, (1)

де: - обсяг надходжень місцевих податків і зборів, тис. грн.; - кількість платників місцевих податків і зборів; - кількість перевірених платників; - нарахована пеня за несвоєчасну сплату, тис. грн.; - нарахована сума штрафних санкцій, тис. грн.

Податкові перевірки слід вважати однією з дієвих складових податкового потенціалу України, оскільки, по-перше, це реально гарантує повернення коштів до бюджету і сприяє певною мірою зменшенню його дефіциту; по-друге, позитивно впливає на загальнонаціональний рівень податкової культури (платники податків після притягнення їх до відповідальності на певний період стають законослухняними).

Дослідження взаємозв'язку між економічним розвитком регіону та оподаткуванням є актуальним при реалізації державної регіональної політики та забезпеченні територіальної справедливості. Провівши індексування двадцяти основних соціально-економічних показників розвитку областей (валовий регіональний продукт, основні засоби, доходи населення, фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, обсяги реалізованої промислової продукції і продукції сільського господарства, інвестиції в основний капітал, площа введеного в експлуатацію житла, роздрібний товарооборот, обсяг реалізованих послуг, експорт та імпорт товарів і послуг, кількість постійного населення, кількість зайнятого населення та безробітних, середньомісячна заробітна плата тощо), за винятком міст Київ та Севастополь, ми визначили узагальнюючий індекс соціально-економічного розвитку областей та його диференціацію по регіонах (варіація складає 2,37 од.), виявили досить суттєвий вплив показників соціально-економічного розвитку на обсяги місцевих податків і зборів (коефіцієнт кореляції досягає 0,87). Визначено, що областям з високим рівнем соціально-економічного розвитку (Донецька, Дніпропетровська, Одеська, Харківська області) відповідають високі індекси стягнення місцевих податків.

Можна стверджувати, що з підвищенням привабливості регіонів для інвесторів і зростанням обсягів валового регіонального продукту (як показників, що мають найбільший вплив) місцеве оподаткування буде збільшувати обсяги надходжень і набувати більшої значущості в джерелах формування місцевих бюджетів, а отже забезпечувати власні фінансові надходження місцевих органів влади для соціального та економічного розвитку територій.

Дана проблема є більш актуальною для регіонів переважно аграрного типу господарювання, адже саме сільська місцевість визначається досить низьким рівнем соціально-економічного розвитку та загостренням соціальних проблем і займає найбільшу частку території України. Тому ми провели аналіз деяких показників на рівні районів вибраної нами Київської області за винятком міст обласного значення.

Рівняння регресії залежності місцевого оподаткування і показників соціально-економічного розвитку районів має вигляд (формула (2)):

, , (2)

де: - обсяг надходжень місцевих податків і зборів, тис. грн.; - кількість підприємств, од.; - кількість населення, осіб; - обсяги роздрібного товарообороту, млн. грн.; - середньомісячна заробітна плата, грн.

Результати досліджень показують, що у сукупності та взаємозалежності показників одним з основних факторів, що впливає на обсяги надходжень місцевих податків і зборів, є кількість населення, що проживає на даній території. Так, однин житель забезпечує 50 коп. доходів місцевих податків і зборів, підприємство - 196 грн. Кожен мільйон роздрібного товарообороту обумовлює 200,9 грн. даних зборів. А збільшення середньомісячної заробітної плати на 1 грн. забезпечує 35 грн. доходів місцевого оподаткування.

Недоліки у формуванні фінансової бази на місцях не дозволяють повноцінно управляти соціально-економічним розвитком регіону. Отже, можна констатувати, що місцеві органи влади не володіють достатніми фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні, так як ресурсний потенціал використовується недостатньо.

Всі соціально-економічні показники тією чи іншою мірою взаємопов'язані, тому удосконалення системи місцевого оподаткування слід розглядати не окремо, а в контексті програми розвитку всієї країни.

3. Напрями реформування місцевого оподаткування в Україні

Досліджено можливості формування складу місцевого оподаткування шляхом запровадження податків і зборів, що найефективніше будуть справлятися на відповідній території. Розроблено модель прогнозування надходжень місцевих податків і зборів шляхом виокремлення випадкової та невипадкової складових.

Плату за землю, яка практично в усьому світі належить до сфери місцевого оподаткування, слід перевести із загальнодержавного оподаткування до місцевого. Нині згідно з Бюджетним кодексом України до сільських бюджетів надходить лише 60% стягнень. Даний платіж у складі місцевого оподаткування дає можливість використовувати його у повному обсязі на місцевому рівні, тобто на збереження і покращення земельних ресурсів на території конкретної громади. Крім того, органи місцевої влади матимуть можливість вирішувати питання щодо стимулювання чи стримання припливу капіталу в їх регіон. У 2008 р. сільським бюджетам Київської області припадало 132,7 млн. грн. плати за землю, а запропоновані зміни збільшують дані доходи на 88,5 млн. грн., або на 66,7%.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин на нашу думку, було б доцільно передати під юрисдикцію місцевих органів влади, тоді він став би стабільним власним джерелом фінансування для ремонтних робіт, утримання та будівництва автомобільних доріг. Сьогодні до бюджетів органів місцевого самоврядування надходить лише 15% даного збору, решта ж йде на утримання доріг загального призначення, які слід фінансувати за рахунок Державного дорожнього фонду України.

Важливим інструментом раціонального використання та охорони природних ресурсів повинна стати система платежів за їх освоєння, деградацію і забруднення в рамках місцевого оподаткування, яка дасть змогу місцевим органам влади визначати найбільш пріоритетні заходи щодо покращання екологічної ситуації на місцях. З огляду на це, платежам за ресурси місцевого значення та збору за забруднення навколишнього природного середовища доцільно надати статус місцевих і запровадити стягнення з суб'єктів господарювання, які здійснюють споживання природних благ з метою одержання вигоди. Це створить залежність рівня добробуту територіальних громад від природного територіального розташування, природно-кліматичних факторів, наявності й використання корисних копалин тощо. З екологічного оподаткування лише 10% збору за забруднення навколишнього середовища надходить до сільських бюджетів. При цьому всі джерела забруднення та негативний ефект від їх діяльності залишаються на території громади. Тому справедливим є зарахування до складу місцевих зборів збору за використання природних ресурсів та збору за забруднення навколишнього середовища. Останні повністю будуть використовуватись на певній території для покращання її екологічного становища. За нашими підрахунками, у 2008 р. до бюджетів органів місцевого самоврядування Київської області надійшло 2,5 млн. грн. від екологічного оподаткування, а з урахуванням запропонованих змін ця сума б становила 81,4 млн. грн.

Зміни, що відбулися у відносинах власності (внаслідок чого більшість основних фондів перебуває у недержавному секторі економіки), соціальній структурі, доходах населення, створюють умови для запровадження майнових податків, які в країнах з ринковою економікою є стабільним джерелом доходів місцевого оподаткування. Найбільш обґрунтованим об'єктом оподаткування виступає нерухоме майно (майно, прикріплене до землі, та міцно, пов'язане з нею). Ми підтримуємо пропозицію щодо запровадження даного податку без використання пільг та з застосуванням роздільних ставок оподаткування, спираючись на прожитковий мінімум.

Так, ми пропонуємо застосування ставки у розмірі 1% від прожиткового мінімуму за 1 м2 загальної площі нерухомого майна на території сільської місцевості та 2% - міської, причому, спираючись на елементи благоустрою територій застосовуємо такі коефіцієнти: газопостачання - 0,5%; водопровід - 0,1%; каналізація - 0,1%; опалення - 0,3%; гаряче водопостачання - 0,2%.

За нашими розрахунками, у 2008 р. за умови запровадження даного податку до місцевих органів додатково надійшло б 593,5 млн. грн., що забезпечило б місцевому бюджету за рахунок місцевих податків і зборів 12,7% надходжень.

У середньому доходи сільського бюджету доповнить сума в розмірі 191,8 тис. грн., яка є дуже вагомою для фінансування потреб села. Податкове навантаження на 1 сільське домогосподарство становитиме 796,9 грн. на рік, або 66,4 грн. у місяць, а на міське домогосподарство - відповідно 995,6 або 83,0 грн. у місяць.

При дослідженні результатів впровадження податку на нерухоме майно встановлено, що жителю області потрібно сплачувати 28,6 грн. для фінансування місцевих потреб при середньомісячному доході 1185 грн.

Разом з тим, для систематизації та обробки показників, що характеризують наявну податкову базу і перспективи її розширення, слід провести податкову паспортизацію регіонів та населених пунктів з метою відображення комплексної системи їх макроекономічних характеристик.

Проведені дослідження динаміки надходжень місцевих податків і зборів дозволили дослідити зміни у розвитку місцевого оподаткування в часі та розробити модель прогнозування надходжень місцевих податків і зборів. Так на прикладі Київської області, обсяги надходжень у середньому зростають (майже на 2% щомісячно), але водночас спостерігаються їх значні коливання, що означає наявність систематичної компоненти та компоненти, яка зумовлена регулярними коливаннями відносно першої. За результатами досліджень встановлено, що функція, яка описує загальну тенденцію надходжень місцевих податків і зборів в Київській області з січня 2003 р. до серпня 2009 р., має вигляд (формула (3)):

. (3)

Після вилучення тренду ми отримали, що випадкова компонента відповідає стаціонарному випадковому процесу з математичним сподіванням, що дорівнює нулю, та лагом, що дорівнює трьом (тобто залежність від попередніх значень). Рівняння авторегресії третього порядку має вигляд (формула (4)):

. (4)

Отже, тренд і рівняння авторегресії у сукупності обумовлюють прогнозні значення обсягів місцевих податків і зборів помісячно.

За прогнозом, у Київській області протягом вересня-грудня 2009 р. буде зібрано 8,45 млн. грн. місцевих податків і зборів, протягом 2010-2012 рр., відповідно, по роках - 28,2, 32,6 та 37,5 млн. грн.

За умови проведення реформування місцевого оподаткування згідно з представленими пропозиціями його роль у наповненні місцевих бюджетів значно зросте, а розширення власних джерел фінансування та зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоуправління сприятимуть соціально-економічному розвитку сільських територій.

Висновки

місцевий оподаткування фіскальний економічний

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано вирішення наукового завдання з розвитку та підвищення економічної ефективності місцевого оподаткування. Проведене дослідження дозволило зробити висновки теоретичного, методичного та практичного характеру:

1. Сучасний стан місцевого фінансування зумовлює необхідність удосконалення місцевого оподаткування як основної форми мобілізації фінансових ресурсів на місцевому рівні, яка має великі перспективи в зміцненні їх фінансової стійкості.

2. Діюча система місцевого оподаткування в Україні не відповідає загальновизнаним світовою практикою критеріям самодостатності й економічної доцільності. Створення міцної фінансово-економічної бази на місцях вимагає врахування окремих принципів встановлення місцевих податків і зборів, що значно підвищить значущість останніх у податковій системі країни.

3. Розгляд та систематизація критеріїв класифікації місцевих податків і зборів показали доцільність доповнення існуючих критеріїв групування залежно від політики місцевої влади (екологічні, цільові тощо) та території запровадження (міська, сільська місцевості).

4. Теоретичні і практичні засади функціонування місцевого оподаткування визначають його певну другорядність порівняно із загальнодержавним. Роль місцевих податків і зборів у наповненні місцевих бюджетів України досить незначна і має чітку тенденцію до зниження з 3,4% у 2000 р. до 1,2% у 2008 р., а у співвідношенні місцевого та загальнодержавного оподаткування значно переважає останнє.

5. Фіскальна ефективність місцевого оподаткування, виражена коефіцієнтами автономії і структури власних доходів бюджету, показала, що співвідношення власних і запозичених коштів за останні сім років зросло майже у 3 рази на користь останніх, що свідчить про зниження фінансової стійкості місцевих бюджетів, і що забезпеченість власними коштами за рахунок місцевого оподаткування дуже низька. Основу місцевих надходжень складають ринковий збір, комунальний податок, податок з реклами та збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі. Решта зборів не забезпечують значних надходжень і є малоефективними.

6. Результативність проведеної контрольно-перевірочної роботи податкових органів щодо стягнення місцевих податків і зборів проявляється у зменшенні як абсолютних, так і відносних значень заборгованості платників даних податків. Сума заборгованості зменшилась у 2 раза і досягла 1% від обсягів надходжень місцевого оподаткування.

7. Шляхом індексування 20 основних соціально-економічних показників розвитку областей, виявлено, що у 8 з 24 областей України узагальнюючий індекс перевищував середній (варіація становила 2,37 од.). Найвищі значення індексу стягнення місцевих податків і зборів (варіація 1,86 од.) відповідають областям з високим рівнем соціально-економічного розвитку. Кореляційний аналіз виявив тісну залежність між даними показниками. Коефіцієнт кореляції понад 0,75 мали показники обсягів валового регіонального продукту, інвестицій в основний капітал, реалізованої продукції та послуг, роздрібного товарообороту, кількості постійного населення та кількості зайнятого населення.

У сільській місцевості, де найбільш нерозвинена база місцевого оподаткування, одним з основних показників, що впливає на обсяги надходжень місцевих податків і зборів, є кількість населення, яке проживає на даній території. Особливо тісним є зв'язок комунального податку з кількістю населення, а ринкового збору - з обсягом роздрібного товарообороту.

8. Місцеві ради, в першу чергу, сільські і селищні, не мають жодного суттєвого об'єкта оподаткування з переважної більшості місцевих податків і зборів. Тому тут необхідно запровадити ті місцеві податки і збори, які враховували б специфіку місцевості.

9. Переведення з числа загальнодержавних до місцевих податків і зборів плати за землю, збору з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, збору за спеціальне використання природних ресурсів і за забруднення навколишнього середовища значно збільшили б фінансові ресурси територіальних громад. По Київській області тільки за рахунок плати за землю надходження збільшились би з 132,7 млн. грн. до 221,2 млн. грн., екологічних зборів - з 2,5 млн. грн. до 81,4 млн. грн.

10. Підвищення ролі місцевого оподаткування неможливе без запровадження податку на нерухоме майно. Введення цього податку забезпечило б Київській області додаткові надходження 593,5 млн. грн., а частка місцевих податків і зборів у податкових надходженнях тоді становила б 12,7%.

11. Адміністрування податків і зборів на місцевому рівні потребує систематизації та обробки значної кількості інформації. Це зумовлює необхідність проведення податкової паспортизації територій для оцінки наявної податкової бази та її розширення, що забезпечувала б не тільки можливості бізнес-оцінки окремих регіонів, але й відкривала б конструктивні шляхи щодо реформування їх виробничої та соціальної інфраструктур.

12. Розроблена модель прогнозування надходжень місцевих податків і зборів з виокремленням систематичної та випадкової компонент спрощує процес дослідження можливого рівня досягнення та планування обсягів місцевого оподаткування на перспективу. За прогнозом, у Київській області протягом 2010-2012 рр. буде зібрано відповідно по роках 28,2, 32,6 та 37,5 млн. грн. місцевих податків і зборів.

Література

1. Ібатулліна А.В. Розвиток та удосконалення системи місцевих податків і зборів в Україні / А.В. Ібатулліна // Науковий вісник НАУ. - 2005.- Вип. 86. - С. 279-284.

2. Ібатулліна А.В. Формування системи місцевих податків і зборів / А.В. Ібатулліна // Науковий вісник НАУ. - 2006. - Вип. 97. - С. 239-244.

3. Ібатулліна А.В. Динаміка та структура надходжень податків і зборів до місцевих бюджетів / А.В. Ібатулліна // Економіка АПК. - 2006. - №2. - С. 72-79.

4. Ібатулліна А.В. Автономність місцевого оподаткування / А.В. Ібатулліна // Вісник аграрної науки. - 2009. - № 9. - С.81-82.

Размещено на Allbest.ru