Фінансово-кредитне забезпечення агропромислового комплексу регіону та основні напрямки підвищення його ефективності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Фінансово - кредитне забезпечення агропромислового комплексу регіону та основні напрямки підвищення його ефективності

Гончарук Яна Миколаївна

Харків - 2008

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Гарантування продовольчої безпеки держави, забезпечення сталого розвитку та збалансованого продовольчого ринку, нарощування експортного потенціалу АПК, ефективне функціонування та збільшення виробництва продовольчих товарів значною мірою залежить від належного фінансового та кредитного забезпечення аграрного сектору країни та її регіонів. Разом з тим попит сільськогосподарських виробників на фінансові та кредитні ресурси не задовольняються повною мірою. З однієї сторони, сільськогосподарські підприємства відчувають дефіцит обігових коштів, мають значну кредиторську і дебіторську заборгованість, поставлені в невигідні умови кредитування. З іншої, не мають гарантій повернення можливих кредитів, характеризуються збитковістю та слабкою фінансовою стійкістю. Тому вирішення вказаних проблем має важливе теоретичне та практичне значення.

Відзначимо, що для вітчизняної економічної науки характерний значний доробок з вказаної проблематики. В наукових працях відомих вчених економістів В.М. Алексійчука, В.Г.Андрійчука, А.Г. Борщ, В.В. Гончаренка, О.Д. Гудзинського, Л.В. Дейнеко, М.Я. Дем'яненка, М.Ф. Кропивка, В.С. Лобаса, М.Й. Маліка, Л.О. Мармуль, О.В. Олійника, Д.В. Полозенка, П.Т. Саблука, В.П. Ситника обгрунтовується механізм нормативно-правового забезпечення та організації здійснення та управління процесами оподаткування, страхування, фінансування, кредитування агропромислового виробництва. Проте проблеми та тенденції фінансово-кредитного забезпечення аграрного виробництва, які враховували специфіку того чи іншого району джерел фінансування та кредитування, розвитку аграрного підприємництва та його ресурсних потреб висвітлені недостатньо. Це зумовило актуальність обраної теми, мети, завдань, структуру дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведені дослідження здійснювалися у межах наукової тематики економічного факультету Херсонського державного аграрного університету “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації 0102U003197), Харківського національного університету по проблемі „Фінансово-кредитний механізм забезпечення економічного зростання України” (номер державної реєстрації 0107U004490), а також відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи Буковинського університету по темі “Відтворення регіонального господарського комплексу в умовах перехідного періоду” (номер державної реєстрації 0103U007831).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методичних засад та обгрунтування практичних заходів підвищення ефективності фінансово-кредитного забезпечення аграрного виробництва регіону.

Відповідно до вказаної мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

- узагальнити сутність і зміст фінансово-кредитних відносин в аграрному секторі АПК регіону;

- поглибити теоретико-методичні засади оцінки ефективності фінансово-кредитного забезпечення аграрного виробництва;

- визначити сукупність регіональних чинників та їх вплив на фінансування і кредитування сільськогосподарських товаровиробників;

- здійснити аналіз стану, тенденцій та проблем фінансово-кредитного забезпечення аграрних підприємств регіону;

- визначити перспективні напрямки та обгрунтувати джерела фінансово-кредитного забезпечення розвитку аграрного сектору регіону;

- обгрунтувати пріоритетні важелі організаційно-економічного механізму вдосконалення фінансово-кредитного забезпечення аграрних підприємств регіону.

Об'єкт дослідження - процеси фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників країни та регіону.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів формування ефективного фінансування і кредитування аграрних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження виступили розробки та публікації вітчизняних і зарубіжних дослідників з питань фінансового забезпечення агровиробників та його економічної ефективності, закони України та інші нормативно-правові документи органів державної влади України.

На різних етапах досліджень використовувалися наступні методи: аналіз та синтез - для вивчення об'єкту та предмету дослідження; історико-логічний метод - у вивченні генезису поняття фінансування; абстрактно-логічний - при теоретичних узагальненнях та формуванні висновків. Використання порівняльного аналізу фінансування агропромислового комплексу в Україні із врахуванням зарубіжного досвіду дало змогу обгрунтувати основні напрями вдосконалення фінансового забезпечення. Для аналізу динаміки показників фінансування та кредитування агровиробників застосовано статистичні методи аналізу динамічних рядів та методи описової статистики. Поряд з цим, у роботі також використані економіко-статистичні методи моделювання економічних явищ при моделюванні ставки податку на прибуток сільгоспвиробників.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в подальшому розвитку теоретико-методичних і практичних положень вдоcконалення процесів фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників на рівні регіональних АПК. Найбільш значні результати, які складають наукову новизну, наступні:

Вперше:

– запропоновано включати у визначення механізму фінансово-кредитного забезпечення АПК зовнішні та внутрішні умови пошуку, залучення та використання фінансових ресурсів суб'єктами господарювання; до зовнішніх умов віднесена нормативно-правова база та фінансово-кредитна інфраструктура; до внутрішніх ефективність діяльності агропідприємств (С. 44-45);

– запропоновано коригувати оцінку мінімальної потреби в обігових коштах суб'єкта господарювання з врахуванням забезпечення кредитної угоди через ранжування категорій позичальників на підставі фінансових коефіцієнтів (С. 161-163);

– розроблено модель формування ставки податку на прибуток сільгоспвиробників з включенням таких факторів як обсяг виробленої продукції та її ціни, що дає можливість визначити пільги при оподаткуванні (С. 181-183);

удосконалено:

– визначення напрямів підвищення ролі кредитних спілок у кредитному забезпеченні аграрного сектору в умовах дрібнотоварного виробництва, серед яких: введення пільгового оподаткування, надання дешевих кредитів та субсидій, активізація державного нагляду за діяльністю кредитних спілок та розробка законодавчих норм для інвестування їх вільних коштів (С. 118-120);

– обґрунтування необхідності встановлення зв'язку між коштами, що спрямовуються на компенсацію відсотків за користування кредитами та участю агровиробників у виконанні цільових програм державного фінансування на рівні регіону (С. 100-102);

набули подальшого розвитку:

– доведення необхідності використання форвардного та іпотечного кредитування аграрної сфери як пріоритетного джерела підвищення ефективності фінансово - кредитного забезпечення регіону в сучасних умовах (С. 160-162);

– схема кредитування сільгоспвиробника з врахуванням діяльності сільськогосподарського агентства, як учасника угоди на отримання кредиту (С. 131-132).

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в процесі дисертаційного дослідження наукові результати, які полягають в конкретних рекомендаціях щодо визначення підвищеної ролі кредитних спілок в кредитному забезпеченні аграрного сектору економіки в умовах, в яких переважає дрібнотоварне виробництво, мають певну практичну цінність та можуть бути використані підприємствами в аграрному секторі економіки, а також при вивченні економічних дисциплін студентами вищих навчальних закладів.

Виконані розробки використані Головним управлінням агропромислового розвитку Чернівецької облдержадміністрації (довідка № 06/2-378 від 20 лютого 2008 р.) при обгрунтуванні прогнозних параметрів фінансування та кредитування агропромислового комплексу на найближчу перспективу та при розробці Програми стабілізації та розвитку сільського господарства.

Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Буковинського університету при викладанні дисципліни „Фінансова діяльність суб'єктів господарювання” (довідка № 11-8 від 6 вересня 2007 р.)

Особистий внесок здобувача у статті [5], включеної до переліку наукових праць за темою дисертації, відображено у бібліографічному описі цієї статті наприкінці автореферату.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні розробки дисертаційного дослідження були апробовані на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Динаміка наукових досліджень '2003” (Дніпропетровськ, 2003 р.), „Динаміка наукових досліджень '2005” (Дніпропетровськ, 2005 р.), „ Наука та інновації -'2005” (Дніпропетровськ, 2005 р.), „Проблеми входження України в глобальні економічні структури: стратегічні пріоритети” (Чернівці, 2006 р.), „Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій” (Чернівці, 2007 р.).

Публікації. Основні результати та положення наукового дослідження відображені у 11 наукових працях (загальним обсягом 2,5 друк. арк.), з них 6 - у фахових наукових виданнях; 5 - у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 212 сторінок комп'ютерного тексту. Дисертація містить 24 рисунка і 20 таблиць, 4 додатки на 4 сторінках. Список використаних джерел містить 206 найменувань і розміщений на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі визначено стан розробки наукової проблеми, обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету і завдання, визначено об`єкт та предмет дослідження, а також розкрито наукову новизну отриманих результатів, їх практичне та теоретичне значення.

У першому розділі „Теоретичні та методичні засади фінансово - кредитного забезпечення АПК” розкрито сутність і зміст фінансової підтримки та кредитного забезпечення АПК, досліджено роль держави в системі АПК, вивчено методичні основи оцінки ефективності фінансово - кредитного забезпечення АПК.

Світовий досвід розвитку аграрної економіки переконливо свідчить про необхідність її державного регулювання. Держава забезпечує стимулювання розвитку сільського господарства у пріоритетних напрямах шляхом встановлення сприятливого режиму оподаткування та звільнення від податку частини прибутку, що спрямовується на рефінансування аграрної сфери, запровадження прискореної амортизації активної частини основних виробничих фондів і нематеріальних активів.

Державне регулювання АПК повинно здійснюватися з метою: гарантованого забезпечення населення країни високоякісною сільськогосподарською продукцією і продовольством вітчизняного виробництва; створення економічних умов для розвитку високоефективного агропромислового виробництва, перероблення продукції й обслуговування АПК; розвитку соціальної інфраструктури села для покращення якості життя сільських мешканців; захисту вітчизняного сільгосптоваровиробника на зовнішньому ринку.

На думку автора, сферами державного регулювання повинні бути: ціноутворення на продукцію сільського господарства і матеріально-технічні ресурси, що споживаються в АПК; товарна інтервенція на продовольчому і сировинному ринках; бюджетна, податкова і кредитна політика; система страхування в сільському господарстві; прогнозування розвитку АПК та орієнтування товаровиробників; захист вітчизняних товаровиробників АПК на світовому ринку і сприяння експорту сільгосппродукції.

Слід зазначити, що загальну економічну політику й систему регулювання агропромислового комплексу потрібно будувати на єдиній загальнодержавній основі, яка ґрунтується на відповідному законодавстві (рис.1). В результаті аналізу механізму регулювання АПК визначено основні причини недостатнього фінансового забезпечення товаровиробників АПК. Вони пояснюються рядом обставин: неможливістю відшкодування понесених витрат через відсутність паритету цін між продукцією АПК та матеріально-технічними ресурсами, які надходять в АПК від підприємств інших галузей економіки; низьку купівельну спроможність населення, яка ставить верхню межу для підвищення цін на продукцію АПК; високий рівень виробничих витрат, які виникають через технічну і технологічну відсталість, відшкодувати які не може платоспроможний попит; зниження обсягів виробництва у зв'язку з його збитковістю та недостатністю обігових коштів; недоліки в існуючій законодавчій та нормативній базі, яка не враховує специфіки виробництва в АПК.

Рис. 1. Механізм регулювання АПК

Зазначимо, що багато авторів у сучасній науковій літературі дають окреме визначення фінансового та кредитного забезпечення, не поєднуючи їх у єдине поняття. На основі проведених досліджень ми можемо запропонувати своє бачення системи фінансово-кредитного забезпечення підприємств АПК України (рис. 2).

Рис.2. Схема фінансово-кредитного забезпечення АПК України

На наш погляд, фінансово-кредитне забезпечення АПК являє собою сукупність фінансово-кредитних відносин, що виникають з приводу створення певних зовнішніх та внутрішніх умов для пошуку, залучення та ефективного використання фінансових ресурсів суб'єктів господарювання в агропромисловій сфері економіки країни та її регіонів. До зовнішніх умов віднесена нормативно-правова база та фінансово-кредитна інфраструктура, до внутрішніх ефективність діяльності агропідприємств. Даний підхід дозволяє поєднати та раціонально використовувати всі можливі фінансові ресурси для ефективного розвитку АПК.

Особливу увагу в роботі приділено методиці досліджень ефективності фінансово-кредитного забезпечення. Нині в науковій економічній літературі відсутнє єдине та чітке уявлення про критерії та показники ефективності фінансово-кредитного забезпечення розвитку агропромислового виробництва.

На думку автора, він повинен вміщувати в себе економічний ефект від використання в регіоні фінансових, кредитних, природних, трудових та виробничих ресурсів, враховуючи суспільно необхідні витрати, а також результативність розвитку агропромислового виробництва регіону з позицій забезпечення раціональної спеціалізації та комплексності, оптимальної збалансованості агропромислового виробництва, дієвих міжрегіональних економічних зв'язків, відбиваючи тим самим регіональні економічні інтереси.

У другому розділі „Сучасний стан фінансово-кредитного забезпечення АПК Чернівецької області” проаналізовано сучасний стан фінансування АПК Чернівецької області, проведено аналіз механізму кредитування аграрних формувань та визначено вплив фінансового механізму на економіку агропідприємств.

Сільськогосподарське виробництво останніх років в Чернівецькій області характеризується величезними структурними зрушеннями. У процесі реформування агропромислового комплексу істотно зменшилась питома вага виробництва сільгосппродукції в агроформуваннях і визначилась чітка тенденція щодо її збільшення в індивідуальному секторі.

Для аграріїв області 2006р. був досить складним, проте показники ефективності сільськогосподарської галузі порівняно з попереднім роком позитивні. Зазначимо, що фінансовий результат діяльності сільського господарства Буковини за 2006р. склав 1100,5 тис.грн., що на 1389,5 тис.грн. більше попереднього року, він є найвищим за останні 10 років. З прибутками завершили рік 63,2 % сільськогоcподарських підприємств, що на 8,2% більше ніж у 2005р. Відповідно збиткових господарств АПК Чернівецької області у 2006р. налічувалось 36,8%. Однією з причин збитковості сільськогосподарських підприємств продовжує залишатися проблема неплатежів.

Актуальною проблемою для агропромислового комплексу залишається технічне і транспортне забезпечення виробництва. Одним із чинників, які стримували розвиток сільського господарства області, був низький рівень матеріально-технічної бази. Крім цього, з кожним роком зменшується рівень забезпеченості сільського господарства землеобробною, посівною та збиральною технікою.

Для стабілізації і розвитку галузі сільського господарства необхідна підтримка сільськогосподарських підприємств, яка включала б пільги щодо оподаткування і кредитування, захист внутрішнього ринку від закордонних сільгосптоваровиробників і ринкову політику цін.

З цією метою Міністерством аграрної політики України передбачено ряд державних цільових програм для фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу.

Аналіз цільового фінансування сільського господарства Чернівецької області за 2001-2006 рр. показує, що найбільше впродовж цих років (близько 50 % від загальної суми фінансової підтримки) фінансувалася програма стимулювання виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Водночас частка коштів, спрямованих на компенсацію відсотків за користування короткостроковими кредитами (оцінюється як найбільш ефективна і корисна допомога аграрному сектору) невпинно зменшувалася (з 24,14% у 2001р. до 3,46% у 2006 р.).

Для здійснення комплексу сільськогосподарських робіт, придбання матеріально - технічних ресурсів агроформуванням області станом на 01.01.2007 року банківськими установами надано кредитів на суму близько 150 млн.грн. на пільгових умовах.

Аналіз застосування механізму компенсаційного кредитування протягом п'яти років дає підстави зробити висновок про те, що фактично було відновлено дію фінансово-кредитного механізму з метою задоволення потреби в обігових коштах сільськогосподарських товаровиробників, а це, у свою чергу, сприяло відмові від схем товарного кредитування і прямої бюджетної підтримки галузі. Крім того, щороку зростає ефективність використання бюджетних коштів, що йдуть на зазначені цілі.

Виявлено, що найактивніше банки кредитують галузі агропромислового комплексу, пов'язані з вирощуванням та переробкою рослинницької продукції. Це пояснюється швидшим оборотом капіталу в зазначених галузях та можливістю позичальників погашати кредити упродовж 8-10 місяців з моменту їх надання.

Досліджуючи сучасний стан АПК Чернівецької області, ми прийшли до висновків, що факторами негативного впливу на фінансово-економічний стан аграрного сектора є: збитковість майже третини сільськогосподарських підприємств та неможливість об'єктивно оцінити фінансовий стан багатьох суб'єктів господарювання; низька інвестиційна привабливість підприємств галузі; обмеженість доступу сільськогосподарських товаровиробників до організованих внутрішніх ринків збуту та експортних операцій; низький рівень доходів основної маси населення та обмежений у зв'язку з цим попит на продовольство.

У третьому розділі „Основні напрямки вдосконалення фінансово-кредитного забезпечення АПК регіону” визначено пріоритетні джерела та резерви підвищення ефективності фінансово-кредитного забезпечення аграрних підприємств регіону.

Аналізуючи досвід зарубіжних країн щодо сільського господарства, необхідно відзначити, що ця галузь без фінансової підтримки не може нормально функціонувати навіть у високорозвинених країнах, де міцна матеріально-технічна база аграрного сектору, де налагоджені чіткі механізми виробництва, переробки, зберігання і збуту продукції. На сьогодні необхідна розробка комплексу фінансових заходів, які б надійно захищали сільське господарство в ринкових умовах. Вирішення такого завдання стосовно сільського господарства України ускладнюється дуже важким його фінансовим станом. Це накладає суттєвий відбиток на пошук виходу з кризового стану, розробку відповідного фінансового механізму, якому повинна передувати розробка надзвичайної фінансової програми виходу сільського господарства з кризи. Надзвичайна фінансова програма повинна враховувати умови, що склалися, і виходити з реальних можливостей. Світовий досвід показує, що це має бути цільова комплексна програма з чітко визначеною кінцевою метою. Тоді можна прорахувати різні варіанти досягнення мети, що зробить програму придатною для практичної реалізації. На жаль, в Україні для сільського господарства поки що таких розрахунків немає.

На нашу думку помилкою є впевненість, що сільське господарство є і має бути провідною галуззю української економіки. Це твердження було справедливим для XVIII-XIX століть, а не для ХХI. Якщо орієнтуватися на цю тезу, то Україна приречена на постійне відставання від розвинених країн. Адже їхній досвід засвідчує: роль і місце сільського господарства в економіці відповідно до її розвитку постійно знижується, поступаючись місцем спочатку промисловості, потім наукомістким технологіям і виробництвам, а сьогодні - вже інформаційним системам і технологіям. За таким сценарієм повинна розвиватися й Україна, якщо ми не хочемо відстати назавжди.

Слід розрізняти аграрний бізнес і проблеми розвитку села. Для аграрного бізнесу, як і будь-якого іншого його різновиду, необхідні чіткі, постійні правила у вигляді стабільної аграрної політики й законодавства. Йому не потрібні спеціальні пільги.

В результаті досліджень виявлено, що однією із проблем, з якими стикаються сільгосптоваровиробники, є дефіцит обігових коштів. Доступність до ресурсів значною мірою визначається політикою держави, банків і кредитних кооперативів у цій галузі. За певних умов споживчі кредитні кооперативи можуть стати істотною підтримкою в забезпеченні сільського господарства фінансовими ресурсами, але капітали сільської кредитної кооперації є поки що невеликими й збільшуються повільно. Через нерозвиненість сільської кредитної кооперації основним джерелом забезпечення аграріїв залишаються банки, але механізм їх дії також потребує вдосконалення з урахуванням особливостей галузі, а також світового досвіду.

В роботі запропоновано ряд державних заходів, виконання яких забезпечить доступ сільськогосподарських товаровиробників до кредитних ресурсів: поширення участі держави в страхуванні прибутків і ризику неповернення кредитів сільгосптоваровиробниками шляхом субсидіювання частки страхових внесків; створення державного гарантійного агентства.

Практика створення гарантійних фондів для розподілу відповідальності за повернення кредитних ресурсів існує. Спеціалізовані фінансові організації, що виступають поручителями по сільських кредитах, діють у Чехії, Угорщині, Естонії. У таких країнах ресурси для гарантій надає держава. Отже, грунтуючись на міжнародному досвіді, доцільним є створення в Україні державного сільськогосподарського гарантійного агентства для надання гарантій з інвестиційного кредитування, діяльність якого буде здійснюватися за відповідною схемою (рис.3).

За необхідності отримання коштів для вдосконалення, модернізації виробництва сільськогосподарське підприємство звертається до банку; при цьому кредит видають у сумі, що складає 90 % від вартості придбаного обладнання. Джерело решти суми (10 %) - кошти аграрного виробника. Це підтверджує його надійність, серйозність намірів у здійсненні підприємницької діяльності. Як забезпечення з кредиту банк приймає гарантію, видану державним гарантійним агентством. Агентство видає гарантію за умови, що в забезпечення принципал запропонує свою земельну ділянку.

фінансовий кредитний агропромисловий кооперація

Рис. 3. Схема кредитування за участі сільськогосподарського гарантійного агентства

Дана схема кредитування дозволить забезпечити доступність коштів товаровиробникам, які володіють земельними ділянками. При цьому банки будуть видавати кредитні кошти під державні гарантії, а держава в особі сільськогосподарського гарантійного агентства має можливість контролювати ринок земельних ресурсів.

Функціонування такого агентства здійснить сприятливий вплив на макроекономіку, тому що зменшаться витрати бюджетних коштів, гарантії будуть сплачуватися в кінці періоду, причому їх виплачування може не настати, якщо сільськогосподарський товаровиробник поверне наданий кредит.

В роботі виявлено, що досить перспективним напрямком може бути організація регіональної застави врожаю сільгоспкультур. Під регіональною заставою сільськогосподарської продукції розуміємо її заставу під часткове одержання коштів регіонального бюджету. Це фінансово-кредитна підтримка участі в закупівельних інтервенціях.

Регіональні закупівельні інтервенції повинні опосередковуватися товарними. Ціни товарних інтервенцій обмежують зростання закупівельних і споживацьких цін. Таким чином, удосконалення механізму ціноутворення на сільгосппродукцію, ефективна кредитно-фінансова підтримка сільськогосподарських підприємств забезпечать їх фінансову стійкість.

В роботі розроблено методику оцінки мінімальної потреби суб'єкта господарювання в обігових коштах, а також потреби простого відтворення позаобігових активів, скоригованої на забезпечення кредитної угоди з боку потенціального позичальника власним майном. Інформаційною базою для розрахунків є фінансова звітність позичальника, що відображає сукупність активів, джерел їх утворення і фінансовий стан організації.

Оцінка мінімальної потреби суб'єктів господарювання в основному та обіговому капіталі виконується у два етапи: спочатку визначається обсяг необхідних джерел для фінансування позаобігових активів, потім - обігових.

На наш погляд, найбільш перспективною формою забезпечення кредитної угоди є застава землі, що перебуває у власності потенційного позичальника. Але, крім земельних ділянок, сільгоспорганізація має також інше майно, що характеризується різним ступенем ліквідності. Щоб забезпечити єдиний підхід до оцінки заставної маси, слід у кожному конкретному випадку визначати вартість тієї частки майна, що не пов'язана будь-якими зобов'язаннями.

При визначенні кредитного потенціалу в масштабах галузі (регіону) за агрегованим балансом багатьох суб'єктів, що мають до того ж різні фінансово-економічні показники, важко отримати абсолютно точні дані. Для нівелювання похибки в розрахунках, а також для підбору найбільш оптимальних форм кредитування й субсидіювання рекомендовано розподілити всю сукупність суб'єктів господарювання за п'ятьма категоріями (табл. 1).

Аналіз групувань, виділених за фінансово-економічним критерієм, надає можливості оцінити потребу у джерелах не тільки сильних, але й нестійких господарств. Це надзвичайно важливо, оскільки зараз значну частку кредитних ресурсів, а відповідно і бюджетних субсидій, одержують саме успішні сільгоспорганізації.

Отже, останніми роками єдиним шляхом виходу аграрного сектору економіки з кризи практично всі визнають необхідність упровадження державної фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Ідея пільгового кредитування і дотації сільського господарства України розглядається як базова і селянами, і всіма, хто причетний до керування цією галуззю. Проте, в ситуації ринкової стабільності пільгове кредитування розглядається як одноразова акція, спрямована на вирішення проблеми поповнення оборотних коштів в області АПК до повного освоєння ними виробничих потужностей на рівні сукупних потреб держави.

Таблиця 1. Ранжирування за категоріями позичальників на підставі фінансових коефіцієнтів

Чим більше кредитних пільг, тим більше ймовірність підтримки неконкурентного середовища, а отже, збитковості сільськогосподарської діяльності. Тому пропонується ввести форвардне кредитування аграрної сфери в Україні як механізм забезпечення сільськогосподарських товаровиробників необхідними фінансовими ресурсами.

Сільськогосподарським підприємствам доцільно укладати кредитний договір з банком значно раніше реального одержання кредитних коштів, тим самим забезпечуючи певну диверсифікованість своєї діяльності. Таким механізмом, який би задовольнив і комерційні банки, з одного боку, і сільськогосподарські підприємства, з іншого, може стати впровадження термінових фінансово-кредитних інструментів - форвардних операцій.

У дослідженнях детально проаналізовано спеціальний режим оподаткування діяльності сільськогосподарських підприємств та запропоновані декілька моделей для формування можливої або оптимальної ставки податку на прибуток сільськогосподарських підприємств.

ВИСНОВКИ

1. Світовий досвід розвитку аграрної економіки переконливо свідчить про необхідність її державного регулювання, яке повинно здійснюватися з метою: гарантованого забезпечення населення країни високоякісною сільськогосподарською продукцією і продовольством вітчизняного виробництва; створення економічних умов для розвитку високоефективного агропромислового виробництва, перероблення продукції й обслуговування АПК; розвитку соціальної інфраструктури села для покращення якості життя сільських мешканців; захисту вітчизняного сільгосптоваровиробника на зовнішньому ринку.

2. В результаті аналізу механізму регулювання АПК визначено основні причини недостатнього фінансового забезпечення товаровиробників АПК, що пояснюються рядом обставин: неможливістю відшкодування понесених витрат через відсутність паритету цін між продукцією АПК та матеріально-технічними ресурсами, які надходять в АПК від підприємств інших галузей економіки; низьку купівельну спроможність населення, яка ставить верхню межу для підвищення цін на продукцію АПК; високий рівень виробничих витрат, які виникають через технічну і технологічну відсталість, відшкодувати які не може платоспроможний попит; зниження обсягів виробництва у зв'язку з його збитковістю та недостатністю обігових коштів; недоліки в існуючій законодавчій та нормативній базі, яка не враховує специфіки виробництва в АПК у міжгалузевих відносинах.

3. В роботі визначено, що фінансово-кредитне забезпечення - це сукупність фінансово-кредитних відносин, що виникають з приводу створення певних зовнішніх та внутрішніх умов для пошуку, залучення та ефективного використання фінансових ресурсів суб'єктів господарювання в агропромисловій сфері економіки країни та її регіонів.

4. Аналіз цільового фінансування сільського господарства Чернівецької області за 2001-2006 рр. показує, що найбільше впродовж цих років (близько 50 % від загальної суми фінансової підтримки) фінансувалася програма стимулювання виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Водночас частка коштів, спрямованих на компенсацію відсотків за користування короткостроковими кредитами (оцінюється як найбільш ефективна і корисна допомога аграрному сектору) невпинно зменшувалася (з 24,14% у 2001р. до 3,46% у 2006 р.)

5. Дослідження виявили, що найактивніше банки кредитують галузі агропромислового комплексу, пов'язані з вирощуванням та переробкою рослинницької продукції. Це пояснюється швидшим оборотом капіталу в зазначених галузях та можливістю позичальників погашати кредити упродовж 8-10 місяців з моменту їх надання.

6. Аналізуючи сучасний стан АПК Чернівецької області, ми прийшли до висновків, що факторами негативного впливу на фінансово-економічний стан аграрного сектора є: збитковість майже третини сільськогосподарських підприємств та неможливість об'єктивно оцінити фінансовий стан багатьох суб'єктів господарювання; низька інвестиційна привабливість підприємств галузі; обмеженість доступу сільськогосподарських товаровиробників до організованих внутрішніх ринків збуту та експортних операцій; низький рівень доходів основної маси населення та обмежений у зв'язку з цим попит на продовольство.

7. В результаті досліджень виявлено, що однією із проблем, з якими стикаються сільгосптоваровиробники, є дефіцит обігових коштів. Доступність до ресурсів значною мірою визначається політикою держави, банків і кредитних кооперативів у цій галузі. За певних умов споживчі кредитні кооперативи можуть стати істотною підтримкою в забезпеченні сільського господарства фінансовими ресурсами, але капітали сільської кредитної кооперації є поки що невеликими й збільшуються повільно.

8. В роботі запропоновано ряд державних заходів, виконання яких забезпечить доступ сільськогосподарських товаровиробників до кредитних ресурсів: поширення участі держави в страхуванні прибутків і ризику неповернення кредитів сільгосптоваровиробниками шляхом субсидіювання частки страхових внесків; створення державного гарантійного агентства.

9. Розроблено методику оцінки мінімальної потреби суб'єкта господарювання в обігових коштах, а також потреби простого відтворення позаобігових активів, скоригованої на забезпечення кредитної угоди з боку потенціального позичальника власним майном. Інформаційною базою для розрахунків є фінансова звітність позичальника, що відображає сукупність активів, джерел їх утворення і фінансовий стан організації.

10. Запропоновано ввести форвардне кредитування аграрної сфери в Україні як механізм забезпечення сільськогосподарських товаровиробників необхідними фінансовими ресурсами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових наукових виданнях

1. Гончарук Я.М. Принципи та форми фінансової підтримки розвитку підприємств агропромислового комплексу // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торгівельно-економічного університету: Випуск ІV. Економічні науки.- Чернівці: АНТ Лтд, 2003.-С.282-293.

2. Гончарук Я.М. Пріоритетні напрямки фінансування агропромислового комплексу Чернівецької області // Вісник Тернопільської академії народного господарства, 2004.-№4.-С.35-40.

3. Гончарук Я.М. Засоби кредитування агропромислового виробництва Чернівецької області // Економіка АПК.- 2005.-№1.-С.78-81.

4. Гончарук Я.М. Зміст та ресурси кредитного забезпечення АПК // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торгівельно-економічного університету: Випуск ІІ. Економічні науки.- Чернівці: АНТ Лтд, 2005.-С.204-215.

5. Мармуль Л.О., Благодатний А.В., Гончарук Я.М. Методологічні та методичні основи дослідження ефективності фінансових ресурсів підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Випуск 202: Т.ІІІ.- Дніпропетровськ:ДНУ,2005.-С.712-719. (Гончарук Я.М. визначила зміст фінансової ефективності виробництва).

6. Гончарук Я.М. Особливості структури та спеціалізації АПК Чернівецької області // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Випуск 206: Т.IV.- Дніпропетровськ: ДНУ,2005.-С.1126-1132.

Тези доповідей

7. Гончарук Я.М. Форми фінансової підтримки розвитку підприємств агропромислового комплексу // Динаміка наукових досліджень '2003: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції.-Т.20. Економіка.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003.-С.46-47.

8. Гончарук Я.М. Моделювання ставки податку // Наука та інновації -'2005: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції.- Т.4. Сільське господарство.- Дніпропетровськ: Наука і освіта,2005.-С.6-8.

9. Гончарук Я.М. Механізм підвищення ефективності фінансової підтримки підприємств АПК // Динаміка наукових досліджень '2005: Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції.- Т.8.Фінансові відносини.-Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.-С.11-15.

10. Гончарук Я.М. Пільгове кредитування сільськогосподарських підприємств Чернівецької області // Проблеми входження України в глобальні економічні структури: стратегічні пріоритети: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів і молодих вчених.- Випуск 4.-Чернівці: Книги-ХХІ, 2006.-С.177-179.

11. Гончарук Я.М. Джерела формування інвестицій агропромислового комплексу // Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції.-Т.2.-Чернівці: Книги-ХХІ, 2007.-С.163-165.

Размещено на Allbest.ru