Філософські засади професійної орієнтації особистості в загальноосвітній школі в системі ринкових трансформацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Філософські засади професійної орієнтації особистості в загальноосвітній школі в системі ринкових трансформацій

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Дослідження філософських проблем професійної орієнтації особистості належить до актуальних завдань сучасної педагогічної і філософської думки. І це - зрозуміло. Входження людини в життя розпочинається з вибору та освоєння професії, осмислення її значення для себе і для суспільства. В основному це відбувається в школі. Формування філософського і педагогічного підґрунтя, спираючись на яке особистість, що зростає, могла б зробити єдино-правильний вибір, є завданням важливим і невідкладним.

Як відомо, профорієнтаційні пріоритети формуються пізніми соціальними інститутами, серед яких сім'я, культура, освіта та ін. На жаль, соціально-економічні, політичні та соціокультурні негаразди, що мають місце в нашому суспільстві, деформують діяльність практично всіх соціальних інститутів. Вкрай суперечливі професійні орієнтації делегує в духовний світ молоді ЗМІ, зокрема телебачення.

Професійна орієнтація школярів в транзитному, перехідному, змінному суспільстві ускладнюється зміною форм власності. У цих умовах закриваються не лише окремі цехи чи лабораторії, а виробництва загалом. Низка професій стають непотрібними. Зростає безробіття. Суспільство лихоманить перманентна не виплата заробітної плати. Загострюються проблеми утримання житла, забезпечення харчами, здобуття освіти тощо.

Фактично, єдиним форпостом становлення особистості, її професійної орієнтації, вибору і освоєння майбутньої професії залишається тільки школа. На жаль ситуація, що склалась сьогодні в школі, є далекою не однозначною. Інноваційні процеси, часткові зміни в процесі реформування, спрямованого на створення національної освіти та її інтеграції в європейський освітній простір, проведені з часу проголошення незалежності України, багато в чому зруйнували традиційні підходи щодо професійного визначення особистості, не запропонувавши практично нічого особливого, що б допомогло реанімувати цей процес в умовах ринкових і демократичних відносин, що складуються. Проблема професійної орієнтації особистості, її філософії, методології, технологій та практики в системі ринкових трансформацій залишається відкритою. Останнє обумовило вибір теми і спрямованість нашого дисертаційного дослідження.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. В радянські часи зазначена проблема була в центрі будь-яких педагогічних досліджень. Країні були потрібні робітничі кадри. Тому профорієнтаційна робота розглядалась як основа налаштованості юнаків і дівчат щодо вибору робітничих професій. До неї були прикуті кращі педагогічні сили; вона ж знаходилась в центрі виховного процесу і культурно-ознайомчої (краєзнавчої) практики. Філософія цього процесу базувалась на простих і зрозумілих кожному постулатах приблизно за такою схемою: «праця створила людину» - вона є основою виробництва матеріальних благ і культури» - «дійсно людський спосіб життя є трудовий» - «вибір і освоєння робітничої професії є прямий шлях до утвердження людини як особистості».

Теоретичне обґрунтування подібної моделі забезпечили, насамперед, праці класиків вітчизняної педагогіки А. Макаренка та В. Сухомлинського, а також дослідження таких вчених, як Г. Костюк, В. Моляко, В. Моргун, І. Назимов, Д.Ніколенко, Є. Павлютенков, Б. Федоришин, О. Ящишин.

В зарубіжній теоретичній думці, зокрема, в російській, подібну схему обстоювали такі відомі вчені, як Н. Захаров, Е. Зеєр, С.Іконнікова, Є. Клімов, Л. Кондратьєва, В.Лісовський, К. Платонов, В. Чебишева, С. Чистяков. В. Шубкін, Г. Чередниченко.

Не можна сказати, що ця філософія професійної орієнтації була хибною чи, навіть, однобічною. Матеріальний достаток суспільства зрощується, насамперед, у сфері матеріального виробництва, суб'єктом і головною дійовою особою є робітник. Орієнтація молоді на робітничу професію є загалом правильною. Разом з тим, ідеологія, з якою ця орієнтація здійснювалась у колишньому СРСР, навряд чи може бути виправданою. Головний її недолік полягав у тім, що, орієнтуючи людину на професійний вибір, вона не забезпечувала повної свободи вибору, можливості вибору, а лише каналізувала їх у офіційно ангажоване річище: вибір міг бути здійсненим лише в царині робітничих професій, і не більше. Для ілюстрації цього варто згадати фактичну «закріпаченість» молоді 60-х років ХХ століття в колишніх колгоспах: юнаки та дівчата могли виїхати з села хіба що на навчання в ПТУ. Ті ж випускники загальноосвітніх шкіл, хто обирав, скажімо, навчання в університеті, якщо й не засуджувався, то у всякому разі не заохочувався. Паспорт чи довідка-дозвіл на виїзд за межі території сталого проживання видавалась з великими труднощами. Пізніше ставлення до цієї категорії юнаків і дівчат стало подвійним: на рівні офіційної ідеології їх ніби-то не помічали; на рівні побутової свідомості - ними пишались, хоча своє ставлення до особистості, загалом, приховували.

В останні роки в Україні опублікована низка праць (Ж.Вірна, О.Вітковська, В. Синявський та ін.), автори яких зробили спробу окреслити філософію професійної орієнтації особистості в транзитному суспільстві, в контексті становлення ринкових і демократичних відносин.

Цікаві пропозиції щодо зміни філософії професійної орієнтації молоді (як і орієнтацій загалом) в системі ринкових відносин, що складаються, сформулювали на основі власних теоретичних розробок українські соціологи, зокрема, Л. Аза, В. Бакіров, В.Євтух, В. Пилипенко, А. Ручка, Л. Сохань, В. Степаненко та ін. Плідними можна вважати й пропозиції, обґрунтовані сучасним українськими соціальними філософами, такими, зокрема, як В. Андрущенко, В. Бех, Л. Губерський, В. Журавський, В. Кремень, С. Кримський, М. Михальченко, І. Надольний, В. Огнев'юк, М. Перепелиця, І. Прокопенко та ін.

Певне наближення до нашого дослідження мають захищені в останні роки кандидатські дисертації, зокрема: В. Акопян «Морально-етичні цінності підприємця: формування та розвиток (соціально-філософський аналіз» (2004 р.) та О. Джура «Освіта в системі факторів професійного самовизначення особистості» (2005 р.). Однак, зосереджуючись на моральних чи освітніх чинниках, визначенні їх ролі в системі профстановлення особистості, означені роботи загальної філософії цього процесу не тільки не окреслили, але навіть і не торкались.

Далеко не однозначно трактуються нині й саме поняття «професійна орієнтація особистості», структура його змісту. Низка суперечностей існує при розгляді таких проблем, як відмінність чи особливості профільної орієнтації людини в тоталітарному і демократичному суспільствах, ринковий виклик життєвому процесу; навантаження «вибору» на особистість і проблема свободи; роль навчального процесу в інформуванні особистості щодо її професійної орієнтації; позаурочні технології профільних орієнтацій особистості в системі ринкових трансформацій тощо. Враховуючи їх актуальність і не достатнє висвітлення в педагогічній і філософській літературі, ми обрали означену тему як предмет самостійного теоретичного аналізу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дисертаційної роботи пов'язаний з темою дослідження кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «Філософські засади єдності гуманітарних, природничих і технічних завдань в освіті сучасного вчителя» (Затверджено наказом МОН України №732 від 27.10.2006 р та рішенням Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова від 22.12.2006 р., протокол №5). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол №5 від 29.11.2007 року).

Мета дослідження полягає у концептуальному обґрунтуванні системи професійної орієнтації особистості школяра в системі ринкових трансформацій.

Досягнення означеної мети вимагає вирішення ряду конкретних дослідницьких завдань, зокрема:

- уточнити поняття «професійна орієнтація особистості»;

- здійснити компаративний аналіз філософських засад профорієнтаційної роботи в тоталітарному та демократичному суспільствах;

- виявити ринкові виклики життєвому процесу, його навантаження на особистість, детермінацію нових обрисів філософії її професійної орієнтації;

- визначити чинники, взаємодія яких формує філософію професійної орієнтації особистості в системі ринкових трансформацій;

- виявити роль навчального процесу в загальноосвітній школі, його можливості щодо формування нової філософії професійної орієнтації особистості;

- проаналізувати позаурочні можливості реалізації філософії професійної орієнтації учнівської молоді.

Об'єктом дослідження є система професійної орієнтації особистості школяра в умовах ринкових трансформацій.

Предметом дослідження є філософські засади її аналізу.

Методи дослідження. Основними методами дослідження є: діалектичний, порівняльний, структурно-функціональний та ін., які використовувались як такі, що взаємодоповнюють один одного. Вони дозволили виявити суперечності досліджуваних проблем, причини, які до цього спонукають, чинники та умови їх розв'язання, здійснити на цій основі відповідний прогноз розвитку ситуації у майбутньому. За допомогою структурно-функціонального методу автором проаналізовані функціональні взаємозв'язки та залежності в системі професійної орієнтації особистості. Порівняльний метод дав змогу з'ясувати відмінності в філософських засадах професійної орієнтації в тоталітарному та демократичному суспільствах. Необхідність дослідження філософських проблем освіти в контексті суспільних трансформацій зумовила пріоритетність основного принципу організації соціально-філософського знання - принцип гуманістичної спрямованості. Використані також загальнонаукові методи: системності, історизму.

Наукова новизна полягає у концептуальному обґрунтуванні системи професійної орієнтації особистості школяра в умовах ринкових трансформацій та визначенні абрисів філософії професійної орієнтації особистості, зумовленої демократизацією суспільних процесів.

На захист виносяться обґрунтовані автором положення, які конкретизують наукову новизну дисертаційного дослідження:

- визначено, що «поняття професійна орієнтація особистості» охоплює собою комплекс систематизованих і цілеспрямованих навчальних та позанавчальних впливів на особистість з метою її інформування та консультування стосовно ситуації, що склалась на ринку праці, актуалізації тих чи інших професій, її особистої схильності до самореалізації в тій чи іншій сфері суспільного виробництва; філософія цього процесу є своєрідною установкою, що поєднує в собі суспільно визначені потреби в тих чи інших професіях та усвідомлені індивідуальні задатки особистості щодо її майбутньої діяльної самореалізації;

- доведено, що в основі професійної орієнтації особистості лежать її всебічне інформування стосовно можливих професій та сфер діяльності, професійне консультування, професійний відбір, професійна адаптація особистості до обраного виду суспільної життєдіяльності; ефективність профорієнтації безпосередньо залежить від широти і глибини знань щодо обраної професії, трудового процесу, а також знань про себе, свої схильності і можливості їх діяльної реалізації;

- виявлені особливості профільної орієнтації людини в тоталітарному і демократичному суспільствах: в першому з них домінує філософія профільно-орієнтаційного державоцентризму, в другому - філософія людиноцентризму; у тоталітарному суспільстві профорієнтація здійснюється у формі нав'язування особистості суспільно визначених пріоритетів, у демократичному - у формі самовияву внутрішніх експектацій особистості відносно перспективного розвитку; перше з них практикує здебільшого колективну психологію і мораль вибору майбутньої професії, друге - базується на внутрішній свободі особистості, її власних уявленнях про можливості самореалізації; тоталітарне суспільство звужує межі профорієнтаційного вибору індивіда, демократичне - розширює їх;

- доведено, що здійснювана в ситуації становлення ринкових стосунків філософія професійної орієнтації має індивідуально-прагматичний характер, базується на принципах свободи особистості, не обмежених можливостях її самореалізації, недоторканості особи і її власності, здійснюється, як правило, в ході самовибору (з орієнтацією, насамперед, на власне «Я», внутрішні моральні, духовні цінності), носить особиснісно орієнтований і гуманістичний характер;

- обґрунтовано, що сучасна філософія профорієнтації особистості базується на врахуванні дієвості наступних відносно-самостійних груп чинників: а) безпосереднього життєвого середовища; б) роль батьків та старших товаришів; в) вплив культури та засобів масового інформування; г) випадкові чинники (напр., випадкове знайомство з людиною певної професії; д) внутрішні задатки (здібності) до певної діяльності; ж) професійне самовизначення особистості;

- доведено, що головним чинником, що забезпечує системність та цілеспрямованість сучасної філософії профорієнтаційні орієнтації є навчальний процес; його роль полягає в систематизованому, цілеспрямованому, організованому впливові під скрупульозним наглядом вчителів; навчальний процес забезпечує: професійну інформованість; професійне консультування; професійний відбір; професійну адаптацію; особливе значення має професійне навчання особистості - система цілеспрямованої подачі знань, формування відповідних вмінь, інтересів, установок;

- визначені позаурочні технології профільних орієнтацій особистості в системі ринкових трансформацій, що реалізуються через консультативні служби для молоді в Європі і в світі, діагностика здібностей особистості, гуртки та Центри науково-технічної творчості, культурологічна практика, художніх студій, палаців молоді тощо; особливо підкреслюється роль культурно-ознайомчої та виробничої практики, знайомства з підприємством майбутньої роботи тощо.

Теоретичне значення та практична значимість дисертації полягає у визначенні характерних рис філософії профорієнтаційної діяльності школярів, що формується в ситуації утвердження в Україні ринкових відносин. Автором виявлені чинники, під впливом яких цей процес здійснюється, його етапи, запропоновані практичні рекомендації щодо організації процесу в загальноосвітній школі, ролі вчителя та краєзнавчої практики, позашкільних (позаурочних) засобів та форм профорієнтаційної роботи.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження пройшли апробацію при вирішення ряду змістовних та організаційних проблем діяльності Управління освіти Кременчуцької обласної державної адміністрації, доповідались автором на засіданні відділу змісту, філософії і прогнозування вищої освіти Інституту вищої освіти АПН України та кафедрі соціальної філософії та філософії освіти НПУ імені М.П. Драгоманова, а також на ряді міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах, а саме: Міжнародна науково-практична конференція «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології» (м. Київ - Рівне, 2007); Міжнародний науково-практичний семінар «Інноваційна освіта для XXI століття» (м. Київ, 2007); Міжнародна науково-практична конференція «Духовна спадщина Лівобережної України: соціально-філософський зміст природи, суспільства, релігії та освіти» (м. Київ, 2007); Міжнародна наукова конференція «Четверті юридичні читання: правовий аспект трудового навчання сучасної молоді» (м. Київ, 2008).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 3-х фахових виданнях ВАК України з філософських наук.

Структура дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (221 позицій). Загальний обсяг дисертації - 179 сторінок, із них основна частина дисертації - 157 сторінки.

Основний зміст дослідження

філософія професійний суспільство

У «Вступі» обґрунтовано актуальність проблеми, з'ясована ступінь її опрацювання у зарубіжній та вітчизняній науковій літературі, визначено методологічні підвалини, об'єкт та предмет дослідження. Сформовані положення, що визначають наукову новизну дослідження та виносяться на захист. Визначено основні методи і джерела дослідження, теоретичне та практичне значення дисертації.

У першому розділі - «Поняття «філософії професійної орієнтації» особистості в світлі сучасного філософсько-педагогічного дискурсу» професійна орієнтація осмислена як діяльність з визначення фахових нахилів окремої особистості, їх співставлення з актуальними потребами соціального середовища і здійснення усвідомленого вибору тієї чи іншої професійної освіти і подальшої професійної діяльності. Так може бути визначена сутність професійної орієнтації, і підтвердження цьому можна побачити в різних дефініціях, що наводяться в літературі незважаючи на те, що сучасні підходи до сутності профорієнтації, які склалися у зарубіжній і вітчизняній науці, настільки багатоманітні, що об'єднуються у три різні напрями: структурні теорії (Н. Аксельрод, Е.Гінзберг, Є. Климов, П.Міллер, В. Моргун, Г. Форш); мотиваційні теорії (А. Маслоу, Є. Павлютенков, Е. Роу, В. Фрумм, Ф. Херцберг); теорії «індивідуальності» чи «розвитку саморозуміння» (О. Хара, Д. Сьюпер, Л. Тайлер, Д.Тідеман, Б. Федоришин, С. Фукуяма, Дж. Холланд).

Історично склалося так, що терміном «професійна орієнтація» позначають підготовку особистості до професійного самовизначення. Так, у роботах, безпосередньо присвячених профорієнтаційній роботі в школах як кульмінаційному компоненту професійної орієнтації, підкреслюється, що метою профорієнтації учнів є формування професійного самовизначення, структура якого включає: професійну спрямованість, професійну освіченість, професійну самосвідомість, професійні наміри.

Оскільки сьогодні безсумнівною є потреба в освіті протягом усього життя, перспективність підвищення кваліфікації та перекваліфікації тощо, то саме на сучасному етапі ми особливо не маємо права обмежувати розуміння профорієнтації виключно періодом старших класів середньої школи. В індивідуальному життєвому шляху необхідно розрізняти щонайменше три етапи в комплексному процесі професійної орієнтації особистості:

1) стихійний процес самовизначення особистості, яке відбувається здебільшого неусвідомлено протягом дитинства і юнацтва на тлі здобуття загальної (не вузько профільної) освіти, без цілеспрямованого впливу на формування фахових уподобань;

2) здійснення активних цілеспрямованих профорієнтаційних заходів у старших класах загальноосвітніх навчальних закладів - метою якого є сприяння професійному самовизначенню індивіда з розстановкою фахових пріоритетів безвідносно конкретного робочого місця;

3) заходи з професійного орієнтування в рамках конкретної організації, в якій починає працювати індивід. Важливо підкреслити, що на цьому етапі професійна орієнтація перебігає в тісному взаємозв'язку з процесами розстановки персоналу на підприємстві та його адаптації в колективі.

Крім цього, в деяких випадках є сенс говорити і про професійну переорієнтацію (що можна вважати четвертим етапом), потреба в якій виникає або коли людина змінює місце роботи, або коли переконується в неправильному виборі попередньої професії і відчуває необхідність у здобутті нової спеціальності.

Загалом, все вище зазначене дозволяє виділити головну світоглядну ідею, що повинна лежати в основі профорієнтаційної діяльності в сучасних умовах - цією ідеєю є орієнтація на особистість. Загалом - і це можна констатувати на основі теоретичного аналізу концепцій та підходів до системи профорієнтації - існує яскраво виражена тенденція до надання переваг індивідуальним особливостям людини при виборі нею професії (М. Захаров, Є. Климов, А. Маслоу, Є. Павлютенков, Д. Сьюпер, С. Фукуяма, Б. Федоришин, Дж. Холланд та ін.). При цьому сама особистість з її унікальністю і неповторністю визнається суб'єктом професійного саморозвитку, а свідоме професійне самовизначення пов'язується з аналізом індивідуально-особистісних і соціально-економічних особливостей та наступним вільним, самостійним і відповідальним прийняттям рішення щодо конкретного вибору професії.

У цілому, в дисертації ми розділили соціальну та економічну ефективність профорієнтації, розвели критерії та умови ефективності для професійної орієнтації в конкретній організації і безвідносно неї, для профорієнтаційної діяльності в навчальних закладах, з урахуванням всього зазначеного можна вивести загальний принцип забезпечення ефективності профорієнтаційної діяльності на всіх етапах і на всіх рівнях. Це принцип оптимального балансу між суспільною потребою в профорієнтації і її орієнтацією на окрему особистість, принцип, який може бути повністю реалізований виключно за умови досягнення компромісу між професійними інтересами особистості, її фаховими можливостями і соціально-економічними умовами конкретного ринкового середовища.

У другому розділі - «професійні орієнтації особистості В КОНТЕКСТІ ринкових викликів» визначено особливості профільних орієнтацій людини в тоталітарному й демократичному суспільствах. Правильний вибір професії залежить від особистості й сукупності факторів, які є в основі пробудження інтересу до професії й визначають її вибір. Ці фактори бувають об'єктивними й суб'єктивними. Так наявність професії та необхідність цієї професії у сфері матеріального виробництва можна визначити як об'єктивні фактори, а особистісне бажання працювати по цій професії, придатність людини до неї як суб'єктивні.

Об'єктивні й суб'єктивні фактори в тоталітарному й демократичному суспільствах частково збігаються, а частково відрізняються.

До об'єктивних факторів можна віднести наступні: суспільний лад; рівень економічного й культурного розвитку суспільства; потреби народного господарства; соціальний стан і матеріальні умови існування індивіда і його родини; фізичні й психологічні особливості майбутнього фахівця; територіальне розміщення підприємств, навчальних закладів, установ й організацій; розвиток нових економічних районів; щільність населення в даному економічному районі тощо.

До суб'єктивних факторів відносяться: ідейно-політичний рівень розвитку людини, її відношення до політики партії й уряду (характерно для тоталітарного суспільства), Батьківщини, народу, навчання, колективу, батьків; особиста участь у суспільно-корисній праці; відношення до фізичної праці; розуміння завдань, які постають перед людиною і суспільством; здібності; знання; звички; навички; характер; темперамент тощо. Така характеристика без сумніву носить загальний характер.

У поведінці населення простежується розмежування доринкового й ринкового типів. Для доринкового періоду характерна формула «гарантований прибуток ціною мінімальних трудових витрат». Такий тип поведінки добре вписується в систему радянської економіки, оскільки був сформований командно-адміністративною системою, яка виховувала людей в основному нездатних приймати власні рішення й ризикувати. Разом з тим вихідний тип ринкової поведінки можна охарактеризувати формулою «максимум прибутку ціною максимуму трудових витрат». Носії цього типу поведінки демонструють високий рівень економічної активності, розуміння того, що ринок надає певні можливості для підвищення їхнього матеріального становища відповідно до прикладених зусиль, знань й умінь. Ринковий тип поведінки тільки починає формуватися й істотно залежить від ходу реформ, і від соціальних очікувань індивідів.

Чисельні дослідження свідчать, що головними життєвими цінностями людей, а передусім молоді є родина, друзі й здоров'я, потім йдуть: цікава робота, гроші й справедливість (значення останньої цінності в цей час зростає). Замикає сімку головних життєвих цінностей релігійна віра.

Проте, слід зазначити, що ціннісні орієнтації людини в останні 30 - 40 років перетерпіли помітні зміни; особливо це стосується значимості праці. У радянський час, в 1960-і - першій половині 1970-х рр., цінність цікавої роботи в молоді була на першому місці, її вибирало не менш 2/3 респондентів; тепер вона на четвертому місці. Це обумовлено, зокрема, тим, що в ході реформ була скасована ідеологія особливої суспільної значимості праці, трудового виховання. У засобах масової інформації зник образ чесного працівника, передовика виробництва, взагалі всякої працюючої людини. Бути робітником, техніком, інженером стало непрестижно. Відбулася заміна «героїв праці» «ідолами споживання» (поп-зірки, гумористи, пародисти, астрологи, модні журналісти, сексологи тощо).

Несприятливим фактором у ціннісній структурі сучасної людини є відсутність чіткого зв'язку між роботою й грішми. Якщо в радянський час цей зв'язок був ослаблений через прояв «зрівнялівки», то нині він зовсім відсутній. Тому що одні одержують «скажені» гроші шляхом авантюр, інші каторжно працюючи (іноді на декількох роботах), мають неадекватно маленьку зарплату.

В умовах переходу й утвердження ринкової економіки, зокрема ринкового господарства, завдання економічного виховання полягає в забезпеченні вихованців всебічними знаннями, уміннями і переконаннями не лише на основі загальноекономічних законів, але й їх особливостей в умовах сучасного розвитку держави, нашого суспільства на основі ринкової економіки, права індивідуальної власності.

Таким чином, вирішальний вплив на хід і результати реформ у перехідній економіці має детерміноване соціокультурними чинниками панування неформальних регуляторів в економічній поведінці звичайного громадянина. Перспективи прискорення реформ значною мірою залежатимуть від того, чи зможе суспільство подолати цю ситуацію та жити за прозорими «правилами гри». Економічна поведінка людини як суб'єкта національної економіки в перехідному суспільстві визначається багатьма різноманітними чинниками і варіюється залежно від віку. Не можна заперечувати також наявність правил поведінки, які диктуються моральними (етичними) факторами та національними традиціями.

У третьому розділі - «Навчальний процес в системі факторів професійної орієнтації особистості» йдеться про те, що виховання й навчання молоді є основою цивілізованого, демократичного, благополучного суспільства, а тим паче суспільства, яке ставить за мету духовне збагачення громади й досягнення стабільної динаміки соціально-економічного розвитку.

Процес професійного самовизначення особистості здійснюється під впливом низки соціальних та особистісних факторів (економічних, політичних, соціокультурних, психологічних тощо), дієвість яких обумовлюється суспільними і особистими обставинами, в лоні яких розгортається базова соціалізація учнівської і студентської молоді.

В сучасних умовах в системі факторів професійної орієнтації переосмислюється роль і значення традиційних чинників - профорієнтаційного впливу сім'ї, кола друзів, навколишнього соціального середовища, засобів масової інформації, літератури і мистецтва, культури тощо, які в умовах суспільних трансформацій якщо й не втрачають колишню визначеність, то принаймні змінюють її під впливом ринкових і демократичних інновацій. Вибір професії нерозривно пов'язаний із існуючою структурою суспільного розподілу праці. Різке зниження рівня життя, офіційне і приховане безробіття, поглиблення галузевих диспропорцій зайнятості, посилення міграційних процесів - ось характерний спектр ознак, що визначають стан справ на сучасному ринку праці. Згадані чинники суттєво впливають на трансформацію ціннісних орієнтацій та соціальну поведінку молодих людей, перед якими стоїть питання визначитися професійно.

Особливе місце серед чинників професійної орієнтації належить освіті, під час якої здійснюється навчання і виховання молоді. Метою навчального процесу на всіх рівнях отримання освіти молоддю є отримання та зростання компетентності й професіоналізму, збагачення та оновлення знань, розвиток творчого мислення слухачів, формування у них сучасних підходів до професійної діяльності, орієнтація на глибокий аналіз і узагальнення практики.

Одним з найважливіших напрямків модернізації освіти в Україні є перехід до профільного, професійного навчання. Профільне навчання є видом диференційованого навчання, що передбачає врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів, створення умов для навчання старшокласників відповідно до їх професійного самовизначення - одного з найголовніших факторів розвитку особистості. Незначний життєвий досвід учня, що отримав базову середню освіту, недостатнє знання своїх психофізіологічних та особистісних якостей породжують певні труднощі при професійному самовизначенні. Тому важливо створити всі умови для того, щоб молодь мала можливість обрати те, що їй підходить, що допоможе їй реалізувати свій творчий потенціал, знайти свою професію та зайняти відповідну нішу в суспільстві, сприятиме її конкурентоздатності на сучасному ринку праці. У зв'язку з цим все більше переваг надається системі спеціалізованої підготовки, адже професійне навчання - не лише поглиблення наукових знань, але й набуття молоддю трудових умінь й навичок і навіть отримання професії, що дає змогу включатися у повноцінне життя суспільства.

Таким чином, головний стратегічний напрям розвитку системи професійної освіти в різних країнах світу сьогодні полягає у вирішенні проблеми професійної орієнтації і, як наслідок профільного навчання старшокласників, в загальноосвітніх школах. І разом з цим професійну орієнтацію можна розглядати як необхідну умову інтелектуального, творчого й морального розвитку учнів. Здатність освітнього закладу достатньо гнучко реагувати на потреби суспільства, зберігаючи при цьому накопичений позитивний досвід, має велике значення. Це стосується і школи, і професійного училища, і вищого навчального закладу.

У Державній національній програмі «Освіта» («Україна в ХХІ столітті») визначені кроки щодо забезпечення нової якості підготовки дипломованих фахівців: перехід від масового навчання до індивідуального на основі самостійної роботи студентів, форм та методів активізації навчання; посилення диференціації підготовки фахівців відповідно основних видів їх майбутньої діяльності. Процес підготовки повинен бути більш професійно спрямованим для формування необхідних професійних властивостей особистості.

Особливо актуальною ця проблема стає у зв'язку зі змінами в організації процесу шкільної профільної освіти, з переходом на 12-річне навчання в середній школі. Також у середній фаховій освіті, що забезпечує функціонування освітніх установ нового типу, зокрема ліцеїв, гімназій, коледжів як багаторівневих професійно-освітніх установ. У такій освітній установі підсилюється орієнтація на кінцевий результат: формування творчої особистості майбутнього випускника, його морального й творчого потенціалу, досягнення нового стану того, хто навчається, - потреби в постійному самовдосконаленні й набутті знань, умінь і навичок, освоєнні загальної і професійної культури.

У четвертому розділі - «Позаурочні технології профільних орієнтацій особистості в УМОВАХ ринкових трансформацій» йдеться про те, що профільна орієнтація є комплексною системою, що включає в себе навчально-виховну роботу в школі та позашкільних закладах та має свої специфічні завдання, свою структуру і свою специфіку в формах і методах проведення.

Основними позаурочними технологіями профільних орієнтацій особистості виступають консультативні служби для молоді та позашкільні заклади (науково-технічної творчості, культурологічних гуртків, художніх студій, палаців молоді тощо), культурно-ознайомча та виробнича практики. Все це дає таку інформацію, без засвоєння якої неможливий правильний і свідомий вибір професії.

Позашкільні заклади повинні сприяти створенню умов для розвитку творчих здібностей, інтересів і схильностей дітей і молоді, забезпечення їх різносторонніх індивідуальних потреб в додатковій освіті, духовному і фізичному вдосконаленні, організації змістовного вільного часу, професійному самовизначенні в рамках професійної освіти.

Професійна освіта, в свою чергу, повинна формувати відвертість, що включає в себе тісний зв'язок держави, працедавців і профспілок. Завдяки цьому підготовка кадрів здійснюється відповідно до потреб ринку праці і законодавчих гарантій для громадян.

Висновки

На основі опрацювання широкого пласту науково-педагогічної літератури та узагальнення практики останніх десятиліть з проблеми профільної орієнтації особистості, обробки й аналізу матеріалів засідання колегій Криворіжської обласної ради з питань освіти, науки і культури, дисертантом зроблено висновок відносно того, що в системі ринкових відносин, що складуються, потреба в профільному орієнтування школярів та майбутніх абітурієнтів не тільки не зменшується, але й навпаки - зростає. Ринок загальну настанову щодо діяльнісного характеру життя людини не відміняє, а навпаки - посилює її, заставляючи кожного обирати майбутню професію і діяти, працювати і жити, створювати культурні блага і користуватись ними.

Проблема професійного самовизначення особистості належить до розряду актуальних і вічно живих проблем сучасної соціальної теорії і практики. Це обумовлено тим, що кожне нове покоління, яке вступає в самостійне життя, намагається визначитись, обрати й освоїти професію, знайти себе, реалізувати в повсякденній практиці. Не скрізь, не завжди і не кожному вдається самовизначитись у лоні професії оптимально й з найменшими втратами. Проблема полягає в тому, що тут діє значна група чинників, які не завжди гармонізують один з одним. У цьому зв'язку й вимальовується роль освіти, професійної орієнтації, яка допомагає особистості «відкрити себе», свої задатки, здібності, схильність до тієї чи іншої професії. Вивчення ролі освіти у професійному самовизначенні особистості є завданням актуальним і ще належним чином не розв'язаним.

В дисертації доведено, що процес професійного самовизначення особистості здійснюється під впливом низки соціальних та особистісних факторів (економічних, політичних, соціокультурних, психологічних тощо), дієвість яких обумовлюється суспільними і особистими обставинами, в лоні яких розгортається базова соціалізація учнівської і студентської молоді. Головними серед них є фактор суспільного середовища, в якому формується особистість; професійне навчання особистості; виховна, профорієнтаційна робота в закладах освіти, де вона навчається; внутрішня установка особистості, обумовлена її здібностями; приклад товаришів; поради батьків тощо.

Означені фактори є дієвими лише у взаємному зв'язку і доповненні. Між тим, життя складується так, що вони часто суперечать один одному. Наприклад, поради батьків не завжди співпадають з прикладом професійного самовизначення старших товаришів чи однокласників. Первинний власний досвід не завжди дає змогу визначити пріоритети професійної життєдіяльності. Тому особистості буває важко визначитись як у виборі професії, так і в майбутніх життєвих цінностях. На допомогу приходить освіта, яка не лише озброює особистість певною сумою знань, але й формує світогляд, мораль, ціннісні орієнтації, допомагає обрати шлях самореалізації, визначитись у професії.

В дисертації проаналізовано механізми здійснення професійно-орієнтаційної функції освіти на рівні загальноосвітньої школи та професійного навчання. Автором доведено, що освіта, якщо вона реалізується в належному профорієнтаційному аспекті, «відкриває людині саму себе», виявляє й розвиває її схильності, задатки, формує потреби й інтереси до майбутньої професії. Саме завдяки освіті особистість знайомиться з основами майбутньої професії і свідомо здійснює свій вибір. Важливою є роль і значення в системі професійного самовизначення особистості як загальноосвітньої, так і професійної та вищої школи.

На основі наявної теоретичної і методичної літератури, практичного освітянського досвіду автором детально проаналізовані функції професійного самовизначення підростаючого покоління, зокрема, в системі профорієнтації, яка озброює школярів необхідним знанням для орієнтації у світі професій, формує вміння об'єктивно оцінювати свої індивідуальні особливості; діагностичних методик дослідження особистості школяра з метою надання індивідуальної допомоги у виборі професії; теоретичних та методичних засад професійного консультування молоді; системного підходу до профорієнтації школярів.

Детально проаналізовані суспільно-значущі чинники вибору професії, а також - особливості профорієнтації студентів в умовах вищої школи та формування елементів духовної культури в процесі підготовки молоді до свідомого вибору професії.

Важливим висновком дисертаційного дослідження є висновок про те, що професійне самовизначення не зводиться лише до так званого одноразового вибору, а є динамічним процесом, характерним для усіх етапів життя людини, процесом, що здійснюється в системі навчально-виховної і практичної діяльності впродовж життя. Людина вибирає протягом життя. Вона декілька раз може змінювати професію, залишаючись при цьому адекватною сама собі, своєму призначенню.

В дисертації виокремлюються декілька етапів професійного самовизначення особистості, зокрема, початковий пов'язаний з емоційно-образним сприйняттям, характерним для дітей дошкільного віку, пропедевтичним, пошукової спрямованості, на якому у підлітків виникають професійні наміри, період розвитку професійної самосвідомості, коли у школярів з'являється особистісний смисл вибору професії та уточнення соціально-професійного статусу. «Відстань» між цими етапами досить умовна. Однак, вона існує й може перетворитись у своєрідний бар'єр, якщо втрачається спадкоємність, або актуалізуються фактори, не враховані на попередньому етапі.

Автор наголошує на тому, що на кожному з етапів особливу увагу слід приділити формуванню професійно важливих якостей в обраній сфері праці, контролю й корекції професійних планів, способам оцінки результатів, досягнень в обраній діяльності, самопідготовці до неї й саморозвитку, соціально-професійній адаптації старшокласників. Адаптація - важливий момент професійного самовизначення особистості. Вона здійснюється суперечливо. Людина не відразу «розпізнає» власне професійне покликання й часто надто важко адаптується до тієї справи, яка в майбутньому може стати для неї основною сферою самореалізації. Тут потрібна допомога наставника. На жаль, в сучасних умовах вона реалізується спонтанно, без належної суспільної організації.

Важливим положенням (і рекомендацією), обґрунтованим автором, є висновок про те, що професійне самовизначення особистості доцільно здійснювати в ході спеціально організованої науково-практичної діяльності - в системі професійної орієнтації, котра розглядається в дисертації як система рівноправної взаємодії особистості та суспільства на певних етапах розвитку людини, що оптимально відповідає особистісним особливостям та запитам ринку праці в конкурентоспроможних кадрах.

Дисертантом прогнозуються основні шляхи модернізації освітньої політики в контексті підвищення ролі освіти в процесі професійного самовизначення особистості.

Основні положення дисертаційного дослідження викладені у таких публікаціях автора

1. Москалик Г.Ф. Сучасна філософія професійної орієнтації особистості: проблеми становлення // Г.Ф. Москалик // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П. Бех]. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - Вип. 82. - С. 24-34.

2. Москалик Г.Ф. Сучасна філософія професійної орієнтації особистості: проблеми становлення // Г.Ф. Москалик // Гілея (науковий вісник): [зб. наук. праць] / [гол. ред. В.М. Вашкевич]. - К., 2008. - Вип. 17. - С. 323-330.

3. Москалик Г.Ф. Особливості професійної орієнтації та самовизначення особистості в системі ринкових трансформацій // Г.Ф. Москалик // Вища освіта України. Теоретичний та науково-методичний часопис / [гол. ред. В.П. Андрущенко]. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - №3 (30). - С. 101-106.

4. Москалик Г.Ф. Організація проблеми профільного навчання в сучасному освітньому закладі: регіональний аспект // Г.Ф. Москалик // Імідж сучасного педагога: науково-практичний освітньо-популярний журнал - 2005. - Вип. 1-2 (50-51). - С. 34-38.

5. Москалик Г.Ф. Профілізація навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі: регіональний аспект // Г.Ф. Москалик // Імідж сучасного педагога: науково-практичний освітньо-популярний журнал - 2005. - Вип. 3-4 (52-53). - С. 21-23.

6. Москалик Г.Ф. Соціальні технології в освіті: використання системи оперативного моніторингу за спектром процесів у життєдіяльності шкільного колективу // Г.Ф. Москалик // Імідж сучасного педагога: науково-практичний освітньо-популярний журнал - 2006. - Вип. 3-4 (62-63). - С. 52-55.

Размещено на Allbest.ru