Діагностика фінансового стану підприємства в системі контролінгу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа

«Інститут економіки та прогнозування

НАціональної академії наук України»

УДК 336.761:658.144

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Діагностика фінансового стану підприємства в системі контролінгу

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Приймак Світлана Вікторівна

Київ - 2007

дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів Київського національного університету технологій та дизайну МОН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Терещенко Олег Олександрович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана МОН України, професор кафедри фінансів підприємств

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Науменкова Світлана Валентинівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту кандидат економічних наук, доцент Островська Ольга Анатолівна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, доцент кафедри фінансів підприємств.

Захист відбудеться «24» квітня 2008 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.02 в ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» за адресою: 01011, м.Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий «21» березня 2008 р.

Т.в.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук М.І. Скрипниченко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вітчизняна практика засвідчує, що учасники ринку капіталів, суб'єкти господарювання досить часто приймають неефективні фінансово-інвестиційні рішення. Першопричиною прийняття нераціональних управлінських рішень у фінансовій сфері та зниження ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому є нерівномірний розподіл інформації між різними групами учасників фінансових відносин. Економічна наука уже тривалий час знаходиться у пошуку шляхів вирішення завдання удосконалення механізмів зменшення інформаційних ризиків. Про актуальність цього напряму економічної думки свідчить уже те, що найбільш видатним його представникам - Дж. Акерлоф, У. Вікрі, Р. Коуз, Д. Канеман, К. Ерроу, Д. МакФадден, Дж.Мирліс, М. Спенс, Дж. Стігліц, М. Ауман, К. Шеллінг - було присуджено Нобелівську премію в галузі економіки.

Західною наукою і практикою розроблено цілий ряд способів зменшення негативних наслідків інформаційної асиметрії, зокрема: система подання сигналів, фільтрування, самоселекція, стимулювання, моніторинг та контроль. Одним із дієвих інструментів інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень та важливим елементом забезпечення інформаційної функції фінансового контролінгу на підприємстві є фінансова діагностика.

Актуальність теми дисертації зумовлена нагальною потребою удосконалення методичних підходів до фінансової діагностики підприємств та необхідністю подальшого розвитку вітчизняної концепції контролінгу з урахуванням пріоритетності функції інформаційного забезпечення прийняття фінансових рішень. Розповсюджений у вітчизняній теорії і практиці традиційний підхід до фінансової діагностики, який ґрунтується на горизонтальному та вертикальному аналізі, розрахунку відносних показників, трендовому аналізі, порівнянні фінансових показників із середньогалузевими значеннями досить вичерпно описаний у працях О. Бандурки, М. Білик, В. Ковалева, Л. Лахтіонової, Л. Лігоненко, В. Мец, О. Павловської. Цей підхід характеризується окремими недоліками, які не дозволяють методикам, розробленими на його основі у повній мірі забезпечувати функції, що покладаються на фінансову діагностику.

Прогресивні підходи до інформаційного забезпечення управлінських рішень та діагностики фінансового стану підприємств, які передбачають широке використання економетричних методів обробки фінансової інформації досліджуються у працях В. Галасюка, І. Зятковського, В. Корнєєва, Л. Костирко, О. Мендрула, О. Островської, С. Науменкової, О. Терещенка, А. Турила, М. Чумаченка. Однак, системна інформаційна підтримка управлінських рішень на основі сучасних економетричних методів фінансової діагностики у вітчизняних наукових розробках досі відсутня.

Узагальнення опублікованих наукових праць, відповідного методичного забезпечення та аналіз практики фінансової діагностики підприємств дозволили виявити коло найбільш актуальних проблем у цій сфері, які потребують наукового вирішення. Ґрунтовних досліджень потребують питання розробки адекватної методики фінансової діагностики та оцінки її якості, визначення місця діагностики фінансового стану в системі контролінгу, використання рейтингів та вартісних показників як критеріїв оцінки ефективності діяльності підприємств.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота підготовлена відповідно до плану науково-дослідних робіт Київського національного університету технологій та дизайну МОН України в рамках теми «Розробка сучасних інструментальних методів управління підприємством, технологічними процесами виготовлення конкурентоспроможної продукції» (16.05.01. ДБ, р/н 0105U002389, 2005-2007 рр.), а також в рамках теми «Розвиток інтеграційних процесів у фінансово-кредитній сфері в період фінансової глобалізації світової економіки» (державний реєстраційний номер 0106U005416), що виконується Львівською державною фінансовою академією (довідка № 97 від 04.09.07 р.). У межах зазначених тем автором проведено дослідження напрямків удосконалення інформаційного забезпечення управлінських рішень на основі використання інструментарію контролінгу та фінансової діагностики підприємств.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у визначенні місця діагностики фінансового стану підприємства в системі контролінгу та удосконаленні методичних підходів до фінансової діагностики. Реалізація поставленої мети обумовила такі завдання дослідження:

- визначити сутність діагностики фінансового стану як елементу інформаційної підтримки прийняття управлінських рішень та її місце в системі контролінгу на підприємстві;

- дослідити методичні підходи та провести аналіз вітчизняної практики діагностики фінансового стану підприємств;

- розкрити особливості фінансової діагностики підприємства на основі рейтингової оцінки;

- розробити адекватну для вітчизняних підприємств систему фінансової діагностики, в основу якої покладено модель рейтингової оцінки підприємств;

- сформувати основні критерії оцінки якості системи фінансової діагностики та провести оцінку ефективності запропонованої моделі фінансової діагностики;

- визначити перспективи та особливості застосування вартісного підходу у фінансовій діагностиці підприємства.

Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність підприємств.

Предметом дослідження є методичний інструментарій фінансової діагностики підприємств як складової системи контролінгу.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення фінансової науки. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: дедуктивний - для дослідження інституційних аспектів фінансової діагностики та обґрунтування місця діагностики фінансового стану в системі контролінгу; емпірично-статистичні методи - у процесі аналізу переваг та недоліків різних методичних підходів до фінансової діагностики; економетричні методи, зокрема, дискримінантний аналіз, ROC-аналіз, САР-аналіз, логістична регресія - у процесі розроблення моделей рейтингової оцінки підприємств, обґрунтування критеріїв оцінки якості системи фінансової діагностики.

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі акти, нормативно-правові документи, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності, офіційні матеріали Державного комітету статистики України та Міністерства фінансів України, а також матеріали фінансової звітності вибіркової сукупності вітчизняних підприємств добувної промисловості.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані у процесі дослідження теоретичні і практичні результати сприяють вирішенню важливого наукового завдання удосконалення методичних підходів до діагностики фінансового стану підприємств та організації системи контролінгу. Найвагоміші наукові результати дисертаційного дослідження, що становлять наукову новизну, полягають у наступному:

уперше:

визначено основні функції фінансової діагностики та рейтингування підприємств. Для фінансової діагностики характерними є: функція покращення інформаційного забезпечення прийняття фінансових рішень, прогнозування фінансового стану, ідентифікації слабких та сильних сторін підприємства. Рейтингове оцінювання підприємств має виконувати такі функції: зменшення рівня інформаційної асиметрії, регулювання фінансових відносин на ринку капіталів, підвищення іміджу компанії, раннього попередження фінансової кризи та сигнальну функцію;

обґрунтовано підхід до побудови рейтингової моделі діагностики фінансового стану підприємства, який базується на комбінації методів дискримінантного аналізу та логістичної регресії. З використанням цього підходу розроблена система рейтингового оцінювання підприємств та запропонована схема розрахунку рейтингів;

доведено необхідність запровадження на середніх та великих підприємствах внутрішнього рейтингування як складової системи ризик-менеджменту, що сприятиме зменшенню середньозваженої вартості капіталу підприємств та зміцненню їх позицій на ринках, створить додаткову інформаційну базу для прийняття управлінських рішень;

удосконалено:

визначення сутності та функціональних особливостей контролінгу як системи інформаційної підтримки управлінських рішень на основі використання сукупності методів та процедур з фінансової діагностики, методичного та консультаційного забезпечення, а також щодо координації планування, обліку, контролю та ризик-менеджменту;

методичні підходи щодо забезпечення якості та оцінювання ефективності методик діагностики фінансового стану, що базуються на критеріях оцінки ефективності (прогностична здатність, достовірність, транспарентність, об'єктивність, економічність) та на аналізі якості з використанням методів розрахунку прогностичної здатності та оцінки профілю акумульованої точності;

механізми вирішення проблеми конфлікту інтересів, закладених у рейтингових оцінках та у діяльності рейтингових агентств. З цією метою обґрунтовано необхідність використання таких інструментів, як нагляд з боку державних контролюючих органів, заборона суміщення надання рейтингових та консалтингових послуг, підвищення транспарентності діяльності рейтингових компаній (зокрема, оприлюднення методик, на основі яких присвоюються рейтинги);

дістали подальшого розвитку:

концептуальні засади запровадження вартісного підходу до фінансової діагностики підприємств, які полягають у створенні системи вартісної діагностики, запровадженні механізмів стимулювання менеджменту до реалізації проектів, спрямованих на генерування доданої вартості, переході від традиційного планування діяльності підприємств до системи плаваючих прогнозів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Практична значимість одержаних результатів дослідження полягає в тому, що теоретичні положення в дисертації доведені до рівня конкретних практичних пропозицій та рекомендацій, створюють об'єктивну основу для подальшого вирішення теоретичних і практичних проблем фінансової діагностики як основи прийняття кредитних та інвестиційних рішень. Висновки та рекомендації щодо удосконалення системи фінансового контролінгу на підприємствах, запровадження прогресивних методичних підходів до зовнішньої та внутрішньої оцінки кредитоспроможності та інвестиційної привабливості підприємств використовуються в роботі органів державної влади, в діяльності підприємств та організацій, у навчальному процесі.

Обґрунтовані автором методичні підходи до фінансової діагностики можуть бути використані у процесі удосконалення методик оцінки кредитоспроможності позичальників, які використовуються вітчизняними банками. Відповідні пропозиції дисертанта прийнято до впровадження Державним експортно-імпортним банком України (довідка 001-11/6547 від 24.10.2007р.); в практичній роботі Фонду державного майна України для оцінки ефективності управління державною власністю у статутних фондах підприємств з часткою державної власності (довідка №10-15-17886 від 12.10.2007р.). Пропозиції щодо підвищення ролі фінансової діагностики у системі фінансового контролінгу використані ДП «Львіввугілля» у процесі оптимізації фінансово-економічних рішень (довідка 7/2236 від 22.10.2007р).

Окремі теоретичні положенні та висновки, які містяться в дисертації, використані в навчальному процесі Київського національного університету технологій і дизайну МОН України та Львівської державної фінансової академії при викладанні дисциплін: «Фінансова діяльність суб'єктів господарювання», «Фінансовий менеджмент», «Фінансовий аналіз» (довідка №245 від 16.10.2007р.; акт впровадження від 11.06.2007р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на науково-методичних семінарах Київського національного університету технологій та дизайну МОН України, Львівської державної фінансової академії. Найважливіші результати дисертації доповідалися на: всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні» (Львів, 2001р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні» (Львів, 2004р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах євроінтеграції» (Львів, 2007р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 6 наукових працях, які написано одноосібно та в 2 працях, виконаних у співавторстві. Загальний обсяг публікацій складає - 2,6 друк. арк., з них 8 публікацій у наукових фахових виданнях. Особистий внесок автора у працях, опублікованих у співавторстві, наведено у списку публікацій за темою дисертації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи становить 202 сторінки і включає 6 рисунків на 3 сторінках, 30 таблиць на 23 сторінках. Список використаних джерел містить 136 найменувань на 11 сторінках. Дисертація має 9 додатків на 19 сторінках.

Основний зміст

У першому розділі «Діагностика фінансового стану підприємства та контролінг у прийнятті управлінських рішень» досліджено сутність діагностики фінансового стану та визначено її місце в системі контролінгу на підприємстві, здійснено критичну оцінку існуючих теоретичних та методичних підходів до діагностики фінансового стану підприємства, а також проведено аналіз вітчизняної практики фінансової діагностики.

Контролінг як система підтримки управлінських рішень був уперше запроваджений на підприємствах США наприкінці XIX - на початку XX-го ст. У вітчизняній практиці контролінг як цілісна система починає впроваджуватися лише в кінці XX-го ст. В теорії і практиці існує досить велика кількість думок щодо трактування сутності контролінгу та його функцій. У систематизованому вигляді можна виділити три основні концепції контролінгу: орієнтована на інформаційну функцію (Т. Райхманн, Ч. Хорнгрен, К. Серфінг, А. Коененберг, О. Терещенко); орієнтована на функцію координації (Й. Вебер, Г. Кюппер, П. Хорват, Ананькіна Е.А, Данілочкіна Н.Г.) та на функцію контролю (Е. Ет-кінсон, Р. Каплан, Р. Хілтон, Р. Ентоні).

Для вітчизняних підприємств виправданим є використання першої з названих концепцій, яка базується на пріоритетності функції інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень. Така позиція обґрунтовується проблематикою інформаційної асиметрії та конфлікту інтересів між окремими сторонами фінансових відносин, з якою стикаються багато вітчизняних підприємств. Особливо чітко проявляються конфлікти між власниками та менеджментом підприємства, між підприємством та його кредиторами, між менеджментом різних рівнів. Світова економічна думка виробила ряд інструментів, спрямованих на зменшення інформаційної асиметрії та уникнення причин виникнення конфліктів інтересів. Одним із таких інструментів є фінансова діагностика.

Роль фінансової діагностики у зменшенні інформаційної асиметрії, а також визначальне місце інформаційного забезпечення в системі функцій контролінгу дозволяють віднести фінансову діагностику до числа ключових функціональних інструментів контролінгу. Результати діагностики слугують інформаційною підтримкою прийняття управлінських рішень в галузі фінансового та комерційного кредитування, інвестування, аквізицій, реорганізації, диверсифікації діяльності. Враховуючи пріоритетність функції інформаційного забезпечення, а також місце фінансової діагностики у системі завдань контролінгу, в дисертації обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення визначення контролінгу. Під контролінгом слід розуміти систему інформаційної підтримки управлінських рішень на основі використання сукупності методів та процедур з фінансової діагностики, методичного та консультаційного забезпечення, а також щодо координації планування, обліку, контролю та ризик-менеджменту.

Враховуючи те, що контролер є постачальником інформації для прийняття фінансових рішень, для цілей удосконалення методів фінансової діагностики можуть використовуватися такі функціональні інструменти контролінгу як планування, прогнозування, управлінський облік. У дисертації доведено, що економічна природа та цілі аналізу фінансового стану, діагностики банкрутства та оцінки кредитоспроможності підприємства в цілому є ідентичними. Виходячи з єдності методичних прийомів, основних функцій та завдань згаданих видів процедур їх доцільно об'єднати під узагальнюючою назвою «фінансова діагностика». Фінансова діагностика - це процес ідентифікації якості фінансового стану підприємства та визначення чинників, які впливають на його фінансові параметри. Метою діагностики є інформаційне забезпечення управлінських рішень на основі оцінки майбутньої спроможності підприємства генерувати грошові потоки, отримувати прибуток та створювати додану вартість, а також виявлення слабких сторін чи додаткових можливостей. Для реалізації цієї мети фінансова діагностика виконує такі основні функції: зменшення інформаційної асиметрії між особами, відповідальними за прийняття фінансових рішень та об'єктом управління; прогнозування фінансового стану; ідентифікація чинників, що впливають (чи вплинули) на покращення чи погіршення фінансових параметрів суб'єкта господарювання.

Особливості методик та моделей фінансової діагностики у значній мірі визначаються інформаційними потребами користувачів результатів діагностики. Залежно від інститутів, що здійснюють аналітичні процедури доцільно виокремити внутрішню (забезпечується контролінгом чи іншими аналітичними службами підприємства) та зовнішню (здійснюється рейтинговими агенціями, незалежними аудиторами, фінансовими аналітиками та посередниками, банками) діагностику фінансового стану. В дисертації виокремлено три методичні підходи до фінансової діагностики:

- традиційний, що ґрунтується на застосуванні стандартних аналітичних прийомів (горизонтальний та вертикальний аналіз, трендовий аналіз, аналіз відносних показників, порівняльний аналіз, факторний аналіз) і передбачає вивчення простих формалізованих залежностей між окремими позиціями фінансової звітності на основі обчислення декількох груп показників та порівняння їх значень з нормативними, середньогалузевими та в динаміці;

- бальна система оцінювання, яка передбачає використання стандартного набору аналітичних процедур та розрахунок декількох груп показників. Залежно від значень фінансових показників вони оцінюються певною кількістю балів на підставі спеціально розробленої шкали. Інтегральний показник розраховується як сума отриманих балів за визначеними показниками. Залежно від набраних балів та відповідно до рейтингової шкали позичальнику присвоюється певний рейтинг чи клас;

- математично-статистичне моделювання, яке передбачає широке використання економетричних методів обробки фінансової інформації, таких як дискримінантний аналіз, логістична регресія тощо. Підхід репрезентує передову практику фінансової діагностики і знайшов своє використання в практичній діяльності провідних фінансових інститутів, рейтингових агентств та великих компаній.

Аналіз вітчизняної теорії і практики фінансової діагностики підприємств засвідчив, що у переважній більшості випадків для цілей діагностики використовується традиційний підхід. Саме тому вади практики фінансової діагностики в Україні випливають із недоліків традиційного підходу: відсутність достатнього наукового обґрунтування критичних значень фінансових показників, їх комбінацій, що включаються в окремі методики; нехтування можливостями економетричних методів обробки інформації, майже повне ігнорування показників, що характеризують вартість підприємства та його чисті грошові потоки. Ці недоліки зумовлюють однобічність та суб'єктивність результатів фінансової діагностики. Суттєвою вадою практики фінансової діагностики в Україні є фактично повна відсутність оцінки ефективності відповідних методик. Це дає підстави припустити, що діагностика фінансового стану підприємств в Україні здебільшого не виконує притаманні їй функції. Для підвищення ефективності фінансової діагностики слід більш активно використовувати системи діагностики, що ґрунтуються на економетричних методах обробки фінансової інформації. Одним із варіантів вирішення завдання удосконалення фінансової діагностики є використання рейтингової системи оцінювання підприємств.

У розділі 2 «Рейтингова оцінка фінансового стану підприємств» визначено методичні особливості діагностики підприємства на основі рейтингової оцінки, обґрунтовано авторський підхід до обробки економічної інформації для розробки рейтингу та запропонована модель рейтингового оцінювання підприємств.

Необхідність дослідження фінансової діагностики під кутом зору рейтингової оцінки підприємств зумовлено надзвичайною актуальністю рейтингів як інформаційного джерела прийняття фінансових рішень. Суттєвим поштовхом до запровадження рейтингової системи оцінювання підприємств та окремих фінансових інструментів стало прийняття в 2003р. Базельським комітетом з банківського нагляду рекомендацій «Базель ІІ», які впроваджуються в банках провідних країн світу з 2006р. Згідно із цими рекомендаціями, банки, оцінюючи кредитні ризики, мають використовувати внутрішні або зовнішні системи рейтингів. Таким чином, рейтинг стає важливим інструментом управління кредитними ризиками.

Рейтинг є інформаційно-аналітичним продуктом, який формується у результаті діагностики усіх аспектів фінансово-господарської діяльності підприємств. Він характеризує здатність позичальника чи об'єкта інвестування виконувати свої зобов'язання. Поняття «рейтингова система» охоплює сукупність методів, процесів, процедур зі збору та обробки економічної інформації, які спрямовані на оцінювання кредитних та інвестиційних ризиків і присвоєння агрегованого показника, що характеризує ймовірність дефолту об'єкта оцінки. Стрімке поширення рейтингування як інструменту оцінки інвестиційної привабливості та кредитоспроможності стало реакцією на підвищення рівня фінансових ризиків та зростання кількості фінансово-неспроможних підприємств.

Світовими лідерами з надання рейтингових послуг є такі рейтингові агентства як FitchRating, Moody's Rating, Standard & Poor's. Починаючи з 2004р. на українському ринку активно починають працювати вітчизняні рейтингові агентства. Рейтинги за національною шкалою присвоюють вітчизняні та міжнародні рейтингові агентства: Кредит-рейтинг, FitchRating, Moody's Rating, Standard & Poor's. До адресатів рейтингових оцінок можна віднести інвесторів, кредиторів, фінансових посередників, виробничих партнерів, працівників підприємства, фінансових аналітиків, державні органи. Для отримання доступу до міжнародних ринків капіталів, вітчизняні підприємства мають отримати рейтинги, присвоєні саме міжнародними рейтинговими компаніями.

Поряд зі спеціалізованими рейтинговими агенціями (зовнішнє рейтингування), присвоєнням рейтингів займаються великі банки, інвестиційні компанії, а також великі підприємства чи концерни (внутрішні рейтинги та саморейтингування). Крупні компанії досить часто використовують рейтинг як критерій оцінки ризиків на власному підприємстві. Рейтинг також служить інструментом оцінки ризиків контрагентів (постачальників, споживачів готової продукції тощо) та підвищує ефективність управління дебіторською заборгованістю.

Питання покращення рейтингів на великих підприємствах знаходиться у компетенції фінансового контролера. Зв'язок контролінгу з рейтинговою системою оцінки можна описати таким алгоритмом: рейтинг є оцінкою життєздатності та платоспроможності підприємства, а контролінг має забезпечити підвищення рівня фінансово-економічних показників. З цією метою контролінг має організувати планування, аналіз, звітність та цілеспрямовану координацію усіх функціональних підрозділів (центрів відповідальності) компанії. Завдання контролінгу у сфері рейтингування має концентруватися на трьох основних напрямках:

- ефективна комунікація з рейтинговими агенціями, фінансовими аналітиками, банками, іншими установами, які здійснюють присвоєння рейтингів або безпосередньо впливають на рівень рейтингових оцінок;

- управління рейтингом компанії на основі оптимізації кількісних та якісних характеристик, що враховуються в процесі присвоєння рейтингів, зокрема, забезпечення подання якісної звітності, сприятливої структури балансу, достатності показників інших форм звітності;

- рейтингування чи аналіз рейтингів підприємств, з якими компанія планує вступити у відносини комерційного кредитування чи інвестування.

Можна стверджувати, що ефективний контролінг є гарантом високого рейтингу підприємства. Рейтинг безпосередньо впливає як на ціну залучення капіталу, так і на ринкову капіталізацію підприємства. Отже, витрати, пов'язані з рейтингуванням окуплюють себе в результаті зниження середньозваженої вартості капіталу та підвищення ринкової ціни компанії.

Аналіз методик та систем рейтингової оцінки показує, що рейтингування це процес постійного удосконалення джерел, каналів та інструментів збору аналітичної інформації з одного боку, та удосконалення методів обробки інформації - з іншого. У дисертації запропоновано новий підхід до побудови рейтингової моделі діагностики фінансового стану, який базується на комбінації дискримінантного аналізу та логістичної регресії. Як доводять у своїх працях німецькі економісти Х. Майєр та Г. Георг, на користь використання логіт-моделі для цілей рейтингування слугує та обставина, що логістична регресія не вимагає нормального розподілу незалежних змінних та рівності дисперсійно-коваріаційних матриць. До того ж, оперуючи не надто обмежувальними припущеннями логіт-модель забезпечує достатньо чітке розмежування фінансово стійких від фінансово неспроможних підприємств. Саме тому, для цілей побудови системи рейтингування доцільним є поєднання дискримінантного аналізу, який дозволяє розрахувати інтегральний показник із залученням великої кількості показників та їх селекцію, а також методу логістичної регресії, який дозволяє уникнути проблеми зони невизначеності та рестриктивних обмежень, притаманних дискримінантному аналізу.

Запропонована за результатами дослідження схема розробки рейтингів включає в себе такі етапи:

1. Збір та систематизація матеріалів фінансової звітності підприємств, які включені до вибіркової сукупності.

2. Розрахунок інтегрального показника фінансового стану (Z). Для цього використовується дискримінантна модель Терещенка для відповідної групи підприємств добувної промисловості.

3. Розрахунок параметрів регресії. Незалежною змінною при цьому є значення інтегральних показників по вибірковій сукупності підприємств, розраховані з використанням дискримінантної моделі.

4. Побудова моделі логістичної регресії з використанням знайдених параметрів (P = f (Z)), для якої залежна змінна дискримінатної функції слугує незалежною змінною в логістичній регресії.

5. Побудова шкали рейтингів з використанням визнаних у міжнародній практиці позначень.

6. Визначення рейтингу підприємства, яке не належить до вибіркової сукупності.

За будь-яких значень параметрів регресії, незалежних змінних та інтегрального показника верхня та нижня межа розрахункових значень у логіт-моделі складає відповідно 1 та 0. Чим більше значення Р наближається до одиниці, тим вища ймовірність неплатоспроможності підприємства, а отже, тим нижчий його рейтинг і навпаки. Для розробки моделі рейтингування були використані результати обробки фінансової звітності вибіркової сукупності підприємств добувної промисловості України. Величина вибірки складає 56 підприємств, з них 31 підприємство зі стійким фінансовим станом та 25 підприємств знаходяться у стані фінансової кризи, чи яким загрожує дефолт. Обґрунтована з використанням знайдених параметрів логістичної регресії модель рейтингової оцінки підприємств добувної промисловості має такий вигляд:

P = , ( 1)

де: P = «Prob (event)» приймається як оцінка того, що настане певна подія (наприклад, дефолт, коли Р наближається до одиниці і навпаки).

Ймовірність настання дефолту підприємства, яке не належить до вибіркової сукупності, можна визначити на основі розрахунку інтегрального показника фінансового стану та підстановки отриманого значення у логіт-модель. Результатом рейтингування підприємства є присвоєння йому певного рейтингу згідно зі шкалою класифікації. Рейтинг слід інтерпретувати таким чином: якщо значення показника є меншим, ніж його критичне значення, то підприємство вважається фінансово нестійким; якщо ж навпаки - то підприємству в найближчій перспективі фінансова криза не загрожує. Чим далі знаходиться значення оціночного показника від так званої точки поділу, тим нижче чи вище знаходиться підприємство у заздалегідь побудованій рейтинговій шкалі.

Розроблена в дисертації шкала рейтингів прив'язана до значень показника ймовірності настання дефолту (PD), який виражено у відсотках. Чим більше наближається значення ймовірності до нуля, тим вищим буде рейтинг підприємства і навпаки. Розбивка загальної шкали на рейтингові класи залежить від інтенсивності приросту ймовірності дефолту залежно від значень незалежної змінної. Враховуючи результати проведеного групування та з використанням визнаних у міжнародній практиці позначень щодо рейтингів (від А до D) в роботі розроблена авторська система рейтингування підприємств добувної промисловості України (табл. 1). Аналогічним чином можна побудувати системи рейтингів для підприємств та організацій інших видів діяльності.

Таблиця 1. Система рейтингової оцінки підприємств

За аналогом з практикою присвоєння рейтингів провідними рейтинговими компаніями, наведена система рейтингів поділяється на два рівня: інвестиційний (більш надійний) та спекулятивний, який характеризує так звані спекулятивні вкладення з підвищеним рівнем ризику. У дисертації досліджено ключовий аспект методики рейтингування, який ґрунтується на економетричному аналізі кількісних фінансових індикаторів. Для одержання більш об'єктивних оцінок отриманий базовий рейтинг необхідно коригувати на спеціальні поправки, що враховують результати якісного аналізу підприємства.

У розділі 3 «Оцінка ефективності та напрямки удосконалення систем фінансової діагностики підприємств» обґрунтовано критерії оцінки якості системи фінансової діагностики, проведено оцінку прогностичної здатності запропонованої в дисертації системи фінансової діагностики, а також обґрунтовано перспективний, однак новий для вітчизняної практики критерій прийняття фінансових рішень, в основу якого покладено аналіз доданої вартості, яка генерується суб'єктами господарювання.

Детальний аналіз діяльності рейтингових агентств підводить до висновку про наявність серйозного конфлікту інтересів, який проявляється у процесі присвоєння рейтингів. Для вирішення зазначеної проблеми пропонуються такі інструменти: нагляд з боку державних контролюючих органів, заборона суміщення рейтингових та консалтингових послуг, підвищення транспарентності діяльності рейтингових компаній (зокрема оприлюднення методик, на основі який присвоюються рейтинги) та оцінка якості рейтингів. Системи рейтингової оцінки мають відповідати цілому ряду критеріїв ефективності: прогностична здатність; достовірність; транспарентність; об'єктивність; економічність. Дотримання зазначених критеріїв є необхідною але недостатньою умовою визнання рейтингових оцінок ринком.

Ключовим фактором визнання результатів фінансової діагностики на основі рейтингів є імідж рейтингового агентства. Погіршення іміджу рейтингової компанії є фактично єдиним негативним наслідком невірно присвоєного рейтингу, оскільки рейтингові агентства практично не несуть жодної правової чи фінансової відповідальності за здійснені оцінки. Між тим помилково присвоєні рейтинги тягнуть за собою серйозні наслідки як для інвесторів, так і для компаній, які оцінюються. Для капіталодавців фальшивий (завищений) рейтинг може послужити сигналом для вкладання коштів у підприємство, в результаті чого вони можуть зазнати збитків. Підприємству - об'єкту оцінки невірна класифікація може зашкодити, негативно вплинувши на його імідж, що підвищує вартість залучення капіталу.

Для прийняття рішення щодо практичного впровадження моделі рейтингової діагностики необхідно належним чином оцінити її якість. На наш погляд, найважливішим критерієм, який визначає ефективність моделі фінансової діагностики є її прогностична здатність. Перевірка якості розробленої в дисертації моделі рейтингової оцінки підприємств добувної промисловості України зроблена на основі обчислення частки помилкової класифікації за обома групами підприємств, а також з використанням інструментарію ROC - аналізу (розрахунок коефіцієнта прогностичної здатності) та САР - аналізу (оцінка профілю акумульованої точності).

Результати розрахунку сукупної частки невірної класифікації, альфа-помилки (частка фінансово неспроможних підприємств, які класифіковані як стійкі) та бета-помилки (частка фінансово стійких підприємств, які класифіковані як такі, котрим загрожує криза) наведено в табл. 2. Дані таблиці показують, що бета- помилка для розробленої моделі складає близько 9,7%. В групі підприємств, яким фактично загрожує дефолт, точність прогнозів склала 88 %, а щодо фінансово стійких підприємств - 90,3%. Таким чином, альфа-помилка склала близько 12%. У цілому, вірно було класифіковано 50 підприємств із 56, що складає 89,3% і підтверджує високу якість прогнозування.

Таблиця 2. Групування підприємств за результатами рейтингового оцінювання

За результатами ROC-аналізу будується крива ROC, яка показує залежність кількості правильно класифікованих фінансово нестійких підприємств від кількості невірно класифікованих підприємств з відсутністю загрози дефолту (бета-помилка). Для побудови кривої ROC обчислюють чутливість моделі та її специфічність. Під чутливістю моделі розумітимемо частку вірно класифікованих підприємств, яким загрожує дефолт, у загальній сумі таких підприємств. Чутливість (Se) розраховується як виражене у відсотках відношення кількості істинно позитивних випадків до сумарної кількості підприємств другої групи. Специфічність (Sp) визначається як виражене у відсотках відношення істинно негативних випадків до загальної кількості підприємств першої групи. Чутливість виведеної логіт-моделі складає 88%, а специфічність - 90,3%. Такі значення отримані за умови використання лінії поділу між групами підприємств на рівні показника ймовірності дефолту 50 відсотків: підприємства, в яких PD< 50% віднесені до групи 1, а підприємства з PD > 50% - до групи 2. Оскільки ці значення співпали з розрахованими, обрана в логіт-моделі лінія поділу є найбільш оптимальною.

У дисертації проведено ROC-аналіз, за результатами якого побудована крива ROC та розраховано агрегований коефіцієнт прогностичної здатності (AUROC). Оцінка місцерозташування кривої на графіку та значення показника AUROC (0,924) засвідчило високий рівень якості виведеної діагностичної моделі. Аналогом до коефіцієнта AUROC, що обчислюється у процесі ROC-аналізу є коефіцієнт Гіні, який визначається за результатами САР - аналізу. Отримані за результатами дослідження значення коефіцієнта Гіні (0,848) підтверджують високу здатність моделі ідентифікувати підприємства, яким загрожує дефолт. Висока якість пропонованої системи рейтингової оцінки уможливлює її практичне використання.

На наш погляд, фінансові та інвестиційні рішення мають прийматися виходячи із двох основних критеріїв: результатів комплексного аналізу фінансового стану підприємства, які у значній мірі характеризують рівень ризику вкладень та рівня ефективності діяльності підприємства, від чого безпосередньо залежатимуть доходи інвесторів. На сьогоднішній день в теорії і практиці невирішеним залишається питання запровадження адекватних методів та показників оцінки ефективності діяльності окремих центрів відповідальності, структурних підрозділів, підприємств у цілому.

Показники оцінки ефективності мають підвищувати рівень інформаційної прозорості суб'єктів господарювання та окремих менеджерів, містити стимули до зменшення природного прагнення окремих учасників фінансових відносин використовувати переваги в інформаційному забезпеченні на власну користь з метою отримання так званої «інформаційної ренти». Індикатори ефективності мають об'єктивно оцінювати результати діяльності та бути максимально захищеними від спроб маніпуляції з ними. Вирішити проблему інформаційної асиметрії та конфлікту інтересів у процесі проведення фінансової діагностики до певної міри дозволяє застосування вартісного підходу. Підхід ґрунтується на розрахунку показників, що характеризують рівень створення доданої вартості окремим підприємством чи центром відповідальності.

Для адекватної оцінки ефективності діяльності окремих менеджерів, господарських структур, підприємств в цілому слід запровадити ефективні механізми розрахунку доданої вартості, а також інтегрувати відповідні механізми в систему прийняття управлінських рішень. З цією метою функціональний інструментарій фінансового контролінгу на підприємстві пропонується доповнити елементами, орієнтованими на моніторинг та управління вартістю. До компетенції контролінгу мають належати, зокрема, такі важливі завдання, як: визначення актуальної вартості підприємства; планування потенціалу зростання вартості; вартісна діагностика; налагодження системи стимулювання менеджменту; інформаційне забезпечення та координація процесу реалізації потенціалу зростання вартості.

Дослідження вартісного підходу до управління фінансами дозволяє виокремити три основні концепції та системи вартісних показників: дисконтування грошових потоків (DCF), економічної доданої вартості (EVA) та доданої вартості грошового потоку (CVA). Запропоновані за результатами дослідження схеми розрахунку вартісних показників відрізняються від порядку їх розрахунку, що передбачені вітчизняними методиками, зокрема, для дисконтування слід використовувати вільний грошовий потік до сплати відсотків за користування позиками, для обчислення показника EVA слід враховувати величину скоригованого на величину безоплатно одержаних ресурсів інвестованого капіталу, для розрахунку CVA необхідно застосувати адаптовані схеми визначення валового чистого грошового потоку; валового обсягу інвестицій, строку корисного використання активів, частини активів, на які не нараховується амортизація.

фінансовий діагностика контролінг управлінський

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання удосконалення методичних підходів до фінансової діагностики підприємств та визначено місце діагностики фінансового стану в системі фінансового контролінгу. Проведене автором дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Фінансова діагностика - це процес ідентифікації якості фінансового стану підприємства та визначення чинників, які впливають на покращення чи погіршення фінансових параметрів суб'єкта господарювання. Економічна природа та цілі аналізу фінансового стану, діагностики банкрутства та оцінки кредитоспроможності підприємства в цілому є ідентичними. Виходячи з єдності методичних прийомів, основних функцій та завдань згаданих видів процедур їх доцільно об'єднати під узагальнюючою назвою «фінансова діагностика». Найважливішими користувачами результатів внутрішньої діагностики є керівництво підприємства, менеджмент лінійних підрозділів, власники крупних пакетів корпоративних прав. Адресатами зовнішньої діагностики здебільшого є потенційні інвестори, акціонери, кредитори, органи державної влади, а також менеджмент підприємства. Зовнішня діагностика є інструментом зменшення інформаційної асиметрії між підприємством, яке є об'єктом вкладення капіталу та капіталодавцями.

2. У процесі організації аналітичної роботи на підприємстві визначальні позиції займає фінансовий контролінг. Контролер є «постачальником» фінансової інформації та показників для прийняття фінансових рішень. Для цілей удосконалення фінансової діагностики можуть використовуватися такі функціональні інструменти контролінгу як планування, прогнозування, управлінський облік. Роль фінансової діагностики у зменшенні інформаційної асиметрії, а також пріоритетне місце інформаційного забезпечення в системі функцій контролінгу дозволяють віднести фінансову діагностику до числа ключових функціональних інструментів контролінгу. Результати діагностики слугують інформаційною підтримкою прийняття управлінських рішень в галузі фінансового та комерційного кредитування, інвестування, аквізицій, реорганізації, диверсифікації діяльності.

3. Ефективна фінансова діагностика забезпечується в результаті побудови системи рейтингової оцінки підприємств. Залежно від інституту, який присвоює рейтинг, він може бути зовнішнім або внутрішнім. До перспективних напрямків використання рейтингування можна віднести створення ефективного інструментарію оцінки ризиків, покращення стандартів розкриття інформації про позичальників та емітентів, забезпечення диверсифікації джерел фінансування підприємств та доступу до дешевих ресурсів. Рейтинг слід інтерпретувати як інструмент оцінки довіри до компаній, завдяки якому можна зменшити ціну залучення капіталу та підвищити ринкову капіталізацію підприємств. Перехід на рейтингову систему оцінювання потребує від них суттєвих змін в інформаційно-комунікаційній політиці. На великих підприємствах управління рейтингом належить до числа важливих завдань служби фінансового контролінгу, до компетенції яких належить інформаційно-комунікаційна політика.

4. Об'єктивність рейтингів має забезпечуватися використанням економетричних методів обробки інформації. Обґрунтована в дисертації модель рейтингової оцінки розроблена з використанням підходу, що ґрунтується на інтеграції методів дискримінантного аналізу та логістичної регресії. Перший дозволяє розрахувати інтегральний показник із залученням великої кількості фінансових індикаторів та їх селекцію. Метод логістичної регресії вирішує проблему зони невизначеності та рестриктивних обмежень, притаманних дискримінантному аналізу. Переваги логіт-моделі полягають у тому, що для її розробки потрібно дотримуватися меншого числа припущень. Практичне використання логіт-моделей рейтингової оцінки забезпечує достатньо високу якість фінансової діагностики та підвищує транспарентність прийняття фінансових рішень.

5. Ефективність методик фінансової діагностики залежить від рівня виконання функцій, які має виконувати діагностика. Економічність діагностики має забезпечуватися тим, що витрати на проведення рейтингової оцінки підприємств мають бути меншими, ніж економічний ефект від присвоєння рейтингу. Для кредиторів економічний ефект рейтингування позичальників полягає у зменшенні ризиків неповернення позик та у скороченні витрат на оцінку кредитоспроможності. Для компаній - об'єктів рейтингової оцінки економічний ефект обчислюється величиною зменшення вартості залученого капіталу. Замовлення рейтингової оцінки є виправданим лише для великих компаній, які мають значні обсяги потреби в капіталі. Для малих та середніх підприємств може застосовуватися внутрішнє рейтингування, яке здійснюється банком при кредитуванні.

6. Для визначення ефективності моделі фінансової діагностики та відповідних методик рекомендується використовувати інструментарій ROC-аналізу (оцінка рівня прогностичної здатності) та САР-аналізу (оцінка профілю акумульованої точності). Методи можна використовувати також для визначення прогностичної здатності окремих кількісних чи якісних показників. Якість моделі фінансової діагностики значною мірою залежить від правильно підібраного порогового значення (лінії поділу груп підприємств). З цією метою слід розрахувати чутливість та специфічність моделі за кожного варіанту лінії поділу. Оптимальна межа поділу груп підприємств знаходиться в точці максимального співвідношення чутливості та специфічності (у розробленій моделі це точка з коефіцієнтом ймовірності дефолту 0,4992, чутливістю 88% та специфічністю 90,3%). Оскільки ці значення співпали з розрахованими, обрана в логіт-моделі лінія поділу є найбільш оптимальною.

7. Для тестування якості моделі фінансової діагностики слід використовувати агрегований коефіцієнт прогностичної здатності (AUROC). Для обґрунтованої в дисертації логіт-моделі показник AUROC склав 0,924. Аналогом коефіцієнта AUROC, що обчислюється в процесі ROC-аналізу є коефіцієнт Гіні (САР-аналіз). Отримані за результатами дослідження величини коефіцієнта Гіні (0,848) та коефіцієнта AUROC свідчить про досить високу здатність моделі ідентифікувати підприємства, яким загрожує дефолт. Це є підтвердженням високої класифікаційної та прогностичної потужності розробленої моделі рейтингування. Висока якість моделі уможливлює її практичне використання.

8. Згідно із сучасними тенденціями у розвитку корпоративних фінансів аналітична діяльність в рамках фінансової діагностики має концентруватись, з одного боку, на інтегральних методах оцінки фінансового стану компанії, а з іншого - на вартісних оціночних показниках. Запровадження вартісного підходу до фінансової діагностики у значній мірі дозволяє зменшити наслідки інформаційної асиметрії між учасниками фінансових відносин та нейтралізувати пов'язаний із цим конфлікт інтересів. Практична реалізація вартісного підходу для цілей прийняття управлінських рішень належить до компетенції фінансового контролінгу, який має здійснювати постановку обраної концепції вартісного управління, займатися оцінкою, плануванням та моніторингом вартості підприємства в цілому та окремих центрів відповідальності

9. В дисертації доведено, що показники прибутковості та рентабельності не є достатнім критерієм оцінки ефективності діяльності господарських структур. Альтернативним способом оцінки ефективності є розрахунок показників, що характеризують рівень зміни вартості суб'єкта господарювання за аналізований період. Вартісний підхід до управління фінансами репрезентують три основні концепції: дисконтування грошових потоків, економічної доданої вартості та доданої вартості грошового потоку. Завдяки запровадженню системи вартісних показників можна оцінити величину створення (чи поглинання) вартості підприємством в цілому чи окремими центрами відповідальності. В рамках цього підходу пропонується створення системи вартісної діагностики підприємства, запровадження механізмів стимулювання менеджменту до реалізації проектів, спрямованих на генерування доданої вартості, перехід від бюджетування діяльності на систему плаваючих прогнозів.

Список опублікованих праць за темою дисертації