Пенсійне страхування та напрями його реформування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пенсійне страхування та напрями його реформування в Україні

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Соціально-економічний розвиток суспільних відносин в Україні можливий в умовах посилення соціального захисту населення. Особливе місце у побудові ефективного механізму соціального захисту займає реформування системи пенсійного страхування.

Досвід розвинутих країн свідчить, що впровадження системи персоніфікованого пенсійного страхування являється основним способом подолання фінансової розбалансованості солідарної пенсійної системи, підвищення індивідуальної відповідальності громадянина у власному пенсійному захисті, досягнення соціальної справедливості у чіткій прив'язці розміру отримуваних пенсій від раніше здійснюваних внесків, забезпечення економіки довгостроковими фінансовими ресурсами та інвестиційним приростом пенсійних активів. Водночас трансформація пенсійної системи на принципах персоніфікації являється довготривалим та складним процесом, оскільки накопичені зобов'язання пенсійної системи перед учасниками солідарного рівня повинні зберегти свої джерела фінансування.

Становлення та розвиток системи пенсійного захисту на страхових засадах являється актуальним для України. Світова наукова думка стосовно питань пенсійного страхування з другої половини ХХ століття представлена працями таких відомих вчених, як Модильяні Ф., Самуельсон П., Хол Р., Бонолі Г., Латилюп Д., Джеймс Е., Брукс С., Сін Ю., Хольцман Р., Хінц Р., Хлон-Доминчак А., Палмер Е., Гайдар Е.Т. За роки незалежності вітчизняні вчені-економісти досліджували сферу пенсійного захисту та пенсійного страхування в умовах транзитивної економіки України. Аспект трудових відносин в пенсійному страхуванні вивчали Кір'ян Т.М., Шаповал М.С., демографічну ситуацію - Лібанова Е.М., Пирожков С.І., пенсійне право - Бойко М.Д., ринок страхових послуг - Онишко С.В., Тулуш Л.Д., фінансовий механізм пенсійної системи - Грушко В.І., Ріппа М.Б., Руженський М.М., Сахацький В., Шаварина М.П., Юрій С.І., Якимів А.І., питання реформування пенсійної системи - Гнибіденко І. Ф., Зарудний О.Б., Зайчук Б.О., Надточій Б.О., Палій О.М., Яценко В.В. Разом з тим питання реформування системи пенсійного страхування потребує більш глибокого науково-теоретичного та прикладного опрацювання. Не достатньо досліджені тлумачення поняття «пенсійне страхування»; економічна природа відносин пенсійного страхування у суспільстві та їх визначальна роль у сучасних умовах переходу до соціально-орієнтованій ринкової економіки; оцінка фінансового стану секторів державного та недержавного пенсійного страхування; взаємовідносини між суб'єктами, об'єктами та інститутами фінансової інфраструктури для ефективного функціонування системи пенсійного страхування; актуарне моделювання та генерування на його основі довгострокових прогнозів фінансового стану системи пенсійного страхування. Це обумовлює актуальність теми даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами‚ темами‚ планами. Вибраний автором напрям досліджень пов'язаний з науково-дослідними темами «Реструктуризація фінансової системи в умовах перехідної економіки» (ДР 0101U003065) та «Фінансова інфраструктура ринкової економіки» (ДР 0107U001336) кафедри фінансів Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». В межах цих тематик у роботі були розглянуті питання реформування діючої системи пенсійного страхування в сучасних соціально-економічних трансформаційних умовах та розвитку фінансової інфраструктури для досягнення цілей пенсійної реформи в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретико-методологічних засад системи пенсійного страхування та розробка практичних заходів реалізації пенсійної реформи в Україні.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та розв'язання комплексу завдань:

? здійснити теоретико-методологічне обґрунтування сутності та місця пенсійного страхування в системі соціального захисту населення;

? дослідити економічну природу пенсійного страхування через теорії розподілу доходів та формування заощаджень населення;

? проаналізувати світовий досвід розвитку систем пенсійного страхування та шляхи подолання суспільного супротиву ініційованим реформам;

? визначити методологічні засади дослідження питань реформування системи пенсійного страхування;

? сформулювати комплексну оцінку фінансового стану системи пенсійного страхування в державному та недержавному секторах в Україні;

? розкрити складові елементи фінансової інфраструктури пенсійного страхування та дати якісну оцінку їх взаємодії;

? обґрунтувати етапи реформування системи пенсійного страхування;

? на основі актуарних розрахунків навести прогнозні оцінки пропонованих заходів реформування.

Об'єктом дослідження є система пенсійного страхування України в сучасних умовах соціально-економічних трансформацій суспільного життя.

Предметом дослідження є фінансові відносини, які виникають процесі функціонування системи пенсійного страхування, та напрями її реформування в Україні.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використовувалися такі методи дослідження: при формулюванні визначень пенсійного страхування - абстрактно-логічний метод; у визначені зв'язку системи пенсійного страхування та системи соціального захисту населення - методи класифікації та типології; для оцінки фінансового стану систем державного та недержавного пенсійного страхування - методи аналізу і синтезу; для побудови актуарних моделей заходів реформування - експертних оцінок; наукового передбачення; методи математичного моделювання економічних процесів та актуарних розрахунків прогнозу; для оцінки ефективності заходів реформування - порівняльно-економічний; для визначення впливу ризиків на перебіг пенсійної реформи в Україні за прикладами країн-реформаторів - метод аналогій.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, монографічні праці вітчизняних і зарубіжних економістів, дослідні роботи міжнародних організацій, дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів і оглядів, наукові статті фахових видань, матеріали доповідей наукових конференцій, відкриті інформаційні ресурси всесвітньої мережі Internet, інша довідкова література тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні пропонованих заходів реформування системи пенсійного страхування в Україні. При цьому отримано наступні результати:

Вперше:

? на основі актуарних розрахунків обґрунтовано повне та часткове застосування умовно-накопичувального механізму фінансування (NDC) при запровадженні державної накопичувальної системи пенсійного страхування;

? визначено, що пенсійні активи учасників Накопичувального фонду, що дочасно пішли з життя, можуть бути використані як джерело фінансування солідарного рівня системи пенсійного страхування.

Удосконалено:

? структурування системи соціального захисту в Україні, що дало змогу визначити пенсійне страхування, спеціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, соціально-побутові послуги (допомога на поховання пенсіонера), пенсійні пільги (право дострокового виходу на пенсію, обчислення пільгового стажу), гарантії мінімальної пенсії за віком, а також систему пенсійних надбавок, доплат, компенсацій та підвищень як засоби пенсійного забезпечення;

? групування підходів до побудови та інтерпретації актуарних моделей за напрямами мінімізації фінансових зобов'язань солідарного рівня та посилення фінансового потенціалу накопичувальної складової державної системи пенсійного страхування.

Одержало подальший розвиток:

? теоретичні засади оцінки впливу доходів та заощаджень населення на напрями реформування системи пенсійного страхування, що акцентують на необхідності вирішення проблем розподілу доходів і збереження заощаджень для формування ефективної системи пенсійного захисту в Україні;

? обґрунтування взаємозв'язку елементів об'єктного, суб'єктного та інституційного складу фінансової інфраструктури та його визначального впливу на реформування системи пенсійного страхування в Україні.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що головні положення, викладені автором дисертації, доведено до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій. Наукові розробки автора були враховані в роботі Пенсійного Фонду України (довідка №20171/14 від 18.11.2008 р.) та Головного контрольно-ревізійного управління України (довідка №04-14/1013 від 17.11.2008 р.). Окремі положення і висновки дисертаційної роботи використовувалися кафедрою фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Фінанси» та «Місцеві фінанси» (довідка від 08.09.2008 р.). Практична цінність висновків і рекомендацій, що запропоновані дисертантом, визначається створенням передумов для подальших теоретико-методологічних та практичних досліджень проблем реформування системи пенсійного страхування в Україні, а також розробкою якісно нових методичних підходів щодо подальших напрямів реформування пенсійної системи.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібним науковим дослідженням, у якому викладено авторський підхід до визначення основних напрямів та інструментів реформування системи пенсійного страхування в Україні. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки‚ зроблені автором дисертаційного дослідження‚ були покладені в основу доповідей дисертанта на міжнародних та науково-практичних конференціях: «Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу» (м. Донецьк, 2007 р.), «Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины» (м. Алушта, 2007 р.), «Стан та проблеми інноваційної розбудови України» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), «Інноваційні процеси економічного і соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Тернопіль, 2008 р.).

Публікації. Результати дослідження висвітлено у 9 одноосібних наукових працях, з них 5 у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 2,95 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу‚ трьох розділів‚ висновків‚ списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 198 сторінок комп'ютерного тексту‚ в тому числі 15 таблиць на 6 сторінках, 59 рисунків на 26 сторінках, 16 додатків на 71 сторінках. Список використаних джерел містить 188 найменування (на 18 стор.).

Основний зміст дисертації

пенсійний страхування соціальний захист

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання, визначено об'єкт та предмет дослідження, викладено методологічну базу, розкрито наукову новизну, а також теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Теоретичні засади пенсійного страхування» досліджено сутність пенсійного страхування та визначено його місце в системі соціального захисту населення в Україні. Особливу увагу зосереджено на базових економічних категоріях «доходи» і «заощадження», наголошено їх визначальний вплив на зародження та формалізацію поняття «пенсійне страхування». Важливим етапом дослідження являється висвітлення загальносвітової практики провадження пенсійних реформ та можливості застосування окремих її елементів в специфічних умовах трансформації вітчизняної економіки.

Для відображення глибинної сутності поняття «пенсійне страхування» було розглянуто в трьох взаємопов'язаних площинах: як концепція пенсійного захисту населення, як фінансовий механізм, як соціально-економічна система. Наведені тлумачення пенсійного страхування дали змогу розкрити складну будову даного поняття та акцентувати увагу на необхідності його чіткої детермінації.

Як соціально-економічна система пенсійне страхування уособлює собою сукупність соціального явища пенсійного захисту та процесу актуалізації пенсійних відносин у суспільстві на страхових засадах, що знаходяться у взаємовідносинах і зв'язках між собою, створюючи цілісний соціально-економічний об'єкт.

Важливою характерною рисою системи пенсійного страхування виступає його субсистемний статус в розгалуженій системі соціального захисту населення. Система пенсійного страхування в Україні займає свою специфічну нішу у суспільних відносинах соціального захисту, не отримавши чіткої та єдиної наукової детермінації понятійного апарату, що, об'єктивно, вимагає його подальшого ґрунтовного дослідження.

Користуючись існуючими науковими дослідженнями в пенсійній сфері, наведено визначення пенсійного захисту, під яким розуміється соціальний інститут, який існує і розвивається протягом досить тривалого часу, функціонування і розвиток якого, спрямовані на формування безпечного соціально-економічного середовища для законодавчо визначених категорій пенсіонерів за допомогою різноманітних засобів, методів та форм як держави, так і недержавних структур. Пенсійне забезпечення визначено, як сукупність законодавчо визначених заходів, засобів та умов створюваних та використовуваних державними та недержавними формаціями для досягнення інституційних цілей соціального захисту в частині пенсійного захисту населення.

Пенсійне страхування виступає особливою сферою регламентованих державою суспільних відносин з приводу формування індивідуальних страхових фондів/прав шляхом сплати пенсійних внесків та надання за їх рахунок пожиттєвої персональної грошової компенсації (пенсійних виплат) у випадку дожиття до пенсійного віку, настання інвалідності чи втрати годувальника членами сім'ї. Ключова різниця між пенсійним забезпеченням та пенсійним страхуванням полягає в тому, що останнє являється засобом пенсійного забезпечення, до якого можна також віднести спеціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, соціально-побутові послуги (допомога на поховання пенсіонера), пенсійні пільги (право дострокового виходу на пенсію, обчислення пільгового стажу), гарантії мінімальної пенсії за віком, а також систему пенсійних надбавок, доплат, компенсацій та підвищень.

В умовах реформування вітчизняної системи пенсійного страхування, нерозривний зв'язок питань формування доходів населення та їх ефективного заощадження має важливе значення, сигналізуючи, що в авангарді пенсійних трансформацій повинні знаходитися на лише технічні аспекти заощадження та збереження персоніфікованих пенсійних активів, але й весь комплекс питань, що стосується формування доходів населення, як основного джерела фінансових ресурсів системи пенсійного страхування. Проблематика розподілу доходів та формування пенсійних заощаджень в персоніфікованій системі пенсійного страхування вимагає глибокого вивчення теоретичних засад фінансового механізму заощаджень, залучення представників державних та недержавних інституцій пенсійної сфери до розроблення збалансованих інвестиційних стратегій задля забезпечення достатньої дохідності та високого рівня безпеки пенсійних активів населення.

У роботі значну увагу приділено досвіду провадження пенсійних реформ у розвинених країнах світу та країнах, що розвиваються, розглянуто основні економічні, соціальні та політичні чинники реформування, відображено ключові заходи та подано оцінку досягнутим результатам розпочатих пенсійних реформ в країнах Центральної та Східної Європи, Північної та Південної Америки. Виявлено, що у всіх програмах соціального страхування, надання пенсій за віком повинно передбачати знаходження балансу між соціальним захистом і впливом на стимули до трудової діяльності. Суттєвий вплив демографічних факторів на фінансовий стан системи пенсійного страхування, за умов різкого скорочення частки населення працездатного віку та збільшення числа пенсіонерів в Україні, визначає необхідність якнайшвидшого впровадження ефективних заходів реформування для забезпечення фінансовими ресурсами солідарного рівня пенсійної системи.

Магістральним напрямком пенсійних реформ в країнах-реформаторах є посилення зв'язку обсягу сплачених внесків в систему пенсійного страхування з обсягом пенсійних прав, шляхом запровадження персоніфікованого пенсійного страхування та поступового усунення із системи пенсійного страхування перерозподільного фінансового механізму.

У розділі 2 «Оцінка діючої системи пенсійного страхування» сформульовано методичні підходи до вирішення задач реформування вітчизняної системи пенсійного страхування, здійснено аналіз процесів формування та використання фінансових ресурсів у сферах солідарного загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення. Окремо зосереджується увага на питаннях стану, складу та взаємодії елементів фінансової інфраструктури системи пенсійного страхування в Україні.

Пошук оптимальних шляхів реформування пенсійної системи України вимагає використання обґрунтованих методичних підходів, основним критерієм надійності яких слугує посилення пенсійного захисту населення. Чітке визначення методичних засад у дослідженні обумовлює можливість для конструктивної і об'єктивної критики пропонованих ідей та заходів з урахуванням вихідних методичних позицій.

Діючу державну систему пенсійного страхування було проаналізовано в економічній, соціальній та демографічній площинах. В результаті економічного аналізу розкрито проблематику наповнення джерел фінансування солідарного рівня, ефективності використання пенсійних коштів, балансування доходів і видатків Пенсійного фонду.

Бюджет Пенсійного фонду України стрімко зростав протягом 2005-2008 років, що загострило питання фінансової спроможності пенсійного фонду розрахуватися за пенсійними зобов'язаннями перед учасниками (табл. 1):

Із наведеної таблиці видно, що тенденція випереджального приросту доходів над видатками Пенсійного фонду України у 2008 році не так яскраво виражена, як у попередні роки, і значення показників приросту майже зрівнялися на рівні 48% відносно 2007 року.

У дослідженні соціальних питань відображено стан розподілу пенсійних ресурсів в суспільстві і виступило індикатором соціальної нерівності категорій пенсіонерів в діючій системі пенсійного страхування. Аналіз даних Пенсійного фонду України засвідчує, що пенсіонери, котрим виплачується пенсія за відмінними пенсійними програмами від Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення», складають лише 2,5% від загальної чисельності пенсіонерів, проте їх пенсії перевищують середні пенсійні виплати згідно базового пенсійного закону в декілька разів. Так, в середньому, у 2006 році пенсіонер - держслужбовець отримував пенсію у 2,3 рази вищу, аніж звичайний пенсіонер (943,3 грн.), науковець - у 2,5 разів (989,9 грн.), помічник народного депутата - у 3,3 рази (1315,6 грн.), співробітник прокуратури - у 4,2 рази (1743,9 грн.).

За підсумками аналізу демографічного становища, який в останні два десятиліття носить глибокий кризовий характер, визначено основний фактор реформування вітчизняної системи пенсійного страхування. Частка осіб у віці понад 60 років за п'ять останніх років збільшилася з 20,4% до 20,9%, а в окремих регіонах (Вінницька, Полтавська, Сумська, Чернігівська обл.) досягла 26%.

За прогнозами Міністерства праці та соціальної політики і Пенсійного фонду України, якщо нинішні тенденції старіння населення залишаться то до 2040 року кількість платників внесків зрівняється з кількістю самих пенсіонерів на рівні близько 14 млн. чол.

Складність та комплексність задач, що ставить реформа системи пенсійного страхування, призвела також до вимушеної багаторічної затримки впровадження основного прогресивного компоненту намічених трансформації - персоніфікованого накопичувального рівня загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (другого рівня).

Особливе місце в дослідженні було відведено аналізу системи недержавного пенсійного страхування (третього рівня), що повинен виконувати функцію «додаткових пенсій». Специфіка даного рівня в системі пенсійного страхування - його добровільний характер. Протягом 2006-2007 років мала місце тенденція до збільшення кількості недержавних пенсійних фондів (НПФ), а саме на початок 2007 року до Державного реєстру фінансових установ було внесено інформацію про 79 НПФ, що на 25 установ більше від показника початку 2006 року. Сума активів, сформованих пенсійними фондами станом на 01.01.08, становила 278,4 млн. грн., що на 104% більше за показник річної давності (137,4 млн. грн.). Аналіз кількісних показників учасників НПФ свідчить про їх щорічне суттєве збільшення: станом на 01.01.06 кількість учасників НПФ становила 88,4 тис. осіб, на 01.01.07 - 193,3 тис. осіб, а вже на 01.01.08 - 278,7 тис. осіб. При цьому більша частка вкладників та учасників системи недержавного пенсійного забезпечення припадає на відкриті корпоративні фонди, що свідчить про перспективність розвитку саме цього сегменту пенсійних послуг.

Загальна тенденція до подальшого зростання ринку недержавних пенсійних послуг обумовлена низьким рівнем охоплення учасників за значної кількості НПФ, неврегульованістю фіскальних норм, відсутністю гарантій безпечного інвестування пенсійних коштів на фінансовому ринку, низькою довірою населення до інституцій недержавного пенсійного забезпечення, посиленням кризових тенденцій в соціально-економічному житті України.

Аналіз стану фінансової інфраструктури системи пенсійного страхування в Україні дав змогу виявити, що основну роль в ефективній імплементації персоніфікованих накопичувальних рівнів повинен відіграти фінансовий ринок, а саме максима ефективної взаємодії елементів його інфраструктури. Фінансова інфраструктура в пенсійному страхуванні виступає ключовою передумовою реформування, за відсутності якої система пенсійного страхування не змогла б реалізувати накопичувальну функцію, а отже й перестала існувати як одна з моделей пенсійного захисту населення. Запропоновано розглядати фінансову інфраструктуру пенсійного страхування в площинах суб'єктного, об'єктного та інституціонального складу. Дослідження функціональної спроможності фінансової інфраструктури вказує на негативний вплив факторів монопольного становища єдиного рейтингового агентства та правових вимог обов'язкового рейтингування економічних суб'єктів та цінних паперів при розміщені пенсійних активів; складнощами із отриманням компаніями з управління активами генеральної ліцензії на придбання іноземних цінних паперів; відсутністю уніфікованих баз даних між вітчизняними та закордонними депозитарними установами з метою встановлення прав власності НПФ на цінні папери іноземних емітентів та контролю за правомірністю проведення операцій з ними; неузгодженістю методик для розрахунку вартості активів інвестиційного портфелю НПФ, а також єдиної методики визначення прибутку від інвестування пенсійних активів.

У розділі 3 «Шляхи реформування системи пенсійного страхування в Україні» обґрунтовано порядок здійснення пенсійної реформи в Україні, здійснено актуарні розрахунки прогнозів запровадження пропонованих заходів реформування вітчизняної системи пенсійного страхування, подано структуровану оцінку ризиків реалізації пенсійної реформи в Україні.

В результаті узагальнення можливих шляхів реформування системи пенсійного страхування було запропоновано порядок його реалізації, в якому особливу увагу приділено актуарному розрахунку пропонованих заходів реформування в державному секторі. Заходи груповано за двома магістральними напрямами: перший - спрямований на мінімізацію зобов'язань в солідарному рівні пенсійної системи; другий - на вдосконалення накопичувальної складової системи пенсійного страхування з метою подальшого нарощування фінансово-інвестиційного потенціалу.

Із пропонованих заходів мінімізації зобов'язань солідарного рівня - поступове збільшення пенсійного віку для жінок до 60 років (на один рік за кожний наступний рік, починаючи з 2009 року); в рамках запровадження окремого інституту професійного страхування скасування пільгового страхового стажу за роботу в особливо шкідливих умовах за Списком 1; фіксація коефіцієнту оцінки страхового стажу на рівні 1% - найбільший фінансовий ефект в довгострокові перспективі привнесе скасування вищої оцінки врахування страхового стажу (1,35% за один рік).

Серед модельованих заходів нарощування фінансово-інвестиційного потенціалу Накопичувального рівня - збільшення частки відрахувань пенсійних внесків на рівні 7% та до 31%; участь додаткових вікових груп економічно активного населення; застосування різних інвестиційних стратегій (умовно-накопичувального методу та ринкової інвестиційної ставки); спрямування невикористаних індивідуальних пенсійних активів з Накопичувального фонду на фінансування солідарного рівня після смерті застрахованих осіб - найбільш оптимальні умови, згідно актуарних прогнозів відносно базового сценарію, забезпечуються шляхом застосування одноразового введення 7%-ого відрахування внесків, за умов мінімізації дефіциту солідарного рівня.

В роботі підкреслюється можливість та необхідність одночасного застосування декількох заходів в процесі реформування, що посилить загальний вплив розглянутих факторів на ефективну трансформацію вітчизняної системи пенсійного страхування.

Особливу увагу було приділено критичній оцінці очікуваних ризиків, що супроводжуватимуть процес реформування на шляху до становлення фінансово стабільної та соціально справедливої системи пенсійного страхування. Основні акценти зосереджено на групах демографічних, макроекономічних, фінансових, «моральних» та політичних ризиків. У визначені ймовірної схильності до ризику вітчизняної пенсійної реформи були використані аналогії впливу ризикових факторів із досвіду країн-реформаторів. Зроблені, на основі окремих емпіричних оцінок ризику, висновки передбачають доволі складний шлях пенсійної реформи в Україні, що вимагає консолідації зусиль державних органів влади та використання в стратегії пенсійної політики рішучих та нестандартних шляхів реалізації пенсійної реформи.

Висновки

У дисертації наведено теоретичні узагальнення і запропоновано розв'язання наукового завдання стосовно обґрунтування напрямів реформування системи пенсійного страхування в Україні.

1. Реформування вітчизняної системи пенсійного страхування можливе за умов формулювання чіткого науково-узгодженого та нормативно-детермінованого понятійного апарату у сфері пенсійного захисту. В досліджені були уточненні визначення «пенсійний захист», «пенсійне страхування», «пенсійне забезпечення», «реформа системи пенсійного страхування» та відображено взаємозв'язок між ними в межах окресленої системи соціального захисту населення в Україні. Водночас, реалізація реформ вимагає подальшого всебічного опрацювання пенсійної термінології, що змогла б змістовно описати дійсні явища і процеси, а також узгоджувалася із сутнісним навантаженням понять, що використовуються сьогодні у міжнародній практиці.

2. Пенсійне страхування необхідно розглядати в трьох різнопланових аспектах: як концепцію пенсійного захисту населення, як фінансовий механізм та, як соціально-економічну систему. Трактування пенсійного страхування як соціально-економічної системи відображає особливу сферу регламентованих державою суспільних відносин з приводу формування індивідуальних страхових фондів (сплати пенсійних внесків) та надання за їх рахунок пожиттєвої персональної грошової компенсації (пенсійних виплат) у випадку дожиття до пенсійного віку, настання інвалідності чи втрати годувальника членами сім'ї.

3. Загальносвітові тенденції у здійсненні реформ систем пенсійного страхування обумовлюють в Україні поступове обмеження державної участі у пенсійних програмах, поглиблення лібералізації у стосунках між державою та її громадянами, посиленні персоніфікованих та накопичувальних форм пенсійного забезпечення, побудови соціально-орієнтованого суспільства на ринкових засадах, що передбачає можливість планування та реалізації пенсійної реформи в контексті глобальної перебудови соціальних інститутів, зміни соціально-економічної парадигми суспільного устрою, пошуку компромісів та механізмів компенсацій з усіма елементами системи пенсійного страхування.

4. Становлення ефективної системи пенсійного страхування в Україні безпосередньо залежить від особливостей формування доходів та здійснення заощаджень населення. Спроможність системи пенсійного страхування виділити мінімально необхідний пенсійний внесок із доходу працівника, зберегти та примножити його в часі, а також забезпечити достатні пенсійні виплати являється визначальним фактором успішного реформування системи пенсійного страхування.

5. Система пенсійного страхування повинна базуватися на засадах самофінансування за умов будь-якого накопичувального чи перерозподільного фінансового механізму; пенсійні системи за типом фінансування DB чи DC однаково ефективні, якщо вони сплановані таким чином, що здатні акумулювати достатньо коштів для виплати адекватної, реальної, сталої та надійної пенсії; водночас, світова практика пенсійних реформ засвідчує відносно більшу ефективність накопичувального механізму схем DC в умовах зростання ринкової економіки при майже однаковому збільшенні ризиків в обох системах в часи загальноекономічної рецесії.

6. Актуарно обраховані напрями мінімізації обсягу пенсійних зобов'язань солідарного рівня (збільшення жіночого пенсійного віку до 60 років, скасування пільгового обрахунку стажу для Списку 1, збереження коефіцієнта оцінки страхового стажу на рівні 1%) доводять можливість суттєвого скорочення видатків в короткостроковій перспективі, проте слід також враховувати фактор очікуваного супротиву населення стосовно реалізації означених пропозицій.

7. Державний накопичувальний рівень, як персоніфікована складова системи пенсійного страхування, повинен бути введений якомога швидше; оптимальний механізм фінансування державного Накопичувального фонду України та найбільш зручні умови його впровадження слід обирати, діючи на випередження очікуваним негативним соціально-економічним прогнозам; на основі актуарних розрахунків обґрунтовано застосування наступних заходів щодо посилення фінансового потенціалу державного накопичувального рівня:

? збільшення частки відрахувань до Накопичувального фонду з 7%;

? збільшення вікового цензу на участь додаткових вікових груп економічно активного населення в накопичувальному рівні (жінки - до 45, чоловіки - до 50 років);

? застосування змішаної інвестиційної стратегії Накопичувального фонду (50% - рівня дохідності ринку, 50% - річного темп зростання ВВП).

8. Недостатність розвитку сегментів ринку послуг з недержавного пенсійного забезпечення, слабкість законодавчого регулювання ринку цінних паперів та діяльності суб'єктів фінансового ринку справляє вельми негативний вплив на укріплення довіри населення до ринку фінансових послуг; досвід країн-реформаторів свідчить, що за наявності функціонально розвиненого недержавного сектору пенсійного страхування перебіг пенсійної реформи відбувається швидше та якісніше, оскільки саме він знаходяться в авангарді пенсійних трансформацій, активніше відстоюючи формування нового сегменту ринку фінансових послуг.

9. Ризики пенсійної реформи зумовлюються ризиками, властивими різним типам пенсійних систем і їх можна згрупувати за демографічним, макроекономічним, фінансовим, «моральним» і політичним складом; в умовах активних перетворень економіки України, вони акумулюються, зростають та формують системний ризик здійснення реформування системи пенсійного страхування.

10. Методики «компенсацій», як шляхи подолання суспільного супротиву пенсійної реформи, являються важливим фактором у процесі реформування системи пенсійного страхування, оскільки погіршення фінансового становища будь-якої із зацікавлених сторін зумовлює активну протидію розпочатим реформам.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Мельніков С.А. Місце пенсійного страхування в системі соціального захисту / Мельніков Сергій Андрійович // Фінансова система України. Збірник наукових праць. - Острог: Видавництво «Національний університет «Острозька академія». - 2007. - Вип. 9 - Ч. 3. - С. 138-144 (0,45 друк. арк.).

2. Мельніков С.А. Значення умовно - накопичувального механізму (NDC) для реформування пенсійної системи України / Мельніков Сергій Андрійович // Ринок цінних паперів України - 2007. - №5-6. - С. 45-48 (0,41 друк. арк.).

3. Мельніков С.А. Становлення фінансової інфраструктури пенсійного страхування / Мельніков Сергій Андрійович // Ринок цінних паперів України - 2007. - №7-8. - С. 39-44 (0,61 друк. арк.).

4. Мельніков С.А. Курс пенсійної реформи в Україні / Мельніков Сергій Андрійович // Фінанси, облік і аудит: Збірник наукових праць Вип. 12 - К.: ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», 2008. - С. 70-77 (0,45 друк. арк.).

5. Мельніков С.А. Розвиток системи пенсійного страхування України в контексті інформаційної економіки / Мельніков Сергій Андрійович // Науковий економічний журнал «Актуальні проблеми економіки» - ВНЗ «Національна академія управління». - 2008. - №5 (83). - С. 231-237 (0,57 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru