Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

УДК 658.14:330.341.1:336.64(477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Возняк Г.В.

Львів - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів Львівського банківського інституту Національного банку України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, доцент Кузнєцова Анжела Ярославівна, Львівський банківський інститут НБУ, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Науменкова Світлана Валентинівна, Українська академія банківської справи, завідувач кафедри фінансів (м. Суми);

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Іщук Світлана Олексіївна, старший науковий співробітник, Інститут регіональних досліджень НАН України.

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра фінансів (м. Київ).

Захист відбудеться “30” червня 2006 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.154.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м.Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий “____” травня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук І.З.Сторонянська

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Трансформація економічної системи України в контексті забезпечення євроінтеграційних прагнень та членства в Світовій організації торгівлі вимагає якісно нових підходів до вирішення проблеми соціально-економічного зростання. На сучасному етапі розвитку нашої країни тільки інноваційно орієнтована економіка здатна забезпечити випереджаючі темпи зростання. З огляду на сказане, актуальними питаннями економічної політики держави є структурна перебудова і модернізація промисловості та розвиток інноваційної моделі економічного зростання.

Аналіз господарської практики свідчить, що сучасні темпи здійснення інноваційної діяльності в Україні є вкрай незадовільними. Незважаючи на те, що впровадження інновацій на промислових підприємствах є одним із способів удосконалення структури виробництва, підтримки високих темпів розвитку і рівня прибутковості, інновації досі не стали належним засобом підвищення конкурентоспроможності. Існуюча ситуація обумовлена рядом внутрішніх і зовнішніх чинників, серед яких найбільш вагомим є недосконалість фінансового забезпечення.

Проблема фінансового забезпечення інноваційної діяльності є не новою для економічної науки. Питанням розкриття суті фінансового забезпечення, дослідження різних підходів до підвищення ефективності фінансування інноваційної діяльності, виявлення та використання резервів для реалізації інноваційної діяльності, економічним обґрунтуванням інноваційних проектів, з'ясуванням причин виникнення негативних тенденцій в здійсненні інноваційної діяльності присвячена чимала кількість робіт зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів: В.Александрової, І.Алексєєва, О.Амоша, Ю.Бажала, І.Балабанова, О.Васюренко, О.Василика, А.Васильєва, А.Гальчинського, М.Долішнього, П.Завліна, С.Іщук, С.Ільєнкової, А.Кінаха, М.Козоріз, М.Крупки, С.Кравченко, Д.Кокуріна, А.Кузнєцової, О.Лапко, І.Луніної, Н.Лапіна, Я.Лудченко, О.Мотовилова, С.Науменкової, С.Онишко, А.Пересади, А.Пригожина, А.Савчука, М.Туган-Барановського, Л.Федулової, Р.Фатхудінова, М.Чухрай, Й.Шумпетера, Ю.Яковця, А.Яковлєва та ін.

Незважаючи на те, що наукові напрацювання за даною тематикою є досить значними, існують питання, котрі залишаються недостатньо розробленими як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Це питання, пов'язані із раціональним використанням власних інвестиційних ресурсів, побудовою методичних підходів до оцінки ефективності інноваційних проектів у випадку фінансування власними та запозиченими коштами, мінімізацією впливу ризиків на результати інноваційних проектів, посиленням регуляторного впливу держави на інноваційну діяльність підприємств.

Наведені міркування свідчать про актуальність та важливість обраного напряму дослідження і зумовили вибір теми, окреслили об'єкт і предмет, визначили мету та завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає тематичній спрямованості наукових розробок, які здійснювалися в Львівському банківському інституті НБУ. Дане дослідження є складовою НДР “Роль малих та середніх банків у розвитку підприємництва регіону і держави в цілому” (№ державної реєстрації 0103V000693). У рамках даної теми автором запропоновано і теоретично обґрунтовано шляхи покращення фінансування банками інноваційних проектів та проведено аналіз основних підходів щодо економічної оцінки інноваційних проектів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є подальший розвиток теоретичних положень, розробка методичних підходів та практичних рекомендацій щодо удосконалення фінансового забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств. Поставлена мета дослідження обумовила необхідність вирішення таких завдань:

· розкрити суть поняття фінансового забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств;

· проаналізувати та класифікувати основні джерела фінансових ресурсів, які використовуються для здійснення інноваційної діяльності;

· оцінити динаміку розвитку інноваційної діяльності на промислових підприємствах України та проаналізувати тенденції і можливості її фінансового забезпечення;

· дослідити вплив держави на розвиток інноваційної діяльності;

· розробити методичні підходи щодо визначення економічної ефективності інноваційних проектів на промислових підприємствах за різних варіантів залучення коштів;

· удосконалити методичні підходи до мінімізації ризиків, які виникають при реалізації інноваційних проектів на промислових підприємствах.

Об'єктом дослідження є інноваційна діяльність промислових підприємств України.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні проблеми фінансового забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є наукові розробки вітчизняних та зарубіжних вчених з питань інноваційної діяльності, фінансів підприємств, управління грошовими потоками, оцінки ефективності інвестицій, управління інноваційними ризиками, державної політики стимулювання інноваційної діяльності.

Для вирішення поставлених завдань використовувались загальнонаукові методи досліджень, зокрема: метод системного аналізу - для розкриття основ понятійного апарату фінансового забезпечення інноваційної діяльності та розробки основних напрямків удосконалення механізму фінансового забезпечення інноваційної діяльності; метод економіко-статистичного аналізу - для аналізу джерел фінансових ресурсів промислових підприємств; метод порівняння - для дослідження та оцінки стану інноваційної діяльності в Україні; метод прогнозування та економіко-математичного моделювання - для розробки методичних рекомендацій з економічного обґрунтування інноваційних проектів та методу мінімізації впливу ризику.

Основні положення роботи, висновки та пропозиції базуються на використанні нормативних та законодавчих актів України з питань регулювання інноваційної діяльності, офіційних даних Держкомстату України, Міністерства фінансів України, Національного банку України, а також монографічних досліджень та наукових публікацій зарубіжних та вітчизняних вчених, даних періодичних видань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі розвинуті теоретико-методологічні положення та методико-практичні рекомендації щодо формування фінансового забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств. До найбільш вагомих наукових результатів належать такі:

уперше:

· запропоновано і обґрунтовано методичний підхід до оцінки економічної ефективності інноваційних проектів для випадку самофінансування на основі методу дисконтованих грошових потоків, який забезпечує ефективне використання власних фінансових ресурсів через відбір найбільш прибуткових інноваційних проектів;

· розроблено метод мінімізації ризику можливого перевиробництва інноваційної продукції, який ґрунтується на удосконаленні розрахунку точки беззбитковості і дозволяє мінімізувати вплив ризику помилкової оцінки споживчого ринку шляхом включення можливих збитків у рентабельність продукції;

удосконалено:

· визначення поняття “фінансове забезпечення інноваційної діяльності” як комплексу методів та важелів впливу на інноваційну діяльність, який реалізується у різних формах через відповідну систему фінансування;

· класифікацію джерел фінансового забезпечення за стадіями інноваційного процесу, відношенням до власності та економічною суттю, яка, на відміну від існуючих, дає можливість ідентифікувати потенційні інвестиційні джерела і визначити види фінансових ресурсів, які є найбільш привабливими для фінансування інноваційної діяльності на кожному етапі інноваційного циклу;

отримали подальшого розвитку:

· методи регуляторного впливу держави на розвиток інноваційної діяльності промислових підприємств шляхом підтримки і стимулювання інвесторів за рахунок податкових пільг, гарантій і податкових кредитів, інформаційної підтримки, виділення прямих державних інвестицій для реалізації інноваційних проектів, спрямованих на розвиток інфраструктури та надання спеціальних послуг, які є непривабливими для приватних інвесторів;

· методичні підходи до одночасного використання власних і запозичених коштів для фінансування інноваційних проектів, що дало можливість визначити умови, за яких збільшення обсягів залучення запозичених коштів призводить до зростання економічної ефективності інноваційного проекту.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані розробки можуть бути методичною базою для удосконалення фінансового забезпечення на промислових підприємствах України. Практичне застосування запропонованих рекомендацій в діяльності підприємств сприятиме покращенню планування та моделювання фінансових процесів і визначенню економічної ефективності інноваційних проектів; підвищенню ефективності використання власних коштів підприємств за рахунок застосування запропонованих критеріїв; мінімізації втрат від ризиків, що виникають при веденні інноваційної діяльності.

Одержані результати можуть бути використані суб'єктами господарювання для активізації інноваційної діяльності та підвищення її ефективності і знайшли практичне застосування у ВАТ “Радехівський цукровий завод” (довідка № 521 від 14.12.2005 р), Львівському фондовому агентстві (довідка №1/12-12/5 від 12.12.2005 р.). Матеріали дослідження впроваджено в діяльності державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва у Львівській області (довідка №21-13/717 від 12.12.2005 р.), вони також використовуються в навчальному процесі у Львівському банківському інституті Національного банку України при викладанні дисциплін “Податкова система”, “Інноваційне інвестування” та “Аналіз інвестиційних проектів” (довідка № 01-15/1009 від 07.12.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Всі викладені в дисертаційній роботі результати отримані автором самостійно або при його безпосередній участі. З наукових праць, виконаних у співавторстві, в дисертаційній роботі використано тільки ті ідеї, положення та розрахунки, які є результатом особистої роботи здобувача та становлять його індивідуальний доробок.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались, обговорювались та отримали позитивну оцінку на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми ринкової трансформації України” (2002 р., м. Львів), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми ринкової трансформації України” (2005 р., м. Львів), XI Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (2005 р., м. Луцьк) та І Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих вчених “Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи” (2005 р., м. Львів), а також були розглянуті на науково-методичних семінарах кафедри фінансів Львівського банківського інституту НБУ та спільних засіданнях науково-методичних семінарів ЛБІ НБУ та Інституту регіональних досліджень НАН України (2004-2005р.р., м. Львів).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 16 наукових праць (9 - одноосібних, 7 - у співавторстві ), з яких 13 - у фахових наукових виданнях обсягом 4,86 д.а., 3 - в інших виданнях обсягом 0,57 д.а. Загальний обсяг публікацій складає 6,72 д.а., з яких особисто автору належить 5,43 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 217 сторінок машинописного тексту, включаючи 11 таблиць і 19 рисунків (з яких 2 таблиці і 3 рисунки займають п'ять окремих сторінок). Перелік використаних джерел включає 163 найменування на 15 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено предмет та об'єкт дослідження, сформульовано головну мету та завдання дослідження, розкрито загальну методику, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів та ступінь апробації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження фінансового забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств” з'ясовано економічну суть фінансового забезпечення інноваційної діяльності на промислових підприємствах України, проведено класифікацію джерел фінансування інноваційної діяльності, охарактеризовано основні організаційні форми фінансування інноваційної діяльності.

Зокрема, показано, що в економічній науці та практиці фінансової діяльності до цього часу не вироблено єдиних методичних підходів до визначення суті поняття “фінансове забезпечення інноваційної діяльності”. Для розкриття змісту цього поняття у роботі представлено думки багатьох дослідників. Врахувавши переваги та недоліки кожного з них, автор запропонував власне визначення фінансового забезпечення інноваційної діяльності як комплексу методів та важелів впливу на інноваційну діяльність, який реалізується у різних формах через відповідну систему фінансування. Виходячи з такого розуміння, основними складовими фінансового забезпечення інноваційної діяльності є методи та форми фінансування, важелі впливу на інноваційну діяльність, джерела надходження коштів, моніторинг і контроль за фінансуванням інноваційної діяльності. Вищенаведені складові відображають головні аспекти організації процесу фінансування інноваційної діяльності на промислових підприємствах, які необхідно враховувати при здійсненні даного виду діяльності, а сформульоване визначення глибше розкриває сутність даного поняття і дозволяє поглибити методологію дослідження.

Значна кількість джерел фінансування інноваційної діяльності, які охоплюють всі напрямки інноваційного процесу, зумовлює необхідність їх класифікації. На основі аналітичного огляду дисертант запропонував власну класифікацію джерел фінансового забезпечення за стадіями інноваційного процесу, відношенням до власності та економічною сутністю (рис.1). Така класифікація дає можливість ідентифікувати потенційні інвестиційні джерела та ефективніше їх використовувати.

Вивчення світового досвіду здійснення інноваційної діяльності дозволило стверджувати, що забезпечення економічного росту у довгостроковій перспективі на інноваційній основі вимагає створення відповідних інституційних структур, які дієво впливають на ступінь активності інноваційної діяльності і забезпечують впровадження її результатів в практичну діяльність. Тому в роботі значна увага присвячена розгляду питань розвитку сучасних організаційних форм інтеграції науки і виробництва, максимально пристосованих до ринкових умов.

В науковій літературі до цього часу тривають активні дискусії з приводу того, де інноваційний процес є ефективнішим - у великих корпораціях, які об'єднують під одним дахом наукові дослідження, виробництво і збут продукції, чи у малих інноваційних підприємствах. З огляду на це, в роботі стверджується, що тільки ефективне використання різних організаційних форм, які відрізняються за масштабами інноваційної діяльності та за її змістом, може забезпечити інноваційну складову розвитку економіки та формування ринкових відносин у інноваційній сфері.



Рис.1. Класифікація джерел фінансування інноваційної діяльності

У другому розділі “Фінансове забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств України та її особливості в умовах трансформації суспільства” досліджено особливості інноваційної діяльності на промислових підприємствах України; проаналізовано тенденції фінансування інноваційної діяльності; визначено місце та роль прибутку і амортизаційних відрахувань в структурі коштів для забезпечення інноваційних процесів. Значну увагу приділено питанням державного регулювання інноваційної діяльності.

За даними Держкомстату України, у 2000-2004 рр. впровадженням інновацій у промисловості займалося близько 14% від загальної кількості промислових підприємств, що значно менше, ніж у провідних країнах ЄС, де значення показника коливається у межах 60-80%. Про низьку інноваційну активність українських підприємств свідчить те, що у 2000 р. інновації впроваджували лише 1491 промислове підприємство (14,8%), у 2001р. - 1503 (14,3%), у 2002р. - 1506 (14,6%), у 2003р. - 1120 (11,28%), у 2004р. - 958 (10,0%), а за підсумками 9 місяців 2005р. - 771 (7,9%). Незначне пожвавлення інноваційної діяльності 2000-2003 рр., на думку дисертанта, пов'язане з використанням виробничих заділів, невикористаних у попередні роки через кризові явища в українській економіці.

В дослідженні показано, що спад інноваційної активності спостерігається як в добувній (з 5,1 % за 9 місяців 2004 року до 4,5 % за 9 місяців 2005 року), так і в обробній промисловості (з 12,4 % до 11,8 %). В межах останньої позитивні зрушення відбувалися в легкій промисловості (з 7,9 % до 8,6 %); целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості та видавничій справі (з 5,2 % до 6,4 %); виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення (з 24,0 % до 26,5 %). Проте в більшості провідних галузей обробної промисловості відбувалося зниження інноваційної активності. Зокрема, в харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів (з 9,9 % до 8,6 %); виробництві деревини та виробів з неї (з 5,5 % до 4,7 %); хімічній та нафтохімічній промисловості (з 18,4 % до 18,1 %); виробництві інших неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів, скловиробів) (з 10,2 % до 8,5 %); металургії та обробленні металу (з 12,5 % до 11,3 %); машинобудуванні (з 20,4 % до 20,1 %).

Низька інноваційна активність промислових підприємств обумовлює незначну частку інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої продукції промисловості. Так, обсяг реалізованої інноваційної продукції у 2004 році становив 18,8 млрд. грн., або 5,8% загального обсягу промислової продукції (у 2003 році - 12,9 млрд. грн. або 5,6% загального обсягу промислової продукції). Інноваційну продукцію виготовляли на 1172 підприємствах. Із загальної кількості підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію, майже дві третини поставляли нову або суттєво технологічно змінену продукцію, обсяг якої становив 5 млрд. грн. Проте в порівнянні із 2002 роком частка принципово нової продукції в загальному обсязі інноваційної зменшилась на 2%, а з 2001 роком - на 11% і становила 43,8%.

Проведений аналіз структури джерел фінансування інноваційної діяльності в Україні показав, що обсяги фінансування у сфері інноваційної діяльності не відповідають загальносвітовим нормам через постійний дефіцит фінансових ресурсів. Найбільшу питому вагу в структурі джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств України становлять власні кошти підприємств, запозичені кошти та державне фінансування, причому основним механізмом фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств України є самофінансування (табл.1).

Використання інших джерел фінансування інноваційної діяльності (венчурне фінансування, лізинг, кошти іноземних інвесторів, інституційних інвесторів, фінансово-промислових груп, тощо) через відсутність чіткої стратегії та механізмів залучення даних фінансових ресурсів в інноваційний комплекс економіки є незначним, що вимагає розробки низки заходів щодо підвищення ефективності їх використання.

Таблиця 1 Джерела фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні*

N	Показники	2001	2002	2003	2004
		млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%
1.	Державний бюджет	55,8	2,8	45,5	1,5	93,0	3,0	63,4	1,4
2.	Власні кошти	1654,0	83,9	2141,8	71,1	2148,4	70,3	3501,5	77,3
3.	Кошти вітчизняних інвесторів	34,9	1,8	58,7	1,9	112,0	3,7	10,6	0,2
4.	Кошти іноземних інвесторів	58,6	3,0	264,1	8,8	130,0	4,2	112,4	2,5
5.	Місцеві бюджети	2,6	0,1	2,6	0,1	3,07	0,1	1,5	0,0
6.	Інші джерела	23,49	1,2	114,7	3,8	21,7	0,7	38,2	0,8
7.	Позабюджетні фонди	23,6	1,2	6,3	0,2	0,5	0,0	0,6	0,0
8.	Банківські кредити	118,9	6,0	380,2	12,6	551,1	18,0	806,4	17,8
	Всього	1971,89	100	3013,9	100	3059,8	100	4534,6	100

* Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат. - К, 2005р.- с.209

Проведене дослідження дало можливість виділити низку внутрішніх та зовнішніх чинників, які негативно впливають на процеси фінансового забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств України. Запропоновано шляхи їх усунення, котрі здатні покращити фінансове забезпечення інноваційної діяльності та призвести до зростання інноваційної активності.

Враховуючи те, що основним механізмом фінансування інноваційної діяльності в Україні залишається самофінансування, в дисертаційній роботі детально проаналізовано власні фінансові ресурси промислових підприємств України та виділено два найпотужніших джерела самофінансування інноваційної діяльності - амортизаційні відрахування та прибуток.

Зокрема, встановлено, що амортизаційні відрахування, які є стабільним джерелом фінансування інноваційної діяльності навіть на збиткових підприємствах, використовуються як джерело розширеного відтворення не в повній мірі або використовуються взагалі не за призначенням. Це пов'язано з недосконалістю сучасної амортизаційної політики, яка негативно впливає на привабливість інноваційних проектів. В роботі запропоновано обмежити вплив держави на процеси нарахування та використання амортизаційних відрахувань підприємств України, зокрема, заборонити централізовані вилучення амортизаційних відрахувань та використання будь-яких понижуючих коефіцієнтів.

Автором доведено, що діюча схема використання прибутку на промислових підприємствах України не містить мотиваційного навантаження щодо спрямування його в інвестиційне русло через недосконалу законодавчу базу, податкову та амортизаційну політику, приватизаційну політику, кон'юнктуру фінансового ринку, низьку ефективність методів господарювання, тощо. За підсумками 2003 року в промисловості фінансовий результат до оподаткування склав 7137,0 млн. грн., прибутково працювало 60% підприємств, збитково - 40% (загальна сума збитків 11943,8 млн. грн.). Рівень рентабельності економіки України постійно знижувався з 4,8% у 2000 році до 2,6% у 2002 році, тільки у 2003 році відбулося незначне зростання на 0,7%.

Успішний перехід економіки України на інноваційний шлях розвитку потребує, перш за все, посилення регулюючої ролі держави в цьому процесі. З огляду на це, в роботі запропоновано провести технологічний аудит вітчизняних підприємств для визначення їх потенційних можливостей та потреб для підвищення інноваційної активності; розробити та запровадити дієвий механізм надання пільг промисловим підприємствам, що впроваджують інновації та реалізують конкурентноспроможну продукцію - фінансування частини науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) за рахунок бюджету та державне замовлення інноваційної продукції; розробити механізми застосування диференційованих ставок податку на прибуток для тих банків та інституційних інвесторів, які вкладають кошти в інноваційні проекти; запровадити механізм постійного моніторингу ефективності податкових пільг, що надаються промисловим підприємствам, які займаються інноваційною діяльністю.

В дисертаційній роботі рекомендується переглянути обсяг пільг, що надаються підприємствам в області науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Для стимулювання впровадження нових технологій необхідно передбачити зниження бази оподаткування по податку на прибуток на повний обсяг НДДКР, при цьому в разі неможливості покриття витрат на НДДКР за рахунок прибутку одного року необхідно знизити податок на прибуток у наступні роки.

Для державної підтримки малого інноваційного підприємництва необхідно вдосконалити нормативно-правове регулювання у відповідній сфері, а саме, встановити чіткі і надійні правові гарантії, які забезпечують свободу і захист підприємницької діяльності; розробити нормативні акти, спрямовані на забезпечення розвитку ринкових відносин; удосконалити діюче законодавство, що регулює підприємницьку діяльність, з метою усунення внутрішніх суперечностей і скасування норм, які перешкоджають розвитку приватної ініціативи та підприємництва. Подолати дію чинників незадовільного стану розвитку малого інноваційного підприємництва можна шляхом прямого підключення малих фірм до ресурсних потоків державних та підприємницьких структур. З цією метою необхідно: внести зміни до системи державних замовлень на проведення НДДКР та виробництво інноваційної продукції шляхом законодавчого закріплення частки малого підприємництва у безпосередньому виконанні державних замовлень; розробити гнучку систему стимулів щодо науково-технічної та виробничої кооперації великого, середнього і малого підприємництва у сфері інноваційної діяльності.

В роботі показано, що відсутність виваженої державної політики у цій сфері - один із важливих чинників, який стримує процес розвитку мережі специфічних інфраструктур, а припинення надання пільг інноваційним підприємствам, введення мораторію на створення нових технологічних парків, низький рівень бюджетних асигнувань на науку, застосування не за призначенням пільг суб'єктам інноваційної діяльності, завищені критерії віднесення суб'єктів господарської діяльності до підприємств інноваційного типу негативно впливають на процеси формування інноваційного комплексу економіки України.

У третьому розділі дисертації “Удосконалення фінансового забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств” сформульовано і обґрунтовано методичний підхід до оцінки економічної ефективності інноваційних проектів для випадку самофінансування; запропоновано метод мінімізації ризику перевиробництва інноваційної продукції; набули подальшого розвитку методичні положення стосовно можливості одночасного використання власних та запозичених коштів для фінансування інноваційних проектів.

В роботі обґрунтовано можливість використання динамічних показників оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів “чистий приведений дохід ”, “дисконтований період окупності ” та “норма внутрішньої дохідності ” для інноваційних проектів, які фінансуються власними коштами. Для оцінки економічної ефективності інновації використано показник , який чисельно рівний відношенню зростання чистого доходу підприємства від впровадження інновації до величини інвестицій, і який можна застосовувати як у випадку інновацій, спрямованих на зменшення витрат (застосування ресурсозберігаючих технологій, впровадження автоматизованих систем, підвищення продуктивності праці персоналу, покращення ефективності управління підприємством, тощо), так і у випадку інновацій, метою яких є зростання доходів підприємства (запровадження систем підвищення якості продукції, випуск вдосконаленої модифікації базової продукції, тощо). фінансових інноваційний ризик нововведення

Для з'ясування особливостей застосування динамічних показників для проектів, які фінансуються за рахунок власних коштів, використана мікроекономічна модель процесу реалізації інноваційного проекту на промисловому підприємстві. Основними обмеженнями моделі є припущення про прибутковість основної діяльності підприємства, припущення про досконалу маркетингову політику підприємства, наслідком якої є те, що вся виготовлена продукція реалізовується на ринку, а також припущення про те, що результати реалізації інноваційного проекту починають давати економічний ефект ще на етапі впровадження.

Алгоритм реалізації запропонованого підходу до оцінки економічної ефективності інноваційного проекту з використанням мікроекономічної моделі наведено на рис.2.

Отриманий у роботі в аналітичному вигляді вираз для чистого приведеного доходу інноваційного проекту у випадку самофінансування

,

дав можливість з'ясувати основні особливості, притаманні фінансуванню інноваційних проектів за рахунок власних коштів підприємств. Тут - величина власних коштів підприємства на момент початку реалізації проекту, - частка власних коштів, яка спрямовується на фінансування інноваційного проекту, - ставка дисконтування, - економічна ефективність інновації, - ліквідаційна вартість проекту, - тривалість проекту, - тривалість етапу впровадження інноваційного проекту.

Рис.2 Основні етапи визначення економічної ефективності інноваційного проекту

Зокрема, тривалість етапу впровадження інноваційного проекту у випадку самофінансування задається виразом

,

і в умовах дефіциту власних коштів, крім технічних характеристик інновації, визначається також фінансовими характеристиками підприємства.

Математичний інструментарій методики дає підстави стверджувати про відсутність конфлікту критеріїв , та у випадку самофінансування, а також про те, що норма внутрішньої дохідності інноваційного проекту, який фінансується за рахунок власних коштів, визначається однозначно.

Запропонована методика спрощує прийняття управлінських рішень та підвищує ефективність використання власних коштів.

З метою пошуку шляхів підвищення ефективності використання власних фінансових ресурсів в дисертаційній роботі розглянуто модель реалізації інноваційного проекту, в якій у якості початкових інвестицій використовуються запозичені кошти, а подальше фінансування відбувається за рахунок власних коштів підприємства. В рамках даної моделі шляхом розрахунку показника у випадку використання запозичених коштів та у випадку самофінансування встановлено умови, за яких використання запозичених коштів для фінансування інноваційного проекту є економічно доцільним.Для зменшення впливу ризиків на кінцеві результати інноваційних проектів у дисертаційній роботі запропоновано метод мінімізації ризику перевиробництва інноваційної продукції. Суть методу полягає в оцінці можливих фінансових втрат від виготовлення інноваційної продукції, яку не вдасться реалізувати, та включенні їх у рентабельність продукції. Використовуючи методику розрахунку точки беззбитковості, дисертант розрахував мінімальну рентабельність інноваційної продукції, яка забезпечує прибутковість виробництва інноваційної продукції у випадку помилкової оцінки споживчого ринку

Рис.3 Схема прийняття рішення про доцільність фінансування інноваційного проекту запозиченими коштами

,

де - постійні витрати підприємства, - собівартість одиниці продукції, - обсяг випуску продукції, - відносна похибка прогнозування споживчого ринку.

Узагальнення запропонованого методу мінімізації ризику на випадок випуску кількох видів інноваційної продукції дозволило обґрунтувати диверсифікацію інвестицій у інноваційні проекти по випуску різних видів інноваційної продукції як способу побудови прибуткового в цілому виробництва за рахунок перехресного фінансування випуску тимчасово збиткових видів продукції за рахунок прибуткових.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розвинуто теоретико-методологічні положення та методико-практичні рекомендації щодо формування фінансового забезпечення інноваційної діяльності на промислових підприємствах України з урахуванням специфічних особливостей, притаманних процесам створення та впровадження інновацій.

Проведене дослідження дало можливість зробити наступні висновки і пропозиції:

1. На основі аналізу існуючих підходів уточнено визначення поняття “фінансового забезпечення інноваційної діяльності” як комплексу методів та важелів впливу на інноваційну діяльність, який реалізується у різних формах через відповідну систему фінансування. Визначено основні складові фінансового забезпечення інноваційної діяльності: методи та форми фінансування, важелі впливу на інноваційну діяльність, джерела надходження коштів, моніторинг і контроль за фінансуванням інноваційної діяльності, котрі відображають головні аспекти організації процесу фінансування інноваційної діяльності на промислових підприємствах, і які необхідно враховувати при здійсненні даного виду діяльності.

2. Особливістю інноваційної діяльності є використання значної кількості джерел фінансування. Для удосконалення процесів формування структури джерел фінансування інноваційної діяльності запропоновано класифікацію джерел фінансового забезпечення за стадіями інноваційного процесу, відношенням до власності та економічною суттю.

3. В результаті проведеного аналізу стану інноваційної діяльності промислових підприємств України та її фінансового забезпечення визначено низку проблем. Запропоновано шляхи їх вирішення в частині: а) підвищення ролі банківського фінансування; б) залучення іноземних інвестицій, котре могло б здійснюватися за напрямками покращення загальних умов для інвестицій в економіку України; в) розробки єдиних критеріїв оцінки інвестиційної привабливості інноваційних програм та проектів; г) використання венчурного капіталу як альтернативного джерела фінансування інноваційної діяльності.

4. Обсяги фінансування у сфері інноваційної діяльності не відповідають загальносвітовим нормам через постійний дефіцит фінансових ресурсів. Джерелами фінансування інноваційної діяльності, які становлять найбільшу питому вагу в структурі джерел фінансування промислових підприємств України, є власні кошти підприємств, запозичені кошти та державне фінансування, причому основним механізмом фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств України є самофінансування.

5. Сучасна амортизаційна політика в Україні негативно впливає на привабливість інноваційних проектів, оскільки амортизаційні відрахування використовуються як джерело розширеного відтворення не в повній мірі або використовуються взагалі не за призначенням.

Діюча схема використання прибутку на промислових підприємствах України не містить мотиваційного навантаження щодо спрямування його в інвестиційне русло через недосконалу законодавчу базу, податкову та амортизаційну політику, приватизаційну політику, кон'юнктуру фінансового ринку та низьку ефективність методів господарювання.

6. Проведений аналіз існуючої державної політики регулювання і стимулювання ринку інновацій, а також загальних тенденцій у державному фінансуванні інноваційної діяльності дозволив сформулювати нові напрями регуляторної політики в частині прийняття раціональних державних рішень стосовно фінансування пріоритетних напрямів інноваційного розвитку країни, використання інструментів стимулюючого характеру, формування відповідної нормативно-правової бази, розвитку відповідних організаційних форм інтеграції науки і виробництва, а також малого інноваційного підприємництва.

7. В роботі обґрунтовано можливість фінансового забезпечення інноваційного проекту власними коштами. Доведено, що використання власних коштів для систематичного інвестування в інноваційний проект за умови, що його результати починають давати економічний ефект ще на етапі впровадження інновації, приводить до степеневого зростання чистого доходу підприємства; показано, що важливою характеристикою інноваційного проекту в умовах дефіциту власних коштів є тривалість етапу впровадження, причому у випадку самофінансування ця величина перестає залежати тільки від технічних характеристик проекту і визначається також фінансовими характеристиками підприємства, на якому впроваджується інновація; обґрунтовано можливість застосування динамічних показників оцінки економічної ефективності інноваційних проектів “чистий приведений дохід ”, “дисконтований період окупності ” та “норма внутрішньої дохідності ” для інноваційних проектів, які фінансуються власними коштами.

8. Важливу роль у забезпеченні фінансовими ресурсами інноваційної діяльності промислових підприємств, повинно відігравати банківське кредитування. В роботі досліджено окремі особливості даної форми фінансування. Доведено, що використання запозичених коштів для фінансування інноваційного проекту є виправданим у випадку, коли ставка дисконтування перевищує позичковий процент, причому збільшення обсягу запозичених коштів приводить до зменшення періоду окупності та до збільшення чистого приведеного доходу і внутрішньої норми дохідності , а отже, і до зростання економічної ефективності інноваційного проекту.

9. Важливим фактором, який необхідно враховувати при оцінці ефективності інноваційних процесів є ризики, які є невіддільною частиною інноваційного процесу. В роботі запропоновано метод мінімізації ризику перевиробництва інноваційної продукції, який ґрунтується на удосконаленні розрахунку точки беззбитковості та дозволяє мінімізувати вплив ризику помилкової оцінки споживчого ринку шляхом включення можливих збитків від перевиробництва інноваційної продукції у рентабельність продукції. Зокрема, розраховано мінімальну рентабельність інноваційної продукції, яка забезпечує прибутковість виробництва.

Доведено, що диверсифікація інвестицій у інноваційні проекти по випуску різних видів інноваційної продукції дозволяє виробнику забезпечувати перехресне фінансування випуску тимчасово збиткових видів продукції за рахунок прибуткових, тим самим даючи можливість побудови прибуткового в цілому виробництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях:

1. Возняк Г.В. Державне стимулювання інвестиційно-інноваційної сфери економіки України // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип.13.- Одеса: ОДЕУ, 2002.- С.379-382. - 0,31 д.а.

2. Возняк Г.В. Оптимальна поведінка виробника інноваційної продукції в умовах ринкової економіки // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми ринкової трансформації України (Збірник наукових праць) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2003.- Вип.1(XXXIX).- С.571-575. - 0,20 д.а.

3. Возняк Г.В. Механізми фінансового забезпечення інноваційного розвитку в країнах з перехідною економікою // Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. - Львів: УкрДЛТУ .-2004, Вип.14.4.- С.176-183. - 0,55 д.а.

4. Возняк Г.В. Тенденції розвитку та основні форми фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні // Вісник Української академії банківської справи, 2004.- №2 (17).- С.19-24. - 0,49 д.а.

5. Возняк Г.В. Податкові важелі стимулювання інноваційної діяльності в Україні // Механізми управління ефективністю інновацій в регіоні .- Львів, 2005.- №1(LI).- С.85-95. - 0,54 д.а.

6. Возняк Г.В. Банківське кредитування як джерело фінансування інноваційної діяльності на сучасному етапі // Регіональна економіка. - 2005.- №2(36).- С.194-200. - 0,53 д.а.

7. Возняк Г.В. Економіко-математичний аналіз оцінки ефективності інноваційних проектів, що фінансуються за рахунок власних коштів // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т. 14 .- Суми: УАБС НБУ, 2005.- С.348-362. - 0,60 д.а.

8. Возняк Г.В., Кузнєцова А.Я. Розрахунок мінімального значення рентабельності інноваційної продукції // Вісник Української академії банківської справи. - 2003. - № 1(14). - С.87-90 (особистий внесок здобувача - розробка методу мінімізації ризику перевиробництва інноваційної продукції та обґрунтування диверсифікації інвестицій в інноваційні проекти, оцінка мінімального значення рентабельності інноваційної продукції - 0,32 д.а.).

9. Кузнєцова А.Я., Возняк Г.В. Фінансово-кредитне стимулювання інноваційної складової виробничого сектора економіки // Формування ринкової економіки в Україні. Вип.12.- Львів: Інтереко, 2003.- С.423-430 (особистий внесок здобувача - визначення чинників, які сповільнюють зростання інноваційної складової виробничого сектору та розробка рекомендацій щодо їхньої мінімізації - 0,1 д.а.).

10. Кузнєцова А.Я., Возняк Г.В. Деякі аспекти фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок власних коштів підприємств // Актуальні проблеми економіки .- 2004.- № 7 (37).- С.42-52 (особистий внесок здобувача - побудова та обґрунтування мікроекономічної моделі промислового підприємства, яке реалізовує інноваційний проект, її застосування для випадку фінансування інноваційних проектів власними коштами. Розробка рекомендацій виробнику інноваційної продукції щодо найбільш раціонального використання власних фінансових ресурсів - 0,3 д.а.).

11. Кузнєцова А.Я., Возняк Г.В. Фінансове стимулювання інноваційних проектів підприємств малого та середнього бізнесу: стан, проблеми, перспективи // Вісник ЛНУ. Сер.екон., 2004.- Вип.33.- С.520-526 (особистий внесок здобувача - проведення економічного аналізу основних джерел фінансування інноваційної діяльності на підприємствах малого та середнього бізнесу. Розробка заходів щодо покращення фінансування інноваційного підприємництва - 0,23 д.а.).

12. Кузнєцова А.Я., Карпа Я.Т., Возняк Г.В. Сучасний стан та основні чинники стимулювання НТР України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкова трансформація України: проблеми та перспективи (Збірник наукових праць) / НАН України. Інститут регіональних досліджень; Відп.ред.акад.НАН України М.І.Долішній .- Львів, 2004.- Вип.1(XLV).- С.139-149 (особистий внесок здобувача - проведення економічного аналізу стану інноваційної діяльності в Україні та її фінансового забезпечення - 0,25 д.а.).

13. Возняк Г.В., Кузнєцова А.Я. Методичні особливості оцінки ефективності фінансування інноваційних проектів прибутком від основної діяльності // Актуальні проблеми економіки .- 2005.- №4 (46).- С.81-92 (особистий внесок здобувача - обґрунтування можливості застосування динамічних показників до оцінки фінансової ефективності інноваційного проекту у випадку самофінансування з використанням запропонованої мікроекономічної моделі промислового підприємства, яке реалізовує інноваційний проект - 0,44 д.а.).

В інших виданнях:

14. Возняк Г.В., Кузнєцова А.Я. Фактори інноваційної стратегії розвитку економіки України // Економічні проблеми ринкової трансформації України: Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції .- Львів, 2002.- С.47-48. - 0,07 д.а.

15. Возняк Г. Венчурний капітал та його роль у системі фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Луцьк .- 2005.- С.380-384. - 0,33 д.а.

16. Возняк Г. Проблеми та перспективи залучення фінансових ресурсів парабанківського сектора в інноваційну сферу // Матеріали I Всеукраїнської науково-практичної конференції аспірантів та молодих вчених, Львів. - 2005.- С.5-7. - 0,17 д.а.

АНОТАЦІЯ

Возняк Г.В. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит. Львівський банківський інститут НБУ. - Львів, 2006.

Дисертаційна робота присвячена розробці теоретичних основ, методичних підходів та практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності фінансового забезпечення інноваційної діяльності на промислових підприємствах України.

В роботі узагальнено визначення поняття “фінансове забезпечення інноваційної діяльності”; запропоновано класифікацію джерел фінансування інноваційної діяльності за стадіями інноваційного процесу, відношенням до власності та економічною суттю; розвинуто методи регуляторного впливу держави на розвиток інноваційної діяльності; обґрунтовано можливість застосування динамічних показників для оцінки економічної ефективності інноваційних проектів у випадку самофінансування; визначено умови, за яких використання запозичених коштів для фінансування інноваційних проектів приводить до зростання економічної ефективності інновацій; запропоновано метод мінімізації ризику перевиробництва інноваційної продукції; обґрунтовано диверсифікацію інвестицій в інноваційні проекти.

Ключові слова: промислове підприємство; інноваційна діяльність, інноваційний проект, фінансове забезпечення, динамічні показники ефективності інноваційного проекту, інноваційні ризики.

Возняк Г.В. Финансовое обеспечение инновационной деятельности на промышленных предприятиях Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - Финансы, денежное обращение и кредит. Львовский банковский институт НБУ. - Львов, 2006.

Диссертация посвящена разработке теоретических основ, методологических подходов и рекомендаций с целью усовершенствования финансового обеспечения инновационной деятельности на промышленных предприятиях Украины.

В работе обобщено определение понятия “финансовое обеспечение инновационной деятельности”. Последовательный анализ экономической сущности источников финансирования позволил расширить понимание их природы и предложить дифференцированный подход к источникам и формам финансирования инновационной деятельности и их классификацию с учетом этапов и субъектов инновационной деятельности.

В работе исследованы главные тенденции развития инновационной деятельности на промышленных предприятиях Украины; проанализированы источники финансовых ресурсов инновационной деятельности. Выявлены основные факторы, которые оказывают негативное влияние на развитие инновационной деятельности на примышленных предприятиях Украины, и предложены рекомендации, направленные на усовершенствование финансового обеспечения инновационной деятельности.

В диссертации разработаны методы регуляторного влияния государства на развитие инновационной деятельности промышленных предприятий путем поддержки и стимулирования инвесторов за счет налоговых льгот, гарантий и налоговых кредитов, информационной поддержки, выделения прямых государственных инвестиций для реализации инновационных проектов, направленных на развитие инфраструктуры, специальных услуг и прочих, которые не привлекают внимания частных инвесторов.

С целью проведения предварительной оценки экономической эффективности инновационного проекта в работе обоснована возможность использования динамических показателей для оценки экономической эффективности инновационных проектов и выявлены особенности их расчета при использовании различных способов привлечения средств. При этом использовались рекомендованные UNIDO динамические показатели “чистый приведенный доход”, “внутренняя норма рентабельности” и “дисконтированный период окупаемости”.

Для усовершенствования финансового обеспечения инновационной деятельности для случая одновременного использования собственных и заемных средств в работе определены условия, при которых использование заемных средств для финансирования инновационного проекта приводит к увеличению экономической эффективности, при этом основополагающая роль в определении необходимости привлечения заемных средств принадлежит заемному проценту.

В работе также рассмотрены главные виды рисков, которые возникают при ведении инновационной деятельности и проведена их классификация. Для уменьшения влияния инновационных рисков на конечный результат инновационных проектов предложен метод минимизации риска перепроизводства инновационной продукции, который базируется на усовершенствовании методики расчета точки безубыточности и позволяет минимизировать влияние риска ошибочной оценки рынка потребления путем включения возможных убытков от перепроизводства инновационной продукции в рентабельность. Обобщение предложенного метода на случай выпуска многих видов продукции показывает, что диверсификация инвестиций в инновационные проекты по выпуску различных видов инновационной продукции разрешает производителю обеспечивать перекрестное финансирование выпуска временно убыточных видов продукции за счет прибыльных, обеспечивая прибыльное в целом производство в будущем.

Ключевые слова: инновационная деятельность, инновационный проект, промышленное предприятие; финансовое обеспечение, динамические показатели эффективности инновационного проекта; инновационные риски.

Voznyak G.V. Financial provision of the innovation activity on manufacturing enterprises of Ukraine. - Manuscript.

Thesis seeking the candidate degree in Economics majoring in 08.04.01 - Finance, money turnover and credit / Lviv bank institute NBU. - Lviv, 2006.

Dissertation is devoted to the development of theoretical grounds, methodological approaches and recommendations on improving financial provision of innovation activity on manufacturing enterprises of Ukraine.

In the paper the definition "financial provision of innovation activity" has been generalized; the paper proposes a discrete approach to the sources and forms of the financial provision of the innovation activity and their classification scheme, which takes into consideration stages and subjects. The author has developed the methods of the state regulator influence on the innovation activity. Possibility of the applicability of dynamic indexes to the estimation of the economic efficiency of the innovation projects in the cases of different kinds of capital has been proved; conditions, under which loans lead to the increase of economical efficiency of innovation projects, have been determined. Method of the overproduction minimization has been proposed and diversification of the innovation project investment has been grounded.

...