Формування ефективної структури фінансового сектору України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 336.012.232

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування ефективної структури фінансового сектору України

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Міщенко Світлана Володимирівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Лютий Ігор Олексійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, Опарін Валерій Михайлович, ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” МОН України, професор кафедри фінансів

доктор економічних наук, професор, Вовчак Ольга Дмитрівна, Університет банківської справи Національного банку України, завідувач кафедри банківської справи.

Захист відбудеться « 25 » березня 2009 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці ім. М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім.12.

Автореферат розісланий «20» лютого 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к.е.н., доцент О.І. Жилінська

фінансовий сектор суспільний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформація фінансової системи обумовлює стрімкий розвиток і ускладнення структури фінансового сектору, підвищення його ролі та посилення впливу на економічні процеси. Зміни в структурі фінансового сектору відбуваються в умовах трансформації фінансових ринків, фінансових інститутів, запровадження нових фінансових інструментів, що безпосередньо впливає на різноманітність операцій та швидкість переміщення капіталу. За таких умов структура фінансового сектору повинна визначатися стійкістю до впливу негативних факторів та забезпечувати виконання фінансовим сектором покладених на нього функцій, що знаходить прояв у ефективному перерозподілі ресурсів у часі та просторі, оцінці та управлінні фінансовими ризиками, згладжуванні наслідків фінансових потрясінь.

Дослідження структури фінансового сектору в площині інституційного виміру є більш традиційним і зосереджує увагу на кількісних показниках діяльності фінансових установ. У свою чергу, структурна розбудова фінансового сектору, з огляду на ефективне виконання останнім покладених на нього функцій, віддзеркалює якісні характеристики його розвитку, однак залишається менш дослідженою.

Процес формування ефективної структури фінансового сектору спрямований на підвищення стійкості фінансових установ та забезпечення стабільності фінансових систем. Не зважаючи на певний доробок вчених з даних питань, проблема значною мірою залишається ще не вирішеною, підтвердженням чому є відсутність якісних систем раннього попередження фінансових і банківських криз, обґрунтованих критеріїв і показників фінансової стабільності. Тому актуальними залишаються питання узагальнення досвіду розробки та практичного застосування найбільш важливих індикаторів, які можуть бути використані для раннього попередження кризових явищ у фінансовому секторі, в т.ч. для виявлення певних дисбалансів у формуванні його структури.

У світовій теорії та практиці проблемам розвитку фінансового сектору, формування його структури та взаємозв'язків з іншими елементами економічної системи приділяється достатня увага. Серед зарубіжних вчених на особливу увагу заслуговують праці С. Азарадіса, П. Аміса, Р. Бернса, Д. Бойда, Г. Габбарда, Г. Гольдсміта, Р. Дорнбуша, М. Зорге, Р. Левіна, Ж. Лопеза, Ф. Мишкіна, Е. Роспарса, П. Роуза, А. Сенхаджі, Б. Сміта, П. Тораваля, Ф. Труссарда, М. Тьєссе, М. Хана, Г. Хоггарта, Е. Хюпкес, М. Чіхака, Г. Дж. Шиназі. Достатньо велику увагу зазначеним проблемам приділяють російські вчені: Андрієвська І.В., Бабічев Ю.А, Глазьєв С.Ю., Добришевський С.М., Козловська А., Лаврушин О.І., Левіна І., Моісєєв С.Н, Панова Г.С., Рубцов Б.Б, Соколінський В.М., Федякіна Л.Н. та інші.

Протягом останніх років проблеми розвитку фінансового сектору стали об'єктом дослідження багатьох українських вчених, серед яких, перш за все, необхідно назвати роботи Базилевича В. Д., Барановського О. І., Васильченко З.М., Вовчак О.Д., Геєця В.М., Грушка В.І., Дзюблюка О.В., Задорожного Г.В., Ковальчука Т.Т., Корнєєва В.В., Лютого І.О., Мороза А.М., Науменкової С.В., Опаріна В.М., Реверчука С.К., Слав'юка Р.А., Смовженко Т.С. та інших.

Не дивлячись на достатньо високий рівень наукових розробок з проблем розвитку фінансового сектору, ще не вирішеними залишається низка проблем щодо обґрунтування впливу структури фінансового сектору на розвиток економіки, структурної розбудови фінансового сектору в контексті вимог до забезпечення фінансової стабільності, оцінки вразливості структури фінансового сектору до впливу факторів ризику, вдосконалення регулювання і нагляду за функціонуванням фінансового сектору з врахуванням структурних змін тощо. Це обумовило вибір об'єкта, теми дослідження та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою: “Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя” (номер державної реєстрації 0106U006542), підрозділ “Теоретичні основи функціонування фінансових ринків та тенденції глобалізації” (шифр № 06 БФ040-01), в межах якого досліджено сутність та особливості інституційного розвитку фінансового сектору, обґрунтовано систему індикаторів фінансової стабільності та внесено пропозиції щодо формування ефективної структури фінансового сектору України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад та вдосконалення практичних підходів до формування ефективної структури фінансового сектору України в контексті вимог до забезпечення фінансової стабільності.

Відповідно до мети визначено такі завдання дисертаційної роботи:

· поглибити теоретичні підходи щодо визначення сутності фінансового сектору, його місця та ролі в економічній системі;

· визначити основні закономірності та тенденції розвитку фінансових секторів провідних країн світу;

· обґрунтувати основні критерії та принципи ефективної структури фінансового сектору України;

· обґрунтувати систему індикаторів для раннього попередження фінансових криз та виявлення можливих структурних дисбалансів у функціонуванні вітчизняного фінансового сектору;

· розробити економіко-статистичні та лінійні регресійні моделі для факторного аналізу розвитку фінансового сектору;

· обґрунтувати доцільність використання установами фінансового сектору показника економічного капіталу;

· розробити систему заходів щодо управління ризиками на основі запровадження стрес-тестування;

· оцінити кількісні параметри впливу рівня розвитку фінансового сектору на економічне зростання та ефективність суспільного виробництва;

· обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення регулювання і нагляду за діяльністю установ фінансового сектору.

Об'єктом дослідження є процес функціонування фінансового сектору Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та практичні аспекти формування ефективної структури фінансового сектору України.

Методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційної роботи використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: діалектичний - для розкриття теоретичних основ функціонування фінансової системи, сутності фінансового сектору та його місця в економічній системі; системний - для дослідження інституційної та функціональної структури фінансового сектору та особливостей його структурної побудови за основними ознаками; історико-логічний - при дослідженні сутності інститутів фінансового сектору у процесі історичної еволюції; аналітичний - у процесі дослідження фінансового сектору на різних етапах розвитку; метод економіко-статистичного аналізу - для оцінки факторів розвитку фінансового сектору, його структури та її впливу на розвиток економіки; методи регресійного аналізу - при побудові моделей взаємозв'язку рівня розвитку фінансового сектору з основними макроекономічними показниками. Крім того, використовувалися методи системно-структурного аналізу, індексний, балансовий, стрес-тестування та інші.

Інформаційною базою проведення дослідження є законодавчі та нормативні документи з питань розвитку фінансового сектору, нормативні акти Національного банку України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, матеріали Міжнародного валютного фонду, Базельського комітету з банківського нагляду, центральних банків провідних країн світу, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, періодичні видання.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження процесу структурної побудови фінансового сектору України та отримано нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності вирішують важливе науково-прикладне завдання, пов'язане з розробкою методологічних і методичних засад формування ефективної структури фінансового сектору. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризуються науковою новизною, отримані особисто і виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

· обґрунтовано критерії ефективної структури фінансового сектору, які полягають у забезпеченні необхідного рівня стійкості, дохідності та керованості фінансовим сектором і його складовими з огляду на дотримання вимог щодо підтримки стабільності фінансової системи;

· визначено кількісний вплив монетарної, ресурсної та інвестиційної складових функціональної структури фінансового сектору на економічне зростання та ефективність суспільного виробництва на основі застосування розроблених економіко-статистичних і регресійних моделей;

удосконалено:

· методологічні засади управління ризиками на основі використання концепції економічного капіталу, визначено умови та конкретизовано напрями застосування показника економічного капіталу з метою зниження рівня ризику та підвищення дохідності установ фінансового сектору, обґрунтовано переваги його використання для фінансових конгломератів;

· класифікацію індикаторів для раннього попередження фінансових криз та виявлення можливих структурних дисбалансів у функціонуванні вітчизняного фінансового сектору на основі вдосконалення структурно-логічної схеми оцінки рівня фінансової стабільності, яка базується на аналізі макрофінансових зв'язків і враховує особливості макропруденційного нагляду та нагляду за поточною кон'юнктурою фінансових ринків;

дістали подальшого розвитку:

· напрями забезпечення повноти та якості ідентифікації ризиків для складних структурованих продуктів і гібридних інструментів на основі застосування міжнародних стандартів фінансового обліку для вдосконалення оцінки фінансового стану фінансово-кредитних установ;

· структурно-логічна схема організації стрес-тестування фінансово-кредитних установ і напрями практичного використання результатів стрес-тестування за окремими групами та видами ризиків: кредитним, ліквідності, відсотковим, валютним, фондовим, що дозволяє підвищити стійкість фінансового сектору;

· напрями можливої консолідації органів регулювання і нагляду за діяльністю установ фінансового сектору з урахуванням перспектив його структурної розбудови та система заходів щодо підвищення ефективності їх функціонування.

Практичне значення одержаних результатів дисертації визначається обґрунтованими рекомендаціями та пропозиціями щодо вдосконалення методологічних і методичних засад формування ефективної структури фінансового сектору України.

Пропозиції та рекомендації автора щодо вдосконалення структури фінансового сектору, розвитку окремих фінансових ринків, поліпшення регулювання і нагляду за діяльністю установ фінансового сектору, вдосконалення стрес-тестування та забезпечення стабільності функціонування фінансового сектору використані Національним банком України та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України в організації поточної роботи та при розробці “Стратегії розвитку банківської системи України на 2008 - 2012 роки” і “Стратегії розвитку фінансового сектору України на період до 2015 року” (довідки № 61-013/987 від 01.10.2008 р.; № 12392/05 від 09.10.2008 р.).

Рекомендації щодо розрахунку та управління економічним капіталом фінансово-кредитної установи, проведення стрес-тестування окремих напрямків діяльності, вдосконалення управління ризиками використані Представництвом GarantiBank International N.V. в Україні в процесі організації практичної роботи (довідка № 09/19 від 19.09.2008 р.).

Пропозиції та рекомендації автора щодо вдосконалення управління фінансовим сектором, забезпечення його ліквідності, управління ризиками можуть бути використані Національним банком України, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, окремими фінансовими установами в процесі організації діяльності, регулювання і нагляду за фінансовими установами банківського і небанківського секторів.

Окремі положення та висновки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні дисциплін “Гроші та кредит“, “Міжнародні фінансові ринки”, “Банківський нагляд” (довідка № 056/171 від 13.10.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Всі наукові положення та результати виконаної дисертаційної роботи отримані автором самостійно. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані тільки ті ідеї та положення, що є результатом власних досліджень здобувача. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертаційної роботи розглядалися і обговорювалися на 7 наукових конференціях, а саме: Всеукраїнській науково-методичній конференції “Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами” (6-9 вересня 2005 р., м. Севастополь); Міжнародній науково-практичній конференції “Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків” (18-20 жовтня 2006 р., м. Черкаси); науково-практичній конференції “Напрями розвитку фінансової системи України в сучасних умовах” (23-24 березня 2007 р., м. Київ); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Інтеграція України у європейський та світовий фінансовий простір” (19-20 червня 2008 р., м. Львів); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків” (25-26 вересня 2008 р., м. Черкаси); науково-практичній конференції ”Розвиток фінансової системи України в умовах економічної глобалізації” (15-16 квітня 2008 р., м. Київ); V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (20 -22 жовтня 2008 р., м. Київ).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано у 20 наукових працях, у тому числі в 13 наукових статтях у фахових виданнях загальним обсягом 10,4 друк. арк. (в яких особисто автору належить 8,55 друк. арк.), 7 наукових працях обсягом 1,5 друк. арк., опублікованих одноосібно в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить автору, становить 10,05 друк. арк.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації - 246 сторінок друкованого тексту, в тому числі 24 таблиці, 7 рисунків і 14 додатків, розміщених на 59 сторінках. Список використаних літературних джерел містить 250 найменувань і наведений на 26 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано наукову новизну та охарактеризовано практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження структурної побудови фінансового сектору” висвітлено сутність фінансового сектору та його роль у сучасній фінансовій системі, розкрито особливості його структурної побудови за основними ознаками, а також методологічні підходи до визначення ефективної структури фінансового сектору.

Проведене дослідження теоретичних засад формування та розвитку фінансового сектору дозволило визначити, що розвиток і вдосконалення фінансової системи формує нові підходи до розгляду фінансового сектору, ефективність функціонування якого в сучасних умовах необхідно розглядати в площині взаємодії фінансових інститутів, фінансових ринків та систем забезпечення. До систем забезпечення відносять: систему фінансового забезпечення (платіжна, розрахункова, валютна, облікова); регуляторну систему (центральний банк, спеціалізовані установи, що є регуляторами фінансових процесів на ринку цінних паперів, ринку фінансових послуг тощо); інформаційні системи та мережі передачі інформації (рис.1).

Це обумовлено наявністю між ними стійких зв'язків, які забезпечують єдність інститутів фінансового сектору, цілісність та належне виконання покладених на них функцій. Доведено, що системи фінансового забезпечення є найбільш динамічними елементами, функціонування яких спрямоване на ефективну реалізацію фінансових відносин у просторі, часі та вартісному вимірі. Під час дослідження визначено, що трансформація фінансової системи обумовлена стрімким розвитком та ускладненням структури фінансового сектору, підвищенням його ролі та посиленням впливу на нефінансовий сектор економіки.

У дослідженні еволюції розвитку світової фінансової системи виявлено основні якісні зміни в структурі фінансового сектору при посиленні процесів концентрації фінансово-промислового капіталу, інтернаціоналізації фінансових ринків, глобалізації фінансових потоків, що відбуваються в умовах трансформації фінансових ринків, фінансових інститутів і систем забезпечення.

Вплив фінансового сектору на функціонування економічної системи обумовлює необхідність більш детального дослідження його місця та ролі в сучасних умовах. Відповідно до концепції монетаризму, фінансовий сектор - детермінанта економічного розвитку, а відтак, збільшення масштабів фінансових ринків і зростання операцій з фінансовими активами є віддзеркаленням певного рівня розвитку економічної системи. Відповідно до гіпотези відриву фінансового сектору від реального (“decoupling hypothesis”) фінансовий сектор у сучасних умовах перетворюється на відносно самостійну сферу економіки, фінансову основу якої формує світовий фінансовий капітал з домінуванням у ньому спекулятивних складових.



Рис.1. Схема взаємодії систем забезпечення в структурі фінансового сектору

У процесі дослідження сутності поняття “структура фінансового сектору” проаналізовано підходи представників теорій фінансового посередництва (theory of financial intermediation), делегованого моніторингу (delegated monitoring theory) та інформаційної асиметрії (athimetric informftion theory), здійснено розмежування термінів оптимальна, рівноважна та ефективна структура. Визначено структуру фінансового сектору як сукупність стійких зв'язків між елементами фінансового сектору, що забезпечують його єдність, цілісність та належне виконання покладених на нього функцій. Основними критеріями структуризації фінансового сектору можуть бути: організаційні; інституційні; функціональні.

Оґрунтовано висновок про те, що реалізація інституційного підходу визначає превалювання кількісних аспектів над якісними в процесі дослідження структури фінансового сектору в країнах з банкоцентричними фінансовими системами. Це знаходить свій прояв у розгляді доцільності створення додаткової кількості фінансових установ певного спрямування та збільшенні обсягів їх операцій на фінансових ринках, а не у вдосконаленні механізму їх функціонування. Застосування функціонального підходу обумовлює розгляд структури фінансового сектору з точки зору ефективності виконання покладених на нього функцій. Запропоновано ефективною вважати таку структуру фінансового сектору, яка забезпечує необхідний рівень стійкості, дохідності та керованості фінансовим сектором і його складовими в контексті вимог щодо підтримки стабільності фінансової системи в цілому.

Стабільність фінансової системи визначається відповідним рівнем стійкості фінансового сектору, структура якого не характеризується наявністю суттєвих дисбалансів. Якщо фінансова система нестабільна, то її стан визначається як нестійкий, а структура потребує корегування. Формування ефективної структури фінансового сектору має важливе значення для подолання основних диспропорцій та забезпечення нормальних умов функціонування всієї фінансової системи та спрямоване на забезпечення необхідного підґрунтя для розробки системи попереджувальних заходів щодо забезпечення фінансової стабільності; покращення інформованості урядових органів щодо стану фінансової системи та фінансових ринків; підвищення прозорості функціонування фінансової системи та її складових у процесі інтеграції у світовий фінансовий простір.

У другому розділі “Структура фінансового сектору України та її вплив на розвиток економіки” здійснено аналіз інституційної та функціональної структури фінансового сектору, досліджено основні тенденції його розвитку, визначено кількісні параметри впливу фінансового сектору на розвиток економіки, а також висвітлено особливості застосування міжнародних стандартів фінансової звітності для забезпеченні прозорості та стійкості функціонування фінансових установ.

У роботі визначено, що в 2007 р. порівняно з 2004 р. активи установ фінансового сектору зросли в 4,25 рази і склали 664,2 млрд.грн. Структура активів фінансових установ України віддзеркалює банкоцентричний тип розвитку фінансового сектору (табл. 1).

Досліджено взаємозв'язок між економічним зростанням і розвитком фінансового сектору. Показником рівня розвитку фінансового сектору було обрано відношення вартості активів фінансових посередників до валового внутрішнього продукту, виходячи з того, що розмір фінансового сектору, відповідно до теорії “випереджаючого росту” фінансового сектору порівняно з реальним, тісно корелює з обсягом і якістю наданих фінансових послуг.

У дисертації розроблено та запропоновано до використання економіко-статистичні та регресійні моделі, які дозволяють кількісно визначити вплив монетарної, ресурсної та інвестиційної складових розвитку фінансового сектору на економічне зростання та ефективність суспільного виробництва.

Зокрема:

(1)

де: ВВП - обсяг валового внутрішнього продукту, млрд. грн.; А - загальна сума активів фінансового сектору, млрд. грн.; Д - загальна сума банківських депозитів, млрд. грн.; І - загальна сума інвестицій в основний капітал, млрд. грн.; К - загальна сума наданих банками кредитів в економіку, млрд. грн.; М3 - грошова маса в обігу, обчислена за грошовим агрегатом М3, млрд. грн.; М3/ВВП - рівень монетизації економіки, %.

Таблиця 1/ Структура активів фінансових установ України в 2004 - 2007 рр., %

Фінансові установи	2004	2005	2006	2007
Банки	86,12	89,99	91,60	93,20
Страхові компанії	12,82	8,44	6,22	4,85
Кредитні спілки	0,54	0,78	0,84	0,79
Недержавні пенсійні фонди	0,01	0,02	0,01	0,04
Фінансові компанії	0,51	0,77	1,25	0,50
Інші компанії	0,00	0,00	0,08	0,62
Всього	100,00	100,00	100,00	100,00

Джерело: розрахунки автора за даними Держфінпослуг

Визначено, що основними факторами розвитку фінансового сектору є рівень монетизації економіки, показники грошового обігу, структура активів і пасивів фінансових установ, показники інвестиційної активності, а вплив фінансового сектору на економічний розвиток в кінцевому рахунку знаходить свій прояв у динаміці ВВП та підвищенні продуктивності праці. Одержані результати дозволили також зробити висновок, що монетарна складова формування структури та динаміки фінансового сектору не є вирішальною, як можна було припустити, виходячи із інфляційного характеру розвитку економіки (табл. 2).

Залежність рівня розвитку фінансового сектору (у) від рівня монетизації економіки (х₁), обсягу інвестицій в основний капітал (х₂) та обсягу кредитів, наданих банками суб'єктам господарювання (x₃), характеризується рівнянням:

у = 4,4022 + 0,7151х₁ + 0,0728х₂ + 0,0819х₃ (2)

з тіснотою зв'язку R² = 0,9939 і F-statistic = 327,6329.

Використання запропонованої регресійної лінійної моделі, що відображає залежність ВВП від рівня розвитку фінансового сектору (х₁), рівня монетизації економіки (х₂) з лагом в один рік та показника “фінансової глибини” (х₃), дозволило одержати наступне рівняння:

у = -32,0 + 6,1790х₁ + 2,9815х₂ + 0, 7109 х₃ , (3)

де у - обсяг ВВП, млрд.грн.; х₁ - рівень розвитку фінансового сектору; х₂ - рівень монетизації економіки, %; х₃ - показник “фінансової глибини”, %.

Тіснота зв'язку результативного показника із зазначеними факторами складає: R² =0,9823, F-statistic = 92,7032, тобто модель достовірна. Наявність тісного зв'язку між розвитком фінансового сектору та економічним зростанням свідчить про високий рівень залежності цих процесів.

Таблиця 2. Розрахунок впливу монетарної, ресурсної та інвестиційної складових на рівень розвитку фінансового сектору України в 2005 - 2007 рр.

Показники	2005	2006	2007
1. Валовий внутрішній продукт, млрд. грн.	441,45	544,15	709,45
2.Активи фінансового сектору, млрд. грн.	238,69	372,36	664,20
3. Грошова маса М3, млрд. грн.	194,07	261,06	396,16
4. Рівень монетизації економіки, %	43,96	48,55	55,84
5. Рівень розвитку фінансового сектору, %	54,07	68,43	93,62
Приріст показника рівня розвитку фінансового сектору порівняно з попереднім роком - всього, %, у т.ч. за рахунок зміни:	8,87	14,36	25,19
- відношення активів фінансового сектору до депозитів банківської системи	-1,98	+6,71	+11,96
- відношення депозитів до загальної суми наданих банками кредитів	-0,51	-11,45	-10,26
- співвідношення наданих банками кредитів та інвестицій в основний капітал	+13,53	+13,37	+10,98
- відношення інвестицій в основний капітал до грошового агрегату М3	-11,41	+0,01	-0,67
- рівень монетизації економіки	+9,24	+5,72	+13,18

Джерело: розрахунки автора за даними НБУ та Держфінпослуг

Отримані результати дозволили зробити висновок, що фінансовий сектор не стимулює розвиток інфляційних процесів, а абсорбує інфляційний тиск, даючи надлишковій грошовій масі певний часовий інтервал для позитивного включення в економічні процеси через інвестиційно-кредитні механізми.

З метою оцінки впливу рівня розвитку фінансового сектору на ефективність виробництва, виражену показником продуктивності суспільної праці, автором запропоновано наступну економіко-статистичну модель:

(4)

де ПСП - продуктивність суспільної праці (вироблений ВВП на душу населення), грн./особу.; ВВП - валовий внутрішній продукт, млрд.грн.; Ч - чисельність населення, млн.чол.; А - загальна сума активів фінансового сектору, млрд.грн.; І - обсяг інвестицій в основний капітал, млрд.грн.; Д - залучені банками депозити, млрд.грн.; К - кредити, надані банками в економіку, млрд.грн.

На основі проведених розрахунків зроблено висновок про необхідність вдосконалення структури фінансового сектору. Це, перш за все, стосується підвищення в структурі наданих кредитів частки довгострокових кредитів на інвестиції в реальний сектор економіки; формування ефективної структури депозитів; підвищення ефективності використання інвестицій, яке свідчить про інтенсивний тип фінансового розвитку, тоді як зниження, навпаки, характеризує екстенсивний розвиток. З'ясовано, що в 2005 р. розвиток фінансового сектору був переважно інтенсивним, тоді як у 2006-2007 рр. - екстенсивним (табл. 3). Таким чином, зроблено висновок, що недосконалість структури фінансового сектору стримує подальше зростання економіки.

Таблиця 3. Розрахунок приросту продуктивності суспільної праці за рахунок окремих факторів розвитку фінансового сектору України в 2005-2007 рр.

Показники	2005	2006	2007
Приріст продуктивності суспільної праці по-рівняно з попереднім роком, грн./особу- всього	2115,60	2266,93	3649,68
в т.ч. приріст за рахунок: - зростання активів фінансового сектору на душу населення	3951,66	5355,89	9304,10
- зміни відношення банківських депозитів до активів фінансового сектору	516,25	-1629,71	-3125,76
- зміни співвідношення між наданими банками кредитами в економіку та депозитами	139,22	3047,82	2617,95
- зміни співвідношення між інвестиціями в основний капітал і кредитами	-2863,60	-3449,70	-2777,19
- зміни віддачі інвестицій в основний капітал	363,75	-1057,37	-2369,42

Джерело: розрахунки автора за даними НБУ

У процесі формування ефективної структури фінансового сектору важливого значення набуває потреба в достовірній та прозорій фінансовій інформації. В роботі проаналізовано особливості використання міжнародних стандартів фінансової звітності з метою уніфікації показників діяльності фінансових установ та підвищення якості аналізу, виявлено певні недоліки та протиріччя у використанні вказаних стандартів щодо забезпечення фінансової стабільності. Розроблено конкретні пропозиції щодо врахування критеріїв відповідності облікових стандартів вимогам забезпечення фінансової стабільності, зокрема, щодо використання обліку, заснованому на принципах, і гармонізації правил обліку страхової та банківської діяльності з метою їх уніфікованого використання в нагляді за фінансовими конгломератами.

У третьому розділі “Напрямки формування ефективної структури фінансового сектору в процесі забезпечення фінансової стабільності” висвітлено основні шляхи формування ефективної структури фінансового сектору на основі критеріїв та індикаторів фінансової стабільності, застосування концепції економічного капіталу, організації стрес-тестування та вдосконалення регулювання і нагляду з врахуванням структурних змін.

Доведено, що ефективна структура фінансового сектору повинна визначатися стійкістю до впливу негативних факторів та забезпечувати виконання покладених на нього функцій, це знаходить свій прояв у ефективному перерозподілі ресурсів у часі та просторі; оцінці та управлінні фінансовими ризиками; згладжуванні наслідків фінансових потрясінь.

Для запобігання можливим структурним дисбалансам з метою попередження кризових ситуацій у фінансовій сфері розроблено систему індикаторів фінансової стабільності, обґрунтовано схему оцінки (рис. 2) та критерії відбору індикаторів стабільності фінансового сектору. На основі аналізу особливостей побудови та застосування індикаторів фінансової стабільності визначено, що для вітчизняних умов найбільш прийнятними індикаторами можуть бути: а) структура кредитування і, зокрема, частка споживчих кредитів, кредитів в іноземній валюті та іпотечних кредитів; б) обсяги зовнішніх запозичень; в) показники глибини фінансових ринків і ліквідності фінансових установ; г) індекс фондового ринку; д) спреди на боргові зобов'язання.

У роботі доведено, що ефективне функціонування фінансового сектору та його структурних елементів залежить від удосконалення інституційної структури регулювання і нагляду. Визначено, що створення мегарегулятора фінансового сектору доцільне: 1) в умовах універсалізації діяльності установ фінансового сектору; 2) в разі ускладнення його організаційної структури; 3) в країнах, фінансові системи яких перебувають на етапі становлення, а структура фінансового сектору обмежена за типом фінансових установ та спрямованістю послуг.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Схема оцінки стабільності фінансового сектору

Обґрунтовано необхідність створення на базі Національного банку України єдиного регулятора фінансового сектору, розроблено основні засади та напрями консолідації органів регулювання і нагляду з врахуванням довгострокової перспективи, а також систему заходів для підготовки до створення єдиного наглядового органу та порядок дій установ фінансового сектору на перехідний період. З'ясовано, що ефективність консолідації органів нагляду буде визначатися рівнем розвитку фінансового сектору, наявністю чіткої стратегії його функціонування, стабільністю економічної та політичної системи України.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливого наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні методологічних і методичних засад формування ефективної структури фінансового сектору України. За результатами проведеного дослідження сформульовано наступні висновки, пропозиції та рекомендації, які відображають вирішення основних завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети.

1. За роки незалежності на основі банкоцентричної моделі в Україні сформовано фінансовий сектор, який розвивається динамічно, однак його структура ще залишається незбалансованою, а розвиток - непропорційним.

2. Під структурою фінансового сектору слід розуміти сукупність стійких зв'язків між його елементами, що забезпечують єдність, цілісність та належне виконання покладених на нього функцій. Особливості структурної побудови фінансового сектору безпосередньо впливають на забезпечення ефективності його функціонування.

3. Критеріями формування ефективної структури є стабільність, дохідність і керованість фінансового сектору, що забезпечує стабільність фінансової системи загалом. Ефективною слід вважати таку структуру, яка забезпечує необхідний рівень стійкості, дохідності та керованості фінансовим сектором і його складовими в контексті вимог щодо підтримки стабільності фінансової системи. Це визначає ефективність функціонування фінансового сектору в контексті забезпечення ефективності функціонування всієї економічної системи.

4. Розроблені економіко-статистичні моделі дозволили виявити основні фактори розвитку фінансового сектору та кількісно визначити вплив рівня його розвитку на економічне зростання і ефективність національного господарства. Відповідно до розрахунків, основними факторами розвитку фінансового сектору визначено рівень монетизації економіки, структура активів і пасивів фінансових установ, показники інвестиційної активності, а вплив фінансового сектору на економічний розвиток знаходить свій прояв у динаміці валового внутрішнього продукту та підвищенні продуктивності праці. При цьому монетарна складова формування структури та динаміки фінансового сектору не є вирішальною, як це можна було припустити, виходячи із інфляційного характеру розвитку економіки.

5. Доведено, що фінансовий сектор не стимулює розвиток інфляційних процесів, а, навпаки, абсорбує інфляційний тиск, даючи надлишковій грошовій масі певний часовий інтервал для позитивного включення в економічні процеси через інвестиційно-кредитні механізми.

6. Аналіз впливу рівня розвитку фінансового сектору на обсяги валового внутрішнього продукту та економічне зростання дозволив, залежно від впливу показника віддачі інвестицій на рівень продуктивності суспільної праці, обґрунтувати підходи до визначення інтенсивного та екстенсивного типу фінансового розвитку.

7. Основною метою розроблення та поширення індикаторів фінансової стабільності є запобігання можливим структурним дисбалансам та попередження кризових ситуацій у фінансовій сфері. Тому критеріями відбору індикаторів повинні бути відображення: ліквідності, дохідності, керованості та рівня ризику фінансових установ і фінансових ринків. Для вітчизняних умов найбільш прийнятними індикаторами попередження структурних дисбалансів можуть бути: обсяги та структура кредитування; обсяги зовнішніх запозичень; показники глибини фінансових ринків і ліквідності фінансових установ; індекс фондового ринку та спреди на боргові зобов'язання. Окрім того, доцільним є запровадження у практику статистичної звітності індексу цін на нерухомість, який би відображав динаміку іпотечного ринку.

8. Дослідження сутності економічного капіталу дозволило визначити, що його слід розглядати як економічну категорію, яка відображає систему відносин між фінансовою установою та її контрагентами з приводу оцінки потреби та формування певної суми капіталу для покриття можливих збитків за ризиками, що переймає на себе фінансова установа, забезпечення фінансової стійкості та конкурентоспроможності. Доведено, що концепція економічного капіталу передбачає його розгляд не як сукупності певних елементів регулятивного чи іншого капіталу, а як показника ризику, порівняного з обсягом капіталу. Використання показника економічного капіталу є доцільним для фінансових конгломератів, які поєднують банківську та страхову діяльність. У зв'язку з неспівпадінням ділових циклів цих видів бізнесу можливе взаємне страхування їх ризиків, що дозволяє зменшити обсяг економічного капіталу.

9. З метою оцінки загальної вразливості фінансового сектору до системного ризику доцільним є використання стрес-тестування. У процесі організації та оцінки результатів стрес-тестування на наглядові органи необхідно покласти виконання функцій методологічного та методичного забезпечення; розробки та оцінки результатів стрес-тестів системного характеру; обґрунтування порогових значень окремих показників (рівня ліквідності, валютного курсу, відсоткової ставки, цін фінансових активів, спредів); забезпечення єдиної інтерпретації результатів та системи їх оприлюднення.

10. З метою вдосконалення інституційної структури регулювання і нагляду за діяльністю фінансового сектору доцільно на базі Національного банку України створити єдиний регулятор, розробити основні засади та напрями консолідації органів регулювання і нагляду з врахуванням довгострокової перспективи, а також систему заходів для підготовки до створення єдиного наглядового органу та порядок дій установ фінансового сектору на перехідний період.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Міщенко С. В. Проблеми захисту прав кредиторів та врегулювання питань неплатоспроможності підприємств / С. В. Міщенко // Наукові праці НДФІ. Випуск 1(34). - 2006. - С. 139-143. (0,3 друк. арк.).

Міщенко С. Вплив інвестиційної та бюджетно-податкової складових на розвиток фінансового сектору України / С. Міщенко // Світ фінансів. Випуск 4(9). - 2006. - С. 45-55. (0,8 друк. арк.).

Міщенко С. В. Сучасна модель фінансової системи: порівняльний аналіз основних підходів / С. В. Науменкова, С. В. Міщенко // Фінанси України. - 2006. - № 6. - С. 44-56. (0,9 друк. арк.; дисертанту належить 0,45 друк. арк., обґрунтовано підходи до визначення фінансової системи, конкретизовано складові сучасної моделі фінансової системи за структурною побудовою).

Міщенко С. Особливості формування сучасної моделі фінансової системи / С. Науменкова, С. Міщенко // Вісник Національного банку України. - 2006. - № 11. - С. 26-31. (1,0 друк. арк.; дисертанту належить 0,5 друк. арк., проаналізовано інфраструктурні перетворення фінансової системи, обґрунтовано вплив інтегрованого глобального фінансового ринку на вітчизняну фінансову систему, вивчено процеси консолідації фінансових установ).

Міщенко С. В. Вплив фінансового сектору на функціонування економічної системи / І. О. Лютий, С. В. Міщенко // Фінанси України. - 2007. - № 3. - С. 14-28. (1,0 друк. арк.; дисертанту належить 0,5 друк. арк., досліджено особливості впливу фінансового сектору на економічну систему, проаналізовано структурні показники та вивчено основні диспропорції у розвитку фінансового сектору).

Міщенко С. Вдосконалення інституційної структури нагляду за фінансовим сектором / С. Міщенко // Банківська справа. - 2007. - № 1.- С. 41-56.(1,0 друк. арк.).

Міщенко С. В. Особливості підходів до визначення ролі фінансового сектору в умовах інтернаціоналізації економіки / С. Міщенко // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка, № 92. - 2007. - С. 53-55. (0,3 друк. арк.).

Міщенко С. В. Проблеми оцінки ефективності функціонування національних банківських систем / С. В. Міщенко// Регіональна економіка. - 2007. - № 3. - С. 155-160. (0,4 друк. арк.).

Міщенко С. Сутність економічного капіталу та його роль у забезпеченні фінансової стійкості банку / С. Міщенко // Вісник Національного банку України. - 2008. - № 1. - С. 58-64. (0,9 друк. арк.).

Міщенко С. Визначення основних факторів розвитку та ефективності функціонування фінансового сектору України / С. Міщенко // Банківська справа. - № 4. - 2008. - С. 31-47. (1,1 друк. арк.).

Міщенко С. Стрес-тестування як інструмент діагностики фінансової стійкості банків / С. Науменкова, С. Міщенко // Вісник Національного банку України. - 2008. - № 5. - С. 18-23. (0,8 друк. арк.; дисертанту належить 0,4 друк. арк., проаналізовано методологічні та методичні засади організації стрес-тестування, обґрунтовано доцільність його використання для діагностики стану банківської системи та фінансового сектору).

Міщенко С. В. Проблеми створення єдиного регулятора фінансового сектору / С. В. Міщенко // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Фінансовий ринок України: глобалізація та євроінтеграція. - № 1 (69). - Львів, 2008. - С. 412-422. (0,5 друк. арк.).

Міщенко С. Критерії та показники оцінки стабільності функціонування фінансового сектору / С. Міщенко // Вісник Національного банку України. - 2008. - № 9. - С. 36 - 45. (1,4 друк. арк.).

В інших виданнях:

Міщенко С. В. Проблеми вдосконалення фінансово-кредитних відносин / С. В. Міщенко // Економічні проблеми ринкової трансформації України: Тези доповідей Всеукраїнської наук.-практич. конф. 3-4 грудня 2002 р. - Львів : ЛБІ НБУ, 2002. - С. 167-168. (0,2 друк. арк.).

Міщенко С. В. Особливості організації страхування кредитів та інвестицій / С. В. Міщенко // Материалы Всеукраинской научно-методической конференции 6-9 сентября 2005г. “Современные аспекты финансового управления экономическими процессами”. - Севастополь, Севастопольський національний технічний університет. - 2005. - С. 260-263. (0,3 друк. арк.).

Міщенко С. В. Основні тенденції розвитку фінансового сектору України / С. В. Міщенко // Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 18-20 жовтня 2006 р. - Черкаси: ЧБІ УАБС НБУ, 2006. - С. 73-75. (0,1 друк. арк.).

Мищенко С. В. Трансформация финансового сектора Украины в условиях усиления интеграционных процессов / С. В. Мищенко // VI Международная научно-практическая конференция студентов, аспирантов и молодых ученых: “Страны с переходной экономикой в условиях глобализации”. - М. : РУДН, - 2007. C. 456-459. (0,4 друк. арк.).

Міщенко С. В. Обґрунтування підходів до оцінки стабільності фінансової системи / С. В. Міщенко // Напрями розвитку фінансової системи України в сучасних умовах: Наук.-практ. конф., Київ, 23-24 березня. 2007 р. [У 2-х ч.].Ч.ІІ / Редкол. : І. Я. Чугунов та ін. - К. : НДФІ, 2007. - С. 51-56. (0,1 друк. арк.).

Міщенко С.В. Управління капіталом і ризиком ліквідності банку / С. В. Міщенко // Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків. Тези доповідей і виступів ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 25 - 26 вересня 2008 р. - Черкаси: ЧІБСУБС НБУ, 2008. - С. 119-121. (0,1 друк.арк.).

Міщенко С.В. Механізм формування ефективної структури фінансового сектора України / С. В. Міщенко // Розвиток фінансової системи України в умовах економічної глобалізації: Наук.-практ. конф., Київ, 15-16 квітня 2008 р. [У 2-х ч.].Ч.ІІ / Редкол.: І.Я.Чугунов та ін. - К. : Академія фінансового управління, 2008. - С. 50-55. (0,3 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Міщенко С.В. Формування ефективної структури фінансового сектору України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

У дисертаційній роботі обґрунтовано методологічні та методичні засади формування ефективної структури фінансового сектору України. Розкрито сутність фінансового сектору, його роль у сучасній фінансовій системі, особливості структурної побудови за основними ознаками, обґрунтовано критерії ефективної структури. Розроблено структурно-логічну схему оцінки стабільності фінансового сектору, доведено необхідність вдосконалення методики розрахунку порогових значень оцінюваних індикаторів фінансової стабільності, запропоновано економіко-статистичні моделі для визначення кількісного впливу розвитку фінансового сектору на економічне зростання та ефективність національного господарства.

Обґрунтовано використання концепції економічного капіталу для забезпечення стійкості фінансових установ, визначено відмінності показника економічного капіталу від регулятивного, переваги застосування для фінансових конгломератів і механізми використання з метою зниження ризику фінансової діяльності та забезпечення високої дохідності.

Доведено необхідність створення єдиного регулятора фінансового сектору, обґрунтовано основні засади та напрями консолідації органів регулювання і нагляду за діяльністю фінансового сектору з врахуванням довгострокової перспективи та запропоновано систему заходів щодо підвищення ефективності їх функціонування.

Ключові слова: фінансовий сектор, ефективна структура, фінансова стабільність, економічний капітал, ліквідність, стрес-тестування, регулювання фінансового сектору.

АННОТАЦИЯ

Мищенко С.В. Формирование эффективной структуры финансового сектора Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2008.

В диссертационной работе исследовано современное состояние, условия функционирования, структура и уровень развития финансового сектора Украины. Исходя из теории “опережающего развития” раскрыто сущность финансового сектора как экономической категории и структурного элемента экономической системы, обоснованы критерии формирования его эффективной структуры, состоящие в обеспечении устойчивости, доходности и управляемости финансовым сектором, а также выявлены количественные и качественные взаимосвязи уровня развития финансового сектора с процессами инфляции, экономического роста и повышения эффективности национального хозяйства. Исследованы методологические и методические подходы к определению интенсивного и экстенсивного развития финансового сектора.

Предложены критерии отбора индикаторов финансовой стабильности и раннего предупреждения кризисов, разработана структурно-логическая схема оценки финансовой стабильности, обоснована необходимость установления пороговых значений индикаторов финансовой стабильности, в пределах которых финансовый сектор функционирует стабильно, а его структура обеспечивает динамичное и пропорциональное развитие экономики.

Разработаны экономико-статистические модели, использование которых позволило определить влияние уровня развития финансового сектора на экономический рост и эффективность общественного производства. Подтверждена необходимость совершенствования методических подходов к применению международных стандартов финансовой отчетности и учета с целью обеспечения оценки финансового состояния и прозрачности функционирования финансовых учреждений, полноты и качества раскрытия рисков, особенно для сложных структурированных продуктов.

Обоснована роль концепции экономического капитала в обеспечении устойчивости финансовых учреждений, определена сущность экономического капитала как экономической категории, условия применения этого показателя, его отличия от регулятивного капитала, предложены механизмы практического использовании с целью снижения риска финансовой деятельности.

В процессе исследования обосновано, что для оценки общей подвержености финансового сектора системному риску целесообразным является использование стресс-тестирования. Обобщены особенности использования существующих методов, обоснована структурно-логическая схема организации и проведения, исследованы варианты организации тестирования отдельных видов и групп рисков, среди которых выделено валютный риск и риск ликвидности, разработаны рекомендации по совершенствованию методологии стресс-тестирования с целью улучшения управления рисками.

Обоснована практическая необходимость и экономическая целесообразность создания на базе Национального банка Украины единого регулятора финансового сектора, разработаны основные подходы и направления консолидации органов регулирования и надзора, предложена система мероприятий по повышению эффективности их функционирования в переходный период.

Ключевые слова: финансовый сектор, эффективная структура, финансовая стабильность, экономический капитал, ликвидность, стресс-тестирование, регулирование финансового сектора.

SUMMARY

S. Mischenko. Forming the Effective Structure of the Financial Sector of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for the Degree of Candidate of Economic Science in the specialty 08.00.08 - Money, Finance and Credit. - National Taras Shevchenko University of Kyiv, Kyiv, 2008.

...