Податкова система

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади непрямого оподаткування

1.1 Історія розвитку непрямого оподаткування

1.2 Суть та види непрямих податків

1.3 Характеристика системи непрямого оподаткування в Україні

2. Формування доходів бюджету за рахунок непрямих податків

2.1 Оцінка фіксального значення на додану вартість

2.2 Роль акцизного податку в наповненні бюджету

2.3 Аналіз находження мита в дохідну частину бюджету

3. Реформування системи непрямого оподаткування в Україні

3.1 Проблеми та недоліки непрямого оподаткування

3.2 Вдосконалення системи непрямих податків та збільшення їх надходжень до бюджетів

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

В економіці України непрямі податки відіграють надзвичайно важливу роль: становлять значну частку дохідної частини державного бюджету і виступають одним з істотних засобів перерозподілу національного доходу. Проте, незважаючи на їх високу фіскальну ефективність, сьогодні існує ряд серйозних проблем, пов'язаних з функціонуванням непрямих податків в Україні, вирішення яких є необхідним для нормального подальшого функціонування податкової системи нашої держави. Дослідження ролі кожного виду непрямих податків в формуванні доходів бюджету країни, аналіз динаміки їх надходжень дозволить виявити причини тих чи інших тенденцій, та спробувати запропонувати певні шляхи вирішення існуючих проблем. оподаткування мито бюджет

Фінансова наука, з огляду на певні ознаки, поділила податки на групи. Такий поділ необхідний, бо окремі групи податків потребують відповідних умов оподаткування і стягнення, відповідних адміністративно-фінансових заходів. Таким чином, структура, яка може охопити всі види податків, складається з прямих непрямих податків. Найсуперечливішим у фіскальній науці є питання про сфери застосування непрямих податків та їх співвідношення з прямими. Саме тому в історії фінансової науки знання генезису сутності окремих форм податків, зокрема непрямих, дасть змогу осмислити світовий і вітчизняний досвід та побудувати у нашій державі збалансовану податкову систему.

Непрямі податки з'явилися наприкінці XVIII ст., коли розвиток податкових форм відбувся одночасно в двох напрямках - прямого і опосередкованого оподаткування.

Історичний розвиток системи оподаткування привів до поступового розмивання чітких відмінностей між прямими та непрямими податками. Універсальні форми непрямих податків - акцизів, при перенесенні їх стягнення зі сфери реалізації у сферу виробництва мають багато ознак прямого оподаткування, насамперед чітко визначений об'єкт оподаткування - обсяг обороту чи додану вартість. При цьому об'єкти оподаткування частково зберігаються: пряма форма - податок на прибуток і непряма форма - податок на додану вартість, частину якої становить той же прибуток.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Тільки прямо, оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Тому непрямі податки вважаються найнесправедлівішими, фіскальними. Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний податок, мито.

Непрямі податки сплачує багато платників за місцем створення нової вартості, ці податки різняться простотою обчислення; широка база оподаткування сприяє зростанню доходів бюджету; вилучення податку на всіх етапах руху товарів забезпечує рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності; застосування нульової ставки на експортні товари сприяє збільшенню обсягу експорту та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Усі ці переваги непрямого оподаткування сприяли тому, що розвиток системи оподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків залежно від економічних умов розвитку кожної держави.

Об'єкт дослідження - непрямі податки, їх сутність, ознаки та функції. Предмет дослідження - роль непрямих податків у формуванні Державного бюджету України.

Мета і завдання курсової роботи. Головною метою курсової роботи є розкриття сутності непрямих податків, дослідження їх ролі у формуванні Державного бюджету України. Ставиться також завдання визначити головні проблеми, пов'язані з непрямим оподаткуванням в Україні та запропонувати ефективні шляхи їх вирішення.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувались наступні методи дослідження: абстрагування та порівняння - для розкриття першого розділу, а саме розгляд непрямих податків як макроекономічної категорії та визначення їх суті та найважливіших ознак на основі порівняння з категорією прямих податків; методи аналізу та спостереження, статистичні методи - для дослідження другого розділу, які полягали в обробці статистичної інформації та її критичному аналізу; узагальнення, моделювання - для розкриття третього розділу - узагальнення всіх проблем та виявлення головних, моделювання шляхів їх вирішення.

1. Теоретичні засади непрямого оподаткування

1.1 Історія розвитку непрямого оподаткування

Вихідним положенням для податків є розуміння того, що податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненням держави і виконанням державою суспільно-необхідних функцій.

За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. Слід підкреслити, що інтерпретація податків через термін "відносини" характерна для пострадянських економістів. Західна наука не вдається до розгляду економічного змісту оподаткування, трактуючи податки як обов'язкові платежі, які є основним джерелом державних доходів, використовуваних для фінансування суспільних благ і послуг, а також для впливу на соціально-економічні процеси. Крім того, у визначеннях західних економістів звертається увага на примусовість та безеквівалентність стягнення податків, демократичний процес їх установлення, а також їх альтернативність до емісій та позик.

Централізований фонд грошових коштів держави може бути сформованим як за рахунок податків, так і за рахунок інших надходжень, таких як плата, збори та інші платежі.

Податок характеризують такі ознаки як: примусовий характер, безеквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація, однаковий підхід до всіх платників, зміна форми власності.

Плата, на відміну від податків, передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою, тобто платник перераховує кошти до бюджету, одначасно отримуючи можливість використання певних ресурсів чи послуг (наприклад, плата за користування надрами, плата за утримання дітей у школах-інтернатах).

Збори передбачають цільове призначення платежів, тобто вказані надходження вводяться для фінансування певних конкретних цілей, наприклад, збори до фондів соціального страхування, митні збори.

Використання вищевказаних термінів в практичному аспекті в Україні не завжди відповідає їх теоретичному значенню. Так, досить часто зборами називають платежі, які не мають цільового призначення, замість того, щоб використовувати термін "податки", як наприклад майже всі збори, які відносяться до складу місцевих податків і зборів (курортний збір, готельний збір, тощо), або акцизний збір.

До інших платежів, які формують доходи держави відносять різноманітні надходження, такі як отримання коштів від продажу державної власності, фінансові санкції і штрафи, гранти, добровільні пожертвування, тощо. Як правило, такі надходження мають разовий, а не регулярний характер, на відміну від вищевказаних.

1.2 Суть та види непрямих податків

Сутність податків проявляється в їх функціях. Функції податків випливають із функцій фінансів. Податки безпосередньо пов'язані з розподільною функцією фінансів в частині перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту від юридичних і фізичних осіб на користь держави, тобто виступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи таким чином фіскальну функцію. Крім фіскальної, податки виконують регулюючу функцію, суть якої полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників (мікроекономічний аспект), а також на макроекономічні показники.

Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед економістів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки, і крім вищеназваних, називаються ще розподільна, контрольна, стимулююча, економічна та соціальна функції податків.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі й непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю економістів світу визначається найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оподаткування потребує і складного механізму стягнення податків, бо виникають проблеми обліку об'єкта оподаткування й ухилення від сплати.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг. Їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Структура споживання у різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливого оподаткування може бути реалізований через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі товари, роботи та послуги. Однак тут теж є певні обмеження. Встановлення більш високих податків тільки на так звані товари не першої необхідності й розкоші звужує сферу непрямого оподаткування і скорочує надходження доходів до бюджету. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів повсякденного попиту забезпечує державі сталі й значні доходи, бо сталим і значним у масштабах суспільства є таке споживання.

Характерною особливістю непрямих податків є те, що:

1) це внутрішні податки які не можуть регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України, до вступу у силу законів за кожним з вказаних податків;

2) вони виникають тільки на останньому етапі в процесі реалізації товарів (робіт, послуг) безпосередньо виробником чи торгівельною організацією, а також юридичними і фізичними особами, які ввозять на митну територію України товари, шляхом надбавки до ціни товару (робіт, послуг), що склалася, створюючи нову вартість;

3) вони стягуються державою незалежно від результатів господарської діяльності платника податків;

4) непрямими вони є через те, що фактично матеріальні витрати зі сплати податку несе споживач у складі ціни на продукцію, що він придбав.

Тому вони носять характер податків на споживання. Платник податку (юридична чи фізична особа) виступає як посередник, що нараховує і сплачує податок у бюджет держави.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз) і мито.

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію.

Акцизний збір в Україні було запроваджено у 1992 році, який разом з ПДВ замінив податки з обороту і з продажу.

Використовуючи непрямі податки, держава отримує можливість регулювати рівень споживання населенням певних груп товарів - стимулювати споживання корисних або стримувати споживання небезпечних для здоров'я людей груп товарів, передусім продовольчого характеру.[4, с. 38].

Перелік товарів, на які встановлюється акцизний податок (підакцизних товарів), і ставки акцизного податку затверджуються законом і є єдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути пов'язане з увезенням або вивезенням товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну та регулювальну функції. Регулювальну функцію спрямовано на формування обсягів раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника, заохочення або обмеження експорту.

На практиці застосовується кілька видів мита: ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.

Міжнародна практика, а також і досвід України свідчать, що найпоширенішим є мито на імпорт.

Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

1. Формування цін реалізації товарів підприємствами-виробниками продукції

2. Формування ціни реалізації товарів, придбаних у внутрішніх виробників

3. Формування цін реалізації імпортованих товарів

1.3 Характеристика системи непрямого оподаткування в Україні

В світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Hині в Україні стягуються акцизи і мито. Hепрямі податки, на відміну від прямих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них тяжко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Hепрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення. Крім того, за допомогою специфічних акцизів можна впливати на структуру споживання.

Акцизи - це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів.

Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Такі недоліки непрямих податків, як значний вплив на інфляційні процеси і регресивність в соціальному аспекті виражені в універсальних акцизах яскравіше ніж в інших непрямих податках.

У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Об'єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний недолік податків цієї групи - кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах руху товарів.

Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але в той же самий час ліквідує його головний недолік - кумулятивний ефект.

Фіскальна монополія - це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має на меті не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. В залежності від мети введення розрізняють наступні види мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, преференційне, зрівняльне.

Останнім часом доведено актуальність поступового зміщення акцентів реформування митно-тарифної політики України відповідно до норм і принципів ЄС та умов ГАТТ/СОТ. Для цього потрібно: введення диференційованого підходу до рівня митного оподаткування в залежності від того, виробляється товар в країні на недостатньому, достатньому або надлишковому рівні; введення заходів митно-тарифного захисту сільськогосподарського виробництва України, в тому числі шляхом застосування сезонних митних податків; скорочення переліку країн, які користуються пільгами в області митного оподаткування; встановлення меж в 30% для імпортних митних податків і розробка графіків поступового зниження рівня митного оподаткування імпорту з доведенням протягом 5-7 років до рівня, обумовлених домовленостями в рамках ГАТТ; введення єдиного порядку сплати акцизів і ПДВ на імпортні товари. Всі ці заходи направлені на адаптацію законодавства України в області митно - тарифної політики з нормами і правилами, що закріплені системою ГАТТ і поступове входження України в міжнародне торгове співтовариство.

2. Формування доходів бюджету за рахунок непрямих податків

2.1 Оцінка фіксального значення на додану вартість

Одним із важливих податків в податковій системі України є податок на додану вартість - частина новоствореної вартості, що сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. Економічна сутність ПДВ полягає в тому, що ним оподатковують лише додану вартість, як різницю між вартістю продажу та вартістю придбання товару чи послуги на конкретному етапі. Це досягається завдяки тому, що підприємство, яке є платником ПДВ, отримує податковий кредит на всі оподатковувані закупівлі товарів чи послуг у підприємства, зареєстрованого платником ПДВ [1].

Податок на додану вартість є одним із різновидів універсальних акцизів, який нараховується та сплачується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача. Цей податок відіграє важливу роль тому, що дає можливість оподатковувати всі ланки виробничого процесу від добування сировини, матеріалів до кінцевої реалізації виробів, стимулює зменшення ціни виробу та його вартості, забезпечує економію витрат та економію використання ресурсів, а також стимулює експорт через запровадження нульової ставки оподаткування для експортерів.

Розглядаючи історичні аспекти адміністрування ПДВ, варто зазначити, що це один із найбільш поширених, але одночасно складних та суперечливих податків. В Україні він замінив податок з обороту та податок із продажу і став відігравати провідну роль у формуванні дохідної частини державного бюджету.

У 1992 році ставка ПДВ була встановлена в розмірі 28%, однак вона виявилась непосильною для більшості підприємств тому вже у 1995 році була знижена до 20% [2]. Із прийняттям Податкового кодексу передбачається подальше зниження ставки ПДВ у 2014 році до 17% [3].

Для визначення ролі ПДВ у надходженнях до Державного бюджету України необхідно оцінити податкові надходження в загальній системі доходів бюджету. В Україні простежується зростання доходів Державного бюджету України від 209, 70 млрд грн у 2009 році до 314,61 млрд грн у 2011 році. На зростання надходжень вплинуло в першу чергу зростання найбільшої їх частки податкових надходжень, які зросли від 148,9 млрд грн у 2009 році до 261,60 млрд грн у 2011 році. Податкові надходження становлять в середньому 75,5% від усіх доходів бюджету за останні 3 роки.

У структурі податкових надходжень України велику питому вагу відіграють непрямі податки. Їх частка у структурі податкових надходжень, більша частина, свідчить про вагомий потенціал фіскальної функції непрямих податків щодо наповнення державного бюджету.

Зважаючи на обсяг сфери впливу кожного із непрямих податків, цілком очевидно, що найбільший вплив на платників податків чинить податок на додану вартість. Це пояснюється тим, що ПДВ є універсальним акцизом з великим колом платників та широкою базою оподаткування. Також він справляється як при поставці товарів на території України, так і при імпорті їх на митну територію України.

Досліджуючи податкові надходження, потрібно звернути увагу на частку непрямих податків у них (рис. 1).

Аналізуючи дані з рисунка, варто зазначити, що за 2009-2011 роки непрямі податки становили в середньому 69,27% усіх податкових надходжень. Найбільша частка непрямих податків простежувалася у 2009 році - 73,12%.

Аналізуючи частку ПДВ у податкових надходженнях Державного бюджету України, ми бачимо, що цей показник за 2009-2011 роки становив у середньому 52,75%. Якщо розглядати частку ПДВ у структурі державних надходжень, то вона характеризується тенденціями зростання з 40,34% у 2009 році до 41,35% у 2011 році.

Рис. 1. Структура податкових надходжень Державного бюджету України за характером нарахування податків, %

Як бачимо, податок на додану вартість сьогодні є головним джерелом податкових надходжень Державного бюджету України, оскільки, станом на 01.01.2012 р. на нього припадало майже 50% усіх податкових надходжень і майже 42% загальних доходів державного бюджету.

Потрібно зазначити, що питома вага ПДВ у податкових надходженнях має стійку тенденцію до зростання, що пояснюється його меншою чутливістю до змін економічної кон'юнктури. Проте серед визначальних чинників, які вплинули на надходження цього податку до бюджету, вважаємо ліквідацію вексельних схем розрахунків з ПДВ на кордоні, запровадження розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у межах контрагентів, а також зростання темпів експортно-імпортних операцій, які вдвічі більші, ніж закладалися у бюджеті. Аналіз динаміки поступлень ПДВ з ввезених на територію України товарів за 2009-2011 рр. відображено на рис. 2.



Рис. 2. Динаміка надходження податку на додану вартість до Державного бюджету України в 2009-2011 рр., млн. грн.

З даних, поданих на рисунку, видно що надходження ПДВ у 2009 році з вироблених в Україні товарів становить суму у розмірі 45927,25 млн. грн.; ПДВ з ввезених на територію України товарів становить суму в розмірі 68500,31 млн грн. Відповідно у 2011 році мають місце факти подальшого зростання показників податку на додану вартість, де ПДВ з вироблених в Україні товарів становить 76175,47 млн грн, а ПДВ з ввезених на територію України товарів - 93168,19 млн грн. Це свідчить про залежність української економіки від імпортних операцій з поставок товарів на митну території України, що дозволяє в короткостроковій перспективі збільшити надходження до бюджету, при цьому знижуючи потенціал вітчизняного виробництва.

З аналізу даних показників можна стверджувати, що роль ПДВ як фіскального засобу в доходах Державного бюджету України є визначною. Ця форма оподаткування перетворилася у вагоме джерело формування державних доходів як у розвинутих країнах світу, так і в Україні. Проте ПДВ не приносить такого ж ефективного результату платникам податку, як державі. Виступаючи, по суті, податком на кінцеве споживання, який покладено на громадян та бюджетну сферу, він, за доволі високої ставки (до 01.01.2014 р. основна діюча 20%, з 01.01.2014 р. - 17 %) і стрімкої інфляції, стає одним із чинників, що стримують розвиток виробництва [3].

У більшості розвинутих держав світу ставки податку на додану вартість диференційовані щодо реалізації різноманітних товарів та надання послуг. Поставка пріоритетних з погляду соціально-економічного розвитку товарів і послуг оподатковується за зниженими ставками ПДВ [5]. Це сприяє зниженню цін на соціально важливі продукти та притоку інвестицій у сфери їх виробництва.

В Україні відсутня практика диференціації ставок ПДВ, не передбачено таких нововведень і в Податковому кодексі України. Зниження стандартної

ставки з 20% до 17% дещо послабить податковий тиск на суб'єктів господарювання, однак це не передбачає конкретного цільового спрямування інвестицій та стимулювання підприємницької діяльності. Відсутність диференційованих ставок ПДВ в Україні є недоліком для формування сприятливого інвестиційного клімату за допомогою цього податку.

Для підвищення фіскальної ефективності ПДВ потрібно звернути увагу на боротьбу з необґрунтованим розширенням податкового кредиту, та на перекриття можливості перенесення бази оподаткування на суб'єктів господарської діяльності, які не сплачують цього податку. Також необхідно зазначити, що зниження ставки ПДВ матиме позитивний результат при проведені середньострокового планування та попереднього пошуку

нових джерел для формування дохідної бази бюджету держави. Тому в подальших дослідженнях варто приділити увагу оцінці ефективності реформування цього податку з боку держави.

2.2 Роль акцизного податку в наповненні бюджету

Акцизний податок - це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (продукції).

Суб'єктами податку є суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), виробники підакцизних товарів, а також суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують підакцизні товари (продукцію); Об'єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації підакцизних товарів вітчизняного виробництва шляхом Їх продажу, бартерних операцій, безоплатної передачі товарів чи з частковою їх оплатою;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім п."а"), а також для своїх робітників (за винятком алкогольних напоїв і тютюнових виробів);

в) вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виготовлених українськими виробниками на давальницькій основі;

г) митна вартість імпортних товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України і придбані за іноземну валюту, з врахуванням мита і митних податків;

д) предмети (товари), що ввозяться (пересилаються) на митну територію України громадянами України, іноземними громадянами і особами без громадянства вартістю.

Ставки акцизного податку єдині по всій території України. Вони встановлені:

а) у відсотковому відношенні до обороту реалізації, обміну, передачі товарів (продукції);

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару.

З метою повноти охоплення джерел оподаткування підакцизних товарів введено обов'язкове маркування цих товарів шляхом позначення марками акцизного податку пляшок і пачок у порядку, передбаченому Правилами виготовлення, збереження і продажу марок акцизного податку.

Марка акцизного податку - це спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої і тютюнові вироби, наявність якого підтверджує оплату акцизною податку чи належне оформлення векселя.

Терміни сплати встановлені залежно від суб'єктів і суми акцизного податку. Так, підприємства-виробники, що реалізують алкогольні напої, акцизний податок сплачують на третій робочий день після здійснення обороту по реалізації; підприємства-виробники, що реалізують тютюнові вироби, - щомісячно, до 16 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичного обсягу реалізації тютюнових виробів за минулий місяць; власники (замовники) алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виготовлених у межах України з давальницької сировини, - не пізніше дня отримання готової продукції. Усі інші підприємства (крім вищезазначених), у яких середньомісячні суми акцизного податку за минулий рік становили 50 тис. гривень, сплачують його подекадне 15, 25 числа поточного місяця і 5 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичного оподатковуваного обороту за відповідну декаду. Підприємства, у яких середньомісячні суми акцизного податку за минулий рік становили до 50 тис. гривень включно, а також суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, що постійно проживають на території України, - щомісячно, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця по фактичному оподатковуваному обороту за минулий місяць.

Суми акцизного податку з товарів, що виробляються в Україні, розподіляються між державним бюджетом і місцевими бюджетами за місцем виробництва товару у співвідношенні, яке щорічно визначається при затвердженні державного бюджету. Акцизний податок з товарів, що ввозяться на територію України, повністю надходить до державного бюджету України.

2.3 Аналіз находження мита в дохідну частину бюджету

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Це, переміщення може бути зв'язане з ввезенням, вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну і регулювальну функції.

Регулювальна функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника (мито на імпорт); заохочення або обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практика свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється під час перетину митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачі товарів, що імпортуються. Однак під час перетину митного кордону мито сплачує суб'єкт господарювання.

На фінансову діяльність імпортерів-суб'єктів господарювання будуть справляти вплив: визначення об'єкта оподаткування, розмір ставок податку,

Законом визначені 3 види ставок мита:

1) Адвалерні, що нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів та інших предметів.

2) Специфічні, що нараховуються у твердих сумах на одиницю оподатковуваних

3) товарів чи інших предметів.

4) Комбіновані, які поєднують у собі адвалерні і специфічні мита.

Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановлено в Євро з одиниці товарів, що імпортуються. Ставки ввізного мита диференційовані за товарними групами, як і ставки акцизного збору. Перелік товарів, що підлягають митному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

При стягненні мита діє розгалужена система пільг - від встановлення мінімальних пільгових ставок залежно від країни-постачальника (на імпортні товари), залежно від країни-покупця (на експортні товари) аж до повного звільнення від мита окремих товарів Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнювати з митним податком.

Мито, що стягується митними органами, повністю вноситься до державного бюджету України.

Законом про єдиний митний тариф встановлені ввізні, вивізні і сезонні мита, а також особливі види мита.

До особливих видів мита відносяться: спеціальні, антидемпінгові і компенсаційні мита, що застосовуються в окремих випадках при ввезенні та митну територію України і вивезенні за її межі товарів та інших предметів, незалежно від інших видів мита.

Спеціальні мита застосовуються:

1) Як охоронний захід, коли в Україну ввозяться товари в такій кількості чи на таких умовах, які спричиняють чи загрожують нанести шкоду виробникам;

2) Як захід попереджування учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси у цій області, а також як запобіжний захід недобросовісної конкуренції у випадках, визначених законами України;

3) Як захід у відповідь на дискримінаційні та/або неприязні дії з боку іноземних держав проти України чи у відповідь на дії окремих країн і їх об'єднань, що обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Антидемпінгові мита застосовуються у випадках:

1) ввезення на територію України товарів за ціною значно нижчою, ніж їх конкурентна ціна у країні експорту, і таке ввезення загрожує нанести шкоду державним виробникам чи перешкоджає розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

2) вивезення за межі України товарів за ціною значно нижчою, ніж ціни решти експортерів подібних чи конкуруючих товарів, чим спричиняють шкоду загальнодержавним інтересам України.

Від сплати мита звільняються:

1) транспортні засоби на регулярних міжнародних перевезеннях вантажів, багажу і пасажирів, а також предмети матеріально-технічного забезпечення, пальне і продовольство, необхідні для їх нормальної експлуатації у дорозі;

2) предмети матеріально-технічного забезпечення і спорядження, паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що вивозиться з України для забезпечення виробничої діяльності українських і орендованих українськими підприємствами суден, що ведуть морський промисел, і продукція їх промислу, що ввозиться на територію України;

3) валюта України, іноземна валюта і цінні папери;

4) предмети, призначені для офіційного і особистого користування, що ввозяться в Україну і вивозяться з України головами дипломатичних представництв, членами дипломатичних представництв і співробітниками адміністративно-технічного персоналу, а також членами їх сімей, які проживають разом з ними;

5) майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями;

6) товари та інші предмети вітчизняного виробництва, що ввозяться назад на територію України без обробки і переробки, а також товари Імпортного виробництва, що вивозяться з України без обробки і переробки.

Як пільга допускається зниження ставок мита при ввезенні на територію України і вивезенні з неї товарів та інших предметів - відремонтованих і раніше ввезених чи вивезених, пошкоджених до пропуску їх через митний кордон України, але придатних для використання як виробів чи матеріалів.

3. Реформування системи непрямого оподаткування в Україні

3.1 Проблеми та недоліки непрямого оподаткування

Вплив непрямих податків на фінансову-господарську діяльність підприємств - суб'єктів господарювання є досить суттєвим, а водночас складним і недостатньо вивченим.

По-перше, непрямі податки включаються в ціну реалізації споживачам товарів, робіт, послуг. Отже, на суму вказаних податків зростає ціна реалізації. За певних обставин це може негативно впливати на обсяги виробництва і реалізації продукції, призводити до зростання її залишків.

По-друге, сплата непрямих податків підприємствами в процесі здійснення господарської діяльності, а також до бюджету суттєво і негативно впливає на фінансовий стан суб'єктів господарювання.

У процесі господарської діяльності підприємства виробничої сфери закуповують для своїх потреб сировину, матеріали, обладнання, в ціну яких входять непрямі податки (в основному ПДВ). Отже, на суму непрямих податків зростають витрати підприємств, а значить і їх потреба у фінансових ресурсах (оборотних коштах, на фінансування капітальних вкладень).

Якщо сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей ПДВ підлягає відшкодуванню, то негативний вплив на діяльність підприємств проявлятиметься в іммобілізації коштів до їх відшкодування і залежатиме від суми іммобілізації коштів та тривалості періоду іммобілізації.

Якщо сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей ПДВ не відшкодовується, то на його суму зростають витрати на виробництво (собівартість продукції), а також витрати на фінансування капітальних вкладень.

Негативний вплив на діяльність підприємств, їх фінансовий стан проявляється при сплаті непрямих податків до бюджету, оскільки можлива іммобілізація оборотних коштів підприємств для сплати податків. Це обумовлено тим, що терміни сплати непрямих податків до бюджету встановлені за подією, яка відбулася першою: відвантаження товарів або надходження коштів за відвантажені (передані) товари на банківський рахунок платника податків. Якщо має місце затримка надходження коштів від покупців за відвантажену продукцію, платники непрямих податків сплачують їх зі своїх оборотних коштів.

У разі закупівлі товарів за імпортом сплата непрямих податків до бюджету здійснюється при їх розмитненні. Відшкодування (повернення) суб'єкту господарювання сплачених при розмитненні товару непрямих податків відбудеться після реалізації імпортованих товарів споживачами. Отже, іммобілізація оборотних коштів підприємства матиме місце протягом указаного періоду.

Вплив непрямих податків на фінансово-господарську діяльність суб'єктів підприємництва залежно від сфери їхньої діяльності виявляється по-різному. Тому є певні особливості впливу непрямих податків на діяльність підприємств виробничої сфери (з урахуванням галузі), тих, які ведуть торгово-посередницьку діяльність, і тих, що надають послуги (у тім числі фінансові).

Як і будь-яке явище, непрямі податки мають свої переваги й недоліки.

Серед переваг можна виділити:

1) бюджетні: регулярність та великі суми надходжень до бюджету;

2) економічні: стимулювання (стримування) деяких виробництв, регулювання процесу споживання;

3) фіскально-технічні: для кінцевого споживача непрямі податки зручніші. Вони визначаються розміром споживання, не мають примусового характеру, не потребують накопичення значних сум, їх зручно сплачувати і територіально;

4) психологічні: непрямий податок входить до ціни товару (послуги) і якщо платник і усвідомлює, що ціна підвищена через податок, він усе одно отримує натомість необхідний продукт;

5) територіальні: споживання більш-менш рівномірне у територіальному розрізі, а тому непрямі податки знімають напруження у міжрегіональному розподілі доходів. Якщо ж доходи бюджету базуються на доходах підприємств, то внаслідок нерівномірності економічного розвитку постає проблема нерівноцінності дохідної бази різних бюджетів. Оскільки ніде у світі ще не вдалося досягти збалансованого розвитку усіх регіонів, то без застосування непрямих податків виникають труднощі і в збалансуванні місцевих бюджетів.

Таким чином, непрямі податки мають досить багато переваг, а тому використання їх цілком доцільне. Водночас непряме оподаткування має ряд суттєвих недоліків. Головним із них є те, що їх сплата не залежить від розміру доходів платників. Зважаючи на те, що рівень споживання має певний мінімум, питома вага цих податків у доходах громадян тим вища, чим нижчий рівень доходів.

Як переконує досвід багатьох європейських країн, непрямим податкам відводиться значне місце, а їхня структура характеризується найбільшою питомою вагою специфічних акцизів, тобто податків на окремі види (групи) товарів (послуг), і універсальних акцизів, якими обкладають валовий оборот комерційного підприємства. Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок на додану вартість, який у загальній сумі непрямих податків становить близько 90% надходжень.

3.2 Вдосконалення системи непрямих податків та збільшення їх надходжень до бюджетів

В сучасних умовах динамічного розвитку економіки непрямі податки відіграють надзвичайно важливу роль в системі оподаткування України. Тому, однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку економіки країни є вдосконалення системи непрямого оподаткування, оскільки непрямі податки відіграють дедалі важливішу роль, що створює умови підвищення еластичності їх впливу як на бюджет, так і на процес формування і розподілу ВВП, що, є необхідним з точки зору забезпечення умов для стабільного економічного зростання. Непрямі податки є стабільним джерелом доходів, зокрема, в Україні за їх рахунок формується близько 50% доходів державного бюджету, що особливо важливо в умовах мобілізації основних факторів виробництва в процесі євроінтеграції. Динаміка непрямих податків та їх частка у ВВП та доходах державного бюджету підтверджують їх фіскальну роль у формуванні фінансових ресурсів, необхідних для виконання функцій та завдань, покладених на державу (табл.1)

Таблиця 1

Динаміка непрямих податків та їх частка у ВВП та доходах державного бюджету

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік
ПДВ,млн.грн.	50396,7	59382,8	86069,3
- частка ПДВ у ВВП,%	9,37	10,29	9,06
- частка ПДВ у доходах бюджету, %	37,76	35,79	39,97
Акцизний збір, млн.грн.	8543,7	10485,9	11133,1
- частка акцизного збору у ВВП,%	1,61	1,82	1,17
- частка акцизного збору у доходах бюджету,%	6,40	6,32	5,17
Мито, млн.грн.	7373,4	10037,6	12589,5
- частка мита у ВВП,%	1,37	1,74	1,33
- частка мита у доходах бюджету,%	5,52	6,05	5,85

Серед вчених-економістів існують різні, часто протилежні точки зору щодо фіскальної ефективності непрямого оподаткування. Це вимагає продовження досліджень у цьому напрямку, пошуку компромісних рішень, практичне використання яких стало б фундаментом для забезпечення розвитку економічного потенціалу держави. Такий підхід до проблем непрямого оподаткування у сучасних економічних, соціальних і політичних умовах зумовлений тим, що у працях українських та зарубіжних вчених розглядаються його окремі елементи, які перебувають у сфері їх наукових інтересів. Але виникає необхідність комплексного підходу до цього питання з метою створення умов для ефективного справляння непрямих податків, для збільшення їх ролі в структурі податкової системи країни, що сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату й довгостроковому економічному зростанню.

Теоретичним основам непрямого оподаткування присвячені роботи видатних науковців минулого Ж. Бодена, А. Вагнера, К. Вікселя, Т. Гоббса, Дж. Локка, А Лаффера, К. Макконела, Ф. Нітті, Д. Рікардо, А. Сміта, та інших. В Україні дослідженням окремих питань непрямого оподаткування та його впливу на макроекономічні та соціальні процеси присвячені праці вітчизняних вчених - економістів: Бурковського В.В, Василика О.Д, Вишневецької В.П., Лютого І.О., Мельника В.М., Соколовської А.М., Федосова В.М., Кравченко О.В. та інших.

Відтак метою даної роботи виступає теоретичне та практичне вивчення процесу непрямого оподаткування та розробка заходів щодо його вдосконалення.

В системі непрямого оподаткування варто відзначити найбільшу фіскальну ефективність ПДВ, який в сучасних умовах господарювання потребує розробки напрямів вдосконалення адміністрування, що є важливим завданням та однією з актуальних загальноекономічних проблем, що потребує розв'язання. Питання удосконалення механізму адміністрування ПДВ, підвищення рівня його прозорості, погашення заборгованості з відшкодування і запобігання її виникнення у майбутньому - пріоритетні у розробках і в практичній діяльності органів державної податкової служби України.

Згідно ситуації, що склалася на сьогодні у вітчизняній практиці оподаткування ПДВ, бачимо, що цей процес має певні недоліки, такі як неможливість реального відшкодування з бюджету суми надлишку податкового кредиту над податковим зобов'язанням та низька фіскальна ефективність даного податку. Встановлено, що причини бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ мають комплексний характер, а саме: недоотримання запланованих надходжень ПДВ до державного бюджету; прорахунки в процесі планування податкових надходжень; перевищення фактичного рівня сальдо експортно-імпортних операцій над прогнозним значенням, внаслідок чого фактичні вимоги на відшкодування ПДВ виявляються вищими від очікуваних, які опосередковано враховані при визначенні планових надходжень ПДВ; пред'явлення незаконних вимог на бюджетне та експортне відшкодування податку і зниження податкових зобов'язань; зростання частки експорту у ВВП і додатного сальдо зовнішньоторговельного балансу.

Недоліки оподаткування доданої вартості також пов'язані з виникненням труднощів щодо відокремлення товарів та послуг, які купують безпосередньо споживачі для кінцевого споживання, від тих, які призначені для подальшої переробки та використання, що, у свою чергу, зумовлює можливості ухилення від сплати ПДВ.

До чинників, що впливають на фіскальну ефективність даного податку, можна віднести: рівень податкової ставки; сальдо експортно-імпортних операцій, здатне звужувати чи розширювати податкову базу; обсяг податкових пільг, суму недоїмки, що безпосередньо впливає на величину податкових надходжень. Встановлено, що в перспективі доцільно поступово переходити до диференційованої шкали ставок, керуючись принципом: товари першої необхідності - знижена ставка, усі інші товари - стандартна ставка. Зазначено, що запровадження диференційованих ставок сьогодні буде малоефективним, оскільки зумовить зростання адміністративних витрат щодо обслуговування ПДВ та значно ускладнить механізм його дії. Щодо розміру ставок ПДВ, то це має визначатися не лише бюджетними потребами, а й реальними доходами споживачів. Зважаючи на обмеженість надходжень від прямих податків, відчутно знизити ставку ПДВ досить проблематично. Реалізувати такий захід можна лише надзвичайно виважено та поетапно. На користь цього свідчать і тенденції до гармонізації непрямого оподаткування та введення середньої ставки ПДВ на рівні 15% у межах формування єдиного європейського ринку. Тому, з метою наближення норм податкового законодавства України з питань податку на додану вартість до відповідних положень ЄС є підстави встановити стандартну ставку ПДВ на рівні 15% і понижену на рівні 0%. Зниження ставки ПДВ з 20% до 15% можливе за рахунок ліквідації великої кількості пільг, що розширить базу оподаткування. Аналізуючи ситуацію з надання пільг з податку на додану вартість, зазначимо, що із загальної їх кількості в оподаткуванні ПДВ вони становлять близько 80% .

На нашу думку, зниження ставки ПДВ можливе, але її оптимальний розмір має бути економічно обґрунтований та підтверджений прогнозними розрахунками соціально-економічних наслідків.

Крім цього, вдосконалення системи непрямого оподаткування загалом і ПДВ, зокрема повинна базуватися на вирішенні проблеми забезпечення достатніх надходжень до бюджету за рахунок збільшення обсягів виробництва і споживання, розширення обсягів інвестиційної діяльності, адже саме ПДВ не позначається на інвестиціях та не впливає на рішення щодо інвестування.

Одним із напрямів удосконалення адміністрування ПДВ в Україні є встановлення в якості об'єкта оподаткування різниці між цінами реалізації товарів (робіт, послуг) і цінами, за якими проводять розрахунки з постачальниками, включаючи суму податку на додану вартість. Така зміна об'єкта оподаткування нівелює одну з найгостріших проблем - відшкодування ПДВ. В результаті цього значно спроститься процедура адміністрування ПДВ як суб'єктам підприємницької діяльності, так і контрольним органам.

В умовах ринкової економіки в нашій державі порушується регулююча роль оподаткування акцизним збором, оскільки підвищене оподаткування окремих видів товарів зумовило зростання тіньового обороту, ухилення від оподаткування і, що найголовніше, появу великої кількості неякісної, фальсифікованої продукції. В даному випадку потрібні виважені загальнодержавні заходи протекціоністського характеру: жорсткий контроль за виробництвом і імпортом підакцизних товарів, встановлення державної монополії на виготовлення окремих із них, підвищення відповідальності за ухилення від оподаткування.

Серед напрямів вирішення проблем оподаткування акцизним збором слід віднести: впровадження поступового механізму справляння акцизного збору до вимог ЄС в умовах наближення України до європейського співтовариства; приведення плати за ліцензії до рівня компенсації наданих державою послуг; формування ефективної системи акцизних зборів з використанням економічно обґрунтованого рівня і структури ставок; поступового збільшення частки акцизу в ціні реалізованих підакцизних товарів шляхом підвищення ставок акцизного збору на лікеро-горілчані, тютюнові вироби, а також встановлення і поступове збільшення мінімального податкового зобов'язання із сплати акцизного збору в твердій сумі з одиниці реалізованої продукції; збільшення частки акцизного збору в дохідній частині бюджету та посилення його регулюючого впливу на ціноутворення на ринку товарів, шкідливих для здоров'я населення, з метою зменшення їх обсягу споживання; поступового запровадження акцизних складів для окремих видів товарів.

Останнім часом доведено актуальність поступового зміщення акцентів реформування митно-тарифної політики України відповідно до норм і принципів ЄС та умов ГАТТ/СОТ. Для цього потрібно: введення диференційованого підходу до рівня митного оподаткування в залежності від того, виробляється товар в країні на недостатньому, достатньому або надлишковому рівні; введення заходів митно-тарифного захисту сільськогосподарського виробництва України, в тому числі шляхом застосування сезонних митних податків; скорочення переліку країн, які користуються пільгами в області митного оподаткування; встановлення меж в 30% для імпортних митних податків і розробка графіків поступового зниження рівня митного оподаткування імпорту з доведенням протягом 5-7 років до рівня, обумовлених домовленостями в рамках ГАТТ; введення єдиного порядку сплати акцизів і ПДВ на імпортні товари. Всі ці заходи направлені на адаптацію законодавства України в області митно - тарифної політики з нормами і правилами, що закріплені системою ГАТТ і поступове входження України в міжнародне торгове співтовариство.

Отже, напрями удосконалення непрямого оподаткування дозволять зменшити тінізацію економіки, спростити податкове законодавство, бухгалтерський та податковий облік, зберегти фінансові стимули для експортерів, зменшити соціальне навантаження та встановити оптимальне співвідношення між непрямими податками.

Висновок

У ході виконання курсової роботи було досліджено сутність непрямих податків, їх характерні риси та ознаки, що відрізняють їх від прямих податків; проаналізовано сучасний стан непрямих податків та їх частку у податкових надходженнях і доходах Державного бюджету в цілому та за окремими їх видами; виявлено головні проблеми, повязані з функціонуванням таких видів непрямих податків як податок на додану вартість, акцизний податок та мито в Україні та запропоновано певні шляхи їх вирішення.

Непрямі податки - податки на товари і послуги, що встановлюються як надбавка до цін на товари або тарифи на послуги і не залежать від доходів платників податків. Податок входить до ціни на стадії реалізації.

...