Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ІНСТИТУТ

ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

УДК 336.722.14

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЗАОЩАДЖЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ЗАЛУЧЕННЯ КОШТІВ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Жупанин Валентин Вікторович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана в Науково-дослідному фінансовому інституті при Міністерстві фінансів України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Міщенко Володимир Іванович, Національний банк України, директор Центру наукових досліджень

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Університет банківської справи Національного банку Вовчак Ольга Дмитрівна

кандидат економічних наук, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка Версаль Наталія Іванівна

Захист відбудеться 20.05.2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.853.01 у Науково-дослідному фінансовому інституті при Міністерстві фінансів України за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, к. 907.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44.

Автореферат розіслано 18.04.2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Зайчикова

Анотації

Жупанин В.В. Заощадження населення як джерело залучення коштів в економіку України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, м. Київ, 2009.

У дисертаційній роботі здійснено комплексне дослідження теоретико-методологічних засад залучення заощаджень населення до економіки України і проведено аналіз механізмів акумуляції таких коштів. Розкрито економічну природу заощаджень населення, мотиви їх формування, основні показники та методи їх розрахунку, показано взаємозв'язок з економічним зростанням. заощадження економіка доход

Автором проведено аналіз обсягу та динаміки доходів, видатків і заощаджень населення, розкрито структуру даних показників та наведено фактори, які впливали на їх формування.

З'ясовано роль банківських установ та інших фінансових посередників у залученні заощаджень населення, виявлено тенденції і проблеми з метою пропозиції шляхів активізації діяльності таких організацій з фізичними особами.

Обґрунтовано основні напрямки діяльності держави на ринку внутрішніх запозичень, зокрема емісія казначейських зобов'язань для фінансування стратегічних національних проектів.

Ключові слова: заощадження населення, доходи населення, економічне зростання, банківські установи, фінансові посередники, державні запозичення, казначейські зобов'язання.

Жупанин В.В. Сбережения населения как источник привлечения средств населения в экономику Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Научно-исследовательский финансовый институт при Министерстве финансов Украины, г. Киев, 2008.

В диссертационной работе осуществлено комплексное исследование теоретико-методологических основ привлечения сбережений населения в экономику Украины и проведен анализ механизмов аккумуляции таких средств.

Раскрыто понятие и экономическую природу сбережений населения, показано факторы и мотивы их формирования, рассмотрено методологические основы расчета показателей сбережений населения.

Обосновано прямую зависимость между благотворной экономической ситуацией в государстве и сберегательным процессом. Рост сбережений, который необходим для финансирования инвестиций, может стимулировать экономический рост и дальнейшее увеличение сбережений. Эта зависимость в той или иной степени проявляется в большинстве развитых экономик, однако механизм трансформации сбережений в инвестиции может значительно отличаться.

Определено тенденции и проблемы формирования доходов, затрат и сбережений населения. В результате построения кореляционной модели выявлено тесную взаимосвязь между сбережениями населения как результативный признаком и объемами ВВП, а также доходов населения как факторными признаками, включенными к данной моделе за период с 2001 по 2007 рр. При этом увеличение объемов ВВП и доходов населения стимулирует прирост сбережений.

Исследовано роль банковских вкладов как основного механизма привлечения сбережений населения в економику; раскрыто эффективность небанковских способов аккумуляции свободных средств физических лиц.

Средства населения являются более стабильной и прогнозированной ресурсной базой, которая менее зависима от спекулятивных колебаний и резких изменений конъюнктуры на международных рынках.

Отдельное внимание уделено вопросу привлечения долгосрочных вкладов физических лиц, поскольку такие средства формируют стабильную и прогнозированную ресурсную базу, а также фактически позволяют осуществлять кредитование корпоративного сектора на длительные сроки.

С целью стимулирования увеличения части таких вкладов в структуре обязательств банковских учреждений Украины предложено Национальному банку Украины и самим банкам внедрить комплекс мероприятий, которые будут содействовать выполнению вышеуказанного задания.

Диссертантом отмечено важность предоставления финансовыми посредниками населению дополнительных услуг, в том числе таких, которые носят трастовый (доверительный) характер, как одного из важных методов привлечения сбережений населения.

На основании проведенного исследования предложено отвести банковским учреждениям роль локомотива развития доверительных операций в Украине путем применения стимулирующих мероприятий. Такое предложение основывается на том, что в современных условиях банки в Украине имеют более широкие возможности в сравнении с другими финансовыми учреждениями в развитии трастовых услуг в связи с наличием клиентской базы, развитой сети филиалов как канала продаж таких услуг, штата квалифицированных сотрудников, доверия населения.

Изучив отечественный и зарубежный опыт привлечения государством финансовых ресурсов населения, рекомендовано выпуск и размещение среди физических лиц казначейских обязательств Украины с целью финансирования стратегических национальных объектов.

Ключевые слова: сбережения населения, доходы населения, экономический рост, банковские учреждения, финансовые посредники, государственные заимствования, казначейские обязательства.

Zhupanyn V.V. Private savings as the resource of attraction private funds to Ukrainian economic. - Typescript.

Dissertation for the Candidate of Economic Science degree on speciality 08.00.08 - Money, finance and credit, Scientific - research financial institute under the Ministry of Finance of Ukraine, Kiev, 2009.

In dissertation is made the complex research of teoretiko-methodological principles on attraction private savings to ukrainian economy and the analysis of mechanisms such money accumulation is conducted. Economic nature of private savings, reasons of their forming, basic indexes and methods of their calculation, is exposed, intercommunication is rotined with the economic growth.

The author made the analysis of volume and dynamics of private revenues, expanditures and savings, the structure of these indexes is exposed and factors which influenced on their forming are resulted.

The role of bank institutions and other financial mediators is investigated in private savings attraction, tendencies and problems with the purpose of suggestion of ways for stimulating such organizations activity with physical persons are found.

It is grounded basic directions of the state activity at the market of the internal borrowings, however emission Treasury bonds to finance strategic national projects.

Keywords: private savings, private incomes, economic growth, bank institutes, financial brokers, state borrowing, Treasury bonds.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Для підтримки темпів економічного зростання економіка України сьогодні потребує значних фінансових ресурсів, а заощадження населення є їх одним з найбільших джерел. Тому забезпечення ефективного залучення таких коштів є одним із найважливіших завдань для підтримки економічного зростання України і є актуальним на сьогоднішній день.

В Україні проблема залучення коштів населення в економіку має загальнодержавне значення. Останнім часом вітчизняні підприємства та установи корпоративного сектору, особливо найактивніші фінансові посередники - банки, все частіше звертаються за додатковими ресурсами до зовнішніх ринків, чому, безперечно, сприяє активний розвиток глобалізаційних процесів у фінансовій сфері та інтеграція України до світових фінансових ринків. Однак, такі запозичення суттєво збільшують частку боргів банківських установ і нефінансових корпорацій у структурі валового зовнішнього боргу держави, а тому можуть містити значні ризики з точки зору збільшення залежності вітчизняного фінансового сектору від іноземного капіталу, бути джерелом загрози різких змін у кон'юнктурі зовнішніх фінансових ринків чи навіть спричинять дію негативних наслідків світових фінансових криз.

Тому має бути розуміння того, що основну роль у фінансуванні різноманітних проектів мають відігравати внутрішні джерела коштів, до яких належать і заощадження населення. В усьому світі переважно саме такі кошти фінансують економіки країн. Стабільне створення заощаджень, що забезпечують фінансування інвестицій, є неодмінною умовою здійснення капіталовкладень. У зв'язку з цим економічна думка приділяла і продовжує приділяти заощадженням не меншу увагу, ніж інвестиціям.

Теоретичні концепції, присвячені проблематиці заощаджень населення, ускладнюються та диференціюються разом зі зміною умов функціонування економік. Спроби осмислити і теоретично обґрунтувати сутність та роль внутрішніх ресурсів пов'язані з процесами розвитку банківського та небанківського фінансового сектору. Проблеми залучення заощаджень населення досліджувалися в теоретичних та практичних розробках провідних вчених-економістів як України, так і світу. Так, проблема формування ресурсів за рахунок таких коштів та вивчення впливу їх на економічний розвиток аналізувалися в роботах таких відомих іноземних вчених, як Е.Гілл, Дж. Хікс, Х. Хокман, Б.І. Альохін, О.А. Дімова, О.М. Шохін та інших. Але дослідження не завжди можливо адаптувати до сучасного стану фінансового ринку України.

У нашій країні дослідження у даному напрямку здійснювали такі провідні вчені, як Базилевич В.Д., Білик М.Д., Версаль Н.І., Вовчак О.Д., Вожжов А.П., Геєць В.М., Дзюблюк О.В., Дяченко Я.Я., Єфименко Т.І., Лагутін В.Д, Лютий І.О., Кудряшов В.П., Міщенко В.І., Опарін В.М., Полозенко Д.В., Савлук М.І., Слав'юк Р.А., Чугунов І.Я., Чухно А.А. та інші. У їхніх роботах грунтовно розглянуто основні питання діяльності фінансових посередників та держави, досліджено сучасні методи залучення вільних коштів населення.

Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених з даної проблематики, слід зауважити, що існує потреба в її подальшому дослідженні. Це обумовлено недостатнім рівнем розробки окремих аспектів залучення коштів населення в умовах нестабільності грошово-кредитного ринку; дискусійними залишаються питання оптимального співвідношення внутрішніх та зовнішніх ресурсів та особливості роботи у даному напрямку фінансових посередників та держави в умовах зростаючого попиту на інвестиційні ресурси, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та окреслило коло питань, які в ній вивчаються.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до плану науково-дослідних робіт Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України за темою: "Вплив фінансово-бюджетної та грошово-кредитної політики на формування сприятливого макроекономічного середовища" (№ДР 0108U007869), до звітів за якою включено пропозиції автора.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження економічних відносин у сфері формування заощаджень населення для розробки пропозицій щодо підвищення ефективності їх залучення в умовах нестабільності на грошово-кредитному ринку України та світу.

Для досягнення вказаної мети визначено такі завдання:

дослідити поняття та економічну сутність категорії заощадження населення;

обґрунтувати взаємозв'язок економічного зростання і формування доходів населення;

визначити методи та принципи розрахунку показників заощаджень населення;

розкрити взаємозв'язок та структуру доходів, витрат та заощаджень населення в Україні;

здійснити аналіз діючих в Україні механізмів залучення заощаджень населення до економіки, проаналізувати тенденції їх розвитку та виробити рекомендації щодо вдосконалення діючих та впровадження нових;

розкрити роль банківських вкладів у системі механізмів залучення заощаджень населення;

проаналізувати активність із залучення коштів населення небанківських фінансових установ;

розробити методичні рекомендації для відновлення залучення заощаджень населення державою.

Об'єктом дослідження є заощадження населення, як джерело ресурсів для розвитку економіки.

Предметом дослідження є механізм залучення заощаджень населення до економіки.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження базується на використанні методів індукції та дедукції, аналізу та синтезу, що були застосовані при уточненні понятійного апарату, визначенні сутності категорії "заощадження населення", дослідженні принципів та особливостей механізмів залучення заощаджень населення в умовах дефіциту ресурсів на грошово-кредитному ринку України. Метод аналітичного групування, коефіцієнтний, факторний, інтегральний та порівняльний аналіз були використані при дослідженні та здійсненні моніторингу депозитного ринку України; кореляційно-регресійний аналіз застосовувався при дослідженні взаємозв'язків заощаджень населення з обсягами ВВП та доходами населення. Методи експерименту, експертних оцінок застосовувались при дослідженні можливості впровадження нових механізмів залучення коштів населення.

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти з питань функціонування банківських інститутів в Україні, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Міністерства фінансів України, Асоціації українських банків, окремих комерційних банків, а також енциклопедичні видання, монографічні дослідження та публікації зарубіжних і вітчизняних авторів, що склало передумови для комплексного аналізу заощаджень населення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні сутності та ролі заощаджень населення, а також вдосконаленні механізму їх залучення як фінансовими посередниками, так і державою. Основні положення, що формують наукову новизну дослідження, полягають у такому:

вперше:

- обґрунтовано механізм залучення державою коштів населення через емісію державних цінних паперів на основі запровадження цільового характеру використання таких коштів на фінансування стратегічних національних проектів, зокрема, запропоновано випуск та розміщення серед фізичних осіб казначейських зобов'язань України з метою залучення коштів для добудови енергоблоків №3, №4 Хмельницької АЕС ДП НАЕК "Енергоатом" відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2030 р.;

- обґрунтовано принципи та запропоновано вдосконалення методичних підходів до розрахунків системи показників заощаджень з метою приведення у відповідність до сучасних умов економіки шляхом розширення переліку показників, на базі яких здійснюються такі розрахунки;

вдосконалено:

- напрямки стимулювання залучення короткострокових заощаджень населення на рахунки в банківських установах до запитання на основі встановлення підвищених процентних ставок за вкладами до запитання, що дозволить покращити показники поточної ліквідності банків, залучити короткострокові ресурси, підвищити прозорість руху коштів, а також зменшити обсяг готівки в обігу;

- систему заходів щодо стимулювання залучення банками внутрішніх довгострокових ресурсів на основі вдосконалення обов'язкового резервування за залученими від населення коштами та умов укладення депозитних договорів з метою покращення довгострокової ліквідності банків;

- методичні засади активізації послуг з довірчого управління на основі обґрунтування доцільності прирівняння грошових коштів в управлінні до строкових ресурсів без застосування до них норм обов'язкового резервування та поширення на них механізму захисту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що дозволить покращити процес залучення заощаджень, надасть населенню додатковий фінансовий інструмент та може бути використано при розрахунках нормативів ліквідності;

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування сутності заощаджень як економічної категорії, що відображає систему суспільних відносин між індивідами з приводу збереження грошових коштів для їх використання у майбутньому та визнання діалектичної природи цієї категорії, яка формується суперечностями щодо періодичності отримання доходу, його неспівставності з вартістю окремих товарів, послуг та ієрархією потреб;

- комплексна оцінка взаємозв'язків заощаджень населення і економічного зростання та забезпечення на цій основі економічної рівноваги, порушення якої спричиняє негативні процеси в економіці. Встановлено, що забезпечення стабільного економічного зростання можливе за умови мобілізації заощаджень населення, яка може здійснюватись шляхом придбання цінних паперів або шляхом посередництва фінансових установ, що здійснюють первинну акумуляцію таких коштів та перерозподіляють їх для фінансування галузей національної економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці пропозицій автора, сформульованих на основі дисертаційного дослідження, для використання в роботі центральних органів виконавчої влади, навчальних закладів, вітчизняних банківських структур.

Приведені у роботі висновки щодо управління ресурсною базою банку, удосконалення механізму емісії казначейських зобов'язань, пропозиції щодо регуляції зовнішніх запозичень використані в практичній діяльності Центру наукових досліджень Національного банку України (№ 53-110/472 від 05.11.2008 р.), ВАТ ВТБ Банк (Довідка № 6583/1-08-2 від 28.11.2008 р.), КМФ АКБ "Укрсоцбанк" (Довідка №78/31-5 від 17.12.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою здобувача. Усі висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, одержані автором особисто й викладені в опублікованих працях.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися і отримали позитивні відгуки на 9 наукових конференціях. Зокрема, на науково-теоретичній конференції "Розвиток фінансової системи України в умовах трансформаційних перетворень " (м. Київ, 2006); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих вчених "Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи" (м. Львів, 2006 р.); науково-практичній конференції "Напрямки розвитку фінансової системи України в сучасних умовах" (м. Київ, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків" (м. Черкаси, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства" (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); Науково-теоретичній конференції "Розвиток фінансової системи України в умовах економічної глобалізації" (м. Київ, 2008 р.); ІІІ Міжнародній наукова-практичній конференції "Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика" (м. Суми, 2008 р.), ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих вчених "Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи" (м. Львів, 2008 р.), V Всеукраїнській науково-практичній конференції "Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України" (м. Київ, 2008 р.).

Публікації. За темою та результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 18 наукових праць загальним обсягом 5,2 друк.арк., з них 10 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 4,15 друк. арк. (у тому числі 2 у співавторстві, де особисто авторові належить 0,9 д.а.).

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний її обсяг становить 197 сторінок і включає 5 рисунків, 14 таблиць. У дисертації представлено 7 додатків на 7 сторінках та список використаних джерел із 185 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі "Теоретичні засади формування заощаджень населення" розкрито поняття та економічну природу заощаджень населення, показано чинники та мотиви їх формування, розглянуто методологічні основи розрахунку показників заощаджень населення та досліджено даної категорії взаємозв'язок з економічним зростанням.

На основі проведеного аналізу розвитку економічної думки та визначень провідних вчених з'ясовано, що заощадження населення - це багатоаспектна категорія, яку можна розглядати з точки зору фінансів, економічної теорії та права. Вихідним моментом у розумінні такої складної категорії є її визначення, яке повинно відобразити найголовніше, найсуттєвіше, що відрізняє цю категорію від інших.

Сформульовано визначення заощаджень населення - це економічна категорія, яка відображує систему суспільних відносин між індивідами з приводу збереження грошових коштів для використання у майбутньому.

Проведений аналіз підходів зарубіжних та вітчизняних вчених до визначення суті заощаджень дозволив зробити висновок, що основою заощаджень фізичних осіб є добровільне відкладення грошей на деякий час після задоволення своїх потреб. Тому, "заощадження населення" визначено як частину грошових доходів населення, яка формується за рахунок скорочення поточного особистого споживання і призначена для забезпечення потреб у майбутньому, а кількісно вона визначається як сума одержаного доходу мінус особисті видатки на споживання.

У дисертації зазначено, що усі теорії заощаджень визначають головним чинником їх виникнення та формування рівень доходу населення. Однак дохід - не єдиний чинник впливу на заощадження. До них також віднесено структуру та рівень процентних ставок, вікову структуру населення, співвідношення міського та сільського населення і деякі інші. Наведено чотири найбільш поширених мотиви заощаджень населення: 1) забезпечення старості; 2) обережність; 3) накопичення з метою заповіту; 4) відкладений попит.

Дисертантом відзначено, що показник заощадження населення є важливим елементом більш загальної макроекономічної категорії національних заощаджень у сучасній системі національних рахунків. Показник національного заощадження - це один з багатьох індикаторів системи національних рахунків, тобто найбільш важливих показників розвитку економіки на макрорівні, разом з такими показниками як валовий внутрішній продукт, національний дохід, інвестиції.

Відокремлено розрахунок заощаджень на мікроекономічному та макроекономічному рівнях. На мікроекономічному рівні заощадження слід розглядати як різницю між особистим доходом громадянина після оподаткування та його споживанням, а на макроекономічному рівні - як різницю між валовим наявним доходом та кінцевим споживанням. Окрім того, необхідно враховувати відмінності між валовим внутрішнім продуктом і валовим національним та наявним доходами, що має важливе значення для реалізації практичних підходів щодо розробки механізму формування та використання заощаджень населення.

Встановлено, що офіційна статистика грошових доходів та витрат в населення, на основі якої визначається і публікується показник заощаджень населення, на сьогоднішній день не задовольняє вимогам сучасних тенденцій в економіці та вимагає вдосконалення, оскільки стрімкий розвиток економічних процесів постійно вимагає нових методологічних та методичних підходів до оцінки економічних явищ.

Відзначено, що сприятлива економічна ситуація в державі стимулює розвиток ощадного процесу. Як правило, в країнах, економіка яких швидко розвивається, спостерігається тенденція до зростання заощаджень. Зростання заощаджень, які вкрай необхідні для фінансування інвестицій, може стимулювати зростання економіки та подальше збільшення заощаджень.

Ця залежність тою чи іншою мірою виявляється у більшості розвинених економік, проте механізм перетворення заощаджень в інвестиції може істотно різнитися.

Дослідженням виявлено два напрямки мобілізації грошових заощаджень населення:

1) шляхом прямої купівлі цінних паперів (держави або суб'єктів господарювання) населенням. (Так, наприклад, у колишньому СРСР залучення коштів населення шляхом емісії ощадних державних облігацій мало загальнодержавне значення).

2) шляхом посередництва фінансових установ, які здійснюють первинну акумуляцію заощаджень. Тому у країнах із розвинутою ринковою економікою основну роль у процесі мобілізації заощаджень відіграють банки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, спеціалізовані фінансово-кредитні установи та інвестиційні фонди, діяльність яких спрямована на акумуляцію доходів юридичних і фізичних осіб, їх збереження та ефективне використання в реальній економіці.

У другому розділі "Дослідження сучасного стану заощаджень населення України та основних механізмів їх залучення" визначено тенденції і проблеми формування доходів, видатків і заощаджень населення; з'ясовано роль банківських вкладів як основного механізму залучення заощаджень населення до економіки; розкрито ефективність небанківських способів акумуляції вільних коштів фізичних осіб.

Аргументовано, що пожвавлення економічного розвитку, нарощування промислового виробництва протягом 2001 р. та стримування інфляційних процесів позитивно відобразилося на обсягах доходів населення, які мали тенденцію до зростання як у номінальному, так і в грошовому вираженні (табл.1). Так, з 2001 р. реальні доходи населення зростали в середньому на 15% щороку. Подолати значні інфляційні процеси вдалося шляхом виваженої та зорієнтованої на зниження рівня інфляції монетарної політики НБУ, а початковий вихід економіки з тіні забезпечили прогресивні реформи Уряду протягом 2000-2001 рр.

Таблиця 1 Обсяги та динаміка доходів населення України в 2001-2007 рр.

	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Доходи населення, млн. грн.	157 996,0	185 073,0	215 672,0	274 241,0	381 404,0	472 061,0	614 984,0
Темп приросту до попереднього року, %	122,7	117,1	116,5	127,1	139,1	123,8	130,3
Наявний доход (дохід, який може бути використаний на придбання споживчих товарів та послуг), млн. грн.	119 048,0	141 618,0	162 578,0	212 033,0	298 275,0	343 586,0	464 852,0
Темп приросту до попереднього року, %	123,2	118,9	114,8	130,4	140,7	151,2	135,3
Рівень інфляції, %	106,1	99,4	108,2	112,3	110,3	111,6	116,6
Темпи росту реального наявного доходу до попереднього року	110,0	118,0	109,1	119,6	123,9	111,8	112,6
Темпи зростання ВВП до попереднього року, %	109,2	105,2	109,6	112,1	102,7	107,3	107,6

Джерело: [складено автором за даними НБУ та Державного комітету статистики]

Як свідчить дослідження, протягом 2001-2007 рр. у структурі грошових доходів населення найбільшу питому вагу складала оплата праці, частка якої за останні роки зросла з 42,6% до 44,0%. Водночас стабільно високою залишалась частка фінансованих з бюджету пенсій, соціальної допомоги та стипендій - 37,4% у 2007 р, а обсяг доходів, отриманих від власності, виріс з 2,7% у 2001 р. до 3,3% у 2007 р.

Такі зміни були обумовлені значним підвищенням рівня реальних наявних доходів населення, істотними змінами в зайнятості населення, збільшенням робочих місць, збільшенням обсягів грошових переказів із-за кордону та низький рівень інфляції (за винятком 2007 - 2008 рр.).

Значних змін протягом 2001-2007 рр. зазнала структура грошових витрат населення. Так, питома вага витрат на оплату товарів і послуг, за період 2001-2007 рр. скоротилася на 5,7 п.п. - із 88,6% у 2001 р. до 82,9% у 2007 р. Зниження питомої ваги споживчих витрат супроводжувалося зростанням частки витрат на сплату доходів від власності та суттєвим приростом фінансових активів.

Проведений аналіз обсягу та динаміки приросту заощаджень населення України у 2001-2007 рр. свідчить, що загальний обсяг приросту всіх їх складових у номінальному виразі зростав досить високими темпами. Так, загальний обсяг приросту заощаджень зріс з 6,8 млрд. грн. у 2001 р. до 39,0 млрд. грн. у 2007 р., тобто в 5,7 разів. Такі темпи зростання спричинені економічним зростанням і, відповідно, зростанням доходів населення та підвищенням рівня мінімальної заробітної плати, проведенням значних соціальних виплат, особливо у передвиборчі періоди (табл. 2).

Таблиця 2 Обсяги та динаміка заощаджень населення України в 2001-2007 рр.

Показники	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Нагромадження нефінансових активів, млн.грн.	3408	2464	1680	3 254	4 444	7 159	10 321
Темпи приросту до попереднього року, %	-	-127	-131	193	136	161	144
Абсолютний приріст фінансових активів, млн.грн.	3380	14594	14597	27 823	41 207	37 044	28 694
із них:
приріст грошових вкладів та заощаджень у цінних паперах, млн.грн.	6 273	10 184	21 592	20 475	53 297	54 880	93 265
Абсолютний приріст заощаджень у іноземній валюті, млн.грн.	-808	-825	-3 881	13 288	7 200	17 961	19 909
Позики одержані, за виключенням погашених, млн.грн.	440	2 103	-6 236	- 6 256	- 19 355	- 45 766	-77 056
Усього приріст заощаджень, млн. грн.	6 788	17 058	16 277	31 077	45 651	44 203	39 015
Темп росту до попереднього року, %	103	251	-104	190	146	-103	-111

Джерело: [складено автором за даними НБУ та Державного комітету статистики]

Дисертантом побудовано багатофакторну кореляційну модель на основі даних показників заощаджень населення, обсягів ВВП і доходів населення України за 2001-2007 рр. Внаслідок цього отримано результат, що між даними показниками існує тісний взаємозв'язок, тому зроблено висновок про збільшення заощаджень населення у разі підвищення обсягів доходи і ВВП.

У дослідженні встановлено, що серед різних шляхів розміщення грошових заощаджень населення України надає перевагу вкладам у банківських установах. Станом на 01.01.2008 р. кошти фізичних осіб, розміщені на банківські депозити, становили 164,2 млрд. грн., у тому числі в національній валюті - 99,4 млрд. грн., а в іноземній валюті - 64,8 млрд. грн.. У загальній сумі зобов'язань банківської системи вклади населення були найбільшою складовою, а їх питома вага в 2007 р. становила 35,8%.

Окремо відзначено, що збільшення обсягів залучення заощаджень населення банківськими установами дозволяє направляти більше кредитних коштів на модернізацію та оновлення основних засобів. Однак, вимоги банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання на інвестиційну діяльність станом на 01.01.2008 р. складають всього 45,7 млрд. грн., що складає 16,8% в структурі загального обсягу наданих коштів юридичним особам.

Особливої уваги, як зазначено у дисертації, потребує розробки та реалізації депозитної політики банку, оскільки від неї значною мірою залежить ефективність управління депозитним портфелем банку.

Підкреслено, що небанківські механізми залучення заощаджень населення динамічно розвиваються, а рівень їх прибутковості для фізичних осіб значно перевищує дохідність вкладів у банківських установах.

Так, станом на 01.01.2008 р. сума внесків (вкладів) членів кредитних спілок на депозитні рахунки зросли в 1,8 рази порівняно з попереднім роком і склала 3 452 млн. грн., що більш ніж удвічі перевищує відповідний показник на початок року.

Дисертантом відзначено, що страхові компанії також активно мобілізовували заощадження населення. З усіх видів страхування від страхувальників-фізичних осіб за 2007 рік надійшло 5 170,4 млн. грн. страхових премій (28,7% валових страхових премій).

Встановлено, що серед інститутів, які здатні стати ефективним посередником між власниками коштів та тими підприємствами, що їх потребують, є інвестиційні фонди. Населення України інвестувало у 2007 р. в такі установи 1 130,96 млн. грн., що складає 36,3% від загальної вартості активів таких фондів.

Одним із напрямків збереження населенням своїх заощаджень є інвестування у недержавні пенсійні фонди (НПФ). Так, темпи росту кількості учасників НПФ за 2007 рік склали 44%, а їхня кількість - з 193,3 до 278,7 тис. осіб. Внески фізичних осіб за даний період склали 13,7 млн. грн.

Розкрито механізм прямого інвестування заощаджень, за допомогою якого населення стає безпосереднім власником компаній-об'єктів інвестування. Так, у США акціонерами є 21,1% населення, у Великобританії 15,8%, Японії - 9%. В Україні даний механізм поки що не отримав широкого застосування по причині відсутності законодавчого захисту міноритарних акціонерів.

У третьому розділі "Шляхи вдосконалення механізмів залучення заощаджень населення" проведена оцінка зовнішніх запозичень, яка дала змогу встановити, що таке джерело фінансових ресурсів суттєво збільшує частку боргів банківських установ і нефінансових корпорацій у структурі валового зовнішнього боргу держави, а тому можуть містити значні ризики з точки зору збільшення залежності вітчизняного фінансового сектору від іноземного капіталу, бути джерелом загрози різких змін у кон'юнктурі зовнішніх фінансових ринків чи навіть спричинять дію негативних наслідків світових фінансових криз. Кошти населення, у свою чергу, є більш стабільною та прогнозованою ресурсною базою, яка менш залежна від спекулятивних коливань та різких змін кон'юнктури на міжнародних ринках. Саме внаслідок світової фінансової кризи, що розпочалася у 2007 р. і досягла глобальних масштабів у 2008 р., різко скоротилися обсяги зовнішніх запозичень вітчизняними компаніями та банківськими установами, залишивши єдиним стабільним джерелом ресурсів заощадження населення.

Оскільки продовження кредитування економіки в умовах кризи є найголовнішою умовою для пом'якшення наслідків останньої, визначено, що це вимагатиме від вітчизняних банків пошуку додаткових джерел для фінансування реального сектору. Таким джерелом можуть бути, насамперед, депозити населення, як наймасовіші та порівняно довгі ресурси, за які, в умовах продовження негативних тенденцій на світових фінансових ринках, у найближчій перспективі розгорнеться основна боротьба серед банківських установ.

Враховуючи продовження даної тенденції протягом 2008 року, зазначено, що до вкрай необхідних напрямків роботи банківських установ з населенням слід віднести залучення вільних коштів на рахунки до запитання, що дозволить покращити показники поточної ліквідності банків, залучити короткострокові ресурси, підвищити прозорість руху коштів, а також зменшити обсяг готівки в обігу.

Встановлено, що окремої уваги заслуговує питання залучення довгострокових вкладів фізичних осіб, оскільки такі кошти формують стабільну та прогнозовану ресурсну базу, а також фактично дозволяють здійснювати кредитування корпоративного сектору на тривалі терміни.

З метою стимулювання збільшення частки довгострокових вкладів населення у структурі зобов'язань банківських установ України запропоновано Національному банку України та банкам застосувати низку заходів, які сприятимуть виконанню вищенаведеного завдання.

Дисертантом зазначено важливість надання фінансовими посередниками населенню додаткових послуг, зокрема таких, що мають трастовий (довірчий) характер, як одного із важливих методів залучення заощаджень населення.

З'ясовано, що завдяки механізму довірчого управління трастові установи акумулюють заощадження населення, які далі направляються на цілі розширеного відтворення. Вирішення завдань оптимізації інвестиційного процесу та його активізації відбувається на кількох рівнях: підприємства залучають додаткові кошти через емісію акцій та облігацій, банки та інші установи, які надають трастові послуги, отримують можливість диверсифікувати джерела прибутку, а висока дохідність підвищує зацікавленість населення у направлення заощаджень саме у такі послуги. Таке інституційне посередництво сприяє зростанню частки професійно керованих фінансових операцій, що знижує вплив непередбачуваної поведінки інвесторів, страхує економіку та кредитну сферу від відтоку ресурсів внаслідок проявів паніки, тобто вирішується питання стабілізації.

В дисертаційній роботі автором пропонується з метою комплексного підходу до вивчення природи довірчого управління наступна класифікація чинників розвитку довірчих послуг залежно від рівня, на якому здійснюється їх вплив:

1) макрочинники. До них слід віднести: економічні (наприклад, темпи інфляції), нормативні, політичні (законодавче забезпечення, політична ситуація в країні);

2) мікрочинники. Серед них відзначають чинники виробництва (потреби у фінансуванні, що виникають у суб'єктів реального сектора); чинники фінансового сектора (ресурсне забезпечення); чинники, що діють з боку населення (рівень доходів, накопичений обсяг заощаджень та ін.).

Наведені вище групи чинників здатні здійснювати на розвиток довірчих операцій як стимулюючий вплив, так і стримуючий. В умовах трансформації економіки домінуючим стає вплив негативних чинників (невирішеність законодавчих питань, відсутність податкових пільг, гарантій дотримання прав інвесторів, відсутність ліквідних фінансових інструментів і ін.).

Натомість, стимулюючий вплив дозволяє державі забезпечити створення правової бази, встановлення системи податкових пільг, що заохочують інвестиційну активність учасників ринку, формування конкурентного середовища, зростання доходів населення та ін.

Проведений дисертантом аналіз свідчить, що cвітовий ринок управління капіталами інвесторів у 2007 р. зріс на 11,6% і досяг 17,4 трлн. дол. США. Таким чином, незважаючи на негативні тенденції на світових ринках та іпотечну кризу в США, довірчі послуги активно розвиваються. Крім того, за оцінками компанії Scorpio Partnership, потенціал подальшого розвитку даного ринку складає близько 9 трлн. дол. США.

Дисертантом встановлено, що у українській практиці трастові операції здійснюються рідко і виключно банківськими установами, що пов'язано з недостатнім розвитком ринку цінних паперів у нашій державі. В Україні у трастових послугах мають потребу обмежене коло осіб з доходами, вище за середній рівень по країні. Але перспективи розвитку таких послуг пов'язані з можливістю залучення у дану сферу заощаджень осіб, що належать до так званого "середнього класу". В розвинених країнах такий прошарок суспільства є активним користувачем довірчих операцій та може стати потужною рушійною силою з активізації таких послуг в Україні.

На основі проведеного дослідження запропоновано відвести банківським установам роль локомотиву розвитку довірчих операцій в Україні шляхом введення стимулюючих заходів. Така думка спирається на те, що в сучасних умовах банки в Україні мають найбільш широкі можливості порівняно з іншими фінансовими установами в розвитку трастових послуг у зв'язку з наявністю клієнтської бази, розвиненої мережі філій як каналу продажу таких послуг, штату кваліфікованих співробітників, довіри населення тощо.

У дисертації здійснено вивчення питання залучення коштів населення шляхом випуску державних боргових цінних паперів та обґрунтування механізмів, які могли б забезпечити такі залучення.

Незважаючи на незначний досвід залучення заощаджень населення до економіки України за часи незалежності, необхідність у використанні такого фінансового інструменту підтверджується позитивним досвідом багатьох країн світу з різними типами економіки та рівнем економічного розвитку.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що в Україні аналогом ощадних облігацій, як державних цінних паперів для населення, можуть бути казначейські зобов'язання.

Враховуючи вітчизняний та зарубіжний досвід залучення державою фінансових ресурсів населення, рекомендовано випуск та розміщення серед фізичних осіб казначейських зобов'язань України з метою фінансування добудови енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС ДП НАЕК "Енергоатом".

Такий цільовий характер залучення коштів населення з метою фінансування розвитку економіки у разі успішного запровадження доцільно поширити й на інші стратегічні галузі народного господарства (авіаційна, транспортна). З метою забезпечення високої ліквідності таких цінних паперів необхідно також запровадити механізм гарантування дострокового погашення казначейських зобов'язань за вимогою держателя

Запровадження запропонованої схеми випуску та реалізації казначейських зобов'язань України дозволить надати населенню новий надійний об'єкт інвестицій, держава одержить надійного кредитора, а бюджет та відповідна галузь економіки - довгі фінансові ресурси. При цьому єдиною гарантією ефективного інвестування отриманих ресурсів може бути виключно цільовий характер використання коштів та самоокупність фінансованого проекту.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв'язання важливої наукової проблеми - залучення заощаджень населення до економіки України та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення механізмів удосконалення даного процесу. Сформульовано рекомендації для стимулювання збільшення обсягів та підвищення ефективності використання таких коштів державою та фінансовими посередниками.

Головні науково-теоретичні та практичні результати дисертації полягають у такому:

1. На основі дослідження економічної природи заощаджень населення визначено, що відбувається рух грошових потоків від заощаджень в інвестиції, що стимулює економічний розвиток і зростання добробуту населення. Заощадження інвестуються в реальні й фінансові активи, їх раціональне використання стимулює зростання прибутку в агентів економічних відносин, відбувається розширення зайнятості, збільшуються доходи домашніх господарств, що сприяє зростанню заощаджень і відповідному збільшенню інвестицій в економіку.

2. Доведено, що для всебічного аналізу соціально-економічних процесів в Україні назріла потреба суттєво покращити статистичні методи розрахунку показників заощаджень населення у розрізі їх видів і форм з розподілом у національній та іноземній валютах, а також з урахуванням в їх структурі вкладів, депозитних сертифікатів, акцій, облігацій, страхових внесків, готівки тощо.

3. Обґрунтовано пряму залежність між сприятливою економічною ситуацією в державі та ощадним процесом. Зростання заощаджень, які необхідні для фінансування інвестицій, може стимулювати зростання економіки та подальше збільшення заощаджень. Ця залежність тою чи іншою мірою виявляється у більшості розвинених економік, проте механізм перетворення заощаджень в інвестиції може істотно різнитися.

4. Протягом 1991 - 1995 рр. при скороченні обсягів ВВП номінальні грошові доходи населення зросли в 12 989 разів. Така диспропорція є цілком зрозумілою в умовах гіперінфляції, коли, по суті, були зняті обмеження з емісії грошей для покриття бюджетних витрат. Пожвавлення економічного розвитку з 2001 р. та стримування інфляційних процесів позитивно відобразилося на обсягах доходів населення, які мали тенденцію до зростання як у номінальному, так і в грошовому виразі. Проведений аналіз обсягу та динаміки заощаджень населення України у 2001-2007 рр. засвідчив, що загальний обсяг приросту всіх їх складових у номінальному виразі зростав досить високими темпами. Так, загальний обсяг заощаджень зріс з 6,8 млрд. грн. у 2001 р. до 39,0 млрд. грн. у 2007 р., тобто в 5,7 разів. Такі темпи зростання спричинені економічним зростанням і, відповідно, зростанням доходів населення та підвищенням рівня мінімальної заробітної плати, проведенням значних соціальних виплат, особливо у передвиборчі періоди.

5. У результаті побудови кореляційної моделі виявлено, що існує тісний взаємозв'язок між заощадженнями населення як результативною ознакою та обсягами ВВП і доходів населення як факторними ознаками, включеними до даної моделі за період з 2001 по 2007 рр. При цьому збільшення обсягів ВВП і доходів населення підвищує обсяг заощаджень.

6. Найбільш поширеним видом організованих заощаджень населення в Україні є вклади в установах банків. Станом на 01.01.2008 р. кошти фізичних осіб, розміщені на банківські депозити, становили 164,2 млрд. грн., у тому числі в національній валюті - 99,4 млрд. грн., а в іноземній валюті - 64,8 млрд. грн. У загальній сумі зобов'язань банківської системи вклади населення були найбільшою складовою, а їх питома вага в 2007 р. становила 35,8%. Із 2000 року спостерігаються позитивні тенденції зростання заощаджень населення в банках, окрім того високими темпами зростає обсяг строкових вкладів - станом на кінець 2007 р. строкові вклади перевищують поточні в 3,4 рази.

7. Серед інших фінансових посередників, які активно залучають в Україні заощадження населення, відначено кредитні спілки, пайові інвестиційні фонди, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, які разом станом на 01.01.2008 р. акумулювали від населення всього 9 704,06 млн. грн. Встановлено, що головною перепоною на шляху розвитку інститутів фінансового посередництва є невисока поінформованість населення про діяльність таких установ та, відповідно, значний рівень недовіри, а також відсутність відповідних податкових стимулів.

8. Забезпечення стабільності вітчизняної банківської системи можливе за умови стабільного збільшення обсягів залучення заощаджень населення. З метою покращення поточної ліквідності банківським установах необхідно забезпечити встановлення підвищених процентних ставок за вкладами до запитання. Водночас Національному банку України слід ініціювати зміни до законодавства щодо запровадження обов'язкового здійснення безготівкових розрахунків між фізичними особами за операціями з купівлі-продажу транспортних засобів та нерухомості, а також обов'язкового відкриття поточного рахунку у банківській установі для громадян, що досягли 16-річного віку, із зарахуванням на такі рахунки доходів від праці, соціальних трансфертів та інших грошових надходжень.

9. Для стимулювання збільшення частки довгострокових вкладів у структурі зобов'язань банківських установ України слід застосувати наступну систему заходів:

а) Національному банку України:

- скасування норми обов'язкового резервування банківськими установами за коштами, залученими від населення на термін, що перевищує один рік;

- підвищення гарантовану суму відшкодування до 500 000 грн. для вкладів, розміщених на строк від 12 міс, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

б) банківським установам:

- стимулювання довгострокових депозитних операцій фізичних осіб шляхом укладання довгострокових депозитних договорів на термін 1-5 років з правом повернення клієнту коштів у кінці кожного повного року без застосування штрафних санкцій та перегляду процентних ставок у кінці кожного періоду;

- обов'язкове відкриття для вкладів від 1 року кредитних лімітів у сумі вкладу з процентною ставкою, вищою на 1% по відношенню до ставки вкладу з метою уникнення дострокового розірвання вкладів;

- масове запровадження вкладів з можливістю конвертації національної валюти у валюти І-ї категорії. Так, при різкій зміні курсу гривні до долару США або євро вкладник матиме право на конвертацію суму вкладу в іншу валюту без дострокового розірвання договору зі збереженням нарахованих процентів.

10. Для розвитку трастових послуг в Україні вкрай необхідне стимулювання банківських установ до активізаціі впровадження таких продуктів шляхом прирівняння грошових коштів в управлінні до строкових ресурсів без застосування норми обов'язкового резервування та дозволити використовувати такі кошти при розрахунках нормативів ліквідності. Для підвищення довіри населення на кошти, залучені за довірчими операціями, доцільно забезпечити поширення механізму захисту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім цього, слід забезпечити надання права управління грошовими коштами небанківським фінансовим установам, а саме - кредитним спілкам, компаніям з управління активами, страховим компаніям з метою створення конкуренції за кошти населення. У свою чергу, Національному банку України необхідно відновити розрахунок показників, які характеризують діяльність банків із залученими коштами шляхом довірчого управління, зокрема в розрізі сум, валют та строків залучення з одного боку, а також відображення в активах банків напрямків інвестування даних ресурсів - з іншого.

11. Враховуючи вітчизняний та зарубіжний досвід залучення державою фінансових ресурсів населення, рекомендовано випуск та розміщення серед фізичних осіб казначейських зобов'язань України з метою фінансування розвитку економіки, а саме - цільових інвестиційних проектів у стратегічних галузях промисловості (енергетична, авіаційна, транспортна). З метою забезпечення високої ліквідності таких цінних паперів необхідно також розробити та запровадити механізм гарантування дострокового погашення казначейських зобов'язань за вимогою держателя. Такою гарантією можуть бути зобов'язання Міністерства фінансів України щодо дострокового викупу таких цінних паперів за рахунок коштів Державного бюджету з наступною компенсацією коштів із рахунків підприємства, яке використовувало залучені таким чином кошти. У разі пред'явлення казначейських зобов'язань для дострокового викупу може бути передбачено застосування до інвестора санкцій, наприклад, у розмірі повної суми чи певної частини річного купонного доходу за казначейським зобов'язанням.

Список опублікованих праць на тему дисертації

1. Жупанин В. Формування ресурсної бази банків України за рахунок коштів населення / Жупанин Валентин Вікторович // Збірник наукових праць НДФІ. - 2006. - №4 (37). - С. 131-138 (0,3 друк. арк.).

2. Жупанин В. Світовий досвід захисту заощаджень населення / Жупанин В. // Збірник наукових праць "Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінтеграційний курс України: фінансовий вимір", у 2-х ч. / НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2006, С. 434-438 (0,2 друк. арк.).

...