Порядок та функції податкового агента-юридичної особи в разі нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КУРСОВА РОБОТА на тему:

«Порядок та функції податкового агента-юридичної особи в разі нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників»

з дисципліни «Податкова система»

Виконала: ст. гр. ФК-44 Заяць Н.М.

Прийняв: ст. вик. Курило О.Б.

Львів 2014 р.



Зміст

Вступ

1. Теоретична частина

1.1 Поняття «податковий агент» та історія його виникнення

1.2 Порядок та функції податкового агента при нарахуванні та перерахуванні податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників в Україні

1.3 Діяльність податкового агента в зарубіжних країнах

2. Розрахункова частина

2.1 Нарахування податку на прибуток

2.2 Нарахування амортизації основних засобів

2.3 Нарахування податку на додану вартість

2.4 Обчислення єдиного соціального внеску та військового збору

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

податок податковий агент внесок



Вступ

Система оподаткування - це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законами України порядку [1].

Система оподаткування - це сукупність принципів, форм і методів встановлення податків і зборів, їх зміни чи скасування. Це сукупність дій, що забезпечують повну та своєчасну їхню сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачував-ти податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм Податкового кодексу [2].

Податкове законодавство України передбачає сплату податку не тільки самостійно платником податків, але й шляхом утримання податку з джерела виплати, яким виступає особа, що нараховує (виплачує, надає) платникові податків дохід або кошти [10].

Податковим агентом визнається особа, на яку Податковим кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховують-ся (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідно-го бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Податковим Кодексом для платників податків.

Найчастіше податковими агентами є національні підприємства, які мають договірні відносини з іноземними та здійснюють діяльність у країні податкового агента, роботодавці чи особи, що виплачують дохід на користь платника.



1. Теоретична частина

1.1 Поняття «податковий агент» та історія його виникнення та застосування

Згідно з Податковим Кодексом податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків [2].

Відповідно до Податкового кодексу України, особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати до органу державної податкової служби за місцем реєстрації податкову декларацію за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, про загальні суми доходів, нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу [2].

Податкове законодавство України передбачає сплату податку не тільки самостійно платником податків, але й шляхом утримання податку в джерела виплати, яким виступає особа, що нараховує (виплачує, надає) платникові податків дохід або кошти. Податкових агентів іноді плутають із платниками податків або їх представниками. У ряді випадків ставиться знак рівності між податковим агентом і податковим органом, тоді як податковий агент - це юридична особа або фізична особа, на яку покладають обов'язки щодо обчислення, утримання із платника й перерахування податку або збору в бюджет [9, с. 126].

Якщо податковий представник діє на підставі угоди, рішення компетентного органу або загального закону, то в основі діяльності агента лежить норма закону, що делегує йому особливі повноваження. Податковим агентом є особа, на яку покладено обов'язок щодо обчислення й утримання податку із платника податків і перерахування його у відповідний бюджет. Податкові агенти прирівнюються до платників податку й користуються правами, уповноваженими податковим законодавством для платників податків.

Уперше в національному законодавстві поняття податкового агента виникло з прийняттям Закону України «Про внесення змін у Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»», що набув чинності 14.12.1999. Згідно з ним, до податкових агентів належали тільки ті суб'єкти підприємницької діяльності, які створені у формі підприємства з іноземною інвестицією й при цьому право яких на звільнення від обкладання окремими податками, зборами (обов'язковими платежами) було підтверджено рішенням суду або господарського суду [8, с.208].

Інститут податкового агентства одержав свій розвиток із прийняттям Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб». Згідно з цим актом, під податковим агентом розуміли особу, на яку покладе обов'язок щодо обчислення й утримання податку з платника податків і перерахування його у відповідний бюджет. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначав податкового агента як юридичну особу, її представництво, відділення, інший відособлений підрозділ, або фізичну особу, або представництво нерезидента - юридичної особи, що зобов'язано нараховувати, утримувати і сплачувати податок з доходів фізичних осіб у бюджет від імені та за рахунок платника податків, вести податковий облік, подавати звітність і відповідати за порушення податкового законодавства. При цьому з метою оподаткування доходів фізичних осіб такі особи визначаються податковими агентами незалежно від їхнього організаційно-правового статусу і способу обкладання іншими податками. До податкових агентів зазначений Закон також відносив фізичних осіб-підприємців і осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність відносно заробітної плати, інших виплат і нагород своїм найманим робітникам [8, с. 269].

Під податковим агентом розуміється особа, на яку покладається обов'язок по обчисленню й утриманню податку з платника і перерахуванню його у відповідний бюджет. Правовий статус податкових агентів характеризується деякою подвійністю. З одного боку, стосовно платника податків вони представляють податкові органи і реалізують функції з обчислення, обліку й утримання податку. З іншого - у відносинах із фіскальними органами їм надається статус платників податків і вони виступають як зобов'язані особи, що породжує фактично ідентичні функції податкових органів як щодо податкових агентів, так і щодо платників податків. У випадку відсутності коштів у платника податків у податкового агента не виникає обов'язку із втримання й перерахування податку до бюджету. Подібна ситуація породжує автоматично додатковий обов'язок податкового агента - повідомити в податковий орган про не утримані суми податку в закріплений законодавством строк [3].

Використання інституту податкових агентів можливо за декількома видами податків, але не виключно: 1) при сплаті податку з доходів фізичних осіб податковими агентами виступають підприємства, установи, організації, приватні підприємці, які здійснюють виплату доходів фізичним особам; 2) при сплаті податку на прибуток підприємств іноземними юридичними особами, де податкові агенти виступають українські підприємства й організації, які здійснюють виплату доходів іноземним юридичним особам; 3) відносно новим є статус податкового агента при сплаті акцизного податку [7, с. 79].

Необхідно сказати, що Податковим кодексом України передбачена реалізація функцій податкового агента при справлянні акцизного податку та туристичного збору [2].

Українське законодавство не передбачає загальних норм щодо обов'язків податкових агентів. Ці обов'язки описуються в нормах Податкового кодексу України, стосовно тих податків та зборів, в рамках яких застосовується інститут податкового агентства.

1.2 Порядок та функції податкового агента при нарахуванні та перерахуванні податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників в Україні

Податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) - це один із трьох «великих» податків податкової системи. ПДФО має широку та різноманітну базу оподаткування. Платниками податку є резиденти та нерезиденти. Об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід; доходи з джерелом їх походження з України; іноземні доходи; при нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів; при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах; при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати [3].

Порядок нарахування, утримання та сплати податку до бюджету залежить від того на кого покладено обов'язок щодо нарахування та сплати податку чи на самого платника, чи на податкового агента. Податковим агентом є юридична, або фізична особа, що не залежно від організаційно - правового статусу зобов'язані нарахувати та сплатити цей податок до бюджету відповідно до Закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податок полягає сплаті до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом [2].

Відповідно до Податкового кодексу України особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати до органу державної податкової служби за місцем реєстрації податкову декларацію за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, про загальні суми доходів, нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету [2].

Податковим агентом є особа, на яку Податковим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

- своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

- подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається [2].

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

- подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

- подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

- нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

При нарахуванні податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників об'єктом оподаткування виступають:

· доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платникові податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

· суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платникові податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

· сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється згідно з п. 170.9 цього Кодексу;

· дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

З метою уникнення можливої соціальної напруги, додаткового навантаження на платників податків, а також витрат часу, пов'язаних із заповненням та поданням звітності у подальшому, податкові агенти, які не мають найманих працівників та не проводять нарахування (надання, виплати) доходів фізичним особам у звітному місяці, можуть не подавати до податкового органу таку декларацію за відповідний звітний період [6, с. 96].

В ПКУ прописано, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податко-вий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений:

1. нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

2. подавати до органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, що нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми податку на доходи фізичних осіб, що утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету [10].

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 розділу ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доході, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень [2].

Згідно із ПКУ податкові агенти у разі неповної чи несвоєчасної сплати суми податку, яка відображається у податковому розрахунку, несуть відповідальність у вигляді штрафів та пені, які нараховуються від першого до останнього дня строку подання такого розрахунку, встановленого ПКУ. Не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Важливо враховувати, що обов'язки податкового агента виникають тільки при наявності відповідного джерела, яке знаходиться в його розпорядженні у вигляді коштів платника податків. У цьому випадку повинна виключатися ситуація, коли податковий агент перелічує «чужий податок» за рахунок власних коштів (хоча відповідальність в такому випадку законодавством не встановлена). У випадку відсутності коштів у платника податків у податкового агента не виникає обов'язку по утриманню і перерахуванню податку в бюджет. Однак подібна ситуація спричиняє обов'язок податкового агента повідомити в податковий орган про неутримані суми податку в закріплений законодавством термін.

1.3 Діяльність податкового агента в зарубіжних країнах

Історично склалися дві форми побудови ПДФО: шедулярна та глобальна. Перша з'явилася у Великобританії. При цій системі доходи залежно від джерел поділяються на частини - шедули, кожна з яких оподатковується окремо, стягуються два податки: основний - за пропорційними ставками і додатковий - за прогресивними. Глобальна система використовується у більшості країн (США, Франція, Німеччина та ін.) При цій системі прибутковий податок стягується із річного доходу за прогресивною шкалою ставок.

На відміну від України, де порядок, ставки, правила оподаткування податком із доходів фізичних осіб встановлюються виключно на загальнодержавному рівні, в іноземних державах органам місцевого самоврядування надано досить широке право в сфері податкової юрисдикції. У таких країнах Європи, як Болгарія, Кіпр, Естонія, Греція, Латвія, Норвегія, Румунія, особистий прибутковий податок належить до місцевих податків, а в Бельгії, Данії, Фінляндії, Швеції та Швейцарії органи місцевого самоврядування самостійно визначають ставки, за якими будуть оподатковуватися доходи громадян.

Одним із найвагоміших податків Німеччини є податок на заробітну плату. На цей вид податку припадає майже третина всіх податкових надходжень. При стягуванні податку враховуються податкові класи і види діяльності, використовуються податкові таблиці та карти. Шість податкових класів групують робітників та службовців залежно від їх сімейного стану, кількості працюючих у сім'ї, спільного чи окремого ведення обліку отримуваних доходів, наявності дітей.

На відміну від України, в якій передові комп'ютерні технології в процесі подання податкової звітності тільки почали застосовуватися на практиці, в Австралії визначення податкового зобов'язання та суми податку, що підлягає поверненню, за допомогою інформаційних технологій є вже досить широко апробованим. Пересічний платник податку може скористатися через мережу Інтернет так званим tax calculator - податковим калькулятором, робота якого побудована за принципом певного алгоритму. Задаючи суму отриманого доходу та параметри, що є характерними для платника податку (пільги, знижки, витрати), програма самостійно обраховує необхідні фіскальні показники.

Одна з найбільш розвинених систем індивідуального прибуткового податку із широкою системою податкових вирахувань діє в Нідерландах. У цій країні існує п'ять видів податкових відрахувань, що залежать від віку, кількості дітей, доходу батьків і відрізняються сумою, на яку дозволено зменшувати оподатковуваний дохід (в євро на одну дитину).

Отже, податкові системи розвинутих держав світу сьогодні є сформованим динамічним механізмом, який дає змогу вирішувати основні соціально-економічні завдання держави, зокрема через оподаткування доходів фізичних осіб. Бюджетні системи окремих країн характеризуються різними підходами до вирішення своїх завдань, але вони обов'язково враховують специфіку розвитку держави.

В Податковому кодексі Російської Федерації податковими агентами визнаються особи, на яких покладено обов'язки по вирахуванню, утриманню у платника податків і перерахуванню податків в бюджетну систему Російської Федерації. Податкові агенти мають ті ж права, що і платники податків, якщо інше не передбачено Податковим кодексом.

Згідно з вимогами Податкового кодексу Республіки Білорусь податковим агентом є юридична або фізична особа, господарська група, просте товариство, довірчий керуючий, які є джерелом виплати доходів платнику та на які в силу цього Кодексу та інших актів податкового законодавства покладаються обов'язки по вирахуванню, утриманню у платника та перерахування до бюджету податків, зборів (мит).



2. Розрахункова частина

Згідно з декларацією Відкрите акціонерне товариство «Львівський мотозавод» знаходиться на загальній системі оподаткування та повинне сплатити ряд податків та зборів, таких як:

- Податок на прибуток підприємства;

- Податок на додану вартість;

- Єдиний соціальний внесок;

- Військовий збір.

2.1 Нарахування податку на прибуток

Згідно з отриманою декларацією та обраним підприємством платником податку на прибуток є суб'єкт господарювання, юридична особа з числа резидентів, яка провадить господарську діяльність на території України та за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток з джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та на суму інших витрат звітного періоду та нараховується за формулою:

ПнП = (Д - С - В_інші)*18% (1)

Згідно із декларацією доходами, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування є інші доходи, які включають:

- Проценти у сумі 280 тис. грн.;

- Доходи від операцій оренди/лізингу, які становлять 95536 тис. грн.;

- Умовно нараховані проценти на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду у сумі 502 тис. грн.;

- Дохід, визначений відповідно до статті 146 розділу ІІІ ПКУ у сумі 216 тис. грн.

В загальному значенні доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування становлять:

Д = 280 + 95536 + 502 + 216 = 96534 тис. грн.

Витратами, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування є інші витрати, до складу яких входять:

1) Адміністративні витрати у сумі 7557 тис. грн., в тому числі:

- амортизація основних засобів загальногосподарського використання у розмірі 454 тис. грн.;

- витрати на оплату послуг зв'язку у сумі 1029 тис. грн.;

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків у сумі 496 тис. грн.;

- витрати на оплату праці на суму 4064 тис. грн.;

- внески на соціальні заходи в розмірі 1514 тис. грн.

2) Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати у сумі 88935 тис. грн., в тому числі:

- суми нарахованих податків та зборів у розмірі 10053 тис. грн.;

- амортизація тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів на суму 9272 тис. грн.4

- амортизація необоротних активів, що надані в оперативну оренду на суму 38922 тис. грн.

Отже, загальний розмір витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування становить:

В_інші = 7557 + 88935 = 96492 тис. грн.

Сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет:

ПнП = (96534 - 96492)*18% = 7,56 тис. грн.

Отже, підприємство протягом 40 днів, що настають за останнім днем звітно-го кварталу, повинне подати декларацію з податку на прибуток та протягом 10 днів після граничного строку подання декларації сплатити в бюджет 7,56 тис.грн.

2.2 Нарахування амортизації основних засобів

Амортизація - це процес поступового перенесення вартості основних засобів на продукт, що виготовляється з їх допомогою [2].

Амортизації підлягають:

- витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів, що використовуються в господарській діяльності;

- витрати на самостійне виготовлення основних засобів, нематеріальних акти-вів в господарській діяльності;

- витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та поліпшення основних засобів, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації на початок звітного року.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта і призупиняється на період його виходу з експлуатації на підставі документів, що свідчать про виведення таких основних засобів [2].

Облік вартості, яка амортизується ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів в тому числі: вартість ремонту безоплатно отриманих основних засобів, наданих в оренду.

На даному підприємстві амортизація нараховується прямолінійним методом для всіх груп основних засобів за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання основних засобів, а також і на кількість кварталів у році, оскільки амортизація нараховується за один квартал.

Амортизація нараховується за формулою:

А = (Бв - Лв)/Ткв (2)

Нарахування амортизації основних засобів за звітний квартал подано у таблиці 1.

Таблиця 1

Нарахування амортизації прямолінійним методом

№ п/п	Групи основних засобів	Балансова вартість основних засобів, тис. грн.	Термін корисного використання, роки	Амортизаційні відрахування, тис. грн.
1	2	3	4	5
1	Група 3 - споруди	1502550	15	А = 1502550/15/4 = 25042,5
2	Група 4 - машини та обладнання	32576	5	А = 32576/5/4 = 1628,8
3	Група 5 - транспортні засоби	1846	5	А = 1846/5/4 = 92,3
4	Група 9 - інші основні засоби	1907	12	А = 1907/12/4 = 39,73

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначається як сума амортизаційних відрахувань за 3 місяці розрахункового кварталу і становить:

А_{загальна} = 25042,5+1628,8+92,3+39,73 = 26803,33 тис. грн.



2.3 Нарахування податку на додану вартість

Податок на додану вартість - це загальнодержавний податок, який встановлюється вищими органами влади і є обов'язковим на всій території України. За формою оподаткування він є непрямим податком - встановлюється на окремі товари, роботи, послуги і включається до їхньої ціни. ПДВ є відносно молодим податком. Додана вартість -- це вартість, додана підприємством до вартості вхідних матеріалів у результаті їх певної переробки, доробки або іншого господарського застосування [4].

Платниками податку є:

- будь-яка особа, яка проводить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;

- будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає обов'язковій реєстрації;

- будь-яка особа, яка ввозить товар на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню; особо, яка веде облік результатів діяльності за договорами про спільну діяльність [2].

Об'єктом оподаткування є:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу залізничним, автомобільним, авіаційним, морським транспортом [4].

Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету визначається за формулою:

ПДВ = ПЗ - ПК (3)

Оскільки в отриманій декларації суми вказані без урахування ПДВ, то ми будемо його нараховувати.

До податкового зобов'язання, згідно з отриманим завданням, ми віднесемо:

- доходи від операцій оренди/лізингу у сумі 95536 тис. грн.;

- дохід, визначений відповідно до статті 146 розділу ІІІ ПКУ у сумі 216 тис. грн.

До податкового кредиту ми віднесли витрати на оплату послуг зв'язку на суму 1029 тис. грн.

Отже, можна нарахувати податок на додану вартість за звітний квартал, який підприємство необхідне сплатити до бюджету:

ПЗ = 95536*0,2 + 216*0,2 = 19150,4 тис. грн.

ПК = 1029*0,2 = 205,8

ПДВ = 19150,4-205,8 = 18944,6 тис. грн.

Згідно з отриманим значенням можна сказати, що підприємство повинне протягом 40 днів, що настають за останнім днем звітного кварталу, подати декларацію з податку на додану вартість та протягом 10 днів після граничного строку подання декларації сплатити 18944,6 тис. грн. до бюджету.

2.4 Обчислення єдиного соціального внеску та військового збору

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат [5].

Платниками єдиного внеску є:

1. Роботодавці:

- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами;

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором;

- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

- дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

- дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України.

2. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;

3. Фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

4. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність та ін. [5].

Роботодавці згідно із Законом про єдиний соціальний внесок повинні нараховувати ЄСВ і утримувати ЄСВ із таких виплат:

- суми нарахованої заробітної плати;

- суми нарахованої заробітної плати робітників-інвалідів;

- суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності (лікарняні);

- виплати по громадянсько-правових договорах.

Оскільки наше підприємство займається оптовою торгівлею, то за 23 класом професійного ризику ставка єдиного соціального внеску становить 37,25%.

Витрати на оплату праці становлять 4064 тис. грн., отже, виходячи із цього, можна нарахувати єдиний соціальний внесок.

ЄСВ = ФОП * Ст_єсв (4)

ЄСВ = 4064 * 37,25% = 1514 тис. грн.

Роботодавці одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, але не пізніше 20 числа наступного місяця повинні сплатити ЄСВ [2].

Від 3 серпня 2014 року всі фізичні особи, які отримують дохід на території України повинні сплачувати військовий збір.

Платниками військового збору є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і вина-город, які нараховуються платнику у зв'язку з трудовими договорами.

Ставка військового збору становить 1,5% від отриманого доходу у вигляді заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Отже, підприємство повинне сплатити до бюджету військовий збір у розмірі:

ВЗ = ФОП * Ствз (5)

ВЗ = 4064 * 1,5% = 60,96 тис. грн.



Висновки

У курсовій роботі ми досліджували питання обов'язків та функцій податкового агента - юридичної особи при нарахуванні та перерахуванні податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачував-ти податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм Податкового кодексу.

У другому розділі нашої роботи ми нараховували ряд податків, таких як податок на прибуток, податок на додану вартість, єдиний соціальний внесок та військовий збір. Усі перераховані податки є загальнодержавними з них податок на прибуток є прямим податком, податок на додану вартість є непрямим.

Податкам належить провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів, оскільки податки є основним джерелом наповнення державного бюджету.

На сьогодні податки - це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

Загальна сума нарахованих податків становить:

УП = ПнП + ПДВ + ЄСВ + ВЗ = 7,56 + 18944,6 + 1514 + 60,96 = 20527,12 тис. грн.

Найбільшу частку серед нарахованих податків займає податок на прибуток і становить: (18944,6/20527,12)*100% = 92,29%

Питома вага податку на прибуток становить: (7,56/20527,12)*100% = 0,036%

Питома вага єдиного соціального внеску у співвідношенні до загальної суми нарахованих податків: (1514/20527,12)*100% = 7,37%

Частка військового збору в загальній сумі нарахованих податків становить: (60,96/20527,12)*100% = 0,296%



Список використаних джерел

1. Конституція України.

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

3. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 20.01.2010 р. № 1814-VI.

4. Закон України «Про податок на додану вартість» № 2755-VI від 02.12.2010р.

5. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2755-17 від 02.12.2010р.

6. Романюк М.В., Яцко В.Ф. Етапи та фактори впливу на формування податкової системи України // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2002.- № 4. С. 34-37.

7. Сичевський В. Податок на прибуток підприємств у сучасних умовах // Вісник податкової служби України. 2003. № 6. С. 4-7.

8. Малишкін О. І. Облік і аудит податків в Україні: теорія, методологія, практика [Текст]: монографія / О. І. Малишкін ; Міжгалуз. акад. упр. К. : Центр учбової літератури, 2013. 375 с.

9. Данілов О.Д., Жеребних А.М. Оподаткування прибутку та відрахування до цільових фондів: Навчальний посібник. Ірпінь: Академія ДПС України, 2008. 459 с.

10. Посилання на офіційний сайт Державної фіскальної служби України: http://sfs.gov.ua/.

Размещено на Allbest.ru

...