Особливості механізму функціонування спрощеної системи оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти спрощеної системи оподаткування

1.1 Сутність спрощеної системи оподаткування

1.2 Огляд нормативної бази та економічної літератури з питань застосування спрощеної системи оподаткування

Розділ 2. Особливості механізму функціонування спрощеної системи оподаткування

2.1 Аналіз застосування спеціальних режимів оподаткування

2.2 Аналіз справляння надходжень єдиного податку до бюджету

Розділ 3. Проблеми та напрями підвищення ефективності спрощеної системи оподаткування

3.1 Аналіз основних шляхів реформування спрощеної системи оподаткування

3.2 Пропозиції щодо підвищення ефективності спрощеної системи оподаткування

Висновки та пропозиції

Перелік використаних джерел

Додатки

Вступ

спрощений оподаткування бюджет

В сучасних умовах кризи в Україні, розвиток ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансової діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян.

Чинна система оподаткування в Україні створює значне податкове навантаження на суб'єктів малого підприємництва. Введення в Україні спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва ще не забезпечило необхідних зрушень в їх розвитку. У той же час, продовжується формування значного тіньового сектора економіки, в тому числі і за рахунок суб'єктів малого підприємництва, що призводить до масового ухилення від оподаткування.

Отже, є необхідність всебічного комплексного дослідження питань, пов'язаних із впливом системи оподаткування на діяльність суб'єктів малого підприємництва, та стимулювання його розвитку.

Податкова система будь-якої країни ставить собі за мету, по-перше, акумулювати фінансові ресурси в руках держави для того, щоб виконувати свої обов'язки перед суспільством щодо забезпечення соціальних умов життя населення, утримання органів державного управління, армії, флоту і для створення резервів на покриття витрат, викликаних надзвичайними подіями; по-друге, стимулювати розвиток економіки держави за рахунок розширеного відтворення.

Незважаючи на певні проблемні моменти, спрощена система оподаткування дає змогу суб'єктам малого підприємництва зменшити податкове навантаження, викликане необхідністю сплати податків.

Впровадження спрощеної системи оподаткування створило стимул до розвитку підприємництва в Україні, що допомогло створити тисячі робочих місць і значно збільшити доходи до державного та місцевих бюджетів від оподаткування прибутку підприємств.

Актуальність теми полягає в тому, що умовах системної перебудови економіки України, адаптації її до ринку із соціальною орієнтацією об'єктивно необхідним є створення трансформаційних механізмів, які б стимулювали суб'єктів господарювання нарощувати обсяги та підвищувати ефективність виробництва, оновлювати матеріально-технічну базу. Малі та середні підприємства завдяки гнучкості та чутливості до ринку, здатні розширювати асортимент за незначних капіталовкладень, сприяти зайнятості населення.

Метою курсової роботи є науково-теоретичне та практичне обґрунтування удосконалення оподаткування суб'єктів малого підприємництва як інструмента регулювання їх діяльності, направленого на підвищення ефективності.

Відповідно до зазначеної мети у роботі визначені наступні задачі:

- розглянути сутність оподаткування в умовах ринкової економіки, його теоретичні основи, функції та види податків, принципи оподаткування, етапи розвитку податкової системи в Україні, регулювання за допомогою податків підприємницької діяльності;

- дослідити еволюцію малих підприємств за формами власності, галузями економіки і регіонами та їх роль у формуванні доходів бюджету;

- провести аналіз оподаткування малих підприємств та приватних підприємців в Україні за спрощеною системою, з'ясувати особливості оподаткування за різними видами податків, переваги її над традиційною системою, тенденції розвитку;

- встановити переваги спрощеної системи оподаткування та методичні підходи до оцінки її ефективності;

- обґрунтувати вимоги до контролю за діяльністю суб'єктів малого підприємництва як інструменту стимулювання ефективності їх роботи та розробити пропозиції щодо його організації на принципово новій основі;

- розробити пропозиції щодо удосконалення оподаткування суб'єктів малого підприємництва за спрощеною системою, направленою на підвищення ефективності їх діяльності.

Об'єктом дослідження є податкове регулювання діяльності суб'єктів малого підприємництва в умовах трансформації економіки.

Предметом дослідження є фінансові відносини, що виникають між державою та суб'єктами малого підприємництва з приводу залучення податкових платежів до бюджету за спрощеною системою.

Методами дослідження є діалектичний підхід до вивчення становлення і розвитку суб'єктів малого підприємництва та їх оподаткування. На підставі діалектичного методу наукового пізнання у роботі проведено аналіз та синтез загальних понять, поєднання історичного і логічного в еволюції оподаткування суб'єктів господарювання, зокрема, малого підприємництва, та їх місця у формуванні доходів бюджету України.

Розділ 1. Теоретичні аспекти спрощеної системи оподаткування

1.1 Сутність спрощеної системи оподаткування

За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тому числі через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці. На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках

(фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати,

встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Суб'єкти підприємницької діяльності -- юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків грішми.

Суб'єкти підприємницької діяльності -- фізичні особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідоцтво про сплату єдиного податку. Новостворені та зареєстровані в установленому Порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, стають суб'єктами вказаної системи оподаткування з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

Такий підхід дасть змогу ще вищого рівня узагальнення, спрощення попередньо впорядкованого переліку принципів оподаткування. Таким чином, цей перелік може містити ті параметри оподаткування, які мають критично важливе значення, характеризуючи оптимальну податкову систему.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

Таблиця 1.1

Групи платників єдиного податку - фізичних осіб-підприємців

Критерії розподілу	Види діяльності	Ставки податку:
кількість найманих осіб	обсяг річного доходу		основні	додаткові
без найманих осіб	не перевищує 150 тис. грн.	роздріб. продаж товарів з торгів.місць на ринках; господ. діяльність з надання побутов. послуг населенню	1% - 10% МЗП на місяць	15 % до: - суми перевищення граничного обсягу доходу, визначеного у пп. 1-3 п. 291.4 для 1-3 груп та пп. 5 п. 291.4 для 5 групи; - доходу, від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника ЄП; - доходу, отриманого при застосуванні інш. способу розрахунків, ніж грошовий; - доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, що не дають права застосовувати спрощену систему
одночасно не перевищує 10 осіб	не перевищує 1 млн. грн.	господарська діяльність з надання послуг платникам ЄП, населенню; виробництвотво, продаж товарів; діяльність у сфері ресторанного господарства	2% - 20% МЗП на місяць
одночасно не перевищує 20 осіб	не перевищує 3 млн. грн.	Будь-які види діяльності, крім тих, які заборонені платникам єдиного податку	3 % від доходу  для  платників ПДВ
			5 % від доходу  для  неплатникі
не обмежено	не перевищує 20 млн. грн.		7 % від доходу для  платників ПДВ
			10 % від доходу для неплатників ПДВ

Групи платників єдиного податку - фізичних осіб-підприємців (додаток А).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп у розмірі 15відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 статті 291 цього Кодексу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності. Не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

1) діяльність:

- з організації, проведення азартних ігор; управління підприємствами; надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);організації торгів (аукціонів) та продажу виробів та предметів мистецтва, колекціонування, антикваріату; організації, проведення гастрольних заходів;

- у сфері фінансового посередництва(крім діяльності, що здійснюється страховими агентами, визначеними Законом про страхування, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III;

2) обмін іноземної валюти;

3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 л та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива, столових вин);

4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення напівдорогоцінного каміння);

5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;

Не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання:

1. ФО-підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження, діяльність у сфері аудиту;

2. ФО-підприємці, які надають в оренду:

земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га; 

житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 м2; 

нежитлові приміщення, загальна площа яких перевищує 300м2;

3. страхові компанії, страхові брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії; реєстратори цінних паперів;

4. суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать ЮО, які не є платниками єдиного податку, не менше 25%;

5. представництва, філії та інші відокремлені підрозділи ЮО, яка не є платником єдиного податку;

6. фізичні та юридичні особи - нерезиденти;

7. суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили.

Таблиця 1.3

Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку

Група	Джерело даних для обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України	Стаття Податкового кодексу
1 2 3 (не платники ПДВ) 5 (не платники ПДВ)	Книга обліку доходів(щоденне, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів)	296.1.1
3 (платники ПДВ) 5 (платники ПДВ)	Книга обліку доходів та витрат	296.1.2
4 6	Спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат	296.1.3

Головною метою запровадження спрощеного режиму оподаткування було досягнення більше соціальних, ніж економічних цілей. Така спрощена система для суб'єктів малого підприємництва мала забезпечити реалізацію принципу соціальної справедливості оподаткування, коли рівень податкового навантаження відповідає рівню можливостей сплачувати податки. Саме завдяки зниженню податкового навантаження й спрощенню механізму адміністрування сплати податків було створено сприятливі умови для самозайнятості працездатного населення і послаблено соціальну напругу в країні без витрат бюджетних коштів, а також створено близько 500 тис. нових робочих місць.

Основними особливостями цієї системи мали стати такі принципи:

- розповсюдження лише на суб'єктів малого підприємництва;

- застосування принципу оподаткування на основі оцінки його потенційного обсягу, відповідно до загальних принципів системи;

- зменшення обсягу обліку та спрощення його системних характеристик;

- дотримання принципу добровільності вибору між загальною та спрощеною системою.

Проаналізувавши особливості принципів спрощеної системи оподаткування, вважаємо визначеними лише як наслідок запровадження цієї системи оподаткування. Зважаючи на особливості призначення та функціонування спрощеної системи оподаткування, пропонуємо свій підхід до визначення принципів, на яких вона повинна будуватись і, як наслідок, ефективно функціонувати.

Такий підхід дасть змогу ще вищого рівня узагальнення, спрощення попередньо впорядкованого переліку принципів оподаткування. Таким чином, цей перелік може містити ті параметри оподаткування, які мають критично важливе значення, характеризуючи оптимальну податкову систему.

1.2 Огляд нормативної бази та економічної літератури з питань застосування спрощеної системи оподаткування

Спрощена система оподаткування в Україні виконала основне своє завдання, посприявши розвитку та розширенню малого підприємництва. Проте, поряд із позитивними здобутками її застосування, постало багато проблем. Причиною цього є ігнорування основного критерію, якого дотримуються в усіх розвинених країнах - ув'язки суми податкового зобов'язання підприємця із фінансовими результатами його діяльності. На сьогодні ж відсутні ефективні механізми оподаткування підприємців і контролю за їх доходами, що призводить до значних бюджетних втрат.

З цього приводу у наукових колах можна зустріти різні думки. Так, на думку, С. Юрія та О. Квасовського, спрощені методи оподаткування для приватних підприємців є ефективними з фіскальної і стимулюючої точок зору. Водночас А. Соколовська відмічає, що спрощена система запроваджувалася як тимчасовий захід з метою становлення малого підприємництва, та її застосування не є нормою податкових відносин. Потрібно зазначити, що в більшості країн ЄС взагалі відсутні спрощені режими оподаткування суб'єктів малого підприємництва, натомість поширені інші форми їх державної підтримки: спрощена система бухгалтерського обліку і звітності, спеціальні режими сплати ПДВ та інші.

Очевидним є факт, що сучасні, досить ліберальні і м'які умови оподаткування обліку і звітності підприємців - фізичних осіб ставлять їх в нерівне становище з платниками, що працюють у бюджетній сфері. Водночас потрібно зважати на те, що в умовах політичної і економічної невизначеності, невпевненості у майбутньому для підприємців досить невигідно залишатися в легальному бізнесі. Саме тому, на сектор малого бізнесу необхідно орієнтувати відповідну, до його потреб і можливостей, політику податкового регулювання. В даний час головним аргументом проти преференції у вигляді спрощеної системи є те, що вона,перетворюючись в податкові зловживання, призводить до легальної мінімізації бази оподаткування та завдає значної шкоди державному бюджету, а отже, тій сфері життєдіяльності суспільства, яка фінансується з нього. Серед вчених, що досліджували спрощену систему оподаткування, можна виділити: І. В. Колупаєву, О. Л. Шелест, О. В. Покатаєву, В. О. Орлову, Р. Л. Хом'як, З. М. Скибінську, О. Г. Свєчнікову та інших.

Питання опoдаткувaння cуб'єктів мaлoго пiдприємництвa є доволі актуальним, оскільки супроводжується змінами, які викликають дискусії та дослідження в сфері спрощеної системи оподаткування. Дослідженням питань застосування спрощеної системи оподаткування займалися такі вітчизняні вчені, як: Н. Білова, І. Зоріна, А. Василенко, Н. Хоцянівська та ін. Однак необхідно визначити доцільність запровадження нових змін у законодавстві щодо єдиного податку та умов його застосування. Вивчення умов використання єдиного податку і перспектив його застосування суб'єктами підприємницької діяльності, визначення умов функціонування спрощеної системи оподаткування після впровадження в дію нових змін в положеннях Податкового Кодексу України, оцінка їх ефективності в практичній діяльності.

Нормативною базою з питань функціонування спрощеної системи оподаткування України є:

1. Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні: Закон України в редакції від 22.03.2012

2. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності: Закон України в редакції від 1.01.2013

3. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності: Закон України в редакції від 1.01.2013

4. внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності: Закон України в редакції від 19.04.2012.

5. Господарський кодекс України від 24.07.2014

6. Податковий кодекс України від 1.11.2014

Розділ 2. Особливості механізму функціонування спрощеної системи оподаткування

2.1 Аналіз застосування спеціальних режимів оподаткування

Важливим чинником формування конкурентної економіки, насичення ринку необхідними товарами, послугами та підвищення рівня життя населення є розвиток малого бізнесу.

Малий бізнес відіграє важливу роль не лише в розвитку економіки країни, а також у вирішенні багатьох соціальних проблем, оскільки:

- знижує витрати, пов'язані з функціонуванням будь-якого виду підприємницької діяльності;

- забезпечує зайнятість населення;

- пожвавлює інвестиційну діяльність, оскільки перелив ресурсів до сфери малої економіки;

- спричинює кардинальні зміни у всій структурі народного господарства;

- збільшує товарну масу та споживчі послуги;

- породжує здорову конкуренцію, яка означає всебічне регулювання економіки.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємства малого бізнесу повинні сплачувати податки та соціальні платежі, вести бухгалтерський облік та подавати бухгалтерську звітність щодо фінансових результатів своєї діяльності на рівні інших суб'єктів господарювання, що для них занадто обтяжливо. Тому особливо важливим є проведення державної політики, яка спрямована на створення сприятливих умов для діяльності суб'єктів малого підприємництва.

З метою розвитку суб'єктів малого підприємництва в Україні в 1998 році введено спеціальні режими оподаткування, які й сьогодні залишаються одним із дієвих форм державної підтримки.

Практика застосування спеціальних режимів оподаткування свідчить про їх привабливість та прийнятність для більшості підприємців. Передумовою для цього є можливість для підприємців зменшити податкове навантаження та значно спростити, пов'язані з їх діяльністю облік та звітність.

Таблиця 2.1

Динаміка мобілізації єдиного податку та кількості його платників по Україні

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Мобілізовано єдиного податку, млрд грн	1,6	1,8	1,8	1,9	2,0	4,8	5,3
Кількість платників єдиного податку, тис. осіб	815,3	968,7	1114,5	1089,1	1074,5	1052,9	1053,0

Динаміка загальної кількості суб'єктів малого підприємництва (СМП), які застосовують спеціальні режими оподаткування, починаючи з 2010 року характеризується тенденцією до зменшення.

Скорочення чисельності платників єдиного податку в Україні, що спостерігалося в період 2010-2013 рр., зумовлене, насамперед, недоліками механізму справляння єдиного податку із суб'єктів малого підприємництва, частина з яких, як уже зазначалось, була усунута шляхом внесення змін до Податкового кодексу України. У той же час сучасний механізм справляння єдиного податку із суб'єктів малого підприємництва має суттєві недоліки, основними з яких є:

- застосування єдиних податкових ставок для всіх категорій платників (незалежно від об'ємів виручки та кількості працюючих у межах окремої групи платників єдиного податку);

- необхідність нарахування і сплати суб'єктами єдиного податку багатьох інших податків, зборів та внесків;

- можливість майже легальної оптимізації оподаткування через використання механізму єдиного податку крупними фірмами (шляхом створення кількох афільованих структур);

- занадто великий перелік груп платників єдиного податку

Так, у 2011 році (порівняно з 2012 роком) загальна кількість таких суб'єктів зросла майже втричі.

Поряд із тим відбувається зменшення темпів приросту кількості СМП за роками . Так, найбільші темпи приросту загальної кількості СМП спостерігали у 2009та 2010 роках (відповідно 39,5% та 34,7%).

У 2011 та 2010 роках кількість суб'єктів практично перебувала на постійному рівні (відповідно 16,3% та 16,9%).

Така тенденція свідчить про те, що в ці роки в секторі малого підприємництва з'являлись ознаки стабілізації його розвитку.

Однак у 2007-2008 роках прийнято ряд нормативно-правових актів, що безпосередньо вплинули на розвиток суб'єктів підприємницької діяльності, які використовували спеціальні режими оподаткування.

Введення в дію цих актів спричинило виникнення колізії в законодавстві в частині сплати СМП страхових внесків у зв'язку із набранням чинності Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, нормами якого встановлено обов'язковість сплати пенсійних внесків СМП за найманих осіб та зміни умов здійснення підприємницької діяльності за спеціальними режимами оподаткування (введення обов'язкової реєстрації платниками ПДВ, подвійного оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, обмеження видів діяльності за єдиним податком тощо).

Такі регуляторні дії держави погіршили підприємницьке середовище та призвели до зменшення темпів приросту кількості суб'єктів, які використовують у своїй діяльності спеціальні режими оподаткування, з 16,9% до 7,5% - у 2010 році та до 9% - у 2011 році. Зокрема, значне зниження темпу приросту спостерігалося серед юридичних осіб - платників єдиного податку у ІІ та ІІІ кварталах 2007 року (відповідно до 1,5% та 0,1%). Одночасно у цьому періоді знижуються темпи приросту і у фізичних осіб - платників єдиного та фіксованого податків.

Крім того, сектор малого підприємництва відреагував на такі дії держави скороченням кількості найманих працівників.

На сьогодні СМП є одним із основних джерел формування робочих місць. Тенденція щодо збільшення кількості найманих працівників у цілому в цій сфері малого бізнесу є позитивним чинником забезпечення зайнятості населення. Так, у 2010 році у СМП працювало понад 2 094 000 осіб (у юридичних осіб - 1 360 000 осіб, у фізичних осіб - платників єдиного податку - 576 000 осіб, у платників фіксованого податку - 159 000 осіб).

З метою скорочення витрат на соціальне страхування підприємці вимушені були звільнювати або переводити «в тінь» своїх найманих працівників. У зв'язку з цим кількість найманих працівників у юридичних осіб - платників єдиного податку зменшилась з 1 398 000 осіб у 2010 році до 922 000 осіб у 2011 році, у платників фіксованого податку відповідно з 271 000 осіб до майже 159 000 осіб у 2009 році .

Спостерігається також і зменшення кількості найманих осіб в розрахунку на одного СМП. Цей показник залишається майже на постійному рівні лише у фізичних осіб - платників єдиного податку. Поряд із тим, якщо у юридичних осіб значення цього показника до кінця 2011 року майже досягло рівня 2010 року, то в платників фіксованого податку такої стабілізації не простежується. Якщо у 2010 році показник кількості найманих осіб в розрахунку на одного суб'єкта - фізичну особу платника єдиного (фіксованого податку) дорівнював одному найманому працівнику, то у 2009 році - 0,85 (у фізичної особи - платника єдиного податку) та 0,5 (у фізичної особи - платника фіксованого податку), а в 2010 році відповідно 0,83 та 0,39.

Таку ситуацію можна пояснити й тим, що в підприємців, які є платниками фіксованого податку існує цілий ряд інших проблем, пов'язаних із організацією їх діяльності, а саме:

- недосконалість механізму проведення ринкового збору (законодавча неврегульованість, високі розміри збору);

- відсутність системи укладання договорів між підприємцями та адміністраціями ринків;

- проблеми соціального характеру (оформлення трудових відносин, введення трудових книжок) між суб'єктами підприємницької діяльності та їх найманими працівниками;

- високі розміри орендної плати тощо.

Поєднання всіх негативних факторів і спричинило значне зменшення найманих працівників у підприємців. З метою стабілізації ситуації у 2008 році за ініціативи Держпідприємництва та Ради підприємців при Кабінеті Міністрів Україніи було прийнято відповідне Розпорядження Кабінету Міністрів від 10.03.2005 р. № 58-Р «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування» та Закон України від 03.06.2005 р. № 2642 “Про внесення змін до деяких законів України”, що частково врегулювало ситуацію. Це сприяло зниженню соціального напруження в підприємницьких колах і, як наслідок, невеликому збільшенню кількості суб'єктів, що застосовують спеціальні режими оподаткування, за результатами 2008 року на 102 тис. порівняно з 2007 роком.

У цілому з часу застосування спеціальних режимів оподаткування спостерігається зростання надходжень від сплати податків та внесків до страхових фондів.

За аналізований період, надходження від СМП, які застосовують спеціальні режими оподаткування, досягли 2 794 029 000 грн.

Станом на 1.01.2008 р. платниками єдиного податку сплачено 2 519,55 млн. грн. (юридичними особами - 1 265,19 млн. грн., фізичними особами - 1 254,36 млн. грн.) . Від платників фіксованого податку станом на 1.01.2008 р. надійшло 274 млн.74 тис. грн.

Проте ситуація з нестабільністю темпів росту кількості СМП, у тому числі їх найманих працівників, вплинула на динаміку надходжень від зазначених суб'єктів.

Так, збільшення кількості фізичних осіб - платників єдиного та фіксованого податків позначилося на відповідному збільшенні надходжень від них. Навпаки, зменшення кількості юридичних осіб - платників єдиного податку спричинило зменшення надходжень .

Незважаючи на збільшення надходжень від СМП, які застосовують спеціальні режими оподаткування, темпи їх приросту стрімко збільшуються . За період 2012-2013 років темп приросту надходжень від фізичних осіб - платників єдиного податку збільшився на 83%, юридичних осіб - платників єдиного податку -на 84%, платників фіксованого податку - на 180%.

Відповідно, для показника розміру надходжень на одного суб'єкта спеціальних режимів оподаткування характерна майже аналогічна динаміка .

Таким чином, за останні два роки відбулося зменшення активності підприємців порівняно з першими роками дії спеціальних режимів оподаткування. На суб'єктів цього сектору малого бізнесу, стосовно яких не розроблено стабільної законодавчої бази, яка б регулювала їх діяльність, впливають зміни умов та непередбачуваних регуляторних дій, що робить неможливим стабільний та ефективний розвиток малого підприємництва.

2.2 Аналіз справляння надходжень єдиного податку до бюджету

Розвиток малого підприємства сприяє створенню умов для позитивних структурних змін в економіці України. Підтримуючи малий та середній бізнес, держава стимулює діяльність вітчизняних виробників. Крім того, розвиток малого бізнесу формує умови для забезпечення зайнятості населення України, сприяє створенню нових робочих місць та вирішенню питання безробіття. З метою реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва першим правовим кроком було запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності при стягуванні єдиного податку.

Запровадивши систему спрощеного оподаткування, Україна тим самим, зробила крок до вдосконалення існуючої податкової системи. Звичайно, встановлюючи дану систему, державний апарат влади врахував досягнення інших країн в цій галузі оподаткування. Адже спрощена система оподаткування має місце і в країнах Європи (Албанії, Болгарії, Литві, Румунії, Сербії, Угорщині), і в країнах СНД (Азербайджані, Білорусії, Грузії, Казахстані, Киргизії, тощо).

Фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше ніж 20 грн. та більше ніж 200 грн. на місяць.

У разі, коли підприємець здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, необхідне одне свідоцтво, а єдиний податок сплачується за більшою ставкою, ніж для одного виду діяльності, відповідно до розмірів, встановлених місцевою радою за місцем державної реєстрації такого підприємця.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, що сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування і перерахування в державні цільові фонди зборів, зв'язаних із виплатою заробітної плати працівникам, що знаходяться з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини.

Сплата єдиного податку до державного бюджету є одним із джерел його поповнення. За перше півріччя 2013 року платники податків, які працюють на спрощеній системі оподаткування, сплатили до бюджету 3,1 млрд. гривень. Порівняно з минулим роком надходження зросли в 1,6 раза. За січень-червень минулого року „єдинщики” спрямували до бюджету 1,9 млрд. гривень.

Левова частка суми сплачена підприємцями - фізичними особами. Від приватних підприємців бюджет отримав майже 2,4 млрд. гривень єдиного податку. Від діяльності спрощенців - юридичних осіб до бюджету надійшло 790,2 млн. грн.

За статистикою Міндоходів, на сьогодні на спрощеній системі оподаткування працюють майже 1,4 млн. платників податків. Порівняно з відповідним періодом минулого року їх кількість зросла на 100 тис. осіб.

Нагадаємо, що 2013 рік приніс платникам єдиного податку ряд позитивних новацій. Так, зокрема, для платників 5-ої групи зменшено ставки єдиного податку з 10% та 7 % до 7% та 5% відповідно, а для 2-ої групи - введено подання звітності раз на рік, а не щоквартально.

Спрощенці також мають можливість подавати заяви про перехід на спрощену систему оподаткування в електронному вигляді, до того ж за власним рішенням протягом року вони мають змогу змінювати групу або ставку податку.

Крім того, незабаром підприємці зможуть вести книгу обліку доходів та витрат в електронному вигляді. Маючи електронний ключ, платники зможуть автоматично заповнювати на підставі даних книги податкову звітність та направляти її в режимі он-лайн до податкового органу.

Тим часом, норми Указу Президента від 1998 року не змінювалися. Зокрема, протягом десяти років граничний обсяг доходу від реалізації продукції та розміри ставок єдиного податку не змінювалися, незважаючи на те що в економіці країни постійно відбувається зростання таких показників, як індекс інфляції, мінімальна заробітна плата, споживчі ціни тощо.

Так, середній рівень індексу інфляції за період з січня 2010 до січня 2014 року сягнув 116,2%. У 2010 році мінімальна заробітна плата була на рівні 869 грн. На початок 2014 року вона становить 1218 грн., тобто збільшилась в 1,4 рази. Законодавством України передбачено й подальше зростання мінімальної заробітної плати (тільки протягом 2008 року вона зросте з 1218 до 1301 грн.).

У разі здійснення операцій з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Але на практиці працівники податкових органів, загрожують штрафними санкціями, примушують включати до бази обкладання єдиним податком окремі позареалізаційні доходи і виручку від іншої реалізації.

Важливо зауважити, що протягом часу існування податку змінювались певні особливості обчислення бази оподаткування.

Розділ 3. Проблеми та напрями підвищення ефективності спрощеної системи оподаткування

3.1 Аналіз основних шляхів реформування спрощеної системи оподаткування

З метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки, з 1 січня 1999 року Указом Президента було запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва (єдиний податок).

Так, суб'єкти підприємницької діяльності юридичні особи - можуть сплачувати єдиний податок у тому випадку, якщо середньооблікова чисельність працюючих не перевищує за рік 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн. гривень. Не можуть перейти на сплату єдиного податку юридичні особи, які здійснюють спільну діяльність.

Те, що переважаюча маса підприємців обрала спрощену систему оподаткування (єдиний податок), говорить про його очевидні вигоди, принаймні, для самих підприємців. Досить сказати, що платник єдиного податку має право не платити шістнадцять податків і зборів (обов'язкових платежів).

На сьогодні спрощена система оподаткування потребує реформування з урахуванням усіх аспектів та певних недоліків, виявлених у практиці її застосування. З метою уніфікації, передбачається зменшення розміру відсоткових ставок єдиного податку для юридичних осіб у два рази (із 6 та 10 до 3 та 5) з одночасним введенням єдиного соціального внеску.

Обмеження для юридичних осіб за обсягом діяльності (1 млн. грн.), а також за чисельністю працівників (50 осіб) кількісно залишилися без змін, однак вони змінилися по суті.

Граничний обсяг діяльності вимірюватиметься не виручкою, а отриманим (нарахованим) доходом в усіх формах. До середньооблікової кількості включено працівників, які працюють за цивільно-правовими договорами більш ніж один календарний місяць, які не перебувають у трудових відносинах з суб'єктом малого підприємництва. Крім того, граничний дохід і чисельність вимірюватимуться не за календарний рік, а за чотири послідовні квартальні періоди.

Принципово новим є те, що частина доходів, які одержує суб'єкт малого підприємництва, що працює за спрощеною системою, оподатковуватимуться за звичайною системою (податком на прибуток). До таких доходів, наприклад, належать: доходи від продажу цінних паперів, іноземної валюти, пасивні доходи, а також доходи, отримані за межами України. Особливо слід звернути увагу на те, що до складу пасивних доходів включено орендну плату. Тому у випадку, коли платник єдиного податку виступає орендодавцем, разом із спрощеною системою оподаткування йому необхідно буде застосовувати звичайну систему - стосовно цих доходів.

Передбачається також включення до об'єкта оподаткування єдиним податком для юридичних осіб усіх доходів, отриманих платником податку за звітний (податковий) період, зменшених на деякі види надходжень, а не лише виручки від реалізації продукції.

З метою соціального забезпечення працівників платники єдиного податку - юридичні особи будуть на загальних підставах сплачувати внески на загальнообов'язкове державне соціальне (у тому числі й пенсійне) страхування, внески до фонду України соціального захисту інвалідів. Крім того, єдиний податок вже не замінюватиме плати за землю, збору за спеціальне використання природних ресурсів.

Ці додаткові платежі будуть компенсовані зменшенням чинних ставок єдиного податку наполовину: 3% (у випадку, коли суб'єкт малого підприємництва залишається платником ПДВ) і 5% - якщо ПДВ сплачується у складі єдиного податку, тобто, внутрішню альтернативність спрощеної системи збережено.

Вперше за всю "історію" українського єдиного податку передбачено спеціальні економічні санкції для порушників законодавства - запроваджено порядок оподаткування суми перевищення граничного річного обсягу виручки платників єдиного податку - юридичних осіб за подвійною ставкою. З наступного податкового періоду платнику, який перевищив обсяги діяльності (1 млн.грн.), необхідно буде перейти на звичайну систему оподаткування.

Терміни сплати єдиного податку для юридичних осіб змінилися - введено загальний порядок погашення податкових зобов'язань по декларації - 10 днів після закінчення граничного терміну її подання.

Також серед позитивних змін є ті, які усувають подвійне оподаткування: вилучено вимогу про сплату платниками єдиного податку внеску під час виплати дивідендів; база оподаткування не включає ПДВ; оплата за перехідними операціями, започаткованими до моменту переходу на єдиний податок, оподатковується за звичайною системою оподаткування (крім оплати бюджетними коштами).

3.2 Пропозиції щодо підвищення ефективності спрощеної системи оподаткування

Простота та прозорість правил оподаткування, процедур обліку та контролю, їхня доступність для людей без фахових знань у бухгалтерії дали змогу багатьом українцям відчути можливості особистої економічної незалежності й досягти певного рівня самозабезпечення.

Слід відзначити, що з кожним роком спостерігається тенденція до зростання основних показників діяльності суб'єктів спрощеної системи оподаткування, що позитивно позначається на динаміці надходжень до бюджету.

Сьогодні понад 40% від загальної кількості суб'єктів малого підприємництва обрали спрощену систему. З 2000 до 2008 року кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 12 разів, а надходження до бюджету від його сплати зросли в 14 разів. Суб'єкти підприємництва-спрощенці забезпечують роботою 1,5 млн. громадян.

Проте, за час існування цієї системи оподаткування в Україні відбулися значні зміни в законодавстві та економіці. Верховна Рада прийняла низку законів, норми яких внесли суттєві зміни в порядок сплати спрощенцями внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, створили проблему подвійного оподаткування та відчутне фінансове навантаження, особливо на фізичних осіб-підприємців.

Безумовно, неприпустимим є те, що спрощена система оподаткування, яка мала на меті підтримку самозайнятого населення та підприємців-початківців, використовується великим та середнім бізнесом для зменшення своїх податкових зобов'язань.

Але не варто забувати про те, що в основі зловживань спрощеною системою оподаткування лежить складність та обтяжливість загальної системи. Це спонукає окремих суб'єктів господарювання шукати шляхи зменшення сум податкових зобов'язань. Високе фінансове навантаження на підприємців (податки, соціальні й пенсійні внески, збори тощо) призводить до низьких темпів зростання їхньої діяльності, тінізації економічних процесів, зниження конкурентоспроможності як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках. Нарікати слід в першу чергу не на „мінімізаторів”, а на громіздку та фіскально-орієнтовану систему оподаткування.

Тому викликає занепокоєння позиція деяких органів виконавчої влади щодо ліквідації спрощеної системи оподаткування або застосування її лише до самозайнятих осіб (без найманих працівників). Такий підхід був би доречним лише для окремих видів діяльності для запобігання мінімізації чи ухиленню від сплати податків. І при цьому не слід забувати, що при застосуванні загальної системи оподаткування подібні схеми уникнення оподаткування можуть виникнути ще з більшою вірогідністю і в набагато більших масштабах.

На основі аналізу практики застосування спрощеної системи оподаткування Держкомпідприємництво розробило стратегічні напрями її реформування, виходячи з наступних принципів: запобігання зловживанням спрощеною системою оподаткування з метою мінімізації сплати податків великим бізнесом; ведення з єдиного податку деяких видів діяльності, які є високорентабельними або доходи від яких є пасивними.

На сьогодні спрощена система оподаткування не застосовується до виробників імпортерів та експортерів підакцизних товарів та торгівців ними, виробників паливно-мастильних матеріалів, представників грального бізнесу, підприємців, зайнятих у сфері обміну валют тощо.

Варто також обмежити застосування єдиного податку й для суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються наданням в оренду земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень або їх частин, загальна площа яких перевищує 150 кв. метрів, видобутком та реалізацією корисних копалин (крім корисних копалин місцевого значення), фінансовими послугами, послугами в сфері страхування, аудиторською та рекламною діяльністю, оптовим продажем, у тому числі й через мережу Інтернет, перепродажем антикваріату, проведенням торгів та аукціонів тощо.

Недоцільно застосувати спрощену систему й до суб'єктів господарювання, які працюють виключно за кордоном. При цьому слід зберегти діючі норми щодо зовнішньоекономічних операцій (ввезення продукції або її вивезення з митної території України), коли незалежно від обраного способу оподаткування всі суб'єкти господарювання сплачують податки й обов'язкові платежі на загальних умовах.

Запровадження обов'язкового обліку доходів та витрат підприємців та автоматичне визначення базою оподаткування доходу, а не обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) уможливить ухилення від сплати податків.

Актуальним є й встановлення відповідальності суб'єктів-спрощенців у разі перевищення ними визначеного граничного обсягу доходу шляхом запровадження відсоткових ставок для оподаткування суми такого перевищення. Ця норма повинна стосуватися як фізичних, так і юридичних осіб.

Динаміка інфляційних процесів у національній економіці та зростання доходів найманих працівників актуалізують питання перегляду показників граничного обсягу від реалізації продукції (доходу) та розміри ставок єдиного податку. Для уникнення спекуляцій навколо спрощеної системи оподаткування та вирішення проблемних питань Держкомпідприємництво вважає за необхідне прийняти найближчим часом закон про спрощену систему оподаткування.

У подальшому цей документ повинен стати окремою главою Податкового кодексу України.

Виходячи з вищесказаного, запропоновано такі напрями удосконалення спрощеної системи оподаткування:

- Встановлення «прогресивної» шкали ставок оподаткування для різних обсягів виручка платника єдиного податку;

- Застосування спрощених схем справляння окремих податків (ПДВ, податок на прибуток) для окремих галузей;

- Законодавче визначення переліку видів діяльності, щодо яких юридичним та фізичним особам дозволено застосувати спрощену систему оподаткування;

- Передбачення різних ставок єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності в залежності від виду діяльності;

- Перелік видів діяльності, при здійсненні яких фізичним особам дозволяється сплачувати єдиний податок за фіксованою сумою, має бути суттєво обмежений;

- Передбачення індексації верхньої межі розміру єдиного податку для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у випадках коли кумулятивний індекс інфляції перевищує 10%.

З кожним роком спостерігається тенденція до зростання основних показників діяльності суб'єктів спрощеної системи оподаткування, що позитивно позначається на динаміці надходжень до бюджету.

Для полегшення ситуації необхідно досягти стабільності податкового законодавства, яке забезпечило б:

- введення в дію законодавчих актів по питаннях оподаткування не раніше ніж через рік з моменту їх прийняття;

- сталість ставок пільг та правил оподаткування на протязі мінімум трьох років з моменту введення в дію актів податкового законодавства, а також податкового законодавства відносно платників, які беруть участь в цільових державних інвестиційних програмах на протязі усього часу їх дії.

Держава повинна навчитися правильно використовувати доходи та відмовитися від діючої нині жорсткої зарегульованності економіки, яка наштовхує підприємництво в “тінь”, необхідно досягти збалансованості інтересів бюджету та конкретного суб”єкта підприємницької діяльності.

Для цього необхідно забезпечити гнучкість податкової системи, пристосувати її до зовнішньої і внутрішньої економічної кон”юктури. Перш за все мова йде про делегування податковим органам права давати відстрочки, відстрочки по сплаті податків, стягнення пені, і введення штрафних санкцій в залежності від фінансового стану платника податку і перспектив його розвитку з дотриманням єдиної вимоги - в кінці певного звітного періоду платник податків зобов”язаний повністю оплатити всю суму заборгованності. При такій схемі, можливо, використовувати і вже випробовану систему податкових кредитів.

Необхідно також враховувати фактор сезонності роботи платника податків та особливості окремих областей промисловості і сільського господарства.

Висновки

Сьогодні провідну роль у створенні ефективного недержавного сектора відіграє малий бізнес. Саме малі і середні підприємства, різні комерційні структури, що належать до сфери малого бізнесу, беруть на себе ризик і працюють згідно з новими вимогами, що ставляться до ефективності. Створення широкої мережі малих підприємств у всіх галузях господарства сприятиме демонополізації та розвитку конкуренції. Але такий бажаний розвиток сектора малого бізнесу наштовхується на безліч перепон.

Розвиток малого бізнесу для держави є вигідним багатьма чинниками, для прикладу: формуванням середнього класу, ростом економічної активності населення, створенням нових робочих місць, розробкою нововведень та ін.

Держава повинна забезпечити спрощення законодавства, визначити права та обов'язки суб'єктів малого підприємництва, межі втручання місцевих органів у діяльність фірми. Крім використання нормативів прямої дії для функціонування суб'єктів малого бізнесу через митну, податкову, грошово-кредитну, зовнішньоекономічну систему, а також за допомогою інших заходів макроекономічного характеру. У цьому процесі роль держави є вирішальною.

Сучасне українське законодавство не зовсім всестороннє регулює систему оподаткування, але воно не стоїть на місці - постійно розвивається і вдосконалюється. Приймаються нові нормативні акти, що повинні ще більш детально регулювати всі виникаючі у цій сфері правовідносини, обговорюється проект Податкового кодексу, основного нормативно-правового акту, що буде регулювати сферу оподаткування.

На сьогодні і в теорії, і в практиці не існує єдиного визначення суб'єктів малого підприємництва. Так, для позначення цієї категорії використовується цілий ряд назв: «суб'єкти малого підприємництва», «малий бізнес», «малі підприємства», «підприємці», «приватні підприємці». Можна сказати, що в основі усіх визначень «мале підприємництво» лежить кількісний критерій, який характеризує розміри господарської діяльності такої категорії суб'єктів економічних відносин.

Щодо стимулювання і підтримки малого підприємництва, згідно з п.1.8 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа, яка зареєструвалася як суб'єкт підприємницької діяльності та надає послуги іншій особі (виконує роботи на її користь) у межах цивільно-правового договору, прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору передбачають надання таких послуг (робіт) на постійній та регулярній основі протягом більш ніж одного місячного податкового періоду та або отримання всіх видів вигод, винагород та понесення всіх ризиків, пов'язаних з таким наданням чи ненаданням, такою іншою особою - замовником послуг (робіт).

Це означає, що, коли якась особа виплачує кошти приватному підприємцю за надані їй послуги чи виконані на її користь роботи, вона повинна утримати з цих коштів 15% податку, крім того, що цей підприємець, який, наприклад, працює за спрощеною системою оподаткування, повинен сплачувати ще й єдиний податок. Отже, маємо класичний приклад подвійного оподаткування.

Таким чином, спрощена система оподаткування є запорукою розвитку малого бізнесу в Україні, проте існують певні вади, усунення яких дасть змогу покращити умови малого підприємництва, а також забезпечити населення робочими місцями. Спрощеній системі оподаткування суб'єктів малого бізнесу приділяють значну увагу як у нашій країні, так і за кордоном. У деяких країнах, окрім спрощеної системи оподаткування, вводять додаткові умови зменшення суми сплати податків. Це сприяє відмові від тіньової господарської діяльності, що дає змогу збільшити обсяг податкових надходжень до бюджету. Надмірне оподаткування малого підприємництва в Україні є однією з перешкод на шляху його функціонування, оскільки має фактично лише фіскальну мету.

Перелік використаних джерел

1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. Документ 436-15, редакція від 25.08.2013 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.rada.gov.ua

2. Бадида М. Єдиний податок суб'єктів малого підприємництва в системі місцевого оподаткування //Формування ринкових відносин в Україні. -2008 р. № 4. - С. 124-128.

3. Безверхий К.В. Спрощена система оподаткування фізичних осіб-підприємців у сільському господарстві України // Збірник тез Десятої всеукраїнської наукової Internet-конференції, присвяченої видатним вченим у галузі бухгалтерського обліку д.е.н., проф. І.В. Малишеву, д.е.н.,проф. П.П. Німчинову (22-23 лютого 2012 р.). - Житомир: ЖДТУ, 2012. - С. 156-158.

4. Брижань І. А. Реформування системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва як один із заходів державної підтримки їх розвитку / І. А. Брижань, О. О. Олійник // Економіка і регіони. - 2009. - № 2. - С. 3-6.

...