Спеціальні податкові режими суб’єктів підприємницької діяльності в Україні. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

СПЕЦІАЛЬНІ ПОДАТКОВІ РЕЖИМИ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ. ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ В УМОВАХ ДІЇ УГОДИ ПРО РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ



План

1. Сутність спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

2. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб

3. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб

4. Фіксований сільськогосподарський податок для суб'єктів підприємництва

5. Економічна сутність угод про розподіл продукції та їх фіскальне значення

6. Особливості обчислення суми податку на прибуток при провадженні діяльності відповідно до угод про розподіл продукції

7. Порядок оподаткування ПДВ про провадженні діяльності відповідно до угод про розподіл продукції

8. Справляння плати за користування надрами при провадженні діяльності відповідно до угод про розподіл продукції

сільськогосподарський оподаткування звітність прибуток



1. Сутність спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

Для активізації підприємницької активності та інтенсивного розвитку малого підприємництва уряд застосовує такий інструмент податкового регулювання, як заміна цілого ряду податків і зборів загальної системи оподаткування одним податком, який, до того ж, обраховується за спрощеними правилами. Такий податок в Україні має назву ЄП, який можуть сплачувати як фізособи-СПД так і юридичні (6 груп платників підприємницької діяльності). Головною причиною впровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, була необхідність стимулювати прискорений розвиток цього сектору економіки, а також складність звичайної системи оподаткування, що вимагало від суб'єктів малого підприємництва порівняно великих витрат на адміністрування податків.

ЄП, сплачуваний суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами поєднує в собі характеристики податків і зборів, що він їх замінює. Насамперед, ЄП можна класифікувати як оборотний, тобто податкові зобов'язання платника збільшуються в разі підвищення обсягів продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Разом з тим негативні наслідки кумулятивного ефекту, притаманного оборотним податкам, при застосуванні спрощеної системи оподаткування мають обмежений характер. Це зв'язано з тим, що ЄП сплачується на кожному етапі - від виробництва до кінцевого споживання товарів, а вибірково - тільки тими суб'єктами малого підприємництва, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Інші суб'єкти підприємництва, які беруть участь у просуванні товару, застосовують звичайну систему оподаткування.

З погляду форми оподаткування ЄП можна віднести до прямих податків. Він сплачується суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою - за рахунок власних коштів, і включається в ціну товарів не у вигляді надбавки до неї, а на стадії виробництва у виробників. Тому ЄП регулює насамперед виробництво, хоча він непрямо впливає і на споживання. Разом з тим ЄП (у разі сплати його за ставкою 10 відсотків) замінює разом з іншими і податок на додану вартість (ПДВ), який є класичним прикладом непрямих податків. Таким чином, впровадження спрощеної системи суттєво змінює структуру оподаткування на користь підвищення питомої ваги прямих податків.

ЄП сплачується незалежно від фінансового й майнового стану платників, тому він не може бути віднесений до реальних податків і класифікується як податок особистий. За економічним змістом об'єкта оподаткування ЄП однозначно відноситься до податків на доходи, тобто він справляється саме в момент виникнення доходу, а не при його використанні. За критерієм рівня державних структур, що встановлюють податки, ЄП, платниками якого є юридичні особи, може бути класифікований як місцевий. За способом стягнення ЄП відноситься до окладних, тому що загальна сума надходжень формується, як сума платежів окремих платників, і не залежить від потреби бюджету. Спрощена система оподаткування юридичних осіб передбачає встановлення однакової ставки незалежно від розміру бази оподаткування. Тобто ЄП для юридичних осіб за способом встановлення податкової ставки відноситься до пропорційних податків.

До переваг спрощеної системи оподаткування відноситься:

виведення значної частини господарських операцій з тіньового сектору економіки за рахунок зниження податкового навантаження та спрощення адміністрування податків при застосуванні альтернативних систем;

позитивні структурні зміни у валовому національному доході на користь збільшення питомої ваги малого бізнесу за рахунок стимулювання розвитку тих, що вже діють, і створення нових суб'єктів підприємницької діяльності;

розвиток конкурентного середовища та демонополізація економіки;

спрощення адміністрування податків і зменшення відповідних витрат контролюючих органів внаслідок скорочення переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються суб'єктами малого підприємництва, і зменшення кількості перевірок за окремими напрямами оподаткування Це дозволяє підвищити ефективність справляння податків;

покращання соціальної ситуації за рахунок забезпечення додаткових робочих місць та розвитку самозайнятості;

створення можливості для збільшення податкових платежів за рахунок розширення кола платників: бази оподаткування (ліквідація пільг з податків, що замінюються альтернативним податком);

зменшення обсягів заборгованості платників перед бюджетами та державними цільовими фондами.

ефективне податкове стимулювання раціонального використання наявних ресурсів, оскільки спрощена система є єдиним режимом прямого оподаткування, в якому ресурсні витрати не зменшують податкові зобов'язання платників;

зменшення обсягу бартерних операцій, що сприяє оздоровленню фінансового клімату в країні:

сприяння формуванню середнього класу, що знижуватиме гостроту проблеми стратифікації суспільства за рівнем доходів.

До недоліків відносяться:

порушення цілісності податкової системи країни та принципу рівності в оподаткуванні;

певне зниження можливостей та ефективності податкового регулювання цього сектору економіки зі рахунок зменшення кількості податків а, відповідно, й об'єктів оподаткування;

зменшення податкових надходжень, оскільки перехід на спрощену систему оподаткування здійснюється виключно на добровільних засадах, і відповідне рішення приймається платник тільки за умови зменшення податкового навантаження;

зменшення надходжень з такого «звичайного» джерела формування дохідної частини бюджету, як штрафні санкції, внаслідок зменшення кількості перевірок і кількості податків, що сплачуються пре звичайній системі оподаткування;

відсутність законодавчого врегулювання деяких суттєвих аспектів застосування ЄП та наявність численних внутрішніх суперечностей нормативно-правової бази спрощеної системи та її неузгодженість з іншими законодавчими актами в сфері оподаткування, що призводить до наявності різних трактувань одних і тих само норм;

Наявність цих недоліків визначає, по перше, - необхідність обмежити сферу застосування ЄП, виходячи з інтересів держави у відповідний період, а по-друге, - тимчасовий характер спрощеної системи, яку необхідно замінити іншими механізмами податкового регулювання малого бізнесу у міру вирішення тих проблем, що спричинили її появу.

Необхідно зазначити, що в країнах ЄС спрощені системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва практично не використовуються. Натомість набули поширення інші форми державної підтримки цього типу підприємств:

зменшення ставок податку на прибуток та ПДВ для малого бізнесу;

запровадження спеціальних режимів оподаткування податком на додану вартість деяких типів підприємств (насамперед фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів);

звільнення деяких видів підприємств від необхідності вести звітність про результати господарської діяльності та запроваджувати спрощену систему бухгалтерського обліку і звітності;

використання змінених і мінімальних податків.

Разом з тим схожі з українською спрощені системи оподаткування малого підприємництва набули поширення й ефективно використовуються в таких країнах як: Росія, Білорусь, Узбекистан, Казахстан, та інших.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, введена в нашій країні з 1999 року. В Україні було запроваджено альтернативні системи оподаткування, а саме:

Спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва зі сплатою ЄП - для юридичних та фізосіб.

Фіксований податок, платниками якого були виключно фізичні особи- суб'єкти підприємницької діяльності.

Фіксований сільськогосподарський податок - для стимулювання суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, що є виробниками сільськогосподарської продукції.

З прийняттям у грудні 2010 р. ПКУ діючий порядок було змінено. Так, Розділ ХІV «Спеціальні податкові режими» ПКУ містив глави:

Спрощена системи оподаткування, обліку та звітності;

Фіксований сільськогосподарський податок;

Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний аз для споживачів усіх форм власності.

Проте деякий час порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності зі сплатою ЄП продовжував регламентуватися Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. №727. З прийняттям ЗУ від 04.11.2011 р. №4014-VI «Про внесення змін до ПКУ та деяких інших законодавчих актів щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» було запроваджено кардинальні нововведення щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, які набули чинності з 01.01.2012 р. З цього ж часу перестав існувати фіксований податок.

Таким чином, спеціальний податковий режим система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів, може передбачати: особливий порядок визначення елементів податку та збору; звільнення від сплати окремих податків та зборів.

В Україні застосовуються наступні спеціальні режим оподаткування:

1. Спрощена системи оподаткування, обліку та звітності;

Фіксований сільськогосподарський податок;

Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний аз для споживачів усіх форм власності.

2. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб

Розглянемо загальні питання оподаткування платників податків як фізичних осіб так і юридичних осіб платників ЄП та елементи ЄП, що стосуються лише платнків фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності.

Платники ЄП повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Визначення побутових послуг для ІІ - ІІІ груп платників ЄП зазначено в ПКУ.: Критерії віднесення фіз. осіб-СПД до категорії ЄП наведені в табл.. 11.1.

Перелік платників, які не можуть бути платниками ЄП наведено в ст. 291.5 ПКУ

Платники ЄП звільняються від сплати:

1) податку на прибуток підприємств;



Таблиця 1 - Групи та критерії відповідності для права перебувати на спрощеній системі

Групи	Кількість найманих працівників	Доход за календарний рік, що передував переходу на ЄП	Види діяльності	Ставка ЄП: фіксована ( % до МЗП станом на 1 січня) або % до доходу)
1 (фізособи - підприємці)	без найманих працівників	не перевищує 150 000 грн	роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках, надання побутових послуг населенню	1% -- 10% від мінімальної зарплати
2 (фізособи - підприємці)	одночасно не перевищує 10 осіб	не перевищує 1 000 000 грн	надання послуг, в т.ч. побутових, платникам ЄП та/або населенню; - виробництво та/або продаж товарів; - ресторанне господарство	2% -- 20% від мінімальної зарплати
3 (фізособи - підприємці)	одночасно не перевищує 20 осіб	не перевищує 3 000 000 грн	всі види діяльності з урахуванням обмежень (п.291.5)	а) 3% від доходу у разі сплати ПДВ; б) 5% від доходу у разі включення ПДВ до складу ЄП
5 (фізособи - підприємці)	без обмежень	не перевищує 20 000 000 грн	всі види діяльності з урахуванням обмежень (п.291.5)	а) 5% від доходу у разі сплати ПДВ; б) 7% від доходу у разі включення ПДВ до складу ЄП

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізособи;

3) ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім ПДВ, що сплачується фізособами та юридичними особами, які обрали ЄП з ПДВ.

4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Порядок визначення доходів та їх склад для фізичної особи - підприємця це дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізособою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

До суми доходу платника ЄП третьої та п`ятої груп, який є платником ПДВ за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Датою отримання доходу платника ЄП є дата надходження коштів платнику ЄП у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником ЄП акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Для платника ЄП третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

До складу доходу, не включаються:

1) суми податку на додану вартість;

2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника ЄП;

3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;

4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;

5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику ЄП та/або повертаються платником ЄП покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період перебування на загальній системі оподаткування, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця;

7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом;

8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника ЄП до статутного капіталу такого платника;

9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених цим Кодексом, та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику ЄП з бюджетів або державних цільових фондів;

10) дивіденди, отримані платником ЄП - юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному ПКУ.

Ставки ЄП встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки ЄП встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників ЄП - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників ЄП - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

3) Для третьої групи платників ЄП:

- 3 відсотки доходу - у разі сплати ПДВ;

- 5 відсотків доходу - у разі включення ПДВ до складу ЄП.

4) Для п'ятої групи платників ЄП:

- 5 відсотків доходу - у разі сплати податку на додану вартість;

- 7 відсотків доходу - у разі включення ПДВ до складу ЄП.

Для фізосіб - підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка ЄП встановлюється у розмірі:

- 5 відсотків доходу - у разі включення ПДВ до складу ЄП (3 - 4 група платників ЄП).

- 10 відсотків доходу - у разі включення ПДВ до складу ЄП (5 - 6 група платників ЄП).

У разі здійснення платниками ЄП першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки ЄП, встановлений для таких видів господарської діяльності.

У разі здійснення платниками ЄП першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки ЄП, для відповідної групи таких платників ЄП.

Відповідальність за перевищення суми встановленого граничного доходу:

Для платників ЄП першої - третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків до суми перевищення обсягу доходу.

Для платників четвертої та шостої груп встановлюються у подвійному розмірі ставок, за якими вони оподатковуються.

Платники ЄП першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників, з наступного календарного кварталу за заявою переходять на застосування ставки ЄП, визначеної для платників ЄП другої або третьої або п'ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку ЄП у розмірі 15 відсотків.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;

2. Платники ЄП другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки ЄП, визначеної для платників ЄП третьої або п'ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку ЄП у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;

3. Платники ЄП третьої групи, які перевищили у податковому періоді обсяг доходу, у наступному податковому кварталі за поданою ними заявою переходять на застосування ставки ЄП, визначеної для платників ЄП п'ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку ЄП у розмірі 15 відсотків.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

4. Платники ЄП п'ятої групи, які перевищили у податковому періоді обсяг доходу, визначений для таких платників до суми перевищення застосовують ставку ЄП у розмірі 15 відсотків, а також зобов'язані, перейти на загальну систему оподаткування;

Особливості обрання ставок єдиного податку, з урахуванням ПДВ:

1) ставка ЄП, визначена для третьої і четвертої груп у розмірі 3 відсотки, а для п'ятої і шостої групи у розмірі 7 відсотків, може бути обрана:

а) суб'єктом господарювання, який зареєстрований платником податку на додану вартість, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу;

б) платником ЄП, який обрав ставку ЄП в розмірі 5 або 10 відсотків, у разі добровільної зміни ставки ЄП шляхом подання заяви щодо зміни ставки ЄП не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка та реєстрації такого платника ЄП платником податку на додану вартість;

в) суб'єктом господарювання, який не зареєстрований платником податку на додану вартість, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування шляхом реєстрації платником ПДВ відповідно і подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість;

У разі анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, платники ЄП зобов'язані перейти на сплату ЄП за ставкою у розмірі 5 або 10 відсотків або відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування шляхом подання заяви щодо зміни ставки ЄП чи відмови від застосування спрощеної системи оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.

Податковим (звітним) періодом для платників ЄП першої - другої групи є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників ЄП третьої та п'ятої груп є календарний квартал.

Податковий період починається з першого числа першого місяця податкового періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового періоду.

Сплата ЄП здійснюється за місцем податкової адреси.

1. Платники ЄП першої і другої груп сплачують ЄП шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Платники ЄП першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати ЄП протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

2. Платники ЄП третьої та п'ятої груп сплачують ЄП протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. ЄП, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий квартал.

У разі припинення платником ЄП провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати ЄП нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до органу доходів і зборів подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.

Платники ЄП першої і другої груп та платники ЄП третьої та п'ятої групи, які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Платники ЄП третьої та п'ятої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за встановленою формою.

Платники ЄП першої групи подають до органу доходів і зборів податкову декларацію платника ЄП у строк, встановлений для річного податкового періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески. Така податкова декларація подається, якщо платник ЄП не допустив перевищення протягом року встановленого обсягу доходу та самостійно не перейшов на сплату ЄП за ставками, встановленими для платників ЄП другої або третьої групи.

Платники ЄП другої - шостої груп подають до органу доходів і зборів податкову декларацію платника ЄП у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Податкова декларація подається до органу доходів і зборів за місцем податкової адреси. Платники ЄП першої групи подають до органу доходів і зборів податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового періоду, у разі перевищення протягом року встановленого обсягу або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників ЄП другої, третьої або п'ятої групи.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу доходів і зборів заяву.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Зареєстровані в установленому порядку фізособи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки ЄП, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками ЄП з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника ЄП.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки ЄП, встановленої для третьої - шостої груп, вважаються платниками ЄП з дня їх державної реєстрації.

Суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до органу доходів і зборів не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

3. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб

Розглянемо елементи ЄП, що стосуються платників юридичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності.

Критерії віднесення до платників ЄП - юр. осіб відображено в табл.. 11.2.

Таблиця 2

4 (юрособи)	середньооблiкова кількість працівників не перевищує 50 осіб	не перевищує 5 000 000 грн	всі види діяльності з урахуванням обмежень (п. 291.5)	а) 3% від доходу у разі сплати ПДВ; б) 5% від доходу у разі включення ПДВ до складу ЄП
6 (юрособи)	без обмежень	не перевищує 20 000 000 грн	всі види діяльності з урахуванням обмежень (п.291.5)	а) 5% від доходу у разі сплати ПДВ; б) 7% від доходу у разі включення ПДВ до складу ЄП

Порядок визначення доходів та їх склад: для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику ЄП згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику ЄП на відповідальне зберігання і використані таким платником ЄП.

До суми доходу платника ЄП четвертої та шостої груп, який є платником ПДВ за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

До суми доходу платника ЄП четвертої та шостої груп за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період перебування за загальній системі оподаткування. Для платника ЄП четвертої та шостої груп, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника ЄП четвертої та шостої груп датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період перебування на загальній системі оподаткування.

Фіксовані ставки ЄП встановлюються сільськими, селищними та міськими радами, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

Для четвертої груп платників ЄП:

- 3 відсотки доходу - у разі сплати ПДВ;

- 5 відсотків доходу - у разі включення ПДВ до складу ЄП.

Для шостої груп платників ЄП:

- 5 відсотків доходу - у разі сплати податку на додану вартість;

- 7 відсотків доходу - у разі включення ПДВ до складу ЄП.

Відповідальність за перевищення суми встановленого граничного доходу:

Для платників четвертої та шостої груп встановлюються у подвійному розмірі ставок, за якими вони оподатковуються.

Платники ЄП четвертої та шостої груп, які перевищили у податковому періоді обсяг доходу, до суми перевищення застосовують ставку ЄП у подвійному розмірі ставок, визначених для четвертої та шостої груп. Платники четвертої групи в наступному податковому кварталі мають право за поданою ними заявою перейти на застосування ставки ЄП, визначеної для платників податку шостої групи, або відмовитися від застосування спрощеної системи. Платники шостої групи зобов'язані, перейти на загальну систему оподаткування.

Податковим (звітним) періодом для платників ЄП четвертої та шостої груп є календарний квартал.

Платники ЄП четвертої та шостої груп сплачують ЄП протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

ЄП, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий квартал.

Платники ЄП четвертої та шостої груп використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат

4. Фіксований сільськогосподарський податок

ФСП - загальнодержавний податок, справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки; сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів.

Платники ФСП податку наведені на рис 11.1



Рис. 11. 1. Платники фіксованого сільськогосподарського податку

Об'єкт, база оподаткування та ставки фіксованого сільськогосподарського податку схематично представлені на рис 10.2.



Рис.11.2. Об'єкт, база оподаткування та ставки фіксованого сільськогосподарського податку

Якщо протягом податкового (звітного) періоду у платника податку змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв'язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування, такий платник зобов'язаний: уточнити суму податкових зобов'язань; подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку.

З набранням чинності ПКУ платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками таких податків і зборів: податку на прибуток підприємств; земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); збору за спеціальне використання води; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності.

5. Економічна сутність угод про розподіл продукції та їх фіскальне значення

Однією з небагатьох галузей вітчизняного господарства, у яких останнім часом помітно збільшується активність іноземних інвесторів, є галузь користування надрами, зокрема добування вуглеводнів на території України та морського шельфу.

Відповідно до ст.. 335. система оподаткування при виконанні УРП може бути визначена як спеціальний податковий режим, при якому встановлюється особливий порядок сплати податків і зборів, а стягування ряду податків і зборів заміняється розподілом виробленої продукції між державою й інвестором. Даний розділ закріплює сприятливі умови оподаткування для укладання таких угод та провадження діяльності згідно з такими угодами.

З метою створення сприятливих умов для інвестування пошуку, розвідки та видобування на території України, її континентальному шельфі та виключній (морській) економічній зоні був прийнятий Закон від 14 вересня 1999 року № 1039-ХІУ «Про угоди про розподіл продукції», який регулює відносини, що виникають у процесі укладання, виконання та припинення дії угод про розподіл продукції, визначає основні правові вимоги до таких угод, що впливає на особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції. Згідно з вказаним Законом між Україною й інвестором (інвесторами) (14.1.82. ПК) укладаються угоди на пошукові роботи, розвідку, видобування корисних копалин, їх транспортування, обробку, зберігання, переробку, використання, реалізацію чи інше розпорядження продукцією. Продукція, отримана в результаті виконання угоди про розподіл продукції (вироблена продукція (пп. 14.1.28. ПК), щоквартально повинна поділятися на такі частини:

інвестор отримує компенсаційну частку (14.1.93. ПК) (не більше 70 %) на компенсацію понесених ним витрат;

продукція, що залишилася (прибуткова) (14.1.198 ПК) розподіляється між Державою й інвестором згідно з умовами угоди.

Угода про розподіл продукції може бути двосторонньою чи багатосторонньою, тобто її учасниками можуть бути декілька інвесторів, за умови, що вони несуть солідарну відповідальність щодо зобов'язань, передбачених такою угодою.

Держава забезпечує надання інвесторам в установленому порядку погоджень, квот, спеціальних дозволів на користування надрами та ліцензій на здійснення діяльності з пошуку (розвідки) та експлуатації родовищ корисних копалин, актів про надання гірничого відводу, документів, що засвідчують право користування землею, та інших дозволів, документів дозвільного характеру, ліцензій, пов'язаних із користуванням надрами, виконанням робіт, будівництвом споруд, передбачених угодою про розподіл продукції. Внаслідок того, що частина прибуткової продукції передається інвестором у власність Держави, стягнення з інвестора загальнодержавних та місцевих податків і зборів замінюється розподілом виробленої продукції між Державою та інвестором на умовах такої угоди. Особливі умови виконання угод про розподіл продукції, встановлені Законом «Про угоди про розподіл продукції», вплинули на те, що операції з передачі продукції, майна між учасниками угоди про розподіл продукції не визнаються реалізацією, незважаючи на перехід права власності, тому податкові зобов'язання не виникають у разі:

- розподілу прибуткової продукції між інвестором і Державою;

передачі права власності від інвестора до Держави на майно, придбане або створене інвестором для виконання угоди про розподіл продукції, вартість якого відшкодована компенсаційною продукцією;

передачі майна сторонами угоди про розподіл продукції в користування оператору угоди в межах такої угоди;

розподілу оператором компенсаційної та/або прибуткової продукції між інвесторами;

при передачі майна сторонами угоди про розподіл продукції оператору для забезпечення виконання умов угоди про розподіл продукції в межах такої угоди.

Інвестор під час виконання угоди про розподіл продукції сплачує такі податки і збори:

податок на додану вартість;

податок на прибуток підприємств;

плата за користування надрами для видобування корисних копалин.

Крім того, інвестор нараховує, утримує і сплачує до бюджету податок на доходів фізичних осіб і єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та державний збір та мито у разі отримання державних послуг.

Щоб мати право на наведений вище порядок оподаткування, інвестор повинен зареєструватися за своїм місцезнаходженням в органах доходів і зборів й отримати свідоцтво про реєстрацію, форма якого затверджується центральним органом доходів і зборів. Відповідно до п. 64.6. ПК заяву про взяття на облік такий платник податків зобов'язаний подати протягом 10 календарних днів після реєстрації угоди або після набрання ним чинності, якщо, відповідно до законодавства, реєстрація договору не проводиться.

Інвесторами можуть бути: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об'єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за її межами, які мають відповідні матеріально-технічні та економічні можливості або відповідну кваліфікацію для користування надрами.

Угода про розподіл продукції укладається на конкурсній основі з переможцем конкурсу і реєструється Міжвідомчою комісією. Виходячи з цього, встановлено перелік документів, які разом з повідомленням повинні бути подані до органу доходів і зборів для реєстрації такого платника податків:

нотаріально-засвідчену угоду про розподіл продукції;

копію свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції.

Порядок складання і подання податкової звітності інвестором, його (їх) відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів), не відрізняється від інших платників податків.

Порядок оподаткування інвестора розповсюджується тільки на діяльність, пов'язану з виконанням угоди про розподіл продукції. Якщо інвестор поряд з діяльністю щодо виконання угоди про розподіл продукції має іншу, не пов'язану з цією угодою діяльність, то результати іншої діяльності оподатковуються на загальних підставах. У цьому випадку інвестор подає податкові декларації і звіти за кожним податком і збором окремо за результатами діяльності, пов'язаної з виконанням угоди про розподіл продукції і результатами діяльності (-ей), не пов'язаної(-их) з виконанням такої угоди.

При виконанні робіт у межах угоди про розподіл продукції на підставі договорів з інвестором можуть брати участь підрядники, субпідрядники, перевізники, інші особи, в т.ч. іноземні, які сплачують усі податки, передбачені Податковим кодексом України.

Однак є особливості оподаткування податком на додану вартість підрядників, субпідрядників, постачальників, перевізників та інших контрагентів, які беруть участь у виконанні робіт, передбачених угодою про розподіл продукції, на основі договорів (контрактів) з інвестором. Ці особливості визначені в ст. 337 ПКУ, яка присвячена особливостям сплати податку на додану вартість. Щоб мати право на порядок оподаткування, викладений у ст.. 335, треба вести окремий податковий облік діяльності, пов'язаної з виконанням угоди про розподіл продукції, не пов'язаної з виконанням такої угоди. Якщо інвестор не веде відокремлений податковий облік, його діяльність оподатковується на загальних підставах.

6. Особливості обчислення суми податку на прибуток при провадженні діяльності відповідно до угод про розподіл продукції

Стаття 336 регламентує порядок обчислення величини прибутку від угод про розподіл продукції, з якого сплачується податок. Підхід до обчислення такого прибутку загальноприйнятий: сума доходів звітного періоду зменшується на суму витрат і амортизацію. Але при цьому є багато особливостей, які пов'язані з особливим характером угод про розподіл продукції.

По-перше, доходом визнається вартість прибуткової продукції, визначеної відповідно до законодавства про розподіл продукції, набутої інвестором у власність у результаті розподілу продукції. Слід звернути увагу, що при визнанні доходу в даному випадку не враховується факт реалізації прибуткової продукції, а основним є факт набуття інвестором цієї продукції у власність. Згідно із ст. 22 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» продукція, що належить інвестору відповідно до умов угоди про розподіл продукції, повинна реалізовуватися виключно в межах України, якщо така умова випливає з умов конкурсу та укладеної угоди. Покупцями можуть бути держава або інші суб'єкти підприємницької діяльності, а ціна реалізації такої продукції повинна бути не нижча від цін, що склалися на міжнародних ринках на таку продукцію.

По-друге, витрати інвестора поділяються на:

ті, які підлягають відшкодуванню інвестору;

ті, які не підлягають відшкодуванню інвестору.

Витрати, які підлягають відшкодуванню інвестору, визначаються відповідно до законодавства про розподіл продукції та угодою про розподіл продукції. Вони компенсуються частиною продукції, отриманої в результаті виконання угод про розподіл продукції (тому така частина продукції називається компенсаційною). До таких витрат поряд з іншими належать витрати на придбання необоротних активів та витрати на виконання робіт щодо розвідки, облаштування і видобутку корисних копалин, якщо це передбачено угодою про розподіл продукції. Ці витрати не амортизуються, а включаються в момент їх понесення повним обсягом до складу витрат, що підлягають відшкодуванню компенсаційною продукцією. Тому при розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток такі витрати не враховуються.

При розрахунку податку на прибуток враховуються ті витрати, які не покриваються компенсаційною продукцією, це - сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування, амортизація необоротних активів, вартість яких не компенсувалася при розподілі продукції, інші витрати (у т.ч. накопичені витрати при виконанні робіт до появи першої прибуткової продукції), пов'язані з виконанням угоди про розподіл продукції. Нарахування амортизації необоротних активів, вартість яких не покривається компенсаційною продукцією, не має особливостей, а застосовуються правила, встановлені ІІІ розділом ПКУ.

По-третє, пільги щодо податку на прибуток підприємств, передбачені в розділі ІІІ Податкового кодексу, не застосовуються при оподаткуванні прибутку, отриманого інвестором під час виконання угоди про розподіл продукції, якщо інше не передбачено угодою.

Порядок врахування збитків як результату розрахунку об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів також має свої особливості: при від'ємному значенні об'єкта оподаткування за результатами звітного періоду дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступного періоду до повного погашення такого від'ємного значення, але не більше строку дії угоди про розподіл продукції.

Податок на прибуток визнається та сплачується виключно у грошовій формі. Необхідно вести податковий облік (п.п. «г» п. 336.1 ст. 336), при чому інвестор зобов'язаний вести окремо податковий облік податку на прибуток підприємств, одержаного від виконання угоди про розподіл продукції, та інших видів діяльності, не пов'язаних з виконанням угоди про розподіл продукції. Ця вимога наведена і в п. 335.4 ст. 335 та п. 339.1 ст. 339 ПКУ.

Особливості угод про розподіл продукції враховані і в пп. «е» п. 336.1 ст. 336, де йдеться щодо неоподаткування доходу, отриманого у вигляді коштів та/або вартості майна:

іноземним інвестором від його постійного представництва за результатом діяльності за угодою про розподіл продукції;

постійним представництвом від інвестора-нерезидента для фінансування та забезпечення діяльності за угодою про розподіл продукції відповідно до програми робіт і кошторису витрат, затвердженого Міжвідомчою комісією.

Особливий порядок формування і подання податкової звітності встановлюється центральним органом доходів і зборів у випадку, якщо укладена багатостороння угода про розподіл продукції або інвестором виступає об'єднання юридичних осіб. У такій ситуації нарахування та сплата податку на прибуток покладається на оператора-інвестора, який веде окремий бухгалтерський і податковий облік операцій, що здійснюється за угодою про розподіл продукції. Визначення оператора-інвестора та його повноважень здійснюється відповідно до законодавства про розподіл продукції. Слід звернути увагу на те, що вимога вести окремий облік операцій, пов'язаних з виконанням угоди про розподіл продукції, зустрічається в розділі ХУШ Кодексу декілька разів. Це підкреслює важливість цієї вимоги. Інші моменти, такі як визначення і сплата податку з діяльності, не пов'язаної з виконанням угоди про розподіл продукції, порядок і строки сплати податку на прибуток та подача податкової звітності, не мають особливостей і регулюються ІІІ розділом Податкового кодексу.



7. Порядок оподаткування ПДВ про провадженні діяльності відповідно до угод про розподіл продукції

Стаття 337.1. ПКУ висвітлює порядок оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання на митній території України продукції, набутої інвестором у власність у результаті її розподілу за угодою про розподіл продукції, особливості оподаткування такої продукції при експорті за межі України і ввезенні (імпорті) на територію України товарів (супутніх послуг), призначених для використання у межах виконання угод про розподіл продукції.

Що стосується оподаткування ПДВ операцій з постачання на митній території України, набутої інвестором у власність у результаті її розподілу за

угодою про розподіл продукції, то такі операції на загальних підставах є об'єктом оподаткування ПДВ. Таким чином, такі операції не мають особливостей при оподаткуванні ПДВ тому, що за своїм характером вони є звичайною реалізацією готової продукції на митній території України. У зв'язку з цим обчислення податку на додану вартість, порядок і терміни сплати встановлені розділом V ПКУ.

Операції з ввезення на митну територію України товарів (супутніх послуг) та інших матеріальних цінностей, призначених для використання у межах виконання угоди про розподіл продукції, у митному режимі імпорту, мають особливості оподаткування, які направлені на створення сприятливих умов для виконання угод про розподіл продукції. Такі операції звільняються від сплати всіх податків (крім акцизного збору), які підлягають сплаті під час митного оформлення товарів (послуг). Слід звернути увагу на те, що при ввезенні підакцизних товарів ПДВ й інші податки, які справляються під час митного оформлення товарів, не справляються, а сплачується тільки акцизний податок. Цей пункт ст. 337 пояснює, що розуміється під ввезенням товарів (супутніх послуг) на митну територію України у митному режимі імпорту. Це постачання нерезидентом інвестору (його постійному представництву) товарів (супутніх послуг), місцем постачання яких є митна територія України відповідно до законодавства України. Якщо згідно з угодою про розподіл продукції на митну територію України ввозиться вуглеводна сировина, нафта і газ, які видобуто у виключній (морській) економічній зоні України, то податки, в т. ч. ПДВ, які, як правило, справляються при митному оформленні товарів, не сплачуються. Не справляється податок на додану вартість і при отриманні інвестором послуг, призначених для виконання угоди про розподіл продукції, які постачаються нерезидентом на митній території України. Пільги по податках, які справляються при митному оформленні товарів, передбачені і в разі вивезення товарів за межі митної території України. Так, без податків, які підлягають сплаті під час митного оформлення товарів, вивозиться продукція, набута інвестором у власність відповідно до умов угоди про розподіл продукції. Слід звернути увагу, що в такому випадку не сплачується і ПДВ, але нульової ставки не передбачається. А при вивезенні інших товарів і матеріальних цінностей, які раніше були придбані на митній території України для виконання угоди про розподіл продукції, митні платежі, акцизний збір та інші податки й обов'язкові платежі не справляються, крім податку на додану вартість, який справляється за нульовою ставкою.

Таким чином, й експортні, й імпортні операції, пов'язані з виконанням угод про розподіл продукції, пільгуються. Ці пільги поширюються на юридичних осіб (підрядників, субпідрядників, постачальників, перевізників та інших контрагентів), які беруть участь у виконанні робіт, передбачених угодою про розподіл продукції, на основі договорів (контрактів) з інвестором, але тільки у межах діяльності, пов'язаної з виконанням цих договорів (контрактів). Слід звернути увагу на те, що пільги при імпорті надаються тільки за умови, що ввезені цінності використовуються для виконання угод про розподіл продукції. Якщо ввезені товари (супутні послуги) та інші матеріальні цінності використані не за призначенням, з інвестора (підрядників, субпідрядників, постачальників, перевізників та інших контрагентів) стягуються суми податків, які пільгувалися під час митного оформлення цих товарів, але це у випадку, якщо використання не за призначенням відбулося з вини інвестора (підрядників, субпідрядників, постачальників, перевізників та інших контрагентів). Перелік документів, подання яких потрібне для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товарів, що ввозяться на митну територію України:

- Копія угоди про розподіл продукції, укладеної відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції», завірена міжвідомчою комісією, створеною в порядку, передбаченому Законом України «Про угоди про розподіл продукції».

- Копія договору (контракту) з інвестором, предметом якого є виконання окремих видів робіт, зазначених в угоді про розподіл продукції (для юридичних осіб, що беруть участь у виконанні робіт, передбачених угодою про розподіл продукції) (постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 № 1756 «Про затвердження Порядку реєстрації проектів угоди про розподіл продукції та державної реєстрації угоди про розподіл продукції»).

Наказ Державної митної служби України від 22 червня 2006 року № 514 «Про затвердження Порядку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України».

Код пільги в 011 у Класифікатор пільг в обкладенні товарів увізним митом (відповідно до наказу Державної митної служби України від 9 липня 1997 року № 307.

Відповідно ст.. 337.3. для інвестора (його постійного представництва) законодавством передбачено ще одне виключення: не відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, якщо він протягом дванадцяти послідовних податкових місяців у декларації з ПДВ заявляє про відсутність податкових поставок/придбання. Це пов'язано з особливими умовами виконання угод про розподіл продукції.

8. Справляння плати за користування надрами при провадженні діяльності відповідно до угод про розподіл продукції

У процесі виконання угод про розподіл продукції, як правило, використовуються надра. Тому передбачено справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Порядок і умови сплати, ставки цього податку визначаються умовами угод про розподіл продукції, причому ставки цього податку не повинні бути меншими, ніж установлені розділом ХІ Податкового кодексу на момент укладання угоди про розподіл продукції.

...