Фінансове забезпечення діяльності політичних партій в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 336:329] (447)

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

ОБУШНИЙ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник кандидат економічних наук, професор

Боринець Станіслав Якович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Опарін Валерій Михайлович,

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, професор кафедри фінансів;

кандидат економічних наук, доцент

Павлюк Клавдія Ваcилівна

Державна навчально-наукова установа «Академія фінансового управління» Міністерства фінансів України Міністерства фінансів України, завідувач відділу бюджетного регулювання.

Захист відбудеться “16” квітня 2008 р. о 16⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, аудиторія 203.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “13” березня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н.,

доцент О.І. Жилінська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

партія забезпечення тіньовий фінансування

Актуальність теми. У більшості сучасних держав фінансове забезпечення діяльності політичних партій є загальновизнаною нормою і трактується як невід'ємний атрибут демократії та громадянського суспільства. Фінансова забезпеченість є одним із визначальних факторів незалежності політичних партій. Сучасні політичні партії для провадження статутної діяльності потребують значних коштів, причому потреба в них постійно зростає. Тому першочергового значення набувають питання щодо джерел формування та забезпечення фінансовими ресурсами політичних партій, що зумовлює актуальність вибраної теми та її практичне значення.

У процесі еволюції політичних партій сформувалися три джерела фінансового забезпечення їх діяльності: власні кошти політичних партій, приватне фінансування, державне фінансування. У кожній країні склалося власне співвідношення фінансового забезпечення із цих джерел.

Важливою складовою частиною забезпечення ефективної діяльності політичних партій є впровадження прозорої фінансової звітності, налагодження та контролю за отриманими коштами. При цьому слід враховувати, що партії є інститутом громадянського суспільства, що мають право на конфіденційність, у т.ч. й фінансову. Оскільки фінансове забезпечення політичних партій здійснюється не тільки з офіційно дозволених джерел, але й тіньових коштів, частка яких нерідко є більшою легітимно визначеного їх забезпечення, то набуває особливої актуальності система ефективного контролю та звітності за надходженнями і витратами політичних партій у процесі їх функціонування.

Отже, актуальність науково-прикладного завдання дослідження шляхів та механізмів фінансування політичних партій України, ефективності їх витрат як на поточну діяльність, так і виборчу кампанію, наявних форм звітності та контролю за витратами політичних партій лише зростає.

Розробка довгострокової концепції фінансового забезпечення діяльності політичних партій є актуальним напрямом наукових досліджень, теоретико-методологічні засади розробки якої досліджуються у працях зарубіжних вчених, а саме: Г. Александера, С. Барсукової, М. Валєцькі, В. Даниленко, М. Дюверже, Е. Колюшина, В. Лапаєвої, Р. Ливаш, Дж. Мендилоу, К.-Х. Насмахера, І. Ортуно-Ортіна, Р. Патіеля, Т. Перссона, М. Пінто-Душинські, С. Пшизової, О. Романенко, Л. Сайдла, Дж. Стігліца, А. Хайденхаймера, К. Шульца, Ю. Юдіна та ін. У вітчизняних економічних дослідженнях проблемам фінансового забезпечення політичних партій поки що приділяється недостатньо уваги. Незважаючи на недостатньо широке висвітлення в науковій літературі проблем, пов'язаних із фінансуванням політичних партій, у дослідженні було опрацьовано роботи В. Базилевича, С. Боринця, О.Василика, В. Гейця, В. Кравченка, М. Крупки, С. Москвіна, В. Опаріна, К. Павлюк, Ю. Пасічника, О. Позняк, І. Чугунова, А. Чухна. Роботи зазначених фахівців містять глибокий аналіз основних видів фінансів, у тому числі і громадських об'єднань, складовою яких є фінанси політичних партій. Зазначені теоретико-методологічні засади, розроблені вітчизняними дослідниками, стали теоретичною базою написання дисертації.

Разом з тим складність об'єкту дослідження обумовила потребу застосування міждисциплінарного підходу та ознайомлення із дослідженнями політичних і правових аспектів процесів фінансування діяльності політичних партій в Україні, які розкриваються у роботах М. Коваля, Ю. Корольчука, М. Примуша, А. Романюка, Ю. Шведа, О. Шумельда та деяких інших вітчизняних учених.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка і виконана у відповідності і межах комплексної наукової теми «Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень» (шифр 01БФ040-01), підрозділ «Розвиток фінансової системи України як фактор економічного зростання». В межах обраної теми автором розроблено пропозиції щодо вдосконалення фінансового забезпечення політичних партій України, посилення контролю звітності за використанням коштів з різних джерел фінансування.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в поглибленні теоретичних підходів щодо аналізу й оцінювання фінансового забезпечення політичних партій та розробленні рекомендацій щодо вдосконалення шляхів для їх ефективного використання. Відповідно до поставленої мети дослідження визначено основні завдання дослідження, спрямовані на її досягнення:

- розкрити зміст понять «політичне фінансування», «фінансування політичних партій», «фінансове забезпечення діяльності політичних партій»;

- виділити основні моделі фінансового забезпечення діяльності політичних партій та провести їх аналіз шляхом розкриття переваг і недоліків;

- визначити джерела фінансування політичних партій та проаналізувати й оцінити їх ефективність (доцільність) використання в Україні;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення системи фінансового забезпечення політичних партій в Україні у контексті зарубіжного досвіду;

- виявити основні фінансово-економічні проблеми сучасного фінансування політичних партій в Україні

- оцінити ефективність наявних моделей фінансового забезпечення політичних партій;

- запропонувати механізми обмеження надходжень тіньових коштів для фінансового забезпечення політичних партій;

- сформувати рекомендації щодо підвищення ефективності використання джерел фінансування партій, граничних розмірів субсидій та інших надходжень;

- здійснити аналіз фінансового забезпечення виборчих кампаній з виборчих фондів політичних партій (блоків) та розробити рекомендації щодо його ефективного використання.

Об'єктом дослідження є процеси фінансування діяльності громадських об'єднань.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні складові фінансового забезпечення діяльності політичних партій України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження було використано сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів пізнання. Використання методів аналізу та синтезу, логічного та історичного, наукової абстракції дало можливість визначити методологічні основи дослідження, уточнити понятійний апарат, з'ясувати економічну сутність та особливості фінансового забезпечення політичних партій в умовах функціонування багатопартійної системи в Україні.

При вивченні досвіду фінансового забезпечення політичних партій зарубіжних країн застосовувався системний метод та метод порівняльного аналізу. Економіко-статистичний метод та математичне моделювання було використано при вивченні системи формування бюджетів політичних партій, виборчих фондів та їх використання. За допомогою системного і структурного підходів досліджено діючі організаційно-правові та інституційні механізми фінансування політичних партій. Використання цих методів дало можливість графічно представити результати дослідження та розробити рекомендації щодо вдосконалення наявної системи контролю і звітності за використанням коштів політичними партіями.

Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти з питань фінансового забезпечення політичних партій зарубіжних країн та України, матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Центральної виборчої комісії (ЦВК), довідково-інформаційні видання ЦВК, дослідження зарубіжних та вітчизняних авторів, матеріали науково-практичних конференцій та інформаційно-аналітичні матеріали дослідних установ, соціологічних центрів, а також наукові праці, видані друком і розміщені в мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше сформульовано важливе науково-прикладне завдання розкриття необхідності дослідження фінансового забезпечення діяльності політичних партій в Україні та розроблено методичні підходи до його аналізу й оцінювання, що дозволило одержати науково обґрунтовані результати, які характеризують новизну дослідження і особистий внесок автора, зокрема:

уперше:

- визначено співвідношення понять «політичне фінансування» та «фінансування політичних партій»; доведено, що перше стосовно другого є більш широким, оскільки поняття «політичне фінансування» охоплює фінансування дій, пов'язаних із здобуттям владних повноважень, утриманням або збереженням публічної влади всіма учасниками політичного процесу (партій, кандидатів, організаторів виборів); поняття «фінансування політичної партії» розуміється як сукупність прямих і непрямих надходжень до бюджетів політичних партій, їх виборчих фондів, вигоди та інші дії прямо або побічно спрямовані на досягнення партійних цілей;

- обґрунтовано доцільність використання поняття «фінансове забезпечення діяльності політичних партій», що визначено як сукупність фінансово-економічних заходів, спрямованих на формування, розподіл та використання грошових надходжень з різних джерел накопичення з метою забезпечення виконання політичними партіями своєї статутної діяльності, економічне значення якої полягає у створенні громадянського суспільства як суспільного блага; необхідність фінансового забезпечення як економічного явища обумовлена витратами участі політичних партій у виборчому процесі;

удосконалено:

- методичні підходи до визначення верхньої межі фінансових витрат політичних партій на вибори, що дозволяє забезпечувати фінансовий контроль за діяльністю політичних партій у період їх проведення й упередження фінансових втрат держави від неодержаних податків, купівлі «передвиборних» товарів та послуг, виготовлення й розподіл яких фінансується політичними партіями в період виборчої кампанії;

- моделі фінансового забезпечення діяльності вітчизняних політичних партій з урахуванням зарубіжного досвіду, порядок розподілу та ефективного використання фондів політичних партій на їх статутну діяльність з Державного бюджету України;

дістали подальшого розвитку:

- дослідження суперечливого процесу «державного фінансування діяльності політичних партій», що за відсутності законодавчого закріплення визначено як сукупність форм і методів, які застосовуються при формуванні фондів політичних партій з Державного бюджету для проведення статутної діяльності, а також коштів, які надійшли на рахунок політичних партій як відшкодування їхніх витрат, пов'язаних з фінансуванням своєї передвиборчої агітації; фінансово-економічний зміст поняття «державне фінансування діяльності політичних партій» обґрунтовано з позицій використання частини суспільного грошового фонду для розбудови громадянського суспільства як одного з головних суспільних благ шляхом формування цілісної системи фінансування політичних партій, діяльність яких спрямована на створення такого суспільного блага;

- аргументація того, що в умовах становлення багатопартійної системи в Україні оптимальною моделлю фінансування політичних партій є змішана модель, де поєднані публічне і приватне фінансування з поступовим збільшенням частки самофінансування;

- методичне забезпечення контролю за надходженнями і витратами політичних партій, для чого запропоновано законодавче закріплення норми щодо планування партією свого бюджету на період виборчої кампанії, з наступним поданням його до центрального органу, відповідального за проведення в країні виборів; встановлення граничної межі витрат у виборчих кампаніях з одночасним налагодженням дієвого контролю за використанням бюджетних коштів політичних партій з боку незалежних організацій.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції дисертаційної роботи мають практичне значення і можуть бути використані при підготовці законодавчо-нормативних актів з питань фінансового забезпечення статутної діяльності політичних партій та їх фінансування в період виборчих кампаній.

Окремі положення, що містяться у дисертації, були використані у навчальному процесі кафедрою фінансів, грошового обігу та кредиту економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні дисциплін «Теорія фінансів» та «Фінансові системи зарубіжних країн» (довідка № 013/453 від «22» травня 2007 р.).

На рівні органів державної влади вироблені дисертантом рекомендації дають можливість об'єктивно визначити стратегію виділення коштів з Державного бюджету в межах достатньої забезпеченості для виконання політичними партіями своєї статутної діяльності та проведення передвиборної кампанії. Наведені в дисертації на рівні приватних пожертвувачів статистичні дані та відомості є орієнтиром для пошуків оптимальних способів вкладання коштів у діяльність політичних партій, зменшення ризиків за умов посилення корупції в партійному середовищі. Сформульовані в дисертації висновки будуть корисними на рівні політичних партій як при розробці стратегії наповнення бюджетів для проведення статутної діяльності, так і бюджетів виборчих кампаній.

Ряд положень, висновків та рекомендацій дисертації знайшли практичне застосування в діяльності секретаріату депутатської фракції Соціалістичної партії України у Верховній Раді України (довідка № 06-32/9-136 від «25» квітня 2007 р.) та Львівської регіональної організації Народної партії України (довідка № 03 від «19» січня 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною, у ній сформульовані пропозиції щодо вдосконалення наявних в Україні моделей фінансування політичних партій. Положення наукової новизни, висновки й рекомендації належать особисто автору. Публікації автора одноосібні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднені на засіданнях кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та доповідалися на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченій 60-річчю Великої Перемоги «Шевченківська весна» (м. Київ, 10-11 березня 2005 року); IV Всеукраїнській Ювілейній науковій конференції молодих вчених та студенів «Наукові розробки молоді на сучасному етапі» (м. Київ, 17-19 травня 2005 року); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченій 15-й річниці незалежності України «Шевченківська весна» (м. Київ, 2-3 березня 2006 року); Науково-теоретичній конференції «Розвиток фінансової системи України в умовах трансформаційних перетворень» (м. Київ, 23-24 березня 2006 року); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (м. Київ, 1-4 березня 2007 року).

Публікації. За результатами проведеного наукового дослідження автором опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 3,66 д.а. З 11-ти вказаних робіт 5 - публікації у наукових фахових виданнях (3,01 д.а.), 6 - у збірниках наукових праць за матеріалами конференцій (0,65 д.а.).

Структура та обсяг роботи. Відповідно до мети, завдань та логіки дослідження визначено структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 218 с., у тому числі основного тексту - 175 с. У дисертації міститься 6 таблиць, 4 рисунки, 6 додатків на 31 сторінці. Список використаних джерел нараховує 130 найменувань і займає 10 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретичні засади фінансового забезпечення діяльності політичних партій” висвітлено концептуальні, правові, методичні засади фінансового забезпечення діяльності політичних партій.

У рамках розробки довгострокової концепції фінансового забезпечення діяльності політичних партій важливе значення займає правове регулювання. Необхідність його запровадження зумовлюється появою численних фінансових афер та політико-фінансових скандалів, пов'язаних з криміналізацією фінансової діяльності політичних партій та нерівністю фінансових можливостей політичних партій, а, отже, і нерівністю їхніх шансів у політичному суперництві. Наразі, як доведено в дисертації, законодавче регулювання у кожній країні, про що свідчить і досвід України, відбувається небезпроблемно.

Недостатність чи відсутність правового регулювання фінансового забезпечення діяльності політичних партій може навіть призвести до спотворення народного волевиявлення, як це засвідчили президентські вибори 2004 р. в Україні. Саме надмірні «політичні інвестиції» на вибори 2004 р. були однією із основних причин проведення трьох турів виборів, а в наступні роки призвели до поширення політичної корупції, посилення олігархізації та криміналізації влади.

Все це вказує на недостатність теоретичного та методичного обґрунтування, у відповідності з яким здійснюється фінансове забезпечення діяльності політичних партій як у зарубіжних країнах, так і в Україні.

У дисертації проведено аналіз ряду моделей фінансування політичних партій. Найуживанішими серед них є моделі самофінансування, державного та приватного фінансування. Ці моделі, про що свідчить досвід фінансового забезпечення політичних партій України, містять багато недоліків. Особливо це стосується такого різновиду приватного фінансування як тіньове субсидіювання. Масштаби використання цього різновиду настільки великі, що її можна розглядати як окрему модель.

Тому знаходження оптимальної моделі партійного фінансування - нагальна потреба часу. На нинішньому етапі оптимальною в Україні може стати змішана модель фінансового забезпечення політичних партій, яка включає в себе: самофінансування, приватне фінансування та державне фінансування, у пропорції 30:35:35.

Критерієм визначення ефективності запропонованої нами змішаної моделі фінансування політичних партій - зведення до мінімуму їх фінансової залежності як від держави, так і від приватного інвестора. Звісно, що очікуваний позитивний результат можна розраховувати лише за умов утримання контрольного пакету меркантильних інтересів фінансових «донорів» у сфері впливу політичної партії.

Неефективність практичного впровадження проаналізованих вище моделей фінансування політичних партій цікавить науковців різних країн світу. Окремі із них пропонують при розробці моделей фінансування політичних партій поєднувати традиційні моделі фінансування з особливостями розвитку країни. Саме на таких засадах сформульовані «англосаксонська», «континентально-європейська» та інші моделі (автори К. фон Бейме, М. Пінто-Душинський, К. Лоусон).

У роботі розглянуто наступні моделі фінансового забезпечення політичних партій (автори І. Ортуно-Ортін та К. Шульц):

1) модель державного фінансування двох політичних партій;

2) модель державного фінансування більше двох політичних партій;

3) модель державного і приватного фінансування партій.

Достовірність фінансово-економічного обґрунтування всіх моделей заслуговує на впровадження в теорію і практику фінансового забезпечення політичних партій України.

Проведений аналіз моделей дозволив зробити висновок про те, що державне фінансування партій має тенденцію наближати політичний курс до центристського, коли таке фінансування залежить від частки набраних голосів. Наближення політичного курсу до центристського дає більше голосів, і тому збільшення державного фінансування, яке, в свою чергу, може використовуватись для залучення ще більшої кількості голосів. Партії постають перед компромісним рішенням: або дотримуватись обраного політичного курсу, або змінювати його для підвищення ймовірності здійснення.

Національні особливості у кожній країні впливають на практику реалізації фінансування політичних партій, тому розробка і впровадження оптимальної моделі партійного фінансування залежить від рівня соціально-економічної стабільності держави та суспільства.

У процесі дослідження встановлено, що слабкою ланкою фінансового забезпечення діяльності політичних партій є не тільки недостатнє їх бюджетне фінансування, але і надмірне приватне, зокрема, «тіньове інвестування» через підставні фірми, закордонні офшорні зони, різні фонди, пластикові картки, чеки, векселі тощо.

Впровадження нових систем контролю за фінансовим забезпеченням та використанням коштів у низці країн спричинило до подальшої фальсифікації фінансових звітів політичних партій. Тим самим постає нова проблема, яка ввійшла в історію як проблема так званих «лупхолс» - спосіб обійти встановлений фінансовий контроль, формально його не порушуючи, але уникаючи контролю через різноманітні лазівки, які на законодавчому рівні вкрай складно, а іноді неможливо, передбачити.

Отже, розробка довгострокової концепції фінансового забезпечення діяльності політичних партій, впровадження ефективних систем контролю та звітності за використанням партійних коштів потребує подальших теоретико-методологічних обґрунтувань дослідників.

У другому розділі „Фінансове забезпечення поточної діяльності політичних партій” надано оцінку основних джерел, що забезпечують фінансування статутної діяльності партій у міжвиборчий період.

На основі аналізу фінансової діяльності політичних партій зарубіжних країн доведено, що частка членських внесків (традиційне і до недавнього часу головне джерело фінансування) у системі самофінансування постійно зменшується. Така тенденція викликає серйозне занепокоєння у європейської громадськості, тому Парламентська Асамблея Ради Європи (2001 р.) закликала всіх громадян брати безпосередню участь у діяльності політичних партій, включаючи фінансову підтримку партій. В Україні частка членських внесків у фінансуванні політичних партій незначна. За експертною оцінкою вітчизняного дослідника О. Шумельди вона складає трохи більше 12 %. Проте у цей відсоток включаються не тільки власне членські внески, але і т.зв. «партподаток» - суму (зазвичай, значну), котру особа повинна сплатити в партійну касу за висунення її на певну державну посаду чи депутатом.

З метою збільшення частки членських внесків політичних партій, у Закон України «Про внесення змін до декількох законодавчих актів України у зв'язку із запровадженням державного фінансування політичних партій в Україні» внесено положення, згідно з яким держава стимулює та всіляко заохочує збільшення коштів, одержаних від членських внесків.

У системі самофінансування політичних партій в окремих країнах беруть участь колективні (інституціональні) громадські об'єднання за різноманітними групами інтересів. Йдеться насамперед про профспілки, організації бізнесу, спілки підприємств тощо. Питання щодо їх участі у фінансуванні партій у кожній країні вирішується неоднаково. В одній групі країн (Велика Британія, Іспанія, Ізраїль, Канада) дозволено фінансувати політичні партії, в іншій, у т.ч. й в Україні, профспілкам забороняється фінансування діяльності політичних партій.

У низці країн політичні партії позбавлені права займатися підприємницькою діяльністю, яка має за мету отримання прибутку, партії визначаються як неприбуткові організації. В окремих країнах комерційна діяльність дозволяється, при цьому законодавство, зазвичай, вказує на ті види комерційної діяльності, які їм не заборонені. Українське законодавство визначає політичні партії неприбутковими організаціями, а, відтак, вони не мають права займатися підприємницькою діяльністю.

Основним джерелом фінансового забезпечення діяльності політичних партій виступає приватне фінансування. Будь-який приватний інвестор, вкладаючи переважно «тіньові» гроші у партійну діяльність, має на меті потенційну, скоріш за все приватну користь. «Тіньове фінансування» політичних партій небезпечне насамперед тим, що являє собою основне джерело фінансування тіньової політики, яке сьогодні одночасно виступає як одна із сфер діяльності щодо формування економічної нерівності.

У дисертації проаналізовані окремі плутократичні схеми фінансування політичних партій в окремих країнах, котрі доводять, що вихідним пунктом появи корупції у партійному середовищі є приватне, переважно тіньове фінансування. Повною мірою це стосується і приватного фінансування політичних партій України. Цей негатив посилюється тим, що в Законі України «Про політичні партії» не встановлено ніякого контролю і не передбачено отримання фінансового звіту про доходи і видатки, одержані від приватних спонсорів. Не можна одержати і достовірну інформацію щодо приватного фінансування українських політичних партій, за виключенням витрат на виборчу кампанію, що публікує ЦВК. Відтак, провести достовірний аналіз надходжень і витрат приватних пожертвувачів щодо їх фінансування діяльності політичних партій не уявляється можливим.

У дисертації підтримано точку зору тих західноєвропейських фінансистів (Г. Гідлунд, К.-Х. Нассмахер та деяких інших), котрі вважають, що витіснити корупційні схеми, які створюються у партійному середовищі, можна, визначивши нецільові та цільові ліміти фінансування політичних партій, з наступним проведенням контролю за їх використанням і встановленням юридичної відповідальності політичних партій і їх посадових осіб.

Державне фінансування покликане послабити фінансову залежність політичних партій від приватного пожертвувача. Загальновизнаними є такі підходи до державного фінансування діяльності політичних партій: загальне і спеціальне, пряме і непряме. Загальне (нецільове) фінансування передбачає надання державних субсидій на поточну діяльність політичних партій, головним чином, організаційного характеру (утримання партійного апарату, проведення з'їздів та конференцій, оренда приміщень та придбання обладнання), спеціальне (цільове) - субсидіювання певних видів діяльності (проведення виборчих кампаній, діяльності парламентських фракцій).

Більш дешевим вважається непряме виділення бюджетних коштів партіям і кандидатам, а також надання різноманітних пільг та послуг. До непрямого державного фінансування політичних партій включаються такі послуги як надання партіям безкоштовного ефірного часу і місця для публікації заяв у державних засобах масової інформації, транспортних послуг та послуг поштово-телеграфного зв'язку, різного роду податкових пільг тощо.

У західних країнах державне фінансування надається переважно тим політичним силам, котрі на виборах отримали встановлену законодавством кількість мандатів, тобто в основу покладений принцип впливовості політичної партії в суспільстві. Партія, яка не здобула належної підтримки виборців, позбавляється права на державне фінансування. У роботі розкрито особливості фінансування політичних партій у Франції. Сума кредиту на фінансування політичних партій у Франції поділяється на дві частини: одна призначена для фінансування політичних партій за результатами виборів, інша - пропорційно для фінансування партій, представлених у парламенті. Проведено аналіз інших підходів надання державних субсидій політичним партіям в інших зарубіжних країнах.

У роботі з'ясовано особливості державного фінансування статутної діяльності політичних партій в Україні. Згідно з українським законодавством державою фінансуються тільки ті політичні партії та виборчі блоки, що на останніх чергових виборах отримали три і більше відсотків голосів виборців і представлені в парламенті, а субсидії розподіляються між ними пропорційно числу одержаних на виборах мандатів.

Надання субсидій не всім політичним партіям в Україні, а лише окремим із них, причому через систему преференцій, фактично створює диференційовані умови для їх функціонування.

У третьому розділі „Фінансове забезпечення діяльності політичних партій у виборчих кампаніях” на основі узагальнення досвіду фінансування виборчих кампаній у різних країнах світу здійснено аналіз формування дохідної частини бюджету виборчого фонду політичної партії (блоку), порядок її використання та відшкодування, і на цій основі визначено ефективність фінансового забезпечення політичних партій у виборчих кампаніях України.

У багатьох країнах загальновизнаною є практика фінансування виборчих кампаній повністю або частково державою. Оскільки політичні партії у більшості країн є організаторами виборчого процесу, то цілком логічно, що вони повинні одержувати відповідне фінансування. Наразі, такий підхід поділяють не всі вчені і політики. Одні схвально ставляться до державного фінансування політичних партій у період виборчих кампаній, інші виступають проти. Одним із вагомих аргументів тих, хто виступає проти, є теза, що за умов фінансування державою політичних партій правляча партія об'єктивно одержує фінансові переваги за рахунок непрямого державного інвестування (т.зв. адміністративний ресурс, використання державних ЗМІ, транспорту тощо).

У дисертації розкрито дві основні системи розподілу коштів при державному фінансуванні. Одна передбачає перерахування коштів на цільові (спеціальні) рахунки для проведення дозволених законом видатків на виборчу кампанію, інша передбачає фінансування за формулою, що бере до уваги встановлений законодавством кожної країни мінімум (в інтервалі від 1% до 15%) дійсних голосів, одержаних на виборах.

Більшість країн світу використовують різні форми непрямого державного фінансування політичних партій у період виборчих кампаній, серед них: надання безкоштовно ефірного часу для виступів представників партій, безоплатне розміщення політичної реклами, використання транспорту, публікація агітаційних матеріалів у газетах, надання приміщень для організації зустрічей з виборцями тощо. Уряди окремих держав звільняють політичні партії від податків, здійснюючи тим самим непряме державне фінансування.

У період виборчої кампанії усі політичні партії не покладаються виключно на державне (пряме і непряме) фінансування, але і залучають приватні кошти (добровільні внески фізичних осіб) та власні кошти партії або партій, що входять до виборчого блоку і створюють свій виборчий фонд. На позачергових парламентських виборах 2007 р. в Україні загальний обсяг виборчих фондів політичних партій (блоків) становив понад 582 млн. грн., при цьому основу фондів складали добровільні внески фізичних осіб.

Закон України «Про вибори народних депутатів України» (ст. 53) встановлює певні обмеження на такий внесок до виборчого фонду однієї партії (блоку). Добровільний внесок однієї фізичної особи не може перевищувати чотирьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, яка встановлюється на відповідний рік Законом України «Про державний бюджет України». Так, мінімальна заробітна плата у І кварталі 2008 р. встановлена у розмірі 515 грн. на місяць. Отже, у разі виборів у 2008 р. максимальний розмір добровільного внеску фізичної особи може становити 206 000 грн.

Законодавство України не обмежує розмір виборчого фонду, рівно як і розмір суми та кількість перерахувань власних внесків партії і партій, що входять до блоку. Тим самим запропоновано заходи для посилення прозорості накопичення коштів і їх використання з тим, щоб запобігти корупційним схемам у виборчих кампаніях. Однак, як свідчать парламентські вибори у 2006 та 2007 рр., такі сподівання не виправдалися, оскільки фінансово слабкі партії перебували в іще скрутнішому становищі.

У дисертації запропоновано законодавчо закріпити положення щодо надання партіям державної субсидії від 7 до 10% граничного розміру виборчих витрат. При цьому розуміючи, що ввести таку законодавчу норму буде дуже складно, оскільки у наявному законодавстві України відсутня така норма, як пряма участь у формуванні виборчих фондів політичних партій (блоків) з Державного бюджету України. Закон України «Про політичні партії в Україні» надав право на відшкодування витрат, пов'язаних із фінансуванням передвиборчої агітації, на підставах та у порядку, передбачених Законом України «Про вибори народних депутатів України», тим політичним партіям, що отримали три і більше відсотків голосів виборців. Право встановлювати граничну суму відшкодування таких витрат надано ЦВК, яка, зокрема, встановила фактичні витрати відшкодування політичним партіям на позачергових парламентських виборах у 2007 р. у сумі, не більшій за 100 тис. мінімальних зарплат, тобто 185 984,23 тис. грн.

Рис. 2. Розміри офіційних витрат політичних партій на виборах у 2006 р. та у 2007 р. (млн. грн.)

Однак, Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», розділ ІІ, п. 56 вніс зміну до Закону України «Про Центральну виборчу комісію» і виключив п. 6, статті 19 щодо права приймати рішення про відшкодування політичним партіям витрат, пов'язаних із фінансуванням передвиборчої агітації під час проведення виборів народних депутатів України.

У дисертації зроблено висновок, що законодавчо визначений підхід щодо відшкодування витрат, пов'язаних із фінансуванням передвиборчої агітації, не можна вважати виправданим стосовно тих політичних партій (блоків), котрі не подолали виборчий бар'єр, оскільки останні позбавлені не тільки права на відшкодування витрат, пов'язаних з передвиборчою агітацією, але і права на повернення своєї грошової застави, що ще більше послаблює їх фінансовий стан. У роботі запропоновано за умов виділення коштів із Державного бюджету на фінансування політичних партій для проведення передвиборчої агітації розподіляти їх на дві частини: першу розподілити між усіма партіями, що беруть участь у виборах, у рівних частках, другу - диференційовано, відповідно до результатів виборів.

Невизначеність фінансових потреб і витрат політичних партій на виборах не дає можливість зробити висновок про достатність, надмірність чи недостатність їх фінансового забезпечення.

У дисертації наведені таблиці, схеми, формули, в яких показані неофіційні витрати політичних партій (блоків) за певний вид робіт (збір підписів, оплата учасників мітингу, іміджмейкерам, поліграфії, підкуп виборців тощо) на парламентських виборах 2006 р. За розрахунками автора, у загальній сумі витрат виборчої кампанії 2006 р. неофіційні витрати склали понад 75%. Не меншими були «тіньові» суми і на позачергових парламентських виборах 2007 р., рівно як і вартість голосу кожного виборця.

За таких умов актуалізується проблема встановлення граничної межі витрат політичних партій України у виборчій кампанії. Однак, як свідчить зарубіжний досвід, будь-яке обмеження виявлялося неефективним, оскільки завжди знаходилися шляхи, які давали можливість їх обійти. Тому підвищення прозорості та відкритості накопичення виборчих фондів, звітність, контроль політичних партій (блоків) за їх використанням, незалежний аудит їх витрат - залишається актуальним науково-прикладним завданням.

Кожна країна виробляє свої організаційні форми контролю та фінансової звітності політичних партій. Існує три види державних органів, що здійснюють контроль за використанням коштів політичними партіями (блоками) у виборчих кампаніях: державні органи зі спеціальною компетенцією; державні органи загального фінансового контролю; виборчі комісії, на які в окремих країнах покладаються повноваження контролю за всією фінансовою діяльністю політичних партій, а не тільки тієї, що пов'язана з їх участю у виборах. У дисертації проаналізовано зарубіжний досвід діяльності вищезазначених державних органів, що контролюють використання коштів політичними партіями.

Згідно з Законом України «Про вибори народних депутатів України» контроль за правильним і цільовим використанням коштів Державного бюджету виділених на підготовку і проведення виборів, а також надходженням, обліком і використанням коштів виборчих фондів партій (блоків), здійснюється ЦВК та установою банку, де відкрито рахунок виборчого фонду партії (блоку), відповідно до порядку встановленого ЦВК спільно з Національним банком України та уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Однак, практика парламентських виборів 2006 р. та позачергових 2007 р. засвідчила, що закон не забезпечує належного контролю використання коштів виборчих фондів політичних партій. Безконтрольними і непідзвітними є значні «тіньові» кошти, що одержують політичні партії на проведення виборчої кампанії. Зазвичай, такі кошти вираховують із різниці між реальним бюджетом виборчої кампанії і тією її частиною, що офіційно внесена у виборчий фонд.

Таким чином, механізм контролю за тіньовим фінансуванням політичних партій ускладнюється відсутністю даних про його розміри та джерела. Єдиним джерелом інформації продовжують залишатися інтерв'ю, висловлювання лідерів або партійних фінансистів, котрі знають про розміри фінансових потреб політичної партії на статутну діяльність і виборчу кампанію.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення та обґрунтовано висновки щодо вирішення проблеми фінансового забезпечення діяльності політичних партій в умовах трансформації українського суспільства, визначено концептуальні засади фінансового забезпечення політичних партій, з'ясовано сутність та основні механізми його вдосконалення. Основні науково-теоретичні та практичні результати дисертації полягають у наступному:

1. Обґрунтовано доцільність використання фінансово-економічною наукою поняття «фінансове забезпечення діяльності політичних партій» як сукупності фінансово-економічних заходів, спрямованих на формування, розподіл та використання грошових надходжень з різних джерел накопичення, з метою забезпечення виконання політичними партіями своєї статутної діяльності та суспільно-значимих цілей.

2. Узагальнено та систематизовано досвід фінансування політичних партій зарубіжних країн у відповідності з певними моделями залежно від переважних джерел фінансування - державного чи приватного; з'ясовано, що жодна з цих моделей не позбавлена недоліків.

3. Встановлено, що участь будь-якої політичної партії у виборах має свою ціну, що визначається як бюджетними, так і приватними витратами. Тільки відомості про загальні витрати політичних партій на вибори дають можливість зробити висновок про достатність, надмірність чи недостатність їх фінансового забезпечення.

4. Проведений аналіз моделей фінансування політичних партій дозволив визначити оптимальною для України модель змішаного фінансування з таким поєднанням державного та приватного фінансування, при якому партії не ставляться в надмірну залежність від пожертвувачів, але і не залежать від держави.

5. З'ясовано, що поєднати приватне і державне фінансування політичних партій в умовах трансформації українського суспільства поки що не вдається, підтвердженням цього є Державний бюджет України на 2008 рік. Характерною особливістю цьогорічного бюджету у контексті фінансування політичних партій є, з одного боку, його антипартійність, а, з іншого, економічно обґрунтований підхід. Антипартійність бюджету 2008 р. полягає в тому, що всі бюджетні статті Законів України («Про політичні партії в Україні», «Про Центральну виборчу комісію», «Про вибори народних депутатів України») щодо виділення коштів з Державного бюджету для фінансування статутної діяльності та відшкодування витрат, пов'язаних з субсидіюванням їх передвиборчої агітації, виключені. Справедливість виключення фінансування політичних партій у 2008 р. полягає в тому, що майже всі парламентські партії не надто або ж зовсім не потребують державної фінансової підтримки. Тому такі партії не проявляють зацікавленості у впровадженні державного фінансування, а, відтак, і встановленні контролю та звітності за його використанням.

6. Встановлено, що обсяг бюджетного фінансування партій доцільно визначати, виходячи з мінімального «кошика» найбільш важливих партійних витрат і необхідності вирівнювання шансів різних партій у політичній боротьбі. Бюджетне фінансування виборчих кампаній слід здійснювати шляхом диференційованого виділення коштів до виборчих фондів, при цьому запропоновано поступово переходити до надання всім політичним партіям безкоштовного ефірного часу з урахуванням отриманих ними голосів виборців, гарантуючи їм доступ до ефіру за однаковими тарифами.

7. Рекомендовано з метою підтримки фінансово слабких чи послаблених політичних партій (блоків) надавати у їх розпорядження державні субсидії не менш як 7-10% від граничного розміру виборчих витрат. Надання таких субсидій порушує принцип рівності, але воно сприяло б зміцненню фінансових можливостей партій (блоків), яким виборці довіряють, та партійній структуризації у бік зменшення кількості партій і зменшення навантаження на бюджет.

8. Визначено необхідність узгодження лімітів пожертвувань і витрат на вибори та поточну діяльність, зменшення граничного розміру пожертвувань громадян, особливо для поточного фінансування, виходячи із середнього рівня доходів громадян, встановлення лімітів загальної суми використовуваних пожертвувань від фізичних та юридичних осіб. Такий підхід дозволить не тільки зекономити державні та приватні кошти, а також надасть можливість більш прозоро контролювати їх надходження й використання.

9. Обґрунтовано важливість законодавчого закріплення системи обов'язкових, внутрішньо погоджених фінансових та інших показників зведеного фінансового звіту, що дозволяють перевірити його правильність і вірогідність.

10. Розкрито доцільність визначення основних фінансових потреб на проведення акцій політичними партіями як у міжвиборчий, так і у виборчий період, при цьому необхідно розробити кошторис, де потрібно зафіксувати загальну суму надходжень і розмір використання по статтям. Наявність такого кошторису змусить фінансових розпорядників розмежовувати кошти на витрати виборчої кампанії та витрати у міжвиборчий період, і разом з тим, сприяти зменшенню кількості надходжень та використання коштів через корупційні схеми.

11. Обґрунтовано необхідність збереження за виборчими комісіями статусу спеціально вповноважених органів фінансового контролю на виборах, але одночасно запропоновано розширити компетенцію та перелік об'єктів контролю податкових органів у цій сфері, встановити порядок взаємодії комісій з податковими й іншими державними органами. Актуальним завданням є запровадження конкретних форм та процедур здійснення податковими органами контролю за поточним фінансуванням партій, що будуть гарантувати його ефективність і захист від можливих зловживань.

Виправданим є прийняття окремого закону про фінансування партій або Виборчого Кодексу, який би містив основні принципи економічного, правового регулювання та загальні норми щодо джерел, умов і порядку фінансування діяльності політичних партій, доцільним є згрупування положень про окремі види їх фінансово-господарської діяльності (фінансування виборів, підприємницька діяльність і т.д.), про контроль і відповідальність за фінансові правопорушення під час проведення статутної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у наукових фахових виданнях:

1. Обушний С.М. Фінансування діяльності політичних партій у країнах з розвиненою економікою // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка». - 2006. - Випуск 86-87. - С. 42-45. (0,55 д.а.)

2. Обушний С.М. Концептуальні підходи до фінансування діяльності політичних партій // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 12 (67). - 2006. - С. 52-56. (0,66 д.а.)

3. Обушний С.М. Самофінансування поточної діяльності політичних партій у міжвиборчий період // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 3 (70). - 2007. - С. 8-14. (0,7 д.а.)

4. Обушний С.М. Приватне фінансування політичних партій західноєвропейських країн з розвиненою економікою // Наукові праці НДФІ: Збірник наукових праць. Вип. 1 (38). - 2007. - С. 126-134. (0,66 д.а.)

5. Обушний С.М. Тіньове інвестування в системі фінансування політичних партій // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 4 (71). - 2007. - С. 44-48. (0,44 д.а.)

в інших виданнях:

6. Обушний С.М. Основні механізми контролю за фінансовою діяльністю політичних партій // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги / За заг. ред. проф. О.К. Закусило. - Вип. ІІІ: У 2-х част. - Ч. 2. Природничі, технічні та економічні науки. - К.: Логос, 2005. - С. 140-141. (0,11 д.а.)

7. Обушний С.М. Основні форми державного фінансування політичних партій // Тези доповідей ІV Всеукраїнської Ювілейної наукової конференції молодих вчених та студентів "Наукові розробки молоді на сучасному етапі" / За заг. ред. проф. Кострицького В.В. - К.: КНУТД, 2005. - С. 244. (0,08 д.а.)

8. Обушний С.М. Особливості фінансування статутної діяльності політичних партій України // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України / За заг. ред. проф. В.Д. Базилевича. - К.: Логос, 2006. - С. 298-301. (0,15 д.а.)

9. Обушний С.М. Особливості фінансування політичних партій у виборчій кампанії // Науково - практична конференція «Розвиток фінансової системи України в умовах трансформаційних перетворень» / Ред. кол.: І.Я. Чугунов (голова) та ін. - К.: НДФІ, 2006. - С. 29-31. (0,14 д.а.)

10. Обушний С.М. Джерела самофінансування політичних партій // Тези доповідей V Всеукраїнської наукової конференції молодих вчених та студентів «Наукові розробки молоді на сучасному етапі» / За заг. ред. проф. Кострицького В.В. - К.: КНУТД, 2006. - С. 308. (0,07 д.а.)

11. Обушний С.М. Лупхолс як форма фінансування діяльності політичних партій // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених / За заг. ред. проф. В.Д. Базилевича. - К.: ВЦ «Принт-центр», 2007. - С. 55-56. (0,1 д.а.)

АНОТАЦІЯ

Обушний С.М. Фінансове забезпечення діяльності політичних партій в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

У дисертації проведено комплексне дослідження теорії та практики фінансового забезпечення діяльності політичних партій в умовах трансформації суспільства.

Визначено теоретичні та методичні основи фінансового забезпечення діяльності політичних партій. Обґрунтовано доцільність використання економічною наукою ряду понять при дослідженні партійного фінансування.

Вивчено досвід фінансового забезпечення діяльності політичних партій у економічно розвинутих країнах та запропоновано використовувати окремі аспекти при фінансуванні політичних партій в Україні.

У результаті проведеного дослідження визначено місце і роль кожного джерела фінансування (власних, приватних та державних коштів) у забезпеченні поточної діяльності політичних партій. Виявлено основні фінансові потоки формування дохідної частини бюджету політичних партій у період виборчої кампанії, порядок його використання. Проаналізовано ефективність наявних форм контролю та звітності за політичним інвестуванням та запропоновано внесення змін у законодавчі акти з метою удосконалення фінансового забезпечення діяльності політичних партій в умовах ринкових перетворень в Україні.

Ключові слова: фінансове забезпечення діяльності політичних партій, власні кошти партій, приватне фінансування партій, державне фінансування партій, добровільні внески фізичних осіб, фінансування статутної діяльності партій, фінансування передвиборчої агітації партій, порядок відшкодування витрат партій (блоків), виборчий фонд партії (блоку), накопичувальний рахунок, поточний рахунок, розпорядник виборчого фонду партії (блоку).

АННОТАЦИЯ

Обушный С.Н. Финансовое обеспечение деятельности политических партий в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.

В диссертации проведено комплексное исследование теории и практики финансового обеспечения деятельности политических партий в условиях трансформации экономики Украины.

Определены теоретические и методические основы финансового обеспечения деятельности политических партий. Обоснована необходимость использования в экономической науке отдельных понятий при исследовании партийного субсидирования.

Изучен опыт финансового обеспечения деятельности политических партий в экономически развитых странах и предложены отдельные составляющие этого опыта для использования при субсидировании политических партий Украины.

В результате проведенного исследования определены место и роль каждого источника финансирования для обеспечения текущей (уставной) деятельности политических партий в предвыборный период.

...