Управління капіталом агрохолдингів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки характеризується зміщенням акцентів на сільське господарство. Стійкий розвиток агрохолдингів відіграє значну роль у підвищенні продовольчої безпеки держави та розширенні торговельної інтеграції з країнами ЄС. Принциповим критерієм, який визначає рівень розвитку агрохолдингів, масштаби їх економічно-господарської діяльності та ступінь конкурентоспроможності є достатність капіталу.

Багатогранність проблем управління капіталом лежить у площені вирішення неоднозначних питань оптимального вибору джерел формування капіталу з урахуванням обмеженості доступу та вартості залучення; ефективного його функціонування в умовах динамічного та невизначеного економічного середовища; забезпечення розширеного відтворення капіталу з метою підвищення інвестиційних можливостей агрохолдингів та зміцнення їх фінансової незалежності. Зазначені обставини зумовлюють актуальність поглибленого дослідження науково-теоретичних та методико-практичних засад побудови обґрунтованої системи корпоративного менеджменту, спрямованого на врівноваження векторів управління капіталом агрохолдингів.

Актуальність обраної теми також зумовлена мінливістю, невизначеністю та нестабільністю економічного середовища, глобальною трансформацією ринкових умов функціонування агрохолдингів, що потребує пошуку інноваційних підходів до формування парадигми високоефективного управління капіталом, яка, з одного боку, забезпечить підвищення конкурентоспроможності підприємств, розширить можливості для їх інтеграції у світову систему господарювання, а з другого - удосконалить організацію внутрішньо підприємницьких процесів корпоративних формувань.

Необхідно підкреслити, що на сучасному етапі розвитку економіки України наукове бачення управління капіталом агрохолдингів перебуває на стадії формування та носить незавершений, фрагментарний характер. Проблеми управління капіталом ґрунтовно досліджували О. Ареф'єва, І. Бланк, І. Балабанов, Ю. Воробйов, С. Захарін, Г. Кірейцев, І. Лютий, А. Пересада, А. Поддєрьогін, Е. Стоянова, В.Савчук, Г. Швиданенко, Н. Шевчук та інші.

Питання фінансового забезпечення сільськогосподарських товаровиробників знайшли відображення у наукових працях таких визначних вчених, як В. Алексійчук, В. Амбросов, А. Борщ, М. Дем'яненко, М. Малік, П. Саблук, П. Стецюк, О. Шубравська, Л. Худолій.

Разом з тим, практично не досліджувались аспекти комплексного вартісно-орієнтованого підходу до управління капіталом агрохолдингів. Це не сприяє виваженості, адекватності та ефективності управлінських рішень, спрямованих на забезпечення фінансової стійкості, зміцнення конкурсних позицій, підтримки економічної незалежності та підвищення ринкової вартості агрохолдингів в умовах сучасного нестабільного економічного середовища.

Значущість та недостатня теоретико-методична розробленість охарактеризованої проблематики, нагальна потреба її розв'язання з урахуванням сучасних деструктивних явищ в економіці України зумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження, визначають його головну мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках тематики науково-дослідних робіт Європейського університету: «Управління довгостроковим розвитком сільськогосподарських підприємств та АПК» (номер державної реєстрації 0107U002008).

Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення управління капіталом агрохолдингів.

Досягнення поставленої мети передбачало розв'язання таких завдань:

систематизувати концептуальні підходи до управління капіталом холдингів;

дослідити методики оптимізації структури капіталу, а також моделі визначення його вартості;

проаналізувати процес формування фінансових потоків холдингів;

дослідити економічні умови функціонування агрохолдингів;

оцінити ефективність формування і використання капіталу агрохолдингів;

розробити бізнес-модель управління капіталом агрохолдингів із застосуванням концепції реінжинірингу;

надати пропозиції щодо вдосконалення теоретико-методичних підходів до оптимізації структури капіталу агрохолдингів;

удосконалити модель перерозподілу внутрішніх фінансових потоків агрохолдингів. реінжиніринг агрохолдинг фінансовий капітал

Об'єктом дослідження виступає процес управління капіталом агрохолдингів України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів, пов'язаних з управлінням капіталом агрохолдингів.

Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використано такі методи: узагальнення та систематизації - для узагальнення наукових підходів до визначення дефініції «капітал», систематизації теоретико-методичних засад оптимізації його структури та оцінки вартості; графічний - для структурування та унаочнення руху фінансових потоків холдингів; детермінованого факторного аналізу - для визначення впливу чинників впливу на формування, функціонування і відтворення капіталу агрохолдингів; порівняння і класифікації - для зіставлення кількісних параметрів економічних умов функціонування агрохолдингів; економіко-математичні - для аналізу використання залученого капіталу за допомогою фінансового важеля, оцінки рентабельності власного капіталу через розрахунок факторної моделі Дюпона; експертних оцінок - для розробки критеріїв оцінки якості функціональних компонентів бізнес-моделі управління капіталом агрохолдингів.

Інформаційною основою дослідження є законодавчі та інші нормативно-правові акти України, офіційні звіти Державного комітету статистики України, Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», Міністерства економіки України, публічна щорічна фінансова звітність агрохолдингів, монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, матеріали наукових періодичних видань, а також власні спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

розроблено бізнес-модель управління капіталом агрохолдингів на засадах реінжинірингу бізнес-процесів, яка передбачає створення й функціонування комплексної динамічної системи підтримки управлінських рішень на основі тісного взаємозв'язку стратегічних цілей та оперативних завдань і сприяє формуванню довгострокових стратегічних конкурентних переваг агрохолдингів через системне бачення проблем менеджменту капіталу, чіткий розподіл функціональних обов'язків та відповідальності структур, що забезпечують реалізацію окремих-бізнес процесів, створення систем раннього реагування на вплив деструктивних фінансово-економічних та організаційно-правових факторів зовнішнього середовища;

удосконалено:

концептуальні підходи до управління капіталом, які, на відміну від існуючих, поєднують дві взаємозалежні функціональні компоненти: управління як процес та управління як система, що сприяє поглибленню розуміння сутності парадигми управління та підвищення якості корпоративного менеджменту;

методичні підходи до здійснення багатокритеріального вибору структури капіталу агрохолдингів з урахуванням мінімізації ризику поглинання, збільшення капіталізації агрохолдингів та підвищення ефективності використання залученого капіталу, які дадуть змогу приймати оперативні зважені управлінські рішення щодо джерел фінансування господарської діяльності;

теоретичну модель фінансування агрохолдингів на основі врахування шести центрів відповідальності: центру витрат, центру доходів, центру прибутків, центру інвестицій, центру інновацій та центру вартості; при цьому перші чотири складові вже знайшли своє відображення в економічній літературі, а дві останніх є власними прикладними розробками автора, що дозволяють упорядкувати фінансові потоки між структурними підрозділами агрохолдингу, підвищити оперативність реагування на динамічні зміни зовнішнього середовища, використовувати інноваційні підходи до процесів внутрішнього планування та бюджетування;

набули подальшого розвитку:

визначення сутності економічної категорії «капітал», яке трактується автором як сукупність фінансових, інтелектуальних, інноваційних, матеріально-технічних ресурсів у вартісному вираженні, що спроможні генерувати прибуток та виступають об'єктивним ціноутворюючим параметром оцінки вартості холдингу в цілому;

класифікація видів капіталу на основі його поділу на номінальний, фіктивний, внутрішній, зовнішній, що, на відміну від існуючих розробок, враховує специфіку функціонування підприємств холдингового типу як складної багатовимірної інтеграційної відкритої економічної системи.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є результатом самостійної роботи автора, і відображає авторське бачення методико-прикладних рекомендацій щодо побудови інноваційної бізнес-моделі управління капіталом агрохолдингів, удосконалення методики оптимізації структури капіталу, побудови теоретичної моделі перерозподілу внутрішніх фінансових потоків агрохолдингів. Всі наукові висновки, узагальнення, розробки і рекомендації отримані автором особисто.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновані в дисертації висновки та рекомендації, які мають прикладний характер, впроваджено на ТОВ «Універсал-Еліт» (довідка від 11.03.2009 за № 001245), Корпорацією «Трансбуд» (довідка від 22.10.2009 за № 437), ТОВ «Пост Інтернейшнл» (довідка від 13.12.2009 № 1312/2/09), ПрАТ «Укрпродукт Груп» (довідка від 03.02.2010р., б/н ). Основні науково-теоретичні висновки також впроваджені в навчальний процес Європейського університету (довідка від 12.06.2009 за № 1/12-346/1)

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та прикладні методики оприлюднено та обговорено на таких конференціях: на XIV Міжнародна науково-практична конференція «Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки і освіти» (м. Київ, 27 листопада 2008 р.); Х Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми економічного та соціального розвитку України» (м.Київ, 16 - 17 квітня 2008 р.); ІІІ Міжнародна науково - практична конференція «Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика» (м. Суми, 15 - 16 травня 2008 р.); ХІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції» (м. Київ, 13 - 15 травня 2009 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 6 статей у фахових і 5 публікацій в інших виданнях. Загальний обсяг друкованих праць становить 1,23 друк.арк., з яких особисто автору належить 1,18 друк.арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу,трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (вклячає 195 найменувань) та п'яти додатків. Загальний обсяг роботи - 180 сторінок машинописного тексту, вона містить 46 таблиць та 52 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методичні засади управління капіталом холдингів» автором досліджено підходи до формування дефініції «капітал», узагальнено види капіталу холдингів; систематизовано методичні підходи до управління капіталом; досліджено теоретичні аспекти формування фінансових потоків холдингу.

Проведений автором аналіз наукових підходів довів, що капітал трактується неоднозначно. Погляди однієї групи вчених ототожнюють капітал підприємств із сукупністю фінансових ресурсів, що використовуються для отримання прибутку, іншою - із сукупністю економічних благ, спрямованих на створення доданої вартості. Проте, на нашу думку, кожне з цих трактувань не повною мірою відображає тенденції нинішнього економічного розвитку.

Сучасна рецесія національних економік спонукає підприємства до укрупнення через угоди щодо злиття та поглинання, що актуалізує характеристику капіталу як критерію оцінки вартості бізнесу. Виходячи з викладеного, автором визначено капітал холдингу як сукупність фінансових, інтелектуальних, інноваційних, матеріально-технічних ресурсів у вартісному вираженні, що спроможні генерувати прибуток та виступають об'єктивним параметром оцінки вартості підприємства в цілому. При цьому враховувались особливості функціонування підприємств холдингового типу, зокрема те, що холдинги є складними багатовимірними відкритими економічними системами, більша частина капіталу яких представлена у вигляді цінних паперів з вільним обігом.

Аналіз наукових здобутків у галузі фінансового менеджменту та узгодження їх з метою дослідження, дозволили автору доопрацювати класифікацію видів капіталу та визначити його специфічні види, що притаманні підприємствам холдингового типу (зокрема, за процесом обігу виокремлено номінальний та фіктивний капітал; за засобами формування визначено зовнішній та внутрішній капітал (рис. 1)).

Відмінність запропонованої класифікації полягає у тому, що вона враховує такі особливості капіталу холдингових підприємств, як транскордонний характер обігу, багаторівневість управління, інтегрованість та трансформаційність.

В результаті проведеного дослідження парадигма управління капіталом представлена автором як два взаємозалежних блоки: процес та система.

Управління як процес - це сукупність певних видів діяльності, спрямованої на забезпечення формування, функціонування і розвиток системи задля досягнення визначених цілей. Процес управління капіталом характеризується специфічними принципами організації управління, поставленими для досягнення мети, завданнями та функціями, через які вона реалізується.

Управління як система - це сукупність взаємодіючих конкретних інструментів та моделей впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення поставлених цілей. Система управління капіталом спрямована на досягнення оптимізації структури капіталу, підвищення ефективності його функціонування, визначення адекватної вартості капіталу та в кінцевому підсумку максимізацію ринкової вартості холдингу.

Теоретична концепція управління капіталом холдингу зображена на рис. 2.

Рис. 1. Специфічні види капіталу холдингу

У другому розділі роботи «Дослідження практики управління капіталом агрохолдингів» автором проаналізовано економічні умови функціонування агрохолдингів, проведено оцінку ефективності використання власного та залученого капіталів, а також здійснено аналіз впливу ефективності управління капіталом на результуючі показники фінансово-господарської діяльності досліджуваних агрохолдингів.

Дослідження економічних умов функціонування сільськогосподарських підприємств дозволило виокремити основні проблеми розвитку агропромислового комплексу та визначити їхній вплив на формування і використання капіталу. Серед них найбільш значними є:

Нерозвинутість інфраструктури внутрішнього аграрного ринку. Більшість авторитетних науковців-аграрників вважають, що інфраструктура аграрного ринку не відіграє структуроутворювальну роль у регулюванні товарних потоків, не забезпечує цінову рівновагу на споживчому ринку та не захищає від проявів монополізму.

Рис. 2. Структурно-логічний взаємозв'язок функціональних компонентів управління капіталом холдингів Сільгоспвиробники не мають безпосереднього доступу до ринку, оскільки торговельні місця розподіляються переважно між посередницькими структурами, які діють за непрозорими схемами реалізації продовольчої продукції. Отже, блокування доступу безпосередньо сільськогосподарських виробників до ринкових каналів збуту, відсутність ефективних механізмів біржової торгівлі та дієвих інструментів формування ринкової ціни на споживчому ринку призводить до недоотримання аграрними підприємствами значних обсягів прибутку, що є власним джерелом фінансування капіталу.

Низька ефективність агарного виробництва. Аграрній галузі притаманні довготривалість виробничого циклу, висока конкурентність сільськогосподарського ринку, територіальна розосередженість, використання біологічних засобів праці, залежність від природно-кліматичних умов та значний часовий лаг між здійсненням витрат і отриманням прибутків від реалізації, що зумовлюють специфіку функціонування аграрних товаровиробників. Все це спричинює низьку прибутковість вкладеного у сільське господарство капіталу, яка у вітчизняних умовах загострюється в наслідок дії мораторію на продаж земельних ресурсів та низького рівня антимонопольного захисту.

Дисфункціональність механізму ціноутворення на аграрну продукцію. Відсутність державної цінової політики спричиняє розбалансованість міжгалузевих відносин (диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію складає 7 разів), заниження справедливої ринкової ціни та низький рівень дохідності аграрного виробництва через використання затратного методу формування вартості продовольчих товарів. Наслідком цього є низький рівень рентабельності аграрного виробництва та неспроможність аграрних підприємств до розширеного відтворення виробничого капіталу.

Недостатній рівень державної фінансової підтримки. Дослідження показало, що основними недоліками державної фінансової підтримки є її розпорошеність за великою кількістю програм та заходів; безсистемність та безадресність надання коштів; неврахування специфіки сільського господарства; нерозмежованість заходів підтримки аграрного виробництва і сільських територій; непрозорість, нестабільність та непрогнозованість каналів спрямування і використання бюджетних коштів; відсутність консолідованої довгострокової стратегії та вибору пріоритетів розвитку. Наслідком означеного є неефективне, нецільове використання бюджетних коштів та незабезпечення реальних потреб сільськогосподарських підприємств, що негативно впливає на інвестиційну привабливість галузі.

Обмеженість доступу до фінансово-кредитних ринків. Підвищена ризиковість аграрних підприємств через нестабільність руху чистих грошових потоків і низьку платоспроможність змушують банки збільшувати вартість наданих коштів. Ситуація ускладнюється тим, що в Україні немає дієвого механізму надання державних гарантій, неврегульовані правові питання власності на землю, відсутні спеціалізовані парабанківські кредитні інститути. В кінцевому підсумку, аграрні підприємства функціонують в умовах обмеженості доступу до вітчизняних і світових фінансово-кредитних ринків, високої вартості залучених коштів, занизьких обсягів іноземних інвестицій, що загострює проблему збитковості сільського господарства та гальмує соціально-економічний розвиток сільських територій.

Водночас, результати проведеного в роботі дослідження існуючої практики ведення агробізнесу в Україні свідчать, що найбільшої ефективності функціонування досягли великі агропромислові формування, об'єднані загальним терміном «агрохолдинги».

Агрохолдинг - це сукупність юридичних осіб, які в межах однієї інтегрованої структури створили замкнутий виробничо-збутовий цикл: сільськогосподарське виробництво - переробка сільськогосподарської сировини - виготовлення кінцевої продукції харчування - торгівля цією продукцією. Такий принцип об'єднання сільського господарства і промисловості називається вертикальною інтеграцію і дозволяє агрохолдингам скоротити транзакційні витрати на проміжних стадіях виробництва, прискорити відтворення капіталу через концентрацію продуктивних сил, підвищити конкурентоспроможність ринкових позицій, отримати операційний та синергетичний ефект від консолідації агропромислового виробництва.

Передумовами створення агрохолдингів виступають підвищення попиту на продовольчу продукцію на світових споживчих ринках, концентрація земельних ресурсів, можливості отримання синергетичного ефекту від вертикальної інтеграції, підвищення капіталізації агропромислового бізнесу.

Об'єктами дослідження було обрано сім провідних вітчизняних агрохолдингів, виробничо-збутова діяльність яких побудована за принципами вертикальної інтеграції, зокрема: група компаній «Агротон», агрохолдинг «Астарта-Київ», ЗАТ «Західна компанія «Дакор», група компаній «Кернел», ВАТ «Миронівський хлібокомбінат», ЗАТ Компанія «Райз», ЗАТ «Укрпродукт Груп».

Оцінка ефективності використання капіталу агрохолдингів ( відповідно до його структури) проводилась у двох напрямках: оцінка ефективності використання залученого капіталу (через розрахунок фінансового левериджу) та визначення рівня віддачі власного капіталу (шляхом розрахунку факторної моделі Дюпона). Як засвідчили результати проведеного аналізу, ефект фінансового левериджу практично у всіх досліджуваних підприємств, за винятком ВАТ «Миронівський ХП», має негативне значення. Основними причинами таких негативних результатів є низька економічна рентабельність, висока вартість залучених коштів та значні суми залученого капіталу.

Результати розрахунку факторної моделі Дюпона виявили, що власний капітал агрохолдингів функціонує більш ефективно, ніж залучений, в основному через синергетичний ефект замкнутого технологічного ланцюга виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, який створено у всіх досліджуваних агрохолдингах за принципом вертикальної інтеграції. Водночас рівень рентабельності власного капіталу є доволі низьким, що зумовлено дисфункцією інституційної організації та ринкових механізмів аграрного сектора.

Регресійний аналіз фінансового стану досліджуваних агрохолдингів показав що, крім зазначених фінансових та інституційних проблем, недостатність обсягу сформованого капіталу та низька віддача використання наявних ресурсів спричинені відсутністю комплексної ефективної системи управління капіталом агрохолдингових формувань, яка б, з одного боку, враховувала особливості функціонування аграрних підприємств, а з другого - забезпечувала відкритість корпоративної політики, що притаманна холдинговим структурам.

Відповідно до висновків другого розділу та авторського бачення парадигми управління капіталом холдингових структур, у третьому розділі роботи «Пріоритетні напрями вдосконалення управління капіталом агрохолдингів» автором запропоновано бізнес-модель управління капіталом на засадах реінжинірингу (що спрямована на вдосконалення процесу менеджменту капіталу агрохолдингів), обґрунтовано методичні підходи до багатокритеріального вибору оптимізації структури капіталу (що дають змогу підвищити ефективність системи управління капіталом), а також удосконалено модель перерозподілу внутрішніх фінансових потоків (що опосередковують кругообіг капіталу агрохолдингових структур).

У дисертаційній роботі автором обґрунтовано значущість підвищення якості управління капіталом агрохолдингів як єдиноможливого напряму підвищення конкурентоспроможності підприємств в умовах рецесії світової та вітчизняної економік. Крім того, емпіричні дослідження американських і європейських учених довели, що висока якість корпоративного управління збільшує капіталізацію підприємства на 20 - 50 %. Врахування зазначених аспектів та теоретичні викладки щодо механізмів управління капіталом холдингових структур, дозволили автору розробити бізнес-модель управління капіталом агрохолдингів із застосуванням концепції реінжинірингу, яка представлена на рис.3, запропонувати алгоритм її реалізації та обґрунтувати критерії оцінки якості її функціональних компонентів.

Запропонована бізнес-модель передбачає створення й функціонування комплексної динамічної системи підтримки управлінських рішень на основі тісного взаємозв'язку стратегічних цілей та оперативних завдань, що націлена на підвищення якості корпоративного менеджменту капіталу в кризових умовах.

Застосування інструментарію реінжинірингу дозволить не зациклюватись на оперативних задачах та кваліфікації персоналу, а сконцентруватись на якісних параметрах корпоративних бізнес-процесів, що сприятиме формуванню довгострокових стратегічних конкурентних переваг агрохолдингів через системне бачення проблем менеджменту капіталу, чітке розподілення функціональних обов'язків та відповідальності структур, що забезпечують реалізацію окремих бізнес-процесів, створення систем раннього реагування на вплив деструктивних фінансово-економічних та організаційно-правових факторів зовнішнього середовища.

Рис. 3. Бізнес-модель управління капіталом агрохолдингів

Дослідження також виявило, що існуючі теорії оптимізації структури капіталу поступово втрачають релевантність, оскільки не враховують всієї сукупності ризиків, притаманних сучасній фінансовій архітектоніці, що зазнала істотних змін під впливом процесів глобалізації, лібералізації та розвитку інформаційних технологій. Крім того, економічна рецесія світових та вітчизняних ринків, через загострення конкурентної боротьби зумовлює першочерговість розробки ефективної фінансової політики підприємств, спрямованої на ріст капіталізації бізнесу, формування раціональної структури капіталу, спроможної слугувати мінімізації ризику поглинання та загрози збитків внаслідок некомпетентних дій менеджменту підприємств.

З урахуванням викладеного, автором запропоновано методику оптимізації структури капіталу агрохолдингів, яка спрямована на забезпечення прийняття оперативних управлінських рішень щодо вибору джерел фінансування господарської діяльності агрохолдингів з позиції мінімізації ризику поглинання, забезпечення достатнього рівня платоспроможності та підвищення ефективності використання залучених коштів. Алгоритм послідовності здійснення багатокритеріального вибору структури капіталу агрохолдингів зображено на рис. 4.

Запропоновані методичні підходи до побудови раціональної структури капіталу агрохолдингів створюють теоретичну основу для формування гнучкої фінансової політики, яка уможливить оперативне реагування на вплив зміни зовнішнього та внутрішнього економічного середовища підприємств в силу математично обґрунтованого причинно-наслідкового взаємозв'язку між альтернативними джерелами залучення капіталу та ключовими показниками фінансово-господарської діяльності агрохолдингів, що створює теоретичний базис для підвищення ефективності використання капіталу агрохолдингів.

Результати дослідження практики перерозподілу внутрішніх фінансових потоків, пов'язаних з формуванням і використанням капіталу агрохолдингів, дозволили автору вдосконалити теоретичну модель фінансування агрохолдингів з метою оптимізації процесу розподілу внутрішніх фінансових потоків між їх структурними одиницями.

Запропонована теоретична модель налічує шість взаємопов'язаних функціональних компонентів - центр витрат, центр прибутків, центр доходів, центр інвестицій, центр інновацій та центр вартості. Графічно теоретична модель перерозподілу внутрішніх фінансових потоків агрохолдингів представлена на рис. 5.

Повноваження менеджменту центрів витрат лежать у площині управління операційними витратами, ефективного використання оборотного капіталу та виконання бюджетів виробництва і переробки сільськогосподарської продукції. Центри доходів займаються пошуком та побудовою ефективних каналів збуту продукції, виконанням планових показників продажу, моніторингом споживчого ринку, оптимізацією збутових і логістичних витрат. У сферу компетенції центрів прибутку входять прийняття управлінських рішень щодо трансферного ціноутворення на всіх ланках виробничо-збутового ланцюга, формування економічної рентабельності центрів витрат.

Рис. 4. Алгоритм здійснення багатокритеріального вибору структури капіталу

Менеджмент центрів інвестицій вирішує стратегічні питання ефективного розміщення капіталу, розробки принципів інвестиційної політики, аналізу проектних ризиків, прогнозування змін кон'юнктури споживчих ринків. Головним фінансовим критерієм, до якого прагне менеджмент центру інвестицій, є рентабельність інвестованого капіталу (ROI) як індикатора дохідності вкладеного капіталу.

Доцільність інтеграції центрів інновацій у фінансову структуру агрохолдингу зумовлена необхідністю формування стратегічних конкурентних переваг на вітчизняному аграрному ринку, а також забезпечення високорозвинутими технологіями експортного потенціалу сільськогосподарської продукції. Функціонування центрів інновацій спрямоване на динамічний розвиток виробничого і фінансового потенціалу агрохолдингів шляхом розробки та реалізації високотехнологічних проектів вдосконалення існуючої моделі корпоративного управління.

Рис. 5. Теоретична модель перерозподілу внутрішніх фінансових потоків агрохолдингів

Виокремлення п'ятої компоненти теоретичної моделі, центрів вартості, зумовлено сутнісною природою агрохолдингу як відкритої корпоративної структури, чиї цінні папери вільно обертаються на фондовому ринку. Волантильність корпоративних цінних паперів агрохолдингу має тісний кореляційний зв'язок з коливаннями вартості його бізнесу. Тому концептуальне завдання центрів вартості полягає у досягненні такого рівня капіталізації підприємства, який би забезпечував очікувану дохідність інвесторів, мінімізував ризики поглинання та підтримував корпоративну репутацію. Отже, центри вартості є стратегічно важливою компонентою, яка забезпечує комплексну діагностику сукупності бізнес-процесів агрохолдингу через призму формування та підтримки вартості його бізнесу.

Побудова та застосування в практичній діяльності агрохолдингів означеної вище теоретичної моделі фінансування, створює науково обґрунтовані основи для впорядкування фінансових потоків між структурними підрозділами агрохолдингів, підвищення ефективності управлінських рішень та використання інноваційних підходів до процесів внутрішнього планування і бюджетування.

ВИСНОВКИ

Узагальнені в дисертаційній роботі теоретичні положення і розроблені практичні рекомендації слугують розв'язанню важливої наукової задачі підвищення ефективності управління капіталом агрохолдингів в умовах нестабільного зовнішнього середовища. В результаті проведеного дослідження було отримано такі висновки:

Категорія «капітал» трактується науковцями по-різному, однак існуючі дефініції неповною мірою відображають сучасні економічні реалії. За результатами узагальнень наукових доробок вчених-економістів та з огляду на тенденцій сьогодення, капітал холдингу визначено як сукупність фінансових, інтелектуальних, інноваційних, матеріально-технічних ресурсів у вартісному вираженні, що спроможні генерувати прибуток та виступають об'єктивним параметром оцінки вартості підприємства в цілому.

Більшість учених-економістів класифікують види капіталу за 11ма ознаками. Проте існуючі види капіталу не віддзеркалюють специфіку функціонування холдингових підприємств. Як специфічні види капіталу агрохолдингів виокремлюються номінальний, фіктивний, внутрішній та зовнішній капітал.

Аналіз проблем управління капіталом холдингових структур доводить, що динамічний розвиток вітчизняної економіки актуалізує необхідність перегляду теоретичних основ корпоративного управління фінансовим забезпеченням холдингових підприємств. Це зумовлює необхідність переосмислення концептуальних теорій в напрямку формування інноваційного підґрунтя управління капіталом таких підприємств. Виходячи з означених позицій, парадигму управління капіталом холдингових підприємств автором представлено у вигляді двох взаємозалежних та взаємопоєднаних площин: управління як процес та управління як система

Аналіз специфіки функціонування агрохолдингів показав, що основними проблемами розвитку сільського господарства, які справляють істотний вплив на формування та використання капіталу аграрних товаровиробників, є нерозвинутість інфраструктури внутрішнього аграрного ринку, низька ефективність аграрного виробництва, дисфункціональність механізму ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, недостатній рівень державної фінансової підтримки, а також обмеженість доступу до фінансово-кредитних ринків. При цьому, вертикально інтегровані агрохолдинги є найбільш ефективною формою організації аграрного бізнесу завдяки можливостям скорочення транзакційних витрат на всіх стадіях технологічного циклу, прискорення процесу відтворення вкладеного капіталу, підвищення конкурентоспроможності аграрного підприємства та отримання синергетичного ефекту від інтеграції сільського господарства з промисловістю.

На ефективність формування і використання капіталу агрохолдингів істотно впливають як кількісні параметри (через високу вартість позикових коштів та дисфункціональність механізму фінансово-кредитного забезпечення агарного сектора вітчизняної економіки), так і якісні (через деструктивність управлінських рішень щодо побудови ефективної системи менеджменту капіталу агрохолдингів).

Сучасні умови обмеженості залучення позикового капіталу актуалізують переорієнтацію корпоративного менеджменту з кількісних показників на підвищення якості управлінських рішень. Така тенденція підкреслюється результатами емпіричних досліджень світових вчених, які підтвердили безпосередню залежність між підвищенням якості корпоративного управління та збільшенням вартості підприємства. Врахування зазначених обставин слугувало підставою для розроблення бізнес-моделі управління капіталом агрохолдингів, визначення послідовності її реалізації із застосуванням реінжинірингу бізнес-процесів, а також, на основі експертного оцінювання, обгрунтування критеріїв оцінки якості функціональних складових бізнес-моделі управління капіталом агрохолдингів. В основу авторської моделі закладено підвищення якості корпоративного управління капіталом, що досягається шляхом тісного органічного взаємозв'язку стратегічних (визначення місії, цілей стратегічного розвитку агрохолдинів, формування довгострокової корпоративної політики управління капіталом відповідно до генеральної стратегії) та оперативних (оперативне планування формування капіталу, оперативне управління функціонуванням капіталу, моніторинг ефективності використання капіталу) заходів, які в сукупності являють собою комплексну динамічну систему підтримки управлінських рішень щодо нівелювання впливу деструктивних фінансово-економічних та організаційно-правових факторів зовнішнього середовища.

Активізація процесів злиття та поглинання, високий динамізм розвитку вітчизняних агрохолдингів, спричинений сприятливою кон'юнктурою світового продовольчого ринку, зумовлюють необхідність створення ефективної системи підтримки управлінських рішень, спрямованої на ріст капіталізації бізнесу, формування раціональної структури капіталу та мінімізацію ризику поглинання. У зв'язку з цим запропоновано методичні підходи до оптимізації структури капіталу агрохолдингів на основі багатокритеріальної моделі вибору (рис.4), що створюють теоретичне підгрунття для формування гнучкої фінансової політики, яка дозволяє оперативно реагувати на вплив зміни зовнішнього та внутрішнього економічного середовища підприємств через математично обґрунтований причинно-наслідковий взаємозв'язок альтернативних джерел залучення капіталу та ключових показників фінансово-господарської діяльності агрохолдингів.

Існуюча практика централізації фінансових потоків, які опореседковують рух капіталу між структурними підрозділами агрохолдингів, не сприяє прискоренню технологічного циклу і, відповідно, швидкості відтворення капіталу. Розв'язанню проблем може слугувати вдосконалення моделі фінансування агрохолдингів на основі розподілу фінансових повноважень та відповідальності структурних одиниць агрохолдингів між центрами витрат, прибутків, доходів, інвестицій, інновацій та вартості (рис. 5). Застосування в практичній діяльності агрохолдингів означеної моделі, сприяє підвищенню впорядкованості фінансових потоків між структурними підрозділами агрохолдингів та збільшенню прозорості корпоративної фінансової політики.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях.

1. Котькалова І. В. Генезис економічної дефініції «капітал» / І.В. Котькалова // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - Вип. 1 (104). - К., 2010. - С.17 - 20.

2. Котькалова І.В. Концепція забезпечення кредитоспроможності підприємств АПК / І.В. Котькалова // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Випуск 251: в 6 т. - Т. 3. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - С.561 - 570.

3. Котькалова І.В. Аналіз ринкового середовища функціонування сільськогосподарських підприємств / І.В. Котькалова // Економічний простір: Збірник наукових праць. - № 28/1. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. - 92-96.

4. Котькалова І.В. Фактори впливу загальносвітових тенденцій з підвищення інфляційних очікувань на вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників /І.В. Котькалова // Економіка і управління: науковий журнал. - № 1 (43), 2009. - С.58-62.

5. Котькалова І.В. Концептуальні направлення оптимізації структури капіталу / В.М. Мельник, І.В. Котькалова // Наукові праці НДФІ. - № 4, 2009. - С. 53-62. (особистий внесок - дослідження генезису наукових підходів до оптимізації структури капіталу )

6. Котькалова І.В. Практичні аспекти проведення рейтингової оцінки позичальника - юридичної особи / В.М. Домрачев, І.В. Котькалова // Економіка і управління: науковий журнал. - № 4 (38), 2007. - С.71-75. (особистий внесок - обґрунтування рейтингового оцінювання кредитоспроможності підприємств з позиції оцінки фінансового потенціалу емітентів цінних паперів )

7. Котькалова І.В. Процес кредитування вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників та основні факти, що впливають на його пожвавлення / І.В. Котькалова // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції: Збірник матеріалів ХІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, 13-15 травня 2009р.; Т.1 (ІІ)/ Редкол.: І.І.Тимошенко та ін. - К.: Вид-во Європейського університету, 2009. - С.120-122.

8. Котькалова І.В. Перспективи розвитку вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції в умовах підвищення світової продуктової інфляції / І.В. Котькалова // Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики та освіти: Збірник матеріалів ХІV Міжнародної науково-практичної конференції, 28 листопада 2008р. Редкол.: І.І.Тимошенко та ін. - К.: Вид-во Європейського університету, 2009. - С.213-216.

9. Котькалова І.В. Ризики розвитку сільськогосподарських виробників в умовах вступу до Світової організації торгівлі / І.В. Котькалова // Сучасні проблеми економічного та соціального розвитку України: Збірник матеріалів Х Міжнародної науково-практичної конференції (16-17 квітня 2008р.)/ Українська академія бізнесу та підприємництва. - К., 2008. - С.35.

10. Котькалова І.В. Інструменти стимулювання розвитку кредитних відносин між банками та сільськогосподарськими товаровиробниками / І.В. Котькалова, А.О. Скалецька // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика: Збірник тез доповідей ІІІ Міжнародної науково - практичної конференції (15 - 16 травня 2008р.)/Українська академія банківської справи НБУ. - Суми, 2008. - С.33 - 35. (особистий внесок - дослідження факторів впливу на рівень доступу сільськогосподарських підприємств до кредитних ресурсів )

11. Котькалова І.В. Вдосконалення рейтингової оцінки позичальників як засіб оптимізації кредитних ризиків / І.В. Котькалова // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції: Збірник матеріалів Х Всеукраїнської науково-практичної конференції, 16-18 травня 2007р.; Т.3/ Редкол.: І.І.Тимошенко та ін. - К.: Вид-во Європейського університету, 2007. - С.30-32.

АНОТАЦІЯ

Котькалова І.В. Управління капіталом агрохолдингів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (машинобудування, агропромисловий комплекс, туристичні підприємства та підприємства рекреаційного комплексу) - Європейський університет, Київ, 2010.

У дисертації поставлені та вирішенні задачі наукового обґрунтування пріоритетних напрямів удосконалення управління капіталом агрохолдингів, розроблено методичний інструментарій їх практичного застосування.

У дисертаційній роботі уточнено поняття «капітал холдингів» з позиції вартістноутворювальної ролі капіталу, досліджено науково-теоретичні аспекти управління капіталом холдингів, а також розглянуті теоретичні підвалини формування фінансових потоків підприємств холдингового типу.

Проаналізовано економічні умови розвитку агропромислового комплексу, визначено особливості функціонування вітчизняних агрохолдингів. Досліджено ефективність використання власного та залученого капіталу.

Розроблено бізнес-модель управління капіталом агрохолдингів, яка базується на засадах реінжинірингу та сприяє підвищенню якості корпоративного менеджменту, обґрунтовано методичні підходи до оптимізації структури капіталу агрохолдингів, визначено концептуальні засади моделі перерозподілу внутрішніх фінансових потоків агрохолдингів.

Ключові слова: капітал, агрохолдинг, вертикальна інтеграція, економічні умови, фінансові потоки, оптимізація структури капіталу.

АННОТАЦИЯ

Котькалова И.В. Управление капиталом агрохолдингов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (машиностроение, агропромышленный комплекс, туристические предприятия и предприятия рекреационного комплекса). - Европейский университет, Киев, 2010.

В диссертации обобщены теоретические основы, разработан научно обоснованный инструментарий совершенствования управления капиталом агрохолдингов.

Проведено исследование генезиса дефиниции «капитал», определена его роль в финансовой система координат холдинговых структур, на основании чего уточнено понятие «капитал холдинга» с позиции формирования стоимости предприятия. С учетом особенностей функционирования предприятий холдингового типа усовершенствованы виды капитала холдингов, в частности, за процессом обращения выделены номинальный и фиктивный капитал, за способами формирования определены внешний и внутренний капитал холдинговых структур.

Научно обоснован инновационный подход к парадигме управления капиталом предприятий, в рамках которого, управление капиталом рассмотрено как две взаимодействующие компоненты процесс и система. Процесс управления представлен совокупностью управленческих действий, направленных на формирование, функционирование и развития системы в интересах поставленных целей. Система управления, по мнению автора, представляет собой совокупность конкретных инструментов и моделей влияния на подконтрольный объект.

По результата регрессионного анализа финансового состояния исследуемых агрохолдингов установлено, что на эффективность формирования и использования капитала влияют как количественные параметры, к которым относятся высокая стоимость заемных средств и дисфункциональность механизмов финансово-кредитного обеспечения аграрного сектора, так и качественные показатели - диструктивность управленческих решений по созданию эффективной системы управления капиталом агрохолдингов.

Обосновано, что современные тенденции развития мировой экономики акцентированы на построение качественной открытой системы корпоративного управления. Исходя из обозначенного аспекта, разработана бизнес-модель управления капиталом агрохолдингов, основывающаяся на инструментарии реинжиниринга и ориентированная на повышению качества корпоративного менеджменту капитала.

С целью нивелирования рисков поглощения, повышения эффективности используемого капитала и уровня финансовой устойчивости агрохолдингов, предложены методические подходы к посторенние системы многокритериального выбора альтернативных источников финансирования операционной деятельности агрохолдингов.

Аргументирована теоретическая модель финансирования агрохолдингов, состоящая из шести центров ответственности (центр доходов, центр затрат, центр прибыль, центр инвестиций, центр инноваций и центр стоимости) которая позволяет упорядочить перераспределение внутренних финансовых потоков агрохолдингов.

Ключевые слова: капитал, агрохолдинг, финансовые потоки, экономические условия, вертикальная интеграция, оптимизация структуры капитала.

Размещено на Allbest.ru