Державні цінні папери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління

при Президентові України

Харківський регіональний інститут

Кафедра економічної політики і фінансів

Реферат

з дисципліни: "Інвестиції"

на тему: "Державні цінні папери"

Виконала: Трепілець М.

Перевірила: Мілєва Т.С.

Харків 2015

Вступ

Державні цінні папери засвідчують право на власність і належність до державного кредиту. Державні цінні папери - це державні зобов'язання, що випускаються в документарній або електронній формах центральним урядом, місцевими органами влади і окремими державними підприємствами з метою розміщення позик і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети.

Найпоширенішим видом державних цінних паперів є облігації державних позик. Облігація (від лат. - зобов'язання) - це цінний папір, який, по-перше, засвідчує внесення її власником певних грошових коштів на її придбання (в даному випадку - на користь держави); по-друге, надає її власникові право на отримання певного доходу від облігації; по-третє, потверджує зобов'язання держави відшкодувати повну номінальну вартість облігації у передбачений умовами позики строк.

Важливою складовою фінансового ринку є ринок державних цінних паперів та ринок позичкових капіталів, які в Україні як самостійна сфера почали створюватися в 90 - х роках. Даний вид ринку потребує суттєвої реструктуризації і зміни пріоритетів у майбутньому розвитку. У цьому складному процесі значну роль має відігравати держава, бо саме вона повинна розробити і встановити такий механізм взаємодії учасників ринку цінних паперів, який дав би змогу максимально активізувати економічне життя суспільства з позитивними його результати.

Поняття, види та цілі випуску державних цінних паперів

Державні цінні папери - це державні зобов'язання, що випускаються в документарній або електронній формах центральним урядом, місцевими органами влади і окремими державними підприємствами з метою розміщення позик і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети.

Найпоширенішим видом державних цінних паперів є облігації державних позик. Облігація (від лат. - зобов'язання) - це цінний папір, який, по-перше, засвідчує внесення її власником певних грошових коштів на її придбання (в даному випадку - на користь держави); по-друге, надає її власникові право на отримання певного доходу від облігації; по-третє, потверджує зобов'язання держави відшкодувати повну номінальну вартість облігації у передбачений умовами позики строк.

При випуску державної позики обов'язково обумовлюється термін, протягом якого облігації підлягають погашенню або викупу.

Випускаються облігації внутрішніх і зовнішніх державних і місцевих позик. Кошти, що надходять від розміщення державних облігації, зараховуються до державного бюджету, хоча й не враховуються в його доходах (згідно із світовою бюджетною методологією).

Облігації державних позик можуть бути як іменними, так і на пред'явника. Державні облігації випускаються або у вигляді документів, або у вигляді записів на відповідних електронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. В Україні державна облігація у вигляді електронного запису вважається придбаною з моменту реєстрації її набувача.

При документарній формі випуску бланкам державних облігацій належить мати відповідний ступінь захисту та містити такі основні реквізити: найменування емітента; номінальну вартість облігації; термін погашення; розмір і строки виплати відсотків (для відсоткових облігацій); серію та номер облігації. При документарній формі випуску державні облігації, за якими передбачена неодноразова виплата доходу, мають містити купонний лист. Купон - це відрізна частина облігації, що передається замість розписки під час отримання відсотків (звідси вислів "стригти купони"). Купон на виплату відсотків має, як правило, містити такі дані: порядковий номер купона на виплату відсотків, номер облігації, за якою виплачуються відсотки, найменування емітента і термін виплати.

Державні облігації, як вже зазначалося, реалізуються як юридичним, так і фізичним особам на добровільних засадах. Головними набувачами державних облігацій є, як правило, комерційні банки.

За зарубіжною методикою державними облігаціями вважаються цінні папери із терміном обігу більше 5 років. У США термін обігу державних облігацій досягає 30 років. В Україні в умовах кризової економіки і макроекономічної нестабільності термін обігу облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) є значно коротшим.

Для заміни облігацій державних позик, що були випущені раніше, використовуються конверсійні облігації.

Облігації

Державні облігації можуть вільно обертатися, або мати обмежене коло обігу, вони бувають ощадні та казначейські.

Ощадні облігації - призначені виключно для громадян, котрі використовують їх, як правило, для збереження і нагромадження власних коштів.

Казначейські зобов'язання (векселі) держави - це вид державних цінних паперів, що засвідчує внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами. Залежно від призначення й конкретних цілей казначейські зобов'язання випускаються на різних умовах (казначейські бони, казначейські ноти).

Казначейські зобов'язання (векселі) держави розміщуються на добровільній основі серед юридичних і фізичних осіб. Виплата доходу на казначейські зобов'язання (векселі) та їх погашення здійснюється відповідно до умов їх випуску.

Казначейські векселі можуть передаватися Державним казначейством бюджетним установам на здійснення платіжних операцій за витратами, що передбачені в бюджеті, але які фактично не профінансовані через нестачу бюджетних коштів (наприклад, для оплати бюджетними установами спожитих енергетичних ресурсів).

Казначейські зобов'язання випускаються державою на різний термін, тому вони можуть бути:

- довгострокові - понад п'ять років;

- середньострокові - від одного до п'яти років;

- короткострокові - до одного року.

Емітентом казначейських зобов'язань виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України. Казначейські зобов'язання можуть бути іменними або на пред'явника, розміщуватися в документарній або бездокументній формі. В разі розміщення казначейських зобов'язань у документарній формі видається відповідний сертифікат, у якому містяться такі реквізити, як вид цінного папера, найменування і місцезнаходження емітента, сума платежу, дата виплати грошового доходу, дата погашення, місце, в якому повинно бути здійснено погашення, дата й місце видачі казначейського зобов'язання, серія і номер сертифіката, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, скріплена печаткою. У сертифікаті іменного казначейського зобов'язання обов'язково вказується ім'я власника.

Умови розміщення казначейських зобов'язань України можуть передбачати їх погашення шляхом зменшення зобов'язань перед Державним бюджетом України власника казначейського зобов'язання України на вартість цього зобов'язання. Порядок визначення вартості продажу казначейських зобов'язань під час їх розміщення встановлюється Міністерством фінансів України. Особливості провадження депозитарної діяльності з казначейськими зобов'язаннями України визначаються Державною комісією по цінним паперам і фондовому ринку спільно з Національним банком України.

Рух державних цінних паперів

Рух державних цінних паперів, сукупність актів їх купівлі-продажу формують відповідний сегмент національного фондового ринку. Поки державні цінні папери знаходяться в обігу, вони можуть бути в будь-який момент продані й куплені. Як наслідок - формується вторинний ринок цінних паперів держави.

Проведення операцій з державними цінними паперами на відкритому ринку здійснює Центральний (Національний) банк. Продаж державних цінних паперів можуть здійснювати й комерційні банки. Придбаючи державні цінні папери, банки отримують в своє розпорядження досить високоліквідні й надійні активи.

Фінансування поточного бюджетного дефіциту здійснюється шляхом витрат з державного бюджету. З огляду на різноманітні обставини бюджет часто зводиться з дефіцитом, тобто видатки перевищують доходи. З метою залучення коштів на покриття дефіциту випускаються цінні папери.

Регулювання грошової маси в обігу:

- випуск державних цінних паперів є інструментом для зменшення маси грошей в обігу;

- скупка державою своїх боргових зобов'язань означає збільшення грошової маси.

Переоформлення раніше випущених цінних паперів, можливо, коли держава бажає відкласти платежі по своїх цінних паперах, строк викупу яких уже настав. Тоді вона обмінює ці папери на нові чи випускає інші цінні папери, кошти від реалізації яких спрямовуються на погашення раніше випущених. грошовий позика облігація

Касове виконання державного бюджету передбачає використання короткострокових цінних паперів для того, щоб в межах одного бюджетного року ліквідувати короткостроковий розрив між доходами та видатками.

Згладжування нерівномірного надходження податкових платежів. У деяких випадках розрив між доходами та видатками бюджету зумовлений незбалансованістю надходжень податкових платежів. Випуск державних цінних паперів може усунути цю причину.

Забезпечення комерційних банків ліквідними активами

Розміщуючи свої активи у державних цінних паперах, комерційні банки отримують не лише високоліквідний, а й безризиковий товар.

Існує кілька способів первинного розміщення державних цінних паперів:

аукціон;

відкритий продаж;

індивідуальне розміщення.

Відкритий продаж цінних паперів передбачає, що:

- цінні папери продають усім бажаючим;

- для розміщення цінних паперів держава укладає угоди з інституціальними інвесторами або приватними особами;

- рівень доходу від продажу визначається емітентом або інституціальним інвестором.

Індивідуальне розміщення передбачає продаж цінних паперів інституціальним інвесторам або приватним особам.

Незалежно від способів розміщення державні папери класифікують на іменні та на пред'явника. А у залежності від виплати доходу цінні папери розподіляють на наступні групи:

- з фіксованим відсотком платежів (в умовах стабільного ринку);

- зі ступінчастою відсотковою ставкою (збільшення ставки від одного строку до іншого);

з плаваючою відсотковою ставкою (змінюється у залежності від облікової ставки НБУ);

- з індексацією номіналу (у відповідності до зміни пін);

- реалізація з дисконтом (купівля зі знижкою, продаж

згідно номіналу);

- з вибором між погашенням або обміном на цінний папір з більшою ставкою доходу;

- виграшні позики (папери, що не виграли викуповуються за номіналом).

Державні папери класифікують також на ринкові (вільно обертаються на ринку) та неринкові (переходять від одного власника до іншого).

За терміном існування державні цінні папери розподіляються на короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 10 років), довгострокові (понад 10 років).

Існують також похідні державні цінні папери (стріпи). Це цінні папери, які випускає інституціальний інвестор під державні цінні папери. Вони забезпечуються майбутніми доходами від державних боргових зобов'язань.

До основних видів державних неринкових цінних паперів належать:

1. Ощадні облігації, емісія їх здійснюється для широкого кола громадян, які використовують їх для збереження та на громадження власних коштів.

2. Облігації пенсійних фондів та індивідуальні пенсійні облігації. Використовуються для пенсійного забезпечення громадян (кошти, які сплачені за облігації не оподатковуються).

3. Податкове - депозитні сертифікати. Цінні папери, які підтверджують внесок особи на рахунок майбутніх податкових платежів. Якщо кошти використовуються для сплати по-датку-ставка доходу збільшується, при погашенні раніше визначеного строку - ставки доходу мінімальні.

4. Цінні папери, які розміщуються урядом у регіонах. Місцевим органам влади дозволяється здійснювати емісію та розміщення власних цінних паперів. Але усі кошти, отримані від їх розміщення повинні бути використані негайно

Державні ринкові цінні папери можуть мати похідні - так звані "стріпи" - від американського терміна "stripped trersury securities". Суть їх полягає у тому, що під ті державні цінні папери, які є власністю інституціональних інвесторів, останні випускають власні папери, забезпечені майбутніми доходами від державних боргових зобов'язань..

Держава розміщує також цінні папери за кордоном для залучення іноземних інвесторів. У деяких випадках ці папери можуть мати характер ринкових (вільно обертатися та купуватися).

За формою боргові сертифікати подібні до контрактів на отримання кредиту, але мають самостійну власність і з деякими обмеженнями, можуть бути продані власником іншій особі.

Облігації випускаються урядом для залучення коштів у І галузі економіки. Вони високорентабельні та надійні. Випускаються місцевими органами влади для розвитку інфраструктури регіону. Ці папери мають такі характеристики:

- ненадійні і ризикованіші у порівнянні з державними цінними паперами, ці їх показники залежать від джерел покриття боргу;

- первинне їх розміщення здійснюється на аукціоні;

- мають неринковий характер;

- доходи на них не оподатковуються;

- можуть випускатися на пред'явника або іменними;

- передбачають право дострокового погашення їх вартості емітентом.

Види муніципальних цінних паперів:

- облігації під загальне зобов'язання (заставного зобов'язання під ці цінні папери емітент не бере);

- гарантуються порядністю емітента;

- емісія здійснюється для фінансування неприбуткових проектів.

- облігації, які гарантуються доходом від проекту;

- облігації під заставу нерухомості (земля, споруди, будівлі), то перебувають у муніципальній власності.

Висновки

Отже, державні цінні папери - це державні зобов'язання, що випускаються в документарній або електронній формах центральним урядом, місцевими органами влади і окремими державними підприємствами з метою розміщення позик і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети.

Найпоширенішим видом державних цінних паперів є облігації державних позик.

Важливою складовою фінансового ринку є ринок державних цінних паперів та ринок позичкових капіталів

Проведення операцій з державними цінними паперами на відкритому ринку здійснює Центральний (Національний) банк. Продаж державних цінних паперів можуть здійснювати й комерційні банки. Придбаючи державні цінні папери, банки отримують в своє розпорядження досить високоліквідні й надійні активи.

Список використаної літератури

1. Павлов В.І. Цінні папери в Україні : навч. посібн. / В.І. Павлов, І.І. Пилипенко, І.В. Кривов'язюк. - К. : Вид-во "Кондор", 2004. - 400 с.

2. Управління державним боргом: навч. посібн. / О.О. Прутська, О.А. Сьомченков, Ж.В. Гарбар, JI.I. Губанова, В.В. Руденко / за заг. ред. О.О. Прутеької. - К. : Центр навч. літ-ри., 2010.-216 є.

3. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.minfin.gov.ua/.

4. Офіційний сайт Націоналтного банку України. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.bank.gov.ua/.

5. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 p., № 3480 - IV (зі змінами і доповненнями).

6. Кондрат І.Ю. Прогнозування показників Державного боргу як фактора економічної безпеки України / І.Ю. Кондрат, С.Я. Фаріон // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук,- техн. праць. - Львів: РВВ НЛТУ України. - 2011. - Вип. 21.9. - С. 211-215. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.nbuv.gov.ua.

7. Національне рейтингове агентство "Рюрік" // Аналітичний огляд ринку облігацій України за 1 квартал 2011 року. - С. 17-18. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.ru- rik.com.ua.

Размещено на Allbest.ru