Товарно-грошові відносини і кредит в Стародавньому Єгипті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Товарно-грошові відносини і кредит в Стародавньому Єгипті

Зміст

Вступ

Товарно-грошові відносини і кредит в Стародавньому Єгипті

Висновки

Тестові завдання

Список використаних джерел

Вступ

Історія економічної думки бере свій початок у глибокій давнині. Уже первісні люди мали якісь зачатки господарських знань, котрі були результатом осмислення виробничого досвіду. Ці знання дійшли до наших днів у вигляді наскальних малюнків за допомогою ретельної праці археологів. З подальшим розвитком суспільства виникали ширші уявлення про економічні відносини, з`явилися окремі висловлювання, ідеї економічного характеру. Вони стали складовою економічного мислення і дійшли до нас в усній творчості стародавніх народів, релігіях, міфах, легендах та переказах, а пізніше знайшли своє відображення у писемних творах.

Економічна думка стародавнього світу відображала стан соціально-економічного та політичного розвитку тогочасних суспільств. Деякі з них були суспільствами азіатського способу виробництва (держави Стародавнього Сходу), інші - суспільствами античного способу виробництва (Стародавня Греція та Стародавній Рим). Таким чином, вивчення історії економічних вчень починається з характеристики господарських уявлень народів періоду стародавніх цивілізацій, погляди яких були викладені в писемних джерелах

Економічна думка стародавнього Сходу

Писемні джерела, на підставі яких можна досліджувати економічну думку стародавнього Сходу, -- це, як правило, зведення законів, юридичні акти, документи господарської звітності та твори про управління державою й державним господарством. Тому багато з них мають нормативний характер і відображують позицію насамперед правлячих верств -- фараонів, царів, вельможних придворних та чиновників. Економічному знанню притаманні догматизм, апріорність і значною мірою символізм. Незважаючи на це, давньогрецькі мислителі згодом намагалися осягнути та використати ці знання. Найважливіші економічні ідеї народів стародавніх цивілізацій неодноразово коментували й розвивали наступні покоління, саме їх було покладено в основу економічних поглядів учених середньовічного Сходу.

Товарно-грошові відносини і кредит в Стародавньому Єгипті

Одні з перших відомих нам пам'яток економічної думки належать до епохи Стародавнього Єгипту. У них знайшли відображення численні питання організації та управління державним господарством, а також уявлення стародавніх єгиптян про власність, рабство, товарно-грошові відносини. Про економічну думку Стародавнього Єгипту можна довідатися насамперед з творів державних чиновників (писарів). До нашої доби дійшли "Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мерікара", "Проречення Іпусера", "Пророцтво Неферті", "Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі", різні адміністративно-господарські та юридичні документи.

Основні економічні ідеї цих творів:

1. Дбати про розчищення землі, проведення нових і підтримання вже існуючих каналів. Залучати до цієї справи не тільки селян, але й армійські підрозділи у невоєнний час.

2. Підтримувати систему ієрархічної піраміди серед чиновників. Нагороджувати і просувати найбільш здібних.

3. Протидіяти зміцненню і збільшенню самостійності родової аристократії і сприяти висуванню людей з нижчих щаблів соціальної ієрархії.

У Стародавньому Єгипті здійснювався ретельний облік трудових та матеріальних ресурсів. Тому періодично проводилися переписи населення з урахуванням вікових і професійних особливостей, складалися земельні кадастри, обліковувалась худоба та інші матеріальні ресурси. Адміністративно-господарські документи характеризують організацію та управління державним (царсько-храмовим) господарством, організацію праці царських ремісників (майстрів) та землеробів -- безпосередніх виробників матеріальних благ у староєгипетському суспільстві.

Важливе місце у давньоєгипетській літературі належить повчанням -- творам дидактичного характеру, в яких розглядаються питання управління державним господарством на найрізноманітніших його рівнях. Так, наприклад, "Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мерікара" (ХХII ст. до н.е.) дає уявлення про політичні та економічні функції фараона -- глави держави, про класовий характер староєгипетської влади. Автор говорить про необхідність ворожого ставлення до незаможних та придушення натовпу, з одного боку, і возвеличування, нагородження царем своїх вельмож, жерців -- з іншого. Тоді вони працюватимуть задля царя як один загін і не буде серед них бунтарів. У "Повчанні Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі" (XXI -- XVIII ст. до н.е.) не тільки узагальнюється життєвий досвід, а й описується соціальна структура Стародавнього Єгипту. При цьому оспівується та прославляється професія писаря (чиновника), яка давала змогу посісти високе місце в ієрархічній державній системі. Йдеться про привілеї, незалежність, загальне пошанування посади писаря, яку можна було отримати лише після підготовки в спеціальній школі писання.

Заслуговують на увагу такі пам'ятки економічної думки Стародавнього Єгипту, як "Проречення Іпусера" (відома копія початку XVIII ст. до н.е.) та "Пророцтво Неферті". Вони розповідають про соціальний переворот, що стався у XXIII--XXI ст. до н.е., описують розпад централізованої системи управління, розкрадання податкових декларацій, знищення сувоїв законів судової палати та ін. Лихо для держави -- порушення суворої регламентації господарства, брак контролю за діяльністю виробників та бездіяльність чиновників. У цих творах всіляко обстоюється ідея централізму, єдності давньоєгипетської держави -- надійної запоруки порядку в країні та стабільних доходів чиновників державного апарату.

Давньоєгипетська цивілізація - це одна з перших цивілізацій в історії людства , яка виникла в IV тис. до н.е. і проіснувала до персидського завоювання у 525 р. до н.е. Переважну більшість населення країни складали селяни-общинники, міст було небагато й суспільний поділ праці фактично не склався. Внутрішня торгівля в Єгипті IV-III тис. до н.е. складалася, головним чином, з обміну харчовими продуктами і дріб'язковими товарами. Основними об'єктами ринкової торгівлі були раби, овочі, взуття, найпростіші прикраси. Невеликі ринки розташовувалися по берегах Нілу - основної транспортної артерії країни. На цих ринках з найдавніших часів існувала мінова торгівля. Єдиного загально єгипетського ринку до ІІ половини ІІ тис. до н.е. у країні не склалося, а самостійні торгівці як окремий прошарок суспільства не виділилися. Основними об'єктами зовнішньої торгівлі були не продукти першої необхідності, а предмети розкошу, дорогі, одиночні товари, які займали незначний об'єм і були зручними для транспортування. У цей період, судячи із зображень на стінках пірамід, роль грошей виконувало зерно, яке передавали в спеціальних скриньках. У написах у якості мінового еквіваленту зустрічається також хліб, пиво, мідь, іноді золото. Однак, як мідь, так і золото були, як правило, споживацькою вартістю, а не мірою вартості, якою переважно було все ж таки зерно. Лише в кінці ІІІ - на початку ІІ тис. до н.е. мідь, як засіб платежу, вживалася значно частіше, однак і тоді в написах мідь, як правило, стояла на другому місці після зерна, тобто все ж таки основним міновим еквівалентом лишалося зерно.

В ІІ тис. до н.е. активізувалася внутрішня торгівля. З документів видно, що осередками торгівлі були храми, які торгували залишками жертовних тварин, передаючи їх роздрібним торгівцям. Часто торгівці представляли храми і підпорядковувалися особливому начальнику чи окремому жерцю. Головною мірою вартості були мідь і срібло, хоча вживалося й золото. Незважаючи на приток срібла з Сирії, Палестини і суміжних країн співвідношення між золотом і сріблом було 3:5, а між сріблом і міддю 1:60100. Карбованої монети не існуло. Її заміняли вагові одиниці дебен, який дорівнював близько 91 г і його 1/12 частина шат, що важив біля 7,5 г, пізніше - той же дебен і його десята частина кіте (9,1 г). Дебен був, у першу чергу, рахунковою мірою вартості, і срібло вживалося, звичайно, як ідеальне, а не дійсне знаряддя обігу бо, звичайно, не міняли предмет на срібло, а обмінювали предмет на предмет, попередньо оцінивши їх

у сріблі.

В І тис. до н.е. в якості еквіваленту використовувалося срібло або в зливках, або в брусках, від яких відрубали шматочки певної ваги, що надходили в обіг. Іноді на таких шматочках срібла ставили печатку чи знак храму, які засвідчували чистоту срібла. Після персидського завоювання Єгипту в 525 р. до н.е. поряд з дебенами і кіте у якості вагових одиниць застосовувалися вавилонські

сиклі. У цей час в Єгипті розповсюдилися також персидські і давньогрецькі монети.

Про кредит у Давньому Єгипті відомо небагато. Збереглись лише поодинокі документи, серед яких є угоди про позики сріблом і натурою. У ролі кредитора найчастіше виступали храми. Умови кредиту були досить жорсткими. Так, в одному з документів мова йде про позику 4 кіте срібла на 7 місяців. Віддати необхідно було 6 кіте, тобто позичковий відсоток складав 95% річних. У випадку прострочення боргу передбачалося стягування пені в 10% суми боргу за кожний прострочений місяць. Для позики зерном умови ще жорсткіші. Позика зерном і 1 артабу давалася на 1 місяць. Повернути необхідно було 1,5 артаби

(тобто, тут процент складав 50% на місяць). Ця остання позика надавалася для посіву й вірогідно, що зерно могло бути повернуте лише з нового урожаю, тобто через 4-5 місяців. З урахуванням звичайної пені в 10% місячних, легко підрахувати, що боржник мав повернути із зібраного врожаю близько 2-х артаб зерна. Для неплатоспроможного боржника крім пені в 10% місячних,

практикувалося нарахування процентів на проценти (механізм цього нарахування неясний, можливо пеня нараховувалася на суму боргу з відсотками). Відомий випадок, коли боржник просто забув вчасно повернути незначний борг. Кредитор згадав про борг через 10 років і виставив вимогу виплатити величезну суму. Гарантією повернення боргу було все майно боржника: поле, худоба, раби, срібло, бронза. У випадку неповернення боргу кредитор міг звернутися до суду, який призначав кінцевий термін повернення боргу. Якщо боржник

не виконував судового рішення, у розпорядження кредитора переходило майно позичальника, яке було вказане в кредитній угоді як гарантія повернення боргу. Відповідальність боржника поділяли його діти і у випадку смерті позичальника кредитор мав право стягнути борг з нащадків.

Висновки

З вищеописаного ясно, що грошово-кредитні відносини в Стародавньому Єгипті були розвинутими досить слабо. В якості мінового еквіваленту довгий час використовувалися натуральні продукти, потім зливки золота, срібла і міді. Лише наприкінці описаного періоду в обіг надійшла незначна кількість монети, карбованої в інших державах. З усіх форм і видів кредиту була відома лише його найпримітивніша форма - лихварський кредит. Гроші отримані за такими позиками не інвестувалися у виробництво і ніяким чином не сприяли економічному зростанню.

Тестові завдання

1. Основними об'єктами зовнішньої торгівлі до ІІ половини ІІ тис. до н.е.

в Стародавньому Єгипті були :

а) предмети розкошу;

б) продукти першої необхідності;

в) овочі, взуття;

г) раби.

2. Давньоєгипетська цивілізація - це одна з перших цивілізацій в історії людства , яка виникла в :

a) в V тис. до н.е.;

б) в IV тис. до н.е.;

в) в IV тис. н.е.;

г) в IХ тис. н.е.

3. У ролі кредитора найчастіше виступали:

а) музеї; економічний єгиптянин золото міновий

б) піраміди;

в) храми;

г) палаци;

4. Про що йдеться в таких пам'ятках економічної думки Стародавнього Єгипту, як " Проречення Іпусера" та "Пророцтво Неферті" :

а) соціальний переворот

б) війна;

в) голодомор;

г) соціальний прогрес;

5. Чим замінювали карбовані монети в ІІ тис. до н.е. в Стародавньому Єгипті :

а) срібними драхмами;

б) золотими монетами;

в) срібними феніксами;

7) вагова одиниця дебен;

6. Після персидського завоювання Єгипту в 525 р. до н.е. поряд з дебенами і кіте у якості вагових одиниць застосовувалися:

а) македонський денар;

б) монета Дорданс;

в) вавилонські сиклі;

г) срібнимі драхми

7. Яке було співвідношення між золотом і сріблом у ІІ тис. до н.е :

а) 3:5

б) 5:3

в) 1:15

г) 4:10

8. Яка була приблизна вага вагової одиниці дебен?

а) 91 г.;

б) 50 г.;

в) 260г.;

г) 10 г.;

9. У Стародавньому Єгипті здійснювався ретельний облік :

а) чисельності населення;

б) трудових та матеріальних ресурсів;

в) робіт ;

г) трудових ресурсів;

10. В ІІ тис. до н.е. в Стародавньому Єгипті активізувалася :

а) внутрішня торгівля;

б) виробництво важких металів;

в) зовнішня торгівля;

г) виробництво скла.

Список використаних джерел

1. Історія грошей і кредиту: Підручник для студ. вузів / В. В. Прядко, М. М. Сайко ; М-во фінансів України, Буковинська держ. фінансова академія. - К. : Кондор, 2009. - 507, с.

2. Гроші та кредит : підручник / Богдан Івасів ; М-во освіти і науки України, НБУ, Тернопільська ак-я народного господарства. - вид. 3-тє, змін. й доп. - К. : Кондор ; Тернопіль : Карт-бланш, 2008. - 527, с.

3. Фінансова цивілізація: науково-популярна література / Володимир Ільїн. - К. : Книга , 2007. - 527,[1] с. - Бібліогр. с. 514-521.

4. Колесников О.В. Історія грошей та фінансів: навч. посібник / О.В. Колесников, Д.І. Бойко, О.О. Коковіхіна. [2-ге видання виправлене та доповнене] - К.: Центр учбової літератури , 2008.-140 с.

5. Комаринська З.М. Історія грошей. - Львів. 1998. - 109 с.

6. Швець В.Є. Грошовий обіг і банківська справа Центральної Ради// Фінанси України. - 2004. - №3.

7. Лямець С.І. Грошовий обіг в Україні за античної доби. Фінанси України. - 1998. - №12. - С. 110-113.

8. Інтернет джерела :

ь http://www.ukrainereferat.org/uaref-429-1.html

ь http://pidruchniki.com/1247071853730/politekonomiya/ranni_ekonomichni_poglyadi

ь http://readbookz.com/book/134/3737.html

ь http://studopedia.org/6-106854.html

Размещено на Allbest.ru