Податок на землю

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Плата (податок) за землю

2. Законодавчо-нормативна база

3. Об'єкти оподатковування і платники земельного податку

4. Розмір податку на землю

5. Оподаткування земель сільськогосподарського призначення

6. Оподаткування земель несільськогосподарського призначення

7. Система надання пільг

8. Порядок справляння земельного податку та його використання

9. Індексація грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення

10. Застосування сучасних інформаційних технологій в оподаткуванні земель

Використана література

1. Плата (податок) за землю

Земельний податок - обов'язкова плата, що стягується з юридичних та фізичних осіб за право володіння та користування земельними ділянками.

Ставка податку - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка. Суб'єктом оподаткування є власники землі і землекористувачі.

База нарахування земельного податку - грошова (нормативна) оцінка земельної ділянки.

Інформаційна база оподаткування - оподаткування здійснюється згідно даних державного земельного кадастру.

Індексація грошової (нормативної) оцінки земель - це приведення результатів раніше виконаної грошової оцінки земель до поточного (або директивно встановленого) рівня цін.

2. Законодавчо-нормативна база

Основними законодавчими документами, регламентуючими ставки податку та процедуру оподаткування земель в Україні, є:

Закон України “Про плату за землю” від 19.09.1996 року № 378/96-ВР;

Закон України від 06.10.98 р. № 161-ХІV "Про оренду землі";

Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17 грудня 1998 року № 320-ХІV;

Закон України “Про державний бюджет України на 2008 рік”;

“Податковий кодекс України” (проект), запланований термін введення в дію 1.01.2000 року;

Земельний кодекс України № 2768-111 від 25.10.01 р., із змінами і доповненнями від 20.12.01 р.

Рішення місцевих Рад про диференціацію ставок податку та про надання пільг.

Постанова КМУ від 12.05.00 № 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель".

Лист Державного комітету України по земельних ресурсах від 10.01.02 № 14 -22-6/186.

Плата за землю - це податок на володіння та користування землею, який стягується з юридичних та фізичних осіб.

Згідно закону України “Про плату за землю” від 19.09.1996 року № 378/96-ВР використання землі в Україні є платним. Плата за землю запроваджується з метою:

формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель;

підвищення родючості ґрунтів;

відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості;

ведення земельного кадастру;

здійснення землеустрою та моніторингу земель;

проведення земельної реформи;

розвитку інфраструктури населених пунктів.

Однією з найбільш актуальних задач в здійсненні як земельної реформи, так і в проведенні економічних реформ в Україні є запровадження ефективного та об'єктивного механізму оподаткування земель. Розмір плати за користування землею повинен адекватно відповідати, з одного боку, грошовій оцінці земель, яка комплексно відображає цінність кількісних, якісних, економічних, правових, регіональних та інших показників земельної ділянки, а з другого, - концепції формування доходних статей державного та місцевих бюджетів. Доходну частину бюджету від справляння плати за землю умовно можна представити в вигляді наступного виразу:

Б_з = Ц_з * К_пз * К_із - П_з,

де: Б_з - доходна частина бюджету від справляння плати за землю;

Ц_з - величина грошової оцінки земель;

К_пз - ставки податку за землю;

К_із - коефіцієнт індексації величини грошової оцінки земель;

П_з - величина пільг щодо плати за землю.

Питома вага надходжень коштів в бюджет в результаті справляння плати за землю складає близько 5 відсотків від доходної частини бюджету. В країнах з ринковою економікою питома вага плати за землю становить 15-30% від усіх надходжень до місцевого бюджету.

3. Об'єкти оподатковування і платники земельного податку

Основними законодавчими актами, що регулюють земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс і Закон № 2535. У відповідності зі ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати є земельна ділянка, а також земельна частка (пай). Статтею 2 Закону № 2535 уточняється, що плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються виходячи з грошової оцінки земель. Земельний податок сплачують власники і землекористувачі земельних ділянок (часток) із дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Права на земельну ділянку виникають у власника або користувача після одержання документа, що засвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, і його державної реєстрації. Таким документом для власника земельної ділянки є Державний акт на право власності на земельну ділянку, а для землекористувача - Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Форми зазначених актів затверджені Постановою № 449. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. За земельні ділянки, надані в оренду, стягується орендна плата. Стаття 2 Закону № 2535 передбачає, що орендарі й інвестори-учасники угоди про розподіл продукції земельний податок не сплачують.

4. Розмір податку на землю

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі і землекористувачів. За своїм призначенням землі поділені Законом № 2535 на три основні групи:

1) землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, проведення сільськогосподарської науково-дослідної і навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей;

2) землі населених пунктів - земельні ділянки в межах населених пунктів, що використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування;

3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони й іншого призначення, а також землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення і землі лісового і водного фондів, розташовані за межами населених пунктів.

З метою оподатковування землі можна розділити на дві категорії:

- землі, грошова оцінка яких проведена. Для них ставки податку встановлюються у відсотках від цієї оцінки в залежності від призначення землі;

- землі, грошова оцінка яких не проведена. Для них розмір податку на землю залежить від площі земельної ділянки з урахуванням її місця розташування.

Грошова оцінка земельних ділянок здійснюється органами Державного комітету з земельних ресурсів і уповноваженими ним організаціями. Дані про грошову оцінку землі мають у своєму розпорядженні відділи земельних ресурсів при місцевих органах виконавчої влади. Статтею 201 Земельного кодексу визначено, що в залежності від призначення і порядку проведення грошова оцінка землі може бути нормативною й експертною.

Для визначення розміру земельного податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у той час як експертна грошова оцінка земель використовується при здійсненні цивільно-правових договорів щодо земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка земель проводиться за Методикою грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення і населених пунктів, затвердженою Постановою № 213, Методикою грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженою Постановою № 525, з використанням Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення і населених пунктів, затвердженого Наказом № 76, а експертна грошова оцінка земель - за Методикою експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженою Постановою № 1531.

Для грошової оцінки земельних ділянок Постановою № 783 передбачено проведення щорічної індексації. Відповідно до цього документа грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів й інших земель несільськогосподарського призначення індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається за формулою:

Кі = [І - 10] / 100,

де І - середньорічний індекс інфляції, за результатами якого здійснюється індексація. Якщо значення Кі не перевищує 1, індексація не здійснюється.

Для впевненості в точності розрахунку коефіцієнта індексації, його можна звірити з аналогічним коефіцієнтом, визначеним у відділі земельних ресурсів при місцевому органі виконавчої влади. Крім того, дані про коефіцієнт індексації на початку року повинен обнародувати Держкомітет з земельних ресурсів. За 2003 рік середньорічний індекс інфляції (І) становив 108,2%. Звідси: Кі = [108,2 - 10]: 100 = 0,98 (менше 1), отже індексація за результатами 2003 року не здійснюється. Розглянемо, які ставки податку передбачені Законом №2535 для земельних ділянок у залежності від їхнього призначення. Для сільськогосподарських угідь установлені ставки земельного податку від їхньої грошової оцінки в розмірах:

- для ріллі, косовиць і пасовищ - 0,1% з 1 гектара;

- для багаторічних насаджень - 0,03% з 1 гектара.

За сільськогосподарські угіддя, використовувані за цільовим призначенням, зазначені ставки застосовуються незалежно від того, де вони розташовані - у границях чи за межами населених пунктів. Для земель населених пунктів ставки земельного податку встановлюються в розмірі 1% від їхньої грошової оцінки. Якщо ж грошова оцінка не проводилася, податок обчислюється виходячи з площі земельної ділянки і ставки податку, обчислювальної виходячи із середніх ставок податку. Середні ставки земельного податку встановлені в розмірах, наведених у таблиці 1.

Таблиця 1

Групи населених пунктів з чисельністю населення (тис. чол.)	Середня ставка податку (коп. за 1 кв. м)	Середня ставка податку в 2004 р. (коп. за 1 кв. м)	Коефіцієнт, застосовуваний у м. Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного підпорядкування
1	2	3	4
До 0,2	1,5	4,55	-
Від 0,2 до 1	2,1	6,36	-
Від 1 до 3	2,7	8,18	-
Від 3 до 10	3,0	9,09	-
Від 10 до 20	4,8	14,54	-
Від 20 до 50	7,5	22,73	1,2
Від 50 до 100	9,0	27,27	1,4
Від 100 до 250	10,5	31,82	1,6
Від 250 до 500	12,0	36,36	2,0
Від 500 до 1000	15,0	45,45	2,5
Від 1000 і більше	21,0	63,63	3,0

У графі 3 Таблиці 1 наведені ставки податку з урахуванням бюджетного коефіцієнта в 2004 році, що у відповідності зі ст. 75 Закону про Держбюджет встановлений у розмірі 3,03. Крім бюджетного коефіцієнта при розрахунку податку з земель, розташованих у визначених курортних зонах, до ставок застосовуються наступні коефіцієнти (див. Таблицю 2).

Таблиця 2

Зона	Коефіцієнт
Південне узбережжя Автономної республіки Крим	3,0
Південно-східне узбережжя Автономної республіки Крим	2,5
Західне узбережжя Автономної республіки Крим	2,2
Чорноморське узбережжя Миколаївської, Одеської і Херсонської областей	2,0
Гірські і передгірні райони Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей (крім населених пунктів, що Законом № 56 віднесені до категорії гірських)	2.3
Узбережжя Азовського моря й інша курортна місцевість	1,5

Виходячи з наведених вище середніх ставок податку на землю (з урахуванням коефіцієнтів), функціонального використання та місця розташування земельної ділянки, ставки податку на землю диференціюють та затверджують місцеві ради (крім сільськогосподарських угідь). Причому ці ставки не можуть перевищувати більш ніж у 2 рази середні ставки податку (з урахуванням коефіцієнтів). Для деяких земель передбачений особливий порядок оподатковування.

Таблиця 3

Земельні ділянки	Розмір податку
Зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян	3% від розрахованої суми земельного податку
Надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водяного і лісового господарства, зайняті виробничими, культурно-побутовими і господарськими спорудами
Надані для потреб лісового господарства (крім ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками і господарськими будівлями і спорудами)	складова плати за використання лісових ресурсів
На територіях і об'єктах природоохоронного, оздоровчого і рекреаційного призначення, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, не пов'язаними з функціональним призначенням цих об'єктів	5-кратний розмір разрахованої суми земельного податку
Частина площ, наданих підприємствам, установам і організаціям, що перевищують норми відводу (за винятком сільськогосподарських угідь)
Зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях і об'єктах історико-культурного призначення, не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів: -0 міжнародного значення -1 загальнодержавного значення -2 місцевого значення	Визначається з використанням коефіцієнтів: 7,5 3,75 1,5

Для земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони й іншого призначення, а також земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення і земель лісового і водного фондів, розташованих за межами населених пунктів, податок встановлений у розмірі 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Як бачимо, у цьому випадку розмір податку на землю не залежить від того, чи проводилася грошова оцінка конкретної земельної ділянки. Інший розмір податку на землю, що встановлюється також від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, передбачений Законом № 2535 за земельні ділянки, надані:

- для залізничного транспорту при використанні земель за цільовим призначенням - 0,02%;

- у тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення - 50%;

- на землях лісового фонду - стягується в складі плати за використання лісових ресурсів. Якщо вони зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудженнями - 0,3%;

- на землях водного фонду - 0,3%.

5. Оподаткування земель сільськогосподарського призначення

Ставки земельного податку з одного гектара земель сільськогосподарського призначення встановлюється у відсотках від їх грошової оцінки:

для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0.1%;

для багаторічних насаджень та перелогів - 0.03%.

Якщо величина грошової оцінки ріллі в Україні за даними оцінки 1995 року складає в середньому по Україні 3734 грн/га (при ціні пшениці м'яких сортів 3 класу 125 грн/тн), то величина податку за один гектар ріллі становить 3 грн. 73 коп. В Україні здійснена суцільна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення по всій території України за станом на 1.01.1995 року, тому Законом не передбачаються ставки податку для земель сільськогосподарського призначення, для яких грошова оцінка не встановлена. Згідно закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17 грудня 1998 року № 320-ХІV фіксований сільськогосподарський податок сплачується з одиниці площі сільськогосподарських угідь як відсоток від їх грошової оцінки:

для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0.5%;

для багаторічних насаджень та перелогів - 0.3%.

Для гірських зон та поліських районів:

для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0.3%;

для багаторічних насаджень та перелогів - 0.1%.

Розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється за формою, затвердженою Державною податковою адміністрацією України і подається до органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року. Якщо у сільськогосподарського виробника нарахована минулого року сума податків та зборів (обов'язкових платежів) перевищує суму фіксованого податку більш, ніж утричі, то до суми фіксованого податку застосовуються такі коефіцієнти:

- у разі перевищення втричі - 1,0;

- у разі перевищення від 3 до 4 раз - 1,5;

- у разі перевищення більш, ніж у 4 рази - 2.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких обов'язкових платежів (всього 12):

податку на прибуток підприємств;

податку за землю;

податку з власників транспортних засобів;

комунального податку;

збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

збору на обов'язкове соціальне страхування;

збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору до Державного інноваційного фонду;

плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

збору за спеціальне використання природних ресурсів (зокрема, користування водою для потреб сільського господарства).

6. Оподаткування земель несільськогосподарського призначення

Ставки податку за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку, лісового та водного фондів, природоохоронного, оздоровчого та іншого призначення встановлюються у відсотках від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Використання для цілей оподаткування грошової оцінки ріллі пов'язане з відсутністю даних грошової оцінки земель вказаних категорій, яка не здійснюється через відсутність фінансування робіт з грошової оцінки. Податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв`язку та іншого призначення, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

7. Система надання пільг

Від сплати земельного податку звільняються:

заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні природні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам`ятки природи, заповідні урочища та парки пам`ятки садово-паркового мистецтва;

вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно із списком, затвердженим Міністерством охорони здоров`я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, підприємства, об`єднання та організації товариств сліпих і глухих України, громадські організації інвалідів України та їх об`єднання;

вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров`я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням;

зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю.

Не справляється плата:

за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій; хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

за землі державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування;

за земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, колекціями генофонду та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

за землі кладовищ;

за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України, інвалідів I і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (3551-12), громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах. Приклад. На земельній ділянці розташований двоповерховий будинок, причому площа другого поверху в два рази менше площі першого поверху. Права власності на перший поверх належать юридичній особі, яка здає перший поверх в оренду під магазин. Права власності на другий поверх належать громадянину, який виховує трьох дітей і який здає другий поверх в оренду під офіс. Хто і в яких розмірах сплачує податок за вказану земельну ділянку?

Власник першого поверху сплачує податок за 2/3 площі земельної ділянки у розмірах на загальних підставах, тому що фактично відповідну частку земельної ділянки він здає в оренду (без оренди сплачував би тільки 3% від суми податку). Власник другого поверху сплачує податок за 1/3 площі земельної ділянки теж у розмірах на загальних підставах, тому що відповідну частку земельної ділянки він теж здає в оренду (без оренди був би звільнений від сплати податку).

8. Порядок справляння земельного податку та його використання

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом (1) за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України. Нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими інспекціями.

9. Індексація грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення

Відповідно до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення в основу визначення грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення покладено рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році за умов стабільної економічної ситуації. В умовах інфляції рентний доход обчислюється в натуральних одиницях (у центнерах зерна), який при визначенні грошової оцінки переводиться у вартісний вираз за поточними або світовими реалізаційними цінами. Враховуючи, що середньозважена ціна на пшеницю м'яку Ш класу за 1997 рік склалася в розмірі 25,86 грн за 1 центнер, індексація грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення за станом на 1.01.1999 року проводиться в 2,07 рази (25,86 грн/ц (середньозважена ціна за 1997 р.): 12,50 грн/ц (прийнята ціна у 1995 році для визначення грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення).

10. Застосування сучасних інформаційних технологій в оподаткуванні земель

Математично обґрунтоване та достовірне прогнозування надходжень коштів в бюджет за рахунок справляння плати за землю є одним із важливих факторів при розробці проекту та прийнятті бюджету на державному та місцевих рівнях. Для вирішення цієї проблеми в Держкомземі запроваджується автоматизована інформаційно-аналітичної системи “Грошова оцінка та оподаткування земель в Україні”. Головним призначенням системи є створення, ведення та підтримка в актуальному стані баз даних грошової оцінки земель в Україні та запровадження на їх основі комплексу програмно-технічних засобів для вирішення наступних задач:

підготовки даних грошової оцінки земель на сучасному рівні;

проведення всебічного аналізу показників грошової оцінки земель різних категорій та форм власності по всіх регіонах України;

розрахунок показників оподаткування власників та користувачів земельних ділянок у відповідності з чинним законодавством;

прогнозування надходжень коштів в державний та місцеві бюджети від справляння плати за землю;

моделювання впливу змін величин ставок земельного податку, індексації грошової оцінки земель, змін в системі надання пільг та інших факторів, на структуру доходної частини бюджету від справляння податку за землю, на систему ціноутворення та на економічні реформи в цілому.

Система орієнтована на застосування в структурних підрозділах Держкомзему та в землевпорядних органах на місцях при виконанні покладених на них задач. До потенційних користувачів системи відносяться також підрозділи Кабінету Міністрів України, органи Державної податкової адміністрації, відомства та установи, діяльність яких пов'язана з грошовою оцінкою землі та іншої нерухомості, формуванням бюджету, оподаткуванням, ціноутворенням та інше. Передбачається інформаційний зв'язок автоматизованої аналітично-інформаційної системи “Грошова оцінка та оподаткування земель в Україні” з державними та відомчими автоматизованими інформаційними системами та її інтеграція в єдиний інформаційний простір України.

Використана література

земельний пай оподатковуваний

1. “Земельний кодекс України“ від 18.12.1990 р. № 561-XII із змінами та доповненнями.

2. Закон України «Про плату за землю» в редакції від 03.07.1992 р. № 2535-XII із змінами та доповненнями.

3. Закон України “Про оренду землі “ в редакції від 06.10.1998 р. № 161-XIV із змінами та доповненнями.

4. Журавська І. Шинкаренко Д. Українська система оподаткування: теперішнє і майбутнє //Бухгалтерія: Збірник систематизованого законодавства. - 2000р. - № 37, ст. 6-19.

5. Кириленко О. Класичні засади оподаткування у вітчизняній системі //Фінанси України. - 1999 р. - № 11. - с. 114-122.

6. Концепція реформування податкової системи України //Посередник. - 2000 р. - № 14.

7. Пілховський В. Основні засади формування податкової політики в Україні на сучасному етапі //Економіка. Фінанси. Право. - 2000 р. - № 4, ст. 15-17.

8. Проблеми реформування податкової системи в Україні //Економіст. -2000р. - № 3, ст. 13-15.

9. Деякі аспекти оподаткування в Україні //Фінанси України. - 1999 р. - № 4, ст. 107-112.

10. Лекарь С. Податок, який стосується всіх //Фінанси України. - 1999 р. № 5, ст. 110 - 111.

11. Кирилюк В. Справляння плати за землю //Фінанси України, № 1, 2000 р.

Размещено на Allbest.ru

...