Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бюджетне регулювання виробництва продукції рослинництва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика дисертаційної роботи

Актуальність теми. В ринкових умовах регулювання виробничих відносин більшою мірою здійснюється методом самофінансування, тобто шляхом формування фінансової бази самими учасниками виробництва і самостійного розпорядження продуктами своєї діяльності. Проте у багатьох випадках ринковий механізм не здатний забезпечити перерозподіл доходів відповідно до загальнодержавних інтересів, а тому на розвиток економіки значно впливає державне регулювання, особливо у сфері виробничої діяльності.

Водночас, велика амплітуда коливань цін і доходів в аграрному виробництві, що залежить від природних факторів і кон'юнктури ринку, конкурентне середовище в сільському господарстві і високий ступінь монополізації в ресурсозабезпечувальних переробних сферах, низька привабливість інвестування аграрного виробництва через специфіку відтворювального процесу та потреба екологізації сільського господарства підкреслюють необхідність державного регулювання виробництва саме сільськогосподарської продукції. Успіх в забезпеченні розвитку і сталості виробництва, достатніх рівнів доходності та досягненні нормативної прибутковості виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств в значній мірі залежить від ефективності інструментарію бюджетної підтримки національного товаровиробника, як однієї з ключових складових політики державного регулювання.

Упродовж останніх десятиріч так і не сформувалися конкретні співвідношення і довготривалі стійкі тенденції в напрямку закріплення пріоритету за відповідними економічними важелями бюджетної підтримки розвитку основних галузей сільського господарства. Ліквідація дотаційної системи підтримки, побудованої на командно адміністративному регулюванні, та деформаційні процеси перехідного періоду зумовили необхідність трансформації методології державної підтримки і формування нової моделі бюджетного регулювання сільськогосподарського виробництва з максимальною відповідністю вимогам ринкової економіки.

Сьогодні процес забезпечення рентабельного сільськогосподарського виробництва в Україні гальмується, головним чином, низкою недоліків та прорахунків в політиці бюджетної підтримки, а саме: наявністю великої кількості дубльованих програм, недиференційованим підходом до фінансування розвитку окремих галузей, відсутністю закономірностей в наданні допомоги по роках, неоптимальним часовим розподілом ресурсів в межах бюджетного року, що ускладнює управління бюджетним фінансуванням. Тому на сучасному етапі аграрної політики проблема вибору ідеології бюджетного регулювання, яка фокусується на розробці способу (механізму) використання бюджетних коштів на потреби сільського господарства, набула важливого значення, як така, що має прямопропорційний вплив на результативність праці аграріїв.

Стан вивчення проблеми. Відомими зарубіжними вченими в цій сфері знань є Л. Вальрас, А. Маршалл, Дж. Хікс, Дж. Гелбрейт, Б. Аллан, Ш. Бланкарт, Дж. Б' юкенен, А. Вагнер, Хакет Р., Ж. Марку, Мертон Роберт, Ю. Немец, А. Пігу та інші.

Серед вітчизняних вчених питання бюджетного регулювання в різних аспектах досліджували: В. Алексійчук, Н. Борхунов, О. Василик, Г. Волинський, З. Варналій, П. Гайдуцький, А. Гальчинський, А. Гриценко, В. Геєць, О. Ґудзь, І. Гуревичев, М. Дем'яненко, І. Дерев'янко, Л. Євтух, А. Єпіфанов, П. Єщенко, М. Калінчик, І. Кириленко, В. Кравченко, П. Лайко, І. Лукінов, П. Макаренко, О. Могильний, С. Огородній, І. Озеров, С. Осадець, К. Павлюк, В. Панкова, А. Покрита, Д. Полозенко, А. Путятіна, І. Радіонова, П. Саблук, А. Соколовська, В. Суторміна, В. Федосов, Л. Худолій, А. Чухно, В. Черняк, І. Чугунов, С. Юрій та ін.

Проте в більшості досліджень питання бюджетного регулювання розглядались на макрорівні, переважно без належної ув'язки з особливостями функціонування підприємств агропромислового комплексу. Одночасно, має місце вузькоспеціалізований підхід в напрямку дослідження податкової, кредитної чи субсидійованої складових системи бюджетного регулювання без врахування причинно-наслідкових зв'язків та впливу низки регулюючих факторів політико-соціального характеру. Крім того, в нинішніх умовах, коли ситуація в сільському господарстві все більш стабілізується, деякі положення теорії та практики бюджетного регулювання потребують подальшого розвитку і вдосконалення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження випливає з науково-дослідної роботи за темою «Удосконалення використання програмно-цільового методу в процесі управління видатковою частиною бюджету» по розділу «Удосконалення механізму запобігання нецільовому використанню бюджетних коштів сільськогосподарськими підприємствами. Розроблення заходів щодо підвищення ефективності бюджетного фінансування цільових програм розвитку агропромислового комплексу» (номер державної реєстрації 010U002459 від 22.12.03 р.)

Дисертаційна робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» УААН за темами «Фінансове забезпечення АПК у ринкових умовах» (номер державної реєстрації 010U000266), «Формування системи та механізмів організаційно-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників у ринкових умовах» (номер державної реєстрації 0102U000266).

Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження - теоретико-методичне обґрунтування пріоритетних форм бюджетного регулювання і пропозиції щодо вдосконалення фінансового механізму прямої бюджетної підтримки виробництва продукції рослинництва та їх практичної реалізації у сучасних умовах. Відповідно до поставленої мети вирішувались такі завдання:

- уточнити сутність бюджетного регулювання виробництва та принципи бюджетного фінансування сільськогосподарських товаровиробників;

- проаналізувати процес трансформації механізму прямої державної фінансової підтримки сільського господарства;

- узагальнити теорію і практику світового досвіду бюджетного регулювання виробництва в контексті його використання в Україні;

- проаналізувати стан фінансування державних програм, спрямованих на підтримку сільського господарства та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення цього процесу;

- розробити ефективну модель розподілу бюджетних коштів, призначених для підтримки виробників рослинницької продукції;

- обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників з використанням бюджетних коштів;

- обґрунтувати шляхи вдосконалення системи заставних цін та інтервенційних закупівель для поліпшення економічно-фінансового стану сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом дослідження є бюджетна система України в частині фінансового регулювання агропромислового комплексу та сільськогосподарські товаровиробники, що використовують бюджетні кошти.

Предметом дослідження виступає система економічних відносин, що складаються в процесі формування та використання коштів державного бюджету для виробництва продукції рослинництва.

Інформаційна база дослідження. Методичною та теоретичною основою дисертаційної роботи є праці українських та зарубіжних вчених, законодавчі та інші нормативно-правові акти: Закони України, Укази Президента України, Постанови Уряду, нормативні документи Міністерства фінансів і Міністерства аграрної політики України, офіційна статистична інформація, а також матеріали, одержані автором від організацій, задіяних у системі підтримки сільськогосподарських товаровиробників різних рівнів.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалось широке коло методів, серед яких: діалектичний та абстрактно-логічний (при узагальненні теоретико-методичних засад бюджетного регулювання сільськогосподарського виробництва); монографічний (під час дослідження процесів бюджетної підтримки господарств); метод екстраполяції (при прогнозуванні зміни обсягів бюджетного фінансування); метод економіко-математичного моделювання (при розробці моделі раціонального розподілу бюджетних коштів, спрямованих на підтримку сільськогосподарських товаровиробників); аналізу та синтезу (при дослідженні стану та рівня бюджетної підтримки сільськогосподарського виробництва); графічний (при дослідженні структури та динаміки бюджетної допомоги).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

Вперше:

визначено поняття «бюджетного механізму регулювання виробництва» як системи формування, перерозподілу та контролю за використанням фінансових ресурсів по вертикалі бюджетної системи і по горизонталі між адміністративно-територіальними одиницями з метою управління виробничим процесом;

розроблено модель для визначення пріоритетів при розподілі державної бюджетної підтримки між сільськогосподарськими виробниками, яка забезпечує ефективний розподіл бюджетних коштів. Вона може бути використана також при побудові системи ефективного бюджетного регулювання економіки через прямі дотації, кредитне субсидіювання та інші системи адресної підтримки сільськогосподарських товаровиробників.

Доповнені раніше сформульовані положення:

обґрунтовано необхідність «системного бюджетного регулювання виробництва», під яким слід розуміти таку його організацію, за якої на основі цілеспрямованого використання всієї необхідної сукупності бюджетних регуляторів і ринкових механізмів буде забезпечено результативність виробничої системи відповідно до законодавчо чи іншим шляхом визначеної для неї економічної та соціальної мети;

запропоновано комбіновану модель підтримки вітчизняних товаровиробників, в основі якої субсидування метричної одиниці продукції поєднується з виплатами на 1 га посіву, що дозволить найбільш повно задовольнити потреби аграрного сектора у обмежених і гостродефіцитних фінансових ресурсах цільового характеру;

обґрунтовано необхідність вдосконалення організаційно-функціональної структури нині діючого інтервенційного фонду та системи заставних операцій, як інструменту регулювання фінансових потоків та підтримки цін на продукцію сільськогосподарських товаровиробників у зв'язку з недостатнім рівнем розвитку ринкової інфраструктури;

доповнено перелік сучасних принципів бюджетної підтримки принципом обов'язковості виплат, передбачених чинним законодавством.

Дістало подальший розвиток:

нормативно-правове регулювання бюджетної підтримки сільськогосподарських виробників через створення спеціального фонду, який може виконувати гарантійну функцію і виступати посередником фінансових відносин між державою та сільськогосподарськими товаровиробниками з приводу пільгового кредитування;

здійснена структурна класифікація цільових державних програм, що забезпечить більш ефективну їх систематизацію та аналіз.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання висновків і пропозицій для вдосконалення діючого в Україні механізму бюджетного регулювання сільськогосподарського виробництва (перш за все, на державному рівні). Пропозиції, сформульовані у роботі, можуть бути втілені як у сукупності, так і за окремими компонентами, в тому числі за умов незначних обсягів бюджетного фінансування, що відповідають найбільш песимістичним прогнозам виконання бюджету.

Розроблені в результаті дослідження рекомендації щодо вдосконалення: дотаційного механізму, системи кредитного забезпечення сільськогосподарських виробників, процесу розподілу та доведення бюджетних коштів безпосередньо до суб'єктів господарювання були враховані Головним управлінням агропромислового розвитку Житомирської області при обґрунтуванні програми розвитку сільськогосподарського виробництва. (довідка №3230/4 від 11.10.2005 р.).

Розроблені автором пропозиції щодо вдосконалення бюджетної підтримки сільськогосподарських товаровиробників були використані при плануванні та аналізі фінансування державних програм розвитку сільського господарства Житомирського району (довідка №579 від 19.10.2005 р.).

Основні положення дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі за курсами «Фінанси», «Фінанси підприємств» та «Державне регулювання економіки» Державного агроекологічного університету (довідка №409 від 11.05.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеною науковою працею. Наукові результати дисертації є внеском автора у розвиток теорії і практики бюджетного регулювання сільськогосподарського виробництва. Наукові положення, висновки та пропозиції сформульовані та обґрунтовані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Запропоновані автором теоретичні засади і практичні рекомендації з удосконалення бюджетних відносин у галузі сільськогосподарського виробництва пройшли апробацію шляхом обговорення і отримали позитивну оцінку науковців на міжнародних науково-практичних конференціях: «Наука та освіта - 2006» (23-31 січня 2006 р.) м. Дніпропетровськ; «Сучасні наукові дослідження - 2006» (20-28 лютого 2006 р.) м. Дніпропетровськ.

Публікації. Найбільш важливі теоретичні і практичні результати досліджень, висновки і пропозиції автора відображені у 9 публікаціях, з яких 7 - у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 2,56 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографічного списку використаних джерел (194 найменування). Основна частина роботи викладена на 207 сторінках друкованого тексту, містить 33 таблиці, 26 рисунків, 1 додаток.

Основний зміст роботи

фінансовий бюджетний ціна рослинницький

У першому розділі - «Теоретичні основи функціонування бюджетного регулювання аграрного виробництва» - наведено аналіз результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів щодо бюджетної підтримки товаровиробництва. Розкрито сутність поняття «системне бюджетне регулювання виробництва», та його значення в процесі розробки і проведення збалансованої фінансово-бюджетної політики, спрямованої на підвищення рівня економічного розвитку країни в цілому та окремих галузей зокрема; здійснено вивчення науково-методологічних підходів щодо визначення пріоритетних напрямків бюджетної підтримки виробництва.

У процесі дослідження встановлено, що бюджетна політика держави відносно виробничого сектору являє собою сукупність пріоритетних цілей, наукових підходів і конкретних заходів щодо цілеспрямованої діяльності держави в цілому з регулювання виробничого процесу, управління виробництвом на всіх рівнях, ефективного використання бюджетних ресурсів для вирішення економічних завдань країни.

Необхідність бюджетного регулювання сільськогосподарського виробництва зумовлена, головним чином, специфікою галузі та особливостями сільськогосподарського виробництва. Використовуючи бюджетні важелі впливу, держава стимулює або локалізує певні виробничі процеси: виділяючи кошти на розвиток окремих галузей, вона стимулює розвиток відповідних виробництв; шляхом диференціації ставок і пільг прискорює або стримує їхній розвиток. Виходячи з цього, найпоширенішими методами бюджетного регулювання сільськогосподарського виробництва визначено субсидування окремих галузей, що здійснюється у формі дотацій, субсидій чи субвенцій і пряме бюджетне фінансування загальнодержавних програм, які забезпечують розширення суспільного відтворення, вдосконалення його структури.

Вітчизняний механізм бюджетного регулювання виробництва сільськогосподарської продукції не є досконалим (як у сфері визначення пріоритетних напрямів бюджетної підтримки, так і у сфері доведення останньої до безпосередніх користувачів), що зводить нанівець масштабність бюджетних асигнувань товаровиробникам і, зрештою, кардинально не впливає на результативність їхньої праці. Тому вивчення структури та динаміки бюджетної підтримки товаровиробників за програмно-цільовим методом дозволяє розробити заходи щодо підвищення ефективності використання бюджетних коштів, зростання рівня їхньої окупності.

У другому розділі - «Сучасний стан бюджетного регулювання виробництва продукції рослинництва» - проаналізовано механізми бюджетної підтримки виробників продукції рослинництва, проведено економічний аналіз впливу цієї підтримки на роботу сільськогосподарського сектора, узагальнено теорію і практику світового досвіду бюджетного регулювання виробництва в контексті його використання в Україні.

Донедавна основу фінансування сільського господарства становили позабюджетні кошти (64%), які формувалися в основному через спеціальні податкові механізми. Такий підхід до фінансового забезпечення з об'єктивних причин був вимушеним і запроваджувався як тимчасовий, а вже з 2005 року бюджетне фінансування стає переважним (84%) у структурі фінансових ресурсів, що надходять ззовні. Тобто, структура бюджетної підтримки галузі наближається до вимог СОТ, що досягається при загальному збільшенні обсягів фінансування сільськогосподарських товаровиробників.

В 2005 році частка фінансування цільових державних програм підтримки виробництва у загальних видатках держбюджету на виконання сільськогосподарських функцій зросла порівняно з 2000 роком на 7% і склала 1857,3 млн. грн., що майже в 6 разів більше рівня 2000 р. До основних статей за обсягами видатків на розвиток безпосередньо сільського господарства шляхом підтримки доходів товаровиробників належать: підтримка галузі рослинництва і тваринництва, часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами банків, селекція у рослинництві, закладання і догляд за молодими садами, виноградниками і ягідниками, експлуатація загальнодержавних меліоративних систем, заходи боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, підтримка господарств, що знаходяться в особливо складних кліматичних умовах, заставні операції із зерном, фінансові та товарні інтервенції.

Зростання асигнувань на підтримку виробництва продукції рослинництва сприяло нарощуванню валового виробництва відповідної продукції (рис. 1) та поліпшенню фінансових показників господарської діяльності сільськогосподарських підприємств (сума отриманих прибутків у 2005 році збільшилася на 66% у порівнянні з 2004 роком і становила 2708,5 млн. грн.; кількість збиткових підприємств скоротилася до 34,1% від загальної кількості підприємств; сума збитків дорівнювала 901,6 млн. грн. або 56,9% попереднього року). Проте рівень рентабельності виробництва продукції рослинництва має тенденцію до зниження, що частково пояснюється зростанням поточних витрат товаровиробників та діючою системою ціноутворення.

За зростання обсягів наданої фінансової допомоги на 1 га сільськогосподарських угідь та підвищення продуктивності одиниці задіяних під рослинництво земельних ділянок (табл.) загальна ефективність реалізації програм істотно знизилась.

Оцінка виконання бюджетних програм підтримки сільськогосподарського виробництва

Причинами низької ефективності програмно-цільового методу підтримки є:

1) відсутність довготермінового фінансового плану (певні статті бюджету є нестабільними і з року в рік коливаються від нуля до сотні мільйонів гривень, що заважає сільськогосподарським товаровиробникам робити довгострокові плани та інвестиції);

2) недофінансування запланованих програм, коли реальні видатки за програмами менші від запланованих у бюджеті (наприклад, потреба в повному відшкодуванні сільськогосподарським товаровиробникам сортових надбавок складає на рік більше 400 млн. гривень. Фактично ж, починаючи з 2001 року, на цю мету з державного бюджету виділяється щорічно тільки десята частина необхідних коштів - від 49,7 млн. грн. в 2001 році до 40 млн. грн. у 2004 році. Водночас, у 2004 році недофінансовано на 30% програму зменшення вартості мінеральних добрив, на 70% - надання фінансової допомоги для проведення весняно-польових робіт тощо);

3) неоптимальний час розподілу субсидій (щороку Міністерство фінансів у першому кварталі надає лише 5% загальної суми, передбаченої програмою, а в останньому - 50%, у тому числі 36% - у грудні, що не відповідає технологічній потребі сільськогосподарських товаровиробників у грошових ресурсах під час весняно-польових робіт та породжує ситуації неповного використання коштів, коли вони транзитом пройшовши через рахунки повертаються до державного бюджету).

Під час вивчення зарубіжного досвіду бюджетного регулювання виробництва виявлена чітка закономірність у регулюванні величини економічної підтримки виробництва сільськогосподарської продукції фермерами країн європейської співдружності: зменшення такої підтримки здійснювалося відповідно до зростання продуктивності сільського господарства, нарощування його матеріально-технічної та економічної могутності. Зроблено висновок, що за сучасного кризового стану вітчизняного сільського господарства, із зруйнованою в ньому матеріально-технічною базою, з кадровим голодом сліпе копіювання державою досвіду західних експертів щодо підтримки галузі означало б її подальший занепад. Виходячи з цього, оптимальними інструментами підтримки вітчизняного аграрного сектора встановлено такі, які стимулюють виробництво потрібної сільськогосподарської продукції, забезпечують зміцнення економіки сільськогосподарських товаровиробників, не справляючи при цьому негативного впливу на загальний стан економіки країни через рух доходів від не аграрних секторів до аграрних.

У третьому розділі - «Напрями вдосконалення бюджетного регулювання виробництва продукції рослинництва» - розроблено модель бюджетного регулювання виробництва продукції рослинництва, визначено пріоритетні напрями державної підтримки, представлено удосконалений варіант організації та функціонування інтервенційного фонду і системи заставних операцій.

На основі результатів аналізу ефективності та окупності нині діючих державних цільових програм підтримки виробництва продукції рослинництва нами визначено перспективні напрями цільового спрямування коштів на майбутнє.

При оцінці пропозицій перейти на прямі платежі без прив'язки їхніх розмірів до обсягу вироблюваної продукції слід враховувати, що в країнах ЄС ця система не стала всеохоплюючою. Тут і після останньої реформи 2003 р. (реформи Фішлера) зберігається залежність частини субсидій від урожайності зернових з гектара посіву. Таким чином, і в умовах високого загального рівня підтримки сільського господарства, переважно за рахунок заходів «зеленої скриньки», виникає необхідність у безпосередній підтримці виробництва окремих видів продукції. Для вітчизняного сільського господарства перехід до прямих виплат підтримки, безумовно, посилив би свободу товаровиробників щодо вибору напрямів діяльності, а, отже, й їхню орієнтацію на вимоги ринку, проте така ідеологія підтримки, зважаючи на сучасний стан галузі, може розглядатися лише як перспектива.

На даному ж етапі, зважаючи на дефіцит державних коштів та диференціацію ступеня розвитку соціально значимих галузей пропонуємо здійснювати бюджетне фінансування за галузевим принципом, поєднуючи виплати на 1 га посіву з субсидуванням метричної одиниці продукції, що дозволить, по-перше, розширити площі під стратегічно важливими культурами (льоном, хмелем, цукровими буряками, виноградом), а по-друге, заохочуватиме аграріїв нарощувати виробництво продукції соціально значимих галузей. При цьому, рівень співвідношення між розміром виплат за двома каналами впливу необхідно поставити в залежність від стану розвитку конкретної галузі та регіональних особливостей.

Здійснено обґрунтування обсягів фінансування виробництва основних культур на перспективу. За прогнозом, видатки держбюджету, зокрема, на вирощування зернових і соняшнику зменшуватимуться, оскільки, по-перше, доцільніше нарощувати валовий збір за рахунок інтенсивних факторів - зростання показників урожайності відповідних культур, а не шляхом розширення площ під ними, по-друге, не раціонально підвищувати обсяги бюджетного фінансування не усунувши причини низьких цін на дані види продукції (мається на увазі експортне мито на насіння олійних культур, обов'язкова реєстрація експортних контрактів на аграрних біржах, регіональні заборони на рух зернових, завищення цін на певні послуги монополістів - залізниць, елеваторів, державних агенцій із сертифікації та ліцензування).

Зважаючи на ступінь руйнації галузей хмелярства, льонарства, садівництва, виноградарства досягти запланованих показників виробництва можна за рахунок збереження та розширення площ під даними культурами. Оскільки згадані галузі трудомісткі, так як їхній розвиток супроводжується створенням нових робочих місць, бюджетні видатки матимуть тенденцію до зростання.

В цілому, економічна підтримка виробництва продукції рослинництва матиме тенденцію до зменшення загального її обсягу. За рахунок зміщення акцентів бюджетної підтримки сільськогосподарського виробництва з безпосередньо аграріїв на розвиток сільської місцевості відбуватиметься часткова переорієнтація традиційних форм бюджетних видатків (дотації, субсидії, фінансові і товарні інвестиції) до здійснення цього процесу заходами «зеленої скриньки» (фінансування заходів з підвищення кваліфікації сільськогосподарських працівників, освіти, науки, інспекції щодо безпеки продуктів рослинницького походження, селекції, сприяння структурній перебудові сільськогосподарського виробництва). Це посилить свободу товаровиробників щодо вибору напрямів діяльності, а, отже, й їхню орієнтацію на вимоги ринку, що гарантуватиме збільшення виробництва стратегічно важливої і економічно вигідної продукції.

На основі проведеного дослідження розроблена адаптована до вимог Світової організації торгівлі (СОТ) модель бюджетного регулювання виробництва продукції рослинництва (рис. 3.), згідно якої основними напрямами (блоками) бюджетної підтримки сільськогосподарського виробництва мають бути: 1) фінансування державних заходів, спрямованих на зниження вартості товарів та послуг, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам постачальниками основних та оборотних засобів і фінансово-кредитними установами; 2) безпосереднє фінансування державою сільськогосподарських товаровиробників: державні капітальні вкладення, видатки на поліпшення ґрунтів, боротьбу із шкідниками і хворобами культур, податкові пільги, комбінована система галузевої підтримки; 3) витрати на розвиток сільськогосподарських структур макроекономічного значення, тобто видатки на соціальне облаштування сільських територій, здійснення наукових досліджень в галузі рослинництва, захист внутрішнього ринку.

Два перших блоки обумовлюють співпрацю бюджету і сільськогосподарських товаровиробників, тобто характеризуються взаємозв'язком «макрорівень - мікрорівень», тоді як першоосновою цієї співпраці є третій блок.

Обов'язковою умовою функціонування запропонованої моделі є створення при регіональних управліннях сільського господарства і продовольства Фінансово-розрахункових фондів (ФРФ) з метою об'єднання розпорядників бюджетних коштів, призначених для сільськогосподарського виробництва, в одну структуру. При цьому, на ФРФ покладатимуться функції: планування, прогнозування потреби сільськогосподарського виробництва у коштах; фінансування виробничих процесів; збір інформації про напрями та ефективність використання коштів.

Посилення дії бюджетного регулювання сільськогосподарського виробництва можливе за рахунок вдосконалення практичного механізму реалізації політики здешевлення кредитів. У зв'язку з цим пропонується: 1) визначати розмір часткової компенсації вартості кредиту як різницю між основною платою кредитору за користування кредитними коштами, що включає відсоткову ставку і комісійні платежі, та фіксованою процентною ставкою за кредит, розмір якої повинен встановлюватися диференційовано, залежно від цілей використання, строків кредитування, фінансового стану позичальника; 2) диверсифікувати право на отримання компенсованої суми з комерційних банків на безпосередніх товаровиробників, що суттєво спростить процедуру часткової компенсації та зробить її доступною для ширшого кола сільгоспвиробників. За збільшення видатків на програму здешевлення кредитів в 2,5 рази одна гривня виділених бюджетних коштів дозволить аграріям отримати 10 грн. кредитних коштів та, відповідно, збільшить суму прокредитованих витрат.

З метою забезпечення повних та своєчасних розрахунків пропонується за рахунок передбачених у бюджеті коштів для здешевлення кредитів покривати різницю між рівнем банківських процентних ставок і рентабельністю виробництва. При цьому доцільно: 1) переглянути рівень основної процентної ставки, прийнявши за нижню межу в умовах ринку відношення витрат і прибутку банку до розміру кредитних вкладень, за верхню межу - рентабельність галузі рослинництва, до якої належить позичальник; 2) пов'язати розмір процентних ставок з технологічною особливістю ведення сільськогосподарського виробництва і періодом надходження виручки за реалізовану продукцію; 3) визначити джерела сплати штрафних відсотків і цільове направлення повернених позичальнику коштів при зниженні відсоткових ставок, що в сукупності дозволить поліпшити відносини складових в ланцюгу «бюджет-банк-товаровиробник».

Оптимізувати витрати розпорядників бюджетних коштів та забезпечити прозорість і ефективність їх використання дозволить координація дій органів державної влади щодо підвищення рівня конкуренції на ринку заставних закупівель (за рахунок збільшення обсягів фінансування при нефіксованому рівні заставної ціни і спрощення вимог до фінансового стану позичальників). Одночасно, варто розпочати дії щодо вдосконалення регуляційної системи ринку сільськогосподарської продукції. 3 цією метою слід модифікувати організаційну структуру інтервенційного фонду і значно розширити коло його завдань. Зокрема слід передбачити, що відповідна інституція надаватиме виключно на конкурсній основі фінансові ресурси для підтримки заходів щодо зберігання i переробки певних видів сільськогосподарської продукції, стимулювання внутрішнього й зовнішнього попиту, виконання заходів щодо вилучення землі із сільськогосподарського обороту. Таким чином в роботі зроблено спробу адаптувати регулювання ринку сільськогосподарської продукції до вимог відкритої ринкової системи.

З метою мінімізації небажаних галузевих та лобістських впливів доречно впровадити норму, за якою фонд виконуватиме лише незначний перелік функцій самостійно, а для виконання більшості завдань залучатиме на конкурсній основі юридичних і фізичних осіб, товарні біржі.

В процесі дослідження було розроблено схему дії механізму регулювання цінових відносин між виробниками та споживачами рослинницької продукції за рахунок використання коштів державного бюджету, що виділяються інтервенційному фонду. В умовах ринку, коли фактична ціна реалізації продукції нижча від мінімальної, різниця в цінах компенсуватиметься дотацією на одиницю продукції за рахунок фонду.

При цьому, фінансова допомога компенсаційного характеру має надаватися лише на основі завчасно поданої заяви за умови, коли претендент виконуватиме низку кваліфікаційних вимог. Фонд повинен залишати за собою право контролю параметрів виробничої та комерційної діяльності своїх клієнтів і позбавлення їх права на будь-яку підтримку у випадку наявності факту приховування інформації або подання неправдивих даних.

Таким чином, запропоновані заходи щодо вдосконалення практики визначення пріоритетів бюджетної підтримки та забезпечення цільового використання коштів дозволять посилити реакцію виробників на обсяги бюджетного фінансування та поліпшити ефективність бюджетної підтримки сільського господарства України.

Висновки

1. За останні чотири роки бюджетна підтримка виробництва сільськогосподарської продукції збільшилась у 6 разів і у 2005 р. становила близько 3 млрд. грн, тоді як обсяги виробництва зросли в 1,4 рази, а рентабельність виробництва знизилась майже вдвічі. Це свідчить про значний рівень підтримки аграрного сектора (частка бюджетних субсидій аграрному сектору в структурі ВВП України - 1,51%, тоді як в Австралії - 0,31%, Канаді - 0,51%, країнах ЄС - 0,65%, США - 0,73% ВВП) та про необхідність трансформації сучасних інструментів бюджетного регулювання виробничих процесів заради сприяння підвищенню прозорості бюджетної підтримки національних товаровиробників.

2. Бюджетне фінансування виступає вагомим регулятором виробничих можливостей як окремих суб'єктів господарювання, так і регіонів, стимулюючи розвиток стратегічно важливих та соціально значимих галузей, створюючи умови для відновлення зруйнованих та появи нових конкурентоспроможних виробництв, прискорення науково-технічного прогресу. В Україні пряме бюджетне фінансування виробничого процесу здійснюється в формі субсидій, кредитів, державних гарантій. Частка прямих витрат на сільське господарство у загальних витратах бюджету зросла з 2,3% в 2002 до 3,5% у 2005 році, що сприяло підвищенню продуктивності сільського господарства та нарощуванню його матеріально-технічної могутності.

3. Основним інструментом бюджетного механізму регулювання виробництва продукції рослинництва є фінансування цільових бюджетних програм, кількість яких у 2005 році зросла до двадцяти одної. Частка виділених бюджетних ресурсів на фінансування останніх у загальних видатках держбюджету на аграрні цілі в 2005 році зросла порівняно з 2000 роком на 7%, тоді як обсяг фінансування збільшився в 6 разів. Для основних програм підтримки доходів товаровиробників характерні, зокрема, недостатні обсяги фінансування, неоптимальний час фінансування та недофінансування затверджених видатків.

4. Нинішня ситуація бюджетного регулювання не забезпечує суттєвого впливу на результативність сільськогосподарського виробництва. Результати аналізу ефективності бюджетних програм свідчать про відсутність тісного зв'язку між обсягами фінансування і показниками рентабельності сфери їх спрямування.

Для ліквідації практики надмірного розпорошення бюджетних ресурсів, а відтак - і втрату можливості одержати від них очікувану віддачу, доцільно у найближчій перспективі (до 2010 року) здійснювати бюджетне фінансування за галузевим принципом, спрямовуючи кошти насамперед на розвиток соціально значимих галузей, та ґрунтуватись на двох каналах впливу, поєднуючи субсидування метричної одиниці продукції з виплатами на 1 га посіву.

5. Для забезпечення ефективності бюджетного регулювання виробництва продукції рослинництва необхідна орієнтація на наступні пріоритети у виборі і прийнятті державних цільових програм: 1) Державну цільову програму із селекції і насінництва в рослинництві (що вирішить проблему забезпечення товарних господарств високоякісним насіннєвим матеріалом та відшкодування частини вартості й адресного спрямування насіння); 2) Державну цільову програму з виробництва продовольчого зерна для забезпечення продовольчих потреб внутрішнього ринку; 3) Державну цільову програму з виробництва цукру (у зв'язку із стратегічною важливістю культури та розташуванням України в зоні, сприятливій для бурякосіяння); 4) Державну комплексну програму розвитку рекультивації та меліорації земель (допоможе зупинити дигресію та збіднення сільськогосподарських угідь, підвищити їх урожайність та продуктивність), що сприятиме концентрації бюджетних ресурсів на перспективних напрямах розвитку.

6. З метою усунення дублювання функцій регулювання виробничих процесів необхідно скоротити фінансування необґрунтованих та економічно неефективних програм: «Часткова компенсація витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих та озимих зернових культур», «Часткова компенсація з посіву зернових, ріпаку, сої за інтенсивними технологіями», що дозволить вивільнити на інші більш ефективні напрямки понад 1200 млн. грн. бюджетних ресурсів (в обсягах 2004 року).

7. Враховуючи реалії вітчизняного сільського господарства та досвід зарубіжних країн запропоновано адаптовану до вимог СОТ модель регулювання виробництва сільськогосподарської продукції шляхом використання бюджетних важелів впливу. Створення та функціонування при регіональних управліннях сільського господарства і продовольства Фінансово-розрахункових фондів (ФРФ) дозволить на підставі чітко визначених обсягів реальних потреб найбільш раціонально проводити оптимізацію бюджетних потоків, забезпечити своєчасне фінансування всіх учасників бюджетних відносин, зробити процес виконання бюджетних програм ефективнішим. Участь ФРФ у вищезгаданих процесах зорієнтована на те, аби на основі максимально точно прогнозованої ресурсної бази фінансувати пріоритетні напрями виробництва регіонів. За умови чіткої та скоординованої діяльності, спрямованої на забезпечення своєчасного надходження та цільового використання державних ресурсів, ФРФ зможуть розв'язати нагальні завдання бюджетного регулювання сільськогосподарського виробництва, що відповідатиме логіці здійснюваних в Україні реформ.

8. Забезпечити дієвість та ефективність механізму бюджетного регулювання сільськогосподарського виробництва допоможе трансформація нині діючого інтервенційного фонду в спеціальну регулятивну інституцію з чіткою організаційною структурою, подвійним підпорядкуванням та надійною системою парламентського і громадського контролю. Використання заставних операцій як інструменту регулювання кредитної політики в сільському господарстві дозволить оптимізувати витрати розпорядників бюджетних коштів і підвищити рівень забезпеченості національних товаровиробників такими необхідними і водночас гостродефіцитними бюджетними ресурсами.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Яценко Н.М. Особливості державного фінансування АПК та галузі хмелярства // Фінанси України. - 2003. - №1. - С. 63-70.

2. Фещенко Н.М., Берлач А.І. Система кредитування сільськогосподарських виробників // Фінанси України. - 2004. - №3. - С. 44 - 51.

3. Фещенко Н.М., Ратошнюк Т.М. Бюджетна підтримка галузі рослинництва // Вісник ДАУ. - 2005. - №1. - С. 365-370.

4. Фещенко Н.М. Сучасний стан бюджетного фінансування сільськогосподарського виробництва // Вісник Сумського Національного аграрного університету. Серія «Фінанси і кредит» - 2005. - №2. - С. 74-79.

5. Фещенко Н.М. Механізм заставних цін як інструмент регулювання кредитної політики в сільському господарстві // Економіка АПК. - 2006. - №3. - С. 85-89.

6. Фещенко Н.М. Окремі аспекти державної підтримки сільськогосподарського товаровиробництва // Агроінком. - 2006. - №3-4. - С. 10-12.

7. Фещенко Н.М. Досвід країн ЄС щодо прямої підтримки товаровиробників у контексті його застосування в Україні // Агроінком. - 2006. - №5-6. - С. 36-38.

8. Фещенко Н.М. Бюджетне регулювання виробництва: системний підхід // Матеріали IX міжнародної науково-практичної конференції «Наука та освіта - 2006» 23-31 січня 2006 р. Том 8. Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 27-29.

9. Фещенко Н.М. Механізм здешевлення сільськогосподарських кредитів: недоліки та напрями вдосконалення // Матеріали II міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні наукові дослідження - 2006» 20-28 лютого 2006 р. Том 21. Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 84-89.

Размещено на Allbest.ru