Фінансові категорії як форма наукового пізнання сутності фінансових відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансові категорії як форма наукового пізнання сутності фінансових відносин

Виконала:

студентка групи УПЕП-13-1

Іванова Олександра

Актуальність: Дана тема є досить важливою та актуальною, адже фінансові категорії є основою в системі пізнання фінансових відносин у їх нерозривному зв'язку з економічним розвитком суб'єктів господарювання і держави. Фінансові категорії мають історичний характер і виступають формою теоретичного мислення, наукової абстракції, яка є зрізом реального економічного життя. Початок, вивченню фінансових категорій був покладений ще у XIII столітті. Але найбільш повно та широко вони почали вивчатись у XVIII-XIX столітті такими видатними вченими-економістами як В. Лєбєдєв, І. Янжул, С. Вітте, І. Озеров, В.М. Сутормін тощо.

Фінансові категорії відображають явища економічного життя і закономірності фінансових процесів, тому їх потрібно використовувати з метою збільшення економічної ефективності господарювання. Фінансові категорії також досить тісно пов'язані з функціями фінансів.

Фінанси - історична економічна категорія. Термін „фінанси” з'явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного латинського терміну „financia”, що означає обов'язкову сплату грошей. У середньовіччі слово „finis”, тобто кінець вживали для позначення строку сплати, а потім і для визначення документів, що свідчили про погашення боргу. Виклад основного матеріалу: Оскільки виникнення фінансів пов'язано, по-перше, з розвитком товарно-грошових відносин і, по-друге, з посиленням ролі держави, розширенням її функцій, то причиною появи фінансів можна вважати потреби суб'єктів господарювання і держави у фінансових ресурсах, які забезпечують їх діяльність.

Предметом науки про фінанси є сукупність фінансових відносин, які виникають у процесі формування і використання грошових доходів і фондів на різних рівнях економічної системи: загальнодержавному (макрорівень), регіональному (рівень адміністративно-територіальних одиниць) і на рівні окремих суб'єктів господарювання (мікрорівень). Окремо виділяються міжнародні фінанси. Фінанси виникли в умовах регулярного товарно-грошового обігу у зв'язку з розвитком держави і потреби у фінансових ресурсах. Вихідним положенням для розкриття сутності фінансів є розуміння того, що фінанси - це одна з конкретних історичних форм економічних відносин, функціонування яких пов'язане з об'єктивною необхідністю розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту і національного доходу. У процесі розподілу формуються та використовуються грошові фонди, призначені для задоволення суспільних інтересів та потреб.

У сучасній економічній і фінансовій літературі фінанси визначають як систему економічних відносин, що виникають з приводу розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту, а в певних умовах і національного багатства, з метою формування фінансових ресурсів у суб'єктів господарювання і держави і використання їх для розширеного відтворення та задоволення інших суспільних інтересів і потреб. Однією з важливих ознак фінансів як економічної категорії є розподільний характер фінансових відносин. Учасниками таких відносин у межах національної держави є держава, підприємства, установи, організації, громадяни. Фінансові операції можуть також відбуватися між державами, національною державою і міжнародними фінансовими інституціями, між вітчизняними підприємствами та інофірмами.

Сферою виникнення фінансових відносин є процеси первинного розподілу вартості суспільного продукту, тобто коли ця вартість розподіляється на зарплату, прибуток тощо і формуються грошові доходи. Відокремлення у складі виручки від реалізації продукції прибутку, відрахувань на соціальне страхування, амортизаційних відрахувань відбувається за допомогою фінансів і відображає процес розподілу вартості відповідно до цільових призначень кожної її частини. Подальший перерозподіл вартості між суб'єктами господарювання (вилучення частини прибутку на користь держави, сплата податків громадянами тощо) і конкретизація цільового її використання (направлення прибутку на фінансування капітальних вкладень, економічне стимулювання, виплату дивідендів та ін.) теж відбувається на основі фінансів. З огляду на те, що економіка передбачає існування різноманітних форм власності, а фонди коштів перебувають у власності або розпорядженні суб'єктів господарської діяльності, зазначимо, що фінансові відносини можуть супроводжуватися зміною власника чи розпорядника коштів, зміною форм власності, а можуть і не зазнавати подібних змін. Так, сплата податків державі означає передання коштів у розпорядження держави (супроводжується зміною власника, розпорядника), форма власності при цьому може залишатися незмінною (сплата податків державними підприємствами) або змінюватися (сплата тих самих податків державі, але недержавними підприємствами). А, наприклад, розподіл чистого прибутку підприємства на внутрішні його потреби не супроводжується зміною ні власника, ні форми власності.

Як уже зазначалося, фінансові відносини супроводжуються реальним рухом грошових коштів, що має місце в процесі розподілу й обміну. Але характер руху вартості (в її грошовій формі) на цих стадіях відтворювального процесу різний. У процесі розподілу рух вартості в грошовій формі відбувається відособлено від руху товарів і характеризується її відчуженням (переходом від одних власників до інших) або цільовим відособленням кожної частини вартості (в межах одного власника). Під час обміну вартість у грошовій формі обмінюється на товарну форму, тобто відбуваються акти купівлі-продажу. Вартість не відчужується, а тільки змінює свою форму - з грошової на товарну. Отже на стадії розподілу має місце односторонній (без зустрічного еквівалента) рух грошової форми вартості, а під час обміну - двосторонній (зустрічний) рух вартостей, одна з яких перебуває у грошовій формі, а інша - в товарній. На наш погляд, обмінні операції обслуговуються такими категоріями, як гроші і ціна.

Фінанси мають більш широкий діапазон розподілу, ніж ціна. Вони забезпечують не тільки первинний розподіл вартості валового внутрішнього продукту на рівні виробничої структури, а й подальший перерозподіл через бюджетну систему. На цьому етапі ціни можуть регулюватися за допомогою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах (дотації вугільній промисловості, дотації на комунальні послуги, потреби електротранспорту, на окремі види ліків). У розподільних процесах поряд з фінансами та ціною беруть участь також заробітна плата і кредит. У практиці господарювання доцільне комплексне використання усіх цих економічних категорій з урахуванням відмінностей кожної з них.

Сутність фінансів відбивають наступні фінансові категорії.

* податки;

* державні прибутки;

* державний бюджет;

* державні витрати:

* державний кредит:

* фінанси держави.

З появою держави з'явились такі фінансові категорії, як податки і державний кредит.

Податок -- це найпростіша «фінансова клітинка» державних фінансів, в якій сфокусовані основні сутнісні ознаки і властивості фінансів. Податки, що сплачуються всіма суб'єктами економічного життя, формують державні прибутки, які концентруються в державному бюджеті. У наступному з державного бюджету фінансуються державні витрати. У випадку, коли державний бюджет не в змозі профінансувати всі державні витрати, держава використовує державний кредит - бере в борг у вітчизняних або іноземних кредиторів, якими виступає населення або суб'єкти, що господарюють. Усі п'ять перерахованих вище категорій формують фінанси держави.

Фінансові категорії утворюють піраміду, підніжжя якої складають податки, а верхівку - фінанси держави. Первинною категорією в системі фінансових відносин виступають податки, в яких сфокусовані основні сутнісні риси і властивості фінансів. За допомогою податків держава вилучає частину чистого прибутку суспільства і прибутків населення і розподіляє її відповідно до економічних, політичних і соціальних завдань. Податки виступають найважливішою формою регулювання економічних відносин. Фінанси держави складаються з фінансів підприємств різних форм власності і загальнодержавних фінансів. Фінанси підприємств різних форм власності являють собою сукупність грошових відносин, пов'язаних з планомірним утворенням, розподілом і використанням грошових прибутків і накопичень підприємств. За допомогою фінансів підприємств різних форм власності формуються і використовуються децентралізовані фонди коштів.

Загальнодержавні фінанси включають державний бюджет, державний кредит, державне соціальне, майнове й особисте страхування. За допомогою загальнодержавних фінансів формуються і використовуються централізовані фонди фінансових ресурсів. При цьому поява нових фінансових категорій, зокрема таких як фінанси підприємств, фінансовий ринок, страхування тощо, їх функціонування і еволюція обумовлені розвитком усієї системи фінансових категорій. Важливою фінансовою категорією є фінанси підприємницьких структур, які відображають різноманітні фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються для виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг у різних галузях економіки. Процеси організації та функціонування фінансів підприємницьких структур ґрунтуються на відповідних принципах, до яких належать: комерційний розрахунок, господарська і фінансова незалежності, фінансова відповідальність, матеріальна зацікавленість тощо. Головним фінансовим ресурсом підприємства, основою його діяльності є сформований ним власний капітал.

Власний капітал підприємства -- це фінансові ресурси, залучені у розпорядження від власників чи акціонерів без обмежень у часі (на постійній основі), призначені для забезпечення розвитку підприємства та збереження його економічної стабільності. Величину власного капіталу підприємства можна визначити тільки за допомогою розрахунку на основі даних балансу як різниці між загальною сумою активів та сумою зовнішніх зобов'язань підприємства (позиковим капіталом). Власний капітал підприємства складається із статутного капіталу, додаткового та резервного капіталу, нерозподіленого прибутку. Для більшості підприємств основним компонентом власного капіталу є статутний капітал.

Основні засоби -- це матеріальні активи, їх очікуваний термін використання становить понад один рік, або їх застосовують у процесі виробничого циклу, що триває більше одного року. Основні виробничі засоби є частиною основних засобів, що беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Діяльність підприємницьких структур, спрямована на створення та реалізацію продукції, здійснюється під час поєднання основних виробничих засобів, оборотних засобів та праці. У процесі виробництва вартість основних фондів розподіляється таким чином: одна її частинка, що дорівнює зношуванню, переноситься на готову продукцію, інша -- відображає залишкову вартість наявних основних фондів. Шляхом вирахування з початкової вартості основних засобів суми зношування визначають залишкову вартість основних засобів. Сума нарахованої амортизації визначається як вартість фізичного зношування основних засобів з початку їх використання.

Отже, амортизація -- це спеціальна економічна категорія, яка означає систематичний розподіл вартості основних засобів протягом терміну їх експлуатації. Зношена частка вартості основних засобів, перенесена на готову продукцію, в міру реалізації останньої поступово нагромаджується у грошовій формі в амортизаційному фонді, який використовується з метою відтворення основних засобів.

Сума амортизаційних відрахувань залежить від:

-- балансової вартості основних засобів;

-- структури основних виробничих засобів;

-- норм і методів нарахування амортизації.

Обігові кошти (капітал) -- кошти, авансовані в обігові виробничі фонди (виробничі запаси сировини, матеріалів, палива, тари, залишки незавершеного виробництва та витрати майбутніх періодів) і фонди обігу (готова продукція та кошти за продукцію). Обігові фонди споживаються в одному виробничому циклі, їхня вартість переноситься на вартість виготовленої продукції. Щоб забезпечити безперервний процес виробництва, реалізації продукції й отримання прибутку, підприємству потрібно одночасно й обігові виробничі фонди, і фонди обігу. Важливою фінансовою категорією, без якої неможливо підрахувати фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, є собівартість. Собівартість продукції -- це грошове вираження безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних із виробництвом та реалізацією продукції. До собівартості належать матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування в централізовані цільові фонди, амортизація основних засобів і нематеріальних активів тощо. На основі собівартості продукції визначається ціна продукції (робіт, послуг) й обсяг чистого доходу у вигляді прибутку.

Виручка від реалізації продукції є основною складовою грошових заощаджень підприємств. Це сума коштів, які отримали на поточному рахунку в банку підприємства або його касі, від продажу продукції та надання послуг. Таким чином, виручка від реалізації -- фінансова категорія, що відображає фінансові відносини між постачальниками та споживачами товару. Під час первинного розподілу виручки від реалізації продукції, виконаних робіт та наданих послуг здійснюється внутрішньовиробниче відшкодування витрат, формування прибутку, своєчасність і повнота сплачених податків, погашення банківських кредитів. Головними відрахуваннями підприємства у бюджет є податок на додану вартість, податок на прибуток, платежі до цільових централізованих фондів тощо.

Обов'язкова умова для отримання прибутку -- переважання виручки від реалізації продукції (виконання робіт, наданих послуг) над витратами.

Отже, прибуток -- одна з основних фінансових категорій, що виражає грошову вартість реалізованого чистого доходу, є основною формою грошових заощаджень суб'єктів господарювання. Прибуток характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства, це показник, що найповніше відображає ефективність виробництва, обсяг та якість реалізованої продукції, рівень її собівартості. Прибуток -- джерело фінансування різних за економічним змістом потреб: сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. За рахунок прибутку здійснюється формування в значному обсязі бюджетних коштів держави, фінансування подальшого розвитку підприємств, матеріальне заохочення і соціальні виплати працівникам та ін. Співвідношення прибутку з авансованою вартістю, поточними витратами, обсягом реалізації продукції тощо характеризує поняття рентабельності. На відміну від прибутку підприємства, що має позитивний результат підприємницької діяльності, рентабельність визначає ефективність цієї діяльності.

У ринковій економіці є система показників рентабельності: рентабельність продукції, рентабельність продажу, рентабельність активів, рентабельність інвестицій, рентабельність власного капіталу та ін. Показники рентабельності використовуються в процесі аналізу фінансово-господарської діяльності, ухвалення управлінських рішень, рішень потенційних інвесторів про участь у фінансуванні інвестиційних проектів. Вони є одним з індикаторів прибутковості й конкурентоспроможності підприємства. Центральною ланкою фінансової системи, через яку здійснюється вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток країни, є фінансова категорія державних фінансів.

Державні фінанси -- сукупність економічних відносин стосовно розподілу та перерозподілу ВВП і НД, що виникають під час формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій. Наявність державних фінансів об'єктивно зумовлена потребою розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту між верствами населення, підприємницькими структурами й окремими територіями. Частина його в грошовій формі потрапляє в державний бюджет -- централізований фонд фінансових ресурсів держави, що використовується з метою виконання покладених на неї функцій; він перебуває в розпорядженні центральних органів влади і застосовується для фінансування загальнодержавних заходів. Державний бюджет є частиною бюджетної системи України, до складу якої входять, окрім державного бюджету, також і місцеві бюджети. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах і бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування вважають також бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їхніх об'єднань.

Зведений бюджет -- це сума показників усіх видів бюджетів, що належать до бюджетної системи держави. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим і зведених бюджетів областей і міст Києва та Севастополя. Сукупність заходів держави щодо організації та використання фінансів з метою забезпечення економічного і соціального розвитку формує бюджетну політику держави.

Доходи бюджету -- сума коштів, мобілізованих державою для забезпечення своєї діяльності. У процесі утворення доходів бюджету відбувається оперативне вилучення на користь держави частини валового внутрішнього продукту, на підставі чого виникає фінансова взаємодія держави з підприємствами і населенням.

Отже, фінансові категорії слід розглядати як інструменти, за допомогою яких створюються, розподіляються і використовуються фонди фінансових ресурсів для задоволення потреб розвитку суб'єктів господарювання та держави.

Понятійний апарат фінансової науки охоплює загальноекономічні та фінансові категорії, які в абстрактно-теоретичній формі характеризують різні сторони реальної фінансової дійсності. Через використання фінансових категорій як інструмента наукового пізнання досягається більш глибоке розкриття сутності фінансів та фінансових відносин, їх специфіки і особливостей функціонування.

Література

фінансовий грошовий доход

1. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту /Навчальний посібник. М., 2008. З. 19-28 с.

2. Вознесенський Э.А. Методологічні аспекти аналізу сутності фінансів. М., 2009. З. 32-56 с.

3. Ковальова А.М. Фінанси /Навчальний посібник під ред. проф. А.М. Ковальової. М., 2010. З. 91-102 с.

Размещено на Allbest.ru