Фінанси банку: теорія, методологія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський державний економічний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

ФІНАНСИ БАНКУ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ

ВИКОНАЛА КУЗНЄЦОВА ЛЮДМИЛА ВІКТОРІВНА

Одеса - 2009

АНОТАЦІЯ

Кузнєцова Л.В. Фінанси банку: теорія, методологія. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит. - Одеський державний економічний університет, Одеса, 2009.

Дисертацію присвячено формуванню теоретико-методологічних положень і науково-методичного забезпечення організації управління фінансами банку. Визначено сутнісну характеристику категорії «фінанси банку». Виокремлено сферу фінансової системи - фінанси кредитних інститутів (фінансових корпорацій), та її окремої ланки - фінанси банку. Проаналізовано взаємодію складових фінансової системи. Запропоновано теоретико-методичні підходи до формування сучасної системи управління фінансами банку. Визначено особливості банківських, фінансових та кредитних ресурсів, надано авторське тлумачення їх сутності. Запропоновано створення Національного агенства регулювання та страхування діяльності фінансових посередників. Розроблено методичні рекомендації щодо оптимізації процесів управління фінансовими результатами на основі застосування економіко-математичного моделювання. Встановлено особливості мотивації як функції управління фінансами та запропоновано методику мотивації кредитних менеджерів.

Ключові слова: фінанси банку, фінансова система, фінансовий ринок, фінансові ризики, функції управління, фінансове планування, контроль, регулювання, мотивація, фінансовий менеджмент, грошові потоки, фінансова стійкість, фінансово-економічна криза, фінансова глобалізація.

фінансовий ліквідність грошовий

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Актуальність теми дослідження. Характерними рисами сучасності є посилення диспропорцій у розвитку світового фінансового ринку, що зумовило виникнення кризових явищ на макро- та мікрорівнях глобальної і національної економік, дестабілізацію у розвитку фінансових і банківських систем. Водночас особливого значення набувають необхідність розв'язання проблем регулювання волатильності фінансових потоків до системних змін кон'юнктури ринків та розроблення сукупності заходів підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами банків.

Системність такого розгляду зумовлена саме формуванням і розміщенням фінансових ресурсів у банківських установах, що багато в чому визначає можливість протидії фінансово-економічній кризі та підтримці антикризових заходів у рамках реалізації стабілізаційної економічної політики в Україні. Критерії та пріоритети оцінки стану фінансових потоків в банку мають характеризуватися збалансованістю та наявністю дієвих механізмів регулювання та саморегулювання, що створює умови для підтримки його фінансової стійкості й забезпечення сталих процесів формування фінансів банку.

На сучасному етапі розвитку економічної думки у фінансовій площині здійснюють багато наукових досліджень, метою яких є розгляд та встановлення взаємозв'язків між тими процесами, що відбуваються на фінансовому ринку та з'ясування місця й ролі у них банківських установ.

Дослідження як зарубіжних, так і вітчизняних учених в галузі фінансів присвячені теоретико-методологічним засадам функціонування фінансів, фінансової системи та децентралізованих фінансів. До відомих зарубіжних науковців, які аналізували проблеми розвитку фінансів, необхідно віднести П. Годме, А. Гроппеллі, Б. Карлофа, Д. Кокса, О. Лаврушина, Р. Лєвіна, Я. Міркіна, Е. Нікбахта, Д. Полфермана, П. Роуза, Дж. Сінкі, М. Тейлора, І. Фішера, К. Шоуна та інших. Серед представників української економічної думки, які свого часу приділяли увагу проблемам сутнісних фінансових відносин та фінансового сектору, варто назвати М. Бунге, В. Вернадського, М. Туган-Барановського, а також сучасних науковців - Г. Азаренкову, В. Андрущенка, І. Алєксєєва, Л. Алєксеєнко, І. Бланка, Н. Внукову, А. Вожжова, О. Галушко, О.Дзюблюка, М. Звєрякова, В. Гейця, І. Лютого, З. Луцишин, О. Кириленко, С. Коваль, С. Ковальчук, В. Корнєєва, М. Крупку, В. Міщенка, А. Мороза, С. Науменкову, В. Опаріна, В. Оспіщева, А. Поддєрьогіна, Л. Примостку, Л. Стеціва, І. Сало, Б. Стеценко, В. Федосова, О. Шевцову, Н. Шульгу, О. Чернявського, С. Юрія та інших.

Водночас, незважаючи на значну кількість публікацій з даної проблематики, наукові дослідження потребують подальшого розвитку. У роботах вітчизняних науковців не приділено належної уваги фінансам банку як складової фінансової системи, відсутні методологічні розробки щодо обгрунтування суті, функцій, принципів та ролі фінансів банку в розвитку фінансового ринку. Недостатньо дослідженими залишаються питання закономірностей виникнення та циклічності банківських криз, про що свідчить сучасна дискусія серед вітчизняних науковців і практиків щодо розроблення та впровадження ефективних антикризових заходів для стабілізації банківської системи України. Системність та глобальність фінансово-економічної кризи зумовлює необхідність розроблення і впровадження новітніх методів та технологій управління фінансовою діяльністю банківських установ, диференціації і моніторингу податкового навантаження, змін умов визначення фінансових результатів банку.

Зазначене обумовило необхідність проведення подальших наукових досліджень, спрямованих на розроблення методології управління фінансами банку, визначення їх економічної сутності, місця і значення, а також критичної оцінки результативності й напрямів подальшого розвитку.

Важливість дослідження вказаної проблеми й недостатній рівень її наукового і практичного розроблення визначили вибір теми дисертаційної роботи та свідчать про її актуальність, теоретичну і практичну значимість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота безпосередньо пов'язана з планами науково-дослідних робіт Одеського державного економічного університету. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження було використано при виконанні науково-дослідних тем кафедри банківської справи. У дослідженні теми «Вдосконалення управління діяльністю комерційних банків в Україні» (номер державної реєстрації 0104U010548) дисертантом систематизовано підходи і класифіковано види та рівні методів управління банківської діяльності. При виконанні теми «Вплив глобалізації на розвиток банківської системи України» (номер державної реєстрації 0107U011417) дисертантом визначено вплив іноземного капіталу на фінансові результати вітчизняних банків. При виконанні теми «Теоретико-методологічні основи розробки та впровадження методики скорингової оцінки кредитоспроможності позичальників банку» (номер державної реєстрації 0108U002291) дисертантом розроблено методику мотивації кредитних менеджерів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування теоретико-методологічних положень і розроблення науково-методичного забезпечення ефективного управління фінансами банків та їх стратегічного розвитку.

Відповідно до мети дисертаційного дослідження було поставлено та вирішено такі завдання:

- дослідити теоретико-методологічні засади поняття «фінанси банку», їх функцій та принципів;

- розкрити економічну сутність фінансових ресурсів банку та особливості фінансової діяльності банків в умовах розвитку інтеграційних процесів;

- обгрунтувати методологічні засади необхідності виокремлення фінансів банків як складової фінансової системи;

- проаналізувати трансформаційні властивості ліквідності банківських установ у фінансовій системі;

- з'ясувати підходи до управління фінансами банку, виявити основні функції управління та їх характерні особливості в умовах фінансово-економічної кризи;

- розробити теоретико-методологічні засади щодо формування і функціонування системи управління фінансами банку;

- визначити принципи та методи мотивації як функції управління фінансами, розробити концепцію мотивації персоналу банку;

- розкрити методологічні підходи до формування і функціонування системи регулювання банківської діяльності;

- визначити вплив податкового регулювання на фінансові результати діяльності банку;

- з'ясувати суть процесів саморегулювання банківської системи та перспективи їх розвитку;

- дослідити методологічні підходи до оцінювання фінансового стану банківських установ на основі застосування економіко-математичного моделювання;

- розробити практичні рекомендації щодо оптимізації процесів управління фінансовою діяльністю банків Одеського регіону.

Об'єктом дослідження є процеси управління фінансовими відносинами банку.

Предмет дослідження - це теоретико-методологічні засади управління фінансами банку, їх розвиток та впровадження у діяльність сучасних банківських установ.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є теоретичні напрацювання вітчизняної та світової економічної науки, концептуальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, що присвячені дослідженню проблем розвитку фінансової діяльності банку.

У процесі дослідження залежно від його цілей і завдань використані наступні методи дослідження й аналізу економічних процесів: при обгрунтуванні категоріального апарату - метод наукових абстракцій; при визначенні закономірностей розвитку структури фінансової системи, зокрема фінансового ринку та банківської системи - методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції; при розгляді впливу різних чинників на фінансові результати - економіко-математичне моделювання; при обгрунтуванні необхідності використання нових методів управління у банку - методи порівняння, групувань, вибірок; при дослідженні впливу фінансової глобалізації на результати розвитку вітчизняних банківських установ - методи кореляційно-регресійного аналізу; для обгрунтування стратегії мотивації банківського персоналу - методи наукової абстракції.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові документи з питань розвитку фінансової та банківської систем, статистичні дані Державного комітету статистики України, Національного банку України, Асоціації українських банків, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України. Опрацьовано звітно-аналітичну інформацію міжнародних організацій та фінансових структур, у т.ч. Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Міжнародного банку реконструкцій та розвитку, центральних банків країн СНД, наукові розробки вітчизняних та зарубіжних дослідників.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обгрунтуванні і новому розв'язанні проблеми підвищення результативності управління фінансами банку. До найвагоміших результатів, що становлять наукову новизну, належать такі:

вперше:

- розроблено теоретико-методологічні засади дослідження фінансів банку та підходи щодо їх ідентифікації у фінансовій системі України, визначено їх специфічні функції: забезпечення руху фінансових потоків, підтримки заданої структури капіталу, консолідуючу, соціальну та інформаційну; виявлено закономірності розвитку фінансів банківських установ в умовах ускладнення економічних процесів;

- при опрацюванні концептуальних основ розвитку фінансових відносин автором запропоновано визначення фінансів банку як сукупності його взаємовідносин із власниками, клієнтами, інвесторами, фінансовими інститутами, центральним банком та державою, що виникають у процесі формування, регулювання, розподілу й використання фінансових ресурсів банку з метою своєчасного виконання фінансових зобов'язань та отримання прибутку;

- обгрунтовано теоретико-методичні підходи до формування сучасної системи управління фінансами банку; доведено, що теоретичною основою зазначеної системи повинна стати концептуалізація адаптації принципів та функцій взаємозв'язку теорій фінансів і управління;

- подано та проаналізовані доцільність створення й функціонування Національного агентства регулювання і страхування діяльності фінансових посередників, сформовано його роль, принципи та функції на фінансовому ринку, визначено засади акумулювання установою страхових резервів банківських установ залежно від рівня ризиків; запропоновано механізм формування страхових резервів банківських установ на основі врахування індикаторів банківських ризиків та визначено концептуальні підходи і методологічний інструментарій для опрацювання таких індикаторів;

набули подальшого розвитку:

- класифікація видів та напрямів розширення інтеграційних процесів у банківській системі України, розкрито умови розвитку, відмінності та взаємозв'язок між поняттями «фінансова глобалізація», «інтернаціоналізація» та «інтеграція»;

- теоретико-методологічні підходи до визначення системоутворюючої ролі банківських інститутів на фінансовому ринку та визначення специфіки взаємовідносин між різними складовими фінансової системи з урахуванням впливу глобалізації на розвиток національних економічних систем;

- концептуальні засади характерних особливостей формування фінансових ресурсів, що розкритих авторським визначенням, згідно з яким, на відмінну від традиційних трактувань, фінансові ресурси банку розглянуто як сукупність усіх грошових потоків, що є в його розпорядженні у певний період, використовують у розробленні й реалізації банківських продуктів та послуг, зберігають трансформаційну властивість і створюють умови для прибуткової діяльності;

- сформульовано та систематизовано підходи до визначення суті прибутку в банківській діяльності; зокрема, виділенні основні чинники, котрі впливають на фінансові результати діяльності банків, і запропоновано авторське трактування прибутку - як виражений у грошовій формі чистий дохід від фінансової діяльності банку, що характеризує винагороду за прийняті ризики та є результатом (різницею між доходами і витратами від здійснення операцій), отриманим банком за відповідний період унаслідок використання своїх ресурсів: фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних та соціально-корпоративних;

- здійснено комплексне дослідження суті ліквідності банку, її рівнів (ліквідність банку, ліквідність банківської системи, міжнародна банківська ліквідність), запропоновано авторські трактування ліквідності банку (здатність без істотних втрат мобілізувати кошти у грошовій формі з метою створення умов для своєчасного та повного виконання поточних зобов'язань, вимог вкладників та забезпечення попиту позичальників нині й на перспективу), міжнародної ліквідності (здатність банків мобілізувати міжнародні фінансові потоки для задоволення потреб світового та національного фінансових ринків в інвестуванні, кредитуванні та компенсації можливого відтоку депозитів); визначено критерії відмінностей понять «ліквідність» та «платоспроможність» банку;

- методичні підходи до моделювання діагностики банкрутства банківських установ, що полягають у поєднанні результатів якісної та кількісної оцінки фінансового стану й стійкості банків, з метою аналізу окремих причин, які спричинили порушення у процесах формування й використання їх фінансових ресурсів та розроблення відповідних заходів, спрямованих на вирішення виявлених проблем;

удосконалено:

- методологічні підходи до систематизації структури фінансової системи; автором запропоновано нові підходи, на відміну від попередніх, які передбачають виділення фінансів банків окремою ланкою фінансової системи, з урахуванням трансформації суті сучасного банку під впливом процесів фінансової інтеграції та глобалізації;

- науково-методичні підходи до визначення принципів організації фінансової діяльності банку: крім загальних принципів (господарська самостійність, самофінансування, матеріальна зацікавленість та відповідальність), виділено специфічні принципи, характерні для банку як фінансового посередника (підвищення прозорості результатів фінансової діяльності, саморегулювання, забезпечення фінансовими резервами);

- методичні підходи до формування оптимальної структури активних і пасивних операцій банку в частині обгрунтування обмежень цільової функції максимізації прибутковості активів із огляду на мінімізацію ризиків, що у сучасних умовах дає змогу вітчизняним банкам підвищити ефективність управління фінансовими результатами діяльності для збереження фінансової стійкості та здобуття довготермінових конкурентних переваг.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці науково обгрунтованих пропозицій, спрямованих на удосконалення процесів управління фінансами банку в умовах глобалізації. Окремі висновки та рекомендації автора використані в практичній діяльності банківських установ першого та другого рівнів системи:

- рекомендації та пропозиції автора щодо вдосконалення норм і методів регулювання фінансовою діяльністю банку й концепція мотивації прийняття оптимальних фінансових рішень враховані при опрацюванні змін нормативно-правової бази Національного банку України у напрямку вдосконалення банківського нагляду (довідка №25-113/2590-20072 від 27.10.2009 р.);

- методичні підходи до визначення діагностики банкрутства банківських установ Одеського регіону з метою аналізу причин, які спричинили порушення у процесах їх діяльності та розроблення заходів щодо їх усунення використало управління Національного банку України в Одеській області (довідка №15-20/10971 від 10.08.2009 р.);

- методичні розробки щодо мотивації прийняття фінансових рішень менеджерами банків в умовах піднесення і спадів у розвитку банківської справи впроваджено банком АБ «Південний», м. Одеси (акт впровадження №23/567 від 15.10.2008 р.);

- методичні розробки щодо теоретично-методологічного обгрунтування впровадження інструментів економічно-математичного моделювання управління фінансовими результатами банку впроваджено в практику роботи банку м. Одеси ВАТ «Морський транспортний банк» (акт впровадження №118/361 від 02.03.2009 р.);

- науково-методичні розробки щодо створення ефективної системи управління фінансами банку використовує ТОВ «ФІНРОСТБАНК» (акт впровадження №13/593 від 27.11.2008 р.);

- основні результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі ДВНЗ «Одеський державний економічний університет» при викладанні навчальних дисциплін: «Аналіз банківської діяльності», «Ціноутворення в банківській діяльності», «Фінансовий менеджмент в банку», «Маркетинг в банку» на кафедрі банківської справи Одеського державного економічного університету, а також на факультеті підвищення кваліфікації банківських працівників (довідка від 03.09.2009р. № 01-17/952).

Особистий внесок здобувача полягає в обгрунтуванні теоретично-методологічних засад управління фінансами банку. Дисертаційна робота є результатом власних наукових досліджень, а викладені в ній положення, опрацювання та висновки здобувач одержала особисто. Наукові праці, опубліковані дисертанткою, підготовлені одноосібно. Особистий внесок у праці, опубліковані у співавторстві, окремо наведено у переліку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися і отримали схвальну оцінку на таких конференціях: Науково-практичній конференції «Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні» (Київ, 2004 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» (Алушта, 2005 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції «Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період» (Хмельницький, 2006 р.), III Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (Київ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансові ресурси регіону: організація та управління» (Івано-Франківськ, 2006 р.), III Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку банківської системи та фінансових ринків» (Дніпропетровськ, 2006 р.), VIII Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених «Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми» (Донецьк, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (Львів, 2006 р.), III Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика економіки підприємництва» (Алушта, 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту» (Львів, 2007 р.), Міжнародній конференції «Розвиток економічного співробітництва з ЄС в умовах членства України в СОТ» (Одеса, 2008 р.), III Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (Дніпропетровськ, 2008 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції «Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки» (Тернопіль, 2008 р.), V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (Київ, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток фінансових ринків та інститутів в умовах міжнародної інтеграції» (Полтава, 2009 р.), III Міжнародній науково-практичній конференції «Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки» (Тернопіль, 2009 р.), Міжнародній науковій-практичній конференції молодих учених і студентів «Розвиток національної економіки в умовах євроатлантичної інтеграції та світової фінансової кризи» (Чернівці, 2009 р.), IV Міжвузівської науково-технічної конференції науково-педагогічних працівників «Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп'ютерних технологій в Україні» (Львів, 2009 р.).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан наукового розроблення проблеми, окреслено зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано дані щодо їх апробації.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади фінансів сучасних банківських установ» - здійснено теоретико-методологічне обгрунтування наукових підходів до визначення економічної суті фінансів банку, розкрито їх принципи та функції, обгрунтовано особливості формування і використання фінансових ресурсів та фінансової діяльності банківських установ.

На основі одержаних результатів дисертантом обгрунтовано теоретико-методологічні підходи до дослідження сутності фінансів банку й аргументовано визначення останніх в якості окремої ланки фінансової системи. На підставі аналізу основних ознак, що характеризують економічну суть фінансів, автором розроблено класифікацію фінансових дефініцій за різними класифікаційними ознаками та рівнями.

Дослідження специфіки діяльності фінансових посередників дало змогу авторові обгрунтувати необхідність виокремлення сфери фінансів кредитних інститутів у структурі сучасної фінансової системи як дефініції другого рівня. Визначена категорія характеризує сукупність економічних відносин банківських та небанківських інститутів, що виникають з іншими економічними агентами при формуванні та використанні фінансових ресурсів в економіці, основою яких є тимчасово вільні кошти держави, суб'єктів господарювання і населення. Автором обгрунтовано, що оскільки банки за обсягами капіталу, ресурсів і активних операцій займають домінуючі позиції серед кредитних інститутів то виникає об'єктивна необхідність виділення фінансового поняття - фінансів банку.

Під фінансами банку запропоновано розуміти сукупність його відносин з власниками, клієнтами, інвесторами, фінансовими інститутами, центральним банком та державою, що виникають у процесі формування, регулювання, розподілу і використання фінансових ресурсів банку з метою своєчасного виконання фінансових зобов'язань й отримання прибутку.

У дисертаційному дослідженні необхідність виділення фінансів банку як окремого економічного поняття обгрунтована наступними обставинами: впливом процесів економічної інтеграції та глобалізації на розвиток фінансової системи держави, що потребує відповідного теоретичного підгрунтя, оскільки ускладнюються та розширюються фінансові відносини, в яких банки з кожним роком відіграють дедалі вагомішу роль; необхідністю визначення змісту і взаємозв'язків економічної категорії як наслідку взаємодії конкретних умов, місця й часу з урахуванням економічних та соціально-політичних чинників і завдань розвитку суспільних відносин; трансформацією сутності сучасного банку та суттєвими змінами у взаєминах банків з іншими суб'єктами фінансового ринку; новий прояв властивостей інтегрованість, змінність, консолідованість фінансових дефініцій залежно від змін у відносинах між об'єктами та суб'єктами фінансової системи; необхідністю приймати певні рішення з окремих питань (бюджету, банківської діяльності, функціонування різних сегментів фінансового ринку) з врахуванням їх наслідків для усієї фінансової системи, тому що фінанси - це єдиний цілісний механізм, в якому всі елементи взаємозв'язані.

На основі аналізу складності та динамічності трансформаційних процесів у діяльності банків дисертантом запропоновано теоретико-методологічні підходи до визначення складових елементів поняття фінансів банку, головними з яких є функції та принципи.

У роботі визначено функції фінансів банку, які запропоновано розглядати на двох рівнях: загальні та специфічні. До загальних віднесено функції, які властиві фінансовим відносинам всіх суб'єктів господарювання (формування фінансових ресурсів у процесі діяльності; розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності; контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів). Також обгрунтовано виділення та розкрито сутність таких специфічних функцій фінансів банку: забезпечення руху фінансових потоків, підтримки заданої структури капіталу, інформаційної, консолідуючої та соціальної.

Доопрацювання та систематизація принципів організації фінансових відносин у банку дали змогу розкрити їх сучасний зміст та особливості. До основних принципів фінансів банку автором віднесено: загальні (господарська самостійність, самофінансування, матеріальної зацікавленості та відповідальності) та специфічні (підвищення прозорості результатів фінансової діяльності, саморегулювання, забезпечення фінансовими резервами).

Дослідження трактувань сутності фінансових, банківських і кредитних ресурсів провідними вітчизняними й зарубіжними науковцями дало змогу авторові виділити відмінності між ними і запропонувати авторське тлумачення зазначених понять. Під банківськими ресурсами запропоновано розглядати сукупність запасів грошових коштів та джерел їх поповнення, що використовує банк для створення фінансових, матеріальних, інформаційних, технологічних, трудових та соціально-кадрових ресурсів. Фінансові ресурси банку автор трактує як сукупність усіх грошових потоків, що є в його розпорядженні у певний період, використовують у розробленні й реалізації банківських продуктів і послуг, зберігають трансформаційну властивість і створюють умови для прибуткової діяльності.

Аналіз підходів науковців до визначення сутності та специфіки фінансової діяльності банків дав змогу дисертантові дійти висновку, що її необхідно розглядати на двох рівнях. На першому рівні - це фінансова діяльність у вузькому розумінні, яка охоплює комплекс завдань із формування фінансового результату діяльності банку, визначенню прибутку та обсягів податків, розрахунку основних фінансових показників, що характеризують ефективність діяльності банку. На другому рівні - фінансова діяльність банку у широкому розумінні, що є комплексним поняттям і має три складові: здійснення банківських операцій, формування та використання фінансових ресурсів, визначення й аналіз фінансових результатів. Зазначено, що під фінансовою діяльністю банку необхідно розуміти всі заходи та операції, пов'язані з акумуляцією власного, залученого і позичкового капіталів, їх використанням, примноженням (зростанням вартості) та своєчасним поверненням.

У другому розділі - «Банки у структурі фінансової системи України» - розкрито закономірності й тенденції розвитку наукових підходів до визначення структури фінансової системи, встановлено системоутворюючу роль банків на фінансовому ринку в умовах світової фінансової глобалізації, а також розкрито трансформаційні властивості ліквідності банків.

Визначено, що фінансова система є явищем об'єктивним, а специфіка організації, складові структури, кількість сфер і ланок фінансової системи залежать від рівня економічного розвитку держави, учасників організації руху фінансових потоків та добробуту населення.

Доведено, що вирішення завдань оптимізації фінансових відносин потребує науково обгрунтованої структуризації фінансів, тобто виокремлення їх складових, оскільки від того, наскільки вдалою є така структуризація, багато в чому залежить ефективність наукових досліджень і практичної фінансової діяльності.

До теоретико-методологічних новацій теорії фінансів віднесено трактування поняття фінансів банку, а також виокремлення такої сфери фінансової системи, як фінанси кредитних інститутів (фінансових корпорацій), та фінансів банків як її окремої ланки.

Дисертантом доведено, що фінансові категорії створюють підгрунтя для формування системи пізнання фінансових відносин у їх нерозривному зв'язку з економічним розвитком економічних агентів і держави.

Фінансові категорії відбивають явища економічного розвитку і закономірності фінансових процесів, тому виникає необхідність їх активного використання для підвищення економічної ефективності фінансових відносин між об'єктами та суб'єктами сфер фінансової системи, що особливо актуально в умовах

Доведено, що фінансовий ринок за допомогою основних посередників - банків - у процесі перерозподілу фінансових ресурсів здійснює функції, які не може виконати жодна складова фінансової системи; при цьому фінансовий ринок значно впливає на її ефективність, усталеність та еластичність. Цей ринок виник як наслідок потреби в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави. Досконалий фінансовий ринок - це ринок, який може точно й своєчасно зафіксувати попит та пропозицію фінансових ресурсів і з найменшими витратами звести за допомогою посередників одних із одними постачальників і споживачів фінансового капіталу. Визначено, що на структуру та специфіку фінансового ринку в сучасних умовах активно впливають процеси фінансової інтеграції та глобалізації.

У ході дослідження дисертантом проаналізовано і систематизовано відносини між різними складовими фінансового ринку та фінансової системи.

Аналіз нових умов функціонування фінансового ринку, посилення нерівноваги та нестійкості, зумовлюють потребу дослідити низку проблемних теоретичних і практичних питань, що супроводжують банківську діяльність на фінансовому ринку.

Зазначено, що однією з головних проблем, які вирішують сучасні банки, є проблема ліквідності. Визначення автором ролі банків на фінансовому ринку дало змогу обгрунтувати висновок щодо трансформації спрощених уявлень про банк на складніші. Відповідно, і ліквідність банку, що характеризує складність і багатоцільовість його фінансової діяльності, набуває комплексності. Підкреслено, що на збереження трансформаційних властивостей впливає безліч інших видів ліквідності, між якими є взаємозв'язок і взаємозалежність. Тому для проведення теоретичних досліджень сутності банківської ліквідності та розроблення практичних рекомендацій щодо збереження її трансформаційних властивостей запропоновано виділяти і враховувати різні види й рівні ліквідності.

Обгрунтовано, що ліквідність банку прямо залежить від ліквідності активів його клієнтів, оскільки від можливостей позичальника продати за ринковою ціною товар, який виготовлено за рахунок отриманих позичок банку, залежить своєчасне повернення кредитних ресурсів. Окрім того, розв'язання сучасних проблем реалізації матеріального забезпечення, як основної форми захисту банків від кредитних ризиків, виявило залежність ліквідності банку від ліквідності матеріальних цінностей, що надав йому позичальник як заставу. Доведено, що в період економічної та банківської криз посилюється залежність ліквідності банку та можливості збереження її трансформаційних властивостей від ліквідності товарного ринку.

Аналіз тлумачень поняття «ліквідність», що наведено у працях вітчизняних та іноземних науковців, підкреслює його комплексність та складність. Зважаючи на це, дисертант запропонувала визначати ліквідність банку як його здатність без істотних втрат мобілізувати кошти у грошовій формі з метою створення умов для своєчасного та повного виконання поточних зобов'язань, вимог вкладників і забезпечення попиту позичальників на даний момент і на перспективу. Запропоноване визначення розкриває суть категорії через урахування впливу ліквідності на прибуток банку, підкреслює необхідність своєчасного та повного виконання зобов'язань як за пасивними, так і задоволення попиту за активними операціями, а також передбачає їх здійснення в зазначений термін у грошовій формі.

Доведено, що з урахуванням сучасних умов розвитку національних банківських систем та впливу на них процесів світової фінансової глобалізації, виникає необхідність вивчення окремого рівня банківської ліквідності - міжнародної. У зв'язку з цим дисертант запропонувала визначати її суть як здатність банків мобілізувати міжнародні фінансові потоки з метою задоволення потреб світового і національного фінансових ринків в інвестуванні, кредитуванні розвитку економіки та компенсації можливого відтоку депозитів.

У третьому розділі - «Система управління фінансами банку в реалізації завдань забезпечення його стійкості» - досліджено теоретико-методологічні підходи до управління фінансами банку, розглянуто основні функції управління фінансами, введено узагальнюючі науково-методичні підходи до формування складових системи управління фінансами.

Встановлено, що методи управління фінансами банку, їх організаційні форми з урахуванням впливу наукових досліджень у теорії управління, постійно змінюються, вдосконалюються. Зазначено, що завдання сучасних досліджень полягають в тому, щоб на основі наукової методології не тільки поліпшити традиційні методи і форми управління фінансовою діяльністю банку, а й знайти нові, що забезпечуватимуть його стійкий фінансовий стан, ліквідність і платоспроможність.

Запропоновано функції управління фінансами банку розглядати як комплекс взаємопов'язаних організаційних дій суб'єктів управління, скерованих на конкретний напрямок фінансової діяльності об'єкта управління та в своїй сукупності забезпечують досягнення цілей, що визначив банк у конкретний період свого функціонування.

На основі узагальнення науково-методичних підходів дослідників до визначення специфічних принципів управління фінансами банку, дисертант запропонувала доповнити їх принципом організації оптимальної взаємодії суб'єктів управління з об'єктами та принципом адаптації управлінських фінансових рішень до постійних змін на міжнародному фінансовому ринку.

За результатами проведеного дослідження автором розроблено теоретико-методологічні підходи до формування системи управління фінансами банку, запропоновано визначати її основною складовою процесу управління банком, яку необхідно розглядати як взаємозв'язок функцій, принципів, методів, форм та інструментів, що формують та впроваджують фінансову політику з метою підвищення ефективності, конкурентоспроможності та фінансової стійкості банку на фінансових ринках. Обгрунтовано, що формування теоретико-методологічних засад адекватної сучасним умовам системи управління фінансами банку з метою її використання у діяльності банків можливе лише на основі взаємодії функцій та принципів економічних категорій та понять: загальних фінансів, фінансів банку й управління, з урахуванням впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ, які дають змогу чітко визначити складові системи та їх взаємозалежність та взаємозв'язок.

Доведено, що процес управління є певною послідовністю рішень, ефективність яких можна визначити за допомогою аналізу інформації про проміжні та кінцеві результати фінансової діяльності, які достовірно й своєчасно відображають фінансовий стан банку. Зазначено, що на етапі фінансового аналізу управлінські рішення не приймають, аналіз є підгрунтям для подальшого ефективного використання дій управлінських функцій: планування, контролю, мотивації та регулювання.

Дисертантом здійснено комплексний аналіз основних показників фінансової діяльності вітчизняних банків із 2001 року, що дало змогу виділити у розвитку фінансової діяльності банків три періоди: період зростання ефективності фінансової діяльності (2001-2006рр.), передкризовий період (2007 - перше півріччя 2008рр.), суть якого проявляється у латентному характері погіршення основних фінансових показників діяльності та кризовий період (друге півріччя 2008р. - по сьогодення), що супроводжується посиленням негативного впливу глобальної економічної кризи (табл. 1).

Таблиця 1. Показники ефективності фінансової діяльності банків України в 2001-2009 (І півріччя) рр.

У дослідженні підкреслено, що оскільки банки є важливими інститутами інфраструктури фінансової системи, то забезпечення їх стійкості потребує постійного нагляду та контролю за фінансовою діяльністю банків. Зазначено, що функціонування банків в сучасних умовах фінансової глобалізації, її негативного впливу та невизначеності призводить до необхідності розв'язання проблем створення системи ефективного фінансового контролю та нагляду. Обгрунтовано, що глибина впливу світової фінансової кризи на економіку України і банківську систему як її складову значною мірою пов'язана з неефективністю використання систем зовнішнього та внутрішнього контролю у вітчизняних банках.

Визначено основні причини необхідності активного впровадження контролінгу в банківських установах: нестабільність як зовнішніх (інтернаціоналізація та фінансова глобалізація економічного простору, загострення кризових явищ на внутрішніх та світових фінансових ринках), так і внутрішніх (зменшення обсягів активних та пасивних операцій, втрата довіри вкладників, пошук надійних клієнтів) чинників, що висувають додаткові вимоги до системи управління банком; доцільність пошуку нових та вдосконалення наявних систем управління, що сприятимуть забезпеченню фінансової стійкості й надійності функціонування банків; істотні зміни в організації та методології системи інформаційного забезпечення.

Доведено, що в умовах низького рівня ліквідності, платоспроможності та рентабельності банківських установ упровадження контролінгу дасть банкам можливість координувати фінансові плани залежно від змін зовнішнього середовища, оперативно аналізувати причини відхилень, розробляти рекомендації щодо забезпечення виживання в умовах посилення кризових явищ в економіці України у цілому і банківській системі зокрема.

У процесі дослідження суті такої функції управління фінансами як мотивація було проаналізовано еволюцію теорій мотивації і запропоновано теоретико-методологічні засади для створення концепції мотивації в банківських установах.

У четвертому розділі - «Розвиток процесів регулювання фінансової діяльності банку на макро- та мікрорівнях» - досліджено складові системи регулювання банківської діяльності, визначено особливості впливу податкового регулювання на фінансові результати діяльності банку, виявлено суть саморегулювання банку й оцінено фактори, що впливають на процеси розвитку регулювання діяльності банківських установ.

У ході дослідження обгрунтовано необхідність регулювання фінансової діяльності банку, яка полягає у наступному: потрібно забезпечити грошовий обіг в економіці, для чого треба контролювати умови зберігання трансформаційних властивостей фінансових потоків; банкам із високою питомою вагою запозичених коштів притаманна стимуляція прийняття на себе надмірних ризиків без урахування загроз виникнення системного ризику, а норми регулювання покликані оптимізувати ці процеси; асиметричність інформації призводить до нездатності вкладників та інвесторів проконтролювати ризики ліквідності й платоспроможності банків, що загрожує збереженню їх депозитів та інвестицій; регулювання необхідне в умовах розвитку процесів фінансової інтеграції та глобалізації для реалізації потенціалу відкритих фінансових ринків та мінімізації можливих збитків.

Аналіз сучасних умов розвитку фінансового ринку, визначення причин кризи та пошук ефективних підходів до мінімізації втрат від негативного впливу фінансової глобалізації дозволили зробити наступні висновки: одна з основних причин кризи - недоліки у регулюванні, проциклічність окремих норм та нормативів; криза продемонструвала обмежені можливості існуючих систем регулювання як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Зазначено, що фінансова інтеграція та інновації підвищили швидкість та збільшили масштаб передачі шоків між видами фінансових інструментів і термінами, стираючи межі між промислово розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, а регулювання й нагляд, як і раніше, орієнтовані на окремі фінансові інституції, а не на всіх суб'єктів фінансового ринку.

У дослідженні доведено, що основними завданнями реформи системи сучасного регулювання є створення нових установ та розроблення правил і норм, що розв'язували б проблеми своєчасного визначення системних ризиків та ймовірність їх збільшення, але при цьому не призводили до надмірного адміністративного регулювання і не заважали впровадженню інновацій.

Обгрунтовано, що для створення умов ефективної дії такої функції управління фінансами, як функція регулювання, необхідно, по-перше, сформувати систему методів і норм антициклічного регулювання, по-друге, постійно здійснювати моніторинг виконання вимог цієї системи за допомогою прийомів та інструментів контролю (теж функції управління фінансами).

На основі аналізу особливостей сучасних процесів регулювання фінансової діяльності банку в дисертації сформовано систему регулювання фінансової діяльності, складовими якої є класифіковані види регулювання діяльності банку (за ієрархічно-функціональним рівнем здійснення, за можливістю застосування, за часовим періодом, за якістю результатів) та регулятивні заходи, норми, інструкції, притаманні кожному з видів регулювання.

Визначено основні напрями дій щодо зниження ризиків та вдосконалення норм і методів регулювання, основними з яких є такі: підвищення рівня прозорості показників діяльності фінансових посередників для своєчасної ідентифікації притаманних їх діяльності ризиків; ефективне використання тих норм та повноважень, якими вже наділені органи регулювання для мінімізації можливостей виникнення системних ризиків у банківській діяльності; розроблення та впровадження нових підходів і методів оцінки ризиків, встановлення антициклічних норм достатності капіталу та формування резервів на покриття можливих збитків за позичками на періоди економічних піднесень; визначення повноважень, функцій національних структур регулювання та механізмів координації і структури обов'язків їх діяльності з міжнародними фінансовим організаціями; розроблення та впровадження міждержавних форм регулювання фінансових потоків за умови одночасного розвитку національних, які сприятимуть розвитку методів управління для ефективніших скоординованих дій на фінансовому ринку.

Доведено, що головною метою сучасного державного регулювання банківської діяльності є подолання кризових явищ, активізація кредитної діяльності банків та підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, які є частиною національного багатства.

Дослідження практики оподаткування вітчизняних банківських установ дало змогу зробити висновок про необхідність реформування механізмів податкового регулювання. Зазначене підтверджується високим податковим навантаженням вітчизняного банку, що послаблює його фінансову стійкість, а ігнорування податкового навантаження негативно впливає на процеси управління фінансами банку та може призвести до суттєвих негативних наслідків у вигляді як значних витрат за сплатою фінансових санкцій, так і втраченої вигоди через прийняття неефективних управлінських рішень.

У роботі здійснено порівняльний аналіз системи оподаткування банків України і банків країн Європейського Союзу, що дало змогу дійти до висновку про необхідність реформування системи оподаткування вітчизняних банків та підтверджено рейтингами простоти процесів оподаткування України порівняно з іншими країнами світу (табл. 2).

Таблиця 2. Рейтинги простоти процесів оподаткування в деяких країнах світу

Отже, у дисертаційному досліджені проаналізовано податкове навантаження банків України (табл. 3) та сформульовано висновки і рекомендації щодо його вдосконалення.

Оподатковування банків має на меті забезпечити створення сприятливих макроекономічних умов для формування банківської системи, стійкої до кон'юнктурних коливань, із одного боку, і перетворення її на активний інструмент інвестиційного процесу й економічного зростання, - з іншого. На основі опрацювань наукових праць вітчизняних та іноземних вчених автор визначила зміст процесів самоорганізації і саморегуляції банку та обгрунтувала необхідність використання системних підходів при реформуванні механізмів саморегулювання фінансових відносин у банку.

Таблиця 3. Рівень загальної податкової віддачі групи банків м. Одеси за 2008 рік

Запропоновано визначати самоорганізацію як підгрунтя для саморозвитку банку, оскільки саме вона забезпечує необхідний стан його фінансової стійкості, за допомогою якої він акумулює ресурси, що створює умови для подальшого розвитку; саморозвиток банку - це внутрішньо необхідні процеси зміни умов його фінансової діяльності, здатність банку визначити місію та мету, критерії їх досягнення, можливість змінювати процедури, засади й підходи до здійснення банківських операцій залежно від специфіки розвитку економіки та умов здійснення банківських операцій.

Визначено, що одним із основних напрямів саморегулювання, який активно використовують банківські системи всіх країн світу, є формування страхових резервів за активними операціями банків. Фінансове регулювання як метод економічного впливу на відтворювальний процес пов'язано з регламентацією використання доходів банку, тобто банківське регулювання є, з одного боку, прихованим оподаткуванням (при формуванні фонду обов'язкових резервів), а з іншого - податковою пільгою (при реалізації права включати резерви під нестандартну заборгованість у валові витрати).

На підставі опрацювання наукових праць учених запропоновано та обгрунтовано доцільність створення і функціонування Національного агентства регулювання і страхування діяльності фінансових посередників, розкрито його роль та функції на фінансовому ринку, визначено засади акумулювання установою страхових резервів фінансових інститутів залежно від рівня ризиків; запропоновано механізм формування страхових резервів банківських установ на основі врахування індикаторів банківських ризиків.

У роботі за допомогою побудованих парних регресійних моделей визначено фактори, що впливають на ефективність процесів регулювання фінансової діяльності банківської системи України; основними з них є результати регулювання валютного курсу та зміни в обсягах кредитного портфеля.

У п'ятому розділі - «Управління фінансами банківських систем в умовах глобалізації» - досліджено вплив фінансової глобалізації на розвиток національних банківських систем, визначено методологічні засади моделювання фінансових показників банківських установ в умовах негативного впливу глобалізації, розроблено методику формування концепції мотивації персоналу.

Визначено, що одночасно з позитивними перевагами фінансова глобалізація містить непередбачену для фінансової стабільності країн та регіонів, а також для їх банківських систем небезпеку, що призвела до фінансової, а потім - і до економічної кризи. Сучасна банківська система України пов'язана з іноземними системами кредитними відносинами, перехресними потоками грошового капіталу, купівлею іноземних активів та продажем своїх активів нерезидентам, тому дослідження впливу процесів фінансової глобалізації на розвиток вітчизняної економіки і банківської системи набуває особливої актуальності. Зазначено, що першочерговим завданням держави і Національного банку України є визначення співвідношення позитивних та негативних наслідків фінансової глобалізації та створення відповідних законодавчих і нормативно-правових умов для оптимізації сучасної структури банківської системи з метою зменшення негативних наслідків фінансової кризи.