Фінансовий механізм інвестиційного забезпечення регіонального розвитку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 336.581:332.1.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Фінансовий механізм інвестиційного забезпечення регіонального розвитку україни

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Трохимченко Марія Вікторівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Лютий Ігор Олексійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Завідувач кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Варналій Захарій Степанович, Національний університет ДПС України, начальник Науково-дослідний центр з проблем оподаткування

кандидат економічних наук, с.н.с. Зайчикові В.В, Науково-дослідний фінансовий інститут Академії фінансового управління Міністерства фінансів України, завідувач відділом місцевих фінансів.

Захист відбудеться 03 червня 2009 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий “29” квітня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.е.н., доцент О.І. Жилінська

інвестиційний фінансовий регіональний іноземний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Головною метою державної регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України, її регіонів і, відповідно, кожного громадянина незалежно від місця його проживання. Реалізація такої мети залежить від виконання завдань подальшого вирівнювання регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку й якістю життєвого середовища, підвищення конкурентного статусу регіонів, а на цій основі - конкурентного статусу України, від зміцнення її позицій у міжнародному економічному співтоваристві, зростання інвестиційної привабливості. Складність цих завдань полягає, з одного боку, у значній диференціації регіонів України за соціально-економічним розвитком при загальному низькому його рівні практично в усіх регіонах, а з іншого боку, - в обмеженості фінансових, передусім, бюджетних ресурсів.

Масштабність завдань і дефіцит ресурсів зумовлюють необхідність формування дієвого фінансового механізму інвестиційного забезпечення збалансованого регіонального розвитку, який базувався б на органічному поєднанні бюджетних та приватних, внутрішніх та зовнішніх інвестиційних ресурсів залежно від типу території й обраної регіональної інвестиційної стратегії.

Значний внесок у розвиток теорії інвестицій зробили представники різних наукових шкіл, серед яких вирізняються дослідження Л. Гітмана, М. Джонка, Дж. Кейнса, К. Макконела, А. Маршалла, Дж. Мілля, А. Сміта, М. Туган-Барановського, І. Фішера, У. Шарпа. Методологічні питання інвестиційного забезпечення регіонального розвитку входять до кола наукових інтересів багатьох учених. Зокрема, цій проблематиці присвятили свої праці вітчизняні науковці М. Азаров, П. Бєлєнький, Л. Борщ, З. Варналій, В. Геєць, В. Гриньова, Б. Данілішин, М. Долішній, В. Зайчикова, Т. Заєць, В. Коюда, В. Кравченко, М. Крупка, Т. Лепейко, І. Луніна, Ю. Орловська, А. Пересада, Л. Тарангул, Д. Черваньов та інші.

Водночас ряд теоретико-методологічних і практичних питань формування дієвого фінансового механізму інвестиційного забезпечення збалансованого регіонального розвитку залежно від типу території, нарощування інвестиційного потенціалу місцевих бюджетів, у тому числі через удосконалення механізму муніципальних запозичень, схеми формування ресурсної бази, форм участі держави в реалізації регіональної інвестиційної політики є ще недостатньо розробленими, що, власне, зумовлює високу актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою: "Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя", підрозділ "Механізм функціонування фінансового ринку" (шифр № 06 БФ 040-01), у межах якого досліджено сутність фінансових інститутів інвестиційного ринку та внесено пропозиції щодо підвищення ефективності використання фінансових інструментів у системі інвестиційного забезпечення регіонального розвитку України.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення та обґрунтування напрямів удосконалення фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку України для досягнення збалансованості регіонів за рівнем соціально - економічного розвитку.

Відповідно до мети визначено такі завдання дисертаційної роботи:

розглянути еволюцію наукових вчень про інвестиції та визначити їх місце у системі соціально-економічного розвитку регіонів;

розкрити сутність фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку;

узагальнити існуючі теоретичні підходи щодо оцінки інвестиційної привабливості регіонів та проаналізувати методику її реалізації на практиці;

розкрити особливості та суперечності функціонування фінансового механізму інвестиційного забезпечення на регіональному рівні в Україні;

проаналізувати сучасний стан іноземного інвестування в Україні та його регіональні особливості;

оцінити соціально-економічну ефективність інвестування в регіональний розвиток;

запропонувати перспективні напрями вдосконалення фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку в Україні;

обґрунтувати пропозиції щодо формування ефективної фінансової системи інвестиційного забезпечення розвитку депресивних територій;

запропонувати напрями державного регулювання щодо активізації та використання фінансових інструментів у інвестиційному забезпеченні регіонального розвитку в Україні.

Об'єктом дослідження є процеси формування системи фінансового забезпечення інвестиційного розвитку регіонів України.

Предметом дослідження є теоретичні засади та практика реалізації фінансового механізму інвестиційного розвитку регіонів України.

Методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційної роботи використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: діалектичний - для розкриття теоретичних основ функціонування фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку; логіко-історичний - у дослідженні еволюції інвестиційних теорій; системний - для вивчення економічного потенціалу регіонів та інвестиційного механізму забезпечення їх розвитку; наукового абстрагування - для обґрунтування організаційно-правових і економічних засад фінансового механізму інвестиційного розвитку регіонів, параметрів і форм присутності бюджетного ресурсу в системі інвестування регіонального розвитку; індексів, групування - під час оцінювання економічного й інвестиційного потенціалу регіонів, стану інвестиційного забезпечення регіонального розвитку; групування, кореляції - для оцінювання соціально-економічного ефекту інвестування в регіональний розвиток.

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі й нормативні документи, що визначають умови інвестиційної діяльності в Україні, аналітичні та офіційні статистичні матеріали Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державного комітету статистики України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Державного агентства України з інвестицій та інновацій, Національного банку України. У роботі широко використовувались річні звіти, проекти та програми Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації, інформаційні джерела міжнародних фінансових організацій, наукові праці вітчизняних і зарубіжних економістів, присвячені проблемам інвестиційного забезпечення регіонального розвитку.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі отримано нові науково-обґрунтовані результати, які в сукупності вирішують важливе науково-прикладне завдання, пов'язане з удосконаленням функціонування фінансового механізму інвестиційного забезпечення збалансованого регіонального розвитку України. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризуються науковою новизною, отримані особисто й подані до захисту, полягають у наступному:

вперше:

визначено поняття "фінансовий механізм інвестиційного забезпечення регіонального розвитку" як сукупність методів і фінансових інструментів, а саме: муніципальних запозичень, міжбюджетних трансфертів, приватних, у тому числі іноземних, інвестицій, кредитів, що дозволяють найбільш ефективно акумулювати та перерозподілити наявні фінансові ресурси держави, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання, населення з метою їх інвестиційного використання для регіонального розвитку, а також диверсифікувати структуру джерел фінансових ресурсів для досягнення соціально-економічного ефекту як на регіональному, так і на загальнонаціональному рівнях;

удосконалено:

методику рейтингової оцінки регіонів за рівнем їх інвестиційної привабливості в частині виокремлення ключових компонент, які можуть слугувати індикаторами інвестиційної привабливості території, а саме: інвестиційний потенціал; інвестиційний ризик; законодавчі умови, та включення показників, спроможних оцінити фінансовий стан суб'єктів господарювання (коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними засобами, коефіцієнт автономності, коефіцієнт гнучкості капіталу, мобільності оборотних засобів);

теоретичні підходи до формування фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку через дослідження взаємозв'язку фінансової системи держави та суб'єктів господарської діяльності - потенційних інвесторів, що дозволяє вирішити суперечності між державою та органами місцевого самоврядування в контексті фінансового забезпечення й перерозподілу фінансових ресурсів інвестиційного спрямування, а також посилити конкурентний рівень регіонів, а, отже, досягти збалансованості соціально-економічного розвитку національної економіки в цілому;

дістали подальшого розвитку:

методика оцінки соціально-економічного ефекту від інвестування в регіональний розвиток через визначення системи показників, а саме: рівень зайнятості населення, зростання грошових доходів населення, рівень оплати праці, поліпшення якості життєвого середовища й умов для розвитку ділової активності, що дозволяє обґрунтувати державну організаційно-правову та фінансову підтримку стабільно високої інвестиційної привабливості регіону в довгостроковому періоді і забезпечити поліпшення соціально-демографічної ситуації та нову якість життя населення;

теоретичні засади щодо функціонування фінансового механізму інвестиційного забезпечення збалансованого регіонального розвитку в частині посилення державного фінансового контролю за наданням субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів, здійснення муніципальних зовнішніх запозичень, залучення приватних інвестицій у розвиток інфраструктури на пайовій основі, розширення джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів, бюджетної інвестиційної підтримки галузевого розвитку за рахунок державних цільових програм, залучення приватних, у тому числі іноземних, інвестицій через податкові преференції, підвищення рівня участі регіонів у реалізації державної інвестиційної політики;

обґрунтування практичних рекомендацій щодо формування фінансового механізму інвестиційного забезпечення розвитку депресивних територій шляхом стимулювання приватних інвестицій через систему оподаткування, формування схем державного замовлення, удосконалення системи міжбюджетних відносин, надання гарантій державою для залучення кредитних ресурсів у приватний сектор підприємництва.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані й обґрунтовані в дисертаційній роботі наукові положення, висновки та пропозиції дозволяють розробити конкретні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку та можуть бути використані у процесі формування й удосконалення державної регіональної інвестиційної політики, для розроблення регіональних стратегій і моделей соціально-економічного й інвестиційного розвитку, у діяльності законодавчих і виконавчих органів влади.

Пропозиції стосовно визначення факторів, що створюють штучні перешкоди для формування ефективного інвестиційного потенціалу регіону, було враховано під час розроблення Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2008 р. (довідка № 049-13/3301 від 16.04.2008 р.).

Рекомендації щодо підвищення рівня участі регіону в реалізації регіональної інвестиційної політики було використано для розроблення "Стратегічного плану розвитку міста Славутич до 2020 року" (довідка № 1-16-1483 від 08.09.2008 р.).

Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи з актуальних питань інвестиційного забезпечення регіонального розвитку України впроваджено в навчальний процес на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 056/126 04.09.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, де викладено новий підхід до розв'язання важливого наукового завдання - удосконалення функціонування фінансового механізму інвестиційного забезпечення збалансованого регіонального розвитку України. Наукові положення, висновки й рекомендації, подані до захисту, є авторським здобутком. Усі публікації, за винятком однієї статті, написано одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні й практичні положення дисертаційної роботи розглядались і обговорювались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях і науково-методичних семінарах, а саме: на V Міжнародній науково-практичній конференції "Перспективи розвитку індустріального виробництва в умовах глобалізації" (15-16 квітня 2005 р., м. Київ); VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих учених "Конкурентоздатність територій і підприємств у взаємозалежному світі" (24 березня 2005 р., м. Донецьк); ХVІ Міжнародній науково-практичній конференції "Фінансово-економічні й інституційні чинники розвитку регіону" (25-26 березня 2005 р., м. Чернівці); Міжнародній науково-практичній конференції “Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (27-29 вересня 2005 р., м. Київ), ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку" (1-4 березня 2007 р., м. Київ); VІ Міжнародній науково-практичній конференції "Шевченківська весна. Актуальні проблеми сучасного економічного розвитку України" (м. Київ, 2007 р.); на Науково-методологічному семінарі "Сучасний стан і перспективи розвитку оподаткування в країнах ЄС" (24 жовтня, 2008 р., м. Ірпінь).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано в 13-ти наукових працях, з яких сім - наукові статті у фахових виданнях загальним обсягом 4,37 друк. арк. (у яких особисто авторові належать 4,07 друк. арк.), шість - статті в інших виданнях (матеріали конференцій, семінарів). Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто автору, становить 5,61 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації - 267 сторінок друкованого тексту, у тому числі 10 таблиць, 2 рисунки і 41 додаток, розміщений на 69 сторінках. Список використаних літературних джерел містить 173 найменування і наведений на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано наукову новизну й практичне значення одержаних результатів, наведено їх апробацію.

У першому розділі "Теоретичні засади формування фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку" досліджено еволюцію розвитку наукових поглядів представників світових економічних шкіл щодо сутності інвестицій та визначено місце інвестицій у системі соціально-економічного розвитку регіонів, розкрито сутність фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвиту, узагальнено існуючі методологічні підходи до оцінювання інвестиційної привабливості регіонів.

Формування сучасного розуміння інвестицій пройшло тривалий еволюційний шлях: від епохи меркантилізму до неоліберальних інвестиційних теорій у ХХ ст. Зокрема, проблеми інвестицій, джерел їх формування й усвідомлення необхідності державного регулювання інвестиційних процесів вивчали представники класичної економічної думки (А. Сміт, Д. Рікардо), маржиналістської теорії (А. Маршалл), український науковець (М. Туган-Барановський), представники інституціоналізму (Т. Веблен, А. Шпітгоф), а також інші економісти, наприклад Дж.М. Кейнс і Й. Шумпетер. Представники сучасних шкіл (П. Самуельсон, Г. Марковіц, М. Міллер, У. Шарп, Р. Солоу) розвиток теорії інвестицій базували на дослідженнях моделей інвестиційної поведінки суб'єктів ринку, макроекономічних умовах інвестиційної активності, оцінці структури капіталу та джерел фінансування, виборі інвестиційної політики.

В Україні дослідження проблем інвестицій активізувалися у 1990-ті рр. (Н. Титаренко, А. Пересада, Т. Майорова, І. Бланк, В. Шевчук, П. Рогожин, С. Шклярук та інші). Результатом тривалих наукових дискусій можна вважати формування консолідованого підходу до розуміння поняття "інвестиції", основоположним елементом яких визначено отримання доходу в майбутньому.

Акцент на іншій компоненті поняття - на соціальному ефекті - обґрунтовано з позицій інтересів і потенціалу реципієнта, яким є територія - суб'єкт, який формує попит на інвестиційний ресурс необхідний для виконання локальних поточних та стратегічних програм соціально-економічного розвитку. Практична реалізація результатів наукового пізнання категорії інвестиції відбулась шляхом закріплення цього поняття в законодавчих актах України.

Доведено, що таке поєднання двох результативних ознак - економічного (прибуток) і соціального ефектів, визначає підходи до державної політики інвестиційного забезпечення регіонального розвитку через забезпечення балансу інтересів трьох суб'єктів - суб'єктів ринку (потенційних інвесторів), регіонів (відповідні органи влади) і держави. Мотиваційним чинником для суб'єктів ринку є отримання очікуваних вигод (матеріального; нематеріального характеру); для регіонів - збереження високої інвестиційної привабливості регіону; для держави - у формуванні нових фінансових відносин у системі „громадянин - територіальна громада - суспільство - територія - регіон - держава”. Урахування цих інтересів дозволяє сформувати потужний і стабільний інвестиційний ресурс для регіонального розвитку.

Встановлено, що перетворення інвестицій на дієвий інструмент регіонального розвитку базується на формуванні та функціонуванні адекватного фінансового механізму їх забезпечення. Формування дієвого фінансового механізму можливо через вирішення наступних основних завдань: достатності та безперервності фінансового забезпечення реалізації інвестиційних стратегій регіонального розвитку, через диверсифікацію фінансових джерел, розвитку форм взаємного перестрахування, надання гарантій, оптимізацію співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансових ресурсів, досягнення синергічного ефекту у створенні матеріальних основ розширеного самовідтворення підсистем територій через активізацію "полюсів росту".

Під час дослідження визначено, що ключовим елементом фінансового механізму є фінансові інструменти, за допомогою яких здійснюється вплив на поведінку суб'єктів інвестиційного ринку через їх інтереси. Фінансові інструменти виступають прийомами реалізації відповідного фінансового методу в межах існуючих регуляторів - чинної правової бази та управлінської системи, де провідною є підсистема прийняття рішень, основу якої становить адекватне інформаційне забезпечення. Індикатори, у свою чергу, виступають інструментом здійснення моніторингу застосування фінансових методів з метою оцінки результативності та ефективності застосування фінансових інструментів та визначення, у разі потреби, напрямів коригування їх відповідно до зміни умов середовища, в якому такі методи реалізуються, та цілей, на досягнення яких вони спрямовані. Доведено, що такий підхід дозволяє забезпечити високий рівень ефективності управління рухом фінансових ресурсів, що особливо важливо у сфері інвестування в регіональний розвиток, основу якого становить інтегрований фінансовий ресурс.

Запропоновано авторські підходи щодо обґрунтування фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку, що розглядається як сукупність фінансових інструментів, за допомогою яких у процесі управління фінансовими ресурсами створюється фінансова основа реалізації інвестиційних цілей регіонального розвитку. Така основа передбачає присутність фінансових стимулів та фінансового забезпечення, що диверсифікує структуру джерел формування фінансових ресурсів для цілей інвестиційного розвитку.

При дослідженні методик оцінки інвестиційної привабливості регіонів виявлено, що на сьогодні в Україні відсутня чітка та стабільна система оцінки інвестиційної привабливості регіонів та їх рейтингування. Існує декілька основних методик, розроблених українськими та російськими вченими, зокрема методика оцінки інвестиційного клімату рейтингового агентства "Експерт - РА", методика оцінки інвестиційної привабливості І.Бланка, методика обчислення інвестиційного рейтингу Інституту Реформ.

Аналізуючи державну методику рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки та суб'єктів господарювання, виявлено її слабкість у представленні інвестиційної складової, покликану дати оцінку інвестиційної привабливості регіону при прийнятті рішень потенційними інвесторами.

Запропоновано удосконалити методичне забезпечення рейтингування регіонів за рівнем їх інвестиційної привабливості, прийнявши за основу російську методику комплексного рейтингування інвестиційної привабливості регіонів, ключовими компонентами якої є: інвестиційний потенціал як сукупність наявних у регіоні факторів виробництва і сфер вкладання капіталу; інвестиційний ризик як сукупність змінних факторів ризику інвестування; законодавчі умови як правова система, що забезпечує стабільність діяльності інвестора. Запропоновано розширите змістовне наповнення першої компоненти показниками, що характеризують професійний та кваліфікаційний рівень населення, рівень безробіття та структуру зайнятості за сферами діяльності, демографічний потенціал; другу компоненту доповнити ризиком, який відображає ймовірність втрати інвестицій внаслідок звуження ринків збуту (ринковий ризик); третю компоненту розглядати в складі перших двох компонент оцінки рівня інвестиційної привабливості регіону.

Доведено, що рейтингування регіонів за рівнем їх інвестиційної привабливості супроводжується рейтингуванням господарюючих суб'єктів за рівнем інвестиційної привабливості. Методику інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств запропоновано доповнити низкою показників, спроможних забезпечити оцінку фінансового стану суб'єктів господарювання та ефективності використання всіх залучених інвестицій, а саме: коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом забезпеченості власними засобами, коефіцієнтом автономності, коефіцієнтом гнучкості власного капіталу, коефіцієнтом забезпеченості поточних активів, рентабельності активів.

У другому розділі "Сучасний стан інвестиційного забезпечення регіонального розвитку України" проаналізовано стан інвестиційної діяльності та джерела її фінансового забезпечення в Україні, здійснено оцінку практики застосування механізму фінансового забезпечення інвестицій на регіональному рівні, визначено регіональні особливості залучення прямих іноземних інвестицій, оцінено соціально-економічну ефективність інвестування в регіональний розвиток.

Аналіз інвестиційної активності в Україні свідчить про загальні позитивні тенденції в цій сфері, хоча є певні суперечності, що викликані суб'єктивними чинниками впливу. За період 2002-2007 рр. найбільше інвестицій в основний капітал було залучено у 2007 р. Порівняно з 2006 р. зростання становило близько 130 %. За дев'ять місяців 2008 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року інвестиції в основний капітал зросли на 4,7 %.

Водночас аналіз динаміки інвестицій в основний капітал у тривалішому періоді свідчить, що, незважаючи на загальну позитивну динаміку їхнього приросту в останнє десятиріччя, рівня 1990 р. до цього часу не досягнуто (рис. 1).

Рис. 1 Інвестиції в основний капітал в Україні в 1990-2008 рр.*

* Розрахунки автора за даними Держкомстату України.

Станом на початок 2008 р. обсяг інвестицій в основний капітал сягнув 88 % від рівня 1990 р., що зумовлено структурними змінами в галузевій структурі національної економіки, а також в джерелах фінансування інвестицій в основний капітал.

Виявлено, що протягом 2004-2008 рр. в Україні спостерігалась стійка тенденція до зменшення частки промисловості, транспорту та зв'язку в сумарному інвестуванні. Водночас стабільно зростала частка вкладень в операції з нерухомістю та торгівлею. За підсумками 2005-2007 рр. інвестиції в промисловість зросли в 1,5 рази, тоді як в операції з нерухомістю - у 1,9 рази, у фінансову діяльність - у 2,4 рази, у роздрібну торгівлю - утричі. Подібні тенденції були притаманні й 2008-му року. Виявлені пріоритети інвестування свідчать про велику інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю і найшвидшим обігом коштів.

У 2007 р. спостерігається тенденція зменшення частки власних коштів підприємств і організацій у структурі фінансування інвестицій з 68,6 % у 2000 до 56,5 % у 2007 рр. (рис. 2). Така структурна зміна відбулася насамперед унаслідок зростання частки позикових коштів за згаданий період із 1,7 % до 16,6 % та є відображенням активного розвитку вітчизняної банківської системи і позитивного впливу на неї процесів економічного зростання.

Це засвідчує загальне поширення усвідомлення суб'єктами господарювання необхідності посилення інвестування у власний розвиток з огляду на зростання конкурентного тиску та низки перспективних структурних викликів. Під час дослідження визначено, що одна з основних форм бюджетної присутності в інвестуванні на регіональному рівні реалізується через механізм щорічної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів, спрямованих на соціально-економічний розвиток регіонів. У 2008 році субвенції на соціально-економічний розвиток і розвиток інфраструктури регіонів по відношенню до 2007 р. збільшились у 5 разів.

Особливості функціонування фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку виявляються в існуванні міжрегіональної асиметрії в територіальному та галузевому розподілі інвестиційних ресурсів. Так, розрив між обсягами інвестування в основний капітал по регіонах України в розрахунку на одну особу в 2006 р. становив 8,5 рази (найменші - у Тернопільській області, найбільші - у місті Києві). У 2008 р. тенденції зберігалися. За підсумками I півріччя 2008 р. найбільший обсяг капітальних інвестицій було освоєно у м. Києві (18,7 %), Донецькій (11,1 %), Дніпропетровській (9,2 %), Київській (6,3 %), Харківській (5,8 %) областях, питома вага інших регіонів не перевищила 5 % у кожному. Диференціацію регіонів за темпами зростання інвестицій в основний капітал визначає регіональна спеціалізація. Лідерами є індустріально розвинені регіони, експотноорієнтовані, з локальними споживчими ринками.

У роботі виокремлено три групи регіонів за рівнем інвестицій в основний капітал у розрахунку на одну особу. До першої групи належать: м. Київ, Київська, Полтавська, Дніпропетровська, Одеська, Донецька, Миколаївська, Харківська області. До другої групи - Львівська, Луганська, Запорізька області, Автономна Республіка Крим, Черкаська, м. Севастополь, Івано-Франківська, Кіровоградська, Сумська, Волинська, Чернігівська, Хмельницька, Рівненська області. До третьої групи: Вінницька, Херсонська, Закарпатська, Житомирська, Чернівецька, Тернопільська області. До першої групи належать регіони з показником обсягу інвестицій в основний капітал на одну особу, вищим за середній по Україні, з високоурбанізованими центрами й місткими споживчими ринками, до третьої - регіони з незначним рівнем промислового розвитку, у виробничій спеціалізації яких значне місце посідає сільське господарство (рівень інвестицій в основний капітал у цій галузі в зазначених регіонах здебільшого перевищує середнє по Україні значення).

Суперечності функціонування фінансового механізму інвестиційного забезпечення проявляються через суттєву регіональну диференціацію за обсягами надходжень до місцевих бюджетів на одну особу - 9,4 рази. Найбільші надходження на одну особу отримано в містах Києві (3070,6 грн.) і Севастополі (874 грн.), а також у Київській області (869,5 грн.) при середньому показникові по Україні 770,9 грн. Найменшими були надходження в Тернопільській (326,3 грн.), Закарпатській (415,8 грн.) і Вінницькій (425,3 грн.) областях.

Обмеженість внутрішніх ресурсів актуалізує проблему залучення іноземних інвестицій, які сприяють, з одного боку, підвищенню рівня ефективності використання національних ресурсів, а з іншого, - зростанню конкурентоспроможності в межах національної економіки. Протягом останніх років в Україні склалась досить стійка тенденція щорічних абсолютних приростів прямих іноземних інвестицій, кількості підприємств з іноземними інвестиціями, обсягу прямих іноземних інвестицій у розрахунку на одного мешканця країни, що відображено у таблиці. Так, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну станом на 01.01.2008 дорівнював 29489,4 млн. дол. США, у тому числі з країн-членів Європейського Союзу - 16912,80 млн. дол. США, що становить 75,4 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, здійснених країнами світу у національну економіку. Особливості функціонування фінансового механізму інвестиційного забезпечення проявляються у розподілі прямих іноземних інвестицій за регіонами України. У 2005 р. основна частина прямих іноземних інвестицій припадала на м. Київ (22,1 %) і Дніпропетровську область (10,5 %). Водночас частка кожного другого регіону (Вінницька, Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Миколаївська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька та Чернігівська області, м. Севастополь) не перевищує 1 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій по країні. У 2006 р. різниця між максимальними (м. Київ - 1371,6 дол. США) і мінімальними (Чернівецька область - 33,1 дол.США) обсягами інвестицій знизилась до 41,4 рази проти 51,5 рази в 2000 р. Без урахування м. Києва така різниця значно менша і становить 9,6 рази. Станом на 1 квітня 2008 р. найвищі темпи зростання й вищі за середній показник по Україні (111,4 %) демонстрували шість регіонів: Миколаївська (129,1 % щодо початку року), Чернівецька (113,3 %), Харківська (115,8 %), Львівська (114,6 %), Івано-Франківська (111,6 %) області та м. Київ (116,6 %). Єдиною областю, де відбулося зменшення обсягу прямих іноземних інвестицій, є Чернігівська (темп зменшення становив 98,5 %). Іноземні інвестори віддають перевагу урбанізованим регіонам, із розвиненою інфраструктурою, наявністю кваліфікованих трудових ресурсів, з місткими споживчими ринками.

Водночас, незважаючи на зростання прямих іноземних інвестицій в економіку України, їх частка в складі ВВП залишається на незначному рівні - не перевищує 3 %, тоді як, наприклад, у країнах, що в 2004 р. приєдналися до ЄС, цей показник становить: 9,8 % - в Естонії, 3,4 % - у Чехії, а також 3,4 % - у Словаччині.

Виявлено три основні позиції оцінки соціально-економічного ефекту інвестування в регіональний розвиток: поліпшення середовища для розвитку ділової активності; зростання якості життєвого середовища; підтримання стабільно високої інвестиційної привабливості регіону в довгостроковому періоді. Перша позиція розглядається у розвитку ринкової інфраструктури та створенні конкурентного середовища; дуга - у розширенні сфери прикладання праці, підвищення на цій основі рівня зайнятості та зростання грошових доходів; третя - характеризує регіон з його потенційної спроможності до розширеного відтворення в довгостроковому періоді та відображає інтегрований результат дії двох перших позицій.

З метою оцінки характеру впливу рівня інвестиційної активності на окремі параметри, що характеризують рівень життя населення в регіоні, за допомогою статистичного методу парної кореляції проведено групування регіонів України, на основі якого встановлено взаємозв'язок між обсягом капітальних інвестицій і приростом інвестицій в основний капітал та низкою показників, зокрема: рівнем зайнятості населення, рівнем безробіття, грошовими доходами та рівнем оплати праці, міграційною рухливістю населення.

У третьому розділі "Напрями вдосконалення фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку" висвітлено основні шляхи вдосконалення фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку на основі поєднання бюджетних і приватних фінансових ресурсів та активізації використання фінансових інструментів.

З'ясовано, що низький інвестиційний потенціал місцевих бюджетів зумовлено недосконалою системою формування їхньої ресурсної бази в частині податкового складника та нерозвиненою системою муніципальних запозичень.

Визначено, що для посилення ролі приватних інвестицій у реалізації інвестиційних програм територій доцільно підвищити рівень дієвості схеми залучення приватних інвестицій у розвиток міської інфраструктури на пайовій основі, зокрема за рахунок використання резерву в частині збільшення випадків, коли інвестори не сплачують пайової участі (внесків).

Обґрунтовано посилення інвестиційної компетенції місцевих бюджетів через зміну концептуальних підходів до їх формування в частині:

підвищення ефективності управління централізованим фінансовим ресурсом у частині запровадження критеріїв, формалізованого алгоритму визначення та розподілу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів, удосконалення порядку бюджетного інвестиційного кредитування;

розширення контингенту бюджетів, що мають право виходу на ринок муніципальних запозичень, умов такого виходу, підвищення рівня привабливості муніципальних цінних паперів, управління ними;

закріплення окремих видів загальнодержавних податків і зборів за місцевими бюджетами різних рівнів з подальшим спрямуванням надходжень від них до інвестиційних бюджетів;

фінансової участі бюджетів місцевого самоврядування у реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм на рівні району чи області на договірних засадах шляхом здійснення міжбюджетного трансферту до відповідних бюджетів за чітко визначеними критеріями;

перерахування до обласних бюджетів і бюджету Автономної Республіки Крим частини надпланових надходжень за переліком показників дохідної частини загального фонду державного бюджету (не менше ніж 50 %);

законодавчого закріплення норми, за якою зазначені понадпланові кошти мають зараховуватися виключно до бюджету розвитку й спрямовуватися на інвестиційні цілі;

виділення в бюджеті розвитку інвестиційного бюджету.

У роботі розроблено пропозиції щодо інвестування в розвиток депресивних територій. Доведено недоцільність установлення будь-якої межі при визначенні обсягів бюджетного фінансування програм подолання депресивності й обґрунтовано положення стосовно доцільності "дозування" присутності бюджетного ресурсу в реалізації таких програм за обсягом і строком.

Обґрунтовано, що з метою підвищення рівня ефективності управління бюджетним ресурсом, який, з одного боку, може бути обмеженим, з іншого, території можуть суттєво різнитися за рівнем депресивності та наслідками перебування в такому стані протягом певного періоду, доцільно запровадження диференційованого підходу щодо участі централізованого бюджетного ресурсу в інвестиційному забезпеченні виконання програм подолання депресивності різних типів територій.

У територіях із незначним рівнем депресивності присутність централізованого бюджетного інвестиційного ресурсу може бути високою на перших етапах реалізації відповідних програм подолання депресивності. У майбутньому, особливо в умовах вияву мультиплікаційного ефекту від бюджетного інвестування, який виражатиметься шляхом активізації внутрішнього потенціалу території, частка централізованого бюджетного ресурсу може суттєво зменшуватися і на певному етапі виконання програми навіть може наблизитись до нуля. Водночас можлива ситуація, коли виникне необхідність забезпечення своєрідного централізованого супроводу, передусім у частині окремих програм, які мають загальнодержавне стратегічне значення ще протягом певного часу після завершення загального строку виконання програми подолання депресивності території та коли вилучення централізованого бюджетного ресурсу загрожує різким поверненням території до стану депресивної.

Встановлено, що вдосконалення системи інституційного забезпечення інвестиційного розвитку регіонів вбачається в розвитку таких інститутів: інвестиційних та пенсійних фондів, спеціалізованих інвестиційних банків, національних інвестиційних агенцій, інвестиційних компаній, рейтингових агенцій, пайових інвестиційних фондів, які забезпечують організаційну складову загальної системи управління інвестиційною діяльністю.

Виявлено, що стрімко розвиваються недержавні пенсійні фонди. На кінець 2005 р. їх налічувалось 54; 2006 р. - 79; на кінець першого кварталу 2007 р. - 80. Перспективна динаміка формування мережі недержавних пенсійних фондів визначається інтенсивністю запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення (0,8 % працездатного населення України є учасниками недержавних пенсійних фондів) та розширенням контингенту господарюючих суб'єктів та інститутів фінансового ринку в кожному регіоні (60 % усіх засновників недержавних пенсійних фондів становлять підприємства, 12 % - фінансові компанії). Саме через зазначені фонди реалізуються інвестиційні програми (станом на 31.03.07 р. залучено 140,4 млн. грн. пенсійних внесків; загальна сума активів, сформованих пенсійними фондами на цю ж дату, становить 160,7 млн. грн., 94,5 % яких складають активи „нових” пенсійних фондів; порівняно з аналогічною датою 2006 р. активи „нових” пенсійних фондів зросли у 2,9 рази, а з початку 2007 року на - 24,2 %).

Доведено, що з розвитком інституційної структури фінансового ринку пов'язана диверсифікація фінансових інструментів, підвищення рівня інвестиційної компетенції місцевих бюджетів в частині акумулювання інвестиційного ресурсу на ринку запозичень.

Запропоновані напрямки підвищення рівня інвестиційної активності банків через запровадження синдикованого інвестування шляхом об'єднання ресурсів кількох банків, у тому числі шляхом створення регіонального інвестиційного банку. З метою забезпечення ефективної роботи такого банку чи регіональних банків на ринку цінних паперів з метою залучення ресурсів доцільним є створення в регіоні інвестиційної групи - банку та інвестиційної компанії.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновані нові підходи вирішення важливого наукового завдання, а саме вдосконалення фінансового механізму інвестиційного забезпечення збалансованого регіонального розвитку України. За результатами проведеного дослідження сформульовано висновки, пропозиції та рекомендації, які відображають вирішення основних завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети:

З'ясовано, що інвестиції мають розглядатися як основна складова частина загальної системи фінансового забезпечення регіонального розвитку. Виступаючи, і як ресурс бюджету, і як потужний приватний фінансовий ресурс, інвестиції виконують важливу соціально-економічну функцію - формують основи для потенційної спроможності територій до розширеного відтворення їх підсистем. Домінанта інвестиційної складової дозволяє оптимізувати співвідношення між рівнями прямої й опосередкованої участі держави в реалізації державної інвестиційної політики на регіональному рівні залежно від рівня розвитку регіону й обсягу завдань у межах стратегії інвестиційного розвитку регіону.

Визначено, що фінансовий механізм інвестиційного забезпечення регіонального розвитку являє собою сукупність фінансових методів і фінансових інструментів, за допомогою яких у процесі управління фінансовими ресурсами створюється фінансова основа для досягнення інвестиційних цілей регіонального розвитку. Така основа, передбачає присутність як фінансових стимулів, так і фінансового забезпечення, що, відповідним чином, диверсифікує структуру джерел формування фінансових ресурсів для цілей інвестиційного розвитку незалежно від суб'єкта, що забезпечує їх реалізацію.

Формування фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку має базуватися на забезпеченні балансу інтересів трьох суб'єктів інвестиційного процесу: суб'єктів ринку (потенційних інвесторів), регіонів і держави. Кінцевий результат такого балансу виявляється у вирівнюванні регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку з метою усунення значних диспропорцій, зростанні інвестиційної привабливості регіонів. Таке формування передбачає вдосконалення системи управління інвестиційними процесами на регіональному рівні через використання фінансових інструментів та фінансових методів, орієнтованих на поєднання бюджетних та приватних фінансових ресурсів у залежності від інвестиційних пріоритетів територій, їх потенційної спроможності до самовідтворення власних підсистем життєзабезпечення, активізації інвестиційної діяльності суб'єктів фінансового ринку у напрямі підвищення рівня своєї присутності в реалізації завдань регіональних інвестиційних стратегій.

З'ясовано, що для позиціонування регіонів на інвестиційному ринку, забезпечення прийняття рішень потенційними інвесторами необхідною є система рейтингування регіонів за рівнем їх інвестиційної привабливості. Методика оцінки інвестиційної привабливості регіонів повинна бути направлена на максимально позитивне рекламування території як потенційного об'єкта для вкладання інвестицій вітчизняними та іноземними інвесторами. Запропоновано, рейтингову оцінку інвестиційної привабливості регіонів доповнити рейтинговою оцінкою інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання як потенційних об'єктів інвестування на основі оцінки їх фінансового стану, з одночасним проведенням якісного і кількісного аналізу критеріїв та факторів фінансово-господарської діяльності з урахуванням ефективності залучення інвестицій.

В Україні склалася досить стабільна позитивна тенденція нарощування обсягів інвестицій. Регіональними лідерами за обсягом інвестицій в основний капітал на одну особу є індустріально-розвинені регіони, експортно-орієнтовані, з місткими локальними споживчими ринками. У структурі джерел фінансування інвестицій в основний капітал сформувалася позитивна динаміка зміщення акцентів у бік приватного сектору, банківський кредитів, що зберігається в умовах сталого економічного розвитку. З'ясовано, що іноземні інвестиції в умовах дефіциту внутрішніх інвестиційних ресурсів посідають дедалі вагомішу нішу на інвестиційному ринку України. Суперечності функціонування фінансового механізму інвестиційного забезпечення виявляються у збереженні значної регіональної диференціації за обсягами іноземного інвестування в Україні, надмірному стимулюванні імпорту (автотранспортні засоби, офісне обладнання, продукти харчування), переважанні короткострокового характеру інвестицій.

Розроблення й реалізація інвестиційних стратегій регіонального розвитку мають бути орієнтовані на досягнення соціально-економічного ефекту за трьома позиціями: поліпшенням середовища для розвитку ділової активності, поліпшенням якості життєвого середовища, підтриманням стабільно високої інвестиційної привабливості регіону в довгостроковому періоді. Проведений аналіз засвідчив, що на параметри аналізованих соціально-економічних показників впливають не стільки відносна зміна обсягу інвестування, скільки його абсолютна величина. Інтенсивний приріст інвестицій у регіонах з незначною вихідною базою у переважній більшості випадків не супроводжується одночасними позитивними зрушеннями в соціально-економічній системі. Останні проявляються з певним часовим лагом, тривалість якого залежить від швидкості досягнення критичної маси сукупних інвестицій, спроможної спричинити мультиплікаційний соціально-економічний ефект.

Доведено, що ключовим елементом загального механізму подолання депресивності територій є інвестиційний механізм, а основним джерелом фінансування інвестицій в таких територіях, зокрема на етапі виведення їх зі стану депресивності, є державний бюджет, з подальшим перенесенням фінансового тягаря на місцеві бюджети, зокрема на частину, яка формується без урахування міжбюджетних трансфертів. Встановлено, що формами опосередкованої участі держави в реалізації програм подолання депресивності територій можуть бути: встановлення державного замовлення на виробництво й постачання найважливіших інвестиційних матеріальних ресурсів; запровадження податкового кредиту щодо сплати податку на прибуток підприємств у перші роки функціонування підприємств; пільгове оподаткування прибутку, отриманого в результаті завершення спорудження й виведення на повну потужність об'єктів незавершеного будівництва у депресивних регіонах.

Науково обґрунтовано, що вдосконалення фінансового механізму інвестиційного забезпечення збалансованого регіонального розвитку доцільно здійснювати за напрямами:

надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів, передусім визначення та законодавче закріплення алгоритму розподілу субвенції, визначення пріоритетів фінансування на основі регіональних програм соціально-економічного розвитку та регіональних програм залучення інвестицій;

здійснення муніципальних позичень, розширення контингенту учасників зазначеної схеми, в сегменті зовнішніх позичень, запровадження механізмів синдикованих позик за участю декількох сільських населених пунктів, які реалізують спільну інвестиційну програму, створення так званих синдикованих гарантійних фондів шляхом об'єднання ресурсів кількох бюджетів різних рівнів у випадку випуску таких облігацій для фінансування спільних для відповідних територій проектів;

залучення приватних інвестицій у розвиток міської інфраструктури на пайовій основі - впорядкування умов сплати пайової участі інвесторами, диференціація граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури з урахуванням вартості робіт;

зміни схеми формування місцевих бюджетів - закріплення за місцевими бюджетами частини податку на прибуток підприємств із зарахуванням його виключно в бюджет розвитку та використання через фонди регіонального розвитку на фінансування інвестиційних проектів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Трохимченко М.В. Економічна сутність депресивності територіальних громад / М.В. Трохимченко // Теоретичні та прикладні питання економіки. Збірник наукових праць. - 2005. - Вип. 7. - С. 326-335 (0,65 друк. арк.).

Грушко В.І., Трохимченко М.В. Іноземні інвестиції як джерело поповнення фінансових ресурсів країни / В.І. Грушко, М.В. Трохимченко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія "Економіка". - 2005. - Вип. 80. - С. 10-15 (0,67 друк. арк.; дисертантові належить 0,37 друк. арк., обґрунтовано роль зовнішніх інвестицій у забезпеченні сталого економічного розвитку, проаналізовано основні тенденції інвестування на регіональному рівні).

Трохимченко М.В. Особливості державного регулювання розвитку депресивних територій / М.В. Трохимченко // Теоретичні та прикладні питання економіки. Збірник наукових праць. - 2006. - Вип. 10. - С. 206-211 (0,35 друк. арк.).

Трохимченко М.В. Оцінка інвестиційної привабливості регіонів України / М.В. Трохимченко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія "Економіка". - 2006. - Вип. 90. - С. 43-45 (0,37 друк. арк.).

Трохимченко М.В. Удосконалення фінансових механізмів інвестиційного забезпечення збалансованого регіонального розвитку / М.В. Трохимченко // Підприємство, господарство й право. - 2008. - Вип. 8. - С. 56-60 (0,99 друк. арк.).

Трохимченко М.В. Соціально-економічна ефективність інвестування в регіональний розвиток / М.В. Трохимченко // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 8. - С. 228-234 (0,66 друк арк.).

Трохимченко М.В. Інвестиції в системі регіональної політики збалансованого соціально - економічного розвитку / М.В. Трохимченко // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 12. - С. 85-93 (0,68 друк. арк.).

В інших виданнях:

Трохимченко М.В. Нова політика сприяння розвитку депресивних регіонів України / М.В. Трохимченко // "Фінансово-економічні й інституційні чинники розвитку регіону": матеріали ХVІ Міжн. наук.-практ. конф., Чернівці, 25-26 березня 2005 року / ЧНУ ім. Юрія Федьковича. Чернівці: Рута, 2005. - С. 40-42 (0,30 друк. арк.).

Трохимченко М.В. Регіональні аспекти вирішення проблем депресивних територій України. /М.В. Трохимченко/ "Конкурентоздатність територій і підприємств у взаємозалежному світі": тези доповідей і виступів на VII Всеукраїнська науково-практичній конференції студентів та молодих вчених, Донецьк, 2-3 березня 2005 р. / Донецький економіко-гуманітарний інститут. - Донецьк: ДЕГІ, 2005. - Ч. 2. - С. 146-148 (0,16 друк. арк.)

...