Аналіз фінансового стану підприємства

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ КООПЕРАТИВНИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

Кафедра економіки

з дисципліни «Аналіз господарської діяльності»

на тему: «Аналіз фінансового стану підприємства»

Керівник Бражна Л.В.

І. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ, ЯКІ КОМПЛЕКСНО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

2.1 Аналіз структури пасиву балансу. Оцінка ринкової стійкості підприємства

2.2 Аналіз активів підприємства

2.3 Аналіз взаємозв'язку активу і пасиву балансу. Оцінка фінансової стійкості підприємства

2.4 Аналіз ефективності та інтенсивності використання капіталу. Оцінка ділової активності підприємства

2.5 Аналіз платоспроможності та кредитоспроможності підприємства

2.6 Оцінка запасу фінансової стійкості підприємства

ІІІ. ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Під аналізом розуміється засіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.

Зміст аналізу випливає з функцій. Однією з таких функцій є вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція аналізу - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція аналізу - оцінка результатів діяльності підприємства з виконання планів, досягнутого рівня розвитку економіки, використання наявних можливостей. І нарешті - розробка заходів з використання виявлених резервів у процесі господарської діяльності.

Аналізом фінансового стану підприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, також засновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів, банки для оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом у руках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використанням засобів підприємства. Ця інформація представляється в балансі підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів (активів). Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. В аналіз фінансового стану підприємства входить аналіз бухгалтерської звітності, пасив і актив, їхній взаємозв'язок і структура; аналіз використання капіталу й оцінка фінансової стійкості; аналіз платоспроможності і кредитоспроможності підприємства і т.п.

І. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ, ЯКІ КОМПЛЕКСНО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Показники інтенсивного розвитку - якісні показники використання ресурсів: продуктивність праці, матеріаловіддача, матеріаломісткість, фондовіддача, фондомісткість, кількість оборотів оборотних засобів або коефіцієнт закріплення оборотних засобів.

Процес екстенсивного нарощування виробничого потенціалу є необхідним, але обмежується фінансовими можливостями підприємства. Економічно виправданим є таке нарощування виробничого потенціалу, яке супроводжується більш високим проростом фінансових результатів.

Визначальним напрямком мобілізації резервів виробництва є інтенсифікація виробничо-збутової діяльності, та використання виробничого потенціалу. Кінцеві результати діяльності формуються під дією як інтенсивних, так і екстенсивних факторів. Особливістю інтенсивного і екстенсивного використання ресурсів є їх взаємозамінність. Так нестачу робочої сили можна поповнити підвищенням продуктивності праці.

Оцінка результатів інтенсифікації включає таку систему розрахунків:

а) визначення динаміки показників інтенсифікації;

б) Визначення співвідношення приросту використання виробничих ресурсів у розрахунку на 1% приросту обсягу виробництва;

г) розрахунок відносної економії виробничих ресурсів;

д) комплексна оцінка всебічної інтенсифікації виробництва.

Таблиця № 1.1

Характеристика показників інтенсифікації виробництва

У звітному році в порівнянні з минулим продуктивність праці склала 76%, зарплатовіддача - 70%, матеріаловіддача - 76%, фондовіддача основних виробничих фондів - 75%, оборотність засобів - 50%.

За даними показників інтенсифікації визначають її економічний результат.

Таблиця № 1.2

Зведений аналіз показників інтенсифікації

У звітному році відбулося зменшення обсягу виробництва на 33%. Дані таблиці свідчать, що темпи зниження рівня використання всіх ресурсів повільніші, ніж темпи зменшення обсягів виробництва: зменшення на 1% спаду продукції - промислово-виробничого персоналу на 30%, оплати праці на 12%, матеріальних витрат на 24%, основних виробничих фондів на 3%. Також спостерігається зростання деяких видів ресурсів на 1% спаду виробництва таких як: амортизація на 76%, оборотні засоби на 87%. Дані таблиці свідчать про нераціональне використання всіх видів ресурсів підприємства, що призвело до великої суми перерозходу.

Для подальшої оцінки використання ресурсів і підтвердження зробленого висновку проведемо розрахунок частки впливу інтенсивності і екстенсивності на спад об'ємів виробництва.

У статистиці для кількісної оцінки ролі окремих факторів використовують індексний метод. Вплив кількісних факторів визначається діленням темпу росту на результативний показник і множенням на 100%.

З проведених розрахунків (табл. 1.2) можна спостерігати, що більший вплив на зменшення обсягів виробництва здійснюють екстенсивні фактори. Використання таких ресурсів як амортизація і оборотні засоби є повністю екстенсивне.

Нераціональне використання всіх видів ресурсів підтверджуються розрахунком відносного перерозподілу ресурсів. Він розраховується наступним чином: від часткового показника звітного року віднімається базовий частковий показник скоригований на коефіцієнт росту обсягу виробництва.

Так найбільший перерозхід відбувся по таких видах як основні виробничі фонди (на 85877,6 тис.грн), оборотні засоби (на 12096,3 тис.грн), що свідчить про погіршення використання майна на підприємстві.

Сукупний відносний перерозхід можна визначити як суму перерозходів по основних видах ресурсів: матеріальні затрати, промислово-виробничий персонал, ОВФ, оборотні засоби. Він складає 102165,1 тис.грн.

Для комплексної оцінки всесторонньої інтенсифікації проведемо розрахунки на сукупні ресурси.

Однозначну оцінку всесторонньої інтенсифікації можна отримати з допомогою зведення різних показників в єдиний інтегральний показник, або з допомогою узагальнюючого показника, який вбирає в себе якісні характеристики часткових показників.

Відповідно частка екстенсивних факторів на 100% спаду продукції - 4,2 % і інтенсивних факторів - 95,8%. З проведених розрахунків можемо зробити висновок, що спостерігається погіршення інтенсифікації виробництва і свідчить про: нераціональне і неефективне використання технологій на підприємстві; погану організацію праці; нераціональне використання сировинних ресурсів і т.п.

Узагальнюючим показником всесторонньої інтенсифікації для умов підприємств виступає рівень загальної рентабельності.

як бачимо з розрахунків на кінець звітного року рентабельність підприємства дещо зменшилась, а саме на 52%.

Щоб визначити вплив факторів на зміну рентабельності проведемо факторний аналіз за елементами затрат:

, де

МЗ - матеріальні затрати на виробництво;

ЗП - витрати на оплату праці;

Рр - виручка від реалізації за мінусом ПДВ і акцизного збору;

В - відрахування на соціальні заходи;

А - амортизація;

ІВ - інші витрати.

Таблиця 1.3

Вплив факторів на зміну рентабельності

За даними таблиці 1.3 можна спостерігати зменшення рентабельності за рахунок зміни всіх елементів затрат, за винятком матеріальних затрат і інших витрат, зміна яких привела до збільшення рентабельності. В основному зниження рентабельності відбулося за рахунок зміни основних виробничих фондів і НОЗ, а також таких статей витрат, як амортизація і відрахування на соціальні заходи.

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що становище підприємства погіршується. З одного боку на підприємстві знизився обсяг виробництва продукції на 67%, з іншого знизився рівень рентабельності і якісні показники використання ресурсів. Усе це веде до погіршення фінансового становища підприємства і змусить його розробляти інші форми організації виробництва, раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів, впроваджувати нові технології і т.п.

ІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Аналіз структури пасиву балансу. Оцінка ринкової стійкості підприємства

Дані, які приводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни пройшли в структурі власного і позиченого капіталу, скільки залучено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових позичених коштів; пасив показує, звідки взялись кошти, кому зобов'язане за них підприємство.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має у своєму розпорядженні і звідки вони вкладені. Використовуваний капітал підрозділяється на власний і позичений. За строком використання розрізняють капітал довгостроковий, постійний і короткостроковий.

Залежно від того, на скільки оптимальне відношення власного і позиченого капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства. Обґрунтування правильної фінансової стратегії допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.

У зв'язку з цим важливими показниками, які характеризують ринкову стійкість підприємства є:

коефіцієнт фінансової автономності, або питома вага власного капіталу в загальній сумі капіталу;

коефіцієнт фінансової залежності;

коефіцієнт фінансового ризику (відношення позиченого капіталу до власного).

Таблиця 2.1.1

Структура пасивів підприємства

Чим вищий рівень першого показника і нижчий від другого і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

З таблиці 2.1 видно, що власний капітал має тенденцію до пониження. За звітний рік вона зменшилась на 0,5%, так як темпи росту позиченого капіталу вищі від темпів росту позиченого капіталу. Збільшився також коефіцієнт фінансового ризику на 1%. Це свідчить про те, що фінансова залежність підприємства до зовнішніх інвесторів відносно підвищилась і значить знизилась його ринкова врівноваженість.

При внутрішньому аналізі фінансового стану необхідно вивчити динаміку і структуру власного і позиченого капіталу, визначити причини зміни окремих його складових і дати оцінку цим змінам за звітний період.

Таблиця 2.1.2

Динаміка структури власного капіталу

З даних наведеної таблиці можна зробити висновок, що суттєвих змін у структурі власного капіталу не спостерігається. Єдиним недоліком є те, що у звітному році підприємство зазнало збитків на суму 1645 тис.грн.

Таблиця 2.1.3

Динаміка структури позикового капіталу

З даних таблиці видно, що підприємство у звітному році ліквідувало заборгованість за довгостроковими кредитами (103тис.грн.), що складає 0,77% всього позиченого капіталу. У свою чергу збільшилась заборгованість за короткостроковими кредитами банку (505тис.грн.). Залучення позикових коштів в оборот підприємства є нормальним явищем. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану при умові, що кошти не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що приводить до виплати штрафів, санкцій і погіршенню фінансового стану підприємства.

На підприємстві також у значній мірі зменшилась питома вага позичених коштів (10,51% до всього обсягу позикового капіталу), що є позитивним явищем для підприємства і зменшує залежність перед кредитодавцями.

Негативним моментом у діяльності підприємства є те, що значною мірою збільшилась заборгованість: за товари, роботи і послуги, які не сплачені в строк, розрахунки з бюджетом.

2.2 Аналіз активів підприємства

Усе що має вартість, належить підприємству і відображається в активі балансу, називається його активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, який є в розпорядженні підприємства, про вклади його в конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про іншу вільну грошову готівку.

Головною ознакою групування статей балансу вважається ступінь його ліквідності. За цією ознакою всі активи балансу розділяють на довгострокові або основний капітал і поточні (оборотні) активи.

Розміщення коштів підприємства має дуже велику роль у фінансовій діяльності і підвищенні його ефективності, тому в процесі аналізу активів підприємства в першу чергу належить вивчити зміни в їх складі і структурі і дати їм оцінку.

Таблиця 2.2.1

Структура активів підприємства

З таблиці видно, що за звітний рік структура активів аналізованого підприємства істотно змінилася: зменшилась доля основного капіталу, а оборотного відповідно збільшилась на 2,15%, у тому числі у сфері виробництва - на 2,13, і у сфері обігу - 0,02. У зв'язку з цим змінилась органічна будова капіталу: на початку року відношення основного капіталу до оборотного складало 1210%, а на кінець року - 922%, що буде прискорювати його оборотність.

Таблиця 2.2.2

Аналіз структури оборотних засобів підприємства

Аналізуючи дані таблиці 2.2.2, можна сказати, що найбільшу питому вагу в поточних активах займає готова продукція. На початок року на її долю припадало 39,95% поточних активів, або 7752тис.грн. до кінця року абсолютна її сума збільшилась на 5358 тис.грн., також збільшилась її питома вага (на 12,28), що свідчить про затовареність ринку збуту, високу собівартість виготовленої продукції, це призводить до замороження оборотних засобів, відсутність грошових коштів, що є негативним для ефективної діяльності підприємства.

Позитивним моментом у діяльності підприємства є збільшення маси грошових коштів на 40 тис.грн., що збільшує коефіцієнт абсолютної ліквідності підприємства; також збільшилась дебіторська заборгованість, яка в кінцевому випадку може перетворитися в готівку підприємства.

2.3 Аналіз взаємозв'язку активу і пасиву балансу. Оцінка фінансової стійкості підприємства

Залежно від джерел формування загальну суму поточних активів (оборотного капіталу) прийнято ділити на дві частини:

1. Змінну частину, яка складена за рахунок короткострокових зобов'язань підприємства;

2. Постійний мінімум поточних активів, який формується за рахунок власного і довгострокового позиченого капіталу.

Як відомо, власний капітал у балансі відображається загальною сумою. Щоб визначити, скільки його використовується в обороті, необхідно від загальної суми по першому і другому розділах пасиву балансу відняти суму довгострокових активів. баланс стійкість платоспроможність капітал

Таблиця 2.3.1

Відображення власного капіталу в балансі

Суму власного оборотного капіталу можна розрахувати і таким чином: від загальної суми поточних активів відняти суму короткострокових фінансових зобов'язань. Різниця може показати, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу, що залишається в обороті підприємства, якщо погасити всю короткострокову заборгованість кредиторам.

Таблиця 2.3.2

Сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу

Аналізуючи дані таблиць 2.3.1. 2.3.2 можна сказати, що на кінець року в порівнянні з початком доля власного капіталу зросла на 9,2% (31,5-40,7), або на 4114тис.грн. (6114-10228), що свідчити про зменшення фінансової залежності підприємства і нестійкості його стану. Цей фактор є позитивним для даного підприємства, так як збільшення власного капіталу відбулося за рахунок збільшення суми поточних активів.

Якщо підприємство буде і в майбутньому такими темпами накопичувати власний капітал, то швидко воно досягне оптимального співвідношення власних і позичених коштів.

Розраховується також структура розподілу власного капіталу, а саме доля власного оборотного капіталу в загальній його сумі. Відношення власного оборотного капіталу в загальній його сумі отримало назву “коефіцієнта маневрування капіталу”, який показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обороті, у тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами.

Таблиця 2.3.3

Структура розподілу власного капіталу

На аналізованому підприємстві за станом на кінець року частка власного капіталу, яка знаходиться в обороті зросла на 0,02 % (0,02-0,04), але це є незначне зростання для підприємства. Підприємство далі залишається з малою часткою власного оборотного капіталу, що не забезпечує підприємству достатню гнучкість у використанні власного капіталу.

Важливим показником, який характеризує фінансовий стан підприємства і його стійкість, є забезпеченість матеріальними оборотними засобами, власними джерелами фінансування. Вона встановлюється порівнянням суми власного оборотного капіталу з загальною сумою матеріальних оборотних фондів.

Таблиця 2.3.4

Забезпеченість матеріальними оборотними засобами

Надлишок чи недостача джерел коштів для формування запасів і затрат (матеріальних оборотних фондів) є одним з критеріїв оцінки фінансової стійкості підприємства.

Існує чотири типи фінансової стійкості: