Поняття і значення фінансового контроля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття і значення фінансового контроля

Невід'ємною складовою частиною фінансової діяльності держави і муніципальних утворень є фінансовий контроль. Фінансовий контроль є контролем законодавчих і виконавчих органів влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ за фінансовою діяльністю усіх економічних суб'єктів (держави, підприємств, установ і організацій) із застосуванням особливих методів. Він включає контроль за дотриманням фінансово-господарського законодавства в процесі формування і використання фондів грошових коштів, оцінку економічної ефективності фінансово-господарських операцій та доцільності проведених витрат.

Фінансовий контроль є вартісним контролем, тому на відміну від інших видів контролю (екологічного, санітарного, адміністративного та ін) він має місце в усіх сферах суспільного відтворення і супроводжує весь процес руху грошових фондів, включаючи і стадію осмислення фінансових результатів.

Одна з основних функцій державного управління - це створення і підтримка ефективної фінансової системи і відповідно, адекватної системи фінансового контролю. Фінансовий контроль є складовою частиною, або спеціальною галуззю, здійснюваного в країні контролю. Наявність фінансового контролю об'єктивно обумовлено тим, що фінансам як економічної категорії притаманні не тільки розподільна, але і контрольна функції. Тому використання державою фінансів для вирішення своїх завдань обов'язково передбачає проведення з їх допомогою контролю над ходом виконання цих завдань.

Мета даної роботи - розгляд поняття фінансовий контроль, його видів, основних методів та етапів еволюції, а також показати яким чином здійснюється контроль з боку владних структур.

Фінансовий контроль - це складова частина або спеціальна галузь здійснюваного в країні контролю. Наявність фінансового контролю об'єктивно обумовлено тим, що фінансам як економічної категорії притаманні не тільки розподільна, але і контрольна функції. Тому використання державою фінансів для вирішення своїх завдань обов'язково передбачає проведення з їх допомогою контролю за ходом виконання цих завдань.

Фінансовий контроль можна розглядати у двох аспектах:

1) як суворо регламентовану діяльність спеціальних контролюючих органів за дотриманням фінансового законодавства та фінансової дисципліни усіх економічних суб'єктів;

2) як невід'ємний елемент управління фінансами та грошовими потоками для забезпечення доцільності та ефективності фінансових операцій.

Фінансовий контроль притаманний всім фінансово-правовим інститутам. Тому крім загальних фінансово-правових норм, що регулюють організацію і порядок проведення фінансового контролю в цілому, є норми, що передбачають його специфіку в окремих фінансово-правових інститутах.

Основний зміст фінансового контролю у відносинах, регульованих фінансовим правом, полягає в наступному [1]:

а) перевірка виконання фінансових зобов'язань перед державою та органами місцевого самоврядування з боку організацій і громадян;

б) перевірка правильності використання державними і муніципальними підприємствами, установами, організаціями знаходяться в їх господарському віданні або оперативному управлінні, грошових ресурсів (бюджетних та власних коштів, банківських позичок, позабюджетних та інших засобів);

в) перевірка дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і зберігання грошових коштів підприємствами, організаціями, установами;

г) виявлення внутрішніх резервів виробництва - можливостей підвищення рентабельності господарства, зростання продуктивності праці, прискорення оборотності оборотних коштів, більш економного та ефективного використання матеріальних і грошових коштів;

д) усунення та попередження порушень фінансової дисципліни.

У результаті реалізації завдань фінансового контролю зміцнюється фінансова дисципліна, що виражає одну зі сторін законності.

Фінансова дисципліна - це чітке дотримання встановлених розпоряджень і порядку утворення, розподілу і використання грошових фондів держави, суб'єктів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ. Вимоги фінансової дисципліни розповсюджуються не тільки на підприємства, організації, установи, громадян, а й на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

З цього випливає що, фінансовий контроль забезпечує інтереси держави, а також сприяє дотриманню прав та інтересів конкретних громадян, підприємств, установ (наприклад, контроль за дотриманням законодавства про надання пільг за платежами до бюджету, за правильністю справляння податків тощо). Проте об'єкт фінансового контролю не обмежується перевіркою тільки коштів. Таким чином, фінансовий контроль - це контроль за фінансовою діяльністю усіх економічних суб'єктів (держави, підприємств, установ, організацій), здійснюваний законодавчими та виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створеними закладами за допомогою особливих методів, що включають набір спеціальних прийомів і способів дій контролерів, що дозволяє їм вирішити поставлені завдання.

Види фінансового контролю

Фінансовий контроль поділяється на декілька видів, виходячи з різних підстав. У залежності від часу проведення він може бути попереднім, поточним і наступним.

Попередній фінансовий контроль проводиться до здійснення операцій за освітою, розподілу та використання грошових фондів. Тому він має особливе значення для попередження порушень фінансової дисципліни. У цьому випадку перевіряються підлягають затвердженню і виконанню документи, які служать підставою для здійснення фінансової діяльності, - проекти бюджетів, фінансових планів і кошторисів, кредитні і касові заявки і т.п.

Поточний фінансовий контроль - це контроль у процесі здійснення грошових операцій (в ході виконання фінансових зобов'язань перед державою, одержання і використання грошових коштів для адміністративно-господарських витрат, капітального будівництва і т.д.) [2].

Наступний фінансовий контроль - це контроль, здійснюваний після вчинення фінансових операцій (після виконання доходної та видаткової частин бюджету, використання підприємством або установою грошових коштів тощо). У цьому випадку визначається стан фінансової дисципліни, виявляються її порушення, шляхи запобігання та заходи щодо їх усунення.

Так само можна виділити обов'язковий та ініціативний фінансовий контроль.

Обов'язковий фінансовий контроль:

а) в силу вимог законодавства (наприклад, контроль з боку представницьких (законодавчих) органів влади за виконанням бюджету за підсумками за рік);

б) за рішенням компетентних державних органів (наприклад, перевірки та обстеження платників податків з питань оподаткування з боку органів державної податкової служби, контроль, що проводиться на основі рішення правоохоронних органів).

Ініціативний фінансовий контроль здійснюється за самостійним рішенням господарюючих суб'єктів.

У залежності від суб'єктів, на яких покладено фінансовий контроль, він підрозділяється на види [3, c. 136]: 1) представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування; 2) Президента України або Адміністрації Президента; 3) виконавчих органів влади загальної компетенції; 4) фінансово-кредитних органів; 5) відомчий і внутрішньогосподарський; 6) громадський; 7) аудиторський.

Оскільки в підсистемі державних фінансів розрізняють державний кредит, державне страхування, пенсійне забезпечення, бюджетне фінансування, оподаткування, формування загальнонаціональних страхових резервів і фондів, то і фінансовий контроль в залежності від відомства, до компетенції якого належить управління цими фінансовими відносинами, тобто у відповідності зі сферою фінансової діяльності, поділяється на: а) бюджетний; б) податковий; в) валютний; г) банківський; д) за страховою діяльністю.

Фінансовий контроль класифікується в залежності від:

- Часу проведення, він може бути попереднім, поточним і наступним;

- Органів (суб'єктів), що здійснюють його, він може бути представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування, президентський контроль, контроль виконавчих органів влади загальної компетенції, фінансово-кредитних органів, відомчий і внутрішньогосподарський контроль, громадський контроль, аудиторський фінансовий контроль.

- Відомства, до компетенції якого належить управління цими фінансовими відносинами, він може бути бюджетний, податковий, валютний, банківський, за страховою діяльністю.

Методи фінансового контролю

Під методами фінансового контролю розуміють прийоми чи способи, засоби його здійснення. Застосування конкретного методу залежить від ряду чинників: правового положення та особливостей форм діяльності органів, що здійснюють контроль, від об'єкта і мети контролю, підстави виникнення контрольних правовідносин та ін

За методами проведення фінансовий контроль можна класифікувати на:

а) перевірки - на основі звітної документації і видаткових документів розглядаються деякі питання фінансової діяльності, намічаються заходи щодо усунення виявлених порушень;

б) обстеження - охоплюють більш широкий спектр фінансово-економічних показників економічного суб'єкта, ніж перевірки; визначається фінансовий стан і перспективи розвитку обстежуваного економічного суб'єкта; фінансовий законодавство грошовий

в) нагляд - здійснюється контролюючими органами за економічними суб'єктами, які отримали ліцензію на проведення будь-якого виду фінансової діяльності;

г) аналіз фінансової діяльності - передбачає детальне вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської звітності для визначення загальної оцінки результатів фінансової діяльності, фінансового стану і забезпеченості власним капіталом, а також ефективності його використання;

д) спостереження (моніторинг) - передбачає постійний контроль кредитними організаціями підприємств - клієнтів з приводу використання ними отриманої позики, а також за їх фінансовим станом;

е) ревізія - припускає повне обстеження фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта з метою перевірки її законності, правильності, доцільності та ефективності [4, c. 62-65].

Удосконалення і розвиток Державного фінансового контролю в Україні

Як зазначалось раніше, фінансовий контроль держави - одна з найважливіших функцій державного управління, спрямована на виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю, а за наявності таких відхилень - на своєчасне вжиття відповідних коригувальних і запобіжних заходів. Від ефективності державного фінансового контролю залежить економічне, і, значною мірою, політичне благополуччя нації.

Безумовно, у період, коли Україна розбудовує ринкові відносини, не можна недооцінювати роль фінансового контролю держави, яка полягає в забезпеченні фінансової дисципліни. Слід пам'ятати, що фінансовий контроль - це один із способів наповнення державного бюджету, що є важливим для такої країни, як наша. Це також інструмент боротьби зі злочинами у сфері фінансових відносин, спосіб збереження державного майна і коштів, що вкрай актуально останнім часом в Україні [5]. Крім того, ефективність здійснення контрольних функцій є чинником підвищення авторитету держави у світовому співтоваристві.

Для контролю за виконанням законів України, постанов, прийнятих Верховною Радою України, виконанням Державного бюджету України, поквартальним розподілом доходів і видатків бюджету, в тому числі видатків з обслуговування внутрішнього й зовнішнього боргу України, витрачанням органами виконавчої влади бюджетних коштів, коштів цільових і позабюджетних фондів, у тому числі і за їх призначенням, виконанням рішень Верховної Ради України про надання Україною позик і економічної допомоги, передбачених у Державному бюджеті України, інвестиційної діяльності органів виконавчої влади, перевірки законності й ефективності використання фінансових ресурсів Державного бюджету України, здійснення різних експертно-аналітичних оцінок створена і діє протягом десяти років Рахункова палата.

Рахункова палата за цей час засвідчила свою важливу роль у державі. Здійснені її працівниками перевірки, контрольні заходи, експертно-аналітичні оцінки в рамках визначених для неї функцій виявили, що в сучасних умовах політичного й економічного розвитку держави незаконне, нецільове, неефективне використання коштів є масовим явищем, яке породжує велику кількість інших недоліків, руйнує правове поле держави, сприяє зростанню політичного й соціального напруження в суспільстві [6].

Подолання усіх цих та інших недоліків потребує істотного законодавчого розширення функцій і повноважень Рахункової палати, вдосконалення її організаційної структури, методів роботи, фінансового, кадрового, інформаційного забезпечення, встановлення тісних зв'язків з іншими контрольними організаціями тощо.

Головними напрямами розвитку та вдосконалення системи державного фінансового контролю в Україні, який здійснюється Рахунковою палатою, є:

· оптимізація функцій і повноважень;

· формування системної і довершеної нормативно-правової бази (в тому числі стандартизація державного фінансового контролю);

· приведення методологічних засад у відповідність із сучасними вимогами;

· розвиток і вдосконалення системи процедур фінансового контролю (методичної бази);

· створення науково-дослідницької і навчальної бази, формування системи кадрового забезпечення;

· реформування організаційних структур;

· організація адекватної інформаційно-комунікаційної інфраструктури;

· матеріально-технічне (включаючи соціально-побутове) і фінансове забезпечення функціонування контрольних органів;

· удосконалення відносин з Верховною Радою України, органами державної влади, органами фінансового контролю інших держав.

З метою вдосконалення й розвитку незалежного фінансового контролю доцільно прийняти в новій редакції Закон України "Про Рахункову палату", чітко визначивши в ньому спрямованість її основної діяльності: Рахункова палата здійснює незалежний системний контроль за формуванням і використанням державних фінансових, матеріальних та інших ресурсів, золотовалютних резервів, державної власності (майнових і немайнових активів і пасивів держави) [7, c. 125].

З метою забезпечення незалежності Рахункової палати при виконанні покладених на неї функцій потрібно визначати і встановлювати обсяги фінансування для забезпечення діяльності Рахункової палати безпосередньо Верховною Радою України в Державному бюджеті України на підставі бюджетного запиту Рахункової палати.

Підставою для прийняття такого рішення є те, що Рахункова палата конституційне має бути незалежним від виконавчої влади з усіх питань діяльності, включаючи питання фінансування та встановлення посадових окладів працівникам, органом державної влади, підзвітним лише Верховній Раді України.

Воднораз за Рахунковою палатою слід нормативно закріпити низку додаткових функцій:

· фінансовий моніторинг (у рамках боротьби з відмиванням брудних грошей);

· аудит попереднього продажу стратегічно значущих великих об'єктів державної власності;

· висновок на право Уряду України виділяти кошти з державного бюджету недержавним комерційним організаціям у рахунок передачі у власність держави їхніх пакетів акцій;

· з перевірки ефективності внутрішнього фінансового контролю, контроль за усією управлінською діяльністю, контроль за витрачанням коштів держави в міжнародних організаціях;

· методичне керівництво, в тому числі участі у впровадженні міжнародних стандартів у практику державного фінансового контролю;

· запровадження методик проведення контрольних заходів і критеріїв узагальнення їх результатів на підставі стандартів INTOSAI;

· забезпечення міжнародного обміну ідеями і досвідом у рамках професійної спільноти державних аудиторів, контроль за заходами, що можуть мати фінансові наслідки.

Важливе значення має надання Рахунковій палаті функцій: оцінки ризиків і загроз фінансовій та економічній безпеці України; попереднього аналізу й подальшого контролю за державними програмами із забезпечення фінансової та економічної безпеки України.

Перспективним напрямом у діяльності Рахункової палати може стати аналіз ефективності підходів до інтелектуальної власності (оскільки внаслідок недооцінки цих питань втрачаються значні державні кошти).

Украй велику роль у роботі Рахункової палати відіграє аудит управлінської діяльності в державному секторі. Його здійснення спрямоване насамперед на виявлення результативності, ефективності використання державних фінансових ресурсів і державної власності, а також підтвердження їх використання відповідно до чинних правових норм та інших регулятивних рішень [8, c. 54].

Таким чином, з метою вдосконалення контрольної діяльності Рахункової палати слід:

· відпрацьовувати нові форми й методи контрольно-перевірочної, контрольно-аналітичної та експертної діяльності;

· ширше застосовувати (практикувати) системні тематичні контрольні перевірки;

· опрацювати питання поступового впровадження в практику роботи Рахункової палати податкового аудиту як методу реалізації податкової політики держави;

· здійснювати систематичну підготовку оглядів бюджетних видатків в усіх галузях бюджетного сектору, які мають стати органічним вихідним елементом кожного бюджетного циклу;

· запровадити комплексний підхід до вивчення та розв'язання різноманітних проблем державного фінансового контролю;

· забезпечити фінансову незалежність функціонування Рахункової палати;

· вдосконалювати форми й методи співпраці Рахункової палати з аналогічними структурами країн близького та далекого зарубіжжя.

Отже, можемо зробити такий висновок, що розв'язання кожної з цих проблем є виключно важливою справою для забезпечення ефективної діяльності незалежного органу державного фінансового контролю - Рахункової палати. Воднораз слід враховувати, що поліпшення державного фінансового контролю можна буде досягти лише за умови комплексної реалізації наведених вище заходів.

Висновки

Фінансовий контроль це друга за значимістю категорія, що відноситься до предмету фінанси, це форма реалізації контрольної функції фінансів. Головний висновок, який ми зробили - фінансовий контроль необхідний для ефективної роботи держави, не лише державних, а й недержавних підприємств. Його призначення полягає у сприянні успішної організації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів у всіх сферах і ланках економіки. Значимість фінансового контролю можна помітити в тому, що для його здійснення розроблена ціла система органів з конкретними функціями і завданнями. Ясно, що фінансовий контроль буде зазнавати зміни в міру розвитку соціально-економічних процесів.

Перспективи вдосконалення фінансового контролю залежать від якості його проведення на всіх етапах і своєчасності адекватного реагування відповідних органів на виявлені факти нецільового і неефективного використання бюджетних коштів. Діяльність контролюючих органів має бути спрямована на попередження порушень бюджетної дисципліни та запобігання зловживань у фінансово-бюджетній сфері, вжиття заходів для відшкодування незаконних витрат, регулювання обсягів фінансування і приведення їх у відповідність із нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетний процес.

Список використаної літератури

1. Барановський О.І. "Фінансова безпека держави" // Фінанси України. - № 11. - 2006.-- С. 19.

2. Мертон Р. Фінанси: навчальний посібник. - М.: Вільямс, 2010.-С. 175

3. Лук'янова З.А., Горська Р.В., Реріх Л.М., Третьякова О.В., Степанова Л.Ю. Фінанси: УМК. - К.: НГУЕУ, 2009.-136 с.

4. Користін О., Клименко А., Ревізія як форма фінансового контролю // Право України. - 2007 - № 2 - С. 62-65;

5. Горбунова О.М., Карасьова М.В., "Фінансове право" - М.: "МАУП", 2011р.

6. Грачова Є.Ю., Соколова Е.Д. "Фінансове право" - М.: "МАУП", 2005р.

7. Романовський М.В. Фінанси: Підручник для вузів / Під ред. проф. М.В. Романовського О.В. Врублевської, Б.М. Сабантуй. М.: Юрайт-М, 2008. - С. 125

8. Музика-Стефанчук О.А. Фінансове право: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2007. - С. 54;

Размещено на Allbest.ru