Валютні курси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Європейський університет

Кафедра економіки та менеджменту

Контрольна робота

Міжнародні фінанси

Виконав:

Стаховська В.К.

Перевірив:

Черненко Т.М.

Київ 2015

Зміст

1. Недоліки та переваги систем "гнучких" та "фіксованих" валютних курсів

2. Аналіз ефективності використання кредитної лінії ЄБРР в Україні

3. Обов'язки виконуючого банка та банка-емітента при використанні акредитивної форми розрахунку

4. Задача

Список використаних джерел

1. Недоліки та переваги систем "гнучких" та "фіксованих" валютних курсів

Є кілька методів визначення валютних курсів. Традиційним вважається метод визначення валютних курсів на основі зіставлення ринкових цін на золото. Визначається ринкова ціна, наприклад, однієї унції золота в певній валюті, паралельно визначаються ринкові ціни унції золота в інших валютах. На основі зіставлення визначається валютний курс грошової одиниці даної країни, що береться за умовну одиницю. Наприклад, на певну дату на Нью-Йоркській біржі ціна унції золота дорівнювала 400 дол. США (береться за умовну одиницю), 700 фунтів стерлінгів (Великобританія), 50000 єн. Якщо необхідно визначити курс долара, то одержимо: 1 долар = 1,75 (700/ 400) фунта стерлінгів; 125 (50000/400) єн. До речі, міжнародні статистичні видання регулярно друкують ціни на золото, виражені у відповідних валютах, що дає можливість їх зіставляти, аби більш-менш точно виразити валютні курси.

Слід підкреслити, що золото, хоч офіційно і втратило свої колишні монетарні функції, все ж залишається стратегічним товаром у відносно невеликих кількостях порівняно з колосальною кількістю інших товарів на світових ринках. Тому суб'єкти міжнародних валютно-грошових відносин дуже уважно стежать за динамікою цін на цей благородний метал. У цій сфері відносно менше спекулятивних елементів при визначенні ціни золота на світових ринках порівняно з масою інших товарів. Однак для абсолютизації ролі золота при визначенні валютних курсів сьогодні вже немає ніяких підстав.

Найбільш поширеним і простим методом визначення валютних курсів є метод зіставлення рівня цін стандартного набору товарів та послуг (так званого споживчого кошика). При цьому методі, як і при попередньому, спочатку визначають ціну споживчого кошика в різних національних валютних одиницях, а потім ці ціни зіставляються з цінами, вираженими у валюті, курс якої необхідно визначити (береться за умовну одиницю). Поряд з ціновим методом існує метод визначення валютного курсу на основі співвідношення ефективних виробничих витрат в країнах, що зіставляються: заробітна плата, норма позичкового процента, рента і показник продуктивності праці. Техніка визначення валютного курсу грошової одиниці певної країни така сама, як і при попередніх методах, однак цей метод, на наш погляд, найбільш точний, оскільки враховує деякі довгострокові та середньострокові фактори, що впливають на валютний курс. Тобто метод зіставлення ефективних виробничих витрат характеризується відносною стабільністю, оскільки у свою чергу базується на досить стабільних виробничих показниках, відображає глибинні і найважливіші економічні процеси в країнах, що зіставляються.

Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що валютний курс виконує ряд важливих економічних функцій. Він є засобом:

* інтернаціоналізації грошових відносин;

* зіставлення національних цінових структур і результатів виробництва;

* зіставлення національної та інтернаціональної вартості;

* перерозподілу національного продукту між країнами.

Сучасний етап розвитку грошово-валютних відносин характеризується множинністю валютних курсів. Відбувається постійний пошук найефективніших засобів стабілізації та регулювання валютних курсів. Так, системі золотого стандарту найбільше відповідали фіксовані валютні курси, паперово-грошовому обігу притаманні плаваючі. Існують і так звані змішані валютні курси. Фіксовані валютні курси передбачають наявність твердих зареєстрованих паритетів, що лежать в основі валютних курсів і підтримуються державними валютними органами. Фіксованими бувають:

* реально фіксовані курси, що спираються на золотий паритет і допускають відхилення валютного курсу від золотого паритету в межах "золотих точок" (що можливо лише при золотомонетному стандарті);

* договірна фіксовані курси, що спираються на погоджений еталон, -- офіційну ціну золота, на поєднання золота та певних валют чи на одну або декілька валют. За узгодженим еталоном визначається валютний паритет і гранично допустимі амплітуди відхилень валютного курсу від валютного паритету.

Договірна фіксовані валютні курси ще називаються "зв'язаними" курсами і у свою чергу поділяються на:

* ординарні валютні курси, прив'язані до СПЗ. Це курси валют Лівії, М'янми, Раунди, Сейшельських островів (всього 4 країни);

* ординарні валютні курси, прив'язані до долара СІЛА. Це курси валют Аргентини, Сирії, Іраку, Панами, Венесуели, Нігерії, Оману, Литви, Туркменістану, Гаїті, Гондурасу, Анголи, Ямайки та ін. (загалом 23 країни);

* ординарні курси, прив'язані до інших валют: до ранда ПАР -- курси валют Намібії, Лесото, Свазіленду; до російського рубля -- курс валюти Таджикистану (всього 7 країн);

* кошикові курси, прив'язаний до штучно побудованих комбінацій валют основних торговельних партнерів. Це валюти Австрії, Алжиру, Фінляндії, Кіпру, Швеції, Ісландії, Угорщини та ін;

* валютні курси, що базуються на системі змінного паритету, коли держава встановлює твердий валютний курс щодо базової валюти, але зв'язок між динамікою курсів не автоматичний, а вираховується за спеціальною формулою, яка враховує різницю в темпах зростання цін. Це валюти Бразилії, Чилі, Колумбії, Мадагаскару, Португалії.

Фіксовані валютні курси використовуються за умови наявності в країні кризових явищ, при нестабільній економіці, коли використання подібного режиму валютного курсу забезпечує більш низькі темпи інфляції. За цих умов менш вірогідною є дестабілізуюча спекуляція валютою за умови утримання курсу на постійному рівні відповідними офіційними державними структурами. Багато країн, які виходили з криз, на певних етапах економічного розвитку дотримувались саме такого режиму своєї валюти. Другим різновидом валютних курсів, що використовуються в сучасних грошово-валютних відносинах, є досить поширена система плаваючих курсів, за якої взагалі немає валютних паритетів. Плаваючі валютні курси, які змінюються під впливом попиту і пропозиції на ринку, можуть у свою чергу використовувати наступні режими:

* незалежне плавання: курс валюти формується на девізних ринках при помірних інтервенціях центральних банків. Таку різновидність плаваючих курсів використовують деякі розвинуті країни та країни, що розвиваються. Серед них США, Японія, Великобританія, Італія, Швейцарія, Норвегія, Канада, Аргентина, Австралія, Венесуела, Індія, Гана, Філіппіни, Азербайджан (всього 59 країн). Режим незалежного плавання найбільш поширений у країнах з розвинутою ринковою економікою і високим рівнем доходів. Його успішне використання можливе за умов економічної і політичної стабільності, повної відсутності інфляції, або незначного її рівня, усталеної макроекономічної політики;

* кероване (регульоване) плавання схоже з незалежним плаванням, але наявне більше втручання центральних банків (валюти Ізраїлю, Туреччини, Росії, України, Греції, Індії, Китайської Народної Республіки, Південної Кореї, Польщі, Словенії, Сінгапура та ін. (всього 36 країн)). При режимі керованого плавання, що носить назву змішаного, держава вибирає валютний режим з урахуванням конкретної економічної ситуації, намагаючись подолати абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання. Змішаний валютний курс іншими словами можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс.

Однією з форм такого контролю є введення так званого курсового валютного коридору -- встановлення мінімального і максимального значення відхилення валютного курсу. Для здійснення цієї політики, за якої втручання держави призначене пом'якшувати різкі короткочасні чи середньострокові коливання валютного курсу, необхідна наявність значних валютних резервів. При цьому чим менше стабільна економіка країни, тим значніші мають бути державні валютні резерви. Досвід країн, що використовують для курсів своїх валют режим регульованого плавання показує, що його успішне використання потребує наявності солідної матеріальної і методичної бази для прогнозування валютного курсу, високого ступеня професіоналізму і відповідної підготовки. В іншому разі цей режим може призвести до колосальних матеріальних і фінансових втрат;

* змішане плавання щодо однієї валюти (долара США). Такий курс національної валюти використовують Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар, Об'єднані Арабські Емірати (всього 4 країни);

* спільне плавання, яке використовує валютне угруповання ЄС, причому з двома валютними режимами -- один для валютних операцій серед членів Союзу, інший -- для відносин країн -- членів Європейського Союзу з іншими партнерами, що знаходяться в позасоюзній зоні.

Сьогодні сфера лібералізації валютних відносин інтенсивно розширюється. Збільшується кількість країн, які прийняли на себе зобов'язання за статтею VIII Статуту Міжнародного валютного фонду, яка забороняє:

* вводити обмеження на проведення платежів і переказів за поточними операціями;

* використовувати множинність валютних курсів без згоди на це МВФ;

* брати участь у дискримінаційних валютних угодах.

Посилюється тенденція до відміни обмежень у сфері міжнародного руху капіталів (йдеться про повну свободу конвертованості валют). Намітились неординарні підходи до валютної політики взагалі. Отже, поволі створюється нова модель світового валютного устрою. Сьогодні більше половини країн -- членів МВФ, на яких припадає три чверті сукупного світового ВВП, використовують ті чи інші режими плаваючих валютних курсів. Однак наслідками цього бувають різкі коливання валютних курсів, їх нестабільність, що негативно впливає на розвиток системи міжнародних економічних відносин. Адже для здійснення еквівалентного обміну у сфері світогосподарських зв'язків країнам необхідно користуватися у практиці взаємних розрахунків відносно стабільними валютними курсами, які б відображали реальне співвідношення валют виходячи з їхньої купівельної спроможності. Часті коливання валютних курсів через непередбачені різкі відхилення їх від купівельної спроможності нерідко призводять до необґрунтованого перерозподілу національного доходу між країнами та тягнуть за собою виграш одних країн і втрати інших. Саме тому спільні заходи з регулювання та стабілізації валютних курсів є надзвичайно важливими як з суто економічного, так і з політичного погляду.

Введення множинності гнучких валютних курсів об'єктивно відображає посилення впливу ринкових сил на формування валютних курсів у сучасній системі міжнародних валютних відносин. Однак це зовсім не означає повної відмови держави від впливу на формування валютних курсів. Відбувається перехід до відповідно більш еластичних методів державного регулювання.

2. Аналіз ефективності використання кредитної лінії ЄБРР в Україні

Можливість скористатися коштами міжнародних кредитних ліній для фінансування виробничих потреб вітчизняних недержавних малих та середніх підприємств уперше з'явилася у 1994 році, коли Європейський банк реконструкції та розвитку відкрив в Україні свою першу кредитну лінію. З того часу кількість міжнародних кредитних проектів постійно зростала.

У 1995 році для управління міжнародними кредитними лініями при Національному банку України було створено спеціальну Групу управління проектами міжнародних кредитних ліній, що здійснює загальну координацію та контроль за використанням кредитних коштів та перевіряє відповідність фінансової діяльності банків і підприємств-учасників встановленим нормам. Сюди ж можна звертатися з усіх питань, що стосуються умов участі у даних проектах - група займається розробкою технічних завдань та здійснює процедури закупівлі консультаційних послуг. Сьогодні група курує чотири міжнародні проекти. Кредитні лінії Європейського банку реконструкції та розвитку для малих та середніх підприємств (ЄБРР) - наймасштабніший, найуніверсальніший і, відповідно, найвідоміший проект. Угоду про відкриття першої кредитної лінії, призначеної для допомоги приватним малим та середнім підприємствам в Україні, було укладено в грудні 1994 року. Загальна сума фінансування становила 121,2 млн. дол. США та була надана Національному банку чотирма траншами для подальшого кредитування українських компаній через уповноважених банків-учасників.

Друга кредитна лінія ЄБРР для фінансування українських підприємств на суму 88,3 мільйона доларів США була відкрита у серпні 2000 року - фінансування в межах даного проекту діє й донині. Проект підтримує малий та середній бізнес, а також сприяє перспективним приватним банкам України в їх намаганнях стати ефективними фінансовими посередниками. Як банки, так і підприємства, що претендують на участь у даному проекті, мусять пройти жорсткий конкурсний відбір та підтвердити свою відповідність встановленим нормам, причому не лише стосовно їх фінансової діяльності, а й загальної стратегії розвитку. Існують і досі ще екзотичні для нас вимоги: приміром, банк-учасник має ухвалити і впровадити процедури дотримання екологічних нормативів, узгоджені з Природоохоронними вимогами ЄБРР.

У проекті по експрес-кредитам в рамках програми мікрокредитування ЄБРР та НУФ беруть участь “Форум”, “Аваль”, “Надра”, “ПриватБанк” “Прокредитбанк”. Нещодавно до цього переліку долучився також банк “Форум”.У рамках програми кредитуються комерційно успішні українські приватні підприємства, що мають не більше 500 постійних працівників, під проекти вартістю від 180000 до 4000000 доларів США. При цьому не менше 30% вартості проекту має фінансуватися за рахунок коштів підприємства-позичальника. Фінансування здійснюється у доларах США на термін до 5 років. Відсоткова ставка за користування кредитом становить LIBOR + 8%. (Ставка LIBOR за кілька останніх років коливалась на рівні 2-7%.) Слід враховувати ще й обов'язкову одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 2% від затвердженої суми кредиту (кредитної лінії) та плату за зобов'язання - 0,5% річних на суму невикористаного залишку. Тож шляхом простого додавання можна зробити висновок про те, що надзвичайно вигідна для підприємств на початку фінансування (у 2000 році) вартість кредитних ресурсів, у світлі останніх тенденцій розвитку кредитної сфери, впритул наблизилась до середньоринкового рівня.

Знову ж таки, враховуючи тенденції розвитку вітчизняної банківської сфери, міжнародні кредитні лінії поступово втрачають і таку безсумнівну свою перевагу як строк кредитування - в Україні вже з'явилося і поступово збільшується в обсягах середньострокове (3-5-річне) кредитування. А збільшення останнім часом банківського капіталу дає змогу українським банкам видавати справді великі кредити („великий” в українській банківській практиці обмежений 25% капіталу банку - тож чим більший капітал, тим більшу суму кредиту банк має можливість видати одному позичальнику). Таким чином, безумовно вигідним таке фінансування є лише для переможців конкурсу бізнес-проектів, що його регулярно влаштовує ЄБРР спільно з НБУ, - залежно від здобутого місця при отриманні кредиту їм надають відчутну знижку відсоткової ставки.

Окремим напрямом у рамках кредитної лінії ЄБРР стала програма ЄБРР з мікрокредитування в Україні, що полягає у наданні малих та мікрокредитів підприємствам. Мікрокредити надаються для фінансування основного та обігового капіталу приватних підприємств, задіяних у сферах торгівлі, виробництва та надання послуг, на яких працює не більше 20 працівників. Мікрокредити надаються на суму від 100 до 20000 доларів США, на термін до 1,5 років залежно від мети кредитування. Підприємства, яким надається кредит, не повинні налічувати більше 20 працівників та мають бути задіяні у сферах торгівлі, виробництва та надання послуг. Малі кредити надаються на схожих умовах, однак їх сума коливається в межах 20-75 тис. доларів США, термін сягає трьох років, а кількість працівників на підприємствах-кредиторах не повинна перевищувати ста осіб.

Програма мікрокредитування Німецько-українського фонду. Рішення про створення Німецько-українського фонду (НУФ) було прийняте у вересні 1996 року в рамках програми Уряду Німеччини „Трансформ". Його метою є поліпшення доступу до кредитів для малих і середніх підприємств України. Статутний фонд НУФ становить 16,36 мільйона євро, з яких 6,14 мільйона надані Кредитною Установою для Відбудови (KfW) від імені Уряду Німеччини у вигляді гранту; Національний банк України та Кабінет Міністрів України в особі Міністерства фінансів України, в свою чергу, виступили засновниками НУФ зі статутними внесками по 5,11 млн. євро. НУФ був створений як неприбуткова організація, що діє як "вічний" револьверний фонд.

У рамках даної програми позичальники можуть отримати мікро (100-25 тис. євро) та малі (25 тис.-100 тис. євро) кредити. На відміну від аналогічної програми ЄБРР, іноземною валютою кредитування є євро, а підприємства-позичальники, хоч і мають перебувати переважно у приватній власності, але не обов'язково в українській. Відсоткові ставки по кредитах у гривні близькі до ринкових, а в євро не можуть перевищувати 18,5% річних. Дві інші міжнародні кредитні лінії, що куруються Нацбанком, є спільними проектами Світового банку та мають досить вузьку сферу спрямування коштів.

Кредитні лінії Міністерства фінансів України. За проектом Світового банку в рамках кредиту для реструктуризації вугільної промисловості НБУ здійснює агентське обслуговування кредитних ліній Міністерства фінансів України для мікро, малих та середніх підприємств у регіонах закриття вугільних шахт та органів місцевої виконавчої влади, які перебрали на свій баланс об`єкти соціальної інфраструктури шахт.

Програма реформування фінансового сектору України. Світовий банк, який діє як розпорядник коштів, виділених Урядом Нідерландів, надав Україні грант на суму, еквівалентну 1,8 мільйона євро як технічну допомогу в розробці та впровадженні програми реформ у сфері банківського нагляду та інституційного розвитку банківського сектору, а також з метою створення належної мережі безпеки фінансового сектору, підвищення його стабільності та здатності відновлюватись після можливих потрясінь, розширення набору та поліпшення якості фінансових послуг.

3. Обов'язки виконуючого банка та банка-емітента при використанні акредитивної форми розрахунку

У випадку, коли експортер не отримує передоплати, але не хоче покладатися лише на обіцянки імпортера заплатити, він може вимагати підтвердженого безвідзивного акредитива. Акредитив -- це документ, виданий банком імпортера, який зобов'язує цей банк акцептувати векселі, виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов. Ці умови включають величину кредиту, термін сплати векселя, загальний опис товару, додаткові необхідні документи і кінцевий термін сплати.

Отже, платіж, здійснений за допомогою підтвердженого комерційного акредитива, має величезні переваги для експортера, оскільки він означає сплату на час відправлення з практично відсутнім ризиком неплатежу за умови дотримання експортером умов акредитива. Але цей метод дуже незручний для імпортера, оскільки від нього буде вимагатись значний аванс, який вноситься в банк для оформлення акредитива. Через це імпортери намагаються купувати у тих експортерів, які пропонують більш м'які умови сплати. Отже, для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі, досвідчені експортери вимагають акредитив лише в тому випадку, коли є високий ризик невиконання зобов'язань або неконвертованості.

Переказний вексель (комерційна тратта) -- це безумовний письмовий наказ, адресований однією стороною (трасантом) іншій (трасату), що зобов'язує останнього заплатити певну суму грошей третій стороні (ремітентові) у визначений час у майбутньому. Цей метод платежу більш ризикований, ніж передоплата або акредитив, оскільки виконання платежу повністю залежить від імпортера (покупця). Імпортер може відмовитись від товару навіть за наявності векселя на пред'явника, і експортер буде змушений шукати іншого покупця на свій товар, зазнавши при цьому збитків. Відкритий банківський рахунок -- метод платежу, за якого продавець просто відправляє рахунок-фактуру покупцеві, який має заплатити у визначений час після її отримання. Хоча цей метод платежу найбільш поширений при внутрішніх розрахунках, у міжнародному бізнесі він звичайно обмежується розрахунками між експортером та його власними філіями або відділеннями в інших країнах, а також внутріфірмовими операціями багатонаціональних корпорацій. Він пропонує дуже незначний захист від невиконання зобов'язань покупцем чи неконвертованості валюти. У випадку невиконання зобов'язань у експортера не залишається ніякого документального підтвердження.

Консигнація -- метод, який означає, що покупець не зобов'язаний оплачувати товар доти, поки його не продадуть. Він настільки не вигідний для продавця, що рідко застосовується в міжнародній торгівлі, як і у випадку з методом відкритого рахунка; продаж товару з використанням консигнації головним чином має місце при його відправці закордонним відділенням експортера. Для здійснення валютних операцій суб'єкти господарської діяльності повинні мати банківський рахунок в іноземній валюті.

В Україні порядок відкриття рахунка в іноземній валюті зафіксований у загальній інструкції НБУ про порядок відкриття рахунків в установах банків. Рахунки в іноземній валюті юридичним та фізичним особам, резидентам і нерезидентам, відкриваються в уповноважених банках, які отримали ліценцію НБУ на право здійснення операцій з іноземною валютою. Право на відкриття рахунків в іноземній валюті отримують юридичні особи, у статуті яких окремим розділом передбачена зовнішньоекономічна діяльність згідно з чинним законодавством. Право на відкриття рахунків в іноземній валюті мають і приватні підприємці без створення юридичної особи за умови надання копії реєстраційної картки, в якій передбачена зовнішньоекономічна діяльність. Банківський розрахунковий рахунок в іноземній валюті призначений для розрахунків у безготівковій та готівковій валюті при здійсненні поточних торговельних і неторговельних операцій.

Розрахунки підприємств -- резидентів України з іноземними партнерами мають здійснюватися через систему кореспондентських рахунків комерційних банків, відкритих у зарубіжних банках. В окремих випадках, коли цього вимагає специфіка виробництва і реалізації продукції, НБУ надає суб'єктам господарської діяльності індивідуальні ліцензії на відкриття резидентами рахунків в іноземному банку. Необхідність відкриття рахунка підприємства за кордоном зумовлюється, наприклад, виконанням за кордоном будівельних робіт, наданням послуг іноземним партнерам, утриманням представництв тощо. У таких випадках, щоб уникнути зустрічних переказів грошей, підприємствам України відкриваються рахунки в іноземних банках. На ці рахунки зараховуються кошти від виконаних робіт, наданих послуг та інші кошти, отримані від іноземних партнерів. З цих рахунків здійснюються необхідні витрати.

Як правило, підприємству відкривається рахунок в іноземному банку у разі неможливості здійснення розрахунків через установи комерційних банків внаслідок відсутності їхніх кореспондентських рахунків у банках відповідної країни або з інших поважних причин. На здійснення валютних операцій НБУ видає господарським суб'єктам індивідуальні та генеральні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разових валютних операцій на період, необхідний для здійснення таких операцій. Одержання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, якої стосується ця операція, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. Резиденти і нерезиденти подають НБУ у встановлені строки звітність про свої валютні операції.

НБУ може встановлювати валютний норматив -- обсяг середньомісячних валютних надходжень, який обмежує можливість отримання суб'єктами господарської діяльності ліцензій на здійснення торгівлі та надання послуг з оплатою в іноземній валюті. НБУ періодично проводить перереєстрацію валютних ліцензій.

4. Задача

Розрахуйте, скільки доларів можна купити за 1000 грн., якщо ви знаєте, що 1 долар = 1,5 фунта; 1 фунт = 3,35 грн.

Рішення:

На 1000 грн. можна купити наступну кількість фунтів:

К_ф = 1000 грн. / 3,35 грн./фунт = 298,507 фунтів.

Кількість доларів дорівнює:

К_дол = 298,507 фунтів * 1,5 = 447,76 доларів.

Список використаних джерел

валютний курс банк емітент

1. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: Знання, 2006. -- 494 с.

2. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. -- 4-те вид., стер. -- К.: Знання-Прес, 2003. -- 406 с.

3. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. -- К.: Центр навчальної літератури, Видавництво «АртЕк», 2002. -- 436 с.

4. Міжнародна економіка: Підручник / А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоча та ін.; За ред. А.П. Румянцева.--К.: Знання-Прес, 2003. -- 447 с.

5. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: Знання, 2006. -- 494 с.

Размещено на Allbest.ru