Походження, суть та форми функціонування грошей

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Походження грошей. Раціоналістична і еволюційна концепції походження грошей. Роль держави у запровадженні грошей

Гроші -- це одне з найважливіших економічних явищ у житті людини. Гроші відіграють досить важливу роль у економічному і соціальному розвитку суспільства. Вони в центрі уваги усіх верств населення і, зокрема, науковців. Дослідження фундаментальних проблем грошей зумовили появу відомих економічних течій і, зокрема, класичної політичної економіки. Проблеми грошей розглядалися у працях родоначальників класичної політичної економіки А. Сміта і Д. Рікардо. Дослідженням проблем грошей займався також К. Маркс. Проблемам грошей значну увагу приділяли такі відомі економісти XIX і XX ст., як Дж. С. Міль, У. Джевонсон, Л. Вальрас, М. Туган-Барановський, А. Маршал, Дж. Кейнс, П. Самуельсон, М. Фрідмен та ін.

В економічній теорії виділяються дві основні концепції походження грошей: еволюційна і раціоналістична. 8 Починаючи з часів Аристотеля (384--322 до н.е.) і до XVIII ст. у теорії грошей поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави з метою полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей отримало назву раціоналістичної концепції.

Науковий аналіз походження і природи грошей, здійснений класиками політичної економіки А. Смітом (1723--1790 рр.), Д. Рікардо (1772-1823 рр.) і К.Марксом (1818 1883 рр.), довів недостатню обґрунтованість раціоналістичної концепції. Гроші у їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розпитку суспільства. В той час фактор взаємної домовленості і державна влада ще не відігравали істотної ролі у формуванні економічних відносин. Вони не могли конституювати таку складну форму економічних відносин, як гроші. Засновники класичної політекономіки дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлене складностями обміну результатами праці. Потреба в обміні виникла в епоху розпаду первіснообщинного ладу. В той час люди жили замкнутими общинами, в межах яких спільно працювали і результатами праці задовольняли потреби своїх членів. У середині общини не було обміну і тому не було потреби у грошах. Але з розвитком виробництва і виготовленням надлишкових продуктів праці виникла потреба у обміні між общинами. Це зумовило появу грошей і водночас започаткувало процес руйнування самої общини. На найнижчих етапах економічного розвитку з виготовленням надлишкових продуктів праці їх обмін відбувався досить складно. Бажання двох суб'єктів ринку щодо обміну споживчими вартостями не збігалися. Наприклад, власнику зерна потрібна була сокира, а власнику сокири -- вівці, а іншому необхідна була сіль. Всі власники товару не могли здійснити обмін своїми товарами, тому що їх потреби не збігалися. Поступово учасники обміну виявили серед продуктів обміну такий, котрий користувався найбільшим попитом серед споживачів. Тобто вони виявляли товар, що мав найвищу споживчу вартість. Цей продукт можна було відносно легко обміняти в певний час на будь-який інший продукт. Таким продуктом у певному регіоні (місцевості) могли бути сіль, в іншому -- хутра звірів, худоба, різноманітні черепашки тощо. Якщо на місці обміну власник, наприклад, зерна не міг безпосередньо його обміняти на сокиру, то він обмінював зерно на сіль, а потім сіль -- на сокиру. У цьому випадку сіль для власника зерна слугувала не як споживча вартість, а як засіб обміну. Сіль у цьому випадку виконувала найпростішу функцію грошей -- засобу обміну. З розвитком і ускладненням обміну продукти, що виконували засіб обміну, набували нової споживчої вартості -- властивості бути загальним товарним еквівалентом. У ролі загального еквівалента різні народи використовували худобу, тютюн, рибу, метали, хутра, сіль, зерно, черепашки тощо.

Грошовий товар повинен мати здатність задовольняти потреби ринку в засобах обігу, тобто зберігання вартості. Отже, виникнення грошей -- це тривалий еволюційний процес. Він зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва і обміну. Таке трактування походження грошей отримало назву еволюційної концепції. Вона вважається найбільш достовірною і створює основу для з'ясування сутності грошей. Із викладеного вище випливає наступне: а) гроші за походженням являють собою специфічний товар, що виділився з широкого різновиду звичайних товарів; б) гроші -- це результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва і ринку. Вони не можуть бути сталим економічним явищем. Гроші розвиваються як за сутністю, так і за формою; в) гроші не можуть бути ліквідовані угодою людей або рішенням уря- дових структур держави. Вони існують доти, доки існують відповідні суспільні відносини, що зумовлюють їх функціонування.

Визнання еволюційної концепції походження грошей не знімає питання ролі держави у їх функціонуванні. Роль держави у запровадженні грошей проявляється в наступному: а) держава бере на себе зобов'язання надавати грошам точно визначену форму; б) встановлює контроль за створенням грошей, тобто карбуванням, фіксацією проби металу, вмісту металу в грошовій одиниці; в) запроваджує контроль за збереженням повноцінності грошей; г) визначає вартість (цінність) грошей і регулює масу грошей в обігу; д) надає неповноцінним грошам сили законного платіжного засобу та приймає їх, як платежі; е) проводить систему заходів щодо підтримання маси грошей на рівні потреби обігу за умови збереження сталих цін. Водночас держава не може вважатися регулятором функціонування грошей. Гроші -- є продукт ринку. Це зумовлено такими факторами: а) ринок спричиняє об'єктивну потребу в грошах; б) ринок висуває стійкі вимоги до носія грошових функцій. Держава має створити такого носія, який здатний найповніше задовольняти ці вимоги; 11 в) кількість грошей в обігу визначається об'єктивними закономірностя- ми. Держава враховує їх в процесі регулювання кількості грошей в обігу.

2. Суть грошей та їх еволюція

Особлива складність суті грошей не дала змоги світовій економічній думці однозначно і повно дати їх визначення на зрозумілому рівні. Сучасна західна грошова теорія обмежилася визначенням суті грошей як явищ, що використовуються у формі грошей. У такому визначенні проглядається спроба охопити всі можливі призначення, форми прояву і сфери використання грошей. Водночас воно не дає повної відповіді на питання сутності грошей. Представники чи послідовники трудової теорії вартості визначають сутність грошей, обмежуючись лише їх місцем у товарному обміні. З цих позицій гроші -- це специфічний товар, що має властивості обмінюватися на будь-який інший товар, тобто як загальний еквівалент. У цьому визначенні не враховується те важливе призначення грошей, яке використовується для обслуговування потреб нагромадження вартості. Порівняно з першим визначенням друге видається вужчим за перше і недостатньо повним. Недоліки двох перших визначень грошей спробували усунути прибічники так званого портфельного підходу у трактуванні грошей. Вони використали умовний портфель активів економічного об'єкта, в якому всі активи розмістили у міру зниження їх ліквідності, тобто здатності до обміну На першому місці у портфелі розміщується готівка грошей. Вона має найвищу ліквідність і характеризується показником, що називається агрегат М0. На другому місці -- вклади грошових коштів в банку до запитання. Вони мають нищу ліквідність від готівки і характеризуються показником М1. На третьому місці розміщені строкові вклади. Вони мають ще нищу ліквідність, за що їх назвали квазігрошима. Найнижчу ліквідність мають такі активи, як облігації. За портфельним підходом визначення грошей охоплює їх призначення як засобу обігу, засобу платежу і засобу нагромадження. Тому таке визначення вважається повнішим за перші два. Але воно має суттєвий недолік, оскільки тут не можна провести чіткого розмежування між грошима і не грошима. Тому поряд з поняттям гроші з'являється поняття квазігроші1 . Маса квазігрошей визначається багатьма показниками, які відрізняються ступенем ліквідності. Більшість сучасних економістів сходяться на думці про суть грошей як загального еквівалента. У цьому статусі грошима вважаються гроші, що мають найвищу ліквідність (агрегат М0). За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші являють собою специфічний товар, що має властивості обмінюватися на будь-який інший товар, тобто він є загальним еквівалентом. Природа грошей як загального еквівалента визначається їх походжен- ням. Вони виникли внаслідок стихійного виділення з усього ряду товарів одного, найпридатнішого за своїми фізичними властивостями виконувати роль загального еквівалента. Водночас гроші самі по собі є товаром, за своєю сутністю, що визначається їх місцем у товарних відносинах. Отже, гроші як специфічний товар отримують подвійний сенс існування: 1) це звичайний товар, що має відповідну споживчу вартість; 2) це загальний еквівалент, що має мінову вартість. Так, золото, що стало монопольним носієм грошової сутності, отримало подвійний статус: як звичайний товар і як гроші. Подвійність проявляється у його споживчій вартості і в його міновій вартості, або загальній споживчій вартості. Між конкретною споживчою вартістю і загальною споживчою вартістю золота виникла суперечність. Якщо воно застосовується у своїй конкретній споживчій вартості, то уже не може бути використаним у 1 Квазігроші -- високоліквідні активи, що не є законним засобом платежу, але можуть використовуватися для погашення зобов'язань. 13 загальній споживчій вартості. І навпаки. Якщо золото використано у загальній споживчій вартості як гроші, то воно уже не може бути застосовано у своїй природній споживчій вартості. З розвитком товарного виробництва все більше загострюється суперечність між конкретною споживчою вартістю і загальною споживчою вартістю золота. Щоб задовольнити потреби обігу у золоті-грошах, довелося б повністю відмовитися від його використання, як конкретного товару. Розв'язання цієї суперечності було знайдено шляхом ідеалізації грошей, тобто поступового переходу загальної споживчої вартості від конкретного товару -- золота до його уявного знаку, який застосовується у формі паперових грошей. Початком заміни реальних грошей-золота на уявні стало його застосування у сфері обігу. Тимчасовий характер функціонування грошей як засобу обігу відкрив шлях до заміщення грошей-золота на гроші- знаки. У реальній діяльності існує роздвоєння вартості золота як звичайного товару і як грошей. Вартість золота як товару формується під впливом зміни продуктивності праці у золотодобувній промисловості і змін суспільних потреб у золоті. Крім того, на вартість золота як грошей впливають й такі фактори, як зміни суспільних потреб у грошах для виконання своїх функцій, динаміка золотих запасів, що нагромаджені попередніми поколіннями та інші фактори. Тому вартість золота як грошей є більш сталою і менш залежною від поточних змін у золотодобуванні. Найбільш відчутні відмінності вартості золота як звичайного товару і грошей виявляються в обігу золотих монет. Від тривалого руху в процесі обміну золоті монети стираються і тому номінальний вміст золота у монеті зменшується. Проте монети в обігу продовжують функціонувати за попереднім номінальним вмістом золота. Отже, гроші в процесі обігу набувають особливої мінової вартості. Вона може існувати відокремлено і паралельно з вартістю того матеріалу, з якого ці монети виготовлені. Гроші, що мають товарну форму, принципово відрізняються від звичайних товарів. Вони мають не лише конкретну, а й загальну споживчу вартість. Тобто вони здатні задовольняти будь-яку з потреб людини, попередньо обмінявшись певними благами. Тому гроші стають, по-перше, абсолютним товаром, який протистоїть на ринку всіх інших товарів, по- друге, вони стають мірилом всіх інших товарів і, по-третє, вони вважаються безпосереднім втіленням багатства. Гроші пройшли тривалий і складний процес розвитку. В результаті ускладнилася економічна сутність грошей, підвищилась суспільна роль і урізноманітнилась їх форма. Розвиток форм грошей відбувався у напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими вони є зараз. Повноцінні гроші мали внутрішню реальну вартість. Вона відповідала вартості товару, який виконував функції грошей. Неповноцінні гроші набувають своєї вартості виключно в обігу. Вартість неповноцінних грошей може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені. Наприклад: банкнота, білонна монета, електронні гроші. В сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима. Висхідною формою вартості грошей були товарні гроші. Спочатку, як відомо, це були предмети першої необхідності: худоба, зерно, сіль, риба тощо. На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей прийшли предмети розкоші. Здебільшого це були прикраси: перли, хутра, намисто з черепашок тощо. Вони були менш громіздкими, довше зберігалися, мали більшу і сталу ціну. Як гроші, предмети першої необхідності та предмети розкоші були досить примітивними. Вони могли функціонувати поштучно, не підлягали поділу, виступали у своїй природній формі. Другий великий поділ праці (відокремлення ремесла від землеробства) розширив межі товарного виробництва і обміну. Попередні гроші не могли задовольняти нових потреб ринку у зв'язку з їх фізичними властивостями. Тому їх місце на ринку зайняли метали. Ера панування металевих грошей тривала приблизно з третього тисячоліття до нової ери. Розвиток металевих грошей відбувався двома напрямами: а) набуття і вдосконалення монетної форми; б) розвиток представницьких форм металевих грошей в обігу. Початковою формою металевих грошей були прості зливки чи кусочки металу. Форма зливків зумовлювала певні незручності. У кожній платіжній операції потрібно було зважувати зливки, визначити проби, ділити на частини. З розвитком торгівлі виникла потреба таврування зливків, яку здійснювала відома та авторитетна особа. Потім ця функція перейшла до держави. Держава стала виготовляти зливки металу за певною формою, вагою і за пробою та засвідчувала їх своїм штемпелем. Такі зливки отримали назву монети. Щоб запобігти підробленню та обрізанню монет, по краях у їх дизайні застосовувався рельєфний малюнок та “зубіювання” країв. Новий етап у розвитку монети як форми грошей настав з використан- ням білонної монети. Це розмінна монета малої (дрібної) вартості. Її головна відмінність в тому, що вона карбується з дешевого металу, тому є неповноцінною. Переваги білонної монети у її дешевизні і тривалому функціонуванні. Це допомогло їй зберегтися в обігу до сьогоднішнього часу. Розвиток металевих монет досяг найвищого рівня у період вільної конкуренції. Золоті гроші настільки добре відповідали вимогам ринку, що навіть найкритичніші дослідники того часу без будь-яких сумнівів ототожнювали гроші з золотом, зокрема К.Маркс неодноразово підкреслю- вав, що гроші за своєю природою -- це золото і срібло. Подальший розвиток суспільних відносин зумовив неспроможність золота назавжди закріпитися у ролі грошей. Це було зумовлено такими причинами: 16 а) зросли вимоги до збільшення обсягів грошового товару. Тому в обіг запроваджувалися розмінні на золото паперові банківські білети; б) зросли вимоги щодо скорочення витрат на виготовлення грошей; в) вартість грошей у нових умовах, що вимагали активного втручання держави в економічне життя суспільства, повинна була стати гнучкішою. В результаті названих причин виникла потреба переходу до неповно- цінних грошей. У минулому столітті відбувся процес демонетизації золота. Спочатку з обігу були вилучені золоті монети. Замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші. А згодом повністю було зупинено обмін неповноцінних грошей на золото в будь-якій формі. Подальший розвиток економічних процесів, які спричинили демонети- зацію золота, підготував підґрунтя для запровадження нематеріальних носіїв грошової сутності, так званих кредитних грошей.

3. Форми функціонування грошей

На сучасному етапі розвитку економіки залежно від форми функціонування, гроші поділяються на паперові, кредитні та електронні. Паперові гроші являють собою нерозмінні на дорогий метал (золото) гроші, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом. Вони законодавчо визначаються обов'язковими для приймання у всі види платежів. Паперові гроші виступають завершеною формою знака вартості. Вони відірвалися не лише від субстанціональної вартості грошей, а й від реальних потреб обігу. Мірилом її емісії стає не потреба обігу в платіжних засобах, а потреба держави у фінансуванні бюджетного дефіциту. Такі гроші ще називають казначейськими. Визначальні ознаки паперових грошей такі: а) випуск паперових грошей здійснюється для покриття бюджетного дефіциту; б) нерозмінність паперових грошей на золото; 17 в) примусове запровадження паперових грошей в обіг; г) нестабільність курсу і майбутнє знецінення паперових грошей. Наведені ознаки властиві паперовим грошам, що емітуються урядом в особі Міністерства фінансів. Вони називаються казначейськими білетами, зобов'язаннями тощо. Таких ознак можуть набувати і гроші, які імітуються банками, зокрема Національним банком України (НБУ), якщо їх емісія спрямовується на фінансування бюджетного дефіциту. Так, відбулося в 1991--1993 рр. в Україні. Як наслідок такого процесу -- знецінення українських грошей у 1993 р. у 100 разів. Білонна монета -- це розмінна монета дрібної вартості. Вона друкуєть- ся з дешевого металу, тому є неповноцінною. Кредитні гроші являють собою узагальнену назву різних видів грошей, що виникають як заміщення майнових боргових зобов'язань держави та інших приватних осіб. Кредитні гроші виникли внаслідок розвитку кредитних відносин. До них відносяться: Вексель -- це цінний папір, який засвідчує зобов'язання векселедавця сплатити після настання встановленого терміну визначену суму грошей власнику векселя, тобто векселедержателю. Векселі бувають прості., що виписуються боржником на ім'я кредитора із зобов'язанням виплатити йому в зазначений термін вказану суму грошових коштів, та переказні, які виписуються кредитором як наказ боржнику виплатити у зазначений термін йому чи вказаній ним третій особі певну суму грошей. Банкнота -- це банківський білет (грошовий знак), що випускається в обіг центральним емісійним банком. Банкнота забезпечена усіма активами банку та товарною масою, що належить державі. Чек -- це письмовий наказ банку власника поточного рахунку про виплату певній фізичній чи юридичній особі вказаної в ньому суми грошей. Між паперовими та кредитними грошима існують такі відмінності: а) паперові гроші виникають з функції грошей як засобу обігу, а кредитні -- з функції грошей як засобу платежу; б) паперові гроші випускаються державою або центральним банком, а кредитні -- банком; в) паперові гроші наділені примусовим курсом і обов'язкові до прийо- му, а кредитні гроші не мають примусового курсу. Електронні гроші являють собою умовну назву фінансових коштів, які використовує їх власник на основі електронної системи банківських послуг. Вони приводяться в рух завдяки запроваджених в сфері розрахункових операцій комп'ютерів і сучасних систем зв'язку. Носієм електронних грошей слугують пластикові картки. Пластикова картка -- це іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку. Вона дає йому можливість здійснювати оплату своїх покупок і погашати борги шляхом переказу грошей по рахунку без використання готівки чи паперових платіжних документів через комп'ютерні мережі. Система електронних платежів в Україні запроваджена НБУ у вересні 1995 р. її метою було створення національної системи розрахунків за товари й послуги за допомогою пластикових карток, а також створення необхідної інфраструктури для обслуговування карток міжнародних систем.

4. Вартість грошей

Світова економічна думка розрізняє два аспекти у питанні вартості грошей: а) вартість грошей як грошей; б) вартість грошей як капіталу. Гроші як капітал набувають своєї вартості на ринку грошей під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Тут вартість грошей виступає у формі відсотка. Вартість самих грошей формується у сфері їх обігу. Тут гроші обмінюються на реальні блага і їх вартість набуває купівельної спроможності. Мінова вартість повноцінних грошей формується під впливом ряду об'єктивних факторів, набуває відносної самостійності і певний час може відхилятися від їх реальної вартості. Купівельна спроможність цих грошей певний час залишається незмінною після зміни вартості золота як товару. Мінова вартість золота як грошей, що перебували в обігу, не могла повністю відірватися від реальної вартості золота як товару. Цьому заважала дія закону вартості у сфері виробництва і обміну золота. Якщо мінова вартість, тобто купівельна спроможність монети, знижувалася порівняно з реальною, то підприємства з гіршими умовами видобутку золота закривалися. В результаті реальна вартість золота знижувалася до рівня мінової. Якщо реальна вартість повноцінних грошей знижувалася порівняно з міновою, то в кінцевому підсумку підривалася довіра до таких грошей Це зумовлювало виникнення розладу грошового обігу і цін. Держава змушена була або перекарбувати монету, щоб підвищити її реальну вартість до мінової, або відмовитися від золотомонетного обігу. Вартість повноцінних грошей визначається їх купівельною спроможністю, тобто опосередкованим шляхом порівнювання з вартістю товарів та послуг, які можна на них купити. Маса грошових знаків, що вступає у сферу обігу, у кожному циклі відтворюється, не є випадковою величиною. Вона зумовлена сукупною міновою вартістю товарів, які реалізовані у попередньому циклі і вийшли у сферу споживання. Грошові знаки, що залишилися в обігу, продовжують представляти вартість раніше проданої товарної маси. Це проявляється в тому, що кожний власник грошей розглядає отримані в результаті обміну гроші як конкретну реальну вартість. Тому він готовий платити за потрібний товар не будь-яку їх суму грошей, а лише ту, яка забезпечить йому привласнення еквівалентної вартості. Якщо в черговому циклі обміну товарів виявиться менше, ніж було в попередньому, або в обігу перебуватиме зайва 20 маса грошових знаків при тій самій масі товарів, то між грошовою і товарною масами складеться нове співвідношення. В ньому попит буде перевищувати пропозицію. Тепер продавці вимагатимуть плати більшої суми грошей за конкретний товар, ніж у попередньому циклі. В результаті грошова маса знецінюється порівняно з товарною. Тому ціни на товари будуть зростати. Тепер складеться новий, знижений рівень мінової вартості грошей, з якою вони перейдуть у наступний цикл відтворення. Приклад. На 1 листопада в обігу перебувало 50,0 млрд. одиниць товару, що відповідало 100,0 млрд. грн. Тобто середня ціна однієї товарної одиниці становила 2 грн. 50 100 0, . На 1 грудня цього ж року в обігу перебуло 40,0 млрд. одиниць товару, а грошова маса залишилася попередньою, тобто 100,0 млрд. грн. Тепер середня ціна одиниці товарної маси становитиме 2,5 грн 40 100 0, . Маса товарів, які можна купити за грошову одиницю, визначається рівнем їх цін. Чим вищі ціни, тим менше товарів можна купити за грошову одиницю. І навпаки. Чим нижчий рівень цін, тим більше товарів можна купити за грошову одиницю. Отже, між вартістю грошей, тобто їх купівельною спроможністю, та рівнем цін на товари існує обернена залежність. Зміну вартості грошей за певний період можна визначити за такою формулою: Iц Iв г 1 .. = . (1.1) де Ів.г. -- зміна вартості грошей; Іц -- індекс попереднього рівня цін. Із наведеного прикладу видно, що індекс цін становитиме 1,25 2 5,2 , а зміна вартості грошей -- 0,8 25,1 1 .Тобто вартість грошей знизилася на 0,2 або на 20%. Показник зміни вартості грошей -- важливий економічний показник. Він відчутно впливає на всі сфери економічного життя суспільства. 21 Зниження вартості грошей трактується економічним терміном “інфляція”, а підвищення чи збільшення вартості грошей -- “дефляція”.

гроші держава економіка капітал

5. Функції грошей

Функції грошей -- це процес обслуговування руху вартості у суспільному відтворенні. Питання про функції грошей вважається одним з найбільш дискусійних у теорії грошей. Так, більшість представників марксистської теорії грошей визнає такі їх п'ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості, світових грошей. У функції грошей, як міри вартості, гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів у формі ціни. Вираження і вимірювання вартості товарів не може відбуватися іншим способом як порівнюванням її з товаром, що служить загальним еквівалентом. Лише через кількісне визначення в одиницях товару -- еквівалента відбувається вимірювання вартості товарів. Грошова одиниця, що застосовується для вимірювання та порівнювання вартості різних товарів і послуг, являє собою міру вартості. На основі міри вартості встановлюються ціни на товари і послуги. Для порівнювання цін різних товарів необхідно виражати їх вартість в однакових одиницях, тобто звести їх до одного масштабу. В умовах золотомонетного стандарту масштаб цін -- це кількість металу, що була прийнята в певній країні за грошову одиницю і служила засобом для вимірювання цін всіх товарів. З масштабом цін безпосередньо пов'язані такі поняття, як девальвація і ревальвація. Девальвація -- це офіційне зниження курсу грошової одиниці. Ревальвація -- це збільшення курсу грошової одиниці щодо валют інших країн. Визнання того, що всі сучасні форми грошей служать носіями мінових вартостей, дає можливість встановити реальну схему виконання такими грошима функції міри вартості. Усі звичайні товари надходять до сфери обігу. Тут вони “шукають” собі грошовий еквівалент, який представлений готовністю суб'єктів ринку купити відповідні товари. Рівень цін на товари лише відображає вартість товару і масштаб цін. Функцію міри вартості гроші виконують уявно. Адже виробник наперед, до появи товару на ринку, визначає ціну, за якою йому вигідно продати цей товар. Але й при зустрічі з покупцем на ринку, де остаточно вирішується ціна товару, наявність грошей у будь-якій формі (золоті монети, чеки, банкноти тощо) необов'язкова. Реалізація взагалі може відбутися в борг, під майбутню оплату грошей. Але ціна визначається в момент операції купівлі -- продажу. Гроші, як міра вартості, використовуються, як рахункові одиниці, з метою надання кількісного виразу всім економічним процесам.

Функція засобу обігу виражає дію, в якій гроші виступають посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Гроші у цій функції відіграють роль посередника між продавцем і покупцем. Обмін товарів за допомогою грошей у цій функції здійснюється за схемою: Т -- Г -- Т. Участь грошей в обміні товарів зумовлює розпад акту обміну на два самостійних акти: а) продаж товару: Т -- Г; б) купівля товару: Г -- Т . Ці акти можуть відокремлюватися і у просторі, і в часі. Розрив товарного обміну на два самостійних акти завдяки грошам відіграє важливу позитивну роль в розвитку обміну й економіки загалом за таких обставин: а) суб'єкти обміну можуть затримувати гроші з метою нагромадження вартості в її абсолютній формі. Це розширює мету виробництва, виводить їх за межі простого товарного обміну; б) розширюються межі простого натурального обміну. Власник товару може реалізувати його не тому суб'єкту ринку, що має необхідний йому товар для обміну, а тому, хто має потребу в його товарі. За отримані грошові кошти він може вільно вибрати необхідний йому товар; в) власник грошей може перенести купівлю іншого товару на пізнішій час або на інший ринок, чи взагалі використати грошові кошти за іншим призначенням. Основою функціонування грошей, як засобу обігу, є рух товарів. Роль грошей у цій функції тимчасова. Виконавши функцію обміну, гроші переходять від одного суб'єкта до іншого. Самі гроші залишаються в обігу, а товари після обміну виходять з нього. Для виконання функції засобу обігу необхідні реальні і сталі гроші. В обігу завжди перебуває певна маса грошей, якій протистоять товарні маси, що підлягають реалізації.

Горші як засіб платежу. У цій функції гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин в процесі виконання фінансово-господарської діяльності. Історично функція грошей, як засобу платежу, випливає з товарообігу. її поява була зумовлена продажем товарів у кредит. Оскільки при цьому виникає борг, то його погашення відбувається у формі без еквівалентного руху грошових коштів. У функції засобу платежу виступають інші гроші, відмінні від засобу обігу. їх відмінність зумовлена фактором часу, який відділяє реалізацію товару в борг від здійснення платежу в рахунок погашення заборгованості. За час між отриманням товару і його оплатою можуть змінитися вартість і форма грошей, боржник, кредитор тощо. Тому вартість платежу не завжди еквівалентна вартості товарів, реалізованих в борг, або вартості грошей, що були надані в борг. У розвинутій економіці гроші, як засіб платежу, обслуговують більшу частину всього економічного обігу. Тому сфера їх застосування досить широка і охоплює такі грошові операції: а) платежі між суб'єктами господарювання за взаємними борговими зобов'язаннями за товари і послуги; б) платежі суб'єктів господарювання своїм працівникам, ще пов'язані з оплатою праці; в) платежі юридичним і фізичним особам у централізовані бюджетні і позабюджетні фонди, отримання грошей із цих фондів; г) внески юридичними і фізичними особами своїх грошей у банки, отримання ними грошових кредитів у банках і погашення їх у встановлені терміни; д) різноманітні платежі, пов'язані зі страхуванням діяльності та майна юридичних і фізичних осіб; е) інші платежі, тобто адміністративно-судові виплати спадщини, дарування тощо. Гроші, як засіб платежу, відрізняються від грошей, як засобу обігу, тим, що вони лише завершують акт купівлі-продажу. Вони не виступають посередником при купівлі-продажу. Цю функцію можуть виконувати лише реальні гроші. Роль грошей у функції засобу платежу проявляється в тому, що вони 1) допомагають здійснювати контроль за правильністю кругообігу виробничих фондів; 2) забезпечують безперервність процесу виробництва продукції; 3) сприяють здійсненню контролю за своєчасністю розрахунків в економіці.

Гроші як засіб нагромадження. У цій функції гроші обслуговують нагромадження вартості в процесі фінансово-господарської діяльності юридичних і фізичних осіб. Виникнення цієї функції грошей стало можливим тоді, коли товаровиробник виявився здатним частину виручки від реалізації товарів у грошовій формі не витрачати на придбання інших споживчих вартостей, необхідних для виробничого чи особистого споживання, а відкласти на майбутнє, тобто зберегти їх. На початковому етапі нагромадження грошей своєю метою мало збе- реження вартості. Для цього вартість уречевлювалася у дорогоцінних металах. В такій формі нагромаджувалося абстрактне загальне багатство, що називалося скарбом. Економічне призначення звичайного скарбу -- збереження нагромадженого багатства від крадіжок, пограбування і знецінення його первісної вартості, а також створення страхового резерву цінностей на випадок стихійного лиха, хвороби, збройних нападів тощо. З розвитком товарного виробництва і грошових відносин урізноманіт- нювалися цілі нагромадження скарбу. Прагнення заховати своє багатство змінилося прагненням продемонструвати його у формі предметів розкоші. Так виникла естетична форма скарбу. Поряд із збереженням вартості скарб став задовольняти потреби в самовираженні та естетичному задоволенні. Згодом сформувалася ще одна мета нагромадження скарбу -- створен- ня резерву платіжних засобів. Ця форма нагромадження скарбу мала на меті відтворювальний характер і була зорієнтована на забезпечення зростання 27 прибутку. Щоб наблизити таке майбутнє, власники скарбу у формі грошей надають його в борг, розміщують в банках, купують цінні папери, які приносять їм прибуток у формі відсотків, дивідендів тощо. З розвитком функції нагромадження вартості послабла, а з часом і зникла залежність функціонального призначення нагромадження грошей від їх вартісної основи. Оскільки нагромадження втратило свою абстрактність багатства, то зникла потреба зберігати гроші у формі запасу золота чи срібла. Нову роль, яка передбачає конкретизацію мети і строків нагромадження вартості, стали виконувати знаки грошей у формі паперових, кредитних та електронних грошей. Нові форми грошей справили позитивний вплив на розвиток самої функції засобу нагромадження і грошових відносин загалом. Зокрема, з'явилася можливість вивести обсяги нагромадження за межі обсягів видобутку благородних металів. А можливості знецінення грошових знаків підштовхують власників нагромадження швидше їх капіталізувати. Останнє сприяє розвитку суспільного виробництва. В сучасних умовах розвитку суспільства ще здійснюється нагрома- дження скарбів у формі дорогоцінних металів, золотих монет, предметів розкоші (естетична форма скарбу) тощо. Великі золоті запаси зберігаються в державних скарбницях, центральних банках, міжнародних валютно- кредитних центрах і у приватних осіб. Наприкінці 80-х років XX ст. державні запаси золота найбільш розвинутих країн з ринковою економікою становили майже 30 тис. т., понад 30 тис. т. було у приватних осіб і понад 6,5 тис. т. становили запаси міжнародних валютно-фінансових установ. Наявність великих запасів золота викликає активні дискусії серед економістів щодо його мети та взаємозв'язку з грошовим обігом. Якщо виходити з того, що нагромадження золотого скарбу виконує одну з функцій грошей, то виявиться, що одну з грошових функцій золото все ще частково виконує. Тому його демонетизацію не можна вважати абсолютно повною. 28 Економісти доводять, що нагромадження золота не пов'язане із функцією грошей як засобу нагромадження. Зокрема: а) державні золоті запаси називають звичайними стратегічними резервами; б) нагромадження золота трактується, як рух за історичною інерцією, яку доцільно зупинити; в) нагромадження золота у приватній власності пояснюється відставан- ням розвитку сучасних цивілізованих економічних відносин в окремих країнах; г) нагромадження золотого скарбу намагаються довести їх грошовою функцією. Наведені оцінки фактичного нагромадження золота не дають перекон- ливого пояснення причин необхідності людству тримати поза виробничим і особистим споживанням величезної маси золотих запасів. Воно вступає у протиріччя за умовами надзвичайної раціоналізації суспільного життя та капіталізації вартості. Очевидно, тепер існує об'єктивна потреба нагромаджу- вати вартість у формі скарбу на випадок економічних чи політичних потрясінь, як це було і в минулі віки. Таке нагромадження залишається функцією грошей як особливого товару. Отже, сфера функціонування грошей, як засобу нагромадження вартос- ті, зумовлена потребами розширеного відтворення і обігом капіталу, має конкретну мету і є відносно короткостроковою. Це зумовлено тим, що тут гроші виконують свою функцію у формі знаків вартості. Але та частина функціонування грошей, де нагромадження відображає абсолютне багатство, що виходить за межі суспільного відтворення, має форму скарбу й обслуговується повноцінними грошима -- золотом. Формування нагромаджень та їх збереження пов'язано з доходами або втратами. Якщо нагромадження зберігається у формі депозитних вкладів (довгострокових чи короткострокових), то таке нагромадження має продуктивний характер. Суспільство використовує такі нагромадження з 29 метою їх капіталізації, а їх власники отримують доход у формі відсотків. Якщо нагромадження зберігаються у формі скарбу, тобто за межами процесу суспільного відтворення, то таке нагромадження зумовлене витратами зберігання. Величина витрат зберігання -- це сума доходу, яку власник грошей не отримує внаслідок зберігання їх у ліквідній формі, тобто не вкладає фінансові активи.

Світові гроші. У цій функції гроші обслуговують рух вартості у міжна- родному економічному обігу і забезпечують проведення взаємовідносин між країнами. Світові гроші виконують такі функції: -- міжнародного платіжного засобу; -- міжнародного купівельного засобу; -- засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. За своєю сутність світові гроші повторюють всі функції, що властиві грошам на внутрішньому ринку. Це дало підстави взагалі не виділяти світові гроші в окрему групу економічних відносин і не визначати їх функції. Але якщо б усі національні гроші були вільно конвертовані, то потреба у виділенні їх окремої функції відпала б. Сучасний розвиток ринкових відносин у світі привів до виникнення різноманітних міжнародних засобів здійснення розрахунків. Зокрема: а) національні валюти економічно найсильніших країн світу: долар США, англійський фунт стерлінгів, японська єна, б) міжнародні грошові одиниці, що використовуються міжнародними валютно-фінансовими організаціями: СПЗ (Спеціальні права запозичень) -- розрахункова одиниця МВФ (SDR)1 . Євро, запроваджена з 1 січня 1999 р. 11 європейськими країнами з 15-ти загальної їх кількості, що входили до Європейського Союзу. Євро базується на німецькій марці -- одній з найстабільніших світових валют.

Размещено на Allbest.ru