Інвестиційний процес в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Сутність інвестиційного процесу

2. Етапи інвестиційного процесу

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Сьогодні головне для України -- не допустити, щоб вона опинилася осторонь, у «хвості» глобального розвитку. Для цього необхідні нові пріоритети в економічній, промисловій та науково-технологічній політиці. Наша держава значно відстає від процесів, можливостей та умов інтеграції у світову економіку. Головна проблема - стратегічний дефіцит, вакуум пріоритетів, відсутність взаємозвґязку і взаємозалежності складових частин економічної політики держави (інвестиційної, бюджетної, інноваційної і т.ін.), обґрунтування фундаментальних змін у сучасному світі й ситуації в Україні.

Нині в Україні велика технологічна депресія, а це свідчить про загрозу національним інтересам держави -- втрату світових цивілізаційних геоекономічних позицій. Платіжна та бюджетна кризи в Україні призвели до розриву відтворювального процесу і навіть до «самозамикання» товарних ринків (бартер, дефіцит грошей). Внаслідок цього вітчизняний капітал пішов за кордон, а дефіцит грошей компенсується доларовим імпортом. Це обмежує антиінфляційну політику грошової стабілізації, знецінює національні активи й відтягує досягнення економічного зростання.

Дослідження проблем інвестування економіки завжди перебувало в центрі уваги економічної науки. Це зумовлено тим, що інвестиції зачіпають найглибинніші основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного зростання в цілому. В сучасних умовах вони є найважливішим засобом забезпечення умов становлення ринкової економіки, структурних зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу - один з найдієвіших механізмів соціально-економічних перетворень.

Сьогодні від ефективності інвестиційної політики залежать стан виробництва, технічний рівень основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, для розвитку підприємств, окремих галузей і економіки в цілому.

Причини, зумовлені необхідністю в інвестиціях, можуть бути різними, але їх можна розділити на три види: поновлення наявної матеріально-технічної бази, збільшення обсягів виробничої діяльності, освоєння нових її видів діяльності. Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різний. Так, якщо мова йде про заміну наявних виробничих потужностей, рішення може бути прийняте достатньо безболісно, тому що керівництво підприємства ясно уявляє собі, в якому обсязі та з якими характеристиками необхідні нові основні ресурси. Завдання ускладнюється, якщо мова йде про інвестиції, повґязані з розширенням основної діяльності, оскільки в цьому разі необхідно врахувати цілий ряд нових факторів: можливі зміни становища фірми на ринку товарів, доступність в додаткових матеріальних обсягів, трудових та фінансових ресурсів, можливість освоєння нових ринків тощо.

Важливим є питання про розмір інвестицій. Повинна бути різна глибина економічного аналізу проекту, який слід здійснити перед прийняттям остаточного рішення. Крім того, в багатьох фірмах практика диференціацій права прийняття рішення щодо інвестиційного проекту стає звичним явищем. Це обмежує максимальну величину інвестицій, у рамках якої той чи інший керівник може приймати рішення самостійно.

Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли наявні кілька альтернативних або взаємозалежних проектів. В цьому разі необхідно зробити вибір одного чи кількох проектів за їх критеріями. Ми бачимо, що таких критеріїв може бути кілька, а ймовірність того, що один проект буде найкращим за всі інші за критеріями, як правило, значно менше одиниці.

В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування багато, але будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому постає завдання оптимізації інвестиційного портфеля.

Дуже важливим є фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди відбувається в умовах невизначеності, сутність якої може значно коливатись. Так, у момент придбання нових основних ресурсів не завжди можна передбачити економічний ефект від цієї операції. Тому нерідко рішення приймаються на інтуїтивній основі. Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, базується на використанні різних формалізованих та неформалізованих методів. Ступінь їх сполучення визначається різними обставинами, в тому числі і тим, наскільки менеджер ознайомлений з наявним апаратом, використаним в тому чи іншому конкретному випадку. В українській та іноземній практиці знайомий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття рішень в галузі інвестиційної політики. Універсального методу на всі випадки життя немає. Ймовірно, управління більшою мірою є мистецтвом, ніж наукою. Але маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть умовні, легше прийняти остаточне рішення.

1. СУТНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Сьогодні від ефективності інвестиційної політики залежать стан виробництва, положення і рівень технічної оснащеності основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних і екологічних проблем. Інвестиції є основою для розвитку підприємств, окремих галузей і економіки в цілому, оскільки технічні і технологічні рівні народного господарства є в даний час невисокими, виробнича і галузева структура невизначені, основні фонди і виробничі потужності зношені і морально.

В Україні існує могутній виробничо-технічний потенціал і величезні сировинні ресурси, і за наявності цих резервів Україна повинна вести ефективно інвестиційну політику.

На сучасному етапі розвитку економіки України виникла обґєктивна необхідність активізації інвестиційної діяльності. На думку більшості фахівців, інвестиційна діяльність стала визначальним сектором всієї економічної політики країни. Вона стає основною ланкою, проголошеної в 2003 році урядом України інноваційної моделі розвитку країни. Без неї неможливо подолати загальноекономічну кризу і вийти на рівень економічного зростання, забезпечити приріст соціального ефекту, збалансованості макроструктури. Інноваційна діяльність визначається пріоритетною в основних програмах розвитку.

Механізм структурного і якісного оновлення виробництва і створення ринкової інфраструктури, відбуваються практично повністю шляхом інвестування. Чим інтенсивніше воно відбувається, тим швидше здійснюється процес оновлення, тим активніше йде процес ринкових перетворень.

Темпи економічного розвитку в значній мірі визначаються інтенсивністю інвестиційної діяльності в країні. Необхідність інвестиційних вкладень в економіку стало очевидним для всіх господарських субґєктів з моменту вступу України на шлях ринкових перетворень. Подальший розвиток економіки держави неможливий без активної інвестиційної політики і ефективного використання інвестиційного потенціалу національної економіки.

За визначенням, яке дає закон України «Про інвестиційну діяльність» і якої дотримується більшість українських вчених «інвестиційна діяльність» -- це сукупність практичних дій.

Інвестування являє собою сукупність економічних відносин між субґєктами економіки, тобто її секторами (не фінансових та фінансових корпорацій, сектором загальнодержавного управління, сектором домашніх господарств), що виникають на всіх стадіях виробничого відтворення, характеризуючи потоки інвестиційних ресурсів впродовж повного циклу їх кругообігу. При цьому інвестиційна діяльність як сукупність цілеспрямованих дій в реалізації окремих інвестиційних проектів є лише механізмом інвестування. Реалізація інвестування і складових його механізмів забезпечує відтворення економічного потенціалу країни на якісно новій технічній та технологічній основі.

Сукупність найважливіших чинників, що впливають на інвестиційний процес, можна відобразити на схемі (рис. 1.).

Рис. 1. Модель інвестиційного механізму

Якщо в центрі розмістити інвестиції, то чинники, що впливають на них, розташуються у вигляді двох груп. Верхня група чинників впливає на збільшення обсягу інвестицій за допомогою важелів ринкового механізму, тоді як нижня група чинників безпосередньо визначається перспективною діяльністю органів державного управління. Одночасно держава впливає на верхню групу чинників, щоб вони за посередництвом товарно-конкурентного механізму сприяли нормалізації інвестиційного процесу.

Аналіз сукупності найважливіших чинників, які впливають на інвестиційний процес, свідчить, що державний вплив на інвестиції далеко не вичерпується заходами для безпосереднього збільшення їх обсягів за рахунок виділення коштів із держбюджету, залучення іноземних інвестицій і встановлення різноманітних пільг для субґєктів економіки, що інвестують виробництво. На перший план висуваються заходи регулюючого характеру.

При цьому необхідно зазначити, що ряд заходів державного впливу може мати не прямий, а побічний вплив (на верхню групу чинників, «налагодження» самого ринкового механізму, встановлення відповідних «правил гри на ринку»).

Б.І. Гусаков вважає інвестування процесом трансформації ресурсів фірми у її капітал за схемою, поданою на рис. 2. Відмінність у тому, що результатом такої трансформації є приріст капіталу.

Рис. 2. Трансформація інвестиційних ресурсів

Взагалі, у більшості трактувань поняття «інвестиції» простежується взаємозвґязок двох сторін одного процесу: витрачання ресурсів і одержання результату. Результат повинен бути достатнім для відшкодування субґєктові інвестування завданих витрат і забезпечення приросту капіталу, одержання інших благ чи вигод. До того ж процес вкладення капіталу і одержання результату від здійснених інвестицій відбувається з певним відставанням. В економічній теорії це явище трактують як інвестиційний період - проміжок часу з моменту вкладення капіталу до моменту одержання результатів.

Тривалість інвестиційного періоду може бути різним залежно від форм інвестування, конкретних особливостей того чи іншого інвестиційного проекту.

Найкоротшим він у сфері короткострокового фінансового інвестування. Наприклад, відсотки на депозитні вкладення коштів у банк підприємство може одержувати щомісячно. Невеликою є тривалість інвестиційного періоду у сфері торгівлі. Водночас при великих довгострокових проектах період реального інвестування може становити пґять, десять і більше років.

Взагалі, узагальнюючи різні визначення понять і сутності інвестицій, можна виділити специфічні риси інвестиційного процесу.

1 .Інвестиції, як правило, потребують значних фінансових витрат.

2. Вигода, віддача від інвестицій може бути одержана тільки в майбутньому на стадії експлуатації обґєкта інвестування.

3. При очікуванні результатів від інвестицій виникають певні елементи ризику і невизначеності.

4. Вкладення, здійснювані в конкретне підприємство на будівництво, придбання основних засобів, розширення економічного потенціалу, розглядаються з позицій цього субґєкта як капітальні інвестиції.

На рис. 3. відображена структурно-логічна модель інвестування, що-враховує ринковий механізм, правову основу, структурні форми та інші параметри, що вкладаються у поняття і суть інвестицій.

Рис. 3. Структурно-логічна модель інвестування

У ній показано взаємозвґязок між двома складовими частинами, що визначають сутність інвестування - вкладенням капіталу і одержанням вигод. Ці складові окреслюють рамки одного інвестиційного циклу і в часовому вимірі визначають інвестиційний період, тобто проміжок часу між вкладенням капіталу і одержанням вигод. Інвестиції у діюче підприємство, особливо за рахунок власних джерел (капіталізації прибутку), на практиці важко обмежити окремими циклами з чітким виділенням моменту вкладення капіталу, одержання ефекту, тривалості інвестиційного періоду. Самоінвестування підприємства можна розглядати як безперервний процес, що сприяє нагромадженню капіталу за рахунок власних ресурсів.

Модель визначає основні правові норми, характерні як для міжнародної, так і для вітчизняної практики інвестування. Серед них -- добровільність і вільний вибір обґєктів інвестування, право на одержання певних вигод, ризик і невизначеність, самостійність рішення про припинення інвестування, державний захист інвестицій.

Незважаючи на неоднозначність трактування категорії «інвестиції» вітчизняними та іноземними економістами, більшість із них вважають інвестиції вкладенням капіталу з метою його збереження та отримання прибутку. Ми вважаємо за необхідне додати, що інвестиції -- це не просто технічний прогрес, а широке коло економічних відносин, що охоплюють сфери виробництва та обміну.

2. ЕТАПИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Для чіткого встановлення мети та вибору довгострокових орієнтирів велике значення має питання про стадії інвестиційного процесу. Єдності поглядів з цього питання не досягнуто. Наприклад, під інвестиційним процесом обґєктів будівництва розуміється процес створення основних фондів і виробничих потужностей -- від розробки їх техніко-економічних параметрів до повного досягнення проектних показників. У такому розумінні інвестиційний процес складається з трьох послідовних стадій: науково-проектної підготовки, будівництва і освоєння проектних потужностей. Кожна з них передбачає кілька етапів.

Так, після прийняття рішення про необхідність спорудження підприємства чи якогось іншого обґєкта як виробничого, так і невиробничого призначення, починається стадія підготовки інвестиційного процесу, вихідним пунктом якої є можливі капітальні вкладення. Підготовка будівництва ведеться в таких основних напрямках, як дослідження та розробка технічних та технологічних параметрів і рішень, виконання проектно-пошукових робіт і розробка проекту як майбутньої моделі обґєкта, підготовка робочих кадрів, матеріально-технічна підготовка запланованого будівництва. На стадії наукових досліджень і проектно-пошукових робіт є найбільші резерви для підвищення ефективності не тільки інвестиційної діяльності, а й усього процесу розширеного відтворення.

До стадії будівництва входить інженерна підготовка будівельного виробництва, безпосередньо спорудження обґєкта, передпусковий і пусковий періоди. Завершує інвестиційний процес обґєктів будівництва стадія освоєння їх проектних потужностей.

Дуже важливою за значенням і впливом на якість та ефективність кінцевих результатів є стадія підготовки інвестиційного процесу, яка, проте, недостатньо висвітлена в наукових джерелах, особливо в Україні.

Інвестиційні процеси і цикли проходять через одні й ті самі стадії та етапи. Проте на відміну від інвестиційного процесу як безперервного процесу реалізації капітальних вкладень, що відображає суть розширеного відтворення основних фондів, інвестиційний цикл - це індивідуальний план капітальних вкладень (рис. 4).

інвестиційний процес механізм

Рис. 4. Стадії інвестиційного циклу будівельних обґєктів

Він є органічною клітинкою процесу розширеного відтворення основних фондів, і ця обставина найповніше характеризує економічну, організаційну й технологічну єдність інвестиційного циклу в будівництві. Динаміку інвестиційних процесів слід розглядати в різних аспектах -- часовому, просторовому, матеріальному та вартісному. Кожний з цих аспектів розкриває певні особливості інвестиційного процесу, але спільними для всіх є послідовний рух вартості кругообігу капіталу, створення нової споживчої вартості внаслідок обґєднання та перетворення продуктів кожної стадії інвестиційного процесу. Так, результати науково-дослідних і експериментально-конструкторських робіт поєднуються з архітектурними, технологічними, конструкторськими та іншими проектними рішеннями і втілюються у проектно-кошторисній документації. У свою чергу на стадії будівництва проект за участю будівельної техніки, конструкцій, матеріалів і виробів перетворюється на готовий обґєкт, який, пройшовши стадію освоєння, випускає потрібну народному господарству й населенню продукцію або задовольняє суспільні чи особисті потреби. При цьому результат лише однієї стадії сам по собі або неможливий без використання результатів інших стадій (проект без наукових розробок, зведення обґєкта без проекту, освоєння без спорудження), або не має споживчої вартості. Цей аргумент також підтверджує єдність усіх стадій інвестиційного процесу.

Складною, але нагальною проблемою для народногосподарської практики є забезпечення єдності матеріальної й вартісної сторін інвестиційного процесу. Від розвґязання цієї проблеми значною мірою залежить загальний стан економіки, оскільки вона безпосередньо повґязана з інфляцією.

Завдяки комплексному характеру інвестиційний процес впливає не тільки на розвиток галузей народного господарства та промисловості, а й на регіональну економіку. Своєчасна та збалансована його реалізація в територіально-галузевому плані має стабілізуючий і стимулюючий вплив на розвиток і розміщення продуктивних сил країни. І навпаки, надто розтягнута в часі, розпорошена територіально і через це безсистемна реалізація інвестиційного процесу створює диспропорції в органічно взаємоповґязаному господарському комплексі.

Процес розширеного відтворення тісно повґязаний із безперервним розширенням, оновленням і якісним поліпшенням матеріального виробництва, розподілом і споживанням вироблених продуктів. Цей процес обґєктивно необхідний, його дія поширюється на всі напрями суспільного життя. Основним напрямом розширеного відтворення та прискорення інвестиційних процесів є інтенсифікація. Досягти підвищення ефективності виробництва можна лише в умовах розширеного відтворення інтенсивного типу. Відтворення інтенсивного типу разом із підвищенням ефективності виробництва спрямоване також на поліпшення регулювання кругообігу основних фондів і скорочення тривалості використання виробничих ресурсів. При цьому важливо досягати максимального скорочення розриву в часі між розробкою нової техніки та ЇЇ впровадженням у проекти підприємств, початком реалізації капітальних вкладень та введенням в експлуатацію основних фондів і виробничих потужностей, а також їх повним освоєнням. Інтенсифікація інвестиційних процесів повґязана зі скороченням часу між витрачанням ресурсів і одержанням бажаних результатів.

Періодична хвилеподібна зміна поколінь машин і устаткування, науково-технічних напрямів, організаційно-економічних систем відображає загальну закономірність науково-технічного прогресу, неухильний розвиток продуктивних сил і підвищення ефективності суспільного виробництва.

Економічна наука повґязує цей процес із такою багатоплановою категорією, як життєвий цикл, тобто період, що складається із стадій створення, освоєння, використання, модифікації, повторного використання та ліквідації, які безперервно змінюють одна одну. Це поняття охоплює окремі продукти або цілі системи в динаміці з урахуванням витрат і прибутків, складу ресурсів, що витрачаються на різних стадіях процесу.

Наукове обґрунтування життєвого циклу будь-якого процесу має велике значення щодо вибору найефективніших шляхів його реалізації. Сформувати механізм ефективної реалізації капітальних вкладень можна лише за наявності комплексного підходу до процесу створення й оновлення основних фондів. Такий підхід становить сутність інвестиційного циклу. Найважливішою його рисою є тісний звґязок з науково-технічним прогресом. Створювані внаслідок реалізації інвестиційного процесу основні фонди є носіями нової техніки й технології, які, у свою чергу, є каталізаторами нової хвилі науково-технічного прогресу. Тому інвестиційний цикл досягає найвищої ефективності тоді, коли реалізація капітальних вкладень і створення основних фондів збігаються з періодом створення та впровадження нової техніки та технології. У цьому звґязку перед економічною наукою стоїть надзвичайно важливе завдання -- розробити й постійно підтримувати в узгодженні з мінливими умовами механізм автоматичної реалізації досягнень науково-технічного прогресу через інвестиційний процес. Основне навантаження при цьому припадає на стадію науково-дослідних, експериментально-конструкторських і проектно-пошукових робіт. На стадії науково-проектної підготовки потрібний комплексний підхід, який забезпечить поєднання мети науково-технічного прогресу з інвестиційними цілями та суміщення в часі періоду створення основних фондів з розробкою нової техніки та технології. У плановому порядку цього досягти важко; мають працювати автоматичні регулятори: власність, інтерес, прибуток, податок та ін.

Результати наукових розробок про життєві цикли виробів, машин, окремих систем упроваджуються й використовуються в народногосподарському плануванні та прогнозуванні. Проте майже не існує досліджень щодо синхронізації планування суспільного виробництва з циклами науково-технічного прогресу. Спільна праця всіх учасників інвестиційного процесу перерозподіляється у сферу з вищим інтелектуальним потенціалом - науки та проектування. Посилення стадії підготовки інвестиційного циклу має сприяти підвищенню науково-технічного рівня всього процесу розширеного відтворення.

Інвестиційна привабливість галузей -- інтегральна характеристика окремих галузей економіки з позиції перспективності розвитку, доходності інвестицій та рівня інвестиційних ризиків. Інвестиційна привабливість окремих галузей оцінюється під час розробки інвестиційної стратегії компанії (фірми) та галузевої диверсифікації її інвестиційного портфеля.

Таким чином, інвестиційна діяльність - це послідовна сукупність дій її субґєктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій з метою одержання доходу або прибутку. Кожна держава як субґєкт інвестиційної діяльності визначає правові, економічні і соціальні умови цієї діяльності в своєму законодавстві. У вужчому тлумаченні цього поняття застосовують термін «інвестиційний процес». Це поняття звичайно повґязується з обґрунтуванням і реалізацією інвестиційних проектів.

Значні широкомасштабні проекти мають велику кількість стадій їх використання. Інвестиційні процеси в державі з ринковою економікою і при адміністративно-регулюючій системі господарювання суттєво розрізняються.

На нашу думку, найбільш характерними стадіями інвестиційного процесу є наступні: мотивація інвестиційної діяльності, прогнозування і програмування інвестицій, обґрунтування доцільності інвестицій, страхування інвестицій, державне регулювання інвестиційного процесу, планування інвестицій, фінансування інвестиційного процесу, проектування інвестиційного процесу, проектування і ціноутворення, забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами, освоєння інвестицій, підготовка до виробництва продукції, попередня задача і приймання в експлуатацію, кінцева задача обґєкта в експлуатацію.

Порівняльний аналіз стадій інвестиційного процесу дозволив виявити значні розбіжності.

Звичайно інвестиційний процес розпочинається з мотивації інвестиційної діяльності (рис. 5).

Рис. 5. Ринкова модель організації інвестиційного процесу

Основним мотивом такої діяльності є надлишок певних коштів у субґєкта господарювання або приватної особи, яких не влаштовують відсотки за банківськими депозитами. Інвестор, що є власником цих нагромаджень (збережень) прагне придбати на інвестиційному ринку фінансові активи або інвестиційні товари (реальні активи), тобто здійснити інвестиції.

Мотивів займатися інвестиційною діяльністю це замало, щоб опанувати якийсь певний інвестиційний проект, як правило, власникові нагромаджень дуже важко зупинитися на якомусь конкретному проекті, оскільки у нього немає впевненості в тому, що інвестиції принесуть прибуток, крім того вони взагалі можуть бути втрачені.

З метою забезпечення охорони інвестицій при виборі проекту проводиться ціла низка передінвестиційних досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики, проводяться маркетингові дослідження, оцінюються напрямки інвестування. Обґрунтування доцільності інвестицій потребує розгляду якомога більшої кількості інвестиційних проектів з метою вибору найкращого. Звичайно в цій справі інвестору допомагають інші учасники (посередники) інвестиційного процесу.

Як правило, для здійснення інвестиційного процесу, особливо великого, інвестору не вистачає власних коштів і він прагне одержати позичковий, або залучений капітал, тобто використати інші джерела фінансування, крім власних. Визначення джерел фінансування (інвестиційних ресурсів), обґрунтування їх структур і передує інвестуванню, воно необхідне для переконання і залучення до проекту інших учасників інвестиційного процесу.

Ресурсне забезпечення проекту здійснюється також за допомогою інших учасників діяльності, як правило, на конкретних засадах.

Освоєння інвестицій означає їх капіталізацію, тобто створення фінансових та реальних активів. Введенням в експлуатацію не закінчується реалізація інвестиційного проекту. В процесі експлуатації проект потребує нових інвестицій для підтримки виробництва і його розвитку.

ВИСНОВКИ

Економічне значення інвестування полягає в тому, що ця діяльність передбачає зростання та нормальне фінансування економіки. У свою чергу, зростання економіки залежить від того, наскільки швидко будуть мобілізовані фінансові ресурси та як вони забезпечать потреби галузей господарства, підприємств тощо. Водночас створюється і найсприятливіший інвестиційний клімат, метою якого є широке залучення як внутрішніх, так і іноземних інвесторів на взаємовигідних умовах.

Теоретично і на практиці -- основним джерелом економічного зростання, звичайно, є розвиток виробництва за допомогою розширеного інвестування. Принциповим питанням є взаємозвґязок між збереженням і зростанням.

Разом з тим немає точної відповіді на питання: чи дійсно країни, що більше інвестують, забезпечують собі більше економічне зростання, чи має місце зворотний звґязок - країни з вищим рівнем економічного зростання більше й інвестують. Для країни, що формує ринкову економіку у створенні сучасної виробничої та індустріальної інфраструктури видається доцільним величина інвестицій на рівні 22-25% ВВП, що забезпечить відтворення та оновлення капіталу .

Інвестиційна діяльність - один з дієвих засобів забезпечення зростання суспільного багатства на рівні держави, досягнення позитивного сальдо бюджету певного регіону або окремого району, прибутку партнерів на рівні підприємства та індивідуального доходу окремих індивідів, якими можуть бути працівники (робітники, менеджери, спеціалісти, службовці). Таким чином, кожен субґєкт соціально-економічних відносин, незалежно від того, яку позицію щодо інвестування він посідає (активну - коли безпосередньо бере участь у ньому, або пасивну - тільки користується його здобутками), отримує певну частку від результату інвестування - створеного соціально-економічного блага.

Процеси інвестування відіграють важливу роль також в розвитку регіону, особливо за умов реформування ринкової економіки, тому що інвестування значною мірою визначає економічне зростання регіону, вирішує проблеми зайнятості населення та забезпечує економічний розвиток суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Пересада А. А., Онікієнко С. В., Коваленкол Ю. М. Інвестиційний аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вив. дисц. - К.: КНЕУ, 2003.

2. Швець В. Я., Баранець Г. В., Єфремова Н. Ф. Інвестуванн: навч. посіб./Швець В. Я., Баранець Г. В., Єфремова Н. Ф. - Дніпродзержинськ, ДДТУ, 2011, 459 с.

3. Шевчук В. В., Рогожин П. С. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Генеза, 1997. - 384 с.

4. Фінансово-інвестиційний аналіз. Навчальний посібник. - Київ «Українська енциклопедія». - 1996, 298 с.

5. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 512 с.

6. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси / Пер. З англ.. В. Ф. Овсієнка, В. Я. Мусієнка. К.: Основи, 1993. - 383 с.

7. Четыркин Е. М. Методы финансовых и коммерческих расчетов. - М.: Инфра-М, 1995. 90

8. Інвестування: Навч.-метод. посіб. Для сам. вивч. дисц., А. А. Пересада, О. О. Смірнова, С. В. Онікієнко, О. О. Ляхова. - К.: КНЕУ, 2001 - 251с.

9. Бакаєв Л. О. Кількісні методи в управління інвестиціями: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. 151 с.

10. Інвестування: Підручник/ В. М. Гриньова, В. О. Коюда, Т. І. Лепейко, О. П. Коюда, - К.: Знання, 2008. - 452 с.

11. Мойсеєнко І. П. Інвестування: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 490 с.

12. Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции: Пер. С англ.. - М.: ИНФА - М, 1997. Х11, 1024 с.

13. Аналіз і розробка інвестиційних проектів, І. І. Циплик, С. О. Кропельницька, М. М. Білий та ін.. - К. 2005 - 159 с.

Размещено на Allbest.ru