Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

“ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ”

УДК 336.763.3

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

СТАНОВЛЕННЯ РИНКУ БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ УКРАЇНИ

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

ОМЕЛЬЧУК СВЯТОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі моделювання економічного розвитку Державної установи “Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України”.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор, академік НАН України ГЕЄЦЬ Валерій Михайлович,

Державна установа “Інститут економіки та

прогнозування НАН України”, директор.

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор

Опарін Валерій Михайлович,

Київський національний університет ім. Вадима Гетьмана МОН України, професор кафедри фінансів;

кандидат економічних наук,

Рожко Олександр Дмитрович,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, заступник завідуючого кафедрою фінансів, грошового обліку та кредиту з наукової роботи.

Захист відбудеться “7” жовтня 2008 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.02 ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розіслано “6” вересня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, Н.М. Шелудько

доктор економічних наук

Загальна характеристика роботи

борговий державний фінансування

Актуальність теми. Необхідність вирішення нагальних соціально-економічних проблем, які стоять перед суб'єктами господарювання, територіальними формуваннями і державою в цілому, в умовах істотного дефіциту бюджетних коштів на всіх рівнях управління, розбалансованості корпоративних фінансів вимагає пошуку додаткових фінансових ресурсів, а відтак і формування повноцінного ринку боргових зобов'язань. В Україні цей ринок перебуває у стадії становлення, що характеризується численними проблемами, пов'язаними з незавершеністю теоретико-методологічного, нормативно-правового, організаційного, інформаційно-аналітичного забезпечення його ефективного функціонування.

Визначенням сутності боргових зобов'язань займалися такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як Є.Брігхем, О.Євтух, А.Саркисянц, Л.Чижов, Н.Шелудько та ін. Велику увагу теоретичним основам кредитного фінансування державних потреб приділили Р.Барро, Є.Брігхем, С.Брю, Дж.Бьюкенен, А.Вавілов, Д.Головачов, К.Дитцель, Дж.Кейнс, Я.Кліх, В.Козюк, П.Кругман, М.Кучерявенко, Р.Макконнелл, Р.Масгрейв, Дж.Меадe, В.Мірабо, Ф.Нібеніус, Е.Новотний, М.Орлов, С.Пекарський, Д.Рікардо, Ж.Сей, С.Сісмонді, А.Сміт, Дж.Стігліц, Г.Трофимов, М.Фрідмен, О.Хайхадаєва, Б.Хейфец, А.Шафле, Л.Штейн, Д.Юм, М.Яндієв. Питання визначення науково-методологічних засад корпоративних запозичень вивчали А.Бельзецький, Н.Бушуєва, С.Єрмолаєв, В.Іванов, Е.Клейтон, А.Лукашов, Дж.Пікфорд, В.Мазур, С.Майєр, В.Максимович, Г.Марковіц, М.Міллер, Ф.Модiльянi, Ю.Трухан. Проблеми формування та функціонування вітчизняного ринку боргових зобов'язань і забезпечення його боргової безпеки висвітлювались у працях таких українських вчених, як О.Барановський, Т.Вахненко, В.Геєць, О.Колот, В.Корнєєв, В.Лісовенко, З.Луцишин, І.Лютий, О.Мозговий, В.Новицький, О.Плотніков, М.Скрипниченко та ін.

Проте й досі в економічній літературі відсутні однозначні підходи до тлумачення теоретичних засад боргових зобов'язань, а також сукупного, державного, муніципального і корпоративного боргів; превалює їх фінансово-технічний аналіз; неналежним чином розкрито місце і роль різних боргів у соціально-економічному розвитку держави, особливо - в умовах країн з ринками, що формуються. На даний час нерозглянутими в науковому плані залишаються комплексні питання безпечного функціонування сегментів боргового ринку. Все це зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у рамках науково-дослідних робіт ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”: “Удосконалення державної політики щодо внутрішніх і зовнішніх запозичень як складової макроекономічного регулювання” (2006 р., № ДР 0106U011932), у рамках якої автором з'ясовано закономірності та специфічні особливості управління борговими зобов'язаннями, запропоновано підходи до визначення економічно безпечного рівня сукупного зовнішнього і корпоративного боргів; “Проведення аналітичних досліджень оцінки можливостей фінансової системи України щодо оптимізації умов іпотеки для середнього класу” (2008 р., № ДР 0108U005099), у рамках якої автором розглянуто особливості розвитку ринку іпотечного кредитування в Україні, проаналізовано правове регулювання фінансування будівництва та розроблено механізми рефінансування іпотек щодо зниження рівня процентних ставок по житлових кредитах.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад становлення ринку боргових зобов'язань і пропозицій щодо вдосконалення управління його різними сегментами в Україні. Відповідно до поставленої мети дослідження визначено основні завдання, спрямовані на її досягнення:

– уточнити сутність боргових зобов'язань;

– розвинути теоретичні основи кредитного фінансування державних потреб і науково-методичну базу корпоративних запозичень;

– розкрити сутність і напрями розвитку ринку боргових зобов'язань;

– визначити інституційні особливості становлення вітчизняного ринку боргових зобов'язань та оцінити його сучасний стан;

– обґрунтувати напрями поліпшення управління борговими зобов'язаннями;

– визначити елементи забезпечення дотримання безпеки державних, муніципальних і корпоративних запозичень.

Об'єктом дослідження є ринок боргових зобов'язань України.

Предметом дослідження є сукупність фінансово-економічних відносин, які виникають у процесі формування і функціонування ринку боргових зобов'язань.

Методи дослідження. В основу дослідження покладено діалектичний підхід, який передбачає виявлення закономірностей, особливостей, тенденцій і взаємозалежності формування й функціонування ринку боргових зобов'язань. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері боргових зобов'язань, управління державним, муніципальним, корпоративним і сукупним боргами, фінансів і грошово-кредитного регулювання.

Дослідження проводилося з використанням таких методів: синтезу наукових положень економічної теорії - при визначенні сутності боргових зобов'язань, теоретичних засад кредитного фінансування державних потреб і корпоративних запозичень, формування й функціонування ринку боргових зобов'язань; фінансового аналізу і економіко-статистичних - при комплексному аналізі статистичних даних, які характеризують стан, структуру і динаміку ринку боргових зобов'язань України; декомпозиції - при виокремленні складових управління запозиченнями; коефіцієнтів і порівняння - при визначенні рівня боргової безпеки; графічного - для наочного подання результатів дослідження. У дослідженні також використовувався системний підхід до вивчення механізму формування й функціонування ринку боргових зобов'язань.

Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти, що регламентують формування й функціонування ринку боргових зобов'язань в Україні, статистичні матеріали Держкомстату України, звітні дані Міністерства фінансів України, НБУ, матеріали МФО, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, періодичні видання.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

вперше:

– систематизовано функції ринку боргових зобов'язань з огляду на виокремлення таких з них, як капіталотворча, інвестиційна, відтворювальна, перерозподільна, регулююча, цінова, стимулююча, інформаційна та інтеграційна;

дістали подальший розвиток:

– тлумачення боргового зобов'язання як сукупності економічних відносин, які виникають у процесі утворення, обслуговування, погашення або реструктуризації боргу;

– трактування державного боргу з огляду на комплексне визначення його належності, форми утворення, джерел надходження коштів, а також їх цільової спрямованості;

– визначення сукупного боргу країни як інструмента бюджетної та платіжної політики; як суми боргів суб'єктів боргових відносин; як невід'ємної складової державних, муніципальних, корпоративних і міжнародних фінансів для фінансування державного й місцевих бюджетів, цільових державних і регіональних програм, а також корпоративних проектів, підвищення капіталізації господарюючих суб'єктів;

– обґрунтування різноспрямованого впливу держборгу на функціонування економіки через виокремлення стабілізаційного, алокативного та дистрибутивного впливів, а також впливу на політику і динаміку економічного зростання;

– з'ясування сутності управління державним боргом як процесу розробки й реалізації боргової стратегії органів державного управління, спрямованого на залучення необхідного обсягу фінансування, виконання цільових настанов уряду щодо його спрямування і ступеня ризику з метою підтримання розміру боргу на економічно безпечному рівні, мінімізації вартості його обслуговування й погашення, рівномірного розподілу в часі пов'язаних з цим платежів, забезпечення ефективності використання запозичених коштів;

– мотивація необхідності виокремлення стратегічного і оперативного управління державним боргом;

– аргументація доцільності застосування принципу бюджетування, орієнтованого на результат, як ідеї формулювання цілей і критеріїв їх досягнення для оцінки боргової політики та підвищення довіри до неї;

– визначення економічно безпечного обсягу боргу муніципального утворення як заборгованості, при якій таке утворення здатне своєчасно і повною мірою забезпечити виконання своїх зобов'язань щодо обслуговування й погашення цього боргу, а також решти прийнятих на себе бюджетних зобов'язань за рахунок доходів муніципального бюджету; обґрунтування того, що ключовою умовою забезпечення безпечного рівня муніципального боргу є неухильне дотримання принципів планування місцевого бюджету, згідно з якими розмір щорічних виплат у рахунок погашення боргу в поточному році та в майбутні періоди не повинен перевищувати різницю між доходами, сумою поточних видатків бюджету і частиною видатків капітального характеру;

– визначення індикаторів зовнішнього боргу фінансового (відкрита валютна позиція, відповідність активів і зобов'язань по строках платежу, частка зобов'язань і якість кредитів в іноземній валюті) та корпоративного (леверидж; процентні платежі до операційного потоку грошей; частка короткострокового боргу у валовому; рентабельність активів; частка чистого потоку грошей у загальному грошовому потоці; відношення чистого боргу до власного капіталу) секторів національної економіки;

вдосконалено:

– класифікацію різновидів боргових зобов'язань за рахунок виокремлення таких класифікаційних ознак, як традиційність, залежність, гарантованість, конвертованість, ефект політики запозичень, черговість задоволення, індексація, рейтингування, надійність;

– класифікацію різновидів державного боргу з огляду на використання таких класифікаційних ознак, як тип зобов'язань і обсяг.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання пропозицій дисертанта щодо вдосконалення механізмів нормативно-правового та організаційного забезпечення боргових відносин, а також безпеки державних, муніципальних і корпоративних запозичень для поліпшення управління різними сегментами ринку боргових зобов'язань України.

Пропозиції дисертанта щодо підтримання розміру боргу на економічно безпечному рівні, мінімізації вартості його обслуговування і погашення, рівномір-ного розподілу в часі пов'язаних з цим платежів, забезпечення ефективності використання запозичених коштів дістали використання у діяльності Департаменту державного боргу Міністерства фінансів України для вдосконалення механізмів нормативно-правового та організаційного забезпечення боргових відно-син (довідка Міністерства фінансів України №31-23030-13-07/3789 від 11.02.2008 р.).

Рекомендації дисертанта щодо визначення елементів, які б гарантували забезпечення безпеки державних, муніципальних і корпоративних запозичень використано Комітетом з розрахунків Асоціації ПФТС у розробленні фінансових нормативів, правил і процедур, пов'язаних з проведенням розрахунків по угодах, які укладаються членами ПФТС (довідка ПФТС №999/1 від 06.03.2008 р.).

Запропоновані дисертантом підходи до класифікації різновидів боргових зобов'язань використані в роботі Управління зовнішніх запозичень ВАТ “Укрексімбанк”, а пропозиції щодо індикаторів зовнішнього боргу - при розробці банком Порядку залучення та супроводження зовнішніх кредитів (довідка ВАТ “Укрексімбанк” №019-00/1212 від 29.02.2008 р.).

Пропозиції дисертанта щодо виокремлення специфічних функцій ринку боргових зобов'язань використано для вдосконалення науково-методичних матеріалів з управління активами ІСІ (інститути спільного інвестування) та НПФ (недержавні пенсійні фонди). Авторський підхід до бюджетування, орієнтованого на результат, що передбачає визначення мети планованих витрат і вироблення індикаторів, які б характеризували ступінь досягнення цієї мети, що дозволить більш виважено приймати рішення щодо інвестування в цінні папери, використо-вується в учбових програмах з навчання за професійно орієнтованим спецкурсом з торгівлі цінними паперами (довідка Українського інституту розвитку фондового ринку КНЕУ імені Вадима Гетьмана №22/2 від 03.03.2008 р.).

Особистий вклад здобувача. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, розроблено автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на VI-Х міжнародних форумах учасників ринку капіталу (м. Алушта, 2003-2007 рр.), науково-практичній конференції “Конкурентні переваги ВАТ “Укрексімбанк”: програми, механізми та інструменти їх формування” (м. Київ, 2008 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 3 статті загальним обсягом 2,46 д. а. у фахових наукових журналах.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисерта-ції становить 234 сторінки, в т.ч. 20 таблиць і 7 рисунків, які разом займають 17 сторінок. Список використаних джерел із 151 найменування розміщено на 12 сторінках, 18 додатків - на 28 сторінках.

Основний зміст

У першому розділі “Теоретичні засади формування боргових зобов'язань” на підставі критичної оцінки та узагальнення наукового доробку вітчизняних і зарубіжних вчених уточнено сутність боргових зобов'язань, теоретичні основи кредитного фінансування державних потреб і елементи науково-методологічної бази корпоративних запозичень.

З'ясовано, що відсутність однозначного підходу до розкриття сутності боргових зобов'язань відбивається і на тлумаченні природи ринку боргових зобов'язань. Відтак необхідно уточнити сутність поняття “боргове зобов'язання”, встановити його різновиди, місце і роль у соціально-економічному розвитку держави, функціонуванні національного фінансового ринку, інтеграційних процесах. Досягненню чіткості, всебічності та комплексності визначення сутності боргових зобов'язань сприяє їх класифікація, представлена в дисертації. Обґрунтовано, що ця класифікація повинна мати такий вигляд (табл.1).

Виявлено, що на сьогодні відсутнє комплексне трактування державного боргу з огляду на його належність, форму утворення, джерела надходження коштів, а також їх цільову спрямованість. Аналіз підходів до класифікації дозволив зробити висновок, що детальна класифікація різновидів державного боргу з огляду на його сутність, має будуватися з використанням таких класифікаційних ознак, як сфера розміщення, відкритість, тип кредитора, валюта, тип зобов'язань, строк погашення, обсяг і механізм утворення. Обґрунтовано, що перелік різновидів боргових зобов'язань буде неповним без виокремлення сукупного боргу країни.

Таблиця 1. Класифікація боргових зобов'язань

Класифікаційні ознаки	Різновиди боргових зобов'язань
Традиційність	традиційні; інноваційні
Еквівалент виміру	товарні; грошові
Забезпеченість	забезпечені; незабезпечені
Винагорода за розміщення	процентні; безпроцентні (цільові); з фіксованою ставкою відсотка; з плаваючою ставкою процента; виграшні; процентно-виграшні
Форма оплати	за номіналом; дисконтні
Строковість	строкові; безстрокові
Призначення	цільові; нецільові
Строк погашення	довгострокові; середньострокові; короткострокові; прострочені; безстрокові
Умови погашення	з правом дострокового погашення; без права дострокового погашення; що погашаються одноразово; що погашаються частинами
Залежність	що залежать від капіталізації компаній; прив'язані до кредитних ризиків; прив'язані до індексу споживчих цін; прив'язані до валюти
Обіг	що вільно обертаються; з обмеженим обігом
Обов'язковість виплат	з гарантованими виплатами; з негарантованими виплатами
Суб'єкт	державні; муніципальні; корпоративні; індивідуальні
Сфера розміщення	що розміщуються: лише на внутрішньому ринку; лише на зовнішньому ринку; як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках
Умови розміщення	добровільні; примусові
Спосіб розміщення	розміщені: банківським консорціумом; на тендері чи аукціоні; за допомогою операцій на відкритому ринку; приватним розміщенням; регулярними емісіями; комбінаціями кількох зазначених способів
Спосіб реєстрації	іменні; на пред'явника
Конвертованість	конвертовані; неконвертовані
Рейтингування	рейтингові; нерейтингові
Індексація	індексовані; неіндексовані
Черговість задоволення	переважні; підпорядковані (або позначені)
Уніфікація	розрізнені; уніфіковані
Ефект політики запозичень	з позитивним ефектом; з негативним ефектом
Гарантованість	гарантовані; негарантовані
Передбачувані держателі	для фізичних осіб; для юридичних осіб; для фізичних і юридичних осіб
Сегмент	інвестиційні; спекулятивні
Валюта	у національній валюті; в іноземній валюті
Умови обігу	ринкові (публічні); неринкові; спеціальні
Форма емісії	документарнi; бездокументарні
Надійність	надійні; безнадійні
Необхідність погашення	що не підлягають погашенню; що підлягають погашенню

Джерело: авторська розробка.

На основі аналізу наукових течій у теорії державних, муніципальних і корпоративних запозичень з'ясовано, що дослідження впливу державної заборгованості на функціонування економіки характеризується істотною невизначеністю і наявністю часом протилежних поглядів. Особливості тієї чи іншої теорії кредитного фінансування державних потреб зумовлюються відмінностями у підходах до визначення таких наріжних питань: які функції та завдання може й повинна брати на себе держава? якою мірою державні витрати є максимально продуктивними? у який спосіб держава повинна фінансувати свою діяльність, тобто коли державні витрати можуть покриватися за допомогою позик на фінансових ринках або креди-тів емісійного банку, а коли на такі цілі повинні використовуватися виключно податки, обов'язкові збори і платежі? які наслідки для економіки і суспільства має державна заборгованість, яка виникає при кредитному фінансуванні.

При цьому про позитивний ефект запозичень можна говорити, якщо політика запозичень спрямована на інвестиційні цілі, а про негативний - якщо, навпаки, метою позик є вирішення короткострокових економічних проблем (“латання” бюджетних “дір” або покриття витрат на функціонування економіки), оскільки одержані позики не направляються на модернізацію виробництва і, отже, не сприяють прискоренню економічного зростання. Визначено, що вплив державного боргу на економіку є певною мірою суперечливим: вступаючи у кредитні відносини, держава вільно чи невільно (позитивно чи негативно) впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок, виробництво, зайнятість та інші макро- і мікроекономічні показники. Свідомо використовуючи державний борг як інструмент регулювання економіки, держава може проводити ту чи іншу фінансову політику. В цьому випадку державна заборгованість є одним з найважливіших механізмів, за допомогою яких уряд впливає на весь процес виробництва й розподілу. Обґрунтовано, що вплив державного боргу на функціонування економіки виявляється в такому (рис.1).

Доведено, що, незважаючи на удавану схожість, корпоративні облігації (КО) істотно відрізняються від державних, оскільки забезпечують уособлення капіталу, створення джерел доходів, ефективне витрачання коштів, отриманих від розміщення, виплату процентів. Визначено, що випуск КО дозволяє емітентові: використовувати позику як інструмент корпоративної структурної (з метою впливу на економічні параметри функціонування господарюючого суб'єкта) і кон'юнктурної політики; здобувати статус публічної компанії; знижувати ризик підробки сертифікатів і шахрайства; управляти ліквідністю господарюючого суб'єкта. Вартість облігаційної позики є основним параметром, на який повинне орієнтуватися підприємство при виборі джерел фінансових ресурсів. Аргументовано, що вона формується в результаті взаємодії інтересів чотирьох головних учасників ринку КО: емітента, інвестора, держави і посередників - професійних учасників ринку цінних паперів (ЦП).

З'ясовано, що більшість праць, присвячених корпоративним фінансам, є або теоретичними або емпіричними дослідженнями. В теоретичних працях, здебільшого, розробляються нормативні теорії. Фахівці в галузі емпіричних фінансів тестують нормативні теорії, використовуючи бази даних про діяльність корпорацій і економетричні методи, а також розробляють позитивні теорії корпоративних фінансів на основі вже наявних емпіричних даних. Проте науковці й досі не мають логічно завершених напрацювань для вирішення численних проблем, з якими зустрічаються власники і фінансові директори суб'єктів господарювання. Серед них, зокрема, оптимальна структура боргових інструментів підприємства; організація маркетингу при випуску ЦП підприємства; співвідношення акціонерного капіталу і боргових інструментів у структурі капіталу підприємства.

У другому розділі “Ринок боргових зобов'язань і особливості його становлення в Україні” уточнено сутність і виявлено напрями розвитку ринків боргових зобов'язань, здійснено діагностику нормативно-правових та організаційно-методичних засад формування і функціонування ринку боргових зобов'язань в Україні; проаналізовано динаміку його основних показників.

Визначено, що відсутність ринку боргових зобов'язань створює перешкоди для повсякденного господарського обороту, звужує канали товарообміну, спричиняє додаткове навантаження на грошовий ринок і виступає його дестабілізуючим чинником. Сучасному ринку боргових зобов'язань притаманні ряд характерних ознак: стирання меж між зовнішнім і внутрішнім боргами; посилення зв'язку зобов'язань держави і господарюючих структур, які мають системоутворююче значення для економіки.

Доведено, що “недорозвинутість” українського ринку внутрішнього державного боргу спричиняє: 1) неможливість використання цього боргу для проведення ефективної грошово-кредитної, а також дійового впливу на реалізацію валютної, бюджетної та структурної політики; 2) нездатність формування процентних ставок, які б стали орієнтиром для встановлення всіх процентних ставок в економіці; 3) недостатність інвестицій у державні цінні папери (ДЦП) з боку банків і небанківських інституціональних інвесторів, а відтак - зниження якості їх портфелів.

Виявлено, що формування держборгу супроводжується незначними і непропорційними змінами у його сукупній величині та структурі; зниження його співвідношення з ВВП (табл.2); постійним збільшенням обсягів державних запозичень та істотними змінами в їх структурі; подовженням термінів і диверсифікацією валют запозичень; постійним зростанням витрат на обслуговування й погашення держборгу; відсутністю реального впливу державних запозичень на економічне зростання та структурні реформи; диспропорцією між темпами зростання доходів держбюджету та обсягами його фінансування; перевищенням темпів зростання витрат на обслуговування й погашення держборгу над темпами зростання ВВП; тощо.

Таблиця 2. Державний борг України у 2000-2008 рр. (на початок року)

Показники	Роки
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Державний борг - всього, млрд.грн.	79,654	77,023	74,663	75,729	77,526	85,401	78,146	80,500	88,744
Внутрішній борг, млрд.грн.	14,954	20,782	21,019	21,387	20,525	20,954	19,189	16,60	18,807
Зовнішній борг, млрд.грн. млрд.дол.	64,7 12,4	56,241 10,3	53,643 10,1	54,342 10,2	57,001 10,7	64,447 12,0	58,957 11,67	63,90 12,7	69,937 13,85
Співвідношення загального обсягу держборгу та ВВП, %	61,0	45,3	36,6	34,3	29,5	24,7	18,7	15,0	12,5
Співвідношення держ. Внутріш. боргу та ВВП, %	11,8	12,3	10,0	9,7	7,8	6,0	4,6	3,1	2,6
Співвідношення державного зовнішнього боргу та ВВП, %	49,2	33,0	26,6	24,6	21,7	18,7	14,1	11,9	9,9

Джерело: складено автором за даними Міністерства фінансів України.

Активне залучення українськими позичальниками коштів з-за кордону протягом останніх декількох років і значне перевищення темпів приросту боргу над темпами зростання економіки можуть привести до суттєвого збільшення співвідношення зовнішнього валового боргу України до ВВП. І хоча даний коефіцієнт передбачається на рівні або нижче рівня аналогічних боргових показників країн Східної Європи, все ж його подальше зростання становить потенціальну загрозу фінансовій стійкості держави. Зовнішні позики не стали в Україні реальним генератором підвищення темпів економічного зростання, структурних зрушень у національній економіці, нарощування експорту товарів і послуг. У свою чергу, потенціальні негативні наслідки високого рівня корпоративних зовнішньоборгових зобов'язань пов'язані з нестабільністю міжнародних потоків капіталу та світових цін на сировинну продукцію, експортовану з України.

Третій розділ “Управління борговими зобов'язаннями в Україні” присвячено опрацюванню пропозицій щодо визначення основних напрямів поліпшення управління борговими зобов'язаннями, забезпечення безпеки державних запозичень, а також дотримання безпечного рівня муніципальних і корпоративних запозичень.

У ході дослідження виявлено, що, при загальному усвідомленні важливості завдання управління держборгом і пов'язаними з ним ризиками, визначення терміна “управління боргом” все ще відсутнє в чинному законодавстві. З огляду на це запропоновано авторське тлумачення управління державним боргом і визначено його елементи.

Доведено, що, враховуючи ступінь важливості та послідовність конкретних дій, слід розрізняти стратегічне і оперативне управління боргом. При цьому стратегічне управління боргом складається з сукупності заходів уряду, муніципалітетів і господарюючих суб'єктів щодо розробки та реалізації їх боргових політик, а оперативне - відповідно, з сукупності заходів суб'єктів ринку боргових зобов'язань щодо організації залучення кредитних ресурсів; розміщення боргових зобов'язань; обслуговування раніше випущених позик і погашення зобов'язань, строк сплати по яких настав, поточного контролю за використанням запозичених коштів; прийняття рішень відносно поточного маневрування грошовими потоками при виконанні державного й місцевих бюджетів, а також обслуговування проектів.

Наголошено на необхідності, незалежно від характеру управління, спрямованості всіх управлінських рішень на досягнення безпечного рівня ринку боргових зобов'язань у цілому та його окремих сегментів. Визначено, що індикатори боргової безпеки дозволяють, крім забезпечення контролю за операціями з управління боргом і за впливом кожної з них на структуру боргу і графік майбутніх платежів, здійснювати безперервний моніторинг його фактичних параметрів, визначати рівень витрат або економії, одержуваної за рахунок проведення операцій на вторинному ринку боргових зобов'язань, і вдосконалювати алгоритм прийняття рішень. Такі індикатори повинні використовуватися при розробці середньострокових сценаріїв, які дають можливість аналізувати економічну прийнятність або стійкість боргу у часі та за різних альтернативних припущень.

Доведено, що для обґрунтованої інтегральної оцінки боргової стійкості країни не можна обмежуватися лише окремими коефіцієнтами, а слід застосовувати їх систему, зокрема співвідношення: обсягу зовнішнього боргу країни до: ВВП; річного обсягу експорту товарів і нефакторних послуг; доходів держбюджету; річної суми платежів з обслуговування й погашення; обсягу нагромаджених золотовалютних резервів до річної суми платежів з обслуговування й погашення зовнішнього боргу країни. Наголошено на доцільності використання при розрахунках рівня боргової безпеки не номінального обсягу боргу, а його приведеної (чистої поточної) вартості. Для більш точної оцінки тягаря зовнішнього боргу його слід порівнювати не тільки з ВВП, але й із грошовою масою.

Обґрунтовано, що безпека муніципальних запозичень залежить від існуючої у конкретній країні практики врахування прямих і умовних зобов'язань у складі муніципального боргу; встановлення обмежень на загальний обсяг заборгованості, яку даний муніципалітет може створити; обсягу залучення короткострокових запозичень на муніципальному рівні та обсягу щорічних боргових платежів. Для формування безпечного рівня боргу муніципальних утворень необхідно встановити додаткові критерії у сфері розробки і реалізації їх позикової політики, побудовані на порівнянні двох потоків - прогнозованих доходів бюджету і виплат по боргу, передбачуваних у черговому фінансовому році.

Визначено, що у практиці управління корпоративним зовнішнім боргом України доцільно використовувати індикатори зовнішнього боргу фінансового (відкрита валютна позиція; відповідність активів і зобов'язань по строках платежу; частка зобов'язань і якість кредитів в іноземній валюті) та корпоративного (леверидж; процентні платежі до операційного потоку грошей; частка короткострокового боргу у валовому; рентабельність активів; частка чистого потоку грошей у загальному грошовому потоці; відношення чистого боргу до власного капіталу) секторів національної економіки.

Якщо рівень корпоративного боргу має цілком конкретне визначення, то говорити про те, де ж знаходиться критична точка, набагато складніше. Поняття критичного рівня боргу може сильно відрізнятися залежно від того, в якій країні функціонує господарюючий суб'єкт і ким розглядається стан компанії. Обґрунтовано, що в Україні порогове значення корпоративного боргу нерезидентам має складати 50% порогового значення внутрішнього корпоративного боргу, тобто перебувати у межах 20-25% ВВП. Порогове значення сукупного боргу країни має дорівнювати сумі порогових значень внутрішнього та зовнішнього державного й корпоративного боргів. З огляду на законодавчо встановлені обмеження держзапозичень і розрахункові значення корпоративного боргу, порогове значення сукупного боргу країни має становити 120% ВВП.

Доведено, що ідея бюджетування, орієнтованого на результат, яка передбачає визначення мети планованих витрат і вироблення індикаторів, які б характеризували ступінь досягнення цієї мети, може бути поширена також на управління боргом.

Обґрунтовано, що для забезпечення єдності правового регулювання кредитних відносин треба розширити поняття кредиту та кредитних відносин (враховуючи при цьому природу публічних боргових зобов'язань). Зокрема, нормами Цивільного кодексу України, передбачаючи наявність обов'язкового суб'єкта - фінансової установи, слід врегульовувати не “кредит”, а лише кредитний договір. Норми Господарського кодексу України, що регулюють усі сфери господарювання, доцільно змінити з урахуванням і такої форми кредиту, як облігації та інші позикові державні (місцеві) ЦП, поділяючи та відповідно модифікуючи процеси кредитування на публічному та комерційному рівнях. Було б дуже важливо прийняти закон “Про кредит” (“Про кредитування”), де б детально врегульовувалися питання природи та видів кредитів, процедури їх оформлення, обов'язкових умов, строків і видів забезпечення, що значно спростило б застосування різних форм кредиту в Україні, сприяло розвиткові фінансового (а також грошового та фондового) ринку, а відтак, підвищило б інвестиційні можливості суб'єктів господарювання.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання формування й подальшого розвитку ринку боргових зобов'язань в Україні. В результаті проведеного дослідження сформульовано такі висновки і пропозиції:

1. Боргове зобов'язання є сукупністю економічних відносин, які виникають у процесі утворення, обслуговування, погашення або реструктуризації боргу. Під державним боргом слід розуміти невід'ємну складову державних фінансів, яка формується у вигляді непогашених кредитних і гарантійних боргових зобов'язань уряду на певну дату, державних установ, загальнодержавних позабюджетних фондів (ЗПФ) за рахунок запозичення коштів вітчизняних і зарубіжних фізичних і юридичних осіб, іноземних урядів, МФО, які направляються на фінансування держбюджету та дефіциту ЗПФ, а також на реалізацію інвестиційних проектів. Сукупний борг країни як інструмент бюджетної та платіжної політики є сумою державного, муніципального і корпоративного боргів, невід'ємною частиною державних, муніципальних, корпоративних і міжнародних фінансів, яка складається із зобов'язань по залучених кредитах, емітованих ЦП, торговельних операціях і призначена для фінансування поточного дефіциту державного й місцевих бюджетів; забезпечення їх касового виконання; згладжування розриву в надходженні податкових платежів; погашення раніше випущених позик і обслуговування існуючих; фінансування цільових державних і місцевих програм, а також корпоративних проектів; підвищення капіталізації господарюючих суб'єктів.

2. Держзаборгованість є одним з найважливіших механізмів, за допомогою якого уряд впливає на весь процес виробництва й розподілу. Різновидами такого впливу є стабілізаційний (вплив на основні макроекономічні показники), алокативний (ефект витіснення; перекладання економічного тягаря на майбутні покоління), дистрибутивний (переміщення капіталу від осіб, які сплачують підвищені податки, необхідні для обслуговування державного боргу, до одержувачів процентних платежів), а також вплив на політику і динаміку економічного зростання (підвищення попиту на інвестиційні та споживчі товари; зростання виробничого потенціалу економічної системи).

3. Корпоративні запозичення сприяють реалізації конкретних проектів суб'єктів господарювання, розвиткові банківської системи та економічному розвиткові країни в цілому. Проте збільшення їх обсягів може призвести до виникнення фінансового ризику, ризику залежності від одного джерела, зростання валютного ризику. Зростаючі зовнішні запозичення, критична маса яких стає загрозою для стабільності не тільки фінансової системи, але й усієї економіки країни, є причиною дії монетарних чинників інфляційного тиску. Тому слід визначити оптимальні критерії зовнішніх запозичень з урахуванням ситуації, що склалася, та економічної доцільності.

4. Ринок боргових зобов'язань виконує специфічні функції, важливі для забезпечення сталого функціонування і соціально-економічного розвитку як окремих господарюючих суб'єктів, регіонів, так і держави в цілому. Серед них, зокрема, капіталотворча (збільшення капіталу й підвищення ринкової капіталізації), інвестиційна (залучення інвестицій), відтворювальна (забезпечення розширеного відтворення), перерозподільна (перерозподіл фінансових ресурсів між різними суб'єктами фінансового ринку), регулююча (регуляторний вплив на грошово-кредитну, бюджетну, валютну і структурну політики), цінова (формування цін на його інструменти), стимулююча (стимулювання розвитку ринку ЦП), інформаційна (інформування учасників ринку про параметри операцій) та інтеграційна (вихід на зарубіжні та міжнародний ринки боргових зобов'язань).

5. Вітчизняний ринок боргових зобов'язань не виконує зазначені функції повністю. Певною мірою він здійснює лише капіталотворчу та інвестиційну функції. Говорити про повноцінну відтворювальну функцію поки що не доводиться. Не виконує він повноцінно і свою роль у перерозподілі фінансових ресурсів у країні. “Недорозвинутість” українського ринку внутрішнього держборгу спричиняє те, що він не може бути використаний для проведення ефективної грошово-кредитної політики. Ринок боргових зобов'язань України, внаслідок його недосконалого нормативно-правового і організаційно-методологічного забезпечення, не може бути повноцінно використаний для реалізації валютної, бюджетної та структурної політики. Не можна говорити також про виконання ринком боргових зобов'язань цінової функції. Неналежним чином реалізуються і його стимулююча та інформаційна функції. Недостатньою мірою проявляється і його інформаційна функція. З огляду на зростання кількості та обсягів державних і корпоративних європозик, а також синдикованих кредитів, можна говорити про певне виконання вітчизняним ринком боргових зобов'язань своє інтеграційної функції.

6. Основними тенденціями у сфері держзаборгованості є незначні зміни сукупної величини держборгу в цілому та його складових, а також непропорційність цих змін; зменшення відносного (до ВВП і доходів держбюджету) рівня держборгу; перерозподіл співвідношення зовнішнього та внутрішнього державних боргів на користь останнього; постійне зростання обсягів і кардинальна зміна структури державних запозичень; істотне зниження заборгованості по ОВДП при значному зростанні заборгованості перед НБУ; збільшення строків запозичень; зниження ризиків зовнішніх запозичень завдяки наближенню строків запозичення до оптимальних і зменшенню вартості їх обслуговування, а також диверсифікації валют запозичення; від'ємний баланс між фінансовими ресурсами, одержаними від держзапозичень, і витрачанням коштів на їх обслуговування й погашення; відсутність реального впливу держзапозичень на економічне зростання; диспропорція між темпами зростання доходів держбюджету та обсягами його фінансування; перевищення темпів зростання витрат на обслуговування й погашення держборгу над темпами зростання ВВП, а відтак - значне зростання боргового навантаження на державні фінанси.

7. У сфері корпоративних запозичень простежуються нерозвинутість ринкових механізмів; недостатність переліку та якості боргових інструментів; переважно незначний обсяг емісії облігацій більшістю емітентів та її короткий строк; висока вартість здійснюваних запозичень; існування чіткого взаємозв'язку між показниками обсягів емісії та рівнем дохідності; зростання корпоративного боргу перед нерезидентами; невирішеність багатьох технологічних питань; значна концентрація, а відтак - недостатні конкуренція та ефективність.

8. Основними проблемами формування повноцінного ринку КО в Україні є інерція емітентів при виході на первинне розміщення; непідготовленість правової інфраструктури та інфраструктури фондового ринку до організованого вторинного обігу цих ЦП; нерозвинутість ринку іпотечних облігацій; здійснення угод з єврооблігаціями переважно через опосередковані схеми.

9. Становлення й розвиток ефективного ринку боргових зобов'язань не можливі без забезпечення належного рівня управління ними. Останнє, у свою чергу, багато в чому вимагає досконалості нормативно-правового забезпечення, чіткого виконання специфіки управління борговими зобов'язаннями, з'ясування складових, які б гарантували безпечний рівень всіх їх різновидів. Зокрема, слід внести зміни до Цивільного і Господарського кодексів України, прийняти закони “Про кредит”, “Про державний борг України”, “Про боргову книгу України”, “Про сек'юритизацію”. При складанні держбюджету на черговий фінансовий рік у джерелах зовнішнього фінансування і у витратах з обслуговування державного зовнішнього боргу слід передбачати можливі операції з його реструктуризації, а також зменшення витрат з обслуговування й погашення зовнішніх боргових зобов'язань на суми фінансування погашення боргу товарними поставками. При плануванні видатків з обслуговування й погашення боргу на довгострокову перспективу доцільно прогнозувати співвідношення курсів валют. Необхідно створити єдину систему управління держборгом у рамках єдиного підходу до оптимального управління державними фінансовими активами і пасивами, включаючи муніципальні зовнішні позики, формування комплексної програми обслуговування й погашення держборгу на кожний рік і на довгострокову перспективу.

10. Серед чинників, які впливають на боргову безпеку країни, можна виділити макроекономічні умови (рівень ВВП, доходи держбюджету, обсяг експорту та ін.); особливості конкретного кредитора; цілі аналізу стану боргової стійкості (залежно від того, ким здійснюється аналіз (дебітором, кредитором, МФО); значення боргових коефіцієнтів, які визнаються як небезпечно високі, можуть варіюватися в достатньо широкому діапазоні); ступінь “чутливості” її платоспроможності до негативного зовнішнього впливу; тощо. Для обґрунтованої інтегральної оцінки боргової стійкості країни не можна обмежувалися лише окремими коефіцієнтами, а слід застосовувати їх систему.

11. Стратегія управління муніципальним боргом як частина стратегії управління ресурсами місцевих бюджетів має формуватися з урахуванням системи таких обмежень бюджетної політики, як норми, встановлені Бюджетним кодексом України; капітальний ресурс місцевого бюджету; доступний на ринку капіталу обсяг коштів, з прийнятними для місцевих органів влади умовами за вартістю та строковістю. Основою бюджетної політики у сфері управління муніципальним боргом, яка б забезпечувала необхідний рівень фінансової безпеки, має бути механізм захисту певної частини видатків бюджету, необхідних для безперебійного функціонування муніципальної інфраструктури і виконання соціальних програм, від ризиків, пов'язаних з погашенням боргу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Омельчук С. В. Теоретичні підвалини кредитного фінансування державних потреб / С. В. Омельчук // Економіст. - 2007. - № 4. - С. 25-29.

2. Омельчук С. В. Стан ринку боргових зобов'язань в Україні / С. В. Омельчук // Економіст. - 2007. - № 10. - С. 32-36.

3. Омельчук С. В. Забезпечення безпеки державних запозичень / С. В. Омельчук // Економіст. - 2007. - № 11. - С. 30-33.

АНОТАЦІЯ

Омельчук С. В. Становлення ринку боргових зобов'язань України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено розкриттю теоретико-методологічних і науково-практичних аспектів становлення ринку боргових зобов'язань крізь призму теоретичного осмислення цього інституту і розробці конкретних рекомендацій щодо вдосконалення управління його окремими сегментами в Україні. Уточнено сутність боргових зобов'язань, державного й сукупного боргів країни. Наведено класифікації боргових зобов'язань і різновидів державного боргу. Визначено теоретичні засади кредитного фінансування державних потреб і науково-методологічну базу корпоративних запозичень.

З'ясовано сутність і особливості розвитку ринку боргових зобов'язань. Систематизовано функції ринку боргових зобов'язань. Комплексно проаналізовано інституційні особливості становлення вітчизняного ринку боргових зобов'язань і його сучасний стан.

Обґрунтовано основні напрями поліпшення управління борговими зобов'язаннями. Виявлено чинники й механізми забезпечення безпеки державних запозичень, а також безпечного рівня муніципального і корпоративного боргів.

Ключові слова: боргове зобов'язання, державний борг, сукупний борг країни, ринок боргових зобов'язань, управління боргом, безпека державних запозичень, безпечний рівень муніципальних і корпоративних запозичень.

АННОТАЦИЯ

Омельчук С. В. Становление рынка долговых обязательств Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Государственное учреждение “Институт экономики и прогнозирования НАН Украины”, Киев, 2008.

Диссертация посвящена раскрытию теоретико-методологических и научно-практических аспектов становления рынка долговых обязательств сквозь призму теоретического осмысления этого института и разработке конкретных рекомендаций по совершенствованию управления его сегментами в Украине. Уточнены трактовки долговых обязательств (как совокупности экономических отношений, возникающих в процессе образования, обслуживания, погашения или реструктуризации долга), государственного (исходя из комплексного определения его принадлежности, формы образования, источников поступления средств, а также их целевой направленности) и совокупного (как инструмента бюджетной и платежной политики; суммы долгов субъектов долговых отношений; неотъемлемой составляющей государственных, муниципальных, корпоративных и международных финансов для финансирования государственного и местных бюджетов, целевых государственных и региональных программ, а также корпоративных проектов, повышения капитализации хозяйствующих субъектов) долгов страны. Приведены классификации долговых обязательств и разновидностей государственного долга. Определены теоретические основы кредитного финансирования государственных потребностей и научно-методологическая база корпоративных заимствований. Обосновано разнонаправленное влияние госдолга на функционирование экономики через выделение стабилизационного, аллокативного и дистрибутивного влияний, а также влияния на политику и динамику экономического роста. Раскрыта сущность управления государственным долгом. Обоснована необходимость выделения стратегического и оперативного управления долгом. Выявлены мотивы обращения компаний к выпуску корпоративных облигаций и интересы основных участников рынка корпоративных заимствований.

Раскрыты сущность и особенности развития рынка долговых обязательств. Систематизированы функции рынка долговых обязательств с учетом выделения таких из них, как капиталообразующая, инвестиционная, воспроизводственная, перераспределительная, регулирующая, ценовая, стимулирующая, информационная и интеграционная. Выявлены преимущества и недостатки инструментов привлечения средств иностранных инвесторов коммерческими банками. Комплексно проанализированы институциональные особенности становления отечественного рынка долговых обязательств и его современное состояние. Раскрыты особенности и проблемы нормативно-правового регули-рования государственных заимствований и долговых обязательств государства. Выявлены факторы и основные тенденции формирования, обслуживания и погашения госдолга Украины, совокупного внешнего долга страны, развития отечественного рынка корпоративных заимствований, а также проблемы, существующие в этих сферах.

Обоснованы основные направления улучшения управления долговыми обязательствами. Выявлены факторы, параметры и механизмы обеспечения безопасности государственных заимствований, а также соблюдения безопасного уровня муниципального и корпоративного долгов. Выделены факторы долговой безопасности страны. Аргументирована целесообразность применения принципа бюджетирования, ориентированного на результат, как идеи формулирования целей и критериев их достижения для оценки долговой политики и повышения доверия к ней. Обоснованы подходы к определению экономически безопасного объема долга муниципального образования, а также ключевое условие обеспечения безопасного уровня муниципального долга. Определены индикаторы внешнего долга финансового и корпоративного секторов национальной экономики.

Ключевые слова: долговое обязательство, государственный долг, совокупный долг страны, рынок долговых обязательств, управление долгом, безопасность государственных заимствований, безопасный уровень муниципальных и корпоративных заимствований.

ANNOTATION

Omelchuk S. V. Development of the debt market in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a Candidate degree in Economics by speciality 08.00.08 - Money, Finances and Credit. - State Organization “Institute for Economics and Forecasting of National Academy of Sciences of Ukraine”, Kyiv, 2008.

The author describes theoretic, methodological, scientific and practical aspects of the development of debt market by clarifying the theoretical meaning of that institution and developing concrete recommendations on improvement of the management of certain segments of Ukraine's debt market. The thesis clarifies the essence of debt, state debt and consolidated debt of a country. Classification of debts and types of state debt are shown. The author defines the theoretical base of financing the state needs by means of loan attraction, as well as the scientific and methodological base of corporate borrowing.

The thesis provides a clarification of the essence and peculiarities of the development of debt market. The author systemizes the functions of the debt market, and analyzes the institutional peculiarities of the development of the national debt market and its current state.

The main ways of improving the debt management are justified. The author identifies the factors and mechanism of ensuring the security of state debt and the safe level of municipal and corporate debts.

Key words: debt, state debt, consolidated debt of a country, debt market, debt management, security of state debt, safe level of municipal and corporate debts.

Размещено на Allbest.ru

...