Размещено на http://www.allbest.ru/

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“Запорізький інститут державного та муніципального управління”

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

УДК 351.45:330.341.1

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Беспала Наталія

Олександрівна

Запоріжжя - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Харків.

Науковий керівник - доктор наук з державного управління, професор Дєгтяр Андрій Олегович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економічної теорії та фінансів.

Офіційні опоненти - доктор наук з державного управління, професор Розпутенко Іван Васильович,

Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економічної політики;

кандидат економічних наук, доцент Лісовий Андрій Васильович,

Національний університет державної податкової служби України, доцент кафедри економічної теорії.

Провідна установа - Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Львів.

Захист відбудеться 23 листопада 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.03 в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління” за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 125.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий 20 жовтня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради З.О. Надюк

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У ході здійснюваних в Україні за роки незалежності реформ відбулися глибокі соціально-економічні перетворення. Разом з тим непослідовність процесів реформування, відсутність цілісної концепції державної економічної політики, значні структурні диспропорції в економіці призвели до глибокої і затяжної соціально-економічної кризи суспільства. Одним з важливих факторів кризових явищ в Україні стала невиважена податкова політика держави.

В умовах же перехідної ринкової економіки, коли швидко розвивається підприємництво, розширюються бізнесові структури, податкова політика держави має бути надзвичайно виваженою та гнучкою, тоді як характерною рисою податкових реформувань, що відбувалися в новітній історії України, була відсутність їх наукового обґрунтування. Непослідовність у реформуванні податкової системи виявляється в тому, що, з одного боку, декларується потреба підвищення теоретичного рівня податкових реформувань, а з іншого - ці реформи відбуваються без відповідного її наукового обґрунтування. Як наслідок, численні зміни та доповнення до чинного податкового законодавства, які приймаються, не мають конструктивної системної спрямованості, а лише поглиблюють існуючі в податковій системі структурні диспропорції. Саме тому, незважаючи на зміни, що відбулися, необхідно констатувати, що існуюча система оподаткування ще не відповідає сучасним вимогам розвитку економіки України і процес реформування має тривати.

Питанням формування державної податкової політики у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі приділено багато уваги. До провідних зарубіжних учених у цій галузі науки слід зарахувати Н. Андела, Ш. Планкарта, Е.Дж. Доллана, А. Доунса, Д. Ліндсея, Дж. Мілля, Дж. Мірліса, Р. Нурієва, В. Петті, А. Премчанда, А. Сміта, Х. Халлера та інших.

Питанням посилення стимулюючої функції податків, їх використання як основного інструменту механізму державного управління соціально-економічними процесами в суспільстві, а також удосконалення податкового законодавства України присвячені праці В. Альошина, М. Азарова, О. Бакуна, М. Бадиди, Л. Боєнка, С. Буковинського, В. Буняка, О. Василика, М. Вдовиченка, М. Вишневської, В. Гейця, А. Дєгтяря, Т. Дулика, О. Кириленка, О. Користіна, А. Крисоватого, А. Лісового, С. Льовочкіна, Г. Ляшенка, Ю. Медведєва, С. Мельника, С. Панчишина, В. Поповича, І. Розпутенка, В. Сенчукова, В. Федосова, Л. Шаблистої, С. Юргелевича та інших.

Узагальненню світового досвіду формування державної бюджетно-податкової політики та його застосуванню в умовах України присвячені праці В. Андрущенка, М. Вдовиченка, Н. Дороша, П. Мельника, В. Сикори, А. Соколовської та інших.

Відзначаючи вагомість отриманих наукових результатів у сфері теорії та практики формування державної податкової політики та механізму її провадження, слід зауважити, що на сьогодні залишились недостатньо розробленими питання, пов'язані з оптимізацією податкового навантаження в Україні та формуванням податкової системи, яка сприяла б стабільному економічному розвитку країни. Особливої актуальності для України набуває проблема перерозподілу податкових доходів держави між бюджетами різних рівнів та забезпечення збалансованого розвитку регіонів.

Актуальність проблеми, недостатнє її дослідження і висвітлення в економічній літературі, теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були отримані в межах наукової теми “Державне управління і місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0199U002827) Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Автором розроблено заходи удосконалення структури Державної податкової служби України та розвитку державної податкової політики.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо розвитку державної податкової політики в Україні.

Реалізація поставленої мети зумовлює необхідність вирішення таких завдань:

- узагальнення теоретичних засад державної податкової політики;

- систематизація принципів формування та розподілу державних податкових доходів країни між бюджетами різних рівнів;

- оцінка податкового навантаження економіки та еволюції податкової системи України;

- вироблення технологічних підходів розробки, розгляду і затвердження Державного бюджету України;

- удосконалення механізму формування доходів місцевих бюджетів;

- розробка заходів щодо підвищення стимулюючої функції податкової системи України.

Об'єктом дослідження є процес формування механізму державної податкової політики в умовах становлення ринкової економіки в Україні.

Предметом дослідження є наукові та практичні аспекти розвитку державної податкової політики в Україні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розвиток державної податкової політики на основі її децентралізації та зниження податкового тиску сприятиме економічному зростанню України.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання, системний підхід і аналіз фундаментальних положень теорії державного управління у сфері податкового регулювання економіки, а також процесів становлення ринкових відносин в Україні. Методологічною основою стали також наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем формування та удосконалення державної податкової політики.

У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); монографічний і факторологічного, порівняльного, системного та структурного аналізу (вивчення й аналіз соціально-економічних процесів та пошук шляхів удосконалення державної податкової політики); розрахунково-конструктивний, порівняльний і графічний (порівняння соціально-економічних показників розвитку економіки та наявного рівня податкового навантаження).

У роботі використано статистичні та аналітичні матеріали Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України, законодавчо-нормативну базу податкової і бюджетної систем України.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

вперше:

- запропоновано процес поетапного розгляду і прийняття Державного бюджету України: затвердження ключових параметрів бюджету; затвердження витрат Державного бюджету по розділах функціональної класифікації відповідно до наявних податкових доходів;

удосконалено:

- технологічні підходи розробки Державного бюджету України з метою підвищення обґрунтованості прогнозу податкових доходів бюджету й обмеження впливу суб'єктивних факторів на основі формування спеціальної міжвідомчої робочої групи;

- механізм формування доходів місцевих бюджетів шляхом обґрунтування переліку податків і зборів прямого зарахування та податкових доходів спільного з Державним бюджетом використання із зазначенням принципу їх розподілу між регіонами;

- стимулюючу функцію податкової системи України шляхом обґрунтування необхідності зниження рівня податкового навантаження за рахунок зменшення ставки податку на додану вартість, зборів на соціальне страхування населення України, упорядкування системи податкових пільг, підвищення ефективності державного адміністрування податків та зборів;

набуло подальшого розвитку:

- тлумачення поняття “регіональна податкова політика”, під якою слід розуміти систему заходів державних і місцевих органів влади у податковій сфері, спрямованих на вдосконалення оподаткування та забезпечення інтересів держави стосовно регіонів і внутрішніх інтересів самих регіонів;

- формування теоретико-методологічних засад державної податкової політики шляхом узагальнення пріоритетних цілей та принципів її організації за сучасних умов перехідної економіки України;

- узагальнення принципів реформування міжбюджетних відносин у загальній державній податковій політиці України: інституціональної симетрії, субсидіарності, достатності і здатності податкових надходжень до збільшення, нейтральності і відповідності цілям економічного зростання, справедливості, “прозорості” правових норм.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці науково обґрунтованих пропозицій щодо розвитку ефективної державної податкової політики. Рекомендації та пропозиції, сформульовані автором, використані Міністерством промислової політики України при розробці планів перспективного розвитку підприємств машинобудівної галузі (дов. № 03/14-3-125 від 09.06.2006 р.). Пропозиції щодо сталості державних доходів на основі добровільної сплати податків, відбору платників для документальних перевірок, взаємодії податкової служби з іншими органами виконавчої влади використані Державною податковою адміністрацією у Донецькій області (дов. № 5089/8/31-113 від 11.04.2006 р.), Державною податковою адміністрацією у м. Києві (дов. № 129/Б/29-022 від 12.04.2006 р.). Наукові розробки щодо модернізації Державної податкової служби та формування державної податкової політики використані Дзержинською районною радою у м. Харкові при формуванні Програми соціально-економічного розвитку (дов. № 02-330/1855 від 25.09.2006 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при викладанні таких дисциплін: “Податки та податкова політика”, “Фінанси підприємств” (дов. № 139/05 від 27.06.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто і містяться в одноосібно опублікованих працях.

Апробація результатів дослідження. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: „Особливості соціально-економічного розвиту України та регіонів”, м. Запоріжжя (2005 р.), “Наука та інновації - 2005”, м. Дніпропетровськ (2005 р.), “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні”, м. Дніпропетровськ (2005 р.), V Міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування”, м. Харків (2005 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в 11 наукових працях, з них 5 - у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,6 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи - 186 сторінки та містить 10 таблиць, 12 рисунків, список використаних джерел з 178 найменувань та додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що розв'язується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну; встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі “Теоретичні засади податкової політики держави” розглянуто основні теоретичні положення щодо економічної сутності поняття і принципів формування державної податкової політики як інструменту регулювання соціально-економічного розвитку країни та розподілу обмежених народногосподарських ресурсів.

У деяких випадках заходи, спрямовані на виконання державою її функцій, можуть мати різноспрямований характер, і тому необхідною є їх координація. Сучасний економічний розвиток України та її регіонів значною мірою визначається станом податкової політики. Саме податкова політика визначає характер і мету податкової системи, яка передусім має забезпечити необхідними ресурсами фінансування видатків держави.

Стратегічною метою податкової політики є створення в Україні стабільної податкової системи, яка забезпечила б достатній обсяг надходжень платежів до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки держави, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків, а також створення умов для подальшої інтеграції України у світове співтовариство.

У цілому поняття “податкова політика держави” трактується по-різному. Вважаємо достатньо повним визначення, надане С.І. Юрієм та Й.М. Бескидом, згідно з яким податкова політика - це діяльність держави у сфері запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів.

Практика державної розбудови і завдання щодо подальшого поглиблення ринкових трансформацій у країні потребують створення цілісної та послідовної концепції реформування податкової політики на основі її децентралізації. Це зумовлює необхідність обґрунтування загальної стратегії розвитку податкової політики, спрямованої на посилення її фіскально-регулюючих функцій і розмежування між державою та регіонами зобов'язань щодо механізмів формування і реалізації оподаткування, що вимагає комплексного дослідження проблем розвитку державної податкової політики, включаючи її регіональну складову та формування бюджетів різних рівнів.

Під регіональною податковою політикою слід розуміти - систему заходів державних і місцевих органів влади у податковій сфері, спрямованих на вдосконалення оподаткування та забезпечення інтересів держави стосовно регіонів і внутрішніх інтересів самих регіонів. Податкова політика об'єднує як загальнодержавні важелі обґрунтованого територіально диференційованого оподаткування регіонів, так і діяльність органів місцевого самоврядування щодо встановлення і стягнення податків з метою забезпечення конкурентоспроможності економіки регіону на засадах його соціально-економічного зростання.

До основних цілей державної податкової політики необхідно віднести такі: зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів; підтримку вітчизняного виробника, зміцнення його позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках; податкове стимулювання не тільки експортоорієнтованих, але й імпортозамінних виробництв; сприяння активізації інвестиційних процесів; забезпечення територіальної справедливості оподаткування; податкове стимулювання галузей соціальної сфери, які забезпечують покращення якості життя населення; зміцнення фінансових основ місцевого самоврядування та забезпечення їх фінансової самостійності.

До принципів державної податкової політики необхідно віднести такі: системності та внутрішньої цілісності; стимулювання соціально-економічного розвитку та інвестиційної активності регіонів; територіальної справедливості; стабільності системи оподаткування для регіонів усіх територіальних рівнів; компетентності; економічної обґрунтованості; достатності; гнучкості оподаткування; суспільної ефективності.

Ураховуючи вищезазначені цілі та принципи, державна податкова політика покликана вирішувати ряд завдань. Найважливіші з них такі: створення правової бази для реалізації цілей податкової політики; необхідність встановлення органами державної влади і законодавчого закріплення переліку тих регіонів, що потребують фінансової допомоги з боку держави; використання податкових інструментів, які стимулювали б економічний розвиток регіонів; забезпечення фінансової стійкості регіонів, що значною мірою зумовлено фінансовою стійкістю бюджетів.

До основних напрямів державного регулювання у сфері забезпечення фінансової стійкості регіону потрібно віднести: участь фінансових ресурсів Державного бюджету для забезпечення потреб регіонів; фінансову підтримку регіонів (бюджетні дотації, субсидії тощо); створення фінансових умов для формування вільних економічних зон у регіонах з потенціалом зростання; розміщення державних замовлень на поставку продукції загальнодержавного значення; забезпечення умов для залучення вітчизняних інвестицій у слаборозвинені регіони; вирівнювання умов підприємницької діяльності у регіонах; забезпечення територіальної справедливості оподаткування; збільшення податкових надходжень; підвищення рівня дохідно-витратної збалансованості, забезпечення самодостатності місцевих бюджетів.

Розглядаючи реформування міжбюджетних відносин у загальній державній податковій політиці в Україні, слід дотримуватися таких принципів. По-перше, метою реформування слід вважати створення умов для ефективного виконання функціональних повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування у межах доходів відповідних бюджетів, а також забезпечення умов інституціональної симетрії, тобто відповідності між групами економічних суб'єктів, які: користуються певними суспільними благами та послугами; фінансують надання цих благ і послуг (сплачують податки для його фінансування); приймають самостійні рішення про їх надання. По-друге, розподіл повноважень має базуватися на принципах субсидіарності з дотриманням вимог відповідності надання суспільних благ та послуг потребам і уподобанням економічних суб'єктів і забезпечення ефективного виробництва суспільних благ і послуг. По-третє, формування дохідної частини місцевих бюджетів має базуватися на загальних принципах оподаткування (достатність і здатність податкових надходжень до збільшення, нейтральність і відповідність цілям економічного зростання, справедливість, “прозорість” правових норм).

Досвід різних країн щодо системи оподаткування свідчить, що немає однозначної відповіді на те, яким податкам потрібно віддати перевагу, але головними складовими податкових систем є, з одного боку, податок на доходи (включаючи корпоративний), а з іншого - загальний непрямий податок на споживання.

Разом з тим необхідно зауважити, що, з погляду техніки стягнення податку на доходи є досить складним. Його успішне застосування можливе лише в умовах добре розвинутого народного господарства, при добре організованій системі обліку і звітності, при готовності платників податків співробітничати з податковою адміністрацією.

У другому розділі “Формування та вплив податкової політики на соціально-економічний розвиток України” здійснено ретроспективне дослідження становлення податкової системи України, аналіз податкового навантаження економіки України, визначено необхідність та основні напрями реформування податкової політики України.

Для того, щоб оцінити рівень податкового тягаря, необхідно враховувати такі моменти: як існуюче податкове навантаження впливає на ділову активність господарюючих суб'єктів; як держава використовує кошти, акумульовані нею за допомогою податкової системи.

Структура податкового тягаря в Україні щодо питомої ваги окремих податкових надходжень у доходах бюджету у 2003-2004 рр., яка наведена в табл. 1, свідчить, що найбільшу питому вагу у складі доходів бюджету за зазначені періоди має податок на додану вартість. Податок на прибуток підприємств і податок з доходів фізичних осіб займають, відповідно, друге й третє місце. У більшості ж економічно розвинених країн основу дохідної частини бюджету становлять особистий прибутковий податок і внески соціального забезпечення.

Таблиця 1 Склад доходів Державного бюджету України у 2003-2004 рр.

Показники	2003	2004
	Сума, млн. грн.	Питома вага, %	Сума, млн. грн.	Питома вага, %
Доходи бюджету, усього, у тому числі:	75285,8	100	90592	100
Податкові надходження - усього: у тому числі:	54321	72,2	63161,7	69,7
податок на прибуток підприємств	13237,2	17,6	16161,7	17,8
податок з доходів фізичних осіб	13521,3	18,0	13213,3	14,6
податки на власність	600,2	0,8	658,7	0,7
плата за землю	2032,3	2,7	2293,2	2,5
збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету	350,4	0,5	426	0,5
податок на додану вартість	12598,1	16,7	16733,5	18,5
акцизний збір	5246,1	7,0	6704,4	7,4
податки на міжнародну торгівлю і зовнішні операції	3794,6	5,0	5066,9	5,6
місцеві податки й збори	592,4	0,8	555,5	0,6
інші податки	1826,8	2,4	1938,6	2,1
інші збори	736,7	1,0	459,1	0,5
Неподаткові надходження	18227,1	24,2	23653,3	26,1
Інші доходи	2522,6	3,4	2727,8	3,0

* Складено за даними Держкомстату України

Аналізуючи напрями використання державних доходів за останні роки, слід зазначити, що, не зважаючи на збільшення витрат на соціально-культурні заходи, витрати на державне управління різко зросли (з 6,7% у 2001 р. до 13,2% у 2004 р.), що свідчить про збільшення, а не скорочення управлінського апарату за останні роки розвитку ринкової економіки в Україні. Також спостерігається тенденція до скорочення витрат бюджету на розвиток промисловості, енергетики й будівництва. Крім того, наявні випадки використання бюджетних коштів не за цільовим призначенням.

Наведені дані свідчать, що бюджетні кошти використовуються не досить ефективно. Перерозподіл державою значної частки ВВП призводить в Україні до зловживань, приховання значної частини коштів, збагачення окремих приватних осіб за державний кошт, корупції. Усе це переконує в тому, що рівень оподаткування, за допомогою якого перерозподіляється значна частина ВВП, є надмірним. Додатковим підтвердженням цього висновку є масове ухилення від сплати податків, значні масштаби “тіньової” економіки.

Метою реформування податкової політики України є розбудова прозорої, зрозумілої та справедливої податкової системи, яка має стимулювати підвищення економічної активності суб'єктів господарювання.

Останніми роками проведено значну роботу на шляху до оптимізації системи оподаткування. Зокрема, знижено ставки деяких податків, удосконалено систему прибуткового оподаткування громадян та оподаткування прибутку організацій тощо. Для зміцнення позитивних тенденцій важливо, щоб удосконалення податкової системи відбувалося шляхом поступового зниження податкового тягаря у процесі поетапної податкової реформи. Основними вихідними елементами цієї реформи повинні бути такі: науково обґрунтована державна політика доходів, законодавче закріплення якої має бути відображене в Податковому кодексі; перетворення системи оподаткування у складову державного механізму регулювання розвитку пріоритетних галузей економіки; посилення інвестиційної та соціальної спрямованості податкової системи; зміни в системі оподаткування мають здійснюватись одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, удосконаленням соціальної сфери; розширення неподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджету за рахунок оренди державного майна, дивідендів від частки державної власності в акціонерних підприємствах, продажу державного майна; основу податкової системи мають становити прямі податки; непрямі податки повинні використовуватись лише у формі акцизів; застосування при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від видів діяльності й розміру одержуваного прибутку або доходу; ліквідація податкових пільг, які сприяють перерозподілу доходів, деформують вартість показника в економіці та знижують конкурентоспроможність товаровиробників; умови оподаткування мають бути простими й зрозумілому платникові, податок має стягуватись у зручний для платника час і прийнятним методом; чітке розмежування податків, що зараховуються до Державного і місцевого бюджетів, розширення прав органів самоврядування у сфері оподаткування; подальше впровадження та посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів; подальше використання митних тарифів як механізму вдосконалення оподаткування у зовнішньоекономічній діяльності.

Загальна спрямованість податкової політики має базуватися на таких орієнтирах: висока прогресивність оподаткування особливо високих, спекулятивних доходів; пільги для тих, хто одержує особливо низькі доходи; оподаткування виробничого сектора з таким розрахунком, щоб не придушувати виробничу активність; пільгове оподаткування основних продуктів споживання, що визначають необхідний мінімум споживання; пільгові режими оподаткування продукції високотехнологічних галузей; підвищене оподаткування прибутків і доходів, що вивозяться за кордон, не маючи на меті сприяння вітчизняному експорту товарів і послуг; особливо пільговий податковий режим для інвестиційної діяльності.

У третьому розділі “Удосконалення державної податкової політики в Україні” удосконалено процес формування бюджетів різних рівнів в Україні з метою більш ефективного використання податкових доходів держави та пропорційного розвитку регіонів України, розроблено пропозиції щодо вдосконалення системи оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності.

Основними принципами, які відображали б завдання державної податкової політики України, виходячи з сучасних світових тенденцій, слід вважати такі: стабільність і передбачуваність; високий рівень розвитку регулятивної функції податків; гнучкість податкових платежів, способів їх нарахування, системи пільг та санкцій залежно від зміни економічної ситуації; рівновага щодо забезпечення за допомогою податків структурно-виробничої рівноваги економіки; рухливість та чутливість податкових платежів до змін бази оподаткування; антиінфляційна спрямованість податків; зручність податкових платежів для всіх суб'єктів податкового процесу; рівність платників податків у рівних оцінюваних умовах і розмірів доходів; стимулювання економічної та правової зацікавленості здійснення певної діяльності, виходячи з умов її оподаткування та отримання більших доходів; економність витрат, пов'язаних зі стягненням податків; рівномірність охоплення об'єктів оподаткування чи видів діяльності, а не концентрація податкового тягаря виключно на одній якій-небудь їх частині.

Важливою складовою формування державної податкової політики є процес складання та затвердження бюджетів різних рівнів. Бюджетний процес в Україні потребує вдосконалення, метою чого є створення ефективних правил і процедур прийняття рішень у сфері державних видатків як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Основними недоліками існуючої системи прийняття бюджетних рішень є відверте лобіювання інтересів окремих фінансово-промислових груп та отримання особистих вигід за рахунок розширення державних витрат.

Рішення, що приймаються в умовах представницької демократії, залежать від регламенту прийняття політичних рішень. У дисертації доведено необхідність розбити на два етапи процес розгляду і затвердження бюджету: затвердження ключових параметрів бюджету, до яких входять податкові доходи бюджету, бюджетний дефіцит, загальний обсяг витрат Державного бюджету, в тому числі - трансферти місцевим бюджетам; затвердження витрат Державного бюджету по розділах функціональної класифікації, що дасть змогу зменшити можливі негативні наслідки, пов'язані з прийняттям політичних рішень, і в тому числі - можливість обміну голосами, лобіювання інтересів, впливу зацікавлених груп.

До Бюджетного кодексу необхідно внести положення про те, що рішення про державні видатки, державну заборгованість або зміни податкового законодавства приймаються кваліфікованою більшістю голосів. При цьому всі зміни проекту бюджету, що підвищують витрати, допускаються тільки за згодою Уряду України.

Прогнозування бюджетних доходів є, безперечно, складним економічним завданням. Однак перекручення прогнозних оцінок бюджетних надходжень пояснюється не тільки об'єктивними труднощами розробки таких прогнозів, а й причинами суб'єктивної властивості. Для підвищення обґрунтованості прогнозу доходів бюджету й обмеження впливу суб'єктивних факторів доцільно доручити його підготовку спеціальній робочій групі, до якої, крім Міністерства фінансів України, входили б співробітники Міністерства економіки України і Держкомстату України, Національного банку України, а також експерти провідних економічних інститутів. Такий прогноз доходів по статтях класифікації, узгоджений у рамках професіональної робочої групи, має слугувати основою для розробки проекту бюджету. податковий дохід бюджет кошторис

Розглядаючи питання реформування бюджетно-податкової системи України і її переорієнтацію на підвищення значення місцевих бюджетів, слід зазначити, що необмежена податкова самостійність місцевих органів влади є неприпустимою. Головними застереженнями проти цього є неможливість створення узгодженої податкової системи та небезпека багаторазового оподаткування одних і тих самих об'єктів. Для умов України доцільним є використання змішаної системи розподілу податків між бюджетами різних рівнів. Важливою умовою ефективного функціонування системи міжбюджетних відносин є вибір податків, що надходять до місцевих бюджетів. Ці податки повинні відповідати таким вимогам: не мати значних регіональних відмінностей; не бути особливо чутливими до кон'юнктурних коливань; дія податків, що надходять до місцевих бюджетів, повинна бути обмежена відповідною територією.

При оцінюванні конкретних податків з погляду доцільності їх зарахування до центрального або місцевого бюджетів необхідно враховувати, відповідно до якого принципу стягується податок, - принципу еквівалентності або принципу платоспроможності. Податки, які стягуються відповідно до принципу платоспроможності, доцільно зараховувати до центрального бюджету. Податки, що стягуються відповідно до принципу еквівалентності (обов`язкові платежі), доцільно зараховувати до місцевого бюджету або надати право місцевим органам влади самостійно встановлювати податкову ставку в тому разі, якщо ці податки є платежами за блага та послуги, що надаються місцевими органами влади.

Найбільше відповідають вимогам щодо доцільності зарахування до місцевих бюджетів податок з власників транспортних засобів, податок з доходів фізичних осіб.

Разом з тим аналіз податкових надходжень по окремих видах податків свідчить, що вони не завжди відповідають тому податковому навантаженню, яке регіон дійсно несе. Можливість перекладення податкового навантаження на жителів інших регіонів або адміністративно-територіальних одиниць є загальним економічним критерієм, який свідчить про непридатність податку для децентралізації або необхідність зміни підходів щодо його міжрегіонального розподілу. Недоцільно передавати в повне розпорядження місцевих бюджетів ПДВ, мито, акцизний збір.

Спільне використання доходів від ПДВ та податку на прибуток державним та місцевими бюджетами, враховуючи достатню стабільність суми цих доходів, істотно послабить гостроту проблеми бюджетних доходів та покращить контроль за використанням державних коштів. Ураховуючи високу дохідність податку на додану вартість, певну його частину доцільно зараховувати до місцевих бюджетів. Оскільки для ПДВ сплата податку і фактичне податкове навантаження належать до різних регіонів, то для забезпечення достатнього збігу регіональних податкових надходжень і податкового навантаження на жителів доцільно частку доходів від ПДВ, що буде надходити до місцевих бюджетів, розподіляти між регіонами не за принципом місцевих надходжень, а пропорційно до кількості жителів. Податок на прибуток доцільно розподіляти між областями пропорційно до виплаченої структурними підрозділами підприємств заробітної плати. Акцизний збір доцільно повністю зараховувати до Державного бюджету.

Головна вимога до розподілу доходів полягає в тому, що такий розподіл має виходити з видатків, які відповідають розподілу завдань між органами державної влади. Необхідно, щоб право на доходи надавалося на досить тривалий термін, оскільки тільки на такій основі можливе фінансове та бюджетне планування.

Формування доходів органів державної влади кожного рівня є результатом двох заходів: розподілу видів податків та створення механізмів перерозподілу податкових надходжень за допомогою трансфертів. Трансферти місцевим бюджетам можна поділити на декілька видів: для короткострокового збалансування фінансових можливостей бюджетів (дотації), для вирівнювання фінансових можливостей регіонів (дотації вирівнювання); для фінансування певної діяльності (субвенції).

Субвенції є економічно виправданими, якщо при розподілі завдань між різними рівнями влади не вдалося інтерналізувати корисність регіональних і місцевих товарів та послуг, а через оподаткування не вдалося досягти фіскальної еквівалентності, тобто привести у відповідність коло користувачів благом і тих, хто платить податки до відповідного бюджету.

Головні методологічні висновки щодо субвенцій місцевим бюджетам полягають у такому: субвенції місцевим бюджетам є доцільними у випадках фінансування діяльності, при якій виникають “зовнішні” ефекти, та за необхідності збільшення пропозиції соціально важливих благ; у першому випадку розмір субвенцій має відповідати масштабам “зовнішніх” ефектів, у другому - залежить від кількості населення; витрачання наданих місцевим бюджетам субвенцій має контролюватися з боку того органу влади, що їх надає, з боку Рахункової палати України, а також громадських організацій.

Іншим завданням формування податкової політики в Україні є створення сприятливих умов для розвитку підприємницької, головним чином, виробничої діяльності й на цій основі - забезпечення більш повного задоволення соціальних потреб населення. У дисертаційній роботі обґрунтовано заходи зниження податкового тиску в Україні шляхом: зниження ставки ПДВ; зниження ставки відрахувань у державні соціальні фонди та введення єдиного соціального податку; забезпечення більш рівномірного розподілу податкового тягаря шляхом зниження недоїмки й масштабів ухилення від сплати податків, а також раціоналізації системи податкових пільг.

Податкова система, що існує в Україні, відрізняється від податкових систем економічно розвинених країн порівняно невисокими податковими ставками. Велика кількість податкових пільг призвела до необґрунтованого перерозподілу валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови господарювання.

У сформованих умовах більш ефективні підприємства втрачають свої конкурентні переваги як на міжнародному, так і на внутрішньому ринках: погіршується їх міжнародна конкурентоспроможність (через значний рівень податкового навантаження); втрачаються їх порівнянні переваги на внутрішньому ринку.

Існуючі на сьогодні розміри обов'язкових внесків у соціальні фонди істотно посилюють податковий тягар на фонд оплати праці підприємств, що призводить до підвищення собівартості продукції, товарів, робіт і послуг, а отже, до зростання цін. Реформування системи державного страхування доцільно здійснювати шляхом уведення єдиного соціального податку, що спростить механізм розрахунків соціальних платежів, значно спростить процес їх адміністрування, буде сприяти можливостям підвищення заробітної плати, її виведення з ''тіньової сфери'', а також значно знизить податковий тягар на фонд оплати праці. Доцільно передбачити відрахування у фонд медичного страхування, які існують в економічно розвинених державах, що посилить соціальний захист громадян.

Слід зазначити, що сьогодні однією із найактуальніших проблем, яка стоїть перед податковою системою України, є виконання дохідної частини бюджету. Недостатній рівень збирання податків є переконливим доказом наявних серйозних суперечностей у податкових відносинах, що склалися між державою й платниками податків.

Податковим службам необхідно здійснити комплекс заходів для підвищення ефективності роботи з виявлення прихованих доходів, фактів заниження оподатковуваної бази. Найважливішими напрямами такої роботи є: аналіз результатів контрольної роботи; забезпечення податкових органів повною й достовірною інформацією про господарську діяльність суб'єктів оподаткування; комп'ютеризація роботи, у тому числі комп'ютеризація процесу збору й обробки даних про діяльність платників податків, комп'ютеризація документообігу; підвищення кваліфікації фахівців податкової служби; створення системи оперативного реагування на зміни, що відбуваються в податковій сфері.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми розвитку державної податкової політики України. Дослідження здійснено на основі гіпотези про необхідність реформування державної податкової політики на основі її децентралізації та зниження податкового тиску з метою забезпечення економічного зростання регіонів.

1. Здійснюючи теоретичне узагальнення поняття державної податкової політики, надане авторське визначення регіональної податкової політики, під якою слід розуміти систему заходів державних і місцевих органів влади у податковій сфері, спрямованих на вдосконалення оподаткування та забезпечення інтересів держави стосовно регіонів і внутрішніх інтересів самих регіонів. Податкова політика об'єднує як загальнодержавні важелі обґрунтованого територіально диференційованого оподаткування регіонів, так і діяльність органів місцевого самоврядування щодо встановлення і стягнення податків з метою забезпечення конкурентоспроможності економіки регіону на засадах його соціально-економічного зростання.

2. Основними цілями державної податкової політики є такі: зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів; підтримка вітчизняного виробника, зміцнення його позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках; податкове стимулювання експортоорієнтованих та імпортозамінних виробництв; сприяння активізації інвестиційних процесів; забезпечення територіальної справедливості оподаткування; податкове стимулювання галузей соціальної сфери, які забезпечують покращення якості життя населення; зміцнення фінансових основ місцевого самоврядування та забезпечення їх фінансової самостійності. До принципів державної податкової політики слід зарахувати такі: системності та внутрішньої цілісності; стимулювання соціально-економічного розвитку регіонів; територіальної справедливості; стабільності системи оподаткування для регіонів усіх територіальних рівнів; компетентності; економічної обґрунтованості; достатності; гнучкості оподаткування; суспільної ефективності.

3. Реформування міжбюджетних відносин у загальній державній податковій політиці в Україні має базуватися на принципах забезпечення інституціональної симетрії, тобто відповідності між групами економічних суб'єктів, які користуються певними суспільними благами, фінансують надання цих благ, приймають самостійні рішення про їх надання; субсидіарності розподілу повноважень з дотриманням вимог відповідності надання суспільних благ та забезпечення ефективного їх виробництва; формування дохідної частини місцевих бюджетів на загальних принципах оподаткування.

4. В Україні за роки незалежності проведено значну роботу на шляху до формування сучасної податкової політики на принципах її побудови в економічно розвинутих країнах. Проте слід констатувати наявність переважно фіскальної спрямованості податкової системи, що зумовлює необхідність подальших трансформацій податкової системи, оскільки вона не націлена на вирішення структурних проблем та завдань інноваційного розвитку економіки. Для зміцнення позитивних тенденцій в економіці країни необхідно, щоб процес удосконалення податкової системи відбувався шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі поетапної податкової реформи.

5. Важливою складовою формування державної податкової політики є процес складання та затвердження бюджетів різних рівнів. Бюджетний процес в Україні потребує вдосконалення, метою чого є створення ефективних правил і процедур прийняття рішень у сфері державних видатків як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Процес розгляду і затвердження бюджету необхідно розбити на два етапи: затвердження ключових параметрів бюджету, до яких входять податкові доходи бюджету, бюджетний дефіцит, загальний обсяг витрат Державного бюджету; затвердження витрат Державного бюджету по розділах функціональної класифікації, що дасть змогу зменшити можливі негативні наслідки, пов'язані з прийняттям політичних рішень, і в тому числі - можливість обміну голосами, лобіювання інтересів, впливу зацікавлених груп.

6. Для підвищення обґрунтованості прогнозу доходів бюджету й обмеження впливу суб'єктивних факторів доцільно доручити його підготовку спеціальній робочій групі, до якої, крім Міністерства фінансів України, входили б співробітники Міністерства економіки України і Держкомстату України, Національного банку України, а також експерти провідних економічних інститутів. Такий прогноз доходів по статях класифікації, узгоджений у рамках професіональної робочої групи, має слугувати основою для розробки проекту бюджету.

7. Для умов України доцільним є використання змішаної системи розподілу податків між бюджетами різних рівнів. Критеріями зарахування податків до формування місцевих бюджетів є відповідність таким вимогам: відсутність значних регіональних відмінностей та чутливості до кон'юнктурних коливань, дія податків, що надходять до місцевих бюджетів, повинна бути обмежена відповідною територією. Найбільше відповідають зазначеним вимогам податок з власників транспортних засобів, податок з доходів фізичних осіб. Розподіл податкових доходів від ПДВ та податку на прибуток між місцевими бюджетами доцільно провадити за такими принципами: частку доходів від ПДВ, що буде надходити до місцевих бюджетів, розподіляти пропорційно до кількості жителів; податок на прибуток - пропорційно до виплаченої структурними підрозділами підприємств заробітної плати.

8. Удосконалення податкової системи України необхідно здійснювати шляхом зменшення рівня податкового навантаження за рахунок зниження ставки ПДВ та упорядкування системи податкових пільг. Реформування системи державного страхування доцільно здійснювати шляхом введення єдиного соціального податку, що спростить механізм розрахунків соціальних платежів, значно спростить процес їх адміністрування, буде сприяти можливостям підвищення заробітної плати, її виведення з ''тіньової сфери'', а також значно знизить податковий тягар на фонд оплати праці. Податковим службам необхідно здійснити комплекс заходів для підвищення ефективності роботи з виявлення прихованих доходів та заниження оподатковуваної бази.

За результатами дисертаційного дослідження розроблено науково-практичні рекомендації:

Верховній Раді України:

- розмежувати процес розгляду і затвердження державного бюджету України на два етапи; зменшити розмір ставки податку на додану вартість, зборів на соціальне страхування населення України; упорядкувати систему податкових пільг;

- законодавчо врегулювати розподіл податкових доходів між бюджетами різних рівнів на основі змішаної системи з урахуванням визначених в роботі критеріїв та принципів вибору податків.

Міністерству фінансів України, Міністерству економіки України, Держкомстату України, Національному банку України надати представників до робочої групи з розробки Державного бюджету України;

Державній податковій адміністрації України підвищити ефективність державного адміністрування податків та зборів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Беспала Н.О. Морально-етичні аспекти вдосконалення діяльності органів ДПС із платниками податків // Теорія та практика державного управління. - Вип. 2(11). - X.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 153-157.

Беспала Н.О. Розвиток державної податкової політики та вдосконалення системи адміністрування податків // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2006. - № 3. - С.7-12.

Беспала Н.О. Оцінювання ефективності роботи податкових органів щодо виконання Державного бюджету України // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2005. - № 2. - С. 10-15.

Беспала Н.О. Становлення та розвиток державного податкового менеджменту в Україні // Економіка та держава. - 2006. - № 3. - С. 75-77.

Беспала Н.О. Світовий досвід організації податкового регулювання економіки країни // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2006. - № 1. - С. 5-9.

Беспала Н.О. Податкова політика та її вплив на соціально-економічний розвиток регіонів України // Регіональна політика розвитку аграрної сфери: Монографія / За заг. ред. Г.І. Мостового. - X.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - С. 177-192.

Беспала Н.О. Оподаткування в системі макроекономічного регулювання // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. - 2006. - № 15. - С. 69-74.

Беспала Н.О. Формування податкової системи в Україні // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. - 2006. - № 14. - С. 100-107.

Беспала Н.О. Удосконалення розподільної функції державної податкової політики // ДНІ НАУКИ: Зб. тез доповідей: в 3 т. / Гуманітарний університет 27-28 жовтня 2005 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2005. - Т. 1 - С. 92-93.

Беспала Н.О. Формування та вплив державної податкової політики на соціально-економічний розвиток України // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Наука та інновації - 2005”. - Том 12. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 4-5.

Беспала Н.О. Удосконалення регіональної податкової політики держави // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні”. - Т. 6. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 15-17.

АНОТАЦІЯ

Беспала Н.О. Розвиток державної податкової політики в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, Запоріжжя, 2006.

Дисертацію присвячено розробці науково-теоретичних засад розвитку державної податкової політики та пропозицій з підвищення дієвості механізму державного управління соціально-економічним розвитком України.

Досліджено теоретичні засади державної податкової політики. Здійснено систематизацію принципів формування та розподілу державних податкових доходів країни між бюджетами різних рівнів. Здійснено аналіз податкового навантаження економіки та еволюції податкової системи України. Визначено технологічний підхід до розробки, розгляду і затвердження Державного бюджету України. Удосконалено механізм формування доходів місцевих бюджетів. Розроблено заходи щодо підвищення стимулюючої функції податкової системи України.

Ключові слова: податкова політика, податкове навантаження, податкові доходи бюджетів, податкова система, державне управління, реформування.

Беспалая Н.А. Развитие государственной налоговой политики в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Гуманитарный университет “Запорожский институт государственного и муниципального управления”, Запорожье, 2006.

Диссертация посвящена разработке научно-теоретических основ развития государственной налоговой политики и предложений по повышению действенности механизма государственного управления социально-экономическим развитием Украины.

Практика государственного развития и задачи дальнейшего углубления рыночных трансформаций в стране требуют создания целостной и последовательной концепции реформирования государственной налоговой политики на основе ее децентрализации. Региональная налоговая политика становится важной составляющей механизма государственного регулирования социально-экономического развития страны.

Осуществляя теоретическое обобщение понятия государственной налоговой политики, дано авторское определение региональной налоговой политики, под которой следует понимать систему мероприятий государственных и местных органов власти в налоговой сфере, направленных на усовершенствование налогообложения и обеспечение интересов государства и внутренних интересов самих регионов.

Установлено, что основными целями государственной налоговой политики являются: сближение уровней социально-экономического развития регионов; поддержка отечественного производителя, укрепление его позиций на внутреннем и внешнем рынках; налоговое стимулирование экспортоориентированных и импортозамещающих производств; содействие активизации инвестиционных процессов и т. д. К принципам государственной налоговой политики следует отнести такие: системности и внутренней целостности; стимулирования социально-экономического развития и инвестиционной активности регионов; территориальной справедливости; стабильности системы налогообложения для регионов всех территориальных уровней; достаточности; гибкости и т. д.

Реформирование межбюджетных отношений в общей государственной налоговой политике в Украине должно быть основано на принципах обеспечения институциональной симметрии; субсидиарности и распределения полномочий с соблюдением требований соответствия предоставления общественных благ и обеспечения эффективного их производства; формирования доходной части местных бюджетов на общих принципах налогообложения.

...