Механізм накопичення коштів для інвестування підприємств легкої промисловості

2

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(легка промисловість

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Механізм накопичення коштів для інвестування підприємств легкої промисловості

Махнарилов Юрій Васильович

Київ - 2008

Размещено на http://www.allbest.ru//

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

доктор економічних наук, професор,

академік Академії економічних наук України

Гончаров Юрій Вікторович,

Київський Національний університет технологій та дизайну МОН України, завідувач кафедри менеджменту

Офіційні опоненти

доктор економічних наук, професор,

Пересада Анатолій Анатолійович,

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана МОН України, професор кафедри банківських інвестицій

кандидат економічних наук, доцент

Кузьменко Валерій Павлович,

Національний інститут проблем міжнародної безпеки РНБО України, державний експерт

Захист відбудеться 30 вересня 2008 р. о 16 30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.102.05 Київського національного університету технологій та дизайну МОН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Немировича-Данченка, 2, 1 корпус, 3 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Немировича-Данченка, 2.

Автореферат розісланий "29" серпня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І. О. Тарасенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Зі вступом України до Світової організації торгівлі (СОТ), за прогнозними оцінками, зменшуються конкурентоспроможність підприємств легкої промисловості, їх можливості збереження виробничих потужностей та кадрового потенціалу в зв'язку із суттєвими втратами на внутрішньому ринку, який буде відкритий для масового імпорту товарів з Китаю, Туреччини та інших країн.

Одним із шляхів подолання неминучого спаду, що супроводжуватиме галузь в період експансії зарубіжних фірм, є інвестування у впровадження новітніх технологій, які дозволять підвищити якість товарів широкого вжитку за умови здешевлення їх виробництва.

Проблемам інвестиційної діяльності присвячені дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців: Г. Бірмана, І. О. Бланка, А. Дамодорана, М. П. Денисенка, О. В. Кухленка, І. В. Матвієнка, А. С. Музиченка, М. Т. Пашути, А. А. Пересади, Р. Фостера, Л. І. Федулової, С. Шмідта, Й. Шумпетера, М. М. Якубовського. Поєднували в моделях економіки матеріально-ресурсний та соціальний чинники Г. Беккер, Є. Бем-Баверк, Л. Вальрас, Л. Візер, У. С. Джевонс, Дж. Б. Кларк, Дж. Кейнс, А. Маршалл, К. Менгер, Ф. Модільяні, А. Пігу, П. Самуельсон, М. Фрідмен, Л. Харріс, Д. Хікса та інші.

Потреба в інвестиціях змушує підприємства легкої промисловості вести пошук грошових ресурсів, необхідних для відновлення виробництва. Основними джерелами капітальних вкладень є або власні кошти, або кредити банків. На сьогодні, головним чином власні кошти забезпечують сталі темпи середньорічного зростання обсягу реалізації продукції. В той же час частка вітчизняної продукції на внутрішньому ринку товарів легкої промисловості щорічно знижується в середньому на 4 %. Очевидно, що її збільшення можливе за умови впровадження інновацій, що потребує залучення кредитних ресурсів.

Пошук чинників залучення коштів для фінансування проектів розвитку підприємств легкої промисловості обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з планами науково-дослідних робіт, які виконувались в Київському національному університеті технологій та дизайну за темами: "Проблеми розвитку підприємств на інноваційних засадах" (номер державної реєстрації 0205U007035, 2005 р.) - особистий внесок автора полягає у розробці методики розрахунку вартості ринку окремих товарів легкої промисловості; "Розробка сучасних інструментальних методів управління підприємством, технологічними процесами виготовлення конкурентоспроможної продукції" (номер державної реєстрації 0105U002389, 2005-2007 рр.) - особистий внесок автора полягає у розробці схеми залучення інвестиційних ресурсів для підприємств, які впроваджують продуктові та процесні інновації; "Вдосконалення системи управління розвитком підприємств легкої промисловості в умовах сучасних трансформаційних процесів України" (номер державної реєстрації 0107U002975, 2007-2008 рр.) - особистий внесок автора полягає у розробці методики розрахунку інвестиційного потенціалу підприємства.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробленні теоретичних та практичних положень, прикладних рекомендацій щодо формування і використання інвестиційних ресурсів підприємств легкої промисловості шляхом залучення тимчасово вільних коштів населення та підприємств.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

- визначити принципи моделювання інвестиційних процесів на підприємствах;

- систематизувати основи оцінки впливу соціального чинника в моделях інвестування підприємств;

- з'ясувати особливості моделювання процесів розвитку підприємств легкої промисловості;

- провести розрахунок кредитоємності підприємств легкої промисловості; інвестування кошти легкий промисловість

- оцінити альтернативні джерела накопичення фінансових ресурсів як основи системи інвестування підприємств;

- розкрити соціально-економічну сутність чинника залучення тимчасово вільних грошових коштів;

- розробити модель залучення та розподілу інвестиційних ресурсів з метою розвитку підприємств легкої промисловості;

- запропонувати організаційну схему управління механізмом накопичення коштів та визначити її основні функції;

- обґрунтувати основні напрямки інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості на основі моделі накопичення інвестиційних ресурсів.

Об'єктом дослідження є система накопичення інвестиційних ресурсів в частині залучення тимчасово вільних грошових коштів з метою фінансування розвитку підприємств легкої промисловості.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних положень, принципів, методів та способів накопичення інвестиційних ресурсів підприємств легкої промисловості шляхом залучення і розподілу грошових коштів.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження базується на методологічних засадах, розроблених провідними вченими в галузі соціальних і економічних знань. Наукові результати отримано з використанням спеціальних та загальних методів дослідження соціально-економічних об'єктів і процесів: системного аналізу (при дослідженні взаємодії економічних та соціальних знань в моделюванні економічних процесів); семантичного аналізу (для встановлення меж застосування понять та термінів при обґрунтуванні механізму накопичення коштів для інвестування підприємств); порівняльного аналізу (для розробки методики обґрунтування інвестиційних проектів підприємств); рядів динаміки, відносних та середніх величин, графічного моделювання (для оцінки вартості ринку товарів легкої промисловості, кредитоємності галузі та визначення стану накопичення грошових ресурсів в окремих банках); кластерного аналізу (при обґрунтуванні змісту соціального чинника формування банківських зобов'язань); контент-аналізу (для з'ясування особливостей впливу соціального чинника на накопичення грошових коштів); опитування (для оцінки рейтингів окремих ринкових продуктів та фінансових установ, що дозволяють зберігати та накопичувати кошти); експертних оцінок (при визначенні часток роздрібного та оптового ринку товарів легкої промисловості).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства промислової політики України та Національного банку України, монографії провідних вчених, матеріали наукових конференцій, періодичних друкованих видань та сайтів Інтернету, фінансова та статистична звітність підприємств легкої промисловості, комерційних банків, матеріали проведених автором опитувань підприємців, споживачів товарів та послуг.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступних положеннях:

вперше:

- запропоновано механізм накопичення інвестиційних ресурсів з метою прискорення розвитку підприємств легкої промисловості шляхом створення організаційних структур на нових засадах;

- розроблено методику оцінки валової кредитоємності підприємств легкої промисловості для визначення потенційних обсягів фінансування проектів впровадження інноваційних технологій;

удосконалено:

- методи оцінки чинників формування довіри суб'єктів господарювання до галузевих банків з метою залучення коштів для інвестування проектів розвитку вітчизняних підприємств;

- механізм інвестування підприємств легкої промисловості з позиції галузевого банку, що дозволяє знизити кредитні ризики на всіх етапах реалізації проектів впровадження інноваційних технологій;

дістали подальший розвиток:

- принципи оцінки впливу соціального чинника економічних процесів на розвиток підприємств, що дозволило визначити показники довіри суб'єктів господарювання;

- організаційна схема управління формуванням джерел накопичення коштів для інвестування проектів розвитку підприємств легкої промисловості.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що запропоновані в роботі методики, підходи, висновки та пропозиції спрямовані на формування механізму накопичення та розподілу коштів, внаслідок чого суттєво зростають можливості інвестування розвитку підприємств легкої промисловості. Окремі складові моделі залучення та розподілу інвестиційних ресурсів використано в практичній діяльності Департаменту розвитку легкої та деревообробної промисловості Міністерства промислової політики України (довідка про впровадження від 05.09.07 р. № 01/7-3-763), Центра наукових досліджень Національного банку України (довідка про впровадження від 03.07.07 р. № 53-108/290) та АКБ "Легбанк" (довідка про впровадження від 26.11.07 р. № 01/1-2391). Наукові результати дисертаційної роботи знайшли практичне застосування на ряді підприємств легкої промисловості, що підтверджено відповідними довідками: ЗАТ Полтавська фірма "Ворскла" (довідка про впровадження від 17.09.07 р. № 185/01), Хмільницької швейної фабрики "Лілея" (довідка про впровадження від 13.09.07 р. № 502) та приватного підприємства "Елегант" (довідка про впровадження від 07.09.07 р. № 17).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі у Київському національному університеті технологій та дизайну МОН України при викладанні дисципліни "Економіка підприємства", "Маркетинг" та "Банківські операції" (акт впровадження від 26.10.07 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є закінченою науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблеми формування механізму накопичення та розподілу тимчасово вільних грошових коштів з метою розвитку підприємств легкої промисловості і методики оцінки валової кредитоємності галузі. Дисертаційна робота містить особисті наукові ідеї здобувача і має наукове та практичне значення. Всі результати дослідження отримані особисто автором і знайшли відображення в його друкованих працях. З наукових праць, що видані у співавторстві, в дисертації використано тільки ті ідеї та положення, котрі є результатом особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і дістали позитивні оцінки на наступних науково-практичних конференціях: ІV Всеукраїнській ювілейній науковій конференції молодих вчених та студентів при Київському національному університеті технологій та дизайну (м. Київ, травень 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Україна-Латвія-ЄС: сучасний стан та перспективи розвитку" (м. Рига, березень 2008 р.) та міжнародному науково-практичному семінарі "Україна-Чехія-ЄС: сучасний стан та перспективи" (м. Прага, травень 2008 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 2,9 друк. арк., з яких 7 - у фахових виданнях загальним обсягом 2,4 друк. арк., у тому числі: 2 публікації в колективних монографіях, 5 статей у наукових періодичних виданнях. В інших виданнях опубліковано 3 тези доповідей. Особисто автору належать 2,8 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 126 найменувань та 11 додатків. Загальний обсяг дисертації складає 194 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 39 таблиць та 19 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дослідження, визначено його мету, об'єкт та предмет, сформульовано завдання, наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі "Теоретичні аспекти моделювання процесу накопичення коштів для інвестування підприємств" розглянуто принципи моделювання інвестиційних процесів на підприємствах з урахуванням впливу соціального чинника.

Прогнозування та формування інвестиційних процесів базується як на загальних принципах моделювання дійсності, так і на принципах, специфічних для пізнання економіки, а також об'єкта дослідження. Серед загальних принципів розглянуто принцип пізнання дійсності у нерозривному взаємозв'язку об'єктів і явищ, дія якого виявляється у відносинах причини та наслідку, частини та цілого, руху та покою. Від загальних принципів пізнання рухається до принципів моделювання економіки: виробництва та обміну продуктами виробництва, єдності всіх факторів виробництва, прогресивного розвитку економічних суб'єктів, оптимізації соціального чинника виробництва. На загальних принципах пізнання та принципах моделювання економіки базуються принципи інвестування проектів розвитку підприємств: повернення інвестицій з прибутком, оптимізації ринкового середовища, мінімізації ризиків, розвитку соціального середовища.

Принцип повернення інвестицій з прибутком передбачає, що ресурси, вкладені в інвестиційний проект на підприємстві, поступово повертаються інвестору у грошовій, продуктовій та соціальній формах з врахуванням зростання вартості ресурсів у часі та прибутком, передбаченим на етапі створення інвестиційного проекту.

Врахування принципу оптимізації ринкового середовища дозволяє підприємству, на якому впроваджено інвестиційний проект, посилити інтенсивність обмінних операцій як з постачальниками ресурсів, так зі споживачами його продукції.

Принцип мінімізації ризиків інвестиційного проекту передбачає детальне врахування ризиків та їх страхування на період реалізації проекту шляхом розподілу між всіма учасниками, зваженого на їхню частку, а також залучення професійних страхувальників у разі високої ризикованості проекту.

Завдяки реалізації принципу розвитку соціального середовища підприємство підвищує матеріальний та духовний рівень розвитку власників та найманих працівників, а також створює позитивний соціальний клімат у місці свого розташування.

Оптимізація соціального чинника та єдність факторів виробництва, як принципи моделювання економіки, а також розвиток соціального середовища, як принцип інвестування проектів розвитку підприємств, визначають роль і місце соціального чинника в економічних процесах в цілому та під час впровадження інвестиційних проектів зокрема. Пізнання соціально чинника економічного розвитку підприємства найчастіше пов'язане з необхідністю стимулювання праці персоналу підприємств, формуванням відносин з партнерами по бізнесу або побудовою алгоритмів ефективних господарських рішень.

Встановлено, що можливе та необхідне вивчення поведінки людини, як чинника моделей економіки, методами соціальних наук. Оцінка впливу соціального чинника на формування та реалізацію інвестиційних проектів провадиться через моделювання поведінки суб'єктів господарювання.

Досліджено особливості моделювання процесів розвитку підприємств легкої промисловості. В роботі прийнято, що вплив економічного чинника пов'язаний з матеріальними факторами виробництва: землею, сировинними ресурсами і капіталом.

Соціальний чинник, який складається з фізичних й розумових здібностей людей та відображається у їх поведінці, має також і грошовий вираз у вигляді винагороди за працю.

З іншого боку, загальна вартість матеріальних факторів виробництва у легкій промисловості, необхідних для розвитку підприємств, порівняно невисока, а можливості відновлення та зростання вітчизняної сировинної бази галузі обмежуються відсутністю, по-перше, грошових коштів на етапі первинної переробки сировини і, по-друге, сталої соціальної взаємодії між суб'єктами господарського процесу: керівниками підприємств-переробників та підприємств-виробників сировини, менеджментом та потенційними інвесторами, керівниками підприємств на різних етапах переробки сировини, власниками підприємств та найманими працівниками. Оскільки у кожній ланці взаємодії окремих суб'єктів господарювання відбувається передача відповідальності за виконання роботи від одного суб'єкта до іншого, порушення зв'язків між ланками призводить до негативного впливу соціального чинника на розвиток підприємств.

Звідси особливостями моделювання процесів розвитку підприємств легкої промисловості є обов'язкове включення (у відповідні моделі) заходів для поновлення відносин відповідальності між суб'єктами господарювання. Такі заходи сприятимуть також обміну між ними матеріальними факторами виробництва у вигляді товарних та грошових кредитів.

У другому розділі "Передумови формування фінансових ресурсів для інвестування підприємств легкої промисловості" визначено передумови процесу накопичення інвестиційних ресурсів для фінансування підприємств легкої промисловості.

Проаналізовані проблеми розвитку вітчизняних підприємств легкої промисловості в період вступу України до Світової організації торгівлі. Серед них: значна питома вага на внутрішньому ринку імпортованих товарів легкої промисловості з ціною, нижчою за аналогічні вітчизняні товари; відносно висока собівартість товарів легкої промисловості; відсутність виробництва в Україні спеціалізованого устаткування та запасних частин до нього; значне скорочення вітчизняної сировинної бази та залежність від імпортованої сировини; недоступність довгострокових кредитів; високий рівень виробництва з давальницької сировини; відсутність привабливих умов щодо залучення інвестицій для динамічного розвитку легкої промисловості; порівняно низька заробітна плата працівників галузі та інші.

Необхідність впровадження ефективних технологій за умови недостатності ресурсів вимагає зовнішніх запозичень.

З метою оцінки максимально можливих обсягів кредитних ресурсів, призначених для реалізації відповідних проектів на підприємствах легкої промисловості, розраховано валову кредитоємність галузі. Поняттям "валова кредитоємність" позначено інвестиційний потенціал галузі, тобто вартість можливих вкладень грошових коштів.

Розрахунки річної валової кредитоємності галузі проведені з урахуванням обсягів ринку, обсягів реалізації та експорту вітчизняної продукції, питомої ваги товарів українського виробництва на внутрішньому ринку, вартості факторів виробництва продукції, грошових витрат населення.

Визначення валової кредитоємності пропонується проводити в два етапи:

1) розрахунок вартості внутрішнього ринку продукції легкої промисловості;

2) розрахунок валової кредитоємності галузі.

Послідовність проведення розрахунків наведена у табл. 1. Значення прогнозних показників на 2008 р. розраховане методом аналітичної апроксимації відповідних статистичних рядів.

Крім валової кредитоємності, запропоновано визначати ефективну кредитоємність проекту (як показник обсягу кредитів, які можуть бути ефективно освоєні підприємствами та повернуться кредиторам із прибутком не меншим за нормативний) та сукупну ефективну кредитоємність (як суму кредитних коштів, які заплановано освоїти на розвиток виробництва всіма підприємствами в конкретному році). Валова та сукупна ефективна кредитоємності відповідають верхній (гіпотетичній) та нижній (реальній) межам обсягів коштів, можливих до використання з метою розвитку виробництва на підприємствах галузі.

Ключову роль у залученні коштів населення для фінансування інноваційних проектів в легкій промисловості пропонується надати галузевому банку.

Визначено, що джерелами формування банківських ресурсів можуть бути тимчасово вільні грошові кошти підприємств галузі та населення.

Враховуючи схожість завдань, які стоять перед виробниками певної продукції, приблизну рівність фаз циклу відтворення та особисті контакти між керівниками підприємств (в тому числі через асоціацію підприємств легкої промисловості "Укрлегпром"), виникає можливість координації та концентрації грошових потоків в галузі з метою отримання додаткового джерела фінансування розвитку виробництва. Задачі координації та концентрації грошових потоків найкращим чином вирішують спеціалізовані фінансові установи, серед яких репутацію найбільш досвідчених мають банки.

Фактична обмеженість фінансових ресурсів підприємств для розвитку виробництва веде до необхідності пошуку додаткових джерел залучення коштів поза межами галузі.

Таблиця 1

Послідовність розрахунку валової кредитоємності

підприємств легкої промисловості

№	Формула	Значення показників на 2008 р. (прогноз), млн. грн.
1.	В = (1) де: В - вартість ринку товарів легкої промисловості; В - вартість роздрібного ринку товарів легкої промисловості; Ч - частка вартісного обсягу товарів легкої промисловості, що реалізуються за межами роздрібного ринку, а також не врахованої у проміжному споживанні підприємств легкої промисловості, в %.	57 610
2.	В = В   (2) де: В - вартість ринку вітчизняних товарів легкої промисловості; Ч - частка вартості роздрібного ринку вітчизняних товарів легкої промисловості у загальному обсязі внутрішнього ринку товарів легкої промисловості, в %.	11 004
3.	В = В + Е , (3) де: В - вартість товарів українського виробництва; В - вартість внутрішнього ринку вітчизняних товарів; Е - вартість експорту товарів українського виробництва.	19 173
4.	П = (4) де: П - потенційний обсяг реалізації товарів на внутрішньому ринку; В - різниця між вартістю внутрішнього ринку товарів та його вартістю вітчизняних товарів, які продаються на внутрішньому ринку; В - питома вартість товарів легкої промисловості, проданих на внутрішньому та зовнішньому ринках, у реалізованій продукції.	20 528
5.	К = П  В , (5) де: К - валова кредитоємність підприємств легкої промисловості; В - вартість факторів виробництва в 1 грн. реалізованої продукції.	31 306

Проведений аналіз вартості та обсягів залучення дозволив зробити висновок про найбільшу доступність для банку тимчасово вільних грошових коштів населення, доходи якого постійно зростають (табл. 2).

Таблиця 2

Темпи росту зобов'язань банків та доходів населення України

(грудень до грудня 2003 року, %)

Найменування показника	Рік
	2003	2004	2005	2006	2007
Темпи росту депозитів підприємств	100,0	141,5	203,8	265,3	395,5
Темпи росту депозитів населення	100,0	128,4	226,0	329,4	506,7
Темпи росту доходів населення	100,0	124,8	172,7	224,2	295,3

Встановлено, що вибір суб'єктом господарювання фінансової установи для розміщення коштів повністю визначається рівнем довіри до цієї установи. Таким чином, вивчення цього феномену викликано необхідністю пізнання основ формування банківських зобов'язань перед підприємствами та населенням, що дозволяє надати йому значення впливового чинника господарських процесів.

Оскільки в зовнішньому спостереженні довіра входить в ланцюжок дій суб'єкта в якості посередника, пов'язуючи ці дії в логічну послідовність, проаналізовані та узагальнені різноманітні моделі поведінки людини: біхевіористські, необіхевіористські, гештальтистські та когнітивістські. Феномен довіри, як частини поведінкового акту суб'єкта, досліджено за допомогою опитування та контент-аналізу.

У третьому розділі - "Науково-методичні основи накопичення коштів для інвестування підприємств" запропоновано способи оцінки соціального чинника залучення банком інвестиційних ресурсів, обґрунтовано вибір інвестиційних проектів та модель залучення і розподілу коштів для реалізації цих проектів.

З'ясовано, що будь-який об'єкт оточуючого людину світу і світ в цілому викликають відношення довіри тільки в тому разі, якщо їм властиві безпека (надійність) і корисність, тобто значущість (що має зміст та цінність) для людини. Певний суб'єкт є значущим тоді, коли він здатен задовольнити потреби іншої людини (в такому випадку він набуває статусу авторитетної людини). По відношенню до банку назву показників довіри "значущість" замінено на "компетентність", як здатність задовольнити потреби клієнтів. Синонімом "безпеки" обрано "моральну компетентність" (або "моральність"), як здатність зберігати кошти клієнтів. Стосовно рішень суб'єктів про розміщення тимчасово вільних грошових коштів на банківських депозитах сформульовано наступну гіпотезу: населення вкладає тимчасово вільні грошові кошти, оцінюючи та обираючи фінансову установу за критеріями безпеки та професійності з метою отримання грошової винагороди.

В дослідженні розглянуті й запропоновані способи оцінки соціального чинника залучення комерційними банками тимчасово вільних грошових коштів населення.

Даний етап формування відносин "клієнт-банк" можна характеризувати як перехідний від схильності до заощадження часів економіки колективної відповідальності та сталих державних соціальних гарантій до відносин індивідуальної відповідальності з гарантіями продавця товарів чи послуг. На цьому перехідному етапі обмежений власний досвід заміщується досвідом, що набувається суб'єктами господарювання із засобів масової інформації.

Крім довіри вкладників до банківської системи в цілому, досліджено феномен довіри до окремого банку. Для оцінки зміни довіри до банку прийнято показники довгострокових банківських депозитів: темпи приросту довгострокових депозитів та частки довгострокових депозитів в загальному обсягу строкових депозитів. Побудовано графіки (рис. 1) динаміки цих показників по банківській системі в цілому та по окремих банках.

Дані по банківській системі в цілому утворюють середню лінію між лініями усіх окремих банків. Відповідно, лінія всіх банків знаходиться посередині між лініями банків, що розташовуються нижче неї та лініями банків, що перевищують її. Оскільки ж лінія всіх банків характеризує "базовий" рівень довіри вкладників, то знаходження лінії окремого банку нижче лінії всіх банків свідчить про загрозу втрати довіри до цього окремого банку.

Положення показника депозитів відносно середнього рівня (лінія всіх банків) фактично характеризує рейтинг банку.

Чим нижче знаходиться лінія окремого банку відносно середньої лінії всіх банків, тим менша вірогідність вибору цього банку потенційним вкладником грошових коштів. Таким чином, інструментом оцінки соціального чинника залучення банком інвестиційних ресурсів є моніторинг рівня довіри вкладників окремого банку до цього банку та суб'єктів господарювання до банківської системи в цілому.

Розроблено модель залучення та розподілу тимчасово вільних грошових коштів підприємств та населення

Модель передбачає, що підприємства-кредитори (звичайно, підприємства галузі, які мають вільні грошові кошти або інші матеріальні ресурси) та галузевий банк створюють інвестиційно-торгівельну компанію шляхом внесення рівних часток у статутний фонд компанії.

Основними функціями інвестиційно-торгівельної компанії є: визначення напрямків інноваційного розвитку підприємств та підготовка пропозицій щодо впровадження інновацій; організація фінансування проектів виробництва; взаємодія з постачальниками обладнання, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів; пошук ринків збуту та реалізація готової продукції; контроль виконання зобов'язань по накопиченню коштів для впровадження нових технологій.

До інвестиційних ресурсів залучають кошти, що надходять на цільові депозитні рахунки підприємств та населення, які відкриваються галузевим банком під програми розвитку легкої промисловості України.

Для формування та підтримання ставлення до галузевого банку, як до професійного та компетентного партнера, пропонується проведення маркетингових заходів

Зважаючи на неконкурентоспроможність вітчизняних товарів легкої промисловості порівняно з імпортними товарами, проаналізовано складові собівартості продукції і встановлено, що в деяких підгалузях більше 70 % витрат припадає на сировину і основні матеріали. Значна частина товарів кінцевого вжитку виробляється з імпортної сировини: бавовни, шкіри, шерсті. Розвитку вітчизняної сировинної бази для виробництва продукції легкої промисловості в Україні сприяють погодні умови, наявність кваліфікованих кадрів та наукового потенціалу. Основним принципом розвитку виробництва є пов'язання в один ланцюг окремих процесів: наукового забезпечення, селекції рослин та тварин, підготовки сировини до переробки, навчання персоналу, впровадження технології переробки, виготовлення продукції. Завдяки цьому дотримується відповідність критеріям якості та безвідходності виробництва.

Найбільш конкурентними напрямками вкладання коштів є виробництво одягу, взуття та домашнього тестилю з екологічно чистих матеріалів: пеньки, льону, шовку і шерсті. Серед конкретних проектів розвитку сировиної бази галузі: вирощування та переробка на волокно високоврожайних сортів коноплі та льону "Зоряний", "Глєра", "Золотоніська-15"; підготовка шерсті овець "Асканійська тонкорунна", "Цигайська", "Багатоплідна каракульська"; розведення грен шовкопрядів, вирощування коконів та їх розмотування на шовк-сирець.

В дослідженні розглянуто дію механізму накопичення інвестиційних ресурсів на прикладі підприємства з виробництва ковдр.

Пробні партії ковдр, продані на внутрішньому ринку, виявили високу зацікавленість споживачів в даній продукції. Проект підприємства пропонується реалізувати на базі коноплезаводу (м. Лубни, Полтавська область). Передбачається впровадження нової технології переробки конопляної трести, яка дозволяє спростити існуючі технології та поліпшити якість короткого пенькового волокна, що використовується у виробництві тканин. Інвестиційно-торгівельна компанія, яку створюють коноплезавод та галузевий банк, проектує і впроваджує на території коноплезаводу виробництва короткого пенькового волокна, здійснює закупівлі сировини для його виробництва, організує виробництво ковдр з пенькової тканини, реалізує готову продукцію. Банк пропонує населенню розміщувати грошові кошти на цільовому депозиті під розвиток підприємств легкої промисловості. Гроші населення, що надійшли на цільовий депозит, а також активи банку й коноплезаводу інвестуються в основні фонди та оборотні кошти виробництва короткого волокна.

Доходи, отримані від продажу ковдр, інвестиційно-торгівельна компанія розподіляє між банком и коноплезаводом відповідно до статуту, а також зобов'язань банку перед вкладниками. Прибуток, що залишається у розпорядженні інвестиційно-торгівельної компанії після покриття всіх витрат, інвестується в розвиток інших підприємств. Відповідно до проведених розрахунків розглянутий проект дозволяє накопичувати кошти для розвитку виробництва короткого пенькового волокна й створення нових потужностей й виробництв через три роки після початку його реалізації.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні викладено теоретичні узагальнення та нове вирішення наукової проблеми визначення науково-методичних засад формування інвестиційних ресурсів підприємств легкої промисловості шляхом залучення тимчасово вільних коштів галузевим банком, що дозволило розробити механізм накопичення грошових ресурсів для інвестування розвитку підприємств легкої промисловості.

За результатами проведеного дослідження сформульовано такі висновки:

1. Гносеологічний вимір чинників економічного розвитку підприємства розкривається у принципах та методах його пізнання. Крім загальних принципів пізнання оцінка впливу чинників потребує обов'язкового формулювання принципів відповідно до задач конкретного дослідження. Принципами моделювання інвестиційних процесів на підприємствах є: повернення інвестицій з прибутком, оптимізація ринкового середовища, мінімізація ризиків, розвиток соціального середовища.

2. Соціальний чинник, представлений в моделях інвестування підприємств, потребує дослідження адекватними методами. Ці методи базуються на досвіді соціальних наук, але підпорядковані цілям економічного дослідження. Предмет економічної науки, її об'єкт та потрібні результати обмежують методичний інструментарій і формують рівновагу в поєднанні методів економічних та соціальних наук відповідно до конкретних задач дослідження.

3. Особливостями сучасного етапу розвитку легкої промисловості є, по-перше, недостатність грошових коштів у підприємств галузі для фінансування власного розвитку, і, по-друге, руйнування відносин відповідальності між окремими суб'єктами господарювання, яке обмежило їхні можливості обміну матеріальними факторами виробництва. В моделях розвитку підприємств необхідно передбачати систему заходів для, насамперед, поновлення відносин відповідальності між окремими суб'єктами господарювання галузі, що, в свою чергу, вплине на поновлення процесів товарного й грошового взаємокредитування підприємств та залучення коштів інвесторів.

4. Обсяги кредитування підприємств легкої промисловості визначаються показниками валової та ефективної кредитоємності. Валова кредитоємність відображає верхню межу (максимум) потреби галузі у коштах з метою інвестування розвитку виробництва продукції легкої промисловості. Згідно з проведеними розрахунками валова кредитоємність підприємств легкої промисловості у 2008 р. прогнозується на рівні 31 306 млн. грн. Сукупна ефективна кредитоємність визначає обсяг коштів, які підприємства галузі зможуть використати із забезпеченням прибутковості реалізованого проекту і поверненням кредитів та сплати відсотків по кредитам.

5. Розвиток міжнародної фінансової кризи робить для українських банків невигідним залучення грошових коштів на зовнішніх ринках. Привабливі умови залучення залишаються тільки для банків з іноземним капіталом. Національний банк України проводить дуже обережну політику рефінансування комерційних банків і кредитує їх у вкрай обмежених обсягах. За таких умов ресурсна база галузевих банків, які не спираються на ресурси потужних іноземних материнських структур, може бути сформованою лише за рахунок тимчасово вільних коштів підприємств та населення України.

6. Взаємодія суб'єктів господарського процесу відбувається за посередництвом довіри. Встановлено зв'язок між феноменом довіри з результатами господарювання, зокрема для залучення тимчасово вільних грошових коштів підприємств та населення на депозитні рахунки банків. Визначено, що феномен довіри пов'язаний з діями людини: плануванням, передбаченням результатів, особливостями виконання. Тому, в якості критерію інтерпретації феномена довіри пропонується модель поведінки людини. Прийняття рішення про розміщення власних грошових коштів на банківському депозиті здійснюється людиною в ситуації альтернативного вибору. Та альтернатива, що серед рівних за споживчими властивостями отримає найбільший оціночний бал, отримує також і найбільший рівень довіри. Серед показників, що характеризують відносини між банками та їх клієнтами, найбільш інформативними для визначення впливу фактора довіри на формування ресурсної бази банків виявилися зобов'язання банків перед населенням. Шляхом порівняння показника подій, що відбувались в банківській системі та висвітлювались в засобах масової інформації, з абсолютними та відносними показниками банківських депозитів населення визначено індикатори впливу соціального чинника на формування ресурсної бази банківських установ: темп приросту довгострокових депозитів в національній валюті та частка довгострокових депозитів в загальному обсязі строкових зобов'язань.

7. Враховуючи обмеженість коштів для фінансування інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості, запропоновано модель залучення та розподілу грошових ресурсів, якою визнано створення спеціальної інвестиційно-торгівельної компанії за посередництвом галузевого банку з метою об'єднання в інноваційних проектах виробників продукції та послуг, інвесторів і кредиторів проектів. Механізм накопичення та розподілу грошових ресурсів надає політиці кредитування підприємств галузі певного значення (з відповідною рекламною кампанією, пропозицією участі у капіталі, гарантіями повернення вкладених коштів) та побудований на відносинах довіри та відповідальності між всіма учасниками проектів розвитку підприємств легкої промисловості. В якості галузевого банку може бути використаний потенціал АКБ "Легбанк", що створювався для обслуговування підприємств легкої промисловості, й, після впровадження запропонованих заходів (рис. 3), його імідж надасть додаткової ефективності механізму накопичення грошових коштів.

8. Основними функціями інвестиційно-торгівельної компанії є: визначення напрямків інноваційного розвитку підприємств та підготовка пропозицій щодо впровадження інновацій; організація фінансування проектів виробництва; взаємодія з постачальниками обладнання, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів; пошук ринків збуту та реалізація готової продукції; контроль виконаня зобов'язань по накопиченню коштів для впровадження нових технологій. Статутними документами компаніїї передбачено створення спеціального фонду, в результаті чого формуються вільні кошти у формі нерозподіленого прибутку. Завдяки функціонуванню організаційної структури на нових засадах створюється додаткове джерело накопичення грошових коштів для інвестування проектів розвитку підприємств легкої промисловості.

9. Основним напрямком вкладання коштів з метою розвитку підприємств легкої промисловості визначені розвиток вітчизняної сировинної бази, заснований на принципі пов'язання в один ланцюг окремих процесів: наукового забезпечення, селекції рослин та тварин, підготовки сировини до переробки, підготовки кадрів, впровадження технології переробки, виготовлення продукції. Такий підхід до розвитку галузі відповідає критеріям якості та безвідходності виробництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у наукових фахових виданнях

1. Махнарилов Ю.В. Вибір методу пізнання людського чиннику в моделях економіки / Ю. В. Махнарилов // Економіка України: інвестиційно-інноваційні проблеми розвитку: колективна монографія. / за ред. В. Ф. Беседіна, А. С. Музиченка. - К., 2006. - С.505-510.

2. Махнарилов Ю.В. Роль довіри в прийнятті господарських рішень / Ю. В. Махнарилов // Економіка України: соціальні аспекти інноваційної моделі розвитку: колективна монографія. / за ред. В. Ф. Беседіна, А. С. Музиченка. - К., 2007. - С.506-513.

3. Махнарилов Ю.В. Формування поняття "довіра" в моделях економіки (на прикладі строкових банківських депозитів) / Ю. В. Махнарилов // Управління сучасним містом. - 2006. - № 3-4/7-12 (23-24) - С. 45-49.

4. Махнарилов Ю.В. Методичні підходи до розрахунку вартісного обсягу вітчизняного ринку товарів легкої промисловості / Ю. В. Махнарилов // Легка промисловість. -- 2008. -- № 1 -- С. 42-43.

5. Махнарилов Ю.В. Обґрунтування вибору показників феномену довіри в моделях економіки (на прикладі строкових банківських зобов'язань) / Ю. В. Махнарилов // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 2. - Січень. - С. 33-36.

6. Махнарилов Ю.В. Валова кредитоємність підприємств легкої промисловості / Ю. В. Махнарилов // Економіка та держава. - 2008. - № 4 - С. 59-60.

7. Махнарилов Ю.В. Механізм накопичення коштів для інвестування підприємств легкої промисловості / Ю. В. Махнарилов // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 9. - С. 9

Публікації в інших виданнях

8. Махнарилов Ю. В. Латентний чинник в моделях прогнозування економічних показників / Ю. В. Махнарилов // Наукові розробки молоді на сучасному етапі: ІV Всеукраїнська ювілейна наукова конференція молодих вчених та студентів, 17-19 травня 2005 р.: тези доповіді - К., 2005. - С. 240.

9. Махнарилов Ю. В. Механізм накопичення коштів для інвестування підприємств легкої промисловості / Ю. В. Махнарилов // Украина - Латвия - Европейский Союз: Современное состояние и перспективы : междунар. науч.-практ. конф., 15-20 марта 2008 г.: тезисы докл. - Херсон - Рига, 2008. - С. 137-142.

10. Махнарилов Ю. В. Методичний підхід до оцінки вартості внутрішнього ринку товарів легкої промисловості / Ю. В. Махнарилов, О. С. Тарасенко // Украина - Чехия - ЕС: Сучасний стан та перспективи: міжнародна науково-практична конференція: тези доповіді. - Херсон - Прага, 2008. - С. 33-37. (Особистий внесок - розрахунок вартості внутрішнього ринку товарів легкої промисловості).

АНОТАЦІЯ

Махнарилов Ю. В. Механізм накопичення коштів для інвестування підприємств легкої промисловості - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Київський національний університет технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України, Київ, 2008.

Проаналізовані основні проблеми розвитку підприємств легкої промисловості в період вступу України до СОТ. Встановлено, що більшість проблем можна розділити на дві основні групи: відносно висока вартість виробництва і недостатність власних матеріальних та фінансових ресурсів. Необхідність впровадження ефективних технологій за умови дефіциту власних ресурсів потребує залучення кредитів. Найбільш ефективними проектами розвитку легкої промисловості є відновлення сировинної бази, оскільки вартість сировини, матеріалів становить більшу половину вартості витрат на виробництво продукції.

З метою оцінки об'єму кредитних ресурсів, необхідних для реалізації відповідних проектів на підприємствах легкої промисловості, запропоновано показник валової кредитоємності, який відображає обсяг коштів, необхідних для опанування всього внутрішнього ринку товарів легкої промисловості з імпортною складовою включно.

В дисертації запропоновано використання інструментів оцінки соціального чинника залучення тимчасово вільних грошових коштів.

Визначено науково-методичні основи накопичення коштів галузевим банком для інвестування підприємств легкої промисловості. Розроблено модель залучення та розподілу коштів з метою інвестування інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості. Зазначена модель та інструменти оцінки соціального чинника залучення кошів є складовими частинами механізму накопичення коштів для інвестування підприємств.

Ключові слова: модель, підприємства легкої промисловості, соціальний чинник, довіра, банк, валова кредитоємність, інвестиційні проекти, інвестиційні ресурси, інновація.

АННОТАЦИЯ

Махнарылов Ю. В. Механизм накопления средств для инвестирования предприятий лёгкой промышленности - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями. Киевский национальный университет технологий и дизайна Министерства образования и науки Украины, Киев, 2008.

В работе установлено, что использование социальных факторов в качестве составляющих моделей экономики обусловлено содержанием предмета экономики. Предложено изучение социального фактора через моделирование поведения субъектов хозяйствования и его взаимодействие с материальным (овеществленным) фактором. С целью решения поставленной задачи используются модели и методы, разработанные в социальных науках.

Проведен анализ основных проблем развития легкой промышленности Украины в период вступления в ВТО. Установлено, что большинство проблем развития отрасли можно разделить на две основные группы: сравнительно высокая стоимость производства продукции и недостаточность собственных материальных и финансовых ресурсов. Необходимость внедрения эффективных технологий в условиях недостаточности собственных ресурсов требует привлечения кредитов. С целью оценки объема кредитных ресурсов, необходимых для реализации соответствующих проектов на предприятиях легкой промышленности, предложен показатель валовой кредитоёмкости, который отражает объём денежных средств, необходимых для освоения всего внутреннего рынка товаров лёгкой промышленности, включая импортную составляющую.

Установлено, что в последние несколько лет показатель валовой кредитоёмкости демонстрирует тенденцию роста, что с учетом снижения доли отечественных товаров на внутреннем рынке может потребовать значительных заимствований ресурсов.

Предполагается, что ключевая роль в привлечении ресурсов будет принадлежать отраслевому банку. Установлено, что главными источниками формирования банковских ресурсов будут временно свободные денежные средства предприятий отрасли и населения. Особенностью привлечения денежных средств населения является критерий выбора банка, которым они руководствуются. Предложены способы оценки критерия привлечения банками временно свободных денежных средств.

Установлено, что более половины стоимости затрат в продукции легкой промышленности составляют затраты на сырьё и материалы. Поэтому, наиболее эффективными проектами развития лёгкой промышленности являются восстановление собственной сырьевой базы и снижение удельного веса трудовых затрат в единице продукции.

Разработана модель привлечения и распределения денежных средств с целью инвестирования инновационного развития предприятий легкой промышленности. Предполагается, что отраслевые предприятия создают инвестиционно-торговую компанию. Поскольку собственных средств предприятий на реализацию проектов развития производства недостаточно, привлекаются средства населения через целевые депозиты на реализацию проектов развития предприятий легкой промышленности.

Одним из собственников инвестиционно-торговой компании является банк, который выполняет функцию посредника между компанией и населением. Банк создает условия для привлечения временно свободных денежных средств населения и контролирует соблюдение интересов собственников депозитов. С помощью специальных мероприятий банк формирует доверие потенциальных вкладчиков как к самому учреждению, так и к программам развития предприятий легкой промышленности.

Компания организует работу вновь созданных предприятий по производству продукции, осуществляет контроль распределения материальных и финансовых ресурсов, выполняет функции посредника между поставщиками сырья, материалов, услуг, занимается сбытом продукции, способствует соблюдению прав и обязанностей собственников вновь созданных предприятий.

Реализация механизма накопления средств продемонстрирована на примере производства конкретной продукции. Проект предприятия предлагается реализовать на базе конопляного завода. Предполагается использование новой технологии переработки конопляной тресты, позволяющей упростить существующие технологии и улучшить качество короткого пенькового волокна, используемого при производстве тканей. Инвестиционно-торговая компания, учреждаемая коноплезаводом и отраслевым банком, создает производство короткого пенькового волокна, осуществляет закупки сырья для его производства, организует производство продукции из пеньковой ткани, реализует продукцию. Банк предлагает населению размещать денежные средства на целевом депозите для развития предприятий легкой промышленности. Деньги населения, поступившие на целевой депозит, а также активы банка и коноплезавода инвестируются в основные фонды и оборотные средства предприятия по производству короткого волокна. Доходы, поступившие от продажи продукции, инвестиционно-торговая компания распределяет между банком и коноплезаводом согласно своему уставу и в соответствии с долями участия собственников, а также обязательствами банка перед вкладчиками. Прибыль, остающаяся в распоряжении инвестиционно-торговой компании после покрытия всех затрат, инвестируется в развитие других предприятий. В соответствии с проведенными расчетами рассматриваемый проект позволяет накапливать средства для развития производства короткого пенькового волокна и создания новых предприятий через три года после начала его реализации.

Ключевые слова: модель, предприятия легкой промышленности, социальный фактор, доверие, банк, валовая кредитоёмкость, инвестиционные проекты, инвестиционные ресурсы, инновация.

SUMMARY

Makhnarylov Yu.V. Gear of cash assets accumulation for investment of light industry enterprises. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Economic Studies. Speciality 08.00.04 - Economy and Management of Enterprises (by the kinds of economic activities). - Kyiv National University of Technologies and Design, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2008

Analysis of the basic issues of the light industry enterprises on Ukraine's accession to the WTO has been undertaken. The majority of the issues can be broken up into two groups: comparatively high cost of production and scarce material and financial recourses. The necessity of efficient technologies introduction against the background of scarce recourses requires attraction of credits. Both resumption of raw material source and reduction of specific weight of labour expenses for a unit of a product are proved to be the most effective projects of the light industry development inasmuch as cost of raw materials and salary make up the good half of manufacturing costs.

...