Мобілізаційний механізм державного регулювання фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

• САМОФАЛОВА Тетяна Олександрівна

УДК 351.82 : 330.341.1

МОБІЛІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ У ПРОЦЕСІ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ВІДТВОРЕННЯ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор наук з державного управління, професор ДЄГТЯР Андрій Олегович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економічної теорії та фінансів

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор, Заслужений діяч науки і техніки України КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України (м. Київ), завідувач відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування;

кандидат економічних наук, доцент ГУСЄВ Вячеслав Олександрович, Національна академія державного управління при Президентові України (м. Київ), доцент кафедри економічної теорії та історії економіки

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С. Лебець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інтеграція України до світового економічного простору потребує формування ефективного й результативного механізму державного регулювання вітчизняної економіки, здатного забезпечити її сталий розвиток і конкурентоспроможність, головною умовою якої є розширене відтворення сфери матеріального виробництва на інноваційній основі. держава фінансовий інноваційний інвестиційний

Особливістю державного регулювання інноваційно-інвестиційного розвитку є його надзвичайна складність і багатоплановість, зумовлені, з одного боку, проходженням новацією всіх етапів від новатора до втілення у продукті та просування його на ринках, а з іншого - тим, що інноваційний процес охоплює всі сторони життєдіяльності суспільства й реалізується на макро-, мезо- та мікрорівні. Така багатоплановість передбачає велику кількість і різноманітність елементів об'єкта регулювання та відповідних їм специфічних методів, що значно ускладнює розробку цілісного механізму державного регулювання інноваційно-інвестиційного відтворення. Разом із тим, часто наукові дослідження у цій сфері обмежуються з'ясуванням окремих елементів механізму і не враховують цільову функцію інноваційного процесу - сталий розвиток держави на основі розширеного інноваційно-інвестиційного відтворення.

Наукове забезпечення інноваційно-інвестиційного процесу передбачає системний підхід до формування механізму державного регулювання, основою якого має бути синтез інституціонального, організаційно-функціонального та фінансового елементів при визначальній ролі останнього.

Стан наукової розробки проблеми. Різні аспекти інноваційного процесу та його складових розглядаються в наукових працях вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема управлінський аспект проблеми з методологічної точки зору розкривають В. Александров, О. Амосов, Л. Антонюк, В. Бакуменко, А. Гальчинський, М. Гаман, В. Геєць, В. Горник, В. Гусєв, О. Дацій, А. Дєгтяр, С. Ільяшенко, В. Мартиненко, А. Мерзляк, А. Назаретян, Н. Нижник, В. Скуратівський, І. Черленяк; перспективи інституціонального будівництва у інноваційно-інвестиційній сфері - М. Долішній, Л. Калюжний, Г. Клейнер, М. Корецький, О. Поважний, В. Сизоненко; проблеми реалізації фінансового потенціалу інноваційного розвитку в системі оподаткування - Г. Возняк, А. Косолапов, А. Кузнєцова, Є. Литвиненко, В. Мельник, Т. Меркулова, А. Савченко та М. Свердан; забезпечення інноваційного процесу позиковими фінансовими ресурсами - А. Вересюк, М. Долішній, С. Дорогунцов, С. Тарачев та В. Шимкович; питання бюджетної політики щодо інноваційного відтворення - М. Гончаренко, Б. Данилишин, А. Іcмаїлова, Н. Старостенко, В. Чижова, В. Швець, О. Юркевич.

Водночас, системні дослідження механізму державного регулювання фінансових потоків в інноваційній сфері поки що відсутні. Тому комплексний аналіз фінансування інноваційно-інвестиційного відтворення та теоретичне обґрунтування механізму державного регулювання фінансових потоків є актуальною науковою проблемою, що на нинішньому етапі розвитку України являє собою значний теоретичний і практичний інтерес.

Попри значну кількість напрацювань з проблем державного регулювання окремих об'єктів інноваційного процесу, в роботах науковців відсутні концептуальні підходи та методологічний інструментарій щодо визначення конкретних шляхів реалізації державної інноваційної політики. Це також стосується цілісного, функціонального, адаптивного механізму державного регулювання інноваційної сфери як такого, що забезпечує на основі інноваційних підходів умови інвестування в основний капітал.

Звґязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної роботи “Інноваційно-інвестиційний розвиток економіки регіону та механізми управління ефективністю використання трудового потенціалу” (державний реєстраційний номер 0107U000578), що виконувалась у 2006 - 2007 рр. кафедрою економічної теорії та фінансів Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Доробок здобувача полягає у визначенні особливостей існуючого механізму державного регулювання фінансових потоків у процесі розширеного інноваційно-інвестиційного відтворення та обґрунтуванні основних напрямків його вдосконалення.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування мобілізаційного механізму державного регулювання фінансових потоків у інноваційно-інвестиційному відтворенні, в основу якого покладено принцип їх самовідтворення.

Реалізація поставленої мети зумовила вирішення таких завдань:

визначити сутність державного регулювання фінансових потоків, а також дихотомію інтересів керуючої і керованої підсистем у державному управлінні інноваційно-інвестиційним відтворенням;

проаналізувати функції органів державного управління інноваційно-інвестиційним процесом та можливості їх реалізації;

визначити місце механізму державного регулювання фінансових потоків у загальній теорії систем та дослідити його в системній інноваційно-інвестиційній парадигмі;

проаналізувати досвід розвинених країн світу з питань державного регулювання інноваційно-інвестиційного відтворення та можливості інституціональних запозичень при формуванні національної інноваційної системи;

дослідити політику держави з регулювання фінансових потоків в інноваційно-інвестиційному відтворенні та обрати основні детермінанти інноваційного процесу у фінансовій сфері;

узагальнити існуючі підходи до фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційного відтворення, проаналізувати можливості бюджетного, податкового та кредитного регулювання стосовно фінансових потоків, що обслуговують інноваційні процеси;

обґрунтувати концептуальні підходи до побудови мобілізаційного механізму державного регулювання інноваційних процесів, що забезпечує життєздатність та саморегуляцію інноваційної системи на всіх її рівнях;

запропонувати підходи до вдосконалення організаційно-функціональної схеми взаємодії органів державного управління, органів місцевого самоврядування та суб'єктів громадянського суспільства з метою реалізації інноваційного процесу;

визначити порядок застосування мобілізаційного механізму фінансових потоків у державній стратегії входження України в глобальний економічний простір.

Об'єкт дослідження - процес державного регулювання інноваційно-інвестиційного відтворення у сфері матеріального виробництва.

Предмет дослідження - мобілізаційний механізм державного регулювання фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення.

Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах пізнання, а саме: метод гіпотез застосовується у процесі наукового пошуку методологічних імперативів мобілізаційного механізму; метод аналізу та синтезу - у дослідженні різноманітних впливів на інноваційну складову і виборі найбільш суттєвих із них, пов'язаних з формуванням економічних інтересів суб'єктів інноваційного процесу щодо його відтворення; методи індукції та дедукції - у науковому пошуку дихотомії інтересів суб'єктів інноваційного процесу; метод єдності історичного та логічного - при дослідженні сучасної інноваційно-інвестиційної парадигми; метод формалізації застосовується при визначенні частки інноваційно-прирощеної вартості та часових меж етапів інноваційного процесу. Крім того, у роботі було використано системний підхід до побудови моделі мобілізаційного механізму державного регулювання фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні застосування мобілізаційного механізму державного регулювання фінансових потоків як такого, що забезпечує розв'язання протиріч у процесі суспільного інноваційно-інвестиційного відтворення і конкретизується в наступному:

уперше:

визначено сутність, цільову функцію, елементи, місію та сферу застосування мобілізаційного механізму державного регулювання фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення, в основу якого покладено принцип їх самовідтворення;

удосконалено:

групу спеціальних функцій державного управління інноваційним процесом, а саме: до її складу включено функцію трансформації державного метаінтересу в інтерес суб'єктів господарювання;

модель організаційного забезпечення державного регулювання інноваційної діяльності місцевих органів влади, що включає елементи маркетингу в державному управлінні, а саме розширення комунікацій між суб'єктами інноваційного процесу, прозорість процесу формування інноваційної політики;

підходи до формування податкової політики з урахуванням зміни напрямку надання податкових пільг із загального на інноваційно-спрямоване, а також застосування податкових розщеплень з метою отримання джерел фінансування інноваційно-інвестиційного відтворення на місцевому рівні;

дістало подальший розвиток:

понятійний апарат державного регулювання інноваційного процесу, зокрема отримала нове визначення система державного регулювання фінансових потоків у теоретичному й прикладному значенні, надано визначення мобілізаційного механізму державного регулювання фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення;

визначення напрямків формування інноваційно-інвестиційної парадигми державного управління з урахуванням антропосоціального підходу і специфічного інноваційного інтересу суб'єктів господарювання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в опрацюванні пропозицій щодо визначення сфери застосування і методів впровадження мобілізаційного механізму державного регулювання фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення.

Основні положення та пропозиції стосовно підвищення ефективності механізмів державного впливу на розвиток інноваційного підприємництва, сформульовані у дисертаційному дослідженні, використано виконавчим комітетом Дзержинської районної у м. Харкові ради у процесі організації навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також при розробці Програми соціально-економічного розвитку району на 2007 - 2008 рр. (довідка про впровадження № 01-11/867 від 05.03.2008 р.), рекомендації з поглиблення співпраці суб'єктів інноваційного процесу та органів державної влади на регіональному рівні - Головним управлінням економіки Харківської облдержадміністрації при розробці проекту прогнозу економічного та соціального розвитку Харківської області до 2012 р. (довідка про впровадження № 01-386/03 від 03.04.2008 р.).

Теоретичні, методичні та практичні напрацювання впроваджено в навчальний процес Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при викладанні дисциплін “Державне управління в економічній сфері”, “Державне регулювання економіки”, “Фінанси підприємств”, “Інноваційний менеджмент”, а також у системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка про впровадження № 01-375/01 від 12.03.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, містить одержані особисто дисертантом нові наукові результати в галузі науки державного управління, які розв'язують важливе наукове завдання формування в інноваційно-інвестиційному процесі фінансових потоків, що самовідтворюються. У роботі не використовувалися ідеї або дослідження А. Дєгтяра, у співавторстві з яким були опубліковані спільні наукові праці.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені на науково-практичних конференціях “Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні” (м. Харків, 2004 р.), “Професійна державна служба та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2005 р.), “Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні” (м. Харків, 2005 р.), “Державна кадрова політика України в умовах європейської інтеграції” (м. Харків, 2005 р.), “Інноваційні технології та механізми державного управління на регіональному рівні” (м. Харків, 2006 р.), “Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика” (м. Львів, 2007 р.), “Місцеве самоврядування в Україні: сучасність та перспективи” (м. Харків, 2007 р.), “Соціально-економічні проблеми розвитку країн з транзитивною економікою” (м. Харків, 2007 р.), “Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007 р.), “Тенденції та перспективи розвитку державно-управлінських відносин” (м. Харків, 2007 р.) та на VIII Міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2008 р.)

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в 20 наукових працях, з них 7 - у виданнях, що входять до переліку фахових у галузі науки державного управління.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, семи додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг - 229 сторінок, у т. ч. 11 рисунків на 3 сторінках, дві таблиці на одній сторінці, сім додатків на 8 сторінках. Список використаних джерел налічує 254 найменування на 24 сторінках.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність обраної теми, визначено основні напрямки дослідження, його мету й завдання, наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх оприлюднення.

У першому розділі - «Теоретичні засади державного регулювання фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення» - аналізуються передумови державного регулювання фінансових потоків у інноваційно-інвестиційному відтворенні, що потребують дослідження походження фінансових ресурсів, джерел їх виникнення та можливостей відтворення.

Інновації є явищем, яке виникає у процесі розширеного відтворення та є наслідком специфічного цілепокладання та мотивації суб'єкта господарювання. Виходячи з того, що економічний інтерес є прагненням суб'єкта до максимізації корисності, яке характеризується трансформацією потреб у цілі, а ресурсів і технологій - у засоби їх досягнення, можна припустити притаманність такого інтересу до створення умов інноваційного типу розвитку державі.

У процесі структурування інтересів всередині суб'єкта управління виникає метаінтерес - мотив, який спонукає суб'єкта не до взаємодії з конкретним контрагентом (інтерес), а до залучення в існуючу на певній території та у певний момент часу систему взаємовигідних зв'язків.

У цьому контексті постає питання трансформації державного метаінтересу в інтерес громади та кожного окремого суб'єкта економічних процесів. З огляду на вищевикладене інноваційний процес розглядається як комплексне соціальне, психологічне і культурне явище.

Антропосоціальний підхід повинен стати головним на шляху створення ефективного механізму державного регулювання фінансових потоків у інноваційно-інвестиційному відтворенні, оскільки механістичне конструювання суспільства і відповідних державно-управлінських систем себе не виправдало.

Метою державного управління в процесі руху капіталів у інноваційно-інвестиційному відтворенні є подолання невизначеностей у взаємопереході сторін, надання інноваційному процесові ознак незворотності. Ціль державного регулювання фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення полягає у закріпленні позитивних тенденцій та підтриманні їх відтворення.

З метою забезпечення відтворення фінансових потоків у інноваційно-інвестиційному процесі група спеціальних функцій державного управління потребує доповнення функцією забезпечення самовідтворення інноваційного процесу.

Генеза та розвиток інноваційних процесів відбувається у багатовимірному інституціональному просторі, що за умов цілісності, взаємоузгодженості його складових та скоординованості зв'язків між ними розглядається як національна інноваційна система (НІС).

Суб'єкт підприємництва, який реалізує свій економічний інтерес через органи самоорганізації спільноти, є ядром такої системи як носій економічного інтересу та кінцева мета прогресу суспільства. Системоутворюючим компонентом з точки зору забезпечення життєздатності та самовідтворення інноваційно-інвестиційного процесу є органи самоорганізації підприємницької спільноти.

Система державного регулювання інноваційних процесів має ознаки як самоорганізованої цілісності, так і організованої сукупності. У прикладному значенні слід розуміти таку систему як ефективну взаємодію органів самоорганізації підприємництва з органами державної влади з метою підтримання (самовідтворення) постійних, стабільних фінансових потоків шляхом підтримання (самовідтворення) економічного інтересу у підприємницькому середовищі (ядрі системи).

За умов наявності первісного авансування інноваційної діяльності одне з головних завдань держави полягає у підтриманні мультиплікативного ефекту у інноваційному відтворенні таким чином, щоб отримана інноваційна частина добавленої вартості, яка є часткою інноваційно-відтвореного капіталу не була знищена “ефектом проїдання”.

Стосовно державного регулювання економічних процесів слід сьогодні виокремлювати на тлі розширеного відтворення інноваційно-інвестиційне відтворення. За відсутності інноваційно-інвестиційної парадигми державного управління сьогодні є ризик створення неадекватної економіко-технологічним, а також демократичним процесам системи державного управління, яка не в змозі підтримувати інноваційно-інвестиційний процес.

Мобілізаційний механізм є засобом спрямування вектора свідомої трансформації економіки у потрібному напрямі шляхом розширеного відтворення на основі інноваційно-інвестиційного процесу. Мобілізаційна модель розвитку передбачає зосередження сил та засобів на досягненні певної мети. Мобілізаційний механізм за рахунок притаманних йому ознак покликаний змінити прибуток у економічній діяльності суб'єктів ринкового середовища з самодостатньої мети на засіб підвищення добробуту суспільства, гармонізації діяльності українського соціуму.

Мобілізаційні ознаки такого механізму в першу чергу досягаються за рахунок активізації таких чинників:

– пріоритет людини як головної цінності суспільства, розвиток особистості, задоволення її духовних потреб;

– нівелювання спекулятивних підходів в економіці, соціалізація економічної діяльності;

– превалювання довготривалих цілей і стратегій, спрямованих на розвиток особистості;

– досягнення гармонії людини з навколишнім середовищем.

У другому розділі - «Аналіз державного регулювання фінансових потоків в інноваційному процесі» досліджуються чинники впливу на інноваційний процес державної політики та обґрунтовуються основні детермінанти впливу, від яких залежить ефективність інноваційного процесу.

З огляду на інтеграційні процеси в Європі та вирівнювання економічного розвитку країн - членів ЄС взірцем для української перспективи є економічна система узгодженого вільного підприємництва Європейського Союзу.

Вивчення досвіду вирішення проблеми забезпечення інноваційного процесу фінансовими ресурсами у європейських країнах має помітне практичне значення для України. Інноваційна складова, являючись одним з головних джерел суспільного прогресу, потребує активної державної підтримки.

Державні заходи впливу у розвинених країнах світу гармонійно доповнюють ринкові механізми. З урахуванням необхідності антропосоціального підходу до розвитку економічної системи великий інтерес являє собою досвід державно-приватного партнерства в галузі науки та технологій, який став основою для вироблення нових принципів науково-технологічної політики.

З точки зору методології перевага такого способу інноваційної політики ґрунтується на застосуванні кооперації, яка у відкритих складних системах в рамках державно-приватних партнерств відповідає інноваційно-інвестиційній парадигмі державного управління та створює умови для саморегулювання та самовідтворення процесів, дозволяє досягти нелінійного збільшення ефективності системи.

Організаційні форми функціонування інноваційних систем, що набули поширення в розвинених країнах, зокрема агентства регіонального розвитку (ЄС), державно-приватні партнерства (США) є відкритими системами, що діють в умовах кооперації (синергії). Їх діяльність сприяє отриманню економічний ефекту синергетичної взаємодії держави та бізнесу в процесі реалізації інноваційної стратегії розвитку. Адаптація розглянутих інституціональних зразків на теренах України дозволить досягти незворотності трансформаційних процесів та їх коеволюційного характеру.

Проблеми інноваційної сфери України пов'язані з високим рівнем корупції та тіньової економіки, що спотворив ефективні інституціональні утворення вільних економічних зон, технопарків до рівня інституціональних пасток. Наслідком цього є втеча коштів з реальної економіки у спекулятивну сферу, про що свідчить зокрема невідповідність темпів зростання обсягів інноваційних витрат та темпів якісного перетворення реального сектору економіки (кількості організацій, які виконують науково-дослідні роботи та інноваційно-активних підприємств) (табл.).

Таблиця

Показники інноваційного відтворення в Україні

Показники	2000 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.
Кількість організацій, які виконують наукові та науково-дослідні роботи	1490	1505	1510	1452
Кількість інноваційно-активних підприємств у промисловості	1705	1359	1193	1118
Обсяг інноваційних витрат, млн грн	1760,1	4534,6	5751,6	6160,0

В результаті дослідження виявлено основні напрямки вдосконалення державного регулювання фінансових потоків у банківській сфері в процесі інноваційно-інвестиційного відтворення:

– необхідно сформувати та врегулювати правову базу стосовно функціонування мережі інституціональних інвесторів;

– забезпечити нормативне обґрунтування управління кредитними ризиками стосовно інноваційно-спрямованого кредитування;

– заохочувати громадян до заощаджень через привабливі проекти довгострокових цільових депозитів.

З метою найбільш повного застосування фінансового потенціалу, що знаходиться у сфері оподаткування необхідно керуватись наступними засадами:

- податкова політика в частині застосування ставок оподаткування потребує зміни концепції з тотального на інноваційно-спрямоване зниження податкового навантаження стосовно податків на прибуток та доходи;

- кількість наявних податкових пільг повинна бути поступово зменшена та переорієнтована на досягнення прориву в пріоритетних напрямках розвитку, насамперед, в інноваційно-інвестиційній сфері;

- напрямки надання податкових пільг повинні закріплюватись щорічно законом про державий бюджет із наданням гарантій інвесторам щодо термінів дії таких пільг;

- податкове стимулювання інноваційно-інвестиційного розвитку в умовах трансформаційної економіки не повинно ґрунтуватись на трансфертних засадах.

Одним із шляхів створення інноваційно-інвестиційних фінансових потоків на мікрорівні є регіонального рівня інноваційні фонди. Утворення їх методом податкових розщеплень сприятиме підвищенню зацікавленості місцевих органів влади у розширенні податкової бази регіону, дасть змогу найбільш повно і оптимально вирішувати проблеми фінансування пріоритетних напрямків розвитку. Цільовою функцією роботи таких фондів є підвищення ефективності використання бюджетних коштів та сталий економічний розвиток регіонів.

У третьому розділі - «Шляхи вдосконалення механізму державного регулювання фінансових потоків» - узагальнено специфічні риси інноваційно-інвестиційного відтворення, що знаходять своє відображення в характері та напрямках руху фінансових потоків, які регулюються мобілізаційним механізмом державного регулювання.

При розробці механізму державного регулювання фінансових потоків у інноваційно-інвестиційному відтворенні слід не просто враховувати синергетичні властивості складних нелінійних систем, а й шукати можливості синергізму у рамках такого механізму, реалізація яких надає йому ознак мобілізаційного.

Необхідними елементами цього механізму є:

– синергетична складова як об'єктивна умова розвитку соціальних і економічних систем;

– інституціональна концепція;

– вбудований комунікативний регулятор;

– бюджетна, податкова та кредитна політика - складові впливу держави на якість інноваційно-інвестиційного відтворення;

– інформаційна інфраструктура;

– правове забезпечення системності інноваційно-інвестиційного відтворення та незворотності інноваційно-інвестиційного процесу;

– організаційно-функціональне забезпечення всіх етапів руху фінансових потоків у інноваційно-інвестиційному відтворенні.

У процесі обґрунтування елементів мобілізаційного механізму державного регулювання фінансових потоків у інноваційній діяльності підприємств як метавизначальний розглядався критерій досягнення саморегулювання і саморозвитку інноваційного процесу в рамках національної економіки.

Місія мобілізаційного механізму полягає в синхронізації взаємодії елементів механізму державного регулювання фінансових потоків з метою досягнення визначених параметрів порядку керованої підсистеми та досягнення синергетичних ефектів як в керованій, так і в керуючій підсистемах державного управління.

Дослідження підтвердило, що в сучасній економіці ніяке макроекономічне саморегулювання, яке доповнює традиційний механізм ринкової конкуренції, не є достатнім. Синхронізація фінансової, організаційно-функціональної, інституціональної складової механізму державного регулювання фінансових потоків потребує застосування регулятора, спрямованого на досягнення визначених параметрів порядку локальної керованої підсистеми, що дозволить досягти самовідтворення інноваційного процесу. У дисертації доведені переваги застосування такого регулятора з точки зору підвищення ефективності державного управління, зокрема створення рівних умов для всіх суб'єктів ринкового середовища стосовно інноваційного розвитку, забезпечення можливості держави опосередковано, не порушуючи об'єктивних законів ринку впливати на інноваційний процес (рис.). Параметром комунікативного ринкового регулятора виступає рівень рентабельності виробленої інноваційної продукції, а також обсяг її реалізації.

Організаційна форма регулювання інноваційного відтворення на регіональному рівні у вигляді регіональної інноваційної агенції (РІА) дозволяє здійснити на першому етапі свого функціонування всі функції державного регулювання, крім функції стабілізації економіки шляхом макроекономічної політики, яка виконується в момент включення мультиплікативного ефекту інноваційного розвитку через забезпечення конкурентоспроможності продукції, структурну перебудову економіки, стійке збільшення ВВП, досягнення сталого розвитку.

Рис. Системна модель мобілізаційного механізму державного регулювання фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення

Засобами реалізації мобілізаційного механізму фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення на етапі утворення «точок зростання» в процесі первинного перерозподілу є:

– інноваційно-спрямоване реінвестування неоподатковуваного прибутку підприємства в розмірі питомої ваги інноваційної продукції у загальному обсязі її реалізації (частка інноваційної продукції у загальному обсязі реалізації визначає частку прибутку підприємства, що не оподатковується та спрямовується на подальший розвиток інноваційної сфери підприємства). Мета застосування - утворення метапідприємств;

– інноваційно-спрямоване реінвестування неоподатковуваного доходу малого та середнього бізнесу, що сплачує єдиний податок у сумі, яка перевищує граничні розміри доходів для оподаткування. Мета застосування - заохочення інноваційних підприємств;

– утворення регіональних та місцевих інноваційних фондів (за рахунок коштів в обсязі 1% загальної реалізації продукції підприємствами регіону від суми податку на прибуток підприємств, що спрямовується до державного бюджету. Мета застосування: а) фінансування інноваційних проектів малих інноваційних підприємств на конкурсній основі; б) утворення інноваційної інфраструктури на всій території країни, що відповідає сітьовому смислу інновацій; в) нетрансфертне фінансування інноваційних проектів підприємств на етапі придбання проекту, підготовки виробництва та початку серійного виробництва, погашення процентів за кредит підприємств.

Мобілізаційний механізм державного регулювання є засобом реалізації стратегії входження України у глобальний економічний простір із спрямуванням фінансових потоків до об'єктів, що формують «точки зростання» на макро-, мезо- та мікрорівні.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено важливе науково-практичне завдання, яке має велике значення для розвитку науки державного управління, а саме: здійснено теоретичне обґрунтування та визначено сфери практичного застосування мобілізаційного механізму державного регулювання фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення, в основу якого покладено принцип їх самовідтворення.

У межах виконання цього завдання відповідно до мети дослідження одержано такі результати:

1. З огляду на те, що інновації є наслідком специфічного цілепокладання та мотивації суб'єктів господарювання, державне регулювання інноваційних процесів в економіці полягає в перетворенні державного метаінтересу стосовно інноваційно-інвестиційного відтворення на відповідний інноваційний економічний інтерес суб'єктів господарювання. У дисертації доведено, що в основі державного регулювання фінансових потоків у інноваційно-інвестиційному відтворенні повинен залучатись мобілізаційний механізм державного регулювання, заснований на антропосоціальному підході.

2. Основним завданням державного управління процесом руху капіталів в інноваційно-інвестиційному відтворенні є забезпечення незворотності інноваційного процесу. Разом з тим досягнення мультиплікативного ефекту в інноваційному процесі потребує доповнення спеціальних функцій державного управління інноваційним процесом функцією забезпечення самовідтворення інноваційного процесу, яка полягає у трансформації державного метаінтересу в інтерес суб'єктів господарювання. У дисертації доведено, що склад спеціальних функцій державного управління повинен уточнюватись відповідно до соціального запиту суб'єктів інноваційного процесу - підприємницької громади.

3. Визначено, що система державного регулювання фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення є впорядкованою за відносинами цілісністю організованих та самоорганізованих компонентів із попередньо визначеними властивостями, що прагнуть у процесі взаємодії досягти параметрів самовідтворення.

Існуючі в пострадянських країнах, у тому числі і в Україні, інституціональні структури не містять системи інноваційного відтворення. Специфічний характер відносин, заснований на інноваційному інтересі, множина і різноманітність зв'язків в інноваційній системі як сутнісні ознаки інноваційно-інвестиційного відтворення потребують нової інноваційно-інвестиційної парадигми державного управління - системної дисциплінарної матриці, яка має бути в основі функціонування мобілізаційного механізму фінансових потоків в інноваційно-інвестиційному відтворенні.

4. Ринкові механізми, що об'єктивно притаманні інноваційно-інвестиційному відтворенню з метою досягнення суспільно вагомих цілей повинні бути доповнені заходами державного регулювання, що не суперечать ринковій суті інноваційного відтворення та спрямовані на забезпечення умов для розвитку інноваційного бізнесу, формування “точок зростання”. Останнє є можливим за умов нелінійного збільшення ефективності та досягнення нової якості в управлінських системах. Сучасному стану інноваційної системи найбільше відповідає комбінування диригентського підходу (спрямованого на формування параметру порядку нової економічної системи) у створенні кластерів, що виражають національні стратегічні пріоритети з ліберальним підходом, що полягає в актуалізації керуючих параметрів, які приводять систему в стан самоорганізації, тобто самостійного виділення параметра порядку.

5. Інноваційна політика є відповіддю держави на глобальні виклики й повинна сприяти інтеграції країни у глобальний економічний простір. Вона просякає в усі сфери буття суспільства і стосується філософії, ідеології, техніки та технології, а також тією чи іншою мірою стосується кожної людини. Державна інноваційна політика повинна бути вписана в існуючий контекст у всіх сферах життя суспільства та здійснена засобами ефективних інструментів, що застосовуються там і тоді, де і коли є необхідність в якісному ривку. Такий підхід надає політиці мобілізаційного характеру.

6. Виходячи з синергетичної концепції, в точках біфуркації вплив на подальший розвиток системи можуть здійснювати будь-які, навіть другорядні фактори. З метою забезпечення подальшого розвитку інноваційної системи, незмінності напрямку її руху державна інноваційна політика має базуватись на кредитному, бюджетному та податковому регулюванні, ключовими елементами якого є неоподатковуване інноваційне реінвестування та податкові розщеплення як умова утворення джерел фінансування, виникнення “точок зростання”. Ці важелі фінансового механізму є складовими інституціональної матриці, що знаходиться в основі мобілізайційного механізму державного регулювання фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення.

7. У межах інноваційно-інвестиційної парадигми мобілізаційний механізм державного регулювання фінансових потоків визначено як складову системи державного управління, що через послідовну реалізацію принципів системності та антропоцентричного підходу, активізуючи зворотні зв'язки, забезпечує функціональний діяльнісний вплив на фактори, від стану яких залежить результат діяльності об'єкта регулювання та досягає самовідтворення інноваційного процесу. Критерій самовідтворення інноваційного процесу в рамках національної економіки розглядається як метавизначальний в обґрунтуванні елементів механізму.

8. Інституціональною формою організаційного забезпечення мобілізаційного механізму виступає регіональна інноваційна агенція, яка наділена метазабезпечувальними функціями стосовно інноваційного процесу на місцевому рівні, а саме: створення умов авансування інноваційного процесу, встановлення пільгового періоду стосовно повернення авансованого капіталу з метою відшкодування додаткових витрат, що передують випуску інноваційної продукції, а також звільнення від оподаткування реінвестованої частини прибутків від інноваційної діяльності за умов перевищення нею нормативного рівня рентабельності при реалізації. Така організаційна структура забезпечує виконання всіх економічних функцій державного регулювання інноваційним процесом.

9. Застосування мобілізаційного механізму державного регулювання забезпечує реалізацію державної стратегії входження країни у глобальний економічний простір, що включає такі складові:

- створення умов для формування нового промислового укладу;

- утворення метапідприємств “випереджаючого виготовлення”;

- розвиток галузей, що визначають обличчя держави в міжнародній економіці;

- забезпечення стратегічних пріоритетів технологічного розвитку.

Здійснене дослідження дозволило визначити шляхи узгодження суперечливих інтересів у процесі інноваційного відтворення, що забезпечують лабільність до внутрішніх тенденцій та адаптивність економічної системи до зовнішніх впливів динамічного світу шляхом поєднання стратегії включення в глобальне середовище та мобілізаційного механізму державного регулювання фінансових потоків, що створює умови її виконання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Самофалова Т. О. Інноваційна економіка і податкова політика : шляхи подолання протиріч / А. О. Дєгтяр, Т. О. Самофалова // Збірник наукових праць ДонДУУ. - Т. VIII. - Вип. 77 : Фінансовий механізм державного управління економікою України. - Донецьк : ДонДУУ, 2007. - С. 47-56. - (Серія “Державне управління”).

Особистий внесок: обґрунтовано підходи до зменшення податку на прибуток підприємств за рахунок коштів, що вкладаються у інноваційний розвиток.

2. Самофалова Т. О. Організаційне забезпечення інноваційно-інвестиційного відтворення на регіональному рівні / А. О. Дєгтяр, Т. О. Самофалова // Держава та регіони. - 2007. - № 1. - С. 52-56. - (Серія “Державне управління”).

Особистий внесок здобувача: обґрунтовано можливість виконання органами державного управління функцій регулювання інноваційно-інвестиційного відтворення в регіональних інноваційних програмах.

3. Самофалова Т. О. Мобілізаційний механізм інноваційно-інвестиційного відтворення в умовах цивілізаційної невизначеності в Україні / Т. О. Самофалова // Державне будівництво [електронне видання Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України]. - 2007. - № 2. - Режим доступу до зб. : http: // www. nbuv.gov.ua

4. Самофалова Т. О. Проблеми банківських ризиків у процесі інноваційного розвитку / Т. О. Самофалова // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. - Вип. 2 (17). - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - С. 177-182.

5. Самофалова Т. О. Імперативи державного регулювання фінансових потоків у інноваційно-інвестиційному відтворенні / Т. О. Самофалова // Державне будівництво [електронне видання Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України]. - 2008. - № 2. - Режим доступу до зб. : http: // www. nbuv.gov.ua

6. Самофалова Т. О. Особливості функцій державного управління в інноваційно-інвестиційному відтворенні / Т. О. Самофалова // Держава та регіони. - 2008. - № 3. - С. 182-186. - (Серія “Державне управління”).

7. Самофалова Т. О. Феномен “точок зростання” в державному управлінні / Т. О. Самофалова // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. - Вип. 2 (21). - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - С. 87-93.

Статті в інших виданнях

1. Купіна Т.О. Як не занапастити свої гроші двічі / Т.О. Купіна // Податкове планування. - 2002. - №. 5 (19). - С. 46-48.

2. Самофалова Т. О. Податкові розщеплення як метод утворення фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення на регіональному рівні / Т. О. Самофалова // Держава та регіони. - 2007. - № 1. - С. 293-296. - (Серія “Економіка та підприємництво”).

Матеріали наукових конференцій

1. Купіна Т. О. Податкове стимулювання інноваційно-інвестиційного розвитку / Т. О. Купіна // Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні : матеріали наук.-практ. конф., 30 листоп. 2004 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 119-121.

2. Купіна Т. О. Особливості застосування системного підходу до державного регулювання інноваційно-інвестиційного розвитку в Україні / Т. О. Купіна // Управління розвитком: зб. наук. статей / Професійна державна служба та місцеве самоврядування : матеріали міжвуз. наук.-практ. конф., 20 квіт. 2005 р. - Х. : ХНЕУ, 2005. - № 2. - С. 88-91.

3. Купіна Т. О. Організаційно-правові аспекти інноваційно-інвестиційної діяльності / Т. О. Купіна // Державна кадрова політика України в умовах європейської інтеграції : зб. матеріалів наук.-практ. конф., 21 верес. 2005 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 150-152.

4. Купіна Т. О. Інституційні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку в контексті європейської інтеграції / Т. О. Купіна // Управління розвитком: зб. наук. статей / Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присв. 75-річчю засн. ХНЕУ, 7-8 жовт. 2005 р. - Х. : ХНЕУ, 2005. - № 3. - С. 127-128.

5. Самофалова Т.О. Застосування фінансового лізингу в процесі інноваційно-інвестиційного розвитку регіону / Т. О. Самофалова // Інноваційні технології та механізми державного управління на регіональному рівні: матеріали наук.-практ. конф. 28 листоп. та 21 груд. 2006 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. - С. 75-77.

6. Самофалова Т. О. Роль органів місцевого самоврядування в організаційному забезпеченні інноваційно-інвестиційного відтворення на регіональному рівні / Т. О. Самофалова // Місцеве самоврядування в Україні: сучасність та перспективи : матеріали наук.-практ. конф., 26 черв. 2007 р. - Х.: Стиль-Издат, 2007. - С. 207-211.

7. Самофалова Т. О. Проблеми формування інноваційно-інвестиційної парадигми / Т. О. Самофалова // Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України : матеріали наук.-практ. конф., 27 листоп. 2007 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - С. 168-171.

8. Самофалова Т.О. Визначення системи державного регулювання фінансових потоків в інноваційно-інвестиційному відтворенні регіону / Т. О. Самофалова // Тенденції та перспективи розвитку державно-управлінських відносин: матеріали наук.-практ. конф. 6 груд. 2007 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. - С. 66-69.

9. Самофалова Т. О. Оптимальна модель національної економічної системи: значення ментального аспекту у виборі інституціональної концепції / Т. О. Самофалова // Управління розвитком: зб. наук. статей / Соціально-економічні проблеми розвитку країн з транзитивною економікою: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 14-15 груд. 2007 р. - Х. : ХНЕУ, 2007. - № 8. - С. 120-121.

10. Самофалова Т. О. Товарний кредит як засіб забезпечення співпраці суб'єктів інноваційного процесу на регіональному рівні / Т. О. Самофалова // Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців : теорія та практика: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 22 берез. 2007 р.: у 2 ч. - Ч. 2. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. - С. 376-380.

11. Самофалова Т. О. Методичні підходи до формування механізму державного регулювання фінансових потоків у інноваційно-інвестиційному відтворенні / Т. О. Самофалова // Державне управління та місцеве самоврядування : тези VIII Міжнар. наук. конгресу, 27-28 берез. 2008 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - С. 232-234.

АНОТАЦІЇ

Самофалова Т.О. Мобілізаційний механізм державного регулювання фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2009.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та запропоновано напрями і сфери практичного застосування мобілізаційного механізму державного регулювання фінансових потоків у процесі інноваційно-інвестиційного відтворення, в основу якого покладено принцип їх самовідтворення. Розкрито сутність, цільову функцію, елементи, місію та сферу застосування такого механізму. В результаті дослідження визначено місце системи державного регулювання фінансових потоків у загальній теорії систем, удосконалено підходи до формування інноваційно-інвестиційної парадигми державного управління.

З метою реалізації інноваційного процесу розроблено пропозиції щодо вдосконалення організаційно-функціональної схеми взаємодії органів державного управління, місцевого самоврядування та суб'єктів громадянського суспільства.

Вивчено досвід розвинених країн світу з державного регулювання інноваційно-інвестиційного відтворення та перспективи інституціональних запозичень при формуванні національної інноваційної системи. Визначено можливості бюджетного, податкового і кредитного регулювання фінансових потоків, що обслуговують інноваційні процеси.

Мобілізаційний механізм розглянуто як засіб забезпечення державної стратегії входження України у світовий економічний простір, запропоновано складові такої стратегії та інструменти її реалізації.

Ключові слова: фінансові потоки, інноваційно-інвестиційне відтворення, мобілізаційний механізм державного регулювання, функція самовідтворення інноваційного процесу, регіональна інноваційна агенція, національна інноваційна система.

Самофалова Т.А. Мобилизационный механизм государственного регулирования финансовых потоков в процессе инновационно-инвестиционного воспроизводства. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2009.

В диссертационной работе осуществлено теоретическое обоснование мобилизационного механизма государственного регулирования финансовых потоков в процессе инновационно-инвестиционного воспроизводства.

Исходя из поставленной цели и задач исследования в работе проанализированы функции органов государственного управления инновационно-инвестиционным процессом, определены направления их реализации; определено место механизма государственного регулирования финансовых потоков в общей теории систем и в системной инновационно-инвестиционной парадигме.

В диссертации проанализированы возможности бюджетного, налогового, банковского регулирования финансовых потоков, которые обслуживают инновационные процессы.

В результате исследования раскрыта сущность, целевая функция, элементы, миссия и сфера применения мобилизационного механизма государственного регулирования финансовых потоков в процессе инновационно-инвестиционного воспроизводства, в основу которого положен принцип самовоспроизводства финансовых потоков.

Применение такого механизма требует дополнения функций государственного управления инновационно-инвестиционным воспроизводством группой функций обеспечения самовозспроизводства инновационного процесса, которая состоит в трансформации государственного интереса относительно инновационного характера воспроизводства в интерес субъектов предпринимательства. Установлено, что существующая ныне модель организационного обеспечения государственного регулирования инновационной деятельности на базе местных органов власти требует применения маркетинговых приемов в государственном управлении.

Предложены новые подходы к формированию налоговой политики, которые состоят в смене направления предоставления налоговых льгот из всеобщего на инновационно-ориентированное и применении налоговых расщеплений с целью получения источников финансирования инновационно-инвестиционного воспроизводства на местном уровне.

Ключевые слова: финансовые потоки, инновационно-инвестиционное воспроизводство, мобилизационный механизм государственного регулирования, функция самовоспроизводства инновационного процесса, региональное инновационное агентство, национальная инновационная система.

Samofalova T.О. Mobilization mechanism of the government regulation of financial flow in process of innovative and investment reproduction. - a Manuscript.

...