Податки в системі державного регулювання економіки

34

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

МЕЛЬНИК Микола Миколайович

УДК 336.22

ПОДАТКИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність: 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень Національної академії наук України

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Чернявський Олександр Павлович,

Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова, професор кафедри економіки та моделювання ринкових відносин.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Крупка Михайло Іванович,

Львівський національний університет ім. І. Франка, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту;

кандидат економічних наук, доцент

Михайленко Світлана Володимирівна,

Одеський державний економічний університет,

завідувач кафедри фінансів.

Захист відбудеться 10 квітня 2009 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.154.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук Інституту регіональних досліджень Національної академії наук України за адресою: 79026, м.Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень Національної академії наук України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий “ 07 ” березня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук І.З. Сторонянська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Являючи собою неперевершений інструмент вилучення частини приватних доходів на користь суспільних союзів, податки вважаються однією з основних рис сучасної цивілізації. За своїм первинним призначенням слугуючи забезпеченню фінансових основ діяльності держави через перерозподіл створеного у суспільстві продукту, вони апріорі є знаряддям впливу на поведінку окремих індивідів та господарюючих суб'єктів, напрямки розвитку та ефективність функціонування економічних систем цілих країн. Саме наявність такої особливості, розвиненої у ході тривалого історичного процесу становлення та розвитку перерозподільних відносин, об'єктивно дозволила податкам зайняти одне з чільних місць у системі державного регулювання економіки. Нині держава може за їх допомоги стимулювати бажані та обмежувати небажані соціально-економічні явища і тенденції, спрямовувати економічний розвиток у обране русло, управляти ринковими подіями.

Такі можливості, надані нам податками, є об'єктивними наслідками їх функціонування. Суспільство може застосувати їх на свою користь, або ж невдало розтратити наявний потенціал. Все залежить від рівня свідомого використання владними структурами регуляторних властивостей податків. Його підвищення диктує необхідність наукового обґрунтування управлінських та законодавчих рішень. Останнє ж у свою чергу вимагає дослідження відносин оподаткування з точки зору декількох наук одночасно: фінансової, управлінської, політичної, юридичної та ін. Викладене визначає актуальність обраної теми дисертаційної роботи.

Питання податкового регулювання економіки знаходили своє відображення у працях В.Л. Андрущенка, О.Д. Василика, В.П. Вишневського, Т.І. Єфименко, Ю.Б. Іванова, А.І. Крисоватого, М.І. Крупки, І.О. Луніної, В.М. Мельника, П.В. Мельника, С.В. Михайленко, В.М. Опаріна, А.М. Соколовської, Л.Л. Тарангул, В.М. Федосова, О.П. Чернявського, Л.М. Шаблистої та ін.. Присвячуючи свої роботи проблематиці оптимізації оподаткування в Україні, вони створювали науково-теоретичне підґрунтя підвищення ефективності податкової політики держави. Поряд з відзначеним, не до кінця вирішеними залишаються питання вдосконалення регулятивної моделі вітчизняної податкової системи та конструювання конкретного і взаємопов'язаного інструментарію, що дозволив би цілеспрямовано впливати на розвиток національної економіки і соціальні процеси в країні. Саме останнє і визначило основний зміст даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в рамках таких планових науково-дослідних тем: кафедри аудиту та економічного аналізу Національного університету державної податкової служби України “Наукове обґрунтування методологічного забезпечення контролю, аудиту та економічного аналізу податкових надходжень” (№ державної реєстрації 0102U007041) (особисто автором у складі колективу виконавців здійснені наукові узагальнення стосовно історичних етапів розвитку оподаткування, використання суспільними союзами регулюючих властивостей податків, обґрунтовано окремі пропозиції щодо посилення прояву регулюючих ефектів оподаткування у сучасності, досліджено методику аналізу і прогнозування податкових надходжень до бюджету на регіональному рівні та у галузевому розрізі - довідка №3/01-12 від 13 грудня 2006 року)); Науково-дослідного фінансового інституту Державної навчально-наукової установи “Академія фінансового управління” “Визначення впливу зміни ставок на надходження до бюджету плати за ліцензії на певні види господарської діяльності” (№ державної реєстрації 0108U007871) (автором як співвиконавцем НДР досліджено питання розвитку ліцензування господарської діяльності та адміністрування плати за ліцензії, надано обґрунтування пропозицій стосовно вдосконалення організації та методики адміністрування плати за ліцензії в Україні - довідка №77000-020-3/875).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, одноосібно виконаною науковою працею. З робіт, опублікованих у співавторстві, в ній використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дослідження доповідались на підсумковій науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу ОДЕУ (Одеса, 2005), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції вчених, викладачів та практичних працівників “Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій” (Вінниця, 2006р.), науково-практичній конференції “Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства” (Дніпропетровськ, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Бюджетно-податкова політика: проблеми та перспективи розвитку” (Ірпінь, 2008р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових праць, з них 6 наукових статей у фахових виданнях, 2 тез доповідей на конференціях. Загальний обсяг публікацій - 3,4 д.а. (особисто автору належить 3,2 д.а.).

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 177 сторінок, основний зміст викладено на 161 сторінці. Дисертація містить 5 таблиць та 7 рисунків. Список використаних джерел включає 137 найменувань і займає 13 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У розділі 1 “Теоретико-методологічні засади податкового регулювання економіки” розкрито сутність, необхідність та основні важелі державного регулювання економіки, проаналізовано основні течії фінансової думки про регулюючі властивості податків, досліджено напрямки та інструменти сучасного податкового регулювання.

Світовий досвід доводить, що у сучасності не існує країн з ефективною економікою, де б держава не відзначалася активною регулюючою роллю. Навіть у тих країнах, де офіційно проголошено принцип невтручання держави у справи бізнесу, насправді справляється доволі потужний вплив на розвиток господарства. Можна впевнено стверджувати, що державне регулювання ринкової економіки стало обов'язковою умовою її ефективного розвитку.

З'ясовано, що у сучасності регулювання економіки не може розглядатися окремо від регулювання соціальних процесів. Це обґрунтовується тим, що регулювання соціальних процесів - потужний попитоформуючий чинник, а без впливу на попит економічне регулювання є суттєво обмеженим у своїх можливостях. При цьому податки є одним з найефективніших методів регулювання. Їхній вплив на соціально-економічні процеси виявляє себе в декількох площинах суспільних відносин: економічній (оскільки втілюється через вилучення частини доходів платників до бюджету); політичній (зачіпаючи інтереси платників, дає привід для політичної боротьби); психологічній (формує мотивацію для відповідних вчинків платників на основі розрахунків); правовій (імплементується через законодавчі акти та піддається коригуванню судовими рішеннями при виникненні конфліктів).

Наукове обґрунтування податкового регулювання соціально-економічних процесів провадилося з різних позицій: від формулювання принципів оподаткування та дослідження функцій податків до розробки конкретних заходів держави. Для вітчизняної фінансової науки характерним є формування пропозицій щодо регулюючої політики на основі досліджень регулюючої функції податків.

Однак, до сьогодні в Україні не до кінця вирішеною є проблема дефініції терміну “податкове регулювання”, що значно обмежує коло досліджуваних питань. Виходячи з необхідності врахування мети та конкретних засобів впливу на діяльність суб'єктів господарювання і становище (в тому числі доходне) громадян, в роботі запропоновано таке визначення: податкове регулювання - це сукупність заходів впливу держави на активність господарюючих суб'єктів та громадян, що застосовуються у процесі податкового перерозподілу створеного продукту з метою обмеження чи стимулювання розвитку відповідного напрямку діяльності та передбачають використання інструментів економічної і організаційно-управлінської дії.

Відповідно до дефініції, всі відомі інструменти податкового регулювання поділено на економічні та організаційно-управлінські. При цьому економічні включають: податкові ставки, податкові пільги (в т.ч. амортизація), механізми податкового кредиту та податкових скидок. До організаційно-управлінських відносяться контролюючі заходи фіскальних служб, механізми застосування фінансових санкцій і штрафів (рис.1).

Ефективність застосування інструментарію податкового регулювання соціально-економічних процесів піддається впливу відлагодженості податкової системи, адже остання являє собою взаємопов'язану сукупність діючих умов оподаткування. Кожна її складова виступає реальним інструментом податкового регулювання. У зв'язку із зазначеним, у питанні забезпечення ефективного впливу на процеси розвитку суспільства важливим є дотримання основних принципів побудови податкової системи. Систематизація наукових досліджень дозволила віднести до складу найбільш актуальних на сучасному етапі такі принципи: стабільності податкової системи в цілому та окремих її елементів; доступності для розуміння; нейтральності; рівномірності податкового тиску; співвідношення рівня податкових вилучень з обсягами створеної вартості; гнучкості.

Рис. 1. Класифікація інструментів податкового регулювання соціально-економічних процесів

У розділі 2 “Аналіз і оцінка ефективності застосування податкових важелів державного регулювання економіки в Україні” проаналізовано регулюючі механізми основних прямих та непрямих податків, що застосовуються в Україні, вплив адміністрування податків на регулюючі ефекти оподаткування.

В умовах ринкових відносин можливості держави щодо прямого (директивного) впливу на ціноутворення суттєво обмежені. Однак, вона має у своєму розпорядженні важелі економічної дії, серед яких особлива роль належить непрямим податкам. Регулювання відбувається в основному через визначення їх об'єктів, ставок та пільг. Пільги з ПДВ в Україні потребують оптимізації за кількістю та складом. Їх надмірність знижує регулюючу ефективність цього податку. Це спричинюється тим, що податкові стимули є відносними: вони справляють позитивну дію на суб'єктів, які виявилися у виграші в порівнянні з іншими учасниками ринку. Якщо перелік пільг надто широкий, то відносні стимули не спонукають капітал переливатися у сфери своєї дії, бо замало залишається інших сфер (донорів).

Результати аналізу засвідчили, що незважаючи на зростання суми отриманих пільг з ПДВ протягом аналізованого періоду (2005-2007р.р.), позитивним є продовження тенденції до скорочення кількості отриманих пільг та чисельності пільговиків в Україні (рис.2). Останнє свідчить про те, що зростання суми пільг частково сталося за рахунок нарощування обсягів бізнесової діяльності користувачами.

Рис. 2. Динаміка чисельності пільговиків та кількості отриманих ними пільг з ПДВ в Україні у 2005-2007рр.

Вивчення історичного досвіду та аналіз реалій сучасності доводять, що застосування податкових пільг з ПДВ буде ефективним лише за об'єктною ознакою (за товарними групами) та за умови розповсюдження на весь процес виробництва і обігу відповідних товарів (аж до кінцевого споживача). Надання ж пільг з цього податку за суб'єктною ознакою (організаціям) є елементом дискримінації інших учасників ринку у відносинах з покупцями продукції. Поряд з цим, аналіз чинного законодавства в Україні показує, що ряд пільг з ПДВ все-таки передбачено за суб'єктною ознакою (зокрема, звільнення від оподаткування організацій, які використовують працю інвалідів). Даний механізм не є ефективним, оскільки ускладнює відносини названих суб'єктів з покупцями і замовниками, не дозволяючи їм обліковувати у себе податковий кредит. Прагнення ж забезпечити стимули стосовно створення робочих місць для людей з обмеженими фізичними можливостями краще реалізувались би через механізм, аналогічний застосованому у сільському господарстві (коли підприємство включає ПДВ до ціни, але не сплачує державі, а накопичує на спеціальному рахунку та інвестує у розвиток власного виробництва). Останнє не лише позитивно вплинуло б на маркетингову ситуацію щодо підприємств інвалідів, а й слугувало б розширенню кількості робочих місць на них через запровадження вимоги цільового використання накопиченого ПДВ.

Також з'ясовано, що звільнення від оподаткування ПДВ доцільно застосовувати в умовах наднизького платоспроможного попиту населення. За досягнення сталих тенденцій його зростання ефективніше використовувати знижені ставки податку на окремі товари, стимулюючи таким чином виробників до підвищення ефективності використання власного капіталу. Адже відомо, що відсутність податку призводить до переважно екстенсивних сценаріїв розвитку. Запровадження диференціації ставок теж слід здійснювати за об'єктною, а не суб'єктною ознакою. Оподаткування за зниженими ставками окремих товарних груп забезпечує споживачам можливість розширення власного платоспроможного попиту (за умов конкурентного ринку). Виробники отримують прибутки на рівні середньої норми і галузь не програє у привабливості для інвестування. При цьому також не порушуються умови внутрішньогалузевої конкуренції, як могло б статися при диференціації ставок за суб'єктною ознакою. Для України реальним є впровадження диференційованих ставок ПДВ за такими товарними групами: продукти харчування та медикаменти першої необхідності; друковані засоби масової інформації та книги (крім товарів освітнього призначення); предмети розкошу; інші товари та послуги. Щоб убезпечитися від надвисоких втрат бюджету за наслідками таких змін та запобігти різкому скороченню надходжень (особливо на ранніх стадіях впровадження рішення, коли суб'єкти ринку ще не відреагували на його стимулюючу дію), можна рекомендувати застосування знижених ставок до перших двох товарних груп, і стандартної - до четвертої групи. Третя ж група може оподатковуватися за підвищеною ставкою, частково покриваючи втрати держави від застосування знижених. Диференціація ставок ПДВ в Україні є необхідною і з огляду на її соціальний ефект, що полягатиме у перенесенні податкового тягаря на багатших громадян, які і формують попит на предмети розкошу. Таким чином держава зробить реальний крок до забезпечення участі надвисоких доходів у податковому перерозподілі.

Проаналізувавши вітчизняний досвід використання індивідуальних акцизів, автор прийшов до висновку, що при їх подальшому застосуванні в Україні важливо не допустити порушення умов ринкової конкуренції. Це означає неприйнятність використання галузевих пільг, орієнтованих на виробника, а не споживача. Останні призводять до деякої консервації структури економіки та дестимулюють технічне і технологічне оновлення виробництва.

Роль мита в Україні як інструменту регулювання зовнішньоекономічних відносин обмежується у зв'язку з участю держави у діяльності міжнародних економічних організацій, спрямованих на зниження митних бар'єрів у міжнародній торгівлі. Однак, очікування на поглиблення інтеграційних процесів, що в цілому мають позитивно позначитися на розвитку національної економіки, виправдовують дані втрати.

Серед прямих податків найпотужнішими інструментами регулювання соціально-економічних процесів у сучасності відрізняються податок на прибуток підприємств та податок з доходів фізичних осіб. Відміна низки пільг з податку на прибуток в Україні у 2004-2005р.р. не справила негативного впливу на економіку, що свідчить про їх необґрунтоване запровадження. Після скасування пільг кількість збиткових підприємств продовжувала скорочуватися, обсяги виробництва продукції не зменшилися, адже відмінені пільги не мали ні інвестиційного, ні інноваційного спрямування.

Позитивним є те, що переважна більшість практикованих в Україні звільнень від оподаткування податком на прибуток передбачає цільове використання вивільнених коштів. Однак, наявні розриви у часі між фактами отримання пільги та використання коштів не завжди дозволяють податковій службі здійснити відповідні контролюючі заходи в рамках податкових перевірок. Вирішення проблеми ми вбачаємо у запозиченні досвіду розвинених країн, в яких податкові пільги прирівнюються до витрат бюджету. У такому випадку контрольна-ревізійна служба могла б на повністю легітимній основі здійснювати ревізії цільового характеру витрачання коштів, вивільнених в результаті користування пільгами, поза обмеженими у часі і кількості податковими перевірками.

Значним недоліком українського законодавства з питань оподаткування прибутку є брак інвестиційних податкових скидок та кредитів, широко практикованих у регулюванні економічної активності в розвинених країнах. Регулюючий потенціал податку на прибуток підприємств в Україні також послаблюється відсутністю градації ставок податку залежно від організаційно-правових форм та обсягів оборотів підприємств (існує лише незначна диференціація за видами економічної діяльності та статусом відповідно до територіальної приналежності платників (стосовно нерезидентів)).

Амортизаційний інструментарій податку на прибуток в Україні також має низку недоліків, серед яких: недостатній рівень відрахувань щодо високотехнологічного обладнання (завдяки цьому факту термін окупності такого обладнання в Україні значно триваліший, ніж в розвинених країнах. Відповідно, відсутні стимули технологічного оновлення); відсутність механізмів прискореної амортизації (що також суттєво впливає на відносне подовження термінів окупності високотехнологічного обладнання та дестимулює технічне переозброєння підприємств); занадто укрупнена класифікація основних фондів на амортизаційні групи (що не дозволяє справляти диференційований регуляторний вплив на процеси технологічного оновлення виробництва).

Вітчизняні механізми оподаткування доходів фізичних осіб мають вади в частині регуляторного інструментарію, спрямованого на життєзабезпечення та відтворення робочої сили. Це дозволяє робити висновки про їхню недосконалість у контексті впливу на формування ринку праці та регулювання розвитку економіки країни. Крім того, відповідні ефекти справляють попитоформуючий вплив на ринку товарів і послуг (через споживання), що також позначається на розвитку виробництва. Основним шляхом реформування податку з доходів фізичних осіб у напрямку посилення його регуляторного потенціалу є запровадження скидок, неоподатковуваного мінімуму та прогресивної шкали ставок, що одночасно дозволить залучити до перерозподілу надвисокі доходи та вивільнити кошти немаєтних громадян для задоволення основних потреб індивідів.

В результаті дослідження функціонування системи адміністрування податків встановлено, що загальні регулюючі ефекти оподаткування можуть як посилюватися, так і послаблюватися внаслідок організаційно-управлінської дії. Держава сприяє посиленню прояву регулюючої функції податків, справляючи морально-етичний та каральний вплив на недобросовісних платників через підсистему адміністрування податків. Поряд з цим, через суб'єктивність управління як такого окремі механізми чи інструменти адміністративного впливу за певних умов можуть спричинювати негативні ефекти, які протидіють максимізації суспільної корисності згаданої функції. Подоланню таких негативних ефектів в Україні можуть слугувати наступні заходи: унормованість використання методичних прийомів здійснення податкових перевірок; розмежування покарань за помилки та навмисні дії по ухиленню від оподаткування; подовження термінів подання податкових декларацій і розрахунків; запровадження механізму короткочасного перенесення термінів погашення податкових зобов'язань за обґрунтованим зверненням платника; збалансування юридичної відповідальності платників податків і контролюючих служб; посилення сегменту масово-роз'яснювальної роботи (та досягнення таким чином законослухняності платників, забезпечення рівності умов господарювання та конкуренції без застосування каральних заходів).

У розділі 3 “Раціоналізація податкових важелів регулювання соціально-економічних процесів в Україні” проаналізовано зарубіжний досвід податкового регулювання соціального та економічного розвитку з метою виокремлення методичних новацій та застосування їх в Україні; обґрунтовано систему заходів щодо вдосконалення податкових важелів регулювання розвитку господарських систем та соціальних процесів в Україні.

З'ясовано, що в різних країнах (зокрема, європейських) застосовуються подібні за своєю сутністю інструменти податкового регулювання соціально-економічних процесів, що спричинене історичними, географічними та економіко-глобалізаційними чинниками. Даний факт надає можливість використати надбання зарубіжного досвіду і в Україні, адаптувавши окремі його елементи до вітчизняних умов та врахувавши особливості розвитку національної економіки і специфіку обставин формування податкової системи нашої держави.

Доведено, що передумовою посилення регуляторного потенціалу податкової системи України має стати реальне втілення принципів справедливості в оподаткуванні. Адже недооподаткування одних платників та переоподаткування інших, з яких би причин воно не було допущене, призводить до порушення конкурентних умов функціонування ринку та згортання ділової активності. Останнє зведе нанівець будь-які зусилля у питанні досягнення позитивних регулюючих ефектів податкового впливу на економіку та соціальні процеси у суспільстві. Порушення принципів справедливості в оподаткуванні та відповідні негативні ефекти, в тому числі послаблення регулюючої дії, мають троїсту природу: виникають внаслідок недосконалої конфігурації податкової системи; спричинюються вадами конструкції окремих податків; утворюються в результаті неналежної організації та застосування недосконалих методів адміністрування податків.

Недосконалість конфігурації податкової системи України спричинена несформованістю підсистеми майнового оподаткування, в якій відсутня ланка податку на нерухоме майно. Сучасні прибуткові податки є досить складними з точки зору методики справляння (особливо в частині обліку об'єктів оподаткування та контролю за дотриманням діючого законодавства), а тому не виключена можливість ухилень від їх сплати. Відповідно, виникає потреба у застосуванні своєрідного фіскального компенсатора, що дозволяв би вилучати частину несплаченого до бюджету. У такій ролі виступають саме майнові податки (стосовно нерухомого та рухомого майна). Вони є додатковим потужним інструментом перерозподілу доходів, не охоплених прибутковим оподаткуванням з будь-яких причин та трансформованих у майнові об'єкти, слугують забезпеченню справедливості в оподаткуванні та протидії розшаруванню населення.

Запровадження податку на нерухомість в Україні наштовхується на низку проблем, пов'язаних із забезпеченням інформаційної бази адміністрування податку, визначенням об'єкту оподаткування, ставок податку, пільг. У роботі обґрунтовано один з варіантів вирішення означених проблем, заснований на: деклараційному способі справляння податку з фізичних осіб; використанні площі об'єктів при оподаткуванні фізичних осіб та балансової вартості об'єктів при оподаткуванні юридичних осіб; забезпеченні недоторканості права громадян на житло (шляхом використання неоподатковуваного мінімуму площі житла на одну особу, що дорівнює показнику середнього житлового забезпечення в Україні); застосуванні на початкових етапах мінімальних ставок, які дозволяють компенсувати лише витрати на адміністрування податку (з метою подолання соціального опору та забезпечення психологічного звикання платників).

З метою вдосконалення інструментарію податкового регулювання соціально-економічних процесів в Україні також доцільно здійснити модернізацію конструкції ПДВ, податку на прибуток підприємств та податку з доходів фізичних осіб (на основі використання зарубіжного досвіду).

Задля забезпечення зростання регулюючої ролі ПДВ в Україні необхідними є такі зміни будови його основних елементів: запровадження спеціального режиму оподаткування підприємств та організацій громадських об'єднань інвалідів, що ґрунтується на накопиченні сум ПДВ, отриманого від покупців продукції, та цільовому їх використанні на фінансування створення нових робочих місць для людей з обмеженими фізичними можливостями, передбачає особливі умови бюджетного відшкодування податку, обліку і контролю платників - користувачів спеціального режиму оподаткування (проект законодавчих змін розроблено та викладено у тексті підрозділу 3.2); встановлення диференційованих податкових ставок наступного рівня: на продукти харчування та медикаменти - 11%, на друковані засоби масової інформації та книги - 12% (крім товарів освітнього призначення, на які доцільно зберегти чинне звільнення), на предмети розкошу - 32-33%, на інші товари та послуги - 20%.

Посилення регуляторного потенціалу податку на прибуток підприємств в Україні перш за все вимагає: встановлення знижених ставок оподаткування суб'єктів малого бізнесу (обороти яких не перевищують 1 млн. грн. на рік а чисельність працюючих знаходиться у межах, визначених вітчизняним законодавством для малих підприємств) на рівні 15-20% з паралельним скасуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності; введення в дію механізму надання інвестиційного податкового кредиту на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, що передбачає використання прирістного методу визначення обсягу преференції, застосування норм 50% і 30% (залежно від тривалості фінансування відповідних витрат) та вимог щодо продовження періоду інвестування, встановлення відповідальності платників податку за порушення правил користування кредитом; запровадження прискореної амортизації основних засобів, що слугують фізичною основою новітніх енергозберігаючих та інших інноваційних технологій, шляхом підвищення удвічі норм амортизації на відповідні види пристроїв, машин і обладнання (до 12% та 30% залежно від облікової групи, оскільки мова йде переважно про складові третьої та четвертої груп основних фондів).

Модернізація регуляторного інструментарію податку з доходів фізичних осіб має орієнтуватися залучення до податкового перерозподілу надвисоких доходів фізичних осіб та вивільнення коштів немаєтних громадян, основні методи яких зазначені вище.

Введення в дію додаткових інструментів податкового регулювання соціально-економічних процесів матиме стимулюючі ефекти, однак для забезпечення максимального їх прояву та запобігання можливим втратам доходів бюджету (особливо у період тривання часового лагу змін в оподаткуванні) варто також паралельно реформувати підсистему адміністрування податків.

податковий регулювання економіка

ВИСНОВКИ

В дисертації представлено варіант вирішення важливого наукового завдання, пов'язаного з модернізацією податкового інструментарію регулювання соціально-економічних процесів в Україні, орієнтованого на забезпечення умов зростання національної економіки та підвищення рівня добробуту населення. Обґрунтовані такі висновки науково-теоретичного характеру:

- регулювання економіки не може розглядатися окремо від регулювання соціальних процесів. Це обґрунтовується тим, що регулювання соціальних процесів - потужний попитоформуючий чинник, а без впливу на попит економічне регулювання є суттєво обмеженим у своїх можливостях;

- до сьогодні в Україні не до кінця вирішеною є проблема дефініції терміну “податкове регулювання”. Розроблено такий її варіант: податкове регулювання - це сукупність заходів впливу держави на активність господарюючих суб'єктів та громадян, що застосовуються у процесі податкового перерозподілу створеного продукту з метою обмеження чи стимулювання розвитку відповідного напрямку діяльності та передбачають використання інструментів економічної і організаційно-управлінської дії;

- всі відомі інструменти податкового регулювання можна поділяти на економічні (податкові ставки, податкові пільги (в т.ч. амортизація), механізми податкового кредиту та податкових скидок) та організаційно-управлінські (контролюючі заходи фіскальних служб, механізми застосування фінансових санкцій і штрафів);

- в різних країнах (зокрема, європейських) застосовуються подібні за своєю сутністю інструменти податкового регулювання соціально-економічних процесів, що спричинене історичними, географічними та економіко-глобалізаційними чинниками. Даний факт надає можливість використати надбання зарубіжного досвіду і в Україні, адаптувавши окремі його елементи до вітчизняних умов та врахувавши особливості розвитку національної економіки і специфіку обставин формування податкової системи нашої держави;

- передумовою посилення регуляторного потенціалу податкової системи України має стати реальне втілення принципів справедливості в оподаткуванні. Їх порушення та відповідні негативні ефекти мають троїсту природу: виникають внаслідок недосконалої конфігурації податкової системи; спричинюються вадами конструкції окремих податків; утворюються в результаті неналежної організації та застосування недосконалих методів адміністрування податків.

Також сформульовано висновки та пропозиції практичного характеру, зокрема:

- встановлено, що недосконалість конфігурації податкової системи України спричинена відсутністю податку на нерухоме майно, який є додатковим потужним інструментом перерозподілу доходів, не охоплених прибутковим оподаткуванням;

- обґрунтовано один з варіантів запровадження податку на нерухомість в Україні, заснований на: деклараційному способі справляння з фізичних осіб; використанні площі об'єктів при оподаткуванні фізичних осіб та балансової вартості об'єктів при оподаткуванні юридичних осіб; забезпеченні недоторканості права громадян на житло (шляхом використання неоподатковуваного мінімуму площі житла на одну особу, що дорівнює показнику середнього житлового забезпечення в Україні); застосуванні на початкових етапах мінімальних ставок, які дозволяють компенсувати лише витрати на адміністрування податку (з метою подолання соціального опору та забезпечення психологічного звикання платників);

- виявлено, що пільги з ПДВ в Україні потребують оптимізації за кількістю та складом. Їх надмірність знижує регулюючу ефективність цього податку. Це спричинюється тим, що податкові стимули є відносними: вони справляють позитивну дію на суб'єктів, які виявилися у виграші в порівнянні з іншими учасниками ринку. Якщо перелік пільг надто широкий, то відносні стимули не спонукають капітал переливатися у сфери своєї дії, бо замало залишається інших сфер (донорів);

- доведено, що застосування податкових пільг з ПДВ буде ефективним лише за об'єктною ознакою (за товарними групами) та за умови розповсюдження на весь процес виробництва і обігу відповідних товарів (аж до кінцевого споживача). Надання ж пільг з цього податку за суб'єктною ознакою (організаціям) є елементом дискримінації інших учасників ринку у відносинах з покупцями продукції. Однак, такі пільги все ще існують (зокрема, звільнення від оподаткування організацій, які використовують працю інвалідів). Даний механізм не є ефективним, оскільки не дозволяє покупцям обліковувати у себе податковий кредит. Прагнення ж забезпечити стимули стосовно створення робочих місць для людей з обмеженими фізичними можливостями краще реалізувались би через механізм, аналогічний застосованому у сільському господарстві (коли підприємство включає ПДВ до ціни, накопичує на спеціальному рахунку та інвестує у розвиток власного виробництва) (проект законодавчих змін розроблено та викладено у тексті роботи);

- аргументовано необхідність (з метою стимулювання виробників до підвищення ефективності використання власного капіталу та забезпечення участі надвисоких доходів громадян у податковому перерозподілі) впровадження в Україні диференційованих ставок ПДВ за такими товарними групами: продукти харчування та медикаменти першої необхідності; друковані засоби масової інформації та книги (крім товарів освітнього призначення, на які доцільно зберегти чинне звільнення); предмети розкошу; інші товари та послуги. Щоб убезпечитися від надвисоких втрат бюджету за наслідками таких змін та запобігти різкому скороченню надходжень, можна рекомендувати застосування знижених ставок до перших двох товарних груп, і стандартної - до четвертої групи. Третя ж група може оподатковуватися за підвищеною ставкою, частково покриваючи втрати держави від застосування знижених;

- встановлено, що відміна низки пільг з податку на прибуток в Україні у 2004-2005р.р. не справила негативного впливу на економіку, що свідчить про їх необґрунтоване запровадження. Після скасування пільг кількість збиткових підприємств продовжувала скорочуватися, обсяги виробництва продукції не зменшилися, адже відмінені пільги не мали ні інвестиційного, ні інноваційного спрямування;

- встановлено, що наявні розриви у часі між фактами отримання ряду цільових пільг з податку на прибуток та використання коштів не завжди дозволяють податковій службі здійснити контроль використання вивільнених коштів в рамках податкових перевірок. Вирішення проблеми - у запозиченні досвіду розвинених країн, в яких податкові пільги прирівнюються до витрат бюджету. У такому випадку контрольна-ревізійна служба могла б на повністю легітимній основі здійснювати ревізії цільового характеру витрачання коштів, вивільнених в результаті користування пільгами, поза обмеженими у часі і кількості податковими перевірками;

- з метою посилення регулюючої ролі податку на прибуток: розроблено механізм надання інвестиційного податкового кредиту на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, що передбачає використання прирістного методу визначення обсягу преференції, застосування норм 50% і 30% (залежно від тривалості фінансування відповідних витрат) та вимог щодо продовження періоду інвестування, встановлення відповідальності платників податку за порушення правил користування кредитом; обґрунтовано встановлення знижених ставок оподаткування суб'єктів малого бізнесу (обороти яких не перевищують 1 млн. грн. на рік а чисельність працюючих знаходиться у межах, визначених вітчизняним законодавством для малих підприємств) на рівні 15-20% з паралельним скасуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності; аргументовано пропозицію щодо запровадження прискореної амортизації основних засобів, які слугують фізичною основою новітніх енергозберігаючих та інших інноваційних технологій, шляхом підвищення удвічі норм амортизації на відповідні види пристроїв, машин і обладнання;

- з'ясовано, що посилення регуляторного потенціалу податку з доходів фізичних осіб диктує необхідність запровадження скидок, неоподатковуваного мінімуму та прогресивної шкали ставок, що одночасно дозволить залучити до перерозподілу надвисокі доходи та вивільнити кошти немаєтних громадян для задоволення основних потреб індивідів;

- встановлено, що держава сприяє посиленню прояву регулюючої функції податків, справляючи морально-етичний та каральний вплив на недобросовісних платників через підсистему адміністрування податків. Поряд з цим, через суб'єктивність управління як такого окремі механізми чи інструменти адміністративного впливу можуть спричинювати негативні ефекти, які протидіють максимізації суспільної корисності згаданої функції. Подоланню негативних ефектів організаційно-управлінської дії оподаткування в Україні можуть слугувати такі заходи: унормованість використання методичних прийомів здійснення податкових перевірок; розмежування покарань за помилки та навмисні дії по ухиленню від оподаткування; подовження термінів подання податкових декларацій і розрахунків; запровадження механізму короткочасного перенесення термінів погашення податкових зобов'язань за обґрунтованим зверненням платника; збалансування юридичної відповідальності платників податків і контролюючих служб; посилення сегменту масово-роз'яснювальної роботи (та досягнення таким чином законослухняності платників, забезпечення рівності умов господарювання та конкуренції без застосування каральних заходів).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Мельник М.М. Ретроспективна періодизація розвитку оподаткування / Мельник М.М. // Науковий вісник Національної академії ДПС України - 2005. - №5. - С. 62-67. (0,4 д.а.)

2. Мельник М.М. Науково-теоретичні засади податкового регулювання економіки / Мельник М.М. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць - 2008. - №2. - С. 16-20. (0,6 д.а.)

3. Мельник М.М. Механізми регулювання непрямих податків в Україні: переваги та недоліки / Мельник М.М. // Наукові праці НДФІ. - 2008. - №1. - С. 40-45. (0,4 д.а.)

4. Мельник М.М. Прямі податки як регулятор соціально-економічних процесів в Україні / Мельник М.М. // Наукові праці НДФІ. - 2008. - №2. - С. 119-126. (0,6 д.а.)

5. Мельник В.М. Податок на нерухоме майно: фіскально-адміністративні проблеми запровадження в Україні / Мельник В.М., Мельник М.М. // Фінанси України. - 2008. - №3. - С.61-67. (особистий внесок: розробка фіскальних механізмів податку на нерухомість - 0,3 д.а.)

6. Мельник М.М. Вплив адміністрування податків на регулюючі ефекти оподаткування в Україні / Мельник М.М. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць - 2008. - №11. - С. 39-43. (0,5 д.а.)

Публікації в інших виданнях:

1. Мельник М.М. Напрямки реформування податкової системи України // Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій: Збірник матеріалів ІІІ Всеукраїнської міжвузівської науково-практичної конференції вчених, викладачів та практичних працівників, 16-17 лютого 2006р. - Вінниця: Книга-Вега, 2006. - Т.1. - С. 321-323. (0,2 д.а.)

2. Мельник М.М. Напрями та інструменти сучасного податкового регулювання // Бюджетно-податкова політика: проблеми та перспективи розвитку: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2008. - С. 422-426. (0,2 д.а.)

АНОТАЦІЯ

Мельник М.М. Податки в системі державного регулювання економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Інститут регіональних досліджень Національної академії наук України. - Львів, 2009.

В дисертаційній роботі представлено наукове обґрунтування сутності та необхідності податкового регулювання соціально-економічних процесів. Відстежено основні течії фінансової думки, орієнтованої на дослідження регулюючих властивостей податків, проаналізовано напрямки та інструменти сучасного податкового регулювання.

Надано аналіз ефективності регулятивних механізмів основних прямих і непрямих податків в Україні, впливу адміністрування податків на регулюючі ефекти оподаткування.

Основна увага в роботі приділена обґрунтуванню напрямків модернізації податкового регулювання в Україні. Проаналізовано зарубіжний досвід податкового регулювання соціального та економічного розвитку з метою виокремлення методичних новацій та застосування їх у вітчизняних умовах; обґрунтовано систему заходів щодо вдосконалення податкових важелів регулювання розвитку господарських систем та соціальних процесів в Україні.

Розроблено практичні рекомендації та проекти законодавчих змін, орієнтовані на підвищення ефективності регулюючого впливу держави через податкову систему.

Ключові слова: податки, податкова система, державне регулювання економіки, податкове регулювання, адміністрування податків.

АННОТАЦИЯ

Мельник Н.Н. Налоги в системе государственного регулирования экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Институт региональных исследований Национальной академии наук Украины. - Львов, 2009.

В диссертационной работе представлено научное обоснование сущности и необходимости налогового регулирования социально-экономических процессов. Отслежены основные направления финансовой мысли, ориентированные на исследование регулирующих свойств налогов, проанализированы направления и инструменты современного налогового регулирования.

Представлен анализ эффективности регулирующих механизмов основных прямых и косвенных налогов в Украине, влияния администрирования налогов на регулирующие эффекты налогообложения.

Установлено, что эффективность применения налогового регулирования социально-экономических процессов подвержено влиянию отлаженности налоговой системы, поскольку последняя представляет собой взаимосвязанную совокупность действующих условий налогообложения. Каждая её составляющая выступает реальным инструментом налогового регулирования. В связи с изложенным, в вопросе обеспечения эффективного влияния на процессы развития общества важным является соблюдения основных принципов построения налоговой системы. Обобщение выводов разных учёных позволяет причислить к наиболее актуальным на современном этапе следующие принципы: стабильности налоговой системы в целом и отдельных её элементов; доступности для понимания; нейтральности; равномерности налогового давления; соотносимости уровня налоговых изъятий с объёмами созданной стоимости; гибкости.