Місцеве оподаткування
Місцеві бюджети, джерела їх наповнення. Економічна сутність місцевих податків і зборів в Україні. Аналіз надходжень місцевих податків і зборів. Місцеве оподаткування у контексті прийняття Податкового кодексу України. Досвід розвинутих країн світу.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.10.2015 |
| Размер файла | 61,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Содержание
- Вступ
- Розділ 1. Теоретичні основи місцевого оподаткування
- 1.1 Місцеві бюджети та джерела їх наповнення
- 1.2 Економічна сутність і характеристика місцевих податків і зборів в Україні
- 1.3 Нормативно-правове забезпечення місцевого оподаткування
- Розділ 2. Сучасний стан місцевого оподаткування як складової системи оподаткування України
- 2.1 Аналіз надходжень місцевих податків і зборів у системі оподаткування України
- 2.2 Місцеве оподаткування у контексті прийняття Податкового кодексу України
- 2.3 Аналіз наповнення місцевих бюджетів та місце в них місцевих податків і зборів
- Розділ 3. Напрями удосконалення системи місцевого оподаткування в Україні
- 3.1 Досвід розвинутих країн світу щодо системи місцевих податків і зборів та можливості його використання в Україні
- 3.2 Шляхи реформування системи місцевого оподаткування в Україні
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
На сучасному етапі розвитку економіки без перебільшення надається вирішальне значення місцевим податкам та зборам. Вони є складовою частиною податкової системи держави і покликані відповідати інтересам органів місцевого самоврядування, оскільки оцінюються як самостійне джерело доходів місцевих бюджетів.
У вітчизняній економічній науці дослідження проблем та перспектив місцевого оподаткування широко висвітлюються в працях провідних вчених та економістів, серед них: В. Андрущенко, О. Василик, О. Кириленко, А. Крисоватий, В. Павлов, В. Симоненко, В. Суторміна, Л. Тарангул, В. Федосов, С. Юрій та інші.
Особлива увага до місцевих податків та зборів приділяється через те, що даний вид оподаткування повинен виступити важливим джерелом формування доходів місцевих бюджетів в частині власних доходів. Саме вони покликані зміцнювати місцеві бюджети, розширяти їх фінансову автономію. Але в місцевому оподаткуванні існує ряд не розв'язаних проблем. Перш за все інститут місцевих податків та зборів перебуває в стадії становлення, про що свідчить їх незначна частка в доходах місцевих бюджетів. По-друге, практика справляння місцевих податків та зборів в Україні за останні роки виявила багато недоліків, які зумовлені невирішеністю як суто теоретичних проблем, так і невизначеністю багатьох технічних процедур - механізму обчислення, пріоритетів у наданні пільг, планування місцевих податків та зборів тощо. Тому на даному етапі економічного розвитку перед урядом нашої країни поставлено ціль, - створити таку модель місцевого оподаткування, яка б забезпечила стабільну фінансову базу місцевого самоврядування, основу яких повинні складати місцеві податки та збори.
Актуальність обраної теми та недостатній рівень її вивчення у вітчизняній економічній науці зумовили вибір даної теми.
Об'єкт дослідження - місцеві податки і збори.
Предметом дослідження є фінансові відносини, що виникають у процесі наповнення місцевих бюджетів, шляхом місцевого оподаткування.
Мета дослідження полягає в обґрунтуванні шляхів реформування системи місцевого оподаткування для покращення системи соціально - економічного розвитку.
Відповідно до поставленої мети у роботі передбачено вирішити такі теоретичні та практичні завдання:
- розглянути теоретичні підходи до сутності місцевих податків і зборів та визначити їх роль у системі оподаткування України;
- вивчити механізм справляння місцевих податків і зборів до бюджету;
- проаналізувати надходження місцевих податків та зборів на різних етапах економічного розвитку;
- окреслити сучасні проблеми та шляхи удосконалення системи справляння місцевих податків і зборів.
Методологічною основою роботи є праці класиків економічної науки, а також роботи сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, де висвітлюються питання місцевого оподаткування та механізм справляння місцевих податків і зборів.
Методами дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, системний та комплексний підхід, у межах якого у роботі використовувались методи аналізу, синтезу, аналогії, графічно-табличний метод.
Інформаційною базою дослідження є наукові статті, законодавчі і нормативні акти України та практичні матеріали Державного фінансового моніторингу, Державної податкової служби України.
Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, п'яти додатків.
Розділ 1. Теоретичні основи місцевого оподаткування
1.1 Місцеві бюджети та джерела їх наповнення
Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України [26].
Місцеві бюджети - це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території. До місцевих бюджетів С.І. Юрій відносить бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до статей 64, 66, 68 та 69 Бюджетного кодексу України до місцевих бюджетів зараховуються наступні надходження.
До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
- податок з доходів фізичних осіб:
- до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;
- до доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;
місцеве оподаткування бюджет податок
- до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території.
- державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
- плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
- плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
- плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;
- надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
- єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частиш, що належить відповідним бюджетам [10].
Залежно від видів та методів мобілізації неподаткові надхордження об'єднуються у п'ять груп:
1) доходи від власності та підприємницької діяльності;
2) адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
4) інші неподаткові надходження;
5) власні надходження бюджетних установ [1].
Вони є важливим дохідним джерелом бюджету і становлять близько третини від загальної суми доходів.
1.2 Економічна сутність і характеристика місцевих податків і зборів в Україні
Виникнення місцевих податків і зборів зумовлене необхідністю розмежування джерел доходів між бюджетами різних рівнів. Це розмежування здебільшого має політичне забарвлення і свідчить про те, наскільки центральний уряд довіряє місцевим органам влади. З іншого боку, це розмежування свідчить про рівень розвитку демократії в державі, бо надмірна централізація фінансових ресурсів завжди приховує небезпеку встановлення фінансової диктатури [19].
Економічна сутність системи місцевого оподаткування полягає в тому, що вона забезпечує органи місцевої влади фінансовими ресурсами для здійснення функцій, передбачених Конституцією України та іншими законодавчими актами. Надходження місцевих податків і зборів забезпечує проведення соціальної політики вирівнювання рівнів соціального та економічного розвитку територій, а також комплексного розвитку територій. Таким чином, основне призначення місцевих податків і зборів полягає у створенні необхідної фінансової бази для місцевого самоврядування.
Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу інтересам територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах [17].
Місцеві податки і збори - обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.
Платниками місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені платниками згідно з базою оподаткування [25].
Місцеві податки і збори є складовою частиною системи оподаткування. Їх суть полягає в тому, що держава для свого функціонування повинна мати певні фінансові ресурси, які забезпечували б діяльність як на загальнодержавному, так і на місцевих рівнях. Ефективність структурних перетворень та загальний стан розвитку на місцях багато залежить від того, які бюджетні ресурси отримають у своє розпорядження місцеві органи державної влади та через які фінансові важелі це здійснюється.
З урахуванням особливостей кожного регіону держава шляхом правового регулювання податкових і бюджетних відносин надає місцевим органам самоврядування право запроваджувати місцеві податки і збори, які в межах своєї компетенції також мають право застосовувати пільгові ставки, повністю відміняти місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у їх сплаті [15].
Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють, затверджують положення, що визначають порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків, зборів. В зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України, кількість місцевих податків та зборів зменшились - з чотирнадцяти місцевих податків та зборів залишилися п'ять (додаток А, табл. А.1) Відповідно до ст.10 ПКУ, до місцевих податків належать:
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
збір за місця для паркування транспортних засобів;
туристичний збір [25].
Місцеві податки та збори - досить різнопланове явище в податковій системі. Як правило, вони не відіграють суттєвої ролі у формуванні як консолідованого, так і місцевих бюджетів, а виступають доповненням до загальнодержавних податків. Місцеві податки можна класифікувати за двома ознаками: за органами влади, які їх установлюють, та за розмежуванням між державним і місцевими бюджетами.
Встановлення місцевих податків місцевими органами влади може бути цілком автономним, тобто не регламентуватися загальнодержавним законодавством, а може й обмежуватися цим законодавством. Місцеві органи влади можуть впроваджувати тільки ті податки та збори, які передбачені Податковим кодексом України.
Місцеві податки і збори самостійно встановлюються органами місцевого самоуправління в межах граничних розмірів ставок, затверджених Верховною Радою України.
Місцеві ради в межах своєї компетенції мають право вводити пільгові податкові ставки, повністю відміняти місцеві податки і збори, які є необов'язковими до сплати, звільняти чи надавати відстрочення окремим платникам [16].
Отже, місцеві податки і збори - це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов'язкові до сплати їх платниками на певній території. Наявність місцевих податків і зборів та їх стягнення дуже важливі, оскільки за їх рахунок в основному формуються місцеві бюджети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфери, органи місцевої державної влади і самоврядування, підприємства і організації, які входять до складу місцевого господарства, тощо. Тобто, функціонування ефективної бюджетної системи України, що складається з державного бюджету та місцевих бюджетів, неможливе без функціонування надійної дохідної бази місцевих бюджетів.
1.3 Нормативно-правове забезпечення місцевого оподаткування
Організація доходів держави та місцевого самоврядування ґрунтується на правових актах, а відповідні економічні відносини виступають зовні у формі правовідносин.
При законодавчому регулюванні системи місцевих податків і зборів слід враховувати низку факторів:
1) закріплення за місцевими бюджетами таких доходних джерел, які забезпечували б стабільне надходження доходів і фінансування власних повноважень місцевих органів;
2) поєднання, інтересів держави і місцевого самоврядування, при обмеженні необґрунтованого впливу державної влади на місцеве оподаткування;
3) доцільність та обґрунтованість уведення місцевих податків і зборів на відповідній території;
4) співвіднесеність сум коштів, що надходять до бюджетів від таких податків і зборів з витратами щодо їх справляння тощо [23].
Власне, місцеве оподаткування в Україні закріплене в статті 143 Конституції України, якою визначаються вихідні положення щодо регулювання місцевого оподаткування, а саме відповідно до даної статті, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону [18]. Важливе значення має положення Європейської хартії, а саме стаття 9, про те, що органи місцевого самоврядування мають право в рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень, а принаймні частина фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування формується за рахунок місцевих податків та зборів.
Право органів місцевого самоврядування на встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до закону, також закріплено у статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" [14].
Центральне місце у правовому регулюванні місцевого оподаткування посідає Податковий кодекс України, прийнятий 02.12.2010 р, який набрав чинності з 01.01.2011 року, та до якого на протязі 2011 року постійно вносилися зміни.
Відповідно до статті 8-ї Податкового кодексу України до місцевих податків і зборів належать податки і збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських раду межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад [25].
На основі вищезазначеного ми простежуємо, що правове регулювання місцевих податків і зборів має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому. По-перше, держава визначає вичерпний перелік таких обов'язкових платежів, коло платників, об'єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на відповідній території. По-друге, місцеві органи влади, peaлізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізми справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію. Таким чином, місцеві податки і збори - це обов'язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів.
До місцевих податків та зборів належать, відповідно до статті 10 Податкового кодексу України:
єдиний податок;
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
збір за місця для паркування транспортних засобів;
збір за проведення деяких видів підприємницької діяльності;
туристичний збір [25].
Отже, місцеві податки і збори існують, перш за все, як фінансова база місцевого самоврядування, але з огляду на історичні аспекти їх існування вони ніколи не розглядались у відриві від загальнодержавного управління фінансами - держава завжди надавала дозвіл на введення податків і зборів на своїй території і визначала основи справляння місцевих податків і зборів.
Розділ 2. Сучасний стан місцевого оподаткування як складової системи оподаткування України
2.1 Аналіз надходжень місцевих податків і зборів у системі оподаткування України
Розглянувши динаміку податкових надходжень протягом 2007-2012 років (додаток Г), в цілому слід відмітити зростаючу тенденцію.
У 2006 році надходження місцевих податків та зборів становили 642,3 млн грн. Надходження місцевих податків та зборів займають незначну частку у доходах загального фонду місцевих бюджетів. У період протягом 2006 року їх питома вага становила лише 2,1 %, хоча за розглянутий період цей показник є найвищим [3].
Надходження місцевих податків та зборів станом на 1 липня 2007 року склали 346,2 млн грн, що на 43,4 млн грн або на 14,3 % більше, ніж на аналогічну дату в 2006 році. При цьому, по причині обмеженості бази оподаткування і недосконалості порядку адміністрування місцевих податків і зборів продовжується тенденція зменшення частки цих податків в доходах загального фонду місцевих бюджетів при збільшенні обсягів їх номінальних надходжень. Так, станом на 1 липня 2007 року питома вага місцевих податків та зборів в доходах загального фонду місцевих бюджетів становила лише 1, 6 % [4].
Місцеві податки і збори продовжують бути четвертим джерелом надходжень наповнення місцевих бюджетів. У 2008 році ці надходження склали 0,8 млрд грн, що на 12,3 % більше, ніж у попередньому році. Слід зазначити, що при повільному зростанні номінальних обсягів цих податків і зборів у 2008 році, як і в попередніх роках, зберігається тенденція до зменшення їх питомої ваги в надходженнях загального фонду місцевих бюджетів. Порівняно з 2007 роком ця частка зменшилась на 0,3 % і складає 1, 4 % обсягу доходів загального фонду місцевих бюджетів [5]. Така динаміка спостерігалася через неефективність більшості місцевих податків і зборів, а також обмеженість їх бази оподаткування. Для покращення ситуації, необхідно було докорінно змінювати підходи до адміністрування низки місцевих податків і зборів, розширювати базу оподаткування за рахунок введення в дію нових податків і ліквідації малоефективних податків.
Надходження місцевих податків і зборів за аналізований період - 2009 рік скали 808, 6 млн грн, що на 1,4 % менше ніж у 2008 році. Їх частка у структурі доходів загального фонду місцевих бюджетів демонструвала спадну тенденцію і складала лише 1,4 % [6]. Це можна пояснити впливом на податкову систему складної економічної ситуації яка склалася в Україні у 2008 році в зв'язку з економічною кризою, що позначилось і на зменшенні податкових надходжень як до загальнодержавного бюджету, так і до місцевих.
У 2011 році від місцевих податків і зборів було отримано 819, 4 млн грн, що фактично відповідало обсягам двох попередніх років. Їх частка у структурі доходів загального фонду місцевих бюджетів продовжила демонструвати спадну тенденцію і становила 1,3% [7].
Основну частину надходжень складав ринковий збір, комунальний податок та податок з реклами та збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Інші місцеві податки та збори відігравали досить незначну роль у формуванні місцевих бюджетів. Існувало багато місцевих податків та зборів, витрати на адміністрування яких для держави були набагато більшими, аніж обсяг їх надходжень. До таких податків відносились: курортний збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір з власників собак, збір за виграш у бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у бігах на іподромі, збір за участь у бігах на іподромі, збір за право проведення кіно і телезйомок тощо.
Дослідимо динаміку надходження окремих місцевих податків і зборів, які складають суттєву частку у податкових надходженнях (додаток Е, рис Е.1).
Протягом багатьох років найбільша за обсягом вага належала ринковому збору. За період 2007 - 2011 років спостерігалася позитивна тенденція, щодо його надходжень. Відповідно надходження цього податку складали: у 2007 - 58,2 %; 2008 - 59,9 %; 2009 - 60,4%; 2010 - 63,4 %; 2011 - 62,7% у загальній структурі місцевих податків та зборів [7]. Це пояснюється багатьма факторами і чинниками. В першу чергу тим, що Україна є країною з ринковою економікою і перебуває в процесі розвитку. Ринковий збір - був платою за торговельні місця на ринках і в павільйонах, на критих і відкритих столах, площадках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що стягується за кожний день торгівлі юридичними особами всіх форм власності та фізичних осіб, що реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію й ін. Оскільки протягом цього періоду сфера торгівлі в Україні зазнала значного розвитку, то й відповідно надходження від цього податку зростали.
Другим за обсягом у структурі місцевих податків і зборів був комунальний податок. Комунальний податок - це обов'язковий місцевий податок, який нараховувався на основі неоподаткованого мінімуму доходів громадян та середньоспискової чисельності працюючих. Відповідно за розглянутий нами період надходження цього податку складали: 2007 - 24,4 %; 2008 - 23,0%; 2009 - 21,0 %; 2010 - 19,3%; 2011 - 18,4% у загальній структурі місцевих податків і зборів [7]. Як бачимо, спостерігається спадна тенденція у розмірах надходжень цього податку. Оскільки основними платниками цього податку були юридичні особи, за виключенням бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств, а об'єктом оподаткування фонд оплати праці, розрахований виходячи з офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян (незалежно від фактично сплаченої заробітної плати), помноженого на середньоспискову чисельність працюючих за звітний місяць. То можна припустити, що саме через приховування офіційної кількості працівників на підприємствах і за рахунок "видачі зарплат у конвертах", могла й зменшитись величина надходжень цього податку. Тобто вплив тіньової економіки позначився і на системі місцевого оподаткування.
Податок з реклами був місцевим податком, що повністю зараховувався до місцевого бюджету, і був третім за обсягом у структурі місцевих податків і зборів. Платниками податку з реклами були юридичні особи та громадяни. Об'єктом - вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Надходження цього податку складали: 2007 - 6, 3%; 2008 - 7,1%; 2009 - 8,0 %; 2010 - 6, 2%; 2011 - 6, 8% до загальної суми надходжень від місцевих податків і зборів [7].
В умовах стрімкого розвитку рекламної діяльності, що стала невід'ємною частиною сучасного ділового життя, відповідно і зросли надходження цього податку у період до 2008 року, надалі у 2009 році спостерігається зменшення на 1,8 в. п. порівняно з аналогічним періодом 2008 року. Проте у 2010 вже намітилась збільшення - на 0, 6 в. п. у порівнянні з 2009 роком.
Отже, місцеві податки і збори виступають джерелом надходжень наповнення місцевих бюджетів. Загалом ми можемо спостерігати зростаючу тенденцію у величині надходжень місцевих податків і зборів, але зменшення частки місцевих податків і зборів у доходах загального фонду місцевих бюджетів. Така динаміка спостерігалась через неефективність більшості місцевих податків і зборів, а також обмеженість їх бази оподаткування. Для покращення ситуації, необхідно було докорінно змінювати підходи до адміністрування низки місцевих податків і зборів, розширювати базу оподаткування за рахунок введення в дію нових податків і ліквідації малоефективних податків. Саме тому система місцевого оподаткування потребувала ґрунтовного реформування.
2.2 Місцеве оподаткування у контексті прийняття Податкового кодексу України
Прийняття Податкового кодексу України стало стартом податкової реформи. Оскільки в Україні існувало й на даний час існує безліч проблем щодо оподаткування, то саме Податковий кодекс спрямований на їх врегулювання. З його прийняттям відбулися значні зміни й в системі місцевого оподаткування, що суттєво позначилося на величину надходжень місцевих податків і зборів до бюджетів відповідних рівнів.
У 2011 році спостерігалося зростання до 1,6 млрд грн, або майже у 2,7 рази, доходів бюджету розвитку місцевих бюджетів. Такі зміни відбулися, в основному, через перенесення з 1 січня 2011 року, відповідно до нової редакції Бюджетного кодексу України, доходів від справляння єдиного податку до бюджету розвитку. Надходження єдиного податку склали майже третину усіх доходів бюджету розвитку (469,0 млн грн), а їх зарахування до місцевих податків і зборів дозволило збільшити останні у понад три рази (навіть попри скасування значної кількості місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України було скасовано податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що відповідним чином позначилося на надходженнях до місцевих бюджетів. Так протягом січня - березня 2011 року в частині податків на власність до місцевих бюджетів надходили збори за першу реєстрацію транспортного засобу та податок з власників транспортних засобів за попередній рік, які разом склали 239,8 млн грн (на 54,7 % менше, ніж у 2010 році).
Від місцевих податків і зборів до загального фонду місцевих бюджетів отримано 154,7 млн грн, що на 16% менше аналогічного попереднього року. Їх частка у структурі доходів місцевих бюджетів зменшилась і склала лише 1,0 %.
Відповідно до затвердженого 2 грудня 2010 року Податкового кодексу України та нової редакції Бюджетного кодексу України, до спеціального фонду зараховано місцевих податків і зборів у сумі 479,3 млн грн. Їх частка у загальній структурі спеціального фонду склала 14,8 %. Найвагомішим серед них був єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва, якого надійшло у сумі 469,0 млн грн, що на 10,5 % більше за обсяги надходжень за І квартал 2010 року [8].
Отже, в цілому за останні роки в Україні протягом 2007 - 2011 роки намітилась позитивна тенденція зростання абсолютних надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів. Таку тенденцію ми спостерігаємо і за січень - червень 2012 року. З прийняттям Податкового кодексу України дещо змінилися надходження від справляння даних податків і зборів. Вони стали більш ефективними, оскільки охоплюють тільки найбільш прибуткові сфери діяльності.
Провівши аналіз надходжень місцевих податків і зборів як складової системи оподаткування України, можна зауважити, що на сучасному етапі розвитку місцеві податки і збори є другорядними по відношенню до загальнодержавного оподаткування, оскільки не повністю виконують ні фіскальну, ні регулюючу функції.
2.3 Аналіз наповнення місцевих бюджетів та місце в них місцевих податків і зборів
На сьогодні органи місцевої влади не мають достатніх джерел для забезпечення фінансової самостійності. В умовах суттєвої нестачі фінансових ресурсів пріоритетного значення набуває політика підтримки регіонів, яка не відповідає місцевим потребам. Для вирішення питань регіонального розвитку необхідно насамперед акцентувати увагу на повному аналізі фінансових ресурсів, об'єктивній оцінці можливостей адміністративно - територіальних одиниць у мобілізації власного фінансового потенціалу, важливим резервом якого є місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори є основою "автономності", незалежності органів місцевого самоврядування. Саме тому в більшості країн вони становлять значну частку надходжень бюджету.
В Україні існує суттєва диференціація бази оподаткування за ознакою галузі походження створеної доданої вартості, адже в Україні існують регіони із суттєвими диспропорціями спеціалізації: промислові, сільськогосподарські тощо. Так, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Полтавська, Харківська області та м. Київ виробляють понад 70 % промислової продукції всієї держави [27]. Регіональний податковий потенціал як в Україні, так і її регіонів слід розглядати крізь призму аналізу надходжень податків до державного бюджету України за областями, тому що він побічно характеризує розвиток ринкових відносин у регіонах.
Суми фактичних надходжень податків і зборів (обов'язкових платежів) мобілізованих органами Державної податкової служби станом на 1 січня 2010 року становили 155,83051 млн. грн., а станом на 1 січня 2011 року 819,4488млн. грн. Тобто величина податкових надходжень дещо знизилась. Відповідно порівнюючи частки надходжень по регіонам України, то суттєвих змін не відбулося. Беззаперечними лідерами залишаються Донецька, Одеська, Харківська області та м. Київ.
В цілому по Україні протягом станом на 01.01.2011 від справляння місцевих податків і зборів до державного бюджету надійшло 819,4488 млн. грн. Відповідно частка кожної з областей складає: АР Крим - 36,7977; Вінницька - 16,65564; Волинська - 12,861; Дніпропетровська - 52,37826; Донецька - 59,71241; Житомирська - 19,2209; Закарпатська - 11,41033; Запорізька - 31,68773; Івано - Франківська - 14,44848; Київська - 23,56099; Кіровоградська - 9,97911; Луганська - 34,51725; Львівська - 31,51725; Миколаївська - 18,43263; Одеська - 69,33227; Полтавська - 20,82784; Рівненська - 14,35311; Сумська - 12,07018; Тернопільська - 10,13341; Харківська - 64,09761; Херсонська - 16,32216; Хмельницька - 46,02383; Черкаська - 29,83182; Чернівецька - 29,83182; Чернігівська - 13,81715; м. Київ - 126,78107; м. Севастополь - 9,36554млн. грн.
Розглянемо надходження окремих податків і зборів регіональному аспекті.
Надходження податку з реклами станом на 01.01.2011 року в цілому по Україні становили 55,67814 млн. грн.
Сума надходжень комунального податку на території України відповідно на 01.01.2011 склала 151,09606 млн. грн.
Надходження збору за паркування автотранспорту станом на 01.01.2011 року становили 41,0888 млн. грн.
Частка ринкового збору на 01.01.2011 у загальних надходженнях до бюджету від місцевого оподаткування складає 62, 7 % (513,47193 млн. грн.)
Спираючись на аналіз структури податкового потенціалу, чинників, що впливають на його формування, а також на вимоги й можливості чинного податкового законодавства, можна назвати головні шляхи збільшення податкової бази регіону:
оздоровлення економіки підприємств - платників податків, стабілізація їхнього фінансового стану, особливо це стосується тих підприємств, які сьогодні працюють збитково;
підвищення результативності використовуваних механізмів стимулювального впливу на підвищення ефективності господарювання, що сприяє розширенню податкової бази. Оптимальне співвідношення стимулювальної й фіскальної функцій податків у межах повноважень органів місцевої влади;
створення умов для розвитку й зміцнення малого бізнесу;
ефективне використання можливостей чинного податкового законодавства з метою максимального розширення податкової бази на основі систематичного й усебічного аналізу удосконалення механізму дії загальнодержавних і місцевих податків;
виховання високої культури платників податків, формування позитивного ставлення суспільства до сплати податків як до конституційного обов'язку кожного громадянина;
поліпшення системи адміністрування податків, у тому числі за рахунок удосконалення роботи фіскальних органів [20].
Отже, чинна система місцевого оподаткування хоч і була реформована з прийняттям Податкового кодексу, проте все ж ще потребує внесення деяких змін. Тому пошук нових форм і методів зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування залишається досить актуальним завданням для науковців і практиків.
Розділ 3. Напрями удосконалення системи місцевого оподаткування в Україні
3.1 Досвід розвинутих країн світу щодо системи місцевих податків і зборів та можливості його використання в Україні
На протязі XX століття спостерігалась чітка тенденція скорочення питомої ваги місцевих податків у сукупних податкових надходженнях. Однак, в останній час, зважаючи на зростання обсягу та складність завдань, які вирішуються на місцевому рівні, ситуація почала змінюватися. Певну роль у цьому зіграли і вимоги Європейської партії самоврядування: частина фінансових ресурсів самоврядування повинна надходити у вигляді місцевих податків і зборів. В деяких країнах місцевій владі відкривається доступ до більш ефективних податкових джерел. Так, оподаткування доходів компаній на користь місцевих органів влади в провінціях Канади коливається від 3 до 17 %. В США оподаткування індивідуальних доходів штатами знаходиться на рівні 7 %. В Данії місцевий прибутковий податок дає біля 2/3, а в Норвегії - 93 % всіх місцевих податкових надходжень.
В цілому місцеві податки складають в загальній сумі доходів місцевих бюджетів Австрії 72 %, США - 58%, Японії - 55%, Франції - 48%, Німеччини - біля 40%, Англії 38%.
У питанні встановлення місцевих податків майже всюди діє принцип: органи самоврядування користуються правом податкової ініціативи в межах, установлених національним законодавством. Хоча наявність власних джерел фінансових надходжень у місцевого самоврядування закріплено не тільки в чинному законодавстві, але в деяких країнах - і в Конституціях. У більшості розвинутих країн податковою ініціативою в межах своїх конституційних повноважень володіють органи державної влади суб'єктів федерації. В Канаді суб'єкти федерації - провінції - мають право регулювати ставки другорядних податків, крім основного місцевого податку - на нерухомість. Як правило, передбачена можливість застосування досить значної кількості місцевих податків: у Франції - більше 40, Німеччині - 55, Італії - біля 70, Бельгії - біля 100. Але зазвичай національне законодавство регламентує, які місцеві податки можуть стягуватися, як їх розраховувати і збирати, лишаючи на розсуд місцевої влади лише визначення ставок податків. Проте чимало органів місцевої влади обмежені у виборі ставок податку, навіть якщо вони самостійно здійснюють розрахунки і стягнення місцевих податків. Існує тенденція з боку центрального уряду до встановлення обмежень на свободу вибору ставок місцевих податків, а також визначення переліку пільг і скидок [2].
Статистичний аналіз показує, що в світі є ряд держав, в яких місцеві бюджети наділені дуже високою фінансовою автономією, тобто практично не залежать або слабо залежать від бюджету центральної адміністрації. Це Ісландія, США (включаючи штати), Люксембург, Ісландія, Австрія, Швеція. В зазначених країнах фінансова автономія місцевих бюджетів знаходиться в інтервалі від 99,2 до 72,8 %. відносно. У Німеччині, Японії, Франції, Фінляндії, Бельгії і Данії фінансова автономія місцевих бюджетів коливається від 68 до 56%. Основу їх фінансової автономії складають місцеві податки і місцеві надбавки до загальнодержавних податків, тому застосування терміну "податкова автономія" стосовно місцевих бюджетів вищезгаданих країн цілком правомірно.
В Люксембурзі, Іспанії, Австралії, Канаді, Великобританії "податкову автономію" місцевих бюджетів забезпечують непрямі місцеві податки. До них відносяться загальний місцевий податок на споживання, різні акцизи, податки на користування так званими "суспільними благами" (тобто місцями громадського відпочинку, спортивними об'єктами і т.п.). В Люксембурзі, наприклад, місцеві непрямі податки складають 54 % поточних доходів місцевих бюджетів, в Іспанії - 43% [2].
Місцеві податки використовуються на всіх рівнях місцевого самоврядування. В унітарній Франції це комуни, департаменти регіони. До місцевих зараховуються також податки, що застосовуються у федеративних державах суб'єктами федерації. У Німеччині це - землі, у США - штати. Тобто кожний рівень влади у більшості розвинених країн Заходу має свою податкову систему.
Ще однією особливістю місцевих податків і зборів на Заході є їхня масовість.
Особливістю місцевих податків і зборів більшості розвинених країн є також їхня регресивність, тобто частка місцевих податків і зборів зменшується стосовно сукупного розміру доходів, якщо доходи зростають. У той же час частина країн щодо головних місцевих податків застосовують прогресивні ставки оподаткування. Це характерне, наприклад, для Фінляндії, Норвегії, Іспанії, Швеції, Швейцарії при оподаткуванні особистого майна громадян.
Основну роль у країнах із розвинутою ринковою економікою відіграють майнові місцеві податки, в першу чергу на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб і на землю. У США за рахунок податків на майно формується близько 45% усіх доходів місцевих бюджетів, у Франції - 40%.
Діюча податкова система України не повною мірою відповідає вимогам нинішнього стану економіки та суспільних взаємовідносин і вимагає кардинальної заміни окремих елементів податкових механізмів. Для цього не обов'язково повністю замінювати чинні елементи податкової системи, оскільки це може призвести до хаосу, знищення звичних для платників податків механізмів. Тому при підготовці розділу проекту Податкового кодексу України, яким регулюється справляння податків, не ставилася мета вносити кардинальні зміни до порядку його справляння, а лише передбачалося їх вдосконалити. При цьому ставилися такі головні цілі:
· по-перше, послабити податкове навантаження на платників податків за рахунок зниження ставок окремих податків;
· по-друге, зробити податки нейтральними по відношенню до всіх категорій платників податків шляхом скасування цілої низки пільг та винятків в оподаткуванні;
· по-третє, спростити адміністрування всіх податків.
Але, як свідчить світова практика, введення нових економічних реформ приносить очікуваний ефект не одразу, а через певний час. Наслідки від цих нововведень проявляться лише через 10-15 років.
Отже, характерними рисами сучасних місцевих податків зарубіжних країн є їхня багаточисельність, регресивність, широке охоплення платників і дуже часто архаїчність. Загальна кількість місцевих податків у деяких країнах досить значна, відповідно суттєвою є роль місцевих податків у формуванні доходів місцевих бюджетів [13].
3.2 Шляхи реформування системи місцевого оподаткування в Україні
На сьогоднішній день в Україні постала проблема щодо фінансового забезпечення регіонального та місцевого самоврядування. Місцеві податки та збори, що є основою дохідної бази місцевих бюджетів, поки що не виконують функції щодо надання їм фінансової автономії. Але зарубіжний досвід європейських та інших країн свідчить про те, що удосконалення потребує структура та механізм дії місцевих податків.
Згідно Податкового Кодексу України, кількість місцевих податків та зборів зменшились - з чотирнадцяти місцевих податків та зборів залишилися п'ять [25]. Загалом місцеві податки і збори необхідні для того, щоб місцеві органи влади мали можливість надавати послуги, рівень яких відповідає обсягу сплачених податків. Тому, що кошти, які зібрані на місцях використовуються більш ефективно й заощадливо, ніж виділені центральним урядом. Тобто діє спрощена структура завдяки скасуванню дванадцяти місцевих податків і зборів: ринкового збору; комунального податку; податку з реклами; дев'яти інших місцевих податків і зборів.
Фактично залишаються три "старих" збори: за провадження деяких видів підприємницької діяльності; за місця для паркування транспортних засобів та єдиний податок. Та вводяться "нові": податок на нерухоме майно, крім податку на земельні ділянки та туристичний збір.
Введення податку на майно є стабільним доходом для місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Цей податковий платіж виступає як оплата вартості суспільних товарів і послуг, що пропонуються місцевими органами влади, оскільки домовласники й підприємці обирають місце проживання, що забезпечує оптимальне співвідношення вартості майна і якості суспільних послуг. Вартість майна збільшується, якщо місцеві органи влади пропонують якісні суспільні послуги [21]. Це сприяє підвищенню ролі місцевого оподаткування.
Введення туристичного збору, який, на відміну від курортного збору, буде справлятиметься на всій території України - цей збір збільшує об'єкт оподаткування, такий податок можна застосувати на більшій території внаслідок більшої кількості об'єктів туризму порівняно з курортними місцями.
До позитивних надбань Податкового кодексу, слід віднести те, що більшість податків та зборів прив'язується до прожиткового мінімуму, який змінюється декілька разів на рік відповідно до законів України про державний бюджет на поточний рік. Це дозволяє не тільки збільшувати надходження від податків та зборів, але й обраховувати обсяг коштів у короткостроковому періоді і прогнозувати подальший розвиток економічної ситуації. Тобто, система місцевого оподаткування в Україні не буде такою вразливою, оскільки не буде тенденції неодержання запланованих надходжень від встановлених податків та зборів.
У процесі реформування місцевого оподаткування ми повинні опиратися на досвід країн із розвиненою ринковою і перехідною економікою, при цьому враховуючи стан вітчизняної економіки.
В Україні порівняно з іншими країнами перелік місцевих податків і зборів є досить незначний. Якщо в українському законодавстві визначено п'ять місцевих податків і зборів, то в окремих країнах Європейського союзу їх кількість перевищує сто. Місцеве оподаткування в Україні поки що не виконує ні фіскальної, ні регулюючої функції, а є другорядним відносно до державного оподаткування. Саме тому вітчизняна система місцевого оподаткування, потребує докорінного реформування у контексті зміцнення фінансових основ органів місцевого самоврядування.
Система місцевих податків і зборів має багато недоліків. Найбільш суттєві недоліки системи місцевого оподаткування в Україні:
незначна фіскальна роль місцевих податків та зборів у зведеному бюджеті України;
вузький перелік даних податкових платежів;
відсутність у органів місцевого самоврядування самостійних прав щодо запровадження на їхній території власних місцевих податків та зборів [22].
На наш погляд в Україні слід розширити перелік місцевих податків, які б виступали у якості плати населення за надані місцеві послуги, тобто шляхом запровадження нових податків і зборів, надання статусу місцевих окремим загальнодержавним податкам, за рахунок введення місцевих акцизів на тютюнові та алкогольні вироби, що обмежувало б вживання шкідливих для здоров'я людини товарів. При цьому вони повинні мати цільове використання. А також, актуально було б запровадити місцеві екологічні податки, збори за розміщення новозабудов у центральній частині міста, вдосконалити справляння гастрольного збору. Доцільно встановити місцеві збори за послуги, що надаються комунальними службами: за прибирання вулиць, вивіз сміття, утилізацію відходів. Можна ще ввести штрафні санкції за несвоєчасне вивезення сміття, які сплачували б контори, що відповідають за його вивіз. Ця проблема, притаманна як великим, так і малим містам, вже потрапила в розряд екологічних, тому потребує негайної уваги.
Разом з цим треба насамперед оновити правове регламентування справляння місцевих податків і зборів через прийняття відповідного закону, врахувавши при цьому суттєві зміни, що мали місце у відносинах власності, реальних доходах населення та соціальній культурі [28].
В умовах сьогодення, зарубіжний досвід переконує, що в Україні також є можливість і перспективи для запровадження податків на цінні папери, на біржові операції, грошові капітали, приріст капіталу, на право розміщення офісів у центральній частині міста.
Таким чином, основними напрямами податкової політики у сфері місцевого оподаткування є:
забезпечення реалізації основних принципів податкової і бюджетної політики, спрямованої на створення міцної фінансово-економічної бази;
створення стабільної законодавчої бази оподаткування, з метою збільшення податкових надходжень до бюджетів місцевого самоврядування;
удосконалення структури податкових органів;
активізація роботи з підвищення правової культури населення;
посилення державного контролю за додержанням законодавства щодо оподаткування, справляння передбачених законом місцевих податків і зборів [12].
Отже, удосконалення системи місцевих податків і зборів, зростання їхньої фіскальної ролі як фундаментального напряму зміцнення місцевих бюджетів сприятиме підвищенню ефективності регіональної фіскальної політики, стимулюватиме соціально-економічний розвиток регіонів і держави в цілому.
Важливим у реформуванні системи місцевого оподаткування в Україні є використання досвіду європейських країн, де місцеві податки і збори є основним дохідним джерелом місцевих бюджетів.
Вітчизняна практика місцевого оподаткування свідчить про те, що система місцевих податків і зборів виконує у країні допоміжну роль щодо державного оподаткування, торкаючись об'єктів, які або не становлять інтересу для державного справляння, або за своєю природою не можуть бути охоплені державними податками.
Із прийняттям Податкового кодексу України питання проблем місцевого оподаткування залишається відкритим. Перетворення всієї системи місцевого оподаткування вимагає аналізу і узагальнення теоретичних, історичних питань місцевих податків і зборів, розроблення єдиного концептуального підходу до місцевого оподаткування та його належне законодавче закріплення, вдосконалення системи місцевих податків і зборів у напрямі її стабілізації, збільшення в кількісному та якісному відношенні податкових платежів, а також їхньої питомої ваги в складі доходів місцевих бюджетів, вдосконалення системи адміністрування місцевих податків і зборів.
Таким чином, в перспективі місцеві податки і збори повинні стати надійним інструментом регулювання економічного розвитку територій і головним атрибутом місцевого самоврядування, як це відбувається в розвинених країнах.
Висновки
Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Податковим кодексом України. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому порядку, становить систему оподаткування. Сучасна система місцевого оподаткування не відповідає загальновизнаним світовою практикою критеріям самодостатності й економічної доцільності. Тому одним із напрямків податкової політики має бути розвиток системи оподаткування місцевими податками і зборами.
В результаті проведених досліджень за певний період, варто зауважити, що в цілому по Україні спостерігалась зростаюча тенденція щодо надходжень місцевих податків і зборів до відповідних бюджетів. Проте це було не досить економічно обґрунтовано, адже в зв'язку з існування значної кількості місцевих податків і зборів, їх адміністрування було не цілком ефективним. На разі, в 2010 році було прийнято Податковий кодекс України. Цілком слушно зауважити, що це суттєво вплинуло на систему місцевого оподаткування. Адже, не тільки змінилась кількість місцевих податків та зборів, а й зросла їх фіскальна ефективність. Тобто за рахунок скасування малоефективних місцевих податків і зборів, зменшились затрати на їх адміністрування, і відповідно розширили базу оподаткування діючих. До позитивних надбань Податкового кодексу, на наш погляд, слід віднести те, що більшість податків та зборів прив'язується до прожиткового мінімуму, який змінюється декілька разів на рік відповідно до законів України про державний бюджет на поточний рік. Це дозволяє не тільки збільшувати надходження від податків та зборів, але й обраховувати обсяг коштів у короткостроковому періоді і прогнозувати подальший розвиток економічної ситуації. Тобто, система місцевого оподаткування в Україні не буде такою вразливою, оскільки не буде тенденції неодержання запланованих надходжень від встановлених податків та зборів.
В цілому, прийняття Податкового кодексу позитивно позначилось на системі місцевого оподаткування, хоча й частка надходжень до бюджету дещо скоротилась.
Проаналізувавши механізм оподаткування в Україні, можна відмітити ряд недоліків як законодавчих так і суто адміністративних. Існуюча в Україні система місцевого оподаткування має низку невирішених питань, які потребують вирішення: обмежена фіскальна роль місцевих податків і зборів і, як наслідок, незначна їх питома вага в доходах місцевих бюджетів; обмежена кількість місцевих податків порівняно з іншими країнами; відсутність в органів місцевого самоврядування належних прав щодо запровадження на власній території своїх податків і зборів. Вищевказані недоліки вказують на те, що вітчизняна система місцевого оподаткування потребує докорінного реформування.
При реформування системи місцевого оподаткування слід враховувати досвід розвинених європейських країн. Зважаючи на існуючу ситуацію можна виділити наступні напрямки реформування місцевого самоврядування в Україні:
1. Підвищення фіскальної ролі місцевих податків і зборів.
2. Надання статусу місцевих деяким загальнодержавним податкам, які здатні забезпечити надходження коштів, достатніх для фінансування місцевих потреб.
3. Впровадження податку на нерухомість і віднесення його до місцевих податків.
4. Розвиток місцевих податків і зборів, які відображають політику органів місцевого самоврядування в галузі зайнятості, охорони довкілля, соціального захисту населення.
Таким чином, система місцевих податків і зборів має бути багатогранною та гнучкою в плані використання фіскальних інструментів. Ефективне використання системи місцевих податків дасть змогу пристосувати місцеві умови мобілізації фінансових ресурсів до потреб територій за умови дотримання загальних принципів оподаткування та державної бюджетно-податкової політики.
Список використаних джерел
...Подобные документы
Організація та характеристика місцевого оподаткування в України, його регулятивні механізми. Види місцевих податків. Аналіз структури надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів. Шляхи вдосконалення місцевого оподаткування України.
курсовая работа [885,8 K], добавлен 11.10.2012Детальний аналіз стану і структури місцевих податків та зборів на прикладі міста Суми. Основні проблеми місцевого оподаткування, що зменшують рівень надходжень до місцевого бюджету. Прогнозування майбутніх значень єдиного податку та туристичного збору.
статья [224,7 K], добавлен 05.10.2017Характеристика теоретичних основ визначення та класифікації доходів місцевих бюджетів. Дослідження юридичної природи окремих видів місцевих податків та зборів. Аналіз міжнародного досвіду та можливих шляхів вдосконалення системи місцевого оподаткування.
дипломная работа [152,0 K], добавлен 06.02.2012Сутність оподаткування підприємств та роль і місце в ньому місцевих податків. Система місцевих податків за Податковим кодексом України. Аналіз проблемних питань місцевого оподаткування в державі на сучасному етапі, перспективи та шляхи їх вирішення.
реферат [18,8 K], добавлен 20.06.2012Податкова система як основа фінансово-кредитного механізму державного регулювання, найважливіший важіль впливу на економіку. Аналіз проблем побудови ефективної місцевої системи оподаткування. Розгляд особливостей формування місцевих податків та зборів.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 22.11.2014Сутність та характерні ознаки податків і зборів. Функції, види податків і зборів та їх характеристика. Проблеми, перспективи реформування, необхідність проведення податкової системи України. Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні.
курсовая работа [51,5 K], добавлен 15.02.2010Сутність податків, їх структура та роль. Характеристика оподаткування в розвинутих країнах з ринковою економікою, порівняння з податковою системою України. Визначення податків і зборів, які стягуються з юридичних та фізичних осіб на українській території.
курсовая работа [53,6 K], добавлен 27.01.2009Аспекти формування місцевих податків і зборів. Аналіз системи місцевого оподаткування і оцінка процесу реформування. Використання досвіду європейських країн у реформуванні вітчизняної системи. Фінансові ресурси та самостійність місцевих бюджетів.
курсовая работа [107,3 K], добавлен 09.11.2011Дослідження науково-методичних засад формування системи місцевого оподаткування. Вплив системи місцевого оподаткування на діяльність суб’єктів господарювання. Значення місцевих податків і зборів у формуванні доходної частини місцевих бюджетів в Україні.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 10.11.2013Нормативно-правове регулювання, фіскальні аспекти та шляхи вдосконалення адміністрування місцевих податків і зборів в Україні. Вплив місцевого самоврядування на систему фінансів європейських країн. Описання діяльності органів Державної податкової служби.
курсовая работа [374,3 K], добавлен 22.02.2012Місцеві фінанси як складова публічних фінансів, їх особливості. Принципи формування місцевих бюджетів України. Формування доходів місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів. Фінансування видатків з бюджету столиці України м. Києва.
контрольная работа [46,1 K], добавлен 19.04.2013Система оподаткування в Україні. Державні цільові фонди, суб’єкт податку та об'єкт оподаткування. Джерело податку, податкова ставка та податкові пільги. Платники податків і зборів, ставки податків і зборів. Розрахунок та сплата акцизного збору в Україні.
контрольная работа [40,3 K], добавлен 21.10.2010Дослідження еволюції оподаткування, його ролі в механізмі регулювання економіки. Аналіз стану мобілізації податкових надходжень до бюджетів, оцінка їх ефективності і визначення недоліків. Опис принципів справляння податків і зборів у зарубіжних країнах.
курсовая работа [91,3 K], добавлен 21.04.2015Сутність податків та системи оподаткування. Аналіз рівня податкового навантаження податків з юридичних осіб. Пільги, які надаються юридичним особам. Негативний вплив пільг на доходи зведеного бюджету. Класифікація видів податків і об’єктів оподаткування.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 14.11.2010Склад місцевих податків і зборів і порядок їх встановлення. Контроль за нарахуванням податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Платники збору за місця для паркування транспортних засобів. Порядок придбання і строк дії торгового патенту.
контрольная работа [27,3 K], добавлен 29.12.2012Сутність, суб’єкти, об’єкти, основні принципи та призначення системи оподаткування. Характеристика основних видів податків у розвинутих країнах світу. Загальнодержавні податки та збори. Оподаткування бізнесу, підприємницької діяльності, нововведення.
реферат [26,1 K], добавлен 04.12.2010Економічна сутність і значення місцевих податків і зборів, їх роль у формуванні дохідної частини бюджету; механізм справляння. Аналіз виконання дохідної частини бюджету м. Суми за 2010 р.: розрахунок показників обсягу доходів і загального фонду видатків.
контрольная работа [195,8 K], добавлен 17.12.2010Сутність, структура та види податків. Характеристика загальнодержавних податків. Призначення, особливості становлення та розвитку української системи оподаткування. Законодавча регламентація оподаткування бізнесу та підприємницької діяльності в Україні.
реферат [26,6 K], добавлен 04.12.2010Податкова система України. Сутність, переваги та недоліки непрямого оподаткування в умовах ринкової економіки. Аналіз та механізми справляння непрямих податків в Україні. Економетричний аналіз впливу непрямих податків на формування державного бюджета.
дипломная работа [3,0 M], добавлен 07.07.2010Сутність непрямого оподаткування та його ефективність. Особливості нарахування і сплати податку на додану вартість. Динаміка та структура надходжень непрямих податків. Роль непрямих податків у формуванні доходів Державного та Зведеного бюджетів України.
курсовая работа [635,6 K], добавлен 09.03.2015
