Механізм оподаткування доходів фізичних осіб в ринкових умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізм оподаткування доходів фізичних осіб в ринкових умовах

Подальший розвиток України як соціально-орієнтованої правової держави націленої на інтеграцію у європейське співтовариство визначатиметься рівнем розвитку усіх державних інститутів, зокрема й податкової системи. Отже, податкова система потребує приведення у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, забезпечення достатнього обсягу сукупних податкових находжень до бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики. З огляду на це, важливим є реформування і подальше вдосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб, а також пошук шляхів зростання фіскального й регулюючого потенціалу особистого прибуткового оподаткування.

Теоретико-методологічні засади оподаткування розроблені в працях таких видатних вчених як А. Вагнер, Д. Кейнс, А. Лаффер, Д. Міль, Ф. Нітті, Д. Рікардо, А. Сміт та ін. Податкові теорії, що висунуті та обґрунтовані класиками економічної теорії, зокрема, А. Смітом, Д. Рікардо відповідали фінансовим системам держав середньовіччя та відображали особливості їх державного устрою.

Дослідженню проблем сучасної податкової системи в цілому, а також податкової політики в сфері оподаткування доходів фізичних осіб присвячені роботи вітчизняних вчених: О. Василика, В. Вишневського, М. Дем'яненка, С. Каламбет, П. Лайка, В. Мартиненка, А. Поддерьогіна, В. Синчака, А.Соколовської, Л. Шаблистої, І. Чугунова, С. Юрія та інших.

Проте, в сучасних умовах, коли надходження від оподаткування доходів фізичних осіб стають визначальним джерелом формування бюджетних доходів, малодослідженими залишилися проблемні питання обґрунтування напрямів реформування механізму оподаткування особистих доходів та оцінка його регулюючих і фіскальних можливостей.

Складність дослідження та контролю процесів взаємовідносин платників податків з контролюючими органами зумовлюють безсистемний, а також здебільшого випадковий вибір податкового інструментарію, що призводить до неефективного використання фіскальних можливостей особистого оподаткування. Водночас, сучасні податкові важелі пропорційного оподаткування не достатньо виконують завдання регулювання рівня доходів населення, що випливає із сутності регулюючої функції податків та принципів побудови податкової системи України.

Вищезазначене обумовлює відсутність єдності думок науковців і практиків щодо найбільш суперечливих і проблемних питань побудови дійсно ефективного механізму оподаткування доходів фізичних осіб, який зміг би оптимально задовольнити потреби як держави, так і платників податків. Важливість вирішення зазначених проблем обумовили вибір теми дослідження, визначили його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі податкової та страхової справи Навчально-наукового інституту бізнесу Національного аграрного університету. Актуальність теми дисертації підтверджується її взаємозв'язком із науково-дослідними роботами за темами: „Теоретичні і методичні засади удосконалення форм господарювання, економічного механізму, інфраструктури ринку в агропромисловому виробництві та розвитку сільських територій” (державний реєстраційний номер 0101U003619) та „Формування механізму бюджетного та податкового регулювання ефективного функціонування аграрного сектора економіки” (державний реєстраційний номер 0106U003303).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення теоретико-методичних засад механізму оподаткування доходів фізичних осіб та розробка пропозицій щодо його вдосконалення в напрямках посилення фіскального і регулюючого потенціалу в ринкових умовах.

Реалізація мети дослідження передбачає постановку та вирішення наступних завдань:

- узагальнити історичні етапи розвитку оподаткування доходів фізичних осіб та дослідити його трансформацію;

- розглянути теоретичні засади оподаткування доходів фізичних осіб;

- розкрити суть механізму оподаткування доходів фізичних осіб та виділити його складові;

- оцінити ефективність сучасного механізму оподаткування доходів фізичних осіб;

- з'ясувати значення податків з особистих доходів фізичних осіб у формуванні доходної частини місцевих бюджетів;

- оцінити стан податкового навантаження та регулюючий вплив оподаткування на доходи фізичних осіб;

- узагальнити теорію і практику світового досвіду оподаткування особистих доходів в контексті можливостей його адаптації в Україні;

- обґрунтувати необхідність і напрями вдосконалення механізму оподаткування доходів громадян;

- запропонувати перспективну модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб та обчислити ефект від її запровадження.

Об'єктом дослідження є процес оподаткування доходів фізичних осіб.

Предметом дослідження є доходи фізичних осіб та механізми справляння податків з них.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання соціально-економічних явищ і процесів, фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених щодо використання податків як інструменту регулювання економічних відносин.

Для наукового вирішення поставлених у роботі завдань використовувалися: історичний метод - при дослідженні еволюції оподаткування доходів фізичних осіб; абстрактно-логічний метод - при визначенні сутності та складових елементів механізму оподаткування доходів фізичних осіб; метод порівняльного аналізу - при дослідженні економічних категорій оподаткування, порядку справляння податків з різних доходів; розрахунково-конструктивний метод та метод аналогії - при розробці основних засад вдосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб в ринкових умовах; статистико-економічні методи, зокрема: графічний, фінансового аналізу - для дослідження тенденцій розвитку оподаткування, формування доходів фізичних осіб, чинників, що впливають на розмір податкових надходжень; середніх величин - при визначенні середньозваженої ставки прибуткового податку; кореляційний - для оцінки впливу на обсяг надходжень податку з трудових доходів фізичних осіб таких факторних ознак, як чисельність працюючих, величина фонду оплати праці та середньозважена ставка податку; прогнозування - для вивчення фіскальних можливостей та оцінки тенденцій нарощування податкових надходжень з трудових доходів фізичних осіб при застосуванні прогресивної шкали; експертних оцінок - при проведенні анкетування з питань вдосконалення механізму особистого оподаткування.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативні акти України з питань оподаткування, дані Державного Комітету статистики України, Житомирського обласного управління статистики, Житомирської об'єднаної державної податкової адміністрації, а також наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань теорії і практики оподаткування доходів фізичних осіб.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

- запропоновано впровадження комбінованих технологій справляння податку з доходів фізичних осіб, за яких механізм оподаткування залежатиме від специфіки одержання доходів, зокрема, застосування прогресивної податкової шкали для трудових доходів поєднуватиметься із пропорційними ставками для інших.

удосконалено:

- методику визначення оподатковуваного доходу, у відповідності до якої сукупний доход коригується на суму податкових вилучень та зменшується на величину економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму;

- методику податкового планування шляхом доповнення податкового аналітичного інструментарію показниками фіскального потенціалу;

- підходи до стягнення податків з підприємців-фізичних осіб з чистого доходу за прогресивною шкалою, за якої рівень податкового навантаження залежатиме від прибутковості діяльності платника.

набули подальшого розвитку:

- формулювання змісту податку з доходів фізичних осіб як обов'язкового нецільового платежу фізичної особи до місцевого бюджету з метою фінансування його видатків;

- теоретичні засади оподаткування шляхом уточнення сутності механізму оподаткування доходів фізичних осіб як сукупності елементів податкового регулювання особистих доходів та податкових важелів прямого та опосередкованого впливу на процес вилучення частини доходів громадян до бюджету;

- визначення поняття „фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб”, як комплекс організаційних, правових та економічних заходів спрямований на використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів;

- обґрунтування значення регулюючого потенціалу оподаткування доходів фізичних осіб, під яким слід розуміти здатність впливати на рівень життя шляхом застосування неоподатковуваного мінімуму та прогресивного оподаткування, що забезпечить зниження податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення та його поступове підвищення для заможних громадян.

Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки і рекомендації, що містяться в дисертаційній роботі, впроваджені та використовуються у практичній діяльності.

Розроблені в результаті дослідження пропозиції щодо побудови і вдосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб були враховані Об'єднаною державною податковою інспекцією у м. Житомирі та Державною податковою адміністрацією в Житомирській області при складанні щорічних зведених програм розвитку та модернізації роботи по справлянню податку з доходів фізичних осіб та підвищення його фіскальної та регулюючої ефективності (довідка № 8152/17-2 від 21.04.2008 р.).

Розроблені автором рекомендації щодо вдосконалення методики податкового планування були використані при аналізі виконання планових завдань та плануванні обсягів податкових надходжень з доходів фізичних осіб Об'єднаною державною податковою інспекцією у м. Житомирі та Державною податковою адміністрацією в Житомирській області на наступний податковий рік (довідка № 692/8/26-3 від 04.03.2008 р.).

Окремі результати дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні студентам економічного факультету дисциплін „Податкова система” та „Податковий менеджмент” на кафедрі фінансів і аудиту „Житомирського національного агроекологічного університету” (довідка № 567 від 06.05.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеною науковою працею. Представлені у дисертації результати наукових досліджень отримані автором особисто. Наукові статті підготовлені автором особисто і відображають основний зміст дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження доповідалися, обговорювалися і отримали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях: „Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці” (м. Житомир, 2005 р.); „Формування стратегії розвитку регіонального АПК” (м. Житомир, 2005 р.); „Формування стратегії розвитку регіонального АПК” (м. Житомир, 2006 р.); „Актуальні проблеми на сучасному етапі та перспективи розвитку фінансово-кредитного механізму АПК” (м. Кам'янець-Подільський, 2007р.); „Формування стратегії розвитку регіонального АПК” (м. Житомир, 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 12 одноосібних наукових працях загальним обсягом 3,64 друк. арк., з яких 7 наукових праць обсягом 2,41 друк. арк. у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 165 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 13 таблиць на 5,5 сторінках і 23 рисунки на 12 сторінках. Список використаних літературних джерел нараховує 165 найменування і розміщений на 14 сторінках. Також налічується 19 додатків на 26 сторінках.

У вступі розкрито актуальність теми та ступінь розробки проблеми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено об'єкт і предмет дослідження, висвітлюється наукова новизна та практичне значення одержаних результатів. У першому розділі - „Теоретичні засади формування механізму оподаткування доходів фізичних осіб” - узагальнено етапи розвитку особистого прибуткового оподаткування, обґрунтовано елементи та розкрито суть механізму оподаткування доходів фізичних осіб в ринкових умовах і визначено його складові елементи. Податок з доходів фізичних осіб займає особливе місце в системі оподаткування і на сьогодні представляє собою обов'язковий нецільовий платіж фізичної особи до місцевого бюджету з метою фінансування його видатків. Доходом фізичної особи з метою оподаткування є сукупний доход, скоригований на суму податкових вилучень та зменшений на суму економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму та інших пільг.

Питання доцільності включення в об'єкт оподаткування тих чи інших доходів є вирішальним і важливим, адже податкові надходження в перспективі повинні збільшитися саме за рахунок розширення бази оподаткування. За умови обґрунтованого вибору податкового інструментарію при оподаткуванні особистих доходів відбуватиметься збільшення податкових надходжень і задоволення фіскальних потреб держави, що стане основою проведення активної соціальної політики. В сучасних умовах механізм оподаткування доходів фізичних осіб представляє собою сукупність елементів податкового регулювання особистих доходів та податкових важелів прямого та опосередкованого впливу на процес вилучення частини доходів до бюджету (рис. 1). Складовими механізму оподаткування доходів фізичних осіб є механізми оподаткування кожного виду доходів, справляння податків з яких передбачено законодавством. Стратегічними завданнями механізму оподаткування доходів фізичних осіб в ринкових умовах є реалізація фіскального і регулюючого потенціалу особистого прибуткового оподаткування.

Рис. 1. Складові механізму оподаткування доходів фізичних осіб

До основних критеріїв оподаткування, на які повинна бути зорієнтована податкова політика в сфері оподаткуванню доходів фізичних осіб, на нашу думку, слід віднести фіскальну достатність і соціальну справедливість, стабільність і гнучкість, які максимально враховують інтереси платників податків і держави.

У другому розділі - „Стан та ефективність сучасного механізму оподаткування доходів фізичних осіб” оцінено сучасний механізм оподаткування доходів фізичних осіб в розрізі окремих доходів, а також на основі аналізу фактичних і планових податкових надходжень з доходів фізичних осіб оцінено фіскальну роль особистого прибуткового оподаткування у фінансуванні місцевого бюджету; досліджено стан податкового навантаження на доходи фізичних осіб та значення податку в регулюванні диференціації рівня життя населення.

Податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) посідає досить помітне місце в доходах бюджету Житомирської області: в середньому за 5 років - 58,5 %, причому у 2003 р. - 58,8 %, а у 2007 р. - 61,9 % (рис.2).

Рис. 2. Динаміка надходжень податку з доходів фізичних осіб до бюджету Житомирської області, млн грн

Питома вага та динаміка надходжень від податку з доходів фізичних осіб свідчить про стабільність надходжень цього джерела доходів. Обсяг податку за останні п'ять років збільшився в 3 рази з 217,1 млн. грн. у 2003 р. до 647,5 млн. грн. у 2007р.

Надходження від оподаткування підприємців-фізичних осіб становлять невелику частку, яка має тенденцію до збільшення, що пояснюється підвищенням трудової активності представників малого бізнесу.

Абсолютні розміри податків з фізичних осіб-підприємців збільшилися з 17,1 млн. грн. у 2001 р. до 32,5 млн. грн. у 2006 р., тобто майже в 2 рази. Таким чином, при умові пожвавлення ділової активності суб'єктів підприємницької діяльності, їх оподаткування ставатиме вагомим джерелом фінансування місцевого бюджету.

На обсяг податкових надходжень від оподаткування доходів фізичних осіб впливають різні фактори. По-перше, це фактори, що закладені в самому механізмі оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, розширення податкової бази і регулювання ставок податку та інші. По-друге, об'єктивні фактори ринкового економічного середовища, головними з яких є зростання доходів населення, збільшення кількості працюючих, на що в свою чергу впливає низка чинників, таких як рівень безробіття, трудової міграції тощо.

Аналіз структури об'єкта оподаткування показав, що поряд із значним переважанням заробітної плати (64,6 %), досить високу позицію мають доходи від підприємницької діяльності (12,4 %) та доходи від приросту вартості активів (11,4 %). Частка доходів у вигляді призів, виграшів, спадщини та подарунків складає 5,8 %, а питома вага доходів у вигляді дивідендів та роялті в структурі є несуттєвою (1,9 %).

Якщо ж порівняти структуру об'єкту оподаткування зі структурою податку з доходів фізичних осіб, то виявляється значна невідповідність між частками зазначених вище доходів і рівнем податку з них, тому що до оподатковуваного доходу вони включаються не в повному обсязі.

Виключення становить лише заробітна плата найманих працівників, яка є найбільшою в структурі доходів і податку (94,8 %). Частка податку з доходів від приросту вартості активів складала в середньому 1,6 %, що значною мірою не відповідає рівню цих доходів у структурі об'єкту оподаткування (11,4 %). Це ж стосується і доходів від підприємницької діяльності, питома вага податку з яких є вкрай малою - 0,5 % при частці в об'єкті оподаткування 12,4 %, пасивних доходів - відповідно 0,7 % та 5,8 %.

Причинами таких серйозних диспропорцій є недоліки як в системі обліку, так званих, інших доходів, так і в механізмі їх оподаткування та адміністрування, що дає можливість функціонуванню незареєстрованої економічної діяльності. Це може свідчити про те, що їх фіскальний потенціал використовується не повною мірою (рис.3).

Рис. 3. Фіскальний потенціал податку з доходів фізичних осіб у 2007 р.

Співвідношення між фактичними і потенційно можливими податковими надходженнями з доходів фізичних осіб підтверджує висновок про те, що в кожному з джерел особистих доходів закладено великі потенційні фіскальні можливості, які на сучасному етапі не розкриваються у повному обсязі.

Зростання недоїмки за податками, зокрема з доходів фізичних осіб та підприємців, обмежує фінансові можливості здійснення необхідних соціальних і економічних програм органами місцевого самоврядування. Недостатній рівень справляння податків є переконливим свідченням серйозних суперечностей в відносинах, які склалися сьогодні між державою і платниками податків.

Нині діюча система адміністрування податків обмежується оцінкою ступеня виконання планових завдань (в нашому випадку це показник фактичного рівня справляння податку) і дає поверхневе уявлення про хід виконання податкових зобов'язань платниками.

Доцільним вбачається вдосконалення методичних підходів до оцінювання рівня справляння податків через доповнення аналітичного інструментарію податкового планування показниками, що характеризують рівень розкриття і використання фіскального потенціалу оподаткування особистих доходів (табл. 1).

Таблиця 1. Фіскальна ефективність податку з доходів фізичних осіб

Дані табл. 1 свідчать, що закладені в оподаткуванні доходів фізичних осіб резерви використовуються недостатньо, на що вказує коливання показника фіскального потенціалу протягом 2003-2007 рр. в межах 70 %. Практична користь від обчислення потенційно можливої величини податку з доходів фізичних осіб полягає у застосуванні при комплексному податковому контролі, прогнозуванні можливостей бюджетних надходжень і відповідного внесення коректив до наявного порядку оподаткування доходів.

Отже, необхідним є проведення двоступеневої оцінки стану справляння податку з доходів фізичних осіб шляхом обчислення не тільки фактичного рівня сплати, а й потенційного. Комплекс організаційних, правових та економічних заходів спрямований на використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів представляє собою фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб.

Можливість зниження податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення і громадян, що отримують заробітну плату в межах прожиткового мінімуму та його помірковане підвищення для платників, що мають середні та високі доходи можна розглядати як регулюючий потенціал особистого оподаткування. Такий підхід забезпечуватиме приведення особистого прибуткового оподаткування у відповідність з принципами вертикальної і горизонтальної рівності.

Основним завданням переходу від прогресивного оподаткування до пропорційного було зменшення податкового навантаження на платників. Дійсно протягом 2004-2006 рр. частка податку в заробітній платі була значно нижчою порівняно з 2002-2003 рр. Якщо з 2002 р. по 2003 р. даний показник складав в середньому 9,7 %, то із переходом до пропорційного оподаткування, його рівень знизився до 8,5 % з 2004 р. по 2006 р., а у 2007 р. він стрімко зріс до 11%, що свідчить про підвищення податкового навантаження саме на заробітну плату, що негативно позначилося на рівні життя саме тієї частини населення, єдиним джерело доходів яких вона є.

Така тенденція є неприйнятною для малозабезпечених громадян, які отримують заробітну плату в межах мінімальної зарплати і прожиткового мінімуму. Оцінка стану диференціації рівня життя фізичних осіб Житомирської області підтвердила, що із зміною порядку оподаткування доходів фізичних осіб у 2004 р. рівень диференціації доходів населення почав швидко зростати. За критерієм грошових витрат спостерігається ситуація, коли найбільш забезпечені 10 % населення витрачали у 11,2 раза (у 2006 р. - у 10,4 раза) більше грошових коштів, ніж 10 % найменш забезпечених.

Тому необхідно відновити роль і значення неоподатковуваного мінімуму. Його розмір повинен бути економічно обґрунтованим і дорівнювати прожитковому мінімуму або хоча б мінімальній зарплаті. Оптимальним є наявність рівності між мінімальною зарплатою і прожитковим мінімумом. Це дійсно посприяло б, як спрощенню оподаткування, так і виведенню з-під нього доходів найменш забезпеченої категорії громадян.

Механізм оподаткування доходів фізичних осіб включає в себе й інші пільги, які покликані зменшити податкове навантаження на платників з низьким рівнем достатку. Водночас в Житомирській області в середньому за останні чотири роки лише менша половини працівників користувалася податковою соціальною пільгою, більшість з них (31,7 %) одержувала її в розмірі 100 % від суми мінімальної зарплати або, так звану, звичайну. Право на отримання пільг у підвищених розмірах 150 та 200 % від звичайної було надано лише 8,5 % від загальної кількості працівників.

Податкове адміністрування пільг по податку з доходів фізичних осіб та податкової соціальної пільги зокрема, є достатньо трудомістким і витратним. Труднощі обумовлені громіздкім порядок її надання та обчислення, що передбачає численні обмеження. Негативним є і те, що вона звужує податкову базу, внаслідок чого знижуються обсяги надходжень до бюджету. Отже, поряд з тим, що чинний пільговий порядок суперечить податковому законодавству, він призводить також і до вагомих бюджетних втрат.

Таким чином, сучасна пільгова політика не забезпечує соціальне регулювання і підтримку громадян з низьким і середнім рівнем доходу, а призводить до соціального розшарування і зростання напруженості у суспільстві. Тому можна зробити висновок про невідповідність сучасного механізму оподаткування доходів фізичних осіб такому важливому критерію як соціальна справедливість, внаслідок чого можливості регулюючого потенціалу особистого прибуткового оподаткування використовуються лише частково.

У третьому розділі - „Шляхи реформування механізму оподаткування доходів фізичних осіб” запропоновано напрями вдосконалення механізму оподаткування з урахуванням досягнень світового досвіду у сфері податкового регулювання; розроблено перспективну модель оподаткування трудових доходів та на основі прогнозних розрахунків обчислено ефект від її впровадження.

Вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб повинно відбуватися на основі шедулярної системи, при якій механізм оподаткування залежатиме не тільки від розміру доходу, а й від виду діяльності та джерела одержання.

В умовах розбудови ринкової економіки в Україні повинна зростати соціально-економічна роль малого бізнесу, який здатен створювати нові робочі місця, розширювати самозайнятість населення, залучати до легального економічного обороту ті коштів, що перебувають поза банківською сферою. До того ж, малий бізнес має вирішальне значення й для формування конкурентного середовища та створення середнього класу.

Спрощена система оподаткування сприяла розвитку та розширенню малого підприємництва в Україні, але водночас висвітлила і багато проблем. Оподаткування приватних підприємців повинно бути вигідним не тільки для них самих, а й для держави, однозначним та більш суворим до порушників податкового законодавства. Реалізуватися воно повинно на основі ув'язки суми податкового зобов'язання підприємця із фінансовими результатами його діяльності. Збереження спрощеного режиму оподаткування на подальшу перспективу може призвести до того, що витрати на адміністрування фіксованого та єдиного податків наближатимуться до розміру доходів, що формуються за рахунок їх справляння.

Удосконалення системи оподаткування підприємців-фізичних осіб, можливе шляхом впровадження оподаткування чистого доходу підприємців за прогресивною шкалою з метою збільшення надходжень до бюджету і забезпечення вертикальної рівності. Зафіксований розмір податку, відсутність ув'язки ставки з величиною доходу при розрахунку розміру податкових зобов'язань, необов'язковість документального підтвердження доходів і витрат платником фіксованого податку та використання контрольно-касових апаратів призводить до безконтрольності діяльності. Наслідком є приховування дійсних розмірів доходів і уникнення оподаткування. В зв'язку з цим реформування потребує також і порядок визначення чистого доходу платника. Важливим етапом цього процесу є обчислення витрат підприємця. Перспективним напрямом обчислення витрат з метою вирахування чистого доходу міг би стати вдосконалений нормативний метод, за яким чистий доход визначатиметься за нормами від валового доходу. Підприємець в даному випадку звільняється від необхідності підтвердження витрат. Але необхідно переглянути чинні норми витрат, рівень яких є занизьким (особливо для таких популярних видів діяльності, як торгівля, надання побутових та транспортних послуг).

Існування декількох варіантів оподаткування створює також труднощі для адміністрування, вимагає збільшення податкового апарату та витрат. Тому, з точки зору дотримання принципу економічності податкової системи, було б доцільним уніфікувати оподаткування приватних підприємців.

Заробітна плата є особливим видом доходу фізичних осіб. Вона складає найбільшу частку як в загальній структурі доходів українців, так і в структурі доходу, що підлягає оподаткуванню. Це визначає її надзвичайну фіскальну значимість. Тому невідкладною задачею є реформування і вдосконалення чинної системи оподаткування саме заробітної плати, адже нерідко податок з доходів фізичних осіб асоціюється саме із податком із заробітної плати.

Враховуючи реалії національної економіки, менталітет українців та досвід зарубіжних країн, розроблена модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб. В її основу покладено прогресивну шкалу та неоподатковуваний мінімум доходів громадян (НМД) (рис. 4).

Рис. 4. Модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб

оподаткування фізичний особа

Застосування помірних ставок сприятиме зниженню податкового навантаження на платників із низьким і середнім рівнем доходів та його поступовому підвищенню для заможних платників, що збільшить надходження до бюджету.

Одним з першочергових завдань сьогодення є покращення та більш якісне надання послуг територіальною громадою громадянам, що проживають на її території. Це потребує ритмічності та стабільності у формування доходної частини місцевих бюджетів за рахунок неподаткових і податкових надходжень. В зв'язку з цим особливо актуальним є досягнення зростання надходжень від податку з доходів фізичних осіб, який, як показав аналіз, становить більшу половину загальних податкових надходжень місцевого бюджету. Тому запропоноване реформування саме податку з трудових доходів на основі прогресивної шкали повинно сприяти збільшенню податкових надходжень порівняно із чинною податковою практикою.

Метою прогнозування є з'ясування можливостей наповнення місцевого бюджету Житомирської області за рахунок такого джерела як податок з трудових доходів фізичних осіб. Для цього ми визначили реальну та оптимістичну прогнозну величину надходжень від оподаткування трудових доходів фізичних осіб (рис.5) шляхом підстановки в побудоване нами рівняння кореляційно-регресійної моделі надходження податку з трудових доходів фізичних осіб Житомирської області :

- величини ставки ПДФО в 2007-2008 рр., а також величини середньозваженої ставки податку з трудових доходів відповідно до запропонованої прогресивної шкали;

- визначених методом найменших квадратів прогнозних значень чисельності працюючих та величини фонду заробітної плати на 2009-2011 рр.

Рис. 5. Прогноз надходження податку з трудових доходів фізичних осіб Житомирської області, млн. грн.

Отже, при застосуванні помірної прогресивної шкали оподаткування можливо досягти збільшення величини надходження податку з трудових доходів фізичних осіб до місцевого бюджету Житомирської області:

- у 2009 р. величина податкових надходжень з трудових доходів становитиме 950,9 млн. грн. проти 879,0 млн. грн., або на 71,9 млн. грн. чи на 8,2 % більше порівняно із запланованою;

- у 2010 р. обсяг надходжень складатиме 1083,9 млн. грн., або на 72,0 млн. грн. чи на 7,1 % більше порівняно із запланованою величиною 1011,9 млн. грн.;

- у 2011 р. - величина податку з трудових доходів складатиме 1226,6 млн. грн. проти запланованого 1154,7 млн. грн., тобто на 71,9 млн. грн., або на 6,2 % більше порівняно із запланованою величиною.

Таким чином, прогресивне оподаткування, принаймні заробітної плати, є досить діючим засобом розв'язання як фіскальних, так і соціальних завдань державної податкової політики.

Важливою складовою податкової реформи в Україні має стати саме реформування справляння податку з доходів фізичних осіб на основі побудови більш досконалого механізму оподаткування кожного з доходів, що сприятиме реалізації як фіскального так і регулюючого потенціалу особистого оподаткування.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до вдосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб. В умовах ринкової економіки перед податковою системою постають пріоритети забезпечення достатнього обсягу податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та гарантій громадянам достатнього життєвого рівня. Результати дослідження дозволили зробити висновки теоретичного та методичного характеру, які зводяться до наступного:

1. На сучасному етапі податок з доходів фізичних осіб представляє собою обов'язковий нецільовий платіж фізичної особи до місцевого бюджету для фінансування його видатків. Оподатковуваним доходом повинен бути сукупний доход, скоригований на суму податкових вилучень та зменшений на суму економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму та інших пільг.

2. Всебічний вплив на соціально-економічний розвиток відбуватиметься за умови виваженого вибору елементів податкового регулювання. Встановлення, застосування або зміна певного податкового важеля, їх скоординована дія в потрібних напрямках перетворює просту сукупність податкового інструментарію на механізм оподаткування доходів фізичних осіб. В ринкових умовах механізм оподаткування доходів фізичних осіб представляє собою сукупність податкових важелів прямого та опосередкованого впливу на процес вилучення частини доходів до бюджету та елементів податкового регулювання особистих доходів. Його складовими є механізми оподаткування кожного виду доходів, справляння податків з яких передбачено законодавством.

3. На обсяг податкових надходжень від оподаткування особистих доходів впливають: по-перше, фактори, що закладені в самому механізмі оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, склад об'єкту оподаткування, податкові ставки та інші. По-друге, значний вплив спричиняють об'єктивні фактори ринкового економічного середовища, головними з яких є, величина доходів населення, чисельність працюючих, на яку, в свою чергу, впливає низка чинників, таких як, рівень безробіття, трудової міграції тощо.

4. Динамічне зростання надходжень ПДФО і високий рівень виконання планових показників (89,7 %) забезпечується, головним чином, податком із заробітної плати. Це зумовлено значним переважанням її частки у структурі об'єкту оподаткування, а також більш суворим контролем і відповідно найвищим рівнем сплати, оскільки відбувається утримання податку у джерела отримання доходу. Роль податку з інших доходів в наповненні місцевого бюджету залишається другорядною.

5. Аналіз структури об'єкту оподаткування та податку з доходів фізичних осіб показав суттєві диспропорції між частками окремих доходів та питомою вагою податку з них. Насамперед це стосується доходів від операцій з об'єктами власності, фінансових інвестицій, виграшів, подарунків та призів. Першопричиною такого становища є неналежний контроль за формуванням доходів фізичних осіб в зазначених сферах, що дає можливість уникати оподаткування. Отже, механізми оподаткування окремих доходів є невідпрацьованими, тому механізм оподаткування доходів фізичних осіб в цілому не можна вважати достатньо ефективним.

6. Фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб - це комплекс правових, організаційних та економічних заходів щодо повного використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів та нарощування податкових надходжень з усіх джерел доходів для наповнення місцевого бюджету. З метою підвищення ефективності податкового планування, доцільно доповнити аналітичний інструментарій показниками фіскального потенціалу, що дозволить проводити більш повний і якісний контроль, а також вчасно вносити корективи в чинний порядок оподаткування. Нині фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб реалізується лише частково, про що свідчить коливання зазначеного показника протягом останніх років в межах 70 %.

7. Під регулюючим потенціалом оподаткування особистих доходів слід розуміти здатність впливати на рівень життя громадян шляхом застосування неоподатковуваного мінімуму та прогресивного оподаткування, що забезпечить, з одного боку, зниження податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення, а з іншого - його поступове підвищення для заможних громадян. Пропорційне оподаткування виявило нездатність до ефективного регулювання диференціації рівня життя населення, оскільки сприяло зниженню податкового навантаження саме на доходи заможних верств, що суперечить принципу соціальної справедливості. Пільгова політика не забезпечує соціальне регулювання і підтримку громадян із низьким і середнім рівнем доходу, а призводить до соціального розшарування і зростання напруженості у суспільстві. Чинний порядок надання податкової соціальної пільги суперечить податковому законодавству, а також призводить до вагомих бюджетних втрат. Тому регулюючі можливості особистого прибуткового оподаткування використовуються частково.

8. Вдосконалення особистого прибуткового оподаткування повинно відбуватися на основі впровадження комбінованих технологій справляння податку з доходів фізичних осіб. Це передбачає, що кожен вид доходів повинен мати свій механізм оподаткування, який має максимально враховувати специфіку їх отримання, вагомість для платника та трудомісткість адміністрування. Враховуючи реалії сучасного податкового регулювання та досвід зарубіжних країн запропоновано модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб на основі прогресивного оподаткування. Застосування помірних ставок прогресивної шкали від 10 до 25 % зменшить податкове навантаження на платників із низьким і середнім рівнем доходів та поступово підвищить його для заможних платників, що збільшить надходження до бюджету.

9. Обґрунтовано необхідність відновлення ролі і економічного призначення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Його застосування дозволить зменшити базу оподаткування кожного платника та знизити податкове навантаження. При обчисленні неоподатковуваного мінімуму необхідно застосовувати міжнародні норми, а саме метод мінімального споживчого бюджету. Для зниження податкового навантаження на соціально незахищених громадян та осіб, що мають заслуги перед державою, необхідно застосовувати пільги по зменшенню сукупного оподатковуваного доходу, пов'язавши їх із неоподатковуваним мінімумом.

10. Удосконалення системи оподаткування підприємців-фізичних осіб, повинно відбуватися шляхом впровадження оподаткування чистого доходу за прогресивною шкалою. Це забезпечить ув'язку рівня оподаткування з результативністю діяльності підприємців і сприятиме збільшенню надходжень до бюджету, що відповідає загальносвітовій практиці. Але в сучасних умовах запроваджувати єдині підходи до оподаткування підприємців необхідно поетапно. Перспективним напрямом визначення витрат приватних підприємців з метою обчислення чистого доходу при прогресивному оподаткуванні може стати вдосконалений нормативний метод, за яким чистий доход визначатиметься за нормами від валового доходу.

Список опублікованих праць

1. Присяжнюк І.В. Історичний розвиток системи оподаткування фізичних осіб / І.В. Присяжнюк // Вісник Державного агроекологічного університету. - 2002. - №1. - С.142-145. (0,24 д.а.).

2. Присяжнюк І.В. Економічний зміст податків та роль податкової політики як фінансового підґрунтя існування держави / І.В. Присяжнюк // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2002. - Вип. 56. - С.141-144. (0,24 д.а.).

3. Присяжнюк І.В. Економічний зміст податків та їх роль в державному регулюванні економіки / І.В. Присяжнюк // Вісник Державного агроекологічного університету. - 2003. - №1. - С.248-253. (0,50 д.а.).

4. Присяжнюк І.В. Розвиток оподаткування доходів громадян / І.В. Присяжнюк / Агроінком. -2004. - №3-4. - С. 81-82. (0,12 д.а.).

5. Присяжнюк І.В. Аналіз податкового навантаження на доходи населення / І.В. Присяжнюк // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2006. - Вип.102. - С. 251-257. (0,41 д.а.).

6. Присяжнюк І.В. Аналіз сучасного стану оподаткування доходів фізичних осіб / І.В. Присяжнюк // Аграрна наука і освіта. - 2007. - Том 8. - №3-4. - С.130-135. (0,39 д.а.).

7. Шевчук І.В. Напрями вдосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб / І.В. Шевчук // Наука й економіка. - 2008. - Випуск 1 (9) . - С. 98-103. (0,51 д.а.).

Размещено на Allbest.ru