Непряме оподаткування підприємницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НЕПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

План

1. Сутність та види “непрямих” податків

2. Сплата ПДВ суб'єктами підприємницької діяльності

3. Акцизний податок

4. Мито

1. Сутність та види “непрямих” податків

Податки, що можуть входити до податкової системи, класифікуються за досить різними ознаками. За формою оподаткування, або ж за способом перекладання, всі податки можна поділити на дві групи: прямі та непрямі. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Це так звані податки на споживання. Характеризуючи їх, Адам Сміт писав, що за відсутністю коштів для оподаткування підданих прямим податком, в розмірах отриманого ними доходу, уряд використав непрямі податки на їхні витрати, вважаючи, що витрати їхні в більшій частині випадків майже точно відповідають їхнім доходам. Отже, непрямі податки тільки прямо не залежать від доходу платника. Оскільки вони включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а значить той, хто має вищі доходи. Непрямі податки включають: акцизи, фіскальні монополії, мито на товари, що експортуються та імпортуються. Перші два види пов'язані з внутрішньою торгівлею, третій - із зовнішньою. Види непрямих податків розрізняються в залежності від особливостей ціноутворення, оскільки вони стягуються в ціні товарів.

Акцизи - непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни. Вони характерні для системи ринкового ціноутворення, при якому держава прямо майже не втручається в цей процес. Вона встановлює тільки надбавку до ціни, що характеризує її доход, який вона відсікає від обсягу реалізації товарів (акциз -- від латинського "ассіdо" -- "відрізати", "відсікати"). Ставки акцизу можуть бути фіксованими і пропорційними. Фіксовані акцизи встановлюються у грошовому виразі на одиницю товарів і не залежать від ціни, якості, сортності, асортименту. Вони створюють стабільну доходну базу бюджету, бо не залежать від зміни цін (при падінні цін держава не втрачає надходжень, а при їх зростанні останні не збільшуються). Пропорційні акцизи встановлюються у відсотках до обсягу реалізації. Вони реагують на всі зміни цін на ринку, їх вигідно використовувати за умов інфляційного зростання цін, бо тоді доходи держави не змінюються.

В залежності від охоплення маси товарів розрізняють акцизи індивідуальні та універсальні. Перші встановлюються на окремі види товарів, другі -- для всього обсягу реалізації. Історично першими виникли індивідуальні акцизи. Нині в Україні такого роду податком є акцизний податок.

З розширенням кола товарів, що оподатковувались акцизами, стало вигідніше перейти до універсального непрямого оподаткування за єдиною ставкою. Спочатку це був податок з продажу (купівель), потім -- податок з обороту. Першим податком (з продажу чи купівель) оподатковувався обсяг продажу чи купівель товару, другим (з обороту) -- і товарний оборот, і послуги. В обох випадках оподаткування відбувається на всіх стадіях виробництва і реалізації, тобто воно є багаторазовим. При цій системі податок "накручується" на податок (кумулятивний характер).

Третьою формою універсального акцизу є податок на додану вартість. Універсальні акцизи з'явились у ХХ столітті. Відрізнялись загальними ставками і більш широкою базою оподаткування. Це забезпечило більш стабільні та постійні доходи бюджету. Останній факт і зумовив поширення універсальних акцизів. Крім того, суми надходжень від них зростають при підвищенні цін, це забезпечує деяку страховку від впливу інфляції. Він також стягується багаторазово, але охоплює щороку тільки знов створену вартість, не поширюється на перенесену вартість, яка вже була оподаткована раніше. У сучасних умовах цей податок є найпоширенішим серед непрямих універсальних. Застосовується і в Україні.

Другий вид непрямого оподаткування внутрішньої торгівлі -- фіскальна монополія. Її відмінність від акцизів полягає в тому, що акцизи встановлюються до ринкової ціни, а за фіскальної монополії держава сама встановлює таку ціну, яка забезпечує їй певні надходження. Монополія держави може бути як частковою, так і повною. У першому випадку держава монополізує тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і реалізацію; у другому -- держава залишає за собою виключне право виробництва і реалізації окремих товарів за встановленими нею цінами. Об'єктами фіскальної монополії завжди були найбільш масові споживчі товари (сіль, спиртні напої, тютюн і т. ін.). Нині державна фіскальна монополія або зовсім не використовується, або встановлюється окремими країнами у дуже обмеженому вигляді.

Третім видом непрямих податків є мито. Воно встановлюється при ввезенні чи вивезенні товарів через кордон країни або за транспортування товарів транзитом по території країни. Існує декілька форм мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, преференційне, антидемпінгове, зрівнювальне (компенсаційне). Статистичне мито встановлюється з метою обліку експортно-імпортних операцій в умовах вільної зовнішньої торгівлі. Воно не має бюджетного значення, тому ставки його невисокі. Фіскальне мито має бюджетне значення. Його встановлюють на товари постійного попиту з метою одержання достатніх надходжень. Протекціоністське мито вводиться з метою захисту внутрішнього ринку від конкуренції збоку товарів іноземного виробництва. Воно встановлюється в таких розмірах, які забезпечують цінову перевагу вітчизняних товарів. Але слід зазначити, що мито -- не єдиний метод захисту внутрішнього ринку. Замість нього можна використовувати квоти на імпорт, акцизи на імпортні товари і т. ін. Також для захисту внутрішнього ринку у випадках, коли задля його завоювання товари ввозяться за явно заниженими цінами, використовується антидемпінгове мито. Преференційне мито має протилежну протекціоністському спрямованість. Його встановлюють на дво - чи багатосторонній основі з метою розвитку міжнародної торгівлі. Ставки його невисокі, що фактично є щаблем на шляху до безмитної торгівлі. Компенсаційне, або зрівнювальне мито, за погодженням сторін має врівноважувати ціни на імпортні і вітчизняні товари з метою виключення цінової конкуренції. На даному етапі в Україні застосовується два види непрямих податків: акцизи та мито.

Таким чином, непрямі податки (податки на споживання) - податки, що обчислюються на основі цін або фізичних характеристик товарів та послуг, розмір яких безпосередньо не залежить від доходів платника, а визначається за вартісними або кількісними характеристиками здійснюваних ним оподатковуваних операцій. При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою й споживачем, тоді як останній виступає реальним платником податку. При відповідних умовах непрямі податки не завжди повністю перекладаються на споживача, якщо попит на реалізовані товари є досить еластичним, тобто обсяг реалізації зменшується при підвищення цін, тоді як прямі податки можуть бути перекладені на споживача продукції через механізм росту цін.

Непряме оподаткування України передбачає сальдовий розподіл доходів громадян. У процесі становлення ринкової економіки непрямі податки виступають інструментом мобілізації валового внутрішнього продукту до державного бюджету України. Надходження від непрямих податків повністю зараховуються до державного бюджету України, за винятком частини акцизного податку, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим.

Особливостями непрямого оподаткування незалежної України було запровадження: у 1991 році акцизного збору, а у 1992 році - ПДВта у 1993 році затверджено Єдиний митний тариф України - звід ставок мита відповідно до визначеної товарної номенклатури.

Рубіж 1992-1993 років в Україні характеризувався жвавими дискусіями під час обговорення перспектив розвитку непрямого оподаткування.

До 1993 року тарифна політика орієнтується на регулювання експорту, імпортна політика є ліберальною.

У грудні 1992 та червні 1993 років укладено перші угоди про застосування режиму вільної торгівлі з Білоруссю та Росією. Також було зменшено ставку ПДВз 28 % до 20 %.

На сучасному етапі розвитку непрямого оподаткування завершено роботу з нормативно-правового забезпечення та прийнято новий Митний кодекс України та Податковий кодекс України. Слід зазначити, що Митний кодекс України можна вважати взірцевим, так як він повністю відповідає стандартам ЄС . Проте ПКУ потребує доопрацювання і до нього постійно вносяться зміни та доповнення.

2. Сплата ПДВ суб'єктами підприємницької діяльності

ПДВ відрізняється від інших універсальних акцизів об'єктом оподаткування. Наприклад, податок з продажу передбачає своїм об'єктом валовий дохід на кінцевому етапі реалізації, податок з обороту стягується з валового обороту на всіх ступенях руху товарів. Це означає, що останній має кумулятивний ефект. ПДВ також сплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом виступає не валовий оборот, а додана вартість.

При введенні ПДВ застосовується різна методика обчислення доданої вартості. Існує 2 основні методи визначення доданої вартості:

Від повної вартості товару (В) віднімається продажна вартість сировини, матеріалів, послуг виробничого характеру (МЗ).

До фонду зарплати (ФЗП) додається прибуток (П)

Відповідно до цих методів існує 4 способи визначення суми ПДВ:

(ФЗП + П) х С

ФЗП х С + П х С

(В - МЗ) + С

4. В х С - МЗ х С ,

де С - ставка ПДВ, В- виручка, МЗ - матеріальні затрати,

Механізм стягнення ПДВ у різних країнах має істотні відмінності, основні з яких можна розкрити шляхом класифікації.

І. За територіальним принципом оподаткування розрізняють такі методи стягнення ПДВ:

1) за принципом країни походження - податок стягується з усіх товарів і послуг, вироблених (наданих) на території країни, незалежно від того, в якій країні вони споживаються, тобто експортовані товари оподатковуються, тоді як імпортовані товари оподаткуванню не підлягають;

2) за принципом країни призначення - податок стягується з усіх товарів і послуг, спожитих на території країни, незалежно від того, в якій країні вони виробляються, тобто імпортовані товари оподатковуються, тоді як експортовані товари оподаткуванню не підлягають. Цей принцип є найбільш поширений серед країн світу, оскільки для більшості з них пріоритетним є зростання обсягів експорту, аніж імпорту.

ІІ. За макроекономічною структурою виділяють такі види ПДВ:

1) ПДВ виробничого типу (p - VAT: прибуток - ПДВ) - база оподаткування цього виду ПДВ визначається з огляду на структуру валового внутрішнього продукту за видами витрат. Валовий внутрішній продукт (GDP) за видами витрат складається з кінцевого споживання домашніх господарств (C), валових інвестицій (I), кінцевих державних витрат на товари і послуги (GC), державних витрат на заробітну плату (GW) і сальдо поточних операцій платіжного балансу (X - M).

При використанні ПДВ виробничого типу оподаткуванню підлягають усі витрати у складі ВВП за винятком державних витрат на виплату заробітної плати, якщо податок стягується за принципом країни походження, або витрати з поправкою на сальдо за рахунок поточних операцій у випадку справляння податку за принципом країни споживання. Базу оподаткування ПДВ виробничого типу (Base p - VAT) можна представити як:

Base p - VAT = GDP - GW = C + I + GC + (X - M) (1.1)

2) ПДВ дохідного типу (І-VAT:валові інвестиції-ПДВ) - база оподаткування визначається з огляду на структуру валового внутрішнього продукту за видами доходів. Валовий внутрішній продукт (GDІ) визначається як сума доходів від факторів виробництва (заробітна плата, прибуток, процентні платежі), яка зазвичай має назву доданої вартості (V) та амортизації (D):GDI=V+D.

ПДВ дохідного типу стягується з чистих витрат на інвестиції (валових витрат за вирахуванням амортизації), отже база оподаткування визначається:

Base І - VAT = GDP - GW - D = C + (I - D) + GC + (X - M) (1.2)

3) ПДВ споживчого типу (С - VAT: кінцеве споживання домогосподарств - ПДВ) - база оподаткування цього виду ПДВ визначається на основі визначення валового внутрішнього продукту в цінах кожного фактора виробництва, тобто за винятком непрямих податків без цінових субсидій на окремі товари або з урахуванням непрямих податків без субсидій. База оподаткування ПДВ за принципом країни походження визначається таким чином:

Base С - VAT = GDP - GW - І = C + GC + (X - M) (1.3)

База оподаткування ПДВ за принципом країни призначення матиме вигляд як Base С - VAT = C + GC, тобто стає еквівалентним показнику роздрібного продажу, хоча адміністрування і механізми збору податків з роздрібних продаж мають принципово різний характер.

ІІІ. За методом обчислення виділяють різні варіанти розрахунку зобов'язань з податку на додану вартість.

Якщо визначити, що базою оподаткування ПДВ є сума прибутку (p) і фонду оплати праці (w) або різниця між продажем (o) і придбанням (i), а податок стягується за ставкою t, то до однакової величини зобов'язання (VAT) приведуть такі методи обліку:

1) прямий адитивний метод (балансовий метод) - спочатку розраховується об'єкт оподаткування як сума прибутку і фонду оплати праці, а потім розраховується зобов'язання з ПДВ, шляхом множення на ставку:

VAT = t * (p + w) (1.4)

2) непрямий адитивний метод - при його використанні не відбувається розрахунку доданої вартості, а відразу розраховується сума податкових зобов'язань:

VAT = t * p + t *w (1.5)

3) прямий метод вирахування (податок на трансферти підприємства):

VAT = t * (о - і) (1.6)

4) непрямий метод вирахування (метод відшкодування, фактурний метод, інвойсний метод):

VAT = t * о - t *і (1.7)

Переважна більшість країн світу, як і Україна, розраховують податкові зобов'язання за непрямим методом вирахування (1.7), оскільки його застосування має такі переваги:

-виникнення податкових зобов'язань тісно пов'язане з моментом здійснення економічної операції, а рахунок-фактура (інвойс, податкова накладна) є її документальним підтвердженням;

-полегшує податковий контроль і дає змогу здійснювати зустрічні перевірки платників податку для підтвердження правильності обчислення податкових зобов'язань;

-лише за цим методом можливе стягнення ПДВ за декількома ставками.

В даний час ПДВ поширений у всій Європі. Це і визначило прийняття ПДВ в Україні Законом України „Про податок на добавлену вартість” від 20.12.1991 № 2007-ХІІ, який разом з акцизним збором замінив податок з обороту і податок з продажів. Оподаткування доданої вартості в Україні суттєво змінилося в 1997 р. та з прийняттям ПКУ у грудні 2010 р. Ставки ПДВ змінювалися декілька разів: у 1992 році - 28 %; січень-квітень 1993 року -20 %; травень 1993 - квітень 1995 рр. - 28 %; травень 1995 - грудень 2013 р.: 20 %; з 1 січня 2014 р. - 17%.

Крім того постійно вносяться зміни і доповнення до діючого законодавства з питань нарахування та сплати цього податку. При вивченні даного питання слід керуватися Розділом V “Податок на додану вартість” Податкового кодексу України. Платниками ПДВ відповідно до статей 180-184 ПКУ визначено дві групи осіб: ті, що підлягають реєстрації (обов'язковій або добровільній) та ті, що не підлягають реєстрації, але мають сплачувати ПДВ (рис.1 та 2.).

Таким чином, податок на додану вартість в Україні є непрямим загальнодержавним податком, що включається до ціни товарів і послуг і стягується зі споживачів під час здійснення операцій із придбання ними таких товарів і послуг для власного споживання, обчисленим за непрямим методом вирахування.

При цьому слід звернути увагу на те, що поняття "особа" відноситься до суб'єктів підприємницької діяльності, інших юридичних осіб, котрі не є суб'єктами підприємницької діяльності, фізичних осіб, які здійснюють діяльність, віднесену до підприємницької чи ввозять (пересилають) товари на митну територію України.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Вимоги щодо реєстрації осіб як платників ПДВ.

Підсумовуючи, слід зазначити, що у загальному вигляді суть ПДВ можна представити так: ПДВ до сплати визначається як різниця між податковими зобов'язаннями платника (ПЗ) та податковим кредитом (ПК): ПДВ = ПЗ - ПК.

Якщо це сальдо більше нуля, визначена сума підлягає сплаті до бюджету. Якщо сальдо від'ємне, податок не сплачується, а платник, за умови дотримання ряду вимог та процедур, має право на повернення цієї суми державою (бюджетне відшкодування ПДВ). При постачанні виникає ПЗ, при придбанні може виникнути ПК. Виникнення податкових зобов'язань і податкового кредиту залежить від виду здійснюваних операцій, що будуть розглянуті у наступних питаннях теми.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 8.2. Платники ПДВ відповідно до статей 180-184 ПКУ

Цікаво було б порівняти основні положення оподаткування доданої вартості, прийняті в Україні, із зарубіжним досвідом. Податок на додану вартість використовується практично у всіх країнах Європи та деяких країнах Азії. Але відносно розвинених країн, або країн, що наблизились до них за рівнем розвитку, можна сказати, що оподаткування доданої вартості є більш ліберальним, аніж в Україні.

Менш відчутним є тиск на платника, натомість більш суттєвим є регулюючий вплив. Візьмемо для прикладу Сполучене Королівство Великобританію. Базою оподаткування ПДВ тут також є вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг). Її також визначають як різницю між сумами виручки та вартістю закупок у постачальників. Але суттєва різниця проглядається вже у рівні ставки -- у Великобританії вона складає 17,5 відсотка. Це вже означає значно менший тиск на платника. Що ж стосується регулюючого впливу, то у Великобританії, на відміну від України, наприклад, звільнені від оподаткування продовольчі товари та транспортні послуги. Звільнення продовольчих товарів означає значне розширення сукупного попиту за рахунок сімей із середнім та малим статком, а значить і розширення сукупного національного виробництва. Звільнення ж транспортних послуг стимулює розвиток інфраструктури виробництва, що скорочує терміни обороту обігових коштів підприємств та слугує скорішому розширенню відтворення.

У Франції діє чотири ставки ПДВ -- основна 18,6 відсотка, підвищена 22 відсотки (застосовується до оборотів по реалізації автомобілів, кіно-фототоварів, алкогольних виробів, тютюнових виробів, парфумів, хутра та інших предметів розкошу. До недавнього часу підвищена ставка була встановлена в розмірі 33,33 відсотка), знижені ставки -- 7 відсотків (застосовується щодо реалізації товарів культурного вжитку) та 5,5 відсотка (щодо товарів першої необхідності -- продуктів харчування, окрім шоколаду та алкогольних напоїв, продукції сільського господарства, медикаментів, житла, транспорту, туристичних та готельних послуг, вантажних та пасажирських перевезень, обідів для працівників підприємств). Якщо платник податку отримує доходи від здачі в оренду приміщень для економічної діяльності, від фінансової та банківської справи, літературної, артистичної та спортивної діяльності, муніципального господарства, то він може обирати: платити ПДВ чи прибутковий податок . Така градація ставок та існування "механізму вибору" свідчить про досить потужний регулюючий механізм.

В Німеччині загальна ставка ПДВ 15 відсотків. Діє також зменшена ставка -- 7 відсотків щодо оборотів по реалізації продовольчих товарів та книжково-журнальної продукції. Але відносно продовольчих товарів ця ставка не розповсюджується на обороти кафе і ресторанів. Особливістю німецького регулюючого механізму є те, що підприємці, обороти яких за попередній календарний рік не перевищили 20 тисяч марок, а в поточному році не перевищать 100 тисяч марок, звільняються від сплати податку на додану вартість. При цьому вони й не мають права на відшкодування ПДВ, сплаченого постачальникам. Такі підприємці платять лише прибутковий податок, але мають право відмовитися від цього особливого режиму і вести податкові розрахунки у звичайному порядку. Якщо ж підприємець отримує в календарному році доход, що не перевищує 60 тисяч марок, то він має право внести до бюджету лише 80 відсотків розрахованої суми ПДВ (регресивне оподаткування). Все це значно стимулює накопичення капіталу перш за все підприємствами малого бізнесу.

Італійська система також передбачає використання декількох ставок: звичайної -- 19 відсотків, та ставок зі скидкою -- 13,9 відсотка і 4 відсотки. Знижені ставки використовуються для оподаткування продовольчих товарів, газет, журналів. В Іспанії ПДВ стягується за Ставкою 16 відсотків і також існують знижені ставки:, 7 відсотків (для продовольчих товарів, культурних і спортивних заходів, готельних і транспортних послуг) і 4 відсотки (для продуктів першої необхідності -- хліб, молоко, яйця, зерно, фрукти, овочі, ліки, книги, газети, муніципальне житло). У Греції більшість товарів та послуг оподатковується ПДВ за ставкою 18 відсотків. Аналогічно, існують знижені ставки: 4 відсотки -- на предмети культурного вжитку (газетно-журнальна продукція, театральні білети) і 8 відсотків -- на товари першої необхідності (продукти харчування, лікарські препарати, транспортні перевезення, готельні послуги). У Китаї основною ставкою є 17 відсотків. Знижена ставка-- 13 відсотків -- застосовується також щодо товарів першої необхідності, сільськогосподарської продукції, комунальних послуг.

Як видно з цієї короткої характеристики, для названих країн при оподаткуванні доданої вартості у порівнянні з Україною притаманні такі основні відмінності:

--нижчий рівень ставок, що забезпечує менший тиск на платників;

— диференціація ставок та більш широке застосування пільг, що робить більш дієвим регулюючий та стимулюючий механізм.

Відміна ПДВ і заміна його іншим податком (наприклад, як пропонувалося -- податком з продажу), на наш погляд, є недоцільною. Адже він --- одне з основних джерел доходів бюджету.

Та не тільки роль ПДВ в доходах бюджету е доказом необхідності його збереження. Цей податок має ще цілий ряд переваг як потужний регулюючий механізм (при умові правильної його побудови):

— з його використанням може регулюватись розмір заробітної плати і ціни;

— він є чинником, що регулює кількість ланок господарського управління, тобто ліквідує надлишкові ланки;

--він здатен стримувати кризу перевиробництва і спрощує процес витіснення з ринку слабких виробників, які є баластом економіки;

--він не дуже складний з огляду на нарахування, що спрощує роботу платників і зменшує потенційні витрати держави на стягнення;

--він має вмонтований механізм взаємної перевірки платниками податкових зобов'язань один одного, не допускає дискримінації платників і є нейтральним по відношенню до переміщення товарів, послуг, ресурсів;

--він дає можливість вилучати прибутки, які є результатом розкручування інфляції, і цим дещо стримує невиправдане зростання цін.

Хоча, неможливо поряд не зазначити і ряд недоліків ПДВ:

--за умови перевищення оптимального рівня ставок він діє як чинник, що стримує розвиток виробництва, стимулює інфляцію, негативно впливає перш за все на високотехнологічні та науковомісткі виробництва, які створюють умови для економічного зростання за іншими напрямками;

--в умовах недосконалого бухгалтерського обліку він зберігає можливості ухилення від оподаткування;

--хоча механізм його стягнення є не дуже складним, та все ж вимагає професійної підготовки персоналу як податкової служби, так і підприємств, деякої підготовки громадської думки;

--він більшим тягарем лягає на немаєтних споживачів, які не накопичують, а в основному споживають. Це свідчить про нерівномірність його розподілу по доходах, що є вадою практично всіх непрямих податків.

Але, проаналізувавши названі недоліки, можна дійти висновку, що переважна більшість з них є такими, які залежать від суб'єктивних дій, тобто рішень щодо побудови механізму стягнення податку, організації бухгалтерського обліку, тощо. Його ж переваги у більшості своїй є об'єктивною економічною дією, що підтверджує висновки про доцільність його збереження. Останнє не заперечує, а навпаки, -- передбачає необхідність корегування самого механізму оподаткування.

3. Акцизний податок

Основним видом непрямих податків, що функціонують у податкових системах провідних країн світу, є специфічні акцизи. Такі акцизи відіграють як одну з провідних бюджетоутворюючих ролей, так і виконують регулятивну функцію.

Як і інші непрямі податки специфічний акциз включається у ціну товару і, в остаточному підсумку, збирається зі споживачів продукції. Як правило, вони встановлюються на окремі групи товарів, що пов'язано із забезпеченням додаткових, нематеріальних потреб держави. Саме до специфічних акцизів належить акцизний податок на алкогольні напої, паливо, тютюнові вироби тощо. На відміну від ПДВ, акцизним податком обкладаються тільки підакцизні товари та надходить специфічний акциз до бюджету тільки один раз (подальший перепродаж підакцизних товарів акцизним податком не обкладається).

В сучасних наукових дослідженнях визначають, що товари, оподатковувані акцизним податком (підакцизні), володіють однією або декількома із наступних характеристик:

- їх виробництво та реалізація знаходяться під контролем держави, тобто ці товари (продукція) являють особливий інтерес для держави;

- вони характеризуються нееластичністю попиту за ціною;

- еластичність попиту щодо рівня доходу для цих товарів більше одиниці, тобто ці товари (продукція) відносяться до категорії предметів розкоші;

- їх споживання не приносить користі або з високою ймовірністю викликають негативні зовнішні ефекти.

Таким чином, специфічний акциз - це податок переважно на соціально шкідливі та монополізовані товари, який концентрує грошові ресурси з метою нейтралізації негативних наслідків від споживання, а також забезпечує стягнення частини надприбутків, отриманих монополізованими структурами.

Виходячи із вище сказаного, акцизи не просто надбавка до ціни, а надбавка, яка виконує певну цільову функцію. Так, російський економіст Т.Ф. Юткіна вказує на двоякість цільової функції акцизів: по-перше, це один із важливих джерел доходів бюджету; по-друге, це засіб обмеження споживання підакцизних товарів (в основному соціально небезпечних). В цьому, по суті, вірному підході до розкриття сутності податку все ж таки акцизи представлені не в повній мірі. Вітчизняний науковець Соколовська А.М. пропонує більш точне розуміння даного податку та обґрунтовує необхідність його справляння наступними причинами:

1) збільшення доходів бюджету при незначному податковому навантаженні та невеликих адміністративних затратах. При цьому основними аргументами на користь акцизів є великі об'єми продажу підакцизних товарів, невелика кількість виробників, нееластичний попит за ціною, простота розрахунку, відсутність близьких субститутів підакцизних товарів;

2) обмеження негативних зовнішніх ефектів від споживання підакцизних товарів, зокрема таких, як тютюнові вироби та алкогольні напої, енергетичні продукти, автотранспортні засоби. Акцизи на подібні товари дають можливість змусити споживача врахувати створювані ними негативні зовнішні ефекти та спонукають зменшувати споживання підакцизних товарів;

3) забезпечення справедливості оподаткування по вертикалі. Акцизи можуть сприяти підвищенню ступеня справедливості оподаткування внаслідок того, що споживачами деяких видів підакцизних товарів (бензин, предмети розкоші) є передусім громадяни з високими та середніми доходами. Отже, запровадження специфічних акцизів підвищує податковий тягар на ці верстви населення. Водночас акцизи на пиво та тютюнові вироби мають регресивний характер, тобто із зростанням доходів його частка в доходах зменшується.

Отже, в суспільному захисті, спрямованому на обмеження споживання товарів, шкідливих для здоров'я людини та навколишнього середовища, виражаються соціальна та екологічна функція акцизу. Це, в свою чергу породжує необхідність пошуку грошових ресурсів для здійснення заходів щодо нейтралізації або зниження ступеня негативної дії на індивіда та суспільство в цілому. непрямий оподаткування підприємницький доданий

Отже, акцизний податок є соціально значимим. Він задовольняє специфічні потреби суспільства щодо нейтралізації негативних зовнішніх ефектів від споживання шкідливих товарів. У зв'язку з цим, використання акцизних доходів в ідеальному варіанті повинно було б носити суворо цільовий характер: на відшкодування фізичних та психологічних втрат, зумовлених споживанням підакцизних товарів. Поки-що чинна фінансова практика не забезпечує цього, як ми вважаємо ідеалу.

Потенціал акцизного податку як фіскального та регулюючого інструмента, в першу чергу, визначається переліком підакцизних товарів, а також розміром і видами ставок - елементами, які встановлюються в залежності від необхідності та ступеня державного втручання в певні господарські процеси.

Другим за значимістю непрямим податком в Україні є акцизний податок. Це податок на окремі товари, що виробляються в Україні або завозяться по імпорту. Перелік підакцизних товарів та ставки акцизного податку затверджує Верховна Рада України.

Акцизний збір було запроваджено Законом України «Про акцизний збір» від 18 грудня 1991 р., який надалі було замінено Декретом Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір». Крім того, оподаткування підакцизних товарів акцизним збором здійснювалося на підставі Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15 вересня 1995 року №329/95-ВР, якими визначалися основні положення оподаткування акцизним збором алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також переліку законів України, що встановлювали ставки платежу: від 7 травня 1996 року №178/96-ВР «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», від 6 лютого 1996 року №30/96-ВР «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби», від 24 травня 1996 року №216/96-ВР «Про ставки акцизного збору на транспортні засоби» і від 11 липня 1996 року №313/96-ВР «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на деякі товари (продукцію)». З 1 січня 2000 року значно зменшився перелік підакцизних товарів, яких налічувалось більше тридцяти найменувань. В той час як формування бюджету від надходження акцизного збору (за даними Державного комітету статистики України) забезпечується в основному за рахунок реалізації такої продукції як тютюнові вироби, спирт, алкогольні напої та нафтопродукти. Тому скасування акцизного збору на такі товари, як кава, шоколад, вироби зі шкіри, хутряні вироби, відео- та аудіоапаратуру, телевізори, телевізори, меблі та інші товари було цілком обґрунтовано.

Необхідно зазначити, що вживання терміна «акцизний збір» склалося історично, оскільки спочатку надходження від цього акцизу мали цільове, заздалегідь визначене використання, але на даний момент більш правильно вживати термін «акцизний податок», оскільки він має загально бюджетне значення.

З прийняттям ПКУ законодавчі акти, які визначали порядок обчислення і сплати акцизного збору, коло платників, ставки акцизного збору, терміни сплати та пільги в оподаткуванні, втратили чинність. У VІ розділі «Акцизний податок» ПКУ передбачено всі діючі норми щодо оподаткування підакцизної продукції, встановлено ставки акцизного податку та визначено особливості оподаткування. На даний час в Україні акцизним податком обкладаються спирт, лікеро-горілчана продукція, виноробна продукція, пиво, тютюн та тютюнові вироби, окремі транспортні засоби, деякі нафтопродукти (рис.3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3. Перелік підакцизних товарів в Україні

Варто підкреслити, що в Україні встановлено державний контроль за обігом підакцизних товарів, зокрема, спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів відповідно до Закону України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Отже, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Податковим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Україна має дещо інший принцип оподаткування акцизним податком підакцизних товарів, ніж країни Європейського Союзу, де платниками акцизного податку є суб'єкти, що реалізують підакцизні товари безпосередньо споживачам. Платниками акцизного податку в Україні є виробники та імпортери підакцизних товарів, і сума акцизу включається до вартості товару ще до початку його обліку в оптовій та роздрібній торгівлі (рис.4).

Реєстрація в органах доходів і зборів як платника податку суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції) та імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії.

Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зазначені види діяльності, зобов'язані надати органу доходів і зборів за місцезнаходженням суб'єкта господарювання інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анулюванні ліцензії у п'ятиденний строк з дня здійснення таких дій.

Інші платники підлягають обов'язковій реєстрації як платники акцизного податку органами доходів і зборів за місцем державної реєстрації таких суб'єктів у місячний строк із дня початку господарської діяльності.

Акцизний податок з імпортних товарів сплачується до або під час подання митної декларації одночасно зі сплатою мита та митних зборів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.4. Платники акцизного податку

При оподаткуванні акцизним податком алкогольних напоїв і тютюнових виробів особливістю є те, що порядок сплати вказаного податку передбачає придбання марок акцизного збору встановлених зразків. Вони різняться за дизайном і кольором для імпортних і вітчизняних товарів.

Марки видаються виробникам за умови сплати їх вартості, а також сплати акцизного податку минулий місяць, відповідно до заявки-розрахунку, що містить інформацію про планові обсяги реалізації на наступний місяць. Імпортери підакцизних товарів отримують марки після подання заявки встановленої форми та платіжних документів, що підтверджують сплату акцизного збору та вартості марок (або простого векселя на відстрочення платежу). Марки наклеюються на товари і слугують для контролю за ухиленням від оподаткування.

Крім того, незаперечним є той факт, що стан роботи підприємств - виробників підакцизних товарів суттєво впливає на надходження акцизного податку до бюджету. Тому, з метою поповнення бюджету Урядом України постійно здійснюються заходи щодо підтримки підприємств.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5. Обєкти оподаткування акцизним податком.

Механізм обрахунку акцизного податку побудований на визначенні не об'єкту оподаткування, а податкової бази.

Базою оподаткування акцизним податком є:

1) у разі обчислення акцизного податку із застосуванням адвалорних (відсоткових) ставок базою оподаткування є:

-вартість реалізованого товару (продукції), виробленого на митній території України, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без ПДВта з урахуванням акцизного податку;

-вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без ПДВта з урахуванням акцизного податку;

-митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначається відповідно до Митного кодексу України.

При визначенні бази оподаткування перерахунок іноземної валюти на національну валюту здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на дату подання до митного органу митної декларації до митного оформлення;

2) у разі обчислення акцизного податку із застосуванням специфічних ставок з вироблених на митній території України або ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках;

3) у разі обчислення акцизного податку із застосуванням одночасно адвалорних та специфічних ставок акцизного податку базою оподаткування є база, визначена відповідно до адвалерних та специфічних ставок;

4) у разі наявності наднормативних втрат спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв, допущених з вини виробника під час виробництва підакцизних товарів (продукції), базою оподаткування є вартість (кількість) цих товарів, які можна було б виробити з наднормативно втрачених товарів (продукції). Норми втрат і виходу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв затверджуються центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України;

5) при псуванні, знищенні, втраті підакцизних товарів (продукції), крім випадків, передбачених у пункті 4, базою оподаткування є вартість та обсяги втрачених товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат.

Відповідно до податкового законодавства України акцизний податок обчислюється за специфічними, адвалорними та змішаними (адвалорними та специфічними одночасно) ставками (рис.6).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6. Види ставок акцизного податку

Ставки акцизного податку, визначені в Податковому кодексі України, не є постійними, а щорічно переглядаються. Передбачається щорічне внесення Кабінетом Міністрів України до 1 червня до Верховної Ради України проекту закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо абсолютних ставок оподаткування акцизним податком з урахуванням індексів споживчих цін та цін виробників промислових товарів.

Щодо зарубіжного досвіду, то часткою індивідуальних акцизів в доходах бюджету Україна значно поступається іншим країнам. Оскільки цей податок стосується здебільшого предметів розкошу, або предметів широкого вжитку, що не є життєво важливими, а деякі з них навіть справляють шкідливий вплив на здоров'я, то тут, на наш погляд, є резерви підвищення ставок. Це сприяло б поповненню зведеного бюджету України. Тим більше, що акцизи є "товарними податками", які, на відміну від "факторних", практично не справляють вплив на довготермінове економічне зростання. Цього висновку дійшла Лондонська школа економіки і це дає можливість виправдати подальше підвищення ставок акцизного збору. Слід лише зауважити, що таке підвищення не повинне бути різким, а має носити поступовий характер.

4. Мито

Що стосується третього виду непрямих податків, який сплачують суб'єкти господарювання, - мита, то його фіскальна ефективність щодо доходів зведеного бюджету невисока. Натомість регулююча роль одна з найвищих серед податків взагалі. На відміну від інших непрямих податків, основні цілі застосування мита - це перш за все:

- реалізація зовнішньоторговельної політики держави;

- створення сприятливих умов для розвитку національного виробника (зокрема, окремих галузей економіки);

- встановлення справедливого конкурентного середовища на внутрішньому ринку країни;

- забезпечення оптимального платіжного балансу;

- формування раціональної структури експорту та імпорту;

- сприяння структурній перебудові економіки країни;

- сприяння інтеграції економіки країни до світового економічного простору.

Крім того, слід відмітити, що мито -- це непрямий податок, який є різновидом митних платежів, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача. В свою чергу митний платіж -- це різновид обов'язкових платежів, що справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Податковий кодекс України визначає митні платежі як податки, що відповідно до Податкового Кодексу України або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Митний кодекс України визначає митні платежі через перерахування його видів -- а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції). Мито слід відрізняти від державного мита -- грошової суми, що стягується в судових і арбітражних органах, нотаріальних конторах, органах МЗС, МВС, міських, сільських, селищних радах та інших уповноважених на те органах за вчиненням ними дій з об'єктами нерухомого майна і видачу документів, що мають юридичне значення.

Отже, мито як економічна категорія - це непрямий податок на товари та інші предмети й цінності, що переміщуються через митний кордон країни. Мито відноситься до податків на споживання, включається до ціни товарів, його ставки диференційовані за групами товарів.

Стягнення мита в Україні регулюється Митним кодексом України та Митним тарифом України -- систематизованим переліком ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Верховна Рада України встановлює нові та змінює діючі ставки увізного мита, визначених Митним тарифом України, шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється при перетині митного кордону.

В кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачі імпортованих товарів. Проте при перетині митного кордону мито сплачує суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщуються через митний кордон. Для визначення митної вартості імпортованого товару, валюта, яка використовується при укладанні контракту, перераховується в національну валюту України за курсом НБУ на день подання митної декларації.

Використовується 2 види ставок для визначення суми мита:

1) у процентах до митної вартості товару, які переміщуються через митний кордон (адволорне мито);

2) у грошовому виразі на одиницю товару (специфічне мито).

На підакцизні товари встановлені ставки специфічного ввізного мита. На більшість видів підакцизних товарів ставка ввізного мита встановлена в ЕВРО з одиниці товару, які імпортуються. Ставки ввізного мита диференціюються за товарними групами, як і ставки АП.

Процентні ставки мита встановлено на 3-х рівнях: повні, пільгові, преференційні. Їх застосування залежить від того, який митний режим установлено в Україні для тієї чи іншої країни походження товарів.

При стягненні мита діє система пільг. Пільги надаються шляхом: повного звільнення по окремим товарам; встановлення мінімальних пільгових ставок в залежності від країни постачальника (по імпортним товарам) і в залежності від країни покупця товару (по експортованим товарам).

Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та застосування засобів державного регулювання ввезення-вивезення товарів на території України. Однією з операцій є декларування, яке здійснюється шляхом подання заяви в установленій формі точних даних про мету переміщення через митний кордон товару та інших предметів, а також інших відомостей, які необхідні для митного контролю та митного оподаткування.

В обов'язки декларанта входять:

1) пред'явити митниці товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон;

2) подати митниці документи, що містять дані, необхідні для здійснення митного контролю і митного оформлення;

3) сплатити мито та митні збори за товари та предмети, які підлягають митному оподаткуванню .

Митні збори - це своєрідна плата за виконання митницею своїх обов'язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів.

Митний тариф включає три колонки: преференційну, пільгову та повну ставки. В залежності від методу вирахування в Україні застосовуються види мита:

--адвалерне (нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом);

--специфічне (нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару);

--комбіноване (поєднує обидва попередні).

В залежності від об'єкту та призначення в Україні застосовується ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне мито. Ввізне мито нараховується при ввезені товарів та інших предметів на митну територію України. Преференційні ставки ввізного мита застосовуються:

--до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони;

--в разі встановлення спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України;

--до товарів, що походять з країн, які розвиваються.

Пільгові ставки ввізного мита застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння. До решти товарів та інших предметів застосовуються повні ставки ввізного мита. Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при іх вивезенні за межі митної території України. На окремі товари та предмети на строк не більше 4-х місяців може встановлюватись сезонне ввізне і вивізне мито.

Спеціальне мито встановлюється:

--для захисту вітчизняних виробників (якщо умови імпортних поставок загрожують їм);

--для запобігання порушень загальнодержавних інтересів у конкретній галузі або припинення недобросовісної конкуренції;

--у відповідь на дискримінаційні чи недружні дії проти України та її суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Ставки спеціального мита встановлюються в кожному окремому випадку.

Антидемпінгове мито застосовується у таких випадках:

--ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою за їх конкурентну ціну в країні експорту, якщо таке ввезення завдає шкоди вітчизняним виробникам і перешкоджає розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

--вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних товарів, якщо таке вивезення завдає шкоди загальнодержавним інтересам України.

Антидемпінгове мито встановлюється у розмірах, не вищих за різницю між конкурентною оптовою ціною об'єкту демпінгу в країні експорту і заявленою ціною при його ввезенні на митну територію України або за різницю між ціною об'єкту демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних товарів.

Компенсаційне мито застосовується:

--у разі ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення загрожує вітчизняним виробникам чи розширенню виробництва подібних товарів;

--у разі вивезення за межі митної території України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалась субсидія, якщо таке вивезення завдає шкоди державним інтересам України.

Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розміру субсидій.

Спеціальне, антидемпінгове та компенсаційне мито застосовується за результатами розслідування Міністрерства економіки України, а раніше - Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, що проводиться за заявою українських або іноземних державних органів, підприємств, організацій, а також з ініціативи Митно-Тарифної Ради України.

Нарахування мита проводиться на основі митної вартості товарів та інших предметів, яка включає:

--ціну, зазначену в рахунку-фактурі;

--витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

--комісійні та брокерські;

--плату за використання об'єктів інтелектуальної власності, що стосується цих товарів і має бути сплачена імпортером (експортером) прямо або побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Якщо буде встановлено невідповідність митної вартості або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи визначають митну вартість на основі ціни на подібні товари у провідних країнах-експортерах.

Об'єктом оподаткування митом є операції платників з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України.

В Україні застосовуються такі види мита :

1) адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом та обчислюється за формулою (1.8):

См_а = (В х М_а) : 100, (1.8)

де См_а - сума ввізного (вивізного) мита (адвалерного),

В - митна вартість товару (у грн.),

М_а - ставка мита, установлена у відсотках до митної вартості товару.

2) специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом та обчислюється:

См_с = Н х М_с х Кє, (1.9)

де См_с - сума ввізного (вивізного) мита (специфічного),

Н - кількісна або фізична характеристика товару в натуральному виразі,

М_с - ставка ввізного (вивізного) мита в євро за одиницю товару,

Кє - курс євро, установлений Національним банком України на день прийняття вантажної митної декларації.

3) комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення і визначається за формулами (1.10) або (1.11):

См_к = См_а , якщо См_а ? См_с (1.10)

См_к = См_с , якщо См_с ? См_а (1.11)

де См_к - сума мита за комбінованими ставками .

Відповідно до ставок єдиного митного тарифу застосуються базу оподаткування у грошовому виразі та у натуральному виразі. Ставки єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами .

Від сплати мита звільняються ряд об'єктів, основними з яких є:

--транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів, а також предмети матеріально-технічного постачання і спорядження, паливо, продовольство та інше майно, необхідне для їх нормальної експлуатації на час перебування в дорозі, в пунктах проміжної зупинки або придбане за кордоном у зв'язку з ліквідацією аварії (поломки) цих транспортних засобів;

...