Управління фінансовою санацією підприємства
Санація як механізм подолання фінансової кризи на підприємстві. Механізм управління та методика проведення фінансової санації підприємства. Оцінка санаційної спроможності та діагностика ймовірності банкрутства ПАТ "Чернігівський інструментальний завод".
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.12.2015 |
| Размер файла | 68,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
2
ЗМІСТ:
- ВСТУП
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА
- 1.1 Санація як механізм подолання фінансової кризи на підприємстві
- 1.2 Механізм управління фінансовою санацією підприємства
- 1.3 Методика проведення фінансової санації підприємства
- 2. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ДІАГНОСТИКА ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПАТ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД»
- 2.1 Фінансово-економічна характеристика ПАТ «Чернігівський інструментальний завод»
- 2.2 Діагностика ймовірності банкрутства підприємства
- 3. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СКЛАДОВОЇ САНАЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
- ВИСНОВКИ
- СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- ДОДАТКИ
ВСТУП
Сучасна економічна обстановка характеризується фінансовою нестабільністю, інфляцією, фазами спаду, депресії, що циклічно чергуються, незначним зростанням обсягу виробництва. У цих умовах результати діяльності будь-якого підприємства, що залежать від безлічі факторів, які істотно коливаються. Це приводить до того, що одні підприємства порівняно благополучно проходять традиційні для «життєвого циклу» стадії зростання, інші ж, вичерпавши можливості протистояння тенденціям стагнації і депресії, кризі взаємних неплатежів, наближаються до банкрутства чи стають банкрутами. криза санація фінансовий банкрутство
Багато в чому неплатежі в економіці породжені, крім факторів зовнішнього характеру, нераціональним управлінням господарською діяльністю самих підприємств, неефективним використанням позикових коштів, тобто факторами внутрішнього характеру. Загальна неплатоспроможність обмежує й робить нездійсненими чи принаймні малоефективними будь-які дії з виведення нашої економіки з кризового стану.
Безсумнівно, одна з головних причин виробничої і фінансової неплатоспроможності українських підприємств, кризи неплатежів, які призвели за останні роки до катастрофічного зменшення реального волового внутрішнього продукту, полягає в тому, що дотепер вкрай нерішуче застосовується такий визнаний у всьому світі спосіб цивілізованого врегулювання відносин боржників і кредиторів, як банкрутство. Водночас, в умовах кризи неплатежів, банкрутство підприємств стало масовим і охопило більшість галузей та регіонів країни.
Однак основою підходу до вирішення проблеми існування збиткових підприємств і при цьому найбільш актуальним завданням є не збанкрутування підприємств, що знаходяться у кризі, спочатку на беззбитковий, а потім і на прибутковий рівень діяльності.
Зрозуміло, що неодмінною умовою оздоровлення вітчизняної фінансової системи є санація суб'єктів господарської діяльності. Лише в такому разі можна буде відновити платоспроможність і прибутковість основної маси платників податків, а отже, оздоровити державну фінансову систему.
Такий підхід доводить актуальність теми роботи, присвяченій управлінню фінансовою санацією підприємства.
Основною метою роботи є визначення заходів щодо управління фінансовою санацією підприємства.
Як база дослідження взято підприємство ПАТ «Чернігівський інструментальний завод»
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:
- проаналізувати використовувані на практиці методи і механізми санаційного фінансового управління підприємством;
- розглянути особливості санаційного аудиту підприємства, принципи і політику санаційного управління;
- проаналізувати ймовірність банкрутства підприємства;
- запропонувати заходи щодо відновлення платоспроможності й фінансової стійкості, забезпечення довгострокової фінансової рівноваги.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Санація як механізм подолання фінансової кризи на підприємстві
В умовах дії ринкових відносин суб'єкти господарювання повинні постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, покращувати якість, знижувати собівартість і ціни, оптимізувати структуру витрат. Проте, вітчизняні підприємства не змогли безболісно перейти від «ринку продавця», який діяв при адміністративній системі господарювання, до «ринку покупця».
Останніми роками в Україні спостерігається тенденція до зростання кількості фінансово неспроможних підприємств. Ще однією негативною тенденцією, яка є слідством незадовільного фінансового стану більшості вітчизняних підприємств, є катастрофічне зростання їх кредиторської і дебіторської заборгованості. Близько 55% дебіторської і десь 60% кредиторській заборгованості є простроченими. Це є слідством неплатоспроможності більшості суб'єктів господарювання.
Неплатоспроможність, у свою чергу, є підставою для оголошення підприємства банкротом. Як наслідок, значна кількість позовних заяв до арбітражних судів поступає у зв'язку з банкрутствами підприємств. Помітимо, що банкрутство і ліквідація підприємства означають не тільки збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а і зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, яке, врешті-решт, може стати одним з чинників макроекономічної нестабільності.
Важливим є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких знаходяться на розгляді, значний відсоток складають такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їх активів набагато вище, ніж їх кредиторська заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) або реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте, через недосконале законодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, брак державної фінансової підтримки виробничих структур і через інші суб'єктивні і об'єктивні причини багато потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних областей народного господарства України, стають потенційними банкротами. На межі фінансової кризи виявивилося і немало фінансово-кредитних установ.
Банкрутство підприємств -- це слідство глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління яким не дала позитивних результатів.
Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства і обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, які виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності і банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у нього потенціалу для успішного функціонування.
Для вибору найефективніших форм санації, ухвалення правильних рішень щодо усунення негативних процесів, перш за все, необхідно ідентифікувати причини фінансової нестабільності суб'єкта господарювання.
Чинники, які можуть привести до фінансової кризи на підприємстві, розділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), і внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).
Головними екзогенними чинниками фінансової кризи на підприємстві можуть бути:
- спад кон'юнктури в економіці вцілому;
- зменшення купівельної спроможності населення;
- значний рівень інфляції;
- нестабільність господарського і податкового законодавства;
- нестабільність фінансового і валютного ринків;
- посилення конкуренції в області;
- криза окремої області;
- сезонні коливання;
- посилення монополізму на ринку;
- дискримінація підприємства органами влади і управління;
- політична нестабільність в країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств-постачальників сировини (споживачів продукції);
- конфлікти між засновниками (власниками).
Вплив зовнішніх чинників кризи має переважно стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження і реагування, однією із задач якої є прогнозування банкрутства.
Можна назвати багато ендогенних чинників фінансової кризи. З метою систематизації їх можна згрупувати в перераховані далі блоки:
1. Низька якість менеджменту;
2. Дефіцити в організаційній структурі;
3. Низький рівень кваліфікації персоналу;
4. Недоліки у виробничій сфері;
5. Прорахунки в області постачання;
6. Низький рівень маркетингу і втрата ринків збуту продукції;
7. Прорахунки в інвестиційній політиці;
8. Брак інновацій і раціоналізації;
9. Дефіцити у фінансуванні;
10. Відсутність або незадовільна робота служб контролінга (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль).
Взагалі всі названі причини кризи досить тісно взаємопов'язані, складають складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків.
Безперечно, досліджуючи те або інше підприємство, той або інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але, по суті, вони зводяться до тільки що перерахованих.
Типові слідства впливу вказаних причин і чинників на фінансово-господарський стан підприємства такі:
- втрата клієнтів і покупців готової продукції;
- зменшення кількості замовлень і контрактів з продажу продукції;
- неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;
- підвищення собівартості і різке зниження продуктивності роботи;
- збільшення розміру неліквідних оборотних коштів і наявність наднормативних запасів;
- виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і підвищення плинності кадрів;
- підвищення тиску на ціни;
- значне зменшення об'ємів реалізації і, як наслідок, недоотримання виручки від реалізації продукції.
Розрізняють три види кризи:
- стратегічна криза (якщо на підприємстві зруйнований виробничий потенціал і відсутні довгострокові чинники успіху);
- криза прибутковості (перманентні збитки вихолощують власний капітал, і це приводить до незадовільної структури балансу);
- криза ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).
Між даними видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза приводить до кризи прибутковості, яка, у свою чергу, приводить до втрати підприємством ліквідності. Обумовлене зовнішніми і внутрішніми чинниками зменшення об'ємів реалізації продукції приводить, з одного боку, до зниження прибутковості і до збитковості, а з іншого -- до зниження рівня ліквідності і платоспроможності.
Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є непомірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність і банкрутство підприємства.
Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи.
Існують три фази кризи:
а) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);
б) фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і вимагає негайного проведення фінансової санації;
в) кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і приводить до його ліквідації.
Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної і своєчасної реакції на неї.
Найдієвішим засобом запобігання банкрутства підприємства є фінансова санація.
Джерелами фінансування санації можуть бути засоби, привернуті на умовах позики або на умовах власності на поворотній або безповоротній основі.
Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення, відновлення або збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення заходів санації фінансового і організаційно-технічного характеру.
Заходи санації організаційно-правового характеру направлені на удосконалення організаційної структури підприємства, організаційно- правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих відносин між членами трудового колективу і т.п.
В цьому контексті розрізняють два види санації:
1. Санація із збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника.
2. Санація із зміною організаційно-правової форми і юридичного статусу підприємства (реорганізація).
Виробничо-технічні заходи санації пов'язані перш за все з модернізацією і оновленням виробничих фондів, із зменшенням простоїв і підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції і зниженням його собівартості, удосконаленням асортименту продукції, яка випускається, пошуком і мобілізацією резервів санації у сфері виробництва.
1.2 Механізм управління фінансовою санацією підприємства
Процес організації фінансової санації підприємства можна представити трьома основними функціональними блоками:
1. Розробка концепції санації і плану санації;
2. Проведення аудиту санації;
3. Менеджмент санації.
Як правило, план санації розробляють за дорученням власників або керівництва підприємства консалтингові або аудиторські фірми в тісному взаємозв'язку із внутрішніми службами контролінга. У випадку, якщо санація здійснюється в ході порушення справи про банкрутство, то розробляти план повинен призначений арбітражним судом керівник санацією. Аудит санації здійснюється аудиторськими компаніями за замовленням потенційних санаторів, кредиторів і інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.
Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства має організація ефективного менеджменту санації. Зміст менеджменту санації можна розглядати в двох аспектах: інституційному і функціональному.
З функціональної сторони менеджмент санації -- це система антикризового управління, яка полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутству і фінансового оздоровлення підприємства.
Важливою складовою організації дієвого менеджменту санації є створення ефективної системи контролінга, головною задачею якого є визначення стратегічної і тактичної мети санації і орієнтація процесу управління на досягнення цієї мети. Вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних і контрольних служб.
Рішення про проведення санації може ухвалюватися в таких основних випадках:
1. За ініціативою суб'єкта господарювання, що знаходиться в кризі -- якщо існує загроза неплатоспроможності і оголошення його банкрутом в недалекому майбутньому. Рішення про санацію ухвалюється при зверненні кредиторів в арбітражний суд із вимогою про оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).
2. Після того, як боржник за власною ініціативою звернувся до арбітражного суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство стало фінансово неспроможне або існує реальна загроза такої неспроможності). Одночасно з представленням заяви боржник може подати до арбітражного суду план санації. Зрозуміло, що рішення про санацію ухвалюється лише у випадку, якщо підприємство доведе кредиторам, що воно є санаційноздатним.
3. Після закінчення місячного терміну з дня публікації в офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство даного підприємства -- якщо поступили пропозиції від фізичних або юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подати акцептовані комітетом кредиторів і арбітражним судом пропозиції щодо санації (реорганізації) неспроможного підприємства. У разі згоди кредиторів з умовами і механізмом задоволення їх претензій, арбітражний суд ухвалює рішення про припинення проведення справи про банкрутство і про здійснення фінансової санації юридичної особи.
4. За ініціативою фінансово-кредитної установи. Згідно закону України «Про банки і банківську діяльність» установа банку має право до клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс заходів щодо його санації, у тому числі: передати оперативне управління даним підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; направити на погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.
5. За ініціативою заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. У разі невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження в праві розпоряджатися випущеною продукцією і іншим майном відповідного суб'єкта господарювання. Якщо заходи санацій не привели до відновлення платоспроможності підприємства, то заставодержатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке знаходиться в іпотеці.
6. За ініціативою Державного органу з питань банкрутства, якщо йдеться про державні підприємства.
7. За ініціативою Національного банку України -- якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивною мірою дії НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
1.3 Методика проведення фінансової санації підприємства
Санація що ініціюється самим підприємством представляє складний і у багатьох відношеннях хворобливий для нього процес, що вимагає ефективного фінансового управління на всіх стадіях його здійснення.
Таке управління здійснюється на підприємстві по наступних основних етапах:
1.Визначення доцільності і можливості проведення санації. Доцільність проведення санації обумовлюється тим, що використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства не досягло своєї мети і кризовий фінансовий стан продовжує заглиблюватися.
2. Обґрунтування концепції санації. Така концепція відображає ідеологію здійснення передбачуваної санації, визначаючи її майбутні напрями і форми. Залежно від принципового підходу розрізняють оборонну і наступальну концепції здійснення санації підприємства.
Оборонна концепція санації направлена на скорочення об'ємів операційної і інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечує збалансованість грошових потоків на більш низькому об'ємному рівні. Ця концепція припускає залучення зовнішньої фінансової допомоги для відповідної реструктуризації підприємства, в процесі якої воно позбавляється ряду виробничих структурних підрозділів, незавершених реальних інвестицій і інших видів активів в цілях фінансової стабілізації.
Наступальна концепція санації направлена на диверсифікацію операційної і інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечує збільшення розміру чистого грошового потоку в майбутньому періоді за рахунок зростання ефективності господарської діяльності. В цьому випадку зовнішня фінансова допомога і інші заходи реорганізацій, здійснювані в процесі санації, використовуються в цілях розширення асортименту конкурентоспроможної продукції, виходу на інші регіональні ринки, швидкого завершення початих реальних інвестиційних проектів.
3. Визначення напряму здійснення санації.
4. Вибір форми санації. Форма санації безпосередньо характеризує той механізм, за допомогою якого досягається її основна мета. Ці форми визначаються в рамках конкретного напряму санації, вибраного підприємством, з урахуванням особливостей його кризової ситуації.
5. Підбір санатора. Такий підбір здійснюється виходячи з вибраних форм санації і передує розробці бізнес-плану санації підприємства, в якій санатор повинен брати обов'язкову участь. В реальній практиці розробка бізнес плану санації часто здійснюється до вибору санатора і лише представляється йому на розгляд.
6. Підготовка бізнес-плану санації. Він є основним документом, що визначає мету і процес здійснення санації підприємства-боржника. Бізнес-план санації розробляється звичайно представниками санатора, підприємства-боржника і незалежної аудиторської фірми. В бізнес-плані санації містяться наступні основні розділи.
7. Розрахунок ефективності санації. Цей розрахунок дозволяє визначити доцільність всього процесу санації, оцінити різні альтернативні її форми. Ефективність санації визначається шляхом співвідношення результатів (ефекту) і витрат на її здійснення в запропонованій формі.
Витрати на здійснення санації визначаються шляхом розробки спеціального бюджету (бюджету санації). Принципово ці витрати можуть розглядатися як інвестиції санатора в підприємство, що санується, з метою отримання прибутку (в прямій або непрямій формі) в майбутньому періоді.
Такий підхід дозволяє застосовувати для оцінки ефективності санації ті ж методи, які використовуються при оцінці ефективності реальних інвестицій.
Порівняння ефективності різних форм санації дозволяє вибрати самий оптимальний варіант її здійснення.
8. Затвердження бізнес-плану санації.
9. Моніторинг реалізації заходів бізнес-плану санації. Такий моніторинг включається в систему поточного і оперативного фінансового контролінга і забезпечується фінансовою службою підприємства.
Мета санації вважається досягнутою, якщо вдалося за рахунок зовнішньої фінансової допомоги або заходів реорганізацій нормалізувати господарську діяльність і уникнути оголошення підприємства-боржника банкротом з подальшою його ліквідацією.
2. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ДІАГНОСТИКА ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПАТ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД»
2.1 Фінансово-економічна характеристика ПАТ «Чернігівський інструментальний завод»
Публiчне акцiонерне товариство «Чернiгiвський iнструментальний завод» є правонаступником вiдкритого акцiонерного товариства «Чернiгiвський iнструментальний завод», заснованого згiдно наказу Мiнiстерства машинобудування, вiйськово-промислового комплексу i конверсiї вiд 31 серпня 1994 року №1210-А шляхом перетворення державного пiдприємства Чернiгiвський iнструментальний завод у вiдкрите акцiонерне товариство на пiдставi Указу Президента України вiд 15 червня 1993 року №210/93 «Про корпоратизацію підприємств». Зареєстровано як суб'єкт пiдприємницької дiяльностi виконавчим комiтетом Чернiгiвської мiської ради народних депутатiв 20 сiчня 1993 року Розпорядженням №208-р.
Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрацiї та здiйснює свою господарську дiяльнiсть вiдповiдно до чинного законодавства.
Юридична адреса підприємства:
14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 18.
Код ЄДРПОУ 00222462.
Основні види діяльності: 25.73 Виробництво інструментів
Основнi види продукцiї: твердосплавний інструмент, обсяг виробництва якого у 2014р. становив 590 тис. штук. (9815 тис. грн.).
Таблиця 2.1 Фінансово-економічні показники діяльності підприємства за 3 роки
|
Показники |
2012р. |
2013р. |
2014р. |
Темп росту, % |
||
|
2013/2012рр. |
2014/2013рр. |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
|
Чистий доход від реалізації продукції, тис. грн. |
18884 |
16081 |
13600 |
85,16 |
84,57 |
|
|
Собівартість реалізації продукції, тис. грн. |
15958 |
13545 |
9648 |
84,87 |
71,23 |
|
|
Валовий прибуток, тис. грн. |
2926 |
2536 |
3952 |
86,67 |
155,84 |
|
|
Прибуток від операційної діяльності, тис. грн. |
84 |
108 |
1973 |
128,57 |
1826,85 |
|
|
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн. |
84 |
108 |
1973 |
128,57 |
1826,85 |
|
|
Чистий прибуток, тис. грн. |
-97 |
108 |
1727 |
211,34 |
1599,0 |
|
|
Чисельність працівників, чол. |
131 |
124 |
107 |
94,66 |
86,29 |
|
|
Продуктивність праці, тис. грн. / чол. |
144,15 |
129,69 |
127,10 |
89,96 |
98,0 |
|
|
Вартість капіталу, тис. грн. |
10414 |
10970 |
10684 |
105,33 |
97,39 |
|
|
Рентабельність продукції, % |
-0,51 |
0,67 |
12,69 |
231,37 |
1894,03 |
|
|
Основні засоби (залишкова вартість), тис. грн. |
3117 |
2888 |
2610 |
92,65 |
90,37 |
|
|
Фондовіддача |
6,058 |
5,568 |
5,211 |
91,91 |
93,59 |
Чистий доход від реалізації продукції у 2013 році знизився на 14,84%; у 2014р. - на 15,43% у зв'язку зі зниженням обсягів випуску продукції, а собівартість реалізованої продукції у 2013 році знизилася на 15,13%, у 2014р. - на 28,77% у зв'язку з подорожчанням металу, інших матеріалів та послуг, підвищенням оплати праці тощо.
Валовий прибуток підприємства знизився у 2013р. на 13,33%, у 2014р. - збільшився на 55,84%.
Фінансовий результат від операційної діяльності у 2013р. підвищився на 28,57%, у 2014р. - у 18 разів у зв'язку зі зниженням адміністративних та витрат на збут.
Оскільки підприємство не проводило іншої діяльності, крім операційної, фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування дорівнює прибутку від операційної діяльності і у 2013р. він підвищився на 28,57%, у 2014р. - у 18 разів.
За результатами 2014 року підприємство отримало чистий прибуток у розмірі 1727 тис.грн., що більше у 16 разів значення 2013 року.
Чисельність робітників підприємства з кожним роком знижувалася - у 2013р. на 5,34%, у 2014р. - на 13,8%. Продуктивність праці робітників також знижувалася по причині зниження обсягів реалізації продукції та чисельності працівників - у 2013р. -на 10,04%, у 2014р. - на 2%.
Рентабельність продукції у 2013р. збільшилася на 131,37% (у 2013р. підприємство отримало прибуток порівняно зі збитком 2012р.), у 2014р. - у 18,9 разів.
Зниження вартості основних фондів у 2013р. склало 7,35%, у 2014р. - 9,63% за рахунок амортизації. Відповідно фондовіддача у 2013р. знизилася на 8,09%, у 2014р. -на 6,41% (за рахунок зниження обсягів реалізації та зниження залишкової вартості основних засобів підприємства)
Таким чином, розраховані показники по підприємству говорять про зниження обсягів виробництва та реалізації продукції, зниження продуктивності праці та фондовіддачі. Разом з тим, прибутковість підприємства збільшилася за рахунок економії витрат.
2.2 Діагностика ймовірності банкрутства підприємства
На сучасному етапі в міжнародній і національній практиці для оцінки ризику банкрутства широко використовуються дискримінантні факторні моделі. Найбільшої уваги заслуговують моделі Альтмана, Таффлера, Ліса, Спрінгейта, Терещенко та інших. Застосуємо найбільш прийнятні моделі для оцінки ймовірності банкрутства заданого підприємства.
Модель Е.Альтмана:
Z = 3,107Х1 + 0,995Х2 + 0,42Х3 + 0,84Х4 + 0,717Х5, (2.1)
де
Якщо Zа < 1,23, то підприємству загрожує банкрутство, якщо Zа > 1,23, то підприємство має стійкий фінансовий стан.
Zа2012 =3,107*0,008+ 0,995*1,813+ 0,42*2,272 + 0,84*0,336+0,71*0,395= 3,352;
х1=0,008,
х2=1,813,
х3=2,272,
х4=0,336,
х5=0,395.
Zа2013 =3,107*0,01+ 0,995*1,466+0,42*1,994+ 0,84*0,329+0,71*0,403 =2,894;
х1=0,010,
х2=1,466,
х3=1,994,
х4=0,329,
х5=0,403.
Zа2014 =3,107*0,185+0,995*1,273+ 0,42*5,471 +0,84*0,5+0,71*0,601 = 4,992.
х1 =0,185
х2=1,273
х3=5,471
х4=0,500
х5=0,601
Таким чином, згідно цієї моделі у 2012 -2014 роках підприємству не загрожує банкрутство.
Модель Ліса передбачає оцінку ризику банкрутства з використанням слідуючих показників:
Z = 0,063Х1 + 0,092Х2 + 0,057Х3 + 0,001Х4, (2.2)
де
Якщо Zл < 0,037, то підприємству загрожує банкрутство, а якщо Zл > 0,037, то підприємство має стійкий фінансовий стан.
Zл2012 = 0,063*0,701 + 0,092*0,008+ 0,057*0,336 + 0,001*2,272= 0,066;
х1=0,701,
х2=0,008,
х3=0,336,
х4=2,272.
Zл2013 = 0,063*0,737+ 0,092*0,01+ 0,057*0,329+ 0,001*1,994=0,068;
х1=0,737,
х2=0,010,
х3=0,329,
х4=1,994.
Zл2014= 0,063*0,756 + 0,092*0,185 + 0,057*0,5 + 0,001*5,471=0,099.
х1=0,756,
х2=0,185,
х3=0,500,
х4=5,471.
Отже, у 2012- 2014 роках підприємство має стійкий фінансовий стан. Згідно з моделлю Таффлера оцінка ймовірності банкрутства здійснюється за наступною формулою:
Z = 0,53Х1 + 0,13Х2 + 0,18Х3 + 0,16Х4, (2.3)
де
Якщо величина ZТа більша за 0,3, це говорить про те, що у підприємства непогані довгострокові перспективи, а якщо менша за 0,2, то банкрутство є більш ніж вірогідним. Проміжок від 0,2 до 0,3 становить так звану «зону невизначеності».
Zт 2012= 0,53*0,026 + 0,13*2,292 + 0,18*0,306 + 0,16*1,813= 0,657;
х1=0,026,
х2=2,292,
х3=0,306,
х4=1,813.
Zт 2013= 0,53*0,029 + 0,13*2,206 + 0,18*0,334 + 0,16*1,466= 0,597;
х1=0,029,
х2=2,206,
х3=0,334,
х4=1,466.
Zт 2014= 0,53*1,195 + 0,13*4,89 + 0,18*0,155 + 0,16*1,273 = 1,501.
х1=1,195,
х2=4,890,
х3=0,155,
х4=1,273.
Отже, у 2012- 2014 роках що у підприємства непогані довгострокові перспективи, воно має стійкий фінансовий стан.
Чотирьохфакторна модель Спрінгейта має наступний вигляд:
Z = 1,03Х1 + 3,07Х2 + 0,66Х3 + 0,4Х4, (2.4)
де
Якщо ZС<0,862, то підприємство вважається потенційним банкрутом. При показнику Спрінгейта більше за 0,862 підприємство можна вважати таким, що функціонує нормально.
Zс2012 = 1,03*0,395 + 3,07*0,008 + 0,66*0,026 +0,4*1,813=1,174.
х1=0,395,
х2=0,008,
х3=0,026,
х4=1,813
Zс2013 = 1,03*0,403 + 3,07*0,01 + 0,66*0,029 +0,4*1,466= 1,051.
х1=0,403,
х2=0,010,
х3=0,029,
х4=1,466.
Zс2014 = 1,03*0,601 + 3,07*0,185 + 0,66*1,195 +0,4*1,273 = 2,484.
х1=0,601,
х2=0,185,
х3=1,195,
х4=1,273.
Отже,підприємство у 2012- 2014 роках підприємство можна вважати таким, що функціонує нормально.
Модель Чессера:
Z = -2,0434 - 5,24Х1 + 0,0053Х2 - 6,650Х3 + 4,4009Х4 - 0,0791Х5 - 0,102Х6, (2.5)
де
Якщо Zч < 0,50, то підприємство має стійкий фінансовий стан, якщо Zч > 0,50, то підприємству загрожує банкрутство.
Z ч2012= -2,0434 - 5,24*0,020 + 0,0053*90,354- 6,650*0,008+ +4,4009*0,306 - 0,0791*0,431- 0,102*0,386 = -0,241.
х1=0,020,
х2=90,354,
х3=0,008,
х4=0,306,
х5=0,431,
х6=0,386.
Z ч2013= -2,0434 - 5,24*0,0002 + 0,0053*8040,5 - 6,650*0,01+ +4,4009*0,334 - 0,0791*0,395 - 0,102*0,503 = -1,894.
х1=0,0002,
х2=8040,500,
х3=0,010,
х4=0,334,
х5=0,395,
х6=0,503.
Z ч2014= -2,0434 - 5,24*0,0066 + 0,0053*194,286- 6,650*0,185 + 4,4009*0,155 - 0,0791*0,289 - 0,102*0,594 = -1,611.
х1==0,0066,
х2=194,286,
х3=0,185,
х4=0,155,
х5 =0,289,
х6 =0,594.
Згідно цієї моделі за три роки підприємство має стійкий фінансовий стан.
Модель Р.Сайфулліна і Г.Кадикова базується на використанні для оцінки ризику банкрутства підприємств рейтингового числа:
, (2.6)
де
.
При повній відповідності фінансових коефіцієнтів їх мінімальним нормативним значенням рейтингове число R = 1, що означає задовільний фінансовий стан підприємства. Якщо R<1 - для підприємства існує реальна загроза банкрутства.
R2012=2*0,569+ 0,1*2,292+ 0,08*1,813+ 0,45*0,004+(-0,013)= 1,501.
х1=0,569,
х2=2,292,
х3=1,813,
х4=0,004,
х5=-0,013.
R2013 =2*0,605+ 0,1*2,206+ 0,08*1,466+ 0,45*0,007 + 0,015 = 1,565.
х1=0,605,
х2=2,206,
х3=1,466,
х4=0,007,
х5=0,015.
R2014=2*0,711+ 0,1*4,89+ 0,08*1,273+ 0,45*0,145 - 0,191 = 2,269.
х1=0,711,
х2 =4,890,
х3=1,273,
х4=0,145,
х5=0,191.
Згідно цієї моделі за три роки у підприємства задовільний фінансовий стан.
R-модель прогнозу ризику банкрутства має наступний вигляд:
R = 8,38Х1 + Х2 + 0,054Х3 + 0,63Х4, (2.7)
де
;
.
Таблиця 2.2 Оцінка ймовірності банкрутства за R-моделлю
|
Значення R |
Ймовірність банкрутства, % |
|
|
Менше 0 |
Максимальна (90-100) |
|
|
0-0,18 |
Висока (60-80) |
|
|
0,18-0,32 |
Середня (35-50) |
|
|
0,32-0,42 |
Низька (15-20) |
|
|
Більше 0,42 |
Мінімальна (до 10) |
R2012 = 8,38*0,701+ (-0,013)+ 0,054*1,813+ 0,63*(-0,005) = 5,953.
х1=0,701,
х2=-0,013,
х3=1,813,
х4=-0,005.
R2013 = 8,38*0,737+ 0,015 + 0,054*1,466+ 0,63*0,007 = 6,272.
х1=0,737,
х2=0,015,
х3=1,466,
х4=0,007.
R2014 = 8,38*0,756 + 0,191 + 0,054*1,273 + 0,63*0,15 = 6,687.
х1=0,756,
х2=0,191,
х3=1,273,
х4=0,150.
Згідно цієї моделі ймовірність банкрутства в 2012- 2014 роках - мінімальна.
Результати розрахунків занесемо до таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 Результати розрахунків за моделями діагностики ймовірності ризику банкрутства на ПАТ «Чернігівський інструментальний завод» у 2012- 2014 роках
|
№ |
Моделі |
Результат моделі |
Ймовірність банкрутства |
|||
|
2012р. |
2013р. |
2013р. |
||||
|
1 |
Модель Е.Альтмана |
3,352 |
2,894 |
4,992 |
низька |
|
|
2 |
Модель Ліса |
0,066 |
0,068 |
0,099 |
низька |
|
|
3 |
Модель Таффлера |
0,657 |
0,597 |
1,501 |
низька |
|
|
4 |
Модель Спрінгейта |
1,174 |
1,051 |
2,484 |
низька |
|
|
5 |
Модель Чессера |
-0,241 |
-1,894 |
-1,611 |
низька |
|
|
6 |
Модель Р.Сайфулліна і Г.Кадикова |
1,501 |
1,565 |
2,269 |
низька |
|
|
7 |
R-модель |
5,953 |
6,272 |
6,657 |
низька |
Отже, розрахунки за моделями діагностики ймовірності ризику банкрутства на ПАТ «Чернігівський інструментальний завод» у 2012- 2014 роках показали низьку ймовірність банкрутства та стійкий фінансовий стан.
3. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СКЛАДОВОЇ САНАЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність. Водночас кінцевою метою фінансової санації суб'єкта господарювання є забезпечення його життєдіяльності в довгостроковому періоді. Отже, санаційна спроможність визначається здатністю підприємства до виживання.
Санаційна спроможність -- це наявність у підприємства, що зазнало фінансової кризи, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які забезпечуватимуть успішне проведення його фінансової санації. До загальних умов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства ефективної санаційної концепції та потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:
а) стійких позицій на ринку та реальних можливостей збільшення обсягів реалізації;
б) конкурентних переваг;
в) виробничого та кадрового потенціалу.
Економічними критеріями санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг. Указані кількісні та якісні величини тісно взаємозв'язані. Так, досягнення конкурентних переваг можливе лише за наявності стійкої ліквідності та платоспроможності, а водночас орієнтація лише на забезпечення ліквідності дає можливість відновити життєздатність підприємства тільки в короткостроковому періоді.
Санаційно спроможним підприємство буде в тому разі, коли продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації) буде більшою за вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації.
Згідно із методичними вказівками Міністерства економіки України, санаційну спроможність підприємства слід визначати за трьома основними показниками:
показником поточної платоспроможності;
коефіцієнтом забезпечення власними засобами;
коефіцієнтом покриття.
Якщо в кінці звітного кварталу хоча б один із зазначених показників перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам з відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство. Якщо ж за підсумками року коефіцієнт покриття був меншим за одиницю і підприємство не отримало прибутку, то такий фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення вимог кредиторів можливе тільки через застосування ліквідаційної процедури. Зрозуміло, що оцінка санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу лише кількох фінансових показників не дає повної інформації про реальне становище боржника.
З правового погляду, санаційно спроможним підприємство буде в тому разі, коли воно спроможне підтримувати фінансову рівновагу в довгостроковому періоді, тобто коли є достатні передумови для відновлення та збереження стабільної платоспроможності з тим, щоб у кредиторів не було підстав звертатися із заявою щодо порушення справи про банкрутство до господарського суду.
Модель оцінки фінансової складової санаційного потенціалу:
RFP= -0,1397Х1 + 0,0175Х2 + 0,2795Х3 +0,0022Х4 + 0,5590Х5 + 0,0022 (3.1)
де RFP - інтегральна оцінка рівня ФССП;
RFP 0; 0,5 - не доцільно проводити фінансову санацію;
RFP 0,5; 1 -мінімальний санаційний потенціал (фінансова санація проводиться за наявних перспектив перепрофілювання або диверсіфікації діяльності,
RFP 1 - санаційний потенціал вищий за мінімально необхідний (фінансову санацію доцільно проводити).
RFP2012 = -0,1397*0+0,0175*0,701 + 0,2795*2,292 +0,0022*(-0,009) + 0,5590*0,623 + 0,0022*(-0,213)=1,001.
х1=0,
х2==0,701,
х3=2,292,
х4==-0,009,
х5=0,623,
х6=-0,213.
RFP2013 = -0,1397*0+ 0,0175*0,592+ 0,2795*2,206 +0,0022*0,01+ 0,5590*0,129 + 0,0022*(-0,304)= 0,698.
х1=0,
х2=0,592,
х3=2,206,
х4=0,010,
х5=0,129,
х6=-0,304.
RFP2014 = -0,1397*0+ 0,0175*0,816+ 0,2795*4,89+0,0022*0,162+ 0,5590*0,253 + 0,0022*(-0,653)= 1,522.
х1=0,
х2=0,816,
х3 =4,890,
х4 =0,162,
х5 =0,253,
х6=-0,653.
Як видно з розрахунків моделі оцінки фінансової складової санаційного потенціалу, у 2012-2014 роках значення RFP 1, тобто санаційний потенціал вищий за мінімально необхідний (фінансову санацію доцільно проводити).
До заходів стабілізації фінансового стану підприємства, а саме відновлення платоспроможності і ліквідності та формування фінансового капіталу, можна віднести:
- збільшення вхідних грошових потоків;
- зменшення вихідних грошових потоків;
- залучення інвестицій з метою стабілізації діяльності підприємства.
Збільшення вхідних грошових потоків. Щоб виконувати термінові платіжні зобов'язання, кожному підприємству потрібно мати у своєму розпорядженні достатній обсяг ліквідних засобів.
Якщо їх бракує, підприємство вважається неплатоспроможним. Відновити платоспроможність можна, збільшивши вхідні грошові потоки.
До внутрішніх джерел збільшення грошових надходжень відносять перші три позиції. Можливості підприємства, що перебуває у кризі, скористатися останніми трьома джерелами фінансових ресурсів залежать від суб'єктивних мотивацій та спроможності двох сторін: інвесторів (кредиторів) та власника. Однак насамперед треба розраховувати на власні можливості, тобто на внутрішні джерела збільшення вхідних грошових потоків.
Першим симптомом фінансової кризи на переважній більшості підприємств є зменшення рівня реалізації продукції. І навпаки, досягнення необхідного рівня реалізації продукції є головним критерієм успіху санації суб'єкта господарювання. У довгостроковому періоді збільшення виручки від реалізації і на цій основі досягнення прийнятного рівня прибутковості є головним завданням санації підприємства, оскільки всі короткострокові заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства втрачають сенс, якщо через дефіцити у сфері збуту продукції підприємство через деякий час знову стає фінансово неспроможним. Саме тому заходи щодо активізації збутової політики підприємства належать до числа найбільш пріоритетних.
Коли йдеться про мобілізацію внутрішньовиробничих санаційних резервів, аналізуються всі наявні можливості збільшення виручки від реалізації продукції, виробництво і збут якої є предметом діяльності підприємства. Проте малоймовірно, щоб дії, спрямовані на збільшення виручки від основної реалізації, принесли відчутні результати в короткостроковому періоді.
Розмір виручки від реалізації залежить від двох основних факторів:
1. обсягу реалізованої продукції;
2. ціни одиниці такої продукції.
Щоб збільшити обсяги реалізації, слід максимально активізувати збутову політику підприємства. Стимулювати збут можна помірним збільшенням цін. Не існує єдиних для всіх підприємств способів збільшення обсягів реалізації.
Тому виникає потреба звернутися до інших методів підвищення вхідних грошових потоків.
Одним з таких методів є реструктуризація активів підприємства. Ця група санаційних заходів пов'язана зі зміною структури та складу активів балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів). В рамках реструктуризації активів виокремлюють такі види санаційних заходів:
1. Мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви -- це частина капіталу підприємства, що ніяк не відбита в його балансі. Розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю.
Приховані резерви мобілізуються такими заходами:
- реалізацією окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі й споруди невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери, нематеріальні активи, понаднормові запаси сировини й матеріалів тощо);
- індексацією балансової вартості майнових об'єктів, які не можна реалізувати без порушення нормального виробничого циклу (цей метод реструктуризації активів не пов'язаний із реальним підвищенням платоспроможності, проте може безпосередньо поліпшити кредитоспроможність підприємства). У разі індексації основних фондів змінюється структура пасивів (збільшується статті «Статутний капітал» чи «Додатковий капітал»).
2. Використання зворотного лізингу (господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг). Але ще не розроблена нормативна база щоб дати можливість зробити це реально.
3. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі.
4. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низько ліквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо). Визначення оптимального обсягу та структури запасів є завданням контролінгу матеріальних потоків. При цьому широко використовується так званий АВС-аналіз.
5. Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів та об'єктів соціального призначення. За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для погашення заборгованості або розширення виробництва.
6. Рефінансування дебіторської заборгованості -- це форма реструктуризації активів, що полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо. Одним із факторів, які негативно впливають на фінансовий стан підприємств, зокрема на їх платоспроможність, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості. Погашення такої заборгованості є важливим резервом відновлення платоспроможності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі. Тому санаційний менеджмент має докласти всіх зусиль, аби використати цей резерв.
Зменшення вихідних грошових потоків. Одним із головних напрямків підвищення платоспроможності та відновлення фінансової стійкості підприємств, що перебувають у фінансовій кризі, є зменшення вихідних грошових потоків. Вихідні грошові потоки підприємства можна класифікувати таким чином:
1) оплата товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість продукції;
2) оплата товарів, робіт, послуг, які не належать до валових витрат;
3) здійснення реальних та фінансових інвестицій;
4) сплата, податків та інших платежів до бюджету;
5) повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку.
На обсяг останніх двох напрямків витрачання грошових коштів можливості впливу підприємства обмежені. Обсяг платежів з повернення позик і процентів визначається умовами кредитних договорів і значною мірою залежить від готовності кредиторів до участі в санації підприємства-боржника.
Можливості впливу підприємств на обсяги вихідних грошових потоків за першими трьома напрямками є набагато більшими. Зниження собівартості продукції та витрат джерелом покриття яких є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства головний внутрішній санаційний резерв суб'єктів господарювання що перебувають у фінансовій кризі.
У короткостроковому періоді санаційні резерви, пов'язані зі зниженням собівартості продукції, набагато легше виявити та мобілізувати, ніж, скажімо, резерви збільшення виручки від реалізації продукції. Заходи щодо зниження вихідних грошових потоків за даним напрямком: безпосередньо впливають на рівень ліквідності та платоспроможності підприємства.
Зниження рівня витрат істотно залежить від рішучості керівництва та персоналу проводити радикальні зміни на підприємстві, спрямовані на ощадливе використання всіх наявних ресурсів.
Резерви економії виробничих витрат виявляються під час планування останніх та аналізу відхилень фактичних результатів від запланованих. У практиці господарювання вітчизняних підприємств плануванню витрат виробництва та аналізу відхилень від такого плану приділяється недостатня увага хоча у промислово розвинених країнах планування витрат і факторний аналіз відхилень фактичних показників від планових розгадаються як основний інструмент зниження витрат.
Залучення інвестицій з метою стабілізації діяльності підприємства. Перш ніж здійснювати заходи щодо залучення фінансових ресурсів, необхідних для санації підприємства, слід визначити потребу в капіталі.
Потреба в капіталі -- це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги.
ПАТ “Чернігівський інструментальний завод” може спробувати всі вище перелічені стабілізаційні заходи для виведення підприємства з кризи в короткостроковому періоді.
ВИСНОВКИ
Гарний фінансовий стан підприємства - це важлива умова його безперервного й ефективного функціонування. Для його досягнення необхідно забезпечити постійну платоспроможність суб'єкта, високу ліквідність його балансу, фінансову незалежність і високу результативність господарювання.
Для цього необхідно вивчати численні показники, які характеризують всі сторони діяльності підприємства (виробництво, його потенціал, організацію, реалізацію, фінансові операції, рух грошових потоків) для виявлення глибинних причин зміни фінансового становища. Застосування багатобічного комплексного аналізу фінансового стану підприємства створює реальні передумови для керування окремими показниками, і відповідно для посилення їхнього впливу на поліпшення фінансового клімату.
Фінансовий стан підприємства необхідно аналізувати з позицій і короткострокової, і довгострокової перспектив, тому що критерії його оцінки можуть бути різні. Стан фінансів підприємства характеризується розміщенням його засобів і джерел їхнього формування, аналіз фінансового стану проводиться з метою установити, наскільки ефективно використовуються фінансові ресурси, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Фінансову ефективність роботи підприємства відбивають: забезпеченість власними оборотними коштами і їхня схоронність, стан нормованих запасів товарно-матеріальних цінностей, стан і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості, оборотність оборотних коштів, матеріальне забезпечення банківських кредитів, платоспроможність.
Стійке фінансове становище підприємства залежить насамперед від поліпшення таких якісних показників, як продуктивність праці, рентабельність виробництва, фондовіддача. Раціональному розміщенню засобів підприємства сприяє гарна організація матеріально-технічного забезпечення виробництва, оперативна діяльність по прискоренню грошового обігу. У той же час фінансові утруднення підприємства, відсутність засобів для своєчасних розрахунків можуть вплинути на стабільність постачань, порушити ритм матеріально-технічного постачання. У зв'язку з цим аналіз фінансового стану підприємства й аналіз виробничого боку його діяльності повинні взаємно доповнювати один одного.
Задачами санації і санаційного аудиту насамперед є оцінка фінансового аналізу, перевірка витрат засобів по цільовому призначенню, виявлення причин фінансових ускладнень, можливостей поліпшення використання фінансових ресурсів, прискорення обороту засобів і зміцнення фінансового становища.
Керівництво підприємства ввесь час знаходиться перед необхідністю вибору. Воно повинно здійснювати вибір оптимальної ціни реалізації, приймати рішення в галузі кредитної й інвестиційної політики та інше, намагаючись домогтися такого положення, щоб уся діяльність підприємства в комплексі була б рентабельна і забезпечувала б необхідні грошові поповнення.
Прийняття рішень у таких областях, як, наприклад, придбання елементів основного капіталу, кадрова політика, визначення асортименту продукції, що випускається, відноситься до довгострокового планування. Такі рішення визначають діяльність підприємства на багато років вперед і повинні бути відбиті в довгострокових планах (бюджетах), де ступінь деталізації є досить невисокий. Довгострокові плани являють собою свого роду рамкову конструкцію, складеними елементами якої є короткострокові плани. План санації це і є довгостроковий план діяльності підприємства направлений на вихід підприємства з кризи.
Розраховані показники по підприємству говорять про зниження обсягів виробництва та реалізації продукції, зниження продуктивності праці та фондовіддачі. Разом з тим, прибутковість підприємства збільшилася за рахунок економії витрат. Розрахунки за моделями діагностики ймовірності ризику банкрутства на ПАТ «Чернігівський інструментальний завод» у 2012- 2014 роках показали низьку ймовірність банкрутства та стійкий фінансовий стан.
В роботі також наведені заходи по стабілізації фінансового положення підприємства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.99 р. №784-XIV.
2. Андреєва О.В., Пепа Т.В., Федорова В.О., Кондрашихін А.Б. Основи управління фінансовою санацією підприємств. - Севастополь-Київ: Підприємство-реєстратор „Світок”, 2007.
3. Благодєтєлєва-Вовк С.Л. Управління фінансовою санацією підприємств: Навч. Посібник.- К.: Ніка- Центр, 2012.
4. Васіленко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. Посібник.- Київ: ЦУЛ. 2013.
5. Івженко А.С. Основні напрямки удосконалення механізму санації підприємств за сучасних економічних умов / А.С. Івженко // Актуальні проблеми економіки. - 2014. - №4. - С. 142-147.
6. 19. Іщенко О.В. Генеза економічної сутності санації господарюючих суб'єктів / О.В. Іщенко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2013. - №10. - С. 32-37.
7. Іванюта С.М. Антикризове управління. Навчальний посібник.- К.: Ценрт учбової літератури, 2007.
8. Коваленко Д.І. Санація як форма реструктуризаційних процесів на промислових підприємствах України / Д. І. Коваленко // Актуальні проблеми економіки. - 2013. - №12. - С. 92-98.
9. Колесар О. Моделі діагностики банкрутства підприємств України / О. Колесар // Економіст. -- 2014. -- № 10. -- С. 60-63.
10. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Київ: Знання, 2014.
11. С.Я. Солига, Е.И. Ляшенко,Н.В. Дацій, С.О. Корецька, Н.В. Нестеренко, К.С. Солига. Антикризове фінансове управління підприємством: Навч. Посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2012.
12. Теория и практика антикризисного управления : [под ред. С. Г. Беляева, В. И. Кошкина]. - М. : ЮНИТИ, 2012.
13. Теория и практика антикризисного управления: Учебник для вузов/ Г.З. Базаров, С.Г. Беляев, Л.П. Белых и др., под ред. С.Г.Беляева и В.И. Кошкина.- М.: закон иправо, ЮНИТИ, 1996.
14. Уткин Э.А. Антикризисное управление.- Москва: ЭКМОС, 1997.- 244с. Фінанси підприємств: Підручник / Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д. та інш. - 4 вид., переробл. Та доп. - К.: КНЕУ, 2002.
...Подобные документы
Оцінка санаційної спроможності підприємства. Система показників аналізу фінансового стану підприємства з метою визначення його санаційної спроможності. Основні напрямки прогнозування ймовірності банкрутства підприємства. Оцінка ймовірності банкрутства.
контрольная работа [60,1 K], добавлен 22.12.2010Оцінка показників фінансової діяльності підприємства. Оцінка ймовірності банкрутства. Аналіз системи управління попередження банкрутства підприємства та шляхи її вдосконалення. Розрахунок збитків внаслідок надзвичайної ситуації (вибуху) на заводі.
дипломная работа [965,5 K], добавлен 17.04.2013Економічна сутність санації підприємства, аналіз виробничо-господарської діяльності. Діагностика фінансової кризи. Структурно-логічна схема плану фінансової санації. Порядок подання претензії про відшкодування заборгованості. Судова санація підприємства.
курс лекций [115,7 K], добавлен 22.12.2010Роль і значення фінансової санації підприємства для виходу його з фінансової кризи. Тривалість процедури санації та порядок її проведення. Форми та засоби відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства.
реферат [15,5 K], добавлен 01.03.2016Сутність фінансової кризи, її симптоми, фактори виникнення. Методи оздоровлення підприємства в умовах фінансової кризи. Особливості антикризового фінансового управління. Санація, як найдієвіший засіб подолання фінансової кризи, етапи її здійснення.
реферат [23,6 K], добавлен 03.04.2014Сутність та види банкрутства. Причини та фактори виникнення фінансової кризи підприємства. Застосування різних методичних підходів при діагностиці банкрутства ЗАТ "Кримвтормет". Антикризове управління підприємством. Особливості санації банкрутства.
курсовая работа [136,0 K], добавлен 01.06.2010Оцінка кризових факторів фінансового розвитку та прогнозування банкрутства підприємства. Аналіз фінансово-господарського стану, причин фінансової кризи. Стратегія санації підприємства. План заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності.
контрольная работа [107,6 K], добавлен 07.04.2014Економічний зміст і порядок проведення, форми санації. Етапи керування санацією підприємства, порядок проведення санаційного аудиту. Банкрутство підприємств, діагностика та шляхи запобігання. Аналіз фінансової стійкості і поточної платоспроможності.
курсовая работа [135,3 K], добавлен 14.11.2009Економічна сутність та зовнішні фінансові джерела санації підприємства. Фінансування санації за рахунок акціонерного (пайового) капіталу, основні цілі, порядок та джерела збільшення статутного фонду. Альтернативна санація, пролонгація заборгованості.
реферат [33,5 K], добавлен 19.10.2010Характеристика банкрутства і санації підприємства. Державне регулювання в Україні. Методика оцінки платоспроможності та фінансової стійкості підприємства. Економіко-математична модель діагностики банкрутства, характеристика сучасних інформаційних систем.
дипломная работа [111,6 K], добавлен 10.05.2009Структура основної частини плану санації, критерії оцінювання ефективності. Коефіцієнт валового доходу, операційного та чистого прибутку. Діагностика неплатоспроможності підприємства. Діагностика банкрутства за R-моделлю прогнозу ризику банкрутства.
контрольная работа [82,7 K], добавлен 09.07.2012Сутність і умови фінансової стійкості підприємства, принципи управління нею на сучасному ринку. Загальна оцінка фінансового стану підприємства, аналіз показників. Напрямки удосконалення управління фінансової стійкості підприємства, що вивчається.
дипломная работа [481,6 K], добавлен 26.08.2014Інформаційне забезпечення та методики оцінки фінансової стійкості підприємства. Оцінка фінансової стійкості ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" за системою показників. Підвищення фінансової стійкості підприємства. Управління фінансовою стійкістю.
курсовая работа [984,0 K], добавлен 02.07.2014Головні фактори фінансової кризи на підприємстві, її види та фази. Організаційно-економічна характеристика підприємства, аналіз його фінансового стану та діагностика кризи. Особливості вивчення, аналіз та шляхи вдосконалення антикризового управління.
курсовая работа [88,8 K], добавлен 21.04.2014Поняття та причини банкрутства підприємства. Аналіз фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності фірми. Оцінка імовірності банкрутства, особливості антикризисного управління. Процедура визнання підприємства банкрутом за законодавством України.
курсовая работа [321,8 K], добавлен 15.12.2014Сутність фінансової стійкості, її значення для діяльності суб'єктів господарювання. Типи фінансової стійкості та основні фактори, які впливають на неї. Аналіз фінансової стійкості ТОВ "Освіта України". Шляхи удосконалення управління фінансовою стійкістю.
дипломная работа [675,4 K], добавлен 18.12.2013Суть, види банкрутства і проблеми неплатоспроможності в економічній системі України, методи їх діагностики. Аналіз фінансової стійкості і оцінка ризику ймовірності банкрутства ТОВ "Трансінвестсервіс". Шляхи оптимізації діяльності даного підприємства.
курсовая работа [120,4 K], добавлен 21.11.2010Особливості та форми фінансової санації як засобу подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству компанії. Надання дозволу на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства - зміст непрямого методу фінансового оздоровлення підприємства.
доклад [18,0 K], добавлен 14.11.2010Нормативно-правові основи управління фінансовою діяльністю підприємства в Україні. Оцінка ефективності управління фінансами на прикладі ФГ "Агроподілля". Аналіз можливостей сучасних інформаційних систем для оптимізації фінансової діяльності організації.
дипломная работа [2,4 M], добавлен 15.09.2014Оцінка ймовірності банкрутства підприємства за моделлю Е. Альтмана, його переваги та недоліки. Вивчення прогнозування як напрямку покращення фінансового стану підприємства. Аналіз та характеристика ймовірності банкрутства українських підприємств.
статья [21,9 K], добавлен 07.02.2018
