Емісія та використання електронних грошей в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Емісія та використання електронних грошей в Україні

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Останнє десятиріччя характеризується появою інноваційних продуктів для здійснення роздрібних платежів, чому певною мірою сприяє науково-технічний прогрес і розвиток фінансового ринку. Внутрішні та транскордонні платежі, які виконуються з використанням новітніх платіжних засобів, збільшуються як за кількістю, так і за обсягами. Нові засоби платежу не з'являються випадково за бажанням розробників, їх поява - об'єктивний процес, викликаний новими потребами та підвищеними вимогами до ефективності, надійності та швидкості платежу.

Традиційні технології банківського обліку операцій, пов'язані з ідентифікацією клієнта, виявляються дорогими для систем роздрібних платежів, які здебільшого обробляють операції з невеликими сумами. Для вирішення питання ефективності та конфіденційності платіжних трансакцій необхідно відмовитися від зберігання та передавання конфіденційних відомостей при віддаленому здійсненні тих угод, які не потребують ідентифікації клієнта. Безпека без ідентифікації може бути легко реалізована за допомогою електронного платіжного засобу на пред'явника, що випускається в обіг без відкриття банківського рахунку клієнта. Саме таким платіжним засобом є електронні гроші.

Аналіз джерел і публікацій свідчить, що у вітчизняній науковій літературі сьогодні мало уваги приділяється теоретичним питанням емісії та використання електронних грошей. Окремі аспекти цієї проблеми висвітлено в роботах Івасіва Б.С., Кравця В.М., Лютого І.О., Міщенка В.І., Мороза А.М., Савлука М.І., Сенища П.М., Смовженко Т.С., Стельмаха В.С., Циганова С.А. та інших. У роботах зарубіжних науковців, зокрема М. Вудфорда, А. Генкіна, Ч. Гудхарда, М. Кінга, С. Кляйна, Б. Коена, Д. Кочергіна, С. Лельевельдта, Р. Селджіна, А. Шамраєва, Б. Шміта, Л. Уайта, Б. Фрідмана поставлено низку питань, пов'язаних з емісією та використанням електронних грошей. Економісти називають сучасний період розвитку електронних грошей «дитячим», підкреслюють віддаленість перспективи їх повсюдного проникнення, вважають, що широке використання електронних грошей - поки ще теоретична концепція. Однак вчені визнають, що електронні гроші мають великий і мало досліджений потенціал, який, завдяки імпульсам інформаційної революції, що важко передбачити, може перетворити їх на реально діючий феномен економічного життя.

Представники фундаментальної економічної науки не дійшли єдиної думки й щодо сутності електронних грошей і тієї ролі, яку вони відіграватимуть у майбутньому. Дискусійним є питання стосовно наслідків, які може мати розвиток електронних грошей, зокрема стосовно впливу емісії електронних грошей на монетарну політику та роль центральних банків.

В Україні теоретичні і практичні аспекти емісії та використання електронних грошей мають особливу гостроту. В країні упродовж останніх 5-7 років активно розвиваються системи електронних грошей, при цьому найбільшого поширення набувають трансферабельні електронні гроші на основі програмного забезпечення. Такі електронні гроші можуть передаватися каналами телекомунікаційного зв'язку від одного користувача до іншого, що принципово ускладнює обіг електронних грошей. Водночас комплексних і ґрунтовних наукових досліджень емісії та використання електронних грошей в Україні не існує, не досліджено обсяги емісії електронних грошей, сферу їх застосування, види та особливості функціонування систем електронних грошей, не розроблено відповідний понятійний апарат, не виявлено специфіку ризиків, притаманних системам електронних грошей, не розроблено науково-обґрунтованих пропозицій щодо напрямів удосконалення організації емісії електронних грошей та їх використання в Україні тощо.

Актуальність і недостатня наукова розробка вищезазначених питань визначили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до плану науково-дослідних робіт Університету банківської справи Національного банку України, зокрема теми «Підвищення ефективності взаємодії банківського і реального секторів економіки в умовах євроінтеграції та глобалізації» (номер державної реєстрації 0105U008982), до звітів за якою включено висновки і пропозиції автора щодо державного регулювання емісії банками електронних грошей з метою виявлення потенційних переваг електронних грошей як платіжного засобу та забезпечення потреб електронної комерції в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення організації емісії електронних грошей та їх використання в Україні.

Відповідно до поставленої мети, завданнями дослідження є:

- обґрунтувати трансформацію сутності, природи та форм грошей, визначити сутність і економічну природу електронних грошей, проаналізувати основні види електронних грошей і класи систем електронних грошей;

- виявити засади та основні проблеми організації емісії та використання електронних грошей, а також шляхи уведення та виведення готівкових і безготівкових грошей із систем електронних грошей в Україні;

- проаналізувати сучасний стан емісії та використання електронних грошей як платіжного засобу, узагальнити міжнародний досвід регулювання емісії та використання електронних грошей;

- розробити термінологічно-понятійний апарат з питань, пов'язаних з емісією та використанням електронних грошей в Україні, а також вимоги до започаткування та здійснення діяльності з електронними грошима банками і небанківськими фінансовими установами;

- виявити специфіку та основні чинники ризиків, що є властивими системам електронних грошей, розробити методичні рекомендації щодо управління цими ризиками;

- розкрити особливості оверсайту систем електронних грошей і розробити рекомендації щодо його здійснення в Україні.

Об'єктом дослідження є процеси емісії та використання електронних грошей як платіжного засобу.

Предметом дослідження є методологічні та методичні засади організації емісії та використання електронних грошей в Україні.

Методи дослідження. Основні наукові результати дисертаційного дослідження отримані з використанням загальнонаукових методів: аналізу та синтезу, індукції та дедукції, систематизації, групування та узагальнення, які були застосовані, зокрема, для визначення сутності та економічної природи електронних грошей, удосконалення класифікації систем електронних грошей, виявлення ризиків, що є характерними для систем електронних грошей. Крім того, дисертантом використовувалися методи порівняльного аналізу та економіко-статистичний (для дослідження використання електронних грошей як платіжного засобу), моделювання (для побудови загальної організаційної схеми емісії та використання трансферабельних електронних грошей в Україні) та інші.

Інформаційну базу дослідження становлять закони та нормативно-правові акти України, інших країн, документи Європейського центрального банку, Банку міжнародних розрахунків, центральних банків європейських країн, монографічні дослідження та статті вітчизняних і зарубіжних вчених у фахових економічних виданнях, нормативні документи систем електронних грошей в Україні, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів, інформація на офіційних сторінках систем електронних грошей у всесвітній інформаційній мережі Інтернет тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

- виявлено специфіку обігу трансферабельних i нетрансферабельних електронних грошей в Україні, сформульовано поняття трансферабельності електронних грошей як їх властивості передаватися каналами телекомунікаційного зв'язку між особами, які використовують електронні гроші для платежів і переказів («кінцевими» користувачами), розроблено загальну організаційну схему обігу трансферабельних електронних грошей в Україні;

- розроблено вимоги до започаткування та здійснення діяльності з електронними грошима банками, а також небанківськими фінансовими установами в Україні, які охоплюють вимоги до початкового капіталу, власних коштів, вкладення коштів емітентами, систем електронних грошей, осіб, які мають право використовувати електронні гроші для платежів і переказів тощо;

вдосконалено:

- понятійний апарат з питань емісії та використання електронних грошей, у тому числі визначення поняття електронних грошей як одиниць вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами та є грошовим зобов'язанням емітента. При цьому, на відміну від загальноєвропейського визначення, характеристика електронних грошей бути оплаченими наперед винесена за межі визначення, що дозволяє встановити її як вимогу до емітента для закріплення в інтересах монетарної політики зв'язку між електронними грошима та готівковими і безготівковими грошима;

- класифікацію основних видів електронних грошей та систем електронних грошей з урахуванням такої їх характеристики як трансферабельність, що принципово впливає на схему обігу електронних грошей;

- обґрунтування системи заходів управління ризиками в системах електронних грошей в Україні, при цьому виявлено основні чинники виникнення ризиків ліквідності, кредитного, операційного, правового і репутації, та розроблені рекомендації для управління цими ризиками.

дістали подальшого розвитку:

- підходи щодо встановлення обмеження на суму електронних грошей, яка знаходиться в розпорядженні користувача, та суми однієї трансакції з електронними грошима. При цьому на відміну від загальноєвропейського технологічного підходу, запропоновано застосувати методику до VII Спеціальної рекомендації FATF, що дозволить використовувати електронні гроші в Україні як неперсоніфікований платіжний засіб при здійсненні віддалених платежів і переказів;

- методика здійснення Національним банком України оверсайту систем електронних грошей з урахуванням загальних принципів оверсайту платіжних систем, визначених Банком міжнародних розрахунків, що дозволить удосконалити організацію емісії та використання електронних грошей в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці автором Положення про електронні гроші в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.07.2008 р. №178, та проекту Концепції здійснення Національним банком України оверсайту платіжних систем. Наукові висновки та результати дисертаційного дослідження використовуються у практичній роботі Національного банку України при розгляді правил систем електронних грошей, що функціонують в Україні (довідка №25-213/1327 від 27.05.2009 р.), і можуть бути використані під час здійснення Національним банком Україні оверсайту систем електронних грошей.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені під час створення правил роботи систем електронних грошей ТОВ «Інтернет. Гроші» та ВАТ ТФБ «Контракт» (довідки №26/1 від 27.03.2009 р., №01/09-2079/1 від 20.05.2009 р.). Про цьому використані методичні рекомендації автора щодо проведення оцінки ризиків у системах електронних грошей, виявлення їх основних факторів та заходів, які мають вживатися для нейтралізації ризиків.

Висновки автора щодо вимог до започаткування та здійснення емісії електронних грошей банками та небанківськими фінансовими установами, а також щодо використання електронних грошей можуть бути впроваджені при вдосконаленні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Особистий внесок здобувача. Всі наукові положення та результати виконаної дисертаційної роботи отримані автором самостійно. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, що є результатом власних досліджень здобувача. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертаційної роботи доповідалися на 8 науково-практичних конференціях і семінарах. Серед них ? VIII Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 2005 р.), міжнародний круглий стіл «Правове регулювання емісії електронних грошей» (м. Київ, 2005 р.), міжнародна конференція «Платіжна картка - 2006» (м. Київ, 2006 р.), міжнародна науково-практична конференція «Інтеграція України у європейський та світовий фінансовий простір» (м. Львів, 2006 р.), друга Всеукраїнська науково-практична конференція аспірантів та молодих учених «Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи» (м. Львів, 2006 р.), науково-практична конференція «Цільові орієнтири та задачі грошово-кредитної політики Національного банку України на 2007 рік: інструменти та механізми регулювання грошово-кредитного ринку» (м. Київ, 2007 р.), семінар Національного банку України «Платіжні системи та перспективи їх розвитку» (м. Кам'янець-Подільський, 2008 р.), міжнародна конференція під егідою Світового банку «Платіжний тиждень» (м. Казань, Росія, 2009 р.).

Результати дослідження використані у навчальному процесі в Університеті банківської справи Національного банку України при викладанні дисциплін «Гроші та кредит» і «Платіжні системи» (довідка №02-23/1015 від 20.08.2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 14 наукових працях. З них у науково-фахових виданнях опубліковано 9 робіт загальним обсягом 11,5 друк. арк., з яких особисто автору належить 7,35 друк. арк. В інших виданнях опубліковано 5 робіт загальним обсягом 2 друк. арк., з яких особисто автору належить 1,6 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний її обсяг становить 216 сторінок і включає 8 таблиць, 11 рисунків. У дисертації представлено 2 додатки на 7 сторінках та список використаних джерел із 204 найменувань на 19 сторінках.

Основний зміст роботи

оверсайт емісія електронний гроші

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади електронних грошей» розкрито трансформацію сутності, природи та форм грошей на сучасному етапі, проаналізовано сутність та економічну природу електронних грошей, а також існуючі класифікації видів і систем електронних грошей.

Найбільш суттєве в історичному розвитку грошей пов'язано з витратами, які несе суспільство. Загалом, еволюція грошей призводить до здешевлення процесу обміну (зниження трансакційних витрат) і скорочення часу, який на нього витрачається. При використанні електронних грошей трансакційні витрати прямують до нуля і, як наслідок, зменшуються загальні витрати обігу.

Встановлено, що сьогодні не існує єдиного визнаного в світі визначення електронних грошей, яке б однозначно розкривало їх сутність і економічну природу, що пояснюється новизною самого платіжного засобу та різноманітністю технічних рішень, реалізованих у сучасних системах електронних розрахунків. Проаналізовано найбільш поширені методологічні помилки використання терміну «електронні гроші», обґрунтовано відмінності електронних грошей від інших електронних платіжних продуктів, які також використовують інноваційні технічні рішення (платіжних інструментів доступу до банківського рахунку, одноцільових карток тощо).

Визначено, що на сучасному етапі електронні гроші є наперед оплаченим платіжним засобом, замінником фідуціарних грошей для окремих застосувань. Принциповим є те, що електронні гроші є платіжним засобом багатоцільового використання і можуть бути задіяні при розрахунках не тільки з емітентом, але й з іншими особами.

Виявлено, що обсяги емісії електронних грошей не впливають на монетарну політику країн світу. Проте, електронні гроші потенційно можуть впливати на обсяги грошової маси, збільшення швидкості грошового обігу. Тому масовий випуск електронних грошей і прийняття їх широким колом торговців як платіжного засобу може спричинити ескалацію інфляційних процесів. Відтак процеси емісії та використання електронних грошей потребують належної уваги центральних банків.

У науково-методологічній літературі набув поширення суто технологічний підхід до класифікації електронних грошей: електронні гроші розподіляються залежно від типу електронного пристрою та/або способу зберігання електронних грошей на цьому пристрої. Так, відповідно до бачення міжнародних європейських інституцій розрізняють електронні гроші на основі карток (card-based) і на основі програмного забезпечення (software-based). Розглянуто основні відмінності цих видів електронних грошей, досліджено специфіку їх використання. Проаналізовано поширені класифікації систем електронних грошей та обґрунтовано, що такі класифікації мають бути переглянуті, оскільки не відповідають сучасному стану розвитку ринку.

Водночас проведене дослідження свідчить про існування двох основних схем обігу електронних грошей, залежно від наявності такої характеристики електронних грошей, як трансферабельність. З огляду на стрімкий розвиток інформаційних технологій, у роботі зроблено висновок про недоцільність проведення класифікації електронних грошей і систем електронних грошей за технологічними ознаками та запропоновано виділяти види електронних грошей і класи відповідних систем за ознакою трансферабельності, як найбільш суттєвою з точки зору схеми обігу електронних грошей.

У другому розділі «Організація емісії та оцінка використання електронних грошей як платіжного засобу» досліджено специфіку систем електронних грошей, що функціонують в Україні, основні шляхи введення та виведення готівкових і безготівкових грошей до/із систем електронних грошей, проаналізовано сучасний рівень емісії та використання електронних грошей як платіжного засобу, узагальнено міжнародний досвід регулювання емісії та використання електронних грошей.

Виявлено, що в Україні функціонують системи електронних грошей на основі карток і на основі програмного забезпечення. Електронні гроші на основі карток представлені, зокрема, одним із інструментів Національної системи масових електронних платежів, запровадженої Національним банком України, - електронним гаманцем. Електронні гроші НСМЕП є нетрансферабельними. На 01.01.2009 р. картки НСМЕП, усі з яких є інструментом доступу до банківського рахунку держателя і одночасно можуть містити електронні гроші, випускали 52 банки України. Електронні гроші на основі карток сьогодні не отримали поширення в Україні внаслідок недостатньо розвинутої інфраструктури для їх приймання у торговельній мережі та нормативно-правових обмежень, установлених щодо максимальної суми наперед оплаченої картки.

Електронні гроші на основі програмного забезпечення представлені в Україні системами WebMoney, «Интернет. Деньги» тощо, випускаються небанківськими установами, діяльність яких здійснюється поза контролем державних органів. Електронні гроші зазначених систем зберігаються на персональних комп'ютерах, є трансферабельними, і середовищем їх обігу є відкрита глобальна телекомунікаційна мережа Інтернет, відтак важливого значення для збільшення їх використання набуває розвиток в Україні електронної торгівлі, а також розширення кола торговців, які за власною згодою прийматимуть електронні гроші як платіжний засіб за товари і послуги. Електронні гроші на основі програмного забезпечення в Україні можуть бути виражені у різних видах валюти і використовуються як для внутрішньодержавних платежів і переказів, так і міжнародних.

У роботі виявлено шляхи введення та виведення готівкових і безготівкових грошей до/із систем електронних грошей трансферабельного класу в Україні.

На сьогодні державні органи України не отримують статистичну звітність щодо обсягів емісії трансферабельних електронних грошей на основі програмного забезпечення. Аналіз даних, отриманих дисертантом у результаті дослідження, свідчить, що найбільш вживаними в Україні є електронні гроші системи WebMoney Transfer. Упродовж 2008 р. кількість операцій цієї системи з електронними грошима, вираженими у гривнях, зросла у 1,4 рази та становила 2,3 млн. шт., а сума операцій збільшилась майже у 3 рази та досягла 663 млн. грн. в еквіваленті (табл. 1).

Таблиця 1. Окремі показники роботи системи WebMoney Transfer в Україні упродовж 2004-2008 рр.

У країнах Єврозони, на відміну від України, упродовж останнього десятиріччя найбільш помітно розвивалися електронні гроші на основі карток (табл. 2), що можна пояснити розвитком інфраструктури для приймання традиційних платіжних інструментів на карткових носіях, яка використовується також для приймання електронних грошей на основі карток.

Таблиця 2. Електронні гроші в обігу в країнах Єврозони, упродовж 2003-2008 рр.

У роботі виявлено, що електронні гроші на основі карток приймаються в Європі й іншими видами автоматичних пристроїв: торговельними автоматами великих компаній, телефонними та торговельними автоматами загального користування, у громадському транспорті, лічильниками на автостоянках тощо. Таким чином, електронні гроші на основі карток можуть мати власну специфічну інфраструктуру для використання.

Як свідчить дослідження, у багатьох випадках у країнах ЄС електронний гаманець для збереження електронних грошей є додатком до платіжної картки доступу до банківського рахунку. Емітентами електронних грошей на основі карток в країнах ЄС є як банківські, так і небанківські установи, за умови виконання ними встановлених законодавством вимог.

Досліджено, що в США термін «електронні гроші» не поширений у науково-практичній літературі, проте відповідні платіжні засоби отримали помітний розвиток. Американські «картки, що зберігають вартість» (stored value cards), випускаються приватними установами, громадськими організаціями та окремими державними установами. Деякі види таких карток використовуються в США частіше, ніж традиційні кредитні та дебетові картки доступу до банківського рахунку, що є особливістю американського ринку роздрібних платежів. Використовуються «картки, що зберігають вартість» за допомогою вже існуючої інфраструктури, створеної для традиційних платіжних карток.

Встановлено, що серед систем електронних грошей на основі програмного забезпечення найбільш вживаною в США є система PayPal, яка дозволяє фізичним та юридичним особам із 190 країн здійснювати миттєві розрахунки і перекази в електронних грошах, виражених у 17 валютах. Упродовж 2007 р. систему PayPal активно використовували понад 60 млн. осіб, які здійснили операцій на суму 47 млрд. доларів США в еквіваленті.

У роботі зроблено висновок, що електронні гроші поступово отримують визнання в світі як платіжний засіб, створюючи певну конкуренцію традиційним платіжним продуктам у сфері роздрібних платежів.

Проаналізовано засади політики Європейського Союзу щодо регулювання емісії та використання електронних грошей, основні положення Директиви 2000/46/ЄС про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними, а також вплив, який мала імплементація зазначеної Директиви у національні законодавства країн ЄС на розвиток європейського ринку. Встановлено, що запровадження жорстких умов для започаткування та здійснення діяльності емітентами електронних грошей призводить до недопущення на ринок потенційних учасників, зменшує конкуренцію та гальмує розвиток ринку електронних грошей.

Виявлено, що в США для регулювання платіжних засобів, які в ЄС підпадають під визначення електронних грошей, застосовується традиційна правова база. У більшості штатів ухвалено законодавчі акти, які регулюють діяльність небанківських провайдерів платіжних послуг, на яких посилаються як на «компанії, які здійснюють переказ коштів» (money transmitters) або як на «компанії, які надають грошові послуги» (money service businesses - MSBs). Незважаючи на застосування різної термінології та певні відмінності, базові риси регулювання діяльності в сфері надання грошових послуг у більшості американських штатів є подібними: для запровадження діяльності компанії мають відповідати певним установленим вимогам, отримати відповідну ліцензію та знаходяться під наглядом державного регулятора.

Таким чином, в ЄС і США діяльність небанківських емітентів електронних грошей є об'єктом державного регулювання та контролю, проте в ЄС з цією метою створено нове законодавство (Директива 2000/46/ЄС), а в США вдосконалюється діюче щодо переказу коштів або грошових послуг.

У третьому розділі «Напрями вдосконалення організації емісії та використання електронних грошей в Україні» обґрунтовано важливість і необхідність державного регулювання емісії та використання електронних грошей в Україні, управління ризиками в системах електронних грошей, оверсайту систем електронних грошей (рис. 3), а також розроблено методичні рекомендації здійснення оверсайту систем електронних грошей Національним банком України.

Державне регулювання емісії та використання електронних грошей в Україні має сприяти виявленню потенційних переваг електронних грошей як платіжного засобу, забезпечити потреби електронної комерції та, разом з цим, запровадити контроль за діяльністю емітентів електронних грошей та учасників систем електронних грошей.

Аналіз регуляторних рішень, прийнятих в ЄС та США, та дослідження систем електронних грошей, які функціонують в Україні, дозволив дійти висновку про доцільність надання права емісії електронних грошей, поряд із банками, небанківським фінансовим установам і розробити пропозиції щодо вимог до започаткування, здійснення емісії та використання електронних грошей в Україні (табл. 3).

З урахуванням специфіки систем електронних грошей в Україні та чинного законодавства автором розроблено термінологічно-понятійний апарат щодо емісії та використання електронних грошей в Україні.

З метою використання електронних грошей як неперсоніфікованого платіжного засобу в Україні автором запропоновано при встановленні обмеження на суму електронних грошей, яка знаходиться в розпорядженні користувача, та суми однієї трансакції з електронними грошима керуватися рекомендаціями FATF щодо збереження інформації про ініціатора електронного переказу, починаючи із встановленої суми переказу.

З огляду на те, що обіг трансферабельних електронних грошей є суттєво ускладненим, автором розроблена та описана загальна організаційна схема емісії та використання трансферабельних електронних грошей у межах України, яка включає всіх потенційно можливих задіяних осіб.

Враховуючи мінливість сфери регулювання, яка безпосередньо пов'язана з розвитком інформаційних технологій, запропоновано основним принципом регуляторного підходу до питань емісії та використання електронних грошей в Україні вважати співрегулювання, яке полягає у поєднанні державного регулювання та саморегулювання систем електронних грошей. Відтак, автор дійшов висновку про ключове значення заходів з управління ризиками під час організації емісії електронних грошей, створенні та функціонуванні систем електронних грошей.

Досліджено ризики, на які наражаються системи електронних грошей, виявлено їх специфіку порівняно із ризиками, що є властивими класичним платіжним системам, запропоновано визначення ризиків у системах електронних грошей (ліквідності, кредитного, операційного, правового, втрати репутації), виявлено основні чинники виникнення ризиків, розроблено рекомендації для управління цими ризиками та мінімізації пов'язаних з ними негативних наслідків, які можуть вживатися емітентами та операторами систем електронних грошей.

Таблиця 3. Вимоги до започаткування, здійснення емісії та використання електронних грошей в Україні (складено автором)

Специфіка електронних грошей як платіжного засобу вимагає від державних органів здійснення постійного аналізу функціонування систем електронних грошей, діяльності емітентів електронних грошей та учасників систем. З огляду на це, підвищується роль оверсайту систем електронних грошей - діяльності, спрямованої на забезпечення безперервного, надійного та ефективного функціонування систем електронних грошей. Виявлено, що оверсайт є функцією саме центрального банку, незважаючи на те, ким створені і хто входить до структури системи - банки чи небанківські установи.

Оскільки емітент електронних грошей, банк або небанківська фінансова установа, є об'єктом пруденційного нагляду з боку уповноваженого державного органу, важливого значення для здійснення ефективного оверсайту набуває виявлення специфіки оверсайту порівняно з цим наглядом.

На підставі аналізу систем електронних грошей в Україні, та заходів, які вживаються центральними банками розвинених країн при здійсненні оверсайту класичних видів платіжних систем, у роботі сформульовані методичні рекомендації щодо здійснення оверсайту систем електронних грошей на всіх основних етапах, які охоплюють моніторинг систем електронних грошей, проведення оцінки діючих систем і тих, що плануються, та, за необхідності, ініціювання змін в системах. Застосування цих рекомендацій у роботі Національного банку України, на думку автора, сприятиме впровадженню в Україні надійних і безпечних систем електронних грошей в інтересах їх користувачів, торговців, емітентів електронних грошей та держави загалом.

Висновки

У дисертації теоретично узагальнено та запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання щодо вдосконалення організації емісії та використання електронних грошей в Україні. За результатами проведеного дослідження сформульовано такі висновки, пропозиції та рекомендації, які відображають вирішення основних завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети.

1. Упродовж економічного розвитку суспільства відбувається дематеріалізація грошей, - поступово гроші втрачають предметно-чуттєву форму та набувають характеру інформації. Важливими чинниками у процесі трансформації грошей є надбання людства у сфері технологій.

2. Установлено, що принциповою відмінністю електронних грошей від інших електронних платіжних продуктів є те, що електронні гроші є грошовими зобов'язаннями емітента в електронному вигляді, які знаходяться на електронному пристрої у розпорядженні держателя, відтак під час розрахунків електронними грошима банківські рахунки не задіяні. Виявлено, що в системах електронних грошей банківські рахунки використовуються лише, коли готівкові або безготівкові гроші вводяться до систем під час емісії електронних грошей та виводяться під час погашення електронних грошей, що є важливим для здійснення контролю за функціонуванням таких систем з боку державних органів.

3. Визначено, що на сучасному етапі електронні гроші в усіх відомих випадках є наперед оплаченим платіжним засобом і виступають замінником готівкових і безготівкових грошей для окремих застосувань. Разом з цим, на відміну від загальноєвропейського підходу, зроблено висновок, що характеристика електронних грошей бути оплаченими наперед не є притаманною електронним грошам a priori. В інтересах монетарної політики центрального банку ця характеристика має бути встановлена у вигляді вимоги до емітентів - приватних установ з метою закріплення зв'язку між електронними грошами та готівковими і безготівковими грошима.

4. Обґрунтовано, що, з огляду на стрімкий розвиток інформаційних технологій, недоцільно під час виділення видів електронних грошей та класів систем електронних грошей брати за основу суто технологічні ознаки, з урахуванням яких сьогодні побудовані найбільш поширені класифікації. Натомість доцільно зважити на наявність такої характеристики електронних грошей, як трансферабельність, що принципово ускладнює схему обігу електронних грошей і контроль за їх використанням.

5. Установлено, що в Україні здійснюється емісія електронних грошей двох видів: нетрансферабельних електронних грошей на основі карток (емітенти - банки) і трансферабельних електронних грошей на основі програмного забезпечення (емітенти - небанківські установи). Шляхи уведення готівкових і безготівкових грошей до систем трансферабельного класу є більш різноманітними, при цьому найбільш ефективним є використання скретч-карток і програмно-технічних комплексів самообслуговування.

Для збільшення використання електронних грошей нетрансферабельного виду критичного значення набуває розвиток інфраструктури для приймання електронних грошей у традиційній торговій мережі та збільшення шляхів уведення коштів до систем електронних грошей. Водночас для трансферабельних електронних грошей найбільш важливим є розвиток електронної торгівлі загалом та створення специфічної сфери застосування електронних грошей, яка привабить користувачів і переконає їх у перевагах використання саме цього платіжного засобу порівняно з іншими.

6. Доведено, що електронні гроші поступово набувають поширення як платіжний засіб у різних країнах світу. Проте на сучасному етапі обсяги емісії електронних грошей не впливають на монетарну політику. Потенційний інфляційний вплив електронних грошей має два напрями: перший - мультиплікація грошей на банківському рахунку, на якому зберігається сума покриття електронних грошей, другий - емісія самих електронних грошей, які виконують функції засобу платежу та обігу, без відображення операцій на банківських рахунках до моменту погашення.

7. На основі дослідження регуляторних рішень, прийнятих в ЄС та США (на рівні штатів), та на відміну від поширеної думки про те, що успішний розвиток американського ринку електронних грошей пов'язаний із відсутністю державного регулювання емітентів, зроблено висновок, що загальні підходи до емітентів електронних грошей в ЄС і США є подібними - це ліцензування, поєднане із встановленням регуляторного режиму діяльності та пруденційним наглядом з боку державних органів.

8. Удосконалення організації емісії та використання електронних грошей в Україні запропоновано здійснювати за кількома основними напрямами, з яких найважливішим є державне регулювання. На рівні законів України мають бути встановленні чіткі умови, згідно з якими банками та небанківськими установами може здійснюватися емісія електронних грошей та їх використання. Водночас має бути запроваджений контроль за такою діяльністю. При запровадженні регулювання емісії та використання електронних грошей в Україні критичним є збереження рівноваги між дотриманням інтересів монетарної політики, забезпеченням захисту користувачів, гарантуванням надійності та стабільності систем електронних грошей, з одного боку, та підтримкою інновацій у платіжній сфері, - з іншого.

9. Запропоновано при встановленні в Україні нормативного обмеження на суму електронних грошей, яка може знаходитися у розпорядженні користувача, та обмеження на суму однієї операції з електронними грошима керуватися методикою використання VII Спеціальної рекомендації FATF, що дозволить використовувати електронні гроші як неперсоніфікований платіжний засіб при здійсненні віддалених платежів і переказів.

10. Нерозривний зв'язок операції емісії та використання електронних грошей із функціонуванням систем електронних грошей суттєво підвищує роль операційного (або технічного) ризику в цих системах. Якщо емітентом електронних грошей є банк, операційний ризик набуває найбільшого значення і, відповідно, заходам з управління цим ризиком має приділятися найбільша увага. Проте, якщо емітентом електронних грошей є небанківська установа, не меншого значення набуває управління фінансовими ризиками.

Оскільки на даному історичному етапі емітентами електронних грошей є приватні особи (за виключенням НСМЕП НБУ), та враховуючи, що електронні гроші приймаються торговцями як засіб платежу за їх згодою, в системах електронних грошей критичного значення набуває управління ризиком репутації.

11. Специфіка електронних грошей як платіжного засобу підвищує роль оверсайту систем електронних грошей з боку центрального банку. На підставі аналізу досвіду центральних банків розвинених країн щодо оверсайту традиційних платіжних систем установлено, що основними етапами здійснення Національним банком України оверсайту систем електронних грошей мають бути: моніторинг систем електронних грошей; оцінювання систем до початку емісії електронних грошей та періодичне оцінювання функціонуючих систем щодо дотримання в них встановлених законодавством вимог; ініціювання змін у системах (у разі висновків про їх необхідність).

Таким чином, реалізація запропонованих автором заходів за результатами дослідження дозволить забезпечити ефективну організацію емісії та використання електронних грошей в Україні та контроль за ними.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Махаєва О. Основні принципи для системно важливих платіжних систем // Вісник НБУ. - 2000. - №6 - С. 56-58. 0,4 друк. арк.

2. Махаєва О., Харченко В. Платіжна система Нідерландів і контроль за нею // Вісник НБУ. - 2003. - №12. - С. 48-53. 0,8 друк. арк., особисто - 0,4 друк. арк. (автором досліджено функціонування платіжних систем Нідерландів, міжнародних стандартів контролю / оверсайту платіжних систем і здійснення контролю / оверсайту платіжних систем Банком Нідерландів).

3. Махаєва О. Електронні гроші в Європі та Україні // Вісник НБУ. - 2004. - №9. - С. 22-24. 0,4 друк. арк.

4. Махаєва О. Використання електронних грошей та вимоги, які висуваються до їх емітентів і відповідних систем розрахунків // Вісник УАБС. - 2005. - 1 (18). - С. 43-50. 0,7 друк. арк.

5. Махаєва О. Підходи до регулювання емісії електронних грошей та їх використання // Вісник УАБС. - 2005. - №2 (19). - С. 46-51. 0,5 друк. арк.

6. Махаєва О. Електронні гроші: стан європейського ринку та його регулювання // Вісник НБУ. - 2006. - №8. - С. 30-34. 0,7 друк. арк.

7. Махаєва О. Ринок електронних грошей в Сполучених Штатах Америки та його регулювання // Вісник НБУ. - 2007. - №1. - С. 56-60. 0,7 друк. арк.

8. Міщенко В., Махаєва О. Електронні гроші: поняття, стан українського ринку та перспективи розвитку // Банківська справа. - 2007. - №3 (75). - С. 3-19. 1,1 друк. арк., особисто - 0,55 друк. арк. (автором досліджено організацію емісії та використання електронних грошей в Україні, розроблено пропозиції щодо їх державного регулювання).

Размещено на Allbest.ru