Місцеві податки і збори суб’єктів підприємницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План

1. Економічна сутність та розвиток місцевого оподаткування в Україні

2. Система місцевих податків і зборів та основи їх справляння

3. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

4. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

5. Збір за місця для паркування транспортних засобів

6. Туристичний збір

1. Економічна сутність та розвиток місцевого оподаткування в Україні

Місцеві податки (збори) - це платежі, які спрямовуються виключно до бюджету місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст. Вид бюджету, до якого надходить податок (збір), залежить від виду органу місцевого самоврядування, рішенням якого його було встановлено на відповідній території.

Фінансова самостійність місцевих органів влади в першу чергу залежить від обсягу власних надходжень місцевих бюджетів, складовою яких є місцеві податки та збори. До прийняття ПКУ діяли 2 місцевих податки (податок з реклами та комунальний податок) та 12 зборів. Проте, не зважаючи на таку кількість, вплив їх на формування місцевих бюджетів був незначний - близько 2% всіх податкових надходжень. Існуючі до 2011 р. місцеві податки і збори не були вагомою дохідною базою місцевих органів влади та не сприяли зміцненню їх самостійності. Тому необхідно було кардинально змінити цю ситуацію, що і спостерігається з прийняттям Податкового кодексу.

Зміни в структурі місцевого оподаткування зумовлені рядом причин, зокрема:

- витрати на адміністрування деяких раніше існуючих місцевих зборів перевищували надходження від них (наприклад, збір із власників собак);

– значну частину зборів не можна було запровадити у більшості територіальних одиниць через відсутність відповідних об'єктів оподаткування (зокрема курортний збір, збір за участь у бігах на іподромі).

– незначне фіскальне значення місцевих податків і зборів для бюджетів місцевого самоврядування.

З 1 січня 2011 р. справляння місцевих податків і зборів регламентовано розділом ХІІ ПКУ. Відтепер в Україні справляються два місцевих податки та три місцевих збори. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ЄП та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності раніше були загальнодержавними, а з 01.01. 2011 р. вони є обов'язковими для впровадження всіма місцевими радами. Рішення про запровадження справляння на певній адміністративній території збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору приймається кожною окремою місцевою радою самостійно (ці збори не є обов'язковими для запровадження), про що платники мають бути попереджені до 15 липня року, що передує року введення збору. Порядок справляння ЄП для субєктів підприємницької діяльності був розглянутий нами раніше, в темі пряме оподаткування підприємницької діяльності.

У ст. 10 міститься перелік місцевих податків та зборів. Виходячи з цього переліку, кожна сільська, селищна чи міська рада приймає рішення щодо встановлення на своїй території тих чи інших місцевих податків та зборів.

Закріплені в ст. 10 місцеві податки та збори поділяються на дві групи:

на загальнообов'язкові та факультативні.

Встановлення і справляння загальнообов'язкових місцевих податків та зборів є обов'язковим на території усієї України. До таких податків та зборів належать - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (справляння податку запроваджується з 1 січня 2012 року); ЄП; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

В пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК запроваджено новацію щодо загальнообов'язкових місцевих податків і зборів, яка раніше не передбачалась податковим законодавством України. Якщо органи місцевого самоврядування (сільська, селищна чи міська ради) у визначені законодавством строки не приймають рішення про встановлення на своїй території загальнообов'язкових місцевих податків і зборів, то такі платежі вважаються встановленими із застосуванням мінімальної ставки, визначеної у відповідних статтях ПК України.

Вирішення питання доцільності встановлення факультативних податків та зборів на території села, селища чи міста належить до виключної компетенції відповідної місцевої Ради.

Відповідно до п. 10.4 ст. 10 ПК до факультативних належать - збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір. Усі інші місцеві податки та збори належать до групи загальнообов'язкових платежів.

Місцеві податки та збори, не передбачені в ст. 10 ПК, вважаються такими, що не встановлені та сплаті не підлягають.

Відповідно до ст. 69 Бюджетного кодексу України місцеві податки і збори належать до доходів місцевих бюджетів та не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів до цих бюджетів. Як проголошено в ч. 5 ст. 78 Бюджетного кодексу України, податки і збори визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування їх на єдиний казначейський рахунок.

2. Система місцевих податків і зборів та основи їх справляння

Нині місцеве оподаткування в ринкових країнах сформувалося завдяки тривалому процесові еволюції податків в цілому, пошуку оптимальних засад обкладання, становлення інституту місцевого самоврядування. Нинішні місцеві податки поєднують ознаки найперших і дуже часто архаїчних форм місцевого оподаткування і довершеніші форми обкладання До складу місцевих у деяких країнах належать певні загальнодержавні податки, і місцеві власті мають самостійні права з їхнього стягнення. Усі місцеві податки в зарубіжних країнах, як правило, поділяють на чотири групи.

1) Власні місцеві податки - встановлюються місцевими органами самоврядування і справляються лише на території місцевого союзу. До них належать як прямі, так і непрямі податки: особисті прибуткові, податки на прибуток корпорацій, майнові, земельні, промислові, на автомобілі, на професії, Місцеві акцизи, на покупки тощо. Найбільше фіскальне значення - мають податки на доходи (громадян та підприємств) і майнові.

2) Надбавки до державних податків на користь місцевих бюджетів. Крім того, до цієї групи належать відрахування від загальнодержавних податків, які залишаються в доходах місцевих бюджетів. Розміри відрахувань, а також граничні рівні надбавок визначаються центральним урядом.

3) Податки, що стягуються у вигляді плати за послуги, які надаються місцевими властями (за користування електроенергією, газом, водопроводом, каналізацією, послугами зв'язку, автостоянками, за видачу різних документів органами місцевої влади).

4) Податки, які відображають політику місцевих властей: В основному це екологічні податки. Значної фіскальної ролі вони не відіграють, проте сприяють охороні навколишнього середовища та економному використанню обмежених природних ресурсів.

Отже, характерними рисами сучасних місцевих податків зарубіжних країн є їхня чисельність, регресивність, широке охоплення платників і дуже часто архаїчність. Загальна кількість місцевих податків у деяких країнах досить значна, відповідно суттєвою є роль місцевих податків у формуванні доходів місцевих бюджетів.

На противагу Україні, у більшості розвинених країн місцеві податки становлять значну частку податкових надходжень місцевих бюджетів і їх питома вага постійно зростає. Особливостями місцевих податків і зборів на Заході - є їх масовість та регресивність, тобто частка місцевих податків і зборів зменшується щодо сукупного розміру доходів, якщо останні зростають. Надходження від місцевих податків і зборів у розвинених країнах у доходах місцевих бюджетів та у ВВП наведені в табл. 1.

Таблиця 1 Питома вага місцевих податків і зборів у доходах бюджету та ВВП зарубіжних країн та України

Країна	Частка в доходах бюджету, %	Частка у ВВП, %	Країна	Частка в доходах бюджету, %	Частка у ВВП, %
Швеція	64,2	16,6	США	40,7	3,7
Австрія	55,2	4,5	Німеччина	39,2	2,6
Японія	55,0	6,4	Австралія	38,6	1,0
Данія	50,3	17,2	Португалія	36,3	2,2
Фінляндія	49,5	9,4	Бельгія	33,9	2,4
Швейцарія	48,7	4,9	Люксембург	33,8	2,1
Іспанія	48,3	2,8	Великобританія	13,6	1,7
Італія	45,4	6,9	Греція	12,0	0,3
Норвегія	44,4	6.4	Нідерланди	9,3	1,5
Франція	42,1	4,5	Україна	1,0	0,9
Канада	41,1	2,9

3. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Податок на нерухоме майно є основою майнового оподаткування в переважній більшості європейських країн. В Україні цей податок був передбачений ще в першій редакції ЗУ «Про систему оподаткування», проте до прийняття ПКУ так і не було розроблено механізму його адміністрування, тому в Україні він досі не був введений. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, запроваджено в Україні вперше.

ПКУ розроблено механізм нарахування та сплати податку на нерухоме майно та з 1 січня 2013 року для юридичних осіб введений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи власники об'єктів житлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкти житлової нерухомості: житлові будинки, квартири, садові, дачні будинки, котеджі тощо. Існує нерухомість, яка звільняється від оподаткування, зокрема: будівлі дитячих будинків сімейного типу; гуртожитки.

Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості. Раз на рік фізичним особам надається пільга, яка полягає у зменшенні бази оподаткування: для квартири на 120 м²; для житлового будинку на 250 м². Ставки податку встановлюються за кожен м² житлової площі об'єкта оподаткування. Для квартир S ? 240 м² та будинків S ? 500 м² ставка становить 1% МЗП, встановленої на 1 січня звітного року; для квартир S > 240 м² та будинків S > 500 м² - 2,7% МЗП.

Згідно з положеннями статті 265 Податкового кодексу юридичні особи самостійно обчислюють суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, станом на 1 січня звітного року та подають декларацію про суми нарахованого податку до органу доходів і зборів за місцезнаходженням об'єкта оподаткування до 20 лютого цього ж року.

Сплата податку юридичними особами здійснюється у вигляді авансових внесків щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом.

Тому заплатити авансові внески з податку на нерухоме майно за ІІІ квартал 2013 року юридичним особам слід не пізніше 30 жовтня поточного року.

Вся інформація про об'єкти нерухомості в органи податкової служби передається органами державної реєстрації прaв на нерухоме майно, тобто вона поступає незалежно від власників нерухомості.

Відповідальність за несплату (невчасну сплату) податку

Відповідальність за несплату або несвоєчасну/непoвну оплату податку на нерухоме майно така ж, як і для інших податків. Згідно п. 126.1 ПКУ, застосовуватиметься штраф y розмірі:

10% вiд погашеної суми податкового боргу -- пpи затримці до 30 календарниx днів;

20% вiд погашеної суми податкового боргу -- пpи затримці більше 30 календаpних днів.

Якщо податок буде сплачений несвоєчасно, то згідно ст. 129 ПКУ після граничних термінів для його сплати на суму податкового боргу нараховуватиметься пеня з розрахунку 120% річних ставки НБУ, щo діє нa день виникнення податкового боргу.

На відміну від фізичних осіб, для яких Податковим кодексом передбачено пільги , для юридичних осіб ніяких пільг немає.

В переважній більшості країн податок на нерухоме майно надходить саме до місцевих бюджетів. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, запроваджено для забезпечення місцевих органів влади стабільними джерелами фінансування, а також з метою детінізації майнових відносин, розвитку інституту приватної власності, зменшенню неконтрольованого зростання цін на житло.

4. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності це сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту.

До прийняття ПКУ збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності був у складі загальнодержавних податків і зборів як «плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності». Введення даного збору обумовлене необхідністю нормативно-правового регулювання діяльності з роздрібної торгівлі на території України, обміну готівкових валютних цінностей, надання деяких платних послуг, а також послуг у сфері розваг.

Платники збору та види підприємницької діяльності, які підлягають патентуванню, схематично представлені на рис. 2.

Рис. 2 . Платники збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності та види діяльності, які підлягають патентуванню

Суб'єкти, які звільняються від сплати збору за провадження торговельної діяльності, схематично представлені на рис. 3.



Рис. 3. Суб'єкти, які звільняються від сплати збору

Види патентів та строки їх дії наведені в табл.2.

Таблиця 2. Види торгових патентів

Вид патенту	Строк дії
Торговий патент	це державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору	60 календарних місяців (5 років)
	У т.ч. торговий патент на здійснення діяльності у сфері розваг	8 календарних кварталів (2 роки)
Пільговий торговий патент	торговий патент на провадження торговельної діяльності певними видами товарів	60 календарних місяців (5 років)
Короткостроковий торговий патент	торговий патент на провадження торговельної діяльності, строк дії якого не перевищує 15 календарних днів (придбавається при проведенні ярмарок, виставок-продажів)	до 15 календарних днів

Пільговий торговий патент придбавається для здійснення торгівлі виключно товарами, наведеними в таблиці 3.

Таблиця 3. Види товарів, що продаються із придбанням пільгового торгового патенту

незалежно від країни походження товарів	товари повсякденного вжитку	через торговельні установи, утворені для цього громадськими організаціями інвалідів
	продукти харчування
	вироби медичного призначення для індивідуального користування
	технічні та інші засоби реабілітації
	товарів військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військових частин і військових навчальних закладів
	насіння та посадковий матеріал різних культур, картоплі
	Сірники
	термометри та індивідуальні діагностичні прилади
Товари вітчизняного виробництва	проїзні квитки
	Зошити
	зубні паста та порошки, дитячі пелюшки, мило господарське
	готові лікарські засоби, вітаміни для населення, ветеринарні препарати, вироби медичного призначення для індивідуального користування інвалідами, технічні та інші засоби реабілітації інвалідів
	поштові марки, листівки, конверти, ящики, коробки та інша тара, яка використовується для поштових відправлень підприємствами транспорту та зв'язку, і фурнітура до них
	товари народних промислів, крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність
	вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове тощо, що реалізується населенню для використання у житлових та/або нежитлових приміщеннях
	періодичні видання друкованих ЗМІ вітчизняного виробництва, що мають реєстраційні свідоцтва
	книги, брошури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція вітчизняного виробництва

Ставки збору встановлюють органи місцевого самоврядування з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг (рис 4).

Для розрахунку суми збору береться МЗП, встановлена на січня звітного року. місцевий податок збір підприємництво

Ставки збору округляються:

-менш як 50 коп - остача відкидається,

-50 коп і більше - округляються до однієї гривні

ПКУ введено диференційовані ставки збору за придбання торгового патенту в залежності від виду діяльності платника.

Якщо платник бажає здійснювати діяльність, яка підлягає патентуванню, то він повинен подати до органів доходів і зборів:

1. заявку на придбання торгового патенту, в якій вказати:

-реєстраційні дані про платника (назва, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) та ПІБ, реєстраційний номер облікової картки (для фізичної особи); юридичну;

-вид підприємницької діяльності, для провадження якої придбається торговий патент та вид торгового патенту;

-найменування документа про повну або часткову сплату збору;

назву та фактичну адресу пункту продажу товарів, надання платних послуг, обміну іноземної валюти, грального місця, тощо;

-період, на який придбається торговий патент.

2.представити для звірки оригінали або нотаріально засвідчені копії підтверджуючих документів, зазначених в заяві (в податковому органі вони не залишаються).

Рис. 4 Ставки збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності

При подачі заявки одразу ж здійснюється звірка всіх необхідних документів, якщо розбіжностей не виявлено, протягом 3-х днів з дня подачі заявки платнику під підпис видається торговий патент. Під час придбання торгового патенту СГД вносить суму збору за один місяць (або квартал - залежно від виду діяльності). Торговий патент має бути придбаний окремо для кожного пункту продажу товарів, надання платних послуг, обміну іноземної валюти, кожного окремого грального місця, а також кожного відокремленого підрозділу, який не є платником податку на прибуток. У пункті здійснення діяльності, що підлягає патентуванню, торговий патент (або його нотаріально засвідчена копія) розміщується так, щоб він завжди був відкритий та доступний для огляду. Патент діє лише на тій території, на яку поширюються повноваження органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. Передача торгового патенту іншому суб'єкту господарювання або іншому відокремленому підрозділу такого суб'єкта не дозволяється. Дане обмеження не стосується патентів, виданих для провадження торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), який діє на всій території України. Збір сплачується до того місцевого бюджету, де знаходиться пункт продажу товарів, або надання платних послуг, обміну іноземної валюти, пункт надання послуг у сфері розваг, а для короткострокових патентів - за місцем проведення ярмарок чи виставок-продажів.

Строки сплати наступні:

– для торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту не пізніш як за один календарний день до початку провадження такої діяльності;

– для торговельної діяльності (крім діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, торгівлі валютними цінностями щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному;

– за здійснення діяльності у сфері розваг щоквартально не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.

При бажанні платники можуть сплатити збір авансом до кінця календарного року. Якщо суб'єкт господарювання вирішив припинити діяльність, яка підлягає патентуванню, він до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово має повідомити про це відповідний податковий орган та повернути оригінал торгового патенту. За наявності переплати, платнику повертається надмірно сплачена сума збору.

5. Збір за місця для паркування транспортних засобів

Діяльність, пов'язана з паркуванням транспортних засобів, сьогодні набула широкого розповсюдження, а плата за паркування автомобілів є одним з основних джерел наповнення місцевих бюджетів у країнах з усталеними традиціями місцевого самоврядування. В Україні протягом останніх років мала місце дещо інша ситуація: надходження збору за припаркування автотранспорту коливалися в 2006-2010рр. в межах 2,5-3,5% надходжень від місцевих податків і зборів.

Збір за місця для паркування транспортних засобів запроваджено на заміну збору за паркування автотранспорту, він є не обов'язковим для встановлення за наявності об'єктів оподаткування, а його ставки та порядок сплати визначають сільські, селищні та міські ради. Це дає змогу органам місцевого самоврядування провадити власну фіскальну політику на місцевому рівні, визначаючи її пріоритетні напрями.

Платниками збору згідно статті 266 ПКУ є:

Рішенням місцевих органів влади затверджується перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації діяльності із паркування транспортних засобів, в якому вказуються:

-місцезнаходження таких ділянок,

-загальна площа,

-технічне облаштування,

-кількість місць для паркування транспортних засобів.

Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається до податкових органів для здійснення подальшого контролю за сплатою податку. Платниками збору за паркування автотранспорту, який існував до прийняття ПКУ, були водії автотранспорту.

Ставки збору встановлюються відповідним місцевим органом влади за кожний день провадження діяльності із паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі відведеної для цих цілей земельної ділянки, у розмірі від 0,03% до 0,15% мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня звітного року.

На розмір ставки збору впливають:

-місцезнаходження спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів,

-площа спеціально відведеного місця,

-кількість місць для паркування транспортних засобів,

-спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку,

-режим роботи стоянок

-заповнюваність стоянок.

Об'єктом оподаткування є:

– земельна ділянка, яка рішенням сільської, селищної або міської ради відведена для паркування транспортних засобів на:

o автомобільних дорогах загального користування,

o тротуарах або інших місцях,

– комунальні гаражі, побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету

– стоянки, побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету

– паркінги (будівлі, споруди, їх частини), побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету,

Не оподатковується площа земельної ділянки, відведена для безоплатного паркування транспортних засобів.

Базою оподаткування є площа об'єкта оподаткування, тобто:

– площа земельної ділянки, відведеної для паркування;

– площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), побудованих за рахунок коштів місцевого бюджету.

Порядок обчислення та строки сплати збору

Збір розраховується за формулою:

,

де БО - база оподаткування, Ст - ставка збору

Базовим податковим періодом для нарахування зору є квартал. Сума збору до сплати вказується платником у декларації, яка подається протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу, і сплачується протягом 10 днів після граничного строку подачі декларації

6. Туристичний збір

Туристичний збір це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету та справляється за статтею 268 ПКУ

Цей збір прийшов на заміну курортному збору, основними недоліками якого були неможливість запровадження його у більшості територіальних одиниць через відсутність відповідних об'єктів оподаткування, а також малі обсяги надходжень збору протягом останніх років.

Кошти від туристичного збору зараховуються до місцевого бюджету і використовуються для розвитку туристичної і курортної інфраструктури відповідної територіальної громади. Це дасть змогу підвищити рейтинг конкурентоспроможності України в сфері туризму і подорожей.

Платниками збору є:

Не є платниками туристичного збору особи, які:

– постійно проживають, у т.ч. на умовах договорів найму, у місцевості, в якій справляється цей збір;

– прибули у відрядження;

– прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію Міністерства охорони здоров'я України;

– ветерани війни;

– учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

– інваліди, діти-інваліди та особи, що їх супроводжують (не більше одного супроводжуючого);

– діти віком до 18 років;

– дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

Податковими агентами, згідно рішення місцевих органів влади, є:

– адміністрації готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та інших закладів готельного типу, санаторно-курортних закладів;

– квартирно-посередницькі організації, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

– юридичні особи або фізичні особи підприємці, уповноважені місцевими органами влади справляти збір на умовах укладеного з відповідною радою договору.

З прийняттям ПКУ введено поняття «податковий агент». До переліку додано фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, уповноважених на утримання цього збору місцевими органами влади.

Ставка збору встановлюється у розмірі від 0,5% до 1% бази справляння збору.

Базою справляння збору є вартість усього періоду проживання чи ночівлі (за вирахуванням податку на додану вартість) в:

-готелях, кемпінгах, мотелях, гуртожитках для приїжджих,

-інших закладах готельного типу, санаторно-курортних закладах;

-будинках і квартирах, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму.

До вартості проживання не включаються:

– витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни),

– телефонні рахунки,

– оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз),

– обов'язкове страхування,

– витрати на усний та письмовий переклади,

– інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду.

Збір справляють податкові агенти під час надання послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням, зазначаючи суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку на проживання або квитанції

Збір розраховується за формулою:

, де БО - база оподаткування, Ст - ставка збору

Базовим податковим періодом для нарахування зору є квартал. Сума збору до сплати вказується платником у декларації, яка подається протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу, і сплачується протягом 10 днів після граничного строку подачі декларації.

Размещено на Allbest.ru

...